Валеологічна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського

Міхеєнко Олександр Іванович

УДК 378.2:613

Валеологічна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному закладі

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Лянной Юрій Олегович Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Карпова Елла Едуардівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського, завідувач кафедри дошкільної педагогіки - кандидат педагогічних наук, доцент Григоренко Галина Іванівна, Запорізький державний університет, доцент кафедри теоретичних основ фізичної культури.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

валеологічна підготовка фізреабілітолог

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розв'язання проблеми здоров'я людини, оскільки вона є однією з найгостріших у глобальному масштабі і саме від її вирішення залежить виживання людської цивілізації. Зважаючи на негативні зміни стану здоров'я населення, прийнято ряд міжнародних (ВООЗ, ЮНЕСКО) та державних документів, що наголошують на актуальності означеної проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства проблема здоров'я людини стає об'єктом дослідження в багатьох галузях науки і практики (М.М. Амосов, В.В. Колбанов, Е.М. Кудрявцева, Ю.П. Лисицин, З.М. Шкиряк-Нижник). В умовах загострення оздоровчих і демографічних проблем суспільства виникла необхідність створення у вищих навчальних закладах нової спеціальності “фізична реабілітація”, мета якої полягає в підготовці фахівців оздоровчої спрямованості.

Процес фізичної реабілітації є діяльністю з відновлення здоров'я людини шляхом усунення чи компенсації різноманітних вад (В.Г. Григоренко, В.М. Мухін, С.М. Попов, Б.В. Сермєєв, В.М. Синьов). Сучасна практика фізичної реабілітації надає перевагу фізичним вправам, які мають надзвичайно потужний і широкий спектр оздоровчої дії. Саме тому проблема здоров'я людини здебільшого пов'язується з ефективністю системи фізичного виховання (Е.С. Вільчковський, Г.І. Григоренко, О.Д. Дубогай, С.М. Канішевський, І.В. Муравов, В.П. Мурза).

Натомість, здоров'я людини визначається сукупністю різногалузевих чинників, коло яких не можна обмежувати лише фізичною культурою (О.О. Алексєєв, О.С. Лісова, І.П. Неумивакін, Г.С. Никифоров, В.С. Язловецький). Учені дійшли висновку, що професійна діяльність фахівців з фізичної реабілітації має бути спрямована на оздоровлення людини за допомогою цілеспрямованого застосування комплексу різноманітних заходів, з-поміж яких фізична культура виступає як одна з ланок у ланцюгу засобів фізичної реабілітації (В.О. Кукса, Ю.О. Лянной).

Новий підхід до розуміння джерел і чинників здоров'я людини знайшов своє відображення в теорії і практиці валеологічної підготовки (Г.Л. Апанасенко, Е.Г. Булич, В.Л. Кулиниченко, І.В. Муравов, Л.О. Попова). Використання валеологічних технологій у системі реабілітаційних заходів дозволяє розширювати резерви фізіологічних функцій, відновлювати здатність організму до саморегуляції і самовідтворення, компенсувати наслідки функціональних розладів, зупинити і навіть повернути назад патологічний процес. Отже, валеологія - це важливий структурний компонент підготовки фахівців з фізичної реабілітації, невід'ємна складова їхньої подальшої професійної діяльності.

Наявність суперечності між об'єктивними потребами суспільства у фахівцях, здатних кваліфіковано здійснювати фізреабілітаційну діяльність, з одного боку, і низьким рівнем базової валеологічної освіти як значущого компонента професійної підготовки - з іншого, зумовила актуальність теми дослідження: “Валеологічна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному закладі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану наукових досліджень Південного наукового центру Академії педагогічних наук України “Психолого-педагогічні основи особистісного розвитку в навчальній та навчально-професійній діяльності” (№ 0100U006391). Автором досліджувались умови організації навчально-виховного процесу валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів. Тема дисертації затверджена вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (протокол № 2 від 30.09.2002 р.) та закоординована в координаційній раді при АПН України (протокол № 9 від 26.11.2002 р.).

Мета дослідження полягає в розробці змісту і методики валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

Завдання дослідження:

Уточнити та науково обґрунтувати сутність поняття “валеологічна підготовка фахівців з фізичної реабілітації”.

Конкретизувати специфіку, зміст, показники та охарактеризувати рівні валеологічної підготовки як складової професійної підготовки у сфері фізичної реабілітації.

Визначити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективної організації професійної валеологічної підготовки майбутніх фізреабілітологів.

Розробити й апробувати зміст і методику, що забезпечують ефективність і якість валеологічної підготовки фахівців означеної сфери діяльності.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Предмет дослідження - процес професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

Гіпотеза дослідження: процес професійно-валеологічної підготовки майбутніх спеціалістів з фізичної реабілітації відбуватиметься більш ефективно, якщо:

вдосконалити зміст і принципи структурування предмета “Валеологія у фізичній реабілітації” відповідно сутності професійної діяльності фізреабілітолога;

залучити студентів до практичної професійно-валеологічної діяльності як засобу формування творчого оздоровчого мислення, становлення професійної самосвідомості майбутніх фахівців;

створити відповідне професійно-педагогічне середовище, що сприятиме усвідомленню відповідального ставлення до власного здоров'я, професійному самоствердженню.

Методологічні засади дослідження склали філософські положення, що з'ясовують діалектику взаємозв'язку та взаємообумовленості педагогічних явищ і процесів; теорія цілісного (холістичного) підходу, яка розглядає особистість у цілому як на індивідуальному, так і на соціальному рівнях; єдність діяльності і свідомості в розвитку особистості; єдність теорії і практики; ідеї гуманізації педагогічної освіти; системний підхід до дослідження причинно-наслідкових зв'язків у соціальних, економічних та освітніх процесах.

