Підготовка студентів до соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської місцевості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

Спеціальність: Соціальна педагогіка

Межирицький Олександр Якович

Луганськ, 2003 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Кардинальне реформування українського суспільства закономірно супроводжується принциповим відновленням усіх соціальних інститутів і систем, у тому числі й системи освіти. Протягом останнього десятиліття для нашої освіти найбільш гострим, найбільш болючим питанням була і є сільська школа, її доля, її становище, її сьогоднішні проблеми. Ці проблеми можна без перебільшення назвати доленосними, глобальними, загальнодержавними, тому що від подальшого розвитку сільської школи багато в чому залежить розвиток самих сіл, доля селянства, темпи і якість соціальних перетворень на селі. Або, якщо замкнути цей ланцюжок взаємно залежностей, навпаки, злидні й безнадійна відсталість нашої держави в цілому.

Логіка такого роду висновків ґрунтується на тому, що сьогодні сільський соціум і сільський житель переживають нелегкі часи. Сільська праця продовжує залишатися мало оплачуваною, важкою й трудомісткою. На селі обмежені можливості в одержанні освітніх, побутових, медичних, культосвітніх послуг. Помітно старіє населення села. Молодь намагається залишити рідні місця. Іншими словами, погіршення економічної ситуації на селі, зміни в господарських відносинах, у сільському соціумі неминуче піддають впливу цих потужних процесів і сільську школу. Можна стверджувати, що виживання й розвиток сільської школи прямо залежить від ефективності та якості соціально-економічних перетворень на селі.

Але, з іншого боку, сама сільська школа за всіх часів вважалася духовним осередком, центром культури на селі. Вона готувала й готує підростаюче покоління до праці й життя на рідній землі. При цьому вона сьогодні не може займатися окремо дітьми, не справляючи педагогічного впливу на навколишнє середовище, на дорослих, на сім'ю, на весь устрій сільського життя. Сільська школа сьогодні повинна об'єктивно стати центром соціально-педагогічної роботи як комплексної служби допомоги дитині, сім'ї й усім жителям села. Це зумовлюється тим, що процес навчання в сільській школі ґрунтується на місцевих історичних, культурних, трудових, морально-етичних, природно-виробничих цінностях, звичаях і традиціях навколишнього середовища. Тільки активна позиція сільської школи у взаємодії із соціальним середовищем призведе до позитивної її зміни, перетворюючи останню в активного учасника соціально-педагогічної діяльності. Саме тому в директивних державних документах перед ученими ставиться завдання розробки моделі функціонування загальноосвітньої школи як освітньо-культурного центру села.

Розв'язання цих завдань пов'язане з розробкою кадрового забезпечення соціально-педагогічного процесу. Його головними організаторами виступають соціальні педагоги, соціальні працівники, педагоги-організатори, практичні психологи, працівники позашкільних закладів. На жаль, через причини економічного характеру ці педагогічні професії ще досить рідко зустрічаються на селі. У такому випадку весь спектр професійної діяльності об'єктивно реалізує сільський учитель. Він історично традиційно виступає на селі організатором, вихователем, соціальним терапевтом, який працює в інтересах людини та її добробуту. Тому, коли мова йде про професійну підготовку до соціально-педагогічної діяльності в педагогічному університеті, варто мати на увазі, по-перше, навчання професіоналів у цьому напрямку роботи: соціальних педагогів, соціальних працівників, практичних психологів, і, по-друге, усіх майбутніх учителів основам соціально-педагогічної діяльності як одному з видів педагогічної роботи з урахуванням особливостей сільського соціуму.

Наукові дослідження проблем сільської школи й підготовки вчителя для роботи на селі мають давню педагогічну традицію. До їхнього вивчення зверталися філософи, соціологи, історики, етнографи, педагоги, психологи. Але саме педагогічні дослідження в цій галузі виконують інтегруючу функцію, тому що процеси соціалізації в умовах села, включаючи навчання, виховання, соціальну допомогу, базуються на педагогічній основі.

