Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет

(м. Одеса) імені к.д.ушинського

УДК: 378.937+378.14+378.126

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЯК ТЬЮТОРІВ

ДЛЯ СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 -теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Койчева Тетяна Іванівна

Одеса - 2004

АНОТАЦІЯ

Койчева Т.І. Підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2004.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Визначено і науково обґрунтовано сутність поняття “функції тьютора в системі дистанційної освіти”; виявлено показники та критерії оцінки професійно-педагогічної готовності вчителя до виконання ним функцій тьютора в системі дистанційної освіти; охарактеризовано рівні прояву означеної готовності; розкрито етапи розвитку та становлення дистанційної освіти; виокремлено моделі функціонування дистанційної освіти залежно від мети освіти, взаємодії слухача і викладача; розроблено й експериментально апробовано зміст і методику процесу навчання, спрямованого на формування тьюторських функцій у майбутніх учителів-гуманітаріїв.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційне навчання, тьютор, функції тьютора, професійно-педагогічна готовність до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти.

АННОТАЦИЯ

Койчева Т.И. Подготовка будущих учителей гуманитарных специальностей как тьюторов для системы дистанционного образования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г. Одесса) имени К.Д.Ушинского, Одесса, 2004.

Диссертационное исследование посвящено проблеме подготовки будущих учителей гуманитарных специальностей в качестве тьюторов для системы дистанционного образования.

Программа формирующего эксперимента была рассчитана на изучение основ информатики при условии свободного доступа студентов к персональным компьютерам и Интернет. Курс основывался на модульном подходе. В частности, рассматривались такие модули, как: информация и информационные процессы; понятия о ноосфере, информационной системе, операционных системах, основах работы с дисками; среда Microsoft Windows; глобальная система Интернет и ее возможности.

Был разработан спецкурс “Методика работы тьютора в системе дистанционного образования”, целью которого была подготовка студентов педагогического заведения как специалистов в области дистанционного образования, которые владеют современными методами и технологиями обучения, готовых к организации и проведению дистанционных курсов в условиях специфической телекоммуникационной обучающей среды.

Результаты исследования подтверждают гипотезу исследования о том, что процесс овладения будущими учителями-гуманитариями специальными тьюторскими функциями в системе дистанционного образования будет осуществляться более эффективно, если обеспечить включение студентов в самостоятельную учебно-познавательную деятельность в рамках специально организованной дидактической системы, базирующееся на поэтапном и последовательном усвоении особенностей взаимодействия “учитель-ученик” в системе дистанционного образования и осознания будущими учителями содержания тьюторских функций на основе анализа и обобщения собственного опыта.

Ключевые слова: дистанционное образование, дистанционное обучение, тьютор, функции тьютора, профессионально-педагогическая готовность к выполнению функций тьютора в системе дистанционного образования.

ANNOTATION

Koycheva T.I. Preparation of future humanities teachers as tutors of distance learning systems. - Manuscript.

A thesis on obtaining of pedagogical sciences candidate's scientific degree under specialty 13.00.04 - a theory and methods of professional education. - South Ukrainian State Pedagogical University (Odessa city) by K.D.Ushinsky, Odessa, 2004.

A thesis investigation is dedicated to the problem of future humanities teachers to training of tutor's skills of distance learning systems. Essence of conception “tutor's functions in the distance learning systems” has been specified, content and structure of professional valeological competency of future pedagogies (teacher) concerning training of tutor's of distance learning systems skills have been determined; showing and criteria have been discovered, levels of its formation have been characterized. Pedagogical conditions of preparation of humanities teachers as tutors of distance learning systems have been determined and scientifically grounded. Effectiveness of realization of the above conditions in the content and methods of preparation of tutor's functions of future humanities teachers have been developed and experimentally approved.

Key words: distance education, distance learning, tutor, tutor's functions, professional competency for performance tutor's functions in the distance learning systems.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У світовому досвіді дистанційне навчання розглядається як найефективніший засіб забезпечення безперервної освіти, шлях до її демократизації, гуманізації та варіативності. Зважаючи на це, дистанційне навчання знайшло сьогодні відбиття в цілеспрямованій державній політиці України щодо інформатизації суспільства і відображено в Законах України “Про Національну програму інформатизації” та “Про вищу освіту”.

Паралельно із законодавчою розвивається наукова і методична база дистанційного навчання. Спеціальному вивченню підлягають такі аспекти, як-от: концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О.О. Андреєв, В.М. Кухаренко, В.І Овсянніков, О.В. Соловов, П.В.Стефаненко), сутність нових інформаційних технологій у дистанційному навчанні (Т.П. Воронін, А.А. Іванніков, В.П. Кашицин, А.Н. Тихонов), дидактичні властивості комп'ютерних засобів (Є.С. Полат), педагогічні підходи до комп'ютеризації навчального процесу (Б.С. Гершунський, Є.І.Машбиць, І.П. Підласий), дидактичні функції спілкування в дистанційному навчанні (О.В. Рибалко), методи творчого навчання за допомогою телекомунікаційних засобів (Г.А. Андріанова, А.В. Хуторський).

