Формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах полі етнічного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ В УМОВАХ ПОЛІ ЕТНІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Спеціальність: Теорія і методика професійної освіти

ГУРЕНКО Ольга Іванівна

Харків, 2005 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Україна історично склалася й існує як багатонаціональна держава. Це завжди віддзеркалювалося на її соціально-економічному, політичному і культурному житті. Тому на перший план освітньої, кадрової та молодіжної політики регіонів виходять проблеми збереження і розвитку надбань народів, що населяють Україну, а також пошук ефективних шляхів взаємодії різних етнічних культур, особливо в контексті зближення людей різних національностей та запобігання міжетнічних конфліктів, які мають місце на тлі політичного життя нашої держави.

Значну роль у вирішенні цієї проблеми відіграє саме освіта. В освітньому просторі людина заглиблюється в етнічну культуру свого народу, пізнає національну самобутність регіону, а через них залучається до світової загальнолюдської культури. Провідником культурного спадку етносів, націй, спільнот є педагог, що покликаний залучати майбутнє покоління до різних культурних цінностей, традицій, бути носієм власної етнічно-національної культури та формування етнічної самосвідомості дитини.

У зв'язку з цим суспільство висуває якісно нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів. Поряд із загальною професійною компетентністю педагогів на порядок денний стало питання формування етнокультурної компетентності майбутніх спеціалістів у галузі освіти і в першу чергу тих, хто покликаний діяти в полі етнічному середовищі.

Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що на сучасному етапі відсутня цілісна методика спрямованого навчання майбутніх педагогів за умови знання та використання етнокультурних традицій національних меншин в навчально-виховній роботі, недостатньо окреслені шляхи формування етнокультурної компетентності студентів на різних етапах професійного становлення.

Не визначені функції педагога в здійсненні навчання й виховання дітей на засадах етнічної культури.

Відсутні науково обґрунтовані й експериментально перевірені методичні рекомендації з формування етнокультурної компетентності студентів.

Недооцінка навчально-виховних можливостей етнічної культури національних меншин та неповне використання її у вузівській підготовці значно збіднює зміст професійної підготовки випускників педагогічного університету та дозволяє виділити ряд суперечностей, які стримують вирішення проблеми:

- вдосконалення етнокультурної компетентності майбутнього педагога в період його навчання у ВНЗ між потребою у підвищенні освіченості студентів педагогічних факультетів у галузі світової й національної культур та застарілими, традиційними підходами до практики їх професійної підготовки;

- підвищеними вимогами до етнокультурної компетентності і її реальним рівнем у діючих практиків;

- усвідомленням майбутніми педагогами необхідності і значущості розвитку своєї етнокультурної компетентності і недостатньою мотивацією її розвитку в період навчання у ВНЗ.

Загострення суперечностей, об'єктивна потреба суспільства у вихованні гармонійної особистості, а також відсутність концептуальної розробки проблеми формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах полі етнічного середовища”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету, що виконується за проблемою “Формування професійної культури майбутнього соціального педагога”. Тему дослідження затверджено вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 2 від 25 грудня 2001 р.), на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 27 травня 2003 р.).

Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес педагогічного університету.

Предмет дослідження: технологія формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити технологію формування етнокультурної компетентності студентів.

Гіпотеза дослідження. У дослідженні передбачено, що формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету матиме позитивну динаміку у межах відповідної педагогічної технології за умови її поетапного здійснення:

- формування позитивного ставлення до національних меншин та прагнення вивчати їх етнокультурні традиції (І етап);

- формування етнокультурних знань та умінь, оцінки та самооцінки результатів етнокультурної діяльності майбутніх педагогів у полі етнічному середовищі українського Північного Приазов'я (ІІ етап);

- систематизація етнокультурних знань та умінь студентів посередництвом широкого практичного застосування;

- створення умов для етнокультурного самостійного здійснення та самовдосконалення у полі етнічному середовищі (ІІІ етап).

Відповідно визначено основні завдання дослідження:

1. Схарактеризувати особливості та виявити основні недоліки професійної підготовки майбутніх педагогів до роботи в полі етнічному середовищі.

2. На основі аналізу філософських, етнологічних, психологічних та педагогічних аспектів формування етнокультурної компетентності визначити сутність, структуру, функції даного інтегрованого утворення, розробити модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога, покликаного працювати з багатонаціональними дитячими колективами.

3. Уточнити критерії, показники, рівні сформованості етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах полі етнічного середовища.

4. Обґрунтувати технологію формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету та експериментально її перевірити.

