Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ВЛАСТИВОСТІ І СПІВВІДНОШЕННЯ ПРЕДМЕТІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

ВИКОНАЛА:

ОЛІЙНИК ЛІЯ МИКОЛПЇВНА

Київ - 20041. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Невід'ємною умовою успішного загального розвитку дитини є набуття нею чуттєвого досвіду в перші три роки життя, адже ранній вік - це період, коли дитина інтенсивно вбирає в себе соціальний досвід людства.

Демократизація системи освіти в державі, прийняття Закону України “Про дошкільну освіту” (2001) надали дошкільним навчальним закладам статусу першої ланки у системі безперервної освіти в Україні. З'явилася можливість синтезувати надбання вітчизняної та зарубіжної науки з проблеми формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку. У цьому зв'язку відкриваються можливості, зокрема перцептивного научування дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу.

В останні десятиліття проблема формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку привертає до себе увагу педагогів. Від того, як педагог розуміє механізми та закономірності перцептивного розвитку дитини, залежить напрям, підбір змісту, методів і засобів навчання і виховання малят.

Аналіз теоретичних джерел з досліджуваної проблеми показав, що психологічний аспект формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дошкільників найбільш повно опрацьований у світлі теорії розвитку сприймання шляхом утворення перцептивних дій. Вона полягає у зіставленні властивостей об'єктів, що сприймаються, із засвоєними дитиною системами сенсорних еталонів.

Дидактичний аспект проблеми пов'язувався з визначенням загального змісту, методів і форм сенсорного виховання дітей раннього віку.

Разом з тим процес формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей на другому-третьому роках життя нині є недостатньо дослідженим. Поза увагою виявився комплексний підхід до організації перцептивного научування дітей раннього віку. Процес та результат надбання дітьми раннього віку індивідуального перцептивного досвіду у діяльності залишається до кінця не дослідженим. Актуальність проблеми, недостатність її теоретичного та експериментального опрацювання, а також потреби педагогічної практики обумовили вибір теми дисертації “Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до наукового напрямку „Теорія і технологія навчання та виховання в системі освіти” кафедри дошкільної педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Довідка № 148 від 21 листопада 2003 року). Тему дослідження затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Протокол № 9 від 27 травня 1999 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (Протокол № 6 від 18 жовтня 1999 року).

Об'єкт дослідження: процес сенсорного виховання дітей раннього віку.

Предмет дослідження: формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей двох-трьох років на засадах комплексного підходу.

Мета дослідження: науково обґрунтувати, розробити та експериментально апробувати комплексний підхід до організації перцептивного научування як чинника оптимальності формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку.

У дослідженні була перевірена гіпотеза: оптимізація процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку відбувається на засадах комплексного підходу до перцептивного научування. Його складовими є:

- планування та організація навчально-виховного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей;

- оволодіння стилем педагогічного керівництва, завдяки якому здійснюється перцептивний розвиток дітей;

- використання розвиваючого потенціалу оточуючого середовища для активізації саморозвитку дитини.

Завдання дослідження сформульовані відповідно до поставленої мети і гіпотези:

- вивчити стан проблеми формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку в психолого-педагогічній теорії і практиці;

- визначити та експериментально дослідити рівні сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку;

- розробити та науково обґрунтувати комплексний підхід до перцептивного научування як чинник оптимальності процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку;

- здійснити порівняльний аналіз рівнів сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку.

Методологічною основою дослідження є культурно-історична концепція розвитку психіки людини, зокрема концептуальні положення про нерівномірність розвитку психічних функцій у ранньому віці, коли сприймання є провідним у психологічній системі; про сутність навчання дошкільників, яке за своїми механізмами є спонтанно-реактивним; психологічні положення про визначальну роль діяльності у розвитку особистості; принципи індивідуального підходу.

Теоретичною основою дослідження стали наробки гуманістичного спрямування вітчизняних педагогів: С.Ф. Русової, В.О.Сухомлинського, Я.Ф.Чепіги та зарубіжних педагогічних діячів; набутки педагогіки і психології раннього дитинства; праці з проблем сенсорного виховання дітей раннього віку; педагогічні системи європейських педагогів-гуманістів; світові теорії сприймання.

Дослідження ґрунтується на основних положеннях державних нормативних документів, які стосуються дошкільної освіти: Концепція дошкільного виховання в Україні, 1993 р.; „Базовий компонент дошкільної освіти”, 1998 р.; програма виховання і навчання дітей дошкільного віку „Малятко”, 1999 р.; Закон України „Про дошкільну освіту”, 2001 р.

У процесі реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз, порівняння, узагальнення філософської, психолого-педагогічної літератури з питань сенсорного та перцептивного розвитку дитини; синтез, у процесі визначення ключових положень, які склали науково-теоретичну основу дослідження;

- емпірично-теоретичний метод гіпотетичного судження і моделювання стосовно процесу перцептивного научування дітей раннього віку;

- емпіричні методи: спостереження за спонтанною діяльністю вихованців перших молодших груп дошкільних навчальних закладів; порівняння впливу стиля педагогічного керівництва на формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку; опитування учасників педагогічного процесу;

- вивчення змісту матеріальних носіїв інформації: документальних джерел, планів навчально-виховної роботи в перших молодших групах дошкільних навчальних закладів, анкет вихователів та батьків, результатів продуктивної діяльності дітей, протоколів спостереження;

- педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий та контрольний етапи);

- методи математичної обробки одержаних результатів дослідження.