Упровадження нових засобів навчання потребує підготовки досвідчених фахівців. Система підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у навчальному процесі стала предметом досліджень І.М. Богданової, Ю.П. Господарика, О.С. Дмитриєвої, М.І. Жалдака, Є.С. Полат, О.М. Царенка. Низку досліджень присвячено формуванню системи знань про інформаційні технології у майбутніх учителів (В.Г. Гриценко, С.О. Гунько, Т.Д. Мишковська, А.Л. Столяревська).

Проте аналіз праць учених свідчить, що проблему дистанційної освіти сьогодні досліджують здебільшого фахівці технічних спеціальностей, які зосереджують свою увагу на суто технічному озброєнні процесу дистанційного навчання (В.М. Кухаренко, І.Г. Малюкова). Значно менше уваги в сучасних дослідженнях приділяється проблемі підготовки вчителя до професійної діяльності в системі дистанційної освіти і зокрема, вчителя-гуманітарія. Особливо гострі проблеми виникають під час використання дистанційного навчання в підготовці фахівців для сфери діяльності “людина-людина”: педагогів, медичних та соціальних працівників, юристів, діячів культури.

Проведені дослідження не торкаються такого важливого питання, як підготовка вчителя до організації навчального процесу в системі дистанційної освіти, не розкриваються особливості його професійної діяльності в цій системі освіти, умови, за яких підготовка до цієї діяльності може бути ефективною, зміст, на якому вона повинна здійснюватися. Це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в межах наукової теми кафедри дошкільної педагогіки “Педагогічні засади варіативної системи підготовки фахівців у сучасних умовах” (№ 0101U006953) та теми “Розвиток творчої активності педагога в умовах підготовки до професійної діяльності в системі вищої педагогічної освіти” (№ 0103U000031), які входять до тематичного плану науково-дослідних робіт Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського. Автором досліджувалася проблема підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д. Ушинського 31.10.2002р. (протокол №3) та закоординована в координаційній раді при АПН України 26.11.2002р. (протокол №9).

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати зміст і методику теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти.

Завдання дослідження:

Охарактеризувати особливості педагогічного процесу в системі дистанційної освіти та визначити функції професійної діяльності педагога, що їм відповідають.

Визначити показники і критерії оцінки професійно-педагогічної готовності майбутніх учителів до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти.

Обґрунтувати зміст теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів-гуманітаріїв, що забезпечує їхню професійно-педагогічну готовність до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти.

Розробити й експериментально апробувати методику поетапної підготовки вчителя-гуманітарія до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти відповідно до структури чинних навчальних планів.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - процес підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти.

Гіпотеза дослідження - процес оволодіння майбутніми вчителями-гуманітаріями спеціальними тьюторськими функціями в системі дистанційної освіти відбуватиметься ефективно, якщо забезпечити включення студентів у самостійну навчально-пізнавальну діяльність у межах спеціально організованої дидактичної системи, що базується на поетапному та послідовному засвоєнні особливостей взаємодії “учитель-учень” у системі дистанційної освіти й усвідомлення майбутніми вчителями змісту тьюторських функцій на засадах аналізу й узагальнення власного досвіду.

Методологічними засадами дослідження виступили положення про визначну роль діяльності і свідомості в розвитку особистості; людину як систему, яка саморозвивається і активно взаємодіє із соціумом, здатну до саморегуляції і самовдосконалення; психолого-педагогічні теорії ефективної навчально-пізнавальної діяльності та організації освітнього процесу; єдності теорії і практики в пізнанні; взаємодії зовнішніх і внутрішніх детермінант у становленні і розвитку особистості як професіонала.

