Зміст і методи навчання історії у школах Йорданії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 372.894+569.49+043.5

Зміст і методи навчання історії у школах Йорданії

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидат педагогічних наук

Саад Халаф Сулейман Альхунетті

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Якубовська Олександра Миколаївна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, доцент кафедри, м. Одеса

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Карабанов Михайло Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедрою української історії та етнополітики, м. Київ

Коваленко Євгенія Іванівна, Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя, професор кафедри педагогіки, м. Ніжин.

Провідна установа: Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка МОН України, кафедра педагогіки, м. Чернігів.

Захист відбудеться “17” грудня 2004 р. о 17.00. годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська ,64, кім. 314.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім.10.

Автореферат розісланий “ ” листопада “ 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Безносюк

АНОТАЦІЯ

Саад Халаф Сулейман Альхунетті. Змiст та методи навчання iсторiї у школах Йорданiї . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за фахом 13.00.01. - загальна педагогiка та iсторiя педагогiки. - Одеський нацiональний університет iм. I. I. Мечникова. - Одеса,2004.

Дисертація розкриває особливості змiсту та методiв навчання iсторiї у школах Йорданiї. У дослідженні характеризується структура шкільної освіти, особливості підготовки вчителів історії. Подано детальний аналіз змісту історичної шкільної освіти. Розглянуто методи навчання, основні підходи до їх класифікації. Проілюстровано специфіку застосування методів навчання на уроках історії. Розкривається система перевірки й оцінювання успішності учнів. Обгрунтовано дидактичні умови удосконалення організації навчального процесу.

Ключові слова: процес навчання історії в Йорданії, зміст історичної освіти, методи начання історії, класифікація методів навчання.

АННОТАЦИЯ

Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Содержание и методы обучения истории в школах Иордании. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - общая педагогика и история педагогики. - Одесский национальный университет им. И. И. Мечникова. - Одесса,2004.

Диссертационое исследование посвящено проблемам структурирования содержания исторического образования и совершенствования методов обучения истории в школах Иордании. В работе дается общая характеристика организации учебного процесса в школах Иордании, а также характеризуется система подготовки учителей истории, рассматриваются цели обучения истории в школах Иордании, анализируется общая структура и содержание школьного исторического образования, рассматриваются особенности построения учебников истории. Рассматривается также направленность содержания учебного материала на формирование определенных умений.

Исходя из анализа ряда нормативных документов в работе выделены образовательные и воспитательные цели исторического образования.

В ходе анализа выявлены определенные недостатки в построении исторического образования.

В диссертации рассмотрены методы обучения как многомерное явление, основные подходы к классификации методов обучения и специфика их применения при обучения истории.

Диссертант в работе исследует причины, препятствующие применению обновленных методов обучения, и предлагает разработанные им методики использования этих методов при обучения мусульманской и арабской истории.

Ключевые слова: процесс обучения истории в Иордании, содержание исторического образования, методы обучения истории, классификация методов обучения.

ANNOTATION

Sa'ad Khalaf Suleiman Al-Huneiti. Essence and Methods of Teaching History at Schools in Jordan. - Manuscript.

A dissertation for the PhD degree, speciality 13.00.01. - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Odessa National University named after I.I. Mechnikov. - Odessa, 2004.

Specific features of the essence and methods of teaching History at schools in Jordan are described. The structure of school education, peculiarities in training of teachers of History are characterized in the research work. The essence of historical school education is analyzed in detail. Methods of teaching, main approaches to classification thereof are considered. Specific features in the application of teaching methods at lessons in History are illustrated. A system of control and estimation of pupils' progress is described. Didactic conditions for improvement of the organization of teaching process are substantiated.

Key words: process of teaching History in Jordan, essence of historical education, methods of teaching History, classification of teaching methods.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасному світі встановлюються приорітети світової динаміки: розвиваються демократичні процеси, ринкові відносини, зростає авторитет особистості, її культури, толерантності. Кардинальні соціально-економічні реформи впливають на освітню політику, що передбачає модернізацію змісту освіти, оновлення методів його реалізації. Одним з головних завдань сучасної системи освіти є створення умов для розвитку і самовиявлення кожної особистості, формування покоління, здатного до активної творчої діяльності і розвитку цінностей громадянського суспільства.

Відображаючи генеральну світову тенденцію розвитку освітніх систем, освіта у будь-якій країні світу повинна стати гуманістично спрямованою, демократичною, коли людина перестає бути лише об'єктом педагогічного впливу, а стає вільним і рівноправним суб'єктом навчального процесу. Приорітетами шкільної роботи становляться принципи особистісно-орієнтованої освіти і навчання, за яких забезпечуються умови для самореалізації учня як індивідуальності, творчої особистості. Стереотипи, що мають місце в шкільній практиці, зокрема навчання за логікою навчального предмету, засвоєння суми знань і умінь не відповідає сьогоднішнім умовам. У ситуації конкурентоздатності і затребуваності кадрів різних галузей знання якісна освіта необхідна в будь-якій сфері діяльності, в тому числі і шкільній практиці. Основною ознакою такої освіти є здатність особистості орієнтуватися в житті, і гідно, професійно грамотно діяти у сучасній соціокультурній ситуації.