База дослідження. Експериментальна робота проводилася в перших молодших групах дошкільних навчальних закладах міста Миколаєва №№ 17, 37, 49, 54, 77, 84, 93, 128. Експериментом було охоплено 196 дітей віком від 1,10 до 2,11 років та їх батьків, 50 вихователів перших молодших груп з перерахованих і додатково з 28 дошкільних навчальних закладів міста Миколаєва та Миколаївської області та 150 вихователів з числа слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів при Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1994-1996) здійснювався теоретичний аналіз філософської, педагогічної, психологічної, методичної літератури з проблеми дослідження; визначалися концептуальні засади, мета, об'єкт та предмет дослідження, формулювалася та уточнювалася гіпотеза, розроблявся понятійний апарат, конкретизувалися завдання, розроблялась та випробовувалася методика дослідження.

На другому етапі (1997-2000) проводилася дослідно-експериментальна робота, у ході якої перевірялися положення висунутої гіпотези, досліджувалися особливості перцептивного розвитку та визначалися рівні сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку, оцінювалась оптимальність розробленого комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку.

На третьому етапі (2001-2004) здійснювався аналіз експериментальних даних, узагальнювалися результати дослідної роботи, оброблялися здобуті дані, формулювалися висновки, здійснювалося літературне оформлення дисертації, розроблялися методичні рекомендації для практичних працівників, батьків.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні рівнів сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку. Вперше науково обґрунтовано поетапне перцептивне научування дітей раннього віку; розроблено комплексний підхід до перцептивного научування вихованців першої молодшої групи дошкільного навчального закладу, сутність якого полягає в узгодженні впливів оточуючого середовища на перцептивний розвиток дитини та доцільної участі педагога у цьому процесі.

Теоретичне значення дослідження полягає у доповненні теорії сенсорного виховання системою педагогічних впливів, які узгоджуються з стихійним впливом оточуючого середовища на перцептивний розвиток дитини та спрямовані на формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку. У роботі визначено умови реалізації перцептивного научування, завдяки яким відбувається оптимізація перцептивного розвитку дітей 2-3 років. У педагогіку сприймання введені поняття: “вимоглива доброзичливість” і ”активізація спонтанної діяльності” та визначена їх педагогічна сутність.

Практичне значення дослідження визначається розробкою та реалізацією методичних рекомендацій з проблеми організації та планування продуктивних видів діяльності в молодшому дошкільному віці які можуть бути застосовані у дошкільних навчальних закладах, а також у педагогічних коледжах, вищих навчальних закладах, системі підвищення кваліфікації педагогів дошкільних навчальних закладів; запроваджено гнучку систему планування навчально-виховного процесу в перших молодших групах дошкільних навчальних закладів; розроблено дидактичні матеріали, які були апробовані в процесі формування у дітей раннього віку еталонних уявлень; опрацьовано поетапну методику: дидактичний супровід ігор дітей раннього віку стосовно формування у них уявлень про кольорові властивості та ті, що пізнаються на дотик, про форму, розмір, звучання, смак, запах, просторові співвідношення предметів.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень та висновків, сформульованих в дисертації, зумовлені чіткістю теоретико-методологічних позицій, синергетичним поглядом на сенсорне виховання в ранньому дитинстві; збалансованістю теоретичних та емпіричних методів дослідження; адекватністю методики об'єкту, предмету, меті та завданням; репрезентативністю вибірки; кількісним та якісним аналізом даних; тривалістю експерименту; позитивними результатами впровадження положень дослідження в практику роботи перших молодших груп дошкільних навчальних закладів.

Апробація та впровадження результатів дослідження: основні положення дисертації обговорювалися на обласній науково-практичній конференції (Миколаїв,1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції (Запоріжжя, 2003), науково-практичній конференції (Київ, 2003), Всеукраїнському науково-практичному семінарі (Миколаїв, 2003). Окремі аспекти та висновки дослідження висвітлювалися на засіданнях методичної ради в Миколаївському науково-методичному центрі, доповідалися на проблемних семінарах вихователів, керівників дошкільних закладів м. Миколаєва та Миколаївської області (довідки № 3222-03 від06.11.2003, та №3285/20-01 від 06.11.2003.) На основі результатів дослідження та основних дисертаційних положень були складені лекції, проведені практичні заняття на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів при Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка№298/9-20 від10.11.2003). Методичні рекомендації “Зображуємо оточуючий світ”, складені за результатами дослідження, з грифом „Рекомендовано міністерством освіти і науки України” (Лист№1/11-1216 від 19.04.01), отримали широке впровадження у практику роботи дошкільних навчальних закладів (довідки № 85 від 29.10.2003; №52 від 07.11.2003; № 405 від18.11.2003; № 26 від 28.04. 2004; № 99 від07.09.2004; № 64 від 14.09.2004).

Публікації. Результати дослідження відображено у 20 публікаціях автора, з яких 17 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, загалом 12 публікацій одноосібних.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури (222 джерела), 14 додатків. Основний текст викладений на 188 сторінках. Робота містить 23 таблиці, 8схем, 5 графіків та 4 діаграми (на 31 сторінці). Загальний обсяг дисертації - 242 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми й вибір теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, наведено висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Психолого-педагогічні основи проблеми формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку” здійснено аналіз, порівняння та узагальнення основних теорій розвитку сприймання у ранньому дитинстві; розкрита категоріальна сутність проблеми формування еталонних уявлень у науково-методичній літературі та охарактеризовано проблему формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку в традиційній системі сенсорного виховання. Здійснено систематизацію та градацію ступенів, які визначають сформованість еталонних уявлень у дітей раннього віку та обґрунтовано засади авторського комплексного підходу до організації перцептивного научування дітей раннього віку, які відвідують дошкільний навчальний заклад.

