Формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва

Подрєзов Віктор Андрійович

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 371.134:37.037:78

Луганськ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Хриков Євген Миколайович,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка,

директор Інституту післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Кучерявий Олександр Георгійович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, професор

Сипченко Валерій Іванович,

Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки.

Провідна установа:

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться “26” листопада 2003 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 25 жовтня 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

Л.Л. Бутенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Однією з найбільш значущих тенденцій розвитку сучасної вищої педагогічної освіти в Україні є, безумовно, її гуманізація, яка передбачає докорінний перегляд цілей, завдань, змісту й методики навчально-виховного процесу. Педагогічні навчальні заклади покликані сьогодні не тільки забезпечити вузькоспеціальну підготовку майбутнього вчителя, але й створити сприятливі умови для гармонійного розвитку інтелектуальних, моральних, естетичних і професійних якостей. Лише в цьому випадку ми зможемо отримати фахівця з достатнім творчим потенціалом, здатного приймати самостійні рішення з найскладніших питань.

Важливим аспектом гуманізації освіти є процес формування духовної культури студентів педагогічних навчальних закладів, оскільки саме духовність виражає ступінь “олюднення” педагогічного процесу й розглядається як особлива форма самовизначення вчителя, розвитку його творчих здібностей. Уміння наповнювати теоретичну й практичну діяльність високим духовним змістом украй необхідне для вчителя сучасної школи. Саме на це звертається увага в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Концепції національного виховання та в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті. Тому не випадково дедалі більшої ваги навчальні заклади повинні надавати проблемі формування духовної культури вчителя-професіонала. Отже, акценти в навчально-виховному процесі треба перенести з традиційного засвоєння заданої кількості інформації на розвиток культури мислення, почуттів, поведінки особистості, навколо яких знання, уміння й навички перетворюються в неповторну духовно-творчу індивідуальність майбутнього вчителя й стають головними константами його діяльності.

Потреба осмислення системи професійної підготовки педагога в навчальних закладах України зумовлює посилення уваги до формування самобутнього духовного світу кожного студента, його творчого “Я”, цілісної гуманної особистості і є пріоритетним завданням національної школи.

Серед різноманітних засобів, здатних перетворити знання, ідейно-моральні норми в переконання, розвинути творчі, професійно-пізнавальні й комунікативні здібності індивіда, сформувати його духовну культуру, представники різних наукових течій називають музичне мистецтво. Відправним моментом забезпечення плідної активності мистецтва є продукування власного духовно-творчого потенціалу, який має силу впливу й перетворення. Не копіюючи дійсність, мистецтво створює художні моделі світу й особистості відповідно до розгортання різноманітних форм людського буття, оновлення духовного досвіду. Особливість такого підходу виявляється у створенні картини світу, здатної зберегти й утримати в “пам'яті” культури образ життя людини на різних етапах розвитку цивілізації. Через мистецтво людина накопичує свій духовно-емоційний досвід, усвідомлює й виражає цілі життя, морально-психологічні колізії й драми людської душі.

Безперечними є заслуги мистецтва й у розкритті істинно людських достоїнств, в усвідомленні міри “світу людини”, гармонії розуму й почуттів. Під впливом мистецтва особистість починає відчувати власну тотожність із Буттям і щастя причетності до Нього.

У процесі сприйняття музично-художніх образів творів та їх пізнання в людині виховується здатність піднятися до усвідомлення самої себе як ідеальної сутності й тим самим зробити мистецтво здобутком свого духу.

Питання розвитку духовного світу людини постійно перебували в центрі уваги провідних представників української культури: Г. Сковороди, М. Костомарова, Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, М. Лисенка, М. Грушевського, І. Огієнка, М. Леонтовича та багатьох інших мислителів. Вчені-психологи Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн зробили вагомий внесок у розробку концепції вивчення духовно-чуттєвої сфери особистості. Велику увагу до розв'язання проблеми металізації (одухотворення) людини в процесі її індивідуального розвитку приділяли вітчизняні й зарубіжні психологи. Серед них: Б. Братусь, В. Зінченко, О. Киричук, Р. Мей, А. Маслоу та ін. В останнє десятиліття XX століття проблему формування культури студентів вищих музичних навчальних закладів засобами музичного мистецтва розглянуто вченими Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалкою, О. Рудницькою та ін. Різним аспектам виховання культури учнівської молоді присвячено також сучасні дослідження В. Андрущенка, В. Арнольдова, О. Бабченко, О. Барабаш, Г. Бриль, В. Бутенка, Л. Бутенко, І. Бужиної, В.Вирового, А. Комарової, І. Карпенка, Л. Коваль, І. Котєнєвої, Є. Коцюби, В. Кудрявцевої, Л. Луганської, С. Шаргородської, І. Шалімова, Г. Шевченко, П.Щербань та ін. Разом з тим, аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави для твердження, що спеціальні дослідження, присвячені формуванню духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва, не проводилися. У той же час про актуальність цієї проблеми свідчить низький рівень сформованості духовної культури студентської молоді, що підтверджують численні публікації, а також результати вивчення навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів.