Теоретичними джерелами дослідження стали наукові роботи в галузі професійної освіти та педагогічної майстерності (І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, В.О. Сластьонін); особистісно орієнтованого виховання (І.Д. Бех); професійно-педагогічної діяльності (Е.Е. Карпова, З.Н. Курлянд, А.Ф. Линенко, Г.О. Нагорна, Р.І. Хмелюк, О.С. Цокур); професійно-педагогічні аспекти підготовки спеціалістів з фізичної реабілітації (В.Г. Григоренко, В.О. Кукса, Ю.О. Лянной, В.М. Мухін, С.М. Попов), корекційної педагогіки (Б.В. Сермєєв, В.М. Синьов, Б.Г. Шеремет, М.К. Шеремет), лікувально-адаптивної фізкультури (С.П. Євсєєв, Р.В. Чудная), оздоровчої освіти (М.М. Амосов, І.В. Муравов, В.П. Мурза); теоретичні аспекти становлення валеологічної освіти (І.І. Брехман), а також валеологічна концепція природи здоров'я, формування здорового способу життя, профілактики хвороб і факторів ризику (Г.Л. Апанасенко, Е.Г. Булич, І.В. Муравов, В.П. Петленко, Л.О. Попова, Б.Н. Чумаков).

Методи дослідження: теоретичні: вивчення, аналіз і узагальнення наукової, психолого-педагогічної, навчально-методичної та інструктивно-методичної літератури з проблеми дослідження; конкретизація сутності і структури валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації; емпіричні: тестування студентів для визначення рівня теоретичної підготовки з валеології у сфері фізичної реабілітації; педагогічний експеримент (діагностуючий, констатуючий, формуючий) з метою перевірки дієвості методики валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації; інтерв'ювання, бесіда, педагогічне спостереження, анкетне опитування студентів, валеологічний моніторинг, рейтинг, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду; статистичні: математичний аналіз результатів дослідження.

Дослідження здійснювалося на базі факультету фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка й охоплювало 90 викладачів і 360 студентів. У формуючому експерименті взяли участь 108 студентів спеціальності “Фізична реабілітація”.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше досліджено валеологічну підготовку майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному закладі, визначено її сутність і специфіку; уточнено сутність поняття “валеологічна підготовка фахівців з фізичної реабілітації”; визначено показники і критерії, охарактеризовано рівні валеологічної підготовки майбутніх фізреабілітологів; розроблено зміст і методику, які забезпечують ефективність і якість валеологічної підготовки фахівців означеної сфери діяльності; подальшого розвитку дістала методика валеологічної підготовки фахівців у ВЗО.

Практична значущість дослідження: оновлено зміст навчальної дисципліни “Валеологія у фізичній реабілітації”, що відповідає сутності професійної діяльності фахівців оздоровчої сфери; розроблено спецкурс “Основи індивідуального здоров'я людини” як когнітивно-виховний чинник формування професійної валеологічної готовності студентів. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі підготовки фахівців оздоровчої спрямованості, а також при розробці навчально-методичних посібників і програм з питань валеологічного навчання і виховання.

Результати досліджень впроваджено у практику навчально-виховного процесу Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (акт впровадження № 63 від 6 жовтня 2003 р.), Сумського обласного центру медико-соціальної та трудової реабілітації інвалідів з ураженням нервової системи для дітей та підлітків (акт впровадження № 54 від 9 липня 2003 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалась обґрунтованістю вихідних теоретичних положень; дослідно-експериментальною перевіркою гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, що відповідають предмету, меті, завданням і логіці розв'язання проблеми; всебічним кількісним і якісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на міжнародних (Львів, 2001), всеукраїнських (Київ, 2003; Суми, 2002, 2003) науково-практичних конференціях і семінарах, обговорювалися на засіданнях кафедри фізичної реабілітації Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Основні положення дисертації опубліковано у 9 статтях, із них 4 - у фахових виданнях України.

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає в розробці змісту валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації; визначенні умов організації навчально-виховного процесу, які забезпечують ефективність і якість валеологічної підготовки фахівців означеної сфери діяльності.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, з них 163 сторінки основного тексту. Робота містить 13 таблиць, 2 гістограми, 1 рисунок, які займають 2 самостійні сторінки тексту. У списку використаних джерел 215 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження; подано дані щодо структури роботи, апробації і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації” проаналізовано основні поняття дослідження, уточнено сутність поняття “валеологічна підготовка фахівців з фізичної реабілітації”; визначено структуру, передумови, організаційні та навчально-виховні аспекти валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації.

Вивчення й аналіз досліджуваної проблеми дозволяє стверджувати, що діяльність фахівця з фізичної реабілітації має на меті відновлення або покращання функціонального стану та загальне оздоровлення організму людини з використанням засобів фізичної культури і природних факторів. Пізнання механізмів оздоровлення та компетентне управління ними є предметом дослідження як фізичної реабілітації, так і валеології, що зумовлює їх тісний взаємозв'язок.

Аналіз сучасних наукових досліджень з валеологічних проблем, а також дефініцій поняття “валеологія” (В.І. Бєлов, Е.Н. Вайнер, В.Л. Кулиниченко, М.О. Пересадін, В.С. Язловецький та ін.) дозволив нам з'ясувати їх спільну основу й уточнити означений феномен.

