Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

Формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності

Петронговський Роман Рафаїлович

Київ - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі національно-духовного відродження України все більшої гостроти набуває проблема формування в підростаючого покоління почуття любові до Батьківщини, відданості справі зміцнення державності, активної соціальної позиції.

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності”, “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов'язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України як світоглядного чинника розвитку культурного і творчого потенціалу нашого народу.

Зазначимо, що проблема патріотизму, сутності патріотичної свідомості, любові до Батьківщини знайшла своє відображення у вітчизняній (В.Бичко, І.Надольний, Л.Сохань, І.Стогній, О.Забужко, В.Шинкарук та ін.) і зарубіжній (І.Кант, К.Роджерс, Е.Фромм та ін.) філософії. Для нас у контексті обраної теми важливими є положення про взаємозалежність людини і суспільства, про дієвий прояв патріотизму індивідом у діяльності та спілкуванні.

Серед класиків педагогічної науки до цієї проблеми зверталися Я.Коменський, Г.Сковорода, К.Ушинський, О.Духнович, А. Дістервег, Г.Ващенко, І.Огієнко, С.Русова, Дж.Дьюї, А.Макаренко, Я.Корчак, В.Сухомлинський та ін. Зокрема, К.Ушинський вперше обґрунтував поняття “малої батьківщини” й окреслив стратегічний напрям його формування шляхом запровадження батьківщинознавства як навчального предмета в початковій школі. В.Сухомлинський у 60-ті рр. XX ст. досить глибоко розкрив сутність патріотичних почуттів учнів загальноосвітньої школи як складників їх духовності.

У вітчизняній педагогіці проблеми патріотизму школярів досліджували М.Баранець, М.Башмет, А.Бондар, В.Бондар, О.Захаренко, І.Зязюн, А.Дем'янчук, О.Мороз, В.Новосельський, М.Терентій, І.Ткаченко, О.Рудницька, В.Фарфоровський, Т.Шашло, М.Шкіль, М.Ярмаченко та ін.

В останні роки з проблеми патріотизму школярів, формування його в учнів загальноосвітньої школи захищено ряд дисертаційних робіт (В.Гуменюк, В.Каюков, В.Кіндрат, В.Коваль, М.Павленко). Актуальним у цьому зв'язку є дослідження В.Каюкова, який теоретично обґрунтував та експериментально апробував оригінальну систему засобів розвитку патріотизму (на героїчних традиціях українського козацтва).

На терені СНД до проблеми патріотизму старшокласників звертаються Л.Алімова, Є.Бєлозєрцев, І.Валєєв, Г.Волков, І.Ільїн, М.Нікандров, В.Третьяков та ін. Для нас особливо важливим у цьому зв'язку є положення І. Ільїна про здатність людини-патріота поважати духовні надбання та національні почуття інших народів.

Проблеми формування патріотизму дітей та молоді в сучасних соціокультурних умовах досліджуються І.Бехом, В.Бабич, В.Білоусовою, В.Болгаріною, М.Боришевським, О.Вишневським, Ю.Гапоном, М.Зубалієм, П.Ігнатенком, Л.Канішевською, Б.Кобзарем, В.Кузем, М.Левківським, В.Оржеховською, В.Постовим, Є.Постовойтовим, Г.Пустовітом, А.Сиротенком, М.Стельмаховичем, Г.Шевченко, К.Чорною та ін. Особливо важливим у цьому зв'язку є запропоноване І. Бехом поняття “моральна задача” як форма суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителя та учня, результатом розв'язання якої є здатність вихованця до усвідомленого й добровільного прийняття суспільних цінностей, що сприяє його особистісному розвитку загалом і формуванню патріотизму зокрема.

Однак доводиться констатувати, що спеціальних досліджень із проблеми формування патріотизму юнаків і дівчат шкільного віку в позанавчальній, позашкільній діяльності ми не знаходимо.

Отже, актуальність окресленої проблеми, недостатня її розробка педагогічною наукою та нагальна потреба шкільної практики й зумовили необхідність дослідження на тему: “Формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках Національної програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента України від 18.01.96 № 63/96. Тема дисертації узгоджена й затверджена Координаційною радою АПН України в галузі педагогічних і психологічних наук (протокол № 2 від 20.02. 2001 р.) й виконана в аспекті комплексної теми “Соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя” кафедри педагогіки Житомирського педуніверситету імені Івана Франка.

