Теорія і практика виховання громадянськості в школах Франції у контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ В ШКОЛАХ ФРАНЦІЇ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Алексєєва Олександра Вікторівна

Київ - 2003

Анотація

У дисертації досліджується місце і роль громадянського виховання в школах Франції в контексті Європейської інтеграції. Основна мета громадянського виховання полягає у формуванні громадянськості як інтегративної якості особистості. Здійснено ретроспективний аналіз історичних традицій навчання та виховання в школах Франції, систематизацію точок зору на місце громадянського виховання і викладання прав людини в школах Франції в контексті Європейської інтеграції.

Проаналізовано стан проблеми у педагогічній, психологічній та науково-методичній літературі, в практичній діяльності шкіл Франції; розкрито і теоретично обґрунтовано зміст, форми і методи виховання французьких учнів як громадян європейської спільноти; розроблено методичні рекомендації по використанню досвіду Франції у вихованні громадянськості в школах України.

Ключові слова: європейська інтеграція, громадянськість, громадянське виховання, соціально-педагогічні, освітні системи, тенденції, традиції.

виховання педагогічний франція школа

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. За час незалежності України серед науково-педагогічної громадськості значно зріс інтерес до історико-педагогічної проблематики. Це пояснюється, насамперед, переглядом або ж новим розумінням традиційних проблем, відкриттям нових можливостей об'єктивного, не заангажованого висвітлення явищ, подій та фактів, особливо тих, які не могли, з ідеологічних причин, повною мірою стати предметом дослідження у попередні роки або висвітлювались тенденційно. Останнім часом педагогічна наука з нових методологічних позицій осмислює історично набутий педагогічний досвід суспільного виховання стає більш інноваційною з огляду на сучасні інтеграційні процеси, збільшується її вага та значення у реалізації відповідних освітніх практик.

За умов сучасних інтеграційних процесів посилюються взаємозв'язки і взаємовпливи між національними освітніми системами на Європейському континенті. В міжнародному педагогічному словнику з'явилось нове поняття “Європейський вимір в освіті і вихованні”(European Dimension in Education), яке відображає процеси розбудови єдиного європейського освітньо-виховного простору. Попри глобалізаційні та інтеграційні впливи на розвиток національних систем освіти та виховання молоді кожна європейська країна розробила власну педагогічну стратегію виховання підростаючих поколінь у третьому тисячолітті. Світові надбання педагогічної думки, багатий арсенал напрацьованих зарубіжними фахівцями концепцій громадянського виховання молоді можуть збагатити відповідний педагогічний досвід в Україні.

Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві значною мірою зумовлюється потребою здійснювати державотворення на засадах демократії, гуманізму, соціальної відповідальності та справедливості. Як відомо громадянське виховання покликане надавати можливість кожній людині почуватися морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною у власній країні; а отже пошук адекватних цим завданням педагогічних ідей та технологій спонукає науковців дедалі частіше звертатись до відповідного світового досвіду. Зрозуміло, що особливу увагу привертають ті країни, які досягли значних успіхів у розбудові громадянського суспільства з притаманними йому демократичністю, відкритістю, спрямованістю на прогресивний поступ, інформаційною свободою.

Європейський вибір України обумовлює необхідність критичного осмислення й творчого застосування досвіду Європейської спільноти у галузі освіти, виховання та соціалізації молоді як стратегічно важливого з огляду на перспективи інтеграції нашої держави до європейського освітньо-культурного простору. Особливе значення з такої точки зору набуває для України вивчення сучасних виховних процесів в європейських країнах, зокрема у Франції.

Доцільність і важливість вивчення досвіду теорії і практики громадянського виховання французької молоді обумовлюється тим, що Україна стала на шлях побудови громадянського суспільства, кожному члену якого має бути забезпечене право на вільний розвиток особистості. З одного боку, молода держава повинна створити всі умови для виховання вільних і свідомих громадян, а з другого - забезпечити духовне і матеріальне зростання суспільства загалом. Міцна Українська держава можлива лише за умови активної позиції громадян, об`єднанних національною ідеєю - ідеєю незалежності і державності.

