Формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театру

Київ - 2002

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Наукове прогнозування розвитку культури ХХІ століття пов'язане з реальними і конкретними напрямами щодо захисту загальнолюдських цінностей суспільства і формування нового типу особистості. «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті» визначає одним із головних пріоритетних напрямків саме розвиток творчої особистості, збагачення її духовного потенціалу, набуття соціального досвіду та формування сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури. Особливого значення набуває вирішення проблеми формування ціннісних орієнтацій молодого покоління.

Функціонування культурно-дозвіллєвих інститутів, діяльність яких детермінується динамікою розвитку сучасного суспільства і культурного простору, має актуалізуючий вплив на розвиток духовних цінностей та орієнтирів молоді шляхом створення умов для творчої особистої свободи і утвердження позицій самодостатності. Водночас, зміни, що відбуваються у соціокультурному просторі, виокремили ряд протиріч, вирішення яких пов'язане, насамперед, з підвищенням культури молоді, формуванням її духовного потенціалу та регуляцією гуманістично-цінних відносин молоді з дійсністю, що дозволяє виробити нове світоглядне бачення, свідоме особистісне ставлення до культуротворчого процесу, де особливого значення набуває театральне аматорство.

Дослідження проблеми формування ціннісних орієнтацій молоді засобами театрального мистецтва грунтується на фундаментальних засадах гуманізму, загальнолюдських моральних цінностей (Г.С. Сковорода, І. Огієнко, К.Д. Ушинський, Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, В.О. Сухомлинський), розгляді ціннісних орієнтацій як джерела розвитку мотивації до конкретної соціальної діяльності (К.О. Альбуханова-Славська, А.Б. Здравомислов, М.С. Каган, Л.Н. Коган, О.М. Леонтьєв, В.О. Ядов), на концептуальних положеннях формування ціннісних орієнтацій у художньо-творчій діяльності (В.О. Василенко, В.І. Дряпіка, М.П. Лещенко, О.М. Олексюк, О.П. Рудницька), основах становлення творчої особистості (Г.С. Батіщев, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, П.І. Кравчук, О.П. Щолокова), взаємодії театрального і педагогічного процесу на головних позиціях системи К.С. Станіславського та В.І. Немировича-Данченка (В.С. Василько, М.М. Горчаков, М.Й. Кнебель, Л.С. Курбас, П.К. Саксаганський, М.С. Терещенко), теоретичному обґрунтуванні специфіки діяльності аматорських колективів (М.А. Аріарський, Т.В. Лаврова, О.П. Марков, О.В. Сасихов).

Науковий інтерес до цієї теми викликаний прагненням виявити ефективні шляхи формування ціннісних орієнтацій молоді на основі використання трансформаційних можливостей художньої практики театрального аматорства. Це зумовило вибір дисертаційного дослідження «Формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театру».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження проводилося у рамках державної комплексної програми Міністерства культури і мистецтв України «Концептуальні напрямки діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури» (Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.97 р. №657), згідно з основними напрямами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв (тема затверджена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв, протокол №2 від 23.12.1999 р.) та кафедри прикладної культурології «Процеси соціально-культурної, культурно-дозвіллєвої діяльності суспільства (історія, теорія, методика, технології)», «Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля» (Протокол №1 від 28.08.1999 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики формування ціннісних орієнтацій молоді засобами театрального аматорства.

Реалізація даної мети дослідження передбачала вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

1. На основі вивчення наукової літератури визначити головні теоретико-методологічні позиції проблеми формування ціннісних орієнтацій молоді.

2. Визначити та охарактеризувати пріоритетність ціннісних орієнтацій молоді у структурі аматорської театральної діяльності.

3. Розробити критерії і на їх основі подати рівневу характеристику сформованості ціннісних орієнтацій у молодих учасників аматорського театрального об'єднання.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої авторської програми та методики педагогічного керівництва формуванням ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорского театрального мистецтва.

Об'єкт дослідження - організація аматорської театральної діяльності по формуванню ціннісних орієнтацій молоді.

Предмет дослідження - процес формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театру.

Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичний (вивчення й аналіз наукової літератури - опрацьовано 273 джерела), критичний аналіз досвіду роботи аматорських театральних колективів; систематизація теоретичних і експериментальних даних, їх узагальнення); емпіричний (опитування письмове та усне, інтерв'ю, різні за типологією бесіди, лонгітюдне спостереження); педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); методи статистичної обробки кількісних показників результатів дослідження, інтерпретація даних.