Сучасна вітчизняна система сенсорного виховання дошкільників базується на психологічній теорії розвитку сприймання шляхом утворення перцептивних дій (О.В. Запорожець, Л.А. Венгер, В.П. Зінченко, А.Г. Рузська). Традиційна система сенсорного виховання дошкільників полягає у зіставленні властивостей об'єктів, що сприймаються ними, із попередньо засвоєними системами сенсорних еталонів. Отримані докази ефективності традиційної системи сенсорного виховання у віці немовляти та в дошкільному віці (наукова школа Л.А. Венгера). Однак низка положень, відносно її застосування в ранньому дитинстві потребує доопрацювання та уточнення. А саме:

- формування уявлень про властивості і співвідношення предметів - окрема частка в процесі перцептивного розвитку, яка не співпадає з формуванням перцептивних дій, оскільки уявлення є результатом застосування та стереотипізації вже засвоєних перцептивних дій;

- формування уявлень про властивості і співвідношення предметів відбувається до засвоєння дитиною систем сенсорних еталонів, тобто припадає на ранній вік;

- формування уявлень про властивості і співвідношення предметів здійснюється в ході практичної діяльності, життєвої орієнтації в оточуючому середовищі, проте, далеко не завжди цей процес усвідомлюється та висловлюється дитиною.

Тобто, сформованість уявлень про колір, форму, розмір, звучання та про властивості предметів, які визначаються за допомогою кінестетики має універсальне, узагальнене значення для загального розвитку дитини. Сформованість цих уявлень є важливим кільцем у ланцюгу сенсорного виховання дошкільника, яке передує формуванню сенсорних еталонів.

Результативність процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку, як цілісного послідовного утворення, яке забезпечує полімодальність сприймання оточуючого, потребує практичної перевірки за умов комплексного підходу до організації перцептивного научування в першій молодшій групі дошкільного навчального закладу.

Найзагальніші принципи особистісно орієнтованих технологій виховання, які сформульовані у сучасній вітчизняній педагогічній науці (Л.В. Артемова, О.Л. Кононко), враховувалися під час розробки комплексного підходу до організації перцептивного научування дітей раннього віку поряд з сучасними досягненнями у психології сприймання (В.О. Барабанщіков, Б.М.Величковський, В.Д. Шадріков).

Бралися до уваги й концептуальні ідеї синтетичного напряму теорії сприймання (Дж. Гібсон, У. Найссер), в яких наголошується, що сприймання - найкращий і найпростіший спосіб пізнання, який залежить: від віку та психологічних особливостей сприймаючого, від того наскільки добре він навчився сприймати і наскільки сильна у нього мотивація до сприймання.

У своєму дослідженні сенсорне виховання ми розглядаємо в загальновживаному визначені: це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприймань (Т.І. Поніманська). Сенсорний розвиток характеризується нами як розвиток відчуттів, чуттєвості дитини; під перцептивним розвитком ми розуміємо розвиток її сприймання, сприйнятливості. Слідом за Л.А.Венгером, терміни „уявлення про властивості і співвідношення предметів” та „еталонні уявлення” використовуються у нашій роботі як тотожні.

Для позначення процесу, який відбувається в тому, хто навчається (або у того, хто навчається) та полягає в доцільній зміні зовнішньої та внутрішньої діяльності (або поведінки) - Л.Б. Ітельсон пропонує термін ”научування”. У психології научування розглядається як процес надбання індивідуального досвіду в діяльності та результат процесу навчання, який полягає в позитивних змінах у розвитку дитини (О.В. Петровський, М.Г. Ярошевський). У свою чергу, Р.С.Немов зауважує, що научування характеризує факт надбання людиною нових психологічних якостей та властивостей. Етимологічно це поняття має все те, чому дійсно може навчитися індивід в результаті навчання, включно, і навчання самим життям.

Ми припустили, що уявлення про властивості і співвідношення предметів (еталонні уявлення) формуються у дітей раннього віку в процесі перцептивного научування, характер якого залежить від особливостей комунікації між педагогом і групою малят. Зроблено спробу дослідити цей процес, визначивши оптимальну його організацію в умовах першої молодшої групи дошкільного навчального закладу.

На думку Дж. Гібсона, перцептивне научування дитини відбувається постійно. Л.С. Виготський назвав навчання дошкільнят спонтанно-реактивним, тобто дитина дошкільного віку приймає програму навчання настільки, наскільки вона стає її особистою. Саме тому, спонтанна діяльність вихованців перших молодших груп дошкільних навчальних закладів була досліджена нами у зв'язку з формуванням у них еталонних уявлень. Її складовими, на нашу думку, є допитливість, ініціативність, незалежність. Спонтанна діяльність має внутрішню мотивацію, подобається малюкові, є для нього самоціллю, обирається ним довільно та з „натхненням”. Вважаємо, що спонтанна діяльність є першоосновою не тільки перцептивного научування, а будь-якого навчання взагалі.

У другому розділі „Експериментальна апробація комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку” насамперед проаналізовано практику сенсорного виховання в перших молодших групах дошкільних навчальних закладів. Дослідження показало, що: недостатньо уваги надається сенсорному вихованню в ранньому віці як на навчальних заняттях, так і поза ними; планується недостатньо завдань на формування уявлень про властивості і співвідношення предметів під час різних видів дитячої діяльності; не в повному обсязі використовується розвиваючий потенціал оточуючого середовища для сенсорного виховання дітей раннього віку. предмет уявлення сенсорне виховання

У педагогічному експерименті брало участь 196 вихованців перших молодших груп дошкільних навчальних закладів №№ 17, 37, 49, 54, 77, 84, 93, 128 міста Миколаєва. Втім, кількісні дані, що наведені у дисертації обчислювалися з вибірки 100 дітей у склад якої увійшли діти, які переважно регулярно відвідували дошкільний заклад упродовж навчального року.

