Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування активної екологічної позиції підлітків

Лазебна Ольга Миколаївна

АНОТАЦІЯ

екологічний підліток педагогічний

Лазебна О.М. Формування активної екологічної позиції підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07. - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням формування активної екологічної позиції учнів-підлітків. Розроблено та експериментально перевірено етапи та сукупність педагогічних умов, форм і методів формування активної екологічної позиції учнів 5-9-их класів; визначено критерії, рівні і показники, дібрано методики дослідження сформованості зазначеної характеристики.

Доведено, що ефективність поетапного формування активної екологічної позиції підлітків забезпечується через усвідомлення, оцінку своєї екологічної позиції, визначення і вибір особистісної екологічної позиції, а також застосуванням проблемних ситуацій та залученням учнів до колективних екологічних справ.

Ключові слова: активна екологічна позиція; умови ефективного формування активної екологічної позиції особистості; критерії, рівні, показники сформованості активної екологічної позиції особистості.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. На шляху гармонізації відносин людства і природи кожен індивід, незалежно від свого фаху та соціального статусу має усвідомлювати особисту причетність до екологічних проблем та необхідність участі у їх вирішенні.

Гуманістична орієнтація сучасного педагогічного процесу слугує меті створення сприятливих умов для самовизначення і самореалізації особистості, зокрема, у сфері взаємодії з природою. Особистісну позицію психологи В.І. Войтко, А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський розглядають як систему ставлень людини до навколишнього світу, до інших людей та до самої себе. За такого підходу позиція є критерієм рівня культури особистості (Л.І. Божович, О.Л. Кононко, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн). Якраз позиція особистості характеризує, як на практиці індивід поєднує слово і діло, контролює наміри та вчинки, вміє оптимально добирати певні форми і варіанти поведінки.

Оскільки екологічна позиція визначає характер взаємодії людини і природи, то активна екологічна позиція виступає складовою екологічної культури особистості.

Позицію особистості прийнято визначаєти як відносно стійку, динамічну характеристику ціннісного ставлення людини до навколишнього, що формується і вдосконалюється протягом всього життя людини. У цьому зв'язку, саме підлітковий вік є одним із найважливіших періодів у цьому процесі, оскільки за даними психолого-педагогічної науки, він характеризується високою готовністю психологічних структур особистості до вироблення установок, поглядів, ставлень до оточуючого світу та інших новоутворень особистісної сфери (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Божович, Г.С. Костюк, А.В. Петровський).

Розкриття сутності та значення позиції особистості, визначення її складових компонентів, характеристики мотиваційно-потребнісної складової, визначення вікових особливостей формування позиції особистості здійснено Б.Г. Ананьєвим, Л.І. Божович, В.М. Мясищєвим, Д.І. Фельдштейном.

Методологічні та теоретичні засади екологічного виховання школярів обгрунтовано І.Д. Звєрєвим, А.Н. Захлєбним, І.Т. Суравегіною та ін.

Нині здійснено низку дисертаційних досліджень, пов'язаних з проблемою формування позиції особистості школярів: виявлення творчої активності (В.В. Костюк, Л.В. Шелестова), розвитку відповідальності (Н.Ж. Дагбаєва, П.П. Дворов, Л.П. Татомир), формування ціннісних орієнтацій (В.П. Аннєнков, О.О. Колонькова), становлення самосвідомості (Л.Й. Дерев'яна, А.В. Кульчицька), самовизначення особистості (Л.Д. Тодорів, І.Л. Федоришина, П.Р. Чамата).

Дослідження з екологічного виховання, здебільшого, присвячено формуванню екологічної культури школярів. Зокрема, досліджено особливості педагогічного процесу розвитку певних компонентів екологічної культури у вихованців різних вікових груп: дошкільників - Л.В. Іщенко, Г.С. Марочко, В.В. Маршицька, З.П. Плохій, молодшого шкільного віку - Г.П. Волошина, Л.М. Різник, Л.В. Шаповал, підлітків - О.В. Король, О.В. Лабенко, Р.А. Науменко, О.Л. Пруцакова, старшокласників - О.О. Колонькова, С.Г. Лебідь, Н.В. Левчук.

Таким чином, створено необхідне теоретичне підґрунтя для проведення подальших досліджень процесу формування позиції особистості учнів у сучасній школі.

Дослідження стану проблеми у шкільній практиці продемонструвало, що вчителі мало обізнані з поняттям “активна екологічна позиція” особистості, не мають достатнього методичного забезпечення для її ефективного формування. Вивчення шкільної практики свідчить, що формування активної екологічної позиції учнів здійснюється епізодично, стихійно.

Результати анкетування вчителів, батьків та дані констатуючого етапу експериментального дослідження дають підстави для висновку, що у школярів-підлітків є необхідні передумови для формування зазначеної характеристики. Вони усвідомлюють значущість екологічних проблем сьогодення, необхідність їх розв'язання, розуміють цінність природи, як основи життєдіяльності людини, знають правила поведінки в природі, здатні оцінити свої вчинки та інших у взаємодії з природою, виявляють бажання спілкуватися і опікуватися об'єктами природного середовища. Однак здебільшого не розуміють особистої ролі і не виявляють активності у екологічній діяльності, не мають навичок оцінки і прийняття екологічно доцільних рішень з певної проблеми, не вважають необхідним особисто бути відповідальним за збереження і охорону довкілля.

Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії і шкільній практиці, протиріччя між потенційними можливостями підлітків у формуванні активної екологічної позиції і станом виховної практики, відсутністю технологій виховання цієї характеристики особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження: “Формування активної екологічної позиції підлітків”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання школярів”, державний реєстраційний номер №0199U000062. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України від 29 листопада 1999р., протокол №10, затверджена Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 20 березня 2000 р., протокол №2.

Об'єкт дослідження - екологічне виховання учнів підліткового віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування активної екологічної позиції підлітків.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці сутності, структури активної екологічної позиції підлітків, педагогічних умов, що забезпечують ефективність її формування.

Гіпотеза дослідження: ефективність цілеспрямованого процесу формування активної екологічної позиції підлітків визначається сукупністю таких педагогічних умов: дотримання послідовних етапів (усвідомлення; оцінки та контролю; вибору і визначення особистісної екологічної позиції); застосування спеціальних проблемних ситуацій; залучення учнів до колективних виховних справ.

У відповідності з метою і гіпотезою визначені завдання дослідження:

1. З'ясувати стан проблеми в теорії та шкільній практиці.

2. Уточнити сутність поняття “активна екологічна позиція” та з'ясувати структуру цього особистісного утворення.

3. Визначити критерії та показники сформованості активної екологічної позиції підлітків.

4. Обґрунтувати педагогічні умови, форми і методи формування активної екологічної позиції підлітків.

5. Експериментально перевірити ефективність обґрунтованих педагогічних умов, форм та методів формування активної екологічної позиції у школярів-підлітків.

Методологічною основою дослідження складають філософські положення про: цілісність природи, єдність природи і суспільства, гармонізацію та гуманізацію ставлення суспільства до природи; дані психології про закономірності особистісного розвитку. Дослідження грунтується на положеннях психолого-педагогічної теорії особистісно орієнтованого виховання.

Теоретичну основу дослідження становлять положення: психології, про сутність і структуру активної позиції особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, В.І. Войтко, В.М. Мясищєв, Б.Д. Паригін, С.Л. Рубінштейн), про оцінно-орієнтаційну діяльність (Л.І. Анциферова, В.С. Волков, О.М. Коберник); педагогічної психології - про сутність, значення та вікові особливості активної позиції особистості (К.О. Абульханова-Славська, Л.С. Виготський, О.В. Киричук, І.А. Кулагіна Л.М. Фрідман); положення теорії екологічної освіти (А.Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, І.Т. Суравегіна); типологія ставлень до природи в системі екологічної освіти (С.Д. Дерябо, В.І. Ясвін), а також основні педагогічні закономірності та принципи виховного процесу (Ю.К. Бабанський, І.Д. Бех, Г.С. Костюк, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, І.П. Підласий, В.Ф. Паламарчук). У дослідженні враховані основні положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепції екологічної освіти в Україні.

Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження. Методи теоретичного аналізу та узагальнення філософської, психологічної та педагогічної літератури, що стосуються проблеми дослідження, дали можливість з'ясувати сучасні підходи до забезпечення формування активної екологічної позиції особистості, обґрунтувати критерії сформованості зазначеної особистісної характеристики підлітків.

За допомогою методів спостереження, анкетування, опитування, бесід, спеціальних методик виявлено: стан сформованості активної екологічної позиції учнів 5-9 класів; традиційну практику виховання активної екологічної позиції школярів; причини недостатньої результативності формування активної екологічної позиції підлітків; стан підготовки вчителів з досліджуваної проблеми. Сформованість досліджуваної характеристики визначалась за допомогою методик визначення рівнів сформованості активної екологічної позиції підлітків за спрямованістю, адекватністю, активністю, в основу яких було покладено і адаптовано відповідно методики: Т.В. Іванової “Екологічні цінності у суспільній свідомості”, А.А. Сбруєвої, Н.П. Кононенко з визначення соціальної позиції школяра та методики дослідження стратегії поведінки учнів, стосовно природи, застосовувані О.О. Колоньковою та О.Л. Пруцаковою.

Теоретичне обґрунтування педагогічних умов підвищення ефективності процесу формування активної екологічної позиції підлітків базувалося на використанні порівняльного методу, моделювання та системного підходу.

Дослідження здійснювалося в межах констатуючого, формуючого та контрольного експерименту. Оцінка результатів експериментальної роботи здійснювалася на основі кількісного і якісного аналізу змін рівня сформованості активної екологічної позиції учнів; спостереження за процесом виховання у експериментальних і контрольних класах; відгуків вчителів-експериментаторів і учнів тощо.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1999-2000рр.) проведено теоретичне та практичне дослідження проблеми формування активної екологічної позиції особистості, визначено критерії сформованості активної екологічної позиції підлітків, виділено три можливі групи учнів (з антропоцентричним, ситуативно-активним природовідповідним і активним природовідповідним рівнем сформованості активної екологічної позиції); виявлено педагогічні протиріччя між потенційними можливостями учнів підлітків у формуванні активної екологічної позиції та сучасною практикою виховної роботи.

Було обґрунтовано педагогічні умови формування активної екологічної позиції підлітків, розроблено відповідні засоби їх реалізації у навчально-виховному процесі.

На цьому ж етапі добиралися класи для проведення експериментальної роботи, розроблялося його організаційно-методичне забезпечення.

На другому етапі дослідження (2000-2002рр.) експериментально перевірено ефективність обґрунтованих педагогічних умов: дотримання поетапного формування зазначеної характеристики (усвідомлення; оцінки та контролю; визначення, вибору особистісної екологічної позиції); застосування спеціальних проблемних ситуацій та залучення учнів до колективних виховних справ.