Експериментальну базу дослідження становили аматорські театральні об'єднання Житомирської, Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Київської областей. Робота тривала протягом 1996-2001 років. Дослідженням було охоплено 15 аматорських театральних об'єднань, 159 аматорів, 39 керівників і 33 експерти театрального жанру. Всього до експериментального дослідження залучено 231 особу.

Експериментальна робота була проведена на базі аматорських театральних об'єднань Коростеньського районного Будинку культури (експериментальна група у складі 24 осіб) та Новоград-Волинського Будинку культури ім. Лесі Українки (контрольна група у складі 21 особи).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше:

теоретично обґрунтовано методологічні засади формування ціннісних орієнтацій молоді в умовах театрального аматорства;

визначено пріоритетні ціннісні орієнтації молоді у сфері аматорської діяльності (гуманістичні, соціальні, морально-етичні, художні, національні);

на основі розроблених критеріїв визначено рівні сформованості ціннісних орієнтацій у молодих учасників аматорських театральних об'єднань (ціннісно-регулятивний, раціонально-орієнтаційний, ситуативно-орієнтаційний);

розроблено й впроваджено в практику театрального аматорства програму педагогічного керівництва формуванням ціннісних орієнтацій молоді, що варіативна за призначенням, індивідуально зорієнтована за підходом, комплексна за змістовним наповненням, мобільна за характером практичного використання;

науково обґрунтована, експериментально доведена ефективність методики формування ціннісних орієнтацій молоді як основи її духовного становлення і життєвого самовизначення.

Практичне значення роботи. Результати дослідження експериментально перевірені шляхом впровадження програми та методики педагогічного керівництва формуванням ціннісних орієнтацій молоді в аматорські театральні об'єднання Житомирської області (Акт про впровадження від 16.02.2001 р.); основні матеріали і рекомендації використані Українським центром культурних досліджень при розробці проекту «Положення про ІІ Всеукраїнський огляд народної творчості» Міністерства культури і мистецтв України (2000 р.) та програми майстер-класу «Всеукраїнського конкурсу читців, присвяченого пам'яті Т.Г. Шевченка» (Акт про впровадження від 16.02.2001 р.); у навчально-виховному процесі Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Акт про впровадження від 16.02.2001 р.); у змістовному наповненні курсів «Організація і методика соціально-культурної діяльності у клубах», «Основи режисури театралізованих форм дозвілля», «Основи сценарної майстерності», «Основи рекреалогії» (Акт про впровадження від 29.12.2000 р.), що входять до навчального плану Київського національного університету культури і мистецтв.

Матеріали та результати дослідження можуть бути використані у подальшому обгрунтуванні теоретичних засад культурно-просвітницької діяльності, при розробці інноваційних технологій організації виховної роботи з молоддю в соціальних інститутах культурологічного профілю та у відповідних розділах інтегрованого курсу прикладної культурології.

Програма та методика педагогічного керівництва формуванням ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театрального мистецтва буде доцільною для використання у закладах культури клубного типу, у позашкільній роботі, підготовці та підвищенні кваліфікації працівників культурно-дозвіллєвої сфери, при розробці навчально-методичної літератури.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом доповідей на республіканських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: «Проблеми вивчення та пропаганди народної творчості як складової частини української національної культури» (м. Рівне, 1990 р.), «Проблеми збереження і відродження народних традицій, звичаїв і обрядів» (м. Львів, 1991 р.), «Духовність і проблеми розвитку особистості» (м. Житомир, 1999 р.), «Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 1999 р.), «Духовне зростання нації у сучасних умовах становлення української державності» (м. Донецьк, 2000 р.), «Нові концепції та сучасні підходи в підготовці кадрів культури» (м. Київ, 2000 р.), «Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри» (м. Київ, 2001 р.); науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу Київського національного університету культури і мистецтв (1986-2001 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення дослідження опубліковано у 15 одноосібних наукових працях: 6 статей у фахових виданнях, 2 - у наукових збірниках та 7 - у збірниках тез доповідей наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (273 найменування, з них - 7 іноземною мовою) та 5 додатків. Загальний обсяг основного тексту - 162 сторінки. Робота містить 2 таблиці та 1 гістограму (2 сторінки).

молодь аматорський театральний ціннісний

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, охарактеризовано методи й експериментальну базу, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження у практику здобутих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади формування ціннісних орієнтацій молоді» автором визначено філософські, психолого-педагогічні, культурологічні концептуальні засади формування ціннісних орієнтацій особистості; основний акцент зроблено на положення, які мають методологічне підгрунтя сутності і змісту ціннісного орієнтування молоді у соціокультурному середовищі та окреслено одержані дані констатуючого експерименту.