Об'єктом дослідження є система позанавчальної виховної діяльності в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності, структури й особливостей процесу формування патріотизму учнів старших класів загальноосвітньої школи; експериментальна апробація перспективних напрямів формування цієї моральної якості в позанавчальній виховній діяльності та визначення критеріїв і рівнів її розвитку.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес формування патріотизму особистості старшокласника в позанавчальній виховній діяльності буде ефективним, якщо:

- розглядатиметься як складова загальної системи позанавчальної виховної діяльності загальноосвітньої школи;

- здійснюватиметься цілеспрямовано, комплексно, системно;

- будуть створені адекватні психолого-педагогічні умови та використані оптимальні виховні засоби й методи.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначені наступні завдання:

- проаналізувати стан проблеми патріотизму у філософській, соціологічній, психологічній і педагогічній літературі;

- визначити концептуальну своєрідність поняття “патріотизм” в сучасних гуманітарних науках;

- на основі адекватних юнацькому віку психолого-педагогічних детермінант розробити ціннісно-змістову структуру патріотизму старшокласників;

- визначити ефективні психолого-педагогічні умови формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній роботі;

- експериментально апробувати перспективні напрями формування патріотизму старшокласників, критерії та рівні його розвитку в учнів старшого шкільного віку.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про діалектичний зв'язок явищ об'єктивної дійсності, про особистість як суб'єкта діяльності та спілкування, про механізми трансформації суспільних цінностей в особистісні надбання, а також засади психолого-педагогічної детермінації становлення, розвитку та функціонування особистості.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці педагогів з проблем формування особистості старшокласника І.Зязюна, В.Кременя, Б.Кобзаря, І.Огієнка, В.Оржеховської, Н.Ничкало, В.Сухомлинського, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка, а також психологів Б.Ананьєва, Г.Костюка, І. Кона, О.Леонтьєва, Я.Коломинського. Для уточнення вихідних позицій використовувалися положення Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, а також “Концепції виховання дітей та молоді в системі національної освіти”, “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”.

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури; узагальнення результатів експерименту з формування в старшокласників почуття патріотизму;

· емпіричні: опитування (анкетування), бесіда зі старшокласниками, вчителями (інтерв'ю), спостереження, аналіз творчих робіт;

· експериментальні: констатуючий, формуючий і контрольний експеримент;

· математичні, прогностичні: метод експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик, методи формалізації, екстраполяції, моделювання.

Різними видами опитування було охоплено понад 300 старшокласників і 50 вчителів Житомирської, Хмельницької та Рівненської областей.

База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі гуманітарної гімназії № 23 м. Житомира, гімназії № 1 м. Новоград-Волинського, загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №1 м. Коростеня, № 2 м. Овруча. Дослідження проводилося також у Хмельницькому обласному спеціалізованому ліцеї поглибленої підготовки учнів у галузі науки та в Корецькій ЗОШ № 1 Рівненської області.

Дослідження проводилося у декілька етапів.

На першому етапі (1997-1998 рр.) здійснювався теоретичний аналіз філософської, соціологічної, етичної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми патріотизму, аналізувався зарубіжний досвід в аспекті визначеної проблеми. Розроблено понятійний апарат, висунуто робочу гіпотезу.

На другому етапі (1998-2000 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота, вивчався та аналізувався досвід діяльності шкіл, здійснено діагностичний і формуючий експерименти, спроектовано складові структурно-функціональної моделі формування патріотизму старшокласників.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) здійснено експериментальну перевірку організаційно-функціональної моделі формування патріотизму старшокласників та впровадження її в практику, узагальнювались і систематизувалися результати експерименту, формулювалися дослідницькі висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- обґрунтовано форми виховної взаємодії в рамках загальної системи позанавчальної виховної діяльності та запропонованої моделі формування патріотизму старшокласників, що забезпечує ефективність розвитку цього морального почуття особистості в юнацькому віці;

- визначено сутність і ціннісно-змістову структуру патріотизму старшокласників, яка включає емоційно-мотиваційний, когнітивний, етноідентифікаційний і практичний компоненти.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття “патріотизм старшокласників” на рівні пояснювальної специфіки гуманітарного знання, у визначенні педагогічно-перетворювальної сутності засобів позанавчального виховного впливу патріотичного спрямування та експериментальній апробації моделі розвитку в старшокласників цього морального почуття.

Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування науково обґрунтованих рекомендацій для вчителів, вихователів загальноосвітньої школи, які сприяють підвищенню методичної ефективності формування патріотизму старшокласників. Запропонована організаційно-змістова технологія проведення факультативів “Національно-патріотичне виховання старшокласників засобами народознавства”, “Відомі культурні пам'ятки та діячі культури і науки Житомирщини”, а також система дослідницької діяльності старшокласників краєзнавчого спрямування може застосовуватись організаторами позаурочної та позашкільної виховної роботи з учнями. Ці виховні форми й засоби можуть також використовуватися в підготовці майбутніх учителів у педагогічних університетах України та в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні основних теоретичних положень, що характеризують сутність і структуру патріотизму старшокласників, у розробці та апробації організаційних, психолого-педагогічних умов й організаційно-функціональної моделі становлення патріотичної свідомості старшокласників. Апробована на достатньому суб'єкт-суб'єктному рівні активності модель може бути застосована у формуванні патріотичних почуттів та їх прояву в різноманітних видах життєдіяльності старшокласників.

Вірогідність наукових результатів дисертаційного дослідження забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; єдністю емпіричних і теоретичних методів дослідження; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів, адекватних його меті й завданням; багаторічною тривалістю дослідження, особистим досвідом здобувача в галузі патріотичного виховання молоді; репрезентативністю вибірки для кількісного та якісного аналізу досліджуваних залежностей; поетапною структурою дослідження; дотриманням рамок педагогічного експерименту; використанням різноманітних форм і методів обробки результатів.

