Формування технологічної культури майбутніх учителів трудового навчання

Вірогідність одержаних результатів та їх обґрунтованість забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; аналізом значної кількості наукових, психолого-педагогічних і навчально-методичних джерел з теми дослідження; статистичними методами обробки експериментальних даних; поєднанням кількісного та якісного аналізу здобутих результатів, позитивними наслідками впровадження технології формування технологічної культури; тривалістю дослідно-експериментальної роботи; широкою апробацією основних положень дисертації у педагогічному експерименті; обговоренням результатів дослідження на науково-практичних конференціях і семінарах.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Херсонського державного університету (довідка № 24/70 від 3.09.2003 р.), Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 117/382 від 12.09.2003 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 156 від 11.09.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовані в умовах практичної роботи здобувача на посаді асистента кафедри професійної педагогіки та методики трудового навчання зі студентами ІІ та ІV курсів індустріально-економічного факультету Бердянського державного педагогічного університету. Основні положення дослідження знайшли відображення в 6 одноосібних друкованих працях, з яких 5 статей опубліковано у фахових виданнях.

Крім того, апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на наукових семінарах кафедри професійної педагогіки та методики трудового навчання БДПУ, кафедри управління розвитком освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, у виступах на науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Трудова підготовка учнівської молоді: стан та перспективи” (1999 р., м. Тернопіль); Всеукраїнська науково-практична конференція “Стан та перспективи професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (2002р., м. Бориспіль); Регіональна науково-практична конференція “Другий Всеукраїнський з'їзд працівників освіти і питання підготовки вчителя сучасної школи” (2002 р., м. Бердянськ); науково-практична конференція “Соціально-педагогічні проблеми підготовки педагогічних кадрів для сільської школи” (2002 р., м. Бердянськ), ІХ Всеукраїнські педагогічні читання “Василь Сухомлинський і сучасність: Батьківська педагогіка” (2002 р., м. Тернопіль); Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (2003 р., м. Запоріжжя); міжвузівська наукова сесія “Вчитель сучасної школи: досягнення, проблеми та перспективи його підготовки” (2003р., м. Бердянськ).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок комп'ютерного набору, з яких 165 основного тексту. Робота містить 15 таблиць, 7 рисунків, 1 схему, 2 формули. У списку використаних джерел 228 найменувань.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; подано дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретичне обґрунтування проблеми формування технологічної культури у майбутніх учителів трудового навчання” науково обґрунтовано необхідність формування технологічної культури як потреби соціально-економічного і технологічного розвитку суспільства і як необхідного компонента професійно-педагогічної культури вчителів трудового навчання, розглянуто генезис цього поняття.

Аналіз наукових джерел з філософії, соціології показує, що останні два століття світ розвивається за допомогою технічної енергетики і технічних засобів, які створює й удосконалює людина. Завдяки технічній енергетиці світ докорінно почав змінювати свій вигляд, створюючи нові явища і новий світ на Землі - техносферу в широкому значенні цього слова. Велика техносфера, створена за останні два-три тисячоліття, породжує нові матеріально-культурні здобутки людства.

Однак реалізація досягнень науки та техніки приносить суспільству не тільки благо. Удосконалення транспортних засобів призвело до збільшення їх швидкості, а з іншого боку, спричинило зростання транспортного травматизму. Інтенсивний розвиток науки зумовив збільшення кількості наукових публікацій, внаслідок цього з'явилися інформаційний стрес, інформаційний невроз. Застосування на промислових виробництвах верстатів, обладнання, технологічних і автоматизованих процесів, що потребують високих вимог до психофізіологічних реакцій людини, викликає стресовий стан у працівників. Шкідливі викиди промислових підприємств, енергетичних систем і транспорту в атмосферу, водоймища та надра набули таких обсягів, що в деяких місцях земної кулі рівень забруднення значно перевищує санітарні норми і викликає важкі захворювання. Несприятливо впливають на життєдіяльність людини шум, вібрації, інфразвук, а також коливання електромагнітних полів і випромінювання.

Отже, жити й успішно функціонувати в технологічно та інформаційно насиченому світі і не знати його - неможливо і навіть небезпечно. Ось чому молодь повинна володіти системою технологічних знань і вмінь.

