Формування правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 378.032:340

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

РОМАНОВА ІННА АНАТОЛІЇВНА

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Подберезський Микола Кіндратович, доктор педагогічних наук, професор, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, завідувач кафедри козацької педагогіки, проректор.

Офіційні опоненти:

Буряк Володимир Костянтинович, доктор педагогічних наук, професор, Криворізький державний педагогічний університет, ректор;

Лазарев Микола Остапович, кандидат педагогічних наук, професор, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, завідувач кафедри педагогічної творчості.

Провідна установа: Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться "22" травня 2002 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61078, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд.216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд.215-В).

Автореферат розісланий "20" квітня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Т. Золотухіна.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність теми дослідження. Конституція України від 28 червня 1996 року проголосила Україну правовою державою. Одним з головних елементів правової держави є високий рівень правової культури і правосвідомості її громадян. Відсутність стабільності в економічному і політичному житті нашого суспільства призвела до підвищення правового нігілізму серед молоді. На сьогодні рівень правової свідомості студентів не відповідає потребам гармонійного розвитку особистості і вимогам суспільства. У зв'язку з цим формування високого рівня правової культури майбутніх учителів стає обов'язковою умовою їхньої професійно-педагогічної підготовки.

Правомірна поведінка студентів залежить від того, наскільки правові вимоги глибоко вкорінені у свідомість, засвоєні, стали соціальним орієнтиром поведінки. Тому, насамперед, потребує вирішення проблема пошуку шляхів формування високого рівня правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності.

Аналіз наукової літератури свідчить, що питання правового виховання є предметом дослідження не тільки педагогіки, але й кримінології (А.І. Долгова, Ю.І. Новик, А.Р. Ратінов, І.П. Рущенко, В.О. Соболєв, О.Н. Ярмиш), теорії держави і права (М.А. Горбаток, В.А. Кучинський, М.К. Подберезський, О.Ф. Скакун) і правової психології (В.А. Томсинов, Г.Г. Шиханцов).

У педагогіці вчені розробляють різні аспекти правової освіти і виховання. Так, дослідження Д.М. Абашідзе, А.І. Долгової, А.П. Кожевнікової, А.М. Медведєвої, А.Є. Тараса, М.М. Фіцули стосуються питання правового виховання підлітків у середній школі. Автори пропонують низку заходів позакласного впливу на школярів, педагогічні засоби й прийоми для подолання правопорушень, визначають можливості попередження неправової поведінки учнів шляхом позакласної роботи.

Проблемою формування правової культури майбутнього вчителя, визначення змісту правової освіти у вищих педагогічних навчальних закладах займаються Г.П. Васянович, М.І. Городиський, М.К. Подберезський, Т.М. Почтар, О.С. Саломаткін, Н.М. Яковлева та інші.

Формування високого рівня правової свідомості є одним з головних завдань правового виховання і складовою правової культури. Більшість учених (В.В. Головченко, А.К. Івлєв, А.Р. Ратінов, Н.К. Семерньова, Н.В. Щербакова та ін.), досліджуючи правову свідомість людини, обмежуються визначенням її структури, яка розглядається безвідносно до процесу навчання. Інші ж не тільки розробляють теоретичні аспекти правосвідомості (поняття, структура), але й на практиці вивчають рівень правової свідомості молоді (А.І. Долгова, Н.Ю. Євплова, В.В. Оксамитний).

У деяких працях (В.А. Балюка, А.Ю. Головатенко, А.С. Саломаткіна, О.В. Татаринцевої, М.М. Фіцули, Н.М. Яковлевої та ін.) досліджуються різні методи правової освіти і виховання та їх вплив на формування правової культури особи.

Загальновідомий у психології та педагогіці закон єдності свідомості й діяльності, згідно з яким свідомість виникає, формується і виявляється у діяльності. Це стосується і правової свідомості. У сучасних умовах одним з основних протиріч навчальної діяльності є протиріччя між спільними умовами навчальної роботи та індивідуальними особливостями засвоєння знань. Ця проблема може бути розв'язана за допомогою вдалого вибору й поєднання форм навчальної діяльності, що якнайкраще відповідатимуть змісту освіти та її цілям.