На захист виносяться:

1. Наукове обґрунтування сутності й структури патріотизму старшокласників.

2. Критерії та рівні сформованості патріотизму старшокласників.

3. Організаційно-функціональна модель процесу формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності.

4. Психолого-педагогічні умови формування патріотизму старшокласників.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданні комісії з питань освіти і культури Житомирської обласної ради, на семінарах, нарадах, у лекціях перед учителями Житомирської області, шкільною і студентською молоддю. Вони обговорювалися на Всеукраїнській конференції “Підготовка майбутніх учителів до соціально-педагогічної діяльності” (Житомир, 2001), на Міжнародній конференції “Іван Огієнко і розвиток національної освіти, науки і культури” (Житомир, 2002), на Всеукраїнській конференції “Гуманітарні проблеми космосу” (Житомир, 2002), на регіональних конференціях, присвячених становленню духовності, етнічних засад, громадянськості, патріотизму шкільної та студентської молоді (1998-2002 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць (9 з яких є одноосібними), в т.ч. 4 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. З теми дисертаційного дослідження опубліковано навчальний посібник “Українське народознавство” та методичні рекомендації “Національно-патріотичне виховання старшокласників засобами народознавства”, “Відомі культурні пам'ятки та діячі культури і науки Житомирщини”.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (225 найменувань) і додатків. Загальний обсяг дисертації - 245 сторінок, із них 161 сторінка основного тексту. Дисертація ілюстрована 22 рисунками, 14 таблицями на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

патріотизм старшокласник виховний позанавчальний

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади формування патріотизму старшокласників” - розкривається проблема патріотизму у вітчизняній і зарубіжній педагогічний науці. Ідеї патріотизму вперше найбільш послідовно осмислювалися Яном Коменським. Сама епоха Нового часу виявилася сильною детермінантою розгортання процесу розуміння сутності цієї моральної якості (утвердження націй у Західній Європі, національно-визвольні війни, утвердження національних християнських церков) як любові до рідної землі, до місцевості, де людина народилася.

У гуманітарних науках патріотизм інтерпретується як приналежність людини до певного етносу, здатність ідентифікувати себе з конкретним народом та потреба людини в усвідомленій, цілеспрямованій діяльності для утвердження себе як особистості. Це, у свою чергу, слугує й зміцненню етнічних спільностей, конкретної держави, де проживає даний індивід. Є два підходи до тлумачення патріотизму: один з них пов'язується з Вітчизною (тобто з певним народом), а інший - з Батьківщиною (тобто ототожнення себе з конкретною державою).

К.Ушинський уперше розкрив сутність національного характеру народу, окреслив й засади формування патріотизму, до яких відносив вивчення середовища народження дитини, рідної мови та народних звичаїв, традицій, фольклору.

Досить глибоко розкрив сутність патріотичних почуттів та переконань як складників духовності учнів загальноосвітньої школи В.Сухомлинський.

Значна частина сучасних вчених кваліфікує патріотизм як визначальний принцип вітчизняної школи (Є. Бєлозєрцев, І. Ільїн, Б. Кобзар, Є. Старовойтов), як морально-політичний принцип (О. Докукіна, Л. Канішевська), як стрижневий принцип національної системи виховання (В. Кіндрат, О. Вишневський). Проте вчені одностайні в тому, що патріотизм передбачає розвиток у вихованців поважного ставлення до рідного й інших народів, до власної держави та здатності до її зміцнення й захисту.

У цьому зв'язку варто погодитися з І. Ільїним, який кваліфікує патріотизм як здатність особистості не лише поважати свій етнос, але й проявляти таке ставлення до інших народів. Тобто йдеться про утвердження загальнолюдських цінностей як одного з визначальних атрибутів патріотизму. До проблеми патріотизму звертається М. Нікандров. Він констатує, що життєві негаразди та всеохоплююча криза відбились і на розумінні патріотизму сучасної молоді. Тому патріотизм як визначальна особистісна якість надто важко підлягає формуванню.

В Україні в останні роки найчіткіше окреслив й апробував засади патріотичного виховання учнів сільської школи О. Захаренко. Він на початку третього тисячоліття не лише певною мірою асимілює систему В. Сухомлинського, але й окреслює конкретні шляхи формування почуття патріотизму.

Сучасні аспекти військово-патріотичного виховання шкільної молоді досліджуються М. Томчуком. Враховуючи реалії сьогодення, вчений пропонує новітні технології формування військових умінь у майбутніх воїнів. При цьому на основі аналізу сучасної ситуації він робить висновок про те, що більшість молодих людей не бажають виконувати військовий обов'язок. Продуктивні засоби патріотичного виховання учнів неповної середньої школи мають місце в заслуженого працівника освіти України В. Каюкова. Спираючись на українську ментальність, він апробував певну систему реалізації козацьких прийомів військово-патріотичного виховання. Все ж у аналізованих поглядах і в теорії, і в практиці відсутня чітка система форм і методів патріотичного виховання старшокласників.