У зв'язку із змінами, які проходять у суспільстві, особливо актуальним постає питання переорієнтації шкільної освіти з предметної на особистісно-орієнтовану. Проблема полягає в тому, щоб придати шкільній освіті і навчанню “людський вимір”, перетворити їх в процеси цілісної освіти особистості; створити освітнє середовище, яке забезпечувало б перетворення кожного шкільного предмету із джерела знань в засіб формування творчої особистості школяра.

Сьогодні педагогів усіх країн хвилює питання: як в освітній системі різних типів шкіл забезпечити умови для саморозвитку, самореалізації духовних, моральних і інтелектуальних сил учнів, як підвищити розвиваючий і виховний потенціали шкільних дисциплін.

Важливе місце у змісті шкільної освіти займає історична освіта. Історія є галуззю наукового знання, що відображає сутність діяльності людства. Вивчення історії у школі дозволяє дітям познайомитись з соціальним досвідом у всіх сферах життя і дає необхідну інформацію, яка формує уявлення про розвиток людства в соціальній, економічній, політичній, релігійній та інших сферах. Історична інформація не повинна розглядатись в цьому випадку як така, що пішла в минуле, вона повинна навчати учнів здобувати уроки і намагатися не повторювати помилок попередніх поколінь. Вивчення історії формує в учнів різні уміння: здатність розуміти сучасні події і причини їх виникнення, аналізувати історичні події, документи, порівнювати різні історичні події і явища та знаходити зв'зок між ними і сучасністю; здатність оцінювати історичні події та історичні особистості. Вивчення історії повинно допомагати учням знаходити у минулому приклади для наслідування, так як історія знає видатних діячів і героїчні діяння, які можуть бути моральними зразками у сьогоденні.

Багато сучасних проблем людства мають давні коріння. Для розуміння таких проблем і способів їх вирішення учні повинні уявляти причини їх виникнення. Вивчення історії прищеплює учням ті цінності, які суспільство хотіло б бачити у нових поколіннях, а саме: виховує учнів людьми мислячими, соціально-активними, що розуміють проблеми своєї країни, свого народу, а також проблеми людства у цілому. Для досягення цих цілей суттєвим є як зміст історичної освіти в школі, так і методи, що використовують учителі.

У прийнятому в 1987 році Плані педагогічного розвитку в Йорданії зроблено акцент на необхідність удосконалення змісту шкільної історичної освіти, а також методики викладання історії. Зокрема, зазначалось, що у підручниках переважає констатація подій, їх безпроблемний виклад, міститься багато другорядного матеріалу, відсутні завдання дискусійного характеру. В практиці роботи учителів домінують словесні монологічні методи навчання. Наслідком цього є догматичне сприйняття історичного матеріалу, нерозуміння учнями сутності історичних подій, невміння орієнтуватися у сучасних політичних проблемах, відсутність власної точки зору на них.

Аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури засвідчує, що дослідженню питань удосконалення змісту і методів навчання історії в Йорданії приділяється, на наш погляд, недостатня увага, хоча окремі аспекти змісту історичної освіти розкриті в працях Алькауд І.,Альхавальда М., а також у дослідженнях арабських вчених Алі С., Кудамі Ю., Ашшейх Х., Даббур М., Альхатиб І., Джаміль А. та ін. присвячених вивченню соціальних предметів у школах Йорданії. Проблеми навчання історії, у тому числі мусульманських держав, розглядаються у монографії Алі С. (1992). Деякі питання специфіки навчання соціальних предметів розкриваються у магістерських роботах Амбар М. (1984), Алькуда С. (1986), Ашшамалі М. (1994). Відсутні дослідження, в яких обгрунтовуються методичні і дидактичні засади структурування змісту і оновлення методів навчання історії, відповідно до вимог, визначених в Законі Йорданії “Про виховання і освіту” (1994 р.), в плані педагогічного розвитку.

Зазначимо, що проблеми модернізації змісту шкільної освіти і обгрунтування методів навчання завжди привертали увагу російських та українських науковців. Зміст освіти, якість знань учнів знайшли відображення в роботах І.Я. Лернера, М.М. Скаткина, В.В. Краєвського та інш. Проблема методів навчання, їх класифікації, дидактичних умов застосування широко представлені в працях А.М. Алексюка, Ю.К. Бабанського, В.К. Буряка, І.П. Подласого, А.В. Хуторського та інших. Специфіка удосконалення методів навчання історії розкрита в роботах Н.Г. Дайри, М.Т. Студеникіна, А.А. Вагіна, П.В. Гора та ін.

Однак відсутні роботи у галузі порівняльно-педагогічних досліджень, які розкривають специфіку методики викладання історії у школах Йорданії, можливості її збагачення зарубіжним досвідом, зокрема української педагогічної теорії і шкільної практики. Зокрема, в йорданській педагогіці практично відсутні комплексні, порівняльно-педагогічні дослідження з питань змісту і методів навчання, організації навчального процесу, управління системою освіти, недостатньо використовується багатий теоретичний матеріал, накопичений педагогічною наукою України та Росії. Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня теоретична і методична розробка обумовили вибір теми дослідження “Зміст і методи навчання історії в школах Йорданії”.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Представлена дисертація виконана у відповідності з планами кафедри педагогіки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, а також Міністерства виховання та освіти Йорданії. Основою для планів Міністерства були рішення Національного педагогічного з'їзду 1987 року, на якому підкреслювалась важливість удосконалення методів викладання, необхідність всебічних наукових досліджень у галузі освіти і вивчення зарубіжного досвіду для модернізації системи і практики освіти в Йорданії.

