Музично-педагогічні ідеї та просвітницька діяльність Г.С. Сковороди на Слобожанщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Г.С.СКОВОРОДИ НА СЛОБОЖАНЩИНІ

БАКАЙ СВІТЛАНА ЮРІЇВНА

Харків - 2004

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми.

Одним із пріоритетних напрямів, визначених державною національною програмою „Освіта” (Україна ХХІ ст.) та Національною доктриною, є особистісна орієнтація освіти, формування в молоді національних і загальнолюдських цінностей, розвиток музично-естетичної культури, творчих здібностей і обдарувань, навичок самоосвіти і самореалізації особистості. Вирішення цих завдань спонукає педагогів-науковців, діячів освіти й культури України на ґрунтовне вивчення та творче використання спадщини вітчизняних прогресивних педагогів минулого.

В історії педагогічної думки ХVІІІ ст. одне з чільних місць займає педагогічна спадщина й просвітницька діяльність видатного педагога-наставника, філософа, музиканта і просвітителя Григорія Савича Сковороди (1722-1794). Згідно з періодизацією педагогічної думки в Україні, розробленою та обґрунтованою академіком О.В.Сухомлинською Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. - К.: А.П.Н., 2003. - С. 65. , педагогічна спадщина Г.С.Сковороди складалася і розвивалася в період педагогіки і школи Козацької доби (українського бароко), хронологічні межі якого охоплюють другу половину ХVІІ - ХVІІІ ст.

Вітчизняні педагоги, філософи, історики, мистецтвознавці ХІХ-ХХ ст. приділяли велику увагу життю та творчості Г.С.Сковороди - найвидатнішої постаті XVIII ст. Вивчення джерел свідчить, що життєвий шлях, різні аспекти соціально-педагогічної й громадсько-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди грунтовно аналізуються в монографічних дослідженнях і змістовних роботах В.Аскоченського, Д.Багалія, Ю.Барабаша, Г.Данилевського, І.Драча, М.Закалюжного, В.Зеньковського, Ф.Зеленогорського, В.Ерна, М.Ковалинського, Г.Костюка, С.Кримського, С.Литвинова, А.Лосєва, Ю.Лошиця, Л.Махновця, Ф.Науменка, А.Ніженець, І.Пільгука, П.Попова, М.Поповича, І.Приступи, І.Срезневського, В.Струбицького, М.Сумцова, А.Хіждеу, З.Хижняк, В.Шевчука. Автори визначають багатогранність особистості мислителя і підкреслюють музичну обдарованість як важливу складову його творчості.

Філософські погляди Г.С.Сковороди розкрито в докторській дисертації М.Редька та в кандидатській І.Табачникова, а також у статтях Ю.Барабаша, Т.Білича, В.Бонч-Бруєвича, А.Єфименко, І.Стогнія та деяких інших діячів науки.

Особливостям літературно-поетичної спадщини Г.С.Сковороди, аналізу багатої мови його творів, зв'язку поезії з народною творчістю, а також ролі мови у творчій спадщині Г.С.Сковороди присвячено статті М.Возняка, О.Костенка, О.Мазуркевича, О.Пахльовської, В.Перетца, О.Потебні та Л.Ушкалова.

Питання використання латинської мови в літературних та педагогічних працях Г.С.Сковороди, місце літературних творів письменника в українській і світовій гуманістиці ХХ ст. висвітлене в кандидатських дисертаціях Н.Корж та Н.Бордукової.

Літературному спадку мислителя присвячено твори українських письменників - Г.Квітки-Основ'яненка, М.Коцюбинського, М.Рильського, П.Тичини, І.Франка, Т.Шевченка. Автори популяризують творчість Г.С.Сковороди як літератора, художника, музиканта і мандрівного вчителя життя, зазначають, що його праці посідали вагоме місце серед духовних надбань України, сприяли патріотичному і громадянському вихованню молоді та народу в цілому. До творчості мислителя неодноразово зверталися і російські письменники - В.Бєлінський, О.Герцен, Максим Горький, Л. Толстой, М. Чернишевський.

В образотворчому мистецтві постать Г.С.Сковороди як видатного педагога і просвітителя відображають художники й скульптори С.Васильківський, В.Зноба, І.Кавалерідзе, В.Касіян, Ю.Павлович, Т.Яблонська.

Деякі відомості про музичну та пісенну творчість Г.С.Сковороди у дослідженнях і статтях висвітлюють музикознавці М.Боровик „Григорій Сковорода і музика”(1975), Г.Верба „Григорій Сковорода і музика”(1997), М.Грицай, І.Іваньо „Григорій Сковорода і народна пісня” (1965), І.Комарова „Музика Сковороди?” (1972), Б.Мартусь „Г.С.Сковорода - композитор” (1968), Т.Ткаченко „Використання надбань Г.С.Сковороди у вокально-педагогічній підготовці української молоді” (2002), Л.Яросевич „Григорій Сковорода і музика”(1996).

