Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом

Чурікова-Кушнір Ольга Дмитрівна

Анотація

вокальний інтонаційний педагогічний школяр

Чурікова-Кушнір О.Д. Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2002.

Досліджується вокально-інтонаційна культура молодших школярів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю виховання вокально-інтонаційної культури особистості на загальнолюдських цінностях. Розвинута вокально-інтонаційна культура як суспільства, так і особистості, яка не має глибокої загальнолюдської основи, сьогодні може привести до духовної бідності. Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів розглядається як невід'ємна частина процесу виховання особистості.

На підставі аналізу наукової літератури визначені теоретичні основи виховання вокально-інтонаційної культури. Виявлені потенційні можливості навчального процесу та навчального матеріалу, розроблена модель вокально-інтонаційної культури, визначено поняття "вокально-інтонаційна культура", зміст, структура, основні її компоненти.

Розроблена комплексна педагогічна система, яка включає завдання, програму та методику виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом.

Ключові слова: музична культура, вокально-інтонаційна культура, музичний образ, позакласна робота, вокально-хорова діяльність.

1. Загальна характеристика дослідження

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Перехід українського суспільства на новий етап - етап побудови незалежної держави - обумовив необхідність вирішення завдань, пов'язаних з розвитком духовної культури особистості, оскільки їй належить визначна роль у формуванні нової Людини - освіченої, вихованої, культурної, здатної до самоосвіти, саморозвитку. Складовою частиною духовної культури особистості школяра виступає музична культура, у структурі якої значне місце належить вокально-інтонаційній культурі. Виховання вокально-інтонаційної культури дуже актуальне й значуще, тому що дає змогу розвивати в школярів любов до співу, розуміння поетичного тексту пісні, передачі його голосом, оскільки сприяє формуванню кращих особистісних якостей і має велике значення на сучасному етапі освіти та виховання школярів.

Практичне значення вокально-інтонаційної культури особистості школяра обумовлюється тим, що в сучасних умовах перестав існувати масовий спів, знизилася зацікавленість ним, тобто власним співом. Не знаходячи в співі потреби, люди вважають пісні або безглуздими, або надто складними. Забуті спільні сімейні співи, які були ознакою виховання духовної культури дітей в родині. У цьому контексті проблема виховання вокально-інтонаційної культури - це проблема формування людини, її духу, гуманістичних цінностей, національних музично-художніх ідеалів.

Актуальність цієї проблеми можна розглядати і з позицій вікової педагогіки, зокрема, з позиції педагогіки молодшого шкільного віку. Молодший шкільний вік - перша сходинка послідовного прилучення до вокально-інтонаційної культури при належно організованому процесі музичного виховання дітей. Саме в молодшому шкільному віці дитина бере з довкілля в багато разів більше для розвитку свого розуму, почуттів, волі, характеру, ніж в подальші життєві періоди. Тому саме початкова школа стає для дітей першим щаблем систематичного, цілеспрямованого виховання вокально-інтонаційної культури.

На виховання вокально-інтонаційної культури молодшого школяра впливає величезна кількість чинників - це і родина, і школа, і навколишнє середовище. Усі ці фактори здатні впливати як на розум школяра, так і на його почуття та музичні здібності.

Одним з ефективних засобів виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів є музичний образ, який втілює в собі загальнолюдські цінності, несе яскраво виражену естетичну спрямованість.

Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом сприяє більш повному використанню інтелектуального, потребнісно-мотиваційного, емоційного, діяльнісного, творчого потенціалу дітей. Найбільш ефективною формою у цьому процесі, на нашу думку, виступає позакласна діяльність, яка створює умови для повного та ефективного навчання дітей навичок співу за допомогою музичного образу та сприяє вихованню вокально-інтонаційної культури.

Аналіз стану дослідженості проблеми виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів свідчить про постійну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених різних галузей знань до загальних питань формування загальної культури особистості (І. Зязюн, В. Разумний, І. Карпенко, Г. Шевченко, Н. Миропольська, Л. Коваль, В. Бутенко та ін.); впливу музики на життєдіяльність людини (філософи - Платон, Аристотель, І. Кант, Ф. Ніцше, О. Лосєв та ін.; педагоги - К. Ушинський, В. Сухомлинський, Д. Кабалевський, О. Рудницька та ін.; психологи - Л. Виготський, Б. Теплов, В. Петрушин та ін.); значення музичної культури, музичного виховання дітей (О. Апраксіна, Н. Ветлугіна, А. Зиміна, М. Вовк, Л. Дмитрієва, Н. Гродзенська, Г. Падалка, Л. Хлєбнікова; К. Далькроз (Швейцарія), К. Орф (Німеччина), А. Танасова-Букова, Ц. Колєв (Болгарія), М. Руссель-Пауль (Франція); значення вокального виховання на розвиток особистості на методологічному, теоретичному і практичному рівнях (М. Ділецький, М. Лисенко, К. Стеценко, Л. Горюнова, О. Ростовський, О. Радинова, Т. Овчинникова, Д. Огороднов; З. Кодай (Угорщина), Є. Седлачкова, Ф. Лисек (Чехословаччина) та ін.).

