Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Літовченко Ольга Василівна

УДК 152.276:371.921

РОЗВИТОК МОТОРИКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБОМ СТИМУЛЮВАННЯ ТАКТИЛЬНОЇ ТА ПРОПРІОЦЕПТИВНОЇ ЧУТЛИВОСТІ

13.00.03 - Корекційна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

педагогічних наук

Київ - 2004р.

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор, Шеремет Борис Григорович, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського , завідувач кафедри дефектології і фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Синьов Віктор Миколайович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Інститут корекційної педагогіки і спеціальної психології, директор;

- кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Зубалій Микола Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії фізичного виховання.

Провідна установа - Слов'янський державний педагогічний університет, кафедра корекційної педагогіки і спеціальної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “29” червня 2004 о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України, (04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України (04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9)

Автореферат розіслано 27 травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.А. Колупаєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція дітей з особливими потребами в суспільство є провідною ідеєю реалізації Конвенції про права дитини, прийнятої ООН. У Декларації прав дитини (1959), Конвенції прав дитини (1989), Всесвітній декларації (1990) дітям з особливостями психофізичного розвитку гарантується соціальний захист, можливості й умови для навчання і виховання. Державна національна програма „Освіта”(Україна 21століття),Державна програма “Діти України” дали новий імпульс у вирішенні означених проблем. Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих і розробку нових педагогічних систем і знаходження нових методів підвищення якості та інтенсивності навчально-виховного процесу, що потребує відповідних науково-педагогічних досліджень.

У сучасній корекційній педагогіці принцип активного впливу на розумовий розвиток дітей з обмеженими психофізичними можливостями з метою максимального використання потенційних можливостей кожного є провідним. Інтелектуальний розвиток дітей здійснюється в процесі спостережень за предметами і явищами навколишньої дійсності, і спирається на рівень чуттєвого досвіду.

Відповідно до вікової періодизації Л.С. Виготського в кожному віковому періоді виділяється один головний вид діяльності, який поряд з іншими видами, що сприяють розвитку психіки дитини, справляє вирішальний і визначальний вплив на цей розвиток. Період від 6 до 7 років вважається у віковій психології надзвичайно важливим у плані виявлення психологічних новоутворень, що дозволяють дитині перейти на новий етап вікового розвитку, тобто стати молодшим школярем. Загальноприйнятим психологічним визначенням є те, що для дітей молодшого шкільного віку провідною діяльністю стає навчальна, у той же час для дошкільників - ігрова. Тому особлива увага педагогів в плані забезпечення готовності дитини до навчання в школі має бути привернута до періоду від 6 до 7 років. Як свідчать дослідження О.П. Гаврилушкіної, Н.Д. Соколової, І.Г. Єрьоменко, Л.П. Носкової та ін., у дітей 6-7 років, які мають порушення інтелекту, не сформовано новоутворення, назване Л.І. Божович “внутрішньою позицією школяра”. У зв'язку з цим актуальним є пошук шляхів, що забезпечить вирішення цієї педагогічної проблеми.

При інтелектуальному недорозвиненні для дітей дошкільного віку ускладнена, а іноді й неможлива опора в навчанні на розумову і мовленнєву діяльність, і ефективну основу для їхнього навчання становлять сенсорні канали одержання інформації. С.В. Шевченко вказує, що саме тому на першому місці серед завдань корекційно-розвиваючого навчання і виховання дітей дошкільного віку при їх підготовці до навчання в школі стоїть сенсорний розвиток.

У розумово відсталих дітей мають бути сформованими вміння і навички у засвоєнні еталонів-зразків кольору, форми, величини, нагромадженні узагальнені уявлення про властивості предметів і матеріалів. Дослідженнями О.П. Гаврилушкіної, А.А. Катаєвої, Є.А. Стребєлевої, Н.Д. Соколової, Г.І. Шинкаренко та ін. установлено, що таке нагромадження відбувається в процесі засвоєння продуктивних видів діяльності, що сприяють сенсорному, а через нього й розумовому та мовленнєвому розвитку дитини. При конструюванні, ліпленні, аплікації, роботі з природними матеріалами розумово відстала дитина розвиває мілку моторику, використовуючи при цьому в першу чергу відчуття від зорового, тактильного і рухового аналізаторів.

При цьому сприйняття рухів власного тіла у дитини здійснюється дубльованою рецепцією: окрім пропріоцепції задіяна і механорецепція (дотик) шкіри рухомих частин тіла.

Загальний психофізичний розвиток дитини як у нормі, так і при патології відбувається на основі інтегральної рецепції, у якій, на думку О.А.Дмитрієва, М.Р. Могендовича, Б.В. Сермеєва, вирішальне значення відіграє кінестетична чутливість.

Аналіз літературних джерел з проблеми навчання і виховання розумово відсталих дітей, вивчення досвіду практичної роботи у спеціальних дошкільних установах показали, що питання розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості, та їх стимулюючого впливу на розвиток моторики дітей старшого дошкільного віку з легким ступенем розумової відсталості дотепер залишилися недостатньо дослідженими.

Це визначило доцільність пошуку спеціальних засобів моторного розвитку розумово відсталих дошкільників шляхом впливу на їхню тактильну і пропріоцептивну чутливість і обумовило вибір теми нашого дослідження "Розвиток моторики розумово відсталих дошкільників засобом стимулювання тактильної і пропріоцептивної чутливості".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дослідження входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського “Фізична і психічна реабілітація аномальних дітей у спеціальних дитячих установах” (№ 0197000853), затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 23.12.2003).

Об'єкт дослідження - фізичне виховання розумово відсталих дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - методичне забезпечення розвитку моторики дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості.

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику розвитку моторики розумово відсталих дошкільників шляхом впливу на їхню пропріоцептивну і тактильну чутливість.

Відповідно до мети дослідження визначено його завдання.

1. Розробити методику оцінки стану загальної і дрібної моторики, а також пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників.