Теоретичними джерелами дослідження стали положення, що відбивають проблеми і перспективи розвитку системи дистанційної освіти, закріплені в Конституції України, Законах України “Про освіту” “Про вищу освіту”, “Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті”, “Про Національну програму інформатизації”; наукові праці вчених, в яких висвітлено сутність сучасної теорії цілісного процесу навчання як активної взаємодії педагога та учнів (Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, В.О. Онищук, В.М. Паламарчук), структури педагогічної діяльності та специфіки професійної праці вчителя (Ф.Н. Гоноболін, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін), педагогічні підходи до комп'ютеризації навчального процесу (Б.С. Гершунський, Є.І. Машбиць, І.П. Підласий), концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О.О. Андреєв, В.М. Кухаренко, Є.С. Полат, О.В. Хуторський), психологічні механізми функціонування і формування професійної свідомості майбутніх фахівців (Г.В. Акопов, М.М.Нечаєв, В.М. Ретюнський, Є.І. Рогов, Д.В. Ронзін, О.С. Цокур та ін.), інноваційні засоби, методи і форми організації професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі (В.І.Бондар, А.О.Вербицький, Е.Е. Карпова, Н.В. Кічук, Л.В. Кондрашова, З.Н. Курлянд, Г.О. Нагорна, М.І. Приходько, М.М. Солдатенко, С.О. Сисоєва, Р.І. Хмелюк та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання окреслених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези дослідження використовувалися загальнонаукові методи теоретичного рівня: вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, навчально-методичної й інструктивно-методичної літератури з метою визначення стану та теоретичного обґрунтування проблеми підготовки майбутнього вчителя-гуманітарія до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти, визначення сутності й проектування педагогічної технології дистанційного навчання; емпіричного рівня: теоретичне моделювання, цілеспрямоване спостереження за діяльністю студентів, анкетування - для виявлення розуміння студентами сутності та дидактичних можливостей інформаційних засобів навчання; тестування; педагогічний експеримент (діагностичний, констатуючий, формуючий) з метою перевірки ефективності змісту професійної підготовки майбутнього вчителя-гуманітарія до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти; моделювання педагогічних ситуацій; методи математичної статистики (статистична обробка результатів експериментальної роботи та їх інтерпретація).

Дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі історико-філологічного і фізико-математичного факультетів Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського. Експериментальною роботою було охоплено 182 студенти. У формуючому експерименті брало участь 90 студентів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше визначено і науково обґрунтовано сутність поняття “функції тьютора в системі дистанційної освіти”; виявлено показники і критерії оцінки професійно-педагогічної готовності вчителя до виконання ним функцій тьютора в системі дистанційної освіти; охарактеризовано рівні прояву означеної готовності; з'ясовано етапи розвитку і становлення дистанційної освіти; виокремлено моделі функціонування дистанційної освіти залежно від мети освіти, взаємодії слухача і викладача; визначено зміст і методику теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти; дістали подальшого розвитку на науково-педагогічному рівні дефініції “дистанційне навчання”, “дистанційна освіта”, “тьютор”.

Практична значущість дослідження: науково-методичні матеріали щодо визначення змісту і методики процесу навчання, спрямованого на формування тьюторських функцій у майбутніх учителів-гуманітаріїв знайшли практичне відображення в розробці спецкурсу “Методика роботи тьютора в системі дистанційної освіти”. Експериментальний матеріал може використовуватись у розробці навчальних програм, державного стандарту з підготовки педагогічних кадрів до професійної діяльності в системі дистанційної освіти, нових технологій і навчальних посібників для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів педагогічної освіти всіх рівнів акредитації, в системі перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Результати дослідження впроваджено у практику навчання студентів філологічного факультету Миколаївського державного університету (довідка про впровадження №208 від 11.06.2003р.), Одеського педагогічного коледжу Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка про впровадження №105-л від 10.06.2003р.), Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів (довідка про впровадження №165 від 27.05.2003р.).

Достовірність дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних концептуальних положень; використанням системи методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; дослідницько-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; репрезентативністю вибірки досліджуваних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях (м.Київ, 2001р., м. Ужгород, 2002р., м.Запоріжжя, 2002р.); обговорювалися на засіданнях кафедри дошкільної педагогіки та кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д. Ушинського, на семінарі в Українському центрі дистанційної освіти (Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”) під час проходження курсової підготовки за програмою “Основи проектування курсів дистанційного навчання” (м.Київ, 2001р.). Основні положення і результати дослідження відображено в 7 публікаціях (6 одноосібних), 3 з них - у фахових виданнях.

Особистий внесок автора в роботі у співавторстві полягає у розробці змісту і методики розвитку творчої активності студентів в умовах навчання використання нових інформаційно-комп'ютерних технологій.

Структура дисертації складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи 304 сторінки, з них основного тексту 198 сторінок. У тексті вміщено 14 таблиць, 7 схем, 4 діаграми, які займають 17 сторінок самостійного тексту. Додатки викладено на 76 сторінках. У списку використаних джерел 304 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, розглянуто його методологічні та теоретичні засади, розкрито методи, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дисертаційної роботи, подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів та структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки вчителів гуманітарних спеціальностей до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в літературі; уточнено сутність понять “дистанційна освіта”, “дистанційне навчання”; з'ясовано основні етапи становлення і розвитку системи дистанційної освіти; визначено сутність та особливості дистанційної освіти; виокремлено різні моделі функціонування дистанційної освіти щодо взаємодії слухача і викладача; визначено функції професійної діяльності тьютора.

