Корекційно-розвиваюча робота з дітьми з вадами слуху раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корекційно-розвиваюча робота з дітьми з вадами слуху раннього віку

1. ЗНАЧЕННЯ РАННЬОГО ПОЧАТКУ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

В сучасній сурдопедагогіці обґрунтовується необхідність початку корекційної роботи з глухими та слабочуючими дітьми в грудному віці в умовах раннього виявлення вад слуху і раннього слухопротезування. Правильно організована робота з перших місяців життя визначає успішність всебічного розвитку дитини. Вік від народження до трьох років є найбільш відповідальним періодом, протягом якого формуються моторні навички, закладаються основи пізнавальних здібностей, розвивається мовлення. Отже, раннє корекційне втручання дозволяє використати компенсаторні можливості пластичної нервової системи, пом'якшити або попередити вторинні відхилення. слухопротезування

Діти з вадами слуху потребують комплексної медико-психолого-педагогічної допомоги, спрямованої на вчасне виявлення та вивчення дефекту, слухопротезування та проведення психолого-педагогічної корекційної роботи. Значний інтерес для фахівців представляють розробки з педагогічного вивчення стану слуху, комплексного педагогічного обстеження та ранньої педагогічної корекції дітей з вадами слуху, виконані в Інституті корекційної педагогіки Російської академії освіти [1, 2, 3].

Ранній початок корекційних занять дозволяє розвивати слухове сприйняття саме в той віковий період, коли відбувається фізіологічне дозрівання слухового аналізатора; забезпечувати необхідне для цього надходження інформації через звуковий канал за рахунок якісного слухопротезування, створення умов для кращого сприйняття мовлення оточуючих (починаючи з простого наближення до вуха дитини).

Досвід багаторічної роботи з ранньої допомоги дітям з вадами слуху, набутий в Інституті корекційної педагогіки РАО, дозволяє стверджувати: ранній початок роботи з дітьми, що мають зниження слуху, дозволяє уникнути відсутності або різкого недорозвитку мовлення навіть у малюків з тяжкою туговухістю або глухотою [3]. За умов інтенсивної роботи батьків до 1,5 року в дитини з'являється 10-30 (до 70) слів, до 2 років - коротка фраза, до 3 років діти починають розповідати про події, читати вірші за допомогою дорослих і т.д. З індивідуальними слуховими апаратами в межах одного приміщення більшість дітей чують звернене мовлення, в тому числі знайомий матеріал, сприйняття якого спеціально не тренувалось. Звучання мовлення більшості дітей наближається до мовлення чуючих однолітків.

2. ЗМІСТ РОБОТИ З РОЗВИТКУ ЗАЛИШКОВОГО СЛУХУ

Зміст і методика роботи з розвитку залишкового слуху залежить від того, з якого віку дитини розпочались заняття.

На 1-3 місяці життя у дитини розвивається слухове і зорове зосередження. При проведенні корекційної роботи необхідно забезпечити дитину різноманітними зоровими, слуховими і тактильними враженнями. Розвивають вміння прислухатись до різних звуків: мовлення, співу, звучання іграшок і т.д., привертають увагу до обличчя людини, що розмовляє.

З 2-3 місяця, коли дитина починає сама видавати звуки в стані спокою, дорослий повторює ці звуки, спонукуючи до наслідування у відповідь. При цьому слід пропонувати не тільки засвоєні дитиною звукосполучення, але й нові, вводити різні ритми та інтонації. Дитину вчать слідкувати поглядом за іграшкою, що звучить.

На 3-6 місяці життя основним способом впливу на дитину зі зниженим слухом є забезпечення різноманітних вражень. Головним слуховим подразником є мовлення дорослого. Мовленнєве спілкування здійснюють в періоди активності дитини. Дорослі розмовляють з малюком з різною інтонацією, тримаючи його на руках, співають різні за ритмом пісеньки, рухаючись в такт. Починають проводити також спеціальні вправи з розвитку слухової функції (на локалізацію джерела звуку, диференціацію звучання іграшок).

