Організаційні засади активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів в умовах вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційні засади активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів в умовах вищого навчального закладу

Студенти як майбутні фахівці з вищою освітою великою мірою визначають майбутнє нашої країни, тому вони повинні мати не тільки високий рівень професійної підготовленості, але й бути фізично витривалими, працездатними і здоровими.

Однак спостерігається тенденція погіршення стану здоров'я студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах. З кожним роком, як свідчить практика, збільшується кількість студентів, котрі займаються у спеціальних медичних групах. Майже 90% молоді мають відхилення у стані здоров'я, а понад 50% - незадовільну фізичну підготовленість (О.Д. Дубогай, В.І. Завацький, Ю.О. Короп, 1995; О.В. Дрозд, 1998, І.В. Поташнюк, Г.Є. Іванова, 1999; А.І. Драчук, 2001).

Аналізуючи стан фізичного виховання студентів, українські фахівці (Р.З. Поташнюк, 1995; В.І. Завацький, 1996; С.М. Канішевський, 1998; Г.Є. Іванова, 2000; Р.Т. Раєвський, 2000; С.А. Савчук, 2001; В.В. Романенко, 2003 та інші) стверджують, що серед більшості з них, зазвичай, не сформована потреба піклуватися про власне здоров'я. Вони покладаються на діяльність лікувальних закладів і нехтують ефективними, економічно вигідними засобами оздоровлення - фізичними вправами.

Відомо, що використання різноманітних видів фізкультурної діяльності сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, збільшенню тривалості життя, організації повноцінного дозвілля, боротьбі зі шкідливими звичками, створює умови пізнання власних можливостей і забезпечує оптимальні обсяги рухової активності. (С.А.Бозанова, 1982; О. Качеров, І. Козетов, 1999; Б.М Шиян, 2002 та інші).

Зараз ведеться активний пошук нових форм і методів підвищення якості фізичного виховання майбутніх фахівців з вищою освітою. Разом з тим аналіз спеціальної літератури (О.В.Дрозд, 1998; А.І. Драчук, 2001; В.П. Краснов, 2000; А.В. Домашенко, 2003; Т.Ю. Круцевич, 2003 та інші) свідчить про те, що теперішня організація фізичного виховання у вищих навчальних закладах недостатньо ефективна для підвищення рівня фізичної підготовленості, здоров'я та інтересу значної кількості студентів до занять фізичними вправами. Дослідники відзначають, що студентська молодь байдуже ставиться до змісту обов'язкових фізкультурних занять (С.М. Канішевський, 1998; Р.Т. Раєвський, 1998; О.О. Малімон, 1999; Є.М. Свіргунець, 2001; В.В. Романенко, 2003 та інші). Це свідчить про нагальну потребу розробки нових науково обґрунтованих шляхів удосконалення організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Комплексних досліджень організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів до сьогоднішнього часу проведено недостатньо. Зовсім не проводилися дослідження ролі вищого навчального закладу в активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів у навчальний, позанавчальний та вільний час.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України на 2001-2005 рр. за темою 2.1.9 «Оптимізація фізкультурно-оздоровчої роботи у навчальних закладах на основі диференційованого підходу з урахуванням темпів біологічного і морфофункціонального розвитку» (номер державної реєстрації 0103U000659). Роль автора полягала в розробці організаційних основ спортивно-оздоровчої діяльності студентів вищих навчальних закладів.

Об'єкт дослідження - фізичне виховання студентів вищих навчальних закладів України.

Предмет дослідження - активізація спортивно-оздоровчої діяльності студентів на основі змін в організації фізичного виховання у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження полягала у розробці моделі організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів вищого навчального закладу у навчальному і позанавчальному процесі та під час відпочинку.

Відповідно до поставленої мети дисертаційне дослідження було спрямоване на вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати стан організації спортивно-оздоровчої діяльності студентської молоді та її вплив на динаміку фізичної підготовленості студентів упродовж навчання.

2. Вивчити спортивно-оздоровчі потреби студентів та рівень їх задоволення в умовах вищого навчального закладу.

3. Розробити модель організації спортивно-оздоровчої роботи студентів вищого навчального закладу.

4. Експериментально перевірити ефективність впливу впровадженої моделі організації спортивно-оздоровчої діяльності на рівень фізичної підготовленості та фізичного здоров'я студентів.

