Організаційно педагогічні умови адаптації майбутніх інженерів-педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Органiзацiйно-педагогiчнi умови адаптацiї майбутнiх iнженерiв-педагогiв

Спеціальність: Теорія i методика професійної освіти

Гура Світлана Олександрівна

Харків, 2004 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Соціально-економічний розвиток України, як визначено Національною доктриною розвитку освіти, викликає необхідність удосконалення підготовки кваліфікованих робітників в професійно-технічних навчальних закладах. Це зумовлює потребу системи проф. тех. освіти в висококваліфікованих інженерно-педагогічних кадрах, яким притаманні висока компетентність та майстерність.

У свою чергу рівень підготовки майбутнього інженера-педагога залежить від ефективності розв'язання комплексного завдання з формування інженерної, психолого-педагогічної та робітничої кваліфікації протягом стандартного терміну навчання. Один зі шляхів його вирішення полягає у прискоренні процесу адаптації студентів до особливостей навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ.

Проблема адаптації студентів до навчання не є новою. Особливо інтенсивно вона розроблялась протягом двох останніх десятиліть. Накопичено значний теоретичний і методичний матеріал, що забезпечує оптимізацію адаптаційного процесу.

У працях Б.Г. Ананьєва, Д.А. Андрєєвої, Л.П. Баєвої та інших авторів адаптація особистості відокремлена як соціальне явище.

У дослідженнях Л.С. Виготського, Є.О. Климова, А.В. Петровського, К.К. Платонова, С.Л. Рубінштейна та інших розглянуті важливі питання психологічного, соціально-психологічного аспектів проблеми адаптації.

Психофізіологічні аспекти адаптації розкриті П.К. Анохіним, М.В. Антроповою, А.Б. Георгіївським, Т.Г. Дичевим, В.Д. Казначеєвим, А.Х. Хрипковою та ін.

У фундаментальних працях провідних науковців з проблеми що досліджуються, оптимізація адаптаційного процесу розглядається як важливіший резерв підвищення ефективності навчання. При цьому все більше значення надається педагогічному забезпеченню соціальної та професійної адаптації. Загальні проблеми педагогічного забезпечення адаптаційного процесу розглянуті у працях С.Я. Батишева, А.А. Вайсбурга, Н.В. Кузьміної, А.А. Киверялга, М.І. Махмутова, А.П. Сейтешева, Р.Х. Шакурова. Питання безпосередньо педагогічного забезпечення адаптації ставляться в роботах А.Ц. Ердинєєва, Д.Д. Наурузбаєва, С.І. Сільверстова, В.П. Шпака, В.С. Штифурака та інших.

Разом з тим, такі питання, як підвищення навчальної активності, формування позитивної мотивації навчання, розвиток активної соціальної діяльності студентів не розглядаються крізь призму соціалізації особистості, адаптації студентів до особливостей навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ. Відсутня методологічно обґрунтована система організаційно-педагогічних умов адаптації студентів інженерно-педагогічних закладів освіти.

Аналіз наукових досліджень і сучасної практики свідчить про те, що адаптація майбутніх інженерів-педагогів ще не стала предметом комплексного педагогічного дослідження. В існуючій практиці адаптація студентів інженерно-педагогічних спеціальностей здійснюється безсистемно, за другорядними критеріями, без урахування організаційно-педагогічних умов. При цьому не ураховуються специфічні особливості інженерно-педагогічної освіти - освіти, яка є інтегральним процесом і результатом вищої технічної і вищої спеціальної гуманітарної освіти.

Вивчення існуючих досліджень показує, що на сьогодні ще немає наукових розробок, методичних та інших матеріалів, які можна було б використати для управління адаптацією студентів інженерно-педагогічних спеціальностей таким чином, щоб керованість адаптаційним процесом забезпечувала високу успішність навчання, а значить і високу успішність опанування майбутньою професією.

Навіть у ґрунтовних наукових працях з проблем забезпечення успішності навчання у вищій школі проблема виявлення організаційно-педагогічних умов адаптації майбутніх інженерів-педагогів ще вивчена недостатньо. Таким чином виявляються суперечності:

а) між високими вимогами до випускника інженерно-педагогічного ВНЗ і фактичним рівнем його професійної підготовки;

б) між необхідністю здійснення трьохкомпонентної підготовки, що зумовлює великий обсяг навчальної інформації, і обмеженим, стандартним терміном навчання;

в) між необхідністю прискорення процесу адаптації студентів інженерно-педагогічних ВНЗ до навчання та відсутністю теоретично обґрунтованих організаційно-педагогічних умов адаптації та методики їх реалізації.

Необхідність подолання виявлених суперечностей й обумовила тему дослідження: “Організаційно-педагогічні умови адаптації майбутніх інженерів-педагогів”. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії спільної з Інститутом педагогіки і психології професійної освіти АПН України науково-дослідної лабораторії з проблем інженерно-педагогічної освіти тема “Теоретичні і методичні основи професійно-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів” (РК 01024001536).

Тема дослідження затверджена Вченою Радою Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 4 від 24 березня 1998 р.) та узгоджена з Радою по координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні 4 червня 1998 року, протокол №4.