Тож виховання рис громадянськості у молоді набуває сьогодні особливого значення і для французької школи, що пов`язано з розбудовою єдиного європейського освітньо-виховного простору. Громадянськість розглядається французькими педагогами як ядро національного патріотизму, засіб виховання законослухняного громадянина свої держави, а разом з тим і компетентного, повноправного громадянина Європи.

З огляду на це важливим і актуальним є концептуальне осмислення наукових і прикладних розробок громадянського виховання французькими фахівцями, визначення його суті, цілей і завдань, більш повне розкриття виховного потенціалу діючих у Франції виховних і навчальних програм; їх аналіз з урахуванням специфіки виховної ситуації в Україні; вивчення традиційних і сучасних методик виховання громадянськості французьких школярів з метою використання універсально цінного їх змісту.

Стан розробки проблеми. Проблеми наукових засад теорії і практики виховання громадянськості в школах Франції в контексті Європейської інтеграції поки що не знайшли свого всебічного висвітлення в роботах вітчизняних науковців. Окремі аспекти вивчення досвіду зарубіжної педагогіки та школи розглядались у працях Н.В. Абашкіної, А.М. Алексюна, Б.Ф.Мельниченка, В.М. Махінова, Є.А.Москаленко, Л.П. Пуховської, О.В. Сухомлинської. У пострадянському просторі найбільш повно і докладно проблеми французької педагогіки розглядались у працях Б.Л. Вульфсона, О.Н. Джуринського, З.О.Малькової, Я.Г. Нестурха, С.А. Фрумова та ін. Діючі системи освіти й виховання у високо розвинутих зарубіжних країнах досліджували вчені-представники різних республік колишнього СРСР Г.Г. Агапова, Ю.А.Алфьоров, Г.А.Андрєєва, Е.Ю.Бетяєва, Н.М.Воскресенська, Л.А. Запорова, Є.Б. Лисова, Л.І. Писарєва, М.А. Соколова та ін.

В умовах сучасного реформування та національної розбудови системи педагогічної освіти й виховання в Україні активізувались пошуки вітчизняних дослідників в галузі історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки. Як приклади перших наукових досліджень на матеріалах декількох країн можна навести праці Л.П. Пуховської (професійна підготовка вчителів у країнах Західної Європи в другій половині 20 століття), О.В. Сухомлинської (міжнародний вчительський рух за демократизацію освіти), Н.В. Абашкіної (принципи розвитку професійної освіти в Німеччині), М.П. Лещенко (сучасні технології підготовки вчителів до естетичного виховання у Великобританії, Канаді, США), А.В. Василюк (професійно-педагогічна підготовка вчителів у Польщі). До сучасних робіт такого напряму можна віднести монографічне дослідження Лавриченко Н.М. “Педагогіка соціалізації: європейські абриси”, в якому здійснено порівняльний аналіз педагогічних основ соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи. Важливе значення для нашого дослідження мають також праці В.І. Жирової, О.П. Ковязіної, Л.М. Латун, які висвітлюють зарубіжний досвід у сфері виховної педагогічної діяльності.

