Теоретичні та методичні засади формування соціоекономічної культури студентів вищих навчальних закладів

Обґрунтовано, що разом із дотриманням загальних принципів навчання (відповідності результатів навчання і виховання до державних стандартів вищої освіти; відповідності змісту вищої освіти до сучасних і прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної сфери й інформаційних технологій; єдності пізнавальної, виховної і розвивальної функцій навчання; проблемності; єдності навчальної, науково-дослідницької та громадської діяльності; індивідуалізації; єдності педагогічної, психологічної і фізіологічної доцільності застосування комп'ютерних форм навчання тощо) у формуванні СЕК необхідно виділяти спеціальні принципи, які ми об'єднали у дві групи.

До групи принципів моделювання і реалізації процесів соціалізації ми віднесли принципи: професійної спрямованості; відповідності соціокультурного рівня фахівців до вимог, що ставляться сферою їхньої професійної діяльності, а також до вимог забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці; прямого і зворотного зв'язку навчальної діяльності із реальною соціально-економічною складовою професійної діяльності майбутніх фахівців.

В окрему групу об'єднуються принципи, які визначають неперервність процесу формування СЕК студентів: координації адміністративної та навчально-виховної діяльності (деканатів, різних кафедр і громадських організацій) для досягнення узгодженості освітньої політики в процесі формування СЕК студентів; наступності робочих програм різних навчальних курсів і педагогічних технологій у процесі формування СЕК студентів для забезпечення безперервної послідовності формування соціально-економічних знань, умінь і навичок, системи цінностей СЕК. До того ж, це - принцип єдності професійної та соціально-економічної підготовки; систематичності і послідовності формування СЕК; принцип вертикальної неперервності процесу формування СЕК, який передбачає включення технологій формування СЕК до профорієнтаційної роботи та до роботи з випускниками ВНЗ.

У дослідженні проаналізовано організаційні форми, які доцільно застосовувати під час формування СЕК студентів. Ними є, як традиційні - проблемні лекції і семінари, імітаційні та ситуаційні ігри, наукові семінари, науково-практичні проблемні практикуми, електронне навчання, обчислювальні практикуми, індивідуальна і самостійна робота студентів, обчислювальна, педагогічна і виробнича практика, консультації, науково-дослідницька і громадська робота студентів, так і спеціальні - впровадження змістових модулів культурного спрямування (ЗМКС), електронні самопідготовки та тестування, кураторські години-диспути з питань комунікативної, корпоративної, інформаційної культури, наукові співсемінари студентів та школярів з проблем соціоекономічної культури, наукові співсемінари студентів та випускників з питань історії виникнення СЕК та її формування.

Функціонування факторів, реалізація принципів, застосування організаційних форм і методів формування СЕК студентів нерозривно пов'язане з наявністю необхідних педагогічних умов. У дослідженні доведено, що реалізація стратегічних цілей формування СЕК майбутніх фахівців може здійснюватися лише за умов: 1) наявності відповідного навчального, науково-методичного, інформаційного особистісно-орієнтованого середовища. Мова йде про створення у ВНЗ такого середовища, у якому можна ефективно формувати і розвивати необхідні якості майбутніх фахівців; 2) неперервності (як горизонтальної, так і вертикальної) педагогічного впливу на рівень СЕК особистості студентів.

У перебігу дослідження велика увага приділялася створенню системи діагностики результатів формування СЕК студентів, яка ґрунтувалася на понятті «ключових компетенцій» фахівців. При співвіднесенні наведених вище стратегічних цілей, дидактичних принципів і функцій процесу формування СЕК майбутніх фахівців із педагогічними завданнями дослідження доведено, що ключові компетенції СЕК майбутніх фахівців необхідно диференціювати за трьома напрямками: ключові компетенції когнітивного компонента СЕК, ключові компетенції соціоекономічного мислення та ключові компетенції мотиваційно-ціннісного компоненту СЕК, які, відображаючись у цінностях комунікативної, корпоративної, інформаційної культури та культури споживання, становлять систему діагностики рівня сформованості компонентів соціоекономічної культури майбутніх фахівців.

