Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 37.037

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ДУХОВНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

ФОМЕНКО КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА

Луганськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Шевченко Галина Павлівна, член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, директор Інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти:

Алфімов Валентин Миколайович, доктор педагогічних наук, професор, директор ліцею при Донецькому національному університеті, декан факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогічних працівників ДНУ;

Виговська Ольга Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, головний редактор журналу "Директор школи, ліцею, гімназії".

Провідна установа: Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України, кафедра загальної педагогіки, м. Харків.

Захист відбудеться "23" грудня 2004 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий "22" листопада 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Глобальні зміни, що відбулися за останнє десятиріччя в нашій державі, значно загострили проблеми виховання духовності шкільної молоді. Пострадянське суспільство поки що не виробило нової системи ціннісних орієнтацій, що негативно впливає на світоглядні позиції школярів, їх ідеали, потреби, інтереси. Тому педагогічна наука все більше звертається до пошуку принципово нових підходів, шляхів, засобів виховання у підростаючих поколінь загальнолюдських, національних цінностей та духовних орієнтирів.

Психолого-педагогічною наукою визначено, що основи духовного розвитку особистості закладаються в дитинстві. Саме в шкільному віці відбувається становлення основних особистісних механізмів та утворень, на підставі яких формується самосвідомість та духовні якості людини. У цьому віці важливо закласти "код" високої духовності, тобто те підґрунтя, на якому буде розвиватися та вдосконалюватися духовна сфера особистості на наступних етапах її життя. Тому не випадково в останні роки в педагогічній науці формується нова парадигма освіти й виховання, спрямована на створення педагогічних умов, сприятливих для саморозвитку, самоствердження, самобудівництва особистості, її духовної самореалізації.

Проблема духовного розвитку особистості досить багатоаспектна. Значну увагу їй приділено в працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

В історії педагогічної думки набувають особливої актуальності питання розвитку духовних здібностей людини (Аристотель, Б. Спіноза, Ж.-Ж. Руссо, Л. Феєрбах, І. Кант, Г. Гегель).

Проблема духовності як складової частини національної системи виховання розглядається в працях видатних вітчизняних філософів, істориків, педагогів, державних діячів (П. Могила, Г. Сковорода, М. Драгоманов, М. Костомаров, М. Грушевський, В. Винниченко та ін.).

Філософське обґрунтування проблеми духовності, духовної самореалізації є в працях провідних філософів та культурологів, а саме: Т. Адуло, В. Баранівського, Л. Буєвої, В. Діденко, А. Комарової, С. Кримського, В. Ксенофонтова, Д. Лихачева, С. Пролеєва, П. Симонова, В. Стрелкової, В. Федотової, П. Щербаня та ін.

Важливі питання духовного саморозвитку особистості виступають об'єктом дослідження філософів (М. Бахтін, М. Бердяев, М Мамардашвілі та ін.) та психологів (К. Абульханова-Славська, М. Боришевський, Ю. Орлов, Ж. Юзвак та ін.).

У цих дослідженнях чільне місце посідає проблема духовної самореалізації та основних її складових: суб'єктності (С. Рубінштейн, А. Лефевр та ін.), суб'єктивності (І. Кон, Р. Берне, В. Слободчиков та ін.), індивідуальності (О. Леонтьєв, Б. Ананьев, О. Асмолов та ін.), самореалізації (К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, Л. Петровська та ін.), рефлексивного саморозвитку (С. Степанов, І. Семенов та ін.), особистості (А. Петровський, І. Дубровіна, У. Глассер, Г. Келлі, Л. Анциферова та ін.), самоздійснення підростаючої особистості (Л. Божович, В. Давидов, Д. Ельконін та ін.).

Основні ідеї проблеми самовиховання і самовдосконалення закладені в працях К. Ушинського, М. Пирогова, Л. Толстого, а пізніше - С. Гессена, Л. Рувинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

Різні аспекти духовного розвитку особистості досліджуються в працях О. Олексюк, А. Фасолі, Ю. Халфіна, Г. Шевченко та ін. Предметом уваги дослідників є педагогіка духовності, духовна самореалізація особистості в навчально-виховному процесі, формування духовних потреб, світовідносин засобами мистецтва тощо.

Проблема розвитку духовності шкільної молоді плідно вирішується в практиці сучасної школи: В. Алфімов, С. Білуха, М. Босенко, М. Гузик, 3. Жовчак, О. Захаренко, Г. Нестеренко, А. Сологуб, В. Хайруліна, М. Чумарна.

У той же час у спеціальних дослідженнях, присвячених проблемам формування духовної культури, духовних потреб учнівської молоді, недостатньо уваги приділяється саме духовній самореалізації старшокласників.