5. Розробити пакет методичних матеріалів для організаторів навчально-виховної роботи в регіональних дошкільних закладах, інформаційно-культурних центрах національних меншин, вищих навчальних закладах.

Методологічну основу дослідження складають філософські положення:

- про національну свідомість та самосвідомість, співвідношення загальнолюдського й національного, соціального й етнічного в національному;

- про мінливість та сталість елементів національного життя як процесів накопичення, збереження й передачі досвіду поколінь та притаманних нації стереотипів.

Вихідними були взяті:

- ідеї соціальної обумовленості розвитку людини як особистості;

- теорія діяльності та особистісного підходу, індивідуальної й соціальної суб'єктивності людини в його особистісному розвитку у взаємовідносинах з різними спільнотами (Н. Агадуллін, М. Стельмахович, О. Сухомлинська, Г. Філіпчук та інші).

Теоретичними засадами дослідження послугували досягнення психологічної й педагогічної наук у пошуку шляхів та засобів подальшого вдосконалення якості підготовки фахівців освіти. За вихідні були взяті:

- ідеї формування професійної компетентності вчителя (Т. Браже, М. Забрудський, М. Лук'янова, А. Маркова, В. Стрельніков та інші);

- концепції формування національної свідомості та самосвідомості особистості (А. Любар, М. Стельмахович, Г. Філіпчук та інші);

- основні підходи до визначення дефініції “культура” в аспекті формування національної свідомості та самосвідомості (Ю. Бромлей, І. Дзюба та інші), а також педагогічному аспекті (В. Волков, В. Гриньова, В. Гриньов, В. Лозова, А. Сущенко, Г. Троцко та інші);

- підходи до поняття “етнокультура” в межах етнографії (Р. Ітс, С. Токарєв, Д. Туркіна та інші), етнології (В. Агєєв, О. Садохін, Н. Скворцов та інші), українознавства (В. Заслуженюк, П. Ігнатенко, В. Присакар та інші);

- положення про формування етнокультурної компетентності (Н. Арзамасцева, О. Кузнецова, Н. Романишина, С. Федорова та інші).

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософських, етнологічних, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, педагогічної документації регіональних ВНЗ з метою визначення сутності, структури особливостей формування етнокультурної компетентності студентів та стан роботи з цієї проблеми в пед. університетах, що знаходяться в полі етнічній зоні;

- емпіричні: педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези;

- діагностичні методи (анкетування, бесіда) з метою вивчення рівня сформованості етнокультурної компетентності майбутніх педагогів, стану роботи з досліджуваної проблеми у регіональних педагогічних ВНЗ;

- обсерваційні методи (пряме і побічне спостереження) та вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності технології формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету;

- статистичні: методи математичної обробки експериментальних даних (аналітичні розрахунки в межах методу х² для доведення правомірності педагогічної гіпотези дослідження).

Експериментальною базою дослідження став соціально-педагогічний факультет Бердянського державного педагогічного університету, філологічний факультет Маріупольського гуманітарного університету. Усього дослідженням було охоплено понад 1500 осіб, з них 403 студента V курсу соціально-педагогічного факультету БДПУ, 367 студентів випускного курсу філологічного факультету МГУ, які навчаються за спеціальністю “Дошкільне виховання”, 349 дітей старшого дошкільного віку, 343 вихователі дошкільних закладів Запорізької і Донецької областей, 217 батьків, викладачі БДПУ та МГУ (51 особа). Дослідно-експериментальна робота виконувалась протягом 1999 - 2005 років і пройшла три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1999-2001):

- проаналізовано теоретичні аспекти досліджуваної проблеми у філософській, етнологічній, психологічній, педагогічній літературі;

- визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу;

- обґрунтовано сутність, структуру, особливості формування етнокультурної компетентності фахівців освіти в умовах полі етнічного середовища;

- побудовано модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога;

- обґрунтовано технологію формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету, розроблено програму і методику дослідження.

На другому етапі (2001-2003) проводилась експериментальна перевірка розробленої технології формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету: збір, аналіз і синтез фактологічного матеріалу.

На третьому етапі (2003-2005):

- узагальнювалися результати теоретичного аналізу й дослідно-експериментальної роботи, їх апробація здійснювалась у публікаціях та обговореннях доповідей на наукових конференціях;

- у регіональні педагогічні ВНЗ впроваджувалась технологія формування етнокультурної компетентності студентів;

- здійснювалось оформлення тексту дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога та технологію формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету.

Уточнено структуру та зміст етнокультурної компетентності педагогів, покликаних працювати в полі етнічному середовищі, критерії, показники та рівні сформованості етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету.