У розділі досліджуються проблеми формування окремих компонентів соціоекономічної культури. Так, завданням формування когнітивного компонента СЕК є: формування ключових компетенцій когнітивного компонента через підвищення продуктивного та системно-творчого рівня засвоєння узагальнених, суспільно-значимих соціально-економічних знань (СЕЗ); поглиблення сутності СЕЗ через наповнення їх змістом реальних соціально-економічних фактів, явищ, процесів; формування внутрішньої мотивації оволодіння узагальненими соціально-економічними знаннями, уміннями, навичками; підвищення рівня пізнавальної активності студентів; формування умінь і навичок роботи з інформацією; розвиток самостійності, ініціативності, творчості у процесі оволодіння узагальненими соціально-економічними знаннями, уміннями, навичками. Основними вимогами до формування соціоекономічного мислення є зв'язок навчання з практичною діяльністю соціально-економічної спрямованості, виділення головних наукових і професійних проблем, проблемність, посилення міжпредметних зв'язків, зростання ролі самостійної науково-дослідної роботи студентів.

Формування соціоекономічного мислення студентів (розвиток операцій та якостей мислення) у навчальній роботі найтіснішим чином пов'язане зі створенням системи прийомів навчальної діяльності соціоекономічної спрямованості, навички застосування яких необхідні майбутнім фахівцям в реалізації соціально-економічної складової професійної діяльності. Система прийомів соціоекономічної спрямованості ґрунтується на навичках вибору із альтернатив, основними етапами якого є описання простору всіх можливих варіантів дії; оцінювання альтернативних способів дії і можливості їхнього здійснення; оцінювання правильності зробленого вибору.

Виявлено цілі формування мотиваційно-ціннісного компонента СЕК. Це - посилення впливу вищої школи на формування нових культурних цінностей українського суспільства в умовах недосконалості системи минулих духовних цінностей; формування національних духовно-моральних культурних орієнтирів, що виконували б об'єднуючу роль; науково-педагогічне осмислення питань співвідношення і взаємодії особистого і суспільного економічних інтересів; зменшення духовного відчуження молоді від навчальних закладів; нейтралізація впливу на формування культурних цінностей майбутніх фахівців з боку соціально незрілих «неформальних» інститутів.

Вимогами до формування мотиваційно-ціннісного компонента СЕК виступають: спрямованість виховної роботи у ВНЗ на збереження та зміцнення психічного, духовного, фізичного і соціального благополуччя студентів; відкритість цілей, функцій, змісту і форм освітньо-виховного процесу; свобода вибору, що дозволяє кожному студенту самореалізуватися через інваріантні, варіативні та персоніфіковані програми і курси соціокультурного спрямування, через широке співробітництво ВНЗ з громадськими організаціями безпосередньо і через мережу Інтернет, через широке самоврядування студентів і викладачів; гуманізація педагогічної взаємодії викладачів і студентів (визнання самоцінності і неповторності кожної особистості, пріоритет суб'єкт-суб'єктних відношень педагогів і студентів, спрямованість освітньо-виховного процесу на саморозвиток і самореалізацію студентів і викладачів ВНЗ). У цьому контексті формування підсистеми цінностей комунікативної культури в студентів ґрунтується на орієнтації суб'єктів соціально-економічних відношень на конструктивний результат; готовності до врегулювання конфліктів; підтримці етичних принципів побудови побутових, виробничих, бізнесових, організаційних стосунків. Доведено, що найретельнішої корекції навчально-виховного процесу вимагає завдання формування цінностей корпоративної культури, що вимагає вирішення проблеми зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції майбутніх фахівців, розвиток в студентів прихильності до колективної праці і в той же час орієнтації на самостійну діяльність, коректності у колективному спілкуванні. Формування підсистеми цінностей інформаційної культури потребує поглиблення інформаційно-культурного змісту навчання, розробки інформаційних засад кожної навчальної дисципліни, створення інформаційної бази професії, глибокої комп'ютеризації навчального процесу та інтенсивного використання нових інформаційних технологій у навчанні. Аналіз нормативних документів та науково-педагогічної літератури дозволив виділити три основних напрямки діяльності з виховання цінностей інформаційної культури студентів: поглиблення знань про сутність і специфіку функціонування соціально-економічної інформації в суспільстві; роз'яснення механізму інформаційного обміну та його специфічних особливостей; озброєння студентів уміннями та навичками використання інформаційних ресурсів під час реалізації соціально-економічної складової професійної діяльності.

