Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ШСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

УДК 371. 13:796.01.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

СМАКУЛА ОЛЕКСАНДРА ІВАНІВНА

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник:

Семиченко Валентина Анатоліївна, доктор психологічних наук, професор, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

Пєхота Олена Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, кафедра педагогічних технологій і педагогічної майстерності, завідувач; факультету післядипломної освіти декан;

Усачев Юрій Олександрович, кандидат педагогічних наук, доцент, Національний університет фізичної культури і спорту України, кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації і оздоровчої фізичної культури, доцент.

Провідна установа: Херсонський державний педагогічний університет, кафедра педагогіки та психології, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Захист відбудеться "29" вересня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ - 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, за адресою: 04053, м. Київ - 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий "27" серпня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах актуалізується потреба суспільства у формуванні здорового покоління. Це обумовлено цілою сукупністю факторів: екологічним (наслідки чорнобильської катастрофи, масштабні техногенні впливи), економічним (зниження рівня життя громадян України внаслідок соціально-економічної кризи), соціальним (поява у суспільстві нових соціальних еталонів, стандартів, потреб, пріоритетів і цінностей). Немаловажну роль грає і зниження можливостей держави в оздоровленні громадян: скорочення рекреаційних, культурних, медичних програм. За цих умов центр тяжіння державної політики зміщується на питання профілактики, що викликає зміни у педагогічній системі. Нормативними для навчальних закладів різного рівня стають курси валеології, санітарно-гігієнічного просвітництва, створюються екологічні центри для роботи з молоддю, зростає кількість наукових досліджень з екологічного виховання школярів та студентів, з проблеми підготовки вчителя до відповідної роботи.

Безумовно, така тенденція у сфері навчання і виховання піднімає роль фізичної культури, яка сьогодні розглядається як важливий засіб профілактики не лише різного роду захворювань, а й розповсюдження шкідливих схильностей і звичок серед молоді (наркоманія, алкоголізм), конструктивного заповнення вільного часу з метою перешкоди антиправовим діям підлітків і юнацтва. Такий підхід збільшує та ускладнює завдання, що покладаються на відповідний навчальний предмет як у межах загальноосвітньої школи, так і у вищих навчальних закладах. Особливу важливість це має у професійній підготовці майбутніх учителів. При цьому мова йде не лише про вчителів фізичної культури, а про педагогів будь-якого предмету, адже саме від педагогічних працівників, їх поведінки, ставлень, цінностей, що унаслідуються, залежить прийняття відповідних нормативів життєдіяльності учнями.

Аналіз діючих у вищих педагогічних навчальних закладах учбових планів та програми з фізичного виховання доводить, що зростання об'єктивної потреби суспільства у формуванні фізично активного покоління майбутніх педагогів знайшло у них своє відображення. Порівняно з іншими учбовими дисциплінами на предмет "Фізичне виховання" відводиться найбільша кількість навчальних годин, у базову навчальну програму для вищих навчальних закладів освіти України III та IV рівнів акредитації включено складний комплекс завдань щодо сприяння різнобічному розвитку майбутніх учителів.

Разом з тим досвід показує про те, що результативність цього предмета у структурі професійної підготовки залишається досить низькою і має тенденцію до подальшого зниження. Сьогодні молодь менше має можливостей займатись фізичною культурою за інтересами (скорочення спортивних секцій, гуртків, перехід тих, що залишаються, на платну основу), до того ж студенти часто не тільки вчаться, а ще й працюють у вільний час. Крім того, у суспільстві з'являються нові типи навчальних закладів (наприклад, ті, що забезпечують навчання на дистанційній основі), де предмет фізичного виховання взагалі не викладається.

Як показує світовий досвід, основним фактором орієнтації суспільства та окремих громадян на активний спосіб життя є формування відповідних аксіологічних основ, актуалізація окремих ціннісних складових. Успіх будь-якої програми (оздоровчої, виховної, розвиваючої) буде досягнуто лише тоді, коли зовнішні стимули перейдуть у внутрішню мотивацію, тобто буде сформовано ціннісне ставлення до відповідних явищ та подій. В той же час здійснений нами теоретичний аналіз свідчить, що проблема формування ціннісного ставлення студентів педагогічних вузів до фізичної культури і спорту як значущих компонентів життєдіяльності, а отже, і до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки розроблена явно недостатньо.

Це обумовило вибір теми "Формування ціннісного ставлення майбутніх учителів до фізичної культури" для дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, безпосередньо пов'язаний з планами науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання Ізмаїльського державного педагогічного університету. Тема затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 3 від 22.03.02) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 23 квітня 2002 року).

Об'єкт дослідження - аксіологічні основи професійної підготовки майбутніх учителів.

Предмет дослідження - ціннісне ставлення студентів до фізичної культури як умова підвищення ефективності фізичного виховання майбутніх учителів у процесі професійної підготовки.

Метою дослідження є виявлення педагогічних умов, за якими викладання навчального курсу "Фізичне виховання" у вищому педагогічному навчальному закладі буде сприяти формуванню у майбутніх учителів ціннісного ставлення до фізичної культури.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Виявлення ступеню вивченості проблеми формування аксіологічних основ навчання і професійної підготовки майбутніх учителів, у тому числі - ціннісного ставлення до фізичної культури.

2. Виявлення реальних ставлень студентів до фізичної культури як компоненту життєдіяльності і навчального предмету за традиційною системою навчання.

3. Визначення сукупності умов, які сприятимуть формуванню у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури у процесі професійної підготовки.

4. Розробка і апробація методів формуючого впливу на студентів, що сприятиме розвитку ціннісного ставлення до фізичної культури у процесі вивчення відповідного навчального предмету.