Під валеологією ми розуміємо нову інтегративну галузь знань, комплексну навчальну дисципліну, що вивчає індивідуальні закономірності, способи і механізми формування, збереження і зміцнення здоров'я людини з використанням оздоровчих методів і технологій, з урахуванням сутності різноманітних життєвих проявів, властивих людині. Валеологія як навчальна дисципліна є сукупністю знань про здоров'я і здоровий спосіб життя.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що сьогодні існує більше ста визначень здоров'я. Узагальнюючи визначення багатьох дослідників (Г.Л. Апанасенко, В.І. Бєлов, І.І. Брехман, Е.Н. Вайнер, М.В. Зубаль, В.В. Колбанов, А.О. Леоненко, Ф.Ф. Михайлович, С.М. Сингаєвський та ін.), ми дійшли висновку, що здоров'я - це динамічний стан життєдіяльності людини, який визначається здатністю організму до саморегуляції, підтримки гомеостазу, самозбереження та самовдосконалення соматичного і психічного статусу при оптимальній взаємодії органів і систем, адекватного пристосування до змін зовнішнього середовища, використання резервних і компенсаторних механізмів відповідно до фенотипічних потреб і можливостей виконання біологічних (зокрема репродуктивних) і соціальних функцій.

Теоретичною основою дослідження виступила ідея цілісності особистості людини, в якій все взаємопов'язане і взаємообумовлене. Цілісна (холістична) модель здоров'я враховує біопсихосоціальну природу людини, що подає її як складну відкриту систему, здатну до саморегуляції, включає не лише клітини й органи, а й родину, суспільство в цілому. Тому здоров'я - це завжди результат взаємодії особистості й оточення, яке не можна зрозуміти без комплексного вивчення біосоціального феномена людини.

Вчені (М.М. Амосов, В.В. Колбанов, І.В. Муравов) наголошують на формуванні емоційного і водночас усвідомленого ставлення до здоров'я у процесі валеологічної підготовки, що базується на позитивних інтересах і потребах, прагненні до вдосконалення власного здоров'я, розвитку своєї творчості та духовного світу, усвідомленого сприйняття соціуму і дбайливого ставлення до здоров'я оточуючих. Результатом валеологічної підготовки є валеологічна культура людини.

Під валеологічною культурою ми розуміємо динамічний стереотип діяльності і поведінки особистості, що сприяє здоровому способу життя і визначає дбайливе ставлення до здоров'я оточуючих людей. Валеологічна культура - це привласнення на особистісному рівні концепції здоров'я, на основі якої формується індивідуальна програма здорового способу життя, відбувається розвиток творчого оздоровчого мислення.

Творче оздоровче мислення формується як професійна здатність мислення аналізувати, порівнювати, узагальнювати, оцінювати оздоровчо-виховну практику, створювати оздоровчі теорії і концепції, робити наукові відкриття, творчо й ефективно здійснювати розвиток, реабілітацію і збереження здоров'я. Творче оздоровче мислення сприяє процесу розвитку навичок, здібностей, засвоєнню та індивідуалізованому використанню систематизованого досвіду у сфері здоров'я.

Розвиток валеологічного знання на підґрунті філософської гносеології і методології дозволяє сформувати нове бачення людини, її здоров'я як багатовимірного процесу, що тісно пов'язаний зі способом життя. Взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям найбільш повно відображає поняття “здоровий спосіб життя”.

Здоровий спосіб життя об'єднує біологічно і соціально доцільні, адекватні потребам і можливостям людини форми та способи життєдіяльності, що свідомо реалізуються і забезпечують формування, збереження та зміцнення здоров'я, досягнення активного довголіття.

У визначенні вихідних позицій організації навчально-виховного процесу, ми виходили з того, що валеологія належить до тих дисциплін, ступінь оволодіння якими не вичерпується лише рівнем теоретичних знань. Науку про здоров'я, як і фізичну культуру, розглядаємо як творчо-практичну діяльність, спрямовану на активне, свідоме і цілеспрямоване використання знань, уміння їх застосовувати.

Валеологічну діяльність фахівця з фізичної реабілітації ми характеризуємо як фізичну і психологічну форму активності, спрямовану на використання природних засобів, методів і систем оздоровлення у процесі творення здоров'я - як власного, так і суб'єктів своєї професійної діяльності.

Формування здорового способу життя є проблемою комплексною. У зв'язку з цим важливим є підвищення ролі особистісних якостей людини у свідомому й вольовому прийнятті принципів здорового способу життя. Високий рівень здоров'я розглядається як ознака зрілої особистості. Власна поведінка та дотримання здорового способу життя фахівця з фізичної реабілітації має важливе значення не тільки з боку підтримки особистого здоров'я, але й у плані показовості тих оздоровчих заходів, які практикує конкретний фахівець. Майбутній спеціаліст із фізичної реабілітації - це цілісна, всебічно розвинена особистість, якій притаманні індивідуальні орієнтири у ставленні до здоров'я, професійні здібності щодо організації здорового способу життя.

Серед важливих елементів формування готовності до подальшої професійної діяльності є професійна самосвідомість і професійно-педагогічне середовище. Так, професійна самосвідомість орієнтована на узагальнене, оцінне, цілеспрямоване відображення і конструктивно-творче перетворення дійсності в попередньо уявлюваній побудові дій і передбаченні їх результатів, розумному регулюванні і самоконтролі власної поведінки, а також передбачає цілісну самооцінку себе як професіонала і свого місця у сфері фахової діяльності. За своєю природою професійна самосвідомість спрямована на формування стійкої схильності до самоаналізу і самооцінки своїх професійних дій і якостей. Саме тому професійну самосвідомість ми розглядаємо як фактор, що впливає на самовиховання і навчання, реальну професійну діяльність і ступінь її ефективності. Проблема самосвідомості фахівця органічно пов'язана з визначенням його ставлення до діяльності і зокрема, до валеологічної діяльності.