У четвертому розділі «Експериментальна перевірка технології формування соціоекономічної культури студентів» проаналізовано вимоги до організації експериментальної діяльності, обґрунтовано науково-методичне забезпечення технології формування соціоекономічної культури студентів, проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Під час експериментальної роботи з формування соціоекономічної культури майбутніх фахівців здійснювалася перевірка функціонування науково-методичної системи формування СЕК студентів в декілька етапів: було проведено розвідувальний, констатуючий, формуючий (з елементами варіативного) та контрольний експерименти.

Основними завданнями розвідувального експерименту були: вивчення науково-практичних засад досліджуваної проблеми; діагностика розуміння сутності СЕК студентами та викладачами, усвідомлення ними необхідності розвитку рівня СЕК та шляхів її формування у навчально-виховному процесі; виявлення джерел соціально-економічної інформації та узагальнених соціально-економічних знань, якими переважно користуються сучасні студенти; з'ясування ставлення до рівня особистої соціоекономічної культури та усвідомлення власного соціокультурного розвитку студентами. Під час проведення розвідувального експерименту також здійснювалося проектування навчально-методичного, інформаційного та матеріального середовища проведення експерименту, розподілялися завдання між викладачами, проводилася робота, яка сприяла формуванню готовності викладачів до участі в експерименті та поглибленню усвідомлення актуальності і практичної значимості експериментально-дослідних завдань.

Головною метою констатуючого експерименту було з'ясування в студентів - учасників експерименту вихідного рівня засвоєння узагальнених соціально-економічних знань (було обґрунтовано ідентифікаційний, репродуктивний, продуктивний та системно-творчий рівні засвоєння СЕЗ); вихідного рівня розвитку якостей соціоекономічного мислення (було обґрунтовано низький, достатній, високий та винятково високий рівні); вихідного рівня сформованості мотиваційно-ціннісного компонента СЕК (було обґрунтовано чотири рівні - формальної орієнтації, визнання, підтримки та усвідомленого наслідування). Для оцінки рівня сформованості компонентів СЕК було розроблено квантифікаційні (кількісні) показники, які надають можливість поставити у відповідність кожній якісній ознаці сформованості СЕК визначений кількісний вимірювач. Для підсумовування результатів констатуючого експерименту було введено початковий показник , відповідно до якого визначалися чотири рівні сформованості цілісного феномена соціоекономічної культури студентів.

Для визначення ми користувалися анкетуванням, комп'ютерним тестуванням, методом колективних експертних оцінок. При значенні з інтервалу констатувався незадовільний рівень розвитку СЕК, якщо - задовільний, при - добрий, та відмінний, якщо набувало значення в інтервалі . Під час дослідження початкового рівня СЕК в студентів - учасників експерименту констатовано, що як в контрольних, так і в експериментальних групах більшість студентів (в середньому 65%) мають задовільний або незадовільний рівень сформованості СЕК. Лише незначна кількість студентів (в середньому 5-9%) мала найвищий рівень розвитку СЕК.

Отже, результати, отримані під час констатуючого експерименту, зумовили розробку технології формування СЕК, яка передбачала: впровадження ЗМКС у навчальні дисципліни; поглиблення соціально-економічного змісту навчальних дисциплін природничо-наукового циклу; участь студентів у плануванні навчальної та позанавчальної діяльності соціально-економічного спрямування; формування навичок економіко-математичного моделювання; підвищення рівня розвитку якостей соціоекономічного мислення; формування прийомів навчальної діяльності соціоекономічної спрямованості; організацію громадської діяльності студентів соціально-економічного спрямування; включення до планів проведення кураторських годин практикумів соціокультурного спрямування; організацію науково-дослідної діяльності соціально-економічного спрямування.