Цей етап реалізувався в природних умовах навчально-виховного процесу у 5-9-их класах загальноосвітніх шкіл: середньої загальноосвітньої с.Кодаки, Васильківського р-ну, Київської обл., середньої загальноосвітньої смт. Ладан, Прилуцького району, Чернігівської обл. та СШ №286 м.Києва. Експериментом було охоплено близько 400 учнів, 50 вчителів названих вище шкіл.

На третьому етапі (2002-2004рр.) аналізувалися та узагальнювалися результати експериментальної роботи та дослідження. Сформульовано висновки, здійснено літературне оформлення тексту дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження: вперше науково обґрунтовано послідовні етапи формування екологічної позиції підлітків, педагогічні умови, що забезпечують ефективність цього процесу; критерії, рівні та показники сформованості активної екологічної позиції підлітків, дібрані методики визначення рівня сформованості активної екологічної позиції підлітків за спрямованістю, адекватністю та активністю; уточнено сутність поняття “активна екологічна позиція підлітків”; удосконалено систему проблемних ситуацій та виховних справ стосовно проблеми дослідження.

Практичне значення дослідження визначають: конкретні форми і методи поетапного виховання у підлітків активної екологічної позиції; методика визначення рівнів сформованості активної екологічної позиції учнів 5-9-их класів; типологія учнів-підлітків за виділеними критеріями та індивідуальними особливостями сформованості компонентів активної екологічної позиції.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані вчителями середніх загальноосвітніх шкіл, працівниками позашкільних навчальних закладів, у навчальному процесі педагогічних коледжів та вищих навчальних закладів, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних кадрів.

Вірогідність результатів забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті та завданням; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; позитивними результатами виховання досліджуваної характеристики в учнів експериментальних класів, застосуванням методів математичної статистики.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалася у процесі експериментальної роботи в школах м.Києва, Київської та Чернігівської обл.. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на педагогічних радах експериментальних шкіл, а також на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості”(Київ, 2001р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з'їзду працівників освіти” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологічна освіта: проблеми та шляхи їх розв'язання” (Київ, 2002р.), м. Харків (2004р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Шляхи вирішення екологічних проблем: наука, освіта, практика” (м.Хмельницький 2003р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 одноосібних наукових праць, з них 10 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (234 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації -219 сторінок, основний зміст викладено на 161 сторінці. Робота містить 19 таблиць, 10 рисунків, 2 схеми на 13 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність і доцільність, визначаються об'єкт, предмет і мета роботи, сформульовано гіпотезу, завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні й практичні основи формування активної екологічної позиції підлітків” зосереджено увагу на дослідженні існуючих підходів до розуміння понять “позиція особистості”, “активна позиція особистості”, “екологічна позиція особистості”, “активна екологічна позиція особистості”; досліджено основні теоретичні положення щодо процесу формування активної екологічної позиції особистості; розглянуто напрями розв'язання цієї проблеми у філософській та психолого-педагогічній літературі; аналізуються соціальні витоки досліджуваного поняття, а також стан проблеми у практиці роботи загальноосвітніх шкіл, досліджуються педагогічні передумови виховання відповідної особистісної характеристики.

Позиція у філософії - це певне положення, твердження, точка зору. Активно-творча життєва позиція у культурології - це показник світоглядної зрілості та критерій рівня культури людини. Соціальна психологія представляє позицію найбільш цілісною характеристикою, що визначає людську особистість.

Розглядаючи поняття “позиція особистості”, психологи: по-перше, пов'язують його зі статусом, об'єктивуючи як соціальну характеристику, що визначає місце людини в суспільстві, колективі, групі; по-друге - визначають позицію як структурний компонент, стійкий внутрішній особистісний утвір (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, В.І. Войтко, О.Л. Кононко, В.М. Мясищєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн).

Узагальнення результатів аналізу психологічної літератури дало можливість визначити позицію особистості як складну, комплексну характеристику, що має сукупність сутнісних ознак; як компонент структури особистості - це динамічно стійкий, внутрішній утвір, ставлення людини до навколишнього світу і самої себе у цьому світі; зовнішньо позиція виявляється у діяльності і реалізується у поведінці людини; внутрішньо позиція виявляється через систему потреб, мотивів, цілей, установок і цінностей людини.

З'ясовано, що між поняттями “діяльність”, “активність”, “позиція” простежується діалектичний взаємозв'язок: позиція особистості формується і реалізується безпосередньо в процесі діяльності людини, а активність виступає критерієм діяльності і рівня сформованості позиції суб'єкта (В.О. Киричук, А.В. Петровський, Д.Н. Узнадзе).

Потреби виступають рушійною силою діяльності, визначають рівень активності людей. Залежно від того, яка характеристика потреб домінує - просоціальна чи асоціальна - у кожній життєвій ситуації виявлятиметься особистісна позиція відповідної спрямованості. Тому одним із критеріїв сформованості позиції особистості є спрямованість.

З'ясовано, що становлення особистісної позиції відбувається у процесі освоєння відповідного типу відносин у системі “людина-світ”, їх осмислення й оцінювання та формування на цій основі ставлення до довкілля та до самої себе в цій реальності. Відповідно, її сформованість залежить від адекватності оцінки особистістю цих відносин.