Методи дослідження. У роботі використано комплекс взаємодоповнюючих методів, адекватних поставленим завданням, що широко використовуються у дослідженнях з теорії та методики фізичного виховання: аналіз науково-методичної, правової і програмно-нормативної бази, тестування фізичної підготовленості, анкетування, педагогічне спостереження, організаційно-педагогічний експеримент, методи визначення стану фізичного здоров'я, моделювання, методи математичної статистики.

Наукова новизна роботи:

- уперше запропоновано й апробовано організаційну модель спортивно-оздоровчої діяльності, яка дозволяє в умовах навчального закладу підвищити обсяги рухової активності, покращити стан здоров'я та рівень фізичної підготовленості студентів;

- доповнено наукову інформацію щодо формування у студентів позитивної мотивації до занять спортом шляхом застосування активної пропаганди спортивних досягнень студентів-спортсменів вищого навчального закладу і системи різноманітних заохочень;

- розширено й уточнено дані про зменшення показників захворюваності, покращення фізичної підготовленості та фізичного здоров'я, активізацію інтересів студентів до систематичних занять, які можна задовольнити оптимальною організацією фізкультурно-спортивної роботи у навчальний, позанавчальний та вільний час зусиллями навчального закладу.

Практичне значення дослідження:

- удосконалено організаційну структуру спортивно-оздоровчої діяльності в Технологічному університеті Поділля;

- впроваджено популярні серед студентської молоді види спорту, зокрема волейбол, атлетичну гімнастику, аеробіку в обов'язкові заняття з фізичного виховання у Технологічному університеті Поділля;

- оптимізовано рухову активність студентів шляхом внесення змін в організацію навчальних і позанавчальних занять;

- Розроблено методичні рекомендації з організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів вищих навчальних закладів.

Матеріали дослідження впроваджено у навчальний та позанавчальний процес фізичного виховання студентів Технологічного університету Поділля (від 1.09.2002), Луцького державного технічного університету (від 1.19.2003) та Національного університету «Львівська Політехніка» (від 1.02.2003) про що є відповідні акти впровадження.

Результати наших досліджень можна використовувати під час планування та організації навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах різного профілю.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні напряму, мети, конкретних завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалу, аналізі отриманих даних, написанні дисертації.

У роботах, виконаних у співавторстві, дисертантові належать результати досліджень, що стосуються змісту спортивно-оздоровчих потреб студентів, формування організаційної моделі спортивно-оздоровчої діяльності студентів Технологічного університету Поділля, удосконалення організаційно-управлінської структури спортивно-оздоровчої діяльності в умовах вищого навчального закладу.

Апробація результатів дослідження. Під час експерименту утворено навчальний спортивно-оздоровчий центр, положення про діяльність якого було затверджено 25 червня 2003 року під час засідання Вченої ради Технологічного університету Поділля.

Основні результати дослідження були предметом доповідей та обговорень на конференціях різних рівнів, у тому числі на міжнародній науково-практичній конференції «Молода спортивна наука України» (Львів, 2001-2004); всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів «Фізична культура, спорт та здоров'я» (Харків, 2002); всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 130-річчю від дня народження фундатора української системи фізичного виховання проф. Івана Боберського (Харків; Львів, 2003); всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми фізичного виховання студентів» (Дніпропетровськ, 2003); всеукраїнській науково-методичній конференції «Реалізація Національної програми «Фізичне виховання - здоров'я нації» у вищих навчальних закладах» (Хмельницький, 2002); міжрегіональній науково-практичній конференції «Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення (Львів, 2002, 2004); міжрегіональній науково-практичній конференції «Здоровий спосіб життя» (Славута, 2004); регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді Львівщини» (Львів, 2003), на конференціях професорсько-викладацького складу Технологічного університету Поділля й Львівського державного інституту фізичної культури, засіданнях наукового гуртка аспірантів та методичних об'єднанннях викладачів фізичного виховання Хмельницької області.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 13 наукових праць: з них 7 публікацій одноосібних, 5 статей у наукових фахових виданнях України, одні тези та методичні рекомендації для викладачів і студентів вищих навчальних закладів. Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, та 8 додатків. Дисертацію викладено на 224 сторінках друкованого тексту, що містить 29 таблиць та 34 рисунки. У роботі використано 226рел, з яких 20 іноземних.

