Організаційно-педагогічні основи діяльності українознавчих інституцій у системі вищої освіти Канади

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Головними передумовами зародження вищої ланки української освіти в системі канадських університетів стали освітньо-виховна діяльність української діаспори протягом першої і другої доби еміграції та її здобутки: налагодження системи навчання дітей рідною мовою у державних двомовних українсько-англійських і приватних українських рідних школах; підготовка двомовних українсько-англійських учителів; організація освітньо-виховних бурс та інститутів, самоорганізація українського канадського вчительства і української канадської спільноти в цілому. Вони сприяли формуванню прошарку власної інтелігенції, яка мала вирішальний вплив на усвідомлення українськими канадцями необхідності вищої ланки української освіти у Канаді як засобу збереження своєї національної ідентичності в умовах чужомовного етнокультурного середовища. В сукупності з практичними організаційними зусиллями це призвело до заснування 1943 р. першої на північноамериканському континенті вищої українознавчої інституції у Саскачеванскому університеті.

2. У своїй еволюції українознавчі інституції в системі вищої освіти Канади пройшли три періоди:

перший (1940-ві-60-ті роки ХХ ст.) - період зародження та становлення українознавчих курсів і програм у канадських університетах зі стійкою тенденцією до збільшення кількості бажаючих вивчати україністику (на цьому етапі українську мову, граматику та літературу). Українознавчі курси до своїх навчальних програм запровадили 10 університетів Канади;

другий (70-ті роки ХХ ст.) - період найбільшого поширення вищих навчальних українознавчих студій у канадських університетах (цьому значною мірою сприяла започаткована в 1971 р. політика багатокультурності уряду Канади, що створювала сприятливе правове поле для розвитку рідномовної освіти національних меншин), коли кількість українознавчих курсів, які викладалися, сягнула максимальної позначки, а кількість університетів, що пропонували такі курси, збільшилася до 14;

третій (80-90-ті роки ХХ ст.) - період зменшення кількості студентів, які записувалися на українознавчі програми і курси; зосередження українознавчих студій у декількох університетах Канади; організаційних зусиль української канадської спільноти та університетських департаментів, спрямованих на пошук перспектив розвитку вищої ланки української освіти; виникнення й активного розвитку українознавчих науково-дослідних інституцій.

3. Змістовий компонент освітньої діяльності українознавчих інституцій при канадських університетах формували, головним чином, курси української мови і літератури. Серед інших напрямів україністики, які утвердилися у системі вищої освіти в Канаді, були курси з української цивілізації, історії та географії України, політології й українсько-канадських студій, українського фольклору, українського мистецтва в Канаді, а також методики викладання української як другої мови.

4. Українські студії при канадських університетах забезпечують вивчення українознавчих дисциплін як:

складових програм спеціалізації з українознавства для здобуття кваліфікаційного ступеня бакалавра гуманітарних наук із основною або додатковою спеціалізацією з української мови, літератури чи фольклору, магістра гуманітарних наук зі спеціалізацією з української мови, літератури, слов'янської лінгвістики з українським компонентом та українського фольклору й доктора філософії;

складових міждисциплінарних програм спеціалізації, які пропонують одночасно різні департаменти. Ці програми спрямовані на здобуття кваліфікаційних ступенів бакалавра і магістра гуманітарних наук з одночасною спеціалізацією у двох різних освітніх напрямах;

елективних курсів, які можуть слухати студенти, щоб виконати кредитні вимоги гуманітарних та мовних складових своїх університетських навчальних програм, чи для підвищення сумарної оцінки за навчання - студентського середнього бала.

5. Вищі українознавчі інституції Канади у своїй навчальній діяльності використовували і використовують стаціонарну та дистанційну (так звані “друковані” та “звукові” кореспондентські курси) форми освіти, застосовують сучасні мультимедійні навчальні технології, Інтернет як засіб доставки та як “бібліотеку” навчального матеріалу, що забезпечує студентам доступ до автентичних джерел української мови. Зі здобуттям Україною державної незалежності стала можливою нова форма організації навчального процесу - Літні українознавчі курси в Україні, які спрямовуються на практичні тренування з української мови шляхом занурення в україномовне середовище та безпосереднє ознайомлення студентів з Україною.

6. Вагомим результатом діяльності вищих українознавчих інституцій при канадських університетах є: створення підручників та навчальних матеріалів з українознавчих дисциплін, пристосованих до занять з англомовним студентом; розробка адаптованих до умов чужомовного етнокультурного оточення методик викладання української мови для забезпечення україномовної освіти в Канаді.