Це питання також досліджується в розділі кандидатської дисертації О.Шреєр-Ткаченко „Українська пісня-романс в її джерелах і розвитку 17-18 ст.” (1947) та в її роботі „Г.Сковорода - музикант” (1972) та інших. Автори розкривають важливу роль музичних здобутків Г.С.Сковороди для розвитку національного музичного мистецтва і громадянського виховання народу України.

Педагогічній спадщині Г.С.Сковороди присвячено кандидатські дисертації Г.Гребенної „Педагогические взгляды Г.С.Сковороды” (1959 р.) і О.Тулякова „Античні ідеї про навчання, виховання та освіту в творчій спадщині Г.С.Сковороди” (1999 р.).

У дисертації та статтях Г.Гребенної висвітлено життєвий шлях, світогляд Г.С.Сковороди, проаналізовано типові особливості його поглядів на виховання та освіту, такі як демократизм, народність, патріотизм і гуманізм, підкреслено педагогічну доцільність розкритих просвітянином ідей про людське щастя, самопізнання людиною власних природних здібностей, показано провідну роль учителя в навчально-виховному процесі, розкрито питання фізичного, розумового, морального та естетичного виховання в спадщині Г.С.Сковороди з урахуванням історичних умов того часу.

У дисертації та статтях О.Тулякова аналізується спорідненість світоглядних основ античних та сковородинівських педагогічних ідей, висвітлюється творче опрацювання Г.С.Сковородою епістолярних і драматургічних античних методів виховання та освіти: калокагатії, сократівського повчального і творчого діалогів, засобів і прийомів античної драматургії та психагогії, розкривається елінно-сковородинівська система освіти.

Окремі аспекти педагогічних поглядів Г.С.Сковороди розглядаються в статтях С.Русової „Григорий Саввич Сковорода, украинский народный учитель и философ” (1894) і „Воспитательные идеи Г.С.Сковороды” (1897), Ф.Сватикова „Г.С.Сковорода и его педагогические взгляды” (1938), К.Бендрикова „Г.С.Сковорода - выдающийся украинский философ и педагог” (1951).

Педагогічні ідеї мислителя аналізуються і в статтях Ф.Науменка і Є.Приступи „Традиції народної педагогіки в творчості Г.Сковороди” (1972), С.Литвинова „Г.С.Сковорода про виховання і розвиток розуму” (1972), О.Мазуркевича „Література як засіб виховання в учительській діяльності і творчій спадщині Г.С.Сковороди” (1972), А.Ніженець „Діяльність Г.С.Сковороди в Переяславському і Харківському колегіумах” (1972), І.Пухи „Деякі питання теорії навчання в спадщині Г.С.Сковороди” (1972) і „Освітня діяльність і педагогічні погляди Г.Сковороди” (1973).

Автори зазначають, що педагогічна спадщина Г.С.Сковороди належить до визначних надбань української та світової прогресивної педагогічної думки й культури ХVІІІ ст., наголошують на особливостях світогляду педагога-демократа і гуманіста, які плідно відбилися в його багатогранній педагогічній діяльності, підкреслюють важливість самопізнання людиною власного покликання і щастя в праці за здібностями, що сприятиме розвитку суспільства.

Загально-педагогічні погляди Г.С.Сковороди висвітлюються в статтях сучасних педагогів-науковців Л.Атлантової „Григорий Саввич Сковорода(1722-1794)” (1988), О.Любара і Д.Федоренка „Освітня діяльність і педагогічні погляди Г.Сковороди” (1999), Л.Попової „Г.С.Сковорода - просвітитель і педагог” (1999) і „Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Г.Сковороди на Харківщині”(2003) та деяких інших.

У статтях автори наголошують на актуальності використання педагогічних поглядів Г.С.Сковороди в умовах поглиблення національної спрямованості виховання сучасної молоді, зазначають, що провідну мету виховання й освіти педагог вбачав у формуванні „істинної” людини, виявленні та розвитку її „сродних” здібностей, створенні нового, справедливого суспільства шляхом впровадження загальної освіти, самопізнання і самовиховання особистості, опори в навчально-виховній діяльності на багатовікові традиції і звичаї українського народу, його тисячолітній фольклор.

Однак проведений ґрунтовний аналіз історико-педагогічних і сучасних педагогічних та музикознавчих джерел показує, що теоретичні музично-педагогічні ідеї та практична просвітницька діяльність Г.С.Сковороди в регіональному аспекті не були предметом спеціального науково-педагогічного дослідження і як педагогічно доцільна частина його багатогранної наукової спадщини систематизовано не аналізувалися, що й визначило вибір теми дисертації „Музично-педагогічні ідеї та просвітницька діяльність Г.С.Сковороди на Слобожанщині”.