У вступі обґрунтовано актуальність теми; показано зв'язок дослідження з науковими програмами, планами й темами; визначено об'єкт і предмет, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення; подано інформацію про апробацію результатів роботи, загальні відомості про публікації за матеріалами дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Проблеми фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах» узагальнено праці провідних науковців з проблеми організації фізичного виховання у вищому навчальному закладі та забезпечення оптимальних обсягів рухової активності студентів.

С. Канішевський, Р. Раєвський, Г. Іванова та інші пропонують доповнення та зміни до системи фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ), а також відзначають необхідність постійного вдосконалення навчального процесу з фізичного виховання. Аналіз літературних даних свідчить про низький рівень фізичної підготовленості та фізичного здоров'я студентів ВНЗ, відсутність у них стійкої мотивації до занять з фізичного виховання. У цілому в спеціальній науково-методичній літературі недостатньо вивчено та проаналізовано організаційні засади спортивно-оздоровчої діяльності студентів в умовах ВНЗ. Зокрема, відсутні моделі організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів. У другому розділі «Методи та організація дослідження» представлено систему взаємодоповнюваних методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження. Розкрито доцільність використання цих методів, а також описано організацію дослідження.

Дослідження було проведено трьома етапами:

На першому етапі (2000 - 2002 рр.) було виконано теоретичну частину роботи, проведено соціологічне дослідження у формі опитування з метою виявлення спортивно-оздоровчих потреб студентів, удосконалено програми з видів спорту. Упродовж чотирьох років навчання ми вивчали динаміку показників фізичної підготовленості юнаків і дівчат, які навчаються у Технологічному університеті Поділля та віднесені за станом здоров'я до основної медичної групи.

На другому етапі (2002 - 2003 рр.) було розроблено організаційну модель системи фізичного виховання студентів Технологічного університету Поділля. Її впровадження у практику дало змогу покращити ефективність навчального та позанавчального процесу. На цьому ж етапі проводився організаційно-педагогічний експеримент з метою вивчення впливу нового змісту спортивно-оздоровчої діяльності на рівень фізичної підготовленості та стан здоров'я юнаків і дівчат. Було сформовано контрольну групу студентів, яка займалася лише за базовою програмою, та експериментальну, яка займалася за новою системою організації навчального і позанавчального процесу.

На третьому етапі (2003 - 2004 рр.) було проведено обробку та аналіз отриманих результатів організаційно-педагогічного експерименту, вивчено ставлення студентів до запропонованої моделі спортивно-оздоровчої діяльності.

У третьому розділі «Характеристика показників фізичної підготовленості та змісту спортивно-оздоровчих потреб студентів» викладено матеріали досліджень, що дозволили охарактеризувати тенденцію у фізичній підготовленості студентів за час навчання у ВНЗ та їх спортивно-оздоровчі потреби.

Результати констатуючого експерименту, який передбачав дослідження рівня фізичної підготовленості студентів Технологічного університету Поділля протягом чотирьох років навчання, свідчать про низький рівень фізичної підготовленості студентів обох статей на першому році навчання і подальше його погіршення упродовж навчання у ВНЗ.

За допомогою анкетування виявлено, що студенти не виконують оптимальних обсягів рухової активності, які повинні складати не менше ніж 8-10 годин на тиждень. Найбільше число опитаних на організовану рухову активність протягом тижня відводить від 2 до 4 годин (37,4%). Найменший відсоток (12,5%) студентів займаються понад десять годин.

Результати дослідження виявили низький рівень мотивації студентів усіх курсів навчання до обов'язкових навчальних занять з фізичного виховання. Найголовнішим мотивом відвідування занять фізичним вихованням є отримання залікової оцінки, а для задоволення власних потреб, пов'язаних зі зміцненням здоров'я, покращенням фізичних кондицій, їх відвідує незначна кількість студентів.

Традиційному змісту занять більшість респондентів дали задовільну та незадовільну оцінки. Студенти запропонували замінити його і запровадити заняття за вибором, що, на їх думку, здатно підвищити рівень фізичної підготовленості, здоров'я, систематичність відвідування та інтерес до навчальної форми занять. Більшість опитаних студентів вважає доцільним присвячувати обов'язкові заняття одному виду спорту. Кількість таких відповідей становить 42,5% (рис. 2). Решта респондентів вважають доцільними заняття загальною фізичною підготовкою, різними видами спорту та професійно-прикладною фізичною підготовкою.

Результати проведеного анкетування зумовили необхідність створення організаційної моделі спортивно-оздоровчої діяльності, яка би враховувала бажання, потреби студентів і сприяла покращенню їх фізичної підготовленості та здоров'я.