Як засвідчує аналіз педагогічної літератури, чимало дидактів займалися дослідженням окремих форм навчальної діяльності: групової (С.А. Кушнирук, Х.Й. Лійметс, І.Б. Первін та ін.), індивідуальної (Ю.Б. Зотов, І. Унт та ін.), колективної (М.Д. Виноградова, В.К. Дьяченко, Є.Д. Маргуліс та ін.). У реальній дійсності форми навчальної діяльності в чистому вигляді зустрічаються досить рідко. На практиці з кількох елементів конструюється конкретне навчальне заняття: практикум, лекція, семінар тощо. Між окремими формами навчальної діяльності на конкретному занятті існує тісний взаємозв'язок. Питання про оптимальний вибір і поєднання колективних, індивідуальних, групових і фронтальних форм навчальної діяльності знайшло висвітлення у працях М.Д. Виноградової, В.А. Вихрущ, Ц.В. Іскрової, В.В. Михайлової, Т.М. Ніколаєвої, І.Б. Первіна, І.М. Чередова та деяких інших.

Аналіз названих джерел і вивчення практики педагогічних закладів освіти дозволяють зробити висновок про недостатню розробленість проблеми правової освіти і виховання студентів. Так, ще теоретично не обґрунтовано й експериментально не досліджено, яку роль відіграють форми навчальної діяльності у процесі формування правової свідомості студентів. Це і визначило вибір теми нашого дослідження "Формування правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності".

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідних робіт кафедри педагогічного правознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди і затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол №8 від 30.10.2001 р.).

Об'єктом дослідження є правове виховання майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності.

Предмет дослідження - вплив форм навчальної діяльності на формування правової свідомості майбутніх учителів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив індивідуальної, групової і колективної форм навчальної діяльності на рівень сформованості компонентів правової свідомості студентів.

У ході наукового дослідження було зроблено припущення: ефективність формування правової свідомості студентів значно підвищиться, якщо в процесі навчальної діяльності використовувати різні форми навчальної діяльності, адекватні завданням засвоєння компонентів правової свідомості.

Завдання дослідження:

теоретично обґрунтувати сутність і структуру правової свідомості особистості;

здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень з питань використання форм навчальної діяльності;

дослідити головні напрями правової освіти і виховання у вищих педагогічних навчальних закладах; розкрити й проаналізувати стан і специфіку правосвідомості студентів цих освітніх закладів;

експериментально виявити вплив форм навчальної діяльності на формування компонентів правової свідомості студентів;

розробити методичні рекомендації щодо використання форм навчальної діяльності у правовиховній практиці вищих педагогічних навчальних закладів.

Методологічною основою дослідження є основоположні принципи психолого-педагогічної науки про єдність свідомості й діяльності та провідну роль їх у процесі навчання; концептуальні ідеї щодо визначальної ролі спеціально організованої діяльності в процесі розвитку й саморозвитку суб'єктів педагогічного процесу; наукові положення про спілкування як необхідну умову існування й соціалізації особистості, засіб виховання її системи цінностей; загальнонаукові принципи цілепокладання і системності дослідження.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять:

вчення педагогів і психологів з проблеми професійної підготовки майбутніх учителів (О.О. Абдуліна, А.М. Алексюк, В.М. Гриньова, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, О.М. Пєхота, М.К. Подберезський, І.Ф. Прокопенко, В.О. Сластьонін, Г.В. Троцко, Г.П. Шевченко);

психолого-педагогічні концепції форм навчальної діяльності (А.М. Алексюк, В.К. Дьяченко, В.В. Котов, І.Я. Лернер, Т.М. Ніколаєва, Т.М. Почтар, М.Н. Скаткін, І. Унт, І.М. Чередов, Н.М. Шахмаєв та ін.);

положення педагогів і юристів щодо процесу правової освіти і виховання молоді (Д.М. Абашідзе, В.О. Безбородий, Г.П. Васянович, Д.М. Голубчик, М.І. Городиський, А.І. Долгова, І.П. Палюх, М.К. Подберезський, О.С. Саломаткін, А.Є. Тарас, М.М. Фіцула, Н.М. Яковлева та ін.);

психолого-юридичне вчення про правову свідомість людини (В.В. Головченко, А.І. Долгова, Н.Ю. Євплова, Г.Х. Єфремова, А.К. Івлєв, В.І. Камінська, В.В. Оксамитний, А.Р. Ратінов, Н.К. Семерньова, О.В. Татаринцева та ін.).