У ході науково-пошуковоої роботи було вивчено і проаналізовано численні французькі джерела: офіційна і педагогічна документації; підручники і навчально - методичні посібники; педагогічна періодика журналів”Cahiers pйdagogiques”, L`Ecole et la Nation”, “Revue de la pйdagogie franзaise”, “Vers l'йducation nouvelle”,”La Pensйe”, “L'йchec scolaire: douй ou non douй”, “La Nouvelle Critique”, “Revue internationale des enseignants”, а також монографічні праці французьких педагогів, психологів, соціологів: Л. Белленжера (L. Bellenger), П. Бурдье (P. Bourdieu), М. Гонтара (M. Gontare), Е. Дюркгейма (E. Durkheim), Ж. Капеля (J. Capelle), П. Клярака (P. Claraque), Л. Кро (L. Cros), Г. Лангуе (G. Langouй), А. Марей (A. Maray), К. Пера (C. Peras), Ж. Репюссо (J. Repusseau), Ж. Фурастье (J. Fourastier), А. Валлона (H. Wallon), Ж. Снидерса (J. Snyders), Ж.К. Пассерона (J. Passeron), К. Бодело (Ch. Baudelot), Р. Естабле (R. Establet), Ж. Сима (J. Symas), Е.Еспере (E. Hesperй), М.К. Марме (M. Marmй), Л. Сева (L. Sиve), Алена (Alain), M. Медичи (M. Medici), С. Френе (С. Freinet), А. Фабра (A. Fabre), Р. Галя (R. Galle), Г. М`яларе (G. Mialaret), Е. Лимбо (E. Lymbeau), П. Ланжевена (P. Langevin), П. Жюкена (P. Jukein), Ж. Куртуа (J. Courtois), Ф. Беста (F. Best), Ф. Одижье (F. Audigier) та ін. Це сприяло більш глибокому авторському осмисленню досліджуваних проблем, об'єктивності суджень в оцінці окремих педагогічних явищ та фактів. Завдяки ознайомленню з фундаментальними теоретичними розробками французьких фахівців у галузі громадянського виховання стало можливим визначення провідних концептуальних моделей його реалізації: антропоцентрична (А. Біне (А. Binet), П. Лапі (P. Lapy), Ж. Шато (J. Chateau) та ін.); соціоцентрична (Ж. Делоней (J. Delaunay), Е. Дюркгейм (E. Durkheim), А. Валлон (A. Vallon), Ж. Капель (J. Capelle), Р. Карраз (R. Carraz), Л. Кро (L. Cros) та ін.); теоцентрична (Ф. Брюнетьер (F. Brunaitier), Є. Бутру (E. Boutrout), П. Крузе (P. Crouzet) та ін.).

Враховуючи актуальність проблем, пов'язаних із теорію і практикою громадянського виховання в Україні в умовах інтеграційних процесів, стан дослідженості цих проблем та необхідність розробки і практичної реалізації нових, адекватних вимогам сучасності, концептуальних засад здійснення відповідної освітньо-виховної діяльності в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Теорія і практика виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної науково-дослідної теми “Концептуальні засади методичного забезпечення особистісно зорієнтованої підготовки соціальних педагогів в умовах університету; яка досліджується кафедрою управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету, номер державної реєстрації 7/000100 U 001732; 23/97 0197 U 12 780.

Об'єкт дослідження: процес виховання громадянськості в учнів у школах Франції.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи виховання громадянськості в учнів у школах Франції у контексті Європейської інтеграції.

Мета дослідження: визначити сутність та психолого-педагогічні основи теорії і практики виховання громадянськості в школах Франції в контексті Європейської інтеграції з метою застосування цього досвіду у виховному процесі загальноосвітніх шкіл України.

Відповідно до об'єкта, предмета та мети дослідження визначено такі завдання:

- визначити сутність процесу виховання громадянськості учнів в школах Франції у контексті Європейської інтеграції;

- простежити становлення громадянського виховання в школах Франції;

- дослідити умови практичного використання теоретичних засад виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції;

- виявити основні напрями, форми і методи виховання французьких школярів як громадян Європейської інтеграції.

- визначити можливі шляхи використання позитивного французького досвіду громадянського виховання в Україні.

Методологічну й теоретичну основу дослідження складають ключові положення зарубіжних і вітчизняних вчених про діяльність, виховання, творчу сутність особистості, про взаємообумовленість розвитку особистості і суспільства, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, вчення про закономірності процесу виховання й соціального розвитку особистості (Б.В. Ананьєв, І.Д. Бех, А.Й. Бойко, І.А. Зязюн, І.С. Кон, А.В. Мудрик, О.В. Сухомлинська, А. Бурдьє, Е. Дюркгейм, Ж. Фурастьє, Ж. Капель, І. Кро, А. Валлон, В. Лоундфельд, Т. Манро, А. Уайтгед, Ф. Спаршот, Б. Кріттенден, П. Еббс, М. Тіппет). Важливими з методологічної точки зору є ідеї нового мислення, покликані до життя завданнями розбудови єдиного Європейського освітньо-виховного простору.

