Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї і школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання

Академії педагогічних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі

Сіданіч Ірина Леонідівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,член-кореспондент АПН України Кравець Володимир Петрович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, ректор;

кандидат педагогічних наук Киричок Віра Андріївна, Інститут проблем виховання АПН України, старший науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра теорії та методики початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

Анотація

виховний батько шкільний міжособистісний

Сіданіч І.Л. Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї та школі. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України. - Київ, 2004.

У дисертації досліджується проблема виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, з'ясовується сутність культури батьківсько-дитячих взаємин, аналізується роль виховання культури взаємин батьків і дітей у справі формування особистості молодшого школяра. Визначено структурні компоненти культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, розроблено критерії її вимірювання. Спрогнозовано та опробовано педагогічні умови підвищення рівня культури батьківсько-дитячих взаємин у процесі спеціально організованої роботи з учителями початкових класів, батьками і дітьми молодшого шкільного віку, насичення відповідним змістом навчально-виховного процесу в школі.

Ключові слова: культура міжособистісних взаємин, культура взаємин батьків і дітей, культура поведінки, культура спілкування, сім'я, моральні цінності, педагогічна культура батьків.

Аннотация

Сиданич И.Л. Воспитание культуры взаимоотношений родителей и детей в семье и школе. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Институт проблем воспитания АПН Украины. - Киев, 2004.

В диссертации рассматривается сущность и структура культуры взаимоотношений родителей и детей, анализируется роль данной культуры в формировании личности учащихся младшего школьного возраста. Выделены и охарактеризованы составные компоненты этого феномена - когнитивный, эмоциональный и деятельностный. Обоснована необходимость их всестороннего учета при организации учебно-воспитательного процесса в начальных классах и проведении работы по повышению педагогической культуры родителей как важных предпосылок эффективного воспитания культуры межличностных отношений, успешного воспитания ребенка.

На основе теоретического анализа проблемы исследования сделан вывод: для успешной реализации этого процесса необходима специально организованная работа, сущность которой состоит в том, чтобы преобразовать усвоенные учащимися и родителями теоретические знания в способ их практического внедрения. Решение этих задач достигалось созданием спецкурса “Основы семейного воспитания младших школьников”, разработкой специальных программ, педагогических тренингов, в содержании которых учитывались типы семей, особенности стилей отношения к ребенку, уровни сформированности культуры взаимоотношений детей и родителей.

Отдельное внимание уделено подготовке учителей к педагогизации родителей. Специально организованная работа с классными руководителями начальных классов, создание программ, включающих различные формы их теоретической и практической подготовки была направлена на корректировку имеющегося у них опыта в данном аспекте, обеспечение активизации и перехода содержания и действий в личностно значимые.

Разработаны критерии измерения культуры взаимоотношений родителей и детей, основные показатели которых позволили выявить три уровня сформированности исследуемого личностного качества у учащихся начальных классов и их родителей. Описана технология этапа передачи взрослым и детям элементов теоретических знаний, формирования у них соответствующего эмоционально-ценностного отношения и выработки практических умений и навыков культуры межличностного взаимодействия.

В процессе работы спрогнозированы педагогические условия, направленные на обеспечение эффективной реализации сформулированных в исследовании задач, апробация которых подтвердила их адекватность и целесообразность.

Экспериментальное исследование способствовало повышению культуры взаимоотношений родителей и детей, а полученные результаты позволили сделать вывод об эффективности разработанных нами содержании, формах и методах воспитания культуры взаимоотношений родителей и детей младшего школьного возраста в семье и школе.

Ключевые слова: культура межличностных взаимоотношений, семья, моральные ценности семьи, культура взаимоотношений родителей и детей, педагогическая культура родителей.

Annotation

Sidanich I.L. Forming of the culture of between parents and children in the school and family. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in the pedagogical science on specialty 13.00.07 - theory and methods of education. - Institute for Education Problems of the Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation focuses on problems of forming culture in the family and school between parents and children. It has been revealed in the process of scientific research that there are five сriteria which basic parameters have allowed to reveal three levels of a formulation of researched personal quality at learning initial classes and their parents are determined.

The technology of carrying out of forming experiment which has been directed on transfer to the adult and children of elements of theoretical knowledge, formation at them the corresponding emotional-valuable attitude and development of practical skills of culture of interpersonal interaction is described.

Keywords: culture, interpersonal mutual relations, younger schoolboys, teaching and educational process, pedagogical culture of parents, family.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сформованість моральних норм як внутрішніх регуляторів поведінки суттєво впливає на життєдіяльність особистості, забезпечуючи її моральний і духовний розвиток. Важливу роль у вихованні моральних основ взаємодії дитини з іншими людьми, формуванні її ставлення до навколишнього світу через його сприйняття відводиться сім'ї як первинному осередку суспільних відносин, зокрема міжособистісних взаємин. У сім'ї створюються умови для соціалізації дитини, оволодіння духовною культурою, моральними цінностями нації. Рівень культури батьківсько-дитячих взаємин у сім'ї визначає якість психічного, емоційного та морального розвитку дитини, підготовки її до різнорівневих контактів поза сімейним мікросередовищем.