Подальшого розвитку набули традиційні та виявлені нові активні форми і методи загально-педагогічної та методичної підготовки майбутніх педагогів.

Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що у ході експериментально-дослідної роботи було:

- сконструйовано модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога;

- побудовано й апробовано технологію формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету, яка може бути застосована у вищих педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації, особливо тих, що готують фахівців за спеціальностями “Дошкільне виховання”, “Теорія і методика початкового навчання”, “Соціальна педагогіка”, “Українська філологія”, “Народознавство”, “Історія” зі спеціалізацією “Українознавство” та іншими;

- розроблено та впроваджено в практику роботи БДПУ спецкурс “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я”, МГУ та дошкільних закладів Донецької області - “Етнокультура греків українського Північного Приазов'я”, Приморського українсько-болгарського регіонального ліцею та дошкільних закладів Запорізької області - “Етнокультура болгар українського Північного Приазов'я”, які сприяють формуванню етнокультурної компетентності майбутніх педагогів та діючих практиків;

- підготовлено методичні рекомендації з упровадження етнокультурних традицій національних меншин українського Північного Приазов'я в навчально-виховний процес дошкільних закладів для студентів педагогічного університету та вихователів, впроваджено в практику роботи дитячих садків Запорізької і Донецької областей та використано майбутніми педагогами в процесі етнокультурної діяльності;

- розроблено навчальний посібник для студентів педагогічного університету “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я”, який можна використовувати на педагогічних факультетах вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації з метою формування етнокультурної обізнаності майбутніх педагогів, в освітніх культурних центрах національних меншин.

Особистий внесок автора у працях, написаних у співавторстві, полягає у підборі, обґрунтуванні та апробації змісту ознайомлення майбутніх педагогів з етнічно-демографічною ситуацією та культурою національних меншин в українському Північному Приазов'ї посередництвом навчального посібника “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я”.

Обґрунтованість та вірогідність наукових положень та результатів дослідження забезпечена:

- вихідними теоретичними положеннями;

- адекватністю системи методів дослідження його меті, завданням та предмету;

- критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці;

- кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експерименту; апробацією й впровадженням результатів дослідження в практику роботи регіональних ВНЗ.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри соціальної педагогіки БДПУ, на семінарі для керівників суспільної роботи в німецьких недільних школах (Росія, Мамонтовка, 2000), а також на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми дошкільної освіти та підготовки фахівців на сучасному етапі” (Бердянськ, 2000), “Проблема наступності у підготовці дітей дошкільного та молодшого шкільного віку до життєдіяльності” (Бердянськ, 2002), “Навчання, виховання та розвиток” (Бердянськ, 2004), “Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі (Черкаси, 2005), Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки (Бердянськ, 2005), на семінарі для вихователів “Особливості застосування етнокультурних традицій національних меншин українського Північного Приазов'я в навчально-виховній роботі дошкільного закладу” (Бердянськ, 2003), на семінарі для соціальних працівників: Україно-Шведський проект “Незахищені діти України” (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 12 одноосібних публікаціях автора та одній, підготовленій у співавторстві, з них 8 - у фахових виданнях; тезах; навчальному посібнику “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я”; авторських методичних рекомендаціях до проведення семінарсько-практичних занять зі спецкурсу “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я” для студентів та “Упровадження етнокультурних традицій національних меншин українського Північного Приазов'я в навчально-виховний процес дошкільного закладу” для студентів та вихователів дитячих садків.

Структура дисертації визначена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, опису використаних джерел (264 найменування) та додатків. Загальний обсяг роботи - 295 сторінки, з них 163 сторінки основного тексту. У роботі подано 26 таблиць, 13 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь її дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, вірогідність результатів дослідження, вказано форми апробації результатів дисертації та публікації, особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві.

У першому розділі “Теоретичні питання формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах полі етнічного середовища” розкрито загальні питання підготовки майбутніх педагогів до роботи в полі етнічному середовищі, сутність, структуру, функції етнокультурної компетентності, розроблено модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога, обґрунтовано технологію формування етнокультурної компетентності студентів у педагогічному університеті.

Становлення України як держави відбувається за умови відродження власної національної культури, впливу на цей процес досягнень і здобутків світової культури. Характерною рисою культурного відродження є швидке зростання національної самосвідомості народів, які її населяють.

Сучасні філософсько-соціальні наукові дослідження свідчать про все більшу увагу до вивчення ціннісних орієнтацій, шанування своєї мови, вірності традиціям, історичній пам'яті; про потребу реалізувати свої національні інтереси, опанувати і передавати національні культурні надбання (Ю. Липа, М. Стельмахович, Г. Волков, Г. Філіпчук та інші).