Провідні концептуальні ідеї дослідження: ставлення студентів до фізичної культури є складним полімотивованим утворенням, що містить як загальне визнання цінності фізичної культури у життєдіяльності людини, так і ставлення до відповідного навчального предмету, який репрезентований у їх житті на двох рівнях: у загальноосвітній школі ("Фізична культура") і у вищому навчальному закладі ("Фізичне виховання"). При цьому між цими складовими існує взаємозалежний зв'язок: з одного боку, ставлення студентів до фізичної культури впливає на оцінку відповідного навчального предмету як компоненту навчання, з іншого - характер ціннісного ставлення до фізичної культури залежить від педагогічних умов викладання цього предмету.

Виходячи з загальної концептуальної ідеї, визначено основну гіпотезу дослідження, а саме: формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури можливо лише за реалізації певних умов:

- розкриття поліфункціональної ролі фізичної культури в життєдіяльності людини, включаючи рекреаційний, соціальний, особистісний і професійний рівні;

- доповнення процедур виконання навчальних фізичних вправ рефлексивним самоаналізом, включаючи самооцінку ефективності їх виконання відповідно до вихідного рівня;

- розширення репертуару завдань за рахунок введення теоретичних знань і конкретних вправ на розвиток професійно значущих якостей;

- включення самих студентів у творче проектування змісту занять добір вправ, мотивація перед групою їх виконання, організаційні і управлінські дії);

- актуалізація і відпрацювання міжпредметних зв'язків предмету "Фізичне виховання" з іншими предметами, які забезпечують особистісний і професійний розвиток майбутнього вчителя (психологія, педагогічна майстерність, педагогіка, методика викладання спецпредметів);

- формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури в цілому і в тому числі навчального предмету (включаючи відповідне діагностування) повинно увійти як нормативна складова у зміст роботи вузівського викладача з фізичного виховання.

Методологічну основу дослідження склали філософські погляди на аксіологічну складову людської діяльності, її співвідношення з когнітивним та праксеологічним компонентами (О.Г. Здравомислов, М.С. Каган, Л.М. Коган Д.С. Нарський, Ю.П. Сурмин, В.М. Сагатовський, М.В. Туленков), роботи педагогів що розглядають соціальні механізми регулювання (М.І. Бобнева, О.І. Зотова), особистісний смисл та смислові динамічні системи (О.М. Леонтьев, Д.О. Леонтьев, В.П. Зінченко), основні педагогічні парадигми(М.І. Кларін, Л.П. Пуховська, В.С. Дикань) та їх проекції на систему професійної підготовки майбутніх педагогів (А.А. Вербицький), про значущість фізичної культури як складової загальної культури особистості (М.И. Боришевський).

У теоретичні основи дослідження закладено ідеї педагогів і психологів про мотиваційні основи навчання та виховання (МЛ. Алексеева, І.Д. Бех, П.Р. Ігнатенко, Б.С. Кобзар, В.І. Ковальов), структуру та співвідношення об'єктивних і суб'єктивних чинників людської активності (К.О. Абульханова-Славська, О.В. Бондаревська, А.В. Брушлинський, Є.П. Ільїн, В.А. Семиченко), аксіологічний компонент навчання (Г.В. Гребеньков, О.І. Донцов, В.П. Зінченко, O.K.Поправко), фізичне виховання молоді (М.Я. Віленський, О.Д. Дубогай, М.С. Дубовик, В.П. Сафін, Б.М. Шиян), цінності здорового способу життя (Р.І. Айман, О.О. Брондз, В.В. Булаєв, І.Ю. Глінянова, Д.Л. Грішанов та ін.), валеологічні аспекти виховання та педагогічну валеологію (В.О. Ананьев, Г.П. Пастушек, М.К. Смірнов, Л.Г. Татарнікова).

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

- теоретичні - методи концептуально-порівняльного аналізу при розгляді наукових першоджерел, співставленні наукових поглядів різних авторів на парадигмальні і аксіологічні основи навчання, ціннісні складові, особливості ставлень молоді до фізичної культури як особистісної і професійної цінності;

- емпіричні - спостереження, опитування, бесіди, анкетування, психологічне тестування, сукупність яких дозволила визначити різнобічні особливості ставлень студентів до фізичної культури і навчального предмету "Фізичне виховання" як особистісної та професійної цінності (у тому числі у ретроспективному та поточному ракурсах);

- організаційні - констатуючий та формуючий експерименти які дозволили визначити ефективність традиційної (предметно зорієнтованої) та запропонованої (на аксіологічних засадах) методики навчання предмету "Фізичне виховання" у вищому педагогічному навчальному закладі;

- якісно-кількісні - статистична обробка, непараметричні процедури аналізу, метод моделювання структур системних об'єктів, які дозволили визначити змістові особливості та тенденції розвитку явищ, котрі досліджувались.

Етапи дослідження.

На першому етапі (1998-1999 роки) визначались проблема, об'єкт та предмет дослідження, мета, завдання. Проводився теоретичний пошук, було окреслено основні концептуальні ідеї. Конкретизувалась методична база дослідження (методики, контингент досліджуваних, зміст, організація та процедури констатуючого експерименту).

На другому етапі (1999-2001 роки) було проведено констатуючий експеримент, опрацьовано і проаналізовано отримані результати.

На третьому етапі (2001-2002 роки) розроблено та реалізовано програму формуючого експерименту, яка складалась з методики викладання навчального предмету "Фізичне виховання" на полімотиваційній основі, на основі рефлексивних процедур та професійно зорієнтованих вправ, з залученням студентів до конструювання навчальних занять.

На четвертому етапі (2003-2004 роки) узагальнено та проаналізовано результати формуючого експерименту у порівнянні з контрольними групами. Зроблено теоретичні висновки, технічно оформлено текст дисертації.