Мета дослідження - систематизація дидактичних засад організації навчального процесу на базі структурування змісту шкільної історичної освіти, обґрунтування педагогічних умов, які підвищують ефективність методів навчання при викладанні історії на основі вивчення зарубіжного досвіду.

Завдання дослідження:

На основі вивчення та аналізу шкільної практики привести у відповідність з Конституцією, Законом “Про виховання і освіту” Йорданії мету навчання історії в школах Йорданії.

Систематизувати дидактичні засади організації навчального процесу на базі структурування змісту шкільної історичної освіти в Йорданії.

Теоретично обгрунтувати основні підходи до класифікації методів навчання і визначити умови їх ефективного використання на уроках історії.

З урахуванням дидактичних розробок вчених України і Росії розробити методичні рекомендації з викладання історії в школах Йорданії.

Об'єкт дослідження - процес навчання історії у середній загальноосвітній школі Йорданії.

Предмет дослідження - зміст і методи навчання історії у школах Йорданії.

Гіпотеза дослідженя. В основу дослідження було покладено припущення про те, що процес навчання історії в школах Йорданії буде позитивно впливати на становлення особистості школяра, якщо його зміст і методи будуть переорієнтовані з предметного на особистісно-орієнтоване навчання, що буде забезпечувати створення освітнього середовища, стимулюючого духовний, моральний і інтелектуальний розвиток кожного учня.

Методологічнi засади дослідження склали положення системного

підходу до вивчення явищ, що вивчаються; психолого-педагогічна теорія засвоєння знань, формування умінь та навичок у процесі активної пізнавальної діяльності; положення про діалетику розвитку і формування особистості; концепції гуманізації і гуманітаризації освіти, переорієнтації освіти і навчання на формування творчої особистості.

Теоретичними засадами дисертаційного дослідження являються роботи видатних вчених у галузі змісту і методів навчання історії: Добура Мурщеда, Альхотипа Ібрагіма Алькауда Ібрагіма Мдереса Махмуда Альховальда Мухамеда і ряду інших арабських вчених: Альваді Абед Альлатіфа (Кувейт), Абуальфутуха Рудуана і Альлокані Хусена (Єгипет), Алі Серальхотема (Судан). При розробці проблеми були використані ідеї та результати досліджень Ю.К. Бабанського, Ф.Ф. Паламарчук, В.К. Буряка, М.Н. Данилова, В.І. Євдокимова, Б.П. Єсипова, Л.В. Кондрашової, І.Я. Лернера, В.І. Лозова, С.Г. Мельничука, О.Я. Савченко, М.М. Скаткина, Г.І. Щукіної, О.М. Якубовської та ін.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз та узагальнення історичної, педагогічної, психологічної літератури; вивчення і узагальнення передового досвіду учителів історії, спостереження, порівняння та аналіз ефективності процесу навчання історії в школах Йорданiї та України.

Базою дослідження виступили школи 4-го району м. Амман. В експериментальному дослiдженнi брали участь 184 учителів історії у цьому районi Йорданiї, а також загальноосвітні середні школи №33, №64, №121 м. Одеси та історичний факультет Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблем ефективної організації навчального процесу на основі удосконалення змісту шкільної історичної освіти в Йорданії. Найбільш суттєві результати дослідження, що відображають внесок автора у розробку вказаної проблеми, полягають у наступному:

Дисертаційна робота є першим дослідженням, в якому визначається пряма залежність ефективності навчального процесу від цілей, змісту, методів навчання, а також системи підготовки учителя в Йорданії.

У дослідженні зроблено аналіз змісту шкільних підручників з історії, виданих після прийняття Закону “Про виховання і освіту” в Йорданії. Це перша робота, в якій розглянуто об'єктивність змісту шкільних підручників з історії, виявлено потенціал історичної освіти у розвитку індивідуальності особистості учнів.

У процесі дослідження виявлено розбіжність цілей освіти, передбачених Конституцією і Законом “Про виховання і освіту”, та цілей навчання історії, сформульованих у документах “Про цілі і зміст соціальних предметів”. Вперше відзначено, що автори шкільних підручників спеціально не розглядали питання, які були визначені документами “Про цілі і зміст соціальних предметів”.

У дисертації обгрунтовано підходи до класифікації методів навчання, виявлено умови підвищення їх ефективності в навчальному процесі і пропоновано методику використання деяких оновлених методів,зокрема: зондованого запитання, роботи з підручником, вирішення проблем, аналізу історичних документів.

Дано аналіз законодавчих і регламентуючих документів та публікацій щодо питань шкільної історичної освіти в Йорданії: статті Конституції Йорданії; закони “Про виховання і освіту” в Йорданії 1988 та 1994 р.р.; план педагогічного розвитку 1987; документи “Про цілі і зміст соціальних предметів” 1984, 1992 р.р.; документи і публікації про підготовку і підвищення кваліфікації учителів історії в Йорданії; методичні посібники з історії; публікації в журналі “Лист учителя”; матеріали державного екзамену з історії у 12 класі.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що в ній:

розроблено методичні рекомендації з викладання історії у загальноосвітніх школах Йорданії, які можуть бути використані учителями-практиками на заняттях в педагогічних закладах, на курсах підвищення кваліфікації учителів.

