Формування почуття відповідальності у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

БАСЮК НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 37.034

Формування почуття відповідальності у молодших школярів

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Левківський Михайло Васильович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри психології.

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Киричок Віра Андріївна, Інститут проблем виховання АПН України, старший науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання.

Провідна установа: Криворізький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кривий Ріг.

Захист відбудеться 20 грудня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 15 листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь дослідженості проблеми. Поступальна розбудова демократичної української держави ставлять перед сучасною загальноосвітньою школою нове соціальне замовлення у вихованні особистості.

У "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті", Законі України "Про освіту", "Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти" підкреслюється гострота проблем формування таких особистісних якостей, як дисциплінованість, ретельність, працьовитість, сумлінність, бережливе ставлення до всіх видів власності, здатність репрезентувати власну поведінку відповідно до норм демократичного суспільства. Ці особистісні якості найповніше втілені у понятті "відповідальність". Соціальна відповідальність як інтегральна характеристика особистості має стати одним з визначальних чинників сформованості "Я-концепції", а формування почуття відповідальності - нагальним завданням сучасного інституту освіти.

Проблема формування почуття відповідальності розглядається сучасними педагогами у різних аспектах: виховання у школярів відповідального ставлення до навчання досліджувались О. Алферовим, К. Гаджиєвою, Н. Ємісаєвою, О. Розенбергом; зміст виховання відповідальності у процесі суспільно корисної діяльності розкрито у дослідженнях Л. Артеменко, А. Жаворонка, Л. Ітельсона, В. Вихрущ; виховання відповідальності школярів у діяльності шкільного колективу досліджувалось у роботах Т. Веретенко, С. Гагаріної, М. Левківського, Ю. Тамбовкіна, Н. Тена, К. Чорної. Низка дисертаційних досліджень (В. Горовенко, А. Іваненко, Л. Ленчукова, В. Тернопільська, Н. Шевченко) окреслюють напрями виховання відповідальності у старшокласників. Проблеми формування цієї якості в учнів середнього шкільного віку досліджувалися в працях Г. Земченкової, Н. Шевченко, В. Хворостовського.

У контексті обраної проблеми здійснено дослідження з виховання у молодших школярів відповідального ставлення до суспільних обов'язків і праці (С. Гагаріна, Л. Краєва), виховання виконавчості і добросовісності (Р. Жумаканова), виховання відповідальності у навчальній діяльності (З. Васильєва), розвитку гуманних почуттів (В. Киричок, М. Юр'єва), гуманістичного виховання (В. Білоусова, С. Карпенчук, Б. Кобзар, А. Сиротенко, К. Чорна, О. Сухомлинська), взаємин батьків і дітей (О. Докукіна, Л. Повалій, В. Постовий), соціалізації особистості (В. Болгаріна, Т. Бутківська, Р. Охрімчук).

Проте доводиться констатувати, що поза увагою дослідників залишився цілісний підхід щодо формування почуття відповідальності молодших школярів, можливостей педагогічного керування розвитком цього почуття, механізмів його становлення в учнів 1-4-х класів загальноосвітньої школи - періоду сензитивного розвитку моральних якостей (Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець).

Актуальність дослідження зумовлена також суперечністю між об'єктивною потребою у розвитку почуття відповідальності молодших школярів та недостатніми можливостями традиційної виховної системи у його формуванні. Таким чином, соціальне значення проблеми, недостатня її розробленість у педагогічній науці та нагальна потреба шкільної практики й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Формування почуття відповідальності у молодших школярів".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження здійснено в рамках комплексної теми "Соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя" кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №3 від 25.10.1999 року) та узгоджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №1 від 26.01.2000 року).

Об'єктом дослідження є процес морального виховання молодших школярів, його предметом - педагогічні умови формування почуття відповідальності у дітей молодшого шкільного віку у навчально-виховній діяльності.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності, структури почуття відповідальності молодших школярів, розробці та експериментальній апробації педагогічних умов формування цього інтегрального новоутворення дітей у навчально-виховному процесі початкової школи.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування почуття відповідальності молодших школярів успішно здійснюватиметься за дотриманням наступних умов: достатнього осмислення дітьми молодшого шкільного віку знань, норм і правил поведінки, оволодіння прийомами планування, оцінювання, аналізу вчинків і ситуацій, які характеризують моральний обов'язок особистості; розвитку емоційної сфери як основи включення школярів у навчально-пізнавальну та різнобічну позаурочну діяльність, яка ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого підходу; поетапності процесу виховання почуття відповідальності дітей із систематичним діагностуванням і корекцією негативного досвіду.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначені наступні завдання:

1. Розкрити ретроспективу поняття відповідальності школярів у зарубіжній і вітчизняній педагогіці.

2. Обґрунтувати структуру і розробити експериментальну модель формування почуття відповідальності молодших школярів.

3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування цієї інтегральної якості дітей у навчально-виховному процесі початкової школи.

4. Підготувати методичні рекомендації для практичних працівників з проблеми розвитку почуття відповідальності у молодших школярів.

Методологічну основу дослідження складають філософські положення про: ціннісну природу освоєння людиною духовного світу; відповідальність як дію у межах внутрішньої свободи; свободу вибору як прояв морально-духовного ядра особистості; основні положення психолого-педагогічної науки про: розвиток моральних почуттів як результату інтеріоризації суспільних відносин, що регулюються моральними нормами; закономірності формування особистості учня; роль виховання, самовиховання і суспільно значущої діяльності в особистісному зростанні молодших школярів.