Сучасна українська сім'я, пристосовуючись до економічних, соціальних і культурних змін у країні, повною мірою не реалізує своїх головних функцій, насамперед виховну. Зростання психологічного напруження, збільшення кількості стресових ситуацій деструктивно впливає на зміст і характер батьківсько-дитячих взаємин. Відсутність системності та послідовності у сімейному вихованні призводить до неповноцінного спілкування дорослих і дітей, його змістового збіднення, нехтування нормами моралі. Усе це актуалізує потребу вивчення проблеми культури взаємин батьків і дітей, розробки і визначення шляхів подолання асоціальних тенденцій у сім'ї і суспільстві. Нині розгортається новий етап у дослідженні культури міжособистісних взаємин. Виявляється він у цілісному аналізі проблеми, опрацюванні механізмів творення моральних цінностей та вивчення їх впливу на культуру батьківсько-дитячих взаємин.

Сутність культури людських взаємин, їх засади з'ясовували мислителі минулого, зокрема Арістотель, Демокріт, Платон, Р. Декарт, Д. Дідро, Т. Гоббс, Ф. Вольтер, І. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Гельвецій. В них ми знаходимо філософське осмислення проблеми міжособистісних взаємин у мистецтві, естетиці, етиці, побуті.

Розв'язанню проблеми культури взаємин людей та умов їх гуманізації присвячено дослідження сучасних філософів, психологів, педагогів, соціологів, зокрема теоретико-методологічні засади сформульовано у працях Г.С. Батищева, М.О. Бердяєва, Ф.В. Бемера, О.О. Бодальова, М.М. Бубера, Л.А. Венгера, М.С. Кагана, Г.С. Костюка, В.М. М'ясищева; суб'єкт-суб'єктний, особистісно орієнтований підхід до виховання висвітлено в роботах І.Д. Беха, А.М. Богуш, О.В. Запорожця, І.С. Кона, О.Л. Кононко, О.М. Леонтьєва, Н.Ю. Максимової, О.В. Проскури, В.В. Рибалка, О.Я. Савченко; вплив внутрішньосімейних взаємин на розвиток та формування дитячої особистості розкрито в працях О.І. Вишневського, М.М. Володкевича, О.В. Духновича, В.П. Кравця, А.С. Макаренка, Я.А. Мамонтова, М.Г. Стельмаховича, В.О. Сухомлинського, Я.Ф. Чепіги; сутність і закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків Т.Ф. Алєксєєнко, О.М. Докукіної, К.О. Журби, Т.В. Кравченко, Л.В. Повалій, В.Г. Постового, О.Л. Хромової.

Проблему виховання культури взаємин батьків і дітей плідно опрацьовують зарубіжні психологи і педагоги - А. Адлер, Е. Берн, С. Гудман, П. Дюрінг. А. Жирар, М. Земська, К. Леві-Строс, К. Флейк-Хобсон. Проведені дослідження засвідчують наявність прямого зв'язку між позицією батьків у взаєминах із дитиною, емоційністю їхніх міжособистісних взаємин, стилем виховання, добором виховних засобів і прийомів та рівнем соціального розвитку дитячої особистості, її підготовленістю до самостійного спілкування та взаємин у макро- і мікросоціумі.

Розгляду та аналізу особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку присвятили свої праці Н.М. Бібік, Л.І. Божович, Л.А. Венгер, О.К. Дусавицький. Цей віковий період найбільш сенситивний для виховання таких моральних якостей особистості, як доброта, чуйність, взаємопідтримка (В.А. Киричок, М.О. Мацковський, М.Г. Стельмахович, Н.C. Янковська) і відповідних емпатійних якостей (Ш.О. Амонашвілі, О.В. Киричук, Е. Ейдеміллер, В.М. Юстицький).

Аналіз багатопланових досліджень свідчить, що поняття “культура взаємин” не має єдиного визначення. З'ясовано лише окремі аспекти цієї проблеми. Бракує даних про структуру категорії “культура взаємин батьків і дітей” та особливості виховання культури батьківсько-дитячих взаємин. Недостатньо вивчено й питання головних напрямів виховної діяльності початкової школи і сім'ї для підвищення культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.

Є підстави констатувати наявність певної суперечності між потребою формування особистості дитини через її спілкування з іншими людьми і недостатньою розробленістю засобів позитивного впливу батьків на цей природний процес; наявністю в батьків певних утруднень як щодо підвищення власної педагогічної культури, так і методів виховання відповідних моральних якостей у своїх дітей, становлення та розвитку культури міжособистісних взаємин.

Таким чином, соціальна значущість і практична необхідність підвищення культури взаємин батьків і дітей у сім'ї, а також основні суперечності у формуванні культури взаємин у мікро- і макросередовищі дитини, недостатня теоретична і методична розробленість проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: “Виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї та школі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Дитина в сучасній сім'ї: тенденції і пріоритети виховання” (державний реєстраційний номер 0198U008205). Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 7 від 17.09.2000 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 30.11.2000 р.).

Об'єктом дослідження є взаємини батьків і дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі.

Мета дослідження - визначити, науково обґрунтувати і експериментально перевірити психолого-педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі.

Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективність виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі підвищується за сукупності таких умов: теоретичної та методичної підготовки вчителів початкових класів до роботи з батьками; засвоєння батьками і дітьми знань про основні правила та принципи культури батьківсько-дитячих взаємин; набуття досвіду батьками і дітьми культури міжособистісних взаємин.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези визначено завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробленості проблеми виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в педагогічній теорії та освітній практиці.

2. З'ясувати сутність і структуру поняття “культура взаємин” батьків і дітей молодшого шкільного віку.

3. Розробити й експериментально перевірити зміст, форми і методи виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі.

4. Науково обґрунтувати, експериментально перевірити психолого-педагогічні умови виховання культури взаємин батьків і дітей у сім'ї і школі.