Результати дослідження можуть бути основою для подальшого пошуку шляхів наукової організації і управління навчальним процесом, подальшого удосконалення історичної освіти в практиці шкіл Йорданії.Розроблено методичні рекомендації з викладання історії у загальноосвітніх школах Йорданії, які можуть бути використані учителями-практиками на заняттях в педагогічних закладах, на курсах підвищення кваліфікації учителів.

Достовірність і обгрунтованість отриманих результатів базується на

основоположних принципах наукової методології, забезпеченні відповідності наукового апарату методам дослідження, його завданням і логіці, різноманітністю джерел інформації, репрезентативністю і статистичною достовірністю отриманих результатів, єдністю кількісного і якісного аналізу.

Апробація і запровадження результатів дослідження проводились на засіданнях методологічного і науково-методичного семінарів, засіданнях кафедри педагогіки Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова, Центру сучасних технологій навчання. Основні положення дисертації доповідались на науково-теоретичних і практичних конференціях. Результати дослідження доповідались на постійно діючих семінарах (Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова) для аспірантів, молодих вчених, учителів історії, а також на міжнародному семінарі в місті Одесі (2001 р., 2002 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції в місті Києві (2002 р.).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, викладені автором в трьох статтях, опублікованих в наукових журналах, які є спеціальними виданнями і входять у перелік, затверджений ВАК України.

Структура дисертації: Дисертація складається із вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку основної використаної літератури (160), 16 додатків. У роботі міститься 4 таблиці. Обсяг дисертації 188 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність, визначається об'єкт, предмет дослідження, формулюється його гіпотеза, мета і основні завдання, визначаються методологічні і теоретичні засади дослідження, дається характеристика наукової новизни і практичної значущості роботи, наводяться дані про впровадження і апробацію результатів дослідження, відзначаються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Навчальний процес в школах Йорданії і вимоги до підготовки учителів” дається загальна характеристика організації навчального процесу у школах Йорданії, а також характеризується система підготовки учителів історії.

В цьому розділі проаналізовані законодавчі, нормативні і регламентуючі документи, а також публікації з питань становлення та розвитку системи освіти в Йорданії: закони “Про виховання і освіту” в Йорданії (1988, 1994рр.) ; План педагогічного розвитку (1987 р.); документи “Про цілі і зміст соціальних предметів” (1984, 1992 рр.); документи і публікації про підготовку і підвищення кваліфікації учителів історії в Йорданії; методичні посібники з істоії; публікації в журналі “Лист учителя”; матеріали державного іспиту з історії в 12-ому класі.

В Йорданії передбачена загальна обов'язкова безкоштовна десятилітня освіта з 6 до 16 років в школі І-го ступеня. Навчання в школі ІІ-го ступеня (11-12 класи) платне і може бути продовжене за умови успішної здачі письмових екзаменів. Тут здійснюються різні напрямки навчання - гуманітарне, природниче, торгове, сільськогосподарське, промислове.

Навчання в обов'язковій школі Йорданії безкоштовне, при цьому держава дає безкоштовно підручники та інший допоміжний матеріал для нормального функцінування школи. В Йорданії, поряд з державними, існують і приватні школи. Приватні школи не відрізняються за рівнем надання знань від державних. Держава заохочує їх розповсюдження. Відкриті також приватні школи 1-ої та 2-ої ступені для дітей національних та релігійних меншин. Такими меншинами є, як проавило, християни. Навчання у них ведеться за навчальними планами Міністерства виховання і освіти і поряд з основними предметами викладається рідна мова, а також історія релігії, основи національної культури.

Особливостю є і те, що в йорданських школах навчання хлопчиків проводиться окремо від дівчаток. Однак в малонаселених пунктах, де фактично нема можливості такого розподілу, проводиться спільне навчання дітей однієї статі до четвертого класу.

При виборі профілю навчання враховується середній бал диплому про закінчення школи І -го ступеня, результати успішності з предметів обраного профілю. Крім того, профіль навчання допомагає вибрати шкільний психолог.

По закінченні школи ІІ-го ступеня проводиться письмовий іспит з кожного предмету що вивчається.

Аналіз Закону Йорданії “Про виховання і освіту” (1994 р.) показує, що учителі в Йорданії підрозділяються на три групи.

Учитель 1-4 класів, який проводить всі уроки в своєму класі. Він повинен мати диплом бакалавра.

Учитель 5-10 класів - це учитель, який є спеціалістом в галузі конкретних предметів. Цей вчитель повинен також мати диплом бакалавра.

Учитель 11-12 класів - це спеціаліст в галузі конкретних предметів для старших класів. Такий вчитель повинен мати не тільки диплом бакалавра, але і диплом зі спеціальності “Педагогіка”, для отримання якого він проходить спеціальне навчання після бакалавра на протязі двох років.

В розділі аналізується зміст підготовки учителя історії. Підготовка учителя історії в Йорданиії здійснюється на факультеті педагогічних наук за спеціальністю “Учитель у галузі соціальних питань”.

Студенти цієї спеціальності навчаються 4 роки і вивчають 37 предметів, які розподіляються на чотири групи у відповідності з виконуючими вимогами:

перша група - вимоги університету: необхідно вивчати обов'язкові предмети для всіх студентів університету, такі як арабська та англійська мова;

друга група - загальні педагогічні вимоги: обов'язкове вивчення таких загальнопедагогічних предметів як загальна психологія, введення в педагогіку, педагогічна статистика, введення в сферу викладання, шкільний менеджмент;

третя група - вимоги зі спеціалізації: до цієї групи відносять сім предметів з мусульманської і арабської історії, і чотири предмета з географії;

четверта група включає дисципліни що передбачають педагогічну спеціалізацію, зокрема: методика викладаня історії, методика викладання географії, методика оцінювання навчання, педагогічна практика.

