Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Антона Крушельницького

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ І ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ АНТОНА КРУШЕЛЬНИЦЬКОГО

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “Провідні чинники формування педагогічних поглядів А. Крушельницького” - охарактеризовано головні чинники формування педагогічних поглядів А. Крушельницького в контексті суспільно-політичних та культурних умов життя Галичини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. і провідних ідей зарубіжної педагогіки.

Аналіз праць освітньо-виховної тематики і просвітницької діяльності А. Крушельницького в контексті суспільно-політичного, культурного поступу українців, а також зарубіжної педагогічної думки дає підстави стверджувати, що основними чинниками формування його педагогічних поглядів були родинні виховні традиції, український політичний, національно-культурний рух, досвід наукової, освітньої та громадської діяльності передової інтелігенції, новітні ідеї зарубіжної теорії та практики навчання й виховання.

Встановлено, що серед основних суспільно-політичних і культурних передумов формування А. Крушельницького як освітнього діяча були: утвердження ідеї української самостійної держави; економічний поступ суспільства, швидкі зміни у виробничій, господарській сферах; розвиток науки й техніки; національний рух українців за реформування освіти й виховання.

На становлення педагогічних поглядів А. Крушельницького помітно вплинула українська інтелігенція, яка згуртувалася в національних культурних товариствах і зосереджувала свою увагу на вирішенні таких основних завдань: а) поширення українського шкільництва; б) надання рівноправності українській мові у державних та урядових інституціях, зокрема школах; в) розвиток видавничої справи; г) формування новітньої ідеології, яка започаткувала добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність.

Аналіз педагогічної спадщини А. Крушельницького в контексті новітніх ідей провідних зарубіжних освітніх діячів вказаного періоду дозволяє стверджувати, що його педагогічні погляди співзвучні з переконаннями вчених-реформаторів, представників течій “вільного виховання”, “соціальної педагогіки”, “трудової школи” та “педагогіки прагматизму” (зокрема, позиції Д. Дьюї, Р. Зейделя, Е. Кей, Г. Кершенштейнера, П. Наторпа, Г. Спенсера). Найповніше педагог обґрунтував теорію трудової школи, що дає підстави вважати його прихильником цієї течії.

На підставі аналізу творчого доробку А. Крушельницького в контексті зарубіжної педагогічної думки означеного періоду нами виведено низку його ідей щодо розвитку освіти й виховання, характерних для реформаторської педагогіки: а) визнання освіти як одного з головних засобів розвитку творчих, активних прагнень дитини; як умову зміцнення добробуту кожного громадянина і держави загалом; б) впровадження у навчально-виховний процес закладів освіти принципів демократизації, гуманізації, природовідповідності, виховання молоді в праці, що створювало б умови для формування національно свідомої, працьовитої, активної особистості; в) пріоритетність фахових навчально-виховних закладів, професійного шкільництва в структурі освіти; г) вдосконалення форм і методів навчально-виховного процесу з метою створення сприятливих умов для застосування учнями знань та умінь у житті, розвитку в дітей творчого підходу до вирішення поставлених завдань.

Дослідження свідчить, що педагогічні погляди А. Крушельницького, формуючись у контексті прогресивних ідей зарубіжного освітньо-виховного досвіду, набували високого громадянського звучання, національної спрямованості, демократизму та гуманізму. На підставі аналізу педагогічних поглядів А. Крушельницького та основних положень зарубіжної педагогічної думки означеного періоду вважаємо його творчу спадщину прикладом вдалого трансформування ідей провідних педагогів Європи та США на українському національному ґрунті.

У другому розділі “А. Крушельницький - теоретик і організатор українського шкільництва” - виявлено й розкрито сутність провідних положень педагога, які стосуються теоретичних основ педагогіки, мети, завдань, змісту діяльності української національної школи, висвітлено його внесок у розвиток методики викладання української мови і літератури, проаналізовано практичну педагогічну діяльність А. Крушельницького та створені ним підручники. Вивчення творчої спадщини і навчально-виховної діяльності А. Крушельницького свідчить, що провідною ідеєю в його педагогічних поглядах є становлення й розвиток української національної школи, якій належало стати вагомим чинником соціально-економічного та культурно-освітнього поступу українського народу та його визнання у світі.

У працях А. Крушельницького розкрито найважливіші загальнопедагогічні поняття: сутність освіти, мети й завдань навчання й виховання; визначено пріоритетні принципи навчально-виховного процесу. У центрі педагогічних поглядів А. Крушельницького - дитина із вродженими задатками, здібностями, талантами. Головне завдання виховання, на думку педагога, - забезпечити їх розвиток, сформувати національно свідому, вольову, цілеспрямовану й гуманну особистість, здатну працювати задля інтелектуального, духовного, економічного і культурного збагачення себе й свого народу, суспільства загалом.

Провідними принципами виховання педагог вважав гуманізм, демократизм і трудову спрямованість виховного процесу.

Демократичні ідеї, які охоплювали дедалі більше сфер суспільного життя громадськості, сприяли еволюції педагогічних поглядів А. Крушельницького. Зокрема, аналіз творчого доробку та практичної навчально-виховної роботи педагога дав можливість простежити зміну його поглядів на зміст освіти, основні напрями виховання, методи та засоби навчання. Так, у ранній період своєї діяльності в підходах до визначення змісту освіти А. Крушельницький, як і більшість освітян краю, дотримувався так званої теорії формальної освіти, що була характерною для класичних гімназій. Згодом він наголошував на практичній значущості знань, доводив перевагу дослідних методів навчання над словесними, обґрунтовував необхідність впровадження трудового принципу в діяльність загальноосвітніх шкіл, розвитку професійної освіти замість класичної. Тобто, еволюція поглядів педагога зумовлювалася необхідністю забезпечення завдань освіти й виховання, що випливали з економічних, політичних, культурних потреб українського народу і суспільства загалом.

Основними засобами національного виховання у школі А. Крушельницький вважав не тільки рідну мову, літературу, історію, а й трудову та професійну підготовку молоді, головним завданням якої є формування ініціативного діяча-господаря, здатного орієнтуватися в потребах рідного народу, держави й суспільства, усвідомлювати важливість виконання професійної роботи не тільки з матеріальних міркувань, але й моральних і патріотичних спонукань. Обґрунтовуючи значення трудового принципу в шкільному вихованні, А. Крушельницький виходив з потреб формування працьовитої та “здатної до конкурентної боротьби” особистості, свідомої своїх громадянських прав та обов'язків.

Передумовами розв'язання означених завдань педагог вважав: а) впровадження принципу демократизму в навчально-виховний процес; б) допомогу учням в усвідомленні сенсу трудової діяльності; в) залучення молоді до активної, свідомої та вільної праці; г) розвиток учнівського самоврядування.

Одне з центральних місць у творчому доробку вченого займають розробки методики вивчення української мови і літератури в школі. Аналіз праць А. Крушельницького (“Наука української мови в середній школі”, “Проект зміни способу навчання української мови й літератури в школі” та ін.) дає можливість стверджувати, що в різні періоди його педагогічної діяльності методичні розробки мали свої особливості у визначенні мети, завдань, змісту, засобів і методів навчання мови та літератури й підпорядковувалися меті національного виховання, що також змінювалася відповідно до суспільно-політичних та соціально-економічних реалій часу.

Вивчення науково-методичних праць А. Крушельницького дає підстави вважати, що у підходах до визначення форм, засобів і методів навчання рідної мови й літератури він був прихильником творчої діяльності педагога та учнів.

Джерелом розробки педагогічних ідей А. Крушельницького стала його освітня діяльність - викладацька, організаційна та керівна робота у навчальних закладах. Аналіз звітів гімназій, у яких працював педагог, дає можливість стверджувати, що найбільш плідною і творчою була робота А. Крушельницького на посаді директора приватних українських гімназій у м. Городенці та м. Рогатині. Головними шляхами підвищення ефективності освітнього процесу в цих школах було: а) застосування дидактичних принципів науковості, доступності, зв'язку навчання із життям, свідомості й активності учнів у процесі здобуття знань; б) використання різних форм організації навчально-виховної роботи (лекції, семінари, диспути, “дослідні роботи”, “прогульки” (екскурсії), гуртки за інтересами учнів); в) вдосконалення методів навчання, перехід від догматичних методів, що ґрунтуються на механічному заучуванні навчального матеріалу, до науково-дослідних, експериментальних, до ширшого використання практичних методів, що спрямовані на активізацію учнів; г) комплексне використання засобів навчання (відповідні підручники й посібники, прилади, інструменти, наочний матеріал тощо).

Встановлено, що напрямом педагогічної діяльності А. Крушельницького було створення й видання українських шкільних підручників, розробка науково-теоретичних засад їх удосконалення. Найбільш плідним періодом його роботи у сфері підручникотворення вважаємо 1918-1920-ті рр., позначені змаганнями народу за українську державність і національну школу.

Аналіз підручників А. Крушельницького дає підстави для висновку, що в них виражено українознавчий аспект змісту освіти. Ці читанки створювали умови для втілення у навчально-виховний процес національної ідеї, посилення виховної спрямованості навчання, організації самостійної роботи учнів, розвитку їх творчих здібностей, залучення до різних видів пізнавальної діяльності.

Дослідження доробку А. Крушельницького у сфері підручникотворення дає підстави стверджувати, що педагог здійснив вагомий внесок в розвиток української букваристики. Яскравим зразком розробки дидактичних основ побудови букварів стала “Перша читанка (Буквар) для народних шкіл”, створена у співавторстві з О. Поповичем та Б. Лепким (1918). Порівняльний аналіз зазначеного і найбільш поширених тогочасних букварів, свідчить, що згаданий підручник вирізняється: а) принципом побудови (чіткий поділ на три букварні періоди навчання грамоти); б) перевагою творів морально-етичної та патріотичної тематики; в) дотриманням принципу наступності у навчанні грамоти; г) великою за обсягом добіркою кольорових ілюстрацій. При цьому методичний апарат залишався доволі нечітким.

За принципом побудови і методикою формування початкових умінь читання і письма “Перша читанка” А. Крушельницького споріднена з сучасними українськими букварями. Подібність полягає в тому, що в основу навчання грамоти покладено поняття про звук і букву, застосовано аналітико-синтетичний метод, здійснено поділ на добукварний, букварний і післябукварний періоди.

У третьому розділі - “Просвітницька діяльність А. Крушельницького” - розкрито участь педагога в роботі громадських культурно-освітніх організацій, досліджено його діяльність, спрямовану на боротьбу за розбудову українського шкільництва у період першої світової війни, визначено просвітницькі ідеї в публіцистичній, літературознавчій та епістолярній спадщині.

Просвітницька праця А. Крушельницького значною мірою пов'язана з діяльністю товариств “Взаїмна Поміч Українського Вчительства”, “Учительська Громада”, “Просвіта”, а також із створеною українцями в еміграції у м. Відні Загальноукраїнською культурною радою та Українською національною радою під час визвольних змагань.

Зокрема, серед заслуг А. Крушельницького - члена товариства “Учительська Громада” - робота над відповідними шкільними програмами і підручниками (з історії, географії, української мови), вдосконалення методики навчання української мови і літератури, діяльність, спрямована на покращення становища вчителів українських приватних шкіл.

Підтвердженням активних зусиль А. Крушельницького, звернених на піднесення культурно-освітнього рівня українського народу, була його праця в товаристві “Просвіта”. На підставі аналізу архівних документів, що висвітлюють діяльність філій товариства, виокремлено основні проблеми просвітньої роботи, до вирішення яких долучився А. Крушельницький: а) організація читалень “Просвіти”; б) подолання неписьменності серед населення; в) видання шкільних підручників і часописів; г) економічна просвіта молоді та дорослих, залучення українців до торговельної та промислової діяльності, підтримання кооперативного руху.

Найбільш багатогранною та педагогічно виваженою була просвітницька діяльність А. Крушельницького у Загальноукраїнській культурній раді (ЗУКР), створеній українцями в еміграції під час першої світової війни. Педагог був причетний до заснування ради, до роботи головної управи і секцій. Встановлено, що завдяки праці А. Крушельницького в ЗУКР було створено й видано підручники та посібники для шкіл, де здобували освіту діти українських біженців, проекти навчальних планів та програм цих закладів; розроблено “Шкільні постанови для учительського збору й ведення науки в таборах й по оселях українських виселенців”, організовано підготовчі курси до кваліфікаційних іспитів для вчителів; проведено науково-популярні виклади для біженців у м. Відні; здійснено заходи, спрямовані на вирішення матеріальних проблем учителів українських приватних шкіл.

Великого значення у просвітницькій діяльності А. Крушельницького набула видавнича й редакторська праця, пов'язана з керівництвом видавничим відділом при Міністерстві народної освіти УНР та Педагогічною місією УНР у м. Відні, редагуванням часописів “Нові шляхи” і “Критика”. Робота педагога була спрямована на підготовку й випуск шкільних підручників та посібників для українських шкіл. За сприяння А. Крушельницького у 1922 р. у м. Відні засновано видавниче акційне товариство “Земля”, залучено до співпраці українські видавництва “Вернигора”, “Дзвін”, “Українська школа”, “Поступ”, “Час”. Педагогічною місією надруковано понад 30 назв підручників та посібників. У 1929 р А. Крушельницький заснував видавничу спілку і суспільно-політичний та літературний часопис “Нові шляхи” (1929-1932), з 1933 р. - “Критика”, в якому друкувалися наукові, публіцистичні, художні твори українських та зарубіжних авторів. Аналіз вміщеного в журналах матеріалу засвідчив, що А. Крушельницький обстоював соціалістичні ідеї.

Дослідження епістолярної спадщини уможливлює глибше розкриття педагогічно-просвітницьких ідей А. Крушельницького. У листах до його адресатів (В. Гнатюка, М. Грушевського, В. Дорошенка, І. Калиновича, В. Стефаника, К. Студинського, І. Франка та ін.) відображено загальні засади розбудови української національної школи. Епістолярій педагога доповнює, розширює і конкретизує їх, особливо щодо мети й завдань навчально-виховної діяльності, її змісту і методів.

крушельницький просвітницький педагогічний школа

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми - педагогічних поглядів і просвітницької діяльності А. Крушельницького, що є результатом цілісного аналізу теоретичних положень його творчої спадщини. В роботі з'ясовано актуальність педагогічних ідей А. Крушельницького для розвитку сучасної освіти в Україні.

І. На підставі вивчення архівних документів, історичної та історико-педагогічної літератури, наукових праць, статей сучасників А. Крушельницького встановлено, що основними чинниками формування його педагогічних поглядів стали: родинні виховні традиції (батьки - представники української світської інтелігенції); суспільно-політичні і культурно-освітні зміни в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. (економічний поступ суспільства, розвиток науки і техніки, реформування освітньої галузі, утвердження ідеї української державності); творча спадщина українських громадських діячів, педагогів, істориків, співпраця з ними (О. Барвінським, В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Франком, В. Щуратом та ін.); участь майбутнього педагога в просвітницькому русі української молоді (член студентського товариства “Академічна громада”, один із організаторів і активний діяч молодіжного об'єднання “Молода Україна”); поширення провідних ідей зарубіжної педагогіки.

Головними напрямами педагогічної діяльності А. Крушельницького були: розробка основних положень теорії та практики національної освіти й виховання, викладацька та керівна робота в гімназіях, праця над створенням і виданням українських шкільних підручників.

ІІ. Узагальнення творчого доробку А. Крушельницького дає підстави стверджувати, що розвиток української національної школи педагог розглядав як одну з головних умов розвитку нації, а відтак і держави. Її основними завданнями педагог вважав: формування гідного члена нації, який усвідомлює, що розвиток нації можливий тільки у власній державі; виховання громадянина - патріота України й активного, працьовитого, свідомого своїх прав і обов'язків члена суспільства. Мета виховання в національній школі повинна відповідати потребам нації, держави й суспільства.

Провідними ідеями А. Крушельницького щодо розбудови української національної школи є:

Організація навчально-виховного процесу в школі на основі української національної ідеї, на принципах демократизму, гуманізму, народності, культуровідповідності та соціальної зумовленості навчання й виховання; впровадження трудового принципу в діяльність школи (створення “професійних робітень”, ремісничих майстерень, гуртків за інтересами учнів, шкільних кооперативів та господарств), виховання свідомого ставлення до вільної, самостійної праці як важливого чинника матеріального добробуту, засобу утвердження моральності та самореалізації людини, формування характеру.

Необхідність єдності теоретичних і практичних знань, набуття умінь і навичок, формування світогляду, моральних, вольових, естетичних якостей особистості, вищих мотивів діяльності, а також здатності застосовувати набуті знання як для власного, так і для суспільного блага.

Пріоритетність у виховному процесі розумового, морального, трудового й естетичного розвитку в досягненні мети виховання.

Урахування мети виховання у формуванні змісту освіти, а також теорії матеріальної освіти, згідно з якою головним критерієм визначення її змісту є практичне значення знань.

Перевага практичних, дослідних методів навчання, вдосконалення форм навчально-виховного процесу задля підвищення можливості застосування набутих знань та умінь, розвитку в учнів творчого підходу до розв'язання завдань.

Практична освітня діяльність А. Крушельницького (викладацька та керівна робота в гімназіях у містах Станіслав, Коломия, Городенка, Рогатин), спрямована на становлення й розбудову національної освіти і виховання, була водночас апробацією його ідей щодо розвитку української національної школи, а також їх джерелом.

Прогресивними складовими досвіду роботи навчальних закладів, у яких працював А. Крушельницький, визначено: реалізацію в навчальному процесі принципів науковості, зв'язку із життям, активності та ініціативності, свідомого ставлення учнів до здобуття знань; застосування дослідних методів навчання; акцент на розумовому, моральному, трудовому й естетичному вихованні молоді (відзначення національних свят, екскурсії з метою вивчення рідного краю і традицій народу; діяльність гуртків за інтересами, протиалкогольного руху, гімназійного хору й оркестру); впровадження трудового принципу в діяльність школи, залучення учнів до найпростіших форм кооперативного руху; організацію самоосвіти й самовиховання, розвиток учнівського самоврядування (робота наукових гуртків, “Наукової читальні”, бібліотеки й позичальні книжок, спортивних товариств, молодіжної організації “Пласт” та ін.).

ІІІ. У результаті проведеного дослідження встановлено, що важливим результатом педагогічної діяльності А. Крушельницького стало створення українських шкільних підручників та посібників, які відповідали меті національного виховання. Внесок педагога в розробку підручників полягав у тому, що:

1. А. Крушельницький підготував і видав 28 найменувань українських читанок і посібників для всіх класів народних і середніх шкіл. Вони вміщували літературні твори українських та зарубіжних письменників, цілісно відображали історію народу; тематичними центрами їх змісту були: Родина, Україна, Держава. Це створювало умови для утвердження в свідомості учнів української національної ідеї.

2. У період визвольних змагань А. Крушельницький очолював Педагогічну місію УНР, основним завданням якої було налагодження справи створення й видання підручників для українських шкіл.

3. Педагог розробив методичні рекомендації використання читанки як засобу навчання, що знайшло відображення у низці його праць (“Наука української мови в середній школі”, “Проект зміни способу навчання української мови й літератури в школі”) та стало вагомим внеском у теорію українського підручникотворення.

На підставі аналізу-зіставлення підручників А. Крушельницького з тогочасними українськими читанками визначено основні методичні пріоритети їх розробки: формування змісту підручника відповідно до мети національного виховання; розробка їх на основі національної культури та ідеї соборності України; насиченість читанок кращими творами українських та зарубіжних письменників; дотримання принципів науковості, доступності, наочності; жанрова різноманітність, забезпечення виховної спрямованості навчання наявністю текстів морально-етичної, історико-патріотичної тематики, про природу і працю; значна наповненість підручників вдало дібраним і добре дозованим ілюстративним матеріалом: кольоровими ілюстраціями, фотографіями, схемами, рисунками.

IV. Здійснене дослідження дає підстави для висновку про те, що просвітницька діяльність А. Крушельницького була не менш активною і результативною, ніж педагогічна. Просвіту він розглядав як необхідну умову державотворчого поступу, засіб формування національної свідомості та підвищення культурно-освітнього рівня народу.

Головними завданнями просвітницької діяльності А. Крушельницький вважав: сприяння політичній обізнаності, активності та стійкості переконань українців; залучення їх до здобуття освіти, примноження матеріальних благ завдяки опануванню економічних знань, професійну освіту, розвиток власного промислу; видавничу роботу.

Діяльність педагога в українському просвітницькому русі полягала в: участі у культурно-освітніх товариствах “Взаїмна Поміч Українського Вчительства”, “Учительська Громада”, “Просвіта”, а також в Загальноукраїнській культурній раді в період першої світової війни та Українській національній раді; видавничій праці, зокрема в підготовці й виданні шкільних підручників, посібників, розробці навчальних планів та програм; редакторській роботі (редагування журналів “Літературно-науковий вісник”, “Прапор”, “Нові шляхи”, “Критика”); оприлюдненні публіцистичних виступів у часописах та безпосередньо перед громадськістю; популяризації українських літературознавчих студій та науково-популярних викладів; налагодженні освіти молоді й дорослого українського населення в еміграції під час першої світової війни.

Видавнича діяльність А. Крушельницького була пов'язана з керівництвом видавничим відділом при Міністерстві народної освіти УНР та Педагогічною місією УНР у м. Відні й передбачала підготовку і випуск підручників та посібників для українських шкіл.

Редакторська робота А. Крушельницького стосувалася заснування видавничої спілки “Нові шляхи” (1929), редагування суспільно-політичного та літературного часопису “Нові шляхи” (1929-1932), з 1933 р. - ”Критика”. Аналіз змісту згаданих журналів свідчить, що А. Крушельницький був прихильником соціалістичної ідеології, що й стало однією з основних причин його виїзду в Радянську Україну.

Важливе педагогічно-просвітнє значення має публіцистичний доробок А. Крушельницького. Центральне місце у його працях просвітницької тематики (“Вага торгівлі і торговельних шкіл”, “Два питання: (Слово до розгубленої молоді)”, “На нові шляхи! За життєву українську школу”, “Просвітній реферат: Із ювілейного обходу філій “Просвіти” в Коломиї” та ін.) посідає ідея національної освіти й виховання. У них відображено найважливіші загально-педагогічні та просвітницькі проблеми: мети й завдань просвітницького руху, подолання неписьменності та підвищення якості знань, економічної освіти народу.

У літературознавчій творчості А. Крушельницького проаналізовано внесок українських письменників, громадських діячів у розвиток просвітньої справи, становлення української національної освіти, окреслено особливості розвитку української літератури, що дає підстави вважати праці А. Крушельницького яскравою сторінкою літопису українського просвітницького поступу.

Важливим джерелом до розкриття сутності педагогічних поглядів та просвітницької діяльності А. Крушельницького є його епістолярна спадщина. Вона доповнює та розширює основні засади розбудови української національної школи, розкриті в наукових та публіцистичних працях. Провідною в педагогічних роздумах А. Крушельницького є ідея соціальної спрямованості освіти й виховання, реформування її у відповідності з політичними, економічними й культурними вимогами життя.

V. Вивчення творчого доробку А. Крушельницького, присвяченого проблемам навчання й виховання дітей та молоді, дає підстави вважати ідеї педагога актуальними й для сучасного етапу розбудови національної освіти в Україні. У його працях розроблено базові положення розвитку національної освіти й виховання, які актуальні й сьогодні. Серед них: необхідність реформування школи на основі національного, соціального, трудового і виховного принципів; відповідність мети виховання національним, державним і суспільним потребам; формування змісту освіти відповідно до мети національного виховання; поєднання в навчальному процесі словесних та практичних методів навчання; залучення учнів до різних видів пізнавальної діяльності; дотримання принципів доступності й зв'язку навчання з життям; створення матеріальних умов для продуктивної роботи вчителя та учнів;

В умовах розбудови української національної освіти та її інтеграції у світовий культурний простір можна творчо використати досвід педагогічної та просвітницької діяльності А. Крушельницького в таких напрямах: а) надання пріоритетного значенння національній освіті й вихованню в політичному, економічному, культурному розвитку кожного народу; б) використання досвіду А. Крушельницького щодо створення, функціонування та підтримки приватних навчально-виховних закладів; в) необхідність поєднання загальної та профільної освіти в школі; г) видання науково-методичної та просвітницької літератури з метою забезпечення безперервної освіти, сприяння політичній та культурній обізнаності народу.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребує суспільно-політична і літературна діяльність А. Крушельницького, дослідження управлінських основ роботи педагога.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях

Чаграк Н. Внесок А.Крушельницького у методику навчання української мови і літератури // Обрії. - 2002. - № 1. - С. 16-18.

Чаграк Н. Громадсько-просвітницька діяльність А. Крушельницького на Буковині (1912-1916) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. -Чернівці: Рута, 2001. - Вип. 127: Педагогіка та психологія. - С. 181-184.

Чаграк Н. Діяльність Педагогічної Місії УНР у справі видання українських шкільних підручників (1919-1921рр.) // Джерела: Наук.-метод. вісник. - Івано-Франківськ, 2002. - № 1-2. - С. 13-18.

Чаграк Н. Ідея націоналізації школи у педагогічних поглядах С. Русової та А. Крушельницького // Вісник Прикарпат. ун-ту. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - Вип. 5. - С. 175-177 .

Чаграк Н. Педагогічна діяльність А. Крушельницького на теренах Станіславщини // Вісник Прикарпат. ун-ту. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - Вип. 7. - С. 184 - 189.

Чаграк Н. Педагогічні погляди А. Крушельницького // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя: Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. пед. ун-ту: Сер. соціально-педагогічна. - Вип. 3. - Т. 1. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. - С. 248-254.

Чаграк Н. Сімя як чинник формування світогляду А. Крушельницького // Вісник Прикарпат. ун-ту.- Івано-Франківськ: Плай, 2001. - Вип. 6. - С. 68-72.

Чаграк Н. А. Крушельницький про роль літератури та історії у духовному становленні особистості // Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 15-17 листоп. 2001 р. - Івано-Франківськ: Прут Принт, 2001. - С. 110-113.

Анотації

Чаграк Н. І. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Антона Крушельницького. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

У дисертації проаналізовано особливості розгортання суспільно-політичного та культурного життя в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., провідні ідеї тогочасної зарубіжної педагогіки як головні чинники формування педагогічних поглядів А. Крушельницького; виявлено й розкрито сутність його ідей щодо мети, завдань і змісту діяльності української національної школи, освіти й виховання; оцінено внесок А. Крушельницького в розвиток українського підручникотворення. Проаналізовано зміст просвітницької роботи педагога: організаторсько-практичної - як активного діяча культурно-освітніх товариств, Загальноукраїнської культурної ради; теоретичної - як автора наукових розвідок, статей, літературно-критичних нарисів, шкільних підручників; видавничої - як голови Педагогічної місії уряду УНР, редактора часописів “Нові шляхи”, “Критика”.

Основні результати, положення та висновки дослідження можуть використовуватися у викладанні педагогіки та історії педагогіки України, в розробці навчальних програм, спецсемінарів, спецкурсів, при підготовці підручників і навчальних посібників.

Ключові слова: національна освіта і виховання, національна школа, педагогічні погляди, українське підручникотворення, просвітницька діяльність.

Чаграк Н. И. Педагогические взгляды и просветительская деятельность Антона Крушельницкого. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2004.

В диссертации осуществлён анализ общественно-политических и культурных условий конца ХІХ- начала ХХ в. как руководящих факторов формирования личности А. Крушельницкого. Важную роль в этом процессе сыграли: а) экономическое развитие общества (быстрые изменения в производственной, хозяйственной сферах); б) формирование новой государственной идеологии; в) развитие науки, техники и промышленности; г) национальное движение украинцев за реформирование системы образования.

В результате анализа ведущих положений творческого наследия А. Крушельницкого в контексте руководящих идей зарубежной педагогики начала ХХ в. установлено, что его педагогические взгляды созвучны убеждениям представителей реформаторских направлений “теория свободного воспитания”, “социальная педагогика”, “теория трудовой школы”, “педагогика прагматизма” (в частности Д. Дьюи, Р. Зейделя, Э. Кей, Г. Кершенштейнера, П. Наторпа, Г. Спенсера).

Раскрыты важные положения теории и практики национального образования и воспитания, которые представлены в трудах А. Крушельницкого. Изучение его педагогического наследия и практической образовательно-воспитательной деятельности доказывает, что их руководящей темой есть проблемы формирования украинской национальной школы, которой предстояло стать одним из главных факторов социально-экономического и культурного развития украинского народа.

В диссертации отображены взгляды А. Крушельницкого на наиболее важные общепедагогические вопросы: сущность образования, цели и задачи обучения и воспитания; усовершенствование принципов, форм и методов учебно-воспитательного процесса. Основными средствами национального воспитания педагог считал не только родной язык, литературу, историю, но и трудовую подготовку молодёжи, главное задание которой - формирование инициативного, деятельного хозяина, способного ориентироваться в потребностях своего народа, государства, общества, осознавать важность выполнения профессиональной работы не только из материальных соображений, но и с нравственных и патриотических побуждений.

Определены основные направления просветительской деятельности А. Крушельницкого. Главное место в ней занимали: а) организаторская и практическая работа педагога - как активного члена культурно-образовательных обществ; б) теоретическая - как автора научных разработок, статей, литературоведческих очерков; в) издательская - как руководителя Педагогической миссии правительства УНР, редактора журналов “Новые пути”, “Критика”.

Установлено, что главными задачами просветительской деятельности А. Крушельницкий считал: а) повышение уровня грамотности народа; б) приобщение украинцев к развитию собственной промышленности и торговли, освоение экономических знаний; в) способствование политической осведомлённости, активности и устойчивости убеждений украинцев; г) развитие национальной культуры и, следовательно, пополнение всемирных достижений.

Изучён эпистолярий А. Крушельницкого, что дало возможность глубже раскрыть просветительские идеи педагога. В письмах отображены его взгляды на общие основания развития национальной школы. Подчёркивается, что руководящей в педагогических размышлениях А. Крушельницкого является идея социальной направлености образования и воспитания, реформирования их соответственно политическим, экономическим и культурным потребностям жизни.

Основные результаты, положения и выводы исследования можно использовать при преподавании педагогики и истории педагогики Украины, в разработке учебных программ, спецсеминаров, спецкурсов, при подготовке учебников и учебных пособий. Ключевые слова: национальное образование и воспитание, национальная школа, педагогические взгляды, составление украинских учебников, просветительская деятельность.

Chahrak N. I. Pedagogical conceptions and educational activity of Antin Krushelnytskyi. - Manuscript.

Thesis for Master's Degree on Pedagogics in the field 13. 00. 01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, 2004.

The dissertation gives an analysis of the peculiarities of social, political and cultural state in Galicia in the period of the end of the XIX-th century and the beginning of the XX-th century, the main ideas of the foreign pedagogics of that period of time as the fundamental facts of A. Krushelnytskyi pedagogical views forming. The essence of his ideas to the Ukrainian national school development, the definition of the goal, assignments and matter of education and upbringing have been found and disclosed in the research. The pedagogue's payment into Ukrainian text-books compiling has been also appraised.

Тhe contents of A. Krushelnytskyi educational activity has been analyzed: organizing and practical activities as an active member of the cultural and educative societies, Common-Ukrainian Cultural Council; theoretical activity as the author of scientific researches, articles, literally reviews and text-books for schools; publishing activity as a chairman of the Pedagogical Mission of Ukrainian government and editor of the journals “The New Ways” and “Criticism”.

The main results, conceptions and conclusions of the research can be used in teaching Pedagogics and History of Pedagogics of Ukraine, also in outworking of educational curricula, special courses and seminars, in creating text-books.

Key words: national education and upbringing, national school, pedagogical views, the Ukrainian text-books creating, educational activity.

Размещено на Allbest.ru