Під професійно-педагогічним середовищем ми розуміємо міжособистісну взаємодію викладацького і студентського складу, побудовану на принципах гуманістичної педагогіки і психології, демократизації освітнього процесу, гармонізації педагогічного впливу з внутрішнім світом кожного студента, що сприяє формуванню відповідних професійних орієнтирів, настанов, цінностей, стимулює особистісний і професійно-освітній розвиток майбутнього фахівця.

Аналіз психолого-педагогічної та довідкової літератури (Л.В. Антропова, Е.А. Журавльова, К.К. Платонов та ін.) дозволив визначити валеологічну підготовку фахівців з фізичної реабілітації як комплекс організаційних і психолого-педагогічних заходів, що забезпечує формування у студентів знань, умінь і практичних навичок з валеології, засвоєння яких впливає на ефективність професійної діяльності, сприяє розвитку професійної майстерності і компетентності, створює готовність до виконання професійних обов'язків. Валеологічна підготовка як невід'ємна складова професійної підготовки входить у систему загальних організаційних і педагогічних заходів, які сприяють формуванню в майбутніх фахівців необхідних професійних якостей.

Структуру валеологічної підготовки майбутнього фахівця з фізичної реабілітації було визначено шляхом конкретизації її взаємопов'язаних компонентів, як-от: когнітивний, організаційно-діяльнісний, особистісно-мобілізаційний компоненти.

З урахуванням професійно-практичних особливостей сфери фізичної реабілітації зміст когнітивного компонента професійної валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації виявляється в таких показниках, як-то: валеологічна поінформованість у сфері фізичної реабілітації; знання в галузі здорового способу життя; валеологічна самоосвіта у сфері фізичної реабілітації. Показниками організаційно-діяльнісного компонента виступають: уміння застосовувати валеологічні знання у практиці фізичної реабілітації; вміння будувати програму здорового способу життя з використанням валеологічних засобів і врахуванням індивідуальних особливостей; володіння педагогічними знаннями, вміннями, навичками. Особистісно-мобілізаційний компонент характеризують такі показники: сформованість мотиваційно-вольової сфери; професійна самосвідомість; сформованість структури життєвих цінностей.

У дослідженні було визначено педагогічні умови організації навчально-виховного процесу валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації, а саме:

- вдосконалити зміст і принципи структурування предмета “Валеологія у фізичній реабілітації” відповідно сутності професійної діяльності фізреабілітолога;

- залучити студентів до практичної професійно-валеологічної діяльності як засобу формування творчого оздоровчого мислення, становлення професійної самосвідомості майбутніх фахівців;

- створити відповідне професійно-педагогічне середовище, що сприятиме усвідомленню відповідального ставлення до власного здоров'я, професійному самоствердженню.

На основі теоретичних засад дослідження нами було побудовано експериментальну модель професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, до змісту якої ввійшли: структурні компоненти професійно-валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів з вищезазначеними нами показниками, умови організації навчально-виховного процесу, що забезпечують професійно-валеологічну підготовку і як кінцевий результат - педагогічна експериментальна практика.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна практика валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації” охарактеризовано рівні валеологічної підготовки майбутніх фізреабілітологів; побудовано структурну модель, подано зміст і методику професійно-валеологічної підготовки студентів; проаналізовано результати дослідно-експериментальної практики.

Метою констатуючого експерименту було з'ясування рівнів валеологічної підготовки студентів. Відповідно до визначених компонентів і показників, їх якісних характеристик було охарактеризовано чотири рівні валеологічної підготовки майбутніх фізреабілітологів.

Високий рівень характерний для студентів, які у своїй поведінці і повсякденній діяльності дотримуються правил і норм здорового способу життя, не мають шкідливих звичок і створюють відповідну соціально-психологічну атмосферу групи. Вирішуючи конкретні завдання, вони намагаються широко застосовувати науково-практичні знання в галузі валеології, відповідно до засвоєного категоріального апарата фізреабілітаційно-валеологічних дисциплін, відрізняються високим рівнем сформованості теоретичних позапрограмних знань, вільно включаються в дискусії з приводу практичних питань на семінарах і тренінгах. Розвиток теоретичного узагальнення, інтелектуальної ініціативи і практичних умінь умотивовується зрілою компетентністю. Студенти усвідомлюють необхідність аналізу власної діяльності. Їхня професійна мотивація спонукає до перетворюючої, самоорганізаційної і самоуправляючої валеологічної діяльності, морально-етичні якості відповідають професійній спрямованості. Самореалізація в навчанні та інших видах діяльності відбувається з урахуванням конкретних умов та індивідуальних особливостей з пріоритетом об'єктивної орієнтації на досягнення стратегічних цілей.

Достатній рівень валеологічної підготовки характерний для студентів із переважно позитивним ставленням до організаційно-діяльнісних заходів професійно-валеологічної сфери. У цієї категорії майбутніх фахівців відзначається зацікавленість у валеологічній діяльності, усвідомлення її необхідності як однієї з найважливіших сфер праці фізреабілітолога, прагнення до самовдосконалення, розширення кругозору і набуття практичних умінь і навичок у професійній сфері. Ці студенти мають адекватну самооцінку, достатню методичну підготовку, вміють контролювати і критично аналізувати результати своєї навчально-практичної діяльності, що носить здебільшого творчий характер, виявляються уміння щодо синтезу й абстракції мислення при конструюванні або інтерпретації понять валеологічного тезаурусу. Студенти орієнтуються у факторах, що зумовлюють стан здоров'я населення, членів колективу, найближчого оточення; у них розвинута відповідальність за індивідуальне здоров'я, вимогливість і самовідданість професійним інтересам, однак нові, нестандартні ситуації, що виникають у реальній професійній діяльності, викликають труднощі. Діяльність хоча і має системний характер, проте орієнтація на загальні стратегічні завдання ще не дозволяє створити свій індивідуальний стиль.