Існує реальна суперечність між потребою суспільства в духовно розвинених людях, здатних до творчого перетворення суспільства на засадах Істини, Добра і Краси, і відсутністю соціокультурних, економічних умов для задоволення цієї потреби. Розв'язання цього протиріччя знаходиться в площині розробки теоретико-методологічних та технологічних засад духовної самореалізації особистості.

Головним суб'єктом духовної самореалізації виступає старшокласник, який, навчаючись в загальноосвітній школі, повинен сформуватись як творча особистість, здатна до самореалізації, оволодіння системою загальнолюдських морально-естетичних цінностей, якостями інтелігентності, високої культури, що, в свою чергу, обумовлюється потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності.

Аналіз існуючої практики загальноосвітніх шкіл показує, що вчителі усвідомлюють необхідність підвищення духовного потенціалу школярів, їх духовної самореалізації, але для цього необхідні певні педагогічні умови.

Дослідження питань створення педагогічних умов для духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи є актуальним і перспективним у світлі розбудови системи національної освіти. Це і зумовило вибір теми "Педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках теми "Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва", що розроблялась на кафедрі педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та теми "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика", що активно розробляється нині кафедрою педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.П. Шевченко (№ держреєстрації 01830032718). Тема узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 26.10.2000 року).

Об'єкт дослідження - процес духовного розвитку особистості старшокласника.

Предмет дослідження - створення педагогічних умов для духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Мета дослідження - дати теоретико-методологічне обгрунтування сутності духовної самореалізації старшокласників, визначити її зміст та технологічне забезпечення в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Гіпотеза дослідження. Активізація духовної самореалізації особистості старшокласника в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості можлива за умов:

- створення в навчальному закладі культурного поля, в якому учень проживає шкільне життя;

- накопичення у старшокласників досвіду спілкування з духовними цінностями з метою конструювання їх внутрішнього світу;

- побудови навчально-виховного процесу за принципом духовного діалогу сім'ї й школи, учнів і вчителів, спрямованого на конструювання смисложиттєвих цінностей;

- технологічного забезпечення моделі духовної самореалізації особистості старшокласника.

Відповідно до поставленої мети й висунутої гіпотези визначені такі завдання дослідження:

- розкрити методологічні підходи до духовної самореалізації старшокласників;

- виявити змістову сутність духовної самореалізації старшокласників;

- визначити особливості духовної самореалізації старшокласників в умовах гімназії сільської місцевості;

- розробити й експериментальне перевірити теоретичну модель духовної самореалізації старшокласників;

- сконструювати технологію духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості;

- виявити та науково обґрунтувати педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Методологічною основою дослідження є соціокультурний (В. Андрущенко, Л. Буєва, С. Кримський, В. Кан-Калік, Г. Шевченко), аксіологічний (Н. Кузьміна, В. Сластьонін), системний (Л. Новікова, К. Абульханова-Славська), особистісно-діяльнісний (Б. Ананьев, І. Бех, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв), синергетичний (М. Нікандров, І. Пригожий) підходи до виховання та навчання старшокласників.

Теоретичною основою дослідження є концепція Національної доктрини розвитку освіти в Україні, ідеї демократизації та гуманізації загальноосвітньої школи (Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), концепція розвиваючого середовища (Л. Сливіна, В. Петровський, Л. Стрєлкова), концепція духовного розвитку людини (В. Баранівський, Л. Губерський, А. Комарова, Г. Шевченко, П. Щербань, Ж. Юзвак), теоретичні положення про самореалізацію особистості (3. Фрейд, А. Адлер, Г. Юнг, Е. Фромм, Г. Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс), сучасні педагогічні теорії творчого розвитку особистості, її духовності (В. Алфімов, В. Андреев, І. Зязюн, В. Лозова, Г. Сазоненко, В. Хайруліна), ідеї особистісно-орієнтованого навчання та виховання, гуманізації освіти, єдність теорії та практики.

У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; метод теоретичного моделювання при визначенні мети, гіпотези, завдань дослідження; вивчення та теоретичне осмислення практики процесу духовної самореалізації особистості школяра в умовах навчального закладу, узагальнення педагогічного досвіду для вибору педагогічного інструментарію діагностики та розвитку педагогічних умов духовної самореалізації особистості; емпіричні: анкетування, бесіди, тривале спостереження, методи експертних оцінок; аналіз продуктів творчої діяльності учнів; система діагностичних та розвиваючих творчих завдань, педагогічний експеримент; ретроспективний аналіз досвіду роботи директора навчального закладу нового типу сільської місцевості (Старобільська гімназія).

Етапи дослідження. І етап (діагностично-організаційний) (1994-1995 pp.) - вивчення стану розробленості проблеми, обґрунтування теми, формування гіпотези та завдань дослідження, створення експериментальної бази, пошуковий експеримент. II етап (моделюючий) (1995-1997 pp.) - обґрунтування теоретичних засад, визначення педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. III етап (системно-інформаційний) (1997-1999 pp.) - апробація поставлених завдань, проведення формуючого експерименту, обробка та аналіз результатів експериментальної роботи. IV етап (результативно-узагальнюючий) (1999-2002 pp.) - узагальнення результатів експерименту, розробка авторських програм, розробок, посібників із досліджуваної проблеми, проведення науково-практичних конференцій, семінарів тощо.

