Формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Індекс УДК 378. 147

Формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Гапоненко Лариса Петрівна

Кривий Ріг 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “14” травня 2003 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230 )

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54)

Автореферат розісланий “14” квітня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Штельмах Г.Б.

АНОТАЦІЯ

Гапоненко Л.П. Формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2003.

Дисертацію присвячено проблемі формування готовності студентів педагогічних університетів до іншомовного спілкування. У дослідженні розкрито специфіку готовності майбутніх вчителів до іншомовного спілкування та їх комунікативної підготовки іноземною мовою в процесі професійного становлення. Уточнено поняття “іншомовне спілкування”, “готовність до іншомовного спілкування”, визначено завдання, зміст, структуру, критерії, показники і рівні сформованості готовності майбутніх педагогів до спілкування іноземною мовою.

Теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено результативність дослідного навчання студентів щодо формування в них готовності до іншомовного спілкування в умовах технології комунікативно-ситуативного моделювання. Виявлено і перевірено сукупність педагогічних умов, що забезпечують результативність технології моделювання комунікативних ситуацій у формуванні достатнього рівня досліджуваної готовності: реалізація імітаційно-ігрового підходу до навчання студентів іншомовного спілкування, активізація позицій викладача і студента як рівноправних учасників навчального процесу, моделювання комунікативних ситуацій на принципах індивідуалізації і диференціації.

Встановлено, що технологія моделювання комунікативних ситуацій на заняттях з іноземної мови забезпечує досягнення позитивних результатів, які підтвердилися під час аналізу результатів формуючого експерименту.

Ключові слова: готовність до іншомовного спілкування, поетапне формування готовності, рівні сформованості готовності, технологія комунікативно-ситуативного моделювання, педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Гапоненко Л.П. Формирование готовности студентов высших педагогических заведений к иноязычному общению. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2003.

В исследовании рассматривается проблема формирования готовности студентов высших педагогических заведений к иноязычному общению как показателя профессионализма современного учителя.

В работе уточнено понятие “готовность к иноязычному общению”, “иноязычное общение”; конкретизировано содержание, структурные компоненты, критерии и уровни сформированности готовности будущих педагогов к общению на иностранном языке.

В диссертации теоретически обоснована система подготовки студентов к иноязычной коммуникативной деятельности в аспекте усовершенствования профессионального облика современного педагога, определены возможности технологии коммуникативно-ситуативного моделирования в формировании достаточного уровня этого сложного личностного образования.

В основе технологии моделирования коммуникативных иноязычных ситуаций - учебный материал, который структурирован в виде проблемной модели, содержание которой составляют коммуникативные ситуации с ролевыми заданиями для студентов.

Определены и экспериментальным путем проверены педагогические условия повышения результативности технологии коммуникативно-ситуативного моделирования в формировании готовности студентов к общению на иностранном языке.

В исследовании технология коммуникативно-ситуативного моделирования представлена как совокупность педагогических средств, стимулирующих языковое взаимодействие участников, отработку и усовершенствование навыков коммуникативных умений, культуру иноязычной коммуникации и приобретение опыта иноязычного общения. Доминирующая роль при этом принадлежала ролевым и имитационным играм, диспуту, диалогу, коммуникативному тренингу.

В технологии представлены задания и игровые ситуации для работы с текстом на разных этапах и общекоммуникативные игровые ситуации. Поданы общепринятые разговорные формулы общения и поведенческого этикета, диалоги и упражнения для отработки навыков их употребления в речи. Предлагаемые диалоги, тренинги, игровые ситуации, имитационные и ролевые игры составлены с учетом языковой подготовки студентов и использовались дифференцированно.

В ходе констатирующего эксперимента выявлены недостатки в процессе обучения студентами неязыковых специальностей иностранных языков, серьезные затруднения у студентов в осуществлении общения на иностранном языке.

Установлено, что доминирующим уровнем сформированности готовности студентов к иноязычному общению является низкий и ниже среднего, что предопределяет необходимость целенаправленных мер, направленных на повышение качества изучения иностранного языка будущими педагогами.

Опытно-експериментальным путем доказано, что технология коммуникативно-ситуативного моделирования содержит в себе огромный потенциал для развития уровня готовности от низкого к высокому при выявлении и соблюдении выделенных педагогических условий ее эффективности: реализация имитационно-игрового подхода к обучению студентов иноязычному общению, активизация позиции преподавателя и студента как равноправных участников учебного процесса, моделирование коммуникативных ситуаций на принципах индивидуализации и дифференциации.

Анализ результатов формирующего эксперимента показал, что процесс моделирования различных ситуаций и игр на английском языке способствовал тому, что студенты научились быстро и грамотно воспринимать иностранную речь, активно употреблять ее в своей речи, эмоционально чувствовать партнера по общению и также отвечать ему, уметь вести диалог и направлять его в нужную сторону.

Количественная и качественная обработка этих результатов позволила сделать вывод об эффективности применяемой технологии коммуникативно-ситуативного моделирования, что выражается позитивной динамикой состояния структурных компонентов сложного личностного образования у будущих педагогов и увеличением уровня его сформированности до среднего и высокого.