Як свідчить аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної та культурологічної літератури, проблема духовних цінностей знайшла відображення у працях Еврипіда, Платона, Аристотеля, Конфуція, мислителів Відродження, представників класичної філософії ХІХ ст., які розглядали цінності як специфічні соціальні визначення об'єктів навколишнього світу.

Значний інтерес становить проблема формування цінностей у розвитку духовності українського народу в умовах становлення державності та незалежності України, в атмосфері руйнування колишніх пріоритетів та стереотипів у політиці, економіці й культурі. Духовні цінності в житті людини та суспільства виступають соціально значущими орієнтирами діяльності суб'єктів, забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, відповідний рівень самосвідомості та організованості його членів.

Дослідники А.Г. Здравомислов та В.О. Ядов розглядають цінності як важливу умову людської діяльності, які є об'єктивними за походженням і суб'єктивними за своєю природою. Реалізація соціальної парадигми у поясненні механізму регуляції поведінки особистості розкрита В.О. Ядовим у репрезентованій концепції ієрархічної структури диспозиції особистості. У тлумачення поняття диспозиції автор вкладає наявність сформованих, зафіксованих у попередньому досвіді особистості властивостей сприймати, оцінювати і регулювати поведінку. Форми і особливості вияву диспозицій, можливість їх експлікації стають можливими за умов урахування конкретних соціальних обставин та життєдіяльності.

К.О. Альбуханова-Славська виокремлює проблему співвідношення суспільного (соціальні цінності) та індивідуального (суб'єктивні цінності). Автор робить висновок про те, що у разі відсутності в суспільних відносинах ціннісних норм, спосіб регуляції знижується до індивідуального рівня, закріплюється у вигляді певної структури індивідуально-ціннісної свідомості, а отже, перешкодою цьому має стати визначення характеру (міри) рефлексивності особистістю моральної свідомості, здатність виокремлювати соціальні протиріччя і цьому повинно слугувати визнання суспільством загальнолюдської моральної відповідальності як головної цінності.

У дослідженнях Г.В. Ващенка поряд із зазначеними загальнолюдськими (життя, воля, моральність, спілкування, сім'я, робота, благополуччя, ініціативність, незалежність, самопожертва, авторитетність, законність) виокремлюються й національні цінності (історія держави, культура, мова, традиції). За своїм змістом ціннісна система, на думку дослідника, залишається постійною, а зміни відбуваються лише за умов розширення їх діапазону.

Здатність особистості до конструктивного життєвого вибору з позицій цінності, як стверджує Т.М. Титаренко, виявляється у диспозиціях самозростання, самотворення і самовияву. Адекватних підходів стосовно наукового обґрунтування ціннісного орієнтування у новій соціальній ситуації дотримуються дослідники Є.І. Головаха, М.М. Скорик, Л.В. Сохань, підкреслюючи пріоритетне значення її готовності, здатності до індивідуального, творчого самоздійснення і усвідомлення свого місця у виборі соціальних ролей, пошуку і реалізації шляхів і засобів самоактуалізації.

У дослідженнях О.В. Сухомлинської науково обґрунтувано пріоритетність загальнолюдських та національних цінностей, а також засобів їх трансляції у процес виховання особистості.

Дослідник Т.В. Бутківська визначає цінність орієнтації особистості через позначення сфери її діяльності, наголошує на специфіці переходу загальнолюдських цінностей як продукту культурно-історичного та естетичного досвіду людства у сферу індивідуальної свідомості особистості, що адекватно впливає на характер її саморегуляції у соціокультурному просторі. Т.В. Бутківська класифікує існуючі уявлення про загальнолюдські цінності, враховуючи специфіку спрямованості особистості. Це сутнісно життєві, вітальні, суспільні, міжособистісні, демократичні, партикулярні, трансцендентні ціннісні орієнтири. Вона наголошує на вагомості й значущості соціоцентричних орієнтацій з позицій уявлення про людину як найвищу цінність.

Ціннісні градації і детермінації, на думку О.М. Олексюк, виступають як ієрархічна онтологія сфер та галузей культурного життя, що формує духовні і життєві орієнтири, виробляє особливе світосприймання і спосіб життєдіяльності. Мова йде про необхідність вважати системно-структурне утворення культури ціннісною моделлю. Така постановка питання грунтується на розумінні онтологічних підвалин цінностей, виявленні того прошарку людського життя, в якому цінності набувають свого сенсу призначення.