Теоретичною основою дослідження є: педагогічні ідеї А. Макаренка, В. Сухомлинського; вчення про закономірності розвитку психіки (Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін); наукові висновки про особливості і закономірності виховання (І. Бех, І. Зязюн, Г. Костюк, О. Сухомлинська); теоретичні розробки з проблеми духовно-морального виховання підростаючої особистості (Т. Алєксєєнко, Л. Бойко, Л. Бондар, Г. Бугайцева, О. Вишневський, В. Киричок, М. Красовицький, С. Литвиненко, Г. Майборода, З. Плохій, В. Постовий, Н. Рєпа, Т. Садова, Г. Тарасенко, Т. Яковенко); положення про роль спеціально організованої діяльності та спілкування у розвитку особистості школяра (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Г. Балл, О. Киричук). Для уточнення вихідних позицій використовувалися положення Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття), "Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті", Закону України "Про освіту", в яких обстоюється ідея особистісно орієнтованого виховання.

З метою розв'язання визначених завдань було використано наступні методи дослідження:

- теоретичні: метод аналізу педагогічної, філософської, соціологічної, етичної, психологічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення досвіду загальноосвітніх шкіл з проблем формування почуття відповідальності молодших школярів; аналіз і синтез результатів експерименту;

- емпіричні: педагогічне спостереження, самоспостереження, опитування (анкетування, бесіди з учнями, вчителями, батьками), психодіагностичне тестування, аналіз продуктів самостійної дитячої творчості, аналіз спеціальних ситуацій, експертна оцінка; педагогічний експеримент;

- праксиметричні методи: аналіз навчально-виховної діяльності; аналіз результатів експерименту: методи математичної обробки отриманих результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі загальноосвітніх шкіл №6, 10 м. Бердичева, Гришковецької ЗОШ Бердичівського району Житомирської області, №12 м. Житомира, №2 м. Новоград-Волинського, №77 м. Києва. Загалом дослідженням було охоплено 310 учнів та 40 вчителів.

Дослідження проводились у кілька етапів.

На першому етапі (1999-2000 рр.) здійснювався теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження: опрацьовано філософську, соціологічну, етичну та історико-педагогічну літературу з метою з'ясування ступеня її розробленості. Опрацьовано теоретичні та методичні матеріали з організації науково-педагогічного дослідження. Проведено пошуковий експеримент, розроблено загальні підходи до вирішення проблеми, понятійний апарат, сформульовано робочу гіпотезу.

На другому етапі (2000-2002 рр.) проведено дослідно-експериментальну роботу, у процесі якої уточнювалась гіпотеза, підтверджувалась актуальність дослідження. Здійснено вивчення, аналіз і узагальнення педагогічної діяльності загальноосвітніх шкіл. Здійснено констатуючий і формуючий етапи експерименту. Розроблено складові експериментальної моделі формування почуття відповідальності молодших школярів.

На третьому етапі (2002-2004 рр.) апробовано експериментальну модель формування почуття відповідальності молодших школярів. Проаналізовано та узагальнено отриманий експериментальний матеріал, сформульовано висновки. Розроблено методичні рекомендації для практичних працівників щодо виховання почуття відповідальності у дітей молодшого шкільного віку.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні структури почуття відповідальності молодших школярів як сукупності компонентів (когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового); розкритті сутнісних характеристик та напрямів формування почуття відповідальності як інтегрального особистісного новоутворення молодших школярів; уточненні якісного рівня формування основних складників почуття відповідальності, виділенні основних етапів цього процесу.

Теоретичне значення дослідження полягає в: здійсненні теоретичного аналізу процесу формування почуття відповідальності; уточненні поняття "почуття відповідальності молодших школярів"; обґрунтуванні критеріїв, показників і рівнів сформованості цього особистісного новоутворення; обґрунтуванні і розкритті педагогічних умов оптимізації формування почуття відповідальності дітей у пізнавальній і позаурочній діяльності початкової школи.

Практичне значення дослідження полягає в узагальненні практичного досвіду формування почуття відповідальності молодших школярів у навчально-виховній діяльності; експериментальній апробації експериментальної моделі формування почуття відповідальності молодших школярів; реалізації особистісно орієнтованих виховних технологій. Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані у виховному процесі початкової школи. Розроблені методичні рекомендації можуть бути застосовані у масовій педагогічній практиці роботи загальноосвітніх шкіл, навчальному процесі педагогічних училищ та вищих навчальних закладів, у післядипломній підготовці та перепідготовці вчителів і вихователів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; використанням комплексу взаємопов'язаних теоретичних і емпіричних методів, що відповідають об'єкту, предмету, меті, завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, системним кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; тривалим особистим практичним досвідом здобувача в галузі морального виховання молодших школярів; позитивними наслідками впровадження результатів дослідження у навчально-виховний процес початкової школи.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснені шляхом публікації праць; виступів з доповідями та науковими повідомленнями на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Іван Огієнко і розвиток освіти, науки, культури" (Київ-Житомир, 2001), "Формування професійної майстерності вчителя в умовах ступеневої освіти" (Київ-Житомир, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді" (Київ, 1999), ІХ Всеукраїнських педагогічних читаннях "Василь Сухомлинський і сучасність: Батьківська педагогіка" (Тернопіль, 2002), регіональних, обласних конференціях, на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів й аспірантів Житомирського державного університету імені Івана Франка, на методичних засіданнях вчителів початкових класів експериментальних шкіл. За матеріалами дисертації підготовлено методичні рекомендації "Розвиток почуття відповідальності в молодших школярів".