Зв`язок з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки і порівняльної педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за колективною темою „Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ-ХХ ст.”. Тему дисертації затверджено рішенням бюро ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології Академії педагогічних наук України (протокол № 8 від 29.10.2002).

Об'єкт дослідження - музично-педагогічна спадщина Г.С. Сковороди.

Предмет дослідження - теоретичні музично-педагогічні ідеї та практична просвітницька діяльність Г.С. Сковороди на Слобожанщині.

Мета дослідження - виявити і систематизувати теоретичні ідеї та узагальнити практичну музично-педагогічну діяльність Г.С.Сковороди на Слобожанщині, розкрити перспективи використання здобутків просвітянина в умовах розвитку системи національної освіти в сучасній Україні.

Виходячи з об`єкта, предмета та мети дослідження, були визначені завдання:

- розкрити становлення та розвиток теоретичних музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди на різних етапах;

- визначити й проаналізувати основні принципи музично-педагогічного виховання особистості в спадщині Г.С.Сковороди;

- виділити та охарактеризувати напрями музично-просвітницької діяльності педагога-наставника на Слобожанщині;

- розглянути перспективи використання музично-педагогічних надбань Г.С.Сковороди в сучасних умовах.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність та взаємозв`язок історії із сьогоденням, методологічні положення державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття) та Національної доктрини розвитку освіти, доцільність творчого використання теоретичних надбань та історико-педагогічного досвіду минулого в сучасних умовах.

Методи дослідження: історико-педагогічний, теоретичний і системно-структурний методи використовувалися з метою систематизації теоретичних музично-педагогічних ідей та досвіду практичної національно-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди в навчальних закладах та серед населення Слобожанщини; проблемно-цільовий, порівняльний і аналіз архівних документів з метою виявлення, використання та введення в науковий обіг нових архівних матеріалів, музично-педагогічної й мистецтвознавчої науково-методичної літератури, періодичних видань досліджуваного періоду, матеріалів листування, спогадів учнів і сучасників Г.С.Сковороди. Використання методів здійснювалося на засадах альтернативних підходів до обробки зібраних фактичних даних.

Джерелознавчу базу дослідження становили матеріали шістьох архівів: Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ) (фонди 51, 52, 59, 64, 127, 128, 166, 220, 221, 269, 707, 711, 871, 990, 1710, 1725, 1973, 2052, 2168), Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва (ЦДАМЛМ) (фонди 149, 1080, 1132), відділу рукописних фондів і текстології інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (ІЛ ВРФТ) (фонди 23, 37, 86, 95, 111, 136, 137, 170), Інституту рукопису та рідкісних видань Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського (ІР НБУВ) (фонд Ф. ДА) м. Києва, Харківського державного обласного архіву (ХДОА) (фонди Р-203, Р-845, Р-1964) і Державного архіву Полтавської області (ДАПО) (фонд 801), опрацьовано 39 архівних фондів, 108 одиниць зберігання.

У процесі роботи над дисертацією вивчалися та аналізувалися матеріали наукових бібліотек Інституту педагогіки АПН України, Національної наукової бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, бібліотек Києво-Могилянської академії і Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, бібліотеки О.Ольжича Інституту філософії НАН України й Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Т.Рильського і Духовної академії м. Києва, Обласної бібліотеки м. Полтави і наукових бібліотек м.Харкова: Національного університету ім. В.Н.Каразіна, бібліотеки ім. В.Г.Короленка, Спеціалізованої музично-театральної бібліотеки ім. К.С.Станіславського, бібліотеки Інституту мистецтв ім. І.П.Котляревського.

У ході дослідження було використано матеріали меморіального музею Г.С.Сковороди м.Переяслава-Хмельницького, літературно-меморіальних музеїв с.Чорнухи Полтавської області та с. Сковородинівки Харківської області.

У процесі роботи над дисертацією використовувалися також зарубіжні матеріали, одержані з США через інтернет та під час листування з науковцями музичних шкіл, мистецьких інститутів, навчальних закладів та наукових бібліотек ряду міст Німеччини.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 20-90-ті рр. ХVІІІ ст. - період становлення, формування й розвитку теоретичних музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди та роки впровадження педагогом набутих ідей у практичну національну музично-просвітницьку діяльність на Слобожанщині.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше здійснено цілісний аналіз музично-педагогічних ідей та досвіду практичної музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди в регіональному аспекті:

- виявлено та розкрито основні етапи становлення і розвитку музично-педагогічних ідей просвітянина;

- визначено та обґрунтовано принципи музично-педагогічного виховання особистості в спадщині Г.С.Сковороди;

- розкрито практичний досвід роботи педагога з формування музичних знань, умінь і навичок студентів у процесі викладацької діяльності на Переяславщині та Харківщині;

- виділено і охарактеризовано напрями національної музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди серед населення Слобожанщини;

- окреслено перспективи використання музично-педагогічних ідей та досвіду Г.С.Сковороди в умовах розвитку системи національної освіти в Україні.

