Виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи на родинних традиціях українського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи на родинних традиціях українського народу

учень родинний етнопедагогіка

Розбудова України як демократичної держави актуалізує завдання виховання особистості з чіткою громадянською позицією, розвиненою національно-духовною культурою, яка не тільки має відповідні знання, а й дотримується певних моральних норм у повсякденній життєдіяльності. За цих умов важливого значення набуває проблема впровадження у зміст виховного процесу молодого покоління родинних традицій українського народу, які, ґрунтуючись на провідних принципах філософії, психології, національного менталітету, мають значний виховний потенціал. Таке завдання може виконати насамперед школа, яка у співробітництві із сім'єю є важливим чинником формування й розвитку дитячої особистості.

На необхідності звернення до національних традицій українського народу наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, Національних програмах «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Діти України» та «Українська родина», інших законодавчих актах, що стосуються навчання і виховання молодого покоління.

Вивченню історичного контексту виховних традицій українського народу присвятили свої праці історики, педагоги, етнографи минулого Г. Ващенко, Ф. Вовк, О. Воропай, О. Духнович, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, П. Чубинський.

Теоретичні й прикладні засади українського народознавства розкриті в працях П. Ігнатенка, П. Кононенка, В. Кузя, П. Лосюка, Т. Мацейків, С. Павлюка, Ю. Руденка, Р. Скульського, М. Стельмаховича, Є. Сявавко та ін.

Психолого-педагогічні аспекти виховання особистості в сучасних умовах досліджуються І. Бехом, А. Бойко, О. Вишневським, І. Зязюном О. Кононко, П. Щербанем та ін.

Проблеми родинного виховання, його зміст, особливості та тенденції, доцільність звернення до прогресивних ідей народної педагогіки набули висвітлення у працях О. Докукіної, К. Журби, Т. Кравченко, В.Постового, В. Семиченко, О. Хромової та ін. Аналізуючи стан вихованості дітей різного віку, вплив сім'ї на формування дитячої особистості, дослідники доводять доцільність трансформації народних традицій у життєдіяльність сучасної родини, зокрема у контекст її виховної функції.

На сьогодні захищено дисертаційні роботи, присвячені вивченню системного підходу до формування національних і загальнолюдських моральних цінностей в українській етнопедагогіці (О. Ярмоленко), розвитку творчої активності старшокласників у діяльності фольклорно-етнографічних об'єднань (Н. Соломко), впровадженню художньої народної творчості в процес навчальної і позакласної роботи з молодшими підлітками (С. Горбатенко), можливостям використанням фольклору, народних традицій у моральному вихованні учнів (В. Люрина, Ю. Підборська), педагогічним умовам виховання поваги до батьків на традиціях українського народу (Л. Повалій) та ін.

У дослідженнях Л. Божович, О. Богданової, В. Мухіної, Т. Коннікової, Т.Титаренко представлена характеристика вікових особливості дітей молодшого шкільного віку, які, з одного боку, потребуються всебічного врахування у роботі з ними, а з іншого - є передумовами ефективного застосування відповідних методів і прийомів.

Разом з тим, проведений аналіз літературних джерел засвідчує, що проблема виховання дітей молодшого шкільного віку на родинних традиціях українського народу ще не набула належного висвітлення у сучасній психолого-педагогічній теорії і практиці. Зміст навчальних дисциплін, що вивчаються у початкових класах, подає лише окремі зразки народної творчості, які найчастіше сприймаються і засвоюються учнями на репродуктивному рівні. Шкільні виховні заходи народознавчого плану відзначаються побутово-розважальним спрямуванням, не знаходячи у дітей внутрішнього емоційного схвалення та діяльнісного сприйняття на особистісному рівні.

Не може виконати цього важливого завдання і сучасна сім'я, що перебуває, як і все українське суспільство, в кризовому стані, надаючи перевагу матеріальним цінностям перед духовними, що негативно позначається на розвитку дітей і молоді, веде до морально-психологічного зубожіння та соціальної деградації значного їх прошарку. Особливо потерпають від цього діти молодшого шкільного віку, в яких ще не сформовані стійкі особистісні риси, відсутні знання, вміння й навички, котрі могли б допомогти їм протистояти несприятливому зовнішньому впливу, надаючи перевагу дійсним цінностям та життєвим орієнтирам. Це зумовлює виникнення суперечностей між потребами у становленні національно свідомої, суспільно активної особистості та дійсним станом національного виховання.