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях автора, з них 8 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (295 джерел), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 298 сторінок друкованого тексту, з них 169 сторінок основного тексту, 24 сторінки літератури, 105 сторінок додатків. Робота ілюстрована 11 таблицями, 2 схемами, 7 рисунками на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, завдання, методологію та основні методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, наведено відомості щодо експериментальної бази, висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Теорія і практика виховання почуття відповідальності у молодших школярів" - проаналізовано відповідальність як наукову категорію, розкрито проблему відповідальності у вітчизняній і зарубіжній педагогічній науці, обґрунтовано структуру почуття відповідальності дітей молодшого шкільного віку, досліджено стан проблеми у практиці сучасної початкової школи.

Проблема відповідальності на загальнонауковому рівні знайшла своє відображення у сучасній філософії (А. Бен, Л. Буєва, Н. Головко, О. Дробницький, Є. Ільченков, Дж. Міллер, О. Плахотний, Н. Смеллер, Л. Сохань). Доведено, що відповідальність тісно пов'язана зі свободою прийняття рішень, свободою вибору цілей та методів, прийомів їх досягнення (В. Бичко, В. Марков, І. Надальний, М. Попович, В. Шинкарук, Е. Фромм). Передумовою виникнення відповідальності є можливість вибору; відповідальність виникає як результат здійснення необхідного і належного при відносно вільному виборі шляхів досягнення цілей.

Суттєвим аспектом розгляду відповідальності як філософської категорії є її поєднання з поняттям обов'язку (О. Дробницький, В. Франкл). З одного боку, як об'єктивна оцінка, обов'язок є впровадженням громадянських, суспільних вимог до людини: необхідності працювати, дотримуватися існуючих правил співжиття, виявляти нетерпимість до аморальних вчинків. З іншого боку, обов'язок має суб'єктивний характер, - це усвідомлення людиною вимог суспільства, колективу, внутрішня готовність, здатність свідомо, добровільно наслідувати їх у своєму житті (О. Дробницький). Отже, відповідальність є категорією ширшою, оскільки передбачає не лише необхідність, але й потребу діяти певним чином.

Аналіз соціологічних теорій відповідальності показав її тісний зв'язок з соціалізацією особистості (В. Болгаріна, Е. Еріксон, Н. Мінкіна, В. Сперанський, Т. Парсонс). В етиці відповідальність визначається як здатність людини свідомо, добровільно виконувати певні вимоги й адекватно здійснювати поставлені перед собою завдання (С. Архангельський, В. Гусейнов, В. Дрогобицький, Н. Мінкіна, А. Титаренко). У психології (К. Абульханова-Славська, І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський, Г. Костюк, Л. Колберг, О. Леонтьєв, А. Маслоу, К. Муздибаєв, Ж. Піаже, К. Роджерс, А. Роттер, М. Савчин та ін.) відповідальність тлумачиться як одна з найбільш загальних якостей, як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості, оцінки власних чуттєвих ресурсів, емоційного ставлення до обов'язку, волі.

Виховання відповідальності в учнів загальноосвітніх закладів знайшло своє відображення у педагогіці (З. Борисова, Н. Зуболій, Б. Кобзар, М. Левківський, А. Макаренко, Є. Пустовойтов, В. Савченко, М. Сметанський, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський). Проте необхідно зазначити, що у сьогоденні відсутня система виховання, яка б забезпечила єдність і цілісність процесу формування почуття відповідальності на етапі молодшого шкільного віку. Серед основних недоліків з виховання досліджуваної якості у молодших школярів виявляються: епізодичність та поверховість у роботі з виховання почуття відповідальності у молодших школярів; домінування вербальних методів виховання, недостатній вплив на емоційну сферу дитини; недостатнє вирізнення емоційно-ціннісного компоненту у понятті "відповідальність"; недостатня реалізація принципу індивідуального підходу у здійсненні завдань виховання почуття відповідальності; слабка організація практичної діяльності учнів; ігнорування розвитку самоврядування у дитячому співтоваристві; невідповідність змісту навчальної і позакласної діяльності учнів щодо розвитку у них почуття відповідальності; незабезпеченість кожному учневі активної участі в спільних справах; відсутність різноманітності форм роботи з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів дітей.

Формування почуття відповідальності молодших школярів відбувається на базі особистісних новоутворень, що виникають. Основними серед них є: узагальнення і усвідомлення переживань, виникнення логіки почуттів, внутрішній план дій, рефлексія, довільність психічних процесів і функцій; виникнення відносно стійких форм поведінки і діяльності, активне формування самооцінки як компонента самосвідомості.

Аналіз філософської, етичної, психолого-педагогічної літератури дав можливість з'ясувати зміст поняття "почуття відповідальності", уточнити структуру, а також розробити критерії і показники його сформованості у молодших школярів. Почуття відповідальності молодших школярів ми розуміємо як інтегральне особистісне новоутворення у дітей молодшого шкільного віку, яке виявляється як здатність усвідомлено брати на себе прості навчальні і морально-громадські зобов'язання, чітко дотримуватись їх виконання та передбачати наслідки власних наближених дій.

У структурі почуття відповідальності молодших школярів ми виділяємо когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти.

Когнітивний компонент - це знання і прийняття норм і правил відповідальної поведінки, зобов'язань на рівні групи, соціуму, усвідомлення власних потреб і мотивів поведінки. Знання дозволяють молодшому школяреві подолати обмеженість власного досвіду, допомагають правильно діяти у певній ситуації, передбачати наслідки своєї поведінки, оцінювати дії і вчинки інших людей. Це - "моральний фундамент", який передбачає здатність особистості зробити моральне судження.