Наукова новизна дослідження:

- уперше визначена змістовна сутність духовної самореалізації особистості учнів старшого шкільного віку в навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості;

- дістало подальшого розвитку визначення особливостей духовного розвитку шкільної молоді в нових соціокультурних умовах;

- визначені педагогічні умови та критерії духовної самореалізації особистості старшокласника; розроблена педагогічна технологія духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному пропроцесі гімназії сільської місцевості.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у визначенні та обґрунтуванні теоретичних основ духовної самореалізації особистості старшокласника у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості, створенні педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу.

Практична цінність дослідження: розроблена й апробована модель духовної самореалізації особистості на базі Старобільської гімназії Луганської області, розроблені програми та методичне забезпечення спецкурсів "Світ краси людини" для учнів 9-11 класів, методичні посібники "Дзвони надії" і "Плекаємо Особистість. Практичний досвід вчителів Старобільської гімназії"" використовуються в практиці роботи класних керівників та вчителів шкіл Луганської та інших областей України, в навчальному процесі Луганського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Результати теоретичних пошуків та експериментальних досліджень можуть бути використані педагогами загальноосвітніх шкіл, вихователями, батьками, у діяльності позашкільних освітніх, виховних, культурологічних, мистецьких закладів, у створенні нових програм, педагогічних технологій і методик.

Особистий внесок автора полягає в розробці на теоретичному і практичному рівнях сутності духовної самореалізації старших школярів і визначенні програми й системи роботи навчально-виховного закладу з метою забезпечення її ефективності.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Ліцею іноземних мов м. Луганська (довідка № 96 від 15 лютого 2004 p.), Лисичанської багатопрофільної гімназії (довідка №41 від 7 квітня 2003 p.), Слов'яносербської гімназії (довідка № 5 від 25 травня 2003 p.), Луганської державної комунальної І-ІП ступеня спеціалізованої багатопрофільної СШ № 54 (довідка № 11 від 5 січня 2004 p.), Луганського інституту післядипломної освіти (довідка № 51/1 від 25 лютого 2004 p.).

Апробація результатів дисертації здійснювалась під час обговорення теоретичних і практичних результатів дослідження на кафедрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на П'ятій міжнародній виставці навчальних закладів "Сучасна освіта в Україні" (Київ, 2002), виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми становлення життєвої компетентності особистості школярів" (Луганськ, 2000), регіональній науково-практичній конференції "Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору" (Луганськ-Старобільськ, 2000), Сьомих Всеукраїнських педагогічних читаннях "Василь Сухомлинський і сучасність" (Луганськ-Старобільськ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції "Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті" (Луганськ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Естетичні цінності в структурі духовної культури особистості" (Луганськ-Старобільськ-Сватове, 2002), а також на конференціях і семінарах, проведених у Старобільській гімназії за участю керівників шкіл Луганської області, у виступах на курсах підвищення кваліфікації в Луганському обласному інституті післядипломної освіти.

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження відображено у 7 авторських публікаціях, з них 6-у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 2 - іноземними мовами). Повний обсяг дисертації становить 157 сторінок. Робота містить 14 таблиць, 16 додатків на 60 сторінках, 5 схем, 2 діаграми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, методологічні та теоретичні підходи до розробки проблеми духовної самореалізації особистості, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета та завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення дослідження, висвітлюється апробація й впровадження результатів роботи, особистий внесок автора.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи духовної самореалізації старшокласників" проведено історико-генетичний аналіз проблеми духовної самореалізації особистості у філософській та психолого-педагогічній літературі, розкривається сутність та зміст духовної самореалізації особистості, дається аналіз понять "самореалізація", "духовна самореалізація", "саморозвиток", "духовність", розглядаються можливості навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи в забезпеченні духовної самореалізації старшокласників.

Проблема духовної самореалізації особистості знайшла своє відображення в історії філософської, релігійної, психолого-педагогічної думки.

Духовна самореалізація відбиває основні ознаки духовної сутності людини в культурно-історичному процесі.

Духовність визначає вектор руху людини до постійної роботи над своїм внутрішнім світом, над самовдосконаленням. Античні філософи розглядали людину як природну та соціальну істоту, підкреслюючи її органічний зв'язок із почуттєво-матеріальним космосом та естетичним ставленням до дійсності. Сократ, Аристотель, Платон висували на перший план духовне начало людини, бо тільки вона здатна на моральну оцінку таких понять, як добро і зло, любов і ненависть, милосердя і жорстокість.