Методологічну основу дослідження становлять філософські, соціологічні, психологічні, педагогічні вчення про взаємозв'язок культурологічних та освітньо-виховних явищ у соціокультурному просторі особистості й середовища; філософське вчення про співвідношення свідомості й буття в контексті історико-педагогічних явищ і формування ціннісно-орієнтаційної позиції щодо розвитку особистості; психолого-педагогічне вчення про моральну сутність особистості; провідні принципи гуманістичної психології і педагогіки.

Теоретичною основою дослідження є філософські та психологічні положення про особистість як суб'єкт взаємин у колективі і в малій групі, зокрема в сім'ї (Ш.О. Амонашвілі, Г.С. Батищев, М.О. Бердяєв, Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, М.С. Каган, Г.С. Костюк, В.Н. М'ясищев); теоретичні засади сімейного виховання (А. Адлер, Ф. Арес, О.І. Вишневський, В.П. Кравець, А.С. Макаренко, М.Г. Стельмахович, В.О. Сухомлинський); концепція особистісно орієнтованого виховання (І.Д. Бех, А.М. Богуш, О.В. Сухомлинська, О.Я. Савченко); наукові положення про закономірності розвитку дітей молодшого шкільного віку (Н.М. Бібік, О.К. Дусавицький, О.В. Проскура); концепції внутрішньосімейної взаємодії (Т.Ф. Алєксєєнко, О.М. Докукіна, Т.В. Кравченко, В.Г. Постовий, О.Л. Хромова).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися методи дослідження:

- теоретичного пошуку: аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури, що дало змогу уточнити зміст поняття “культура взаємин” батьків і дітей; синтез, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено методику виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; теоретичне моделювання для розроблення структури культури міжособистісних взаємин;

- емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, бесіда, тести, рейтинг); соціометричні, прогностичні (метод експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик), за допомогою яких було визначено рівні сформованості культури взаємин батьків і дітей; обсерваційні (інформаційно-пошуковий, констатуючий та формуючий етапи експерименту) та праксиметричні (аналіз перспективного і масового досвіду, результатів науково-експериментальної діяльності) для підтвердження гіпотези дослідження.

Дослідження виконувалося протягом 1995 - 2003 рр. у чотири етапи.

На першому етапі (1995-1998 рр.) здійснювався аналіз філософської, педагогічної, психологічної і соціологічної літератури, з'ясовувався стан розв'язання проблеми у наукових працях з метою розробки концептуальних підходів до виконання дослідження, визначалися об'єкт, предмет і гіпотеза, формулювалися мета й основні завдання дослідження; вивчався перспективний вітчизняний і зарубіжний досвід виховання культури міжособистісних взаємин та аналізувалися умови виховання культури взаємин батьків і дітей у сучасній українській сім'ї та початковій школі.

На другому етапі (1999-2000 рр.) проводився констатуючий етап експерименту, визначалися специфіка і структура поняття “культура взаємин” батьків і дітей молодшого шкільного віку; розроблялися програма і методика формуючого етапу експерименту, критерії оцінки досліджуваних моральних якостей та їх параметри.

На третьому етапі (2000-2002 рр.) на основі визначених змісту, форм і методів виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку здійснювався формуючий етап експерименту, вносилися зміни у зміст, форми і методи виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і початковій школі; коригувалися психолого-педагогічні умови, які забезпечують ефективність виховного процесу та його вплив на культуру взаємин батьків і дітей; аналізувалися й узагальнювалися проміжні та кінцеві результати експериментальної роботи.

На четвертому етапі (2002-2003 рр.) систематизувалися дослідницькі матеріали; формулювалися й уточнювалися теоретичні висновки, розроблялися методичні рекомендації для вчителів початкових класів з виховання культури взаємин батьків і дітей; літературно оформлялася дисертаційна робота.

Експериментальна база дослідження. У педагогічному експерименті брало участь 320 учителів початкових класів, що проходили курсову підготовку і здобували вищу освіту при Київському міському педагогічному університеті імені Б.Д.Грінченка, який є правонаступником Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів імені Б.Д. Грінченка, 298 молодших школярів та 156 батьків.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі початкових класів навчально-виховних комплексів шкіл-дитячих садків (ШДС) “Кияночка”, “Сяйво”, “Деснянка”, гімназії № 48, ЗСШ І ступеня № 322, ЗСШ І - ІІІ ступенів № 7, спеціалізованої ЗСШ № 115 м. Києва, районних науково-методичних центрів м. Києва (Солом'янський, Шевченківський), а також ЗСШ І - ІІІ ступенів №№ 1, 3 м. Кагарлика Київської області.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті історико-логічної трансформації поглядів на природу культури міжособистісних взаємин; уточненні сутності й структури поняття “культура взаємин” батьків і дітей молодшого шкільного віку; обґрунтуванні сукупності умов виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні психолого-педагогічних характеристик культури взаємин батьків і дітей; розробці та визначенні критеріїв, показників і рівнів сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; визначенні і науковому обґрунтуванні напрямів ефективної підготовки батьків до здійснення ними виховної функції в контексті культури взаємин у сім'ї; розробці змісту, форм і методів оптимізації процесу виховання культури взаємин батьків і дітей у сім'ї і школі.

Практичне значення дослідження полягає в розробленні та впровадженні в систему підготовки вчителів початкових класів спецкурсу “Основи сімейного виховання молодших школярів”, в практику роботи з батьками - педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей”, в систему початкової освіти молодших школярів - навчального посібника “Родинне джерело”.