Емоційно-ціннісний компонент почуття відповідальності передбачає наявність ціннісних орієнтацій, що відповідають потребам соціуму, виявляє суб'єктивне ставлення дитини до навколишнього світу і до себе самої, що здійснюється насамперед через емоційно позитивне сприйняття. У дослідженні ми намагались, щоб у процесі оволодіння знаннями дитина переживала стурбованість, співпереживання, бажання допомогти іншим, чутливість до емоційного стану іншої людини, тобто викликали емоційне відображення сприйнятого. Молодший шкільний вік виявляється сприятливим для виховання у дитини здібності цінувати особистість людини. Тільки у процесі формування у вихованця цінності людської особистості можна сформувати у нього адекватне оцінювання власної значущості, без якої неможливе його моральне вдосконалення (І. Бех).

Емоційне ставлення в органічній єдності з розумінням дітьми цінності іншої людини, самоцінності стають визначальною спонукою, мотивами для включення в різні види діяльності з метою набуття морального досвіду. Домінуючими потребами молодшого школяра є потреби у спілкуванні з ровесниками і дорослими, у визнанні та оцінці своїх дій, в емоційному контакті, потреба відповідати позитивному еталону поведінки, потреба у турботі про людей, ціннісному ставленню до них. На основі потреб виникають, розвиваються і формуються мотиви. Спонукають молодшого школяра до діяльності мотиви зовнішні (мотиви уникнення соціальних санкцій; мотиви соціального визнання; просоціальні (суспільно значущі) і внутрішні (мотиви самовдосконалення; мотиви взаємодопомоги, співчуття, співпереживання; процесуально-змістові мотиви; мотиви досягнення).

Поведінковий компонент почуття відповідальності передбачає уміння реалізувати знання на практиці, здатність контролювати і корегувати свою поведінку відповідно до норм та вимог суспільства. Формування поведінкового компоненту передбачає утвердження в молодших школярів умінь суб'єкт-об'єктної (вміння спланувати свої дії, уявляти і дотримуватись потрібної послідовності, передбачати можливі наслідки і помилки, контролювати хід дій і результати відповідно до вказівок учителя) і суб'єкт-суб'єктної взаємодії (вміння спілкуватися й співпрацювати з ровесниками, рідними, старшими, вчителями, узгоджувати з ними власні дії; емпатійні вміння; вміння самооцінки та адекватної оцінки дій інших з опорою на громадську думку колективу та ін.). При цьому учні проявляють самостійність, наполегливість, точність, а також ініціативу, яка органічно пов'язана з відповідальністю.

У другому розділі - "Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов формування почуття відповідальності у молодших школярів" - визначено рівні сформованості почуття відповідальності у дітей молодшого шкільного віку, здійснено експериментальну перевірку педагогічних умов формування цієї інтегральної якості, охарактеризовано динаміку розвитку почуття відповідальності у молодших школярів.

Констатуючий етап експерименту показав, що для сучасних молодших школярів характерним є недостатнє розуміння самої сутності поняття відповідальності, неможливість виявити внутрішні детермінанти цієї категорії, недостатнє оволодіння прийомами планування й оцінювання вчинків, стимулювання проявів відповідальності з боку батьків і педагогів, недотримання ними умов виховання, за яких відбувається повноцінний розвиток почуття відповідальності.

На основі результатів теоретичного аналізу і моделювання нами виявлені критерії, показники та рівні розвитку почуття відповідальності молодших школярів. До критеріїв ми віднесли: усвідомлення і міцність знань стосовно відповідальності людини та її місця у соціумі; орієнтацію на суспільні цінності, стійкість і усвідомленість внутрішніх мотивів, їх дієвість; точність умінь, вчинків і дій особистості молодшого школяра щодо виконання індивідуальних зобов'язань.

Під показниками сформованості почуття відповідальності молодших школярів ми розуміємо особливості виявлення кожного з його компонентів. До показників когнітивного компоненту ми віднесли: знання норм, цінностей соціуму, їх адекватне сприйняття і зіставлення з ними власної поведінки; розуміння норм, правил, мотивів відповідальної поведінки; спроможність дати морально-етичну оцінку людським вчинкам. Емоційно-ціннісний компонент визначається позитивним емоційним сприйняттям себе, оточуючих, довкілля; наявністю інтересу і позитивно емоційного ставлення до зобов'язань; переживанням успіху чи неуспіху власних дій; бажанням активно включатися у різні види діяльності; виявленням внутрішніх мотивів; здатністю до співпереживання, співчуття. У поведінковому компоненті суттєвим є виявлення умінь суб'єкт-об'єктної (планування, регулювання, самоконтроль) і суб'єкт-суб'єктної (здатність до спілкування, навички міжособистісної взаємодії, навички колективного обговорення підсумків роботи, критичного ставлення до власних практичних дій та адекватних оцінок дій інших) взаємодії; виявлення наполегливості, організованості, самостійності, ініціативи; здатність до самоаналізу і самооцінки; саморегуляція та самокорекція вчинків та поведінки. За цих умов нами виділено три рівні сформованості почуття відповідальності: високий, середній, низький.

Високий рівень (14,2% респондентів КГ, 15,5% респондентів ЕГ) характеризує учнів, що знають норми і правила відповідальної поведінки, усвідомлюють доцільність їх дотримання. Молодші школярі вміють оцінити власну поведінку, вчинки відповідно до загальноприйнятих норм моралі. Внутрішні мотиви активні і стійкі (іноді недостатньо стійкі). Такі школярі із задоволенням виконують громадські доручення, беруть активну участь у різних видах діяльності, зацікавлюють інших. Проявляють ініціативу, пропонують шляхи вирішення завдань, творчо підходять до справ, наполегливі, досягають успішного результату. В спілкуванні орієнтуються на інших, вміють відчути необхідність допомоги, характеризуються яскраво вираженою емпатією. Їх вирізняє здатність до самокорекції і саморегуляції власних дій і вчинків.