Середній рівень притаманний студентам, яких об'єднує позитивно-пасивне ставлення до професійної валеологічної діяльності. Поверхневі знання сутності і специфіки валеологічної діяльності в поєднанні з позитивними настановами щодо її значення в цілісному процесі фахової підготовки зумовлюють короткочасно-випадкову, дискретну валеологічну активність студентів. У процесі практичної підготовки спостерігається невідповідність набутих знань їх застосуванню на практиці внаслідок недостатньої сформованості мотиваційної сфери. Студенти цього рівня не можуть своєчасно мобілізувати набуті у процесі навчання знання, вміння і навички для побудови оздоровчої програми, як власної, так і суб'єктів професійної діяльності. Вони не завжди швидко орієнтуються у проблемних ситуаціях, нове використовують несміливо. Активність таких студентів виявляється в конкретних обставинах і орієнтується на оперативні завдання, але при цьому зв'язок з основною стратегічною метою втрачається, що не дозволяє їм охопити ситуацію в цілому і в перспективі.

Низький рівень валеологічної підготовки притаманний студентам з індиферентним або відверто негативним ставленням до валеологічної діяльності у сфері фізичної реабілітації. Вони мають слабкі валеологічні знання і не усвідомлюють їх значення, повільно орієнтуються у практичних ситуаціях і можливих варіантах їх вирішення, використовують традиційні прийоми без самостійного прийняття рішень, виявляючи при цьому незначну оперативність і швидкість мислення. Для цієї групи студентів характерне нестійке ставлення до формування валеологічних умінь, простежується тенденція до формального виконання творчих завдань з проблеми організації валеологічної діяльності, вирішення яких будується на суворо регламентованих інструкціях, правилах і стандартах; вони неспроможні дотримуватися принципів здорового способу життя, недооцінюють важливість здоров'я у ранговому розподілі ціннісних орієнтацій, що зумовлює низький особистісний статус здоров'я на рівні хворобливості чи інвалідності.

Результати констатуючого етапу експерименту засвідчили, що на високому рівні професійно-валеологічної підготовки були 19,1% студентів експериментальних і 20,5% - контрольних груп. Достатній рівень був зафіксований у 26,1% майбутніх фізреабілітологів експериментальних і 26,9% - контрольних груп. Середній рівень засвідчили 31,6% студентів експериментальних і 32,5% - контрольних груп. На низькому рівні перебували 23,2% майбутніх фахівців експериментальних і 20,1% - контрольних груп.

Принципами організації процесу валеологічної підготовки студентів на формуючому етапі експерименту виступили: принцип стимулювання валеологічної діяльності студентів, принцип співробітництва та принцип гуманізації навчально-виховного процесу. Принцип стимулювання валеологічної діяльності студентів розуміється нами як створення таких морально-психологічних і мотиваційних умов, що сприяють зростанню інтересу до предмета “Валеологія” і заохочують до практичного використання валеологічних знань.

Започатковуючи експериментальне дослідження, ми розробили структурну модель професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Створюючи модель і реалізуючи її в дослідно-експериментальній практиці, ми спиралися на метод наукового моделювання, який дозволив визначити найбільш суттєві риси цієї моделі на основі аналізу компонентів, організаційних і навчально-виховних особливостей процесу професійно-валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів.

Так, для знаходження, конкретизації та синтезу валеологічних знань, необхідних саме фахівцеві з фізичної реабілітації, як теоретико-методологічний підхід ми використали принцип конфігурування. Конфігурування (лат. configuratio - взаємне розташування) - особливий логіко-методологічний спосіб, мислена техніка синтезування різнопредметних знань, різних уявлень про один і той самий об'єкт; засіб вирішення проблеми взаємозв'язку (об'єднання, синтезу, ущільнення) різних предметів одного об'єкта в єдину структурну модель, яка стає основою для розгортання ряду нових предметів вивчення (В.А. Лефевр).

У дослідженні шляхом конфігурування було виявлено найголовніші та найвпливовіші фактори, що зумовлюють здоров'я людини, ігнорування яких найчастіше стає причиною погіршення стану здоров'я пересічного індивіда. При цьому роль конфігуратора як структурної моделі змісту валеологічної підготовки, який необхідно сформувати, виконували різноманітні ідеальні уявлення про зміст діяльності фахівців з фізичної реабілітації. Саме процес об'єднання, інтеграції різноманітних знань при конфігуруванні дозволив не тільки впорядкувати наявні знання, але й знайти додаткові, необхідні для ефективної професійної діяльності фахівця.

На формуючому етапі дослідження був розроблений спецкурс “Основи індивідуального здоров'я людини”, зміст якого відповідав професійній сфері діяльності фахівців з фізичної реабілітації. Зміст спецкурсу, структурування і компонування навчального матеріалу здійснювалися нами на основі принципів конфігурування, професійної спрямованості, науковості, диференціації та інтеграції валеологічних знань, оптимального поєднання інноваційних і традиційних методів і технологій. Застосування вищезазначених принципів при побудові змісту спецкурсу створювало сприятливі умови для формування у студентів широкого медико-біологічного, психолого-педагогічного та філософського кругозору, забезпечуючи формування інтегративного уявлення про здоров'я людини.

