Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя

Київ - 2004

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема підготовки дітей і молоді до сімейного життя є досить важливою серед завдань виховання підростаючого покоління. Проте нинішня сім'я та загальноосвітня школа не забезпечують розвиток особистісних якостей майбутнього сім'янина. Традиційні зміст, форми і методи не сприяють виробленню у молоді системного бачення свого майбутнього сімейного життя, необхідних для цього якостей.

Проблеми спілкування як особливого виду діяльності особистості у підготовці учнівської молоді до сімейного життя, статевого та дошлюбного виховання знайшла своє відображення в дослідженнях Б. Ананьєва, Г. Андрєєва, О. Бодальова, Л. Буєва, М. Кагана, О. Киричука, В. Леві О. Леонтьєва, Б. Ломова, О. Мудрика, В. Мясищева, Б. Паригіна, М. Соковкіна та ін.

Висвітленню теоретичних основ статевого виховання учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи та в умовах сім'ї присвятили свої роботи Т. Говорун, В. Кравець, Г. Дейнега, В. Доброва, Л. Добрович, В. Каган, В. Колбановський, А. Комарова, І. Петрищев, А. Петровський, Л. Слинько.

Аналіз моральних аспектів підготовки школярів до сімейного життя здійснили у своїх роботах З. Зайцева, В. Карпіков, Р. Лемехова, В. Пултавська, А. Сизанов, І. Трухін.

Проблеми застосування індивідуального підходу до старшокласників у підготовці майбутнього сім'янина стали предметом наукових досліджень В. Бизової, Н. Феоктистової, а засади диференційованого виховання юнаків і дівчат - Т. Абаєвої, Н. Новикової, І. Овчиннікова, Н. Пономаренко, І. Шалімової та ін.

Зміст, форми та методи формування міжстатевих стосунків у шкільному колективі знайшли відображення в роботах М. Боришевського, Б.Кіма, В. Поплужного; а особливості статеворольового самовизначення юнаків та дівчат - у дослідженнях В. Васютинського, В. Кравця, Ю. Тарнавського, Т. Титаренко, Т. Юферєвої.

Взаємодію школи та сім'ї у підготовці дітей різного віку до шлюбу вивчали Т. Алєксєєнко, О. Докукіна, В. Постовий, Д. Порфильєвська, Є. Сичова, О. Хромова; підготовки до виконання батьківських та материнських функцій - В. Бойко, О. Кононко, Г. Лактіонова, Т. Кравченко, Д. Луцик, Г. Чередниченко.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дає змогу констатувати, що проблема формування у старшокласників культури міжособистісного спілкування у їхній підготовці до сімейного життя є порівняно новою для вітчизняної педагогічної науки. Названі дослідження лише частково розкривають питання, пов'язані з підготовкою старшокласників до міжособистісного спілкування в сім'ї. Враховуючи актуальність і недостатню теоретичну та практичну розробленість означеної проблеми й соціальне замовлення суспільства, нами була обрана тема дослідження: «Формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України «Дитина в сучасній сім'ї: тенденції і пріоритети виховання», державний реєстраційний номер 0198U008205). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол №2 від 28.01.99 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 14.06.1999 р.)

Об'єкт дослідження: процес формування культури міжособистісного спілкування старшокласників.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати, розробити й апробувати педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування культури міжособистісного спілкування старшокласників здійснюватиметься ефективніше, якщо враховуватимуться наступні педагогічні умови:

буде розроблено і впроваджено факультативний курс «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів старших класів, зміст якого грунтується на засадах гуманізації взаємовідносин між юнаками та дівчатами, засвоєнні правил культури поведінки та спілкування;

у навчально-виховному процесі буде використовуватись комплекс активних методів виховання учнів, спрямованих на формування у них необхідних умінь та навичок організації та реалізації міжособистісного спілкування у процесі підготовки до сімейного життя;

навчально-виховна робота у школі буде поєднуватися з належним впливом сім'ї, який забезпечуватиметься достатнім рівнем її педагогічної підготовленості.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені завдання:

з'ясувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній теорії та практиці;

уточнити сутність поняття «культура міжособистісного спілкування старшокласників», критерії та показники її сформованості;

обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування учнів старших класів у їх підготовці до сімейного життя;

розробити методичні рекомендації з формування у старшокласників культури міжособистісного спілкування у їх підготовці до сімейного життя для практичних працівників загальноосвітніх шкіл.