Середній рівень (40,2% респондентів КГ, 46,6% респондентів ЕГ) характерний для учнів, які мають поверхові, нечіткі знання про норми і правила відповідальної поведінки. Орієнтуються на моральні норми, дотримуються їх, але тільки при дії зовнішнього контролю; не завжди можуть адекватно оцінити власну поведінку. Для цієї групи дітей характерна зовнішня організація мотиваційного процесу; внутрішня мотивація виявляється вибірково. Внутрішні мотиви нестійкі. Школярі беруть активну участь у різних видах діяльності, але не зацікавлюють інших. Вони мають недостатньо розвинену емпатію, приходять на допомогу лише рідним і друзям, до інших людей можуть бути байдужими, неуважними. Самокорекція власних дій, учинків не завжди присутня, а саморегуляція нестабільна.

Діти, віднесені до низького рівня (45,6% респондентів КГ, 37,9% респондентів ЕГ), мають інтуїтивні, деякі знання про правила відповідальної поведінки. Моральні норми не є для них цінністю. Мотиви поведінки вирізняються егоцентричною спрямованістю (орієнтація на власні інтереси). Молодші школярі характеризуються байдужим ставленням до виконання завдань. Взявшись за справу, навіть цікаву для них, не доводять її до кінця, ініціативи і самостійності не виявляють. Діяльність регулюється переважно вимогами старших, зовнішніми стимулами і спонуканнями. Здатність до емпатії є нерозвинутою, прагнуть не помічати ситуації, коли необхідно допомогти одноліткам і дорослим, і лише на прохання надають допомогу. Самокорекція та саморегуляція поведінки у них або відсутні, або ситуативні.

Результати констатуючого етапу експерименту дали підстави оцінити загальний рівень сформованості почуття відповідальності молодших школярів як такий, що потребує подальшого розвитку.

Значні потенційні можливості для розвитку когнітивного та емоційно-ціннісного компонентів почуття відповідальності молодших школярів мають предмети гуманітарного циклу ("читання", "Я і Україна", "природознавство"). Аналіз навчальних програм і підручників показав, що окремі аспекти розвитку почуття відповідальності знайшли у них певне відображення. Проте невелика чисельність та розташування текстового матеріалу призводять до непослідовного, фрагментарного, а іноді й неточного засвоєння знань про відповідальність.

У процесі формуючого етапу експерименту була реалізована експериментальна модель формування почуття відповідальності молодших школярів (Рис. 1).

Програма формуючого етапу експерименту включала використання певної системи форм і методів розвитку почуття відповідальності в експериментальних групах. Використання особистісно орієнтованих технологій (пропедевтичний курс, психолого-педагогічний тренінг, метод досліджень, перевтілення, доброчинна діяльність) дозволило зміцнити динаміку зростання всіх компонентів почуття відповідальності.

Розроблений нами пропедевтичний курс "Сходинки до відповідальності" включав спільні для кожного класу розділи: "Сутність почуття відповідальності", "Виховання почуття обов'язку у початковій школі", "Розвиток почуття відповідальності у родині". Завдання пропедевтичного курсу полягали у: знайомстві молодших школярів із загальнолюдськими моральними нормами та істотними ознаками відповідальності; розвитку емоційно-мотиваційної сфери, адекватної оцінної діяльності, спрямованої на аналіз власного поводження і вчинків оточуючих людей; формуванні потреби розуміти іншого і поважати його позицію, розвитку здатності до емпатії; навчанні дітей поважати себе, вірити в свої сили і творчі можливості; включенні дітей у різні види колективної діяльності, в яких формується творчий образ відповідальної людини, виробленні звички вчасно та якісно виконувати доручення і нести відповідальність за власні вчинки; навчанні прийомам самоконтролю і самовиховання; розвитку активності, самостійності, організаторських здібностей; корекції у дітей проявів безвідповідальності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Експериментальна модель формування почуття відповідальності молодших школярів

Структура занять передбачала читання художніх творів різних жанрів, бесіди, розповіді, сюжетно-рольові, ситуативно-рольові, ділові ігри, ігри-мандрівки, змагання, конкурси, імітаційні вправи, завдання психолого-педагогічного тренінгу, драматизації, вправи проекційно-виховного характеру (тренувальні завдання "Як ти вчиниш, коли...", складання порад щодо виконання домашніх завдань, написання листів казковим героям з метою корекції їхньої поведінки), тематичне малювання, колективні творчі справи, анкетування, тестування, виготовлення поробок для вихованців дитячого садка. Поряд із вказаними вправами школярам пропонувались завдання для розвитку мислення, уваги, пам'яті, сприйняття, уяви та творчих здібностей дітей, які сприяли розвитку і зміцненню почуття відповідальності.

На заняттях з курсу "Сходинки до відповідальності" проводився психолого-педагогічний тренінг, який спрямовувався на розвиток соціально-психологічної культури особистості молодшого школяра. Він здійснювався у формі вправ на самопізнання, етюдів на розпізнавання і тренування різних емоційних станів, вправ на перевтілення, аналізу проблемних поведінкових ситуацій. Тренінг використовувався нами для того, щоб захопити учнів пізнанням себе й однокласників, допомогти їм усвідомити не лише свою спільність з іншими людьми, але й свою відмінність від них, знайти свою "точку опори" для особистого самовдосконалення. Це давало змогу розвивати психологічну спостережливість молодших школярів, вміння дивитися на ситуацію, що виникла, очима партнера, здатність до емпатії. Разом з тим учні вчилися рефлексії, отримували відомості про деякі свої психічні властивості, своє "Я".