У четвертому розділі «Організація спортивно-оздоровчої діяльності у ВНЗ, її вплив на фізичну підготовленість та здоров'я студентів» сформовано організаційну модель спортивно-оздоровчої діяльності студентів, яка передбачала побудову структури та визначення змісту діяльності кожного структурного підрозділу.

Вивчення структури організації фізичного виховання і спортивно-оздоровчої роботи показано, що, на відміну від більшості інших ВНЗ, окрім кафедри фізичного виховання та спортивного клубу, у Технологічному університеті Поділля функціонує фізкультурно-спортивний центр. При фізкультурно-спортивному центрі діють три клуби з ігрових видів спорту. Вони мають команди, які успішно виступають у вищих дивізіонах чемпіонату України. При спортивному клубі функціонують чотири клуби з видів спорту.

Студенти-спортсмени, які входять в команди вищої та першої ліги чемпіонатів України мають ряд заохочень, зокрема: пільги на поселення у студентському гуртожитку; щоденне харчування за рахунок спеціальних коштів університету; індивідуальний графік навчання; продовжений термін навчання до 7-8 років; безкоштовний відпочинок у спортивно-оздоровчому таборі; стипендії міського голови та державного рівня; усебічне сприяння в організації тренувального процесу. Розвиток спорту вищих досягнень активно пропагують, результати виступів доводять до відома всіх студентів Технологічного університету Поділля. Це сприяє популярності та престижності занять різними видами спорту у студентському середовищі, формує позитивну мотивацію до фізкультурної активності.

Відповідно до вподобань студентів виявлених у ході опитування, для членів експериментальної групи ми замінили обов'язкові заняття загальною фізичною підготовкою на заняття видами спорту. Необхідність активізації у ВНЗ навчальної роботи з видів спорту, встановлення зв'язків між навчальними та позанавчальними формами занять вимагали додаткових організаційних заходів. З огляду на це ректорат прийняв нашу пропозицію про створення при кафедрі фізичного виховання Навчального спортивно- оздоровчого центру.

Такий центр був уведений в дію наказом ректора Технологічного університету Поділля 25 червня 2003 року. Положення про його діяльність, яке ми розробили, було затверджене на засіданні Вченої ради університету. Навчальний спортивно-оздоровчий центр передбачав наявність секцій з усіх видів спорту, які культивуються при спортивному клубі та фізкультурно-спортивному центрі. Таких секцій було утворено сім. Їх відвідувати могли не тільки члени експериментальної групи, а і студенти які не виконали нормативу для відбору до секції з певного виду спорту, але хотіли б у подальшому займатися у групах спортивної спрямованості. Секції почали працювати у тісному зв'язку з відповідними клубами та забезпечувати проведення додаткових занять, початкової підготовки, відбору в клуби за видами спорту, команди.

Організаційна модель, окрім побудови структур, передбачала визначення функціональної області кожного підрозділу. Перелік видів діяльності складали таким чином, щоб створити широкі можливості для рухової активності студентів у режимі навчання, у позанавчальний час, у період відпочинку (вихідні дні та під час канікул).

Кожного з вищенаведених видів спортивно-оздоровчої діяльності включав описані в літературі, відомі у практиці організаційні форми. Одночасно до переліку відомих форм ми вносили окремі корективи. Так, усупереч окремим публікаціям з питань організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів, до організаційних форм спортивно-оздоровчої діяльності в режимі навчання зарахували заняття під час практики та сесій. Ми виходили з того, що ці види діяльності також є складовими навчального процесу.

Згодом для кожної організаційної форми визначали зміст занять. Його визначення також частково базувалося на результатах проведених досліджень. Прагнення студентів займатися певними видами спорту було використане під час експерименту як основний мотиватор. Їм пропонували тренування з видів спорту не тільки під час обов'язкових занять, а і в рамках інших організаційних форм. Активну участь в організації цих занять та їх проведенні у ході експерименту, разом з кафедрою фізичного виховання Технологічного університету Поділля брав Навчальний спортивно-оздоровчий центр.

Для того, щоб займатися фізичним вихованням у складі груп, сформаних за видами спорту, студентам необхідно було пройти відбір, тобто успішно виконати контрольні вправи і нормативи з обраного виду спорту. Це вимагало систематичних занять у секціях Навчального спортивно-оздоровчого центру у позанавчальний час, вихідні дні та на канікулах, участі у заходах, які проводять для студентів інші структурні підрозділи.