Данное исследование дает основание для дальнейшей разработки и усовершенствования методик и технологий формирования у будущих педагогов готовности к использованию иностранного языка как средства взаимодействия представителей различных культур.

Ключевые слова: готовность к иноязычному общению, поэтапное формирование готовности, уровни сформированности готовности, технология коммуникативно-ситуативного моделирования, педагогические условия.

іноземний студент спілкування

ANNOTATION

Gaponenko L.P. Formation of readiness of higher pedagogical school students to foreign language communication. - Manuscript.

The thesis to get Candidate of Science degree in Pedagogics; speciality 13.00.04 - the theory and methodology of professional education. - Kryvyi Rih State Pedagogical University, Kryvyi Rih, 2003.

The thesis is devoted to the problem of formation pedagogical universities' students' readiness to foreign language communication. The specific character of the students' readiness to foreign language communication and students' communicative training in their professional making are exposed in the dissertation. The terms “readiness to foreign language communication”, “foreign language communication” are specified; the tasks, contents, structure, criteria, indices and levels of readiness to foreign language communication are determined in the investigation.

There have been theoretically grounded and experimentally corroborated the effectiveness of the students' experimental training in developing their readiness to foreign language communication carried out in modelling technology of communicative situations. The whole complex of pedagogical conditions which provide the effectiveness of the modelling technology of communicative situations in experimental training of future teachers in formation of proper level of their readiness to foreign language communication have been revealed and practically tested: imitation and games approach in foreign language communication training of students; active position of teacher and student as equal in rights members of training process; modelling communicative situations based on principles of individualization and differentiation. It has been established that modelling technology of communicative situations at the English classes ensures the positive results of the experiment.

Key words: readiness to foreign language communication, step formation of readiness, readiness formation levels, modelling technology of communicative situations, pedagogical conditions.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вибір Україною курсу на входження в європейський освітній простір, інтеграція з європейськими країнами, інтернаціоналізація ділових стосунків у різних сферах діяльності людини підвищує попит на спеціалістів, які б вільно володіли іноземною мовою та культурою іншомовного спілкування. Зміни, що відбуваються в освітній реформі, актуалізують проблеми іншомовного спілкування та оптимізують пошук шляхів удосконалення навчання майбутніх педагогів іноземної мови як засобу комунікації.

Вихідним під час розробки проблем вищої педагогічної освіти має стати осмислення навчальної діяльності як процесу реалізації моделі особистості вчителя-професіонала, який спроможний успішно виконувати соціальне замовлення.

Сьогодні важливо усвідомити, що процес професійної підготовки повинен будуватися на основі цілісного підходу, який дозволяє розглядати всі дидактичні засоби як засоби професійного ставлення особистості майбутнього вчителя. Сучасна система вищої педагогічної освіти такої можливості не дає, оскільки кожна навчальна дисципліна вирішує свої специфічні завдання окремо від інших. У кінцевому підсумку предметна освіта і навчання виокремлює із загальної структури лише інформативний аспект, а розвивальний потенціал професійної підготовки студентів залишається досить низьким.

Підвищення результативності особистісно орієнтованого навчання у вищій педагогічній школі вирішується в контексті проблеми формування професійної готовності, зокрема її важливої складової - готовності студентів до іншомовного спілкування.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що теоретичні положення щодо формування готовності студентів до різних аспектів педагогічної діяльності висвітлені в працях відомих філософів, психологів, педагогів. Існує ряд напрямків, у яких вирішується проблема формування готовності: професійна готовність до педагогічної діяльності (В.О. Сластьонін, К.К. Платонов, О.Г. Мороз, А.Ф. Линенко); професійно-естетична готовність (М.В. Веселовська, Т.О. Зотєєва, Н.М. Конишева); психологічна готовність (М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, О.А. Деркач, В.О. Моляко); морально-психологічна готовність (Л.В. Кондрашова) і готовність до інших видів діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів (В.В. Борисов, М.Г. Вієвська, Л.В. Григоренко, А.Й. Капська, К.В. Макагон, Л.О. Савченко та ін.).

Викликають зацікавлення роботи, в яких розв'язуються проблеми підготовки студентів до спілкування та педагогічної взаємодії (В.А. Кан-Калик, Г.О. Ковальов, О.О. Леонтьєв, А.В. Мудрик, О.О. Вербицький та ін.). У вирішенні проблеми взаємодії, спілкування та підготовки студентів до комунікативної діяльності виділяється декілька напрямків, зокрема: формування стилю педагогічного спілкування (О.О. Андрєєв); формування особистісних якостей учителя як суб'єкта педагогічного спілкування (О.О. Бодальов, Я.Л. Коломинський); розробка критеріїв оцінки комунікативної підготовки вчителя до педагогічної діяльності (Ю.П. Азаров, Н.В. Кузьміна); використання соціально-психологічного тренінгу під час навчання спілкування (Т.С. Яценко).

Поряд розглядаються питання ефективного вивчення студентами іноземних мов, приділяється особлива увага ролі спілкування під час навчання студентів іноземної мови (М.М. Васильєва, І.О. Зимня, Є.О. Маслико, Ю.І. Пассов, В.В. Рижов, Л.О. Савенкова, В.Л. Скалкін та ін.).