На другому півріччі життя дитина з нормальним слухом переходить до активної співпраці з дорослим, в процесі спільної діяльності з ним формується розуміння простих слів. Якщо дитина з порушеним слухом вже навчилась диференціювати звучання предметів на слухо-зоровій основі, слід починати роботу з розрізнення слів на слух. До кінця 1 року у дитини накопичується певний слуховий словник, що складається з 5-10 одиниць: звуконаслідувань і лепетних назв іграшок.

На 2-му році життя слуховий словник розширюється за рахунок включення повних слів (назв іграшок, предметів, дій). До кінця другого року в словник включаються двохслівні фрази («Дай лялю»).

При проведенні вправ з розрізнення на слух мовленнєвого матеріалу діяльність дитини повинна бути емоційно забарвлена. Створюється ситуація, коли дитині необхідно обрати той або інший предмет за інструкцією дорослого. Інструкція подається слухо-зорово, може підкріплюватись природним жестом і тільки слово - матеріал слухового тренування - завжди пропонується на слух. Розрізнення матеріалу спочатку відбувається у грі, потім - під час прибирання іграшок. До кінця 2 року починають проводити заняття за столом, з використанням не тільки предметів та іграшок, але й їх зображень.

Якщо корекційні заняття починаються тільки на 2 році життя, їх зміст і методика змінюються відповідно до більших можливостей дитини. В першу чергу, її навчають чути звуки, доступні для слухового сприйняття, реагувати на побутові шуми. Ця робота проводиться протягом дня, потребує постійної уваги дорослих до неспецифічних реакцій дитини на почуті звуки.

Починаючи з 16-18 місяців, у дитини формують умовно-рухову реакцію на звуки (виконання певної дії у відповідь на почутий слуховий сигнал). Ці вправи проводять щоденно протягом 3-5 хвилин, матеріал для сприйняття постійно змінюється.

Навчання розпізнанню і розрізненню на слух мовленнєвого матеріалу слід проводити як з індивідуальним слуховим апаратом, так і без нього, поступово збільшуючи відстань сприйняття.

3. ВИМОГИ ДО СЛУХОПРОТЕЗУВАННЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Більшості глухих і слабочуючих дітей необхідно з раннього віку протягом всього дня користуватись індивідуальними слуховими апаратами, якщо немає відповідних медичних протипоказань.

Дітей грудного і раннього віку доцільного протезувати двома апаратами завушного типу. Апарат підбирається лікарем-сурдологом відразу ж після встановлення ступеня та характеру зниження слуху. Його індивідуальний режим роботи уточнюється сурдопедагогом в ході занять.

Вибір частотної характеристики звукопідсилення визначається тим, що для розвитку слухової функції і формування усного мовлення дитині необхідна якнайповніша інформація про акустичні властивості мовленнєвих стимулів. Тому бажано використовувати максимально широкий діапазон частот, лише в деяких випадках подавляються звуки низької частоти при хорошій збереженості їх сприйняття.

Важливо, щоб в індивідуальному апараті дитина чула голос на відстані не менше 1,5-2 м і розпізнавала мовленнєві одиниці на відстані не менше 1 м.

З моменту уточнення режиму роботи апарату дитину привчають користуватись ним протягом всього дня. Період звикання дитини до апарату залежить від віку, так грудні діти, як правило, звикають за тиждень. більшість батьків відзначають, що в перші дні діти бувають дещо насторожені, немов дослухаються до себе. Майже відразу спостерігається певна активізація голосових реакцій дітей. Через 2-3 місяці, за спостереженнями батьків, діти починають непокоїтись без апаратів.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ

Заняття з дітьми грудного і раннього віку проводяться в умовах родини. Сурдопедагог навчає батьків прийомам роботи з дитиною відповідно до її віку, рівня психофізичного розвитку, стану слуху, а з 2 року життя проводить з нею заняття в присутності батьків [3].