Виховання дружби народів, віротерпимості, толерантності поряд з наявністю відповідних правових актів, що визначають права і обов'язки громадян держави, є одним з важливих завдань усіх ланок освіти на сучасному етапі, у тому числі й вищої.

У зв'язку з цим суспільство висуває якісно нові вимоги до підготовки майбутніх педагогів, покликаних працювати в полі етнічному середовищі. Метою такої підготовки на сучасному етапі є формування етнокультурної компетентності студентів пед. університету. На основі аналізу педагогічної літератури, присвяченої розкриттю сутності й структури професійної компетентності (А. Маркова, М. Лук'янова, В. Стрельніков та інші), опису професіограми вчителя (А. Варданян, В. Давидов, О. Кагальняк та інші), розгляду дефініції “етнокультура” в межах етнографії, етнології, виявленню основних підходів до визначення етнокультурної компетентності (Н. Арзамасцева, Н. Морова, С. Федорова та інші) була визначена сутність етнокультурної компетентності майбутніх педагогів і побудована її модель.

Етнокультурна компетентність майбутнього педагога розуміється в межах нашої роботи як інтегроване утворення, представлене єдністю особистісного, гносеологічного, операційного, процесуального, інтегративно-оцінювального, проективного компонентів, що забезпечують у своїй взаємодії продуктивну етнокультурну діяльність і творчу самореалізацію майбутнього педагога.

У стрижневому системотворчому особистісному компоненті виділено підструктури: мотиваційна сфера, психологічні якості та педагогічні здібності особистості.

Мотиваційна сфера особистості студента ВНЗ передбачає стійку етнокультурну спрямованість потреб та інтересів, яка виражається в усвідомленні суспільної значущості своєї діяльності, у спрямованості на досягнення позитивних результатів у полі етнічному соціумі.

З мотиваційною сферою особистості майбутнього педагога пов'язана наявність психологічних якостей (гуманність, педагогічна рефлексія, широкий культурний кругозір та інші) та педагогічні здібності, які проявляються в умінні налагоджувати позитивні стосунки між дітьми різних національностей, підбирати й готувати народознавчий матеріал, доступно, чітко, впевнено й послідовно його викладати, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб вихованців та інші. Гносеологічний компонент включає засвоєні знання в галузі психолого-педагогічних, соціальних, культурологічних, предметно-методичних дисциплін, що знадобляться в організації й здійсненні етнокультурної роботи в полі етнічному соціумі.

Для успішної діяльності в полі етнічному середовищі необхідні не лише теоретичні знання, а й стійкі практичні вміння та навички, що відображає операційний компонент. До нього входять:

- загально-педагогічні та спеціальні етнокультурні вміння;

- проектування системи знань дітей з етнічної-культури національних меншин;

- планування виховної роботи міжнаціонального характеру;

- побудова виховних заходів на народознавчу тематику і прогнозування їх результатів;

- організація різних видів діяльності з дітьми на засадах етнічної педагогіки національних меншин;

- залучення вихованців до проведення національних свят;

- запобігання міжетнічним конфліктам;

- аналіз стосунків між дітьми різних національностей;

- рефлексія власної педагогічної діяльності в полі етнічному середовищі.

Гносеологічний і операційний компоненти моделі етнокультурної компетентності студентів, тісно взаємодіючи між собою, переходять у процесуальний компонент, що передбачає безпосередньо етнокультурну діяльність майбутнього педагога в процесі навчання у ВНЗ.

Етнокультурна діяльність студентів у ВНЗ дає змогу створити картину власної професійної індивідуальності, визначити шляхи і способи подальшого саморозвитку як спеціаліста. У цьому полягає інтегративно-оцінювальний компонент моделі.

Проективний компонент об'єднує особливості особистісного, гносеологічного, операційного, процесуального, інтегративно-оцінювального компонентів, дає змогу виявити потенційні можливості студента та здійснити проекцію його етнокультурних знань, умінь і навичок на майбутню етнокультурну роботу.

Вивчення етнокультурної компетентності в контексті підготовки майбутніх фахівців освіти у ВНЗ дало підстави визначити її функції: аксіологічну, культурологічну, пізнавальну, процесуальну, оціночну, регулятивну, діагностико-проективну.

Ми гіпотетично припустили, що головною умовою формування етнокультурної компетентності студентів є впровадження в практику роботи ВНЗ відповідної педагогічної технології.

