Формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї

Трансформація і розвиток морально-етичного виховання дітей у кримськотатарській сім'ї вивчали З.Мустафаєва, Ф.Усеїнов, М.Хайруддінов; особливості морального виховання в кримськотатарській сім'ї - С.Абдурахманова, Ш.Ідрісова, моральні традиції кримськотатарської сім'ї - Е.Байрамов, Л.Бекірова, Г.Білял-кизи, формування поваги до батьків - І.Аблякімов, П.Аджередінов, специфіку морального виховання дітей кримських татар в умовах діаспори - Г.Керімова, Г.Усеїнова, Д.Хайредінов.

Вагомий внесок у дослідження проблеми інтеріоризації й інтеграції виховання моральності в дітей різного віку зробили українські і російські вчені. У ряді досліджень обґрунтовано ціннісний підхід до організації виховного процесу (В.Оржеховська, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко). Педагогічну сутність сучасних методик морального виховання школярів розкрито в дослідженнях К.Журби, В.Киричок, К.Чорної, а особливості моральної поведінки дітей у роботах С.Анісімова, Г.Гумницького. Вплив сімейного виховання на формування особистості дитини досліджують Т.Алєксєєнко, Т.Кравченко, В.Кузь, Л.Повалій, В.Постовий, О.Хромова, організацію взаємодії сім'ї і школи в моральному вихованні молодших школярів - О.Докукіна, В.Кондратюк, ідею гуманізації взаємин батьків і дітей - А.Дьяконова.

Водночас аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, вивчення практики виховання морально-ціннісних взаємин батьків і дітей у кримськотатарській педагогіці і сім'ї свідчить про те, що ці проблеми й досі лишаються недостатньо вивченими.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, об'єктивними потребами суспільства в морально здоровій, педагогічно компетентній сім'ї, здатній забезпечити різнобічний розвиток особистості дитини, а з другого - недостатньою підготовкою батьків до формування морально-ціннісних взаємин з дітьми як найважливішої передумови їх виховання.

Предмет дослідження - морально-ціннісні взаємини батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї.

Мета дослідження - виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити зміст, форми, методи та педагогічні умови формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї.

Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективне формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї передбачає:

Відповідно до мети та гіпотези дослідження ми поставили такі завдання:

розкрити особливості досліджуваної проблеми в теорії і практиці виховання дітей у кримськотатарській сім'ї;

виявити й охарактеризувати особливості морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї;

теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити зміст, форми і методи забезпечення ефективності формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей у кримськотатарській сім'ї;

експериментально перевірити ефективність педагогічних умов з формування морально-ціннісних взаємин у молодших школярів та їхніх батьків.

Методологічною основою дослідження є філософське вчення про теорію пізнання та діалектичну взаємозалежність і взаємозумовленість національного і вселюдського у суспільному прогресі; про співвідношення свідомості і буття в контексті розвитку історико-педагогічних явищ і формуванні морально-етичних, ціннісно-орієнтаційних підходів у розвитку особистості; аксіологічний підхід до людини як найвищої цінності суспільства; крос-культурний підхід, який розглядає вплив міжкультурних зв'язків на формування морально-ціннісних взаємин у кримськотатарській сім'ї.

Теоретичною основою дослідження є концепція особистісно-орієнтованого виховання (І.Бех, А.Богуш, О.Кононко, В.Рибалко); положення про розвиток особистості в молодшому шкільному віці (Л.Божович, М.Боришевський, О.Докукіна, В.Кондратюк); моральні цінності кримськотатарського народу (Е.Аблаєв, І.Гаспринський, М.Хайруддінов); положення Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Закону України "Про Освіту", Концепції національного виховання, Національної програми "Діти України", Національної Доктрини розвитку освіти України.