Філософський та психолого-педагогічний аналіз проблем духовності особистості, її духовної самореалізації дає можливість виявити основні наукові підходи до цього складного, багатоаспектного процесу.

Провідними науковими підходами до розгляду проблеми духовної самореалізації старшокласників є антропологічний, який передбачає осмислення і знання природи дитини - людини - особистості; особистісно орієнтований, цілісний, діяльнісний, культурологічний, що є об'єктивною передумовою ефективності духовного розвитку старшокласників та їх духовної самореалізації. Домінантним вектором здійснення духовної самореалізації є визнання дитини - людини - особистості найвищою духовною цінністю.

Виявлення справжньої сутності людини відбувається тільки тоді, коли існує ситуація вибору, є можливість для прояву власної активності, самовиховання, самоактуалізації, самореалізації. Науковці різних методологічних спрямувань (М. Хайдегер, К. Ясперс, Е. Кант, О. Больнов, А. Камю) підкреслювали необхідність створення "поля свободи" у педагогічному процесі, яке сприяє максимальному забезпеченню самовираження особистості, створенню умов самотворення яскравої, неповторної індивідуальності.

Основна ідея нашого дослідження ґрунтується на визначенні духовності як інтегрованої якості особистості, яка належить до сфери смисложиттєвих цінностей, що визначають зміст, якість та спрямованість людського буття і образ людський у кожному індивіді (Л. Буєва). У педагогічній інтерпретації, духовність - це інтегрована властивість особистості, яка виявляється в необхідності жити, творити відповідно ідеалам істини, добра і краси, яка виступає як показник рівня людських стосунків, почуттів, морально-естетичної громадянської позиції, здатності до співпереживання, жалю та милосердя. Духовність - це спосіб розбудови особистості, це зустріч із самим собою - своєю душею, внутрішнім "Я", вихід на вищі ціннісні інстанції формування, конструювання особистості та її менталітету, провідний фактор смислової гармонізації, поєднання образу світу з моральними законами та Красою людських вчинків (Г. Шевченко).

Духовний розвиток особистості передбачає якісні та кількісні зміни у виборі моральних ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, які здійснюються в процесі зростання рівня самовдосконалення, самовиховання, самоактуалізації й самореалізації індивіда.

Самореалізація індивіда - це один із завершальних етапів становлення духовно розвиненої особистості. Через самовдосконалення, самовиховання, самоосвіту, саморозвиток здійснюється накопичення досвіду духовного життя школярів, який дає імпульс для самореалізації тих духовних надбань, що отримуються в процесі життєтворчості.

Значне місце проблема самореалізації особистості посідає у працях психологів і педагогів гуманістичного спрямування (А. Маслоу, К. Роджерса, С. Френе, P. Бернса, М. Монтесорі, С. Русової, В. Сухомлинського), які визначали самореалізацію як процес задоволення особистістю духовних потреб, інтересів, ідеалів, системи духовних цінностей, розвитку творчих здібностей. Саме таке розуміння самореалізації ми використали у своєму дослідженні. Отже, домінуючими компонентами духовної самореалізації є такі феномени: духовні потреби (інтелектуальні, моральні, естетичні); духовні цінності (інтелектуальні, моральні естетичні); духовні якості особистості та її творчо-перетворювальна активність.

Системоутворюючими духовних якостей особистості є Істина, Добро, Краса, Віра, Надія, Любов, Софійність, Совість, Обов'язок, Співстраждання і Милосердя, які набуваються в процесі творчої духовної діяльності.

Спираючись на "Я-концепцію", що розробляється в зарубіжній та вітчизняній психологічній науці, підкреслено значущість рефлексії як одного з внутрішніх чинників духовної самореалізації особистості.

На духовну самореалізацію старшокласників впливає сукупність зовнішніх факторів: морально-естетичне середовище школи і родини; інфосфера; культуроємність виховних впливів; створення атмосфери доброзичливості й підтримки реалізації творчих здібностей учнів.

Теоретико-методологічними засадами визначення сутності поняття "духовна самореалізація" виступають положення педагогічної науки, що відображають різноманітні аспекти цього явища: "самореалізація" (Л. Рувінський, А. Ковальов та ін.), "дух школи" (О. Гуменюк), "духовний розвиток" (Л. Буєва, Г. Шевченко, О. Киричук, Н. Селіванова, В. Ясвін та ін.), "творча самореалізація" (Л. Кириченко, Є. Нікітін, Н. Харламенкова та ін.), "особистісно орієнтоване навчання і виховання" (І. Бех, Є. Бондаревська, І. Якиманська).

Педагогічний аналіз різноманітних підходів до визначення поняття "духовна самореалізація" дозволив визначити її критерії: ставлення до людини як найвищої цінності; здатність до вияву у повсякденному житті співстраждання і співпереживання з іншими людьми; благоговійне ставлення до всього живого як до природної спільноти; соціокультурний вчинок особистості; наявність досвіду духовної діяльності; творча реалізація духовних потреб.