Виявлено, показовим щодо сформованості активної екологічної позиції особистості виступає показник стійкості. Він визначається ціннісними орієнтирами особистості, мотивами і потребами, що зумовлюють дії суб'єкта у досягненні певної цілі і вміння організувати себе на ці дії. Стійкість органічно поєднується зі спрямованістю, адекватністю та активністю: спрямованість певної життєвої цілі обумовлює стійкість позиції особистості у її досягненні. Оскільки проблема дослідження стосується підліткового віку, стійкість виявляється опосередковано через спрямованість, адекватність та активність.

Таким чином, обгрунтовано критерії сформованості активної екологічної позиції підлітків: спрямованість (еко- чи антропоцентрична), адекватність (відображає співвідношення реального і декларованого у взаємодії з природою), активність (самостійність, ініціативність, добровільність участі у екологічній діяльності).

На основі аналізу літературних джерел з'ясовано, що структуру активної позиції особистості складають когнітивний, мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти. Ядром цієї структури є мотиваційно-ціннісний компонент.

Значна кількість досліджень стосуються проблеми формування активної екологічної позиції особистості лише опосередковано (І.Д. Зверєв, А.Н. Захлєбний, І.Т. Суравєгіна). Здебільшого, ці роботи присвячено процесу формування екологічної культури школярів (Н.Ж. Дагбаєва, Н.В. Жук, Л.В. Іщенко, С.Г. Лебідь, Н.В. Левчук, Р.А.Науменко, О.В. Плахотнік). Водночас, ряд педагогічних досліджень стосуються формування активної позиції школярів (А.В. Вихрущ, О.В.Киричук, Н.І. Михайленко, І.П. Підласий, Н.Д. Пономарчук).

Аналіз джерел, що стосуються з одного боку - екологічної освіти і виховання, з іншого - формування позиції особистості, дозволив сформулювати такі положення:

- активна екологічна позиція є складовою, показником рівня сформованості екологічної культури людини;

- формування активної екологічної позиції особистості грунтується на подвійній детермінації (зовнішній та внутрішній);

- вироблення позиції передбачає внутрішні перетворення, в результаті яких процеси поглибленого осмислення і усвідомлення суспільних норм і правил поведінки повинні стати особистісним надбанням школяра;

- ступінь означеного привласнення визначає рівень сформованості позиції особистості;

- критеріями сформованості позиції особистості є активність, спрямованість та адекватність.

Під сформованістю активної екологічної позиції розумітимемо певний рівень усвідомлення екологічної інформації, виявлення ціннісного ставлення до довкілля, оволодіння уміннями конструктивної взаємодії з природою та їх використання в різних оцінювально-поведінкових діях.

Критеріями сформованості активної екологічної позиції виступають смислові характеристики ставлення особистості до природи:

- активність - виступає у дослідженні визначальним критерієм, оскільки саме він вказує на здатність особистості об'єктивувати та змінювати своє ставлення до природи, впливати на інших людей згідно екоцентричних поглядів.В результаті теоретичного обґрунтування досліджуваної характеристики з'ясовано, що основним виявом екологічної позиції є відповідна поведінка та природоохоронна діяльність особистості.

Найсуттєвішим показником сформованості екологічної позиції можна вважати той рівень, що передбачає творчу діяльність особистості. З цією умовою пов'язані вміння ставити певні цілі та здатність досягати їх, для чого людина виконує певні дії. Будь-яка діяльність вимагає активності суб'єкта. Крім того, творчий характер активності передбачає соціальну і моральну відповідальність особистості перед суспільством за вчинені дії. Активність визначає рівень соціальної та моральної відповідальності, обумовлює ціннісне ставлення людини до природи та усвідомлення свого місця у ній.

Отже, активність вказує на рівень розвитку відповідальності, самостійності, ініціативності у досягненні певних екологічних цілей, характеризує здатність учнів приймати рішення і, передбачивши наслідки, реалізувати їх у взаємодії з природою, визначає здатність підлітків до самовизначення у виборі альтернатив змісту спілкування з довкіллям.

- спрямованість. Від спрямованості залежить якими будуть поведінка і дії людини у взаємодії з природою. Позиція екоцентричної спрямованості передбачає відповідальне, дбайливе, бережне ставлення до природи. Знищення довкілля, руйнація природніх ресурсів, ставлення до природного середовища як до чинника, що забезпечує тільки матеріальне благополуччя характеризує особистісну позицію антропоцентричного спрямування. В основі особистого вибору і вияву спрямованості ставлення до природи виступають екологічні цінності і їх значущість для конкретного школяра.

Отже, показник спрямованості характеризує мотивацію взаємодії з природою і вказує на характер цієї взаємодії: конструктивно-творчий чи руйнівний.

- адекватність. Цей критерій сформованості активної екологічної позиції школярів характеризує виявлення ціннісного ставлення до природи і визначається співвідношенням реального і декларативного у ставленні до природи. Адекватність тісно пов'язана зі спрямованістю і активністю: співвідношення, що визначає наявність внутрішніх екологічних цінностей і їх зовнішній вияв залежить від спрямованості дій суб'єкта у взаємодії з природою. Мінімальні розбіжності рельного і декларативного у ставленні до природи засвідчують високий рівень сформованості активної екологічної позиції особистості.