Зважаючи на соціальну й психолого-педагогічну значущість проблеми виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, недостатність її розробки в теорії і практиці, нами була визначена тема дисертаційного дослідження: «Виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи на родинних традиціях українського народу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою планової тематики лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання «Зміст, форми і методи виховної діяльності сім'ї у сучасних умовах». Державний реєстраційний номер 0198U008205. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 5 від 26.03.1998 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 23.05.2001 року).

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови впровадження у навчально-виховний процес початкової школи змістової моделі вихованості учнів молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу здійснюватиметься більш ефективно за умов:

- підвищення компетентності вчителів у використанні знань з етнопедагогіки у роботі з учнями початкових класів;

- збагачення змісту навчально-виховного процесу у початковій школі українськими традиціями та організації його на засадах особистісно орієнтованого підходу;

- підвищення педагогічної культури батьків у сфері виховання дітей на засадах українських родинних традицій.

Відповідно до мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження:

- з'ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці;

- обгрунтувати основні теоретичні підходи до застосування традицій українського народу у вихованні дітей;

- обгрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови впровадження у навчально-виховний процес змістової моделі вихованості молодших школярів на родинних традиціях українського народу;

- розробити методичні рекомендації для вчителів початкових класів щодо виховання дітей на родинних традиціях українського народу.

Методологічною основою дослідження є теорія пізнання; основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ і процесів; особистісно діяльнісний та особистісно орієнтований підходи до розгляду функціонування системи «вчитель - учень»; провідні ідеї філософії та психології, освіти і виховання, ідеї народної педагогіки.

У процесі дослідження використовувався комплекс взаємопов'язаних методів. Теоретичні методи (вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду) використовувалися на початковому етапі роботи.

Емпіричні методи (анкетування, педагогічне спостереження, тестування, інтерв'ювання, бесіди, метод рейтингу, активні та інтерактивні методи) застосовувалися при проведенні констатуючого етапу з метою вивчення стану виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, під час формуючого етапу експерименту для перевірки спрогнозованих організаційно-педагогічних умов, одержання та перевірки результатів проміжних та завершального зрізів.

Організація дослідження. Робота проводилася у кілька етапів.

На першому етапі (1996-1998) вивчалася вітчизняна та зарубіжна література з проблеми дослідження, виявлявся та аналізувався досвід діяльності загальноосвітніх навчальних закладів з проблем виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу; визначалися об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розроблялася методика констатуючого експерименту.

На другому етапі (1999-2000) проводився констатуючий етап експерименту, здійснювалася обробка та узагальнення здобутих даних, визначалися критерії оцінки рівнів вихованості учнів та основні їх показники; розроблялася програма та методика формуючого етапу експерименту.

На третьому етапі (2001-2003) здійснювалося впровадження у навчально-виховний процес початкових класів експериментальних шкіл програми дослідно-експериментальної роботи; вносилися необхідні корективи в програму дослідження та проводилися проміжні зрізи; відбувалося завершення формуючого етапу експерименту, аналіз та узагальнення здобутих результатів, формулювання висновків та літературне оформлення дисертаційної роботи; розроблялися рекомендації для вчителів початкових класів щодо виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у ЗСШ І-ІІІ ступенів №№ 34, 107, 118, 242, 243 м.Києва та ЗСШ І-ІІІ ступенів Івано-Франківської, Хмельницької, Одеської і Харківської областей. Усього дослідно-експериментальною роботою було охоплено 211 учителів, 847 учнів початкових класів та 898 батьків.