При наявній різноманітності теоретичних положень щодо формування готовності студентів до різних сторін педагогічної діяльності має місце досить неординарний підхід до визначення самої суті готовності. Одні розглядають готовність як установку (школа Д.М. Узнадзе), якість особистості (К.К. Платонов), психічний стан (М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович); інші - як синтез властивостей особистості (В.А. Крутецький), складне особистісне утворення (Л.В. Кондрашова, В.О. Сластьонін).

Однак до сьогодні педагогічна наука ще не знайшла аргументованої відповіді на ряд питань щодо підготовки майбутніх педагогів до іншомовного спілкування, серед яких - виявлення сутності готовності до іншомовного спілкування як складного особистісного утворення; визначення конкретних шляхів і засобів його формування, педагогічних умов, що забезпечують результативність дидактичних технологій у підвищенні рівня готовності студентів до використання іноземної мови як засобу комунікації.

На нашу думку, оптимізація мови як засобу передачі наукової інформації і максимальне підвищення ефективності викладання іноземної мови посилює завдання вищого навчального закладу в підготовці студентів до іншомовного спілкування. На сучасному етапі формування готовності студентів до іншомовного спілкування розуміється не як прикладне вузькоспеціалізоване завдання, а як складова особистісно орієнтованого навчання.

Формування готовності студентів до спілкування іноземною мовою неможливе без відновлення методики і технології навчання іноземних мов, пошуку й засвоєння нових методів навчання, розробки принципово нових дидактичних матеріалів, що, у свою чергу, дасть змогу майбутньому фахівцю вільно спілкуватися іноземною мовою.

Якщо освітня і дослідницька функції іноземної мови з більшим чи меншим успіхом реалізуються, то культурний і комунікативний аспекти залишилися поза увагою. Тому при формуванні готовності студентів до іншомовного спілкування важливо створити в них уявлення про іноземну мову як наймогутніше суспільне знаряддя, що перетворює людство в етнос, зміцнює націю через збереження і передавання традицій, культури, суспільної самосвідомості громадян певної країни.

Недостатня теоретична розробка і практичне впровадження, об'єктивна потреба підвищення рівня готовності студентів до використання іноземної мови як засобу комунікації зумовили вибір теми: “Формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукового дослідження є складовою теми “Теоретичні основи підготовки студентів до творчої діяльності в умовах педагогічного вузу”, що виконується кафедрою педагогіки Криворізького державного педагогічного університету за планом найважливіших досліджень Міністерства освіти і науки України (№ 2 - 96); погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 5 від 20 червня 2000 року).

Об'єкт дослідження - процес формування готовності студентів до іншомовного спілкування.

Предмет дослідження - педагогічні умови, що забезпечують готовність випускників педагогічних вузів до іншомовного спілкування.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування сутності, змісту, структури і рівнів сформованості готовності студентів до спілкування іноземною мовою, виявлення та забезпечення педагогічних умов ефективності технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні складного особистісного утворення як важливої характеристики професіоналізму сучасного вчителя.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що формування готовності студентів до іншомовного спілкування буде проходити успішно, якщо в практиці вищої педагогічної школи будуть забезпечені такі педагогічні умови: визначення основних структурних компонентів готовності до іншомовного спілкування та діагностика рівнів її сформованості у студентів вищої педагогічної школи; реалізація імітаційно-ігрового підходу до навчання студентів іншомовного спілкування; активізація рольової позиції в системі “викладач-студент” як рівноправних учасників процесу комунікації іноземною мовою; моделювання навчальних комунікативних ситуацій на принципах індивідуалізації і диференціації; стимулювання активності та накопичення позитивного досвіду іншомовного спілкування кожного учасника процесу комунікації.

Відповідно до поставленої мети і гіпотези були сформульовані завдання дослідження:

Здійснити аналіз змісту курсу іноземної мови з погляду повноти відображення в ньому структури готовності до іншомовного спілкування.

Розробити та впровадити технологію комунікативно-ситуативного моделювання в підготовку студентів до спілкування іноземною мовою.

Виявити, обґрунтувати й експериментально перевірити сукупність педагогічних умов, що забезпечують результативність технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування.

Спираючись на результати дослідження, розробити науково-методичні рекомендації щодо формування готовності студентів немовних спеціальностей вищих педагогічних закладів до використання іноземної мови як засобу комунікації.

Методологічну основу дослідження складають: теорія формування особистості сучасного вчителя та її системоутворювальних факторів про вплив змісту діяльності та спілкування на професійне становлення майбутнього педагога; учення про єдність свідомості і діяльності; розуміння процесу навчання як співробітництва викладача зі студентами.

Вихідні положення дослідження ґрунтуються на Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), цільовій комплексній програмі “Учитель”, “Концепції педагогічної освіти”, державних нормативних документах.