Експериментальна база: науково-дослідна робота проводилась у ЗОШ №37 м. Сімферополя, Октябрській ЗОШ І - ІІІ ступенів №3 ім. І.Гаспринського Червоногвардійського району, Зарічненській ЗОШ Джанкойського району, Сарибашській ЗОШ Першотравневого району Автономної Республіки Крим.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України, засіданнях кафедри педагогіки Кримського державного інженерно-педагогічного університету, звітних конференціях Інституту проблем виховання АПН України (Київ, 2001, 2002, 2003 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження видатного кримськотатарського просвітителя І.Гаспринського (Сімферополь, 2001 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях "Гуманістично-спрямований виховний процес і становлення особистості" (Київ, 2001 р.), "Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього" (Мелітополь, 2001 р.), "Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції" (Київ, 2002 р.), республіканській науково-практичній конференції "Кримськотатарська школа в полікультурному освітньому просторі Криму" (Сімферополь, 2002 р.), науково-практичних конференціях "Сім'я та шлюбно-родинні стосунки в Україні" (Київ, 2001 р.), "Січневі педагогічні читання: Методологія, теорія і практика індивідуалізації і диференціації навчально-виховного процесу" (Сімферополь, 2003 р.), ІХ науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів, присвяченій 10-річчю КГІПУ (Сімферополь, 2003 р.), семінарі "Проблеми соціальної адаптації та інтеграції кримськотатарської молоді в сучасне багатонаціональне суспільство Криму" (Сімферополь, 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 6 наукових і науково-методичних виданнях, зокрема 3 з них є фаховими, затвердженими ВАК України. Усі публікації є одноосібними.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (282 найменувань, з них 21 іноземною мовою) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить - 249 сторінок друкованого тексту, з них 170 сторінок основного тексту. Робота містить 2 діаграми, 12 таблиць, 13 додатків.

У першому розділі "Теорія і практика формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей у кримськотатарській сім'ї" здійснено аналіз філософських, історико-педагогічних, психолого-педагогічних засад формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, подано результати діагностики педагогічної практики виховання дітей у сучасній кримськотатарській сім'ї та школі.

Аналіз досліджень з філософії, педагогіки, психології свідчить про те, що на всіх етапах розвитку людського суспільства морально-ціннісні взаємини батьків і дітей перебували у центрі пошукової уваги. У поглядах східних філософів поширеною є думка про те, що морально-ціннісні взаємини у сім'ї залежать від менталітету народу, його особливостей, вікових традицій, законів моралі або намусу (Абу-Наср Мухаммад аль-Фарабі, Абу Алі Ібн Сіна). Абумуініддін Носірі Хісроу вважав основою морально-ціннісних взаємин батьків і дітей шанобливе ставлення до батьків, турботу про них, здатність до самопожертви та альтруїзм. У.Кей-Кавус і О.Хайям трактували морально-ціннісні взаємини як внутрішню самоорганізацію і самовиховання особистості, її духовне бачення, душевні якості, високі помисли й устремління, тоді як М.Ганджеві, А.Дехлеві розвивали концепцію виховання серця як головну умову формування морально-ціннісних взаємин у сім'ї і духовного осереддя окремої особистості, що характерно й для традиційної української філософії і педагогіки, зокрема поглядів Г.Сковороди, П.Юркевича, Г.Ващенка, а пізніше В.Сухомлинського та ін.

Духовні витоки морально-ціннісних взаємин батьків і дітей розкрито у працях кримськотатарського вченого і педагога І.Гаспринського, який розглядає їх крізь призму слов'яно-тюркських взаємозв'язків. Подальшої розробки ці ідеї дістали в дослідженнях А.Айвазова, Ю.Акчуріна, М. Бічієва, Д.Валідова, А.Одабаша, Б.Чобан-заде і сучасних дослідників Е.Аблаєва, В.Ганкевича, В.Постового.

Сучасні крос-культурні концепції у психології і педагогіці (Х.Боташева, Д. Ефендієв) дають змогу поглибити аналіз виховного потенціалу сім'ї у процесі вивчення етнічної, вікової та статевої специфіки гуманістичних і доброзичливих взаємин дорослих і дітей.

У зарубіжних дослідженнях М. Сарая, Н. Девлета взаємини у кримськотатарській сім'ї розглядаються з позицій джадидизму, пантюркізму та ісламізму.

Ми розглядаємо морально-ціннісні взаємини як двосторонні взаємини батьків і дітей, що відповідають як сучасним законам про права людини і дитини, так і моральним цінностям, нормам та вимогам високої моралі кримськотатарського народу, які є духовним надбанням членів сім'ї, а також визначають та регулюють життя у родині і поза нею і впливають на моральне формування дитини.

Морально-ціннісні взаємини у кримськотатарській сім'ї характеризуються зовнішньою спрямованістю на членів сім'ї, що свідчить про взаємодію сім'ї і суспільства як цілісного організму, де все перебуває в різнобічних взаємозв'язках і взаємовпливах.