Експериментальною базою дослідження виступив Ізмаїльський державний гуманітарний університет. До констатуючого експерименту було залучено 260 студентів (кількість осіб, що досліджувались за різними методиками, варіювалась). Формуючий експеримент було проведено на базі 4 факультетів (кількість осіб, що було охоплено експериментальною роботою, перевищила 500 осіб). Підсумковий зріз за результатами (на основі комплексу діагностичних методик), що забезпечив порівняння між контрольними та експериментальними групами, охопив 115 осіб. Повний порівняльний аналіз змін вихідних та кінцевих параметрів внаслідок експериментального впливу було проведено на двох навчальних групах (45 осіб).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше висунуто сукупність концептуальних ідей, які дозволяють посилити аксіологічні основи навчання майбутніх педагогів; уточнено і поглиблено загальне визначення наукового поняття "ціннісне ставлення" та розкрито специфічні особливості його використання у системі професійної педагогічної підготовки та відносно фізичної культури та спорту.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що: отримано нові дані щодо змісту та тенденцій розвитку аксіологічних складових навчання майбутніх педагогів, у тому числі стосовно вивчення предмету "Фізичне виховання"; визначено комплекс педагогічних умов та методичних процедур, який дозволяє побудувати навчальний процес з фізичної підготовки на ціннісних засадах, сприяє формуванню ціннісних ставлень студентів як основи їх професійної підготовки.

Практична значущість дослідження обумовлена визначенням комплексу методик, який дозволяє дослідити ставлення студентів до фізичної культури і спорту, до відповідного навчального предмету, здійснювати педагогічний моніторинг змін, що відбуваються у системі мотивації студентів. На основі цього комплексу виникає можливість розробити методики вивчення ціннісного ставлення студентів до інших предметів, до професійної підготовки в цілому. Розроблена методика викладання навчального предмету "Фізичне виховання" може бути впроваджена у навчальний процес вищих навчальних закладів інших профілів.

Вірогідність результатів дослідження та наукових висновків забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, коректним вибором і застосуванням методів дослідження, адекватних визначеній меті і завданням, поєднанням якісних і кількісних засобів аналізу отриманих результатів, експериментальним підтвердженням зроблених концептуальних припущень, достатнім обсягом вибірки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювались на Всеукраїнській наукова - практичній конференції " Післядипломна освіта: перспективи розвитку"(12-13 грудня 2001 p.), Сьомій міжнародній науковій конференції, " Молода спортивна наука України" (27-29 березня 2003 р.), на звітних конференціях за підсумками науково-дослідної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти (2002, 2003 pp.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (2001, 2002, 2003, 2004 pp.), на засіданнях кафедри фізичного виховання ІДГУ (1999-2004 pp.).

Основний зміст дисертації відображено у 4 одноосібних публікаціях, у тому числі 3-у фахових журналах.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається з вступу, 2 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), додатків. Загальний обсяг роботи 264 сторінок, основна частина - 164 сторінок. Робота містить 17 таблиць і 3 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі 1 "Теорія і практика формування ціннісних ставлень студентів як основи навчання" розглядаються питання визначення ціннісних основ навчання в контексті тих змін, що відбуваються у суспільній свідомості і стосуються концептуальних основ професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі.

З метою визначення основних підходів до розгляду проблеми цінностей проаналізовано роботи провідних авторів проблем: О.Г. Асмолов, І.Д. Бех, М.І. Бобнева, М.Й. Боришевський, Б.С. Братусь, М.Ф. Добринін, О.Г. Здравомислов, В.П. Зінченко, М.С. Каган, З.С. Карпенко, Л.М. Коган, Т.В. Корнилова, Д.О. Леонтьев, В.М. Мясіщев, В.Л. Осовський,

В.А. Петровський, В.М. Сагатовський, В.А. Семиченко, Є.В. Субботський, В.О. Ядов та ін. Відмічено, що серед широкого спектру понять, які в тому чи іншому ракурсі пов'язані з поняттям "цінності" (потреби, мотиви, особистісні смисли, мотиваційні тенденції, ставлення, відносини та ін.), найменш чітким є поняття "ціннісні ставлення", хоча його широко використовують у психолого-педагогічній літературі. Запропоновано визначення ціннісного ставлення як позитивно забарвленого емоційного переживання суб'єктом своїх відносин з певним об'єктом, яке витікає з усвідомлення здатності цього об'єкта задовольняти певні потреби самого суб'єкта і яке виступає регулятором його включення у взаємодію з цим об'єктом навіть при наявності перешкоджаючих чинників.

Розглянуто точки зору різних авторів (М.А. Данилов, Б.П. Єсіпов, І.Я. Лернер, В.О. Онищук: В.В. Краєвський, В.С. Леднев, В.І. Лозова, В.О. Онищук, М.М. Скаткін, Г.В. Троцко А.В. Хуторський, щодо презентованості ціннісних складових навчання (аксіологічного компоненту) у змісті освіти і у різних освітніх парадигмах (В.С. Дикань, Л.П. Пуховська, В.О. Сухомлинський, О.В. Сухомлинська, М.В. Кларін І.С. Якиманська та ін.). Показано, що наявність у сучасній вищій школі декількох парадигм професійної підготовки ускладнює процес вивчення і формування ціннісних основ навчання студентів. В залежності від того, які складові навчання розглядаються як соціальне значущі (об'єктивні) цінності, і вибудовуються основні пріоритети організації відповідного процесу. Саме тому виникає необхідність при вивченні аксіологічних складових навчання уточнити співвідношення між ціннісними основами навчання з врахуванням досягнень і надбань кожної з цих парадигм. Найбільш зорієнтований на формування ціннісних основ життєдіяльності студента особистий підхід, який включає завдання розвитку цінностей, як пріоритетний напрям освіти і виховання, що сприяє гуманізації всіх сфер суспільного життя і стосунків між людьми (К.О. Абульханова-Славська, О.В. Бондаревський, А.В. Брушлинський, А. Маслоу, В.В. Сериков, В.О. Сластьонін, І.С. Якиманська та ін.