Методологічною основою дослідження є основні положення теорії особистісно орієнтованого виховання, філософські і педагогічні положення про сутність, природу, функції та роль спілкування в життєдіяльності людини; принципи педагогіки щодо організації навчально-виховного процесу, як особливої форми суспільної діяльності. З позиції загальнонаукової методології виховна діяльність розглядалась як об'єкт системного вивчення, що функціонує у взаємодії, нормативності й варіантності з іншими об'єктами цього процесу.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці, які розкривають закономірності та особливості розвитку підростаючої особистості (І. Бех, І. Кон, Г. Костюк, О. Леонтьєв, В.М'ясищев, К. Платонов, С. Рубінштейн, В. Сухомлинський); концепція визначення спілкування як форми взаємодії людей (О. Бодальов, М. Каган, В. Коробейніков, Б. Ломов, М. Обозов, Б. Паригін); концепція визначення спілкування як виду людської діяльності (Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, М.Лісіна, В. Панферов, В. Соковкін О. Щербаков); теорія старшого шкільного віку та ролі спілкування у ньому (І.Д. Бех, (Л. Божович, Д. Ельконін, І. Кон, В. Крутецький, О. Мудрик, А. Петровський, В. Сухомлинський).

Методи дослідження. Досягненню мети дослідження й розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження: теоретичних (вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), які дозволили узагальнити результати наукових досліджень з проблеми, розробити теоретичні підходи до її розв'язання; емпіричних: діагностичні (анкетування, інтерв'ю, бесіда, тестування), педагогічні спостереження, ранжування, які сприяли вивченню стану проблеми в практиці та застосовувалися у педагогічному експерименті. Педагогічний експеримент дав можливість перевірити гіпотезу дослідження. Емпіричні дані оброблялися методами математичної статистики.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі середніх закладів освіти м. Києва, Київської та Чернігівської областей: середньої загальноосвітньої школи №225 міста Києва, середньої загальноосвітньої школи №5 міста Борисполя Київської області, Риботинської середньої загальноосвітньої школи Коропського району Чернігівської області, Семенівської середньої загальноосвітньої школи №2 Чернігівської області. У педагогічному експерименті було задіяно понад 300 старшокласників.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998-2003 років у три етапи:

На першому етапі (1998-1999 р.р.) визначалися теоретико-методологічні умови дослідження та проводився констатуючий педагогічний експеримент. У рамках констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників, його вплив на підготовку до сімейного життя. Для оцінки сформованості досліджуваного явища було розроблено систему показників та апробовано методику його діагностики. Результати констатуючого етапу педагогічного експерименту були використані для розробки експериментальної методики.

На другому етапі (1999-2001 рр.) проводився формуючий етап педагогічного експерименту (впроваджувалася програма факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів 10-11-х класів, апробувалися основні ідеї підвищення педагогічної культури батьків учнів старшого шкільного віку за розробленою методикою). Одержано первинні результати дослідження, які були піддані кількісному і якісному аналізу за допомогою методів математичної статистики, що дозволило зробити відповідні висновки щодо відповідності провідних положень висунутої робочої гіпотези дослідження.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснювалися аналіз, узагальнення та перевірка результатів дослідно-експериментальної роботи, проводилась їх статистична обробка, формулювалися загальні висновки і рекомендації, розроблялися і впроваджувалися у практику навчально-виховної роботи школи методичні рекомендації з означеної проблеми формування у старшокласників культури міжособистісного спілкування у їх підготовці до сімейного життя, здійснювалося літературне оформлення роботи.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше визначено та теоретично обгрунтовано педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи в контексті підготовки їх до сімейного життя, визначені показники, критерії та рівні сформованості досліджуваної якості особистості; уточнено поняття культури міжособистісного спілкування старшокласників; подальшого розвитку набула проблема підготовки сучасної молоді до створення сім'ї і впливу сім'ї і школи на цей процес.