У сучасній психолого-педагогічній і культурологічній науці особливого статусу набуває «особистісна цінність» (М.А. Аріарський, І.Д. Бех, О.Д. Леонтьєв) у реалізації «Я-концепцій», де ціннісна детермінанта виступає найголовнішою.

Проблемі ціннісних орієнтацій особистості приділено увагу в дослідженнях зарубіжних вчених: М. Вебера, В. Крауса, А. Камю, Ж.-П. Сартра, М. Хайдегера, А. Швейцера, О. Шпенглера, К. Юнга, К. Ясперса та інших. Аналіз праць науковців дозволяє зробити висновок про тенденцію до зменшення індексу матеріальних цінностей у звўязку з зростанням постматеріальних орієнтацій як західного, так і східноєвропейського суспільства до духовності, підпорядкування загальноцивілізаційним закономірностям. Це потребує, насамперед, змін у світогляді й філософії життя, коригування ціннісної структури відповідно з актуалізацією культурного чинника, властивого цивілізованому суспільству.

Найбільш важливими (за М. Вебером) є універсальні цінності культури як загальнозначущі параметри діяльності людей. А в дослідженнях О. Шпенглера наголошується, що соціальні феномени в ході історичного розвитку набувають трансформаційних змін, але їх значущість для людства визначається ціннісно-культурологічним сенсом.

К. Ясперс стверджує, що головними цінностями є людина, культура і свобода як непересічні основи людського буття, наголошує на необхідності радикальних змін та пошуку нових культурних способів існування з орієнтацією на свободу як абсолюту цінності, якою можна володіти.

Культуролог В. Краус визначає три категорії цінностей: фундаментальні, вторинні й цінності, які складають сенс життя, трансформуються у персональну ціннісну архітектоніку смислів.

У дослідженні подано динаміку ціннісної проблематики у контексті ретроспекції її розвитку представниками зарубіжної наукової думки.

Аматорська театральна діяльність характеризується поліфункціональною структурою, широким діапазоном видового прояву у соціокультурному середовищі (Н.М. Гусакова, С.М. Деркач). Усвідомлення молоддю естетично-ціннісного потенціалу театрального мистецтва розглядається як система поглядів, переконань, ставлення не тільки до театрального аматорства, але й до загальнолюдських цінностей, які є стрижнем художньо-творчої орієнтації у театральній культурі, здійсненні інтерпретації творів драматургії, проведенні навчально-виховної та культурно-просвітницької роботи в аматорському театральному колективі (О.Ю. Клековкін, О.М. Семашко).

У дисертації простежується специфіка впливу соціокультурної діяльності на формування ціннісних орієнтацій молоді (В.О. Велединський, Н.В. Кіпрушева, Т.В. Лаврова, О.П. Марков, Є.І. Смирнова), де виховний процес відбувається на засадах соціально зорієнтованого міжособистісного спілкування та свідомо обраної художньо-творчої аматорської діяльності її суб'єктів відповідно до особистісних потреб, уподобань та інтересів.

Вагомим для дослідження стало обгрунтування підходів визначення реального стану ціннісних орієнтацій молодих учасників театральних об'єднань. З огляду на це були здійснені опитування, вибіркові бесіди та інтерв'ювання з респондентами, що зробило можливим визначити коло проблем - індикаторів ціннісного орієнтування молоді як у театральному аматорстві, так і в життєдіяльності, конкретизований стереотип особистісного визначення цінностей, адаптованих до «кітчу» (68%). Недостатньо конкретизованою, диференційованою була позиція молодих аматорів стосовно глибинного осмислення норм і правил моралі (72%), регулювання взаємин у театральному аматорстві й впливу на соціальну поведінку (52%); відсутність моральної самоактивності молоді (48%); обмеженість світоглядних позицій розуміння гуманістичних засад театрального мистецтва як загальнолюдської цінності (63%); необгрунтованість визначення соціальних пріоритетів у сфері художнього споживання театрального мистецтва, орієнтації життєвого самовизначення (49%); нечіткість усвідомлення мети набутих знань для реалізації їх у театральному аматорстві (39%); вузькість спектра національних орієнтацій у театральному мистецтві (25%), деконгурентному ставленні до національних культурних надбань (18%).

Констатуючий експеримент засвідчив, що аматори стають суб'єктами виховання, позитивно впливаючи на соціальне оточення. Так, 62% реципієнтів засвідчили, що колеги цікавляться їхніми захопленнями, відвідують вистави, в яких беруть участь аматори.