Узагальнюючи сучасні наукові дослідження з питань педагогічної технології (В. Гузєєв, В. Євдокимов, О. Пєхота, І. Прокопенко, Г. Селевко та інші), нами була побудована технологія формування етнокультурної компетентності студентів як педагогічна система упорядкованої множини взаємопов'язаних та взаємообумовлених цілісних елементів, поєднаних спільною метою і спрямованих на становлення особистості педагога, здатного проектувати та здійснювати свою діяльність в умовах полі етнічного середовища.

Технологія формування етнокультурної компетентності студентів функціонує в педагогічному середовищі в умовах вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації. Педагогічне середовище являє собою єдине поле, простір, у якому здійснюється мета, процес, результат і перспектива формування етнокультурної компетентності. У технології передбачено змістовний та організаційний взаємозв'язок, взаємодія елементів етнокультурної підготовки студентів педагогічного університету.

Загальна мета технології у площині педагогічного середовища передбачає формування етнокультурної компетентності студентів протягом їх навчання у педагогічному університеті.

На досягнення цієї мети спрямований процес формування етнокультурної компетентності, що полягає у взаємодії викладачів, студентів та представників національних меншин. Він передбачає оцінку їх діяльності, яка дає підставу до переходу від одного етапу до іншого (підготовчого, основного та узагальнюючого).

Позитивний результат цього процесу тісно пов'язаний з перспективою, яка полягає в активному сприйманні майбутніми педагогами актуальних проблем сучасного стану етнічної культури національних меншин:

- у постійній орієнтації на загальнолюдські цінності й традиції різних етносів України;

- у толерантності, лабільності, наявності глибоких та міцних знань про зміст культури етнічних груп;

- у володінні достатніми етнокультурними вміннями;

- у наявності здібності усвідомлювати та оцінювати адекватність власних педагогічних дій та форм поведінки в професійно значущих ситуаціях етнокультурного характеру;

- у наявності стійкої потреби в самоосвіті, самовихованні, самореалізації у полі етнічному середовищі.

Мета, процес, результат та перспектива формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету реалізуються в трьох аспектах: освітньому, виховному та практичному.

Освітній аспект полягає у теоретичній підготовці майбутніх педагогів з питань етнічної культури національних меншин конкретного регіону України. Він реалізується в процесі вивчення студентами спеціально розробленого курсу, присвяченого питанням етнічної культури національних меншин конкретного регіону України й проблемі етнокультурної роботи в закладах освіти; у співпраці з інформаційно-культурними центрами етнічних груп.

Виховний аспект спрямований на виховання у студентів почуття патріотизму, громадянськості, шанобливого ставлення до людей різних національностей, до їх культурних надбань, на формування у майбутніх педагогів культури міжетнічного спілкування.

Він реалізується у цілеспрямованій виховній роботі зі студентами в умовах педагогічного університету та в тісній взаємодії з представниками національних меншин (організація народних свят, фестивалів культури етнічних груп, тощо).

Метою практичного аспекту є створення умов для самостійного здійснення майбутніх педагогів як професіоналів у полі етнічному середовищі через педагогічну практику у закладах освіти, реальну участь в культурному житті національних меншин.

Виходячи зі специфіки навчально-виховного процесу у педагогічному університеті в умовах полі етнічного середовища його організацію уможливлюють нормативне та методичне забезпечення, засоби, форми, методи етнокультурної роботи, культурологічні зв'язки з національними меншинами конкретного регіону України, активна взаємодія викладачів, студентів та представників національних меншин.

Нормативне та методичне забезпечення, яке діє у межах названих аспектів, надає чіткої організаційної та функціональної спрямованості процесу формування етнокультурної компетентності студентів. Воно спирається на сучасні наукові досягнення і основні нормативні документи України (Закон України “Про національні меншини”, “Регіональний компонент” та інші).

Важливим елементом технології є взаємодія засобів, форм та методів етнокультурної роботи. Засобами є культурні надбання національних меншин: традиції, звичаї, обряди, фольклор та інші; різноманітна наочність та технічні засоби навчання (відеофільми, кінофільми та інші).

Методами формування етнокультурної компетентності студентів у педагогічному університеті визначено пояснювально-ілюстративний, репродуктивний метод, метод проблемного викладу, евристичний та дослідницький методи (І. Лернер, М. Скаткін).

Формами організації навчання та виховання студентів у технології формування етнокультурної компетентності є традиційні (лекції, семінари, практичні заняття, конференції, екскурсії, залік, консультації, дидактичні ігри, самостійна робота, курсові проекти, науковий гурток) та специфічні (засідання “круглого столу”, народознавчі експедиції, співпраця з інформаційно-культурними центрами національних меншин, робота з фондами краєзнавчих музеїв та інші). Позитивна результативність процесу формування етнокультурної компетентності студентів досягається за рахунок педагогічної взаємодії. Це явище розуміється як процес формування суб'єктивного та когнітивного досвіду суб'єктами у освітньому процесі ВНЗ, спрямованого на формування етнокультурної компетентності студентів. Суб'єктами взаємодії є викладачі, студенти, представники національних меншин, вихователі дошкільних закладів, вчителі, діти, батьки. Центром педагогічної взаємодії є діяльність викладачів, студентів та представників національних меншин.