Теоретико-методологічний аналіз процесу духовної самореалізації дозволив виявити етапи духовної самореалізації особистості старшокласника:

- мотивація, що передбачає усвідомлення учнями потреби в духовній самореалізації;

- самоаналіз та самооцінка своїх духовних потреб, духовних цінностей, духовних якостей і творчого потенціалу;

- прогнозування можливостей формування якостей, яких не вистачає для досягнення ідеалу;

- побудова індивідуального плану духовної самореалізації;

- практична реалізація індивідуального плану духовної самореалізації, включення в активну діяльність, що має духовну спрямованість;

- контроль та самоконтроль за виконанням плану духовної самореалізації.

Духовна діяльність проявляється через освоєння духовних цінностей, які втілюються в інтелектуальній, емоційно-потребнісній, ціннісній та культуротворчій сферах.

При моделюванні школи, спрямованість навчально-виховного процесу якої забезпечує ефективність духовної самореалізації школяра, ми враховували наступну сукупність умов:

- організаційно-педагогічних (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого морально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педагога; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здоров'я учнів);

- психолого-педагогічних (розуміння освітнього процесу як особистісно-зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного соціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити);

- культурно-виховних (створення культурного поля та культурного середовища навчального закладу; виховання загальнолюдських та національних цінностей; прищеплення учням навичок правильного життєвого вибору).

У другому розділі - "Експериментальна перевірка педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників" подані матеріали констатуючого та формуючого експериментів, аналіз їх результатів, представлено досвід організації процесу духовної самореалізації школярів в умовах гімназії сільської місцевості.

Для перевірки гіпотези було проведено: педагогічний експеримент, у якому брали участь 435 учнів 9-11 класів загальноосвітніх шкіл м. Старобільська, Старобільського району, м. Луганська (СШ №5, №6,), Лутугінського району (Успенська СШ №2), Маломиколаївської СШ Антрацитівського району Луганської області; аналіз інноваційного педагогічного досвіду духовної самореалізації учнів у СШ №19 м. Дніпропетровська, Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка, СШ №2 м. Ужгорода Закарпатської області, Луганського ліцею іноземних мов, школи-гімназії №9 м. Алчевська та інших. На основі матеріалів констатуючого експерименту та аналізу вітчизняного досвіду духовної самореалізації учнів була розроблена програма формуючого експерименту, яка полягала у перевірці ефективності педагогічних умов, що сприяють духовній самореалізації старшокласників. Базою формуючого експерименту були Старобільські СШ №1 (з 2000 р. - Старобільська гімназія) та Підгорівська СШ Старобільського району.

Експериментальна робота велася за такими етапами:

- діагностично-організаційний;

- моделюючий;

- системно-інформаційний;

- результативно-узагальнюючий.

У дисертації дається аналіз рівня духовного розвитку сучасного старшокласника. Старший шкільний вік - це час "народження громадянина" (В. Сухомлинський), професійного та особистісного життєвого вибору. Враховуючи особливості старшого шкільного віку, була проведена діагностика розвитку духовного світу учнів, їх життєвих цінностей, духовно-моральних орієнтирів. Діагностувався рівень уявлень старшокласників про духовність, ступінь усвідомлення образу власного "Я", життєві орієнтації, пріоритетні цінності; домінуючі потреби, інтереси; ставлення до норм моралі; художньо-естетичні уподобання.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що переважна більшість старшокласників не замислюється над сенсом власного життя, не має чітких життєвих орієнтирів. Більшість опитаних недооцінюють вольових якостей у досягненні життєвого успіху. Найвищий рівень духовності встановлено у тієї частини учнів, що мають гуманістичне ставлення до всього живого, виявляють співстраждання, милосердя до живих істот і закріплюють своє ставлення в "культурі вчинку" (М. Бахтін).

Тому формуючий експеримент концентрувався на основних домінантах, що сприяють духовній самореалізації старшокласника: духовні потреби (інтелектуальні, естетичні, моральні); духовні цінності (інтелектуальні, естетичні, моральні); духовні якості особистості (совісність, людяність, почуття вдячності, гармонія з природою, милосердя, ставлення до мистецтва); творчо-перетворювальна діяльність (творче сприйняття світу, навички художньо-естетичної творчості, розвиток творчого потенціалу особистості).

Організація формуючого експерименту базувалася на: діяльності творчої лабораторії, до складу якої входили вчителі-дослідники психологічної служби; різноманітних заходах з підвищення педагогічної культури вчителів як носіїв найвищих духовних цінностей; роботі методичного центру "Школа духовної самореалізації особистості й сучасний учитель"; проведенні щорічних фестивалів творчих ідей учителів, тижнів педагогічної майстерності, Різдвяних педагогічних читань. Експеримент проводився у єдності навчального й виховного процесів.