Сформована та впроваджена організаційна модель спортивно-оздоровчої діяльності студентів Технологічного університету Поділля в режимі навчання, позанавчальний час, вихідні та канікулярні дні враховує всі можливі і прийнятні для студентів варіанти залучення до спортивно-оздоровчої діяльності. Вона сприяє задоволенню їх фізкультурних інтересів, забезпеченню оптимальних обсягів рухової активності, підвищенню фізичної підготовленості, фізичного здоров'я, що було підтверджено результатами експерименту.

Порівняння показників фізичної підготовленості студентів контрольних та експериментальних груп до і після організаційно-педагогічного експерименту свідчить про достовірні зміни у багатьох з них. Так, у студентів, які займались у групі волейболу відбулося достовірне (р0,05) зростання тренованості за шістьма показниками із семи, лише у рівні розвитку загальної витривалості (біг на 3000 м) не зареєстровано достовірних змін (t=0,21; р>0,05).

У студентів, які займалися в експериментальній групі атлетичною гімнастикою достовірне (р 0,05) зростання показників фізичної підготовленості зареєстровано у чотирьох параметрах. За трьома показниками (загальна витривалість, біг на 100 м, біг 4 по 9 м) у студентів цієї підгрупи достовірних змін не виявлено (р > 0,05).

Практично аналогічні зміни у стані фізичної підготовленості під час експерименту було виявлено і у дівчат, які займалися в експериментальних групах волейболу та аеробіки. Так, в експериментальній групі з волейболу у дівчат як і в юнаків, достовірні (р 0,05) зміни зареєстровані у шестьх із семи показників фізичної підготовленості (окрім загальної витривалості).

У дівчат, які займалися в експериментальній групі аеробікою, після експерименту без суттєвих змін (р > 0,05) залишилися лише два показники фізичної підготовленості: загальна витривалість (біг на 2000 м) та швидкісні якості (біг на 100 м).

Отримані результати свідчать про те, що запропонована система спортивно-оздоровчої роботи зі студентами виявилася досить ефективною. Особливо це помітно у порівнянні приросту показників фізичної підготовленості учасників експериментальних і контрольних груп. В учасників контрольної групи, які відвідували заняття традиційного змісту після експерименту не виявлено достовірних змін жодного компоненту фізичної підготовленості, тоді як у студентів експериментальної групи відбулися достовірні позитивні зміни за більшістю показників фізичної підготовленості.

Окрім цього, у студентів, які займалися в експериментальних групах, виявлено достатньо високий рівень розвитку провідних для відповідних видів спорту фізичних якостей. У членів експериментальної групи волейболу зафіксовано високий рівень розвитку сили м'язів плечового поясу, вибухової сили м'язів нижніх кінцівок, спритності, гнучкості; у групі атлетичної гімнастики - вибухової сили м'язів нижніх кінцівок, сили м'язів плечового поясу, черевних м'язів, м'язів спини, гнучкості; у групі аеробіки - силових якостей, спритності, швидкісно-силових якостей, гнучкості. Виявлені показники також підтверджують ефективність нової системи спортивно-оздоровчої роботи зі студентами.

Упродовж організаційно-педагогічного експерименту ми вивчали зміни, які відбувалися не тільки у показниках фізичної підготовленості, а й у кількісному складі груп студентів, сформованих за рівнями фізичної підготовленості і результатами Державного тестування.

До початку експерименту переважна більшість юнаків і дівчат контрольних та експериментальних груп мали низький, нижчий за середній та середній рівні фізичної підготовленості. Найменший відсоток складали студенти із високим та вищим за середній рівнями.

Після організаційно-педагогічного експерименту зафіксовано збільшення кількісного складу студентів експериментальних груп із високим та вищим за середній рівнями фізичної підготовленості. У контрольній групі суттєвих змін не виявлено.

Аналіз результатів дослідження за методикою Г. Апанасенка, показників фізичного здоров'я студентів ВНЗ контрольних та експериментальних груп до і після експерименту свідчить про їх високу інформативність.

Так, у групі дівчат, які на обов'язкових заняттях з фізичного виховання займалися аеробікою, відбулися достовірні (р 0,05) зміни життєвого індексу. Це природно, оскільки заняття аеробікою сприяють розширенню функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем.