2. Виявити рівень розвитку загальної і дрібної моторики, пропріоцептивної і тактильної чутливості в дітей старшого дошкільного віку з легким ступенем розумової відсталості.

3. Експериментально перевірити ефективність спеціальних засобів розвитку загальної і дрібної моторики шляхом стимулюючого впливу на тактильну і пропріоцептивну чутливість.

4. Розробити доповнення до державної програми фізичного виховання розумово відсталих дошкільників включенням у неї спеціальних вправ із розвитку тактильної і пропріоцептивної чутливості.

5. Підготувати рекомендації для батьків з організації занять із метою розвитку в розумово відсталих дошкільників тактильної і пропріоцептивної чутливості в умовах сімейного виховання.

Теоретико-методологічною основою дослідження були: вчення І.М. Сєченова і І.П. Павлова про умовно-рефлекторну діяльність і пластичність мозку дитини; теорія Л.С. Виготського про складну природу дефекту, яка одержала подальший розвиток у працях російських і українських учених - Т.О. Власової, М.С. Певзнер, В.І. Лубовського, Д.Н Ісаєва, Г.Е. Сухаревої, В.І. Бондаря, Л.С. Вавіної, І.Г. Єрьоменко, В.В. Засенка, В.М. Синьова, В.В. Тарасун, О.П. Хохліної та ін.; рівнева теорія організації рухів Н.А. Бернштейна; теорія моторно-вісцеральних рефлексів М.Р. Могендовича; концепція Є.І. Казакової про необхідність комплексного супроводження дитини як однієї зі складових системи освіти в суспільстві; дослідження М.О. Козленка, Б.В. Сермеєва, О.А. Дмитрієва, М.П. Вайзмана, Б.Г. Шеремета, В.В. Бобошко та ін. про значну роль фізичного виховання в корекції психомоторних порушень у дітей, які страждають на інтелектуальну недостатність.

Методи дослідження - теоретичні: вивчення першоджерел, аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з даної теми, державних програмних документів із виховання розумово відсталих дітей у дошкільних установах, індивідуальних корекційних програм та іншої документації; емпіричні: педагогічне спостереження за розумово відсталими дітьми в процесі діяльності, бесіди з вихователями, дефектологами, батьками; педагогічний експеримент (констатуючий і навчальний); статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Дослідження проводилися поетапно:

На першому етапі (1998-1999 роки) було вивчено і проаналізовано спеціальну літературу з обраної тематики, сформульовано мету, визначено завдання та обрано методи дослідження. У цей же час проводилися педагогічні спостереження в процесі навчання й виховання розумово відсталих дошкільників в умовах спеціальної дитячої установи та реабілітаційного центру, вивчався досвід навчально-корекційної роботи з ними.

Другим етапом дослідження (1999-2000 роки) було проведення констатуючого експерименту, у якому взяли участь 42 дитини 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості і стільки ж однолітків із нормальним інтелектуальним розвитком На цьому етапі розроблялася методика оцінки і визначення стану загальної і дрібної моторики, пропріоцептивної і тактильної чутливості в дошкільників. Кількісні показники розумово відсталих дітей по проведених тестах були зіставлені з аналогічними даними однолітків із нормальним інтелектуальним розвитком. Було виявлено достовірне відставання розумово відсталих дошкільників по багатьох життєво значущих показниках моторики. Виконаний кореляційний аналіз виявив прямий зв'язок між показниками загальної й дрібної моторики і рівнем розвитку пропріоцептивної й тактильної чутливості в дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості і в їхніх нормально розвинених однолітків і дав підстави припустити, що розвиваючи пропріоцептивну і тактильну чутливість у дошкільників із легким ступенем розумової відсталості, можна ефективно впливати на рівень їхньої загальної і дрібної моторики. Для перевірки цього припущення було проведено навчальний експеримент.

На третьому етапі (1999-2003 роки) проводилися: навчальний експеримент, аналіз результатів констатуючого і навчального експерименту, узагальнення порівняння їх із динамікою моторного розвитку нормально розвинених однолітків; формулювалися і теоретично обґрунтовувалися висновки; розроблялися рекомендації для батьків; упроваджувалися результати дослідження в практику дошкільної олігофренопедагогіки.

Базою дослідження були спеціальна дошкільна установа № 235 м. Одеси та Одеський міський реабілітаційний центр для дітей з ураженням центральної нервової системи. Серед основних критеріїв відбору дітей визначалися: вік 5-7 років, наявність легкого ступеня розумової відсталості, відсутність дитячого церебрального паралічу. Вибірка склала 42 дитини, які перебували під лонгітюдним спостереженням, починаючи з 1998 року.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було науково обґрунтовано й експериментально перевірено методику кількісної оцінки показників загальної і дрібної моторики, пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників; визначено рівень розвитку цих показників у дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості; дослідним шляхом виявлено пряму залежність моторного розвитку розумово відсталих дітей від ступеня розвитку їхньої пропріоцептивної і тактильної чутливості; теоретично обґрунтовано й експериментально визначено педагогічні умови ефективного розвитку моторики розумово відсталих дошкільників шляхом впливу на їхню пропріоцептивну і тактильну чутливість.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено методику кількісної оцінки показників загальної і дрібної моторики в розумово відсталих дошкільників, експериментально апробовано систему спеціальних вправ й ігор, що сприяють ефективному розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості та можуть застосовуватися в навчально-виховному процесі спеціальних дошкільних установ. Отримані дані є матеріалом, що доповнює програму фізичного виховання спеціальних дошкільних установ для розумово відсталих дітей, і можуть бути включені при її оновленні. Результати дослідження можуть бути використані при створенні навчальних посібників для студентів-дефектологів, аспірантів, педагогів-практиків, слухачів курсів підвищення кваліфікації. Батьки розумово відсталих дітей можуть скористатися підготовленими рекомендаціями в період підготовки дітей до школи і на початку шкільного навчання.