Результати проведеного нами аналізу досліджень патріотизму в гуманітарних і педагогічній науках дозволили окреслити структуру цього поняття, враховуючи сучасний соціокультурний контекст. З огляду на це під патріотизмом ми розуміємо здатність учнів старшого шкільного віку ідентифікувати себе з українським народом, з громадянами Української держави та потребу в постійному самоствердженні з метою власного духовного й інтелектуального зростання, що сприяє прогресу самого суспільства. У структурі патріотизму старшокласників нами виділено когнітивний, етноідентифікаційний, емоційно-мотиваційний та практичний компоненти, які у своїй сутності й концептуалізують це поняття. У реальній практиці всі компоненти органічно взаємопов'язані та взаємозалежні. Водночас зазначимо, що є суттєві розбіжності у формуванні цих компонентів у реальному виховному процесі загальноосвітньої школи (див. рис. 1).



Рис. 1. Структура патріотизму старшокласників в соціоінформаційному вимірі

Когнітивний компонент передбачає формування знань про історію й сучасне свого народу, держави, про особливості малої батьківщини та її минуле. Когнітивний компонент міцно пов'язаний із поняттям “ідеалу людини”. Саме ідеал, завдяки своєму світоглядно-інтегративному характеру, слугує як окремій людині, так і соціальним спільнотам духовним вектором життя. Ідеал наповнює змістом мотиваційно-смислову сферу діяльності, спонукає особистість до соціальної активності. Він є духовною опорою і регулятором цілеспрямованих дій. Доцільно визначити наступні функції ідеалу: світоглядну, спонукальну, програмуючу, проективну, імперативну, нормативну, оцінювальну. Ідеал особистості об'єднує ціннісні орієнтації, життєві принципи і плани, рівень домагань і вчинки в цілісну позицію осмисленої поведінки.

Проте у зв'язку з довготривалою системною кризою українського суспільства в сучасних старшокласників чітко виявляється протиріччя між потребою в утвердженні людини-патріота і недостатніми умовами її формування в реальній практиці.

Під етноідентифікаційним компонентом ми розуміємо здатність старшокласників усвідомлювати й визнавати власну належність до українського етносу, вміння підтримувати його культуру (звичаї, традиції, обряди), виявляти почуття гордості, гідності, працьовитості та інших ознак, котрі в своїй сутності віддзеркалюють дану системну якість.

У процесі формування когнітивного та етноідентифікаційного компонентів старшокласників підводять до розуміння загальнолюдських і національних цінностей, які, у свою чергу, є основою їх цілісного світосприйняття та світорозуміння. Сутність і консенсуальна єдність загальнолюдських і національних цінностей у педагогіці є достатньо концептуалізовані (О.Вишневський, Г.Ващенко, Ю.Руденко, О.Савченко, О.Сухомлинська та ін.).

Актуальними стосовно розвитку почуття патріотизму старшокласників є такі якості як гідність, гордість, справедливість, працелюбність, правдивість, відповідальність, які входять до змісту поняття “патріотизм”. Ці якості набувають вихованої дієвості, якщо достатньо змістовно об'єктивуються.

Саме тому в процесі дослідження самостійність старшокласників нами спрямовувалася на пізнання історії краю, його традицій, звичаїв, до пошуку яскравих імен, які, часто і шляхом жертовності, прислужилися для нашого духовного поступу (зокрема в поліському регіоні такими були І.Виговський, С.Корольов, Леся Українка, І.Огієнко, М.Рильський).

Когнітивний та етноідентифікаційний компоненти не є самодостатніми в процесі формування патріотизму старшокласників, які тісно пов'язані із їх мотиваційною сферою. Процес формування емоційно-мотиваційного компоненту хоча і базується на когнітивному й етноідентифікаційному, все ж він не зводиться лише до них. Річ в тім, що емоційно-мотиваційний компонент патріотизму має свої особливості та зміст. Мотивація, яка пов'язана з розвитком патріотизму особистості, виховується, перш за все, у навчальній діяльності та в позаурочний час.

Саме в цих видах діяльності активізуються внутрішні сили суб'єкта в досягненні мети, оскільки в різнобічній навчально-виховній діяльності відбувається присвоєння старшокласниками структурно-змістових аспектів патріотизму і, завдяки інтелектуально-емоційній рефлексії, перетворення його в інтегральне особистісне новоутворення. Проте без розвитку мотиваційної основи, як підтверджують результати, цей процес був би надто спрощеним, оскільки спонукою до діяльності патріотичного спрямування виступає система мотивів старшокласників.

Актуальним у цьому аспекті є внутрішні мотиви, які впливають на сутнісні сили учнів старшого шкільного віку. О. Леонтьєв їх називав “мотиваційним ядром особистості”, а О. Бодальов, у зв'язку з новою соціокультурною ситуацією, - “гуманістичним ядром особистості”. Насамперед, важливими є: мотив особистісного самовираження школяра як його патріотичного устремління; мотив ідентифікації з колективом однолітків; мотив суспільної оцінки діяльності старшокласників із боку дорослих, а також мотиви самоствердження, самовираження й самореалізації. До засвоєння основних патріотичних понять старшокласників спонукають насамперед мотиви самоствердження, оскільки в цьому віці з'являється прагнення до дорослості, потреба в змаганні з однолітками, бажання проявити себе, виявити власні внутрішні сили. Як свідчить аналіз психологічних досліджень, переживання успіху в навчальній та позанавчальній діяльності визначають подальший життєвий шлях людини, її соціальний статус, самореалізацію в майбутньому дорослому житті.