За означеними критеріями обгрунтовано рівні і показники сформованості активної екологічної позиції підлітків: антропоцентричний, ситуативно-активний природовідповідний, активний природовідповідний:

Ці критерії і показники є базовими для визначення груп підлітків за рівнем сформованості активної екологічної позиції:

- Група з антропоцентричним рівнем сформованості активної екологічної позиції. Це - підлітки, що майже не замислюються над проблемами взаємодії людини і природи. Інтереси власного добробуту, матеріального статку для них - понад усе. Цим вони керуються у своїй поведінці і діяльності. До цієї групи належать також школярі, які з певних причин відкрито не виявляють своєї агресивності чи байдужості до природи. Останні мають ознаки здатності до аналізу та оцінки у ставленні до природи, проте не виявляють екологічної ініціативи і не є добровільними учасниками природоохоронних справ, навіть коли до цього заохочує вихователь.

Отже, до зазначеної групи належать учні безініціативні, що виявляють пасивне, байдуже ставлення до вирішення екологічних проблем, часто не можуть пояснити свій вибір дії, вчинок у певній ситуації.

- Група учнів із ситуативно-активним природовідповідним рівнем сформованості активної екологічної позиції. Підлітки, активна екологічна позиція яких сформована певною мірою: не завжди реально оцінюють певну екологічну ситуацію, подію, явище тощо; частково вміють спостерігати, аналізувати та прогнозувати вчинки щодо природи, не у всіх випадках мотивують їх екоцентричними поглядами, іноді пояснюють вчинки людей у природі, невідповідні моральним нормам, як вимушену необхідність.

- Група активного природовідповідного рівня сформованості активної екологічної позиції. Ці учні мають: стійкі погляди екоцентричного спрямування у ставленні людини до природи, що зумовлюють осудження різних актів, дій чи рішення споживацького характеру у ставленні до природи; готовність протистояти їм, здійснюючи активну екологічну діяльність; їх дії та вчинки у повсякденному житті відповідають екологічним нормам.

Констатуючий етап дослідження показав, що біля 60% учнів підліткового віку виявили ситуативно-активний природовідповідний рівень сформованості досліджуваного утворення: не виявлено респондентів активного природовідповідного рівня сформованості активної екологічної позиції особистості. Майже 40% школярів виявили антропоцентричний рівень сформованості зазначеної характеристики.

На основі аналізу емпіричних даних, що характеризують сформованість екологічної позиції підлітків за обґрунтованими критеріями спрямованості, адекватності, активності визначено такі тенденції: від 5 до 9 класу посилюється антропоцентрична спрямованість екологічної позиції; динаміка значень показників адекватності та активності по класах частково відображає суперечливість ставлення до природи, обумовлену посиленням мотивів користі у старшому підлітковому віці. Однак, важливе значення у поясненні причин такого стану мають протиріччя методики екологічної освіти і виховання школярів. Дослідження відповідної практики роботи шкіл засвідчили її переважну спрямованість на ознайомлення школярів з основами екології. Формування в учнів моральних переконань стосовно ставлення до природи, практичній природоохоронній діяльності приділяється значно менше уваги. Більшість форм і методів екологічної освіти і виховання передбачають надання готової інформації, а не самостійне прийняття учнями рішень, творче їх втілення.

78% педагогів і 76% батьків підтверджують необхідність формування активної екологічної позиції в учнів-підлітків.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка формування активної екологічної позиції підлітків” науково обґрунтовано та експериментально доведено, що ефективність цілеспрямованого процесу формування активної екологічної позиції підлітків значно підвищиться за умов: послідовного поетапного формування зазначеної характеристики (усвідомлення своєї екологічної позиції; оцінки та контролю своєї екологічної позиції; визначення, вибору особистісної позиції у взаємодії з природою); використання спеціальних проблемних ситуацій та залучення учнів до колективних виховних справ.

Ефективний виховний процес передбачає створення умов, які забезпечують досягнення мети. Основним механізмом формування активної екологічної позиції підлітків є оцінно-орієнтаційна екологічна діяльність, яка забезпечує розвиток критичного екологічного мислення учнів, а саме: оволодіння вміннями спостережливості та аналізу, оцінки та відповідного контролю, зрештою, самовизначення у ставленні до природи, прагнення і готовність активно впливати на взаємодію з нею. Визначено основні її види: пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, перетворювальну.

Формування активної екологічної позиції підлітків передбачає дотримання обгрунтованих у теорії виховання загальних принципів: послідовності та неперервності виховного процесу, комплексного підходу до його здійснення, взаємозв'язку із соціальною практикою. Основоположними для оцінно-орієнтаційної екологічної діяльності є також принципи особистісно орієнтованого виховання (І. Бех, І. Зязюн, О. Кононко, О.Сухомлинська). В основу розробки технології формування активної екологічної позиції школярів покладено: теоретично обгрунтовану структуру екологічної позиції особистості, вікові особливості учнів-підлітків, педагогічні протиріччя процесу екологічного виховання, виявлені на констатуючому етапі експерименту.

У процесі формування активної екологічної позиції підлітків виділено такі етапи:

· усвідомлення своєї екологічної позиції;

· оцінки та контролю своєї екологічної позиції;

· визначення, вибору особистісної позиції у взаємодії з природою.

Теоретично й експериментально доведено, що усі зазначені етапи формування активної екологічної позиції мають місце у кожному класі, оскільки досліджувана характеристика особистості має динамічний характер, обумовлений змінами й “перебудовою” установок, ціннісних орієнтацій, поглядів людини.

На основі цього науково обґрунтовано, розроблено і експериментально перевірено форми і методи застосування проблемних ситуацій екологічного змісту та залучення учнів до екологічних справ як умов формування активної екологічної позиції підлітків.