За час експерименту студенти експериментальних груп значно підвищили рівень свого здоров'я за показниками силового індексу Так, до експерименту показники силового індексу в юнаків усіх груп були на середньому рівні - від 67,28 до 70,00%. Після завершення експерименту у групах юнаків, які займалися волейболом та атлетичною гімнастикою, відбулися достовірні (р 0,05) позитивні зміни у їх силових показниках. Студенти цих груп значно покращили свої силові якості і показники силового індексу. Так, у студентів груп волейболу та атлетичної гімнастики названий індекс зріс до вищого за середній рівня - відповідно з 66,6 до 73,9% та із 70,00 до 81,90%. У групі юнаків, які займалися загальною фізичною підготовкою, достовірних змін показників силового індексу не виявлено (р > 0,05). Як і до експерименту, їхні показники залишилися на середньому рівні. Отже, заняття за вподобанням сприяли більш ефективному зростанню рівня фізичного здоров'я за показником силового індексу, ніж традиційний зміст занять фізичним вихованням. Досягнуті результати є наслідком систематичних занять студентів улюбленим видом спорту.

У групах дівчат виявлено такі самі зміни, що й у групах юнаків. До початку експерименту дівчата експериментальних і контрольних груп мали нижчий за середній рівень силового індексу. Проте після експерименту у тих групах, де дівчата займалися волейболом та аеробікою, показники силового індексу достовірно (р 0,05) зросли до вищого за середній рівня (до 57,1 та 57,2% відповідно). У контрольній групі, де дівчата займалися загальною фізичною підготовкою, цей показник фізичного здоров'я залишився без достовірних змін.

Показники резерву й економічності діяльності серцево-судинної системи студентів за індексом Робінсона упродовж експерименту змінилися на краще як у контрольних, так і в експериментальних групах. Проте зміни були статистично недостовірними (р > 0,05) у групі атлетичної гімнастики та у групі студенток, що на заняттях з фізичного виховання займалися волейболом.

Одним з найважливіших критеріїв високої фізичної працездатності є повернення організму до норми після дозованого навантаження. За цим показником визначають рівень тренованості організму людини. Як свідчать результати дослідження, показники фізичної працездатності досліджуваних юнаків і дівчат до експерименту знаходились у межах нижчого за середній рівня. Після завершення експерименту достовірно (р 0,05) покращився час відновлення після дозованого навантаження у всіх експериментальних групах юнаків і дівчат. У студентів обох контрольних груп цей важливий показник стану фізичного здоров'я залишився без достовірних змін. Отже, результати організаційно-педагогічного експерименту переконливо свідчать, що у студентів експериментальних груп відбулися позитивні зміни показників рівня фізичного здоров'я за силовим індексом та якістю процесів відновлення після фізичного навантаження, а у студенток, які займалися аеробікою, ще й за життєвим індексом.

Упроваджена модель організації спортивно-оздоровчої діяльності студентів внесла позитивні зміни не тільки у показники фізичного здоров'я, але й у розподілі студентів на групи за рівнями фізичного здоров'я (табл. 2).

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що до початку організаційно-педагогічного експерименту переважна більшість юнаків і дівчат контрольних та експериментальних груп мала нижчий за середній (від 34,4 до 50,0%) та середній (від 21,7 до 40,6%) рівні фізичного здоров'я. Значна кількість учасників експерименту мала низький рівень фізичного здоров'я (від 9,3 до 25,0%). Найменшу частку склали ті, які мали вищий за середній рівень фізичного здоров'я (від 6,2 до 12,5%). Лише у контрольній групі юнаків названий рівень мали 18,7% обстежених.

Після організаційно-педагогічного експерименту у всіх його учасників зафіксовано позитивні зміни стану здоров'я, але у студенток та студентів експериментальних груп вони були більш вираженими.

У п'ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» наведено три групи даних, що отримані шляхом емпіричних досліджень та співставлені з опублікованими науковими працями.

Підтверджено наявність низького рівня фізичної підготовленості та здоров'я студентів на початку навчання у ВНЗ. Більшість студентів не дотримуються оптимальних обсягів рухової активності, які повинні складати не менше ніж 8-10 годин на тиждень. Окрім цього, виявлено низький рівень мотивації студентів до занять фізичними вправами. Молодь відносно пасивно проводить свій вільний час і не приділяє уваги фізкультурно-оздоровчим заняттям на дозвіллі.

Доповнено навчальні програми проведення занять за видами спорту, а також програмно-нормативне забезпечення навчальних форм занять з таких видів спорту: аеробіка, волейбол та атлетична гімнастика. Показники динаміки фізичної підготовленості студентів свідчать про погіршення рівня фізичної підготовленості упродовж чотирьох років навчання.