Практична значущість роботи полягає у розробці методики формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя, підготовки авторської програми факультативу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів старших класів загальноосвітньої школи, підготовки методичних рекомендацій з формування у старшокласників культури міжособистісного спілкування для практичних працівників загальноосвітніх шкіл, які можуть бути використані у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з цієї проблеми у закладах післядипломної педагогічної освіти.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обгрунтуванням вихідних положень, єдністю емпіричних і теоретичних методів дослідження, які адекватні поставленим завданням і взаємодоповнюють один одного, багаторічною тривалістю дослідно-експериментальної роботи, поєднанням кількісного і якісного аналізу здобутих результатів, поетапною структурою дослідження, експериментальною перевіркою теоретичних висновків і методичних розробок.

Особистий внесок автора полягає у тому, що визначені теоретичні положення, які характеризують особливості формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя, розроблено та експериментально апробовано програму факультативу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів старших класів загальноосвітньої школи, сукупність активних методів виховання учнів, спрямованих на формування у них необхідних умінь та навичок реалізації міжособистісного спілкування у процесі підготовки до сімейного життя; апробовано і впроваджено методичні рекомендації для вчителів, щодо формування культури міжособистісного спілкування старшокласників.

Апробація і впровадження результатів дослідження проводилася шляхом виступів дисертантки на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі» (м. Київ, 2003 р.), методологічному семінарі «Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства» (м. Київ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу» (м. Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді» (м. Київ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стан та перспективи професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів» (м. Бориспіль, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості» (м. Київ, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Всебічний розвиток особистості студента» (м.Ірпінь, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах» (м. Київ, 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді» (м. Київ, 1999 р.). Основні положення й окремі матеріали дисертаційної роботи доповідалися на звітних конференціях Інституту проблем виховання АПН України, засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України (1999-2003 рр.).

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Київської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №225, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 м. Борисполя Київської області, Риботинської середньої школи Коропського району Чернігівської області, Семенівської середньої школи №2 Чернігівської області.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку основної використаної літератури (249 джерел) та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок, зокрема 173 сторінки основного тексту. Робота містить 18 таблиць на 8 сторінках.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 10 наукових та науково-методичних публікаціях, з них 7 у фахових виданнях затверджених ВАК України.

міжособистісний старшокласник сімейний життя

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання, визначено теоретико-методологічну основу та методи дослідження, етапи його проведення, розкриті наукова новизна, практична значущість дослідження, вірогідність одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, визначено експериментальну базу дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування культури міжособистісного спілкування у підготовці старшокласників до сімейного життя» аналізується теоретико-прикладний стан досліджуваної проблеми; розкривається зміст поняття «культура міжособистісного спілкування старшокласників»; досліджуються педагогічні умови вдосконалення підготовки старшокласників до майбутнього сімейного життя в умовах загальноосвітньої школи.

У сучасному українському суспільстві серйозної уваги і допомоги сім'я потребує не тільки з точки зору соціально-економічної, а й моральної, психологічної, педагогічної, а це в свою чергу обумовлює необхідність удосконалення підготовки учнівської молоді до спілкування в родині.

Проблема спілкування у різноманітних її аспектах досліджувалась багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими. Дослідники - філософи, психологи, педагоги, визначають проблему культури міжособистісного спілкування за трьома її основними аспектами: соціальним, психологічним та педагогічним і розглядають спілкування як особливу форму взаємодії людей.