Метою констатуючого етапу дослідження стало виявлення своєрідної закономірності процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку, який зверхньо виглядає як хаотичний.

Л.А. Венгер вважав, що процес засвоєння способів виконання перцептивних дій на перших порах злитий з процесом оволодіння перцептивними операціями. Вчений підкреслював, що саме перцептивні задачі, які виникають в контексті задач практичної діяльності, мають вирішальне значення для розвитку сприймання дитини. Тому, критерієм для визначення рівневих характеристик сформованості еталонних уявлень у дітей раннього віку, ми обрали спосіб виконання дитиною дидактичного завдання, в якому присутня перцептивна задача. Показниками було відібрано: інтерес дитини до дидактичного завдання (наявність, відсутність); засіб розв'язання перцептивної задачі (сенсомоторний, вербальний); результативність дій (відсутність, маніпуляція, помилкові або точні сенсомоторні співвіднесення); називання властивостей і співвідношень предметів (адекватне або помилкове).

Розроблено і апробовано у дослідженні п'ять серій дидактичних завдань (адаптована методика Т.І. Науменко). Досліджувалося уміння дітей розв'язувати перцептивні задачі на визначення кольорових властивостей (кольори веселки, чорний та білий); форм (коло, квадрат, прямокутник, ромб, овал, контур); розміру (великий-маленький, широкий-вузький, короткий-довгий) та просторових характеристик (зверху-унизу, далеко-близько); звучання (тихо-голосно, швидко-повільно, тембр, довге-коротке), кінестетичних властивостей (теплий-холодний, сухий-мокрий, твердий-м'який, важкий-легкий, запахи, смаки). Експериментальні дидактичні завдання проводилися у формі ігрового спілкування з дітьми.

Актуальним був й загальний процес розгортання перцептивної діяльності під час вільного вибору діяльності дитиною. Отже, велося спостереження за спонтанною перцептивною діяльністю дітей, хронометраж і стенографування її змісту протягом тижня в груповій кімнаті та на територіально-обмеженому майданчику подвір'я дошкільного навчального закладу, призначеного для прогулянок. Вихователі здійснювали навчально-виховний процес у повсякденному робочому режимі властивому саме для них, дотримуючись лише однієї умови: участь дітей у взаємодії з дорослими мала бути добровільною. Надавалась можливість спроби залучити малят до дій, зацікавити їх, але примус у таких ситуаціях виключався.

Спонтанна перцептивна діяльність досліджувалася за такими критеріями і показниками: фактор активізації (дорослий, дитина, предмет); позиція дитини (спостерігач, виконавець, ініціатор); її тривалість (0-5 хвилин, 5-10 хвилин, більше 10 хвилин) - тобто той час, протягом якого дитина з інтересом діяла з перцептивним матеріалом. Уточнювався та конкретизувався спосіб реагування дитини на перцептивні задачі, які виникали під час вільного вибору діяльності малятами в побуті. Так само фіксувалася реакція дитини на перцептивні задачі, які ставилися перед нею педагогом.

Кількісний та якісний аналіз реагування дітей на перцептивні задачі відображено в дисертаційній роботі (за серіями: колір, форма, розмір, звучання, кінестетика).

Комплексний аналіз оцінок експериментальних і контрольних груп дав змогу виявити рівні сформованості еталонних уявлень у дітей раннього віку:

І-ий рівень - “сенсорний шум”, неусвідомлене ігнорування перцептивної задачі - відсутність інтересу до перцептивного завдання, будь-яких дій з матеріалами перцептивної спрямованості, та вербалізації властивостей і співвідношень предметів - (9,2 %);

ІІ-ий рівень - неусвідомлене заміщення рішення перцептивної задачі - наявність інтересу до дидактичного завдання; відсутність дій або маніпулятивні чи ігрові дії з перцептивними матеріалами, не спрямовані на розв'язання перцептивної задачі; відсутність вербалізації, або помилкові словесні позначення властивостей і співвідношень предметів - (14,8 %);

ІІІ-ій рівень - точні та помилкові розв'язання перцептивної задачі - зацікавлені випробувальні зовнішні орієнтувальні дії з перцептивними матеріалами, спрямовані на виконання дидактичного завдання, з відсутністю або незначною кількістю правильних розв'язань перцептивної задачі у сенсомоторний чи вербальний спосіб - (35,7 %);

ІV-ий рівень - переважно сенсомоторні розв'язання перцептивної задачі - зацікавлені цілеспрямовані дії співвіднесення матеріалів за властивостями з правильним розв'язанням перцептивної задачі у сенсомоторний спосіб та помилковою вербалізацією або її відсутністю - (24,0 %);

V-ий рівень - переважно вербальні розв'язання перцептивної задачі - стійкий інтерес до виконання завдання; цілеспрямовані ефективні контрольні дії з перцептивними матеріалами, які супроводжуються правильною вербалізацією їхніх властивостей і співвідношень - (16,3 %).

Анкетування родин показало, що 63,0 % опитуваних батьків не надають уваги розвитку чуттєвої сфери дворічних малят, вважають це за непотрібне.

Отже, результати констатуючого етапу експерименту довели, що процес формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу за традиційною методикою сенсорного виховання потребує вдосконалення з урахуванням сучасних психолого-педагогічних досягнень. Зокрема, потребувало перевірки положення, за яким підсилення спонтанної діяльності, тобто її активізація в ході перцептивного научування, призводить до оптимізації перцептивного розвитку дітей раннього віку.