Розглянуто специфіку вищої школи і умови забезпечення цілісності відповідного навчального процесу (В.А. Семиченко, В.О. Якунін). Проаналізовано роботи, які торкаються проблем мотивації навчальної діяльності та професійної підготовки студентів: І.Р. Абрамович, M.I. Алексеева, О.І. Гебос, Є.П. Ільїн, Ю.М. Орлов, В.І. Ковальов, І.С. Нікіфоров, О.О. Реан, В.О. Якунін тощо. Дослідження з педагогіки і психології вищої школи свідчать про те, що мотиваційно-цільова основа навчання на рівні окремих суб'єктів являє собою складну багаторівневу і багатомірну систему (В.А. Семиченко, І.В. Імедадзе, В.О. Якунін), системоутворюючим чинником у якій є професійна спрямованість як найбільш узагальнена форма ставлення людини до професійної діяльності (Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова).

Активно розробляється проблема ціннісних орієнтацій молоді (В.Г. Алексеева, Т.Ф. Братченко, В.О. Волкова, Є.С. Волков, Н.І. Іванцев, І.С. Кон, О.Д. Научитель та ін.).

Проведений аналіз засвідчив, що у змісті освіти виділяється ціннісний компонент як значуща складова процесу навчання та його результату. Аргументовано, що звернення до проблеми формування ціннісного ставлення студентів-майбутніх вчителів до фізичної культури не є частковим аспектом організації навчального процесу у вузі. Це важливий напрям виховної роботи щодо оптимізації структури духовних цінностей майбутніх фахівців які відтворюють у суспільстві елементи цієї культури.

Проведено аналіз досліджень з питань фізичної культури як фактору розвитку особистості: Г.Л. Апанесенко, І.О. Аршавський, Б.О. Ашмарін, Ф.Б. Березін, Х.А. Віткін, Р.В. Дік, В. Бальсевич, Є.С. Вільчківський, О.Д. Дубогай, М.С. Дубовік, М.Д. Зубалій, О.О. Тер-Ованесян та ін.

Значну кількість досліджень присвячено психолого-педагогічним проблемам підготовки вчителів фізичної культури (Я. Бєльський, О.В. Брондз, М.О. Козленко, Є.О. Науменко, З.П. Плетньова, Н.Г. Ковалевська, В.М. Видрін, Б.М. Шиян, тощо), професійно зорієнтованому викладанню фізичної культури (.Я. Віленський, Р.П. Сафін, М.С. Корольчук, А.Ф. Косенко, Т.І. Кочергіна, Г.І. Крюковський С.В. Раєвський).

Разом з тим проаналізовані напрями не перекривають повністю всієї актуальності проблеми. По-перше, вирішення складних завдань фізичного виховання школярів не може бути здійснено лише за рахунок діяльності вчителів фізичної культури. Кожен учитель є фактично носієм цінностей фізичної культури, сприяє формуванню у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури, спонукає та організує їх фізичну активність, особливо у позакласній роботі. По-друге, фізична культура як складова загальної культури є важливим компонентом життєдіяльності самого вчителя, підтримання творчої працездатності і здоров'я. Тому професійна спрямованість предмету фізичного виховання не може обмежуватись лише переконанням студентів щодо необхідності фізичної культури у роботі з учнями. Спектр відносин людини як особистості і фахівця з фізичною культурою є більш складним і різнобічним.

Особливу проблему складає формування механізмів, що забезпечують пролонговану активність студентів у фізичному вихованні і самовихованні, в першу чергу формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури як важливої складової загальної культури особистості, засобу особистісного розвитку, і, виходячи з цього, підвищення позитивного ставлення до відповідного навчального предмету, його впливу на процеси особистісного розвитку і професійного становлення.

Питання фізичного виховання студентської молоді розглядаються В.Г. Ареф'євим, О.Д. Дубогай, В.І. Завадським, М.Д. Зубалієм, В.А. Кабачковим, В.С. Кузнецовим, Р.Т. Раєвським, В.І. Кутасовою, В.В. Коропом, Ю.О. Холодовим, Р.В. Чудною та ін.. Разом з тим питання підвищення ефективності фізичного виховання студентів не можна вважати остаточно вирішеними. Аналіз основних концептуальних положень які закладаються у зміст базової програми і визначають пріоритети і цінності діяльності викладача і організації навчання студентів, довів наявність багатьох суперечностей і проблем. У роботі кафедр фізичного виховання основний акцент робиться, як правило, на вирішення завдань загальної фізичної і спортивної підготовки.. Внаслідок цього студентам важко усвідомити поліфункціональний вплив відповідних занять на їх особистісний і професійний розвиток. Тому сьогодні актуальним завданням викладачів предмету "Фізичне виховання" у вищих навчальних закладах є формування у студентів ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту, що охоплює весь спектр потенційних можливостей цих видів діяльності.

Вирішення цього завдання в свою чергу вимагає дослідження тих чинників, які визначають ставлення майбутніх педагогів до навчального предмету "Фізичне виховання", виявлення системи детермінант, що обумовлюють ставлення студентів до фізичної культури і спорту в їх особистісному, соціальному і професійному ракурсах.

У розділі 2 "Особливості ставлень студентів до фізичної культури і спорту за традиційною та експериментальною організацією навчання" наводяться експериментальні дані, що дозволяють з різних позицій охарактеризувати ставлення студентів до фізкультури і спорту, а також до відповідного навчального предмета у системі їх професійної підготовки.

Програму дослідження складало: а) вивчення ставлень студентів до предмету і занять з фізичного виховання у вищому навчальному закладі (поточна оцінка) та у школі (ретроспективна оцінка); б) виявлення місця фізичної культури і спорту в системі життєвих цінностей студентів; в) визначення мотивів занять фізичною культурою та спортом.