Особистий внесок дисертанта в публікації, написаній в співавторстві, визначається тим, що проаналізовано і введено в науковий обіг філософсько-педагогічні й сатиричні пісні та вірші Г.С.Сковороди зі збірки „Сад божественних пісень”, спрямовані на патріотичне і громадянське виховання молоді та українського народу в цілому.

Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що основні положення і висновки, отримані в ході наукового пошуку, використовувалися в курсах педагогіки та історії педагогіки, методики музичного виховання і хорового співу, на конкурсах педагогічної майстерності та під час проведення молодіжних культурно-просвітніх заходів у позанавчальній виховній діяльності в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди.

Результати дослідження впроваджувалися в навчальний процес Інституту післядипломної освіти Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди в курсі „Теорія та історія педагогіки”(довідка № 107 від 20.05.2003), у навчально-виховний процес Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти на курсах підвищення кваліфікації вчителів музики (довідка № 112 від 24.06.2003).

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці програм курсів спеціальних дисциплін у навчальних закладах мистецтв, культури і театральних, а також під час виробничої практики в педагогічних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації та закладів мистецької спрямованості.

Достовірність і аргументованість результатів дослідження забезпечуються використанням документів, рукописів та інших музично-педагогічних матеріалів, знайдених у шістьох державних архівах: каталогів з курсу викладання предметів у Харківському колегіумі, листування Г.С.Сковороди, спогадів його учнів та біографів, опорою на наукові праці й посібники Г.С.Сковороди і матеріали педагогічної періодики досліджуваних років, застосуванням комплексу наукових методів, підпорядкованих меті, предмету і завданням роботи, впровадженням теоретичних ідей і національного музично-просвітницького досвіду Г.С.Сковороди в процес виховання молоді на сучасному етапі.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних положень роботи на засіданнях кафедр загальної педагогіки, історії педагогіки і порівняльної педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції молодих вчених та викладачів, присвяченої 190-річчю Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (Харків, 2001), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Освіта і доля нації” (Харків, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції „Козацькому роду нема переводу” (Харків, 2002), V міській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених Харківщини” (Харків, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Педагогічні засади формування в підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002), Міжвузівській науково-практичній конференції „Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів” до 280-річчя від дня народження Г.С.Сковороди (Харків, 2002).

Основні результати дослідження висвітлено в 12 наукових статтях, що відтворюють зміст дисертації, з них 11 - одноосібні, 8 - опубліковані в провідних наукових фахових виданнях. Загальний обсяг робіт - 4, 1 др. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел ( 432 найменування, з них 122 - архівні матеріали), переліку умовних скорочень і додатків (18). Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. Робота містить 4 таблиці, 1 схему та 11 зразків нотних записів музичних творів Г.С.Сковороди. Загальний обсяг дисертації -263 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

музичний просвітницький сковорода педагогічний

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, доцільність і хронологічні межі дослідження, визначено об`єкт, предмет, мету й завдання, розкрито джерелознавчу базу, висвітлено методологічні підходи і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних висновків, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі „Ступінь наукової розробки проблеми” проведено аналіз біографічних досліджень, історико-педагогічних і сучасних джерел, які висвітлюють різні напрями соціально-політичної, філософсько-етичної, педагогічної й громадсько-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди здійснених вітчизняними й зарубіжними педагогами, філософами, істориками, письменниками та мистецтвознавцями ХІХ-ХХ ст.

У другому розділі „Теоретичні музично-педагогічні ідеї Г.С.Сковороди” розглянуто становлення і розвиток музично-педагогічних ідей просвітянина, виділено і проаналізовано основні етапи їх розвитку, розкрито головні музичні поняття й принципи музично-педагогічного виховання особистості, визначені та обґрунтовані Г.С.Сковородою в його працях.

Виявлено, що підґрунтям становлення та розвитку світогляду й музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди було складне соціально-економічне і громадсько-просвітницьке життя України другої половини XVII-XVIII ст. періоду козацької доби і українського бароко, коріннями пов`язане з творами українських філософів, педагогів, релігійних діячів, авторів духовних та побутових кантів і псалмів. Саме на зразках слов`янського церковного співу, музичної народної творчості, народнопісенних та побутових традицій, поєднаних з досягненнями європейської хорової культури, закладалися основи формування музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди.

Дослідженням виявлено головні етапи розвитку музично-педагогічних ідей просвітянина, в основу яких було покладено життєвий та творчий шлях Г.С.Сковороди, вивчення його педагогічних і філософських праць, архівних матеріалів, аналіз історико-педагогічної та сучасної педагогічної й мистецтвознавчої літератури.