Для виконання поставлених завдань і перевірки наукової гіпотези було використано такі методи педагогічного дослідження:

теоретичні: аналіз проблеми на основі вивчення психологічної, педагогічної та юридичної літератури з метою систематизації даних, визначення сутності і структури правової свідомості, особливостей формування її складових елементів;

емпіричні: аналіз педагогічної практики в аспекті проблеми дослідження; бесіди, опитування, спостереження, анкетування, тестування з метою встановлення вихідного рівня сформованості правової свідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів та динаміки її розвитку; педагогічний експеримент для з'ясування взаємозв'язку між індивідуальною, груповою і колективною формами навчальної діяльності та рівнем сформованості компонентів правової свідомості; методи математичної статистики з метою кількісної і якісної обробки результатів експериментальної роботи.

Дослідження проводилося протягом 1997-2001 років й охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

Перший етап (1997-1998) був пов'язаний з теоретичним осмисленням проблеми. З цією метою вивчалася педагогічна, психологічна і юридична література. Велика увага на даному етапі приділялась аналізу й узагальненню досвіду роботи вищих педагогічних закладів освіти з проблеми, що вивчається. Було визначено об'єкт, предмет, цілі і завдання, гіпотезу дослідження. На цьому етапі здійснено констатуючий експеримент, за допомогою якого було з'ясовано існуючий рівень правової свідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

На другому етапі (1998-2000) проводилася досвідно-експериментальна робота, з'ясовувався взаємозв'язок між індивідуальною, груповою і колективною формами навчальної діяльності та рівнем сформованості правосвідомості студентів; уточнювалися показники та рівні сформованості цього складного особистісного утворення.

На третьому етапі (2000-2001) аналізувалися й узагальнювалися матеріали дослідження, оброблялися експериментальні дані, формулювалися висновки, розроблялися методичні рекомендації щодо використання форм навчальної діяльності у процесі формування правової свідомості студентів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше досліджено вплив індивідуальних, групових і колективних форм навчальної діяльності на формування таких компонентів правової свідомості студентів, як правові знання, оцінні судження, правові переконання;

дістали подальшого розвитку проблема правового виховання майбутніх учителів та сутність і особливості формування індивідуальної правової свідомості;

розроблено критерії оцінки рівня правової свідомості студентів, уточнено її структуру.

Практичне значення роботи полягає в розробці методичних рекомендацій щодо використання індивідуальної, групової і колективної форм навчальної діяльності у процесі правового виховання майбутніх учителів. Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих педагогічних навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у викладанні основ правознавства та основ конституційного права України з метою підвищення ефективності формування правової свідомості майбутніх учителів.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням різноманітних методів теоретико-емпіричних досліджень; досвідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних; репрезентативністю досліджуваних вибірок.

Апробація результатів. Матеріали дослідження доповідалися та обговорювалися на всеукраїнській науково-методичній конференції "Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти" (м. Харків, 2000 р.), на III міжнародній науковій конференції "ТехноОБРАЗ 2001: Технології безперервної освіти і саморозвитку особистості" (м. Гродно, травень 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми розвитку і впровадження модульних систем професійного навчання" (м. Харків, жовтень 2001 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 6 одноосібних наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (180), додатків. Текст роботи викладено на 152 сторінках машинопису, представлено 6 рисунків і 27 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розглянуто стан розробки проблеми в педагогічній, юридичній і психологічній літературі та педагогічній практиці, розкрито мету, завдання, методологічні й теоретичні основи, методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні питання формування правової свідомості у процесі навчання студентів вищих педагогічних закладів освіти" розкривається поняття, цілі і структурні елементи правового виховання.

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми свідчить, що правове виховання - це інтеграційна категорія, яка розробляється як юридичними (теорією держави і права, кримінологією, правовою психологією), так і педагогічними науками. Правове виховання у вищих педагогічних навчальних закладах - це процес цілеспрямованого впливу на студентів з боку викладачів, метою якого є формування високого рівня правової свідомості й активної правомірної поведінки молоді.

У вищих педагогічних навчальних закладах воно переслідує подвійну мету: 1) формування високого рівня правової культури студентів; 2) оволодіння вміннями і навичками правового виховання учнів майбутніми вчителями.