Щоб перевірити положення гіпотези дослідження: однією з умов комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку оптимізації процесу формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку є стиль педагогічного керівництва перцептивним научуванням, було створено по дві експериментальні та контрольні групи:

ЕГо - групи, в яких експериментальну методику опрацьовували вихователі з вихідним демократичним стилем спілкування з малятами;

ЕГн - групи, де за експериментальною методикою з дітьми працювали вихователі з вихідним авторитарним стилем спілкування;

КГо - контрольна група, в якій працювали вихователі з демократичним стилем керівництва за традиційною методикою сенсорного виховання;

КГн - контрольна група, в якій традиційну систему сенсорного виховання здійснювали вихователі з авторитарним стилем керівництва.

Нами був розроблений та вперше апробований комплексний підхід до перцептивного научування дітей, які відвідують першу молодшу групу дошкільного навчального закладу.

Вимоглива доброзичливість обрана нами як стиль педагогічного керівництва перцептивним научуванням. Це система способів та прийомів впливу на дітей, які не пригнічують гідність дитини та, в той же час, не потурають їй у всьому. Такий стиль керівництва спрямовував енергію дитини на пізнання сенсорної інформації та накопичення перцептивного досвіду.

Завдання перцептивного научування були закладені в орієнтовне щотижневе планування навчально-виховного процесу, реалізація якого розрахована на один навчальний рік у першій молодшій групі дошкільного навчального закладу. Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів відбувалося щоденно в різних видах дитячої діяльності. Гнучка система планування надавала можливість вихователям експериментальних груп здійснювати керівництво розвитком дітей, враховуючи структурований зміст освіти і спираючись за цих умов на сприймання дітей і свої творчі задуми. Стрижнем експериментальної роботи стали заняття з продуктивних видів діяльності (малювання, аплікація, ліплення, конструювання), які передбачали гармонійне поєднання сенсорики, моторики та мовлення і були зорієнтовані на розвиток допитливості, ініціативності, незалежності малят.

За нашим уявленням, сприймання орієнтує поведінку завдяки відбору з оточуючого середовища тієї інформації, яка відповідає інтересу дитини, здійснює вибір характерних властивостей і співвідношень предметів у залежності від специфіки завдання (Дж. та Е.Гібсон). Тому розвиток сприймання здійснюється у процесі задоволення вродженої потреби дитини у зменшенні невизначеності. Ця потреба постійно прогресує за рахунок зростаючої здібності малюка обирати і абстрагувати інформацію, “відфільтровувати” її значимі аспекти (Е.Гібсон). Ми враховували привабливу силу оточуючих предметів для розгортання спонтанної перцептивної діяльності дітей, пам'ятаючи твердження Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, Л.М. Галігузової про те, що іграшки та предмети довкілля спонукають дитину до самостійних дій з ними (предметно-маніпулятивних, перцептивних, ігрових).

Запропонований нами шлях активізації спонтанної діяльності - передбачав дидактичне супроводження перцептивного научування дітей, налагодження міжособистісних стосунків між педагогом та групою дітей, коли дитині надавалося право вибору діяльності. Педагог, активізуючи спонтанну діяльність дитини, перетворював її на два взаємопов'язаних процеси: спілкування і спільну перцептивну діяльність. Застосування прийому АСД у перцептивному научуванні дітей проявлялося у тому, що педагог викликав у дітей інтерес до властивостей і співвідношень предметів у тих видах діяльності, яким віддавала перевагу дитина. Вихователька створювала атмосферу захопленості, розумового пошуку в групі, привертала увагу дітей до сенсорної інформації з метою накопичення перцептивного досвіду, а потім, непомітно скорочувала свою активність, поступаючись ініціативою дитині.

Найважливішою умовою формуючого етапу експерименту вважалася власна творчість педагогів, яка виявлялася в умінні гнучко змінювати свою позицію, обігравати всілякі відхилення від запланованого, не порушуючи за цих умов позитивного емоційного стану дитини, її внутрішньої свободи. Одним з показників системи педагогічних впливів, важливих для оптимізації сенсорного виховання у ранньому віці, стало емоційне благополуччя малят в групі одноліток та приязні стосунки із працівниками дошкільного закладу.

Процес пізнання властивостей предметів оточуючого світу та їх співвідношень в експериментальних групах брав початок від продуктивних видів діяльності (малювання, аплікація, ліплення, конструювання) та закріплювався протягом дня в побутових ситуаціях та дидактичних сенсорних іграх, які містили перцептивні задачі.

На першому етапі научування (гармонізація інформаційного поля) завдання для педагога полягало не тільки в тому, щоб наповнити предметно-розвивальне середовище дидактичними матеріалами перцептивного змісту, але й у більшій мірі в опануванні умінням використовувати розвивальний потенціал оточуючого світу, ненав'язливо привертаючи увагу малят до властивостей і співвідношень предметів: візуальних (колір, форма, розмір, просторові співвідношення), аудіальних (звучання), кінестетичних (запах, смак, дотик).

На другому етапі перцептивного научування (накопичення перцептивного досвіду) завдання для педагога зводилося до активізації спонтанної діяльність дитини, зацікавленої перцептивними змістами. Він заохочував її придивлятися, прислухатися, торкатися до предметів оточуючого світу, маніпулювати ними. Важливим з методичної точки зору на цьому етапі було те, що завдяки прикладу дорослого або більш обізнаного з цього питання однолітка та власному ініціативному наслідуванню, малюк починав звертати увагу на властивості і співвідношення предметів. З цього часу впізнавання, співвіднесення предметів за їхніми властивостями та вербалізація еталонних уявлень ставало для дитини перцептивною задачею (Л.А. Венгер).