Спецкурс побудований таким чином, щоб студенти мали можливість не лише отримати необхідні теоретичні знання, але й змогли оволодіти засобами, методами і системою оздоровлення, скласти індивідуальну програму покращення здоров'я і набути необхідних практичних умінь та навичок щодо застосування валеологічних знань у сфері фізичної реабілітації.

Спецкурс складається з лекційних і практичних занять, програми самостійної роботи, самодіагностики та самоаналізу. Для формування необхідних знань і практичних умінь передбачено 36 годин, з яких 18 годин відведено на теоретичний курс і 18 годин - на практичні заняття.

У змісті спецкурсу нами було визначено такі теми: “Холістичний (цілісний) підхід до здоров'я як методологічна основа валеологічної діяльності у сфері фізичної реабілітації”; “Психоемоційна активність і використання валеологічних методик її контролю у фізреабілітаційній діяльності”; “Учення про індивідуальну конституцію людини та його практичне застосування при побудові індивідуальної фізреабілітаційної програми”; “Використання валеологічних методик очищення організму в процесі фізичної реабілітації”; “Особливості проведення оздоровчого фізичного тренування”; “Індивідуальні особливості дієтотерапії у процесі реалізації програми фізичної реабілітації”; “Авторські методики і системи оздоровлення та шляхи їх використання у фізреабілітаційній практиці”; “Практично-прикладні аспекти валеологічних технологій у сфері фізичної реабілітації”.

З метою максимального стимулювання мотивації, формування позитивного ставлення студентів до валеологічної діяльності на практичних заняттях із засвоєння програми спецкурсу майбутні фахівці готували доповіді за проблемою з подальшим їх обговоренням, зосереджуючи увагу при цьому на відображенні елементів їхніх творчих винаходів, оригінальних методичних розробок, своєрідності окремих оздоровчих підходів у сфері фізичної реабілітації. Таким чином відбувався процес накопичення та систематизації професійно значущих валеологічних знань, спрямований на вибір власного творчого підходу до реалізації завдань побудови індивідуальної фізреабілітаційної програми та програми здорового способу життя.

Будь-яка цілеспрямованість реалізує себе через активність особистості, через її діяльність. У дослідженні діяльнісний підхід передбачав створення таких умов, за яких основою педагогічного процесу виступав поступовий (починаючи з першого курсу) перехід від репродуктивного рівня засвоєння знань до активної професійно-валеологічної діяльності, що дозволяла набути студентам необхідних практичних умінь і навичок.

Задля цього ми використовували будь-яку можливість для залучення студентів до активної діяльності, починаючи від планування і втілення у практику повсякденного життя власної програми здорового способу життя і закінчуючи різноманітними формами допомоги, підтримки, проведення консультацій, бесід і застосування валеологічних засобів, методик і технологій у практиці фізичної реабілітації. Вимоги до діяльності зростали поступово, в міру адаптації до них студентів, але кожного разу рівень вимог відповідав рівню валеологічної поінформованості та зоні найближчого розвитку особистості (Л.С. Виготський).

Для здійснення особистісної валеологічної діяльності студентів знайомили з різними оздоровчими методиками, системами і їх технологіями, однак кожний студент мав можливість обирати оздоровчі технології, які найбільше відповідали його індивідуальним особливостям. Експериментальна робота здійснювалася за двома паралельними взаємопов'язаними напрямами: збільшення можливостей студентів у результаті розширення простору для вибору різних засобів, прийомів, методів; ознайомлення з максимально широким спектром методик оздоровлення та практичного їх засвоєння і самостійне вирішення професійно-оздоровчих завдань. Такий підхід створював умови для формування основних професійних умінь і навичок у майбутніх фахівців у поєднанні з індивідуальним стилем творчої професійної діяльності і забезпечував гнучкість процесу валеологічної підготовки, дозволяв студентам компенсувати слабкі сторони своєї особистості за рахунок сильних якостей. При цьому особливу увагу ми звертали на своєчасну корекцію індивідуальної програми здорового способу життя і допомогу кожному студентові при її реалізації.

З метою корекції власної програми здорового способу життя, контролю її ефективності студентам було запропоновано вести щоденник оцінки стану здоров'я. Це індивідуальний документ, який відображає якісні та кількісні характеристики здоров'я, результати самооцінки і самоконтролю, елементи оздоровчої програми, заплановані режими та їх дотримання, програму корекції поведінки й аналіз помилок, заходи з рекреації, профілактики, реабілітації з обов'язковим графічним зображенням динаміки показників рівня здоров'я і побудови кругової діаграми. Ведення щоденника оцінки стану здоров'я розглядалося нами як важливий мотиваційний фактор, що дозволяв відстежувати результати застосування оздоровчих засобів і стимулював валеологічну діяльність майбутніх фахівців.

У процесі формування валеологічної культури особистості ми враховували один з найважливіших методологічних принципів загальної педагогіки - єдності навчання і виховання, що передбачав органічну взаємодію всіх форм навчально-виховного процесу: обов'язкові навчальні заняття (лекції, семінарські, лабораторні), позанавчальну діяльність (оздоровчі, фізкультурно-оздоровчі заходи), а також самоосвіту і самовиховання студентів. Як під час академічних, так і факультативних занять основним завданням було формування інтересу до здорового способу життя, стану свого здоров'я й оволодіння необхідним для цього багажем валеологічних знань.

При реалізації експериментальної методики значна увага приділялася формуванню у майбутніх фахівців професійної рефлексії. Особливість цього процесу полягала в тому, що самопізнання здійснювалося на основі залучення студентів до професійної та різноманітної практично-творчої діяльності у формі розв'язання ситуативних завдань. Студенти самі залучалися до цього процесу, брали активну участь у діагностуванні своїх якостей. Таким чином у майбутніх фізреабілітологів формувалася настанова на самопізнання, аналіз свого розвитку, на відстеження змін у професійно-особистісному становленні.