Матеріали дисертації можуть бути використані у подальшому вдосконаленні програм і посібників з проблем виховання молодших школярів; при розробці спецкурсів для вчителів початкових класів на курсах підвищення кваліфікації; як доповнення навчальних програм з педагогіки для студентів, заступників директорів шкіл з навчально-виховної роботи, методистів районних науково-методичних центрів, керівників районних, шкільних методичних об'єднань початкової школи.

Наукові положення дисертаційного дослідження, основні висновки і методичні рекомендації впроваджено у навчальний процес на курсах підвищення кваліфікації учителів початкових класів і педагогічному факультеті при Київському міському педагогічному університеті імені Б.Д. Грінченка (довідка № 12 від 15.01.04); ЗСШ І-ІІІ ступенів № 7, спеціалізованої ЗСШ № 115, ШДС “Сяйво” Солом'янського району м. Києва (довідка № 203/26 від 25.12.03); у науково-методичному центрі Солом'янського району м. Києва (довідка № 123 від 23.12.03); гімназії № 48, ШДС “Кияночка” Шевченківського району м. Києва (довідка № 25-734 від 06.05.04); ЗСШ І ступеня № 322, ШДС “Деснянка” Деснянського району м. Києва (довідка № 28-859 від 08.04.04) а також ЗСШ І-ІІІ ступенів №№1, 3 м. Кагарлика Київської області (довідка № 19 від 08.02.04).

Особистий внесок автора полягає в здійсненні теоретичного аналізу процесу виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; обґрунтуванні структури батьківсько-дитячих взаємин, визначенні критеріїв, показників і рівнів сформованості культури взаємин батьків і дітей; розробці та впровадженні змісту, форм і методів виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і початковій школі.

Вірогідність результатів дослідження, основних висновків і рекомендацій забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів експериментальної роботи, а також багаторічною тривалістю дослідно-експериментальної роботи; відповідністю теоретичних положень і висновків дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України, засіданнях кафедри теорії і методики початкової освіти Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка, звітних конференціях Інституту проблем виховання АПН України (Київ, 2001, 2002, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України” (м. Київ, листопад 2001 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку” (м. Харків, жовтень 1996 р.), “Україна - країни Сходу в ХХІ ст.: діалог культур, цивілізацій та педагогічних технологій” (м. Київ, травень 2001 р.), “Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки” (м. Київ, листопад 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, з них 9 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, в тому числі 8 одноосібних публікацій, а також видано 4 методичні посібники.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування, з них 16 іноземною мовою), 17 таблиць, 2 діаграм, 1 схеми, 1 рисунка, а також 11 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 209 сторінок, основний зміст викладено на 167 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вірогідність отриманих результатів дослідження, дані про їх апробацію і впровадження.

У першому розділі “Теорія і практика виховання культури міжособистісних взаємин у сім'ї і школі” за результатами опрацювання філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних та інших джерел проаналізовано наукові погляди на природу культури міжособистісних взаємин, розкрито її сутнісні характеристики, подано структуру й основні компоненти культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; описано методику констатуючого етапу експерименту, його результати.

У філософських, соціологічних, психолого-педагогічних працях аналізуються змістовно-динамічні й специфічні характеристики культури міжособистісних взаємин (О.О. Бодальов, Л.П. Буєва, Е.І. Головаха, Г.С. Костюк, М.І. Лісіна, Б.Ф. Ломов, В.М. М'ясищев), досліджується своєрідність міжособистісних взаємин (Б.Г. Ананьєв, Б.С. Волков, І.А. Зязюн, Л.І. Уманський), з'ясовується вплив вікових та індивідуальних особливостей індивідів на цей процес (В.О. Білоусова, І.С. Кон, О.Л. Кононко, О.Я. Савченко).

Проблему культури людського спілкування, міжособистісних взаємин досліджує зарубіжна наука, зокрема формування культури особистості (А. Адлер, Е. Берн, К. Леві-Строс, В. Сатир), досягнення взаєморозуміння між людьми (Ж. Келлергальс, С. Кратохвіл, Р. Річардсон), виховання культури взаємин та міжособистісного спілкування у різних вікових групах (Г. Дюментон, Х. Келлі, К. Левін, А. Маслоу, С. Оллпорт, К. Роджерс, М. Росс, Р. Фішер). Більшість науковців трактують міжособистісні взаємини як специфічну форму контакту між людьми, взаємну готовність суб'єктів до певного типу стосунків, що реалізується через поведінку партнерів в умовах спілкування, спільної життєдіяльності.

Можна стверджувати, що культура міжособистісних взаємин є інтегральною якістю, що репрезентується сукупністю моральних знань, емоційних переживань, моральних потреб і способів поведінкових дій, засадами яких виступають гуманістичні норми, принципи та ідеали. Культура міжособистісних взаємин корелюється зі здатністю і бажанням особистості переживати моральні почуття, емоційно реагувати на гуманні взаємини, обурюватися, коли принижується людська гідність, радіти успіхам інших людей.

Одним із різновидів міжособистісних взаємин є взаємини батьків і дітей. Цю проблему розв'язують на науковому рівні українські і зарубіжні дослідники: подружні взаємини - В.С. Заслуженюк, Я.Л. Коломінський, В.П. Кравець, П.М. Щербань; вплив взаємин батьків і дітей різних вікових категорій на процес сімейного виховання - Т.Ф. Алєксєєнко, О.М. Докукіна, О.Л. Кононко, Т.Ф. Кравченко, Л.В. Повалій, В.Г. Постовий, О.Л. Хромова.