У системі зовнішньо спрямованих морально-ціннісних взаємин ми виділили інститути краянства (койдеш), побратимства (аркъадашлыкъ), сватів (къудалар), аталичества (аталыкъ), добросусідства (талакъа), громадської ради (джемаатчылыкъ) та ін.

Внутрішню спрямованість мають закони моралі (намусу), мушавере (родинне віче), традиції геронтотимії, національного етикету, обов'язку перед батьками, вдячності, особистого прикладу, взаєморозуміння, взаємопідтримки тощо.

У формуванні морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодший шкільний вік є тим найбільш сенситивним періодом, коли дитина свідомо прагне засвоїти норми морально-ціннісної поведінки в сім'ї та соціумі.

Діти цього віку інтенсивно набувають досвіду моральної і соціально зумовленої поведінки, активно прагнуть проявити себе у значущій для них і дорослих діяльності, здатні контролювати свої дії та емоції, що сприяє розвитку та формуванню в них моральної сфери.

Основою взаємин батьків і дітей є моральні цінності сучасної кримськотатарської сім'ї, з яких найбільш значущими є абсолютні, феліцитологічні, світоглядні, гуманістичні, ментальні, крос-культурні, комунікативні, валеологічні та загальні цінності.

За результатами констатуючого етапу експерименту, даних про стан формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сучасній кримськотатарській сім'ї ми виділили чотири групи респондентів-батьків з різним педагогічним потенціалом: з високим рівнем педагогічної культури (9,4%), середнім - (34,2%), достатнім - (40,1%) та низьким - (10,3%).

Високий рівень сформованості морально-ціннісного ставлення до батьків виявлено в 7,9% молодших школярів. Знання про моральні цінності у них поєднуються з розумінням їх необхідності у житті родини й проявляються в особистісних переконаннях та їх практичному втіленні у житті.

Середній рівень (17,7%). Діти цього рівня розуміють значення моральних цінностей, усвідомлюють їхню роль у взаєминах з близькими та переконані в тому що їх необхідно зберігати й підтримувати. Позитивній поведінці дітей не відповідає мотивація, що пояснюється більше привченістю до моральних вчинків і наслідування дорослих, ніж особистими переконаннями.

Достатній рівень (37,2%) характерний для дітей, які цілком усвідомлюють необхідність підтримувати добрі взаємини зі всіма членами сім'ї, але у власній поведінці переважно проявляють вибірковість або негативізм у ставленні до близьких. Їхня поведінка не завжди відповідає моральним нормам, а якщо й відповідає, то зумовлена бажанням задовольнити корисливі інтереси (нагорода, заохочення тощо) або страхом перед покаранням, контролем батьків.

Низький рівень притаманний 38,6% молодших школярів. Брак або обмеженість знань у моральній сфері взаємин, спілкування негативно позначається на поведінці цих дітей, породжує байдужість до життя батьків, близьких тощо. Діти не хочуть і не вміють налагоджувати близькі й довірчі стосунки навіть з батьками, родичами, не кажучи вже про вчителів, однолітків та ін.

Констатуючий етап експерименту показав, що:

– сучасна кримськотатарська сім'я здебільшого не підготовлена до реалізації власного виховного потенціалу через низький рівень етичних знань, загальної і педагогічної культури, невиразність мотивів до співпраці з учителями, а також незнання психофізіологічних та вікових особливостей власних дітей;

– учителі не можуть надати повною мірою педагогічну допомогу кримськотатарській сім'ї через недостатню науково-методичну та організаційно-психологічну підготовку та відірваність школи від сім'ї;

– батьки і вчителі правильно розуміють цілі і завдання спільної діяльності, однак це не завжди узгоджується з їхньою практичною готовністю до співпраці та реальними можливостями.

У другому розділі "Шляхи вдосконалення морально-ціннісних взаємин батьків і дітей у сучасній кримськотатарській сім'ї" аналізується процес формуючого етапу експерименту за розробленою нами програмою. У ньому розкрито зміст, форми і методи формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в кримськотатарській сім'ї, способи застосування технологій, які сприяють ефективному формуванню морально-ціннісних взаємин батьків і дітей, проаналізовано результати дослідження.