Аналіз результатів формуючого експерименту дозволив з'ясувати динаміку професійно-валеологічної підготовки за даними прикінцевого зрізу. Кількісні дані рівнів професійної валеологічної підготовки студентів на констатуючому і прикінцевому етапах засвідчили, що у студентів експериментальних груп відбулися значні позитивні зміни. Якщо на констатуючому етапі дослідження високий рівень валеологічної підготовки був характерний для 19,1% студентів, то на прикінцевому етапі високого рівня досягли 54,7% майбутніх фахівців. Змінилася кількість студентів, які досягли достатнього рівня валеологічної підготовки: на констатуючому етапі їх було 26,1%, на прикінцевому - 29,9%. Середній рівень підготовки був зафіксований в 11,6% студентів (було 31,6%). Незначна кількість студентів (3,8%) ще перебувала на низькому рівні (було 23,2%).

Щодо характеристики рівня валеологічної підготовки студентів контрольних груп, то на прикінцевому етапі високого рівня досягли лише 27,2% студентів (було 20,5%), достатнього - 31% (було 26, 9%), середнього - 26,6% (було 32,5%) студентів. На низькому рівні залишилося 15,2% студентів (було 20,1%).

Отже, дані формуючого етапу експерименту підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше досліджено процес валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації у вищих педагогічних навчальних закладах. Автором розроблено і науково обґрунтовано зміст і методику валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

1. Валеологічна підготовка фахівців з фізичної реабілітації - це комплекс організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування у студентів знань, умінь і навичок з валеології, засвоєння яких впливає на ефективність професійної діяльності, сприяє розвитку професійної майстерності і компетентності, формує готовність до виконання професійних обов'язків.

2. Структурними компонентами валеологічної підготовки виступили: когнітивний, організаційно-діяльнісний, особистісно-мобілізаційний. Змістом когнітивного компонента професійної валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації були такі показники, як-то: валеологічна поінформованість у сфері фізичної реабілітації; знання у галузі здорового способу життя; валеологічна самоосвіта у сфері фізичної реабілітації. Показниками організаційно-діяльнісного компонента виступили: вміння застосовувати валеологічні знання у практиці фізичної реабілітації; вміння будувати програму здорового способу життя з використанням валеологічних засобів та урахуванням індивідуальних особливостей; володіння педагогічними знаннями, вміннями, навичками. Особистісно-мобілізаційний компонент з такими показниками: формування мотиваційно-вольової сфери; професійна самосвідомість; формування структури життєвих цінностей.

3. Результати констатуючого етапу експерименту засвідчили, що високий рівень професійно-валеологічної підготовки мали 19,1% студентів експериментальних і 20,5% - контрольних груп; достатній рівень був зафіксований у 26,1% майбутніх фізреабілітологів експериментальних і 26,9% - контрольних груп; середній рівень було виявлено у 31,6% майбутніх спеціалістів експериментальних і 32,5% - контрольних груп; на низькому рівні перебували 23,2% студентів експериментальних і 20,1% - контрольних груп.

4. Аналіз результатів дослідження дає підстави стверджувати, що ефективність валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів значною мірою зумовлена такими індивідуальними проявами психологічного характеру, як мотиваційно-вольова сфера особистості, що впливає на рівень сформованості функцій самоуправління при оволодінні валеологією не тільки в теоретичному плані, а й на рівні професійно-практичної діяльності.

На основі теоретичних засад дослідження нами було побудовано експериментальну модель професійно-валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації, до змісту якої ввійшли: структурні компоненти професійно-валеологічної підготовки студентів-фізреабілітологів із вищезазначеними нами показниками, умови організації навчально-виховного процесу, що забезпечують професійно-валеологічну підготовку і як кінцевий результат - педагогічна експериментальна практика.

5. За даними прикінцевого зрізу, високого рівня досягли 54,7% студентів експериментальних груп, достатнього - 29,9%, середнього - 11,6% і тільки 3,8% залишилися на низькому рівні. У контрольних групах високого рівня валеологічної підготовки досягли 27,2% студентів, достатнього - 31%, середнього - 26,6%. На низькому рівні залишилися ще 15,2% студентів.

6. У дослідженні було визначено умови організації навчально-виховного процесу валеологічної підготовки фахівців з фізичної реабілітації, а саме: вдосконалити зміст і принципи структурування предмета “Валеологія у фізичній реабілітації” відповідно сутності професійної діяльності фізреабілітолога; залучити студентів до практичної професійно-валеологічної діяльності як засобу формування творчого оздоровчого мислення, становлення професійної самосвідомості майбутніх фахівців; створити відповідне професійно-педагогічне середовище, що сприятиме усвідомленню відповідального ставлення до власного здоров'я, професійному самоствердженню.

Проведене дослідження дозволяє на якісно новому рівні вирішувати питання валеологічної підготовки фізреабілітологів як фахівців оздоровчої галузі. Водночас воно не вичерпує всіх питань і не претендує на всебічне розкриття означеної проблеми. Подальшого дослідження потребує формування валеологічної культури і творчого оздоровчого мислення студентів при підготовці фахівців оздоровчої галузі.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора:

Міхеєнко О.І. Теоретико-методологічні підходи до структурування змісту фізреабілітаційної освіти // Наука і освіта. - Одеса, 2002. - № 6. - С. 74 - 78.

Міхеєнко О.І. Оздоровчі аспекти розвитку фізреабілітаційної освіти в педагогічних навчальних закладах // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001. - С.231 - 237.