На основі психологічної класифікації проблемних ситуацій розроблено систему навчально-пізнавальних завдань та соціально-моральних задач екологічного змісту. Проблемні ситуації, найдоцільніші для застосування на послідовних етапах оцінно-орієнтаційної екологічної діяльності, визначено на основі трьохмірної класифікації проблемних ситуацій, розробленої А.М. Матюшкіним. Враховуючи предметні та особистісно-мотиваційні відмінності, розкрито механізм процесу виникнення проблемних ситуацій та їх характер.

В основу класифікації покладено такі ознаки: а) основні елементи дії; б) етапи становлення дії; в) регуляція дії у зв'язку з творчими можливостями суб'єкта.

Можливі типи проблемних ситуацій обумовлюються перетином трьох площин, що характеризують: перша - функціональну основу дії і основні компоненти (мета, спосіб та умови виконання дії); друга - регуляційну основу дії (визначає послідовність проблемних ситуацій, дотримання якої забезпечує перехід від наявного рівня розвитку до вищого); третя - труднощі, що виникають у процесі розв'язання проблем в результаті неоднакових творчих можливостей суб'єктів.

У процесі формування активної екологічної позиції підлітків перехід від наявного рівня розвитку дії до вищого означає перехід від попереднього до наступного етапу. На послідовних етапах формування активної екологічної позиції переважає застосування тих чи інших типів проблемних ситуацій.

Так, на першому етапі - усвідомлення своєї екологічної позиції -ефективними є усі типи ситуацій на спостереження та аналіз, виділених за предметом дії та трудністю, проте тільки початкового рівня регуляції дії. На другому етапі - оцінки та контролю своєї екологічної позиції, на третьому - визначення, вибору особистісної позиції у взаємодії з природою - використовуються проблемні ситуації на предмет дії і трудність, проте вже відповідні середньому та високому рівню регуляції дії. Таким чином, досягається поступове ускладнення діяльності учнів з розв'язання проблемних ситуацій і формування вмінь, необхідних для вироблення екологічної позиції.

Як обґрунтовано А.В. Фурманом проблемні ситуації вводились за допомогою проблемних пізнавальних завдань, логічно пов'язаних зі змістом навчального матеріалу. Доцільність застосування соціально-моральних задач з метою формування цінностей особистості обґрунтовано І.Д. Бехом. Як засіб розвитку ціннісного ставлення до природи вони розроблені О.О. Колоньковою, Н.А. Пустовіт та іншими.

У контексті дослідження систему проблемних завдань розуміємо як множину навчально-пізнавальних та соціально-моральних задач екологічного змісту, що взаємопов'язані зв'язками підрядності та супідрядності і утворюють якісно нову цілісність. Характерною її ознакою є спрямованість на створення найбільш сприятливих умов для формування активної екологічної позиції особистості.

Понад 40 навчально-пізнавальних проблемних екологічних завдань з біології та хімії, логічно пов'язаних зі змістом навчального матеріалу та понад 50 соціально-моральних екологічних задач, що відповідають віковим особливостям школярів, поданих як інформація про екологічну подію, факт, вчинок тощо передбачають розвиток спостережливості, аналізу, оцінки і контролю чужих та власних дій, зрештою, вимагають вибору ставлення, позиції щодо предмету обговорення. Корекційна робота вихователя полягає у створенні сприятливих умов для розуміння, усвідомлення і осмислення значущості конструктивної взаємодії з природою, формування сталих тенденцій екологічно доцільної поведінки і діяльності, а, відтак, - вироблення активної екологічної позиції.

Як підтверджують результати проведеного дослідження, активна екологічна позиція - це внутрішнє структурне утвірення, найвищим проявом якого є природовідповідна творча діяльність. Ефективною умовою формування та виявлення сформованості активної екологічної позиції особистості є творча екологічна діяльність, колективні творчі справи, у яких учні на добровільних засадах залучаються до основних видів природоохоронної діяльності з урахуванням особистого екологічного досвіду та індивідуальних можливостей.

Нами розроблено орієнтовну тематику колективних творчих справ екологічного змісту для учнів 5-9-их класів з урахуванням видів екологічної діяльності, спрямованих на вироблення умінь та навичок спостереження та аналізу (“Спостереження за метеорологічнічними змінами у природі,” “Дослідження екологічного стану класної кімнати” тощо), адекватної оцінки (Акція “Чистий підручник”, Творча робота “Якби я був міністорм екології ...”), контролю та вибору особистісної екологічної позиції (Диспут “Одяг з натурального хутра. За і проти”, Бесіда-розповідь “Тварини у місті”).

Завдяки практичній діяльності школярі набували можливості для вияву власних особистісних якостей, інтелектуальних і практичних умінь стосовно взаємодії з природою. Екологічні справи сприяли засвоєнню екологічних норм і правил поведінки, стимулювали прагнення дотримуватися їх повсякденно. Учні вчилися аналізувати і об'єктивно оцінювати екологічну подію, ситуацію, вчинок тощо, приймати екологічно доцільні рішення та прогнозувати їх наслідки. Тим самим відбувалось формування адекватної оцінки учнів у ставленні до природи, що якісно змінювало рівень сформованості їх активної екологічної позиції.