У педагогічній науці виконано ряд фундаментальних досліджень, у яких розглядаються різноманітні аспекти підготовки майбутніх учителів до соціально-педагогічної діяльності:

- особливості психології праці й особистості вчителя (Г. Балл, Н. Кузьміна, Д. Ніколенко, Н. Чепелева, А. Щербаков та ін.);

- підготовка педагога до реалізації індивідуально-орієнтованого підходу у вихованні (І. Бех, А. Бойко, Л. Кондрашова, О. Киричук, С. Подмазін та ін.);

- проблема формування особистості вчителя в процесі загальної педагогічної підготовки (О. Абдуліна, В. Бєлозерцев, О. Мороз, В. Сагарда та ін.);

- основні напрямки й шляхи формування основ професійної педагогічної майстерності (І. Зязюн, Н. Нічкало, В. Сластьонін та ін.);

- процес формування творчої особистості вчителя (В. Кан-Калик, М. Поташник та ін.);

- формування теоретичної і практичної готовності соціального педагога до виховної діяльності (О. Дубасенюк, А. Капська, Б. Кобзар, Л. Коваль, Г. Троцко, С. Харченко та ін.).

Проблеми виховання й навчання сільських школярів досліджено у фундаментальних працях Л. Майбородової, П. Жильцова, Е. Жиркова, А. Кондратенкова, Л. Малкоч, Н. Мойсеюк, Н. Морозової, С. Рогачова, Г. Суворової та ін.

Дослідженню проблеми розвитку особистості сільського школяра присвячено роботи:

- В. Артемова, А. Іванова, Т. Десятова (середовище сучасного села і його функції в розвитку особистості);

- Н. Аістова, С. Новикова (особливості навчання й виховання в сільській школі);

- А. Нисимчука, І. Ткаченко, Л. Титаренко (педагогічні можливості сільської школи у формуванні тих або інших якостей учнів);

- А. Коробкова (виховання сільських школярів за місцем проживання);

- Л. Романової (колектив колгоспу як чинник соціального виховання).

Питання професійної підготовки й підвищення кваліфікації сільських учителів досліджували А. Гритченко, Е. Біда.

Водночас, характер і зміст діяльності сільських шкіл, які визначають тенденції їхнього розвитку в пострадянський час, унеможливили застосування багатьох наукових розробок, що не відповідають реаліям сьогоднішнього дня.

Об'єктивно зростає протиріччя між існуючою в практиці вищих навчальних закладів уніфікованою системою професійної підготовки вчителя, соціального педагога і, перш за все, підготовки соціально-педагогічної й особливостями його діяльності в сільському соціумі.

У зв'язку з означеним протиріччям систематизація реалій навчально-виховного процесу, аналіз теорії і практики роботи педагогічного вузу й сільської школи дозволили нам визначити тему дисертаційного дослідження: "Підготовка студентів до соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської місцевості".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технології навчання студентів соціальній роботі” (державний реєстраційний номер 0101U001373).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка студентів до соціально-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження: основні напрямки підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі.

Мета дослідження: обґрунтувати, змістовно розробити й експериментально перевірити основні напрямки підготовки майбутніх педагогів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі може бути досягнута в тому випадку, якщо будуть обґрунтовані й змістовно розроблені основні напрямки удосконалення цього процесу, які:

- на теоретичному рівні забезпечать наукову реорганізацію основних компонентів навчального процесу в контексті їхньої максимальної відповідності особливостям соціально-педагогічної практики на селі;

- на змістовному рівні детально розкриють науково-теоретичний, практичний, психологічний і психофізіологічний компоненти готовності до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі;

- на технологічному рівні забезпечать розвиток форм, методів навчання, адекватних розробленому змісту навчання студентів.

Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

1. Провести аналіз проблеми дослідження в історико-педагогічному аспекті й визначити ступінь її розробки в сучасній педагогічній теорії.

2. Визначити сутність і зміст діяльності школи як центру соціально-педагогічної роботи на селі.

3. Розробити на концептуальному рівні теоретичні основи підготовки майбутніх педагогів до соціально-педагогічної діяльності на селі.

4. Визначити сутнісні характеристики підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі.

5. Розробити критерії готовності студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі.

6. Експериментально перевірити у педагогічному процесі вищого навчального закладу розроблені зміст, форми й методи підготовки студентів, виявити ступінь їхньої ефективності.