За останні роки в системі освіти відбулись істотні зміни, що зумовлені всезростаючим і всебічним впливом науково-технічного прогресу на життєдіяльність суспільства. В основу системи дистанційної освіти покладено ідею переходу від концепції обмеженого фізичного переміщення студентів із країни у країну до концепції мобільних ідей, знань і навчання з метою розподілу знань за допомогою обміну освітніми ресурсами. Виконання цього завдання забезпечується глобальним поширенням комунікаційних каналів, що відбилось у розвитку теорії і практики дистанційної освіти. На сьогодні дистанційне навчання і його концептуальне забезпечення пройшло у своєму розвитку декілька етапів.

Перший етап, що охоплює період із 1950р. до 1970р., пов'язаний із генезисом ідеї дистанційної освіти і становленням дистанційного навчання як особливої самостійної форми освіти. Зазначимо, що дистанційне навчання і дистанційна освіта зароджувались і розвивалися переважно в межах вищої освіти. На вимогу безперервної освіти, її демократизації та глобалізації навчальні заклади стали переглядати свої структури, навчальні плани і програми, форми і методи навчання в межах загальновизнаної філософії вищої освіти. Широкого поширення набувають методи і форми навчання, що дозволяють сполучати навчання в аудиторіях із роботою на виробництві за принципом чергування.

Кінець 60-х - початок 70-х рр. став найбільш плідним у перших кроках до теоретичного осмислення проблем дистанційної освіти. У ці роки було закладено основи головних концепцій дистанційної освіти, що одержали згодом поширення в певних моделях і технологіях навчання.

Другий етап (1970-1990 рр.) пов'язаний зі створенням і впровадженням класичних форм дистанційного навчання і освіти загалом. поряд з телебаченням поступово почали використовуватися можливості навчання за допомогою комп'ютерів. Особлива увага приділялась обговоренню загальних питань інформатизації освіти (Б.С. Гершунський, М.І. Жалдак, О.В Майборода, В.І. Овсянніков, К.В. Яресько), розробці теоретико-методологічної бази дистанційної освіти (О.О. Андреєв, В.О. Бойкова, В.Т. Волов). Крім того, окреслилися психолого-педагогічні проблеми використання комп'ютерів у навчально-виховному процесі (Гж. Кєдрович, Ю.І. Машбиць, В.І. Шандригось), дидактичні засади розробки курсів і технологій для системи освіти, що передбачали використання комп'ютерів (О.В. Веренич, Н.І. Муліна, О.Б. Сергієнко, О.В. Собаєва, І.І. Федорук).

Третій етап (1990р. - початок ХХІ століття) спрямований на формування нової постіндустріальної моделі дистанційної освіти і навчання. Саме в цей період найбільш актуальними стали проблеми підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у професійній діяльності (В.В. Алейніков, І.М. Богданова, С.О. Гунько, О.А. Ковальова, Гж. Кєдрович, Л.Ю. Кравченко, О.Ю. Огурцова, А.Л. Столяревська, О.М. Царенко, Г.Ю. Цибко) та підготовка професійних кадрів для забезпечення системи дистанційної освіти, зокрема педагогів-тьюторів.

Аналіз літературних джерел свідчить, що проблему підготовки вчителя до роботи з новими інформаційними технологіями, яка передбачає широке використання комп'ютера, аудіо і телекомунікацій у наукових дослідженнях подано однобічно. Розглянуто переважно аспекти взаємодії вчителя з комп'ютером як інструмента, засобу, за допомогою якого можна підсилити ефективність дій самого вчителя. Однак у педагогічному досвіді, що пов'язаний з використанням комп'ютера як засобу для самостійної дистанційної освіти учнів, наголошувалося на необхідності нової ролі вчителя в цій системі навчання, що призводить до спроб емпіричним шляхом створити систему підготовки такого вчителя. Складність вирішення цього завдання і складність діяльності вчителя-тьютора призвела до того, що їхній корпус формується тільки за рахунок спеціальної перепідготовки викладачів вищої школи.

На сьогодні існують різні трактування сутності понять „дистанційна освіта” і „дистанційне навчання”. Ми розглядаємо дистанційну освіту і дистанційне навчання як особливі організаційні форми, що співвідносяться між собою як загальне й окреме. Дистанційна освіта є новою формою організації освітнього простору, в якій знімаються обмеження, пов'язані з місцем і часом одержання освіти, пристосуванням до єдиних національних освітніх традицій та державних освітніх стандартів, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп'ютерних технологій. Специфікою дистанційної освіти є самостійність і особиста відповідальність людини за вибір програми дистанційної освіти, терміни і якість її проходження. У межах дистанційної освіти дистанційне навчання виступає окремим фрагментом, особливою педагогічною технологією в організації освітнього простору, що характеризується особливостями стратегії і тактики взаємодії того, хто навчається, з носіями і джерелами нових для нього знань.