Об'єкт дослідження - адаптація студентів в процесі здобуття інженерно-педагогічної освіти.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні і практичній перевірці організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання у вищому інженерно-педагогічному закладі освіти.

Гіпотеза дослідження - адаптація майбутніх інженерів-педагогів до навчання у вищому навчальному закладі буде ефективною за таких організаційно-педагогічних умов:

1. Усвідомлення цілей адаптації її суб'єктами шляхом їх різнобічного інформування про зміст і умови навчання, та спрямованість змісту адаптації студентів інженерно-педагогічних спеціальностей на формування навичок самостійної роботи.

2. Здійснення ходу адаптації студентів інженерно-педагогічного ВНЗ на підставі науково обґрунтованих критеріїв та постійного фіксування стану адаптованості індивідуально для кожного студента.

3. Організація системної роботи по вивченню кураторами навчальних груп і всім професорсько-викладацьким складом теорії та методики виховної роботи зі студентами інженерно-педагогічного ВНЗ взагалі і методики адаптації зокрема.

Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

- проаналізувати особливості інженерно-педагогічної освіти та їх вплив на адаптацію майбутніх інженерів-педагогів;

- виявити та проаранжувати основні фактори, що впливають на адаптацію майбутніх інженерів-педагогів;

- розробити і теоретично обґрунтувати сукупність організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ;

- експериментально перевірити методику реалізації організаційно-педагогічних умов адаптації студентів під час їх навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти.

Методологічною основою дослідження стали: теорія наукового пізнання, філософські положення про:

- взаємозв'язок та взаємозумовленість явищ та процесів, необхідність їх вивчення в конкретно-історичній обстановці на підставі історично-логічного підходу;

- уявлення про педагогічну систему та професіоналізм особисті та діяльності інженера-педагога;

- теоретичні положення про поетапність і динамізм професійного становлення особистості;

- психофізіологічний і педагогічний підходи до управління адаптацією особистості взагалі і студента інженерно-педагогічного ВНЗ зокрема.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- наукові положення і висновки психологічних і педагогічних наук щодо педагогічної теорії і практики підготовки вчителя та формування його особистості (О.А. Абдуліна, А.М. Алексюк, Ф.Н. Гоноболін, І.А. Зязюн);

- положення теорії професійно-педагогічної компетентності інженерів-педагогів (І.Б. Васильєв, Е.Ф. Зеєр, О.Е. Коваленко, О.Т. Маленко, Н.Г. Ничкало, О.І. Щербак);

- теоретичні основи оптимізації процесу адаптації (Д.А. Андрєєва, Г.О. Балл, М.І. Махмутов, О.Г. Мороз, А.П. Сейтешев).

У ході дослідження використовувались взаємодоповнюючі методи:

- теоретичні - порівняльний аналіз літературних джерел з теми дослідження для виявлення особливостей інженерно-педагогічної освіти; моделювання, експертних оцінок з метою виявлення факторів та критеріїв та показників адаптації;

- емпіричні - спостереження, інтерв'ювання, анкетування, тестування, педагогічний експеримент, що складався зі констатуючого, формуючого етапів, методи математичної обробки одержаних результатів для встановлення достовірності висновків дослідження.

Дослідження проводилося в три етапи:

- аналітико-констатуючий (1995 -1998 рр.);

- конструктивно-формуючий (1998-2000 рр.);

- узагальнюючий (2000-2003 рр.).

Наукова новизна та теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягають у тому, що:

- вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови адаптації до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти;

- виявлено залежність між переважним типом мислення студентів та успішністю навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти;

- уточнено фактори адаптації майбутніх інженерів-педагогів до навчання та здійснено оцінку факторних навантажень кожного з факторів.

Практична значущість дослідження полягає у розробці:

- методики адаптації студентів до навчання, критеріїв та показників адаптованості майбутніх інженерів-педагогів;

- авторського курсу “Організація навчальної та самостійної роботи студентів;

- методичних рекомендацій для викладачів (кураторів) ВНЗ щодо організації адаптації студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Результати дослідження та методичні матеріали можуть бути використані:

- при читанні лекцій з загальної та професійної педагогіки в індустріально-педагогічних технікумах і коледжах, інженерно-педагогічних ВНЗ, на інженерно-педагогічних факультетах та курсах підвищення кваліфікації працівників проф. тех. освіти;

- у педагогічних дослідженнях з проблем професійної освіти;

- для розробки положень та рекомендацій з організації адаптації студентів інженерно-педагогічних спеціальностей;

- в практичній роботі кураторів інженерно-педагогічних закладів освіти ІІІ -ІV рівнів акредитації.

Особистий внесок автора у працях що написані у співавторстві полягає розробці методики виявлення факторних навантажень та її експериментальній перевірці, обробці та інтерпретації отриманих даних про стан гуманізації інженерно-педагогічної освіти.