Слід відзначити, що всі предмети вивчаються тільки на лекціях, семінарські і практичні заняття не практикуються.

Перевірка знань студентів проводиться на письмових іспитах за 100-бальною шкалою за слідуючою схемою: прослухавши на протязі двох місяців лекції, студенти здають перший іспит. Максимальна оцінка за нього 25 балів. Другий іспит студенти здають в кінці семестру, максимальна оцінка - 50 балів. Написання і захист курсової роботи - 25 балів. Що стосується курсової роботи, то студент виконує її на розсуд викладача: якщо викладач не планує для студента написання курсової роботи, то останній складає іспит. Інша система перевірки знань розроблена для студентів під час проходження педагогічної практики.

Педагогічну практику студенти проходять на 4-ому році навчання у другому семестрі, заняття в університеті в цей період не проводяться. Практика триває 16 тижнів і проходять її студенти в базових школах, визначених Міністерством освіти і університетом

Аналізуючи документи з педагогічної практики, зроблено висновок, що керівництво практикою здійснюється науковим керівником університету, представником кафедри викладання і навчальних програм, та учителем-консультантом, який назначається адміністрацією школи з числа найбільш досвічених педагогів.

В даному розділі також розкриті всі етапи педагогічної практики, роль наукового керівника університету та вчителя-консультанта.

В розділі розкриваються особливості організації і підготовки учителя до уроку історії, аналізується структура календарного і поурочного плану, акцентується увага на прагненні Міністерства виховання і освіти на переорієнтацію освіти з положення коли учень був тільки слухачем, об'єктом зовнішнього впливу, на пертворення його в суб'єкт навчальної діяльності.

В організації підготовки учителів виявлені такі недоліки:

використовується тільки лекційний метод викладу навчального матеріалу, семінарські і практичні заняття не проводяться;

Перевірка засвоєння навчального матеріалу здійснюється тільки у формі письмового іспиту.

Аналіз діяльності учителів показує, що існують складності у здійсненні

зв'язку навчальних предметів з реальним життям, реалізації індивідуального підхіду до учнів, тп розвитку їх творчих здібностей.

У другому розділі “Цілі і зміст історичної освіти в школах Йорданії” розглядаються цілі навчання історії у школах Йорданії, аналізуються загальна стуктура і зміст шкільної історичної освіти, розглядаються особливості побудови підручників історії.

В нормативних документах “Про цілі і зміст соціальних предметів” (1984, 1992 рр.), цілі історичної освіти окремо не виділено. Вони сформульовані як загальні цілі вивчення соціальних предметів: історії, географії, національного виховання.

На основі вивчення вказаних документів, а також спираючись на педагогічні дослідження, виділені цілі шкільної історичної освіти і проведена їх конкретизація за такими напрямками: а) система знаь; б) інтелектуальні і прикладні вміння; в) ціннісні орієнтації, особистісні орієнтації учнів.

Порівнюючи цінності, які сформульовані в документах 80-х і 90-х років, ми дійшли висновку, що серед цінностей з'явилися наступні новації: активна життєва позиція, участь у вирішенні проблем, реалізація демократичних принципів в житті, здатність до самокритики, дотримання прав і свобод, здатність оцінити гуманізм людини і повага його як особистості.

На основі вивчення шкільної практики був проведений аналіз на скільки цілі вивчення історії відповідають Закону Йорданії “Про виховання і освіту”, і на основі проаналізованого матеріалу, ми дійшли висновку, що цілі вивчення історії в Йорданії не завжди відповідають освітнім цілям що сформульовані в Законі Йорданії “Про виховання і освіту”

В розділі розглядається структура навчального предмету “Історія”, який представлений такими курсами.

Обов”язкова школа: 5 клас - Арабська історія, 6 клас - Мусульманська арабська історія, 7 клас - історія давніх цивілізацій, 8 клас - Нова світова історія. 9 клас - Історія арабської ісламської цивілізації, 10 клас - Нова арабська історія та її сучасні проблеми.

Школа ІІ ступені: 11 клас - Новітня історія Йорданії, 12 клас - Новітня арабська та світова історія.

Виходячи із таких загальнодидактичних принципів як науковість, послідовність та систематичність, зв'язок з життям, відповідність віковим особливостям учнів, наступність у роботі, здійснено аналіз змісту таких підручників історії та методичних посібників, які були видані післі прийняття Закону “Про виховання і освіту” в Йорданії 1994 року: підручник з історії для 5-го класу “Арабська історія”, підручник з історії для 6-го класу “Мусульманська арабська історія”, підручник з історії для 7-го класу “Історія давніх цивілізацій”, підручник з історії для 8-го класу “Нова світова історія”, підручник з історії для 9-го класу “Історія арабської ісламської цивілізації”, підручник з історії для 10-го класу “Нова арабська історія і її сучасні проблеми”, підручник з історії для 11 класу “Новітня історія Йорданії”, підручник з історії для 12 класу “Новітня арабська та світова історія” та методичні посібники для 6-12 класів.