Наукова новизна дослідження полягає у вперше науково обгрунтованій та розробленій змістовій моделі вихованості учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу; вдосконаленні дидактичних і методичних умов вирішення цього завдання. Подальшого розвитку набули положення, що забезпечують реалізацію організаційно-педагогічних умов виховання молодших школярів у контексті проблеми, що була предметом дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає в розкритті сутності родинних традицій та їх значення для виховання дітей молодшого шкільного віку в сучасних умовах, визначенні критеріїв і рівнів досліджуваної якості. Результати дослідження поглиблюють і доповнюють сучасну педагогічну науку з національного виховання дітей в умовах реформування системи освіти.

Практичне значення дослідження становлять його результати, висновки і положення, які розкривають ефективні способи виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу і можуть сприяти підвищенню ефективності національної системи виховання на народознавчих засадах у початковій школі.

Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечується тим, що вони спираються на об'єктивний аналіз літературних джерел і новітні досягнення психологічної та педагогічної наук з проблеми дослідження; на застосуванні комплексу взаємодоповнюючих методів і прийомів виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, адекватного висунутій меті та завданням роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у виступах на засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України та на районних учительських конференціях (1997-1999, м. Київ); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Пріоритети родинно-сімейного виховання в умовах української школи» (1998, м. Київ), «Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення» (2001, м. Хмельницький), «Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання» (2001, м. Івано-Франківськ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей, 1 методичний посібник загальним обсягом 7,9 др. арк. З них у фахових виданнях ВАК України - 6 робіт. Усі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (усього 201 найменування, з них 3 - іноземною мовою). Загальний обсяг роботи 196 сторінок. З них основного тексту - 160 сторінок. Робота містить 15 таблиць і 2 схеми на 15 сторінках.

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об'єкт, предмет і мета, формулюється гіпотеза та завдання; характеризуються методи та етапи роботи; розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження; подаються відомості про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади виховання дітей на родинних традиціях українського народу» - проаналізовано сутність поняття традиція, розглянуто наявні у психолого-педагогічній літературі підходи до його тлумачення; подано генезу родинних традицій українців, з'ясовано їх вплив на розвиток дитячої особистості; представлено результати вивчення сучасного стану застосування досвіду народної педагогіки у вихованні дітей молодшого шкільного віку.

Серед усього розмаїття засобів народної педагогіки важливе місце посідають традиції, які століттями вибудовувалися на духовних надбаннях українців. Звернення до науково-літературних джерел засвідчує, що споконвіку народ надавав особливого значення формуванню у дітей таких моральних якостей, як честь, совість, почуття обов'язку і відповідальності, працьовитості та ін.

Центром педагогічної системи, побудованої на принципах народної педагогіки, є дитина, її складний, розмаїтий світ думок і почуттів, мрій і надій. Як цілісна система знань, ідей, форм і методів вона грунтувалася на таких фундаментальних принципах, як природовідповідність, народність виховання і самодіяльність зростаючої особистості, гуманізм, виховання у праці, врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, єдність вимог і поваги до неї, віра у її сили та можливості.

Родинна педагогіка послідовно втілювала думку про те, що організація життя сім'ї має спонукати дитину до гарних вчинків, забезпечувати вправляння у позитивній моральній поведінці, формувати моральну свідомість і моральні почуття.

Теоретичне обгрунтування ідеї народного виховання набули в працях О. Духновича, Ф. Вовка, С. Русової, Я. Коменського, С. Малинки, Г. Сковороди, К. Ушинського та ін. До них зверталися у своїх творах Л. Глібов, І. Котляревський, Леся Українка, Г. Мачтет, І. Нечуй-Левийцький, І. Франко. Високо поціновуючи українську народну педагогіку у формуванні та розвитку дитячої особистості, автори водночас розкривають ті негативні тенденції, яких родинні традиції зазнали під впливом реалій сучасного їм суспільства.

На початку ХХ ст. науковцями (Н. Заглада, Г. Ващенко, І. Огієнко) були зібрані багаті матеріали, проведено аналіз та дано осмислення педагогічної історії, культури, традицій, побуту, вірувань українців, активізувалось вивчення їх впливу на формування і розвиток дитячої особистості.