Нерозробленість проблеми в педагогічній науці, її зростаюча актуальність, що викликана потребою сучасної школи в учителі з високою духовністю, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження пов'язана з планом науково-дослідної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка й розв'язує завдання визначеного ним пріоритетного напряму “Створення освітніх технологій на засадах сучасних концепцій підготовки професійно-педагогічних кадрів” (протокол №6 засідання Вченої ради від 28.01.2000 р.).

Вихідною передумовою дослідження стало положення про те, що домінантні компоненти духовної культури формуються під впливом музичного мистецтва в результаті активної музично-творчої діяльності майбутнього вчителя у вільний від навчання час.

Джерелом, яке живить духовність майбутнього вчителя, є історичний і музично-педагогічний досвід, різноманітні філософські течії й мистецтво.

Об'єкт дослідження: процес формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва.

Предмет дослідження: система поза аудиторної роботи з формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити систему поза аудиторної роботи з формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва.

Гіпотеза дослідження. Процес формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва буде ефективним за умов:

- активної й цілеспрямованої участі майбутнього вчителя в музично-творчій діяльності;

забезпечення єдності професійного й музично-естетичного розвитку особистості майбутнього вчителя;

використання для формування духовної культури майбутніх учителів спеціально розробленої макро- та мікротехнології цього процесу;

орієнтації студентів на вивчення, збереження й глибоке оволодіння загальнолюдськими й національно-культурними цінностями.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження було визначено завдання дослідження:

на основі вивчення наукової літератури проаналізувати й обґрунтувати структуру духовної культури, а також визначити критерії та рівні її сформованості в майбутніх учителів;

визначити роль поза аудиторної музичної діяльності в процесі формування духовної культури майбутніх учителів;

розробити й експериментально перевірити педагогічні умови формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва;

розробити й апробувати макро- й мікротехнологію процесу формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва;

У дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - вивчення філософської, історичної, культурологічної, музикознавчої, психологічної та педагогічної літератури для визначення теоретичних основ дослідження та здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми; вивчення, узагальнення й систематизація педагогічного досвіду, ретроспективний аналіз власного досвіду педагогічної діяльності для організації навчально-виховного процесу в поза аудиторній роботі з формування духовної культури майбутніх учителів; метод теоретичного моделювання для створення й формування духовної культури майбутніх учителів; емпіричні - аналіз навчальних планів, програм, навчальних дисциплін для визначення стану та особливостей процесу формування духовної культури студентів; анкетування, бесіди, інтерв'ю, тестування, цілеспрямоване спостереження, констатуючий експеримент для визначення стану сформованості духовної культури студентів; формуючий експеримент для перевірки ефективності розробленої системи формування духовної культури майбутніх учителів; рейтинг, факторно-критеріальне моделювання для оцінки сформованості духовної культури студентів; статистичні методи математичного опрацювання результатів експериментальної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

дістало подальший розвиток визначення сутності духовної культури майбутнього вчителя;

уперше створено модель формування духовної культури майбутніх учителів засобами музичного мистецтва, яка охоплює поза аудиторну роботу;

удосконалено й розвинуто педагогічні умови ефективного функціонування системи формування духовної культури майбутніх учителів;

удосконалено й обґрунтовано критерії та рівні оцінки сформованості духовної культури майбутніх учителів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні його положення, висновки та рекомендації сприятимуть практичній реалізації завдань формування духовної культури майбутніх учителів. Вони можуть бути використані в педагогічних навчальних закладах різного рівня акредитації у процесі організації поза аудиторної навчально-виховної діяльності студентів для підвищення та удосконалення процесу одухотворення професійної підготовки майбутніх фахівців, а також ефективного формування їх духовної культури засобами музичного мистецтва. Матеріали та висновки дослідження (система поза аудиторної роботи, основу якої складає діяльність хорового студентського колективу; програма та методичні вказівки) впроваджено в навчально-виховному процесі народного хору “Інтеграл” Інституту економіки та бізнесу Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження №99 від 30.04.2003 р.), а також у хорові колективи Лисичанського й Стахановського педколеджів (довідки про впровадження №77 від 30.04.2003 р. і №32 від 24.04.2003 р.).

Особистий внесок у роботі, опублікованій у співавторстві, полягає в розробці й практичній реалізації навчальної програми та методичних вказівок, націлених на формування духовної культури майбутнього вчителя засобами хорового музичного мистецтва.