Теоретичну основу дослідження становлять відомі положення педагогів, які розкривають закономірності професійного становлення особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); комунікативний метод навчання говоріння і спілкування іноземною мовою (М.М. Вятютнєв, І.О. Зимня, Г.А. Китайгородська, У. Літлвуд, Г. Лозанов, Р. Олрайт, Ю.І. Пассов, Г.В. Рогова та ін.); навчання про взаємозв'язок мислення і спілкування (О.О. Вербицький, П.Я. Гальперін, Г.С. Костюк, А.М. Матюшкін та ін.); дослідження формування професіоналізму педагога та його готовності до професійної діяльності (А.М. Бойко, Ф.Н. Гоноболін, Л.В. Кондрашова, О.Г. Мороз, В.О. Сластьонін та ін.).

Методи дослідження - теоретичний аналіз наукової літератури з метою добору й осмислення фактичного матеріалу; вивчення освітніх концепцій, методик і технологій для визначення шляхів вирішення досліджуваної проблеми; соціологічні методи (анкетування, бесіда, інтерв'ювання, тестування, педагогічний моніторинг) - для виявлення і подальшого аналізу досліджуваних процесів і явищ; моделювання, що використовувалося для створення комунікативних ситуацій, максимально наближених до реальної іншомовної комунікативної діяльності; експеримент для перевірки результативності програми дослідження; статистична обробка отриманих даних з метою виявлення кількісних і якісних характеристик результативності дослідно-експериментальної роботи.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Криворізького державного педагогічного університету. Різними видами дослідження охоплено 1500 студентів. Робота над проблемою проводилася у три етапи протягом 1998 - 2002 років.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалася розробка досліджуваної проблеми на теоретичному рівні, аналізувалася філософська, педагогічна, психологічна і методична література з теми дослідження. Були визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, висунута гіпотеза, проводився констатуючий експеримент для з'ясування початкового рівня готовності студентів до іншомовного спілкування.

На другому етапі (1999-2001 рр.) була теоретично обґрунтована структура і зміст готовності студентів до іншомовного спілкування, розроблена і апробована технологія комунікативно-ситуативного моделювання щодо формування готовності студентів до іншомовного спілкування, проводився формуючий експеримент.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) узагальнювалися й аналізувалися експериментальні результати, проводилася якісна і кількісна обробка отриманих даних, апробувалися методичні рекомендації щодо формування у студентів немовних спеціальностей достатнього рівня готовності до іншомовного спілкування.

Наукова новизна полягає в тому, що розкрито сутність готовності до іншомовного спілкування, виявлено основні характеристики цього складного особистісного утворення, визначено структурні компоненти його змісту, запропоновано критерії діагностики рівнів сформованості цього важливого показника професіоналізму у студентів. Уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію комунікативно-ситуативного моделювання, яка стимулює ріст рівня готовності студентів до використання іноземної мови як засобу спілкування; конкретизовано сукупність педагогічних умов, які забезпечують результативність підготовки студентів до іншомовного спілкування.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що розроблено концептуальні положення формування готовності до іншомовного спілкування у процесі вивчення іноземної мови студентами немовних факультетів педагогічних університетів; уточнено поняття готовність до іншомовного спілкування; конкретизовано зміст і структурні компоненти цього складного особистісного утворення; теоретично обґрунтовано педагогічні умови та поетапне формування готовності майбутніх педагогів до іншомовної комунікації.

Практичне значення отриманих результатів дослідження:

- розроблено і впроваджено технологію моделювання комунікативних ситуацій, суть якої визначається побудовою процесу навчання мови на основі ситуативних моделей, що наближають навчання до умов реальної іншомовної комунікації;

- апробовано методику проведення занять з іноземної мови в умовах психологічного комфорту, вільного вибору завдань, створення ситуацій успіху для кожного студента; впроваджені способи керування процесом формування готовності до використання іноземної мови як засобу спілкування;

- створено різноманітні завдання-ситуації, визначено методику проведення рольових, ділових ігор, дискусій, діалогів, запропоновано емоційні ситуації, що забезпечують відпрацювання студентами шляхів іншомовного спілкування;

- розроблено методичні рекомендації щодо формування готовності студентів до іншомовного спілкування.

Матеріали дослідження можуть бути використані у практичній діяльності викладачів вищої школи, у системі післядипломної освіти фахівців з метою підвищення їх кваліфікації.

Вірогідність результатів забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень дослідження; застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням дослідження; репрезентативністю відбору студентів для участі в експериментальній роботі; застосуванням всебічного кількісного і якісного аналізу даних експерименту, дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження представлялися на щорічних наукових конференціях, що проходили в Криворізькому державному педагогічному університеті, на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Активізація навчальної діяльності у вищій і загальноосвітній школі” (27-28 вересня 2000 р.), “Проблеми імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі” (27-28 вересня 2001 р.); доповідалися на методологічному і методичному семінарах, засіданнях секції молодих дослідників, що постійно діють при кафедрі педагогіки (1999, 2000, 2001, 2002 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації представлені в наукових статтях, тезах, методичних рекомендаціях. За результатами дослідження опубліковано 8 робіт (з них - 5 у збірниках, затверджених ВАК України). Загальний обсяг опублікованих праць з теми дослідження складає 1,81 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (258 найменувань). Основний зміст викладений на 160 сторінках тексту, куди входить 17 таблиць, 8 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання, висвітлено основні етапи експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, охарактеризовано основні методи, а також подані відомості про апробацію і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи формування готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування” зроблено аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми та визначено теоретичні основи формування особистості сучасного вчителя-професіонала, характеристикою якої є готовність до іншомовного спілкування; подано трактування понять “іншомовне спілкування”, “готовність до іншомовного спілкування”, конкретизовано зміст, структурні компоненти, критерії та рівні сформованості готовності студентів до спілкування іноземною мовою; обґрунтовано можливості технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні цього складного особистісного утворення; показано специфіку готовності до іншомовного спілкування в умовах моделювання комунікативних ситуацій; виявлено сукупність педагогічних умов ефективності технології комунікативно-ситуативного моделювання у її формуванні.