На першому році життя, по можливості, консультації проводять 2 рази на місяць. Вони включають рекомендації з виховання, показ окремих прийомів роботи, уточнення режиму роботи індивідуальних слухових апаратів, при необхідності - медичне обстеження. Якщо дитина живе далеко від закладу, де їй можуть надати допомогу, то консультації проводять 1-2 рази на рік протягом кількох днів.

Заняття з дітьми другого року життя сурдопедагог проводить 1-2 рази на тиждень тривалістю 30-45 хвилин. Якщо дитина живе далеко, то її привозять 1-2 рази на рік на 1-2 тижня, протягом яких проводяться щоденні заняття по 30-45 хвилин. Батьки можуть отримувати поради фахівців письмово або по телефону.

Зміст та організація занять з дітьми раннього віку визначаються не стільки станом слуху, скільки віковими та індивідуальними можливостями психофізичного розвитку.

В першу чергу необхідно забезпечити можливість повноцінного емоційного спілкування і мовленнєвого контакту з дитиною. На першому півріччі - це ситуативно-особистісне спілкування з близькими дорослими, їх доброзичлива увага. Основним засобом спілкування при цьому є експресивно-мімічні рухи. Для нечуючої дитини важлива підвищена увага, її необхідно частіше брати на руки, що не тільки покращує контакт, але й підвищує можливості ознайомлення зі світом, в тому числі - зі звуками через тактильно-кінестетичне сприйняття. Необхідно також, щоб дорослий постійно і своєчасно реагував на голосові реакції дитини, на їх зміни в різних обставинах.

На другому півріччі, в період становлення ситуативно-ділового спілкування, для дитини важливі не тільки максимальна увага, але й значно більший час на заняття з нею, на постійне співробтництво, підтримання перших маніпуляцій, природної міміки і виразних жестів.

Важливим компонентом ранньої корекційної роботи з дітьми з вадами слуху є проведення загальнорозвиваючих занять. Спостереження свідчать, що формування усного мовлення і навіть слухової функції в перші роки життя безпосередньо пов'язане з рівнем розвитку пізнавальних процесів. Крім того, саме в ході становлення різноманітних видів діяльності відбувається інтенсивне оволодіння мовленнєвими засобами.

З метою активізації загального розвитку дитини проводять ігри-заняття з розвитку рухів, з навчання діям з предметами, іграшками, з образотворчої діяльності (з 2-х років), музичного виховання.

Заняття з розвитку рухів, в першу чергу, спрямовані на фізичний розвиток дитини, зміцнення її здоров'я. На першому році життя в ході проведення гімнастики, масажу, спеціальних вправ малюка готують до повзання, стійкого сидіння, ходіння і т. д. На 2-3 роках на ранковій зарядці, спеціальних фізкультурних заняттях, на прогулянках, в рухливих іграх дитину вправляють у ходінні, збереженні рівноваги, повзанні, лазінні, киданні м'яча, а з двох років - у бігу та стрибках. Для нечуючої дитини ці заняття важливі не тільки в плані фізичного розвитку та загартовування, але й для навчання наслідуванню різноманітних рухів, на якому засновується і навчання усного мовлення.

Розумове виховання дітей з вадами слуху також розпочинається з перших місяців і протікає в процесі оволодіння діями з предметами. В ранньому віці особлива увага приділяється формуванню і розвитку уявлень про зовнішні властивості предметів, вдосконаленню діяльності органів чуттів, накопиченню уявлень про оточуючий світ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шматко Н.Д., Пелымская Т.В. Методика педагогического обследования слуха детей с нарушенным слухом первого года жизни

2. Николаева Т.В. Комплексное педагогическое обследование ребенка раннего возраста с нарушенным слухом

3. Пелымская Т.В., Шматко Н.Д. Ранняя педагогическая коррекция отклонений в развитии детей с нарушенным слухом

Размещено на Allbest.ru