Окремі аспекти проблеми виховання вокально-інтонаційної культури особистості були предметом дисертаційних досліджень, присвячених особливостям розвитку музичних здібностей молодших школярів (Л. Дмитрієва, Н. Лабунець, І. Таран та ін.); формуванню творчих здібностей у процесі музично-ігрової діяльності (Н. Ветлугіна, А. Борисова, О. Хижна, М. Алейніков та ін.); вихованню емоційної культури засобами вокально-хорової музики (Л. Сбітнєва); впливу естетичного виховання на розвиток творчої активності молодших школярів (Д. Джола, А. Щербо, Н. Гурець, О. Зак та ін.).

На сьогодні теоретичні проблеми виховання вокально-інтонаційної культури особистості у вокально-хоровій діяльності розглянуті як загальні властивості та здібності особистості у роботах Є. Алмазова, Л. Абелян, Г. Струве, Г. Перештейльнас, В. Соколова, В. Попова, Т. Овчинникової та ін.

Аналіз наукової літератури, тривалі спостереження за навчальним процесом у молодших класах шкіл свідчать швидше про пошуки та поодинокі знахідки дослідників та педагогів, ніж про існування в достатній мірі розробленої й обґрунтованої педагогічної системи виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом. Посилення ролі позакласного компоненту, умовно названого нами "класом вокально-інтонаційної культури", є основою для гармонійного розвитку молодших школярів. Проте в такому аспекті проблема виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів ще не розглядалася.

Актуальність проблеми, протиріччя між величезними потенційними можливостями музичного образу, як важливого засобу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів, та малоефективним використанням цих можливостей у практиці загальноосвітніх шкіл обумовили вибір теми дослідження "Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом".

Робота виконана в межах комплексної теми "Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г. Шевченко.

Об'єкт дослідження: вокально-інтонаційна культура молодших школярів.

Предмет дослідження: процес виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у роботі над музичним образом.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні того, що виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів буде йти найбільш ефективно якщо:

- в процесі навчально-виховної роботи використовувати музичний образ як засіб найбільш ефективного впливу на виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів;

- доповнити навчальну роботу з музики позакласною роботою, використовуючи форму "класу вокально-інтонаційної культури", яка охоплює дітей з різним рівнем музичних здібностей;

- створити педагогічні умови для ефективного побудування експериментального процесу навчання.

У відповідності з метою та гіпотезою дослідження були висунуті наступні завдання:

- визначити теоретичні основи виховання вокально-інтонаційної культури;

- розкрити змістовну сутність вокально-інтонаційної культури й розробити її модель;

- проаналізувати стан вокально-інтонаційної культури молодших школярів у практиці загальноосвітніх шкіл;

- розробити експериментальну програму і методику виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом та перевірити її ефективність в умовах позакласної діяльності.

Методи дослідження: аналіз філософської, педагогічної, психологічної, музикознавчої літератури з питань розвитку музичного мистецтва, музичної культури, вокально-хорового виховання, а також аналізу програм, методичних рекомендацій, навчальних посібників з музичного виховання здійснювався для розробки теоретичних основ дослідження; методи моделювання - для створення моделі вокально-інтонаційної культури та розробки методичних основ виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів; констатуючий педагогічний експеримент - для визначення стану вокально-інтонаційної культури молодших школярів у практиці загальноосвітніх шкіл, формуючий педагогічний експеримент - для перевірки ефективності методики виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом; статистичні методи обробки експериментальних даних - для підтвердження ефективності запропонованої програми та методики виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом.

Методологічну і теоретичну основу становлять ідеї особистісно-орієнтованого навчання, індивідуального підходу до виховання (Я. Коменський, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, П. Юркевич, І. Бех, І. Підласий, М. Ярмаченко, С. Гончаренко та ін.), теорії музичного виховання (О. Апраксіна, В. Верховинець, Н. Ветлугіна, Ж. Далькроз, М. Ділецький, З. Кодай, Д. Кабалевський, О. Ростовський, О. Рудницька, В. Дряпіка, Л. Хлєбнікова та ін.), теорії розвитку музичних здібностей (Л. Баренбойм, С. Людкевич, Ю. Кремльов, Л. Мазель, В. Медушевський, К. Пігров, Б. Теплов та ін.), теорії виховання вокальних здібностей (О. Варламов, М. Глінка, В. Ємельянов, М. Леонтович, Г. Стулова, В. Попов та ін.).