Загалом формування когнітивного, етноідентифікаційного й емоційно-мотиваційного компонентів як складників патріотизму дозволяє старшокласникам усвідомлювати своє місце в Українській державі. Однак ми маємо констатувати, що саме розуміння патріотизму не є їхнім стійким переконанням. Для формування останнього, як підтверджує наш аналіз, надто важливим є розвиток практичного компонента патріотизму. У цьому зв'язку слід наголосити на такому явищі, як розбіжність між знаннями і переконаннями. Саме зняттю цієї суперечності слугує практичний компонент, формування якого передбачає утвердження в школярів пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних умінь та вмінь суб'єкт-суб'єктної взаємодії (вміння спілкуватися й співпрацювати з однолітками, рідними, близькими, старшими, вчителями, узгоджувати з ними власні дії; обстоювати власну точку зору; терпляче сприймати чужу думку; володіти здатністю морального вибору з урахуванням гуманного ставлення до людини; емпатійні вміння та ін.). Природно, що всі ці утворення формуються в навчанні та в позанавчальній виховній діяльності.

Формування пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних, емпатійних умінь та вмінь суб'єкт-суб'єктної взаємодії забезпечує розвиток патріотичних звичок старшокласників, які, завдяки зміцненню внутрішньої мотивації, є основою утвердження патріотичних переконань. Виділені нами когнітивний, емоційно-мотиваційний, етноідентифікаційний та практичний компоненти у своїй сутності фокусуються у понятті “патріотизм”.

У другому розділі - “Шляхи формування патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності” - апробовано організаційно-функціональну модель формування почуття патріотизму старшокласників у позанавчальній діяльності. Виходячи з результатів аналізу теоретичних підходів формування патріотизму та конкретних методів, нами виділена структура патріотизму старшокласників.

Під показниками формування патріотизму старшокласників ми розуміли особливості виявлення кожного з його компонентів.

Когнітивний компонент патріотизму визначається розумінням учнями старших класів атрибутів власної держави, своїх прав і обов'язків, переконанням у розвитку України як демократичної держави та розумінням важливості саморозвитку для всілякого сприяння зміцненню державності й суспільного добробуту. Етноідентифікаційний компонент патріотизму проявляється в розумінні своєї єдності з українським етносом, у знанні звичаїв, традицій рідного народу, його складної долі та передбаченні подальшої історичної перспективи його прогресивного зростання. Він проявляється в здатності старшокласників включатися в діяльність, спрямовану на пізнання культури й традицій свого регіону для збереження цих надбань для майбутніх поколінь. Емоційно-мотиваційний компонент патріотизму виявляється в бажанні школярів активно включатися в навчальну, краєзнавчо-пошукову, предметно-перетворювальну діяльність та в діяльність, спрямовану на збереження історичної пам'яті свого рідного краю, пам'яток культури, вшанування визначних осіб конкретного регіону. Цей мотив дозволяє старшокласникам активно включатися в різноманітні види діяльності. У практичному компоненті патріотизму суттєвим є виявлення пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних умінь та вмінь суб'єкт-суб'єктної взаємодії як основи патріотичних звичок.

Виходячи із вищезазначеного, нами визначені рівні сформованості патріотизму в старшокласників, що дозволило адекватно оцінити характер розвитку цієї якості (див. табл. 1).

Таблиця 1. Відповідність рівнів розвитку патріотизму якісним параметрам його структурних компонентів

Компоненти Рівні	Емоційно-мотиваційний	Когнітивний	Етноідентифікаційний	Практичний
високий	стійка мотивація	творчий тип пізнання	Теоретико-узагальнююче усвідомлення	творчі вміння
середній	хитка мотивація	продуктивний тип пізнання	Змістовно-нормативне усвідомлення	Продуктивні вміння
низький	ситуативно-імпульсивна мотивація	репродуктивний тип пізнання	синкретично-ситуативне усвідомлення	репродуктивні вміння

Високий рівень розвитку патріотизму старшокласників характеризується стійкою мотивацією старшокласників, бажанням включатися в навчальну та інші види діяльності патріотичного спрямування, творчим пізнанням себе і суспільства, високим усвідомленням своєї ідентичності з рідним народом. Такі школярі творчо розв'язують проблеми в системі “Я” - “Держава” - “Суспільство” й реалізують їх у своїй життєдіяльності. У них завжди чітко проявляється стійка мотивація до діяльності. Їх мислення є теоретично-узагальнюючим і вирізняється глибоким аналізом етнічного змісту. Вони здатні робити наукові узагальнення та здатні ставити проблеми в системі “Я” - “Держава” - “Суспільство” і прагнуть до їх розв'язання. Учнів високого рівня можна віднести до творчого особистісного типу.