Респонденти (керівники аматорських театральних об'єднань і експерти - методисти обласних управлінь культури) вважають незадовільним рівень сформованості творчих якостей як перешкоду для забезпечення продуктивної художньо-творчої діяльності в умовах театрального аматорства (71%).

Констатуючий експеримент зробив можливим визначити критерії та рівні сформованості ціннісних орієнтацій молодих аматорів: ситуативно-орієнтаційний (низький, 58%); раціонально-орієнтаційний (середній, 24%); ціннісно-регулятивний (високий, 18%).

Відтак, підтверджено необхідність створення експериментальної програми педагогічного керівництва формуванням ціннісних орієнтацій молоді для забезпечення результативності процесу в умовах аматорської театральної діяльності.

На етапі підготовки до формуючого експерименту було сформовано експериментальну і контрольну групи зі складу молодих учасників аматорських колективів, адекватних за рівневим визначенням сформованих ціннісних орієнтирів.

У другому розділі «Педагогічне керівництво формуванням ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського мистецтва» викладено авторську програму формування ціннісних орієнтацій молоді в умовах театрального аматорства та методику дослідно-експериментальної роботи, представлено результати формуючого експерименту.

У дослідженні проблема формування ціннісних орієнтацій молоді у сфері аматорського театрального мистецтва розглядається на концептуальних засадах творчого розвитку особистості; естетичному осягненні нею дійсності; ціннісного орієнтування у сфері театрального аматорства і життєдіяльності, що є основою авторської програми педагогічного керівництва цим процесом. Змістовне наповнення запропонованої програми відбивало специфічні ознаки її компонентної структури: організаційної, навчальної, виховної, репертуарної, творчо-виконавської й оцінної. Виокремлено мету та завдання, відповідні форми й методи аматорської театральної діяльності. Розкрито характерологічні властивості та якості аматорів, наявність яких визначала взаємодоповнюваність структурованості програми. Все це набувало значення домінуючих аксіологічних ознак у формуванні ціннісного орієнтування молоді.

Художньо-творча діяльність як засіб формування ціннісних орієнтацій молодих аматорів, мала поліаспектний характер: добір репертуару, його колективне обговорення, мотивування гуманістичної спрямованості, соціально-культурної та художньо-естетичної цінності, морально-етичного потенціалу й національної специфіки; здійснення розширеного режисерського аналізу пўєси; образне вирішення задуму вистави; побудова логіко-структурної композиції; трактування і втілення авторської концепції; колективна оцінка результативності. При цьому акцент ставився на реалізацію самокритичної та самокорекційної діяльності в театральному аматорстві.

Концептуальне вирішення педагогічного керівництва молодіжним складом театрального об'єднання базується на теоретичних засадах осмислення сутності аматорської творчості, її природи й діалектичного характеру взаємодії процесуального та особистісного у театральному процесі, де особливого значення набуває перетворення художніх знань, умінь, навичок та досвіду в особистісні ціннісні релятиви.

Дослідницько-експериментальна робота здійснювалась на основних положеннях розробленої програми, що стало підгрунтям методики формуючого експерименту на базі аматорського театрального об'єднання Коростеньського районного Будинку культури. На організаційному етапі було виокремлено молодіжну групу аматорів з метою активізації художньо-творчого і виховного процесу та актуалізацією на формування ціннісних орієнтацій молоді. Характер її функціонування визначався на рівні групи-колективу, що сприяло ефективності кожного учасника об'єднання, а громадська думка виступила регулятором взаємовідносин аматорів.

Аналітико-діагностична діяльність була спрямована на всебічне вивчення потреб, інтересів, смаків молоді. Результати одержаних даних надали можливість накреслити шляхи їх творчого зростання в колективі й визначити продуктивні умови формування ціннісних орієнтацій в галузі аматорства і в життєтворчості.

Характер навчальної діяльності визначався конструктивним і раціональним підходом до набуття молодими аматорами системи художніх знань у галузі театрального мистецтва. Це гарантувало ефективність її застосування у нових, більш складних художньо-творчих умовах.

Виховний процес, заснований на системно-діяльнісній стратегії співтворчості, сприяв виробленню культури взаємостосунків, формуванню громадської свідомості, національної гідності, морально-етичних імперативів, загальнолюдських диспозицій.