За результатами анкетування вважають відповідний предмет вкрай необхідним - 17,8 %; таким, що має певну користь - 20,0 %, байдужим -13,3 %, зайвим - 24,4 %, таким, що травмує учнів - 24,4 %. Отже, майже половина студентів (48,8 %) негативно ставилися до занять з фізичної культури. Вважають, що вправи виконувати було легко, 9,9 % респондентів, не зовсім легко, але без зайвих труднощів - 40,0 %, труднощі викликались певними вправами - 24,4 %, в основному з ускладненнями - 4,4 %, дуже важко 24,4 %. Хоча більшість (55,6 %) опитуваних і вказали на домінування на уроках з фізичної культури позитивного настрою (завзятий, бадьорий, веселий, радісний), у 44,4 % спостерігається переважання негативного настрою (байдужий, пригнічений, сумний, стурбований). Позитивно (вдалим, успішним, визнаним, спритним) відчувають себе на заняттях лише 51,5 %, тоді як негативне самосприйняття (ніяким, незграбним, невдалим, невезучим) притаманно 48,5 % студентів. 68,9 % студентів вважають предмет з фізичної культури необхідним у навчальному процесі вищого закладу освіти, але третина учасників (30,1 %) заперечують його необхідність. На заняттях з фізичної культури: активно включаються в навчальні вправи лише 13,3 % опитуваних, ще 17,8 %, виконують їх як те, що неминуче. Намагаються триматись осторонь - 22,2 %, побоюються посмішок, глузувань -23,2 %, діють невдало внаслідок хвилювання - 33,3 %. Таким чином, отримані в результаті анкетування дані свідчать про складні стосунки студентів з відповідним предметом, корені якого закладалися ще в шкільний час. Для значної кількості опитуваних заняття з фізичного виховання мають негативне емоційне забарвлення.

За сукупністю критеріїв було проведено оцінювання студентами предметів "Фізична культура", який викладався у школі (ретроспективна оцінка), та "Фізичне виховання", що викладається у вищому навчальному закладі. Виявлено, що в цілому в системі суб'єктивних ставлень студентів шкільний предмет "Фізичне виховання" вважається більш привабливим, позитивно забарвленим, впливовим, ніж той, що викладається у вузі. Тобто ставлення студентів до фізичного виховання як складової їх життєдіяльності і водночас навчального предмету не лише не розвивається відповідно їх реальної значущості, а й певною мірою згасає.

Вивчалось ставлення студентів до фізичної культури в системі їх життєвих цінностей. За даними опитування 270 студентів позиція "Фізичне здоров'я" отримала 13 рангове місце з 20. Серед інструментальних цінностей параметр "Витривалість" вийшов на 16, а параметр "Фізичні дані" на 20 рангове місце. Для узагальнення результатів цінності групувалися за ознаками: "Визнається як провідна" (ранги 1-4), "Визнається як достатньо висока" (5-8), "Середня" (9-12), "Низька" (13-16), "Не визнається як цінність" (17-20). Дослідження проводилось два роки, що дозволило перевірити стійкість виявлених тенденцій. Порівняно з 2001 р. у 2002 р. показник помітно зменшився. Простежується тенденція ставлення студентів до здоров'я як чогось стійкого, що є від природи і не вимагає власних зусиль.

Програма дослідження містила також виявлення ставлень студентів до фізичної культури і спорту за модифікованими методиками: "Мотиви занять спортом" (А.В. Шаболтас) та "Вивчення мотивів занять спортом" (В.І. Тропніков). За першою методикою вивчалася структура мотивації, за другою - причини, які спонукають людину займатись фізкультурою та спортом

Виявлено, що значна частина студентів не усвідомлюють складної структури мотивів занять фізичною культурою і спортом. Цей важливий вид людської діяльності розглядається перш за все в плані прямого впливу на людину ("фізичне вдосконалення"). За цим критерієм більша частина студентів (53,3 %) знаходяться на високому рівні. Більш-менш сприятливо розвивається мотив розвитку характеру та психічних якостей - 33,3 % учасників дослідження оцінили його як актуальний для себе, та ще 46,7 % - як певною мірою значущий. Що стосується інших мотивів, то тут значна частина студентів вважають їх незначущими. Власні мотиви занять спортом у студентів майже не відрізняються від тих, що вони приписують іншим людям. Основні розбіжності спостерігаються лише між групами середнього та низького рівня.

Процедура визначення структури ціннісних ставлень містила визначення кількісного показника ціннісного ставлення, який розраховувався як сума балів, набраних кожним студентом за усією сукупністю мотивів (на основі методики А.В. Шеболтаса) та виявлення найбільш розповсюджених способів зв'язку первинних елементів (окремих мотивів), тобто їх ієрархії у складі структури. До низького рівня сформованості ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту віднесено 7,9 % учасників, нижче середнього - 22,6 %, середнього - 29,6 %, вище середнього - 26,0 %, високого - 13,9 %.

За структурою мотивів, що обумовлює інтегративний ефект - ціннісне ставлення студентів до фізичної культури і спорту, індивідуальні результати студентів було розділено на три типи: з мономотиваційною (38,2 % респондентів), проміжною (30,5 %) і полімотиваційною (31,3 %) структурами. Таким чином, у більшої частини студентів у структурі збудників активності щодо занять фізичною культурою і спортом виявлено наявність декількох детермінант. Провідну позицію можуть мати мотиви досягнення успіху, спортивно-пізнавальний, підготовки до професійної діяльності, але переважно на середньому рівні сформованості. Недостатньо визнаються багатьма студентами такі мотиви, як емоційне задоволення, соціальне самоствердження, соціально-емоційний, раціонально-вольовий.