Середній рівень розвитку патріотизму старшокласників характеризується вибірковою мотивацією, яка дозволяє їм достатньо усвідомити взаємозалежність своїх прав і обов'язків як визначальних атрибутів державності. Їх уміння є продуктивними, що дозволяє брати участь у навчальній та інших видах діяльності. Такі старшокласники будують алгоритми і застосовують на практиці задачі в системі “Я” - “Держава” - “Суспільство”. Проте у даних школярів переважає практична діяльність патріотичного спрямування, мотивація стійко виявляється лише в деяких випадках. Учні цього рівня вирізняються змістовно-нормативним мисленням. Вони знають народні обряди, звичаї, традиції, норми і способи їх прояву.

Низький рівень розвитку патріотизму старшокласників окреслюється ситуативною мотивацією до включення в різні види діяльності, репродуктивним осмисленням законів та інших атрибутів державності, ситуативним усвідомленням свого взаємозв'язку з культурою, звичаями й традиціями рідного народу, а також репродуктивними вміннями, що виявляються в різноманітних видах діяльності. У таких старшокласників переважають моральні дії патріотичного спрямування за механізмом наслідування. Їх мотивація є ситуативно-імпульсивною і проявляється за конкретних зовнішніх та внутрішніх умов. Мислення школярів цього рівня синкретично-ситуативне, вони поверхово знають традиції, звичаї і розуміють їх на рівні емпіричних фактів без відповідного узагальнення.

Як засвідчують результати констатуючого експерименту, всі компоненти патріотизму експериментальної групи виявляються на середньому рівні актуалізації. За таких умов вищими є показники когнітивного (42,1%) та етноідентифікаційного (49,1%) компонентів. У контрольній групі вони є дещо нижчими (когнітивного - 38,1 %; етноідентифікаційного - 42,3 %).

Проте і в експериментальній, і в контрольній групах показники емоційно-мотиваційного і практичного компонентів є нижчими (в експериментальній, відповідно, емоційно-мотиваційного - 45,1%; практичного - 40,1 %; у контрольній емоційно-мотиваційного - 38,2 %; практичного - 36,2 %). Суттєво, що в обох групах надто слабко проявляється внутрішня мотивація, особливо бажання старшокласників включатися в реальну діяльність по зміцненню й збереженню рідного краю та інші її види.

Загалом, показники сформованості патріотизму в експериментальній і контрольній групах відрізнялися на цьому етапі в межах 12,5%.

У процесі формуючого експерименту реалізована організаційно-функціональна модель шляхів і засобів розвитку патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності (див. рис. 2). Ця модель виступила теоретичною основою формуючого експерименту.

Програма формуючого експерименту (ним було охоплено 300 старшокласників та понад 50 вчителів) включала використання певної системи форм і видів розвитку патріотизму в експериментальній групі (це факультативи “Національно-патріотичне виховання старшокласників засобами народознавства”; “Відомі культурні пам'ятки та діячі культури і науки Житомирщини”; психолого-педагогічний тренінг (Заочний інститут позитивної поведінки); діяльність клубу “Я і мистецтво”; включення юнаків і дівчат до суспільно корисної (волонтерської), пошуково-краєзнавчої діяльності (патріотичного спрямування) та діяльності по збереженню пам'яток культури; залучення старшокласників до науково-пошукової діяльності (в рамках шкільного відділення МАН України), що дозволило кардинально зміцнити динаміку зростання всіх компонентів патріотизму (за такого підходу використовувалися новітні виховні технології: тренінги суб'єкт-суб'єктної взаємодії, рольові ігри, краєзнавчі дослідження, волонтерська діяльність, дослідження та захист творчих робіт у рамках МАН, брейн-ринги, метод емпатійного діалогу з творами мистецтва та ін.).

МЕТА І ЗАВДАННЯ
ФУНКЦІЇ
Цінінісно-орієнтаційна	Гностична	Навчально-пізнавальна	Предметно-перетворювальна

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ
Факультатив “Національно-патріотичне виховання старшокласників засобами народознавства”	Факультатив “Відомі культурні пам'ятки та діячі культури і науки Житомирщини”	Клуб “Я і мистецтво”	Психолого-педагогічний тренінг ЗІПОПО
Шкільний парламент

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ
Суспільно корисна діяльність (у формі волонтерського руху)	Діяльність по збереженню пам'яток культури	Пошуково-краєзнавча діяльність патріотичного спрямування

Шкільне відділення малої академії наук

Взаємодія в системі “Школа-родина” (вчителі, батьки, громадськість, учнівські громадські об'єднання, ЗМІ)

Особистість старшокласників

Рис. 2. Організаційно-функціональна модель формування патріотизму старшокласників

У результаті формуючого експерименту вдалося значно активізувати розвиток когнітивного компонента патріотизму старшокласників (65,1 %). Відповідно зміцнилася їхня мотивація (55,1 %) та відбувся розвиток етноідентифікаційного (76,1 %) та практичного (63,2 %) компонентів. У контрольній групі, у зв'язку з реалізацію традиційних виховних засобів, ці показники відповідно змінилися: когнітивний компонент - 35,1 %; емоційно-мотиваційний - 39,2 %; етноідентифікаційний - 43,2 %; практичний - 37,1 %. Закономірно, що такі показники були досягнуті завдяки реалізації організаційно-функціональної моделі формування патріотизму старшокласників, основними функціями якої були ціннісно-орієнтаційна, гностична, навчальна, виховна та предметно-перетворювальна, і реалізовані основні засоби (навчання, мистецтво, пам'ятки культури, слово, гра та предметно-перетворювальна діяльність краєзнавчо-пошукового спрямування). Зазначені вище засоби реалізовувалися з використанням новітніх навчальних технологій.