Вірогідність результатів дослідження й основних висновків забезпечено:

- обґрунтованістю вихідних позицій дослідження;

- використанням комплексу методів, адекватних його об'єкту, предмету, меті та завданням;

- результатами дослідно-експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій;

- повнотою і статистичною значущістю емпіричного матеріалу, математичною обробкою одержаних даних з використанням елементів математичної статистики.

Апробація та впровадження в практику результатів дослідження.

Основні висновки і результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри педагогіки та методики професійного навчання і методичних радах Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків), на ХVІІІ Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми ступеневої інженерно-педагогічної освіти” (м. Харків, березень 1995 р.), на міжнародній науково-методичній конференції “Гуманізація вищої освіти та виховної роботи” (Харківський державний політехнічний університет, лютий 1998 р.), на XІX Всеукраїнській науково-методичній конференції “Удосконалення організації дипломного проектування, підвищення якості дипломних проектів і робіт” (м. Харків, травень 1998 р.), при читанні лекцій у межах загальноакадемічного семінару “Сучасні аспекти підвищення педагогічної майстерності викладання” (УIПА, Харків, березень-квітень 1999 р.), на міжнародній науково-методичній конференції “Актуальні проблеми інженерної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах інженерно-педагогічного профілю” (УIПА, Харків, квітень 2000 р.).

Впроваджено курс “Організація навчальної та самостійної роботи студентів” в Українській інженерно-педагогічній академії в 1996-1997, 1997-1998 навчальних роках (довідка № 105-01/50 від 03.12 2001 року) та методику оптимізації адаптації до навчання студентів вищих закладів освіти, елементи якої апробовано також у Чернігівському державному педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка (довідка № 04-998 від 6 грудня 2002 року), у Технологічному університеті Поділля (м. Хмельницький) (довідка № 876 від 5 грудня 2002 року), у Харківському соціально-економічному інституті (довідка № 233 від 16 грудня 2002 року), на педагогіко-індустріальному факультеті Херсонського державного університету (довідка № 33-10/96 від 23 січня 2003 року).

Матеріали дослідження використовувались у лекціях, семінарсько-практичних та лабораторних заняттях із загальної та професійної педагогіки, з курсів “Основи моральної, технічної та педагогічної культури” та “Організації та методики виховної роботи в ПТУ”, при викладанні спеціально запровадженого пропедевтичного курсу “Організація навчальної та самостійної роботи студентів” в Українській інженерно-педагогічній академії.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження висвітлені в 14 публікаціях автора за темою дисертації, з них 5 написано без співавторів, 6 статей у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, бібліографії (310 джерел). Робота містить 20 таблиць, 4 рисунка, 8 додатків. Загальний обсяг складає 237 сторінок (основний текст - 186 сторінок).

2. Основний ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, висвітлено форми впровадження та апробації результатів експериментального дослідження.

Перший розділ дисертації - “Адаптація майбутніх інженерів-педагогів як психолого-педагогічна проблема” - присвячено розгляду особливостей інженерно-педагогічної освіти, аналізу теоретичних питань процесу адаптації студентів до навчального процесу ВНЗ, а також обґрунтуванню організаційно-педагогічних умов адаптації студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Аналіз праць вчених що досліджували питання становлення і розвитку інженерно-педагогічної освіти С.Я. Батишева, І.Б. Васильєва, М.М. Волкова, Є.Ф. Зеєра, О.Е. Коваленко, Ю.А. Кустова, Б.Д. Литвинова, А.Т. Маленка, А. Новікова, Н.Г. Ничкало, О.І. Пастухова, В.Г. Романцева, О.І. Щербак, дозволяє виявити основне протиріччя інженерно-педагогічної освіти, яке полягає у тому, що протягом уніфікованого терміну навчання (5 років) необхідно якісно здійснити 3 види підготовки: інженерну, психолого-педагогічну та підготовку з робітничої професії. При цьому, виходячи зі змісту професійної діяльності інженера-педагога, цю професію і, відповідно, освіту треба вважати педагогічною, розуміючи при цьому, що інженерні знання є змістом освіти, який в процесі майбутньої професійно-педагогічної діяльності в закладах проф. тех. освіти буде реалізовувати інженер-педагог. Окрім інтеграції технічної і психолого-педагогічної підготовки, сучасний інженер-педагог повинен мати полі функціональну професійно-педагогічну підготовку. Одним із шляхів розв'язання цього протиріччя може бути прискорення процесу адаптації студентів інженерно-педагогічного закладу освіти до навчання. Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволило зупинитись на загальному розумінні адаптації як процесу включення особистості в соціальне середовище під час будь-якої діяльності, інтеграції з цим середовищем і самовизначення в ньому на основі найхарактерніших її особливостей. Не адаптованість виникає внаслідок неузгодженості між особистістю і середовищем. Такий стан може наступити в результаті змін як у самому середовищі, так і в підструктурах особистості: мотивах, спрямованості, знаннях тощо.