Упровадження результатів дослідження здійснювалося у вигляді їх апробації в навчально-виховному процесі в Українському центрі санаторно-курортної реабілітації та соціальної адаптації дітей з органічним ураженням нервової системи санаторію “Хаджибей” (довідка про впровадження № К1-01\157 від 22.01.04 р.), Одеському міському реабілітаційному центрі для дітей з ураженням центральної нервової системи (довідка про впровадження №1\26-01 від 26.01.04 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалась його теоретико-методологічним обґрунтуванням, репрезентативністю вибірки та адекватним використанням методів аналізу даних, проведенням констатуючого і навчального педагогічних експериментів та їх вірогідно високою ефективністю.

Апробація основних положень дисертації здійснювалася шляхом їх обговорення на республіканських семінарах “Методи стимуляції розвитку дитини шляхом впливу на сенсорні системи” (Одеса, 1998 р.) і “Базальна стимуляція розумово відсталих дітей” (Одеса, 2000 р.), на Всеукраїнській конференції “Актуальні питання удосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку і критерії оцінювання їхніх навчальних досягнень” (Одеса, 2002 р.), на науковій конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2002 р.), а також щорічних конференціях за підсумками наукової роботи Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (1998-2003 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 5публікаціях, з них 4-у фахових наукових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 237 сторінок, з них основний текст викладений на 188 сторінках, ілюстрований 31 таблицею і містить 28 малюнків. Список використаних джерел містить 255 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, викладено новизну та розкрито теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі - “Проблема психомоторики розумово відсталих дошкільників і шляхи її корекції в психолого-педагогічній літературі” - подано огляд наукових першоджерел з даної проблеми, розкрито зміст основних понять, проведено аналіз сучасного стану досліджень в аспекті пошуку нових шляхів розвитку моторики в розумово відсталих дошкільників.

При розгляді особливостей психомоторного розвитку розумово відсталих дітей відзначено, що, незважаючи на постійний інтерес фахівців до даної проблеми (М.П. Вайзман, О.А. Дмитрієв, М.О. Козленко, В.М. Мозговий, О.С. Самилічев, В.М. Олійник, Б.В. Сермеєв, Е.С. Черник та ін.) в навчально-методичній літературі дотепер залишаються недостатньо висвітленими багато питань стимуляції моторного розвитку розумово відсталих дітей.

Аналіз досліджень Е.Н. Правдіної-Винарської, І.Н. Граборова, А.Р. Лурія, О.М. Леонтьєва, В.І. Лубовського, В.М. Синьова та ін. дозволив констатувати, що наявність первинної біологічної недостатності кори великих півкуль мозку спричиняє порушення всієї вищої нервової діяльності й особливо уповільнену рухливість нервових процесів, що, природно, гальмує розвиток складних функціональних систем, у тому числі рухової системи. При цьому виникає затримка в розвитку довільних рухів, знижена можливість виробляти і закріплювати ці рухи, робити їх автоматизованими.

Фахівці з фізичного виховання розумово відсталих дітей (Р.Д. Бабенкова, О.А Дмитрієв, М.О. Козленко, В.М. Мозговий, А.Н. Плешаков, С.Б. Раку, О.С. Самилічев, Б.В. Сермеєв, А.М. Тучак, Б.Г. Шеремет, С.Ю. Юровський та ін.) експериментально довели, що успішна корекція рухових порушень у розумово відсталих дітей може здійснюватися тільки за виконання певних умов, зокрема застосування науково обґрунтованої методики використання спеціальних засобів фізичної культури. Обов'язковими факторами при цьому повинні бути вибір вправ, що відповідають психофізичним можливостям дітей, створення адекватних педагогічних умов. Однак проведений аналіз наукових досліджень дозволяє стверджувати, що процес фізичного виховання розумово відсталих дітей в основному вивчався в спеціальних школах. Лише окремі дослідження були присвячені вивченню корекційного впливу фізичних вправ на розумово відсталих дітей дошкільного віку (В.П. Біончик, В.В. Бобошко, В.М. Рак, Г.В. Трофимова).

Аналіз досліджень М.П. Вайзмана, М.Р. Могендовича свідчить про те, що в корекційній роботі необхідно враховувати рівневу теорію організації рухів Н.А. Бернштейна. З розумово відсталими дітьми недоцільно, а часом і неможливо спиратися на вищий, значущий рівень організації рухів, недостатність якого є специфічною при олігофренії. Як указує М.П. Вайзман, корекцію рухових порушень у розумово відсталих дітей методологічно правильно будувати з опорою на більш збережені нижчі церебральні рівні, до яких належить пропріоцептивна і тактильна чутливість. Рухи, що відбуваються на основі чутливості, мають малий ступінь довільності, унаслідок чого, навчання за демонстрацією, наслідувальне навчання, без використання детальноїї словесної інструкції призводить до більшого ефекту в навчанні розумово відсталих дітей.

Відзначаючи велике значення чуттєвого досвіду для розумово відсталих дітей дошкільного віку, О.П. Гаврилушкіна, А.А. Катаєва, Е.А. Стребєлєва, Л.І. Переслені вказують на наявні в таких дітей порушення сенсорики, що проявляються в недостатньому розумінні інструкцій, труднощах в освоєнні рухів, поганому орієнтуванні в просторі. Поряд із низьким рівнем сформованості загальної моторики відмічалися порушення дрібної моторики руки, яка забезпечує тонкі, диференційовані рухи при виконанні трудових операцій, при ліпленні, конструюванні, письмі й інших рухових актах. Тому вищезгадані дослідники розвитку дрібної моторики розумово відсталих дошкільників приділяють значну увагу. Крім того, відповідно до концепції М.М. Кольцової, крім засвоєння соціально значущих рухових навичок, тонкі й точні рухи кисті руки сприяють розвитку мислення і мовлення дошкільників.