Технологія формування СЕК студентів ВНЗ утворила базу для визначення трьох різних моделей формування СЕК студентів: основної, поглибленої та прискореної, які конструювалися за системою мотрійок - складові простіших (в організаційному сенсі) моделей містилися у більш складних.

Основна модель реалізовувалася в трьох експериментальних студентських групах з І по ІУ курси і передбачала формування СЕК через впровадження ЗМКС до робочих програм навчальних дисциплін «Інформатика і програмування», «Дискретна математика», «Теорія ймовірностей» тощо (І - ІІІ курси); складання та впровадження системи природничо-наукових задач соціально-економічного змісту; включення до планів проведення кураторських годин практикумів соціокультурного спрямування (І - ІІІ курси); участь студентів у плануванні позанавчальної діяльності соціально-економічного спрямування (І - ІІІ курси); організацію СРС із вивчення тем та розділів ЗМКС (ІІ - ІІІ курси); формування навичок економіко-математичного моделювання (ІІ -ІУ курси); методику підвищення продуктивності СЕМ в курсах «Теорія ймовірностей і математична статистика», «Аналіз ризиків у страхуванні», «Моделі ринку» (І - ІІІ курси); формування прийомів навчальної діяльності соціоекономічної спрямованості (ІІ-ІІІ курси); організацію громадської діяльності студентів соціально-економічного спрямування; організацію науково-дослідницької діяльності студентів соціально-економічного спрямування (ІІІ -ІУ курси). Ця робота переслідувала цілі: засвоєння системи узагальнених соціально-економічних знань, формування мотиваційної основи діяльності; поглиблення соціально-економічного спрямування науково-дослідної роботи.

У двох експериментальних групах з І по ІІІ курси впроваджувалася прискорена модель технології формування СЕК, яка мала на меті створення умов адаптації майбутніх фахівців до соціально-економічного та професійно-орієнтованого середовища; поглиблення соціально-економічної спрямованості навчання; формування системи узагальнених соціально-економічних знань; розвиток системи соціокультурних цінностей особистості. При проектуванні прискореної моделі впроваджувалися ЗМКС (І - ІІ курси); на кураторських годинах проводилися практикуми з корпоративної, комунікативної, інформаційної культури та культури споживання (І - ІІІ курси).

В одній експериментальній групі з І по У курси здійснювалася поглиблена модель, цілями якої було формування мотивів самовдосконалення якостей СЕК; навичок саморозвитку ключових компетенцій соціоекономічної культури; потягу до самонавчання та самовиховання. Під час впровадження поглибленої моделі технологія формування СЕК доповнювалася засобами електронного самонавчання та самовиховання; експертним корегуванням системи якостей сучасних фахівців; створенням власних оригінальних моделей формування соціоекономічної культури (ІY - Y курси).

У формуючому експерименті (основна та поглиблена модель) виділялися когнітивно-стимулюючий та комунікативно-технологічний етапи.

На першому з цих етапів передбачалося формування спрямованості майбутніх фахівців на поглиблення узагальнених соціально-економічних знань, умінь та навичок, розвиток якостей соціоекономічного мислення та розвиток функціональних цінностей соціоекономічної культури, осмислення їх значимості для реалізації соціально-економічної складової майбутньої професійної діяльності. З цією метою зміст і структуру занять проектували відповідно до компонентів СЕК, орієнтували навчальний процес на суб'єктивну позицію студента як носія соціокультурних цінностей. Обов'язковим елементом цього етапу була робота з саморозвитку, самоконтролю та самовдосконалення якостей соціоекономічної культури. Для цього було розроблено спеціальні тести, тренінги, контрольні опитування. Багато уваги приділялося створенню цілісного культурного середовища.