У своєму дослідженні ми припускали, що кардинальні зміни в економічній та політичній сферах суспільства тим чи іншим чином впливають на особливості процесу адаптації і, будучи зовнішніми, мають суттєвий вплив на внутрішні умови її протікання. Враховуючи означене вище, та розділяючи думку С.І. Сільверстова, у дослідженні вважалось, що компонентами процесу адаптації студентів до навчання у ВНЗ є:

- макросередовище (соціально-економічна система у її динамічному розвитку);

- мікросередовище (вищий навчальний заклад, в стінах якого протікає адаптація);

- елемент, який адаптується (студент);

- адаптивна ситуація (зміна основного, провідного виду діяльності індивіда (студента) та середовища спілкування);

- адаптивна потреба, що, усвідомлена студентом, перетворює його в суб'єкт адаптації;

- умови адаптації;

- фактори адаптації;

- види адаптації;

- типи адаптації.

Сукупність усіх компонентів складає зміст адаптації, який орієнтовано на засвоєння нових способів навчальної діяльності, притаманних для ВНЗ, опанування нових соціальних ролей та формування повного й адекватного уявлення про майбутню професійну діяльність на підставі засвоєння спеціальних знань, умінь та навичок (у випадку інженерно-педагогічної освіти - це уявлення про педагогічну діяльність в закладах проф. тех. освіти (викладач, майстер виробничого навчання тощо), а також в закладах вищої освіти різних рівнів акредитації). Виходячи з цього, можна твердити, що існують такі типи адаптації майбутніх інженерів-педагогів:

- дидактична - адаптація засвоєння нових способів навчальної діяльності;

- професійна адаптація - формування повного й адекватного уявлення про майбутню професійну діяльність;

- соціальна адаптація - опанування нових соціальних ролей.

На підставі аналізу проблеми адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ було виділено такі положення:

- при відборі на навчання до інженерно-педагогічного ВНЗ, а також в процесі підготовки треба враховувати перевагу розвитку певного типу мислення та розвиток півкуль головного мозку абітурієнтів-студентів, вважаючи оптимальним відбір потенційних студентів з числа осіб з переважанням “рівнозначного” типу мислення;

- організаційно-педагогічні умови адаптації першокурсників інженерно-педагогічного ВНЗ повинні бути спрямовані на розв'язання проблем:

- інформованості студента щодо особливостей навчання й майбутньої професійної діяльності;

- формування навичок роботи у специфічних для вузу організаційних формах навчання;

- створення атмосфери психологічної комфортності для студентів-першокурсників;

- надання кваліфікованої педагогічної підтримки викладачам та кураторам навчальних груп;

- розгляд адаптації як свідомо керованого процесу;

- керування адаптацією першокурсників інженерно-педагогічного закладу освіти має ґрунтуватись на суб'єктно-суб'єктних стосунках викладачів і студентів.

При цьому створюються умови для свідомого впливу:

- особистості студента на самого себе відповідно усвідомленим цілям, враховуються потенційні можливості саморозвитку, самовиховання та самоосвіти майбутніх інженерів-педагогів;

- оптимізація адаптаційних процесів передбачає ретельну підготовку професорсько-викладацького складу інженерно-педагогічного ВНЗ до здійснення змістовного управління ними.

Це - головне завдання, без вирішення якого ефективність зусиль з адаптації студентів не призведе до бажаних результатів. Адаптація майбутніх інженерів-педагогів потребує не тільки організаційного, а й змістовного управління. Таке управління на відміну від організаційного (зміст якого передбачає реалізацію таких функцій, як планування, організація, регулювання, контроль, облік і аналіз) здійснюється через задану керуючою системою зміну змісту діяльності керованої системи. В свою чергу визначення змісту навчальної діяльності студентів - це суто педагогічна проблема, тобто здійснення змістовного управління - це функція не адміністраторів закладу освіти, а педагогів. Сукупність організаційно-педагогічних умов адаптації визначається особливістю майбутньої інженерно-педагогічної діяльності, необхідністю розвитку як логічного, так і образного мислення. Змістовне управління повинно стати домінантним у порівнянні з адміністративним, тобто не тільки організаційним, а й педагогічним.

Вивчення проблем інженерно-педагогічної освіти та історичного досвіду підготовки інженерно-педагогічних кадрів та уявлень про педагогічну систему було визначено сукупність організаційно-педагогічних умов адаптації майбутніх інженерів-педагогів. У нашому випадку педагогічна система розглядалась у площині адаптивних дій, де свідомо ставилась мета адаптувати студентів до інженерно-педагогічного закладу освіти.

Положення про те, що в будь-якій системі мета є системно утворюючим фактором дозволило сформулювати першу умову - усвідомлення мети (цілей) адаптації її суб'єктами шляхом їх різнобічного інформування про зміст і умови навчання, та спрямованість змісту адаптації студентів інженерно-педагогічних спеціальностей на формування навичок самостійної роботи, адекватної самооцінки, а також уявлення про майбутню професійну діяльність в закладах професійно-технічної освіти.

Оскільки досягнення мети функціонування системи не можливе без феномена управління, то другою умовою є наявність змістовного управління адаптацією студентів інженерно-педагогічного ВНЗ на підставі постійного аналізу її ходу за науково обґрунтованими критеріями з фіксуванням стану адаптованості індивідуально для кожного студента. В свою чергу, для існування управляючих впливів необхідна наявність управляючої системи. Роль такої системи в ВНЗ відіграє його професорсько-викладацький склад, куратори академічних груп. Тому третя умова - це організація роботи з вивчення кураторами навчальних груп і всім професорсько-викладацьким складом теорії та методики виховної роботи зі студентами інженерно-педагогічного ВНЗ взагалі і методики адаптації зокрема.