Слід відзначити, що Міністерство виховання і освіти провело велику роботу по удосконаленню змісту підручників, відносно зменшення об'єму необхідної інформації і приведенння його у відповідність із сіткою годин, відносно логіки викладу матеріалу, відносно ілюстрації і включення в підручники історичних документів.

Але всетаки у процесі аналізу виявлено ряд недоліків у побудові історичної освіти: не розкривається взаємозв'язок політичної і соціальної історії мусульман, наслідком чого є необ'єктивність у викладі деяких тем; спостерігається невідповідність в об'ємі розподілу навчального матеріалу за історичними періодами - історія мусульманських держав, яка охоплює великий період в 12 віків викладається на 115 сторінках, новітня йорданська історія (80 років) - на 250 ст., порушено логічну послідовність у вивченні історії - першочергово вивчається мусульманська арабська історія (745 р.н.е. - 1299 р.н.е.), а потім історія давніх цивілізацій; недостатньо викладений матеріал пов'язаний з життям, з сучасністю.

Згідно нашого опитування, 90 % опитуваних учителів (загал 184 особи) вважають, що у підручниках не приділено достатню увагу зв'язку навчання з життям.

Розглядається також направленність змісту навчального матеріалу на формування певних умінь: аналізувати, порівнювати, вирішувати проблеми, оцінювати історичні події та явища.

Слід зазначити, що у підручниках 11-12 класів послідовно ускладнюються завдання, що розвивають уміння аналізувати історичні тексти і події, міститься достатньо прикладів на порівняння, викладаються проблемні ситуації, є завдання, орієнтовані на розвиток дослідницьких умінь, а також уміння складати плани історичних текстів, однак все зазначене є практично відсутнім у підручниках 6-9 класів.

Відсутні матеріали що зорієнтовані на розвиток дослідницьких вмінь, а також вміння складати плани історичних текстів.

У третьому розділі “Дидактичні основи удосконалення методів навчання історії” нами розглянуто методи навчання як багатомірне явище, основні підходи до класифікації методів навчання і специфіка їх застосування при вивченні історіі.

У розумінні терміну “метод навчання” немає однозначних визначень. Ми виходимо з того, що сутність даного поняття слід розкривати через його структуру. Вчені виділяють зовнішню - формальну сторону методів навчання і внутрішню - змістовну сторону.

Зовнішню або формальну сторону характеризують: словесно-слухова форма навчання; 2) різні форми застосування наочності; 3) практичні роботи учнів як важлива форма обміну інформацією з учителем; 4) різноманітні зовнішні прийоми, які використовують учителі; 5) організація управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів і контроль знань, самоуправління і самоконтроль з боку учнів.

До внутрішньої або змістовної сторони відносяться: 1) рух змісту основ наук, техніки, мистецтва, які викладаються; логічна сторона розумової діяльності учнів, яка відповідає логіці певної науки, а також віковим особливостям учнів; 3) психологічна сторона методу, присутня в будь-якому педагогічному процесі: а) різні види і рівні навчально-пізнавальної діяльності учнів; б) стимулювання і мотивація навчання.

Багатоаспектність методів навчання зумовлює різноманітність їх класифікацій. Питання про класифікацію методів навчання є дискусійним. Нами вивчені основні класифікації методів навчання (І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін, Ю.К. Бабанський, В.А. Онищук, А.В. Хуторський).

В Йорданії ці класифікації не відомі. Традиційно в дидактичних дослідженнях йорданських та арабських авторів, методи навчання ділять на три групи: методи демонстрації, методи взаємодії, методи досліджень і практичних робіт. До методів демонстрації відносять лекцію, розповідь, демонстрацію та ілюстрацію різноманітної наочності. При цьому в навчанні домінує монолог учителя. Методи взаємодії припускають діалогічність спілкування між викладачем та учнем. До них відносяться бесіди, дискусії. Методи досліджень і практичних робіт направлені на формування практичних умінь. До них відносять метод вирішення проблем, вправи, підготовку рефератів, метод вивчення історичних документів, роботу з підручником.

У школах Йорданії переважають такі методи навчання як розповідь і лекція. Це пояснюється традиціями, які склалися у навчанні, а також великою кількістю учнів у класі. Перевага вказаних методів приводить до формалізації в засвоєнні знань, не сприяє розвитку творчої активності учнів, формуванню в них практичних умінь і навичок. В останні роки в методичній літературі з історії ці методи піддаються різкій критиці. Наочність являє собою засіб пізнання учнями навколишнього світу. Цей метод заснований на беспосередньому спосереженні предметів, явищ або подій, підключенню всіх органів сприйняття для засвоєння знань, що сприяє більш глибокому засвоєнню навчального матеріалу. Засоби образотворчої наочності відносяться до основних засобів навчання історії в Йорданії, вони займають майже 15% від усього об'єму підручників в середніх класах і 5% в старших класах. Однак у процесі навчання історії застосовуються тільки 3 види образотворчих наочних засобів: репродукція, навчальна картина та фотографія. В Йорданії не існує методичних посібників, які теоретично розкривають використання образотворчої наочності в середній школі.

До методів взаємодії відносяться методи, засновані на діалогічній формі навчання. В практиці навчання історії в Йорданії використовується такий метод навчання як бесіда і зокрема такі типи запитань як пробемні запитання, зондовані запитання. Бесіда виконує важливі педагогічні функції, завдяки діалогічній навчальній взаємодії.