Новий поштовх дослідженню проблеми використання досвіду народної педагогіки у вихованні молодого покоління дали праці В.Сухомлинського. Високо поціновуючи народні традиції, звичаї, обряди, фольклор, різні види народного мистецтва, народні ігри та іграшки, педагог радив учителям і батькам широко використовувати їх у вихованні дітей, поєднуючи наявний у них виховний потенціал із здобутками наукового знання.

Сучасні погляди на сутність українських родинних традицій, аналіз їх змісту й особливості трансформації в умовах сьогодення набули грунтовного висвітлення у працях М. Боришевського, В. Постового, В. Скуратівського, М. Стельмаховича, Р. Чмелик та ін.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив наявність різних підходів до визначення поняття «традиція». Одні автори детермінують їх як певний тип взаємовідносин між послідовними стадіями об'єкта, що розвивається, зокрема й культури (О. Спіркін), як соціальні зв'язки між людьми, що реалізуються завдяки відтворенню групових стереотипів діяльності і є своєрідним засобом накопичення, збереження і передачі соціального досвіду (В. Власова), як вияв соціально організованих стереотипів досвіду людства, що виступає інформаційною характеристикою різних сфер суспільного буття (Е. Маркарян), як досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки та ін., що склалися історично і передаються від покоління до покоління (М. Стельмахович) та ін.

Незважаючи на ці розбіжності, науковці одностайні у думці про значні потенційні можливості українських народних традицій у розвитку й формуванні сучасних дітей і молоді, вихованні моральних якостей і поцінувань, естетичних смаків і уподобань, фізичних характеристик, установок, екологічних поглядів.

Прикладні аспекти застосування народних традицій у навчально-виховному процесі середньої загальноосвітньої та вищої педагогічної школи досліджувалися Т. Дем'янюк, П. Лосюком Т. Мацейків, Л. Повалій, Л. Степаненко, О. Столяренко, С. Стефанюк та ін.

З метою виявлення сучасного стану застосування родинних традицій українського народу у вихованні дітей молодшого шкільного віку було проведено констатуючий етап експерименту, основні завдання якого полягали у: - виявленні традицій, які сформувалися в минулому і зберігаються донині (у початковому варіанті, з певною модернізацією змісту, у новій формі), а також народжених сьогоденням;

- з'ясуванні стану обізнаності молодших школярів з традиціями українського народу та ставлення до них;

- аналізі змісту виховної роботи у початкових класах у досліджуваному напрямі;

- визначенні знань батьків щодо традицій українського народу та міри застосування їх у родинному вихованні власних дітей.

Проведений за першим напрямом аналіз даних констатуючого етапу експерименту засвідчив: серед традицій, які побутують у сучасній українській сім'ї, є такі, що збереглися у тому самому вигляді, в якому існували ще в давні часи; окремі з них відроджуються з частковою модернізацією змісту; інші - зберегли форму, але набули нового змісту. Поряд із цим з'явилися зовсім нові (за формою та змістом) традиції, народжені сьогоденням.

За другим напрямом констатуючого етапу експерименту було з'ясовано, що учні початкових класів мають несистематичні, фрагментарні знання щодо традицій української родини (як тих, що склалися у минулому, так і сучасних). Достатню обізнаність показали лише 21,6% школярів, часткову -56,3% дітей і 12,1% - виявили незнання таких традицій або не співвідносили ті чи інші події з родинними традиціями. 37,2% учнів зазначили, що не знають і не розуміють, для чого будь-які традиції необхідні взагалі.

Аналіз результатів діагностики, що проводилася серед батьків молодших школярів засвідчив, що лише 27,8% респондентів можуть назвати родинні традиції своєї сім'ї; 3,2% - зазначили, що вони роз'яснюють дітям важливість дотримання родинних традицій; 53,6% батьків вважають, що саме школа може надати їм допомогу у вихованні дітей на родинних традиціях українського народу. Щодо сутності традицій, яких дотримуються сучасні батьки, то у переважній більшості вони пов'язані із святами (Новий рік, Різдво, Водохреще, Великдень, дні народження членів родини та ін.), де діти доволі часто виступають у ролі пасивних учасників; поза увагою сучасної сім'ї залишається широкий спектр традиційних для українського народу засобів і методів виховання.