Ця точка зору набула обгрунтування в роботах філософів М. Кагана, М. Квєтного, Р. Шакурова і психологів Б. Ананьєва, Г. Костюка, О. Бодальова, М. Лісіної, О. Леонтьєва Б. Ломова, М. Обозова В. Соковніна та ін.

Педагогічна наука розглядає окремі аспекти спілкування. У дослідженнях В. Сухомлинського проблема спілкування учнів вивчалася у контексті формування дитячого колективу. Спілкування у зв'язку з учнівським самоврядуванням досліджував М. Коротов. Спілкування в контексті морального виховання досліджували І. Бех, М. Болдирєв, І. Марьєнко.

Для вирішення завдань нашого дослідження важливе значення мали роботи Д. Корольова, О. Куракіна, О. Киричука, А. Мудрика, які розглядали спілкування як самостійну проблему.

Помітне місце займають дослідження, спрямовані на формування комунікативних умінь молоді. Це роботи В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, О. Леотьєва, Л. Савенкової Н. Стрєльнікової та інших.

Нині в психолого-педагогічній науці існують два основні напрями трактування сутності спілкування. Представники першого з них І. Бех, М. Каган, Б. Ломов, О. Бодальов незважаючи на деякі розходження щодо тлумачення цієї категорії, розглядають спілкування як особливу форму взаємодії людей.

Другий напрям дослідження феномену спілкування набув висвітлення в наукових працях Б. Ананьєва, В. Соковніна, О. Леонтьєва, які вважають спілкування одним із видів діяльності.

У своєму дослідженні ми приймаємо першу точку зору і виходимо з того, що спілкування є взаємодія людей, у процесі якій здійснюється обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, звичками, а також задовольняються потреби особистості в підтримці, солідарності, співчутті, дружбі.

Проблема підготовки учнівської молоді до сімейного життя знайшла своє відображення в дослідженнях українських вчених-педагогів. Моральні аспекти підготовки школярів до сімейного життя та взаємодії школи і сім'ї у підготовці до шлюбу розглядали Т. Алєксєєнко, О. Докукіна, В. Кравець, Т. Кравченко, З. Зайцева, Н. Новікова, В. Постовий, Г. Сутріна, Є. Сичова, О. Хромова. Підготовку до виконання батьківських та материнських функцій досліджували В. Бойко, Д. Луцик, Г. Чередниченко; індивідуальний підхід до старшокласників у підготовці майбутнього сім'янина В. Бизова, Н. Феоктистова та інші.

Проблеми міжособистісних взаємовідносин у сім'ї і соціумі розкриті в роботах О. Бодальова, О. Киричука. Причини виникнення конфліктних ситуацій у процесі спілкування досліджували М. Рибакова, І. Синиця, І. Страхов, В. Чернокозова, І. Чернокозов. Питання формування культури міжособистісного спілкування досліджували І. Ілляєва, Н. Стрєльнікова, В. Штифурак, М. Чернишова.

Більшість цих дослідників вважають, що культура міжособистісного спілкування залежить від духовного розвитку особистості, її вміння організувати комунікативну діяльність у різноманітних формах, закріплених у нормах і правилах культури поведінки вироблених суспільством. Основними умовами культури міжособистісного спілкування є високий інтерес і повага до інших людей, пластичність поведінки, артистизм, оптимізм, неупередженість, уміння передбачати поведінку інших людей, здатність до співпереживання, висока мовна культура, емпатія, толерантність, доброзичливість, привабливість, спрямованість на самовдосконалення.

Сутність підготовки учнів старших класів до сімейного життя передбачає передачу знань про внутрішньосімейні взаємини, серед яких важливе місце належить культурі міжособистісного спілкування. Сімейний досвід, засвоєння соціальних норм та національних традицій, моральна підготовка до створення сім'ї, здатність адаптуватися до сімейного життя неможливе без спілкування молодих людей на принципах і цінностях гуманістичної культури і етики.