Дослідження проводилось у три етапи: На першому етапі (1997-1998 рр.) мали місце вивчення й аналіз філософської, психологічної, педагогічної, музикознавчої літератури; розроблялася теоретична модель вокально-інтонаційної культури й критерії оцінювання рівнів її сформованості. На другому етапі (1998-1999 рр.) розроблявся комплекс діагностуючих методик; проводився констатуючий експеримент, оброблялися його результати; розроблялася програма формуючого експерименту; здійснювався пошук і теоретичне обґрунтування шляхів виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом. На третьому етапі (1999-2001 рр.) проводився формуючий експеримент, збиралися й оброблялися емпіричні дані, здійснювався кількісний і якісний аналіз та узагальнювалися результати педагогічного експерименту, формулювалися основні висновки дослідження, розроблялися практичні рекомендації.

У дослідженні взяли участь 495 школярів молодших класів, 50 вчителів музики початкових класів та 85 батьків (загальна кількість 630 респондентів).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дістала подальшої конкретизації й педагогічної інтерпретації характеристика поняття "вокально-інтонаційна культура"; удосконалено розробку критеріїв та визначення рівнів сформованості вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом; розроблена й впроваджена в педагогічну практику організаційно-методична модель та програма виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом в умовах позакласної діяльності; музичний образ розглядається як важливий засіб виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів і на цій основі визначається його виховний потенціал і значущість.

Практичне значення дослідження визначається тим, що сформульовані основні положення, висновки та рекомендації, апробовані під час формуючого експерименту, впроваджені в практику загальноосвітніх шкіл (Луганські ЗОШ № 60, № 41,"Бет Манахем" - довідки про впровадження №114 від 10.09.2001 р., №59 від 19.09.2001 р., №24 від 5.09.2001 р.; Слов'яносербська середня школа №1 - довідка про впровадження №108 від 14.09.2001 р.; Молодогвардійська середня школа №7 - довідка про впровадження №86 від 18.09.2001 р.; дитяча школа мистецтв №2 м. Луганська - довідка про впровадження №98 від 20.09.2001 р.), сприятимуть підвищенню вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом в умовах позакласної діяльності.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм підготовки студентів факультету "Музика" вищих навчальних закладів та на курсах підвищення кваліфікації вчителів музики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікації статей з проблем дослідження в науково-методичних виданнях, доповідях і виступах на Міжнародній науково-практичній конференції "Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід" (Луганськ, 2000), регіональній конференції "Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору" (Старобільськ, 2000), через систему методичних семінарів, які проведені у Луганському інституті післядипломної освіти і на кафедрі співу та диригування Інституту культури та мистецтв Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Завдання, зміст, методика дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дослідження висвітлені в 5 публікаціях, з яких 4 у фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (257 найменувань). Її доповнюють 5 додатків на 26 сторінках, 14 таблиць, 10 ілюстрацій. Повний обсяг роботи складає 207 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, його методологічна та теоретична основа, методи, що використовувалися в процесі дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дисертаційної роботи.

У першому розділі "Теоретичні основи виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів" розглядається проблема вокально-інтонаційної культури як складової частини музичної культури в контексті філософського, педагогічного, психологічного, музикознавчого знання, розкривається змістовна сутність вокально-інтонаційної культури особистості на основі сучасного музично-педагогічного виховання. Розглядається музичний образ як засіб виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів.

Історико-філософський аналіз проблеми свідчить про те, що на всіх етапах розвитку людського суспільства музика, музичне виховання, музична культура існували як складова частина духовного розвитку особистості.

В античній філософії (Платон, Дамон Афінський, Аристид, Аристотель, Аристоксен, Піфагор) визначено значення музики в житті суспільства та її вплив на духовний розвиток людини за допомогою ритму, ладу, мелодії. В естетичних поглядах того часу звучала думка про те, що музика має велике виховне значення для розвитку духовності особистості і супроводжує людину протягом усього життя.

Важливу галузь мистецтва стародавньої Греції становила вокальна музика, а зародження елементарних основ вокально-інтонаційної культури виникало, на наш погляд, одночасно з розвитком самого музичного мистецтва. Саме через спів людство впливало на формування душі людини, на її емоційно-чуттєву сферу, на світосприймання.

Важливий внесок у розуміння вокально-інтонаційної культури зробили Фарабі та Іоан Златоуст. Їх теорія базується на двох основних ідеях: на катарсичній значимості музики, яка сприяла благочестивому образу життя та співі, який розумівся як підмога щодо "прямування душі до добрих вчинків".