Запропоновані заняття видами спорту значно активізували процес фізичного виховання студентів у навчальний, позанавчальний час та у період відпочинку.

Вперше розроблено організаційну модель спортивно-оздоровчої діяльності студентів у ВНЗ, яка забезпечує доступність відвідування спортивно-оздоровчих занять студентами, має позитивний вплив на рівень фізичної підготовленості і фізичного здоров'я студентів та формує позитивне ставлення до спортивно-оздоровчих занять. Створено Навчальний спортивно-оздоровчий центр та сім секцій з тих видів спорту, які культивуються при спортивному клубі та фізкультурно-спортивному центрі. Заняття у секціях дозволяють включитися в обов'язкові заняття спортивної спрямованості або стати членом клубу з обраного виду спорту, збірної команди курсу, факультету, університету. У студентів сформовано позитивну мотивацію до обов'язкових занять фізичним вихованням.

Проведені дослідження можуть бути продовжені та доповнені вивченням інших загальних управлінських функцій, які мають місце в діяльності ВНЗ, зокрема планування та контролю процесу фізичного виховання студентів.

Висновки

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання організації спортивно-оздоровчої діяльності у вищому навчальному закладі вивчено недостатньо. Численні дослідження виявили низький рівень стану здоров'я студентів, їх рухової активності, фізичної підготовленості, інтересу до занять з фізичного виховання. Відсутність сформованої потреби студентів у систематичних заняттях фізичними вправами та байдуже ставлення до навчального процесу вимагають змін в організації фізичного виховання у ВНЗ, сутність яких повинна зводитися до формування фізичної культури особистості. У навчальному процесі доцільно відмовитися від примусового змісту фізичного виховання і звернутися до особистості студента, його інтересів і потреб у сфері фізичного і духовного виховання.

2. Дослідження показників фізичної підготовленості студентів Технологічного університету Поділля свідчать про:

- вихідний рівень фізичної підготовленості студентів на першому курсі недостатній;

- стан фізичної підготовленості студентів протягом навчання у вищому навчальному закладі погіршується (кількість студентів з високим рівнем фізичної підготовленості до четвертого року навчання значно зменшується, а з нижчим за середній рівнем- зростає майже до 50%);

- необхідні організаційні зміни у системі навчальних і позанавчальних занять для забезпечення позитивного впливу на рівень фізичної підготовленості та здоров'я студентів.

3. На підставі вихідних соціологічних досліджень встановлено, що 37,4% студентів Технологічного університету Поділля мають недостатню для збереження здоров'я та підвищення фізичної працездатності рухову активність (до 6 годин на тиждень). Близько 50% студентів ніколи не займалися фізичними вправами у позанавчальний час. Однією з вагомих причин цього явища є негативне ставлення студентів до традиційного змісту фізичного виховання (20,9% респондентів).

4. Вивчення фізкультурно-оздоровчих потреб студентів дозволяє стверджувати, що провідним мотивом до занять фізичними вправами є бажання отримати залікову оцінку (56,3% відповідей респондентів). Набагато менша частка опитаних відвідує заняття з фізичного виховання з метою зміцнення здоров'я ( 21,2 %).

5. Значна кількість опитаних (35,9%) дає негативну оцінку традиційному змістові навчальних форм занять фізичним вихованням і пропонує надати можливість займатися видами спорту за власним вибором (42,5%). Це, на їх думку, сприятиме зростанню інтересу до навчальних занять, підвищенню рівня фізичної підготовленості та зміцненню здоров'я.

6. Результати організаційно-педагогічного експерименту підтвердили доцільність утворення у Технологічному університеті Поділля навчального спортивно-оздоровчого центру із секціями з видів спорту. Залучення студентів до занять видами спорту у позанавчальний час і можливість продовжувати їх у процесі обов'язкових занять з фізичного виховання у групах зі спортивною спрямованістю відіграли роль зв'язуючої ланки між навчальними та позанавчальними формами занять і підвищили обсяги рухової активності студентів.

7. Розроблена та впроваджена організаційна модель, що передбачала делегування додаткових повноважень спеціалізованим структурним підрозділам ВНЗ з активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів у режимі навчання, позанавчальний час, у вихідні дні та під час канікул, сприяла збільшенню обсягів рухової активності завдяки таким аспектам:

- відвідування додаткових занять з обраного виду спорту у Навчальному спортивно-оздоровчому центрі у позанавчальний час, під час сесій і канікул;

- обрання бажаного виду спорту для занять у навчальний час;

- удосконалення спортивної майстерності найбільш обдарованих студентів-спортсменів у клубах з видів спорту;

- моральне та матеріальне заохочення студентів до подальших активних спортивних занять упродовж навчання.