Зазначена сукупність умов відбиває цільову, змістовну та процесуальну складові процесу адаптації, що розглядається як системне явище.

Отже, інженерно-педагогічна освіта має як технічний, так і гуманітарний характер, процес адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти є складним і інтегральним, а також таким, що потребує заходів з його оптимізації.

Другий розділ дисертації - “Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти” - присвячено загальним питанням організації і проведення експериментальної роботи, обґрунтовано критерії та показники адаптації майбутніх інженерів-педагогів, а також розроблено методику реалізації сукупності організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання.

У ході констатуючого експерименту було виявлені фактори адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти та встановлені їх ієрархію. Проаналізовано причини, що утруднюють адаптацію першокурсників, було опитано 1168 студентів 1-5 курсів енергетичного (ЕН), машинобудівного (МБ) та хіміко-технологічного (ХТ) факультетів:

- необхідність самостійно планувати й організовувати навчальну роботу;

- зміна форм та методів контролю за академічною успішністю;

- різноманітність форм проведення практичних і лабораторних робіт.

Виявлення факторів та оцінку факторних навантажень було здійснено за допомогою методу експертних оцінок, де у якості експертів виступали провідні науково-педагогічні працівники УIПА. Результати експертного оцінювання було отримано шляхом розрахунку середнього бала оцінки всіх експертів щодо кожного фактора з урахуванням ваги кожного експерта. Усі запропоновані експертам для ранжування фактори було розподілено на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних віднесено:

- тип навчального закладу, що закінчив абітурієнт до вступу у ВНЗ;

- володіння робітничою професією;

- індивідуальні особливості студента (характер, тип нервової системи, вольова регуляція);

- успішність навчання у закладі освіти до вступу в інженерно-педагогічний заклад освіти.

Суб'єктивні фактори розподілено на три групи:

а) дидактичної адаптації (перехід на нові, характерні для ВНЗ, форми навчання, уміння працювати з літературними джерелами, рівень розвитку прийомів конспектування та запам'ятовування інформації);

б) професійної адаптації (мотиви вибору професії; наявність уявлень про майбутню професійну діяльність, інтерес до інженерно-педагогічної діяльності, нахили до інженерно-педагогічної діяльності);

в) соціальної адаптації (ціннісні орієнтації студента відносно вищої освіти, інтелектуальний та загальнокультурний фон академічної групи, характер міжособистісних стосунків у навчальній групі, умови життя: матеріальні, житлові).

Середню оцінку кожного фактора, подану в балах, було розділено на ваговий коефіцієнт найбільш компетентного експерта. Підсумкові результати розрахунків та розподіл перших десяти факторів за ранговими місцями наведено у табл. 1.

Таблиця 1. - Результати ранжування факторів, що впливають на адаптацію студентів інженерно-педагогічного закладу освіти (за результатами експертної оцінки):

Ранг	Найменування факторів	P
1.	Індивідуальні особливості студента (характер, тип нервової системи, вольова регуляція).	7,17
2.	Успішність навчання у закладі освіти до вступу в інженерно-педагогічний ВНЗ.	6,53
3.	Інтелектуальний та загальнокультурний фон академічної групи.	6,52
4.	Уміння працювати з літературними джерелами	6,41
5.	Рівень розвитку прийомів конспектування та запам'ятовування інформації.	6,41
6.	Інтерес до інженерно-педагогічної діяльності.	6,38
7.	Нахили до інженерно-педагогічної діяльності.	6,38
8.	Наявність уявлень про майбутню професійну діяльність.	6,19
9.	Тип навчального закладу, що закінчив абітурієнт до вступу в академію.	6,16
10.	Володіння робітничою професією.	6,08

Зазначені фактори, що впливають на адаптацію студентів до навчання, визначають декілька програм, які мають удосконалити професійно-педагогічну підготовку майбутніх інженерів-педагогів:

1) програму підвищення якості професійної орієнтації абітурієнтів;

2) програму навчання та самовиховання студентів-першокурсників;

3) програму підготовки кураторів навчальних груп до виховної діяльності та педагогічного управління адаптацією студентів.

Отже, у результаті констатуючого експерименту було здійснено:

- аналіз уявлень певної групи провідних дослідників про вплив різних факторів на процес адаптації студентів до навчання у ВНЗ, що дозволило розробити перелік блоку закритих запитань для анкети експертної оцінки впливу різних факторів на адаптацію студентів інженерно-педагогічного ВНЗ;

- виявлення сукупності факторів, що впливають на адаптацію студентів інженерно-педагогічного ВНЗ, яка була визначена методом експертних оцінок, де в ролі експертів виступали провідні професори і викладачі УIПА, а також студенти останнього, п'ятого курсу;

- ранжування виявлених факторів, тобто певною мірою була вирішена проблема факторних навантажень, що немаловажним для організації подальшого формуючого експерименту.