В основу формуючого експерименту були покладені такі положення: 1) Розгляд ставлення студентів до фізичної культури як складного полісистемного утворення, що включає ряд компонентів: феноменологічний (фізична активність як базова складова життєдіяльності, естетичні переживання краси рухів), соціальний (наявність певного соціального ідеалу, який містить компонент рухової активності, порівняльний аналіз власної рухової активності, її якості з аналогічними показниками як важлива складова цього соціального еталону, ставлення до інших осіб, і в контексті цього до себе), особистісний (індивідуальна потреба у фізичних вправах, руховій активності), предметний (загальне ставлення до навчальної дисципліни "Фізичне виховання"), конкретно-організаційний (надання переваги певним видам спорту). 2) Включення студентів у навчальний предмет "Фізичне виховання" шляхом випереджаючого розкриття і відповідного методичного забезпечення всієї сукупності функцій, виконуваних даним предметом у поточній діяльності і перспективному розвитку майбутнього професіоналу. 3) Розкриття функціональних задач і можливостей конкретних вправ і завдань у різних аспектах: для забезпечення поточної (навчальної) діяльності, професійного, становлення, особистісного розвитку. 4) Супровід виконання фізичних вправ рефлексивним самоаналізом. 5) Підключення самих студентів до творчого проектування змісту занять (добір вправ, мотивація їхнього виконання, організаційні й управлінські процедури). 6) Доповнення безпосередніх фізичних вправ елементами педагогічної діяльності (добір завдань, керування іншими студентами, організація процедур обговорення й т. ін.). 7) Актуалізація і відпрацьовування міжпредметних зв'язків, у першу чергу з предметами, що забезпечують особистісний і професійний розвиток майбутнього вчителя. 8) Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури в цілому, і в тому числі до навчального предмету "Фізичне виховання" і відповідних занять, як нормативна складова діяльності викладача.

Для реалізації даних положень проведене теоретичне і методичне опрацювання кожної окремої функції, що виконує навчальний предмет "Фізичне виховання" у структурі професійної підготовки. Зміст запропонованої програми роботи складався з чотирьох блоків, кожен з яких "обслуговував" певний рівень відносин студентів з фізичною культурою як явищем, життєво і професійно значущим. Зміст кожного блоку містив теоретичну і практичну частини, завдань на самостійне опрацювання, мікровикладання тощо. фізична культура виховання ціннісний

Програма була реалізована на п'яти факультетах Ізмаїльського державного гуманітарного університету і отримала позитивне визнання. До комплексної оцінки результатів формуючого експерименту було залучено дві групи - контрольну та експериментальну, ідентичні за вихідними параметрами: кількісним складом, соціально-демографічними даними, мотивами вибору професії, життєвими планами тощо.

За результатами формуючого експерименту виявились помітні зміни: параметр "Фізичне здоров'я" вийшов на перше місце, підвищилась оцінка професійної і особистісної значущості предмету "Фізичне виховання", збільшилась активність студентів у виконанні фізичних вправ у вільний час, помітно покращилась культура зовнішнього вигляду студентів. Більше визнання отримали такі мотиви занять фізкультурою та спортом, як: спілкування, пізнання, особистісного розвитку, покращення самопочуття, отримання корисних для життя умінь і знань. Рівень оцінок престижного, матеріального блоків майже не змінився, але кількість студентів, які вказували на більш високе напруження відповідних потреб, помітно зменшилось. Отже, студенти усвідомили поліфункціональний характер фізичної культури і спорту, їх реальні можливості щодо забезпечення особистісного і професійного розвитку. Помітно змінились також кількісні показники розподілу студентів відповідно рівнів ціннісного ставлення.

Таблиця.

Розподіл студентів за рівнями ціннісного ставлення до фізичного виховання і спорту

Рівні	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
До експерименту	7,9	22,6	29,6	26,0	13,9
Після експерименту	-	6,1	22,6	39,9	31,4

З таблиці чітко видно, що показник ціннісного ставлення студентів значно покращився. Група "низький рівень" взагалі не представлена. Основний приріст припав на групи "вище середнього" та "високий, що свідчить про ефективність реалізованої системи роботи.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження зроблено узагальнюючи висновки:

1. Значна питома вага занять з фізичної культури в сучасній структурі професійної підготовки обумовлює необхідність пошуку нових шляхів підвищення ефективності цього процесу. Зокрема, важливим резервом є формування в студентів ціннісного ставлення до відповідного предмету і занять.

2. Проведений теоретично-методологічний аналіз підтвердив значущість та перспективність побудови навчального процесу, ставлення майбутніх фахівців до професійної підготовки та окремих навчальних предметів на аксіологічних засадах.

3. Комплексне експериментальне дослідження, яке базувалось на широкій методичній базі і включало значний контингент студентів, підтвердило, що ставлення студентів до фізичної культури і спорту, а також до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки не тільки не завжди є оптимальним, а інколи навіть містить деструктивні тенденції:

а) значна кількість студентів вказали, що під час занять з предмету "Фізична культура" (у школі) і "Фізичне виховання" (у вищому навчальному закладі) відчували психологічний дискомфорт, мали суттєві ускладнення, отримували психологічні травми;

б) у системі ціннісних орієнтацій досліджуваного контингенту студентів фізичне здоров'я займає за традиційною системою навчання одне з останніх місць;

в) порівняльний аналіз оцінок студентами навчальних предметів "Фізична культура" у школах та курсу "Фізичне виховання" у ВНЗ свідчить про те, що організація викладання відповідного курсу у вищому навчальному закладі отримує по багатьох критеріях більш низькі оцінки, ніж ті, що отримав аналогічний шкільний курс;

г) рівень ціннісного ставлення значної частини студентів до фізичного виховання і спорту, що, в свою чергу, визначає їх ставлення до відповідного навчального предмету, є недостатньо високим;

4. За структурними особливостями ціннісні ставлення окремих студентів містять три типи структур: мономотиваційну (наявність одного домінуючого мотиву), полімотиваційну (наявність декількох рівнозначних мотивів) та перехідну (різниця між окремими мотивами є незначною).