У наукових працях А.А. Катаєвої, Є.А. Стребєлєвої відзначається,що тактильно-рухове сприйняття має велике значення для розумово відсталої дитини, оскільки воно лежить в основі чуттєвого пізнання. Саме через тактильно-рухове сприйняття одержують перші враження про форму, величину предметів, їх розташування в просторі. Адже першим видом дії дитини з предметами є хапання, під час якого форма, величина, маса, просторове розташування предмета пізнаються на дотик, а вже рука навчає око. Подібної позиції дотримується і Л.П. Носкова, яка стверджує, що з дітьми дошкільного віку повинна проводитися серйозна робота з формування тактильно-рухового сприйняття, оскільки корекційне навчання є основою особистісного розвитку аномальних дошкільників.

Таким чином, аналіз медико-педагогічної літератури засвідчив, що пропріоцептивна і тактильна чутливість відіграє істотну роль у моторному розвитку дитини як у нормі, так і при розумовій відсталості. Водночас, у діючій програмі з фізичного виховання розумово відсталих дошкільників відсутня цілісна і комплексна системи заходів щодо розвитку в них тактильної і пропріоцептивної чутливості, що і зумовило вивчення рівня розвитку тактильної і пропріоцептивної чутливості в розумово відсталих дітей старшого дошкільного віку і дослідження можливості використання цих видів чутливості як засобів, що стимулюють розвиток моторики дошкільників із легким ступенем розумової відсталості.

Другий розділ - “Експериментальне дослідження рівня розвитку загальної і дрібної моторики, пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дітей старшого дошкільного віку”- містить: завдання констатуючого експерименту, теоретичне обґрунтування та методику кількісної оцінки показників загальної і дрібної моторики, пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників та результати констатуючого експерименту з виявлення цих показників у дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості.

Аналіз науково-методичної літератури, власний досвід практичної роботи, проведені спостереження засвідчили, що найбільшою мірою від вікової норми в розумово відсталих дітей відстають швидкість і спритність. Відповідно до цього нами було підібрано певні тестові завдання.

Для визначення стану загальної моторики було відібрано 9 вправ, що відбивають статичну і динамічну рівновагу, координацію, точність і загальну спритність дітей: 1) стояння протягом 15 секунд із заплющеними очима на обмеженій площі опори; 2) підскакування з одночасним відриванням від землі обох ніг; 3) подати руку, попросити міцно потиснути її спочатку правою, потім лівою і, нарешті, обома руками; 4) стояння протягом 10 секунд на пальцях ніг (“навшпиньках”) із розплющеними очима; 5) стояння з розплющеними очима протягом 10 секунд поперемінно на правій і лівій нозі; 6) улучення м'ячем у ціль із відстані 1 м; 7) перестрибування з місця без розбігу через мотузку, протягнену на висоті 20 см від підлоги; 8) біг на місці з максимальною частотою і з заданою амплітудою протягом 5 секунд; 9) дитині пропонується взяти в руки перкусійний молоток і кілька разів сильно вдарити ним по столу.

Для оцінки стану дрібної моторики дошкільників було підібрано наступні 5 тестів: 1) стиснути в кулак пальці спочатку правої руки, потім лівої руки, , потім стиснути пальці двох рук одночасно; 2) загнути кожен із пальців поперемінно то на правій, то на лівій руці (“Пальчики ховаються”); 3) з'єднати пальці однієї руки з пальцями другої (“Пальчики вітаються”); 4) нанизувати на шнурок чи нитку бусинки; 5)вкласти в коробку одночасно правою і лівою руками по одному 5 сірників (паличок).

Тестування пропріоцептивної чутливості в розумово відсталих дошкільників проводилося за такими 12-ма тестами: 1) після зробленого натиснення вказати частину тіла, де воно було зроблено; 2) наслідування рухів - підняти угору обидві руки, повернутися на 90 градусів, плеснути в долоні і т. ін.; 3) установлення різниці у вазі предметів; 4) повзання під столом, не торкаючись головою; 5) пересуватися в заданому напрямку; 6) стрибки далеко і близько; 7) напруження і розслаблення тіла; 8) контроль мускулатури обличчя; 9) показування лівої і правої частин тіла; 10) пальце-носова проба; 11) намалювати в повітрі коло, хвилясту лінію; 12) праксис пози руки.

Виявлення рівня розвитку тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників велося за 7-ма тестами: 1) визначити місце локалізації тактильного стимулу; 2) визначити дотик до тіла різних матеріалів - гладкого, пухнатого, жорсткуватого; 3) розрізняти температурну різницю води; 4) сортувати предмети за різними ознаками - величиною, формою, призначенням; 5) із заплющеними очима на дотик знайти парний предмет; 6) визначати різні напрямки торкання до тіла - вертикального і горизонтального; 7) розрізняти” намальовані” на тілі різні за формою фігури квадрат, коло, трикутник.

Результати тестування фіксувалися відповідно до 5-бальної системи, за методикою А.Р. Лурія [85]. Виконання тестів за цією методикою оцінювалося за допомогою п'яти цифр 0, 1, 2, 3, 4, де:

ь 0 балів - оцінювалося практично правильне виконання тестів без помилок;

ь 1 бал - до 25% помилок і 75% правильно виконаних завдань,

ь 2 бали - до 50% помилкових рухів, інші виконані правильно;

ь 3 бали - понад 50% помилок при виконанні тестів;

ь 4 бали - 100% помилок при виконанні тестів.

Таким чином, дана система обчислення результатів тестування характеризує ступінь правильності (безпомилковості) виконання дітьми тестових завдань. Відповідно, чим менше допущено помилок при виконанні завдання, тим вище рівень розвитку відповідних рухових здібностей.

Результати констатуючого експерименту свідчать про низький рівень розвитку загальної моторики в розумово відсталих дітей 5-7 років у порівнянні з однолітками, що мають нормальний інтелект (табл. 1).