Апробація і впровадження результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри співу й хорового диригування Інституту культури й мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (1998 - 2003 рр.), кафедри педагогіки ЛНПУ імені Тараса Шевченка (2000 - 2002 рр.), а також на Міжнародній науково-практичній конференції “Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід” (Луганськ, 2000); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми загально-педагогічної підготовки майбутніх учителів”(Вінниця, 2002); “Художня культура в системі вищої освіти” (Луганськ, 1999); “Шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя музики” (Луганськ, 1998); регіональній науково-практичній конференції “Теорія та практика андрогогіки в Україні” (Луганськ, 2002).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях, з них 5 надруковано у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (282 найменування), 10 додатків на 35 сторінках, 2 таблиць та 2 ілюстрацій. Повний обсяг дисертації складає 231 сторінку.

1. Основний зміст дисертації

вчитель духовний культура музичний

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, загальні підходи до розробки проблеми формування духовної культури, визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи, висвітлюються апробація і впровадження результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади формування духовної культури майбутнього вчителя” на основі філософської та психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень здійснюється аналіз понять “духовна культура”, “духовність”, “дух”, “душа”, ”культура” . Визначається сутність духовної культури, її структура та показники, обґрунтовується роль музичного мистецтва у формуванні духовної культури майбутнього вчителя.

Проблема формування духовної культури особистості є вічною, тому що скільки існує людина, стільки вона намагається вдосконалити свій внутрішній світ, свою духовну культуру. Визначення сутності духовної культури міститься в значній кількості філософських та психолого-педагогічних праць. Філософи, розглядаючи духовну культуру, відзначають, що це - “система, яка включає всі види, форми й рівні суспільної свідомості; освіту й виховання, установи культури” (В. Андрущенко); “сукупність духовних цінностей і способів їх створення” (В. Вілков); “здатність переводити універсум зовнішнього буття у внутрішній світ, у якому реалізується собі тотожність людини” (С. Кримський); “скарб усіх багатств людського духу лише в зіставленні із живим розумом” (А. Спіркін). В. Шадріков пов'язує її з моральними якостями особистості. Учений стверджує, що духовна культура являє собою квазіреальність, яка переводить мораль у почуттєву форму, створює умови для того, щоб вона стала особистісно-значущою.

У Б. Ананьєва, Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, В. Сухомлинського та ін. досліджувана проблема розглядається з позицій діяльнісно-особистісного підходу до духовного розвитку особистості. Учені Б. Лихачов, В. Шацька, С. Шацький, Н. Гродзенська, О. Апраксіна та ін. сприймали духовну культуру як морально-естетичне ставлення людини до навколишньої дійсності, яке здійснюється засобами мистецтва через художньо-творчу діяльність, або як морально естетичний досвід.

У сучасних дослідженнях вітчизняних педагогів О. Бабченко, О. Барабаш, Г. Бриль, В. Кудрявцевої, Л. Луганської, О. Рудницької, Г. Шевченко та ін., які розглядають духовну культуру особистості, наявні різні підходи до розв'язання цієї проблеми. Так, О. Бабченко серед головних чинників формування духовної культури особистості називає активну її діяльність, моральні норми суспільства, мистецтво, вольову регуляцію особистості, народну педагогіку. Продовжуючи й розвиваючи ці думки, О. Барабаш стверджує, що в аспекті сучасного розуміння сутності духовної культури особистості визначальним є те, що її оцінюють як цілісну характеристику, яка проявляється в різних видах діяльності (естетичній, етичній, комунікативній). З точки зору Г. Бриль, духовна культура є багатокомпонентною структурою, яка охоплює світоглядну, комунікативну, екологічну та інші характеристики.

Утвердження ідеалу людини високої духовної культури було провідною ідеєю педагогічних поглядів А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. В. Сухомлинський, зокрема, уживав у своїх творах терміни: “духовний світ”, “духовне життя”, “духовні цінності”, “духовність”, “духовні сили”, що відображають поняття духовної культури.

Незважаючи на розбіжності у визначенні сутності розглядуваного феномену, ми дійшли висновку, що духовна культура майбутнього вчителя - це система інтегрованих якостей індивіда, які забезпечують його формування та розвиток у різних видах діяльності, що має гуманістичне спрямування. Духовна культура майбутнього вчителя - це ступінь духовного розвитку особистості, який проявляється у потребі самовдосконалення, розвиненості особистісно-змістовної сфери, спрямованості творчо-перетворювальної діяльності, сформованості комунікативних якостей, що забезпечує ефективність професійної діяльності. Духовна культура майбутнього вчителя є складовою частиною загальнолюдської культури.

На підставі теоретичного аналізу наукових джерел з досліджуваної проблеми було розроблено модель духовної культури, що відбиває специфіку вчительської професії. Її складають:

потреба в самовдосконаленні;

усвідомлення мети професійного розвитку;

усвідомлення мети педагогічної діяльності;

активне ставлення до себе;

розвиненість особистісно-змістовної сфери:

оволодіння загальнолюдськими та національно-культурними цінностями;

реалізація задатків та розвиток здібностей;

активність в навчанні та поза аудиторній діяльності;

спрямованість творчо-перетворювальної діяльності:

рівень оволодіння творчою діяльністю;

різнобічність діяльності;

сформованість потреби у творчо-перетворювальній діяльності;

сформованість комунікативної культури особистості:

здатність висловлювати свої думки та почуття в чіткій, виразній формі;

керування своїм емоційним станом;

уміння будувати педагогічно-доцільні стосунки з членами колективу;

уміння осягати стан іншої людини.