7. В останні десятиліття минулого сторіччя україністика у Канаді доповнилася такою важливою складовою, як українознавчі науково-дослідні інституції, діяльність яких охоплює широкий спектр навчальних, наукових, організаційних, видавничих напрямків та ініціатив. Вони сприяють розвитку навчальних програм з українських і українсько-канадських студій у канадських університетах; підтримують навчання й науково-дослідну роботу студентів шляхом надання стипендій на навчання і написання кваліфікаційних робіт; надають дотації та науково-дослідні гранти на проведення наукових досліджень учених з української й українсько-канадської тематики та публікацію їхніх результатів; здійснюють видавничу діяльність наукової літератури з українознавства; поповнюють українські колекції університетських бібліотечних фондів; організовують наукові конференції, лекції, семінари, зустрічі, сприяючи налагодженню творчих контактів між науковцями у сфері українських студій; розробляють науково-методичні матеріали для забезпечення канадської шкільної двомовної системи найсучаснішими і найефективнішими методиками викладання української мови; слугують збереженню для майбутніх поколінь української канадської спадщини.

8. Досвід вищих українознавчих інституцій Канади (новаторська методика викладання мови “Нова”, організаційно-педагогічні аспекти застосування новітніх мультимедійних технологій для забезпечення навчального процесу, методика оцінювання роботи студента викладачем та викладача студентом, кредитна система навчання й підходи до її реалізації при формуванні університетських дисциплінарних і міждисциплінарних програм підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів) заслуговує творчого застосування на теперішньому етапі удосконалення національної системи освіти України.

9. Проведене історико-педагогічне дослідження виявило, що подальшого глибокого вивчення потребують: питання розвитку української дидактичної думки в Канаді, розроблена канадськими педагогами-україністами оригінальна методика вивчення другої мови “Нова”, діяльність та тенденції розвитку науково-дослідних українознавчих інституцій Канади початку ХХІ ст.

Основні результати дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях

1. Заячук Ю. Українознавчі центри у вирішенні проблем науки і рідномовної освіти українців Канади // Зб. наук. праць Наук.-дослід. ін-ту українознавства. - К.: П.П. “Інтелектбізнес”, 2004. - Т. 2. - С. 51-57.

2. Заячук Ю. Вищі українознавчі інституції в Канаді: Центр українських канадських студій // Рідна школа. - 2003. - № 1. - С. 72-74.

3. Заячук Ю. Рідношкільні інституції української спільноти у Канаді // Товариство “Рідна школа”: історія і сучасність: Наук. альм. Ч. 2. - Львів: Вид-во Львів. край. т-ва “Рідна школа”, каф. педагогіки ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - С. 167-177.

4. Заячук Ю. Сучасні освітні технології у діяльності українознавчих студій в університетах Канади // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - № 6. - С. 418-425.

5. Заячук Ю. Д. Українознавчі інституції Канади у контексті історії освіти України // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя: Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. пед. ун-ту. Сер. соц.-пед. - 2002. - Т. 1. - Вип. 3. - С. 159-165.

6. Заячук Ю. Українознавчі інституції у системі вищої освіти Канади (провінція Онтаріо) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. пед. - 2002. - Вип. 16. - Ч. 2. - С. 113-120.

7. Заячук Ю. Українська діаспора Канади: від перших шкіл до першої кафедри української мови в університеті // Рідна школа. - 2002. - № 2. - С. 73-76.

8. Заячук Ю. Вищі українознавчі інституції у системі неперервної освіти українців Канади // Наук. вісн. Чернівецького ун-ту. Зб. наук. праць. Педагогіка та психологія. - 2001. - Вип. 127. - С. 57-60.

9. Заячук Ю., Герцюк Д. Українська мова в системі шкільного навчання Канади у по-воєнний період // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. пед. - 2001. - Вип. 15. - Ч. 1. - С. 276-281.

10. Заячук Ю. Місце українознавчих студій у системі вищої освіти Канади // Тези доп. звітної наук. конф. каф. педагогіки (м. Львів, 18 лютого 2003 р.). - Львів, 2003. - С. 58-62.

11. Заячук Ю. Канадський інститут українських студій: історія і сучасність // Тези доп. звітної наук. конф. каф. педагогіки (м. Львів, 19 лютого 2002 р.). - Львів, 2002. - С. 53-56.

Размещено на Allbest.ru