Методологічну основу дослідження становлять філософське розуміння людини як активного суб'єкта, який пізнає й перетворює світ і самого себе в процесі діяльності; філософські положення про розвиток особистості в середовищі як відкритій системі, про взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ, про взаємодію процесів соціалізації й виховання особистості в соціумі.

Теоретичною основою дослідження є положення й висновки щодо:

- соціалізації особистості (Л. Буєва, І. Кон, М. Каган, М. Лукашевич та ін.);

- єдності індивідуального й соціального (В. Бочарова, Л. Коваль, В. Оржеховська та ін.);

- індивідуально-орієнтованої освіти й виховання (Г. Балл, І. Бех, О. Савченко, О. Сухомлинська, С. Подмазін та ін.);

- особливостей соціально-педагогічної підготовки у вищому навчальному закладі (А. Алексюк, І. Зязюн, А. Капська, Л. Міщик).

У роботі було використано комплекс методів дослідження:

- теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація для обґрунтування змісту, форм та методів професійної підготовки соціальних педагогів до роботи в сільському соціумі;

- емпіричні: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези;

- інтерв'ювання, анкетування, опитування студентів, соціальних працівників-практиків для визначення рівнів сформованості в них готовності до соціально-педагогічної діяльності;

- спостереження й аналіз результатів діяльності з метою визначення ефективності розроблених напрямків підготовки студентів.

Наукова новизна дослідження:

- обґрунтовані й розроблені на теоретичному, змістовному й технологічному рівнях основні напрямки удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі, що в сукупності доповнюють і розвивають наукові ідеї формування професійної готовності щодо конкретних галузей соціально-педагогічної діяльності й науки;

- уперше в цілісному вигляді подано розроблений зміст професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості, інтерпретований як єдність науково-теоретичної, практичної, психологічної і психофізіологічної готовності майбутнього педагога;

- удосконалені дидактичні підстави форм і методів підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності, до яких належать:

а) дидактичні принципи продуктивності навчання, інтенсифікації навчання й евристичного характеру навчальної діяльності;

б) психолого-педагогічні умови ефективності навчання студентів у творчих навчальних групах;

в) організаційно-педагогічні вимоги створення творчих навчальних завдань;

г) типологія творчих навчальних завдань;

ґ) принципи організації соціально-педагогічної практики та її види.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що на основі отриманих нових даних були розроблені теоретичні положення, сукупність яких складає сформульовану наукову концепцію, що істотно збагачує науково-теоретичні уявлення про соціально-педагогічну діяльність у сільському соціумі й удосконалення підготовки до неї.

Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в навчальний процес нового змісту підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників, що максимально враховує сучасні соціально-педагогічні реалії, у можливості його використання на курсах „Педагогіка”, „Соціальна педагогіка”, „Теорія і практика соціальної роботи”, спецкурсі „Основи соціально-педагогічної роботи в сільському соціумі”. Запропонована методика навчальної роботи у творчих групах, система творчих навчальних завдань, види соціально-педагогічних практик можуть бути використані в процесі навчання студентів з метою удосконалення професійної підготовки й на курсах з метою підвищення кваліфікації соціальних педагогів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка від 12.05.2003 р.), Запорізького державного університету (довідка про впровадження № 01-25/27 від 14.05.2005 р.), Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1-451 від 29.04.2003 р.), Ровеньківського факультету ЛДПУ (довідка про впровадження № 285 від 09.04.2003 р.), Старобільського факультету ЛДПУ (довідка про впровадження № 537 від 24.04.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки виконаної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (1999 - 2003 р.), на науково-практичних конференціях і семінарах соціальних педагогів, учителів м. Луганська й Луганської області, на методичних семінарах учителів і соціальних педагогів сільських шкіл Старобільського й Білокуракинського районів Луганської області. Основні положення дисертації доповідались на VII Всеукраїнських педагогічних читаннях „В.О. Сухомлинський і сучасність” (Луганськ, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні проблеми підготовки педагогічних кадрів для сільської школи” (Бердянськ, 2002).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 6 публікаціях, у тому числі в наукових фахових виданнях - 6 статей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та 4 додатків на 27 сторінках. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок. Робота містить 17 таблиць та 3 малюнки. Список використаних джерел складається з 251 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну та теоретичну основи, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, наведені дані про апробацію.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи підготовки майбутнього педагога до соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості" - здійснено аналіз теоретичних основ підготовки соціальних педагогів до роботи в умовах сільської місцевості, розглянуто різні підходи дослідників до цієї проблеми.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження показав її складність і багатогранність, оскільки вона об'єднує в собі кілька відносно самостійних наукових напрямків, кожен з яких істотно збагачує уявлення про проблему підготовки студентів до соціально-педагогічної роботи в сільській місцевості.