Розглядаючи сутність дистанційної освіти, ми відзначаємо, що її елементи певною мірою реалізуються в заочній формі та традиційному навчанні. Натомість у дистанційному навчанні, на відміну від заочної форми, немає жорсткого регламенту щодо часу проведення настановчих занять, міжсесійної роботи, екзаменаційно-залікової сесії, переліку та послідовності дисциплін, що запропоновані для вивчення, обмежень щодо використання засобів нових інформаційних технологій, контактного часу для спілкування з викладачами та ін. Дистанційне навчання орієнтовано на самостійну роботу студентів з інформаційними полями з різних банків знань, проектні роботи, тренінги та інші види діяльності з інформаційно-комп'ютерними технологіями, впровадження в навчальний процес таких моделей навчання, які передбачають проведення конференцій. Засобами дистанційного навчання виступають сучасні інформаційні телекомунікаційні технології, а саме: Інтернет, електронна пошта, телеконференції, чат тощо.

Сутність дистанційної освіти визначає низка властивостей: гнучкість, модульність, паралельність, далекодія, асинхронність, охоплення, рентабельність.

Залежно від мети освіти, можливості взаємодії тих, хто навчається, з носіями і джерелами навчальної інформації ми виокремили п'ять моделей функціонування дистанційної освіти, а саме: модель самостійного навчання; багатокомпонентна модель паралельної взаємодії, центрованої на слухача; дворівнева багатокомпонентна модель з опосередкованою взаємодією зі слухачем; трикомпонентна модель паралельної взаємодії, центрована на слухача; багатокомпонентна трирівнева модель, центрована на взаємодії тьютор-слухач.

У переважній більшості моделей поряд з викладачем-автором і розробником курсу передбачено роботу тьютора, який виконує важливі функції, організовуючи дії слухача щодо інформації, яку йому необхідно засвоїти. Ці функції дещо зберігають характеристики традиційної професійно-педагогічної діяльності, але здебільшого набувають нових, що вимагають переосмислення змісту, методики і спрямованості цієї діяльності.

У дистанційному навчанні тьютор відповідає за проведення занять зі студентами. Він володіє знаннями в галузі інформаційних технологій, ураховує специфіку дистанційної форми навчання, психологічні особливості взаємодії з тими, хто навчається, у процесі дистанційного навчання. Отже, тьютор - це нова спеціалізація професійної діяльності вчителя, що реалізується в умовах дистанційної форми навчання. Особливості дистанційної освіти висувають передусім такі функції тьютора, як-от: функцію консультанта, що виявляється в інформуванні, порадах слухачів, інформаційній підтримці навчання; функцію менеджера, яка реалізується в керівництві та мотивації слухачів, консультаціях та комунікаціях зі слухачами; функцію фасилітатора, що відтворюється в налагодженні та підтримці інформаційних зв'язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками системи дистанційної освіти, в урегулюванні різних проблем, розв'язанні конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання.

У другому розділі “Експериментальне дослідження ефективності змісту і методики підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти” висвітлено результати дослідно-експериментальної роботи, подано зміст і методику поетапної підготовки вчителя-гуманітарія до виконання тьюторських функцій у системі дистанційної освіти.

Метою констатуючого етапу дослідження було визначення рівнів професійно-педагогічної готовності студентів випускного курсу фізико-математичного й історико-філологічного факультетів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти.

Виокремлюючи феномен готовності як показник ефективності досліджуваного змісту і методики підготовки студентів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти, ми мали на увазі, що готовність до професійно-педагогічної діяльності виступає найбільш узагальненою характеристикою якості результату підготовки майбутнього вчителя до виконання означеної діяльності.

Критерії оцінки сформованості досліджуваної готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора нами було виокремлено в такий спосіб: критерій обізнаності як вимір ступеня інформованості, зорієнтованості особистості у предметі і засобах здійснення професійно-педагогічної діяльності на засадах використання інформаційно-комп'ютерних технологій в умовах дистанційної освіти і в межах виконання тьюторських функцій; критерій спроможності як вимір ступеня практичної навченості до реалізації виокремленої діяльності в означених умовах; критерій схильності як вимір ступеня потреби особистості до самореалізації в означеній специфічній сфері професійно-педагогічної діяльності.