Міхеєнко О.І. Формування структури цінностей майбутніх фахівців з фізичної реабілітації // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 3-4. - С. 24 - 29.

Міхеєнко О.І. До проблеми діагностики рівня здоров'я індивідів// Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 3-4. - С. 149 - 156.

Міхеєнко О.І. Валеологічна спрямованість підготовки фахівців у галузі фізичної реабілітації // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. - Львів: ЛДІФК, 2001. - Вип. 5. - Т2. - С. 247 - 250.

Міхеєнко О.І. Оптимальний рівень фізичного навантаження в оздоровчому тренуванні // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць. - Луцьк, 2002. - Т. 1. - С. 291 - 293.

Міхеєнко О.І. Фізичне навантаження в оздоровчому тренуванні // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України. Матеріали II Всеукр. наук. студ. конф. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002. - С. 48 - 52.

Мухін В.М., Міхеєнко О.І. Валеологічні аспекти впливу рухової активності на організм людини // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць. / За ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2001. - №13. - С. 6-11.

Грибань І.М., Міхеєнко О.І. Ранговий розподіл ціннісних орієнтацій студентів спеціальності “Фізична реабілітація”// Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: Матеріали III Всеукр. наук. студ. конф. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. - С. 151 - 155.

Анотація

Міхеєнко О.І. Валеологічна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вищому педагогічному навчальному закладі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського, Одеса, 2004.

У дисертації досліджено проблему валеологічної підготовки як складової професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Уточнено сутність поняття “валеологічна підготовка фахівців з фізичної реабілітації”. Визначено критерії і показники, охарактеризовано рівні валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Конкретизовано специфіку валеологічної підготовки, виявлено організаційні та навчально-виховні аспекти, що визначають її ефективність. Розроблено спецкурс “Основи індивідуального здоров'я людини”, зміст якого відповідає специфічним особливостям сфери діяльності фахівців оздоровчої галузі. Обґрунтовано й експериментально апробовано зміст і методику професійної валеологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

Ключові слова: професійна валеологічна підготовка, фізична реабілітація, здоровий спосіб життя, холістичний підхід.

Аннотация

Михеенко А.И. Валеологическая подготовка будущих специалистов по физической реабилитации в высшем педагогическом учебном заведении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Южно-Украинский государственный педагогический университет (г. Одесса) имени К.Д. Ушинского, Одесса, 2004.

Диссертационное исследование посвящено проблеме валеологической подготовки как составляющей профессиональной подготовки будущих специалистов по физической реабилитации.

В первом разделе “Теоретические основы валеологической подготовки специалистов по физической реабилитации” проанализированы основные понятия исследования, а также организационные и воспитательные аспекты валеологической подготовки специалистов по физической реабилитации.

Изучение и анализ исследуемой проблемы позволяет утверждать, что деятельность специалиста по физической реабилитации направлена на восстановление или улучшение функционального состояния и общее оздоровление организма человека с использованием средств физической культуры и природных факторов. Познание механизмов оздоровления и компетентное управление ими является предметом исследования как физической реабилитации, так и валеологии, что обусловливает их тесную взаимосвязь.

Валеологическая подготовка специалистов по физической реабилитации представляет собой комплекс организационных и психолого-педагогических мероприятий, которые обеспечивают формирование у студентов знаний, умений и практических навыков в сфере валеологии, усвоение которых влияет на эффективность профессиональной деятельности, способствует повышению профессионального мастерства и компетентности, создает готовность к выполнению профессиональных обязанностей.

Структура валеологической подготовки была определена путем конкретизации ее компонентов, а именно: когнитивный, организационно-деятельностный, личностно-мобилизационный. Показателями когнитивного компонента выступили: валеологические знания в сфере физической реабилитации, знания в сфере здорового образа жизни, валеологическое самообразование в сфере физической реабилитации. Организационно-деятельностный компонент характеризуют: умение применять валеологические знания в практике физической реабилитации; умение составить программу здорового образа жизни с использованием валеологических средств; владение педагогическими знаниями, умениями, навыками. Показателями личностно-мобилизационного компонента являются: формирование мотивационно-волевой сферы, профессиональное самосознание, формирование структуры жизненных ценностей.

Во втором разделе “Исследовательско-экспериментальная технология валеологической подготовки будущих специалистов по физической реабилитации” охарактеризованы уровни валеологической подготовки будущих физреабилитологов; представлены структурная модель, содержание и методика профессионально-валеологической подготовки студентов; проанализированы результаты эксперимента.

Анализ существующих на сегодня валеологических знаний позволил, основываясь на принципах конфигурирования, разработать спецкурс “Основы индивидуального здоровья человека”, содержание которого соответствует специфическим особенностям сферы деятельности специалистов по физической реабилитации.

Любая целенаправленность реализует себя благодаря активности личности, ее деятельности. В нашем исследовании деятельностный подход предполагал создание таких условий, когда основой педагогического процесса является постепенный переход от репродуктивного уровня усвоения знаний к активной профессионально-валеологической деятельности, которая позволяет приобрести необходимые практические способности и умения.

Для осуществления личностной профессионально-оздоровительной деятельности мы знакомили студентов с различными оздоровительными методиками, системами и практиками. Каждому студенту была предоставлена возможность выбора тех оздоровительных технологий, которые наиболее полно соответствуют его индивидуальным особенностям. Такой подход позволял студентам учиться компенсировать свои слабые стороны за счет сильных качеств. При этом особое внимание мы обращали на своевременную коррекцию индивидуальной программы здорового образа жизни и помощь каждому студенту в ходе ее реализации.