У дослідженні готовність до спілкування іноземною мовою не прирівнюється до наявності певних знань, властивостей або якостей особистості, її стану чи здатності до продуктивної діяльності. Це поняття набагато ширше і специфічніше. З одного боку, воно містить в собі усвідомлено розуміння ролі іншомовного спілкування для професійної діяльності майбутнього вчителя, застосування студентами знань, умінь і навичок для реалізації усного спілкування іноземною мовою за фахом (термінологія, спеціальна лексика, загальноприйняті мовленнєві зразки, норми граматики тощо); а з іншого боку - практичні вміння реалізації спілкування іноземною мовою (комунікативні вміння студентів і комунікативна культура майбутнього педагога, знання загальноприйнятих серед носіїв мови особливостей мовної і немовної поведінки). Тому “готовність до іншомовного спілкування” не може бути визначена без розкриття сутності іншомовного спілкування та його функцій.

Іншомовне спілкування розуміється не тільки як вміння подавати інформацію структурою та формами іноземної мови, а й як процес обміну інформацією, у ході якого досягаються певні цілі і завдання, що об'єднані єдиною стратегією взаємодії, взаєморозуміння та співробітництва. Специфіка іншомовного спілкування полягає в тому, що воно неможливе без знання ментальних особливостей, норм етикетної поведінки та мовленнєвого етикету, які прийняті у спільності носіїв мови, без уміння адекватного їх розшифрування й успішного відтворення. Звідси, відповідно, іншомовне спілкування розглядається як міжособистісна професійна взаємодія у сфері інформаційно-пізнавального контакту, яка передбачає взаємообмін інформацією на основі зворотного зв'язку, з урахуванням можливостей пізнавального й емоційного впливів на співрозмовника, що здійснюються на базі специфіки мовленнєвого та поведінкового етикету носіїв мови.

Беручи до уваги специфіку іншомовного спілкування, під готовністю студентів до спілкування іноземною мовою ми розуміємо складне особистісне утворення, яке поєднує усвідомлене використання іншомовного спілкування як способу професійної взаємодії й засобу обміну інформацією, практичні вміння реалізації спілкування іноземною мовою та спрямоване на підвищення рівня професіоналізму майбутнього вчителя.

Компонентами досліджуваної готовності є:

- комунікативно-мотиваційний (спрямованість студентів на досягнення комунікативної взаємодії іноземною мовою, сукупність позитивних мотивів, інтерес до іноземної мови та до її вивчення як засобу професійного спілкування);

- змістовний (знання студентів про сутність іншомовного спілкування та ступінь усвідомленості практичної значущості іншомовної підготовки для професійної діяльності майбутнього вчителя);

- ситуативно-орієнтаційний (комунікативні вміння студентів, що дозволяють розуміти та правильно орієнтуватися в різних ситуаціях);

- оцінний (самооцінка студентами власної комунікативної поведінки та поведінки співрозмовника).

У дисертації зміст готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування представлений як взаємозв'язок та взаємозалежність названих компонентів її структури. Ступінь прояву якостей, які характеризують структурні компоненти готовності, відображає вірогідність судження про наявність певного рівня сформованості досліджуваного феномена у майбутніх педагогів.

На основі аналізу наукової літератури, анкетування, тестування та спостереження виявлено критерії та чотири рівні сформованості готовності майбутніх педагогів до спілкування іноземною мовою: інтуїтивний (низький), репродуктивний (нижчий за середній), реконструктивний (середній) та еталонний (високий).

Рівні диференціюються в міру вияву сукупності показників: високий - характеризується тим, що всі критерії і компоненти змісту готовності студентів до іншомовного спілкування проявляються яскраво; середній - більша частина критеріїв та компонентів готовності до комунікативної діяльності проявляється в достатній мірі; нижчий за середній рівень - критерії і компоненти готовності проявляються не досить яскраво; низький рівень характеризується досить слабким проявленням критеріїв та компонентів готовності до іншомовного спілкування.

З метою формування високого (еталонного) рівня готовності студентів до використання іноземної мови як засобу комунікативної взаємодії процес навчання був організований на основі технології комунікативно-ситуативного моделювання, що передбачає навчальний матеріал, розподілений у вигляді проблемної моделі, зміст якої складають комунікативні ситуації з рольовими завданнями для студентів.