Проведене дослідження показало, що головний елемент правової культури - це високий рівень правової свідомості. Саме від неї залежить дотримання вимог законності. Дії людини залежать від її знань, переконань, вміння орієнтуватися у зовнішніх обставинах, а все це визначається тим, наскільки правові вимоги глибоко вкорінені в свідомість, засвоєні, стали соціальним орієнтиром поведінки.

Автор визначає індивідуальну правову свідомість як єдність правових знань, оцінок і уявлень про право й законність, соціально-правових установок і переконань окремої особи, які, формуючись під впливом зовнішніх чинників, спрямовують її поведінку у розв'язанні правових питань.

У ході дослідження було з'ясовано, що правова свідомість складається з таких компонентів, як правові знання, оцінне ставлення до права і практики його застосування, правових установок і переконань. Детально розглянуто структуру правової свідомості і сутність кожного з її компонентів.

Правові знання - це система певного обсягу знань людини про право і правові норми, а також відомостей про конкретні правові норми, їх розуміння, усвідомлення сутності правових принципів. Правові знання виступають головним стрижнем усієї системи правової освіти і виховання, завдяки чому людина може розмежовувати дозволене й заборонене. Проте одних знань не досить для того, щоб особа діяла відповідно до вимог законів. Такий висновок було зроблено на основі аналізу перекручень правової свідомості у дослідженнях кримінологів (А.Р. Ратінова, І.І. Карпеца, А.Д. Бойкова та ін.). Найбільш суттєві якісні розбіжності правосвідомості законослухняних громадян і осіб з поведінкою, що відхиляється від вимог законів, були зафіксовані на рівні оцінних відношень до права й правових установок. Правові установки - це запрограмована на основі правових знань, ціннісних орієнтацій і переконань поведінка особи у визначених умовах. Отже, взаємозв'язок та співвідношення правової свідомості і правової культури відбувається завдяки позитивному ставленню людини до правових цінностей. Правова культура включає тільки ту частину правосвідомості, яка виражає позитивне ставлення до права, правильне розуміння права, його вимог, що породжує у свідомості молоді позитивні установки і в результаті - активну правомірну поведінку.

Аналіз педагогічної літератури дозволив виявити, що довгий час у працях учених відносно форм навчальної діяльності використовувалася різна термінологія. У сучасній дидактиці розрізняються поняття "форми навчальної діяльності" і "форми організації навчання". В основі першого поняття лежить ідея взаємодії викладача й студента та студентів між собою. А поняття "форми організації навчання" можна визначити як спосіб організації, устрою і проведення навчальних занять.

У ході дослідження було виявлено, що на сьогодні не існує єдиної класифікації форм навчальної діяльності, оскільки за її основу вчені беруть різні ідеї. Переважна більшість авторів взагалі не визначає основи для класифікації. У працях багатьох учених колективна форма навчальної діяльності підмінюється фронтальною. У ході теоретичного дослідження було з'ясовано, що цим формам властиві різні ознаки. Так, при фронтальній формі навчальної діяльності перед студентами стоїть однакова мета, а при колективній - спільна; фронтальні форми роботи зорієнтовані на середнього студента і не враховують індивідуальних особливостей, а при колективній засвоєння матеріалу відбувається в індивідуальному темпі і на основі індивідуального рівня підготовки; при спільній роботі між членами колективу створюються відносини взаємовідповідальності та взаємозалежності, що зовсім не притаманно фронтальній роботі.

Отже, беручи за основу взаємодію сторін, яка включає і характер спілкування між викладачем та студентами, або між студентами, і взаємодопомогу, і взаємний обмін у процесі навчання, автор виділяє: фронтальну, індивідуальну, групову й колективну форми навчальної діяльності. правова свідомість навчальна діяльність

У другому розділі "Дослідно-експериментальна робота з виявлення впливу форм навчальної діяльності на рівень сформованості правової свідомості майбутніх учителів" розкрито організацію і результати педагогічного експерименту, здійснено його аналіз.

Метою констатуючого експерименту (1997-1998) було всебічне вивчення рівня сформованості правової свідомості студентів на гуманітарних факультетах, виявлення форм навчальної діяльності, які використовуються у процесі правової освіти й виховання молоді.

Для досягнення поставленої мети було використано такі методи: спостереження, анкетування, тестування, бесіди з викладачами, вивчення документів (робочих програм, студентських конспектів, результатів контрольних і самостійних робіт), відвідування занять провідних викладачів.