Ефективність запропонованих розробок визначалась у ході формуючого етапу експерименту, який проводився на базі ЗСШ №286 м.Києва. У формуючому етапі експерименту взяли участь близько 330 учнів: 170 з них складали групу респондентів експериментальних класів, решта - 160 - контрольних. У експериментальних класах формування активної екологічної позиції особистості проводилося цілеспрямовано, з дотриманням розроблених послідовних етапів, запровадженням обґрунтованих педагогічних умов, форм та методів. Зміст, форми, методи, засоби екологічного виховання учнів 5-9 класів, притаманні сучасному навчально-виховному процесу в школі, мали місце в експериментальних і контрольних класах.

Вивчення ефективності запроваджуваних розробок здійснювалось за допомогою методик, що використовувались на констатуючому етапі експерименту за тими ж критеріями спрямованості, адекватності, активності екологічної позиції школярів.

Узагальнення і порівняння відповідних емпіричних даних констатуючого та формуючого етапів експерименту свідчить:

- обґрунтований виховний процес не викликав помітних позитивних змін у стані досліджуваної характеристики серед учнів 5-их класів, що обумовлено віковими особливостями, змістом природничонаукової освіти цієї групи школярів;

- ні в контрольних, ні в експериментальних класах, як і на констатуючому етапі експерименту, не виявлено учнів з активним природовідповідним рівнем сформованості активної екологічної позиції. Водночас:

- 96% респондентів експериментальної групи виявили ситуативно-активний природовідповідний рівень сформованості активної екологічної позиції; у контрольних - 76% учнів мають той же рівень сформованості досліджуваної характеристики. За даними констатуючого експерименту 60% підлітків мали означений рівень сформованості досліджуваної характеристики;

- відповідно в експериментальних класах зменшився відсоток учнів, що мали антропоцентричний рівень сформованості активної екологічної позиції особистості (від 40% на констатуючому етапі експерименту та 24% - у контрольних класах до 4%- у експериментальних).

Динаміку змін сформованості активної екологічної позиції підлітків за виділеними рівнями подано на рис.1. За методикою визначення сформованості активної екологічної позиції підлітків антропоцентричний рівень відповідає позначці 10-12 балів, ситуативно-активний природовідповідний - 4-8 та активний природовідповідний - 1-3.



Рис.1. Рівень сформованості активної екологічної позиції учнів 5-9-их класів

Наведені дані засвідчують позитивну динаміку сформованості активної екологічної позиції учнів контрольних і експериментальних класів. Проте, порівняно з констатуючим етапом експерименту вона помітніша у експериментальних класах. Результати експериментального етапу дослідження дають підстави стверджувати, що формування активної екологічної позиції найефективніше відбувається в учнів 7-9 класів. Хоча виявлений рівень сформованості дослідуваного утворення в учнів зазначених класів не змінився, ситуативно-активний, та отримані дані свідчать про підвищення значень, що обмежують названий рівень від граничних з антропоцентричним рівнем до граничних із активним природовідповідним рівнем.

За результатами опитування вчителів-експериментаторів, учні експериментальних класів порівняно з контрольними ініціативніші, самостійніші у прийнятті рішень: в експериментальних класах таких учнів близько 40%, у контрольних - 12%. 25% учнів експериментальних класів та 9% контрольних визначено вчителями „відповідальними” у ставленні до природи (у констатуючому експерименті ініціативу виявляли 12% учнів; „відповідальним” ставлення до природи було у 8% учнів).

Отже, експериментально доведено, що визначені педагогічні умови і розроблені засоби формування активної екологічної позиції підлітків створюють сприятливі умови для вироблення зазначеної характеристики.

Загалом результати проведеного дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити такі висновки:

1. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено актуальність формування активної екологічної позиції підлітків, що обумовлено теперішнім екологічним станом, низьким рівнем екологічної культури суспільства, перевагою антропоцентричного підходу у взаємодії з природою та недостатнім висвітленням проблеми у науково-педагогічний літературі.

2. Визначено сутність понять “позиція особистості”, “активна екологічна позиція особистості” у філософії, культурології, соціології, психології, педагогіці. Встановлено, що еквівалентом екологічної культури особистості є усвідомлене позитивне та об'єктивне ставлення людини до навколишнього середовища. Ціннісне ставлення людини до природи уособлює внутрішнє особистісне утворення - екологічна позиція. Процес вироблення активної екологічної позиції тривалий, неперервний і багатосторонній, пов'язаний із формуванням таких структурних компонентів: когнітивного, мотиваційно-ціннісного, поведінково-діяльнісного.

3. Інтенсивне формування активної екологічної позиції особистості відбувається у підлітковому віці, оскільки саме в цей період відбувається переосмислення цінностей, установок, переконань, зокрема, і екологічних, що визначає зміну особистісної значущості ставлень до оточуючого світу.

4. Проаналізовано два напрями вивчення проблеми у педагогічній науці: один стосується досліджень процесу становлення екологічної культури людини, другий - пов'язаний із формуванням позиції особистості. Виявлено, що спеціальних досліджень, присвячених проблемі формування активної екологічної позиції особистості недостатньо, що істотно гальмує вироблення цього утворення у практиці педагогічного процесу загальноосвітньої школи.

5. Під сформованістю активної екологічної позиції ми розуміємо певний рівень усвідомлення учнями екологічних знань, виявлення ціннісного ставлення до довкілля, оволодіння уміннями і навичками конструктивної взаємодії з природою та їх використання в різних оцінювально-поведінкових діях. Визначено критерії сформованості досліджуваної характеристики особистості: активність, спрямованість, адекватність, розроблено методики визначення сформованості активної екологічної позиції. За обгрунтованими критеріями та показниками сформованості активної екологічної позиції виділено якісні характеристики типів учнів-підлітків: активний природовідповідний, ситуативно-активний природовідповідний, антропоцентричний.