Проте вони мало використовуються в шкільній практиці при вивченні історії в Йорданії. Так, згідно проведеного нами опитування, метод проблемного запитання часто використовують тільки 21% опитуваних учителів, 25% учителів не використовують цей метод. Метод зондованого запитання рідко використовують 20%, а не використовують 17%. А також недостаньо відображені ці методи і в методичних посібниках для учителів історії.

Бесіда вимагає обдуманості і чіткості у постановці запитань, гнучкості в їх уточненні і розвитку. Для розробки запитань ми пропонуємо опиратися на таксономію Б.Блума.

В пізнавальній галузі (знання, розуміння, застосуванн, аналіз, синтез, оцінювання), а також на класифікацю запитань Гарвида і Крага, направлену на розвиток мислення учнів.

Важливу роль в процесі навчання грають бесіди, побудовані за типом “зондоване запитання”.

Зондоване навчальне запитання - це запитання, яке учитель ставить учням для виявлення початкового рівня знань ; у випадку, якщо учень не відповів на поставлене запитання, учитель ставить це саме запитання в новому вигляді, намагаючись направити думку учня , щоб таким чином удосконалити його відповідь. Швейцарський педагог Пиаже є першим, хто використав цей тип запитань. Його метою є діагностика розвитку дітей до 16 років на різних вікових етапах. Це допомогло йому виявити рівень мислення і розуміння в різних вікових групах.

Проведений нами аналіз методичних рекомендацій для вчителів історії 6-12 класів показав, що як приклад тип зондованих запитань пропонувався лише один раз. В літературі, яка стосується підготовки учителів історії, також відсутні приклади зондованих запитань, у той час як в методичній літературі з інших предметів неодноразово пропонуються зразки таких запитань.

Нами розроблені зондовані запитання таких типів:

Тип зондованих запитаннь для виявлення думок учнів, направлені на розвиток уміння виразно і чітко виражати свої думки.

Тип зондованих запитаннь, що передбачають поглиблену відповідь учня.

Тип зондованих запитаннь для уточнення відповіді учнів.

Тип зондованих запитаннь, направлених на вияв знань учнем конкретних фактів.

Тип зондованих запитаннь, які вимагають доказової відповіді учня.

Тип зондованих запитаннь, які використовуються з метоюстворення сприятливої емоційної атмосфери на уроці і залучення учнів до активної участі у роботі.

До методів взаємодії відносять метод дискусій. Процес дискусії розгортається послідовно і

включає такі основні етапи: 1) орієтування; 2) оцінка; 3) завершальна фаза.

Орієнтування - визначення мети і теми дискусії, збір інформації (знання, суджень, думок, нових ідей, пропозицій всіх учасників дискусії) по проблемі що обговорюється; збір альтернатив (варіантів рішень проблеми). Упорядкування обґрунтування і спільна оцінка отриманої в ході обговорення інформації

Оцінка - з'ясування, аналіз і вибір рішення із набору наявних (які з'явились в ході обговорення) альтернатив.

Завершальна фаза - підведення підсумків дискусії: співставлення цілей дискусії з отриманими результатами (завершальна фаза, фаза власне вирішення проблеми).

В Йорданських школах для проведення дискусії клас ділиться на групи.

Кожна група вивчає певну тему, члени групи обговорюють її між собою, а потім лідер групи виступає перед класом і оголошує результати обговорення, а учитель історії направляє дискусію до висновків, в яких думка викладача і учнів узгоджуються.

До методів дослідження і практичних робіт відносять роботу з

підручником, метод аналізу історичних документів, вирішення навчальних проблем. Ці методи передбачають самостійну діяльність учнів, а роль учителя заключається в тому, щоб заохочувати, направляти їх на пізнавальну активність.

Застосування таких методів сприяє індивідуалізації навчання, яка

розглядається як важливий фактор удосконалення процесу навчання в Плані педагогічного розвитку в Йорданії.

Ефективність самостійної роботи з підручником підвищується при

використанні робочих листків, карток-інструкцій, карток творчого мислення. Однак в методичній літературі містяться одиничні зразки навчальник карток, але учителі не знайомі з методикою їх розробки.

Метод вирішення проблем передбачає такі етапи:

1) усвідомлення наявності проблем і їх визначення;

2) побудова гіпотез і формування рішень через збір інформації і фактів, пов'язаних з проблемою;

3) перевірка гіпотез;

4) вихід на результати;

застосування результатів до нових даних з метою узагальнення.

Нами розроблені рекомендації використання методу вирішення проблем у процесі вивчення історії.

У процесі навчання історії широко застосовується метод аналізу історичних документів. У зв'язку з цим ми рекомендуємо систему завдань, які при аналізі історичних документів сприяють знаходженню більш детальних відповідей на такі запитання:

З якою епохою пов'язаний цей документ?

Чи являється цей документ повним або неповним?

Чи достатньо достовірний цей документ?

Хто автор цього документу?

Що є джерелом цього документу?

Що автор хотів виразити в цьому документі?

Що можна сказати, виходячи із цього документу, про політичні, економічні погляди автора?

Чи знаєте ви значення кожного слова, із тих, які використовуються автором?

