Порівняльний аналіз вищої економічної освіти Японії та України

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Порівняльний аналіз вищої економічної освіти Японії та України»

Херсон 2013

Зміст

Вступ

1. Основи економічної освіти

2. Регулювання освітніх послуг

3. Вищі навчальні заклади

4. Доступ до вищої освіти

Висновки

Список літератури

Вступ

Економічна освіта - це загальноосвітній ресурс (знання економіки потрібні не тільки тим, хто хоче пов'язати свої життя з економічними професіями, але й усім іншим незалежно від їх майбутньої професії). Економічна освіта повинна спиратися на реальну економічну дійсність країни (не можна нашого школяра навчити основам підприємництва по американському, німецькому і т.д. підручником, тому що економічні, правові та культурні умови абсолютно різні).

На ринку освітніх послуг у галузі економічної освіти зараз спостерігається ситуація конкурентного різноманітності. Прогнози про те, що економісти в найближчому майбутньому не будуть затребувані, не виправдовуються. Навпаки, зараз спостерігається дефіцит професійних економістів.

Сучасний фахівець повинен добре розбиратися не тільки в економіці своєї основної сфери діяльності. Його знання в галузі менеджменту, маркетингу, фінансів повинні бути значно ширше кордонів, визначених навчальними планами відповідних технічних спеціальностей.

1. Основи економічної освіти

За рівнем економічного розвитку Японія посідає одне із провідних місць. Японці давно визнали тісний взаємозв'язок між економічним ростом і рівнем економічної освіти населення. На думку Ради з економічного планування, змагання країн в економіці зводиться до змагання в галузі підготовки висококваліфікованих економічних кадрів. За рівнем насиченості виробничих структур фахівцями з вищою економічною освітою Японія займає 2-е місце у світі після США.

Після розгрому японського мілітаризму була проведена реформа економічної школи: розширені терміни обов'язкового навчання, введене спільне економічне навчання, передано місцевим органам народної економічної освіти управління шкільною справою. Основними принципами освіти проголошено: рівність освітніх можливостей, загальність, безкоштовність, світський характер економічної освіти.

Що стосується України, то згідно Концепції розвитку економічної освіти України, стан сучасної економічної освіти в Україні зумовлений: необхідністю переходу до нових засад формування та розвитку економічних знань, які базуються на історико-культурних і духовно-моральних традиціях українського народу, орієнтовані на поглиблений аналіз економічних процесів, що сприяють формуванню основ соціально орієнтованої економіки; формуванням сучасних економічних поглядів у майбутніх економістів, що сприятиме розвитку гуманізації та соціалізації суспільних процесів, національній самоідентифікації, спрямуванню економічної діяльності на підвищення рівня життя і добробуту українського народу; інтеграцією процесів навчання і виховання як складових освіти, що створюють духовно-моральні засади для формування сучасного світогляду фахівців економічного спрямування.

Розвиток економічної освіти ґрунтується на принципах, визначених Законами України "Про вищу освіту", "Про освіту", а саме:

- Суспільна корисність економічних знань.

- Соціальна справедливість, толерантність, суспільна злагода і партнерство всіх учасників економічної освітньої діяльності.

- Гуманізм, демократичність, відкритість і доступність економічної освіти.

- Соціальна обґрунтованість економічного мислення в кожній сфері професійної діяльності.

- Поєднання фундаментальності та фаховості різноманітних освітніх програм, заснованих на індивідуалізації підготовки економічних кадрів відповідно до попиту на ринку праці.

- Безперервність економічної освіти, її системність та систематичність.

- Інноваційність змісту економічної освіти.

- Відповідність якості освітніх послуг потребам особи, соціальних і професійних груп країни та іноземних громадян.

- Адаптація світового досвіду та збереження кращих вітчизняних освітянських традицій, розширення міжнародного співробітництва.

- Державна підтримка підготовки фахівців.

- Інтеграція економічної освіти і наукових досліджень.

фахівець економічний знання

2. Регулювання освітніх послуг

У другій половині XX століття діюча система економічної освіти регулюється статтями конституції, Основним законом про освіту, Законом про шкільну освіту із численними змінами й доповненнями. Ці законодавчі акти визначають шкільну структуру, зміст освіти, фінансування, управління, статус педагогічного персоналу, процедуру видання підручників і т.д. Управління системою економічної освіти здійснюється як центральними (Міністерством освіти - Монбусе), так і місцевими (префектурними й муніципальними комітетами - кеіку іінкай) органами.

Основними складовими нормативної бази сфери економічної освіти в Україні є: Конституція України, Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Національна доктрина розвитку освіти та Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Концепція розвитку економічної освіти України, іншими нормативно-правовими актами.

3. Вищі навчальні заклади

У Японії вища економічна освіта здійснюється економічними університетами й інститутами (їхня загальна назва - дайгаку) на базі повної середньої школи зі строком навчання 4 роки. Дайгаку бувають двох типів: ті, що складаються з довільної комбінації різних факультетів і спеціалізовані (технологічні, економічні, медичні, педагогічні й ін.).