Важливим й унікальним засобом, здатним сформувати вище-наведені складові духовної культури, є музичне мистецтво. Сила музичного мистецтва полягає в його інтегративно-синтетичній та багатофункціональній природі. Торкаючись душі, воно впливає на психіку особистості, одухотворяє її життя, формує духовну культуру. Маючи у своїй основі такі специфічні засоби, як звук, тон, інтонація, мелодія, музика викликає в людини переживання й образні емоції. Саме звук є “фактом” енергії (Є. Назайкинський). Значення тону полягає в тому, що він “має безпосередній доступ до душі” (В. Кандинський). Тон є часткою інтонації. Увагу багатьох дослідників привертали питання генезису музичної інтонації (Р. Грубер, Ю. Тюлін, С. Стоянов, М. Харлап), співвідношення інтонації й музичного образу (В. Ванслов, Г. Гольдшмідт, Ю.Кремльов, В. Ярустовський), відображення природи інтонації (Є. Бикова, Н. Очеретовська, О. Ситницька), її соціально-комунікативної природи (З. Евальд, І.Земцовський) та інші. Так, Т. Шуртакова доводить, що саме інтонаційна основа музики дозволяє у всій глибині й багатогранності передавати внутрішні переживання, почуття людини, найтонші відтінки настроїв, такі, що важко висловити в словах. Музична інтонація досягає своїх вершин у мелодії, особливістю якої є здатність хвилювати душу, наповнювати її новим змістом.

Основою мистецтва є емоційне, художньо-образне відбиття дійсності. Це процес впливу на душу, органи чуття, усвідомлення явищ і предметів навколишнього світу. За допомогою емоційності, образності, асоціативності, інтонаційності, імпровізаційності, мелодії, темпу, ритму, гармонії музичне мистецтво настроює почуття, розум і волю на глибоке усвідомлення й створення гармонізованого світу - матеріального й духовного. Музика фактично впливає на всі сторони свідомості й діяльності особистості. Головне - вона є одним з наймогутніших засобів виховання особистості людини, формування розроблених домінантних показників, які становлять основу духовної культури майбутнього вчителя.

У другому розділі “Моделювання процесу формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва” розкривається зміст констатуючого та формуючого експерименту, форми й методи їх реалізації, визначається початковий рівень сформованості духовної культури студентів, розробляються педагогічні умови, критерії й методики формування духовної культури майбутніх учителів, узагальнюються висновки одержаних результатів експериментального дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилась із студентами Інституту бізнесу та економіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Лисичанського та Стахановського педколеджів протягом п'яти років (1997-2002 рр.). У ній брали участь 590 студентів - майбутніх учителів математики, трудового навчання та основ інформатики, фізики, початкового та дошкільного виховання. Заняття з експериментальними групами проводились двічі на тиждень по дві години (64 години протягом семестру).

Результати констатуючого експерименту свідчать про те, що рівень сформованості духовної культури респондентів у цілому задовільний. Однак, зважаючи на специфіку майбутньої вчительської професійно-педагогічної діяльності необхідно визнати, що такий рівень її сформованості є недостатнім для сучасного фахівця й вимагає його подальшого розвитку.

Для визначення та обґрунтування системи подальшої роботи з формування духовної культури студентів експериментальних груп в поза аудиторний час було проведено вивчення їх музичних інтересів та уявлень про роль музичного мистецтва в їхньому житті, потягу до тих чи інших жанрів мистецтва, ступеня впливу поза аудиторної роботи на збагачення їх духовного стану. Найбільшу цікавість у студентів викликає сучасна естрадна музика, на другому місці - джаз і лише після цього - українська народна пісня в сучасній обробці. Кількість студентів, які прагнуть до спілкування з класичними музичними творами, складає 7,8%, регулярно відвідують вистави театрального мистецтва - 37,2%.

Одержані результати дають підстави для висновків, що:

студенти володіють недостатніми знаннями в галузі мистецтва;

інтереси студентів спрямовані на естрадну музику як найбільш сучасну, що відповідає їх духу й темпераменту;

студентів мало приваблюють організовані форми музичної діяльності.

Разом з тим музика викликає позитивні почуття в 85% студентів експериментальних і у 80% контрольних груп.