На основі аналізу наукових джерел з проблем формування культури міжособистісного спілкування можна зробити висновок про те, що у повсякденній діяльності людини особливого значення набуває міжособистісне спілкування і особливо у сімейному житті. Виходячи з цього нами були визначені основні критерії сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників. До них ми відносимо: змістовний, емоційно-оцінний, і діяльнісно-функціональний критерій. На основі використання комплексу методик для діагностики досліджуваного явища та узагальнення одержаних результатів відповідно до цих критеріїв були визначені рівні сформованості культури міжособистісного спілкування учнів 9-11 класів.

Крім аналізу теоретичних аспектів проблеми формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя, проводилося експериментальне вивчення стану її розв'язання на практиці. З цією метою був проведений констатуючий експеримент у загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів м. Києва та Київської області, яким було охоплено біля 300 учнів 9-11 класів та 63 вчителів.

Результати констатуючого етапу експерименту засвідчили, що лише 1,3% дев'ятикласників, 1,7% десятикласників і 2,4% учнів 11-х класів відповідають високому рівню сформованості культури міжособистісного спілкування. До середнього рівня були віднесені 56,9% дев'ятикласників, 61,6% десятикласників і 73,4% одинадцятикласників. Не можна вважати задовільним і те, що 41,8% дев'ятикласників, 36,7% десятикласників і 24,2% учнів одинадцятих класів мають низький рівень сформованості культури міжособистісного спілкування. Це свідчить про недостатню увагу з боку педагогічних колективів шкіл до проблеми формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи.

Таким чином, аналіз результатів дослідження стану сформованості культури міжособистісного спілкування школярів у їх підготовці до сімейного життя показує, що в системі підготовки майбутніх сім'янинів недостатня увага надається питанням спілкування, висвітленню його ролі у міцності майбутньої сім'ї; педагогічними працівниками не завжди враховуються особистісні якості учнів у процесі формування культури міжособистісного спілкування учнів; значна кількість старшокласників не виявляє належного розуміння необхідності володіння певними вміннями для налагодження контактів з однолітками та дорослими.

У другому розділі «Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя» розкриваються організація і методика формуючого етапу педагогічного експерименту, визначено педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування старшокласників, показано форми взаємодії школи і сім'ї, а також динаміка цього процесу.

Узагальнення аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження та вивчення стану проблеми у практиці роботи загальноосвітніх шкіл дозволили визначити педагогічні умови формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя. До них ми відносимо: розробку і впровадження факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів старших класів, зміст якого грунтується на засадах гуманізації взаємовідносин між юнаками та дівчатами, засвоєнні правил культури поведінки та спілкування; використання у навчально-виховному процесі комплексу активних методів виховання учнів, спрямованих на формування у них необхідних умінь та навичок реалізації міжособистісного спілкування у процесі підготовки до сімейного життя; поєднання навчально-виховної робота у школі з належним впливом сім'ї, який забезпечуватиметься достатнім рівнем її педагогічної підготовленості.

Одним з визначальних експериментальних факторів у нашому дослідженні було застосування розробленої нами програми факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї». Головним фактором, що діяв при конструюванні змісту програми факультативу, були визначені потреби суспільства та цілі, які воно висуває перед своїми членами. Останні виражені загальними і дидактичними принципами формування змісту (відповідно до прогресивних соціальних, моральних та естетичних ідеалів; реалізації зв'язку з життям і т.ін.), що є орієнтирами придатності того чи іншого матеріалу для програми. Другим фактором, який обумовлював вибір навчального матеріалу, слугувала міра його доступності як за теоретичним рівнем, так і за можливістю практичної реалізації.

Аналіз факторів формування культури міжособистісного спілкування старшокласників дозволив намітити логіку побудови змісту факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для старших класів загальноосвітньої школи. Її основними компонентами стали: визначення структури і змісту факультативу на основі аналізу відповідного соціального досвіду; аналіз і класифікація видів і підвидів комунікативної діяльності з метою відбору найважливіших для вивчення; аналіз процесу міжособистісного спілкування як виду комунікативної діяльності з метою подальшої деталізації елементів змісту навчання.