І-й етап - 20-50-ті рр. - відзначився становленням музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди під впливом національної народнопісенної творчості, навчання в Києво-Могилянській академії та навколишнього соціального середовища; ІІ-й - 50-60-ті рр. - характеризувався розвитком прогресивних музично-педагогічних ідей просвітянина в процесі викладацької діяльності на Переяславщині і Харківщині з урахуванням соціально-економічних умов життя України тих часів; ІІІ-й - 70-90-ті рр. - позначився формуванням нових ідей педагога-наставника в ході мандрівної музично-просвітницької діяльності на Слобожанщині, які були пов`язані з українським фольклором, народною творчістю, національними звичаями та музично-пісенними традиціями, що створювали українці протягом багатьох сторіч.

Показано, що в зародженні й становленні світогляду Г.С.Сковороди, інтересу до музичної народної творчості значну роль відіграли його батьки, дух українського національного виховання, притаманний козацькій родині селян-трудівників. На виховання духовного світу юнака вплинули також краса навколишньої української природи, збережена в житті селян любов до рідної землі, народнопісенні традиції. У хлопця зароджується інтерес до народної музики, він захоплюється козацькими, кріпацькими, обрядовими піснями, що виконували кобзарі та лірники. У чорнуській школі більш виразно виявилися його музичні обдарування, любов до музики й співу, Григорій вчиться грати на народних музичних інструментах, одержує перші знання та вміння з виконання церковних співів.

У формуванні музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди на першому етапі важливу роль відіграли науково-методичні праці та діяльність просвітителів-музикознавців Києво-Могилянської академії Г.Кониського, І.Гізеля, Т.Прокоповича, С.Тодорського, лекції яких він слухав у процесі навчання. Сприяла цьому і академічна бібліотека, започаткована книгозбірнею Петра Могили, де Г.С.Сковорода вивчав філософські та педагогічні твори античних і вітчизняних учених.

В академії Г.С.Сковорода здобув загальноосвітні теоретичні знання, набув певного рівня музичної підготовки, оволодів уміннями і навичками гри на народних музичних інструментах та основами композиторської праці. Формуванню національної музичної культури і професійних якостей педагога-музиканта сприяли викладачі циклу музичних дисциплін, автори теоретичних праць Ю.Баранович, М.Козачинський, С.Лободовський, Й.Мохов, В.Сербжинський.

Аналіз архівних даних свідчить, що на цьому етапі Г.С.Сковорода витримав конкурсний відбір до придворної хорової капели, за два роки діяльності в ній отримав ґрунтовну музичну освіту та здобув звання „придворного уставника”, який поєднував функції диригента, вчителя співу та заспівувача в хорі, став професійним педагогом-музикантом. Поряд з цим, перебуваючи за кордоном у складі торговельної місії, він познайомився з життям, звичаями, фольклором та побутом народів Австрії, Італії, Польщі, Словаччини та Німеччини, збагатив знання з іноземних мов і дійшов висновку, що людині не треба „шукати щастя за морем”, а цінувати те, що даровано їй від власної природи.

Найбільш плідним у розвитку музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди був другий етап, пов`язаний з викладацькою діяльністю в Переяславському і Харківському колегіумах. Дослідженням виявлено, що на цьому етапі Г.С.Сковорода, на відміну від своїх попередників - викладачів музичних дисциплін, в педагогічних і філософських працях визначив мету музично-педагогічного виховання особистості, якою вважав формування духовного світу особистості, пізнання й розвиток притаманних кожній людині здібностей та обдарувань, для того, щоб вона мала змогу плідно використати їх у самостійному житті.

У зазначений період Г.С.Сковорода також обґрунтував своє розуміння музики як „філософії педагогіки”, що відображала людську красу, сприяла самопізнанню та самовдосконаленню людини, допомагала розкриттю її внутрішнього світу. Український фольклор просвітитель сприймав як „тритисячолітню піч”, що „неопально” випікала та плідно зберігала багатовікову народну мудрість, народні звичаї і традиції, філософія в його розумінні - це „всеозброєння” і „найдосконаліша музика”.

Спираючись на ці поняття, Г.С.Сковорода обґрунтував принципи музично-педагогічного виховання „істинної” людини. Головними серед них були принципи національного виховання особистості на засадах музичного мистецтва; опори на народнопісенну творчість як основу духовного формування особистості; самопізнання особистістю „сродних” музично-педагогічних нахилів і здібностей шляхом використання різних жанрів і форм музики; самореалізація людиною притаманних їй музично-педагогічних обдарувань під час майбутньої професійної життєдіяльності; виявлення та розвиток акторсько-педагогічних можливостей особистості за допомогою театрального мистецтва.