Формуванню уявлень і знань молодших школярів сприяла робота клубу позакласного читання "Азбука відповідальності", в ході якої учні опрацьовували дитячі твори з проблеми розвитку почуття відповідальності. Значну увагу ми приділяли яскравим художнім образам, які повинен сприйняти, зрозуміти і пережити кожен учень. Опанування пропонованого нами навчального матеріалу дає школярам уявлення, необхідні для створення морального зразка, вони мають змогу порівнювати відомі їм вчинки дорослих чи однолітків з власними або фактами, викладеними в текстах.

Для успішного формування умінь суб'єкт-об'єктної і суб'єкт-суб'єктної взаємодії, організаторських умінь, розвитку самостійності, ініціативності було впроваджено учнівське самоврядування. Нами враховувалось те, що молодші школярі ще не мають достатніх умінь і навичок для самостійного виконання усіх функцій самоврядування.

Робота секторів самоврядування передбачала організацію взаємодопомоги у навчанні, консультаційну допомогу, участь у проведенні предметних тижнів, місячників, конкурсів, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, за виконанням учнями режиму дня. Члени секторів слідкували за охайним поводженням з книжками, організовували виставки кращих читацьких щоденників, допомагали бібліотекарю школи у підготовці тематичних виставок, оформляли "Куточок любителя книг", відповідали за роботу "книжчиних лікарень", брали участь у чергуванні по школі.

Утвердженню в учнів дбайливого ставлення до природи, почуття відповідальності за її збереження сприяли такі види робіт: догляд за шкільними квітниками та кімнатними рослинами в зеленому куточку класу, вирощування розсади овочевих культур чи квітів в умовах класного приміщення, збирання насіння та плодів для пернатих, розвішування шпаківень, регулярна підгодівля птахів узимку, виготовлення геобаріїв дикорослих рослин, книжок-розкладок про рослини і тварини, створення місцевої Червоної книги, фільмів про природу для іграшкового телевізора. Зарекомендували себе й тематичні бесіди, традиційні ранки "Свято врожаю", "Конкурс квітів", "Природа і ми", ігри природоохоронної тематики. Робота секторів спрямовувалась на залучення молодших школярів до шефської роботи, доброчинної діяльності (шефство над вихованцями дитячого садка, над ветеранами Великої Вітчизняної війни і праці, виступи з концертами в будинку пристарілих, діяльність по охороні пам'ятників загиблим воїнам). З допомогою батьків учні досліджували родинні корені, вивчали звичаї, традиції роду. Для формування родинних почуттів, почуття відповідальності за членів своєї родини у початковій школі систематично організовувались родинні свята "Роде наш прекрасний", "Кольори нашого роду", "Мама як берегиня роду", оформлення альбомів, фотоколажів "Мій родовід", виставки "Бабусиними, маминими, моїми руками".

Аналіз результатів підсумкового етапу експерименту дозволив підтвердити, що реалізація експериментальної моделі формування почуття відповідальності, основними функціями якої є пізнавальна, спонукальна, діяльнісна і корекційна, забезпечила суттєві зрушення у когнітивній і емоційній сферах молодших школярів. Дещо нижчими є показники мотиваційної та діяльнісної сфер.

У процесі експериментальної роботи обґрунтовано і визначено педагогічні умови формування почуття відповідальності молодших школярів. Серед них: спрямованість виховного процесу на розвиток особистісних цінностей, що зумовлюють відповідальну поведінку; насичення виховуючого середовища емоційним фоном доброзичливості, взаєморозуміння і співробітництва; достатнє осмислення дітьми молодшого шкільного віку знань, норм і правил поведінки, оволодіння прийомами планування, оцінювання, аналізу вчинків і ситуацій, які характеризують моральний обов'язок особистості; розвиток емоційної сфери, внутрішньої мотивації; включення молодших школярів у різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальну, предметно-перетворювальну, комунікативну, оцінно-орієнтаційну, доброчинну) з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей; координація життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; поетапний розвиток почуття відповідальності дітей із систематичним діагностуванням і корекцією негативного досвіду; єдність зусиль батьків і педагогів у вихованні почуття відповідальності молодших школярів.

Порівняння результатів констатуючого та підсумкового етапів експерименту показали позитивні якісні зміни у формуванні особистісного новоутворення за всіма критеріями і показниками (Табл. 1).

Таблиця 1. Рівні сформованості почуття відповідальності у молодших школярів (у %)

Наочно динаміка процесу зміни рівнів сформованості почуття відповідальності представлена у вигляді діаграми (Рис. 2).

Рис. 2. Динаміка рівнів сформованості відповідальності у молодших школярів.

Більш високий рівень сформованості почуття відповідальності учнів експериментальних класів порівняно з молодшими школярами контрольних класів є значно вищим, тому що в останніх здійснювалась традиційна навчально-виховна діяльність.