У структурі готовності вчителя до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти нами виокремлено три компоненти: когнітивний, операційний та мотиваційний.

Когнітивний компонент у структурі готовності вчителя до діяльності тьютора визначається за критерієм обізнаності як система знань, якими він повинен володіти. Ця система складається із таких основних блоків, як-от: обізнаність щодо сутності, принципів, методів і форм організації дистанційного навчання; методики подання навчального курсу в умовах дистанційного навчання; змісту діяльності тьютора і засобів його реалізації в умовах дистанційного навчання на базі інформаційно-комп'ютерних технологій.

Операційний компонент у структурі інформаційно-комп'ютерної готовності вчителя до виконання функцій тьютора визначався за критерієм спроможності за низкою вмінь, якими він повинен володіти. До цієї низки вмінь належить: уміння працювати з усіма основними інформаційно-комп'ютерними технологіями (Інтернет, електронна пошта, чат, телеконференція); уміння виявляти та кваліфікувати труднощі, що виникають у слухачів під час роботи з навчальним матеріалом в умовах дистанційного навчання; вміння планувати і організовувати зворотний зв'язок у спілкуванні зі слухачами в умовах і за допомогою засобів інформаційно-комп'ютерних технологій.

Мотиваційний компонент, що базується на регулятивних психологічних механізмах, які визначають вибірковість активності особистості за критерієм схильності у структурі досліджуваної готовності, виявляє себе у такий спосіб: намагання самостійно поширювати свої знання та вміння щодо володіння засобами інформаційно-комп'ютерних технологій, вдосконалювати свої навички, методику роботи зі слухачами з використанням інформаційно-комп'ютерних технологій, наявність критичного об'єктивного ставлення до результатів своєї діяльності як тьютора (адекватна самооцінка) тощо.

Відповідно до виокремлених компонентів і їх показників нами було визначено рівні готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора.

Низький рівень характеризується ситуативним інтересом, що спонукає студента до діяльності з комп'ютером задля вирішення певної практичної проблеми, що звичайно згасає з появою труднощів. Мотиви стихійні. Має загальне уявлення про функціональні можливості нових комп'ютерних технологій навчання, але знання не систематизовані, вміння і навички розв'язання професійних завдань із застосуванням інформаційно-комп'ютерних технологій майже відсутні. Самостійно здійснювати професійну діяльність із застосуванням цих технологій студент не може. Алгоритмічне і системне мислення не розвинені.

Середній рівень характеризується інтересом студента до інформаційно-комп'ютерних технологій. Однак усвідомлення значущості інформаційно-комп'ютерних технологій як засобу професійної діяльності не виходить за межі навчального матеріалу. Сформовані всі елементи дій користувача-початківця. Застосування технологій для розв'язання змістових і професійно-орієнтованих завдань обмежені вже відомими зразками розв'язуваних задач. Сформовані окремі елементи алгоритмічного мислення, системне мислення не розвинене.

Достатній рівень характеризується стійким інтересом до універсальних інформаційно-комп'ютерних технологій. Студент однозначно пов'язує професійні успіхи з успіхами творчого використання цих технологій, уміє їх застосовувати при розв'язанні власних навчальних професійно-орієнтованих завдань, але самі знання про особливості використання інформаційно-комп'ютерних технологій і вміння використовувати їх у професійно-педагогічній діяльності відсутні, тому сфера їх застосування поки обмежена. Сформовані алгоритмічне мислення й окремі компоненти системного мислення.

Високий рівень характеризується усталеною потребою до самореалізації себе як учителя в системі дистанційної освіти. Студент пов'язує свої професійні успіхи, кар'єру з діяльністю в системі дистанційної освіти, використанням нових інформаційно-комп'ютерних технологій. Уміє користуватися цими технологіями не тільки для вирішення власних пізнавальних, професійно-орієнтованих потреб, але й для навчання, освіти іншої людини. Може навчити користуванню цими технологіями іншого. Сформовані алгоритмічне і системне мислення.

Перший діагностичний зріз був спрямований на виявлення рівнів професійно-педагогічної готовності до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти студентів V курсу фізико-математичного та історико-філологічного факультетів. Звертаючись до цього контингенту, ми враховували, що це фахівці, які мають підготовку на рівні бакалавра, тобто вже пройшли повні курси підготовки з педагогіки, психології, інформатики, методик навчальних дисциплін, у змісті яких певним чином відображено теоретичні уявлення щодо понять дистанційної освіти і дистанційного навчання, нові інформаційні технології і навички роботи з комп'ютером, що за своїм обсягом відповідають змісту роботи тьютора в системі дистанційного навчання.

Таблиця 1.