Зазначені структурні елементи технології формування етнокультурної компетентності студентів утворюють єдине ціле та реалізуються в ході педагогічного експерименту.

У другому розділі “Експериментально-дослідна робота з перевірки технології формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів” висвітлено методику проведення експериментальної роботи, конкретизовано її зміст, проаналізовано результати педагогічного експерименту, здійснено перевірку вірогідності отриманих результатів.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми визначено критерії оцінки сформованості компонентів етнокультурної компетентності майбутніх педагогів: мотиваційно-ціннісний, пізнавальний, результативний, проективно-перспективний, їх показники і відповідно до них три рівні сформованості етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету (високий, достатній, низький).

Стан сформованості етнокультурної компетентності майбутніх педагогів вивчався у студентів соціально-педагогічного факультету Бердянського державного педагогічного університету (ЕГ₁) та філологічного факультету Маріупольського гуманітарного університету (ЕГ₂), що навчаються за спеціальністю “Дошкільне виховання”. Для збору фактологічного матеріалу була розроблена методика обстеження випускників БДПУ та МГУ й система диференціації отриманих результатів за критеріями з їх показниками. Результати констатуючого етапу експериментальної роботи показали, що стан етнокультурної компетентності майбутніх педагогів не відповідає вимогам, висунутим суспільством до спеціалістів, покликаних працювати в полі етнічному середовищі. Так, 40% студентів ЕГ₁ та 38,4% ЕГ₂ віднесені до низького рівня сформованості етнокультурної компетентності. У цих студентів спостерігається негативне або недостатньо виражене ставлення до етнічної культури національних меншин, їм притаманні незадовільні знання в галузі етнічної культури, у них відсутні етнокультурні вміння. Такі студенти не можуть об'єктивно оцінити свої можливості в здійсненні етнокультурної роботи та не бажають вдосконалювати свій етнокультурний потенціал.

Студенти, віднесені до достатнього рівня сформованості етнокультурної компетентності (44,2% ЕГ₁ та 40,9% ЕГ₂), позитивно ставляться до етнокультурних традицій етносів України та до їх використання у вихованні дітей, але ці студенти не досить зацікавлені в підвищенні рівня своєї етнокультурної поінформованості, у практичній діяльності вони часто схиляються до шаблонності. У цих експериментованих переважає пасивно-позитивне ставлення до самостійного здобуття необхідних етнокультурних знань та вмінь. Самооцінка здебільшого завищена.

Незначній кількості студентів, віднесених до високого рівня сформованості етнокультурної компетентності (15,8% ЕГ₁ та 20,7% ЕГ₂), притаманне позитивне ставлення і зацікавленість до етнокультурних традицій національних меншин.

У них сформовані етнокультурні вміння. Такі студенти впевнено проводять навчально-виховні заходи на народознавчу тематику. Їх етнокультурна діяльність носить творчий характер. Вони об'єктивно оцінюють свої можливості в здійсненні етнокультурної роботи і прагнуть до подальшого вдосконалення свого етнокультурного потенціалу.

За результатами констатуючого етапу дослідження експериментальну групу 1 було визначено як ЕГ, а групу ЕГ₂ - як контрольну групу (КГ).

Дані констатуючого етапу експерименту дозволили висвітлити основні недоліки професійно-педагогічної підготовки студентів до роботи в полі етнічній зоні:

- відсутність чіткої орієнтації у питаннях з використання етнокультурних традицій національних меншин в навчанні й вихованні дітей;

- недостатня усвідомленість значення особливостей етнічного середовища для організації педагогічного процесу на засадах етнічної культури національних груп;

- бідність уявлень про духовне багатство народів, що компактно проживають в окремому регіоні країни;

- непідготовленість до практичної діяльності з урахуванням полі культурності.

Усунення цих недоліків у практичній роботі вихователів дошкільних закладів та пошук шляхів підвищення рівня етнокультурної компетентності майбутніх педагогів передбачило необхідність впровадження в практику роботи соціально-педагогічного факультету БДПУ технології формування етнокультурної компетентності студентів.