Третій етап перцептивного научування (розуміння перцептивної задачі) передбачав удосконалення перцептивної діяльності дітей на шляху спроб та помилок. Завдання для педагога на цьому етапі полягало в заохоченні дитини до активної перцептивної діяльності та у позитивному підкріплюванні правильних сенсомоторних рішень. Помилки ж дітей виправлялися без картання, докорів, засуджень. Педагог словесно позначав ті властивості і співвідношення предметів, на які спрямовувалася увага малюка.

Четвертий етап перцептивного научування (словесне позначення еталонних уявлень) характеризувало те, що дитина з власної ініціативи називала властивості предметів та їхні співвідношення. Завдання для вихователя на цьому етапі полягало в тому, щоб не вимагати від дітей запам'ятовування слів, які позначають властивості та співвідношення предметів, не прискорювати штучно процес формування еталонних уявлень, а у різноманітних побутових ситуаціях підвищувати інтерес дитини до перцептивних матеріалів та її мотивацію до самостійного називання властивостей і співвідношень предметів. Причиною дитячої ініціативи у називанні кольорових властивостей та тих, що пізнаються на дотик, форм, розміру, звучання, смаку, запаху, просторових співвідношень предметів, як довело дослідження, насамперед є особистісні смисли (О.М.Леонтьєв), а також - “гордість за досягнення”(М.І.Лісіна).

Дослідження оптимальності запропонованого комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку передбачало проведення контрольного зрізу з серії дидактичних завдань, які проводилися у формі ігрового спілкування з дітьми (як і на констатуючому етапі дослідженні) та спостереження за спонтанною діяльністю малят протягом останнього тижня травня.

Отримані нами у процесі спостереження за спонтанною діяльністю дані, довели її позитивний вплив на вироблення таких важливих особистісних якостей дитини як допитливість, ініціативність, незалежність. Тобто, чітке уявлення педагога про рівень сформованості еталонних уявлень своїх вихованців, поряд із знаннями про їх вікові та індивідуальні особливості, й урахування цього під час здійснення перцептивного научування, робить процес сенсорного виховання ефективним не тільки для розвитку когнітивної сфери дитини, а також для розвитку її соціально-емоційної сфери.

Порівняльний аналіз результатів констатуючого та контрольного етапів експерименту у групах ЕГо та ЕГн підтвердив припущення, що вихователь з гуманістичними педагогічними ідеалами результативніше здійснює формування еталонних уявлень у дітей раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу.

Аналіз загальних результатів дослідження доводить, що в групах, де перцептивне научування дітей відбувалося в ході особистісно орієнтованої взаємодії та спілкування педагога з дітьми, з урахуванням їх інтересу та мотивації до перцептивної діяльності, рівневі характеристики на кінець навчального року значно вищі, ніж в тих групах, де сенсорне виховання дітей здійснювалося за традиційною системою.

Аналіз та узагальнення матеріалів дослідження дозволили зробити висновки:

1. Встановлено, що до цього часу перцептивний розвиток дошкільника досліджувався як процес повністю спланований та керований дорослим, який здійснюється за допомогою дидактичних ігор та спеціальних занять. Одночасно, досліджувалися та піддавалися детальному аналізу відокремлені одна від одної модальності (зір, слух, дотик, смак, нюх), недостатньо уваги надавалося полімодальності перцептивного розвитку. За іншого підходу пріоритет у формуванні еталонних уявлень дитини раннього віку надавався стихійному діянню оточуючого середовища, за впливу якого процес набуття дитиною перцептивного досвіду розглядався як перцептивне научування. Значення педагогічного впливу на перцептивний розвиток дитини за такого підходу нівелювалося.

2. З'ясовано, що процес формування еталонних уявлень - складна багатомірна ієрархічна система, яку доцільніше досліджувати та впроваджувати у практику, застосовуючи сучасні особистісно орієнтовані технології виховання та нові досягнення психології сприймання. Систематизовано та надано певної градації ступеням засвоюваності дитиною збережених образів: від неусвідомленого ігнорування сенсорної інформації до вербалізації перцептивного досвіду, за якими процес формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку представлено у психолого-педагогічній літературі.

3. Експериментально досліджено рівні сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку в умовах традиційного навчально-виховного процесу за способом реагування дитини на перцептивну задачу: “сенсорний шум”, неусвідомлене ігнорування перцептивної задачі; неусвідомлене заміщення рішення перцептивної задачі; точні та помилкові розв'язання перцептивної задачі; переважно адекватні сенсомоторні розв'язання; переважно правильні вербальні розв'язання. Рівні діалектично пов'язані із змістовно окресленими етапами перцептивного научування: гармонізація інформаційного поля; накопичення перцептивного досвіду; розуміння перцептивної задачі; словесне позначення еталонних уявлень.

4. Розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку, який передбачає урахування впливів предметно-розвивального середовища на дитину в поєднанні з участю значущого дорослого в її перцептивному розвитку. Комплексний підхід до перцептивного научування полягає в тому, що опанувавши стилем педагогічного керівництва „вимоглива доброзичливість” та створивши предметно-розвивальне середовище, вихователь: супроводжує перцептивне научування дітей, активізуючи їх спонтанну діяльність; дбаючи про позитивний емоційний настрій вихованців.

5. Апробація комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку підтвердила думку про те, що оптимізація перцептивного розвитку 2-3 річних дітей відбувається за умов: впровадження “Орієнтовного щотижневого планування” освітньо-виховного процесу з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей та їхніх рівнів сформованості еталонних уявлень; оволодіння стилем педагогічного керівництва “вимоглива доброзичливість”, завдяки якому відбувається перцептивний розвиток дітей; використання розвиваючого потенціалу оточуючого середовища для активізації саморозвитку маленької дитини.