8. Комплексний підхід до організації процесу фізичного виховання, покладений в основу запропонованої моделі, сприяв покращенню показників відвідування занять (на 20,3%), зменшенню пропусків занять через хворобу (на 70,7%), підвищенню рівня фізичної підготовленості (на 21,5% зросла кількість студентів з високим РФП і на 14,9% зменшилася кількість студентів із нижчим за середній РФП) та рівня фізичного здоров'я (зросла кількість студентів з вищим за середній РФЗ (на 18,0%), і на 7,0% знизилася кількість студентів з низьким РФЗ).

9. Експеримент з упровадження розробленої організаційної моделі спортивно-оздоровчої діяльності студентів у режимі навчання, позанавчальний час, у вихідні дні та під час канікул спричинив суттєві зміни у структурі мотивів до занять фізичними вправами учасників експериментальних груп. Повторне опитування виявило, що 51,4% респондентів назвали головним мотивом спортивні досягнення студентів-спортсменів; 46,2% - бажання мати гарну статуру; 36% - зміцнити здоров'я; 31,3% - підвищити працездатність.

У студентів, які займалися фізичним вихованням традиційного змісту, структура мотивів практично не змінилася. Головним з них залишилося бажання отримати залікову оцінку (51,6%).

10. У зв'язку з типовістю базового ВНЗ, у якому проводився експеримент, і складу учасників експерименту аналогічні результати можуть бути отримані після впровадження запропонованої організаційної моделі в інших навчальних закладах, які мають відповідний кадровий склад і матеріальну базу.

Література

фізичний виховання студент спортивний

1.Базильчук В.Б., Жданова О.М. Організація спортивно-оздоровчої діяльності студентів у вищому навчальному закладі: Методичні рекомендації. - Хмельницький: ХНУ, 2004. - 42 с. (внесок автора 75%).

2.Лазорко В. Визначення потреби до занять фізичними вправами студентів технологічного вузу // Молода спортивна наука України: Зб. наук.статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип.5. - Л., 2001.- Т.2. - С. 142-143.

3.Базильчук В. Визначення підходів до вивчення проблем активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 6. - Л., 2002. - Т.1. - С.146-148.

4.Базильчук В. Динаміка рівня фізичної підготовленості студентів технічного ВНЗ впродовж навчання // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 7. - Л., 2003. - С. 259-262.

5.Жданова О.М., Базильчук В.Б. Ставлення студентів до традиційного змісту урочної форми занять // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Зб. наук. пр./ За ред. С.С. Єрмакова. - Х..; Л., 2003. - №17. - С.46-51.

6.Базильчук В.Б. Організаційна модель активізації спортивно-оздоровчої діяльності у вищому навчальному закладі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 8. - Л., 2004. - Т.3. - С.14-18.

7.Базильчук В.Б. Зміни стану фізичного здоров'я студенток під впливом експериментальної програми занять фізичним вихованням студентів // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. - Л., 2004. - С.120-123.

8.Базильчук В., Жданова О. Проблема удосконалення організаційних форм фізкультурної діяльності студентів // Фізична культура, спорт та здоров'я: Матеріали ІV Міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів. Х., 2002. - С. 20-21.

9.Жданова О., Базильчук В. Індивідуалізація оптимальних обсягів рухової активності студентів // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали регіон. наук.-практ. конф.- Л., 2002. - С.72-73.

10.Базильчук В., Жданова О. Проблема здоров?я і формування мотивації у студентів до навчальних занять // Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2002. - №5. - Ч.3. - С. 59-60.

11.Базильчук В. Вплив фізичних вправ на здоров'я студентської молоді // Проблеми фізичного виховання студентів: Всеукр. наук.-метод. конф. - Д., 2003. - С. 57-58.

12.Базильчук В.Б. Вивчення мотивації студенток до занять фізичними вправами // Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді: Зб. наук. пр. - Л., 2003. - С.13-15.

13.Базильчук В.Б. Рівень фізичного здоров'я студентів технічного вищого навчального закладу // Здоровий спосіб життя: Зб. наук. пр. - Л., 2004. - С.7-8.

Размещено на Allbest.ru