Одержані результати констатуючого експерименту стали підґрунтям для експериментальної перевірки сукупності організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ. У ході запровадженого формуючого експерименту було перевірено сукупність організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ шляхом запровадження спеціальної методики, що реалізовувала усі зазначені вище умови та передбачала таку послідовність дій.

1. Різнобічне інформування студентів про зміст і умови навчання в інженерно-педагогічному ВНЗ. З цією метою на кожному факультеті в ході формуючого експерименту було створено “Куток першокурсника”, в якому на стендах розміщено:

- фрагмент навчального плану з дисциплінами, що вивчаються на першому курсі, для відповідної спеціальності;

- загальні відомості про УIПА та факультет;

- кваліфікаційна характеристика та професіограма інженера-педагога а також текстові матеріали, які ілюструють найважливіші аспекти професійної діяльності інженера-педагога у закладах проф. тех. освіти;

- перелік заліків та іспитів з дисциплін, що належить здавати в кожну сесію;

- графік виконання модульних завдань з дисциплін, які вивчаються протягом першого курсу.

2. Надання цілеспрямованої допомоги кожному першокурснику з питань організації самостійної роботи. Для цього студент першого року навчання мав одержати методичні рекомендації щодо організації власного навчання та самовиховання, формування й удосконалення навичок самостійної роботи з літературними джерелами, конспектування на лекції, і т. ін. З цією ж метою до навчального процесу було впроваджено спеціальний пропедевтичний курс для першокурсників “Організація навчальної та самостійної роботи студентів”.

3. Ознайомлення з майбутньою професійною діяльністю у закладах проф. тех. освіти відбувалося при вивченні навчальних дисциплін “Вступ до фаху” (викладалось профілюючою інженерною кафедрою) і “Основи технічної, моральної та педагогічної культури”. Текстова інформація подавалась у “Кутку першокурсника” і в спеціально розроблених для першокурсників інформаційно-довідковому посібнику. Окрім зазначених заходів першокурсники запрошувалися на засідання педагогічного клубу “Кредо”, де вони зустрічалися з провідними інженерно-педагогічними працівниками проф. тех. освіти м. Харкова і Харківської області.

4. Закріплення студентів 1-3 курсів за навчальними закладами системи проф. тех. освіти для проходження безперервної педагогічної практики.

5. Відродження інституту кураторства на 1-3 курсах та видання методичних рекомендацій для кураторів навчальних груп та вихователів гуртожитків щодо надання допомоги студентам в адаптації.

6. Педагогічне спостереження кураторами за процесом адаптації студентів та фіксування стану їх адаптованості у відповідності з визначеними критеріями та показниками, а саме:

- академічна успішність (середній бал останньої сесії, відсів студентів за результатами сесії);

- задоволеність навчанням (рівні задоволеності (за результатами самооцінки студентів);

- прийняття форм навчання, що характерні для ВНЗ (сформованість навичок самостійної роботи);

- ефективність самостійної роботи (СР) студента (час, що витрачає студент на СР;

- обсяг навчального матеріалу, засвоєного самостійно за відповідний час);

- міжособистісні стосунки (інтенсивність, характер);

- громадська активність (рівень громадської активності: високий, середній, низький);

- професійна спрямованість (ступінь сформованості професійних інтересів, бажань, нахилів, здібностей та ін.).

7. Вивчення викладацьким складом інженерно-педагогічного ВНЗ психологічних та педагогічних основ виховної роботи з адаптації студентів шляхом спеціальних семінарських занять за спеціально розробленою програмою психолого-педагогічної підготовки кураторів навчальних груп першокурсників. У ході формуючого експерименту методика реалізації організаційно-педагогічних умов адаптації студентів була запроваджена до навчального процесу УIПА. На цьому етапі брали участь 385 студентів першокурсників (229 студентів хіміко-технологічного, машинобудівного, енергетичного факультетів, складали експериментальну групу (Е), у контрольну групу (К) входили 156 студентів електромеханічного та механіко-технологічного факультетів).

З метою оцінки ефективності зазначеної методики було здійснено порівняння готовності до навчання та опанування професією студентів УIПА до і після її запровадження. Так було здійснено опитування першокурсників на першому занятті пропедевтичного курсу “Організація навчальної і самостійної роботи студентів” показали, щодо уявлення про майбутню професійну діяльність інженера-педагога. На останньому практичному занятті цього курсу студентам було запропоновано написати твір-мініатюру “Моя майбутня інженерно-педагогічна діяльність”, в якому у довільній формі слід було відобразити власне уявлення про майбутню професію.

Аналізували студентські твори за спеціальними критеріями:

- розуміння студентами характеру професійної діяльності;

- ознайомленість із професійними функціями інженера-педагога;

- сформованість уявлення про необхідні професійно важливі якості особистості інженера-педагога;

- задоволеність обраною професією;

- рівень загальної культури;

- наявність професійної спрямованості.