Змістовний аналіз наукової літератури переконливо показав, що, по-перше, соціально-педагогічна діяльність сільської школи повинна не замикатися рамками власне школи, а виходити у відкрите соціально-природне середовище. Вона має будуватися з урахуванням потреб людини, яка живе на селі, і спиратися на історично-соціальні традиції, соціально-економічні й соціокультурні можливості регіону. По-друге, зараз в Україні бурхливо розвивається соціальна педагогіка як наука і соціальна робота як вид професійної діяльності. Серед самостійних напрямків соціально-педагогічної роботи, що розвиваються, найменш розробленими є наукові основи соціально-педагогічної роботи на селі.

На рівні педагогічної науки не розв'язані проблеми ролі й місця соціального педагога й соціального працівника на селі, проблеми змісту університетської освіти в контексті соціально-педагогічної роботи на селі. Нарешті, потребує удосконалення технологія теоретичного й практичного навчання майстерності соціально-педагогічної роботи з урахуванням особливостей сільської місцевості.

Вивчення сільської школи як центру соціально-педагогічної роботи на селі дозволило нам визначити, що сутність соціально-педагогічної діяльності сільської школи полягає у функціонуванні її як культурно-освітнього центру села, у створенні ідеального в соціально-педагогічному розумінні сільського середовища, де шанують історичне минуле народу, його духовні цінності й традиції, де „усім миром” розв'язують соціальні проблеми жителів.

Успішне функціонування школи як культурно-освітнього центру села можливе при виконанні таких педагогічних вимог:

а) буде забезпечена організація діяльності сільської школи як відкритого соціального інституту;

б) буде забезпечений соціально-педагогічний вплив школи на громадську думку села щодо створення здорового соціально-психологічного клімату в соціумі;

в) буде різко активізована участь сім'ї в соціально-педагогічному процесі.

Функціонування сільської школи як відкритої соціально-педагогічної системи можливе, якщо будуть виконуватися такі педагогічні умови:

1) розширення функцій від традиційних виховних і розвиваючих до соціокультурних, просвітительських, профілактичних;

2) школа повинна стати центром соціального виховання дітей, що організує всіх сільських жителів;

3) зміст соціально-педагогічної діяльності школи повинен спиратися на історико-культурні, трудові, морально-етичні традиції і звичаї свого села;

4) школа повинна стати інформаційно-аналітичним центром села.

Основними напрямками соціально-педагогічної діяльності сучасної сільської школи ми вважаємо:

- реалізацію освітніх, культурних, соціальних потреб особистості, організацію соціально значимої діяльності дітей і дорослих, націлених на соціальний розвиток села й допомогу соціально дезадаптованим односельцям;

- виховну допомогу дітям і дорослим в усвідомленні й самореалізації себе як громадянина своєї країни, господаря своєї землі, хранителя історії й традицій свого народу;

- соціалізацію особистості через громадське й культурне життя, наповнення її активним змістом;

- соціальний захист особистості, її економічних, культурних, соціальних прав, включаючи соціально-педагогічну допомогу соціально уразливим, малозабезпеченим громадянам, які потребують соціальної підтримки.

Усі ці напрямки соціально-педагогічної діяльності на селі реалізуються через підхід середовища, оскільки всіх учасників цієї діяльності - дітей і молодь, учителів і батьків - об'єднує не місце роботи або навчання, а місце проживання - село, де створюються особливо тісні взаємовідносини людей, приятельські форми спілкування людей різного віку, професій, поколінь, де всіх об'єднують спільні проблеми, турботи, інтереси.