Філософська думка епохи Відродження (Дж. Царліно, М. Лютер) на перше місце ставить ідеал гармонійно розвиненої особистості, коли з'являються нові ідеї в галузі музичного виховання - навчання дітей співу та грі на музичних інструментах.

Таким чином, на підставі історико-філософського аналізу ми визначили, що основним засобом музичного виховання є спів.

У історико-педагогічних дослідженнях виділяються два основних підходи для розробки теоретико-методологічних основ виховання вокально-інтонаційної культури як складової частини музичної культури: використання музики як засобу виховання особистості школяра та врахування природних здібностей дитини, які складають основу виховання вокально-інтонаційної культури. Успіх навчання залежить від індивідуальних здібностей школяра (Я. Коменський, Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Локк).

Основу вокально-інтонаційної культури складає виховна роль музики в житті людства (Ж. Далькроз, П. Демуцький, М. Кашкін, К. Квітка, О. Кошиць, М. Лисенко, О. Нікольський, Я. Степовий, К. Стеценко, Б. Яворський та ін.). Провідні вчені (М. Ділецький, В. Сухомлинський, К.Ушинський та ін.) визначили принципово нові загально-естетичні погляди на музичне мистецтво, стверджуючи його зв'язок зі світом почуттів людини, який передається через спів. Саме спів створює найбільш сприятливі умови для виховання загальної музичної культури (Н. Ветлугіна, Д. Кабалевський, З. Кодай, К. Ушинський та ін.). Педагоги-музикознавці акцентують увагу на важливості хорового співу як активного засобу музичного та морально-естетичного виховання, вважаючи, що участь у вокально-хоровій діяльності значним чином розвиває як вокально-інтонаційні здібності, так і гуманні почуття дітей (Е. Абдуллін, О. Апраксіна, В. Верховинець, Г. Струве та ін.). Педагогічна діяльність видатних українських композиторів (М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, М. Леонтович, М. Лисенко, С. Людкевич, Я. Степовий, К. Стеценко та ін.) внесла свій доробок у розвиток національної музичної культури, забезпечивши нові підходи до впровадження в практику музичного виховання хорову музику, яка має великі потенціальні можливості впливу на духовний світ людини, на його інтелектуальну, емоційну, творчу сфери. У різні історичні епохи вокально-хорова музика цілеспрямовано використовувалася для формування певного типу світогляду, морально-естетичного виховання, відношення до навколишнього світу та життя людей.

Аналіз психологічної літератури дозволяє стверджувати, що музичне мистецтво діє на внутрішню сутність людей (О. Леонтьєв, Б. Теплов, А. Смирнов, В. Петрушин та ін.). Б. Теплов визначав музику як засіб спілкування між людьми, підкреслював, що музичність притаманна усім людям, що не існує здібностей, які б не розвивалися в процесі діяльності.

Визначення сутності вокально-інтонаційної культури показало, що вона виступає якісною характеристикою духовності особистості. В основі виховання вокально-інтонаційної культури лежить вокальне інтонування, яке залежить не тільки від роботи голосових складок, але й координації всього співацького апарату в процесі фонації. Отже, чим краще організовано співацький апарат, тим чистіше школяр інтонує, а значить чує. Гарний слух є основою творчої роботи виконавця при передачі музичного образу як головної умови виховання вокально-інтонаційної культури. Сучасна методика виховання розглядає інтонування в двох аспектах: з одного боку, це спосіб осмислення музики, з другого - один із засобів виховання слуху.

Аналіз різноманітних джерел дозволив нам стверджувати про існування специфічних та загальних компонентів виховання вокально-інтонаційної культури. До специфічних компонентів відносяться інтонація, інтонування, музичний слух, вокальне інтонування; до загальних - інтелектуальний, потребнісно-мотиваційний, емоційний, діяльнісний, творчий, які базуються на властивостях людської психіки. На основі теоретичного аналізу була розроблена модель вокально-інтонаційної культури (рис. 1), що являє собою сукупність специфічних та загальних компонентів, які можуть розвиватися в процесі вокально-хорової діяльності при формуванні певних знань, умінь та навичок, які пов'язані з сприйняттям, відтворенням та творчим виконанням вокально-хорових творів. Це може бути тільки на основі потреби в співі та інтересу до вокально-хорових творів.

Вокально-інтонаційна культура на понятійному рівні - це органічна та суттєва частина музичної культури особистості, яка представляє собою сукупність музичних здібностей, які ми умовно назвали специфічними компонентами, та проявів цих здібностей у вокально-хоровій діяльності на підставі загальних компонентів.

Дослідженням доведено, що основним засобом виховання вокально-інтонаційної культури є музичний образ, який забезпечує ефективність процесу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів.