Таблиця 1. Середньогрупові показники рівня розвитку загальної моторики у дошкільників з нормальним інтелектом і інтелектуальним відставанням

Контингент	№№ тестів
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Розумово відсталі діти	3,4 ±0,09	2,8 ±0,18	2,33 ±0,13	2,86 ±0,09	3,16 ±0,09	2,43 ±0,13	2,97 ±0,13	2,2 ±0,09	1,8 ±0,09
Норма	1,13 ±0,04	0,9 ±0,09	0,66 ±0,09	1,06 ±0,09	1,46 ±0,1	1,1 ±0,04	1,13 ±0,04	0,76 ±0,03	0,2 ±0,04
Різниця, %	209,*	211,*	253,*	166,*	116,*	120,*	162,*	189,*	800,*

* - показник вірогідності розходжень Р < 0,05

Особливі труднощі в групі розумово відсталих дітей викликало виконання першого, п'ятого і сьомого тестів, пов'язаних із функцією рівноваги. Аналогічні труднощі спостерігалися й у нормально розвинених дітей, однак їхня результативність у 1,5-2 рази була вищою.

Найбільші труднощі виникли в тих і інших при виконанні другого тесту (“Пальчики ховаються”): 12 розумово відсталих дітей із 42 узагалі не справилися з завданням. Серед 42 дітей зі збереженим інтелектом 40 виконали це завдання, припустившись не більш 25% помилок, тобто одержавши по 1 балу, двоє виконали завдання безпомилково. Провівши детальний аналіз результатів інших тестів, ми дійшли висновку, що за розвитком дрібної моторики відставання у розумово відсталих дітей ще більш виражено, ніж за показниками загальної моторики.

Діти 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості показали і більш низький рівень пропріоцептивної чутливості в порівнянні з нормально розвиненими однолітками. Відставання значне і коливається залежно від складності завдання в межах від 140 до 534,7%.

Констатуючий експеримент дозволив виявити різну успішність розумово відсталих дошкільників у сприйнятті і розрізненні тактильних сигналів. Деякі з дітей узагалі не могли виконати тестові завдання. Наприклад, більше половини обстежених розумово відсталих дітей не змогли пізнати фігури, „намальовані” на спині дотиком пальця педагога. У дошкільників із нормальним інтелектуальним розвитком виконання цього завдання труднощів не викликало.

Різниця середньогрупових показників тактильної чутливості в розумово відсталих і нормально розвинених дошкільників коливається залежно від складності тесту від 66 до 232%.

Таким чином, одержані результати свідчать, що за рівнем розвитку загальної і дрібної моторики розумово відсталі діти старшого дошкільного віку значно відстають від своїх нормально розвинених однолітків. Особливі утруднення в них викликали завдання, пов'язані з утриманням рівноваги, зміною напряму руху. У цих випадках помилки в деяких розумово відсталих дошкільників складали 75-100%, тобто вони взагалі не справлялися з завданнями.

Вочевидь, причинами несформованості навичок керування рухами в цьому випадку є не тільки інтелектуальні вади, а й низький рівень пропріоцептивної і тактильної чутливості.

Проведене експериментальне дослідження підтвердило, що за рівнем пропріоцептивної і тактильної чутливості діти старшого дошкільного віку з легким ступенем розумової відсталості мають у 1,5-6 разів нижчі результати, ніж однолітки з нормальним інтелектом. Завдання за диференціацією рухів у просторі та за ступенем м'язових напружень ніхто з обстежених розумово відсталих дошкільників не зміг виконати без помилок. Важкими для них були завдання, пов'язані із сортуванням предметів на дотик. Діти з нормальним розумовим розвитком справлялися з цими тестами безпомилково, або допускали незначну кількість помилок.

Виконаний кореляційний аналіз виявив прямий зв'язок між показниками загальної й дрібної моторики і рівнем розвитку пропріоцептивної й тактильної чутливості в дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості і в їхніх нормально розвинених однолітків.

У третьому розділі - “Педагогічне забезпечення формування пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників” висвітлюються методика і результати навчального експерименту.

Виявлений у процесі проведення дослідження кореляційний зв'язок між станом тактильної і пропріоцептивної чутливості і розвитком загальної і тонкої моторики дав підстави припустити, що розвиваючи пропріоцептивну і тактильну чутливість у дошкільників із легким ступенем розумової відсталості, можна ефективно впливати на рівень їхньої загальної і дрібної моторики. Для перевірки цього припущення було проведено навчальний експеримент.

Для розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості були відібрані та систематизовані спеціальні вправи й ігри. Їх вибір диктувався доступністю для дошкільників 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості і необхідністю опосередкованого розвитку спритності, швидкості, координації, рівноваги, орієнтуванню в просторі, тобто тих показників моторики, низький рівень яких було виявлено в констатуючому експерименті.

Протягом навчального року ці спеціальні вправи й ігри систематично використовувалися на заняттях із фізичного виховання з експериментальною групою розумово відсталих дошкільників. Крім того, розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості приділялася увага і під час прогулянок, ігор на природі, в процесі проведення індивідуальних заняттях із корекції рухових порушень.

Головними методичними вимогами при проведенні навчального експерименту були доступність і конкретність рухових завдань, поступове їх ускладнення і виконання рухових завдань з опорою на сенсорну інформацію, з постійною перевіркою дітьми правильності виконання своїх рухів через тактильні і пропріоцептивні відчуття.

Спочатку ми домагалися практичного засвоєння дії в цілому, а потім працювали над її вдосконаленням.Змінюючи темп і ритм вправ, пропонували виконувати їх різноманітно: то швидко, то повільно, то з паузами, то без зупинок. Ті самі вправи виконували з великими, середніми і малими амплітудами з одночасною зміною темпу. Це сприяло розвитку емоційної рухливості розумово відсталих дітей.

Тактильно-пропріоцептивна наочність забезпечувалася шляхом включення різних орієнтирів і посібників у рухову діяльність дітей, а також виражалася в безпосередній допомозі педагога.