Під час проведення аналізу навчальної й позанавчальної діяльності студентів педагогічних закладів різного рівня акредитації у процесі формування духовної культури було встановлено, що навчально-виховна робота в них в основному спрямована на виховання професійних якостей майбутніх учителів. Водночас характерною рисою є звуження сфери поза аудиторної роботи та недостатнє використання в ній можливостей музичного мистецтва як одного з найбільш активних та унікальних засобів впливу на внутрішній духовний світ особистості, формування її духовної культури. Усе це свідчить про необхідність більш ефективних форм і методів роботи з майбутніми вчителями, які б сприяли підвищенню рівня духовної культури й одночасно формували уміння й навички, необхідні для організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах.

Для розв'язання досліджуваної проблеми під час формуючого експерименту було розроблено макро- і мікротехнологію цього процесу, що включала різні види музичної діяльності студентів, серед яких домінуюча роль належала хоровому співу.

Макротехнологія відбиває загальну логіку та етапи формування духовної культури засобами музичного мистецтва (рис. 1). Серед них: діагностично-мотиваційний етап, підготовчий, етап творчого прояву, творчого саморозвитку та підсумково-діагностичний етап.



Рис. 1. Макротехнологія формування духовної культури засобами музичного мистецтва

Мікротехнологія процесу формування духовної культури засобами музичного мистецтва - це система прийомів організації діяльності членів хорового колективу, які забезпечують розв'язання поточних завдань виховання та діагностики духовної культури студентів.

Мікротехнологія передбачає формування теоретичних знань (знайомство з теорією музики, творчою діяльністю вітчизняних і зарубіжних композиторів, елементами хороведення, музично-виразовими засобами, структурою музичних творів); практичну роботу: регулярні заняття в хоровому колективі, оволодіння репертуаром, виховання музичного слуху й голосу студентів, розвиток дихання, вироблення єдиного звукоутворення, артикуляційного укладу тощо.

Вивчення музичної теорії та сольфеджіо, знайомство зі звуком та його властивостями, нотним записом, знаками альтерації, інтервалами, темпоритмом, слухання музики, набуття практичних вокально-виконавських навичок сприяло розвиненню музикальності, удосконаленню музичного слуху, умінню глибоко проникати в композиторський задум, стиль та жанр твору. Під впливом музичної діяльності у свідомості студентів експериментальних груп відбувався пошук свого ставлення до творів, виявлялися найбільш значущі сторони й зв'язки музичного матеріалу, створювалися асоціації й образні порівняння. Такі дії сприяли глибшому проникненню учасників експерименту в духовну сутність музичних творів та їх образно-емоційний зміст. При цьому чуттєва тканина музичного твору переходить у музичний образ-уявлення, що забезпечує процес духовно-творчого розвитку особистості.

Сила впливу творів музичного мистецтва полягає й у тому, що воно завдяки інтонаційній основі викликає в душі майбутнього вчителя духовну насолоду. За визначенням О. Рудницької, духовна насолода являє собою дещо інше, ніж особистісні почуття, які виникають у процесі сприйняття мистецького твору. Відчуття духовної насолоди приводить у рух творчу уяву, інтуїцію, думки, почуття майбутнього вчителя, формує високий рівень творчої діяльності.

Позитивний вплив на формування духовної культури майбутнього вчителя здійснювали концертні виступи студентів експериментальних груп. За допомогою інтерпретації та імпровізації виконавці виступали як автори художнього образу, який визначає можливість подальшого “відкриття” нового музичного змісту та сприяє розвиткові творчо-перетворювальної діяльності.

Систематичне відвідування концертів симфонічного оркестру філармонії збуджує у студентів відповідні духовно-емоційні переживання, розвиває пізнавальний інтерес, розпалює жагу до знань, формує їх духовну сферу. Проникаючи в глибину музичної сутності класичних творів, майбутні вчителі оволодівають порівнянням, зіставленням, аналогією з іншими видами мистецтва, що розвиває їх творчу фантазію, уявлення, образне мислення.

Слухання класичної, народної та сучасної музики виконує інтегруючу функцію, забезпечує розуміння та переживання майбутнім учителем своєї приналежності не тільки до певної спільноти, але й до роду людського.

Під час проведення формуючого експерименту було також розроблено й використано чотири блоки творчих завдань, спрямованих на формування означених структурних компонентів духовної культури. Виконання цих завдань дозволило розвинути й поглибити інтерес до професії фізика, математика, учителя молодших класів, тощо; активізувати творчі можливості індивіда; продукувати внутрішнє прагнення до більш інтенсивного засвоєння необхідних знань та умінь; відкрити нові знання про навколишній світ і своє творче “Я”; сформувати душевні якості, спрямовані на більш чуттєве розуміння іншої людини, уміння проникати в сутність людського характеру.