При оцінюванні студентських робіт по кожному критерію виставлялися від 0 до 1 бала з інтервалом 0,5 бала. За повну та правильну відповідь ставили 1 бал, за правильну, але неповну відповідь - 0,5 бала, за неправильну - 0 балів.

Відповідно до зазначених вище критеріїв та шкали оцінок було проаналізовано 155 творів першокурсників машинобудівного та енергетичного факультетів УIПА. Результати порівняльного аналізу уявлень студентів про майбутню інженерно-педагогічну діяльність до і після вивчення пропедевтичного курсу “Організація навчальної і самостійної роботи студентів” подано у вигляді гістограми на рисунку.

З метою виявлення ефективності запровадженої методики адаптації студентів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти було зроблено зіставлення середньої якісної успішності навчання студентів УIПА по усім факультетам за п'ять останніх років, що передували експерименту, та аналогічного показника в експериментальних групах (табл. 2).

Аналіз даних табл. 2, де виділено дані по експериментальним групам, свідчить, що завдяки реалізації сукупності організаційно-педагогічних умов та здійснення адаптації майбутніх інженерів-педагогів до навчання за розробленою методикою удалося одержати прирощення середньої якісної успішності студентів експериментальних груп та подолати її традиційне і суттєве зниження на другому курсі навчання.

Таблиця 2. - Середня якісна успішність навчання студентів УIПА після проведення формуючого експерименту:

Факультет	Курс
	1	2	3	4	5
ЕН	27,3	53,3	46,7	52,0	50,0
МБ	25,4	30,7	16,6	76,0	32,3
ЕМ	24,1	30,0	55,2	57,1	69,0
ХТ	35,0	39,0	51,0	49,0	60,0
МТ	15,8	17,2	31,3	21,3	36,7
Середнє значення по факультетам:
в контрольних групах:	25,5	23,6	40,2	51,1	49,6
в експериментальних групах:		41,0

Висновки

1. Проведений аналіз науково-педагогічної літератури дозволив виявити ряд особливостей інженерно-педагогічної освіти:

- полі функціональний характер професійної спрямованості інженерно-педагогічної освіти;

- інтегральний характер технічної і психолого-педагогічної підготовок;

- необхідність педагогічної спрямованості викладання технічних дисциплін;

- успішність опанування інженерно-педагогічного фаху студентами з однаково розвиненими типами мислення (наочно-образним та вербально-логічним);

- однакова успішність опанування технічних і гуманітарних дисциплін студентами, які до вступу в інженерно-педагогічний ВНЗ закінчили технікум тощо.

Головна ж особливість полягає в однаковій професійній значущості дисципліни як суто технічних, так і психолого-педагогічних. За таких особливостей виникає нагальна потреба максимально скоротити термін адаптації студентів до навчання з метою вивільнення часу на якісне опанування інженерного й педагогічного фахів.

2. Виявлено і уточнено сукупності факторів, що впливають на адаптацію студентів інженерно-педагогічного ВНЗ, яка була визначена методом експертних оцінок, де в ролі експертів виступали провідні науково-педагогічні працівники Української інженерно-педагогічної академії, а також студенти останнього, п'ятого курсу. Ранжування виявлених факторів дозволило виявити ступень впливу кожного фактора на адаптацію майбутніх інженерів-педагогів. Було встановлено, що найбільш важливими факторами адаптації є: індивідуальні особливості студента (характер, тип нервової системи, вольова регуляція), успішність навчання до вступу в академію, інтелектуальний та загальнокультурний фон академічної групи, уміння працювати з літературними джерелами, рівень розвитку прийомів конспектування та запам'ятовування інформації, а також інтерес та нахили до інженерно-педагогічної діяльності.

Це стало підставою для обґрунтування організаційно-педагогічних умов та розробки методики реалізації організаційно-педагогічних умов адаптації майбутніх інженерів-педагогів до навчання в інженерно-педагогічному закладі освіти.

3. Виявлено та теоретично обґрунтовано сукупність організаційно-педагогічних умов адаптації студентів інженерно-педагогічного ВНЗ до навчання включають:

а) усвідомлення цілей адаптації студентами шляхом їх різнобічного інформування про зміст і умови навчання, формування навичок самостійної роботи, адекватної самооцінки, а також уявлення про майбутню професійну діяльність в закладах проф. тех. освіти;

б) змістовне управління адаптацією студентів інженерно-педагогічного ВНЗ на підставі постійного аналізу її ходу за науково обґрунтованими критеріями з фіксуванням адаптованості індивідуально для кожного студента;

в) організація системної роботи по вивченню кураторами навчальних груп і всім професорсько-викладацьким складом теорії та методики виховної роботи зі студентами інженерно-педагогічного ВНЗ взагалі і методики адаптації зокрема.

4. Розроблено й експериментально перевірено методику реалізації організаційно-педагогічних умов адаптації студентів до навчання у вищому інженерно-педагогічному закладі освіти. Результати її застосування свідчать про підвищення якісної успішності навчання студентів експериментальних груп, а також розширенні їх уявлення про майбутню професійну діяльність інженера-педагога. Застосування методики дозволило також запобігти традиційного зниження якісної успішності студентів на другому курсі та підвисити цей показник в експериментальних групах майже вдвічі.