6. Результати анкетування педагогів, батьків, дані констатуючого етапу експерименту свідчать про потенційні можливості підлітків щодо формування активної екологічної позиції особистості. Проте, вчителі мало обізнані з поняттям “активна екологічна позиція” підлітків. У шкільній практиці формування зазначеної характеристики відбувається епізодично, без належного методичного забезпечення. Дослідження відповідної практики роботи шкіл засвідчило їх переважну спрямованість на ознайомлення школярів з основами екології. Формуванню в учнів моральних переконань стосовно ставлення до природи, практичній природоохоронній діяльності приділяється значно менше уваги. Більшість форм і методів екологічної освіти і виховання передбачають надання готової інформації, а не самостійне прийняття учнями рішень, творче їх втілення. Визначено такі тенденції:

- від 5 до 9 класу посилюється антропоцентрична спрямованість екологічної позиції;

- динаміка значень показників адекватності та активності по класах частково відображає суперечливість ставлення до природи, обумовлену посиленням мотивів користі у старшому підлітковому віці.

7. Теоретично обгрунтовано та експериментально доведено, що ефективність цілеспрямованого процесу формування активної екологічної позиції підлітків значно підвищиться за умов: поетапного формування зазначеної характеристики (усвідомлення своєї екологічної позиції; оцінки та контролю своєї екологічної позиції; визначення, вибору особистісної екологічної позиції); застосування спеціальних проблемних ситуацій; залучення учнів до колективних виховних справ.

8. В основу цілеспрямованого процесу формування активної екологічної позиції учнів 5-9-их класів покладено теоретично обгрунтовану структуру цієї характеристики та вікові особливості школярів досліджуваного віку. Відповідно до психологічного механізму - оцінно-орієнтаційної екологічної діяльності підлітків - передбачено такі етапи: 1) усвідомлення своєїекологічної позиції; 2) оцінки й контролю своєї екологічної позиції; 3) визначення й вибору особистісної позиції учнів у взаємодії з природою. Доведено, що необхідною умовою цього процесу є послідовність реалізації усіх зазначених етапів, які мають місце у кожному класі.

9. Встановлено, що форми і методи, спрямовані на формування і розвиток когнітивного компоненту активної екологічної позиції підлітків, включають обгрунтування цілей і завдань екологічної діяльності, розкриття її практичної сутності та значущості для себе і для інших. Сформованість мотиваційно-ціннісного та поведінково-діяльнісного компонентів досліджуваної характеристики виявляється через включення учнів у відносини, за яких реалізується ставлення до природи. Найбільш ефективними педагогічними умовами для підвищення рівня сформованості активної екологічної позиції підлітків є: застосування проблемних ситуацій екологічного змісту та залучення учнів до екологічних справ. Розроблені методики показали позитивну динаміку оволодіння учнями умінь спостережливості, аналізу, оцінки, контролю, вибору особистісної позиції у взаємодії з природою, а отже свідчили про підвищення рівня сформованості активної екологічної позиції школярів.

10. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Подальшого розкриття потребують педагогічні умови та психологічні механізми виховного процесу досліджуваної характеристики. Детального вивчення вимагають основи формування активної екологічної позиції особистості вихованців різних вікових груп. Перспективними видаються також дослідження впливу на формування активної екологічної позиції особистості сім'ї, засобів масової інформації та громадських екологічних організацій.

Основний зміст проведеного дослідження викладений у таких публікаціях автора

1. Лазебна О.М. Формування активної екологічної позиції школярів //Рідна школа. - 2003. - №6. - С. 58-60.

2. Лазебна О.М. Проблемні ситуації як засіб формування активної екологічної позиції школярів //Рідна школа. - 2004. - №5.- С. 37-39.

3. Лазебна О.М. Формування активної екологічної позиції підлітків //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 20 /За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В. Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. - 197с. - С. 84-87.

4. Лазебна О.М. Екологічне виховання підлітків //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 21. За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В.Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. - 217с. - С. 178-181.

5. Лазебна О.М. Особливості процесу формування активної екологічної позиції школярів //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 24 частина 1. За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В.Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2003. - 204с. - С. 95-98.

6. Лазебна О.М. Показники активної екологічної позиції школярів //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 24 частина 2. За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В.Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2003. - 200с. - С. 98-101.

7. Лазебна О.М. Показники активної екологічної позиції особистості //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2002. - №2. - С.11-17.

8. Лазебна О.М. Формування активної екологічної позиції особистості як психолого-педагогічна проблема /Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). - Збірник наукових праць. - Київ: ВіРА Інсайт, 2001. - Кн.І. - С.131-136.

9. Лазебна О.М. Необхідна координація всіх видів діяльності /Еколого-натуралістична творчість. Науково-методичний вісник №3 - К., НЕНЦ, 2002. - С.148-150.

10. Лазебна О.М. Формування екологічної культури особистості: до постановки проблеми /Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з'їзду працівників освіти”/ Укл.: П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко.- К.: НПУ ім.М.П. Драгоманова, 2002. - Ч.2. - С. 209-211.

11. Лазебна О.М. Технології виховання активної екологічної позиції школярів /Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 30-31 жовтня, 2003р. - Хмельницький.- С.190-193.

Размещено на Allbest.ru

...