Формування репертуарної політики забезпечувалось упровадженням у художньо-творчий процес найкращих зразків світової драматургії. При цьому особлива увага надавалась творам української драматургії І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Старицького, М. Куліша, а також сучасним - Я. Верещака, Н. Ворожбит, П. Загребельного, О. Коломійця, Я. Стельмаха.

На репетиціях поетапно опановувався драматургічний матеріал адекватно до нормативних параметрів їх інтерпретації. Цьому сприяло усвідомлення кожним аматором закономірностей сценічної взаємодії, відповідно до режисерської концепції. З'ясування підходів до перевтілення у художній образ набувало особистісної цінності.

Характер оцінної діяльності визначався вибірковим ставленням молодих аматорів до того чи іншого виду театральної та соціокультурної діяльності, залежно від рівня соціального досвіду, знань, умінь та навичок, вияву характерологічних властивостей. Динамізм оцінювальної діяльності залежав від інтенсивності взаємодії всіх складових програми педагогічного керівництва.

У ході формуючого експерименту використано варіативні форми та методи роботи: створення паспорту і статуту колективу, організація самоуправління; розробка плану роботи; проведення свят (ювілеїв видатних акторів, режисерів, драматургів, посвячення тощо), специфічні форми театрального аматорства (репетиції, творчі звіти, концерти, огляди-конкурси, фестивалі).

Особливого значення набувало й застосування інших методів театральної педагогіки: аналіз сюжету п'єси, визначення художньо-образного вирішення вистави, «надзавдання», «наскрізної дії», «лейтмотиву», «ідеї» тощо.

Акцентуалізація на аксіологічний аспект виховних впливів забезпечувалась завдяки впровадженню різних форм культурно-просвітницьких заходів: відвідування вистав аматорських і професійних театрів, проведення зустрічей з акторами та режисерами, участь у державних та громадських святах тощо.

У з'ясуванні ставлення молодих аматорів до актуальності вистави з акцентом на ціннісні орієнтири, які знаходять відзеркалення в ідеї, змісті, художніх образах, використовувались активні методи: «круглі столи», тематичні дискусії та індивідуальні форми роботи - проведення бесід, спрямованих на усвідомлення ціннісного потенціалу драматургічних творів, виконання різних за типологією завдань з урахуванням поліваріативних театральних ситуацій.

Головним напрямком у вирішенні проблеми формування ціннісних орієнтацій молоді виступила художньо-творча діяльність молодих аматорів, яка мала поліаспектний характер: вибір репертуару, колективне обговорення й обгрунтування його цінності, художності, доцільності; здійснення режисерського аналізу п'єси: образне вирішення задуму вистави; побудова логіко-структурної композиції; трактування і втілення авторської концепції; узагальнення її художнього потенціалу та критична оцінка результативності. Значна увага приділялася самокорекційній та самостверджувальній діяльності аматорів, а також запровадженню ідеї, обгрунтуванню гуманістичної, соціальної, морально-етичної, естетичної, художньої та національної значущості вистави, визначення її ціннісних констант.

Виходячи з принципу дослідження єдності інформаційно-логічного та емоційно-образного впливу на розум і почуття, головним виступив саме творчий підхід в організації театрального аматорства. Підпорядкованими йому стали: системний, що обумовлював зовнішні та внутрішні взаємодії між видами, формами художньо-творчої діяльності театральних аматорів; критеріально-ціннісний, що наповнював елементи цієї діяльності доцільним змістом; особистісно-діяльнісний, що забезпечував практичний розвиток творчої особистості, з акцентуалізацією на формування ціннісних орієнтацій як у театральному мистецтві, так і в життєдіяльності.

Творчі досягнення молодих учасників театральних об'єднань стали основою у формуванні ціннісних орієнтирів у мистецтві театру, уможливили наповненість особистих психологічних новоутворень актуалізуючим ціннісним змістом, пріоритетністю загальнолюдського, морально-етичного, національного.

Оскільки театральна педагогіка має свої особливості, засновані на художньо-образному контексті у «запропонованих обставинах», ми зорієнтовували увагу учасників на необхідності усвідомлювати відповідальність творчого особистісного відтворення задуму, концепції автора, з акцентом їх на гуманістичні, естетично-обгрунтовані й чітко визначені соціальні і моральні позиції.

Під час експерименту, при постановці вистави, використовувалися колективні обговорення концепції й шляхів продуктивної її реалізації у художньо-творчому процесі.