На підставі аналізу відвіданих лекцій (60 годин), семінарських і практичних занять (108 годин) з курсів "Основи правознавства України" й "Основи конституційного права України" вдалося з'ясувати співвідношення індивідуальних, фронтальних, групових і колективних форм навчальної діяльності на цих заняттях (див. табл.1).

Таблиця 1.

Застосування форм навчальної діяльності у процесі аудиторної роботи

Отже, найбільш поширеними формами навчальної діяльності є фронтальні та індивідуальні, а групові й колективні майже не використовувалися. І, як наслідок, відсутня постійна взаємодія між студентами, взаємодопомога, спілкування та обмін думками.

Спираючись на структуру правосвідомості, ми виділили три рівні правової свідомості. Низький рівень правосвідомості студента відрізняють: фрагментарні правові знання, нездатність давати правильну оцінку життєвим діям з точки зору закону, конформістська або маргінальна правова поведінка. До середнього рівня правосвідомості ми віднесли студентів, які мають деякі знання в галузі права, але ці знання взяті з випадкових джерел; можуть правильно оцінювати ситуації з точки зору букви закону, проте не завжди узгоджуються з розв'язанням цього питання законом. Високий рівень правосвідомості характеризується правовими знаннями, які базуються на законах і нормативно-правових актах, глибоким переконанням у правильності й необхідності правових вимог та єдністю знань й оцінних суджень про право. Було з'ясовано, що майже 60 % студентів мають низький рівень правової свідомості, біля 30 % - середній і лише 10 % - високий.

У формуючому експерименті брали участь 4 експериментальні групи (89 студентів) і 2 контрольні (48 студентів). Ми прагнули, щоб в експериментальних та контрольних групах була приблизно однакова кількість студентів з "низьким", "середнім" і "високим" рівнем правосвідомості. Для цього на початку формуючого експерименту було проведено три тестування. За допомогою першого були з'ясовані правові знання студентів, другий тест дозволив судити про оцінне ставлення до права і до практики його застосування, а про правові установки й переконання молоді стало відомо з результатів третього тесту.

Поєднуючи результати тестів, ми визначили загальний рівень правосвідомості студентів у контрольних та експериментальних групах. Результати підсумовані у таблиці 2.

Таблиця 2.

Базовий рівень правової свідомості студентів

В експерименті Е 1 об'єднує 2 групи, в яких переважно використовувалися індивідуальні форми навчальної діяльності; Е 2 включає 2 групи, де перевага надавалася груповим і колективним формам навчальної діяльності, К - контрольні групи.

Таким чином, можна вважати, що студенти контрольних та експериментальних груп мали майже однаковий фоновий рівень правосвідомості. Дані таблиці узгоджуються з результатами констатуючого експерименту, до якого було залучено значно більше студентів.

Під час проведення практичних і семінарських занять у Е 1-групах головний акцент було зроблено на вирішенні казусів. Для цього було підібрано до кожної теми три типи ситуацій: аналітичні, керуючі та виконавчі. І залежно від індивідуальних знань та здібностей студентам пропонувалося їх вирішити. Аналітичні ситуації призначалися для вироблення вміння оцінювати факти, правові явища, навчали пояснювати правильні, помилкові або незаконні дії. Керуючі ситуації призначалися для вироблення в студентів уміння самостійно знаходити способи вирішення завдання, розробляти визначений "проект" рішення. Виконавчі ситуації використовувалися з метою навчити способу поведінки.

Ці ж казуси у Е 1-групах застосовувалися і як випереджаючі завдання, що спрямовувалися на повне або часткове самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, а також на підготовку до його засвоєння на занятті. Головне, на що зверталася при цьому увага, це добровільність вибору та індивідуальний підхід до студента.

У Е 2-групах також широко використовувався метод аналізу конкретних ситуацій, однак робота була побудована на основі групової форми навчальної діяльності: - для кожної мікрогрупи (по 4-5 студентів) пропонувалися однакові ситуації, що відрізнялися тільки 1-2 обставинами, проте ці відмінності докорінно впливали на рішення даних ситуацій; - дискусії в мікрогрупах (обговорення, формування єдиного підходу до вирішення проблеми); - підсумкова бесіда (фронтальне обговорення результатів робіт мікрогруп, виведення опорної схеми-конспекту впливу різних обставин на результат справи).