6. Встановлено, що орієнтовне планування навчально-виховного процесу у першій молодшій групі дошкільного навчального закладу дає можливість педагогу здійснювати педагогічне керівництво перцептивним научуванням дітей, враховуючи структурований зміст освіти і спираючись за цих умов на сприймання дітей і свої творчі задуми. Суть орієнтовного планування полягає в тому, що насиченість різних видів дитячої діяльності конкретним змістом ґрунтується на логічному об'єднанні навчального матеріалу з різних сфер і блоків та послідовному викладі його; супутньому характері зображувальної діяльності й ігор дітей; на спільній темі, яка вивчається протягом тижня.

7. Доведено, що найбільш оптимальний стиль здійснення педагогічного керівництва перцептивним научуванням - ”вимоглива доброзичливість”. Основними елементами стилю ”вимоглива доброзичливість” є: стало-позитивне відношення до дитини, яке виявляється в перевазі похвали й підтримки над вказівками і зауваженнями; забезпечення стабільного позитивного особистісного спілкування; використання особистісно-орієнтованих звертань до дитини; орієнтація педагога на сигнали, що йдуть від дитини, як на показники співучасті самої дитини у взаємодії; демонстрація дитині свого зацікавленого ставлення до неї, до її справ; надання дитині альтернативи для вибору дій і можливості закінчити значні для неї справи; ставлення до дитячих помилок, як до корисної інформації про рівень сформованості еталонних уявлень кожної дитини.

8. На підставі статистичного аналізу експериментальних матеріалів за ч² критерієм (К.Пірсон) визначено, що діти перших молодших груп дошкільних навчальних закладів, до перцептивного научування яких був застосований комплексний підхід, мають більш високий рівень сформованості уявлень про властивості і співвідношення предметів, ніж їхні однолітки, сенсорне виховання яких відбувалося за традиційною системою. Проте, традиційна система сенсорного виховання підтвердила свою прерогативу, в разі її застосування педагогами з авторитарним стилем взаємодії з дітьми.

Запропоноване дослідження не вичерпує всієї глибини проблеми і потребує подальшого дослідження в цьому напрямі. Зокрема, перспективним ми вбачаємо подальше дослідження проблеми застосування активізації спонтанної діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку під час здійснення сенсорного виховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Олійник Л.М. Ознайомлення дітей раннього віку із сенсорними еталонами // Дошкільне виховання. - 1996. - №6. - С. 18-19.

2. Олійник Л.М. Активізація спонтанної діяльності // Дошкільне виховання. - 1996. - №8.- С. 10-11.

3. Олійник Л.М. „Навчатися можна лише весело” // Дошкільне виховання. - 1997.- №1. - С. 3, 31-32.

4. Олійник Л.М. „Давайте пограємо!” Дидактичні посібники для розвитку сенсорики // Дошкільне виховання. - 1998. - №11-12. - С. 24-25.

5. Олійник Л.М. Активізація спонтанної діяльності. Дидактичний супровід ігор малят //Палітра педагога. - 1998 - №4. - С. 27-29.

6. Олійник Л.М. Зображуємо навколишній світ. Методичні рекомендації // Дошкільне виховання. - 2002 - №9. - С. 12-14;

7. Олійник Л.М. Зображуємо навколишній світ. Вересень // Палітра педагога. - 2002. - №3. - С. 14-17.

8.Олійник Л.М. Комплексний підхід до перцептивного навчання шляхом активізації спонтанної діяльності // Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції 8 жовтня 2003р., Ч. ІІ. - Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2003. - С. 262-266.

9. Олійник Л.М. Комплексний підхід до перцептивного навчання в ранньому віці шляхом активізації спонтанної діяльності // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 5. - К.:КиМУ, 2004. - С. 154-164.

10. Олійник Л.М. (у співавторстві: Рогоза О.В., Задорожнюк А.О, Гуренко О.І., Чепіга Н.Є., Суровцева Л.І., Могильникова А.Д., Холод І.А., Філіпова Н.В., Короткова І.І., Данилевська Т.І., Степанова Н.М.) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група. Вересень // Дошкільне виховання. - 1997. - №8. - С. 12-14.

11. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група. Жовтень // Дошкільне виховання. - 1997. - №9. - С. 14-16.

12. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група. Листопад // Дошкільне виховання. - 1997. - №10. - С.8-9.

13. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група. Грудень-січень // Дошкільне виховання. - 1997. - №12. - С.12-15.

14. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група. Лютий // Дошкільне виховання. - 1998. - №1. - С. 14-15.

15. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група Березень // Дошкільне виховання. - 1998. - №2. - С. 8-9.

16. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група Квітень // Дошкільне виховання. - 1998. - №3. - С. 28-29.

17. Олійник Л.М. (у співавторстві) Орієнтоване щотижневе планування. Перша молодша група Травень // Дошкільне виховання. - 1998. - №4.- С. 12-13.

18. Олійник Л.М. Зображуємо оточуючий світ: Методичні рекомендації з питань організації та планування продуктивних видів діяльності в молодшому дошкільному віці (малювання, аплікація, ліплення, конструювання). - Миколаїв: “Прінт-експрес”, 2001. - 96 с.

19. Олійник Л.М. Активізація спонтанної діяльності дітей раннього віку в дошкільному закладі // Вересень. - 1998. - №3-4. - С. 21-23.