Проблема взаємин батьків і дітей є предметом дослідження західних учених - С. Гудмана, Дж. Боулбі, А. Жирара, М. Земської, Л. Колберга, Ж. Келлергальса, Ф. Кюізіньї, Ж. Лотрей, М. Перро, Ж.-П. Пуртуа, Г. Поппера. Аналіз наукових джерел засвідчує, що культура взаємин батьків і дітей - складне полісемантичне явище, породжене дією зовнішніх і внутрішніх чинників (конкретний історичний період, етап розвитку суспільства, стан культури та освіти, рівень особистої культури індивіда). Культура батьківсько-дитячих взаємин забезпечує життєдіяльність сім'ї, вироблення нею ієрархії моральних цінностей та ідеалів, що зіставляються з універсаліями загальнолюдської культури. Як новоутворення культура взаємин батьків і дітей фіксує особливий зріз кількісно-якісного переходу моральних знань, прагнень, ідеалів у конкретні моральні переконання, цінності, норми міжособистісних взаємин, що найбільше відповідають уявленню індивіда про щасливу сім'ю.

Таким чином, культуру взаємин батьків і дітей ми розглядаємо як найважливішу підсистему міжособистісних взаємин, інтегративне морально-психологічне утворення, що характеризується гуманістичною спрямованістю - чуйністю, щирістю, взаєморозумінням і взаємодопомогою батьків і дітей.

Найбільш сенситивним для виховання культури взаємин є молодший шкільний вік. Характерологічними особливостями дітей цієї вікової категорії є підвищена емоційність, чутливість, сприйнятливість, розвиток позитивних моральних потреб та інтересів. Із залученням до систематичного навчання, входженням до шкільного й класного колективів ускладнюються взаємини дитини з іншими людьми.

Дослідження Л.І. Божович, О.М. Докукіної, В.І. Киричок, В.М. Оржеховської засвідчують, що молодші школярі цілком готові до розуміння моральності, але сприймають її здебільшого на вербальному рівні. Теоретичні знання про моральні норми в них досить обмежені й зазвичай засвоюються у вигляді конкретних правил поведінки і спілкування. Водночас у молодшому шкільному віці закладено можливості переходу від доморального рівня свідомості до конвенціонального. Це створює сприятливі умови для виховання у дитини культури взаємин з батьками, формування її особистісного потенціалу, що забезпечує природний перехід до наступних вікових етапів. Опановуючи культуру взаємин у сім'ї, молодший школяр розширює досвід культури взаємин з однолітками, старшими дітьми, вчителями, у нього формуються вміння і навички культури міжособистісних взаємин з представниками різних соціальних груп.

Відповідно до результатів аналізу психолого-педагогічних праць було визначено і розроблено структуру культури взаємин батьків і дітей, яка має такі компоненти: когнітивний (моральні уявлення, знання); емоційно-мотиваційний (потреби, мотиви, емоції, почуття); регулятивний (оцінювання, переконання, конкретний спосіб здійснення прагнень та виявлення почуттів); діяльнісно-практичний (вчинки, поведінка, позиція усвідомленого активного суб'єкта міжособистісних взаємин); саморегулятивний (готовність особистості до самопізнання, самовиховання, саморегуляції культури взаємин). Усі компоненти органічно взаємопов'язані і взаємовпливають один на одного, утворюючи блоки знань, умінь і навичок культури сімейних взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.

Теоретичне обґрунтування структури досліджуваного явища вимагало з'ясування наявності виокремлених показників у батьківсько-дитячих взаєминах, що стало передумовою проведення констатуючого етапу експерименту. З огляду на особливості молодшого шкільного віку, діагностика сформованості у дітей рівня культури взаємин з іншими людьми ґрунтувалася на виявленні таких рис особистості: бажання чинити добро (надати допомогу, підтримати, поділитися чи поступитися чимось), прояв чуйності, уважності (до однолітків, молодших і старших, рідних); співпереживання, співчуття іншим людям, насамперед батькам та іншим родичам; довіра і розуміння у взаємовідносинах з батьками; чесність та щирість як мотивація вчинків та поведінки. Не менш важливим було простежити механізм формування означених моральних якостей, дослідити, за яких умов вони виникають, як цілеспрямовано керувати цим процесом.

На констатуючому етапі експерименту застосовували комплекс спеціально розроблених й адаптованих методів: анкетування, інтерв'ювання вчителів початкових класів на курсах підвищення кваліфікації, довготривалого спостереження за батьками та дітьми в різних видах діяльності та спілкуванні, бесід з дітьми і їхніми батьками, тестування, фіксування фактів, фактографічного запиту, протоколу, створення проблемних ситуацій, конденсованого запису в обробленому та узагальненому вигляді.

Результати проведених психолого-педагогічних досліджень, експертна оцінка вчителів, батьків, виявлені нами структурні компоненти феномена культури міжособистісних взаємин та їх показники стали основою для визначення критеріїв сформованості культури взаємин батьків і дітей: інтелектуального (знання змісту певних моральних норм, духовних цінностей; вміння правильно застосовувати набуті знання під час оцінювання як відомих, так і нових явищ, що стосуються сфери взаємин батьків і дітей); емоційного (вміння емоційно правильно оцінювати явища, вчинки, поведінкові акти як власні, так і тих, хто поруч; стійкі ціннісні уявлення про роль моральних знань для правильної орієнтації у способах поведінки і діяльності); діяльнісного (практичні дії, що відповідають морально-етичним нормам; утілення засвоєних теоретичних знань та емоційних ставлень у власній поведінці; наявність елементарних умінь організації і реалізації власної поведінки та керування поведінкою інших людей).