Для розв'язання поставлених завдань використані такі методи:

а) теоретичні: загальнонаукові методи дослідження реальної дійсності - аналіз і синтез; порівняльно-історичний метод, який дозволяє порівнювати і зіставляти соціально-педагогічні явища, виявляючи в них подібність і відмінності; структурний метод, що дає змогу розглядати розвиток педагогічного процесу, виділяючи його основні структурні складові; узагальнення теоретичних даних, фактів національного та загальноєвропейського рівня, який дозволяє розглядати їх у системному вазємозв' язку.

б) емпирічні: дискусія, діалог, обговорення.

Джерела дослідження:

офіційні документи, програми Міністерства освіти Франції, документи Ради Європи;

публікації, статистичні дані про стан педагогічної освіти, присвячені проблемам виховання в школах Франції;

дослідження вітчизняних і західних учених, які стосуються громадянського виховання молоді в окремих європейських країнах;

наукові розробки вчених з країн ближнього і далекого зарубіжжя стосовно дослідницької проблематики.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1999-2002 років.

На першому етапі (1999-2000 рр.) здійснювався теоретичний аналіз філософської, соціологічної, етичної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми громадянськості, вивчався стан розробки проблеми дослідження, визначався об'єкт, предмет, мета та завдання; формувалась джерельна база дослідження.

На другому етапі (2000-2001 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота, розроблялась теоретична модель дослідження: проводився збір, аналіз і синтез фактологічного матеріалу.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) здійснювалось осмислення, узагальнення матеріалу з урахуванням сучасних психолого-педагогічних концепцій; оформлявся текст дисертації, апробувались головні результати дослідження та формулювалися дослідницькі висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що завдяки опрацюванню численних наукових джерел нами цілеспрямовано проаналізовано педагогічні засади громадянського виховання у провідних європейських країнах, зокрема у Франції; вперше виявлено й виокремлено найважливіші складники громадянського виховання в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; введено до наукового обігу невідомі раніше теоретичні положення стосовно практики громадянського виховання як педагогічної діяльності, в процесі якої здійснюється спеціалізована, систематична підготовка громадян нового типу - мобільних, творчих, підприємливих, демократичних, відповідальних як за долю європейського континенту, так і людства загалом; виявлено основні етапи й особливості становлення і розвитку громадянського виховання в школах Франції. До вітчизняного наукового простору введено нові терміни і поняття, які відображають сутність та зміст сучасних зарубіжних наукових теорій у галузі громадянського виховання молоді.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати і висновки є обгрунтованою системою педагогічних ідей для вивчення цілісного процесу виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; для осмислення сучасного стану виховної роботи в Європі та прогнозування ії розвитку в Україні. Висновки й положення дисертації можуть знайти застосування безпосередньо у практиці громадянського виховання учнівської молоді в Україні. Матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників, навчально-методичних посібників з громадянської освіти та виховання, розробці програм для педагогічних навчальних закладів різного рівня акредитації.

Вірогідність отриманих результатів, висновків і рекомендацій забезпечується відповідністю науковій методології теоретичним засадам та вихідним пошуковим позиціям; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів відповідно до мети та завдань дослідження.

Особистий внесок автора у здобутті наукових результатів полягає у: історико-теоретичному обгрунтованні педагогічних підходів до громадянського виховання в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; розробці рекомендацій щодо педагогічного обгрунтування стратегії розвитку громадянського виховання в Україні в умовах формування загальноєвропейського освітньо-виховного простору, а також їх апробації під час проведення міжнародних та всеукраїнських конференцій, у ході виховної роботи на посаді вчителя французької мови у школі-гімназії №50 м. Запоріжжя, педагогічного стажування у Франції, у виданні навчального посібника “Погляди на сучасну Україну. Україна та Європейський Союз”.

Апробація головних результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювались на міжнародних, всеукраїнських конференціях: “Організаційно-педагогічні основи ефективності управління функціонуванням школи” (2000 р. м. Симферополь),”Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів” (2000 р. м. Черкаси), “Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна-Німеччина” (2002 р. м. Київ); на засіданнях кафедри управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету (2000-2003), на нарадах класних керівників шкіл. Матеріали дослідження висвітлювались у наукових публікаціях, застосовувались у роботі з учнями та студентами.