Комунікативно-технологічний етап був основним, оскільки передбачав залучення студентів до конкретної діяльності з використанням набутих соціоекономічних цінностей. У перебігу цього етапу формували ключові компетенції компонентів СЕК під час вивчення дисциплін гуманітарної і соціально-економічної підготовки та природничо-наукової підготовки; перевіряли результативність різних елементів технології формування СЕК; вимірювали кількісні показники ефективності окремих елементів технології формування СЕК залежно від моделі формування соціоекономічної культури; перевіряли адекватність засобів діагностики до цілей формуючого експерименту.

Під час контрольного етапу експерименту, який проходив в природних умовах навчально-виховного процесу в ДонНУ, здійснювалося порівняння та зіставлення отриманих даних в експериментальних та контрольних групах, класифікація та систематизація результатів; співставлялися наслідки констатуючого та формуючого експериментів, формулювалися висновки. На основі одержаних результатів аналізувалася інформація про якість узагальнених економічних знань, умінь і навичок, про рівень сформованості якостей СЕМ, про рівень і повноту сформованості цінностей функціональних компонентів СЕК студентів під час реалізації різних моделей формування соціоекономічної культури.

Засобами діагностики на контрольному етапі експерименту були:

ь для прискореної моделі - контрольні задачі та завдання, самостійні роботи, тестування, захист та рецензування рефератів, методи спостереження, анкетування;

ь для основної моделі - до засобів діагностики, що застосовуються під час реалізації прискореної моделі, додавалися оцінка плану власної діяльності з формування СЕК, опитування, захист та перехресне рецензування курсових робіт, захист і рецензування звітів про проходження виробничих і педагогічних практик, результати академічних змагань між групами, психологічне тестування, проведення підсумкових практикумів з проблем комунікативної, корпоративної, інформаційної, інвестиційної культури і культури споживання;

ь для поглибленої моделі - до засобів діагностики, що застосовувалися під час реалізації основної моделі, додавалися експертні оцінки, участь у наукових конференціях, самодіагностика, колективне оцінювання власних оригінальних моделей формування СЕК.

Для оцінки надійності вимірів методом Альфа Кронбаха ми користувалися пакетом прикладних програм STATISTICA, який містить процедуру моделювання структурними рівняннями (SEPATH), за допомогою якої можна перевірити спеціальні гіпотези про зв'язок між множинами показників або окремими показниками.

При дослідженні динаміки формування СЕК студентів застосовувалися такі показники: 1) абсолютний приріст (АП), який відображає різницю між значеннями досліджуваного показника на початку та в кінці формуючого експерименту; 2) відносний приріст (ВП), який відображає у відсотках різницю між значеннями досліджуваного показника на початку та в кінці формуючого експерименту; 3) абсолютний відсотковий приріст досліджуваного показника в експериментальних групах відносно контрольних груп (АВПЕ), який підраховується як різниця рівнів сформованості (у відсотках) відповідних показників. За отриманими даними було зроблено висновки, що кількість студентів із задовільним рівнем сформованості СЕК внаслідок упровадження технології формування СЕК зменшилася в середньому під час реалізації прискореної моделі - на 61,75%; під час реалізації основної моделі - на 71,45%; під час реалізації поглибленої моделі - на 75%. Така динаміка показників свідчить, про ефективність обраного структурування моделей формування СЕК. Це підтверджують і дані про кількість студентів із добрим та відмінним рівнями формування СЕК на початку та в кінці формуючого експерименту.

За показником абсолютного відсоткового приросту в експериментальних групах (АВПЕ), який відображає зміни рівня соціоекономічної культури у студентів експериментальних груп порівняно зі студентами контрольних груп наприкінці формуючого експерименту, встановлено, що в контрольних групах відсоток студентів, що знаходяться на задовільному рівні розвитку СЕК на 23,6% вищий за відповідний показник в експериментальних групах, в яких впроваджувалася основна модель формування СЕК (23).