На завершальному етапі констатуючого етапу дослідження узагальнено результати, отримані за всіма напрямами діагностики, що дало змогу поділити батьків на певні групи, виявити їхнє відсоткове відношення до загальної кількості дорослих, охоплених експериментом. Усього умовно виявили три групи батьків, кожна з яких відповідає певному рівневі сформованості культури взаємин з дітьми: гуманістичному (високому), який складають 15,8 і 15,7% батьків відповідно контрольних і експериментальних груп; поблажливо-ліберального (середнього) - 48,0 і 46,3%; дисциплінарно-авторитарного (низького) - 36,2 і 38,0% батьків.

Вивчення теоретичних знань молодших школярів, емоцій і почуттів, рівня самооцінки та самокритичності, аналіз власної поведінки дали змогу виділити в них три рівні сформованості культури взаємин з батьками: активний (високий), ситуативно-активний (середній) та пасивний (низький).

Другий розділ “Зміст і результати дослідної роботи з виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі” присвячено розгляду методики виховання у молодших школярів культури взаємин з батьками, розкрито зміст формуючого етапу експерименту, його хід і результати.

Експериментальна робота спрямовувалася на вирішення взаємопов'язаних завдань, а саме: підготовку вчителя початкових класів до роботи з батьками з виховання культури взаємин з дітьми молодшого шкільного віку; набуття батьками психолого-педагогічних знань про особливості розвитку і виховання дітей молодшого шкільного віку, формування у них усвідомленої мотивації щодо підвищення рівня культури взаємин з дітьми та відповідних практичних умінь; формування в дітей позитивного емоційного ставлення до морально-етичних норм та способів спілкування; розвиток у дітей практичних умінь реалізації культури взаємин з батьками.

Експеримент показав, що ефективність запропонованої методики значною мірою залежить від професійної компетентності та педагогічного стажу вчителя початкових класів у роботі з батьками і дітьми. У зв'язку з цим було приділено велику увагу науково-теоретичній і практичній підготовці вчителів початкових класів до роботи з батьками у досліджуваному напрямі. В системі курсового навчання вчителів було оновлено навчальні плани, доповнено зміст курсу “Педагогіка” відповідною тематикою: “Педагогіка сімейного виховання молодших школярів”, “Основи виховання культури взаємин батьків і дітей”. У структурі загальнопедагогічної підготовки вчителя початкових класів розроблено спецкурс “Основи сімейного виховання”, розрахований на 54 години (10 годин лекційних, 4 години семінарських занять, 40 годин самостійної роботи).

Для роботи вчителів експериментальних класів з батьками було розроблено програму “Основи виховної майстерності батьків” - комплексно-інтегративний курс занять для коригування виявлених у батьків труднощів з виховання культури взаємин з дітьми. Зміст курсу містив питання особистісної культури батька, матері, дитини молодшого шкільного віку, культури батьківсько-дитячих взаємин. У процесі підготовки вчителів початкових класів до роботи з батьками застосовували ефективні форми і методи (лекції-діалоги, розповіді-діалоги, дискусії, “круглі столи”, ділові та рольові ігри, відеофрагменти педагогічних ситуацій, творчі завдання). Учителів-експериментаторів залучали до участі у виховних позакласних заходах різних типів шкіл, що сприяло набуттю батьками позитивного досвіду виховання культури взаємин з дітьми молодшого шкільного віку.

Застосовані в експериментально-дослідній роботі зміст, форми і методи педагогічної підготовки батьків до виховання культури взаємин з дітьми ставили за мету сформувати у тат і мам позитивну мотивацію до виховної діяльності, стимулювати їх до оволодіння педагогічними знаннями, вміннями і навичками культури взаємин з дітьми. До змісту експериментального курсу педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей” було введено теми про роль культури спілкування, культури поведінки і культури мовлення батьків і дітей. Заняття з підготовки батьків до виховання культури взаємин з дітьми планувалися за напрямами: вивчення сімейного кодексу культури взаємин батьків і дітей; визначення ефективних способів виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; вдосконалення системи виховання у молодших школярів доброзичливості, чуйності, щирості як основи реалізації культури взаємин між дорослими і дітьми.

Експериментальна робота з молодшими школярами, яка охоплювала навчально-виховний процес та позаурочні виховні заняття, складалася з трьох взаємопов'язаних компонентів: сприймання інформації, її інтерпретація, а відтак активна творчо-пізнавальна та морально-творча діяльність у спілкуванні, поведінці та міжособистісних взаєминах.

З метою посилення теоретичного компонента культури міжособистісних взаємин до змісту чинного курсу “Я і Україна” було внесено родинознавчу тематику - розроблено вісім занять для 1-го і 2-го та сім занять для 3-го і 4-го класів. Для утілення у позакласній виховній роботі інших компонентів використовувався комплекс різноманітних методів, форм, прийомів виховної роботи, адаптованих до вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку і спрямованих на виховання у них культури взаємин з батьками. Найбільш ефективними виявилися заняття з проведення сюжетно-рольових ігор, виконання завдань з самостійного складання казок, інсценізації батьківсько-дитячих діалогів, вирішення виховних ситуацій.

Для розвитку у дітей моральних почуттів, формування сімейних моральних цінностей, виховання культури взаємин з батьками ми розробили посібник для домашнього читання “Родинне джерело”, до якого ввійшли кращі зразки літературної творчості про родину, сучасну українську сім'ю.

Після завершення формуючого етапу експерименту було проведено вимірювання й отримано кількісне вираження якісних змін сформованості рівнів культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, що відбулися завдяки запропонованій нами методиці роботи із старшими та молодшими членами сімей. Вимірювання виконувалося за критеріальними показниками, характеристики яких, будучи комплексними за своїми проявами, створювали достатньо повне уявлення про сформованість досліджуваного явища.