Очевидно, що саме вчителю трудового навчання належить вирішувати це складне й важливе завдання: здійснювати формування технологічної культури підростаючого покоління. Таким чином, процес професійної підготовки вчителів трудового навчання потребує вагомих коректив, які дають можливість приділити особливу увагу процесові формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету. Оволодіння технологічною культурою майбутнім учителем трудового навчання в соціальному й особистісному напрямах - запорука його професіоналізму й активної життєвої позиції, здатності зробити свій внесок у соціальне становлення підростаючого покоління. У розділі вказано, що в узагальненому вигляді технологічна культура - це рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, яка є результатом сукупності досягнутих технологій матеріального та духовного виробництва і дає змогу людині ефективно долучатися до сучасних технологічних процесів на засадах гармонійної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем.

Проаналізовано генезис поняття “технологічна культура”, виокремлено головні типи культури (міфологічна, космологічна, антропологічна, технологічна), охарактеризовано її складові: технологічне мислення, техноетику, технологічну естетику.

Певний інтерес становлять дослідження, пов'язані з проблемою професійно-педагогічної культури, загальні підходи до якої знайшли відображення в працях В. Сластьоніна, І. Ісаєва, С. Батишева, В. Симоненка та ін. Визначено значення професійно-педагогічної культури як ступеня і засобу творчої самореалізації особистості викладача в різних видах педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на засвоєння, передачу і створення педагогічних цінностей і технологій. Професійна педагогічна культура є інтегративною характеристикою професіоналізму, тому її формування можна розглядати як одне з найважливіших завдань педагогічної освіти. Теоретично обґрунтовано необхідність внести до змісту підготовки студентів індустріально-економічних факультетів спеціально розроблений інтегративний курс “Основи технологічної культури”, що допоможе формувати технологічну культуру в майбутніх учителів трудового навчання.

У другому розділі “Зміст, форми та методи формування технологічної культури майбутніх учителів трудового навчання” висвітлено питання моделювання процесу формування технологічної культури, критеріїв її сформованості у майбутніх учителів трудового навчання, розроблено зміст експериментальної програми спецкурсу “Основи технологічної культури”, охарактеризовано методи і форми її формування, проаналізовано результати дослідження.

Ефективність формування технологічної культури залежить від кількох умов і факторів, серед яких, на нашу думку, важливе значення має системний підхід, що передбачає створення певної моделі, яку ми спроектували на засадах теоретичного аналізу проблеми (Рис. 1). До структури моделі входять загальні цілі, педагогічні завдання, зміст, форми і методи роботи, організаційно-педагогічні умови, критерії ефективності, результати.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель процесу формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету

Опис моделі:

У загальних цілях передбачено:

1. Сформувати технологічну культуру як компонент професійно-педагогічної.

2. Сформувати готовність майбутніх учителів виховувати технологічну культуру в учнів.

У педагогічних завданнях передбачено:

1. Забезпечити оволодіння студентами основами технологічної культури.

2. Озброїти майбутніх учителів трудового навчання знаннями технологічної етики й естетики, правових основ технологічної діяльності.

3. Формувати навички культури праці.

4. Забезпечити розвиток потребнісно-мотиваційної сфери оволодіння основами технологічної культури.

5. Формувати потребу в самостійному набутті ЗУН.

6. Забезпечити розуміння технологічної культури як інтегрованого фактора розвитку гуманітарної і технічної освіти.

7. Забезпечити оволодіння змістом основних структурних компонентів технологічної культури.

До змісту роботи входить:

1. Формування знань про сучасні аксіологічні засади нової філософії освіти ХХІ ст. про цілісну картину світу, прогресивні та регресивні досягнення соціального та науково-технічного прогресу.

2. Засвоєння змісту основних компонентів технологічної культури як структурного елемента професійно-педагогічної культури вчителя.

3. Забезпечення синтезу наукових і практичних умінь та навичок для подальшого самостійного застосування у вирішенні ускладнених задач проектної діяльності.

4. Забезпечення зв'язку технологічної культури з гуманітарно-художнім і науково-технічним напрямами освіти.

5. Створення умов для активної творчої роботи, самореалізації в різних видах професійного самовдосконалення і педагогічної діяльності.

6. Використання набутих знань, умінь, методів і засобів для формування в учнів технологічної культури та її компонентів.

До основних форм і методів роботи належать традиційні і нетрадиційні (метод проектів, дизайн-аналіз, морфологічний аналіз, метод мозкової атаки;, метод фокальних об'єктів, функціонально-вартісний аналіз, алгоритмічний метод, метод інформаційної підтримки, дискусія, метод творчих проектів.