Методологічним підґрунтям визначення музичного образу як засобу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів виступають положення про те, що саме у кожному музичному образі представлені багатогранні інтонаційні відтінки почуттів, які можна передавати у співі. Кожний музичний образ має свій внутрішній зміст, який в процесі творчої роботи стає одухотвореним. Музичний образ - узагальнене віддзеркалення в музиці явищ дійсності та духовного світу людини (Л. Мазель, В. Медушевський, А. Сохор, В. Цуккерман, Б. Ярустовський). Музичний образ дає дітям можливість одержувати велику кількість вражень під час хорових занять (Н. Ветлугіна, В. Попов, В. Соколов та ін.) коли відбувається "перенесення" школяра у вокально-хоровий твір, який вони виконують, і внаслідок закону реальності почуттів (Л. Виготський) виникають емоційні переживання.

У другому розділі "Вокально-інтонаційна культура молодших школярів у практиці загальноосвітніх шкіл та шляхи її виховання у процесі роботи над музичним образом" аналізується стан вокально-інтонаційної культури молодших школярів; розробляються основні положення експериментальної програми та методики виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів за допомогою музичного образу; аналізуються та узагальнюються результати експериментальної роботи.

Специфіка процесу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів обумовлена особливостями молодшого шкільного віку, який характеризується як найсприятливіший період, який є визначним етапом у формуванні особистості дитини. Від того, який "фундамент" буде закладено у цьому віці, залежить весь подальший розвиток дитини. Це стосується як загальнолюдських цінностей, так і виховання у неї вокально-інтонаційної культури, зокрема готовності до співацької діяльності, художньо-творчої активності та формування ціннісних орієнтацій.

Аналіз інтересу дітей (315 учнів 1-3 класів) до вокально-хорової діяльності дозволив визначити їх позитивне ставлення до співу, бажання вдосконалювати свої співацькі здібності (100%). Однак у школярів відзначається недолік слухових і вокальних умінь та навичок (73,7%), що тягне за собою неадекватні реакції поведінки, викликає труднощі при виконанні вокально-інтонаційних завдань.

На етапі констатуючого експерименту вивчався рівень вокально-інтонаційної культури молодших школярів. На підставі діагностуючих завдань ми визначили: 1) рівень інтонування звуків різної висоти; 2) рівень вокально-інтонаційних умінь та навичок у процесі роботи над музичним образом; 3) рівень розвитку творчих здібностей у процесі створення наспівів.

Комплексне діагностичне дослідження показало існуючий рівень вокально-інтонаційної культури молодших школярів: високий (6,3%), достатньо-високий (10,2%), середній (9,8%), низький (29,4%), дуже низький (43,1%), нульовий (1,2%).

Аналіз результатів свідчить, що у 72,5% школярів 1-3 класів спостерігалося фальшиве інтонування при співі, невміння володіти голосом. Але у цих дітей проявлялася яскраво виражена емоційна реакція при виконанні вправ, бажання навчитися красиво співати; 16,5% школярів відзначалися чистотою інтонування та виразністю співу. Ці діти знають багато дитячих пісень і беруть участь у концертній діяльності школи; у 9,8% дітей виникають труднощі при самостійному співі, але з експериментатором вони співали досить чисто й впевнено; 1,2% дітей відрізняються несталою увагою, заняття співом їх не цікавлять, у колективі вони проявляють негативні риси поведінки, тому виявити наявність яких-небудь стійких інтересів у цих дітей не вдалося.

Аналіз навчальних програм з музики для учнів початкових класів дозволяє зробити висновок про те, що навчальний процес у школі має широкі потенціальні можливості для виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів, які зорієнтовані на виховання загальної музичної культури. Разом з тим у діючій програмі з музики немає чітко визначених позицій та конкретного змісту навчального матеріалу, цілеспрямованого на виховання вокально-інтонаційної культури у процесі роботи над музичним образом.

Анкетування учителів музики (50 респондентів) показало, що всі учителі (100%) відзначають значимість виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів, але при цьому спеціальна робота не проводиться (не в усіх школах є обладнані музичні класи (57,0%), недостатньо вокально-хорової літератури (28,0%), музичний образ не використовують для виховання вокально-інтонаційної культури (15,0%)). Основною формою роботи в школах є уроки музики (95,0%) і тільки 15,0% - позакласна робота, яка включає хорові заняття та вокальні гуртки.