5. На підставі констатуючого експерименту виявлено:

а) всі типи структур представлені більш-менш рівномірно;

б) в якості домінуючого (в тому числі у складі окремих сполучень) можуть виступати будь-які з теоретично виділених мотивів;

г) зміст ціннісного ставлення студентів до фізичної культури і спорту має індивідуальні ознаки (ступінь сформованості окремих мотивів).

6. Формування ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання і спорту повинно базуватись на актуалізації особистісно, соціальне і професійно значущих мотивів.

7. Основу відповідної роботи зі студентами в межах формуючого експерименту складає сукупність концептуальних положень і створення відповідних цим положенням психолого-педагогічних умов:

- ставлення студентів до фізичної культури є складним полісистемним утворенням, що включає ряд компонентів: феноменологічний, соціальний, особистісний, предметний, конкретно-організаційний;

- виходячи з цієї полісистемності мотиваційної сфери, включення студентів в навчальну дисципліну "Фізичне виховання" має ґрунтуватись на розкритті і методичному забезпеченні всієї сукупності функцій, що виконуються даною дисципліною у поточній діяльності і перспективному розвиткові майбутнього професіонала;

- надання завдань на виконання фізичних вправ, що включаються викладачем у зміст занять, має обов'язково попереджатись максимально повним розкриттям їх функціональних задач і можливостей в різних аспектах: для забезпечення поточної (навчальної) діяльності, професійного становлення, особистісного розвитку;

- виконання фізичних вправ має супроводжуватись рефлексивним самоаналізом, що включає самооцінку ефективності їх виконання стосовно попереднього індивідуального рівня освоєння;

- важливим моментом є підключення самих студентів до творчого проектування змісту занять (підбір вправ, мотивація їх виконання, організаційні та управлінські процедури);

- доповнення безпосередніх фізичних вправ елементами педагогічної діяльності (підбір завдань, управління іншими студентами, організація процедур обговорення та ін.) дозволяє розширити можливості стосовно створення ситуацій успіху, що особливо важливо для студентів з низьким рівнем фізичної підготовки;

- актуалізація і опрацювання міжпредметних зв'язків, у першу чергу з предметами, що забезпечують особистий і професійний розвиток майбутнього вчителя (психологія, педагогічна майстерність, культура педагогічного спілкування, педагогіка, методики викладання);

- залучення самих студентів до проектування змісту навчальних занять, групового аналізу і оцінювання, самоаналізу і самооцінки;

- створення на навчальних заняттях атмосфери співробітництва і взаємоповаги, творчості, зміщення смислових акцентів з якості виконання окремих фізичних вправ на мотиваційно-ціннісний і рефлексивний аспекти, прагнення самовдосконалення і подальшого розвитку, визначення особистих потреб і програм особистісного і професійного розвитку;

- формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури в цілому, у тому числі і до навчального предмету "Фізичне виховання", і до відповідних занять як пріоритетне завдання педагога, що викладає даний курс.

8. Для реалізації цих положень пропонується технологічна система, що містить відповідні теоретичні і методичні матеріали і вправи.

9. Впровадження запропонованої системи роботи з студентами педагогічного ВНЗ дозволило суттєво підвищити мотиваційні основи засвоєння курсу "Фізичне виховання", сформувати у студентів ціннісне ставлення до фізичної культури і спорту, потребу у неперервному фізичному розвиткові як під час аудиторних. занять, так і шляхом самостійної роботи.

10. На основі проведеного дослідження можна визначити ряд актуальних проблем, які вимагають подальшої наукової і методичної розробки. Це стосується:

а) розгортання досліджень аксіологічних основ вивчення інших навчальних предметів і професійної підготовки в цілому майбутніх педагогів;

б) екстраполяції отриманих даних на інші галузі професійної підготовки;

в) розгляд і розвиток ціннісних ставлень студентів до фізичної культури і спорту з врахуванням тендерних, соціальне-демографічних, регіональних чинників;

г) подальше розширення діагностичної методичної бази дослідження і формування ціннісних основ навчання, і т. ін.

Вирішення визначених проблем буде сприяти підвищенню якості професійної підготовки і особистісного розвитку студентської молоді.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Смакула О.І. Фізичне і психічне здоров'я суб'єктивних цінностей студентів // Науковий вісник ІДГУ. - Ізмаїл. - 2002. - № 12. - С. 64-68.

2. Смакула О.І Формирование ценностного отношения будущих учителей к физической культуре //Проблеми сучасної педагогічної освіти. - сер.: Педагогіка і психологія: 36. статей. - Вип. 4. - К: Пед. преса, 2002. -С. 212-217.

3. Смакула О.І. Формування ціннісного ставлення майбутніх педагогів до фізичного виховання // Молода спортивна наука України: 36. наук, праць з галузі фізичної культури та спорту. - Вип. 7. - Львів: НВФ "Українські технології", 2003. - С. 105-109.

4. Смакула О.І. Формирование ценностного отношения будущих учителей к физической культуре: Методическое пособие. - Измаил: Измаильський государственный гуманитарный университет, 2002. - 81 с.

АНОТАЦІЇ

Смакула Олександра Іванівна. Формування ціннісного ставлення майбутніх учителів до фізичної культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності фізичного виховання студентів-майбутніх педагогів - шляхом формування аксіологічних основ навчання, а саме: ціннісного ставлення до фізичної культури і спорту. Визначено специфіку реалізації ціннісного підходу в контексті основних парадигм сучасної педагогіки.