Центром уваги педагогічного колективу була проблема духовної самореалізації старшокласників.

Була розроблена інноваційна модель навчально-виховного процесу. Основними її напрямками були: організація процесу навчання на гуманістичних та естетичних засадах; організація психолого-педагогічної допомоги учням в особистісно-орієнтованій технології виховання; створення юнацького центру "Натхнення" (історико-культурний центр "Скарби нашої пам'яті", музей бойової слави, екологічний центр, шкільне наукове товариство, предметні гуртки МАН, літературно-творча група, театральна студія, студія образотворчого мистецтва тощо). Потреба у самореалізації старшокласників найяскравіше проявляється через шкільні традиції, систему співуправління. У практику проведення класних годин був уведений спецкурс "Світ людської краси", спрямований на виховання духовних особистісних якостей.

Результати експериментальної роботи свідчать, що кількість учнів з середнім рівнем духовної самореалізації скоротилася до 31,5 %, "вище середнього" - збільшилась до 36,1 %. Відсутність значних змін в учнів пояснюється неузгодженістю між виховними впливами школи, суспільства та сім'ї.

Організація процесу навчання забезпечувалась розробкою власного навчального плану гімназії, варіативністю освіти, втіленням концептуальної ідеї проведення "Уроків самореалізації", різноманітними формами додаткової освіти, диференціацією та індивідуалізацією навчання.

Створення необхідних педагогічних умов забезпечувалось: модернізацією освітнього процесу шляхом впровадження нових освітніх технологій та альтернативних методик викладання навчальних дисциплін, спецкурсів, факультативів; впровадженням концепції духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховний процес; застосуванням нових підходів до розподілу функцій учителя та класного керівника.

Коефіцієнт результативності творчої діяльності учнів Старобільської гімназії зріс із 15,6 % у 1997 році до 57,3 % у 2000 році, тоді, як у інших школах м. Старобільська - відповідно з 20,3 % до 25,1 % (у середньому).

На основі розроблених нами критеріїв оцінки ефективності педагогічних умов розвитку духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи були розроблені основні духовні компоненти:

- рівень наповненості освітнього середовища духовним змістом (можливості забезпечення полікультурного розвитку учнів, здатність сформувати в них духовні цінності через зміст навчальних дисциплін, участь у позакласній роботі, присутність гуманних, толерантних стосунків);

- морально-психологічний клімат освітнього середовища (взаємовідносини учнів та вчителів, естетика середовища, емоційний зв'язок учнівського та вчительського колективу, профілактика конфліктних ситуацій, система співуправління, традиції школи, наявність вибору учнями змісту, форм освіти, режиму роботи тощо);

- забезпеченість духовної самореалізації школярів у творчій діяльності (здатність до цілепокладання, усвідомлення школярами моральних життєвих пріоритетів, психологічна готовність до життєвого самовизначення випускника, наявність умов для реалізації творчого потенціалу школярів);

- результативність діяльності загальноосвітньої школи (рівень вихованості школярів, рівень та якість знань учнів, їх загальнокультурного розвитку; ступінь засвоєння педагогами нових технологій, методик, програм, рівень їх впровадження в педагогічний процес, взаємодія з вузами, школами нового типу).

Аналіз результатів експериментальної роботи свідчить про оптимальний рівень функціонування всіх підсистем цілісного освітнього середовища, наявність значного потенціалу ресурсної та особистісної забезпеченості гімназії, що сприяє духовному розвитку учнів, їх духовній самореалізації. Так, коефіцієнт ефективності педагогічних умов, що сприяють духовній самореалізації старшокласників у гімназії, на початку експерименту складав 72,4 %, у 2003 році він досяг 83,1 %, що відповідає оптимальному рівню. духовна самореалізація навчальний виховний

Кількість випускників гімназії, що навчаються у вищих навчальних закладах, зросла з 38 % (1998 р.) до 90 % (2001 р.). За п'ять останніх років 52 випускники нагороджені Золотими та Срібними медалями. Художньо-творчі колективи гімназії постійно відзначаються дипломами районних, міських, обласних та вітчизняних конкурсів. Декілька випускників школи увійшли до Спілки письменників України, мають свої збірки віршів.

Підсумки результатів опитування батьків гімназистів-старшокласників свідчать про те, що робота гімназії стає одним з важливих факторів уваги громадськості до проблеми духовної самореалізації особистості. Серед основних критеріїв вибору навчального закладу батьки відзначають дисципліну, рівень викладання навчальних предметів, якість знань учнів, прогресивні навчально-виховні програми (61 %), морально-психологічний клімат школи (54 %), кваліфікацію педагогічних кадрів (47 %), емоційно сприятливі та комфортні умови навчання, створення умов для всебічного розвитку особистості (27 %). Життєва поведінка людини у спеціально неконтрольованих умовах і є те дзеркало духовності, у якому кожний показує своє справжнє обличчя.