Кожний аматор готував характеристику дійових осіб та визначав їх місце та значення у концептуальному вирішенні ідеї вистави. Додатковим завданням була цільова установка на виконання дій конкретного персонажу, керуючись ціннісними орієнтаціями, запрограмованими автором з урахуванням складності поліваріативних театральних ситуацій.

Критичність до власних ідей, суджень, умовиводів й оцінювання драматургічних творів, ставлення до мистецтва театру переходило у самооцінку. У такому ракурсі формувалася методологічна, технологічна, цілісна стратегія педагогічного керівництва молодих учасників аматорських театральних колективів. Саме на такі аспекти їх свідомості й впливало театральне і, зокрема, аматорське мистецтво, сприяючи забезпеченню позитивних змін у соціальній поведінці молодих аматорів, розширенню фонду їх ціннісних орієнтацій відповідно до естетичних норм та ідеалів.

У ході експериментального дослідження ми прагнули створити позитивний морально-психологічний клімат для забезпечення процесу творчості, врахувати достатню сформованість психолого-педагогічних знань й досвіду спілкування в умовах творчої діяльності, міжособистісних комунікативних стосунках. Було розроблено і запропоновано блок-серії комунікативних завдань для учасників об'єднання з актуалізацією парних, міні-групових, колективних форм взаємодії.

Особливе значення мало використання методів, що забезпечували активізацію продуктивної діяльності аматорів: тематичні дискусії, проведення індивідуальних бесід, спрямованих на усвідомлення ціннісного потенціалу творів театрального мистецтва, інтенсивність педагогічного впливу та вияв діалогічних форм при активній взаємодії з мистецтвом театру; проблемність викладу навчального матеріалу та його обговорення при індивідуалізованому способі стимулювання активності учасників у реалізації художньо-творчих умінь. Крім того використовувались серії творчих завдань (аналітичні, проблемні, конкретизуючі та інші), ускладнених за змістом й типологією.

Важливим чинником при цьому виступали аксіологічні орієнтири, що гарантували усвідомлення молодими аматорами специфіки театрального мистецтва та дозволяли їм у більш широкому аспекті усвідомлювати його ціннісні засади.

При створенні репертуарної політики аматорського театрального колективу ми спиралися на положення про те, що системоутворюючим компонентом та динамічним джерелом формування ціннісних орієнтацій молоді є тільки той репертуар, який має інформаційну насиченість, містить проблемність і дискусійність у вирішенні конфліктних ситуацій, акумулює художньо-емоційну цінність, оскільки мистецтво театру базується на поліаспектних змінах, позначених тенденцією духовного інсайту.

Аматорська діяльність сприяла розвитку міжособистісного спілкування молоді на основі творчого діалогу, колективної взаємодії, забезпечила позитивний морально-психологічний клімат, розуміння і повагу опонентів, плюралізм особистісних думок.

Вплив аматорської діяльності знайшов вияв у зміні структури дозвіллєвих інтересів. Лише 8,5% реципієнтів своє дозвілля залишили незмінним; натомість 35% - відзначили, що їхнє дозвілля стало більш змістовним та різноманітним, 14% - виявило бажання проводити свій вільний час у колективі і лише 8% учасників театрального об'єднання виявили бажання більш раціонального планування свого дозвілля. Понад 30% реципієнтів вважають, що заняття в театральному об'єднанні допомагають їм у професійній діяльності, розширюють кругозір, коло інтересів, сприяють підвищенню іміджу у навчальному та виробничому колективі. Результати засвідчили, що молоді учасники театральних об'єднань (35,7%) виконують громадські доручення, пов'язані з організацією культурно-просвітницької діяльності.

Для поглибленого вивчення динаміки сформованості ціннісних орієнтацій було застосовано довгострокове педагогічне спостереження (лонгітюдне). У спеціально розроблених картках фіксувався діапазон набутих ціннісних орієнтацій. Послідовність проведення педагогічних зрізів сприяла вияву позитивних зрушень у аматорів експериментальної групи порівняно з контрольною.

На підсумковому етапі було використано додаткові завдання, мета яких полягала у вияві сформованості ціннісних орієнтацій у молодих аматорів, спроектованих на реалізацію творчих можливостей як у театральному аматорстві, так і в критично-аналітичній діяльності.

Результати формуючого експерименту, за даними трьох педагогічних зрізів, дозволили здійснити порівняльний аналіз сформованості ціннісних орієнтацій молодих аматорів. Слід зазначити, що сформованість гуманістичних, соціальних, морально-етичних, художніх і національних цінностей визначалась виокремлено на кожному педагогічному зрізі як в еспериментальній, так і в контрольній групах.