Особлива увага приділялася розвитку тонких рухів кисті. Для цієї мети застосовувалися пальчикова гімнастика, ігри і різні види занять, що спонукують дітей до тонкої маніпулятивної діяльності. Основний методичний прийом при виконанні цих завдань полягав у тренуванні всіх трьох видів рухів кисті - стискування, розтягання і розслаблення - та у використанні ізольованих рухів кожного з пальців. У контрольній групі розумово відсталих дітей усі заняття велися за загальноприйнятою програмою.

По закінченні навчального року було проведено контрольне тестування, яке дозволило переконатися, що позитивні зміни відбулися. В усіх тестах із визначення пропріоцептивної чутливості помилок у розумово відсталих дітей з експериментальної групи стало менше, а середні по групі показники покращилися у 1,5-2 рази.

Порівняння змін пропріоцептивної чутливості за час навчального експерименту в дітей експериментальної і контрольної груп з аналогічними показниками однолітків із нормальним інтелектом дозволило нам судити, наскільки правильною й ефективною була використана методика розвитку пропріоцептивної чутливості.

Після проведення навчального експерименту було зафіксовано наближення рівня пропріоцептивної чутливості дітей експериментальної групи до рівня дітей нормально розвинених, у той же час у контрольній групі дітей ці показники залишилися незмінні. По закінченні навчального експерименту було виявлено достовірний і значно вищий (у порівнянні з вихідним) рівень тактильної чутливості. Покращення цього виду чутливості в дітей з експериментальної групи було мінімальне (33,8%) у складному завданні, і зростало до найвищого (88,1%) у більш легкому для дошкільників завданні - визначити тільки місце дотику.

У семи досліджених тестових завданнях приріст тактильної чутливості в дітей експериментальної групи був: 88,1%; 68,7%; 60,2%; 53,0%; 38,0%; 33,8% і 46,18%, а в контрольній групі відповідно 65,8%; 44,0%; 51,8%; 31,1%; 27,0% і 21,9%.

Після проведення навчального експерименту стан пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників експериментальної групи сягав норми, у той час як для дітей із контрольної групи він залишився без змін.

За період навчального експерименту, як і очікувалося, відбулися позитивні зміни й у розвитку моторики.

Показники загальної моторики в дітей експериментальної групи у всіх тестах стали значно краще, ніж до експерименту. Вони наблизилися до аналогічних показників нормально розвинених дітей. Стало значно більше дітей, які навчилися виконувати тестові завдання без помилок чи з невеликим їх числом. Приріст по дев'яти досліджених тестах склав у дітей експериментальної групи: 67,9; 50,7; 91,8; 60,7; 49,0; 53,0; 48,4; 68,2 і 89,4%, у той час як у контрольній групі дітей відповідно: 23,5; 14,3; 48,9; 18,5; 3,1; 20,5; 16,8; 32,5 і 55,5% (рис. 3).

За показниками мілкої моторики приріст склав у першому тесті 62,2%, у другому - 44,2%, у третьому - 31,7%, у четвертому - 87% і в п'ятому - 46,6%, а в дітей контрольної групи - відповідно 31,1%, 20,3%, 11,3%, 40% і 23,5%.

Аналізуючи в цілому зміни, що відбулися за період навчального експерименту, у показниках загальної і дрібної моторики в розумово відсталих дошкільників, слід зазначити, що діти з експериментальної групи наблизилися до рівня нормально розвинених однолітків. Водночас, стан загальної та мілкої моторики у дітей контрольної групи залишився без змін.

Кореляційний аналіз взаємозв'язку показників пропріоцептивної і тактильної чутливості і моторики виявив, що зниження значень (відповідно до підвищення рівня розвитку) із більшості завдань, що діагностують пропріоцептивну і тактильну чутливість, спричиняє зменшення помилок у результатах загальної моторики, про що свідчать 46 значущих кореляцій із 108 у першому випадку і 29 із 63 - у другому.

Отже, саме спеціальні заняття з розвитку тактильної і пропріоцептивної чутливості лежали в основі достовірного покращення загальної моторики в розумово відсталих дошкільників.

Таким чином, з огляду на зміст навчального експерименту, динаміку змін, що відбулися в результаті його проведення, а також дані кореляційного аналізу, можна стверджувати, що покращення рівня розвитку загальної моторики відбулося в результаті цілеспрямованого корекційного впливу на пропріоцетивну і тактильну чутливість розумово відсталих дошкільників.

психомоторика пропріоцептивний чутливість педагогічній

ВИСНОВКИ

1. У результаті аналізу психолого-медико-педагогічної літератури, вивчення стану роботи з розвитку моторики розумово відсталих дошкільників у практиці спеціальних дошкільних закладів та реабілітаційних центрів виявлено ряд невирішених проблем у змісті, організації та методиці фізичного виховання розумово відсталих дошкільників.Перш за все це стосується питань моторного розвитку дошкільників з інтелектуальними вадами, що визначає актуальність зазначеної проблеми для теорії і практики олігофренопедагогіки.

2. Моторний розвиток розумово відсталих дітей, як свідчить проведений аналіз наукової літератури, вивчався в психолого-педагогічному аспекті з метою пошуку нових шляхів та обґрунтування найбільш ефективних педагогічних умов для їх навчання, розвитку і виховання, у тому числі вказувалося на доцільність використання поєднаного розвитку рухових і перцептивних здібностей. Однак кількісних оцінок таких взаємозв'язків у і можливостей використання їх у процесі фізичного виховання розумово відсталих дітей дошкільного віку виявлено не було.

3. Проведене експериментальне дослідження рівня розвитку загальної і мілкої моторики виявило істотне відставання дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості від своїх нормально розвинених однолітків. Особливі труднощі в них викликали завдання, пов'язані з утриманням рівноваги і зміною напряму руху, а також певні дії пальцями рук. У цих випадках помилки в деяких розумово відсталих дошкільників складали 75-100%, тобто частина дітей узагалі не справлялася з подібними завданнями.