Розроблені в цей період новаторські музично-педагогічні ідеї Г.С.Сковорода розкрив у посібниках „Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной” і „Начальная дверь ко христианскому добронравию”. Головними серед них були духовне очищення та збагачення вихованців, опора на музичне мистецтво як плідний фактор розвитку творчого потенціалу особистості; виявлення „сродності” та розвиток природних нахилів і обдарувань шляхом самопізнання і самовиховання; самореалізація особистістю творчих можливостей під час майбутньої життєдіяльності.

Новаторські ідеї, незалежність поглядів Г.С.Сковороди, відстоювання його права на свободу вибору змісту і форм виховання й навчання призвели до конфліктів з духовним керівництвом колегіумів і змусили педагога залишити викладацьку роботу.

У дисертації показано, що третій етап позначився подальшим розвитком музично-педагогічних ідей у ході 25-річної мандрівної музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди серед населення Слобожанщини. На цьому етапі педагог-наставник утверджував ідеали добра, краси та людяності, підкреслював необхідність враховувати у виховній роботі національні соціально-економічні та духовні традиції, морально-етичні й естетичні особливості, народнопісенні та інші творчі надбання українського народу.

Джерела свідчать, що органічна єдність пісенної творчості Г.С.Сковороди з життям і болем народу зумовлювалася не лише демократизмом і гуманізмом його світогляду, а й тим, що в музичному вихованні особистості він спирався на вагомий народний досвід, багатовікові засоби українського музичного фольклору. За спогадами сучасників, ідеї Г.С.Сковороди мали глибокий вплив на людей, які віддячували йому любов`ю та повагою, а філософ віддавав їм свої багатогранні знання, ділився корисним досвідом музично-педагогічної творчості.

У третьому розділі „Музично-просвітницька діяльність Г.С.Сковороди на Слобожанщині” висвітлено практичну викладацьку навчально-виховну роботу просвітянина з учнівською молоддю Переяславщини та Харківщини, розкрито напрями національної просвітницької музичної діяльності педагога-наставника серед різних верств населення та виявлено особливості використання його народнопісенної спадщини на Слобожанщині.

Працюючи у Переяславському колегіумі та домашнім вчителем-вихователем в родині поміщика С.Томари на Переяславщині, Г.С.Сковорода враховував природні нахили вихованців, формував у них інтерес до музики, співу, поетичного мистецтва, виховував кращі загальнолюдські риси, пояснював, що усвідомлювати істину, здобувати знання краще самостійно, бо нерозумно випрошувати те, чого можна досягти самому.

Аналіз архівних матеріалів свідчить, що, викладаючи у 50-60-ті рр. поетику, синтаксис і грецьку мову в Харківському колегіумі, Г.С.Сковорода виділяв різні ступені підготовки учнів до навчання, спираючись на їхні розумові здібності. До оцінки знань вихованців педагог підходив диференційовано, давав кожному індивідуальну психолого-педагогічну характеристику, поділяючи учнів на здібних до навчання, достатньо підготовлених і недостатньо здібних, слабо чи зовсім слабо підготовлених. Але жодного із слабо підготовлених учнів не було відраховано зі школи, бо педагог вважав за доцільне допомогти їм отримати знання відповідно до рівня здібностей.

У спогадах сучасників, учнів, біографів розповідається, що педагог проводив у колегіумах такі форми музичних занять, як індивідуальні уроки співу та колективні заняття з хором у супроводі органу, прогулянки на природу, бесіди, додаткові заняття з музики, що давало змогу розширити навчальний матеріал.

Під час занять Г.С.Сковорода - педагог закликав вихованців „пробудитися ото сну”, уважно озирнутися навколо, побачити реальний світ і сформувати в собі духовно багату „істинну” людину, з благородним серцем, чистою душею і світлим розумом. Він обстоював ідеї емоційно-образної наочності в навчанні, формував у студентів уміння і навички багатоголосної музики, розвивав музичний слух, закладав основи національної музичної культури шляхом вивчення народних пісень, історичних дум, що прославляли любов до рідної землі, повагу до людей-трудівників, засуджували аморальні вчинки, соціальну несправедливість.

Г.С.Сковорода приходив на заняття, тримаючи в руках сопілку і флейту, на яких добирав мотиви, розкриваючи пісенну мелодійність поезії. Педагог розповідав легенду про сопілку, що звучала голосом рідної землі, після занять запрошував лірників виконувати народні псалми, в яких висвітлювались погляди на людську особистість, її життя та діяльність, існуюче в навколишньому світі добро і зло. На заняттях Григорій Савич читав студентам вірші, разом з ними співав українські народні пісні, супроводжуючи їх грою на музичних інструментах, виховував у молоді патріотичні почуття та якості, любов до народної творчості, розуміння краси природи, необхідність її збереження.

У процесі вивчення поезії, риторики та богослов`я в Харківському колегіумі студенти отримували світську й духовну музичну освіту, виступали із самодіяльними концертами на урочистих зборах, приватних вечірках, співали канти, грали в оркестрі. Г.С.Сковорода з повагою ставився до учнів, виховував у них працелюбність, чесність і людяність, зазначав, що музичне мистецтво сприяє розвитку духовності особистості, формуванню в неї загально-педагогічних здібностей, розкриває можливості її самовиховання та самореалізації.