До основних критеріїв ефективності формування технологічної культури належать:

1. Потребнісно-мотиваційний.

2. Когнітивний.

3. Операційно-практичний.

Обґрунтування та зміст цих критеріїв наведено нижче.

Результати відображають рівні сформованості компонентів технологічної культури: високий; середній; низький.

До організаційно-педагогічних умов входить:

1. Створення можливостей для реалізації змісту технологічної підготовки, адекватного професійній діяльності вчителя трудового навчання.

2. Визначення місця спецкурсу “Основи технологічної культури” в структурі навчального плану як важливої умови забезпечення зв'язку між процесом формування ТК і професійним навчанням учителя трудового навчання.

3. Сформованість необхідної нормативно-правової бази.

4. Наявність відповідної матеріально-технічної бази.

5. Підготовленість науково-педагогічних кадрів.

6. Фінансове забезпечення.

7. Оптимальне поєднання традиційних і нетрадиційних форм та методів навчання.

8. Моніторинг ефективності процесу формування технологічної культури.

Суб'єктами формування технологічної культури є керівники факультетів, кафедр, викладачі, куратори груп, студенти.

Модель формування відображає функціональні та структурні зв'язки між її компонентами. Після цілеспрямованої експериментальної роботи з формування основних компонентів технологічної культури узагальнено і конкретизовано її результати. Зіставлення результатів із загальною метою дало змогу внести необхідні корективи у його зміст, здійснити новий цикл педагогічної взаємодії.

Організація дослідно-експериментальної роботи серед студентів індустріально-економічного факультету здійснювалась на основі створеної моделі і спецкурсу “Основи технологічної культури”.

Метою формуючого етапу дослідно-експериментальної роботи стала апробація спецкурсу “Основи технологічної культури”, який інтегрував набуті раніше технологічні знання й уміння студентів, забезпечував формування наукового світогляду, технологічного мислення, основ технологічної етики й естетики.

У процесі читання курсу здійснено поточний контроль, анкетування, тестування, виконання та захист студентами дизайн-проекту. Оскільки ефективність формування технологічної культури залежить від кожного компонента, обраного нами критеріальним, перевірку ефективності спецкурсу (змісту, методів і форм навчання) ми здійснювали на основі обліку змін у потребнісно-мотиваційному, когнітивному й операційно-практичному компонентах технологічної культури.

Результати дослідження свідчать про те, що до початку експерименту мотиви, які студенти визнавали домінантними, реально не “діяли” (табл. 1).

Дані у таблицях свідчать, що вивчення курсу, використання нетрадиційних методів навчання під час його викладання сприяли формуванню мотиваційної сфери студентів, зростанню їх загальної зацікавленості в подальшій професійній діяльності.

Таблиця 1. Середнє значення показників готовності студентів до професійної діяльності (у балах)

Аналіз результатів узагальнених даних (середнє арифметичне значення різних типів знань), одержані до початку та після експериментів, наведено на рис. 2 (тільки за параметром “технологічна культура”).

1, 2, 3, 3, 4, 5- рівні сформованості технологічних знань

Рис. 2. Порівняльний аналіз рівня сформованості технологічних знань у студентів до і після експерименту

Інформація діаграми (рис. 2) дає підстави зробити висновок, що в результаті формуючого експерименту зафіксовані статистично значущі відмінності (0,01) між результатами 1-го і 2-го зрізів, які відображають перший рівень знань студентів - “повністю правильний вибір” (відповідно 10% і 82,0%).

Аналіз результатів експерименту дозволяє стверджувати, що це відбулося завдяки зменшенню кількості тих студентів, в яких зафіксовано другий рівень сформованості знань (з 24% до 18%) і значним зменшенням кількості студентів, в яких домінував третій рівень сформованості знань (з 62% до 0%) та четвертий (з 4,0% до 0%). Щодо п'ятого рівня сформованості знань, то його не зафіксовано ні до, ні після експерименту.

Проаналізовано результати формуючого експерименту за критерієм “рівень сформованості вмінь і навичок вирішувати конкретні проблеми під час виконання дизайн-проекту”.

Результати узагальнених даних (середнє арифметичне значення різних типів умінь і навичок), одержаних на початку та наприкінці експерименту, наведені на рис. 3.