Досвід Старобільської гімназії увійшов до українського Каталогу педагогічного досвіду.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези та дало підстави сформулювати наступні загальні висновки:

1. Актуальність дослідження проблеми духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи обумовлена потребами суспільства у створенні нової інтелектуальної генерації молоді з високим рівнем духовності, інтелігентності, творчості, здатної створювати нові духовні та матеріальні цінності.

2. Теоретичне дослідження проблеми дозволило дійти висновку, що мету, завдання, засоби духовної самореалізації особистості старшокласника можна визначити, звернувшись до педагогічної антропології та гуманістичної психології.

3. Духовна самореалізація старшокласника - інтегрована якість особистості, у якій представлені смисли її духовного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про моральні цінності, моральні почуття та високоморальну поведінку. Духовна самореалізація старшокласників виявляється в оволодінні системою загальнолюдських морально-етичних цінностей, у становленні ставлення до світу і до себе як основи моральної свідомості особистості.

4. Найефективнішими педагогічними умовами, що стимулюють духовну самореалізацію особистості старшокласника, є:

- організаційно-педагогічні (одухотвореність освітньо-виховного процесу в усіх його ланках; створення доброзичливого морально-психологічного клімату в колективі, здорових стосунків між його членами, педагогічна підтримка і захист кожного учня і педагога; естетизація освітнього середовища; збереження і зміцнення здоров'я учнів);

- психолого-педагогічні (розуміння освітнього процесу як особистісно-зорієнтованого; розвиток природних здібностей і талантів школярів; сприяння отриманню кожним вихованцем позитивного соціального статусу в середовищі ровесників; педагогічна допомога учням у набутті умінь самопізнання, саморегуляції, самовизначення, самовиховання як основних умінь мистецтва жити);

- культурно-виховні (створення культурного поля та культурного середовища навчального закладу; виховання загальнолюдських та національних цінностей; прищеплення учням навичок правильного життєвого вибору).

5. Школа духовної самореалізації потребує:

- педагогічних працівників з великим творчим потенціалом, що включає емоційну культуру, систему культурологічних, професійно-педагогічних знань, загальнокультурну ерудицію, природні обдарування, гуманітарний світогляд, здатність моделювати різноманітні способи творчої діяльності тощо;

- створення "духу" школи, який полягає у визнанні унікальності кожного учня, його абсолютної цінності, визначенні його головною діючою особою всього навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу.

6. Ефективність педагогічних умов духовної самореалізації старшокласників доводить, що "школа радості", "майстерня! людяності", "школа духовної самореалізації" працюють на формування високочесних, людяних та духовно багатих особистостей.

Наведені в дисертаційному дослідженні висновки не претендують на остаточне вирішення складної, багатоаспектної проблеми духовної самореалізації особистості учня, а лише висвітлюють окремі її грані.

Подальшого вивчення ^вимагають такі аспекти, як послідовність і наступність духовного розвитку школярів різних вікових груп, підготовка учительських кадрів до роботи в умовах полікультурного простору освіти й виховання, удосконалення навчальних планів і програм загальноосвітніх закладів з орієнтацією на гармонійно розвинену особистість, формування принципово нової демократичної освітньо-педагогічної ідеології.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фоменко К.М. Школа самореалізації особистості // Освіта на Луганщині. - 1997. -№1-2. - С. 103-104.

2. Фоменко К.М. Педагогіка життєтворчості // Рідна школа. -2000. -№11. - С. 35-36.

3. Фоменко К.М. Духовна самореалізація особистості // Освіта на Луганщині. - 2000. - №1 (12). - С. 44-47.

4. Фоменко К.М. Педагогічні умови духовної самореалізації учнів у навчально-виховному процесі Старобільської гімназії // Вересень. -2001. -№2 (16). -С. 76-80.

5. Фоменко К.М. Народження душі // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №4. - С. 53-55.

6. Фоменко К.М. Шлях до людини духовної: роздуми директора // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2002. - №5. - С. 90-92.

АНОТАЦІЇ

Фоменко К.М. Педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2004.

У дисертації обґрунтовані концептуальні основи духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості. Уперше представлена реалізована модель навчального закладу, де створені педагогічні умови для розвитку високої духовності, духовної культури, духовної самореалізації школяра. Осмислення сутності духовної самореалізації як педагогічної категорії пов'язане з духовною спрямованістю змісту навчально-виховного процесу, взаємозв'язком суб'єктів виховної діяльності, здатністю педагогічного процесу наситити життєдіяльність школярів і педагогів позитивною духовною енергією, духовним та інтелектуальним напруженням, гуманістичним стилем взаємин.

Обґрунтовані та експериментальне перевірені педагогічні умови ефективності процесу духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії сільської місцевості.

Ключові слова: самореалізація, духовна самореалізація старшокласників, творча самореалізація, духовний розвиток особистості, духовна культура.