Публікації. Основні теоретичні розробки з теми дисертації висвітлено у 11 статтях, 8 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у 1 навчально-методичному посібнику.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. У роботі наведено 2 таблиці, 7 схем, які містяться на 9 сторінках. Список використаних джерел включає 237 найменувань, з них 146 - іноземними мовами.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий науково-практичний внесок здобувача, висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади навчання і виховання громадян в школах Франції” - здійснено аналіз педагогічних поглядів представників Французького гуманізму епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монтеня, П. Рамуса, кінця епохи Реформації, початку Нового часу і епохи Просвіти - Ф. Фенелона, Ш. Ролена, П. Гольбаха, К.- А. Гельвеція, Д. Дідро, Є. Кондельяка, Ш.-Л. Монтеск'є, Ф. Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, періоду Французької революції - Ш.М. Талєйрана, Ж.-А.-Н. Кондорсе, Л.М. Лепелетье, періоду “Вільного виховання” - класиків західноєвропейської педагогіки XIX ст. Й.Г. Песталоцці, Й.Ф. Гербарта, Ф.В.А. Фребеля, Ф.А.В. Дистервега, періоду “Нового виховання” першої половини XX ст. - М. Монтесорі, С. Френе, та представників основних напрямів розвитку педагогічної думки на сучасному етапі розвитку світового шкільництва - К. Медичи, Г. Міаларе, А. Валлона, Е. Шартьє, Ж. Мажо, Л. Кро, Ж. Капеля, Е. Дюркгейма та інших.

Історичний шлях, пройдений Францією, надав достатньо самобутнього характеру традиціям виховання громадянськості у молоді. Дослідження процесу становлення та розвитку громадянського виховання у Франції дає підстави виокремити шість основних його етапів, кожен з яких є відображенням назрілої культурно-історичної необхідності в утвердженні певних цінностей та ідеалів освітньо-виховної діяльності французької школи у конкретні періоди її функціонування, а саме:

проголошення людини головною цінністю на землі, пошук нових методик виховання з метою розкриття в людині гуманного потенціалу;

зростання ролі освіти і виховання, досягнень педагогічної науки;

організація і розвиток народної освіти на засадах її доступності для усіх без винятку громадян;

становлення національних систем шкільної освіти Франції та країнах Західної Європи; завершення формування класичної педагогіки Нового часу;

розвиток традиційної парадигми, раціоналістичної моделі та феноменологічного напряму педагогічної діяльності, виникнення нових, експериментальних шкіл;

- демократизація навчання і виховання; диверсифікація та диференціація освіти; гуманістична спрямованість виховання; модернізація класно-урочної системи; педагогічна адаптація та апробація новітніх експериментальних технологій; інтеграція шкільного та позашкільного виховання і навчання.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що виховання громадян Франції у дусі національного патріотизму, непримиренності до експлуатації, насилля є провідною метою французької школи. Французькі педагоги вважають, що школа є найбільш впливовим і дієвим соціальним інститутом, який реалізує суспільні цілі у вихованні підростаючих поколінь. Педагоги французьких шкіл прагнуть спрямовувати виховні зусилля насамперед на прищеплення учням таких інтелектуальних і соціальних надбань, громадянських якостей, які відповідають вимогам і потребам сучасного французького суспільства і водночас усієї європейської спільноти. Особлива увага приділяється вихованню власної гідності учнів та їх здатності поважати інших людей, а також прищепленню молоді почуття суспільного обов'язку й відповідальності. Протягом усього шкільного навчання учні отримують базисні уявлення про сутність демократичних засад співжиття у французькій державі і в Європі загалом. Їх навчають поважати свободу віросповідання, правила ввічливості, бути правдивими, мужніми, справедливими, наполегливими.

Активізація громадянського виховання, демократизація і гуманізація освіти, забезпечення для всіх громадян рівних можливостей опановувати національний та інтернаціональний соціально-культурний досвід, прилучатися до загальнолюдських цінностей посідають чільне місце у системі педагогічних цілей сучасного французького суспільства. У зв'язку із цим на французьку школу покладається відповідальне завдання - виховати громадянина - демократа, громадянина - трудівника, забезпечити оволодіння кожним учнем загальною гуманітарною культурою.