Найбільші державні університети: Токійський (заснований в 1877р., 18 тис. студентів, 11 факультетів), Кіото (1897 р., 15 тис., 10 факультетів), Осака (1931 р., 12 тис., 10 факультетів), Хоккайдо (1872 р., 11 тис., 11 факультетів), Тохоку (1907 р., 12 тис., 4 факультети). Із приватних найбільш відомі токійські університети: Ніхон (заснований в 1889 р., 94 тис. студентів, 13 факультетів), Васеда (1882 р., 41 тис., 7 факультетів), Тюо (1885 р., 35 тис., 5 факультетів), Мейдзі (1923 р., 33 тис., 8 факультетів), Токай (1946 р., 27 тис., 9 факультетів), Кансайський університет у м. Осаці (1886 р., 23 тис., 6 факультетів).

Є значна кількість «карликових» вищих економічних навчальних закладів (200-300 студентів, 1-2 факультету), у яких здійснюється підготовка економістів.

Під час навчання протягом двох перших років студенти одержують значну загальноосвітню підготовку за обраною економічною спеціальністю, в останні два роки освіта має певну економічну спеціалізацію.

Навчальний план містить у собі обов'язкові дисципліни та предмети на вибір, значущість і обсяг яких оцінюється спеціальними заліковими одиницями. За основу береться число годин, що відводяться на вивчення даної дисципліни. Регламентуються не тільки аудиторні заняття, але й самостійна робота студентів. Для закінчення вузу студент повинен набрати певну кількість залікових одиниць за вивчення дисциплін.

Вищу економічну освіту українцям також надають університети та інститути на основі повної загальної середньої освіти. Проте є можливість отримати відповідну спеціальність у економічному коледжі після закінчення повної або неповної середньої освіти (після 9 або 11 класу). Строк навчання в українських ВНЗ становить 4-6 років, залежно від обраної спеціальності та освітнього рівня.

У 2013 році мережа вищих навчальних закладів України І-ІV рівнів акредитації налічує 823 заклади, з них державної форми власності 425 закладів, комунальної форми власності - 221, приватної форми власності - 177.

З 489 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації 208 державної форми власності, 207 - комунальної та - 74 приватної. З 334 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації 217 відносяться до державної форми власності, 14 - комунальної та 103 - приватної.

На сьогодні, найбільше цінується економічна освіта, яка здобувається у таких ВНЗ, як: Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", Київський національний торговельно-економічний університет, Національний університет "Києво-Могилянська академія".

Як і в Японії, під час перших років навчання, українські студенти отримують загальноосвітню підготовку за обраною спеціальністю та направленістю учбового закладу. Останні два роки навчання характеризуються поглибленим вивченням предметів з фаху.

Для закінчення ВНЗ та отримання відповідного освітнього ступеня, студенту необхідно написати та захистити дипломну (бакалаврську, магістерську) роботу.

4. Доступ до вищої освіти

Для вступу до економічного університету в Японії допускаються особи, що мають атестат про закінчення середньої школи. Система вищої економічної освіти містить у собі наступні основні чотири види освітніх установ:

* економічні університети повного циклу (4 роки);

* економічні університети прискореного циклу (2 роки);

* професійні коледжі (економічні);

* технічні інститути (факультети економічних спеціальностей).

В економічних університетах повного циклу навчання економістів триває 4 роки. Після закінчення основного навчання в університеті економіст може вступити до магістратури або докторантури. Строк навчання в магістратурі в японських економічних вузах 2 роки.

Докторантура припускає 5 років економічної підготовки. Японські вузи мають унікальний у світі інститут «студента-дослідника» - кенкюсей. Це значить, що студент, який поставив перед собою мету одержання наукового економічного ступеня, має можливість займатися дослідницькою роботою в обраній їм галузі економічних знань протягом строку від 6-ти місяців до 1-го академічного року.

В університетах прискореного циклу термін навчання за економічними спеціальностями становить 2 роки. Близько 60% студентів університетів прискореного циклу є дівчата. Вони спеціалізуються на таких напрямках, як економіка, література, іноземні мови, педагогіка, соціальний захист. В останні роки в Японії особливою популярністю користуються суспільні науки.

Професійні коледжі орієнтовані на тих, хто бажає одержати вузьку економічну освіту. Термін навчання становить не більше 3-х років.

Професійні коледжі (економічні коледжі) передбачають п'ятирічний термін інтегрованого навчання на основі неповної середньої освіти (9 класів).

Навчання в економічних коледжах ведеться паралельно по програмах Вища школа старшої середньої школи (12-літньої) та по економічним дисциплінам.

Випускники економічних коледжів юридично можуть вступати на 2-й або 3-й курс університету.

Технічні інститути (економічні факультети). Строк навчання в таких інститутах становить 5 років, і вони дають широку технічно-економічну підготовку своїм студентам. Випускники таких інститутів влаштовуються на роботу на фірми, у дослідницькі центри, пов'язані з розробкою нових передових технологій та ноу-хау.

Для одержання звання магістра економіки студент повинен пройти 2-річне економічне навчання, представити магістерську дисертацію та одержати за неї позитивну оцінку, а також скласти іспит зі спеціальності.