Фоменко Е.Н. Педагогические условия духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2004.

Диссертационное исследование посвящено актуальной проблеме создания педагогических условий духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы.

На основе теоретического изучения педагогической литературы рассмотрена методологическая основа организации учебно-воспитательного процесса. Определены понятия "самореализация", "духовная самореализация", "духовность", "духовное развитие личности".

Автором дано определение психолого-педагогической категории "духовность" - это способ формирования личности, это, образно говоря, встреча с самим собой - своей душой, внутренним "Я". Это -выход к наивысшим ценностным инстанциям формирования, конструирования личности и её менталитета. Это - ведущий фактор смысловой гармонизации, единения образа мира с моральными законами.

Было определено, что учебно-воспитательная работа в общеобразовательной школе - это система учебных и воспитательных мероприятий, которые осуществляются с целью создания условий для интеллектуального и духовного развития учащихся, их духовной самореализации.

Основными принципами, в которых отражены главные требования к организации учебно-воспитательной работы в современной школе, являются: принцип системности; объединения личностно ориентированного и коллективного подходов в воспитании и обучении; гуманизации и гуманитаризации; взаимодействие семейного и общественного; гармонизации всех направлений учебно-воспитательного процесса.

Автором рассмотрены педагогические условия духовной самореализации старших школьников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы, особенно сельской, на современном этапе: организационно-педагогические (одухотворенность образовательно-воспитательного процесса во всех его звеньях; создание доброжелательного морально-психологического климата в коллективе, здоровых отношений между его членами, педагогическая поддержка и защита каждого учащегося и педагога; эстетизация образовательной среды; сохранение и укрепление здоровья учащихся); психолого-педагогические (понимание образовательного процесса как личностно ориентированного; развитие природных способностей и талантов школьников; способствование получению каждым воспитанником позитивного социального статуса в среде ровесников; педагогическая помощь учащимся в приобретении умений самопознания, саморегуляции, самоопределения, самовоспитания как основных умений искусства жить); культурно-воспитательные (создание культурного поля и культурной среды учебного заведения; воспитание общечеловеческих и национальных ценностей; привитие учащимся навыков правильного жизненного выбора).

В ходе исследования определены педагогические условия духовной самореализации старшеклассников в гимназии сельской местности: духовная направленность содержания обучения и воспитания; духовная ориентированность всех педагогических воздействий; обеспечение личностного развития на основе стимулирования процессов самосознания и самопознания школьников путем удовлетворения их духовных потребностей, склонностей и стремлений; активность личности школьника в конструировании своего внутреннего мира; использование региональных историко-культурных традиций; модернизация учебно-воспитательного процесса на основе внедрения новых педагогических технологий.

Автором диссертации раскрыты педагогические условия организации внеклассной воспитательной работы: создание творческой атмосферы жизни школы, класса; личностно-ориентированный подход в воспитательной работе; учет психологических особенностей детей старшего школьного возраста; привлечение их в различные клубы, студии, мастерские, кружки, которые реализуют и развивают их способности и творческие дарования.

В ходе исследования определены критерии оценки эффективности педагогических условий духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы. Результаты педагогического эксперимента подтвердили необходимость создания педагогических условий духовной самореализации старшеклассников в учебно-воспитательном процессе гимназии сельской местности.

Основные результаты, выводы и рекомендации исследования внедрены в практику работы общеобразовательных учебных заведений, Луганского института последипломного образования.

Ключевые слова: самореализация, духовная самореализация старших школьников, творческая самореализация, духовное развитие личности, духовная культура.

Fomenko K.M. The pedagogical conditions of senior pupils' spiritual self-realization in teaching-tutorial process of secondary school. - Manuscript.

The thesis is acquired for scientific degree of candidate of pedagogical science in specialty 13.00.07. - theory and methodic of tutorials. East-Ukrainian National University named after V. Dahl, Luhansk, 2004.

The conception principles of senior pupils' spiritual self-realization in teaching-tutorial process of secondary school are investigated in the given work.

For the first time it's been presented the practical model of educational establishment where the pedagogical conditions for the development of high spirituality, spiritual culture and senior pupils' spiritual self-realization were created.

Trying to understand the essence of spiritual self-realization, as a pedagogical category, connected with the spiritual substance of teaching-tutorial process, with the revelation of subjects correlation within tutorial activity, with a School Pedagogical Council capacity to fill senior pupils' school activity and the activity of teachers with positive spiritual energy, spiritual and intellectual efforts, special style of communication in the name of personality. Pedagogical conditions of the effectiveness of process of senior pupils' spiritual self-realization in the teaching-tutorial process of secondary school are grounded and experimentally checked.

Key words: self-realization, spiritual self-realization of senior pupils, creative self-realization, spiritual development of personality, spiritual culture.

Размещено на Allbest.ru

...