На діагностичному етапі формуючого експерименту співвідношення рівня експериментальної та контрольної груп було ідентичним.

В той час як на проміжному етапі виявилось певне розходження даних, в експериментальній групі домінував високий рівень, в контрольній - зростання високого рівня не відбувалося.

Підсумковий зріз зафіксував, що саме в експериментальній групі у порівнянні з попередніми педагогічними зрізами та з контрольною групою, відбулось значне зростання високого рівня.

У контрольній групі також відбувалися зміни - від низького до середнього і у незначній кількості - до вищого рівнів.

Результати дослідно-експериментальної роботи репрезентовані показниками кількісного аналізу даних у порівняльних гістограмах сформованості ціннісних орієнтацій молодих аматорів театральних об'єднань в контрольній та експериментальній групах. (Рис. 1)

Порівняльні гістограми сформованості ціннісних орієнтацій молодих аматорів театральних об'єднань в контрольній та експериментальній групах

Здобуті експериментальні дані підтвердили ефективність методики формування ціннісних орієнтацій у молоді засобами аматорського театру. Узагальнення отриманих результатів зафіксувало динаміку сформованості ціннісних орієнтацій у молодих аматорів театральних об'єднань завдяки науково-обгрунтованим критеріям.

За матеріалами дослідження здійснено теоретичні і практичні висновки:

1. Формування ціннісних орієнтацій молоді є одним з найважливіших напрямів педагогічної теорії і практики, де органічно поєднуються пошук нової парадигми виховання та інноваційної методики культурно-просвітньої діяльності, зорієнтованих на використання широкого діапазону творів театрального мистецтва у сфері дозвіллєвої діяльності молоді.

2. На основі теоретичного аналізу філософських, психолого-педагогічних, культурологічних джерел та узагальнення практичного досвіду здійснено наукове обгрунтування цілеспрямованого процесу формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театрального мистецтва з позицій усвідомлення його соціального та художньо-творчого потенціалу у життєдіяльності молодих аматорів.

3. На етапі констатуючого експерименту доведено, що сучасна практика театрального аматорства активізує вплив саме на художньо-творчу діяльність її учасників, але без достатнього урахування аксіологічної спрямованості організації культурно-просвітньої діяльності з молоддю, неадекватністю співвідношення різновидів діяльності з акцентом на ефективний розвиток особистісних диспозицій молодих аматорів.

4. Критеріально-рівневим визначенням сформованості ціннісних орієнтацій у молодих учасників аматорського театрального об'єднання виступає глибоке усвідомлення гуманістичних, соціальних, морально-етичних, художніх та національних цінностей театрального мистецтва і трансформації його здобутків у суб'єктивні смисли та самодетермінанти особистісного життя молоді.

5. Методика формування ціннісних орієнтацій молоді була заснована на перевіреній практикою програмі педагогічного керівництва цим процесом і включала у себе колективні та індивідуалізовані підходи до розвитку потенційних творчих можливостей аматорів на основі ціннісно зорієнтованої культурно-просвітницької діяльності в театральному об'єднанні. Вона виступила як цілісна організаційно-методична система взаємопов'язаних та взаємозалежних її складових: організаційної, аналітико-діагностичної, навчальної, виховної, репертуарної, творчо-виконавської й оцінної діяльності і дозволила вирішити проблему формування ціннісних орієнтацій молоді засобами аматорського театру на рівні сучасних педагогічних технологій.

6. Дослідженням виявлено й науково обгрунтовано такі закономірності:

у процесі розвитку аматорського театрального об'єднання посилюється суспільна значущість мети діяльності її учасників й адекватно реалізуються індивідуальні смислові ціннісні диспозиції, що виступають регулятором соціокультурної діяльності;

аматорська театральна діяльність має актуалізуючий вплив на світоглядні позиції молоді, усвідомлення загальнолюдської сутності цього виду мистецтва, його значущості для розвитку характерологічних властивостей, творчих якостей, сформованості художніх знань, практичних умінь і навичок на основі специфікованого спілкування з різножанровими творами драматургії, в тому числі й на національних традиціях українського народного театру.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребують: теоретико-методологічні засади розвитку духовної культури аматорів різних вікових категорій на рівні проведення міждисциплінарних досліджень; система професіоналізації підготовки організаторів у культурно-дозвіллєвій діяльності для забезпечення багатопрофільного театрального аматорства; проблема обміну міжнародним досвідом організації аматорського театрального руху.

Размещено на Allbest.ru