У ході дослідження виділено та охарактеризовано основні напрями музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди на Слобожанщині: музично-педагогічна викладацька робота з учнівською молоддю на Переяславщині та Харківщині; музична національно-просвітницька діяльність педагога-наставника серед різних верств населення; використання творчої народнопісенної спадщини як засобу розвитку української музичної культури, високих моральних і гуманних якостей людей, формування в них прагнення до життя, де будуть панувати правда, добро і справедливість.

У розділі розкрито особливості музично-педагогічної діяльності Г.С.Сковороди. Показано, що у вихованні й освіті людей він вбачав своє покликання і важливу мету існування, а музику розглядав як дійовий чинник гуманного розвитку людської особистості. Педагог заснував в Україні новий музичний жанр побутової сольної пісні з інструментальним супроводом, розширив тематичні межі лірики ХVІІІ ст. та збагатив музично-поетичну творчість новими мотивами й образами, близькими українському народу.

Вивчення напрямів та особливостей національної музично-просвітницької діяльності педагога-наставника на Слобожанщині показує, що його музично-поетичну спадщину зберегли для наступних поколінь творчо перероблені та використані просвітянином усні народнопісенні здобутки, які ще за його життя увійшли до репертуару співаків-бандуристів, лірників, мандрівних дяків. До наших часів образ Г.С.Сковороди уособлює поєднання високоосвіченого, вільнодумного народного філософа, просвітянина, педагога-музиканта.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Музично-педагогічна спадщина Г.С.Сковороди являє собою прогресивне соціально-педагогічне явище, в якому органічно поєднувалися теоретичні ідеї та регіональний досвід музично-просвітницької діяльності педагога-наставника. Музично-педагогічна спадщина мислителя спрямовувалася на національне виховання людської особистості, самопізнання та самореалізацію особистістю „сродних” музичних нахилів, здібностей та обдарувань у процесі майбутньої практичної життєдіяльності за покликанням.

Теоретичні музично-педагогічні ідеї та практична просвітницька діяльність Г.С.Сковороди ґрунтувалися на кращих здобутках другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст. - періоду педагогічної думки і школи Козацької доби (українського бароко) в галузі педагогіки, філософії та народнопісенної творчості - й відзначалися високим рівнем духовності, демократизмом та гуманізмом.

2. Динаміка поступового становлення та розвитку теоретичних музично-педагогічних ідей просвітянина в навчальних закладах та серед населення Слобожанщини складається з трьох основних етапів: І-й - 20-50-ті рр. - становлення музично-педагогічних ідей під впливом національної народнопісенної творчості, навчання в Києво-Могилянській академії та навколишнього соціального середовища; ІІ-й - 50-60-ті рр. - розвиток прогресивних музично-педагогічних ідей у процесі викладацької діяльності на Переяславщині і Харківщині з урахуванням соціально-економічних умов життя України тих часів; ІІІ-й - 70-90-ті рр. - формування нових ідей педагога-наставника в ході мандрівної музично-просвітницької діяльності на Слобожанщині, пов`язаних з українським фольклором, народною творчістю, національними звичаями та музично-пісенними традиціями.

3. У педагогічних і філософських працях, знайдених в архівах нових матеріалах, листах до учнів Г.С.Сковорода, на відміну від своїх попередників, уперше дав визначення мети музично-педагогічного виховання та провідних музично-педагогічних понять: музики як „філософії педагогіки”, українського фольклору як „тритисячолітньої печі” та філософії як „всеозброєння” і „найдосконалішої музики”.

4. Розуміння сутності цих понять та їх ролі у духовному розвитку особистості лягло в основу обґрунтування Г.С.Сковородою принципів музично-педагогічного виховання. Серед них були принципи національного виховання особистості на засадах музичного мистецтва; опори на народнопісенну творчість як основу духовного формування особистості; самопізнання особистістю „сродних” музично-педагогічних нахилів і здібностей шляхом використання різних жанрів і форм музики; самореалізація людиною притаманних їй музично-педагогічних обдарувань під час майбутньої професійної життєдіяльності; виявлення та розвиток акторсько-педагогічних можливостей особистості за допомогою театрального мистецтва.

5. Основними напрямами музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди на Слобожанщині були музично-педагогічна викладацька робота з учнівською молоддю на Переяславщині та Харківщині; музична національно-просвітницька діяльність педагога-наставника серед різних верств населення; використання творчої народнопісенної спадщини як засобу розвитку української музичної культури, високих моральних і гуманних якостей людей, формування в них прагнення до життя, де будуть панувати правда, добро і справедливість.