У процесі експериментальної роботи обґрунтовано й визначено психолого-педагогічні умови формування патріотизму старшокласників. Серед них: розвиток внутрішньої мотивації старшокласників, яка базується на поєднанні матеріальних та моральних спонук; трансформація досвіду самоідентифікації з власним етносом; формування знань і вмінь патріотичного спрямування; поєднання навчальної та науково-пошукової діяльності старшокласників; включення їх до різноманітних видів діяльності педагогічного спрямування з урахуванням власних інтересів та здібностей; чітка координація навчально-виховної діяльності старшокласників органами шкільного самоврядування; безпосереднє залучення до управління й організації позанавчальної діяльності самих старшокласників; застосування у виховній діяльності новітніх педагогічних технологій систематичного діагностування та корекції розвитку почуття патріотизму; чітка взаємодія вчителів і батьків у системі “Школа - родина”.

Аналіз кількісних показників прояву патріотизму (середніх показників зростання когнітивного, етноідентифікаційного, емоційно-мотиваційного та практичного компонентів) дозволив виявити динаміку розвитку почуття патріотизму в досліджуваних групах старшокласників (див. табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка розвитку патріотизму старшокласників

Рівні розвитку патріотизму	Констатуючий експеримент (у %)	Контрольний експеримент (у %)
К	Е	К	Е
Високий	9,7	10,1	10,6	34,4
Середній	35,1	37,8	40,3	50,4
Низький	55,2	52,1	49,1	15,2

Як свідчать експериментальні дані, певне зростання почуття патріотизму як генералізуючого особистісного новоутворення спостерігається в обох групах. Проте його динаміка в контрольній групі є не надто суттєвою, оскільки ці юнаки й дівчата брали участь у діяльності загального спрямування.

В експериментальній групі показники зростання патріотизму є досить вагомими, оскільки цьому сприяла спеціальна система організованих засобів, які дозволили старшокласникам активно включатись у різноманітні види діяльності.

ВИСНОВКИ

Узагальнені результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої організаційно-функціональної моделі розвитку патріотизму старшокласників у позанавчальній виховній діяльності, що дає підстави для наступних висновків:

1. Ретроспектива дослідження патріотизму в гуманітарній і педагогогічній науках дозволили виділити сутність та структуру цього поняття щодо старшокласників сучасної загальноосвітньої школи. Під патріотизмом ми розуміємо здатність юнаків і дівчат ідентифікувати себе з рідним народом, почуватися громадянами Української держави та потребу в постійному самоствердженні для власного духовного, інтелектуального різнобічного зростання й утвердження демократії та блага самого суспільства.

2. У структурі патріотизму старшокласників ми виділяємо когнітивний, етноідентифікаційний, емоційно-мотиваційний та практичний компоненти, які у своїй сутності розкривають системний зміст цього поняття. Когнітивний компонент репрезентує знання про історію й сучасне свого рідного народу, держави Україна, про особливості малої батьківщини, її минуле. Результатом його сформованості в старшокласників постає цілісна світоглядно-ціннісна картина сприйняття й розуміння світу. Етноідентифікаційний компонент включає національні цінності, які охоплюють сутність національної самосвідомості (глибоке розуміння рідної місцини, звичаїв, традицій свого краю, українського народу), усвідомлення старшокласниками духовних надбань, своєрідності, унікальності, неповторності національних почуттів інших народів, у виявленні толерантності до інших культур, народів.

Емоційно-мотиваційний компонент виявляється в глибокому почутті любові, поваги до рідного народу, в розвитку внутрішніх мотивів старшокласників, серед яких визначальними є мотиви самоствердження, самовираження та самореалізації. Практичний компонент патріотизму передбачає сформованість пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних, емпатійних умінь та вмінь суб'єкт-суб'єктної взаємодії, які сприяють розвитку патріотичних звичок старшокласників, які, завдяки зміцненню внутрішньої мотивації, є основою утвердження патріотичних переконань.

3. У констатуючому експерименті продіагностовано показники когнітивного, етноідентифікаційного, емоційно-мотиваційного та практичного компонентів, які в своїй сукупності репрезентують сутність поняття “патріотизм”, котре в реальній навчально-виховній практиці утверджується не повною мірою. Причому досить чітко проявляються показники сформованості когнітивного компонента. Всі вони на цьому етапі в експериментальній та контрольній групах мають незначну розбіжність.