Аналіз одержаних даних свідчить, що “повністю адекватні” вміння і навички навіть у результаті експериментальної роботи вдалося сформувати лише у 10% студентів. Водночас на завершальному етапі експериментальної роботи значно зросла кількість студентів, у яких був сформованим другий рівень умінь (3,0% і 70,0% відповідно). З'ясовано, що це відбулося внаслідок деякого зменшення кількості студентів, у яких було зафіксовано третій рівень сформованості умінь і навичок - “неадекватні” (з 72% до 20%) і відповідного їх переходу до групи студентів, у яких зафіксували другий тип умінь і навичок.

1, 2, 3, 4 - рівні сформованості технологічних умінь

Рис. 3. Порівняльний аналіз рівнів сформованості технологічних умінь у студентів на початку та наприкінці експерименту

Отже, дослідження свідчить, що за критерієм “рівень сформованості умінь і навичок студентів”, як і за іншими критеріями, зафіксована позитивна динаміка результатів. Однак позитивні зміни щодо сформованості вмінь і навичок не такі виразні, як зміни щодо сформованості знань.

Загальні висновки

1. На основі результатів аналізу філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури виявлено генезис поняття “технологічна культура”, охарактеризовано типи універсальних культур (міфологічної, космологічної, антропологічної, технологічної). З'ясовано, що кожна універсальна культура має власне базове, ключове поняття: у міфологічній культурі - надістотніша сила, у космологічній культурі - природа, космос, у антропологічній культурі - людина.

2. Професійно-педагогічна культура (ППК) - це інтегральна якість особистості педагога-професіонала, умова та передумова ефективної педагогічної діяльності, узагальнений показник професійної компетентності викладача, мета професійного самовдосконалення.

На основі аналізу структурних компонентів ППК (аксіологічний, технологічний, творчий) з'ясовано, що технологічна культура є складовим елементом професійно-педагогічної культури вчителя трудового навчання, необхідним компонентом творчої самореалізації та професійного самовдосконалення особистості фахівця, глибокого володіння основами перетворювальної діяльності, готовності до інновацій і новаторства. Вона передбачає наявність у людини системи технологічних знань, умінь і особистісних якостей.

3. Обґрунтовано критерії: потребнісно-мотиваційний, когнітивний та операційно-діяльнісний. Визначено й охарактеризовано рівні сформованості (високий, середній, низький) технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. Сукупність визначених критеріїв, показників і рівнів дало змогу проаналізувати стан і визначити умови підвищення ефективності формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання.

4. Аналіз результатів дослідження показує, що рівень технологічної культури студентів помітно відстає від вимог сьогодення, а для формування та розвитку всіх її складових не вистачає можливостей циклу фундаментальних, фахових і спеціальних дисциплін. Результати констатуючого етапу експерименту свідчать, що питанням формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету, як складової загальної культури та її структурних складових, не приділяється належної уваги. Технологічні знання й уміння студентів розрізнені, не зорієнтовані на досягнення загальної мети - формування технологічної культури. Водночас на основі одержаних результатів можна зробити висновок про те, що навчально-виховний процес вищого навчального закладу має необхідні умови для формування технологічної культури студентів ІЕФ. Однак відсутність систематизованої, узагальнювальної роботи не дає можливості студентам оволодіти технологічною культурою на достатньому рівні. Вказано на необхідність розробки інтегрованого спецкурсу, який систематизував би й узагальнив теоретичні та методичні технологічні знання й уміння студентів, забезпечив формування важливих професійних якостей майбутнього вчителя трудового навчання, компонентів технологічної культури.

5. У дисертації обґрунтовано модель формування технологічної культури студентів індустріально-економічного факультету, до якої входять такі компоненти: загальні цілі, педагогічні завдання, організаційно-педагогічні умови, критерії ефективності та суб'єкти формування технологічної культури, зміст, форми і методи роботи, результати. Реалізація змісту моделі здійснювалася у процесі вивчення спецкурсу “Основи технологічної культури”, читання лекцій, проведення практикумів, семінарів. Спецкурс акумулював мету, завдання, зміст, форми і методи формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання. Реалізація моделі забезпечила систематизацію теоретичних та методичних технологічних знань й умінь студентів, усвідомлення необхідності формування технологічної культури в професійній діяльності, ефективність змісту і процесу формування технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання.