Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДИМИТРІЄВ Андрій Степанович

УДК 371,11(477)”192/193”

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ВНУТРІШКІЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ - 2004р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Хриков Євген Миколайович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Інститут післядипломної освіти, директор.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Алфімов Валентин Миколайович, Донецький національний університет, завідувач кафедри управління освітою, директор ліцею;

- кандидат педагогічних наук, доцент Сорочан Тамара Михайлівна, Луганський інститут післядипломної педагогічної освіти, ректор.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки України, кафедра педагогіки.

Захист відбудеться 17 червня 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 17 травня 2004 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес реформування сучасної школи України поставив перед педагогікою складні проблеми. Умовою розв'язання їх дослідниками є осмислення і використання у практиці прогресивних ідей минулого з погляду сьогодення. Тому так актуальні дослідження з історії педагогіки, адже саме їх результати призначені істотно поліпшити та оптимізувати процес створення національної системи освіти в Україні, сприяти ефективному проведенню педагогічного процесу в школі.

Однією з важливих складових педагогічної науки і практики є управління педагогічними системами. У зв'язку з радикальними змінами у соціально-освітньому просторі України відбувається процес формування цілісної теорії управління навчальними закладами, що відповідає новій педагогічній парадигмі. Але будь-які реформи та трансформації повинні враховувати попередній досвід, здобутки, прогресивні ідеї, щоб не повторювати вже зроблених помилок, використовувати позитивне для подальшого руху вперед. Тому актуальним є аналіз й узагальнення особливостей розвитку теорії внутрішкільного управління на різних історичних етапах. Вибір історичного періоду (друга половина ХХ століття) був обумовлений суперечливістю та неоднозначністю загальних оцінок цього періоду історії освіти України. З одного боку, це період зростання стагнаційних та кризових тенденцій, поширення формалізму та бюрократизму в управлінні системою освітою та школою, з іншого - це період виникнення та практичної перевірки багатьох новаторських ідей у теорії управління закладами середньої освіти.

За останні роки школа України пройшла значний шлях від одноманітності, унітарності до варіативності, різноманітності. Все більше набуває силу ідея підпорядкування процесу освіти завданням виховання дитини, з'явилося багато інноваційних навчальних закладів, відбувається оновлення та вдосконалення змісту освіти та виховання, модифікація форм та методів навчальної та виховної роботи, в шкільне життя запроваджуються демократичні засади. Утвердження цих прогресивних тенденцій розвитку школи значною мірою залежить від засад внутрішкільного управління.

Але численні факти свідчать про те, що існує певне протиріччя між новими завданнями школи, тенденціями її розвитку та масовою традиційною практикою навчально-виховного процесу. Внутрішкільне управління не завжди виконує завдання, обумовлені трансформацією зовнішніх умов функціонування школи в конкретне педагогічне середовище. Це викликає гостру необхідність розробки теоретичних основ внутрішкільного управління, що відповідали б новим соціокультурним реаліям. Однією з найважливіших умов виконання цього завдання є проведення ґрунтовних історико-педагогічних досліджень, які б дозволили оцінити стан теорії внутрішкільного управління на основних етапах її становлення та визначити перспективні тенденції її подальшого розвитку. Але таких досліджень в Україні майже не проводилось. Період 20-30-х років ХХ століття в розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні досліджувала О.Шевченко. Період же 50-90-х років ХХ століття залишився поза увагою науковців, не зважаючи на його визначальну роль у становленні теорії внутрішкільного управління в Україні (за винятком аналізу ролі В.Сухомлинського у становленні та утвердженні гуманістичного стилю керівництва школою, що досліджувався у роботах І.Буєвої та І.Остаповського). Адже саме в цей час відбулася трансформація управлінської парадигми, зокрема в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами. Саме в цей період були закладені підвалини тих змін, які ми спостерігаємо в управлінській теорії та практиці зараз. Дуже важливо, на наш погляд, простежити динаміку цих змін, їх особливості на різних етапах розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні.

Аналіз історико-педагогічної літератури дозволив дійти висновку, що історія розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні майже не висвітлюється. Виняток складають роботи В.Курила, О.Сухомлинської, Є.Хрикова, О.Шевченко. Однак спеціального дослідження проблем розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні у другій половині ХХ століття немає.

Актуальність проблеми, недостатня її розробленість у вітчизняній науці і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття”.

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної роботи “Теоретичні основи управління навчальними закладами різного типу”, яка розроблялася у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка і фінансувалася з коштів Міністерства освіти і науки України (державний реєстраційний № 0101U001374; облікова картка № 0204U000548).

Об'єкт дослідження: праці науковців України з проблеми внутрішкільного управління у другій половині ХХ століття.

Предмет дослідження: розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні у другій половині ХХ століття.

Мета дослідження: на основі узагальнюючого вивчення педагогічних праць українських учених другої половини ХХ століття визначити тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління.

Концептуальні положення дослідження:

перехідна доба вимагає історико-педагогічних досліджень, які б дозволили визначити прогресивні тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління, і, таким чином, впливати на ефективність функціонування загальноосвітньої школи;

розвиток теорії внутрішкільного управління зумовлюється як впливом соціальних процесів на школу та педагогічну науку, так і рівнем впливу на неї загальної теорії управління;

аналіз теорії внутрішкільного управління передбачає вивчення особливостей розвитку всіх її головних складових: концептуальних засад, понятійного апарату, закономірностей, принципів, змісту, методів внутрішкільного управління;

об'єктивна оцінка стану теорії внутрішкільного управління можлива за умов розробки та використання науково обґрунтованих критеріїв.

Об'єкт, предмет, мета, концепція дослідження зумовили постановку таких завдань:

Аналіз наукової літератури, що стосується розвитку теорії внутрішкільного управління в 50-90-ті роки ХХ століття в Україні.

Виявлення головних чинників розвитку теорії внутрішкільного управління в 50 - 90-ті роки ХХ століття.

Виявлення і теоретичне обґрунтування основних періодів та особливостей розвитку теорії внутрішкільного управління.

Визначення критеріїв оцінки стану теорії внутрішкільного управління.

Визначення тенденцій подальшого розвитку теорії внутрішкільного управління та значимості позитивного потенціалу цих тенденцій для сучасного періоду реформування української школи.

Методологічну основу дослідження становлять: діалектико-матеріалістичне положення про соціальну обумовленість розвитку педагогіки, теорії наукового пізнання, теорії управління, що набули поширення в більшості країн світу - “наукового управління” (Ф.Тейлор, А.Файоль), “людських відносин” (Е.Мейо, Ч.Бернард), “соціальних систем” (Д.Коул, Р.Акоф); парадигмальний, діяльнісний, культурологічний, антропологічний та цивілізаційний підходи, основні положення загальної теорії систем та системного підходу, теоретичні положення школознавства (Є.Березняк, Б.Кобзар, В.Бондар, В.Пікельна, В.Маслов, В.Сухомлинський, Є.Хриков); теорія соціального та педагогічного прогнозування (Б.Гершунський), а також дисертаційні дослідження з проблем управління навчальними закладами та історії розвитку педагогічної науки та системи освіти (В.Сухомлинський, В.Бондар, І.Буєва, Н.Гупан, Б.Кобзар, В.Курило, В.Кучкина, І.Остаповський, О.Пометун, В.Пуцов, Т.Рабченюк, І.Сіра, Е.Соф'янц, Д.Стельмухов, С.Сисоєва, Ю.Табаков, Є.Хриков, О.Шевченко, А.Черниш, В.Шакурова тощо). Крім того, методологічною основою дослідження виступали праці істориків педагогіки В.Курила, І.Логвинова, Е.Моносзона, С.Сірополка, О.Сухомлинської, В.Чепелєва та збірники документів з історії школи і педагогіки.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 50 - 90-ті роки ХХ століття й визначаються фундаментальними, суперечливими процесами як у суспільстві в цілому, так і в галузі середньої освіти і відповідно у розвитку теорії внутрішкільного управління. Саме в цей період відбувається процес зміни управлінської парадигми, з'являються основні тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління, що визначають її сьогодення. Нижня межа зумовлена тим, що після Великої Вітчизняної війни та відбудови народного господарства почалася цілеспрямована робота з розвитку школознавчої науки. Верхня межа зумовлена тим, що 90-ті роки були періодом бурхливого розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні, обумовленої корінними змінами у соціокультурному просторі країни.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять наукові публікації (статті та монографії), матеріали преси, законодавчі та нормативні акти, навчальні посібники з питань школознавства, методичні рекомендації, матеріали конференцій, кандидатські та докторські дисертації, автореферати, в яких відображені результати досліджень українських фахівців з теорії внутрішкільного управління.

Джерелознавча база дослідження. Історію української школи ХХ століття досліджували А.Бондар, Я.Бурлака, М.Грищенко, Н. Гупан, П.Дроб'язко, В.Курило, Ф.Коляска, В.Кравець, С.Сірополко, Б.Ступарик, Є.Хриков та багато інших.

Різним аспектам історії розвитку радянської педагогічної науки присвячені праці М.Богуславського, Ф.Корольова, Е.Моносзона, З.Равкіна, Л.Степашка, С.Чавдарова, В.Чепелєва та ін. Загальні питання розвитку педагогічної науки і школи висвітлені в роботах “Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР 1917 - 1967 рр.” (1967), “Очерки истории педагогической науки в СССР (1917 - 1980 гг.)” (1986). Історії розвитку української національної школи присвячений посібник П.Дроб'язка “Українська національна школа: витоки і сучасність”. Але проблема розвитку теорії внутрішкільного управління в 50-ті - 90-ті роки ХХ століття в Україні в них не висвітлювалась, хоча саме в ці роки в теорії внутрішкільного управління відбувалися значні трансформації, що позначилися вже в наші дні. У монографії М.Кондакова “Теоретические основы школоведения” (1982) схематично розглянуто основні етапи розвитку теорії внутрішкільного управління, але не звертається уваги на питання розвитку цієї теорії в Україні. В роботі В.Кричевського “Очерки истории и теории управления образованием” (2001) розглянуто історичний аспект розвитку теорії управління освітою. В різні роки тих чи інших аспектів історії розвитку внутрішкільного управління торкалися в своїх дисертаційних дослідженнях з педагогіки, історії, державного управління І.Буєва, В.Курило, І.Остаповський, І.Сіра, Е.Соф'янц, О.Шевченко та ін. Але в цих роботах автори розглядали лише окремі аспекти практичного досвіду управління навчально-виховними закладами в ХХ столітті. Узагальнений історіографічний огляд цих робіт дозволяє зробити висновок про те, що в Україні немає досліджень, в яких спеціально розглядався б розвиток теорії внутрішкільного управління в 50-ті-90-ті роки ХХ століття. Проте аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників і логіки розвитку цієї теорії, виявлення переваг, механізмів її впливу на освітню практику має велике значення для розвитку цієї галузі педагогічної науки в наш час.

Наукова новизна дослідження:

уперше в історії української педагогіки визначені етапи розвитку теорії внутрішкільного управління в 50-90-х роках ХХ століття в Україні;

удосконалено розуміння тенденцій розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в кінці ХХ - на початку ХХІ століття;

одержало подальший розвиток визначення ролі теорії внутрішкільного управління в розвитку загальноосвітньої школи в Україні.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані у викладанні циклу педагогічних дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах України, можуть бути введені у зміст підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів різних типів. Виявлені тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні та можливі шляхи її розвитку в умовах подальшого становлення національної школи можуть бути використані при формуванні дослідницької проблематики науковцями-школознавцями.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз матеріалів наукових досліджень для обґрунтування вихідних теоретико-методологічних позицій, історіографічний аналіз для виявлення основних концепцій внутрішкільного управління, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація для визначення провідних ідей в розвитку теорії внутрішкільного управління на різних етапах; емпіричні - аналіз документів (нормативних документів, державних програм) для з'ясування рівня впровадження наукових ідей в практику управління школою, аналіз педагогічного досвіду роботи освітніх закладів для виявлення впливу теорії внутрішкільного управління на характер практичних управлінських рішень; прогностичні (моделювання, екстраполяція, морфологічний аналіз) для виявлення тенденцій розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних теоретичних положень роботи на обласних науково-практичних семінарах керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації: “Середня спеціальна медична освіта на рубежі століть. Підсумки. Проблеми. Перспективи розвитку” (Лисичанськ, 2001); “Зміст інтеграції вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з навчальними закладами інших рівнів як одна з умов підвищення якості й доступності освіти” (Алчевськ, 2001); “Особливості практичного навчання в вищому навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Рубіжанського хіміко-механічного технікуму)” (Рубіжне, 2001); “Використання іннова-ційних педагогічних технологій в навчально-виховному процесі коледжу Східноукраїнського національного університету” (Луганськ, 2003), на семінарах, засіданнях кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, щорічного повідомлення на університетських наукових конференціях, на Міжнародній науково-практичній конференції “Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” (Луганськ, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 10 одноосібних публікаціях автора (з них 9 - у наукових фахових виданнях).

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків. Загальний обсяг дисертації 241 сторінка. Список використаних джерел складається з 403 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета дослідження, розкриті методологічна база та теоретичні основи роботи, обґрунтовані хронологічні рамки дослідження, названі методи дослідження, визначені наукова новизна, теоретична та практична значущість дисертаційного дослідження, наведені дані про апробацію.

У першому розділі “Розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття як історико-педагогічна проблема” розглянуто методологічні засади аналізу розвитку теорії внутрішкільного управління. Як такі виступають цивілізаційний підхід, культурологічний підхід, антропологічний підхід, діяльнісний підхід, теорія пізнання, головні положення загальної теорії систем і системного підходу до вивчення цілісних педагогічних процесів і явищ, принципи діалектичного підходу до історико-педагогічних явищ, теорія соціального і педагогічного прогнозування, положення філософії освіти, що стосуються процесу розвитку теорії внутрішкільного управління, категорії загального, особливого, одиничного, фундаментальні принципи цілісності, динамічності, парадигмальний підхід до аналізу історико-педагогічних явищ, понятійно-термінологічний підхід тощо.

Аналіз історико-педагогічної літератури дозволив визначити вимоги до історико-педагогічного дослідження: дотримання хронологічності викладення та з'ясування причинних зв'язків, що мають відношення до явища, що вивчається; єдність теорії та історії, теорії та практики, логічного та історичного у висвітленні сутності проблеми.

При визначенні критеріїв оцінки розвитку теорії внутрішкільного управління ми спиралися на вимоги, розроблені В.Курилом та Є.Хриковим, та систему критеріїв, розроблену в дослідженні О.В.Шевченко. Загалом наше дослідження базувалося на наступному комплексі критеріїв: спрямованість досліджень теорії внутрішкільного управління; шляхи формування проблематики дослідження внутрішкільного управління; наступність розвитку теорії внутрішкільного управління; методи, що використовуються для дослідження проблем внутрішкільного управління; якісний склад дослідників проблем внутрішкільного управління; форма відображення отриманої в результаті досліджень наукової інформації; рівень розвитку теорії внутрішкільного управління; вплив теорії внутрішкільного управління на педагогічну практику 50-90-х років ХХ століття в Україні; здатність теорії внутрішкільного управління до подальшого розвитку.

Аналіз джерелознавчої бази нашого дослідження (різноманітні педагогічні журнали України, методичні рекомендації українських науковців з питань внутрішкільного управління, статті українських учених у збірниках, вісниках вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів АПН України, авторські та колективні монографії з питань теорії внутрішкільного управління, навчальні посібники з внутрішкільного управління для вищих навчальних закладів, кандидатські та докторські дисертації з проблем управління школою і автореферати до них) показав її різноманітність, що дає можливість об'єктивних, обґрунтованих висновків про розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття.

Ми виділили наступні періоди в розвитку теорії внутрішкільного управління: І період - накопичення знань (ІІ половина ХІХ ст.-30-ті роки ХХ ст.) (поява перших згадувань про питання управління шкільною установою в працях М.Пирогова, К.Ушинського, М.Корфа та ін., що в більшості торкалися ролі особистості директора); ІІ період - емпіричний (50-60-ті роки ХХ ст.) (опис досвіду управління школою, який склався, поява в Україні спеціальних праць, присвячених тільки проблемам управління школою, дисертаційних досліджень управлінської тематики); ІІІ період - школознавчий (70-80-ті роки ХХ ст.) (початок оформлення школознавства в самостійну галузь педагогічного знання, спроби систематизації і теоретичного осмислення накопиченого досвіду); ІV період - теоретичного узагальнення (90-ті роки ХХ століття по сьогодення) (конструювання складних моделей управлінської діяльності, проблеми внутрішкільного управління розглядаються з точки зору теорії і практики управління складними соціальними системами). В працях українських школознавців В.Маслова, В.Бондаря, Т.Рабченюк, Є.Хрикова, В.Пікельної та ін. активно розробляються закономірності, принципи, функції і методи внутрішкільного управління, затверджується концепція функціонального підходу. Цей період в розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні ще не завершений.

У хронологічні рамки нашого дослідження, таким чином, потрапляють останні три періоди розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні: емпіричний період, школознавчий період та період теоретичного узагальнення.

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних школознавців дозволив виділити провідні ідеї, що визначали розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в 50-90-х роках ХХ століття (про системний характер школи, про суб'єкт управління, про управлінські відношення, про компетентність в управлінні школою, про специфічні особливості управління школою, про основні принципи внутрішкільного управління, про методи управління як засоби реалізації принципів, про роль інформації в управлінні школою, про функціональний аналіз сутності управління, про планування як вихідний момент програмно-цільового підходу до управління школою, про внутрішкільний контроль як специфічний вид управлінської діяльності, про педагогічний аналіз як вихідний і кінцевий момент управлінського циклу тощо).

У другій половині ХХ ст. теорія і практика управління школою знаходилися в руслі “теорії впливу”, що вело до утвердження авторитарності як провідного стилю керівництва в школі. Тільки в останнє десятиріччя ХХ століття намітились певні прогресивні тенденції, що відбилися на розвитку теорії внутрішкільного управління (відродження національної школи, гуманітаризація, диференціація змісту освіти, поява навчальних закладів нових типів, переорієнтація освіти на розвиток особистості як головну мету). Але, все ж таки, в переважній більшості шкіл, як і раніше, відтворюється застаріла парадигма навчально-виховного процесу.

У другому розділі “Періоди та особливості розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття” визначаються та аналізуються соціально-історичні умови та чинники, що обумовлювали розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні у досліджуваний період: наслідки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.); існуюча на той час парадигма державного управління; процес позбавлення рис тоталітаризму в теорії і практиці державного і громадського управління; науково-технічна революція; ознаки стагнації та бюрократизації державного управління; зростаюча криза середньої освіти; усвідомлення необхідності врахування ролі “людського фактору” у діяльності будь-якої державної установи (особливо у другій половині 80-х років); загальноцивілізаційні трансформації, зумовлені глобалізаційними процесами, широким розповсюдженням нових освітніх технологій, сучасних засобів комунікації; здобуття Україною державної незалежності (1991 р.), процес переходу до ринкових відносин; зміни в суспільно-політичному устрої; прискорення розвитку демократичних інститутів у державному управлінні; трансформація системи народної освіти в бік демократизації та плюралізму; відкриття науковцям доступу до раніш невідомих їм або заборонених джерел наукової інформації і, як наслідок цього, розширення методологічної бази школознавчих досліджень.

Аналіз розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в 50-90-ті рр. ХХ століття показує, що дослідження йшли в напрямах: розробки понятійного апарату теорії внутрішкільного управління; обґрунтування змісту діяльності адміністрації навчально-виховних закладів; обґрунтування структури управлінської підсистеми навчально-виховних закладів; аналіз закономірностей та формулювання принципів внутрішкільного управління; вивчення досвіду попереднього розвитку практики управління навчальними закладами.

До того ж, у кожний період увага науковців була зосереджена переважно на певних проблемах управління школою. У 50-60-ті роки такими проблемами були: контроль та аналіз діяльності вчителя (форми контролю, головні об'єкти контролю, методи контролю); здійснення загального обов'язкового навчання; планування і організація урочної та позакласної роботи (розробка загальних вимог до плану, етапи роботи над ним тощо); організація груп і шкіл з продовженим днем; робота з педагогічними кадрами (А.Бондар); перспективи розвитку “сітки шкіл” та їх організаційної структури (Є.Березняк); НОП у школі (М.Черпінський). Основними ідеями в концепції НОП М.Черпінського були: програмування всієї діяльності школи, забезпечення нормального циркулювання інформації, тематичність всієї навчально-виховної роботи школи, економія навчального та робочого часу. Порівняльний аналіз робіт М.Черпінського з роботами інших школознавців показує разючу відміну перших в бік науковості, обґрунтованості та практичної спрямованості.

Саме в цей період почалася активна науково-педагогічна діяльність В.Сухомлинського, який багато уваги приділяв питанням управління школою. Процес управління школою В.Сухомлинський подає як систему діяльності директора школи. Він першим обґрунтував необхідність управління кінцевими результатами педагогічного процесу у межах великих управлінських циклів (10-річного, 8-річного, 4-річного). Педагогізація управління передбачає, за В.Сухомлинським, гуманізацію мислення керівника. Принципи, якими В.Сухомлинський керувався як директор у своїй роботі, були нестандартними для того часу: ініціативність, демократичність, колегіальність прийняття управлінських рішень, відкритість для критики, врахування особистої думки підлеглого, творчий підхід.

Загалом у цей період ступінь розробки понятійного апарату теорії внутрішкільного управління була досить низькою, обґрунтування змісту управлінської діяльності велося згідно існуючої парадигми державного управління, в основному аналізувалися контроль та планування в якості провідних функцій управління, проблематика досліджень формувалася переважно емпіричним та директивним способами, з емпіричних методів дослідження використовувались переважно спостереження, вивчення управлінського досвіду, вивчення шкільної документації. Рівень розробки цілісної теорії внутрішкільного управління знаходився на стадії накопичення емпіричного матеріалу та його первісного аналізу зі спробами узагальнення досвіду здійснення певних функцій управління школою (контроль, планування).

У 70-80-ті рр. основними проблемами, що вирішували школознавці, були: переведення внутрішкільного управління на наукову основу (М.Черпінський, Є.Березняк, С.Полгородник, М.Красовицький, Б.Кобзар); раціоналізація та оптимізація управління педагогічним процесом (М.Черпінський та ін.); зв'язок між діловими якостями керівника і ефективністю навчально-виховного процесу; позиція керівника в системі міжособистісних відносин в педагогічному колективі; обсяг знань і умінь, необхідних директору школи; оптимальні форми і методи керівництва професійним становленням молодих вчителів, прийоми передачі передового педагогічного досвіду, місце і роль у цьому процесі керівників школи; дидактичний аспект діяльності керівника школи (В.Кучкіна, Р.Шакуров, В.Бондар, І.Чернокозов, В.Маслов та ін.); питання вивчення та розповсюдження передового педагогічного досвіду (Є.Березняк, Л.Васильков, Б.Тевлін та ін.); аналіз і раціоналізація систем інформації школи (Ю.Табаков, Б.Кобзар, Т.Рабченюк та ін.); контроль і аналіз діяльності вчителя (Б.Кобзар, Є.Березняк, В.Бондар та ін.) тощо. Ці проблеми вирішувалися, як правило, з позицій системно-функціонального підходу в межах існуючої парадигми управління. В цих же межах розроблявся і понятійний апарат теорії внутрішкільного управління Принципи внутрішкільного управління формулювалися переважно на основі принципів партійного та урядового управління. Використовувалися як емпіричні методи, так і емпірично-експериментальні, і теоретичні. Застосовувались методи узагальнення та інтерпретації отриманої інформації. Основною формою відображення отриманої в результаті досліджень наукової інформації були статті в журналі “Радянська школа” та збірниках наукових праць. Збільшилась кількість монографій з проблем внутрішкільного управління, була захищена певна кількість дисертацій. Рівень розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в цей період можна вважати експериментально-узагальнюючим.

У 90-ті рр. основними проблемами, що досліджувалися українськими школознавцями були: розробка наукових основ демократизації управління (В.Бегей, Є.Березняк, Д.Румянцева, Б.Мірочник, О.Косинська, Т.Рабченюк та ін.); питання інформаційного забезпечення управління школою (В.Гуменюк та ін.); сутність внутрішкільного управління в нових умовах (Г.Єльнікова, Є.Хриков та ін.); контроль і аналіз у внутрішкільному управлінні (В.Пікельна, Є.Хриков, Д.Румянцева, Ю.Рева, Т.Рабченюк та ін.); освітній моніторинг та педагогічний менеджмент (Г.Єльнікова, Г.Дмитренко, Є.Павлютенков, В.Крижко та ін.).

Характерною рисою у розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в цей період можна вважати підготовку і публікацію низки навчальних посібників з внутрішкільного управління. Школознавство в Україні в цей час переживає період бурхливого становлення і утвердження нової управлінської парадигми і відходу у минуле старої. Цей період можна назвати “дифузною зоною” між старими і новими поглядами, коли одночасно існують терміни і поняття старої і нової парадигми. Виникнення нових типів шкіл зумовило активне вивчення і аналіз специфічних особливостей їх управління. В цьому питанні теж немає одностайності тому, що аналіз проводиться з різних парадигмальних позицій, хоча підхід може бути і однаковий (наприклад, структурно-функціональний).

В останнє десятиріччя ХХ ст. теорія внутрішкільного управління в Україні розвивалася по двом напрямам: 1. Поглиблення та поширення вже існуючих наробок традиційної теорії управління. 2. Пошук принципово нових шляхів підвищення ефективності керівництва школою (використання відомих зарубіжних концепцій управління, намагання перенести їх на вітчизняний ґрунт, використання даних та концепцій інших наук для продукування нових ідей). Обидва ці шляхи здаються нам перспективними і такими, що мають право на існування.

Склад дослідників проблем внутрішкільного управління поступово змінювався. Якщо в 50-60-ті рр. більшість з них складали директори шкіл та їх заступники, то вже у 90-ті рр. більшість складають науковці.

Наукова інформація відображалась у різноманітних формах (статті в часописах та тематичних збірниках, монографії з проблем внутрішкільного управління, кандидатські та докторські дисертації, методичні рекомендації з різних питань управління навчальними закладами різних типів тощо).

Більшість положень теорії внутрішкільного управління, розроблені в 50-90-ті рр. ХХ століття, використовуються в наш час (функції керівників школи, система принципів управління школою, роль внутрішкільного контролю та педагогічного аналізу, циклічність управління школою, регулювання інформаційних потоків, оптимізація управління, специфіка управління новими типами навчальних закладів тощо).

Аналіз розвитку теорії внутрішкільного управління та тенденцій розвитку освіти в Україні дозволяє виділити наступні характерні тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління:

виявлення в управлінні різними типами навчальних закладів спільного та специфічного, встановлення закономірностей, форм і загальних методів управління;

посилення уваги не тільки до технологічної культури, а й до психологізації та гуманізації управління;

глибоке проникнення в сферу управління комп'ютерних технологій;

системний підхід до розгляду предмету управління;

заміна традиційного внутрішкільного контролю на науковий внутрішкільний моніторинг;

теоретична розробка та широке практичне використання активних методів і форм внутрішкільного управління.

На нашу думку, ці тенденції знаходяться в площині: по-перше, гуманізації, по-друге, демократизації, по-третє, алгоритмізації внутрішкільного управління.

Основною тенденцією розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні є концептуалізація управління на різних методологічних засадах.

Перспективними напрямками досліджень, що виявлені в ході аналізу наукової літератури з питань внутрішкільного управління, є: моніторинг у внутрішкільному управлінні, педагогічний менеджмент, синергетичний підхід до управління навчальними закладами, алгоритмізація управлінської діяльності тощо.

український школа реформування історичний

Становлення науково обґрунтованої національної теорії управління школою в Україні - надзвичайно важлива педагогічна проблема. Її успішне вирішення обумовлене ефективністю процесу усвідомлення теоретиками і практиками педагогічної науки основних проблем сучасної школи, напрямків і шляхів їх вирішення. Це, в свою чергу, робить необхідним осмислення прогресивних ідей минулих періодів розвитку теорії внутрішкільного управління з погляду сьогодення.

1. Період другої половини ХХ ст. багато в чому визначив напрямки і тенденції подальшого розвитку теорії внутрішкільного управління в нашій країні. Саме в цей період визрівають передумови для радикальної зміни управлінської парадигми, які врешті решт і призвели до початку заміни її в останнє десятиліття ХХ століття.

2. У цей період розвиток теорії внутрішкільного управління еволюціонував по декількох напрямках: рух до демократизму, колегіальності в управлінні школою; рух в бік все більшої науковості (від емпіричного способу здобуття наукових знань до структурно-функціонального, антропологічного, синергетичного підходів, від єдиної концепції впливу до концепції створення умов і концепції роботи на результат).

3. На різних етапах цього періоду головна увага приділялась різним проблемам внутрішкільного управління. В 50-ті роки такими проблемами були питання організації внутрішкільного контролю та планування, у 60-х - на початку 70-х років - наукова організація педагогічної праці, управлінські функції директора школи, принципи управління школою, питання організації методичної роботи. У другій половині 80-х - 90-х роках провідними проблемами школознавчих досліджень були питання шляхів здійснення колегіальності у керівництві школою та демократизації управління, проблеми впорядкування інформаційних потоків в школі, проблема нових методів управління, шляхів впровадження освітнього моніторингу, сутності менеджменту в освіті тощо.

4. Різні етапи цього періоду відрізняються засобами формування дослідницької проблематики. З 50-х і до середини 80-х років переважно панував директивний спосіб прямої регламентації розвитку теорії внутрішкільного управління органами державної та партійної влади. Тільки з початком так званої “перебудови” починають застосовуватися разом з директивним емпірично-гносеологічний і прогностичний спосіб.

5. Вітчизняна теорія внутрішкільного управління до сер. 80-х рр. розвивалася під впливом теорії соціального управління та поглядів на управління початку ХХ століття. У 90-ті рр. аналіз показує могутній вплив зарубіжних (переважно західних) концепцій і теорій менеджменту на погляди вітчизняних науковців.

6. Дослідження теорії внутрішкільного управління здійснювалось різноманітними методами. Якщо на початку періоду переважаючими були емпіричні методи (вивчення управлінського досвіду, вивчення шкільної документації, спостереження, анкетування вчителів і керівників шкіл), то поступово науковці починають застосовувати все більш науково обґрунтовані методи дослідження (структурно-функціональний аналіз, ранжування, факторний аналіз, моделювання, матричний метод, математичні, статистичні методи тощо).

7. Еволюціонував якісний склад дослідників проблем внутрішкільного управління. Якщо у 50-60-ті роки серед них переважали практичні працівники (директори шкіл та їх заступники, керівники установ управління освітою), то поступово їх склад ставав більш науково кваліфікованим: працівники академічних науково-дослідних установ, інститутів післядипломної освіти, вищих навчальних закладів (аспіранти, доценти, докторанти, кандидати і доктори наук, професори і академіки).

8. Основними формами відображення результатів дослідження проблем внутрішкільного управління в 50-80-ті роки ХХ століття були статті в журналі “Радянська школа”, методичні рекомендації, монографії з різних питань управління школою, дисертації на здобуття наукових ступенів. В останнє десятиліття ХХ століття з'явилася можливість друкувати результати школознавчих досліджень у спеціалізованих всеукраїнських часописах, присвячених проблемам управління школою і освітою: “Освіта і управління”, “Директор школи”, “Директор школи, ліцею, гімназії” та інших. Крім того, видається декілька регіональних часописів, які намагаються відобразити специфіку управління в різних регіонах України.

9. В цей період існувала розгалужена система впровадження наукових ідей в практику управління школою (публікації у часописах, видання методичних рекомендацій, матеріалів семінарів та конференцій, система підвищення кваліфікації керівників шкіл, їх заступників, вчителів та організація методичної роботи в школах).

10. З отриманням Україною незалежності з'явилася можливість ознайомлення науковців і практиків з різними концепціями управління, що об'єктивно сприяло виникненню різноманітного досвіду внутрішкільного управління.

11. Якщо розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в 50-80-ті роки мав переважно еволюційно-консервативний характер, то у 90-ті роки він набуває інтенсивно-революційного характеру.

12. Аналіз дозволив виявити тенденції подальшого розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні. Ці тенденції лежать в площині, по-перше, гуманізації, по-друге, демократизації, по-третє, алгоритмізації управління. Основною тенденцією розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні є розробка різноманітних концепцій управління, що повинні базуватися на різних методологічних підвалинах.

Виконана робота не вичерпує всіх проблем дослідження розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ ст. Подальшого дослідження, на нашу думку, вимагають питання: визначення закономірностей розвитку теорії внутрішкільного управління в ХХ столітті в Україні; генезису основних понять теорії внутрішкільного управління; розвитку теорії управління навчальними закладами нового типу; особливостей розвитку педагогічної періодичної преси та її впливу на розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в ХХ столітті тощо.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора

1. Димитрієв А.С. Система керівництва педагогічним колективом як невід'ємна складова внутрішкільного управління // Освіта Донбасу. - 2003. - № 5-6 (100-101). - С.126-132.

2. Димитрієв А.С. Загальна характеристика розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні у 90-ті роки ХХ століття // Наука і сучасність: Зб. наук. статей Націон. пед. універ. імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2003. - Вип. ХLI. - С.96-102.

3. Димитрієв А.С. Розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні у 50-ті роки ХХ століття // Наукові записки: Зб. наук. статей Націон. пед. універ. імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2003. - Вип. LI (51). - С.64-70.

4. Димитрієв А.С. Громадське самоврядування в школі - основний чинник державно-громадського характеру внутрішкільного управління // Освіта Донбасу. - №4 (99). - 2003. - С.84-89.

5. Димитрієв А.С. Розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні у 60-ті роки ХХ ст. //Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. Вип. 10. - К.:НПУ, 2003. - С.99-105.

6. Димитрієв А.С. Планування навчально-виховної роботи школи в контексті розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні у другій половині 60-х років ХХ століття // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. Том ХХІ. - К.: Логос, 2003. - С.184-193.

7. Димитрієв А.С. Основні положення розвитку теорії внутрішкільного управління в Україні у другій половині ХХ століття // Наукові записки: Зб. наук. статей Націон. пед. універ. імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2003. - Вип. LIV (54). - С.42-48.

8. Димитрієв А.С. Проблема теорії внутрішкільного управління в працях А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць. - К.: “Логос”, 2000. Вип. 2. - С.221-226.

9. Димитрієв А.С. Дослідження проблеми внутрішкільного управління українськими науковцями у 50-х - першій половині 90-х років ХХ століття // Наука і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К. : “Логос”, 2000. Вип. 1. Ч.1. - С.26-34.

10. Димитрієв А.С. Планування роботи школи на навчальний рік як один з основних шляхів удосконалення внутрішкільного управління // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матеріали Міжнар. наук.-пр. конф. 11-13 листопада 2003 р., м. Луганськ. - Частина 3. - Луганськ: Альма-матер, 2003. С.22-25.

АНОТАЦІЇ

Димитрієв А.С. Розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 2004.

У дисертації вперше досліджений розвиток теорії внутрішкільного управління в Україні в другій половині ХХ століття. Визначені основні соціально-історичні чинники, що впливали на розвиток школознавства в Україні. Для оцінки розвитку теорії внутрішкільного управління використовувався критеріальний аналіз. Запропонована періодизація розвитку школознавства в Україні. Простежені основні тенденції розвитку теорії внутрішкільного управління, визначені перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: теорія внутрішкільного управління, критеріальний аналіз, соціально-історичні чинники, періодизація розвитку школознавства.

Димитриев А.С. Развитие теории внутришкольного управления в Украине во второй половине ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко, Луганск, 2004.

В диссертации впервые в истории педагогики исследовано развитие теории внутришкольного управления в Украине во второй половине ХХ в. Определены основные социально-исторические факторы, которые влияли на развитие теории внутришкольного управления в Украине: последствия Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.); существующая в то время парадигма государственного управления; процесс избавления от черт тоталитаризма в теории и практике государственного и общественного управления; научно-техническая революция; признаки стагнации и бюрократизации государственного управления; нарастающий кризис общего среднего образования; осознание необходимости учета роли “человеческого фактора” в деятельности любого государственного учреждения (особенно во 2-й половине 80-х годов); общецивилизационные трансформации, обусловленные глобализационными процессами, широким распространением новых образовательных технологий, современных средств коммуникации; получение Украиной государственной независимости (1991 р.); процесс перехода к рыночным отношениям; изменения в общественно-политическом строе; ускорение развития демократических институтов в государственном управлении; трансформация системы народного образования в сторону демократизации и плюрализма; открытие ученым доступа к ранее неизвестным им или запрещенным источникам научной информации и, как следствие этого, расширение методологической базы школоведческих исследований. Для оценки развития теории внутришкольного управления использовались методы теоретического и критериального анализа.

Предложена периодизация развития теории внутришкольного управления в Украине: І период - накопления знаний (2 половина ХІХ в.-30-е годы ХХ в.) (появление первых упоминаний о вопросах управления школьным учреждением в работах Н.Пирогова, К.Ушинского, и др., которые в основном касались роли личности директора); ІІ период - эмпирический (50-60-е годы ХХ в.) (описание сложившегося опыта управления школой, появление в Украине специальных работ, посвященных только проблемам управления школой, диссертационных исследований управленческой тематики); ІІІ период - школоведческий (70-80-е годы ХХ в.) (начало оформления школоведения в самостоятельную отрасль педагогического знания, попытки систематизации и теоретического осмысления накопленного опыта); ІV период - теоретического обобщения (90-е годы ХХ в. по современность) (конструирование сложных моделей управленческой деятельности, проблемы внутришкольного управления рассматриваются с точки зрения теории и практики управления сложными социальными системами). В работах украинских школоведов В.Маслова, В.Бондаря, Т.Рабченюк, Е.Хрикова, В.Пекельной и др. активно разрабатываются закономерности, принципы, функции и методы внутришкольного управления, утверждается концепция функционального подхода. Этот период в развитии теории внутришкольного управления в Украине еще не завершен.

Выявлены основные тенденции развития теории внутришкольного управления: определение в управлении различными типами учебных заведений общего и специфического, установление закономерностей, форм и общих методов управления; усиление внимания не только к технологической культуре, а и к психологизации и гуманизации управления; глубокое проникновение в сферу управления компьютерных технологий; системный подход к рассмотрению предмета управления; замена традиционного внутришкольного контроля научным внутришкольным мониторингом; теоретическая разработка и широкое практическое использование активных методов и форм внутришкольного управления. Определены перспективы дальнейших исследований.

Ключевые слова: теория внутришкольного управления, критериальный анализ, социально-исторические факторы, периодизация развития школоведения.

Dymitriev, A. S. The develop of theory of in-school manage in Ukraine in the second half of the XX century. - Manuscript.

Key words: the theory of in-school manage, the criterial analysis, social-historical factors, the periodisation of the develop of the school-logic.

Размещено на Allbest.ru