На першому, підготовчому, етапі технології формували позитивне ставлення до національних меншин та їх культурного спадку, настанову на вивчення етнокультурних традицій та їх застосування у практичній діяльності (особистісний компонент).

Робота в цьому напрямку проводилася у формі виховних годин з тематикою інформаційного та проблемного характеру, співпраці з інформаційно-культурними центрами національних меншин. Педагогічна взаємодія викладачів, студентів та представників національних меншин створювала ситуацію взаємодовіри, високу емоційну активність майбутніх педагогів.

На другому, основному, етапі у межах формування етнокультурної компетентності основна увага була звернена на становлення гносеологічного, операційного, процесуального, інтегративно-оцінювального компонентів.

Організація навчання здійснювалася у формі лекцій та семінарсько-практичних занять спеціально розробленого спецкурсу, міні-конференцій, засідань “круглого столу”, народознавчих експедицій, співпраці з краєзнавчими музеями та інформаційно-культурними центрами національних меншин, самостійної роботи студентів, діяльності наукового гуртка. Взаємодія між викладачами, студентами та представниками національних меншин стала більш об'ємною, тісною, контактною. Вона виражалася у допомозі викладачів і представників національних меншин та розумінні й активній дієвості студентів.

На третьому, узагальнюючому, етапі відбувалося широке використання етнокультурних знань, вмінь і навичок у самостійній роботі студентів у полі етнічному середовищі. Це підсумковий етап, на якому відбувалася оцінка та переоцінка поглядів, підходів до видів роботи етнокультурного спрямування. Поряд з іншими компонентами особливого значення набув проективний компонент. Він передбачав ідеальний образ студента як особистості й професіонала, його прагнення до самостійного здійснення та самовдосконалення в полі етнічному середовищі. Дослідно-експериментальна перевірка технології виявила динаміку сформованості етнокультурної компетентності студентів-випускників, яку відображає таблиця.

Таблиця - Динаміка сформованості етнокультурної компетентності студентів:

Рівні	Кількість студентів у %
	Констатуючий етап експерименту	Контрольний етап експерименту
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
Високий	15,8	20,7	74,4	40,2
Достатній	44,2	40,9	18,7	30,3
Низький	40	38,4	6,9	29,5

Як видно з таблиці, приріст сформованості високого рівня етнокультурної компетентності студентів ЕГ склав 58,6%, а КГ лише 19,5%. Це свідчить про те, що студенти ЕГ в процесі апробації технології формування етнокультурної компетентності зацікавилися культурою національних меншин, відчули бажання вивчати її, упевнилися в тому, що етнокультурні традиції необхідно застосовувати в процесі навчання й виховання підростаючого покоління. Під час вивчення спецкурсу “Етнокультура національних меншин українського Північного Приазов'я” вони отримали ґрунтовні етнокультурні знання, відпрацювали етнокультурні вміння, навчилися самостійно й глибоко аналізувати свою етнокультурну діяльність, виявляти і конкретизувати власні помилки і недоліки товаришів, володіти адекватною самооцінкою.

Порівняльний аналіз результатів констатуючого, формуючого та контрольного етапів експерименту свідчить про ефективність застосування технології формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету.

Результати статистичної обробки здобутих експериментальних даних свідчать про ефективність застосованої технології та достовірність результатів дослідження.

Результати здійсненого дослідження дали можливість зробити узагальнюючі висновки.

1. Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про те, що професійна підготовка майбутніх педагогів до роботи в полі етнічному середовищі відбувається в межах етнокультурної політики держави і має низку пріоритетів: формування у студентів національної самосвідомості, розуміння історії держави, національного егоцентризму та формування глобального планетарного бачення, що передбачає закономірне зростання контактів, взаємозв'язків між націями, розвиток культури міжнаціонального спілкування. З'ясовано основні недоліки професійно-педагогічної підготовки майбутніх педагогів до роботи в полі етнічному середовищі:

- відсутність морально-психологічної настанови і чіткої орієнтації студентів у питаннях використання етнокультурних традицій національних меншин в навчанні й вихованні дітей, поверхові знання духовної й матеріальної культури етнічних груп;

- недостатня усвідомленість значення особливостей етнічного середовища для організації навчально-виховної роботи на засадах етнічної культури національних меншин, бідність уявлень студентів про національно-духовне багатство народів, що компактно проживають в окремому регіоні України;

- непідготовленість майбутніх педагогів до практичної діяльності.