Анкетне опитування батьків (85 варіант) показало низький рівень знань та нестачу їх уваги до даної проблеми. Так викликає занепокоєння те, що 28,0% опитаних не вважають дані питання проблемними, 10,0% батьків зазначили відсутність труднощів у вихованні вокально-інтонаційної культури дітей, 15,0% опитаних посилаються на нестачу часу. Тільки 9,0% батьків визначають нестачу знань та вокально-інтонаційних умінь, а 11,0% посилаються на фінансові труднощі. Активно займаються своїми дітьми тільки 3,0% опитаних (співають разом з дітьми, заохочують намагання дитини займатися вокалом). Решта 24,0% відзначають, що для вирішення питання виховання вокально-інтонаційної культури уроків музики недостатньо.

На основі аналізу результатів констатуючого етапу експерименту усвідомлено можливості цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість школярів молодших класів, були створені педагогічні умови, які можуть забезпечити ефективність процесу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом. А саме: позитивне ставлення вчителя до даного виду діяльності; впровадження ефективного комплексу форм, засобів, методів навчально-виховного процесу; необхідне матеріально-технічне забезпечення. Названі умови мають узагальнюючий характер. У процесі висвітлення їх змісту вони доповнюються педагогічними умовами приватного характеру.

При здійсненні експериментальної програми ми спиралися на аналіз існуючої програми з музики для учнів загальноосвітніх шкіл, результати анкетного опитування учителів музики, результати ретроспективного аналізу багаторічного досвіду роботи автора дослідження з дитячими колективами (хорові класи, хори, вокальні ансамблі). Суттєвою особливістю розробленої в дослідженні програми виступає багатогранне використання різнохарактерних музичних образів у вихованні вокально-інтонаційної культури молодших школярів.

Процес реалізації експериментальної програми здійснювався поетапно. Перший етап (ознайомчий) передбачає накопичення дітьми інтонаційного досвіду, що активізує сприйняття вокально-хорових творів; накопичення певного кола музично-слухових уявлень. Другий етап (усвідомлений) має на меті розвиток вокально-слухових навичок та формування інтонаційної точності виконання вокально-хорових творів. Третій етап (творчий) передбачає самостійне опанування учнями молодшого шкільного віку різними вокальними інтонаціями, формування потреби удосконалення співу.

Для реалізації нашої експериментальної програми була розроблена методика формуючого експерименту, яка випробувалась у загальноосвітніх школах м. Луганська та Луганської області і була спрямована на емоційно-естетичне виконання вокально-хорових творів, виховання емоційної реакції співпереживання, співчуття, розвитку у молодших школярів зацікавленості до вокально-хорової діяльності, виховання у них позитивного ставлення до вокального інтонування як невід'ємної частини духовного життя. У експериментальній методиці основний акцент зміщується на музичний образ, який використовується у творчому процесі як засіб активізації музичного слуху, вокального інтонування, образного мислення, а також як чинника на ділянці виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів. Саме за допомогою музичного образу найбільш доцільно впливати на виховання специфічних та загальних компонентів, які лежать у основі розробленої нами експериментальної моделі вокально-інтонаційної культури молодших школярів.

Найбільш ефективною формою виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом ми пропонуємо позакласну діяльність у формі "класу вокально-інтонаційної культури". Клас вокально-інтонаційної культури - це колектив, який об'єднує усіх дітей для вдосконалення своїх вокально-інтонаційних здібностей, для ознайомлення з новими творами, для осягнення вокально-хорового мистецтва, розвитку особистісних якостей. Завдання класу вокально-інтонаційної культури - прилучення школярів до духовного багатства народу, розвитку ціннісних орієнтацій дітей, формування у всіх дітей потреби до співу та підвищення якісного рівня вокального інтонування у процесі роботи над музичним образом. Для роботи класу вокально-інтонаційної культури ми створили спеціально обладнане приміщення, у якому є фортепіано, фонотека, наочні матеріали, посібники, таблиці. У ньому ми виділили декілька секторів: 1) технічний; 2) музикознавчий; 3) виставочний. З метою стимулювання вокально-хорової діяльності дітей зміст кожного сектору варіювався та змінювався відповідно до поставлених завдань дослідницької роботи в сукупності з інтересами та потребами самих дітей.

Аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє стверджувати про ефективність розробленої програми, про адекватність експериментальної методики вирішенню завдань нашого дослідження і про використання музичного образу як оптимального засобу виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів (табл. 1). На підставі аналізу виявлено не лише кількісний, а й якісний зріст показників у школярів експериментальних груп, який проявився у: 1) зростанні якості вокального інтонування; 2) більш глибокому відтворенні музичного образу в процесі вокального інтонування; 3) самостійному створенні наспівів, які носили більш яскравий та виразний характер, чого ми не виявили в учнів контрольних груп.