Виходячи з логіки теоретичного дослідження, ключових для нашого експерименту наукових позицій, ми здійснювали його в таких взаємопов'язаних напрямах:

– організація методичної роботи з учителями;

– педагогічна підготовка батьків до формування морально-ціннісних взаємин з дітьми молодшого шкільного віку;

– організація процесу формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей в умовах сім'ї, школи і соціальних інститутів.

Експеримент показав, що ефективність запропонованої методики значною мірою залежить від морального рівня, особистісних якостей та професійної компетентності вчителя у роботі з батьками і дітьми, що зумовило необхідність створити умови для спеціальної підготовки вчителів. У зв'язку з цим було приділено велику увагу науково-теоретичній, психологічний і практичній підготовці вчителів початкових класів, що передбачала оволодіння ними культурологічними та психолого-педагогічними знаннями, технологіями, методиками діагностування, корекції батьків і дітей, добору та опрацювання наукової і педагогічної інформації, організацію та проведення виховної роботи із сім'єю.

Для підготовки вчителів-експериментаторів активно використовували такі форми роботи, як лекції, семінари, практикуми, педагогічні й координаційні ради, методичні об'єднання вчителів початкових класів, спецкурси і співбесіди, де педагоги мали змогу детально ознайомитися з основними теоретичними положеннями щодо формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей та практичним застосуванням цих знань у роботі.

Застосовані в експериментально-дослідній роботі зміст, форми і методи педагогізації батьків максимально враховували потреби та проблеми кожної конкретної сім'ї (батьків і дітей), відповідали їхнім інтересам, запитам та ставили за мету дати батькам педагогічні знання, вміння і навички, потрібні для співпраці зі школою та іншими соціальними інститутами, сформувати в них позитивну мотивацію до спільної виховної діяльності, стимулювати встановлення емоційно-позитивних контактів між батьками і дітьми, навчити прийомів самовиховання кожного учасника цього процесу.

До змісту педагогізації батьків ми вводили елементи кримськотатарської етнопедагогіки, крос-культурних зв'язків, культури формування морально-ціннісних взаємин батьків і дітей. Заняття з підготовки батьків до встановлення морально-ціннісних взаємин з дітьми планувалися за такими напрямами: вивчення кримськотатарських традицій сімейного виховання; виховання моральних цінностей у кримськотатарській сім'ї; виховання у молодших школярів шанобливого ставлення до батьків і поваги до старших, формування в них уважності, чуйності, турботливості щодо членів сім'ї, бажання допомогти; ввічливості, тактовності, шляхетності як основи взаємин між дорослими та дітьми у сім'ї.

Дослідження показало, що спілкування в сім'ї має широкий спектр виховних можливостей, в якому насамперед слід виділити вербальні методи (етична розповідь, пояснення, роз'яснення, переконання, етична бесіда, настанови, напучування, побажання), методи організації діяльності й формування досвіду поведінки (приклад, вправа, привчання, доручення, спільна праця, виховні ситуації, громадська думка), методи стимулювання (похвала, схвалення, довіра та ін.), а також ігрової діяльності та сімейного дозвілля.

У системі роботи з педагогізації сім'ї особливу увагу приділяли колективним, груповим, індивідуальним формам педагогічної просвіти батьків - проведенню спеціальних лекцій, семінарів, батьківських зборів, практикумів, тренінгів, бесід, "круглих столів", батьківських конференцій, а також випуску батьківських бюлетенів, презентаціям педагогічної літератури, перегляду кінофільмів, наданню консультацій та індивідуальних рекомендацій.

У кожному експериментальному класі, крім вступного курсу з трьох занять, було проведено по сім занять, на яких розглядались окремі питання за визначеними напрямами. Повний курс для батьків молодших школярів становив 31 заняття.

Неодмінною умовою формуючого етапу експерименту було дотримання принципу диференціації, розподілу батьків на групи залежно від рівня їх педагогічних знань та особливостей морально-ціннісних взаємин у кожній окремій сім'ї.

Про ефективність дослідно-експериментальної роботи свідчили зростання кількості батьків, які володіли достатніми знаннями з педагогіки та суміжних наук, мали тісні контакти з дітьми, відпрацьовану методику виховання і були зорієнтовані на співпрацю зі школою і соціальними інститутами. У кінці експерименту батьків з високим рівнем підготовки було 27,5%; із середнім - 45,3%; достатнім - 21,7%; з низьким - 5,2%, що свідчить про ефективність застосованих нами методик.

Таблиця 1. Динаміка ефективності змін у взаєминах батьків і дітей (%)