Ця різниця склала 18,3% та 27,2% відповідно у групах, де впроваджувалися прискорена та поглиблена моделі формування СЕК. До того ж, серед студентів експериментальних груп порівняно зі студентами контрольних груп наприкінці формуючого експерименту кількість студентів із задовільним рівнем сформованості СЕК зменшилася в середньому лише на 32,3%; студентів з добрим рівнем сформованості СЕК стало вдвічі більше (у той час, як в експериментальних групах за основною моделлю відповідна кількість студентів збільшилася на 257 відсотків); кількість студентів із відмінним рівнем сформованості СЕК теж збільшилася на 100% (в експериментальних групах за основною моделлю цей показник склав 188,9%).

В експериментальних групах, де впроваджувалася основна модель формування СЕК, значення показника АВПЕ свідчить також про збільшення кількості студентів із добрим та відмінним рівнем сформованості СЕК на 15,1% та 8,5% відповідно. В експериментальних групах (прискорена модель) порівняно з контрольними групами кількість студентів із добрим рівнем сформованості СЕК збільшилася на 15,6%; збільшення кількості студентів із відмінним рівнем сформованості СЕК відбулося на 2,7%.

Реалізація поглибленої моделі формування СЕК привела до таких змін рівня соціоекономічної культури студентів експериментальних груп порівняно зі студентами контрольних груп: кількість студентів із задовільним рівнем зменшилася на 27,2%, із добрим рівнем - збільшилася на 15%, із відмінним рівнем сформованості СЕК - збільшилася на 12,2%.

Отже, реалізація основної та поглибленої моделі формування соціоекономічної культури студентів привела до істотних перетворень у когнітивній, розумовій та мотиваційно-ціннісній сферах особистісного розвитку.

Аналіз результатів індивідуальних показників розвитку ключових компетенцій окремих компонентів СЕК доводить, що в експериментальних групах відбулися особистісні зміни в мотивації до набуття узагальнених соціально-економічних знань, умінь та навичок. Студенти вільно володіють соціально-економічними поняттями, констатовано розширення їх тезаурусу. Майбутні фахівці спроможні вільно аргументувати, відстоювати власну точку зору, ухвалювати рішення в умовах невизначеності, узагальнювати та класифікувати соціально-економічні факти та явища.

Виявлено значні позитивні зрушення у рівні сформованості якостей соціоекономічного мислення студентів. У розв'язанні проблемних соціально-економічних ситуативних завдань студенти виявляють високий рівень сформованості операцій мислення. Констатовано вільне володіння студентами прийомами соціально-економічної діяльності.

Відбулися значні позитивні зміни мотиваційно-ціннісної сфери особистості студентів. Майбутні фахівці стали легше дотримуватися норм корпоративної та комунікативної культури. Це позначилося на рівні згуртованості студентського колективу. Студенти володіють власними емоціями, під час дискусій ввічливо ставляться до точки зору опонентів, володіють засобами психологічної самодіагностики.

Установлено, що змінилися рівні сформованості ключових компетенцій мотиваційно-ціннісного компонента СЕК. Якщо до початку формуючого експерименту на найнижчому рівні формальної орієнтації знаходилися в середньому 9% відсотків студентів експериментальних груп, то під час контрольного експерименту цей показник склав 3%. У той же час кількість студентів, які виявляли ключові компетенції мотиваційно-ціннісного компонента СЕК, на найвищому рівні - усвідомленого наслідування - збільшилася з 7,83% до 12,35%.

Узагальнення результатів науково-педагогічного пошуку дає підстави зробити такі висновки.