Зважаючи на те, що застосування родинних традицій передбачає формування у дитини певних особистісних якостей, які виявляються у відповідній поведінці (у сім'ї, школі, громадських місцях), у ставленні до однолітків, старших, до самого себе, тобто передбачають належний рівень вихованості, оцінювання рівнів сформованості відповідних якостей у молодших школярів здійснювалося за такими критеріями:

когнітивним - наявність знань про родинні українські традиції, їх значення, основний зміст, прийоми та засоби реалізації, усвідомлення необхідності дотримання у власній життєдіяльності;

емоційно-оцінним - позитивне ставлення до традицій української сім'ї, прагнення дотримуватися, поцінування історії і культури свого народу, бажання долучитися до її пізнання і розвитку;

діяльнісним - уміння та навички дотримання основних норм українських народних традицій, прояв творчості у їх застосуванні; діяльність спрямована на саморозвиток, самовиховання й самозбагачення в контексті трансформації надбань народної на сучасно педагогіки. На основі означених критеріїв були визначені рівні сформованості вихованості молодших школярів, кожен з яких мав відповідні характеристики. Узагальнені результати цього етапу констатуючого етапу експерименту подано у таблиці 1.

Таблиця 1. Рівні сформованості вихованості молодших школярів на родинних традиціях українського народу

Дані таблиці засвідчують, що на початку дослідно-експериментальної роботи найбільша кількість учнів перебувала на середньому рівні вихованості. Щодо високого та низького рівнів, їх показники майже не мали суттєвих відмінностей у віковому вимірі (високий рівень: 2 клас - 19,2%, 3 клас - 20,1%, 4 клас - 20,5%; низький рівень: 2 клас - 11,1%, 3 клас - 11,5%, 4 клас - 12,6%), тоді як у перших до низького рівня було віднесено лише 8,0% молодших школярів, до середнього - 75,9%, до низького - 16,1%.

Такий стан засвідчив недостатню увагу з боку педагогів до використання українських родинних традицій у навчально-виховному процесі початкової школи, що негативно впливає на формування та розвиток особистості молодшого школяра, утруднює виховання у нього певних рис і якостей.

Не залучаються до цього процесу і батьки. Це створює деякий розрив між змістом виховання у навчальному закладі та сім'ї, що також гальмує розвиток дитини у соціально схвалюваному напрямі.

У другому розділі - «Дослідно-експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу» - наводиться опис методики формуючого етапу експерименту, що спрямовувався на перевірку спрогнозованих організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу, подано аналіз та узагальнення його результатів.

На початку формуючого етапу експерименту проводилася робота, зміст якої передбачав підвищення компетентності вчителів початкових класів з організації виховання школярів на родинних традиціях українського народу. З цією метою було розроблено план і програму проблемного семінару, які реалізовувалися протягом року.

У результаті проведеної роботи збільшилась кількість учителів, віднесених до високого рівня компетентності (до початку роботи 13,7%, після її закінчення - 18,1%). Значно зросла чисельність педагогів, які перебувають на середньому рівні (36,9% на початок формуючого етапу експерименту і 45,3% - після його завершення), що сталося завдяки переходу 12,8% респондентів з низького рівня.

Робота з молодшими школярами проводилася відповідно до завдань дослідження; методи і форми добиралися враховуючи вікові особливості дітей цієї вікового категорії.

Рис.

У ході дослідження було теоретично обґрунтовано, розроблено й апробовано змістову модель вихованості учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу. Означена модель є інтегрованою сукупністю певних компонентів.

Реалізація змістової моделі здійснювалася шляхом наповнення виховного процесу у початкових класах відповідним змістом, впровадженням широкого кола різноманітних форм: індивідуальні бесіди, виховні години, тематичні ранки, родинні свята, виставки, гуртки народознавчого спрямування, студії, клуби, екскурсії, малі фольклорні експедиції, театральні вистави, обрядові дійства, а також залученням до цього процесу батьків завдяки підвищенню їхньої педагогічної культури у досліджуваному напрямі.