Експериментальне доведено, що за традиційних умов навчання ставлення студентів до фізичної культури і спорту, а також до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки не є оптимальним.

Підтверджено, що формування ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання і спорту повинно базуватись на актуалізації поточних і перспективних особистісно, соціальне і професійно значущих мотивів. Основу відповідної роботи зі студентами в межах формуючого експерименту склала сукупність концептуальних положень і створення відповідних цим положенням психолого-педагогічних умов. Для реалізації цих положень запропонована відповідна технологічна система, впровадження якої дозволило суттєво підвищити мотиваційні основи засвоєння курсу "Фізичне виховання", сформувати у студентів ціннісне ставлення до фізичної культури і спорту, потребу у неперервному фізичному розвиткові як під час аудиторних. занять, так і шляхом самостійної роботи.

Ключові слова: аксіологічні основи навчання, мотиваційна сфера, життєві і навчальні цінності, фізичне виховання, фізична культура як особистісна, соціальна і професійна цінність, ціннісне ставлення, професіональний і особистісний розвиток майбутнього педагога.

Смакула Александра Ивановна. Формирование ценностного отношения будущих учителей к физической культуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины.

Диссертация посвящена проблеме повышения эффективности физического воспитания студентов - будущих педагогов - путем формирования аксиологических основ обучения, а именно: ценностного отношения к физической культуре и спорту.

Экспериментально доказано, что при традиционных условиях обучения отношение студентов к физической культуре и спорту, а также к соответствующему ученому предмету не является оптимальным. Значительная часть студентов во время соответствующих занятий испытывали психологический дискомфорт, получали психологические травмы. В системе ценностных ориентации параметр "физическое здоровье" занял одно из последних мест. Организация преподавания соответствующего курса в вузе получила у студентов более низки оценки, чем аналогичный школьный предмет. Уровень ценностного отношения значительной части студентов к физической культуре и спорту недостаточно высоким. Выявлены структурные особенности ценностных отношений отдельных студентов, типы мотивационных структур.

Подтверждено, что формирование ценностного отношения студентов к физической культуре и спорту должно опираться на актуализацию личностно, социально и профессионально значимых текущих и перспективных мотивов. Основу соответствующей работы со студентами в формирующем эксперименте составила совокупность концептуальных положений и отвечающих им психолого-педагогических условий:

- отношение студентов к физической культуре является сложным полисистемным образованием, включающим ряд компонентов: феноменологический, социальный, личностный, предметный, конкретно-организационный;

- исходя из этой полисистемности, включение студентов в учебную дисциплину "Физическое воспитание" должно базироваться на раскрытии и методическом обеспечении всей совокупности функций, выполняемых данной дисциплиной в текущей деятельности и в перспективе профессионального становления:

- включение в учебный процесс заданий на выполнение физических упражнений должно обязательно сопровождаться максимально полным раскрытием их функциональных задач и возможностей в разных аспектах, а их выполнение - включать рефлексивный компонент:;

- включение самих студентов в процесс творческого проектирования содержания занятий, дополнение непосредственных физических упражнений элементами педагогической деятельности;

- актуализация и отработка межпредметных связей с целью личностного и профессионального развития будущего учителя;

- создание на занятиях атмосферы сотрудничества и взаимоуважения, творчества, смещение смысловых акцентов с качества выполнения отдельных физических упражнений на мотивационно-ценностный и рефлексивный аспекты, стремление к самосовершенствованию и личностному развитию, определение индивидуальных потребностей и программ личностного и профессионального развития;

- формирование ценностного отношения студентов к физической культуре в целом и к соответствующему учебному предмету как приоритетное задание преподавателя.

Для реализации этих положений предложена соответствующая технологическая система, которая состоит из четырех блоков, каждый с которых обслуживает определенный уровень отношений студентов с физической культурой и учебным предметом "Физическое воспитание" как явление жизненно и профессионально значащий:

Блок 1. Физические упражнения как способ улучшения трудоспособности студентов в учебной деятельности;

Блок 2. Физические упражнения как способ самодиагностики и собственного развития;

Блок 3. Физические упражнения как способ диагностики и коррекции готовности будущих учителей до общей деятельности;

Блок 4. Физические упражнения как способ повышения эффективности профессиональной деятельности.

Внедрение, которой в учебный процесс позволило значительно повысить мотивационные основы курса "Физическое воспитание", сформировать у студентов ценностное отношение к физической культуре и спорту, потребность физическом развитии, как во время аудиторных занятий, так и в самостоятельной работе.

Ключевые слова: аксиологические основы обучения, мотивационная сфера, жизненные и учебные ценности, физическое воспитание, физическая культура как личностная, социальная и профессиональная ценность, ценностное отношение, профессиональное и личностное развитие будущего педагога.

Smakula O.I. Forming of value attitude of future teachers to physical culture. - Manuscript.

The dissertation standing for a scientific olegree of the candidate of pedagogical sciences in specialty 13.00.04- theory and methods of vocational education - Central TH-service Teacher Training Institute, APS of Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to the problem of improving (future teachers) by the way of forming axiological bases of learning, which is value altitude to physical culture and sports. The specificity of basic paradigms of the realization of value approach in the context of basic paradigms of modern pedagogy is defined.

It is experimentally proved that in terms of traditional conditions teaching of the attitude of students to physical culture and sports and definite subject in the structure of vocational training is not optimal.

It is confirmed that forming of value attitude of students to physical training and sports should be based on the actualization of current and prospective personally, socially and professionally meaningful motives. The basis of the work with students in the terms of the forming experiment is the aggregate of conceptual regulations and creating of the psychologically - pedagogical conditions which correspond to these regulations. To realize these regulation the author suggest the definite technological system the implementation of which allowed to improve considerably motivational bases of studying the course "Physical training", to form the students value attitude to physical culture and sports, to form the need for continuous physical development during the classes and independently.

...