20. Олійник Л.М. Активізація спонтанної діяльності на навчальних заняттях з зображувальної творчості в першій молодшій групі. // Мат. обл. наук.-практ. конф. „Перспективи розвитку дошкільної та початкової освіти на Миколаївщині”. - Миколаїв: ОІУВ - 1999. - С. 47-51.

АНОТАЦІЯ

Олійник Л.М. Формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей раннього віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.08 - дошкільна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2004.

У дисертації науково обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність розробленого комплексного підходу до перцептивного научування дітей раннього віку, завдяки якому відбулося оптимальне формування уявлень про властивості і співвідношення предметів у дітей, які відвідують першу молодшу групу дошкільного навчального закладу. Комплексний підхід до перцептивного научування дітей раннього віку полягає в тому, що опанувавши стилем педагогічного керівництва ”вимоглива доброзичливість” та створивши предметно-розвивальне середовище, вихователь: здійснює перцептивне научування, активізуючи спонтанну діяльність дітей; дбає про позитивний емоційний настрій вихованців; стимулює пасивних дітей до активності.

Ключові слова: формування еталонних уявлень, перцептивне научування дітей раннього віку, комплексний підхід до перцептивного научування, вимоглива доброзичливість, активізація спонтанної діяльності.

Олейник Л.Н. Формирование представлений о свойствах и соотношениях предметов у детей раннего возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.08 - дошкольная педагогика. - институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2004.

Сформированность представлений о цвете, форме, размере, звучании и кинестетических свойствах предметов имеет универсальное, обобщенное значение для общего развития ребенка. Сформированность этих представлений - важное звено в цепи сенсорного воспитания дошкольника, которое лежит в основе формирования сенсорных эталонов.

В диссертации научно обоснован и впервые экспериментально апробирован комплексный подход к перцептивному научению детей, которые посещают первую младшую группу дошкольного образовательного учреждения. Доказана его эффективность для оптимизации перцептивного развития детей раннего возраста.

Сущность комплексного подхода к перцептивному научению детей раннего возраста выражается в учете воздействий предметно-розвивающей среды на перцептивное развитие ребенка и целесообразном участии педагога в этом развитии.

В работе исследовалась спонтанная деятельность детей, которая имеет внутреннюю мотивацию, нравится ребенку, является для него самоцелью, выбирается им свободно и „по вдохновению”. По нашему мнению, спонтанная деятельность является первоосновой любого обучения.

Активизация спонтанной деятельности детей - динамическая система межличностных отношений между группой детей и педагогом, которая состоит из двух взаимосвязанных процессов - общения и совместной деятельности.

Стиль педагогического руководства перцептивним научением - требовательная доброжелательность - это система средств и приемов воздействия на детей, которые не унижают достоинства ребенка и, в то же время, не потакают ему во всем.

По способу реагирования ребенка на перцептивную задачу выделены и экспериментально исследованы уровни сформированности представлений о свойствах и соотношениях предметов у детей раннего возраста. Они диалектически связаны с этапами перцептивного научения, которые можно обозначить содержательно.

Апробация разработанного комплексного похода к перцептивному научению подтвердила, что оптимизация процесса формирования эталонных представлений у детей раннего возраста происходит при: введении “Ориентировочного еженедельного планирования” учебно-воспитательного процесса с учетом индивидуальных особенностей детей; овладении стилем педагогического руководства - “требовательная доброжелательность”, использовании развивающего потенциала окружающей среды с целью активизации саморазвития ребенка.

Суть ориентировочного еженедельного планирования заключается в том, что насыщенность различных видов детской деятельности конкретным содержанием основывается на логическом объединении обучающего материала из различных сфер и блоков, и последовательном изложении его; сопутствующем характере изобразительной деятельности и игр детей; на общей теме, которая изучается на протяжении недели.

Основными элементами стиля “требовательная доброжелательность” есть: устойчиво-позитивное отношение к ребёнку, которое проявляется в преобладании похвалы и поддержки над указаниями и замечаниями; обеспечение стабильного позитивного личностного общения; использование личностно-ориентированных обращений к ребёнку; ориентация педагога на сигналы, которые идут от ребёнка, как на показатели соучастия самого ребёнка в взаимодействии; демонстрация ребёнку своего заинтересованного отношения к нему, к его делам; предоставление ребёнку альтернативы для выбора действий и возможности закончить важные для него дела; отношение к детским ошибкам, как к полезной информации об уровне сформированности эталонных представлений у каждого ребёнка.

Статистический анализ экспериментальных данных по методике ч² критерий (К.Пирсон) свидетельствует о том, что дети первой младшей группы, которые прошли перцептивное обучение, имеют более высокий уровень сформированности эталонных представлений, чем дети, сенсорное воспитание которых осуществлялось по традиционной системе. Однако, традиционная система сенсорного воспитания подтвердила свою прерогативу при использовании ее педагогами с авторитарным стилем взаимодействия с детьми.

Ключевые слова: формирование эталонных представлений, перцептивное научение детей раннего возраста, комплексный подход к перцептивному научению, требовательная доброжелательность, активизация спонтанной деятельности.

Oliynyk L.M. Formation of ideas about qualities and correlations of objects in kids of early infancy. - Manuscript.

The thesis for competition to university degree of candidate of pedagogical sciences in specialty 13.00.08. - pre-school pedagogy. - Institute of Problems of Education, Academy of Pedagogic Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

In dissertation complex approach to perceptional learning of kids who are attending 1st junior group of pre-school educational institution is well grounded by theory and experimentally examined. Step-by-step methodology of perceptional learning - didactical accompaniment of games, taking into consideration leveled of forming of ideas about qualities and correlations of objects in kids of early infancy has been worked out.

...