1. На основі здійсненого аналізу проблеми дослідження встановлено, що культура - багатогранне явище, яке забезпечує цілісність і цілеспрямованість розвитку суспільства. Вона пронизує всі сфери життєдіяльності людини, зокрема й соціально-економічну. Підсумком індивідуально-культурного розвитку особистості є рівень її свідомості і світогляду, мислення, освіченості, поведінки і стосунків в умовах навколишньої дійсності, у конкретних межах життєдіяльності. Соціоекономічна культура як важливий прояв загальної культури є інтегративним утворенням, яке характеризує готовність та спроможність особистості до ефективної реалізації соціально-економічної складової професійної діяльності. Для нашого дослідження важливе значення мають такі висновки СЕК: зберігає цінності і норми, які необхідні для подальшого розвитку економіки; накопичує еталони економічної поведінки, соціальної активності; транслює з минулого в сучасність норми, що лежать в основі організації праці, споживання, розподільчих, фінансових та інших соціально-економічних дій і відношень; оновлює цінності, які регулюють розвиток соціально-економічної сфери; народжує нові нормативні уявлення, нові зразки поведінки. Соціоекономічна культура - це сутнісна ознака як кожної окремої людини, так і груп людей, соціальних, професійних і національних спільнот, усього суспільства загалом. Доведено, що нова соціоекономічна культура громадян України - найважливіший чинник національного розвитку. Виконуючи суто економічні, суто соціальні, або комплексні функції, фахівець виступає одночасно як продукт, носій і творець соціоекономічної культури, яка базується на системоутворювальних складових: когнітивному (узагальнені соціально-економічні знання) та інтелектуальному (соціоекономічне мислення) компонентах, а також на функціональній складовій - мотиваційно-ціннісному компоненті і є необхідною умовою ефективної реалізації соціально-економічної складової професійної діяльності.

Такий підхід до визначення структури соціоекономічної культури дозволяє зафіксувати її системну сутність та усвідомити механізми її глибокого проникнення у життєдіяльність соціуму, у громадську діяльність, притаманність соціоекономічної культури кожній особистості, будь-якому виду людської діяльності.

2. Розроблено та теоретично обґрунтовано технологію формування соціоекономічної культури майбутніх фахівців як цілеспрямований процес організації і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямований на формування основних якостей соціоекономічного мислення, розвиток потреби студентів у набутті широких соціально-економічних знань, виховання та самовиховання цінностей СЕК для ефективного застосування сформованих якостей в умовах сучасного соціально-економічного середовища, у діяльності, яка пов'язана з управлінням виробництвом, застосуванням норм комунікації, корпоративних стосунків тощо. Установлено, що технологія формування соціоекономічної культури студентів як відображення теоретико-методичної концепції у практичну сферу навчально-виховної діяльності включає такі елементи: впровадження ЗМКС у навчальні дисципліни; поглиблення соціально-економічного змісту навчальних дисциплін природничо-наукового циклу; участь студентів у плануванні позанавчальної діяльності соціально-економічного спрямування; формування навичок економіко-математичного моделювання; розвиток якостей соціоекономічного мислення; формування прийомів навчальної діяльності соціоекономічної спрямованості; організація громадської діяльності студентів соціально-економічного спрямування; проведення на кураторських годинах практикумів соціокультурного спрямування; організація науково-дослідницької діяльності студентів соціально-економічного спрямування.

3. Обґрунтовано фактори, функції, принципи, організаційні форми, методи, умови формування та показники сформованості СЕК. Встановлено, що основними зовнішніми факторами формування СЕК є конкретно-історичні умови розвитку соціально-економічної сфери України, а саме: соціально-економічна криза, реформація структури громадської свідомості, трансформація системи суспільно-економічних відношень. Визначено, що формування СЕК спирається як на загальнодидактичні принципи навчання, так і на принципи моделювання і реалізації процесів соціалізації студентів; технологізації навчання; неперервності процесу формування СЕК. Доведено, що реалізація завдань формування СЕК майбутніх фахівців може здійснюватися лише за умов: 1) наявності навчального, науково-методичного, інформаційного особистісно-орієнтованого середовища; 2) неперервності (як горизонтальної, так і вертикальної) педагогічного впливу на рівень СЕК особистості.