Результати нашого дослідження дозволяють відзначити, що у молодшому шкільному віці виховання вокально-інтонаційної культури у процесі роботи над музичним образом проходить найбільш ефективно, якщо забезпечується єдність комплексу форм, засобів, методів навчально-виховного процесу; позитивне ставлення вчителя до вокально-хорової діяльності; здійснюється необхідне матеріально-технічне забезпечення. Апробація та впровадження у практику навчально-виховної роботи загальноосвітніх шкіл визначеної нами технології виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів підтверджує, що основними шляхами її виховання є цілеспрямоване використання музичного образу у вокально-інтонаційному навчанні, яке дає змогу забезпечувати поступове ускладнення вокально-інтонаційних завдань та вокально-хорових творів.

Експериментальні матеріали дослідження підтверджують гіпотезу про те, що ефективні шляхи виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів у процесі роботи над музичним образом можуть бути досягнуті завдяки такій організації навчально-виховної роботи, яка заснована на використанні музичного образу як засобу найбільш ефективного впливу на виховання специфічних та загальних здібностей молодших школярів; на доповненні навчальної роботи з музики - позакласною роботою в формі класу вокально-інтонаційної культури, яка охоплює дітей з різним рівнем музичних здібностей; на створенні педагогічних умов для ефективного побудування експериментального процесу навчання.

Великий інтерес і творча активність у школярів в ході експериментальної роботи свідчать про широкий спектр їх духовних потреб, глибоку необхідність у співі і знайомстві з вокально-хоровими творами.

У висновках підтверджується правомірність висунутої гіпотези, викладаються основні висновки, визначаються перспективи подальшої розробки проблеми.

Таблиця 1. Показники рівня вокально-інтонаційної культури учнів експериментальної (Ег) та контрольної (Кг) груп за експериментальний період (%)

Теоретичний аналіз проблеми виховання вокально-інтонаційної культури у процесі роботи над музичним образом й одержані результати експериментально-дослідної роботи дозволяють зробити такі висновки:

1. Складовою частиною духовної культури особистості виступає музична культура, у структурі якої значне місце належить вокально-інтонаційній культурі.

2. На основі теоретичного аналізу були визначені філософські, педагогічні, психологічні, музикознавчі основи дослідженої проблеми, а саме:

- на філософському рівні дана проблема розглядається через значення музики в житті людства та її вплив на духовний розвиток особистості. Для філософа світ музики - це світ музичної культури;

- на педагогічному рівні музика розглядається і використовується як засіб виховання особистості школяра поряд з формуванням загальних педагогічних знань, умінь, навичок;

- на психологічному рівні музика є засобом спілкування між людьми і впливає на емоційно-чуттєву сферу людини;

- на музикознавчому рівні вираженням духовної сутності людини на рівні музики є її музична культура. Складовою частиною музичної культури є відображення характеру музики в голосі, що відноситься до складового компонента вокально-інтонаційної культури.

3. На підставі теоретичного аналізу були визначені:

- теоретична модель, яка складає взаємозв'язок специфічних та загальних компонентів;

- змістовна сутність вокально-інтонаційної культури, зміст якої базується на тому, що вокально-інтонаційна культура як органічна та суттєва частина музичної культури особистості представляє собою цілісне структурне утворення специфічних компонентів (інтонація, інтонування, музичний слух, вокальне інтонування) та загальних компонентів (інтелектуальний, потребнісно-мотиваційний, емоційний, діяльнісний, творчий), що вироблені у творчій роботі й можуть розвиватися у процесі роботи над музичним образом, реалізовуватися у вокально-хоровій діяльності за допомогою відповідних знань, умінь та навичок;

- концепція нашого дослідження як конструктивного принципу роботи, а саме: 1) ефективним засобом виховання вокально-інтонаційної культури є музичний образ у зв'язку з тим, що він найбільш ефективно впливає на чуттєвий світ дитини, викликає розвиток позитивних емоцій, творчої уяви, уваги, музичного мислення, музичного смаку; 2) найбільш ефективною формою використання музичного образу є вокально-хорова діяльність; 3) музичний образ використовується в різноманітних вокально-інтонаційних завданнях (завдання інтонування звуків різної висоти; завдання на виявлення вокально-інтонаційних умінь та навичок у процесі роботи над музичним образом; завдання на виявлення творчих здібностей в процесі створення наспівів); 4) виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів базується через реалізацію педагогічних умов: позитивне ставлення вчителя до даного виду діяльності; впровадження ефективного комплексу форм, методів, засобів; необхідне матеріально-технічне оснащення;

4. Аналіз матеріалів констатуючого етапу дослідження дозволив виявити дітей з різним рівнем вокально-інтонаційної культури: високий (6,3%), достатньо-високий (10,2%), середній (9,8%), низький (29,4%), дуже низький (43,1%), нульовий (1,2%).