6. Провідними тенденціями розвитку музично-педагогічних ідей Г.С.Сковороди були такі:

- становлення та розвиток ідей національного гуманного виховання населення Слобожанщини шляхом широкої просвітницької діяльності, спрямованої на виховання „істинної” людини, формування в неї високих моральних якостей, які створювали українці протягом багатьох сторіч;

- пізнання людською особистістю притаманних „сродних” музично-педагогічних нахилів, здібностей і обдарувань з метою подальшої самореалізації їх у майбутній самостійній життєдіяльності за покликанням;

- динамічний розвиток різних форм народнопісенних ідей на засадах слов`янського церковного і світського співу та українського музичного фольклору: багатоголосного хорового співу, кантів і псалмів, побутових пісень-романсів, обрядових пісень і пісень-казок, прислів`їв, колядок та ін.

Вихованню духовності, національної культури школярів, студентів, викладачів навчальних закладів сучасної України сприятиме:

- залучення вчителів, викладачів вищих і середніх навчальних закладів, представників громадських молодіжних організацій до вивчення та використання національної музично-педагогічної спадщини Г.С.Сковороди в навчально-виховній роботі з різними соціальними категоріями молоді;

- використання в науковій педагогіці теоретичних музичних понять та принципів музично-педагогічного виховання, обґрунтованих Г.С.Сковородою при розробці змісту, методів і форм навчальної та позанавчальної діяльності в школах, середніх та вищих навчальних закладах;

- формування майбутніх вчителів, викладачів середніх і вищих навчальних закладів на зразках філософсько-педагогічної народнопісенної спадщини Г.С.Сковороди як педагогів-митців, що знайдуть своє покликання у творчій педагогічній праці з молоддю;

- упровадження в сучасну підготовку викладацьких кадрів проголошених Г.С.Сковородою ідей безперервної самоосвіти, самовиховання і самореалізації набутого музично-педагогічного досвіду.

Проведене дослідження є першою спробою систематизації теоретичних музично-педагогічних ідей та узагальнення практичної музично-просвітницької діяльності Г.С.Сковороди на Слобожанщині. Подальшого вивчення потребують погляди Г.С.Сковороди з питань національного гуманного виховання людської особистості на багатовікових традиціях українського народу, а також питання самовиховання і самоосвіти різних соціальних груп молоді.

ЛІТЕРАТУРА

Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в таких публікаціях:

1. Бакай С.Ю. Деякі аспекти музично-просвітницької діяльності Г.С. Сковороди на Слобожанщині // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 16. - С. 26-31.

2. Бакай С.Ю. Формування музично-просвітницьких ідей Г.С.Сковороди // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 18. - Частина 2. - С. 105-110.

3. Бакай С.Ю. Музика як засіб духовного розвитку особистості в просвітницькій діяльності Г.С.Сковороди на Слобожанщині // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип.19. - Ч.1. - С. 23-27.

4. Бакай С.Ю. Головні етапи формування музично-просвітницьких ідей Г.Сковороди // Науковий вісник. Серія „Філософія” /Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 9. - С. 12-17.

5. Бакай С.Ю. Становлення та розвиток музично-педагогічних ідей у творчій спадщині Г.Сковороди // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. - Харків: ОВС, 2002. - Вип.21.- С. 13-17.

6. Бакай С.Ю. Г.Сковорода про духовне виховання особистості засобами музичного мистецтва // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - Київ, 2002. - Кн. ІІ. - С. 232-235.

7. Бакай С.Ю. Місце музично-просвітницьких ідей і діяльності Г.Сковороди в розвитку духовної спадщини Слобожанщини // Наукові записки кафедри педагогіки ХНУ ім. В.Н.Каразіна: Зб. наук. праць.- Харків, 2002. - Вип. 8. - С.26-32.

8. Попова Л.Д., Бакай С.Ю. Педагогічні ідеї та просвітницька діяльність Г.С.Сковороди на Слобожанщині. // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. - Харків: ОВС, 2002. - Вип. 9. - С. 5-11.

9. Бакай С.Ю. Практична музично-педагогічна діяльність Г.С.Сковороди з молоддю на Переяславщині та Харківщині // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Київ-Запоріжжя, 2003. - Вип. 26. - С. 252-256.

10. Бакай С.Ю. Шляхи використання музично-просвітницьких ідей Г.С.Сковороди в сучасних умовах // Вісник Харківського національного університету № 551. Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова. Матеріали V міської науково-практичної конференції. - Харків: ХНУ, 2002. - Ч.1. - С. 57-61.

11. Бакай С.Ю. Педагогічна підготовка майбутніх викладачів у творчій спадщині Г.С.Сковороди // Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Харків: ОВС, 2002. - С. 123-127.

12. Бакай С.Ю. Зміст педагогічної підготовки викладача в спадщині Г.Сковороди // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. - Харків: ОВС, 2003. - С. 28-29.

Размещено на Allbest.ru