Відмінними рисами запропонованої технології є: організація навчання студентів іноземної мови як засобу спілкування через моделювання штучно створених ситуацій, які є максимально наближеними та імітують реальний процес спілкування; певні рольові позиції викладача і студентів як співрозмовників та партнерів по спілкуванню; використання та підбір “комунікативно живого” навчального матеріалу; залучення ситуацій етикетного спілкування іноземною мовою; не традиційна просторова організація і розміщення студентів на заняттях як взаємодія в парах, міні-групах, групах.

Ефективність застосування технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні готовності студентів до іншомовного спілкування залежить від дотримання сукупності педагогічних умов: використання імітаційних та ігрових форм і методів навчання студентів іншомовного спілкування; зміна рольових позицій викладача і студентів як носіїв певних навчальних ролей та активних і рівноправних учасників ситуацій спілкування іноземною мовою; використання індивідуальних та диференційованих завдань під час моделювання комунікативних іншомовних ситуацій.

У другому розділі “Ефективність використання технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні готовності студентів до іншомовного спілкування” досліджується стан готовності студентів вищих навчальних закладів до іншомовного спілкування, розкривається методика дослідно-експериментальної роботи, конкретизуються її зміст та умови проведення, аналізуються отримані результати дослідно-експериментального навчання студентів.

Для одержання об'єктивної картини щодо стану готовності студентів до іншомовного спілкування проводився констатуючий експеримент. Мета його - діагностика рівня сформованості готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування, виявлення причин низької результативності занять з іноземної мови у формуванні цього складного особистісного утворення.

Вивчення комунікативно-мотиваційного компонента готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування свідчить про те, що у студентів відсутній інтерес до іноземної мови та до її вивчення (70,4% опитаних); для них характерне пасивне ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, небажання вивчати та використовувати її у своїй майбутній професійній діяльності, відсутність потреби та спрямованості здійснювати нею комунікативну взаємодію (більшість студентів вивчають іноземну мову тільки з метою отримання позитивної оцінки в дипломі).

Дослідження змістовного компонента готовності показало, що більшість студентів контрольних та експериментальних груп (відповідно 37,7% та 38,4%) мають рівень готовності нижчий за середній. Вони не володіють достатніми знаннями і уявленнями про іншомовне спілкування, не спроможні виявити особливості комунікативної взаємодії іноземною мовою, не усвідомлюють її ролі і місця в професійному становленні їх особистості. Було виявлено рівень емоційного узагальнення (низький рівень), до якого належало 34,0% студентів контрольних та 35,7% студентів експериментальних груп. Велика кількість студентів з недостатнім рівнем змістовного компонента готовності (низьким та нижчим за середній) свідчить про те, що майбутні педагоги не володіють достатньою мірою іншомовною лексикою та мовленнєвим матеріалом, які необхідні для успішного спілкування.

З метою ґрунтовного вивчення рівня сформованості ситуативно-орієнтаційного компонента готовності нами застосовувалися тести, опитувальник та міні-ситуації. Щодо ситуативно-орієнтаційного компонента, то слід зауважити, що переважна більшість студентів (42,9% контрольних та 33,0% студентів експериментальних груп) знаходиться на рівні нижчий за середній.

Результати вивчення вмінь критичного аналізу й самооцінки студентами своєї комунікативної поведінки показали, що більша частина студентів має рівень сформованості оцінного компонента готовності нижчий за середній (39,0% студентів контрольних і 39,1% експериментальних груп) та низький (36,7% студентів контрольних і 36,9 % експериментальних груп).

Проведені діагностичні дослідження структурних компонентів дозволили нам стверджувати, що домінуючим для всіх компонентів готовності до іншомовного спілкування є низький та нижчий за середній рівні; тільки близько 6% студентів показали високий рівень готовності.

Причину низького рівня готовності студентів до іншомовного спілкування варто шукати в організації і методиці проведення типових занять з іноземної мови, які не забезпечують позитивної мотивації, свідомого вивчення іноземної мови та використання її як засобу спілкування, розвитку вмінь комунікативної взаємодії, керування та оцінки своєї поведінки і поведінки співрозмовника під час спілкування.

Отримані в ході констатуючого експерименту результати визначили завдання, зміст і характер дослідної роботи з формування готовності студентів до іншомовного спілкування. Програма формуючого експерименту мала за мету корекцію змістовної сторони навчання майбутніх педагогів іноземної мови в умовах вільного розвитку комунікативних здібностей та їх іншомовної мовленнєвої культури; розробку й експериментальну перевірку результативності технології комунікативно-ситуативного моделювання у формуванні готовності студентів до спілкування іноземною мовою; експериментальну перевірку педагогічних умов, що забезпечують успішність використання запропонованої технології в процесі іншомовної підготовки студентів та формування високого рівня їх готовності до використання іноземної мови як засобу комунікативної взаємодії.

Дослідно-експериментальна робота з формування готовності студентів до іншомовного спілкування проходила в межах технології комунікативно-ситуативного моделювання. Методичною основою комунікативно-ситуативного моделювання є комунікативний метод, який припускає навчання іншомовної комунікації безпосередньо через спілкування. Основною умовою при цьому є побудова моделі навчання через комунікативну організацію навчального процесу, що забезпечує можливість використання отриманих знань з іноземної мови в комунікативних ситуаціях, створення мовленнєвого середовища, максимально наближеного до реального іншомовного спілкування.