Методи досліджень і практичних робіт розвивають важливі якості учнів - самостійність, творчість, підвищують цікавість до вивчення історії. Однак вони мало використовуються в практиці учителів. Згідно проведеному нами опитуванню, метод вирішення проблем часто використовують тільки 3,8% опитуваних, метод аналізу історичних документів - 7.6% учителів, самостійна робота учнів з підручником - 7,1% учителів.

Ми визначили причини, що перешкоджають застосуваню цих методів:

недостатня методична підготовленість учителів до застосування цих методів навчання;

недостатня їх зацікавленість у застосуванні цих методів;

відсутність роздаткового дидактичного матеріалу, що змушує учителя виконувати додаткову роботу для підготовки таких матеріалів (робочі листки та інший роздатковий матеріал);

організація навчання у школі і навчального навантаження вчителя (23-25 годин) не сприяють реалізації індивідуального підходу в навчанні і застосуванню дослідницьких методів навчання.

Важливим компонентом процесу навчання є контроль і оцінка знань.

Процес перевірки направлений на те, щоб допомогти визначити рівень досягнення педагогічних цілей у наступних напрямках: а) здатності учнів згадувати, розуміти, аналізувати, усвідомлювати і оцінювати історичні факти, поняття і узагальнення; б) вихованні, прищепленні моральних цінностей, правил суспільної поведінки; в) оцінці навичок.

В Йорданії використовуються такі методи контролю: фронтальна перевірка в кінці уроку, спостереження за роботою учнів в групах та індивідуально, доповнення правильної відповіді, виправлення помилкової; письмові та усні запитання в процесі навчання, перевірка зошитів учнів; перевірочні запитання підручника, запитання на мислення , іспити в кінці розділу і в кінці семестру.

В школах Йорданії використовуються тільки письмові іспити. Самим розповсюдженим є іспит - переказ. Останнім часом застосовується об'єктивний іспит (тестування). Нами проаналізовані позитивна і негативна сторони цих видів іспитів. Спираючись на вивчення досвіду застосування іспитів в Україні, ми рекомендуємо використвувати усні іспити.

У висновках узагальнені результати роботи, основні із них такі:

Переорієнтація шкільної освіти з предметної на особистісно-орієнтовану вимагає відповідних змін в організації навчального процесу, конкретизації цілей, нового структурування змісту та створення умов для ефективного використання методів навчання, а також системи підготовки учителя.

На основі вивчення нормативних документів у галузі освіти, а також спираючись на педагогічні дослідження, виділені цілі шкільної історичної освіти і проведена їх конкретизація за такими напрямками: а) система знань; б) інтелектуальні і прикладні уміння; в) ціннісні орієнтації, особистісні якості учнів.

Аналіз змісту шкільних підручників і методичних посібників з історії показав, що спостерігається певна непослідовність в структурі шкільної історичної освіти, недостатньо активізується мислення учнів засобами шкільного підручника. Згідно опитування вчителів історії в викладені окремих тем спостерігається необ'єктивність(82.6 %).

На основі комплексного дослідження методів навчання розкрита специфіка їх застосування при вивченні історії: монологічний метод, зокрема, шкільна лекція використовується найчастіше (71.2 %); метод вирішення проблем (проблемне навчання) часто використовують тільки 3.8 %, а не використовують взагалі - 66.3 %.

Дидактичними умовами удосконалення організації навчального процесу виступають: а) виділення і конкретизація цілей шкільної історичної освіти у відповідності з Конституцією, Законом “Про виховання і освіту”; б) удосконалення системи підготовки учителів історії; в) відповідність структури і змісту шкільної історичної освіти загальнодидактичним принципам; г) теоретичне обгрунтування наукових підходів до класифікації і умов застосування методів навчання, яке дозоляє здійснювати вибір методів навчання адекватно меті і змісту уроку.

Спираючись на досвід викладання історії в Україні, дисертант рекомендує використовувати семінарські та практичні заняття в процесі підготовки вчителів історії в Йорданії паралельно з лекціями. Розширити використання методу проблемного навчання в процесі навчання історії, проводити іспити не тільки в письмовій а й в усній формі.

навчальний шкільний йорданія

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ РОБОТАХ АВТОРА

1. Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Учебно-методическое пособие. Цели, содержание и структура исторического образования в школах Иордании. - Одесса, 2004. - 76 стр.

2. Якубовская А.Н., Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Учебно-методическое пособие. Организация учебного процесса в школах Иордании(на примере изучения истории). -Астропринт, одеса,2002. - 136 стр.

3. Якубовская А.Н., Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Профессиональная ориентация и подготовка учителей истории в Иордании //Науковий вiсник Південноукраїнського державного педагогічного університету. Одеса, 2002. - Вип. 4-5. - с.43-49.

4. Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Использование средств изобразительной наглядности при обучении истории в школах Иордании // Науковий вiсник Південноукраїнського державного педагогічного університету. - Одеса, 2002. - Вип. 6-7. - с.61-66.

5. Саад Халаф Сулейман Альхунетги. Цели обучения истории в школах Иордании // Науковий вiсник Південноукраїнського державного педагогічного університету. - Одеса, 2002. - Вип. 1-2. - с.194-200.

6. Саад Халаф Сулейман Альхунетти. Анализ исторических документов в школах Иордании как средство активизации школьной деятельности учащихся // Науковий вiсник Південноукраїнського державного педагогічного університету. - Одеса, 2003. - Вип. 9-10. - с.80-86.

Размещено на Allbest.ru

...