2. Аналіз філософських, етнологічних, психолого-педагогічних робіт досліджуваної проблеми дозволив встановити, що етнокультурна компетентність майбутніх педагогів є складним інтегрованим утворенням, яке піддається цілеспрямованому розвитку і вдосконаленню у рамках навчально-виховного процесу ВНЗ. З'ясовано, що результатом формування етнокультурної компетентності студентів є здатність до роботи з дітьми різних національностей, прагнення до розв'язання міжнаціональних та етнічних проблем, гармонізації національних стосунків. Розроблена модель етнокультурної компетентності майбутнього педагога являє собою єдине системне утворення структурних компонентів (особистісний, гносеологічний, операційний, процесуальний, інтегративно-оцінювальний, проективний), що мають власну внутрішню побудову, організацію сукупності елементів. Виявлено функції етнокультурної компетентності майбутнього педагога: аксіологічна, культурологічна, пізнавальна, процесуальна, результативна, діагностико-проективна.

3. Визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, пізнавальний, творчий, результативний, проективно-перспективний) та їх показники, охарактеризовано рівні сформованості етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету (низький, достатній, високий). Встановлено, що за результатами констатуючого етапу експерименту переважна більшість респондентів віднесена до низького та достатнього рівня сформованості етнокультурної компетентності студентів, які характеризуються нестійким інтересом до етнокультурних традицій національних меншин, відсутністю етнокультурних знань та вмінь, що унеможливлюють здійснення етнокультурної роботи та самореалізації студентів у полі етнічному середовищі.

4. З'ясовано, що успішність формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету досягається за умови впровадження в навчально-виховний процес відповідної технології. Технологія формування етнокультурної компетентності студентів - це педагогічна система упорядкованої множини взаємопов'язаних та взаємообумовлених цілісних елементів, поєднаних спільною метою і спрямованих на становлення особистості педагога, здатного проектувати та здійснювати свою діяльність в умовах полі етнічного середовища. Технологія формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету спрямована на поетапне становлення компонентів етнокультурної компетентності і включає три етапи: підготовчий, основний та узагальнюючий, що описані вище. Про ефективність технології формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету свідчить отримана на контрольному етапі експерименту динаміка сформованості даного інтегрованого утворення. Обробка результатів за допомогою методів математичної статистики дозволяє говорити про їх достовірність. педагогічний студент вчитель

5. Розроблено пакет методичних матеріалів для організаторів навчально-виховної роботи в регіональних ВНЗ, дошкільних закладах та інформаційно-культурних центрах національних меншин. Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми, актуальність якої визначає необхідність її подальшого вивчення. Докладного вивчення, зокрема, потребує проблема формування культури міжнаціонального спілкування у студентському колективі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гуренко О.І. До питання використання елементів народної педагогіки в процесі виховання старших дошкільників: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2000. - С. 59-66.

2. Гуренко О.І. Проблеми підготовки педагогів для роботи в полі етнічному середовищі: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2002. - С. 293-300.

3. Гуренко О.І. Модель етнокультурної компетентності майбутніх фахівців освіти та шляхи її реалізації: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2003. - № 4. - С. 54-61.

4. Гуренко О.І. Формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів: Зб. наук. пр. - Київ - Запоріжжя, 2004. - Вип. 30. - С. 110-116.

5. Гуренко О.І. Технологія формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - Вип. 2. - С. 90-101.

6. Гуренко О.І. Формування етнокультурної компетентності студентів в умовах поліетнічного середовища: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - Вип. 4- С. 58-66.

7. Гуренко О.І. Формування етнокультурної компетентності студентів / Навчання, виховання та розвиток: Тези всеукраїнської науково-практичної конференції. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - С. 64-66.

8. Бурма Г.В., Гуренко О.І. Етнічно-культура національних меншин українського Північного Приазов'я: Навчальний посібник для студентів педагогічних вищих навчальних закладів. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - 104 с.

9. Гуренко О.І. Етнічно-культура національних меншин українського Північного Приазов'я: Методичні рекомендації до проведення семінарсько-практичних занять (для студентів). - Бердянськ: БДПУ, 2004. - 1 с.

10. Гуренко О.І. Упровадження етнокультурних традицій національних меншин українського Північного Приазов'я в навчально-виховний процес дошкільного закладу: Методичні рекомендації. - Бердянськ: БДПУ, 2004. - 80-81 с.

11. Гуренко О.І. Формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів у аспекті особистісно-орієнтованого підходу / Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки: Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 104-106.

12. Гуренко О.І. До питання формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного ВНЗ: Зб. наук. пр. / За ред. Г.В. Троцко. - Харків: ХНПУ, 2005. - Вип. 15. - С. 48-52.

13. Гуренко О.І. Впровадження технології формування етнокультурної компетентності студентів у практику роботи пед. університету: Зб. наук. пр. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 181-188.

Размещено на Allbest.ru

...