4. Відставання розумово відсталих дошкільників від нормально розвинених однолітків по показниках пропріоцептивної чутливості коливається залежно від складності завдання і становить 140-534,7%.

За рівнем розвитку тактильної чутливості розумово відсталі діти старшого дошкільного віку також значно відстають від вікової норми.Вони припускаються помилок при виконанні завдань, що вимагають достатнього рівня тактильної чутливості, у 1,5 - 2,5 рази більше, аніж їхні однолітки з нормальним інтелектом.

5. Виявлена в констатуючому експерименті достовірна кореляція показників загальної і мілкої моторики та рівнів розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості в дітей 5-7 років із легким ступенем розумової відсталості та нормально розвинених однолітків зумовила розробку та використання системи спеціальних вправ, що розвивають пропріоцептивну і тактильну сферу.

У навчальному експерименті було використано вправи й ігри, що сприяють формуванню в розумово відсталих дошкільників умінь розрізняти фактуру, вагу і температуру предметів, пізнавати їх на дотик, виконувати рухи за контрастними параметрами: далеко - близько, швидко - повільно, сильно - слабко, уперед - назад, і т. ін. В експериментальній групі дітей ці вправи протягом навчального року включалися як додаткові засоби розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості в заняття з фізичного виховання, ігри, на прогулянках, в індивідуальних заняттях із корекції рухових порушень.

Головною методичною вимогою було виконання рухових завдань з опорою на сенсорну інформацію, з постійною перевіркою дітьми правильності виконання рухів через пропріоцептивні і тактильні відчуття.

Для розвитку мілкої моторики застосовувалися пальчикова гімнастика, ігри і різні види занять, що спонукають дітей до тонкої маніпулятивної діяльності. Основний методичний прийом при цьому полягав у тренуванні всіх трьох видів рухів кисті - стискування, розтягування і розслаблення - та у використанні ізольованих рухів кожного з пальців.

6. Результати навчального експерименту свідчать, що планомірне використання системи спеціальних вправ на 38-92% збільшило рівень пропріоцептивної і на 38-88% тактильної чутливості. Це дозволило розумово відсталим дітям з експериментальної групи за багатьма показниками досягти рівня однолітків із нормальним інтелектом, що, у свою чергу, позначилося на розвитку загальної і мілкої моторики.

7. Виявилося, що навчальний експеримент сприяв значному і очевидному покращанню показників (від 49 до 82% ) розвитку загальної моторики в розумово відсталих дошкільників з експериментальної групи Так, здатність утримувати рівновагу підвищилася на 48-68%, швидкість рухів зросла на 68%, тобто найбільш ефективно покращилися саме ті рухові здібності, які в розумово відсталих дітей 5-7 років до початку навчального експерименту значно відставали.

Після проведення навчального експерименту відбулися позитивні зміни в загальній моториці розумово відсталих дошкільників з експериментальної групи, рухові можливості яких за багатьма показниками співпали з однолітками зі збереженим інтелектом.

У той же час діти з контрольної групи, які не використовували у своїй руховій практиці вправ із цілеспрямованого розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості продовжували відставати від вікової норми.

8. Найбільша кількість достовірних кореляцій для показників загальної моторики виявлено при виконанні завдань із розвитку пропріоцептивної чутливості, пов'язаних з уміннями адекватно оцінювати напруження і розслаблення м'язів. Ці й подібні їм вправи найбільш прийнятні для розвитку загальної моторики.

9. Навчальним експериментом установлено, що при використанні вправ, які розвивають тактильну і пропріоцептивну чутливість рук у дітей експериментальної групи, стійким покращенням (86%) характеризувалися рухи кисті в цілому, а менш виражене покращення (31%) було у здатності дітей виконувати диференційовані рухи пальцями.

10. З метою удосконалення фізичного виховання розумово відсталих дітей розроблено систему спеціальних вправ із розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості з пропозиціями включити їх до державної програми дошкільного виховання розумово відсталих дітей.

11.Розроблена та застосована нами комплексна програма із розвитку про-пріоцептивної та тактильної чутливості у дошкільників з вадами інтелекту може успішно використовуватись в умовах сімейного виховання, в нагоді при цьому стануть розроблені рекомендації для батьків

Представлена робота не претендує на повне розкриття всіх питань складного процесу розвитку моторики розумово відсталих дошкільників засобами фізичної культури. Актуальним є подальше розроблення даної проблематики. Науковий і практичний інтерес становитимуть дослідження рівня пропріоцептивної і тактильної чутливості і сензитивних періодів їх розвитку в розумово відсталих дітей різного віку, що дозволить істотно збагатити всю систему фізичного виховання розумово відсталих дітей.

Основний зміст дослідження викладено у таких публікаціях автора

1. Літовченко О.В. Розвиток розумово відсталих дітей шляхом впливання на деякі перцептивні функції (тактильну і пропріоцептивну). /Молода спортивна наука України (зб. наук. статей у галузі фіз. культури і спорту). - Вип. 6. - Т. 2. Львів: ЛДІФК, 2002. - С. 460-462.

2. Литовченко О.В. Оценка моторики, тактильной и проприоцептивной чувствительности у умственно отсталых дошкольников. //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Зб. наук. пр.). - Вип. 8-9. - Одеса, 2002. - С. 119-122.

3. Литовченко О.В. Экспериментальное исследование тактильной чувствительности умственно отсталых дошкольников и средств её развития. Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Зб. наук. пр.). - Вип. 5-6. - Одеса, 2003. - С. 156-161.

4. Литовченко О.В. Развитие общей моторики умственно отсталых дошкольников. //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Зб. наук. пр.). - Вип. 9-10. Одеса, 2003. - С. 56-64.

5. Литовченко О.В. Развитие проприоцептивной чувствительности у умственно отсталых детей старшего дошкольного возраста. //Наука і освіта. - 2003. - № 5-6. - С. 155-160.

АНОТАЦІЇ

Літовченко О. В. Розвиток моторики розумово відсталих дітей засобами впливу на тактильну і пропріоцептивну чутливість.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України. Київ, 2003.