На етапах закріплення вивченого матеріалу, застосування знань на практиці, вироблення вмінь та навичок в експериментальних групах з провідними груповою і колективною формами навчальної діяльності використовувалися активні методи навчання: метод "емоційної атаки", глосирування, "техніка акваріуму", ділові ігри ("Укладання шлюбного контракту", "Прийняття на роботу", "Особи, які беруть участь у справі" та інші). Це дало змогу забезпечити активізацію мислення студентів, а також залучення майбутніх учителів у навчальний процес, оскільки їхня активність має бути стійкою і постійною; самостійне творче вироблення рішень, підвищену ступінь мотивації й емоційності студентів; постійну взаємодію майбутніх учителів між собою та з викладачем.

Оскільки високий рівень правової культури вчителя передбачає оволодіння прийомами, методами і формами правового виховання учнів, то під час проведення практичних занять використовувався у Е 1-групах метод моделювання педагогічних ситуацій: студенти індивідуально складали розгорнуті плани-конспекти уроків, а у Е 2-групах - метод мікровикладання, для проведення якого застосовувалася групова форма навчальної діяльності.

Під час проведення експерименту здійснювався аналіз взаємозв'язку між індивідуальними, груповими і колективними формами навчальної діяльності і рівнем сформованості компонентів правової свідомості майбутніх учителів за допомогою статистичної обробки результатів дослідження. Рівень засвоєння навчального матеріалу в експериментальних і контрольних групах визначався загальними трьома тестами з єдиними критеріями оцінок, а ефективність процесу навчання за системою параметрів, розроблених М.І. Грабарем та К.А. Краснянською, статистичними методами в педагогіці.

Для порівняння результатів тестів після засвоєння курсу "Основи правознавства України" з результатами початкових тестувань і визначення статистичної значущості змін загалом у правовій свідомості студентів та її структурних компонентів використовувався критерій (хі-квадрат), який є найбільш загальним критерієм для порівняння розподілу об'єктів за станом будь-якої властивості у двох незалежних вибірках. Застосування даного критерію для порівняння правових знань, оцінних суджень, правових переконань студентів одних і тих же груп при проведенні пошукового експерименту зумовлене анонімністю тестування.

Проведені нами тести дали змогу з'ясувати, які відбулися зміни у правовій свідомості студентів після експерименту (див. табл.3, с. 11). У цілому 41,1 % студентів мають низький рівень правової свідомості, 40,9 % - середній і 19 % - високий. Однак, у контрольних та експериментальних групах ці показники суттєво відрізняються.

Таблиця 3.

Кінцевий рівень правової свідомості студентів

Крім того, у ході формуючого експерименту вдалося з'ясувати зміни, які сталися у таких структурних компонентах правової свідомості студентів, як правові знання, оцінні судження, правові переконання.

Так, порівняно з результатами початкового тестування кількість студентів, які виявили низький рівень правових знань, зменшилася приблизно на 25 % у контрольних групах, на 40 % у Е 1-гупах і на 35 % у Е 2-групах.

Про ефективність процесу навчання з використанням колективних і групових форм навчальної діяльності свідчать результати тестування на виявлення оцінних суджень (див. рис. 1, с. 12). У контрольних групах (рис. 1 а, б) та Е 1-групах з акцентом на індивідуальних формах навчальної діяльності (рис. 1 в, г) зміни у відношенні до правових цінностей студентів не є суттєвими. У той же час у Е 2-групах з акцентом на колективних та групових формах навчальної діяльності спостерігається 20 % збільшення студентів, які змінили точку зору на позитивну.

Останній компонент правової свідомості, правові переконання, також зазнав позитивних змін тільки в експериментальних групах, де провідними були групові та колективні форми навчальної діяльності. Майже 20 % студентів цих груп змінили нестійкі й протиправні правові переконання на правомірні.

Таким чином, за результатами експерименту автором було зроблено висновок про неможливість розвитку правової свідомості шляхом впливу тільки на один з її компонентів.

З'ясувавши, які зміни у рівні сформованості різних компонентів правової свідомості відбулися в експериментальних групах, можна зробити висновок про взаємозв'язок між формами навчальної діяльності та рівнем сформованості цих компонентів (див. табл.4, с. 13).

Таблиця 4.

Вплив форм навчальної діяльності на формування компонентів правової свідомості