З метою посилення емоційного та дійового компонентів, активізації поведінкових умінь молодших школярів запроваджували інсценізації, розігрування проблемних ситуацій, проводилося залучення учнів до участі в колективних творчих справах.

Крім визначення тематики та підготовки сценаріїв виховних заходів на базі експериментальних шкіл була започаткована дитяча організація «Кобзарики», розроблено її концепцію і статут, визначено основні напрями діяльності: «Калинки» - фольклорне спрямовування, «Веселкарики» - культурно-масова робота; «Живчики» - спортивне спрямування; «Добродійчики» - морально-етичне спрямування; «Чорнобривчики» - екологічний напрям.

Організація об'єднувала учнів 1-4 класів на добровільних засадах; кожний бажаючий міг обрати напрям за власним бажанням.

Тому у плануванні та проведенні роботи за кожним із напрямів подавалась не лише теоретична інформація про ті чи інші українські родинні традиції, їх зміст, а й надавалась особлива увага формуванню у молодших школярів позитивного емоційного ставлення до набутих знань, бажання дотримуватися народної традиційності у повсякденному житті, розвивали відповідні практичні уміння й навички. Тобто, робота відбувалася за схемою: знання - оцінка - дії. Усі ці складові «працювали» у взаємодії, інколи змінювалася і їх послідовність.

Залучення молодших школярів до участі в «Кобза риках» ґрунтувалося на основних принципах особистісно орієнтованого підходу, що досягалося наданням кожній дитині свободи вибору ціннісної позиції, забезпеченням можливості її здійснення, підтримкою установки на подолання наявної дисгармонії у досвіді, поведінці, спілкуванні, діяльності.

Важливим напрямом формуючого етапу дослідно-експериментальної роботи було визначено забезпечення дійової взаємодії школи і сім'ї у вихованні молодших школярів на родинних традиціях українського народу. Основними формами реалізації цього завдання були: заняття з підвищення педагогічної культури сім'ї, батьківські збори, робота з батьківським активом, залучення батьків до підготовки і проведення позакласних виховних заходів, консультпункти та ін.

Для підвищення педагогічної культури батьків на базі експериментальних шкіл було організовано лекторій, робота якого здійснювалася за розробленою нами програмою. Заняття лекторію проводилися у формі бесід (індивідуальних, групових, колективних), семінарів, диспутів, консультацій, вечорів запитань і відповідей, прес-конференцій, зустрічей за «круглим столом», усних журналів, конференцій з обміну досвідом сімейного виховання, вечорів сімейних традицій, виставок сімейних реліквій і прикладної родинної творчості, конкурсів, зустрічей поколінь, дискусій та ін.

Реалізація їх змісту відбувалася з використанням різноманітних активних та інтерактивних методів, що допомагало активізувати батьків, збудити їхній інтерес до запропонованої тематики, надавало можливість не тільки для одержання певної інформації, а й для перевірки дорослими членами сімей наявних у них ідей, установок, поглядів на виховання дітей, зокрема засобами народних традицій. У плануванні роботи враховувався соціальний стан конкретної сім'ї, вік, освіта батьків, сімейний мікроклімат, життєві позиції, ставлення до дітей та їх виховання, до взаємодії зі школою тощо.

Окремий напрям роботи передбачав створення в експериментальних школах консультпунктів для батьків, робота яких базувалася, з одного боку, на розробленій нами тематиці, а з іншого - враховувала проблеми конкретної сім'ї (окремих її членів), до вирішення яких, в міру можливості, також залучалися здобутки народної педагогіки.

Проміжні зрізи з цього напряму роботи з батьками показали, що консультпункти мали більшу ефективність у тих школах, де працювали психологи (3 школи із 5-ти), які діяли у тісному контакті з учителями та учнями, добре знали наявні у них проблеми і могли проводити консультації на належному рівні, надавати допомогу, враховуючи цю інформацію.

Крім названих вище форм роботи з батьками учнів, на формуючому етапі експерименту проводилися заходи, до участі в яких залучалися і дорослі, і молодші члени сімей (родинні свята, змагання, конкурси). Такі форми роботи не лише дозволяли сім'ї опанувати певними традиціями, а й позитивно впливали на батьківсько-дитячі взаємини, що, у свою чергу, сприяло підвищенню рівня вихованості молодших школярів.