5. Вивчення стану питання у практиці початкового шкільного навчання показало, що всі вчителі (100%) відзначають значимість виховання вокально-інтонаційної культури, але при цьому спеціальна робота не проводиться. Не у всіх школах (57,0%) є обладнані музичні класи; 28,0% учителів нарікають на нестачу вокально-хорової літератури; 15,0% - не використовують музичний образ для виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів.

6. Анкетне опитування батьків показало недостатню увагу з їх боку до проблеми виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів (97,0%). Більшість опитуваних розглядають спів як засіб відпочинку. Тільки 3,0% опитуваних активно займаються своїми дітьми і співають разом з ними.

7. Розроблена експериментальна програма “Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів” в умовах позакласної роботи відрізняється своєю спрямованістю на розвиток слухових та голосових здібностей, виконавчих навичок, формуванню образного освоєння реального світу, багатогранним використанням музичних образів.

8. Розроблена експериментальна методика була спрямована на емоційно-естетичне виконання вокально-хорових творів, виховання емоційної реакції співпереживання, співчуття, розвитку у молодших школярів зацікавленості вокально-хоровою діяльністю, виховання у них позитивного ставлення до вокального інтонування як невід'ємної частини духовного життя. Основним засобом виховання використовувався музичний образ, який активізував музичний слух, вокальне інтонування, образне мислення дітей молодшого шкільного віку.

Найбільш ефективною формою втілення нашої методики є позакласна діяльність у формі "класу вокально-інтонаційної культури". Клас вокально-інтонаційної культури представляє собою колектив, який об'єднує усіх дітей для вдосконалення своїх вокально-інтонаційних здібностей, для ознайомлення з новими творами, для осягання вокально-хорового мистецтва, розвитку особистісних якостей. Завдання класу вокально-інтонаційної культури - прилучення школярів до духовного багатства народу, розвитку ціннісних орієнтацій дітей, формування у всіх дітей потреби до співу та підвищення якісного рівня вокального інтонування у процесі роботи над музичним образом.

9. Статистичний аналіз матеріалів свідчить, що наприкінці формуючого експерименту збільшилась кількість дітей високого рівня на 11,1%, достатньо-високого - на 5,6%, середнього - на 4,5%, та зменшилась кількість дітей низького рівня на 11,1%, дуже низького - на 10,1%.

Використані методи та прийоми, форми роботи сприятливо вплинули на розвиток внутрішнього світу, морально-естетичні почуття, погляди, переконання, духовні потреби молодших школярів. Позитивне ставлення та інтерес дітей до вокально-хорової діяльності стимулювали процес розвитку вокально-інтонаційних здібностей.

Проведене нами дослідження не претендує на повне й всебічне висвітлення проблеми. Подальшої розробки потребують питання, пов'язані зі спадкоємністю у вихованні вокально-інтонаційної культури в родині, у дошкільному віці; детальне дослідження у всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів, а також продовження пошуку нових шляхів. Теоретичне вивчення проблеми, аналіз результатів експериментальної роботи свідчать про необхідність створення комплексної педагогічної системи виховання вокально-інтонаційної культури учнів протягом усього шкільного навчання, що передбачає концептуальні зміни в організації шкільного виховання і освіти, розробку програм і методик, що відкриває перспективи подальших досліджень. До сфери перспектив розробки цієї проблеми належить також питання про відповідну підготовку учителя, який для організації педагогічного впливу на учнів повинен мати особистісну вокально-інтонаційну культуру й володіти методичним апаратом реалізації педагогічної системи виховання вокально-інтонаційної культури школярів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чурікова-Кушнір О.Д. Методика дослідження вокально-інтонаційної культури молодших школярів у практиці загальноосвітніх шкіл //Гуманізація навчально-виховного процесу. Наук.-метод.зб. - Вип. XV /За заг.ред. В.Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001.- C.190-197.

2. Чурікова-Кушнір О.Д. Музичний образ як засіб виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів //Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць - Вип.ХІІІ /За заг.ред. В.Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001.- С.169-173.

3. Чурікова О.Д. Особливості експериментальної програми виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук.пр. /Ред. Т.І. Сущенко. - Київ - Запоріжжя. - Вип.19. - 2001. - С.211-215.

4. Чурікова О.Д. Виховання вокально-інтонаційної культури молодших школярів в процесі хорового співу //Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: основні концептуальні ідеї: Науковий збірник. - Вип.11 /За заг.ред. Шевченко Г.П. - Луганськ: ЛДПУ, 2000. - С.90-91.

5. Чурикова О.Д. Интонационная культура, как фактор духовного развития личности школьника// Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук.пр. /Ред. Т.І.Сущенко (відп.ред.) та ін. - Київ - Запоріжжя. - Вип.15. - 1999. - С.78-80.

Размещено на Allbest.ru