Пошук нових виховних цінностей, дотримання яких сприятиме взаєморозумінню, співробітництву між людьми та їх мирному співіснуванню триває сьогодні у Франції, як і в Європі загалом. У зв'язку із цим ми звертаємо особливу увагу на принципи та механізми формування єдиного європейського освітнього простору, зокрема на реалізацію програм загальноєвропейського рівня: багатокультурна Європа; мобільна Європа; Європа професійної підготовки для всіх. Ці та інші освітньо-культурні програми підпорядковано цілям формування нової полікультурної, поліетичної, полілінгвістичної європейської спільності.

В реалізації зазначених цілей особлива роль відводиться новій генерації вчителів - європейців. Підготовка вчителів з якісно новими мисленням і кваліфікаційними рівнем обумовлена виникненням нової історичної реальності - єдиного європейського освітнього простору.

Сучасний стан професійної підготовки вчителів у Франції розглядається нами крізь призму національних педагогічних традицій. Дослідження навчальних планів і програм, за якими навчаються студенти педагогічних університетів у Франції, дозволяє виокремити психолого-педагогічні дисципліни (філософія освіти, загальна педагогіка, історія педагогіки і соціологія освіти, психологія, психопедагогіка) як базисні у фаховому становленні майбутніх французьких вчителів. Важливим і необхідним доповненням до них є навчальні курси, які стосуються проблем шкільної адаптації та інтеграції молодих спеціалістів, інтегровані спецкурси „Європейський вимір”, „ Соціально - економічні і культурні проблеми регіону та їх педагогічні наслідки”, навчальні курси, під час проходження яких майбутні вчителі набувають знань з шкільних дисциплін (спеціалізація).

За обсягом педагогічної практики у професійній підготовці вчителів Франція посідає одне з перших місць у світі. Аналіз та узагальнення сучасних тенденцій розвитку педагогічної освіти у Франції дає підстави зробити висновок про те, що вона набуває дедалі більшої фундаменталізації і водночас практичної спрямованості. На перспективу передбачається посилення навчальних курсів з теорії педагогіки для майбутніх вчителів, модернізація змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Фахова компетентність французького учителя пов'язується з трьома головними складовими педагогічної майстерності:

1) знання дисципліни, за якою спеціалізується майбутній учитель;

2) знання в галузі управління навчально-виховним процесом;

3) знання системи освіти.

У другому розділі - „Технологія громадянського виховання в школах Франції в контексті Європейської інтеграції” аналізується зміст, форми і методи громадського виховання в цій країні.

В своїх основах виховання громадянськості у французьких школярів спирається на загальновизнану у світі науково обґрунтовану концепцію навчальних курсів з Прав людини, характерною і визначальною особливістю яких є та, що вони виступають як один з інтегруючих компонентів усього навчально-виховного процесу. Французьких дітей починають виховувати у дусі громадянства ще з материнської школи. Громадянська освіта у сучасній французькій школі - це і особливий предмет, і, разом з тим, невід'ємна складова усіх без винятку обов'язкових навчальних дисциплін. Однією із засадових тем громадянської освіти для всіх учнів визначено фундаментальні загальнолюдські цінності. У дусі європейського громадянства такими цінностями, зокрема, визначаються: права людини, людська гідність, базисні людські свободи, демократична законність, мирне співіснування, ненасильницькі способи вирішення конфліктів, солідарність європейців як культурно цілісної світової спільноти, неупереджений, раціональний світогляд, рівність шансів, бережливе ставлення до природи, індивідуальна відповідальність. Зважаючи на європейські інтеграційні процеси, французькі педагоги розглядають на уроках громадянознавства також і проблеми, пов'язані із захистом прав людини у країнах Європейської Спільноти.

Виховні заходи громадянського змісту, що проводяться в школах Франції, можна класифікувати за різними параметрами і ознаками:

- за метою -- поглиблювати знання учнів з історії і культури народу, його традицій, розвити творчі здібності і таланти учнів, формувати уміння і навички збирати і записувати зразки народної творчості, навчати технологіям виготовлення художніх виробів, сприяти набуттю учнями громадянської компетентності;

- за формою -- практикувати навчальні, ігрові, змагальні, художні, індивідуальні, групові, клубні форми виховної роботи;