Після завершення формуючого етапу дослідно-експериментальної роботи було проведено заключний зріз, мета якого полягала у визначенні ефективності спрогнозованих організаційно-педагогічних умов виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу. Цей показник визначався реалізацією сукупності параметрів вихованості за кінцевими результатами. Оцінювання здійснювалося за балами: «0 балів» - зазначений параметр не реалізований, «1 бал» - частково реалізований, «2 бали» - реалізований повністю. Середнє арифметичне кількості балів характеризувало ступінь реалізації - коефіцієнт вихованості (Кв). Якщо цей показник був у межах 0 Кв 0,5 - це означало низький рівень сформованості досліджуваної якості; у межах 0,5 Кв 0,7 - середній рівень; 0,7 Кв 1,0 - високий рівень.

Як засвідчили одержані дані, коефіцієнт вихованості високого рівня змінився з 0,71 на 1,32, середнього рівня - з 0,53 на 0,67, низького рівня - з 0 на 0,36, що свідчить про відповідність проведеної роботи висунутій меті і завданням.

Вимірювання проводилося за допомогою методів і прийомів, адекватних тим, що застосовувалися у процесі діагностування на констатуючому етапі дослідження. Це дозволило простежити динаміку зміни рівнів вихованості молодших школярів за визначеними нами критеріями та їх параметрами. Зважаючи на одержані дані за кожним із критеріїв, було зроблено підрахунок кількості учнів, що відповідала високому, середньому та низькому рівню вихованості на родинних традиціях українського народу. Узагальнені результати подано у таблиці 2.

Як видно із наведених даних, вихідні рівні сформованості вихованості молодших школярів на традиціях українського народу не мали суттєвих відмінностей у контрольних та експериментальних класах.

Таблиця 2. Динаміка рівнів вихованості молодших школярів до формуючого етапу експерименту та після його завершення, %

В експериментальних класах, які працювали за розробленою нами методикою, відбулися суттєві зрушення у рівнях сформованості досліджуваної якості у всіх вікових групах. За рахунок переходу учнів із середнього рівня до високого його показники значно зросли, тоді як на низькому рівні залишилася незначна кількість дітей.

З огляду на це можна твердити, що завдяки впровадженню розробленої нами змістової моделі, яка передбачала дотримання певних організаційно-педагогічних умов, відбулися позитивні зміни в рівнях сформованості вихованості молодших школярів на родинних традиціях українського народу.

У контрольних класах також спостерігалися певні зміни на краще, що свідчить про те, що молодші школярі зазнають позитивного впливу родинних традицій, але несистематичність цієї роботи значно знижує їх просування до вищих рівнів вихованості. Це дає підставу стверджувати, що розроблена й запроваджена нами модель виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу є ефективною.

За результатами проведеного дослідження сформульовано такі загальні висновки:

Доведено, що проблема виховання дітей молодшого шкільного віку на родинних традиціях українського народу є актуальною і недостатньо розробленою. Зміст і основні напрями дослідно-експериментальної роботи лежать у площині реалізації сучасних завдань народної освіти і педагогіки, визначених у рішеннях ІІ з'їзду працівників освіти і схваленої ним Національної доктрини розвитку освіти України.

З'ясовано, що серед розмаїття засобів народної педагогіки важливе місце належить традиціям, які грунтуються на менталітеті українського народу, є відображенням його культури та історії; містять основні підходи до інтелектуального, морального, трудового, естетичного, фізичного, екологічного виховання дитини і базуються на принципах природовідповідності, гуманізму, врахування індивідуальних та особистісних якостей зростаючої особистості.

Виявлено виховні можливості родинних традицій українського народу, обгрунтовано основні підходи (системний, діяльнісний, особистісно орієнтований) до їх використання у формуванні та розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Констатовано факт відродження окремих традицій, яке помітно інтенсифікувалося в роки незалежності України. Загальна картина сімейних традицій включає такі, що збереглися у своєму первісному вигляді, частково модернізовані за змістом, абсолютно нові, народженні сьогоденням.