4. Створена нами організаційно-функціональна модель, основними компонентами якої є мета, завдання, функції, засоби, форми та методи, виявила високу виховну ефективність стосовно реального прояву патріотизму в різноманітних видах життєдіяльності старшокласників.

5. Вичленено класи умов формування патріотизму: етноідентифікаційний клас, спонукально-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, технолого-методичний, ініціативно-творчий, організаційно-управлінський, корекційно-діагностичний, міжсистемний - “Школа - родина”.

6. Запропоновані нами форми виховної взаємодії в рамках позанавчальної діяльності та організаційно-функціональної моделі формування патріотизму старшокласників виявились ефективними як у виховному, так і в розвивальному аспектах. Ці форми максимально активізували внутрішні сутнісні сили старшокласників, спонукали їх до включення в діяльність патріотичного спрямування.

7. У процесі здійснення формуючого експерименту вдалося забезпечити динаміку зростання всіх компонентів патріотизму як особистісної моральної якості старшокласників (відбулася зміна мотивації від вибіркової до стійкої; змінився характер пізнання старшокласників від репродуктивного до творчого; виявлено динаміку зростання етноідентифікації зі своїм народом від ситуативного до високого рівня усвідомлення; визначено тенденцію розвитку пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних, емпатійних умінь та вміння суб'єкт-суб'єктної взаємодії як основи патріотичних звичок у напрямі від репродуктивних до творчих).

8. Виявлено пряму залежність: чим активніше включаються старшокласники до різноманітних видів діяльності, тим успішніше формуються їхні переконання щодо важливості й необхідності власного особистісного зростання, почуття гордості, гідності, емпатійної співпричетності до долі свого народу, що і є основою зміцнення їхніх патріотичних переконань. Це у свою чергу через механізм рефлексії присвоюється особистістю старшокласника, стаючи тим самим важливим чинником його життєдіяльності.

9. У підсумковому експерименті, завдяки аналізу за схемою відповідності рівнів розвитку патріотизму старшокласників якісним параметрам його структурних компонентів, вдалося виявити динаміку зростання цього інтегрально-особистісного новоутворення. Ця схема дозволяє досить точно і дієво проводити об'єктивне діагностування не лише патріотизму, але й інших моральних якостей особистості старшокласників.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження, безумовно, не вичерпує всіх проблем, пов'язаних із формуванням патріотизму. Важливими для дослідження залишаються проблеми формування патріотичних уявлень, почуттів у дітей різного віку.

Виходячи з того, що велика кількість школярів з північних регіонів України відселена в чисті зони (після Чорнобильської аварії), гострою залишається проблема адаптації цих дітей до нових умов навчання, а також розробки, теоретичного обґрунтування та практичного втілення методик корекції розвитку патріотизму.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях автора:

Петронговський Р.Р. Патріотичне виховання старшокласників зони радіологічного контролю // Вісник Житомирського педуніверситету. - 2001. - № 8. - С. 56-59.

Петронговський Р. Р. Структура патріотизму старшокласників // Вісник Житомирського педуніверситету. - 2002. - № 9. - С. 165-167.

Петронговський Р.Р. Виховання патріотизму старшокласників засобами мистецтва // Оновлення змісту виховання в закладах освіти: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип. 20. - 2002. - С. 105-112.

Петронговський Р.Р. Про формування патріотизму старшокласників // Шлях освіти. - 2002. - №2. - С. 40 - 42.

Петронговський Р.Р. Ідея патріотизму у вітчизняній педагогіці // Україна: минуле, сучасне, майбутнє: матеріали обласної конференції. - Житомир: Полісся, 2001. - С. 105-109.

Петронговський Р.Р.Патріотизм старшокласників: історико-педагогічний аспект // Педагогічна творчість молодих дослідників: збірник студентських наукових робіт /За ред. О.А. Дубасенюк. -Житомир: Вид. ЖДПУ, 2001. - С. 121-122.

Левківський М. В., Петронговський Р.Р. Краєзнавчо-патріотична діяльність старшокласників // Педагогічна Житомирщина - 2001. - № 1. - С. 12-16. (автор. текст. - 3 с.).

Петронговський Р.Р. Виховання не можна відкладати до “кращих часів” // Людина і влада. - 2001. - № 1-2. - С. 61-67.

Петронговський Р. Р. Орієнтовний план, програма та методичні рекомендації для факультативу “Відомі культурні пам'ятки та діячі культури і науки Житомирщини”. - Житомир: Полісся, 2002. - 19 с.

Петронговський Р. Р., Якухно І. І. Орієнтовна програма та методичні рекомендації для факультативу “Національно-патріотичне виховання старшокласників засобами народознавства”. - Житомир: Полісся, 2002. - 19 с. (автор. текст. - 12 с.).

Петронговський Р.Р., Якухно І. І. Українське народознавство: навч.-метод. посібник. - Житомир: Полісся, 2002. - 136 с. (автор. текст. - 101 с.).

Петронговський Р.Р. Патріотизм сучасного юнацтва // Тези доповідей ХІІІ військової Всеукраїнської конференції. - Житомир: ЖВІРЕ, 2000. - С. 4.

Размещено на Allbest.ru

...