Програма факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» складалася з ряду основних розділів і тем взаємопов'язаних між собою.

Розділ «Спілкування як специфічно форма взаємодії людей» містить матеріал присвячений розкриттю поняття міжособистісного спілкування. У цому розділі розглядаються основні форми, типи, засоби міжособистісного спілкування, роль спілкування у духовному розвитку особистості.

Розділ «Роль і значення етикетних норм і правил у спілкуванні» присвячений основним нормам і правилам поведінки. У процесі його вивчення учні засвоювали моральні нормами спілкування: ввічливість, тактовність делікатність, щирість і доброзичливість.

Зміст розділу «Особливості культури спілкування в сім'ї» висвітлює питання сучасної сім'ї і її значення в соціальній, економічній і духовній сфері суспільства. Матеріал цього розділу спрямований на ознайомлення старшокласників із культурою взаємостосунків у сім'ї на формування основних уявлень про взаємостосунки між статями, про культуру шлюбних відносин.

Важливе місце серед названих розділів програми посідав розділ «Пізнання і самопізнання у процесі спілкування». У ньому увага старшокласників акцентується на формуванні потреби в удосконаленні своєї особистості; оволодінні мінімумом теоретичних знань та практичних умінь і навичок для забезпечення повноцінного процесу самовиховання якостей особистості необхідних для культури спілкування.

Формування культури міжособистісного спілкування учнів передбачало залучення школярів до відповідної діяльності. Тому, у процесі вивчення факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» передбачалося проведення сюжетно-рольових ігор, аналіз конкретних педагогічних ситуацій. В експериментальних групах ми проводили анкетування школярів, на основі яких складали їх психологічні характеристики, розробляли індивідуальні плани самонавчання та самовиховання. На практичних заняттях також розглядали конкретні приклади розподілу комунікативних ролей, вивчали індивідуальний стиль спілкування у колективі учнів, аналіз конкретних ситуацій з метою ознайомлення з соціально-психологічними основами спілкування.

Нами також проводилася роз'яснювальна робота з батьками учнів для надання їм допомоги у вирішенні конкретних питань, які постають перед батьками у повсякденному житті і стосуються спілкування з дітьми. З цією метою проводилися індивідуальні та групові консультації відповідного тематичного спрямування.

В основу роботи з батьками учнів старших класів були покладені знання основ культури міжособистісного спілкування, знання про сучасну сім'ю, її виховний вплив на дітей, характер спілкування батьків між собою, та ставлення до дітей. Крім засвоєння теоретичних знань вони навчались спеціальним тренінгам з розвитку комунікативних навичок, засвоювали технології пізнання і самопізнання у процесі спілкування.

Для отримання даних про динаміку формування культури міжособистісного спілкування учнів, ми використовували різноманітні засоби, серед яких: тестування, анкетування, спостереження, вивчення документації, бесіди з учнями, вчителями і батьками, рейтингова оцінка тощо. Зіставлення та аналіз інформації, отриманої різними методами, дозволило більш об'єктивно відслідковувати зміни параметрів міжособистісного спілкування учнів.

Відповідно до показників сформованості культури міжособистісного спілкування учнів, було відібрано блок методик, які у своїй сукупності дозволяли визначити рівень відповідних показників як на початку формуючого етапу педагогічного експерименту, так і простежити динаміку їх розвитку протягом дослідно-експериментальної роботи.

Як зазначалося вище, сформованість культури міжособистісного спілкування за змістовним критерієм у контексті нашого дослідження передбачала наявність знань про психолого-педагогічні основи міжособистісного спілкування; розуміння їх необхідності для забезпечення позитивного розвитку внутрішньосімейних взаємин; особливості сучасної сім'ї. До і після вивчення експериментального факультативного курсу «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї», визначався їх рівень в учнів експериментальних класів. У результаті проведеного експериментального дослідження високий рівень сформованості культури міжособистісного спілкування учнів експериментальних груп за змістовним критерієм збільшився на 9,4%, а з низьким зменшився на 14%. Одержані результати свідчать про достатньо високу ефективність експериментальної методики.