Середній рівень, який до початку роботи складали 48,0% батьків, зменшився до 47,8% унаслідок переходу 25,6% батьків до високого рівня, який тепер становив 41,3% (до початку формуючого етапу експерименту - лише 15,7%). Зменшилася кількість респондентів, які після проведення констатуючого етапу експерименту були віднесені до низького рівня. Тепер цей показник складав 10,9% (до початку роботи - 46,3%). У контрольних групах помітних змін не відбулося.

На основі критеріїв з'ясували рівень сформованості культури батьківсько-дитячих взаємин у молодших школярів. Узагальнені результати показали, що завдяки реалізації розробленої методики поліпшились кількісні та якісні показники цієї особистісної характеристики. Якщо на початку роботи активний рівень складали лише 14,1% дітей, то після її завершення - 38,9%. На активно-ситуативному рівні перед початком роботи перебувало 53,6% молодших школярів, після її закінчення - 33,6%. На пасивному рівні залишилося 23,9% учнів, що на 7,4% менше, ніж було до формуючого етапу експерименту.

На кінцевому етапі роботи вимірювали загальний рівень сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку. Узагальнені результати подано у таблиці.

Таблиця 1. Динаміка ефективності змін у взаєминах батьків і дітей

Рівень	Контрольні групи, %	Експериментальні групи, %
	Констатуючий зріз	Контрольний зріз	Констатуючий зріз	Контрольний зріз
Високий	14,9	15,1	14,8	40,1
Середній	50,2	51,0	50,1	41,0
Низький	34,9	33,9	35,1	18,9

Як видно із наведених у таблиці даних, в експериментальних групах відбулися істотні зміни: значна кількість батьків і дітей перемістилася на вищий рівень завдяки підвищенню культури міжособистісних взаємин. У контрольних групах за час виконання дослідно-експериментальної роботи відбулися незначні зміни.

У батьків і дітей з високим рівнем сформованості культури міжособистісних взаємин уявлення про моральні сімейні цінності поєднуються з усвідомленням їх прояву в батьківсько-дитячих взаєминах та підкріплюються практикою сімейного виховання.

Батьки і діти з середнім рівнем сформованості культури міжособистісних взаємин розуміють значення моральних сімейних цінностей та усвідомлюють їх роль у батьківсько-дитячих взаєминах. Однак взаємини батьків і дітей не завжди відповідають моральним нормам культури спілкування і культури поведінки, педагогічний вплив батьків на дітей у вихованні культури міжособистісних взаємин не має системного характеру, молодші школярі інколи діють всупереч моральним поглядам, піддаючись дії асоціального середовища.

Групу низького рівня культури міжособистісних взаємин складають батьки з низькою педагогічною культурою, байдужі до виховання дітей і підвищення особистісної культури, з нечіткими чи спотвореними уявленнями про культуру батьківсько-дитячих взаємин та її виховання в сім'ї.

Висновки

Проведене дослідження показало, що розв'язувана нами проблема є актуальною і важливою для розвитку педагогічної науки, оскільки зумовлена завданням подальшого теоретичного та практичного визначення засобів виховання культури взаємин батьків і дітей у сучасній сім'ї та школі. За результатами дослідження ми дійшли таких загальних висновків:

1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст поняття “культура взаємин” батьків і дітей, визначити структуру культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, виявити характерну для культури батьківсько-дитячих взаємин діалектичну єдність зовнішньої та внутрішньої зумовленості формування і розвитку особистості. Знання системи взаємин особистості зі світом, зокрема взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку та умов їх налагоджування, дає змогу цілеспрямовано керувати процесами духовного, культурного, морального розвитку особистості, впроваджувати зміст, форми і методи виховання культури батьківсько-дитячих взаємин у сім'ї і школі.

2. Тенденції, виявлені у наукових дослідженнях і шкільній практиці з цієї проблеми, показали, що виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку зумовлено історичними, політичними та економічними умовами, невіддільне від національної культури і традицій, грунтується на принципах моралі українського народу і безпосередньо та опосередковано впливає на виховання молодого покоління, визначає та утверджує духовні цінності сім'ї і соціуму.

3. Установлено, що культура взаємин дитини з батьками виховується у процесі міжособистісних взаємин; активної взаємодії суб'єкта і середовища, в якому він існує, коли зміна й розвиток однієї якості зумовлює зміну та розвиток іншої, а потім і всієї системи загалом. З огляду на те, що характер суб'єкт-суб'єктної взаємодії залежить від психолого-педагогічних знань, умінь та навичок батьків у системі сімейного виховання, ми розуміємо культуру взаємин батьків і дітей як рівень міжособистісних взаємин, в основі яких лежать морально-етичні цінності і норми життєдіяльності сучасної української сім'ї, доброзичливе, чуйне і щире ставлення батьків і дітей одне до одного. Зовнішньо вона проявляється як взаєморозуміння, взаємодопомога і взаємоповага, головними засобами вираження яких є культура сімейного спілкування, культура поведінки і культура мовлення.

4. З'ясовано, що виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку - cкладний процес, зумовлений як ієрархічною структурою мотиваційної сфери культури міжособистісних взаємин, так і всебічним впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Культура особистості батька, матері і дитини, культура сімейного духовного середовища, сімейних традицій перебувають у діалектичному взаємозв'язку і визначають особливості процесу виховання культури взаємин батьків і дітей. З'ясування суті цих компонентів, урахування кожного з них як рушійної сили виховання культури батьківсько-дитячих взаємин - запорука успішного педагогічного керівництва цим вихованням.