Рівні професійно-педагогічної готовності до виконання функцій тьютора (за результатами констатуючого експерименту)

Як бачимо, високого і достатнього рівнів професійно-педагогічної готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти не було виявлено. Середнього рівня за цими показниками досягла незначна кількість опитуваних, а саме: 3% у І ЕГ, 10% у ІІ ЕГ, 14% у ІІІ ЕГ. Найбільша кількість студентів (97% у І ЕГ, 90% у ІІ ЕГ, 86% у ІІІ ЕГ) виявили низький рівень досліджуваної готовності.

Добираючи зміст підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до виконання функцій тьютора в системі дистанційного навчання, ми використали загальнодидактичну систему критеріїв добору змісту освіти, що висвітлені у працях І.Я. Лернера.

Відповідно до обсягу визначених знань і вмінь, що дозволяють виконувати вчителю функції тьютора в системі дистанційної освіти, експериментальна робота проводилася поетапно на базі вивчення студентами курсу “Інформатика” та спецкурсу “Методика роботи тьютора в системі дистанційної освіти”.

Програма формуючого експерименту була розрахована на вивчення основ інформатики за умови вільного доступу студентів до персональних комп'ютерів і Інтернет. Курс ґрунтувався на модульному підході. Зокрема, розглядалися такі модулі, як-то: інформація та інформаційні процеси; поняття про ноосферу, інформаційну систему, операційні системи, основи роботи з дисками; прикладне програмне забезпечення загального призначення; об'єктно-орієнтоване середовище Microsoft Windows; глобальна мережа Інтернет та її можливості.

Метою спецкурсу “Методика роботи тьютора в системі дистанційної освіти” виступила підготовка студентів педагогічного закладу як спеціалістів у галузі дистанційної освіти, які володіють сучасними методами і технологіями навчання, готових до організації і проведення дистанційних курсів в умовах специфічного телекомунікаційного навчального середовища.

Відповідно до специфіки розробленого курсу, його вивчення вимагало від студентів володіння базовими навичками роботи з комп'ютером і роботи в Інтернет. У змісті спецкурсу враховувалося, що функції тьютора потребують володінням широким колом знань, умінь і навичок, які ми об'єднали за трьома категоріями: концептуальні, людські та технічні.

Дотично до вимог, які ставляться до роботи тьюторів, у змісті і методиці курсу було використано спеціальні завдання і тренінги, що допомагали студентам набути знань і вмінь, якими повинні володіти сучасні педагоги системи дистанційної освіти. Зокрема, вони передбачали на першому етапі оволодіння знаннями основ інформатики, практичних навичок роботи з електронною поштою, прийомами роботи в Інтернеті, на другому - загальнотеоретичною і практичною підготовкою в галузі дистанційної освіти, на третьому - володіння методикою роботи тьютором у системі дистанційної освіти, тобто вмінням навчати іншу людину в означеній системі за допомогою нових інформаційно-комп'ютерних технологій.

Рівні професійно-педагогічної готовності до виконання функцій тьютора (за результатами формуючого експерименту)

Як засвідчує таблиця, у студентів експериментальних груп відбулися відчутні позитивні зміни. Так, за загальним показником високого рівня професійно-педагогічної готовності до виконання функцій тьютора досягли 5% студентів; достатній рівень був характерний для 27% майбутніх фахівців; середній рівень було зафіксовано у 60% студентів; на низькому рівні професійно-педагогічної готовності знаходилися лише 8% майбутніх педагогів гуманітарних спеціальностей. Отже, результати експериментального дослідження підтвердили ефективність розроблених нами змісту і методики з формування у майбутніх учителів-гуманітаріїв готовності до виконання функцій тьютора для системи дистанційної освіти.

дистанційний тьютор освіта

Висновки

У дисертації досліджувалася підготовка майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей як тьюторів для системи дистанційної освіти. Автором розроблено методику професійно-педагогічної готовності вчителя до виконання ним функцій тьютора в системі дистанційної освіти.

1. Дистанційна освіта є новою формою організації освітнього простору, в якій знімаються обмеження, пов'язані з місцем і часом одержання освіти, пристосуванням до єдиних національних освітніх традицій та державних освітніх стандартів, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп'ютерних технологій. Специфікою дистанційної освіти є самостійність і особиста відповідальність людини за вибір програми дистанційної освіти, терміни і якість її проходження. У межах дистанційної освіти дистанційне навчання виступає окремим фрагментом, особливою педагогічною технологією в організації дистанційної освіти, що характеризується особливостями стратегії і тактики взаємодії того, хто навчається, з носіями і джерелами нових для нього знань.