Проведена педагогічна діагностика реальної практики соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі й підготовки до неї педагогів сільських шкіл дозволяють вважати, що стан цієї роботи сьогодні не відповідає ні духу, ні характеру вимог до неї, а скоріше відбиває загальну соціально тривожну ситуацію в сільській місцевості.

Виявлені за допомогою опитування експертів причини недоліків і проблем соціально-педагогічної роботи в сільському соціумі, таких, як дезінтегрованність і слабкість соціальних інститутів, невизначеність функціональних обов'язків соціальних педагогів, недооцінка ролі школи як центру соціокультурної й соціально-педагогічної роботи на селі і ряд інших, відбивають, глибинні соціальні, економічні й педагогічні проблеми розвитку сільського соціуму.

Зроблені нами в результаті теоретико-методологічного аналізу висновки є відправною точкою при розробці стратегії й тактики питань підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи в сільському соціумі.

Ці положення ввійшли в основу конструювання цілей, змісту, форм і методів університетської підготовки студентів.

У другому розділі - "Основні напрямки удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості" - розглядаються особливості теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи в умовах сільської місцевості, розроблено зміст та технології формування готовності студентів до даного виду діяльності, проведено аналіз дослідно-експериментальної роботи. Подані в другому розділі дисертації результати експериментального навчання дозволяють обґрунтувати основні напрямки удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості.

Перший такий напрямок - це розробка нових теоретичних підходів до професійної підготовки студентів, що науково обґрунтовують реорганізацію основних компонентів навчального процесу. У дисертації вони викладені у вигляді основних концептуальних ідей удосконалення навчання студентів соціально-педагогічної діяльності, суть яких полягає в такому:

1) соціально-педагогічна робота на селі - це особливий вид соціальної практики, що потребує спеціальних прийомів, методів управління соціальною ситуацією, спеціальної підготовки для роботи в умовах сільського соціуму;

2) професійна підготовка майбутніх спеціалістів повинна за своєю суттю спиратися на такі головні ідеї соціально-педагогічної теорії, як індивідуально-орієнтований підхід, а також на системний аналіз соціуму, усіх його структурних компонентів;

3) розробка основних напрямків підготовки спеціалістів до роботи в сільському соціумі повинна вестися в контексті наукового обґрунтування цілей, змісту й методики навчання студентів;

4) професійна підготовка студентів до соціально-педагогічної роботи в сільському соціумі за своїм змістом і методикою навчання повинна враховувати як позитивні, так і негативні особливості сільського середовища.

У контексті теоретичного обґрунтування удосконалення навчання студентів нами була сформульована мета професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської місцевості.

Це:

- по-перше, формування в них спрямованості й установки на соціально-педагогічну роботу в сільському соціумі;

- по-друге, отримання необхідних соціально-педагогічних знань, що відбивають основні компоненти діяльності на селі;

- по-третє, оволодіння студентами професійними вміннями в цьому напрямку;

- по-четверте, формування таких професійно важливих якостей, що необхідні для роботи в сільській місцевості.

Другий напрямок удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості пов'язаний з розробкою й упровадженням у навчальний процес відповідного змісту освіти. На рівні загального теоретичного уявлення найбільш прийнятною формою інтерпретації змісту соціально-педагогічної підготовки як одного з напрямків удосконалення навчання студентів виступає педагогічна категорія „готовність”, що включає в себе науково-теоретичний, практичний, психофізіологічний і психологічний компоненти.

Аналіз суспільствознавчих і науково-педагогічних знань, соціального досвіду в досліджуваному напрямку й опора на розроблені дидактичні вимоги до змісту освіти дозволили виділити чотири блоки спеціальних знань (науково-теоретичний компонент змісту підготовки студентів):

1) сільське середовище як мезофактор соціалізації особистості;

2) основні напрямки соціально-педагогічної діяльності школи в сільській місцевості;

3) методика соціально-педагогічної роботи на селі;

4) професійний портрет сільського соціального педагога й соціального працівника.

Ці блоки при відповідній детальній конкретизації стали для нас тією основою, на якій ми їх розглядали на рівні навчального предмета (навчальні програми) і навчального матеріалу (підручники й навчальні посібники).