Експериментальне навчання студентів проходило в межах імітаційно-ігрової діяльності, яка передбачала закріплення мовленнєвого матеріалу в моделюючих імітаційно-ігрових ситуаціях. На заняттях ми моделювали ігрові ситуації двох типів: ситуації для роботи з текстами і загальнокомунікативні ігрові ситуації. Ситуації для роботи з текстом моделювалися на трьох етапах: передтекстовому, текстовому та післятекстовому. Така послідовність дозволяла майбутнім педагогам опанувати навички самостійної роботи з текстами професійної спрямованості на іноземній мові.

Загальнокомунікативні ігрові ситуації були спрямовані на відпрацювання мовленнєвих навичок студентів монологічного та діалогічного висловлювань різного типу, орієнтування та поведінки в різних ситуаціях спілкування, що склалися.

Разом із моделюючими ігровими ситуаціями для роботи з текстом і загальнокомунікативними ситуаціями нами практикувалося використання загальноприйнятих формул мовленнєвого професійного спілкування і поведінки (формули вітання, подяки, вибачення тощо) та завдання для вироблення навичок вільного їх використання під час спілкування іноземною мовою.

Уся система завдань формуючого експерименту, яка поєднує в собі різні види комунікативної діяльності, мала вмотивований характер, була осмисленою та особисто прийнятою її учасниками.

Виходячи з того, що процес становлення майбутнього фахівця є суто індивідуальним, досвід іншомовного спілкування та професійні зміни, що відбувалися під час проведення дослідно-експериментальної роботи, переломлювалися через “Я-концепцію”.

Навчальна діяльність студентів на заняттях орієнтувалася на активне і самостійне вирішення комунікативних завдань, на їх участь у різноманітних видах діяльності, максимально наближених до професійних ситуацій спілкування і мотивуючих необхідність вільного володіння іноземною мовою.

Керування процесом засвоєння іноземної мови як засобу спілкування студентів передбачало цілеспрямовану роботу щодо збагачування їх лексичного запасу та перетворювання його в дієвий інструмент комунікативної взаємодії.

На заключному етапі формуючого експерименту проводився підсумковий зріз динаміки рівнів готовності студентів до іншомовного спілкування, який засвідчив, що найкращі зміни відбулися в комунікативно-мотиваційному компоненті: рівень нижчий за середній зменшився на 52,4%, а кількість студентів із середнім рівнем збільшилася на 37,2% у порівнянні з констатуючим експериментом.

У змістовному, ситуативно-орієнтаційному та оцінному компонентах різко зменшилися показники низького рівня (на 27,4%, 23,5% та на 29,8% студентів відповідно).

Значно збільшилася кількість студентів, що мають високий рівень готовності за всіма компонентами (комунікативно-мотиваційний - на 24,8%, змістовний - на 8,2%, ситуативно-орієнтаційний - на 21,3%, оцінний - на 16,6%). Отримані результати подано в табл. 1.

Таблиця 1 Рівні готовності студентів до іншомовного спілкування до і після проведення формуючого експерименту

Рівні готовності	Етапи експ.	Комунікативно-мотиваційний компонент	Змістовний компонент	Ситуативно-орієнтаційний компонент	Оцінний компонент
Низький	Форм. Конст.	4,4% 14,1%	9,7% 35,7%	9,6% 33,0%	6,9% 36,9%
Нижчий за середній	Форм. Конст.	16,8% 69,4%	31,2% 37,7%	13,6% 34,0%	23,0% 39,1%
Середній	Форм. Конст.	50,3% 12,9%	45,6% 21,3%	49,0% 26,4%	48,8% 19,2%
Високий	Форм. Конст.	28,6% 3,6%	13,5% 5,3%	27,9% 6,6%	21,3% 4,7%

Аналіз результатів дозволяє стверджувати, що процес формування готовності, побудований на основі впровадженої технології комунікативно-ситуативного моделювання, при дотриманні сукупності педагогічних умов виявився значно успішнішим за традиційне навчання та забезпечує ріст рівня готовності студентів до спілкування іноземною мовою.

Результати досліджень показали, що реалізація запропонованої експериментальної програми забезпечила поліпшення стану компонентів досліджуваної готовності від низького і нижчого за середній до середнього і високого рівнів в експериментальних групах.

Під час проведення дослідно-експериментальної роботи ми переконалися, що орієнтація змісту навчальних текстів на майбутню професію та добірка особистісно спрямованої тематики мовленнєвого матеріалу сприяє розвитку мотиваційного компонента готовності.

Реалізація імітаційно-ігрового підходу та побудова мовленнєвого матеріалу у формі імітаційно-ігрової моделі, зокрема застосування формул мовленнєвої поведінки, позитивно вплинули на змістовний і оцінний компоненти готовності до іншомовного спілкування.

Активізація рольової позиції як викладача, так і студента, та моделювання комунікативних ситуацій на принципах індивідуалізації та диференціації дали змогу якісно підвищити майже всі показники готовності, що відповідним чином позначилися на стані сформованості всіх компонентів складного особистісного утворення у майбутніх педагогів.

У висновках узагальнюються результати проведеної дослідно-експериментальної роботи.