З метою перевірки визначених результатів дослідження ми використали метод статистичної обробки, запропонований Р. Нємовим, що має назву ч ²-критерій, і отримали наступні результати. За показниками молодших школярів контрольних класів до і після експерименту величина ч²-критерію становила 2,56, що менше відповідного табличного значення m-1=2 ступенів свободи, що становить 5,99 при вірогідності припущеної помилки менше, ніж 0,05%. Отже, експериментальне вимірювання показало, що традиційна навчально-виховна діяльність недостатньо забезпечує молодших школярів уміннями та навичками відповідальної поведінки. За показниками молодших школярів експериментальних класів величина ч ²-критерію становила 34,63, що більше відповідного табличного значення, яке дорівнює 13,82 при вірогідності припущеної помилки менше, ніж 0,001%. Таким чином, отримані дані дозволяють говорити про ефективність використаної на етапі формування системи виховних впливів.

почуття відповідальність школяр виховний

ВИСНОВКИ

Загалом результати дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дали змогу зробити наступні висновки:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми відповідальності та вивчення сучасного стану проблеми у практиці початкової школи дає підстави стверджувати про невідповідність між достатньо високим рівнем теоретико-методичної розробки їх філософських, соціологічних, етичних, психолого-педагогічних, організаційних аспектів і недостатнім рівнем практичного впровадження у навчально-виховний процес початкової школи системи педагогічних заходів, спрямованих на формування почуття відповідальності у молодших школярів. Виявлено, що у реальній практиці початкової школи відсутні достатні педагогічні умови, зміст і засоби ефективного розвитку цієї якості у молодших школярів.

2. На основі теоретичного аналізу поняття "відповідальність" уточнено сутність поняття "почуття відповідальності молодших школярів". Під почуттям відповідальності молодших школярів ми розуміємо інтегральне особистісне новоутворення у дітей молодшого шкільного віку, яке виявляється як здатність усвідомлено брати на себе прості навчальні, морально-громадські зобов'язання, чітко дотримуватись їх виконання та передбачати наслідки власних наближених дій.

3. У структурі почуття відповідальності дітей молодшого шкільного віку ми виділяємо когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти, котрі у реальному навчально-виховному процесі чітко взаємодіють, утворюючи системну цілісність. Відповідно до структури розроблені критерії сформованості почуття відповідальності у цьому віці. Основними серед них є: усвідомлення і міцність знань стосовно відповідальності людини та її місця у соціумі; орієнтація на суспільні цінності, стійкість і усвідомленість внутрішніх мотивів, їх дієвість; точність умінь, вчинків і дій особистості молодшого школяра щодо виконання індивідуальних зобов'язань. На основі показників основних критеріїв сформованості почуття відповідальності молодших школярів виділено високий, середній та низький рівні його розвитку та виявлено дитячі групи, які відповідають узагальненим характеристикам кожного рівня.

4. Доведено, що формування почуття відповідальності у молодших школярів зумовлюється усвідомленням дітьми цінності іншої людини і власної значущості, а також отриманням достатнього обсягу моральних знань і прийняттям норм і правил відповідальної поведінки. Емоційне ставлення в органічній єдності з розумінням дітьми цінності іншої людини, самоцінності стають визначальною спонукою, мотивами для включення в різні види діяльності з метою набуття морального досвіду. Це передбачає утвердження у молодших школярів умінь суб'єкт-об'єктної і суб'єкт-суб'єктної взаємодії, особливо вмінь співпрацювати з ровесниками, рідними, старшими, вчителями, узгоджувати з ними власні дії; емпатійних умінь; умінь самооцінки та адекватної оцінки дій інших з опорою на громадську думку колективу. Тим самим моральні норми завдяки інтеріоризації перетворюються на внутрішню вимогу дитини до самої себе, що дозволяє реалізуватися без контролю і тиску ззовні.

5. Встановлено, що процес формування почуття відповідальності молодших школярів ефективно здійснюється при дотриманні певних педагогічних умов: спрямованості виховного процесу на розвиток особистісних цінностей, що зумовлюють відповідальну поведінку; насичення виховуючого середовища емоційним фоном доброзичливості, взаєморозуміння і співробітництва; достатнього осмислення дітьми молодшого шкільного віку знань, норм і правил поведінки, оволодіння прийомами планування, оцінювання, аналізу вчинків і ситуацій, які характеризують моральний обов'язок особистості; розвитку емоційної сфери, внутрішньої мотивації; включення молодших школярів у різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальну, предметно-перетворювальну, комунікативну, оцінно-орієнтаційну, доброчинну) з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей; координації життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; поетапного розвитку почуття відповідальності дітей із систематичним діагностуванням і корекцією негативного досвіду; єдності зусиль батьків і педагогів у вихованні почуття відповідальності молодших школярів.

6. За результатами дослідно-експериментальної роботи встановлено, що оптимізації розвитку почуття відповідальності молодших школярів слугує використання особистісно орієнтованих технологій (вивчення пропедевтичного курсу "Сходинки до відповідальності", психолого-педагогічний тренінг, робота клубу позакласного читання "Азбука відповідальності", організація самоврядування, включення у різні види діяльності (навчально-пізнавальну, предметно-перетворювальну, комунікативну, оцінно-орієнтаційну, доброчинну)), які через мотиваційні чинники призводять до того, що в учнів відбувається присвоєння соціально-морального досвіду.

7. Результати дослідження виявили високу виховну ефективність розробленої нами експериментальної моделі формування почуття відповідальності молодших школярів, про що свідчать кількісні показники респондентів експериментальних класів (високий рівень - 15,5% до експерименту і 32,1% після проведеної роботи; середній відповідно 46,6% і 54,3% і низький - 37,9% і 13,6%). Це підтвердило достовірність робочої гіпотези щодо можливості керування цим процесом в умовах початкових класів загальноосвітньої школи.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів самої проблеми. У зв'язку з тим, що третина молодших школярів Житомирської області проживає в умовах посиленого радіологічного контролю, виникає потреба у розробці корекційних технологій формування у них почуття відповідальності. Також постає проблема у виявленні та реалізації наступності щодо утвердження почуття відповідальності дітей дошкільного віку та шестирічних першокласників.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Басюк Н.А. А.С. Макаренко про виховання відповідальності // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. - К.: НПУ, 2000. - С.3-7.