Сутність практичної готовності як компонента змісту соціально-педагогічної підготовки складають професійні уміння соціально-педагогічної діяльності, під якими ми розуміємо здобуту соціальним педагогом і соціальним робітником здатність до взаємодії з дітьми й дорослими, засновану на актуалізації соціальних і педагогічних знань і навичок, творчому використанні форм і методів роботи, застосовуваних в умовах системи вказівок, що йдуть від реальних соціальних і виховних завдань.

Виходячи з особливостей професійної діяльності соціального педагога й соціального працівника в сільському соціумі, ми виділяємо три основних якості особистості, які найбільшою мірою впливають на ефективність їхньої соціально-педагогічної роботи (психофізіологічна готовність). Це - толерантність, суспільна активність і надійність. З огляду на специфіку соціально-педагогічної діяльності ці якості повинні бути розвинуті до рівня професійно важливих, тобто усвідомлено розвиватися й використовуватися для розв'язання професійних завдань.

Нарешті, психологічна готовність щодо аналізованого виду педагогічної діяльності визначає ставлення до дітей і дорослих, інтерес до них як до соціального феномену й суб'єкта педагогічної взаємодії, усвідомлену установку на співробітництво з ними, потребу в глибокому розумінні процесів, що відбуваються в сільському соціальному середовищі.

Третій напрямок удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі - це розвиток форм і методів навчання студентів. У контексті проведеного експерименту вони містили в собі діяльність творчих навчальних груп, постановку й розв'язання студентами творчих навчальних завдань, організацію і проведення соціально-педагогічних практик.

Побудова експериментальних форм і методів навчання студентів ґрунтувалася в нашому дослідженні на таких розроблених нами дидактичних принципах:

1. Принцип продуктивності навчання, що містить три аспекти. Особистісний аспект полягає в усвідомленні навчання як розвитку власної особистості, з огляду на що упор у навчанні повинен робитися на творчу пізнавальну діяльність студента з використанням активних методів. Діяльнісний аспект припускає максимальне моделювання в навчальному процесі майбутньої соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі. Соціальний аспект полягає у формуванні власної професійної позиції, що одержується в ході колективної й групової навчальної роботи, побудованої в режимі діалогу.

2. Принцип інтенсифікації навчання, що припускає передачу великого обсягу навчальної інформації тим, кого навчають, при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань.

3. Принцип евристичного характеру навчальної діяльності студентів, що припускає включення в навчальний процес завдань евристичного характеру, тобто завдань побудови нових дій у новій ситуації.

Характер експериментальної роботи дозволив нам сформулювати й охарактеризувати психолого-педагогічні умови ефективності навчання студентів у творчих навчальних групах: створення комфортного мікроклімату, комунікативність, висока навчальна активність і професійна спрямованість групи.

Теоретичному й методичному розвитку ідеї групового навчання сприяють розроблені нами в ході експерименту організаційно-педагогічні вимоги до створення творчих навчальних груп (кількісний склад, рівень навчальної успішності, тривалість існування, опора на кодекс поведінки).

Основним засобом конструювання змісту соціально-педагогічної підготовки студентів і засобом організації навчальної діяльності є творче навчальне завдання.

У процесі дослідження було розроблено й класифіковано три типи творчих навчальних завдань за ступенем творчого характеру, вісім типів - за змістовною спрямованістю й сімнадцять - за методичним інструментарієм. Кожне конкретне творче завдання відповідає якомусь типу за ступенем творчого характеру, за змістовною спрямованістю й за методичним інструментарієм.

Вивчення особливостей професійної підготовки студентів і їхньої майбутньої професійної діяльності дозволило запропонувати й реалізувати такі принципи:

- принцип організації соціально-педагогічної практики, як її безперервність протягом усього навчання з І по ІХ семестри;

- принцип послідовності і спадкоємності, що припускає поетапне освоєння усіх видів майбутньої професійної діяльності, постійну змінюваність майданчиків практики;

- принцип багатофункціонального розвитку, що припускає збільшення обсягу й складності змісту практики аж до повного моделювання професійної діяльності.