Результати нашого дослідження не претендують на вичерпність проблеми удосконалення професійної підготовки інженерно-педагогічних кадрів для закладів проф. тех. освіти.

Актуальними вважаємо питання розвитку професійно значущих якостей майбутніх інженерів-педагогів під час навчання у ВНЗ, формування й розвиток креативних здібностей студентів інженерно-педагогічної академії, формування психологічної готовності студентів 1-2 курсів до вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу. освіта студент педагогічний

Необхідність вирішення цих проблем не термінується сучасними потребами системи проф. тех. освіти у кваліфікованих інженерно-педагогічних працівниках і ускладнюється специфікою інженерно-педагогічної професії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Гура С.О. Педагогічне управління адаптацією першокурсників в інженерно-педагогічному закладі освіти / Професійна освіта: теорія і практика: науково-методичний бюлетень № 1-2 (7-8). - Харків: Харківський обласний учбово-методичний центр професійної освіти, 1998. - С. 161-166. - 0,2 авт. арк.

Гура С.О. Оптимізація процесу адаптації майбутніх інженерів-педагогів і її педагогічне управління / Професійна освіта: теорія і практика: науково-методичний бюлетень № 1 (9). - Харків: Харківський обласний учбово-методичний центр професійної освіти, 1999. - С. 114-121. - 0,4 авт. арк.

Васильєв І.Б., Гура С.О. Факторний аналіз адаптації студентів в інженерно-педагогічному закладі освіти // Придніпровський науковий вісник. - №77 (144). - Дніпропетровськ, 1998. - С. 13-19. - 0,25 авт. арк. (особистий внесок полягає у розробці методики виявлення факторних навантажень та її експериментальній перевірці, 0,15 авт. арк.).

Гура С.О. Організаційно-педагогічне забезпечення адаптації першокурсників інженерно-педагогічному ВНЗ до навчання // Придніпровський науковий вісник. - №77 (144). - Дніпропетровськ, 1998. - С. 56-64. - 0,45 авт. арк.

Гура С.О. Роль куратора в адаптації майбутніх інженерів-педагогів: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський інститут мистецтв ім. Котляревського, 2000. - Вип. 5.- С. 180-185. - 0,2 авт. арк.

Гура С.О. Підготовка кураторів до оптимізації адаптації студентів інженерно-педагогічного закладу освіти: Зб. наук. пр. “Сучасні підходи до оптимізації педагогічного процесу”. - Київ: Науковий світ, 2001. - С. 22-28. - 0,2 авт. арк.

Гура С.О. Експертне оцінювання факторів адаптації студентів інженерно-педагогічного закладу освіти / Інтенсифікація професійної підготовки студентів у навчальних закладах гуманітарної спрямованості: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Харків: Принт Дизайн, 2003 - С. 61-67. - 0,3 авт. арк.

Гура С.А. Первокурсник. Информационное пособие для первокурсников. - Харьков, 1998. - 50 с. - 1,3 авт. арк.

Гура С.О. Методика адаптації студентів інженерно-педагогічного закладу освіти. Методичний посібник. - Харків, 2002. - 22 с. - 0,98 авт. арк.

Гура С.А. Педагогические проблемы модульно-рейтинговой технологии обучения в вузе // Проблемы ступенчатой подготовки инженерно-педагогического образования: Материалы ХVІІІ научно-методической конференции. - Харьков: УИПА, 1995. - С. 56-58. - 0,08 авт. арк.

Бакатанова В.Б., Гура С.О. Основні напрями гуманізації інженерно-педагогічної освіти // Вісник Харківського державного політехнічного університету: Праці міжнародної науково-методичної конференції “Гуманізація вищої освіти та виховної роботи”. 10-12 лютого, 1998 р. Спеціальний випуск. - Випуск 22. - Харків, ХДПУ, 1998. - С. 29-31. - 0,2 авт. арк. (особистий внесок полягає у зборі, обробці та інтерпретації даних про стан гуманізації інженерно-педагогічної освіти; 0,1 авт. арк.).

Гура С.О. Деякі аспекти інженерно-педагогічної підготовки // Удосконалення організації дипломного проектування, підвищення якості дипломних проектів і робіт: Матеріали ХІХ науково-практичної конференції. - Харків: УІПА, 1998. - С. 22-24. - 0,08 авт. арк.

Гура С.О. Про умови та фактори адаптації першокурсників до навчання в інженерно-педагогічному вузі / Актуальні проблеми інженерної підготовки спеціалістів у навчальних закладах, інженерно-педагогічного профілю: Зб. наук. пр. - Харків: УІПА, 2001. - С. 221-223. - 0,1 авт. арк.

Гура С.О. Особливості адаптації студентів інженерно-педагогічних вузів під час вивчення психолого-педагогічних дисциплін // Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи: Матеріали Першої міжнародної науково-методичної конференції, 26-27 жовтня 1999 р. - К.: НТТУ-КПІ, 1999. - С. 106-108. - 0,12 авт. арк.

Размещено на Allbest.ru

...