2. Басюк Н.А. Загальнонаукове розуміння відповідальності особистості / Вісник Житомирського педагогічного університету. - Вип.6. - Житомир, 2000. - С.257-259.

3. Басюк Н.А. Іван Огієнко і виховання почуття відповідальності у дітей // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Вип.9. - Житомир, 2002. - С.132-134.

4. Басюк Н.А. Корекція почуття відповідальності молодших школярів // Початкова школа. - 2004. - №3. - С.7-9.

5. Басюк Н.А. Педагогічні умови виховання почуття відповідальності в учнів 1-4 класів // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Вип.24. - Житомир, 2005. - С.92-94.

6. Басюк Н.А. Проблема відповідальності в історії педагогічної думки // Науково-педагогічний пошук молодих дослідників: 36. наук. праць / За ред. О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченка. - Житомир: ЖДПУ, 2000. - С.53-56.

7. Басюк Н.А. Самоврядування як технологія формування почуття відповідальності молодших школярів // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Випуск 13. - Житомир, 2003. - С.105-108.

8. Басюк Н.А. Формування морального досвіду дітей молодшого шкільного віку // Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: Збірник науково-методичних праць / Ред. кол. Дубасенюк О.А. та ін. - К.: ІЗМН. - Житомир. держ. пед. інститут, 1999. - С.116-118.

9. Басюк Н.А. Макаренко і розвиток почуття відповідальності у дітей // Національна освіта у контексті творчості А.С. Макаренка: 36. наук. праць / За ред. проф. М.В. Левківського. - Житомир: ЖЦНТЕІ, 2003. - С.42-46.

10. Басюк Н.А. Почуття відповідальності в учнів 1-4 класів: засади виховання: Навчально-методичний посібник / За ред. проф. Левківського М.В. - Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2004. - 158 с.

11. Басюк Н.А. Розвиток почуття відповідальності в молодших школярів: Методичні рекомендації. - Житомир: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2003. - 100 с.

12. Басюк Н.А. Формування морального досвіду у дітей // Актуальні питання навчання та виховання учнівської молоді (соціально-педагогічний аспект). - Житомир, 1999. - С.54-55.

13. Басюк Н.А. Формування моральної культури молодших школярів. Педагогічні основи виховної діяльності в дитячих громадських організаціях України / Відп. ред. В.Є. Литньов. - Житомир: Поліграфічний центр Житомирського педінституту, 1998 - С.39-41.

АНОТАЦІЯ

Басюк Н.А. Формування почуття відповідальності у молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07. - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню актуальності проблеми формування почуття відповідальності у молодших школярів. У роботі теоретично обґрунтована та експериментально доведена структура почуття відповідальності, основними складниками якої є когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти; визначені та експериментально перевірені критерії і рівні сформованості даного новоутворення; відображено процес і результати експериментального дослідження формування почуття відповідальності.

Педагогічними умовами формування почуття відповідальності молодших школярів є: спрямованість виховного процесу на розвиток особистісних цінностей, що зумовлюють відповідальну поведінку; насичення виховуючого середовища емоційним фоном доброзичливості, взаєморозуміння і співробітництва; достатнє осмислення дітьми молодшого шкільного віку знань, норм і правил поведінки, оволодіння прийомами планування, оцінювання, аналізу вчинків і ситуацій, які характеризують моральний обов'язок особистості; розвиток емоційної сфери, внутрішньої мотивації; включення молодших школярів у різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальну, предметно-перетворювальну, комунікативну, оцінно-орієнтаційну, доброчинну) з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей; координація життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; поетапний розвиток почуття відповідальності дітей із систематичним діагностуванням і корекцією негативного досвіду; єдність зусиль батьків і педагогів у вихованні почуття відповідальності молодших школярів.

Ключові слова: відповідальність особистості, почуття відповідальності, молодші школярі, учнівське самоврядування.

АННОТАЦИЯ

Басюк Н.А. Формирование чувства ответственности у младших школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности: 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины, г. Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию актуальной проблемы формирования чувства ответственности у младших школьников. Изучение состояния проблемы формирования чувства ответственности в психолого-педагогической науке свидетельствует о том, что большинство исследований посвящены изучению отдельных аспектов указанной проблемы: воспитанию у школьников ответственного отношения к учебе, воспитанию ответственности в процессе общественно полезного труда, воспитанию данного качества у старшеклассников, в учеников среднего школьного возраста. Чувство ответственности мы рассматривали как интегральное личностное новообразование у детей младшего школьного возраста, проявляющееся как способность сознательно возлагать на себя простые учебные, морально-общественные обязанности, четко соблюдать их выполнение и предусматривать результаты собственных действий.

В соответствии с целью и гипотезой исследования теоретически обоснованы сущность, структура чувства ответственности младших школьников, основными компонентами которой являются когнитивный, эмоционально-ценностный и поведенческий, определены критерии и показатели его сформированности, исследовано состояние чувства ответственности у современных младших школьников, определены его особенности и уровни сформированности. Критериями выступают: осознанность и прочность знаний касаемо ответственности человека и ел места в социуме; ориентация на общественные ценности, стойкость и осознанность внутренних мотивов, их действенность; точность умений, поступков и действий личности младшего школьника относительно исполнения индивидуальных обязанностей.