З'ясовано, що впровадження народної педагогіки у навчально-виховний процес початкової школи здійснюється в двох основних напрямах. Перший з них передбачає інтеграцію відповідного матеріалу у зміст навчальних дисциплін. Другий напрям реалізується через позаурочну виховну роботу.

Виявлено незадовільний стан застосування традицій українського народу у навчально-виховному процесі школи, що негативно позначається на рівні вихованості молодших школярів. Проведені дослідження засвідчили слабку обізнаність батьків з народними виховними ідеями, обмежене застосування їх у життєдіяльності сучасної сім'ї.

Розроблені критерії (когнітивний, емоційно-оцінний та діяльнісний) дозволили визначити три рівня сформованості вихованості молодших школярів, кожний з яких характеризувався відповідними показниками: високий, середній та низький.

Обгрунтовано та апробовано організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності виховання учнів на родинних традиціях українського народу, якими є:

- підвищення компетентності вчителів у застосуванні елементів етнопедагогіки у роботі з учнями початкових класів;

- збагачення змісту виховного процесу у початковій школі українськими традиціями та організація його на засадах особистісно орієнтованого підходу;

- підвищення педагогічної культури батьків щодо виховання дітей на родинних традиціях українців.

Теоретично обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено змістову модель вихованості учнів початкових класів на традиціях українського народу, яка становить інтегровану сукупність таких компонентів: знання: про свій родовід, правила поведінки і міжособистісного спілкування; уявлення: про звичаї і традиції українського народу; почуття: пошанування батьків, інших членів родини, толерантність, чуйність, співчуття, позитивне ставлення до праці, ціннісне ставлення до природи, рідної землі, прагнення опікуватися рідними; вміння: дотримуватися моральних норм і правил співжиття, виконувати відповідно до вікових та індивідуальних особливостей трудові операції, добре володіти українською мовою, активно залучатися до реалізації звичаїв і традицій українського народу.

Встановлено залежність ефективності виховного процесу від залучення до цієї роботи сім'ї.

Розроблена програма підвищення педагогічної культури батьків, яка базувалася на всебічному врахуванні родинних традицій українського народу і реалізовувалася через впровадження різноманітних форм і методів.

Результати формуючого етапу експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і засвідчили помітне зростання рівня вихованості молодших школярів завдяки прилученню їх до родинних традицій українського народу.

Практичне значення роботи полягає у розкритті ефективних способів виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу, які можуть сприяти підвищенню ефективності національної системи виховання на народознавчих засадах у початковій школі.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують проблеми розширення вікових параметрів учнів щодо застосування родинних традицій українського народу для підвищення рівня їхньої вихованості, дотримання наступності у цьому процесі.

Література

1. Страшний В.І. Взаємодія школи та сім'ї у вихованні учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів на родинних традиціях українського народу // Початкова школа. - 2003. - № 4. - С.56-58.

2. Страшний В.І. Соціально-педагогічні умови - основа модернізації змісту виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання. Збірник наукових праць. - Рівне, 2002. - С. 40-43.

3. Страшний В.І. Генезис родинних традицій та їх вплив на виховання учнів // Нова педагогічна думка. - 2003. - № 3-4. - С.45-49.

4. Страшний В.І. Виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу. Науково-методичний збірник. - Рівне, 2002. - С.51-54.

5. Страшний В.І. Зміст і методи виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу // Нова педагогічна думка. - 2003. - № 3. - С.50-54.

6. Страшний В.І. Методика вивчення рівня вихованості на родинних традиціях українського народу // Початкова школа. - 2004. - № 4. - С.39-41.

7. Страшний В.І. Компетенція вчителів початкових класів щодо здійснення виховання учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів на родинних традиціях українського народу // Вересень. - 2002. - № 2-3. - С.131-139.

8. Страшний В.І. Народна педагогіка Михайла Стельмаховича у вихованні родинних традицій // Завуч. - Спецвипуск: Сім'я і школа. - 2004. - № 22 (208). - С.21-22.

Размещено на Allbest.ru