5. Виявлено характерологічні особливості молодших школярів, на основі яких у них виховується культура взаємин з батьками. Перевірено й доведено, що розроблені критерії (інтелектуальний, емоційний і діяльнісний) дають змогу визначати ефективність процесу виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі.

6. Розроблено й експериментально перевірено зміст, форми і методи виховання культури взаємин батьків і дітей у сім'ї і школі.

7. Аналіз причин низького рівня сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку вказує на недостатню підготовку вчителів початкових класів до роботи з батьками у вихованні культури батьківсько-дитячих взаємин (низький рівень загальнопедагогічних знань, умінь і навичок, нестача сучасних методичних посібників, розробок і рекомендацій, недосконалість педагогічних технологій).

8. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу, згідно з якою ефективність виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільнього віку підвищується завдяки теоретичної та методичної підготовки вчителів до роботи з батьками; засвоєння батьками і дітьми знань про основні правила та принципи культури батьківсько-дитячих взаємин, набуття батьками і дітьми досвіду культури міжособистісних взаємин.

9. Апробована у процесі експериментальної роботи методика виховання у молодших школярів культури взаємин з батьками у навчально-виховному процесі підтвердила припущення, що можливості впливу сім'ї та школи на виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку значно зростають, якщо залучати дітей до вивчення сімейних традицій і родоводу, до спільних господарських справ, організації і виконання рольових ігор та інсценізованих занять, до участі у сімейних святах.

10. У ході дослідження розроблено методичні рекомендації вчителям та батькам з виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї та школі, проаналізовано змістове та методичне забезпечення цього процесу, перевірено на ефективність авторську програму теоретичної та практичної підготовки вчителів початкових класів “Основи сімейного виховання молодших школярів” і педагогічний тренінг для батьків “Культура взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку”, створено посібник “Родинне джерело” для молодших школярів.

11. Порівняння результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчило, що у рівнях сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку відбулися позитивні зміни. Так, наприкінці експерименту кількість батьків і дітей із високим рівнем сформованості культури взаємин зросла з 14,8 до 40,1%. У контрольних групах ця тенденція виражена меншою мірою, істотних кількісних і якісних змін тут не відбулося.

Виконане дослідження не вичерпує розв'язання проблеми виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї і школі. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні можливостей суспільства щодо підвищення культури взаємин батьків і дітей, переосмисленні парадигм педагогіки сімейного виховання в сучасній освіті; удосконаленні системи виховання культури міжособистісних взаємин у різних вікових групах.

Основний публікації автора

1. Сіданіч І.Л. Особливості взаємин батьків і дітей у сучасній сім'ї // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - К. - Житомир: “Волинь”, 2003. - Кн. 1. - С. 324-330.

2. Сіданіч І.Л. Культура взаємин батьків і дітей, її сутність та зміст // Освіта і управління. - 2003. - Т. 6. - № 4. - С. 102-109.

3. Сіданіч І.Л. Родинне джерело: Посіб. для самостійного читання в поч. класах. - К.: Видавець Ешке О.М., 2004. - 80 с.

4. Сіданіч І.Л., Кочіна Л.П., Кудикіна Н.В. Порадник батькам першокласників (метод. рек.). - К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка, 2002. - 28 с.

5. Сіданіч І.Л., Олексієнко Г.О. Тематичне планування уроків читання у 1 класі трирічної початкової школи // Поч. школа. - 2000. - № 12. - С. 26-28.

6. Сіданіч І.Л., Олексієнко Г.О. Тематичне планування уроків читання у 1 класі трирічної початкової школи // Поч. школа. - 2001. - № 1. - С. 36-39.

7. Сіданіч І.Л. Методичні рекомендації до навчального курсу “Я і Україна” // Поч. школа. - 2002. - № 5. - С. 34-37.

8. Сіданіч І.Л. Конкурс педагогічної майстерності вчителів початкової школи // Поч. школа. - 2002. - № 11. - С. 56-58.

9. Сіданіч І.Л., Ващенко О.М. Школа-дитсадок - один з нових типів навчального закладу // Поч. школа. - 2002. - № 11. - С. 36-38.

10. Сіданіч І.Л. Особливості родинного виховання дітей в Японії // Україна - країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ,18 - 19 трав. 2001 р. - К.: Фенікс, 2002. - С. 115-120.

11. Сіданіч І.Л. Родинне виховання засобами зарубіжної літератури на уроках класного та позакласного читання в початковій школі // Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 10-11 лист. 2001 р. - К.: КМІУВ ім. Б. Грінченка, 2001. - С. 161-165.

12. Сіданіч І.Л. Формування у молодших школярів умінь учитися разом // Поч. школа. - 1998. - № 10. - С. 9-11.

13. Сіданіч І.Л. Взаємодія в мотивації навчання вчителя та учнів у початковій інноваційній школі // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Наук.-метод. зб. / Редкол.: І.Ф. Прокопенко (гол. ред.), Н.Г. Ничкало (заст. гол. ред.) - Харків, 1996. -С. 144-146.

14. Сіданіч І.Л. Особливості навчання і виховання першокласників // Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ, 18-19 лист., 2003 р. - К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2004 - С. 111-114.

15. Сіданіч І.Л., Сокіл І.О. Літературні вікторини до уроків читання. 4 (3) клас: Посіб. до уроків читання. - К.: Навч. посібники, 1997. - 63 с.

Размещено на Allbest.ru

...