Такий процес відбувався:

шляхом засвоєння музично-теоретичних знань і надбання практичних виконавчих навичок та вмінь під час навчання в хоровому колективі;

під час вивчення предметів за спеціальністю;

безпосередньо в такій діяльності, яка потребує від респондента термінового використання не тільки спеціальних, але й особистих музично-творчих знань, умінь і навичок;

Завдяки різноманітності взаємодій та взаємовідношень майбутніх учителів з музичними творами в них збагачується структура духовних потреб, формується здатність до самопізнання та саморозвитку, відбувається поглиблення контактів між педагогами та учнями. Експериментальне дослідження доводить, що під час занять у музично-творчому колективі у студентів відбувається активний музично-інформаційний обмін, виховуються такі якості, як здатність висловлювати свої думки та почуття у зрозумілій, чіткій та виразній формі; розвивається феноменальна здібність до надінтелектуального, надпочуттєвого входження у світ “Я-образів”, властивого тільки колективному виконавчому процесу. В. Ражніков стверджує, що музично-творчі колективи володіють необмеженими можливостями формування в майбутнього вчителя уміння додавати до відтвореного музичного твору свої емоційні та духовно-значущі якості, результатом яких є особливе колективно-ціннісне переживання. Головним засобом зазначеного рівня є трансцендентне подолання обмеженості особистості у сформованій ситуації. Отже, формування духовної культури майбутніх учителів передбачає активізацію духовних сутнісних сил на основі розширення їх виконавського та музикознавчого досвіду, який виявлявся в різних видах індивідуальної та колективної музичної діяльності під час проведення поза аудиторної навчально-виховної роботи.

Перевірка результативності розробленої системи поза аудиторної роботи свідчить про наочну динаміку зростання сформованості духовної культури респондентів. Порівняння результатів, одержаних під час проведення констатуючого експерименту, з результатами, одержаними після проведення формуючого експерименту, дозволило виявити позитивні якісно-кількісні зміни за всіма критеріями і показниками. У результаті цілеспрямованої, систематичної музично-творчої діяльності високий рівень духовної культури студентів експериментальних груп значно підвищився (див.: Табл.1). Це свідчить перш за все про те, що зростання рівня духовної культури студентів експериментальних груп здійснюється не “автоматично”, не як безпосередній наслідок контакту з тим чи іншим твором мистецтва, а в тривалій, напруженій, музично-творчій діяльності.

Таблиця 1. Рівні сформованості духовної культури студентів експериментальних та контрольних груп до та після експерименту

Рівні сформованості духовної культури	Констатуючий експеримент	Після формуючого експерименту
	Експер. гр.	Контр. гр.	Експер. гр.	Контр. гр.
	%	%	%	%
Високий	15,0	13,0	48,8	25,6
Середній	29,0	27,0	44,5	36,4
Низький	56,0	60,0	6,7	38,0
Усього	100	100	100	100

Оцінка рівнів сформованості духовної культури майбутніх учителів здійснювалася за допомогою методу факторно-критеріального моделювання, який дозволив виразити показники якості кількісною мірою, а також порівняти різні системи оцінки знань та визначити сформованість кожного показника окремо й у цілому.

Перевірка статистичної значущості різниці між даними експериментальних та контрольних груп після проведення дослідження за критерієм Фішера свідчить про суттєві позитивні зміни в рівні сформованості духовної культури у студентів експериментальних груп. У студентів контрольних груп зміни в рівні сформованості критеріїв духовної культури до та після експерименту статистично не значущі.

У ході експериментального дослідження було визначено основні педагогічні умови, що забезпечили реалізацію поставленої мети:

орієнтація музично-творчої діяльності на модель духовної культури майбутнього вчителя;

зв'язок музично-творчої діяльності з професійною підготовкою майбутнього вчителя;

забезпечення переходу процесу музичного розвитку в саморозвиток майбутніх учителів;

використання в процесі формування духовної культури майбутніх учителів розробленої макро- та мікротехнології цього процесу;

опора в процесі формування духовної культури майбутніх учителів на колективний характер музично-творчої діяльності студентів;

орієнтація майбутніх учителів на вивчення, збереження й глибоке оволодіння загальнолюдськими й національно-культурними цінностями;

використання системи творчих завдань, які дозволяють забезпечити перехід процесу пізнання духовного світу інших до інтенсивного розвитку власної духовної культури;

забезпечення в процесі поза аудиторної діяльності студентів гносеологічного, аксіологічного та праксеологічного компонентів;

діалогічної організації навчального процесу;

самоактивізації внутрішньої потреби виконавця шляхом постійного напруження вольової сфери, активізації процесів мислення та мотивації.

Використання цих педагогічних умов у розв'язанні зазначеної проблеми дозволило включити студентів експериментальних груп в аналітико-синтетичну й творчо-перетворювальну діяльність, активізувати всі сфери самовияву особистості; різнобічно підійти до процесу вдосконалення різних якостей, спрямованих на виховання професійно-педагогічних знань та умінь, а також формування високого рівня духовної культури.

У висновках викладено результати дослідження:

Актуальність проблеми формування духовної культури майбутнього вчителя зумовлено потребою сучасної школи в учителі з високим рівнем духовності, а також недостатньою її розробленістю в педагогічній науці, відсутністю науково-обґрунтованої системи виховання духовної культури студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Під час проведення експериментального дослідження в педагогічних навчальних закладах було використано систему поза аудиторної музично-творчої роботи, а також комплекс методів, які мають значні потенційні можливості щодо активізації формування духовної культури майбутнього вчителя.