У ході дослідження було встановлено, що готовність студентів до іншомовної комунікації є результатом взаємозумовленої функціональної системи, яка відображає специфіку особистісно орієнтованого навчання. При цьому готовність до використання іноземної мови як засобу спілкування є не природженою властивістю, а формується як складне особистісне утворення, рівень якого може бути змінений унаслідок цілеспрямованої, систематично організованої навчальної діяльності на заняттях з іноземної мови.

Формування достатнього рівня готовності майбутніх педагогів до іншомовного спілкування носить поетапний характер, а його успішність забезпечується впровадженням технології моделювання комунікативних ситуацій, яка побудована на принципах індивідуалізації і диференціації навчальних ролей під час організації іншомовної підготовки майбутніх педагогів, рольової перспективи, імітаційно-ігровому підході.

Формування готовності студентів до спілкування іноземною мовою неможливе без актуалізації уявлень про функції іноземної мови в процесі становлення сучасного фахівця через розширення суб'єктивного досвіду комунікативної діяльності в ситуаціях, що моделюють реальне спілкування; використання активних форм і методів навчання: діалогізації, імітації, проблематизації. Домінуюча роль належить рольовим та імітаційним іграм, діалогу, диспуту, комунікативному тренінгу.

Керування процесом формування готовності студентів до іншомовної комунікативної діяльності полягало в структуруванні змістовної сторони іншомовної підготовки студентів з урахуванням їх пізнавальних мотивів, потреб, цінностей, професійних установок та на основі досвіду комунікативної діяльності майбутніх педагогів; у залученні їх у різноманітні форми іншомовної комунікації за допомогою моделювання рольових ситуацій; у свободі вибору комунікативних дій і мовленнєвих комунікативних формул; у забезпеченні ситуацій успіху для кожного, хто бере участь в іншомовному спілкуванні, створенні психологічного комфорту, що сприяє саморозкриттю, самовираженню і самоствердженню особистості майбутнього вчителя-професіонала. У системі цих положень особливе місце відводилося педагогічній взаємодії, співробітництву і співтворчості викладача і студентів.

Практична спрямованість дослідження сприяла створенню необхідного дидактичного і методичного забезпечення іншомовної підготовки студентів в умовах вищої педагогічної школи.

Зібрані факти засвідчують, що у процесі дослідження підтвердилася висунута гіпотеза, вирішені поставлені завдання і досягнута мета.

Отримані в ході експериментальної роботи результати є основою подальшого розгляду досліджуваної проблеми.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне вирішення всіх аспектів проблеми, що розглядається. Виконана робота дозволяє побачити перспективи подальшої розробки питань щодо можливостей іноземної мови для результативного формування професійної комунікативної культури сучасного фахівця; щодо визначання оптимальних шляхів наступності в роботі вищої і загальноосвітньої шкіл з підготовки випускників до іншомовного спілкування; щодо створення системи професійного самовиховання студентів у закріпленні еталонного (високого) рівня їх готовності до іншомовної комунікативної діяльності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Гапоненко Л.П. Розвиток творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя як показника готовності до педагогічної діяльності // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Херсон: Айлант, 1999. - Випуск 8.- С. 242-245.

2. Гапоненко Л.П. Коммуникативная мотивация как показатель готовности студентов к иноязычному общению // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Теорія і практика педагогічного процесу: збірник наукових праць. - Харків: Каравела, 2000. - С. 33-38.

3. Гапоненко Л.П. До питання про формування готовності студентів до іншомовного спілкування // Активізація навчальної діяльності у вищій і загальноосвітній школі: збірник наукових тез (за підсумками роботи Міжнародної конференції “Активізація навчальної діяльності у вищій і загальноосвітній школі” - 27-28 вересня 2000 р.) / Під ред. В.К.Буряка, Л.В.Кондрашової - Кривий Ріг: КДПУ, 2000. - С. 27-29.

4. Гапоненко Л.П. Моделювання комунікативних ситуацій як засіб формування готовності студентів до іншомовного спілкування // Педагогіка вищої та середньої школи: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.К.Буряк. - Кривий Ріг: КДПУ, 2001. - Вип. 3. - С. 37-43.

5. Гапоненко Л.П. Ролевая игра как средство повышения мотивации студентов к иноязычному общению // Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі: збірник наукових матеріалів (за підсумками роботи Міжнародної науково-практичної конференції “Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі” 27-28 вересня 2001 р.)/ Під ред. Л.В.Кондрашової. - Кривий Ріг: КДПУ, 2001. - С. 12-16.

6. Гапоненко Л.П. Створення особистісно орієнтованих ситуацій у формуванні готовності студентів до іншомовного спілкування // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського /збірник наукових праць/. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д,Ушинського, 2002. - Випуск 1-2. - С. 151-155.

7. Гапоненко Л.П. Педагогічні умови формування готовності студентів до іншомовного спілкування // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002. - Випуск 45. Частина 1. - С. 77-79.

8. Гапоненко Л.П. Імітаційно-ігровий підхід у формуванні готовності студентів до іншомовного спілкування // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського /збірник наукових праць/. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2002 - Випуск 4-5. - С. 53-56.

Размещено на Allbest.ru

...