Дисертацію присвячено актуальній для теорії і практики дошкільної олігофренопедагогіки проблемі розвитку й удосконалення рухових здібностей розумово відсталих дітей. Метою дослідження стали розроблення, теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка методики розвитку моторики розумово відсталих дошкільників шляхом впливу на їхню пропріоцептивну і тактильну чутливість.

Досліджено рівень тактильної і пропріоцептивної чутливості в дітей 5-7 років з легким ступенем розумової відсталості. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено відповідно до рухових можливостей дітей даного контингенту методику кількісної оцінки показників загальної і дрібної моторики та пропріоцептивної і тактильної чутливості. Визначено реальний рівень розвитку цих показників, а також виявлено істотне і очевидне відставання розумово відсталих дітей 5-7 років від однолітків із нормальним розумовим розвитком як за показниками загальної і мілкої моторики, так і за рівнем тактильної і пропріоцептивної чутливості. У дітей дослідженого контингенту виявлено тісний кореляційний зв'язок між показниками загальної, мілкої моторики і пропріоцептивної та тактильної чутливості. Апробовано і систематизовано спеціальні вправи, що сприяють розвитку пропріоцептивної і тактильної чутливості в розумово відсталих дошкільників. У навчальному експерименті виявлено їх високу і достовірну ефективність, що дозволило розумово відсталим дітям 5-7 років через рік спеціально організованих занять за багатьма показниками загальної і мілкої моторики вийти на рівень однолітків із збереженим інтелектом.

Ключові слова: моторика, оцінка моторики, розумово відсталі діти, корекція, пропріоцептивна чутливість, тактильна чутливість.

Литовченко О.В. Развитие моторики умственно отсталых детей средствами воздействия на тактильную и проприоцептивную чувствительность. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Институт специальной педагогики АПН Украины. Киев, 2003.

Диссертация посвящена актуальной для теории и практики дошкольной олигофренопедагогики проблеме развития и совершенствования двигательных способностей умственно отсталых детей. Целью исследования явилась разработка, теоретическое обоснование и экспериментальная проверка методики развития моторики умственно отсталых дошкольников путем воздействия на их проприоцептивную и тактильную чувствительность.

Исходным теоретическим положением диссертации явилось положение о том, что для умственно отсталого ребёнка нецелесообразно, а порой и невозможно опираться на вышележащий, смысловой уровень организации движений, недостаточность которого является специфичной при умственной отсталости. Поэтому коррекция двигательных функций у умственно отсталых детей с легкой степенью умственной недостаточности строилась с опорой на более сохранные нижележащие церебральные уровни. Исследован уровень развития тактильной и проприоцептивной чувствительности у детей 5-7 лет с легкой степенью умственной отсталости. Научно обоснована и эксперементально проверена в соответствии с двигательными возможностями детей исследуемого контингента методика количественной оценки показателей общей, мелкой моторики и проприоцептивной, тактильной чувствительности. Определен реальный уровень развития этих двигательных способностей у умственно отсталых дошкольников 5-7 лет.

Выявлено существенное и достоверное отставание умственно отсталых детей 5-7 лет от однолеток с нормальным интеллектом как по показателям общей и мелкой моторики, так и по уровню развития тактильной и проприоцептивной чувствительности.

У детей, исследованного контингента выявлена тесная корреляционная связь между показателями общей, мелкой моторики и проприоцептивной, тактильной чувствительности.

Исследованы и систематизированы специальные упражнения, способствующие развитию проприоцептивной и тактильной чувствительности у умственно отсталых дошкольников. В обучающем эксперименте выявлена высокая и достоверная эффективность этих специальных упражнений. Через год специально организованных занятий дети 5-7 лет с легкой степенью умственной отсталости по многим показателям общей и мелкой моторики достигли уровня сверстников с сохранным интеллектом.

Как итог представленного экспериментального исследования рекомендован для включения в государственную программу дошкольного физического воспитания перечень специальных упражнений, способствующих эффективному развитию тактильной и проприоцептивной чувствительности у умственно отсталых детей.

Разработаны методические рекомендации для родителей, имеющих умственно отсталых детей, по организации в домашних условиях занятий по развитию тактильной и проприоцептивной чувствительности.

Диссертационное исследование раскрывает перспективы дальнейшего изучения проблемы совершенствования моторики умственно отсталых детей через развитие у них кинестетической чувствительности.

Ключевые слова: моторика, оценка моторики, умственно отсталые дети, коррекция, проприоцептивная чувствительность, тактильная чувствительность.

Litovchenko O.V. The Development of Motility of Mentally Retarded Children by Means of Influence on Tactile and Propriozeptive Sensitivity. Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.03 - correctional pedagogics. - Institute of special pedagogics of Ukraine APS . Kiev, 2003.

The dissertation is devoted to actual for the theory and practice of preschool pedagogics of mentally retarded children to a problem of development and perfection of impellent abilities of mentally retarded children. The purpose of research has been the development, the theoretical substantiation and the experimental check of motility development methods of mentally retarded preschool children by means of influence on their propriozeptive and tactile sensitivity.

The level tactile and propriozeptive sensitivity of 5-7 year children with an easy degree of intellectual backwardness has been investigated. It is investigated and modified according to impellent opportunities of children of the given contingent the methods of a quantitative estimation of parameters of the common and fine motility and propriozeptive and tactile sensitivity. The real level of development of these parameters has been determined, and essential and authentic backlog of mentally retarded children of 5-7 years from children the same age with normal intellectual development concerning the parameters of the common and fine motility, and the level tactile and propriozeptive sensitivity has been revealed. The special exercises promoting development propriozeptive and tactile sensitivity mentally retarded preschool children have been investigated and systematized. During a training experiment their high and authentic efficiency has been proved and that has allowed mentally retarded children of 5-7 years in a year of specially organized practice to reach the level of normal intelligence children of the same age according to parameters of the common and fine motility .

...