2. Тьютор - це нова спеціалізація діяльності вчителя, що реалізується в умовах дистанційної форми навчання. Тьютору властиві як традиційні функції вчителя, так і нові, пов'язані з принципово новими умовами організації навчального процесу і новими інформаційно-комп'ютерними технологіями. Виконання професійних завдань висуває передусім такі функції тьютора, як-от: функцію консультанта, яка виявляється в інформуванні, порадах слухачам, інформаційній підтримці навчання; функцію менеджера, що реалізується в керівництві та мотивації слухачів, консультаціях і комунікаціях зі слухачами; функцію фасилітатора, яка відтворюється в налагодженні та підтримці інформаційних зв'язків і взаємодії між слухачами й іншими учасниками системи дистанційної освіти, в урегулюванні різних проблем, розв'язанні конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання.

4. Критеріями оцінки сформованості досліджуваної готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора виступили: критерій обізнаності як вимір ступеня інформованості, зорієнтованості особистості у предметі і засобах здійснення професійно-педагогічної діяльності на засадах використання інформаційно-комп'ютерних технологій в умовах дистанційної освіти і в межах виконання тьюторських функцій; критерій спроможності як вимір ступеня практичної навченості до реалізації виокремленої діяльності в означених умовах; критерій схильності як вимір ступеня потреби особистості до самореалізації в означеній специфічній сфері професійно-педагогічної діяльності. Означені критерії слугували для виокремлення рівнів розвитку компонентів готовності вчителя до діяльності тьютора, а саме: когнітивного, операційного і мотиваційного.

5. Результати констатуючого етапу експерименту за показниками професійно-педагогічної готовності засвідчили, що високий і достатній рівень професійно-педагогічного готовності не виявив жоден студент експериментальних груп. Середній рівень був зафіксований у 3% студентів І групи, 10% - другої та 14% - третьої експериментальної групи. Низький рівень професійно-педагогічної готовності спостерігався у 97% студентів І групи, 90% - другої групи та 86% у третьої експериментальної групи.

6. Зміст і методика формуючого експерименту, що забезпечують підготовку майбутніх учителів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти передбачали обізнаність щодо сутності, принципів, методів і форм дистанційного навчання, методики подання навчального курсу в умовах дистанційної освіти, особливостей змісту діяльності тьютора і засобів його реалізації на базі використання інформаційно-комп'ютерних технологій, набуття практичних умінь працювати з усіма основними інформаційно-комп'ютерними технологіями (Інтернет, електронна пошта, чат, телеконференція тощо), виявляти, кваліфікувати і долати труднощі, що виникають у слухачів у процесі роботи в умовах дистанційного навчання, планувати і організовувати зворотний зв'язок у спілкуванні зі слухачами за допомогою інформаційно-комп'ютерних технологій.

7. Результати контрольного зрізу засвідчили ефективність розробленої методики підготовки майбутніх педагогів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти. Зокрема, встановлено таку динаміку рівнів сформованості компонентів професійно-педагогічної готовності: високого рівня досягли 5% студентів експериментальних груп; достатнього - 27%; середній рівень виявлено у 60% майбутніх фахівців і низький - у 8% студентів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Воно відкриває перспективу для більш глибокого вивчення умов, факторів і закономірностей, особливостей технології підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності у специфічних умовах дистанційної освіти.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Койчева Т.І. Особливості підготовки майбутніх учителів-гуманітаріїв до виконання функцій тьютора в дистанційній освіті // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. Зб. наук. пр. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2003. - Вип.5-6. - С.58-64.

Койчева Т.І. Проблема розвитку особистості при використанні комп'ютера у навчальному процесі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - №4. -С.228-232.

Койчева Т.І. Моделі дистанційного навчання та їх організаційно-педагогічне забезпечення // Педагогічні науки. Зб. наук. пр. - Херсон: Айлант, 2000. - Вип.15. - С.118-123.

Койчева Т.І. Проблема підготовки вчителя до роботи в системі дистанційного навчання // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. - Рівне: “Волинські обереги”, 2002. - Вип.3. - С.268-270.

Койчева Т.І. Вплив комп'ютерних технологій на розвиток особистості // Тези доповідей Четвертої Міжнар. конф. молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”. - Київ: Видавничо-Поліграфічний Центр “Київський університет”, 2001 - С.161-163.

Койчева Т.І. Нові інформаційні технології як складова частина інформаційної культури вчителя // Матеріали 3-ї міжнар. науково-практ. конф. “Сучасні проблеми науки та освіти”. - Ужгород-Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Ужгородський національний університет, 2002. - С.143.

Листопад А.А., Койчева Т.И. Условия и факторы формирования творческой активности студентов в процессе научно-исследовательской работы // Зб. матеріалів Першої міжнар. науково-практ. конф. “Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації”. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2002. - С.138-142.