Розроблена модель духовної культури майбутнього вчителя допомогла означити шляхи та засоби послідовного, систематичного й цілеспрямованого формування духовної культури студентів у педагогічних навчальних закладах протягом їх навчання.

Установлено залежність ефективності виховання духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва від науково-обґрунтованого управління цим процесом. Поза аудиторна музично-творча діяльність студентів позитивно сприяла зростанню рівнів сформованості головних , найбільш значущих для роботи в школі компонентів духовної культури: потреби в самовдосконаленні, розвиненості особистісно-змістовної сфери, спрямованості творчо-перетворювальної діяльності та сформованості комунікативної культури особистості.

У ході експериментальної роботи для забезпечення процесу формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва було створено макро- й мікротехнологію. Макротехнологія відбиває загальну логіку та етапи процесу формування духовної культури засобами музичного мистецтва. Мікротехнологія становить систему прийомів організації навчання студентів - членів музично-творчого колективу. Уведення в навчально-виховний процес даної системи забезпечило розв'язання поточних завдань формування та діагностики духовної культури майбутніх учителів, сприяло активному формуванню їх духовної культури.

Високий рівень сформованості духовної культури студентів експериментальних груп, отриманий в результаті музично-творчої діяльності, дозволяє зробити висновки, що музичне мистецтво, якому притаманна активність, образність, інтонаційність, цілісність, асоціативність, підвищує духовні потреби особистості, передає глибокі людські переживання та художньо-естетичні емоції, активно формує дух, душу, духовну культуру майбутніх учителів.

Результати формуючого експерименту свідчать, що обґрунтована в процесі дослідження система поза аудиторної роботи, яку складають модель духовної культури, макро- та мікротехнологія її формування, педагогічні умови, дозволяє ефективно вирішувати завдання духовного розвитку майбутніх учителів.

Разом з тим висвітлені результати не охоплюють усієї багатоскладової структури духовної культури майбутнього вчителя, а зроблені висновки не вичерпують усіх аспектів цієї проблеми. Подальшого розгляду вимагають питання формування та розвитку духовної культури студентів за допомогою синтетичних мистецтв - театру, кіно та телебачення. Важливим і необхідним уявляється й питання створення комплексної педагогічної системи формування духовної культури молоді, яка навчається.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

Подрєзов В.А. Шляхи формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 6. - Ч.2. - Вінниця, 2002. - С.76-78.

Подрезов В.А. Формирование духовной культуры будущего учителя средствами музыкального искусства // Эстетическая среда и развитие культуры личности (в школе и педвузе): Межвуз. сб. науч. трудов. - Вып.2. - Москва - Луганск, 2000. - С. 145-148.

Подрєзов В.А. Хорова спадщина А.Л. Веделя та її вплив на формування духовної культури студентської молоді // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 1999. - №8. - С.79-83.

Подрезов В.А. Роль музикального искусства в формировании духовной культуры личности // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2002. - №6. - С. 18-25.

Подрезов В.А. Совесть как регулятор духовной культуры // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту імені Тараса Шевченка. - 1998. - №8. - С. 72-75.

Подрезов В.А. Музыкальное искусство и его роль в формировании духовной культуры будущего учителя // Теорія та практика андрагогіки в Україні: Матер. наук.-прак. конф. (Луганськ, 20 вересня 2002 р.) / Ред. кол.: Є.М. Хриков та ін. - Луганськ: ЛДПУ імені Тараса Шевченка, 2003. - С. 35-40.

Подрезов В.А. Музыкальное искусство - источник духовного становления личности // Шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя музики: Зб.статей за матер. Всеукр. наук.-метод. конф. (Луганськ, 20-25 квітня 1998 р.). - Луганськ, 1998. - С. 21-24.

Подрезов В.А.Комплекс засобів у системі виховання духовної культури майбутнього вчителя // Мистецтво та освіта. - 1997. - № 3. - С.47-50.

Подрєзов В.А. Єдність засобів, форм і методів у системі виховання духовної культури майбутнього вчителя//Формування духовної культури учнівської молоді: Збірник наук. праць / За заг. ред. члена-кореспондента АПН України, доктора пед. наук, проф. Г.П. Шевченко. - Луганськ, 1997. - С.112-117.

Формирование духовной культуры будущего учителя средствами вокально-хорового искусства: Учебная программа и методические указания к факультативному курсу “Студенческий самодеятельный хор” / Сост. Подрезов В.А., Самарцев В.И. - Луганск, 1997. - 49 с.

Анотація

Подрєзов В.А. Формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2003.