Строк перебування в аспірантурі становить 3 роки, але після 2-річного навчання в магістратурі. Аспірант вважається таким, що закінчив аспірантуру, якщо він представить докторську дисертацію з позитивною оцінкою та складе екзамен з економічної спеціалізації.

Вищими закладами економічної освіти в Україні є:

1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

4) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Умовою вступу до ВНЗ України є здобуття загальної повної середньої освіти. Абітурієнти складають вступні екзамени з профільних дисциплін. Впроваджене зовнішнє незалежне оцінювання, що дає змогу спростити доступ до якісної вищої освіти всіх верств населення України.

Що стосується освітньо-кваліфікаційних рівнів, то вони наступні:

1) Молодший спеціаліст. Нормативний термін навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти становить 2-3 роки, а на базі базової загальної середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти - 3-4 роки. Випускники, які успішно пройшли державну атестацію, отримують Диплом молодшого спеціаліста, що надає право на здійснення професійної діяльності та право вступу на програму підготовки бакалавра.

2) Бакалавр. Підготовка бакалаврів здійснюється на основі повної загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання зазвичай становить 3-4 роки і зменшується на один-два роки в разі навчання на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за спеціальністю, відповідною до напряму підготовки. Випускники, які успішно пройшли державну атестацію, отримують Диплом бакалавра, що надає право на здійснення професійної діяльності та право вступу на програму підготовки спеціаліста або магістра.

3) Спеціаліст. Нормативний термін навчання за програмою підготовки спеціаліста на основі кваліфікації бакалавра становить 1-1,5 роки; а для спеціаліста медичного, ветеринарно-медичного профілів - 5-6 років на основі повної загальної середньої освіти. Випускники, які успішно пройшли державну атестацію та публічно захистили свою роботу, отримують Диплом спеціаліста, що надає право на здійснення професійної діяльності та право вступу до магістратури або аспірантури.

4) Магістр. Кваліфікація магістра здобувається на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста. Нормативний період підготовки магістра зазвичай становить 1-2 роки. Випускники проходять державну атестацію, що включає публічний захист магістерської роботи. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують Диплом магістра, що надає право на здійснення професійної діяльності та право вступу до аспірантури.

Строк навчання студентів в аспірантурі, так само як і в Японії, в Україні становить 3 роки, та відбувається після закінчення магістратури. Логічним завершенням навчання в аспірантурі є написання і захист кандидатської дисертації. Вважається, що аспірант успішно закінчив навчання, якщо він написав дисертацію і отримав на попередній захист позитивний висновок. Попередній захист - це свого роду офіційна репетиція захисту дисертації. Вона відбувається не на вченій раді, а на розширеному засіданні кафедри, на яке запрошуються представники інших кафедр і / або навчальних закладів.

Висновок

Отже, порівняння стану вищої економічної освіти України та Японії дозволило виявити певні позитивні тенденції, що можуть бути запровадженні та розвинуті під час підготовки фахівців з економічних спеціальностей в Україні, а саме:

- культурно-історична спрямованість змісту економічної освіти;

- необмеженість процесу підготовки економіста терміном навчання в вузі, а можливість оновлювати економічні знання протягом усієї професійної діяльності та наявність відповідної інфраструктури економічних навчальних закладів;

- розробка навчальних планів і програм, заснованих на системному підході до економіки, на зв'язку економічної й екологічної освіти, на врахуванні управлінських і соціальних аспектів, максимальне наближення економічної підготовки до потреб ринку праці і виробництва;

- співробітництво економічної освіти, науки і виробництва в процесії реалізації конкретних замовлень, розробок технологій, реалізації проектів.

Список використаних джерел

1. Зарубежный опыт реформ в образовании (Европа, США, Китай, Япония, Австралия, страны СНГ): Аналитический обзор // Официальные документы в образовании. - 2002. - N 2. - С. 50-73.

2. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. посіб. -- Вид. 2-ге, доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 298 с.

3. Ничкало Н.Г., Кудін В.О. Професійна освіта в зарубіжних країнах. - К.: - 2002. - 322 с.

4. Овчарук О. В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти. - К.: К.І.С. - 2004. - С.6-15.

5. Пєхота О.М. Освітні технології. Навч. метод. посібник. - К.: „А.С.К.” - 2002. - 255 с.

6. Прокопенко І.Ф. Людина у світі економіки та бізнесу. - Харків: Основа. - 1995. - 310 с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: «Академія». - 2002.

8. Федоров И.Б., Еркович С.П., Коршунов С.В. Высшее профессиональное образование: Мировые тенденции (социальный и философский аспекты). - М.: МГТУ, 1998. - 368 с.

9. http://scientist.org.ua/scho-take-aspirantura.html

10. http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1038.543.0

11. http://mon.gov.ua/ua//activity/education/higher-education/

12.http://enic.in.ua/index.php/ua/systema-osvity/vyshcha-osvita/osvitnio-kvalifikacijni-rivni

Размещено на Allbest.ru