Оцінюючи рівень сформованості культури міжособистісного спілкування за емоційно-оцінним критерієм, ми виходили з того, що його можна визначити як здатність учнів позитивно сприймати інформацію під час спілкування, прагнення до вияву відповідних моральних якостей (доброзичливості, поваги до іншого, толерантність, співчуття тощо).

Як засвідчують одержані результати, в експериментальних групах, де проводилася робота згідно з розробленою нами методикою, значно зросла кількість учнів, що мали високий рівень сформованості культури міжособистісного спілкування за емоційно-оцінним критерієм (до експерименту - 36,4%, після експерименту - 51,2%). В контрольних класах також спостерігалося певне збільшення кількості учнів, що характеризувалися високим рівнем сформованості досліджуваної якості, проте порівняно з експериментальними воно було нижчим (до експерименту - 37,0% і після експерименту - 42,7%).

Особливості організації процесу формування у школярів сформованості культури міжособистісного спілкування, зокрема передбачали позитивний вплив на розвиток певних якостей особистості, які є значущими для прояву певних умінь у поведінці та взаємодії з іншими людьми. До таких якостей належать насамперед комунікативні здібності учнів.

У результаті формуючого етапу експерименту рівень сформованості показників культури міжособистісного спілкування за діяльнісно-функціональним критерієм, зокрема комунікативних здібностей старшокласників, значно підвищився в експериментальних групах, що працювали за розробленою нами методикою. Позитивні зрушення відбулися як у переміщенні учнів із середнього на вищий рівень, так і завдяки переходу значної кількості юнаків і дівчат з низького рівня на середній (у цьому плані підвищили свій рівень загалом 51,4% старшокласників експериментальних класів). У контрольних групах аналогічне явище охоплювало лише 8,7% старшокласників.

Таким чином, одержані результати дозволяють зробити висновок щодо позитивного впливу розробленої нами методики на формування культури міжособистісного спілкування старшокласників. При цьому максимальний результат (у межах засобів, що використовувалися) досягався при поєднанні усіх запропонованих нами експериментальних факторів.

Кількісна характеристика рівня сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників визначалася нами як сума виражених у балах оцінок за всіма критеріями і показниками. Здобуті по кожному зі складових культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя дані було використано для визначення загального рівня її сформованості (Таблиця 1).

Таблиця 1. Рівні сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя до і після проведення формуючого етапу педагогічного експерименту (у %)

Дані формуючого експерименту свідчать про позитивні кількісні та якісні зміни культури міжособистісного спілкування старшокласників. Отже, проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивним змінам у свідомості й поведінці старшокласників, одержані дані підтвердили ефективність розроблених педагогічних умов формування у старшокласників культури міжособистісного спілкування у їх підготовці до сімейного життя.

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Вивчення стану проблеми формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя у педагогічній науці показало, що існують різні підходи до визначення сутності понять «спілкування», «культура спілкування», «культура міжособистісного спілкування». У своєму дослідженні ми виходили з того, що спілкування є взаємодія людей, у процесі якій здійснюється обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, а також задовольняються потреби особистості в підтримці, солідарності, співчутті, дружбі. Культура міжособистісного спілкування залежить від духовного розвитку особистості, її вміння організувати комунікативну діяльність у різноманітних формах, закріплених у нормах і правилах культури поведінки вироблених суспільством.

2. У результаті структурного аналізу досліджуваного поняття встановлено, що основними компонентами культури міжособистісного спілкування в сім'ї є: знання психолого-педагогічних засад спілкування, розуміння його цінності для повсякденного буття людини, значення для належного виконання соціальних ролей, зокрема ролей чоловіка і дружини; наявність позитивно-емоційного ставлення до інших людей; вміння аналізувати й оцінювати комунікативні ситуації; комунікативні вміння та навички, здатність до прояву певних особистісних якостей (доброзичливості, емпатії, поваги, культури мовлення та ін.); прагнення до пізнання психологічної структури власної особистості та самовиховання, адекватність самооцінки.