У дисертаційній роботі досліджувалась проблема формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва в поза аудиторний час. Науково обґрунтована і практично реалізована система музично-творчої поза аудиторної діяльності студентів з формування таких домінантних компонентів духовної культури майбутнього вчителя: потреба у самовдосконаленні; розвиненість особистісно-змістовної сфери; спрямованість творчо-перетворювальної діяльності та сформованість комунікативної культури особистості.

Для формування духової культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва було розроблено макро- і мікро-технологію цього процесу, творчі завдання, а також педагогічні умови.

Результати експериментальної роботи доводять ефективність впливу музичного мистецтва на формування духовної культури майбутнього вчителя.

Ключові слова: духовна культура майбутнього вчителя, хорова діяльність, модель духовної культури, музично-творча діяльність.

Аннотация

Подрезов В.А. Формирование духовной культуры будущего учителя средствами музыкального искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2003.

В диссертации исследовался процесс формирования духовной культуры будущего учителя средствами музыкального искусства во внеаудиторное время. Осуществлен анализ философской и психолого-педагогической литературы, диссертационных исследований, посвященных данной проблеме, раскрыта сущность духовной культуры, определены структура и показатели, дано обоснование роли музыкального искусства в формировании духовной культуры будущего учителя.

Изучение сущности дефиниции “духовная культура” дает основание рассматривать духовную культуру будущего учителя как систему интегративных качеств индивида, которая обеспечивает его формирование и развитие в различных видах деятельности, имеющих гуманистическую направленность. Это совокупность возможностей будущего учителя, в которой находят отражение объективные духовные сущностные силы и субъективные способности личности.

Духовная культура будущего учителя является частью общенародной культуры. Это многокомпонентное понятие, интегративное качество личности. Духовную культуру личности будущего учителя мы рассматриваем как его целостную характеристику.

В ходе работы над данной проблемой была разработана модель духовной культуры, которая наиболее полно отражает специфику учительской профессии. В нее вошли такие доминантные компоненты, как: потребность в самосовершенствовании, активное отношение к себе, направленность творческо-преобразующей деятельности, сформированность коммуникативной культуры личности. Для формирования вышеперечисленных компонентов духовной культуры и их показателей была разработана и использована во внеаудиторной музыкальной деятельности студентов экспериментальных групп макро - и микротехнология.

Макротехнология отражает общую логику и этапы процесса формирования духовной культуры средствами музыкального искусства. Микротехнология - это система приемов в организации деятельности хорового коллектива, которая обеспечивает решение текущих заданий формирования и диагностики духовной культуры студентов.

Для проведения диагностирования духовной культуры будущего учителя были разработаны характеристики уровней ее сформированности: высокий “В”, средний “С” и низкий “Н”.

Эффективному формированию духовной культуры будущего учителя средствами музыкального искусства способствовали педагогические условия. Среди них: ориентация музыкально-творческой деятельности на модель духовной культуры будущих учителей; связь музыкально-творческой деятельности с профессиональной подготовкой будущего учителя; обеспечение перехода процесса музыкального развития в саморазвитие будущих учителей; использование в процессе формирования духовной культуры будущих учителей макро- и микротехнологий этого процесса; опора при формировании духовной культуры будущего учителя на коллективный характер музыкально-творческой деятельности студентов; ориентация будущих учителей на изучение, сохранение и глубокое овладение общечеловеческими и национально-культурными ценностями; использование системы творческих заданий, которые позволили бы обеспечить переход познания духовного мира других к интенсивному развитию своей духовной культуры; обеспечение в процессе внеаудиторной деятельности студентов гносеологического, аксиологического и праксеологического компонентов; диалогической организации учебного процесса; самоактивизация внутренней потребности исполнителя путем постоянного напряжения волевой сферы, активизация процессов мышления и мотивации.

Результаты экспериментального исследования подтверждают эффективность влияния музыкального искусства на формирование духовной культуры будущего учителя.

Ключевые слова: духовная культура будущего учителя, хоровая деятельность, модель духовной культуры, музыкально-творческая деятельность.

Annotation

Podrezov V.A. Spiritual culture forming of teachers to be means of musical art. - Manuscript.

Thesis for Scientific Degree of the Candidate of Science, specialty 13.00.04. - Theory and Methods of professional education. Lugansk Pedagogical University named after T.Shevchenco. - Lugansk, 2002.

The thesis deals with the problem of forming the spiritual culture of teacher to be by means of musical art. The essence of spiritual culture has been reveled, the structure and the showings have been determined, the role of musical art has been substantiated in forming the spiritual culture of teachers to be.

The spiritual culture model reflecting in full measure the specific character of teaching as well as macro - and microtechnologies aimed at forming the main showings of the spiritual culture of teachers to be by means of musical art have been worked out.

The pedagogical conditions favoring the effective formation of student's spiritual culture have been exposed.

The results of the experimental investigation proved the effectiveness of musical art influence on forming the spiritual culture of teachers to be.

Key words: spiritual culture of future teacher, chorus activity, model of spiritual culture, musical creative activity.

Размещено на Allbest.ru

...