При цьому нами були визначені основні види практик:

- ознайомлювальна;

- ознайомлювально-адаптаційна;

- соціально-виховна;

- оздоровчо-дозвільна;

- соціально-інтегрована;

- попереджувально-профілактична;

- сімейно-виховна;

- корекційно-реабілітаційна;

- стажерська (комплексна).

У ході дослідно-експериментальної роботи за допомогою спеціально розроблених діагностичних методик простежувалася динаміка готовності студентів до професійної діяльності в умовах сільської місцевості. В експерименті брали участь 276 студентів - майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників, 137 директорів шкіл, класних керівників, соціальних педагогів, 16 викладачів педагогічних кафедр вищих навчальних закладів. Експериментально-дослідницька робота й педагогічне спостереження проводилися на психолого-педагогічному й історичному факультетах Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, у Стахановському педагогічному коледжі, Луганському інституті післядипломної педагогічної освіти, Луганському обласному центрі соціальних служб для молоді. Крім того, у рамках міжнародного проекту “Соціальна робота в Україні”, здійснюваного під патронатом Християнського дитячого фонду, теоретико-методичні положення й розробки дослідження впроваджувалися у навчальний процес університетів-партнерів у реалізації проекту: Запорізького державного університету, Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.

Отримані дані аналізувались на основі розроблених критеріїв результативності підготовки студентів, які співвідносились з кожним із чотирьох видів готовності, оскільки саме вони є тими відмітними ознаками, що можуть бути використані як мірило оцінки професійної майстерності. Співвідношення рівнів готовності до соціально-педагогічної діяльності, отриманих у результаті початкового та кінцевого контролю свідчить про ефективність обраної стратегії підготовки студентів до даного виду діяльності. Порівняння результатів готовності студентів на заключному етапі підготовки у ході експерименту показує кількісні та якісні зміни у готовності студентів експериментальної групи до професійної діяльності. Кількість студентів високого рівня готовності в експериментальній групі (58,5 %) більше ніж у двічі перевищує таку кількість у контрольній групі (24,5 %). До низького рівня готовності експерти віднесли 2,5 % студентів експериментальної групи та 6,3 % контрольної групи. Іншими словами, принципова відмінність полягає в тому, що експериментальне навчання набагато більшою мірою націлене на підготовку студентів до роботи на третьому високому рівні.

Проведений порівняльно-зіставний аналіз результатів експериментального навчання із застосуванням різноманітних методів дослідження, включаючи статистичні методи опрацювання отриманих даних, є, на наш погляд, переконливим доказом ефективності виконаного дослідження.

Проведене дослідження дало можливість сформулювати основні висновки:

1. В умовах кардинальних змін у політичній, економічній і соціальній галузях життя сучасного українського суспільства існує гостра потреба у виробленні нового підходу до соціально-педагогічної діяльності сільської школи як центру цієї роботи на селі. З огляду на це зростають вимоги до фахової діяльності сільських соціальних педагогів і соціальних працівників і, відповідно, до університетської підготовки майбутніх спеціалістів.

2. Аналіз наукової літератури показав, що, по-перше, соціально-педагогічна діяльність сільської школи повинна не замикатися рамками власне школи, а припускати вихід у відкрите соціально-природне середовище; по-друге, наукові основи соціально-педагогічної діяльності в умовах сільського соціуму розроблені поки що меншою мірою порівняно з іншими напрямками.

3. У результаті теоретичного вивчення школи як центру соціально-педагогічної роботи на селі були виявлені педагогічні вимоги й умови її функціонування, сформульовані основні напрямки її соціально-педагогічної діяльності. Ці теоретичні положення лягли в основу розробки відповідного змісту навчання майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників.

4. Результати дисертаційної роботи підтверджують гіпотезу нашого дослідження, яка полягає в припущенні про залежність ефективності підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі від відповідних напрямків удосконалення цього процесу.

5. Встановлено, що перший такий напрямок - це розробка й упровадження в навчальний процес нових теоретичних підходів до професійної підготовки студентів, які науково обґрунтовують реорганізацію основних компонентів навчання. У дисертації вони викладені у вигляді основних концептуальних ідей удосконалення навчання студентів і формулювання на цій основі цілей навчання.