4. Визначено теоретичні та практичні засади діагностики результатів формування соціоекономічної культури майбутніх фахівців. Діагностику доцільно здійснювати через поняття «ключових компетенцій» фахівця. Згідно з структурою соціоекономічної культури ключові компетенції СЕК майбутніх фахівців необхідно диференціювати за трьома напрямками: ключові компетенції когнітивного компонента СЕК, ключові компетенції соціоекономічного мислення та ключові компоненти мотиваційно-ціннісного компонента СЕК, які разом із цінностями комунікативної, корпоративної, інформаційної культури та культури споживання становлять систему діагностики рівня сформованості компонентів соціоекономічної культури студентів.

5. Здійснено порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи з формування СЕК за різними моделями (технологія формування СЕК студентів ВНЗ утворила базу для обґрунтування трьох різних моделей: основної, поглибленої та прискореної). Виявилося, що кількість студентів із задовільним рівнем сформованості СЕК внаслідок упровадження технології формування СЕК зменшилася у середньому під час реалізації прискореної моделі - на 61,75%; під час реалізації основної моделі - на 71,45%; під час реалізації поглибленої моделі - на 75%. Така динаміка показників свідчить, про ефективність проектування моделей формування СЕК. Цей висновок підтверджують й дані про кількість студентів із добрим та відмінним рівнями формування СЕК на початку та в кінці формуючого експерименту.

До того ж, установлено, що у контрольних групах кількість студентів із задовільним рівнем сформованості СЕК зменшилася в середньому лише на 32,3%; студентів із добрим рівнем сформованості СЕК стало вдвічі більше (у той час, як в експериментальних групах за основною моделлю відповідна кількість студентів збільшилася на 257 відсотків); кількість студентів із відмінним рівнем сформованості СЕК теж збільшилася на 100% (в експериментальних групах за основною моделлю цей показник склав 188,9%).

Виявлено, що в експериментальних групах значно знизився порівняно з контрольними показник кількості студентів із задовільним рівнем сформованості СЕК та збільшилася кількість студентів із добрим та відмінним рівнем сформованості СЕК.

Результати експериментальної роботи свідчать, що мету дослідження досягнуто, завдання реалізовано, результати впровадження технології формування СЕК студентів відображаються у значному підвищенні рівня їхньої соціоекономічної культури.

Дані, отримані в результаті дослідження, безумовно доводять ефективність та плідність розробленої технології формування СЕК студентів. Разом з тим виявлено нові проблеми, які вимагають подальшого дослідження. Це - обґрунтування умов, форм та показників розвитку соціоекономічної культури у профорієнтаційній роботі ВНЗ із школярами, а також у системі післядипломної освіти. Ретельного дослідження вимагає розробка технології підвищення рівня СЕК викладачів ВНЗ України.

Основні матеріали дисертації викладено в таких публікаціях

1. Бондарев Б.В., Дзундза А.І. Теория вероятностей и математическая статистика. Курс лекций для студентов специализации «Актуарная и финансовая математика». - Донецк: «Кассиопея», 1998 г. - 210 с.

2. Дзундза А.І., Цапов В.О. Культура економіко-математичного моделювання. Алгебра. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 1999. - 242 с.

3. Дзундза А.І. Інформаційна культура та інформаційна освіта: Навчально-методичний посібник. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2000. - 223 с.

4. Дзундза А.І., Цапов В.О. Культура економіко-математичного моделювання. Геометрія. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2000. - 226 с.

5. Дзундза А.І. Культура споживання: Навчально-методичний посібник. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2001. - 198 с.

6. Дзундза А.І. Комунікативна культура: Навчально-методичний посібник. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2002. - 142 с.

7. Бондарев Б.В., Дзундза А.І. Облігації. Математична теорія: Навчальний посібник. - Донецьк: вид-во Донецького національного університету, 2002. - 202 с.

8. Дзундза А.І. Корпоративна культура: Навчально-методичний посібник. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2003. - 172 с.

9. Дзундза А.І. Соціоекономічна культура. Тестуючий комплекс: Навчально-методичний посібник. - Донецьк: Норд Комп'ютер, 2004. - 182 с.

Размещено на Allbest.ru