2. Грунтуючись на положеннях теоретичного вивчення проблеми визначені критерії сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників, а саме: змістовний критерій, емоційно-оцінний, діяльнісно-функціональний критерій

3. Результати анкетування учителів, батьків, учнів та дані констатуючого етапу педагогічного експерименту свідчать про недостатність відображення у змісті сучасної середньої загальної освіти питань підготовки старшокласників до сімейного життя, зокрема формування у них культури міжособистісного спілкування. Аналіз результатів дослідження стану сформованості культури міжособистісного спілкування школярів у підготовці до сімейного життя показує, що: в системі підготовки майбутніх сім'янинів недостатня увага надається питанням спілкування, висвітленню його ролі у майбутній сім'ї; педагогічними працівниками не завжди враховуються особистісні якості учнів при формуванні у них умінь планувати й організовувати міжособистісне спілкування; значна кількість старшокласників не виявляє належного розуміння щодо необхідності володіння певними вміннями для налагодження контактів з однолітками та дорослими.

4. Нами було дано теоретичне обгрунтування і проведено експериментальну перевірку педагогічних умов формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя. У результаті було розроблено факультативний курс «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» для учнів 10-11 класів, зміст якого покладено в основу формуючого етапу педагогічного експерименту. Програма курсу реалізовувалася шляхом впровадження активних методів навчання і виховання, що передбачало широке застосування різноманітних ігрових методик (рольові, ділові, сюжетно-рольові ігри), диспути, дискусії та ін. З метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу до учнів до змісту практичних занять вводилися індивідуальні тренінги, тестування, складання самохарактеристик, прийоми формування адекватної самооцінки на основі самовдосконалення та саморозвитку школярів.

5. Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивним змінам у свідомості й поведінці старшокласників, одержані дані підтвердили ефективність запропонованих педагогічних умов та процедури їх впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. Результати експериментальної роботи знайшли конкретне втілення в розроблених для їх реалізації відповідних навчально-методичних матеріалах. Проведена дослідно-експериментальна робота у цілому підтвердила основні положення сформульованої гіпотези про те, що ефективність культури міжособистісного спілкування підвищиться за умов реалізації науково обгрунтованого змісту навчально-виховного процесу, застосування відповідних форм і методів, що грунтуються на засадах особистісно орієнтованої педагогіки, у поєднанні з впливом батьківської родини, який забезпечується достатнім рівнем її педагогічної підготовленості.

6. Здійснено аналіз динаміки рівнів сформованості культури міжособистісного спілкування старшокласників у підготовці до сімейного життя від початку до закінчення експериментальної роботи в умовах застосування розробленої нами та апробованої процедури. Порівняння початкових і кінцевих результатів експериментальної роботи засвідчило її ефективність та необхідність творчого застосування у масовій практиці.

7. Практичні результати дослідження полягають у тому, що в роботі дано власну інтерпретацію сутності поняття культури міжособистісного спілкування, яка виявилась адекватною віковим особливостям дітей старшого шкільного віку; теоретично розроблений і впроваджений у практику роботи школи факультативний курс «Культура міжособистісного спілкування в сім'ї» сприяв підвищенню рівня досліджуваної якості як важливого компонента підготовки особистості до майбутнього сімейного життя.

Наведені у дисертації результати розкривають лише частину проблем формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя. На нашу думку, подальшого теоретичного обґрунтування вимагають питання щодо виявлення форм та методів здійснення формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу в середніх закладах освіти; визначення ролі, змісту та основних напрямів діяльності сім'ї у цьому процесі. З вирішенням вказаних проблем ми пов'язуємо подальше вдосконалення формування культури міжособистісного спілкування особистості, створення цілісної системи підготовки учнівської молоді до майбутнього сімейного життя у нових соціальних умовах.

Размещено на Allbest.ru