6. У дослідженні на основі аналізу суспільствознавчих і науково-педагогічних знань, соціального досвіду й з урахуванням розроблених дидактичних принципів детально подано зміст навчання студентів соціально-педагогічної діяльності, що становить суть другого напрямку удосконалення підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників. Формою інтерпретації змісту навчання в дослідженні виступає педагогічна категорія „готовність”, що включає в себе науково-теоретичний, практичний, психофізіологічний і психологічний компоненти.

7. У дослідженні обґрунтовані форми й методи навчання студентів, розвиток яких складає основу третього напрямку удосконалення соціально-педагогічної підготовки студентів для роботи в сільському соціумі. У контексті проведеного експерименту вони містили в собі діяльність творчих навчальних груп, постановку й розв'язання студентами творчих навчальних завдань, організацію й проведення соціально-педагогічних практик.

8. Проведений формуючий експеримент підтвердив, що підготовка майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи на селі здійснюються ефективніше, якщо в основі їхнього професійного навчання лежать розроблені в дослідженні напрямки її удосконалення.

9. Аналіз результатів експериментальної роботи, що свідчить про високу динаміку росту всіх компонентів професійної готовності студентів, є достатньою підставою, щоб вважати виконаними завдання дослідження й досягнутою мету дослідження.

Виконане дослідження дозволяє висловити такі рекомендації Міністерству освіти і науки України й вищим навчальним закладам, які здійснюють підготовку соціальних працівників і соціальних педагогів:

- потребують переробки навчальні плани для бакалаврів і фахівців із соціальної роботи й соціальної педагогіки в напрямку збільшення кількості навчальних годин на практичні заняття, збільшення навчальних практик до 40% навчального часу;

- зміст навчання студентів - майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників - обов'язково повинен ураховувати регіональний аспект. В областях, де домінує сільське населення, бажано включати в навчальний план спецкурси й семінари, що розкривають особливості соціально-педагогічної діяльності в сільській місцевості;

- у кожній сільській школі незалежно від кількості учнів повинна бути ставка соціального педагога;

- навчальні програми загально-педагогічних дисциплін повинні включати у свій зміст навчальні матеріали, що відбивають специфіку соціально-педагогічної роботи в залежності від мезофакторів міського або сільського середовища. школа соціальний педагогічний

Виконана робота не вичерпує всіх проблем підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи в сільській місцевості. Потребують педагогічного дослідження проблеми професійної підготовки соціальних працівників із різноманітними категоріями клієнтів на селі, профілактики адиктивної поведінки, робота з неблагополучними сім'ями на селі, проблеми роботи з обдарованими сільськими учнями. Дослідження в цих напрямках зараз, на наш погляд, є найбільш актуальними.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ РОБОТАХ АВТОРА

1. Межирицкий А.Я. Содержание профессиональной подготовки социальных педагогов - младших специалистов // Вісник Луганського держ. пед. університету імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки. - Луганськ, 2001. - № 1. - С. 132-136.

2. Межирицький О.Я. Основні напрямки діяльності школи як центру соціально-педагогічної роботи на селі // Вісник Луганського держ. пед. університету імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки. - Луганськ, 2002. - № 8. - С. 161-165.

3. Межирицький О.Я. Концептуальні основи й основні напрямки підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності на селі // Соціально-педагогічні проблеми підготовки педагогічних кадрів для сільської школи: Зб. наук. праць. - Бердянськ, 2002. - № 6. - С. 175-181.

4. Межирицький О.Я. Розвиток форм і методів соціально-педагогічної підготовки студентів до роботи в сільській місцевості // Освіта Донбасу. - 2002. - № 3. - С. 56-61.

5. Межирицкий А.Я. Подготовка будущего педагога к профессиональной деятельности в условиях сельского социума как педагогическая проблема // Вісник Луганського держ. пед. університету імені Тараса Шевченка. - 2003. - № 4. - С. 137-141.

6. Межирицкий А.Я. Теория и практика социально-педагогической работы за рубежем // Вісник Луганського держ. пед. університету імені Тараса Шевченка. - 2003. - № 7. - С.146-149.

Размещено на Allbest.ru

...