Система дошкільного виховання глухих і слабочуючих дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система дошкільного виховання глухих і слабочуючих дітей

1. СИСТЕМА СПЕЦІАЛЬНИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ

Дошкільне виховання та навчання дітей з вадами слуху може здійснюватись у різних типах закладів. З врахуванням стану слуху і мовлення дітей виділяються дошкільні заклади (групи) для глухих і слабочуючих.

1. Спеціальні дитячі садки для глухих (слабочуючих) дітей)

Відкриваються за наявності достатньої кількості дітей з вадами слуху. Групи комплектуються за рішенням психолого-медико-педагогічних комісій. В такі садки діти з вадами слуху приймаються з 1,5-2 років. Садок може працювати цілодобово.

Для дітей зі складним дефектом при необхідності створюються спеціальні групи.

2. Дитячі садки комбінованого типу.

В таких садках лише частина груп призначена для дітей з вадами слуху. Ці групи складаються з дітей однієї або суміжних вікових груп. Об'єднувати глухих і слабочуючих в одну групу не рекомендується.

3. Дитячі садки загальнорозвиваючого типу.

В таких садках здійснюється інтегроване навчання дітей з вадами слуху. Для них можуть організовуватись індивідуальні корекційно-розвиваючі заняття.

4. Дошкільні групи (відділення) при спеціальних школах для дітей з вадами слуху.

Розраховані на забезпечення підготовки дітей з вадами слуху до школи. В залежності від наявних умов в такі групи можуть прийматись діти з 2-3 років або старшого дошкільного віку.

5. Навчальні заклади типу «початкова школа-садок».

В структурі такого закладу можуть бути групи дітей переддошкільного віку, дошкільників і початкові класи.

6. Групи короткочасного перебування.

Створюються для надання систематичної корекційно-педагогічної допомоги, консультування батьків при спеціальних дитячих садках (групах) або дошкільних відділеннях шкіл. Основна форма роботи - індивідуальні або підгрупові заняття при обов'язковій присутності батьків. Як правило, проводяться двічі на тиждень, але можуть і частіше (рідше).

Навчання в таких умовах рекомендується:

- дітям грудного і раннього віку;

- дітям з легкою туговухістю, які виховуються в масових закладах;

- дітям зі складним дефектом, які не можуть відвідувати садок;

- дітям, які з різних причин не відвідують садок (протипоказання, бажання батьків).

7. Сурдологічні центри і кабінети, центри реабілітації.

Фахівці сурдологічних кабінетів і центрів проводять корекційно-розвивальні заняття, консультують батьків, контролюють розвиток дітей, які знаходяться в масових дошкільних закладах. В останні десятиріччя почали створюватись центри реабілітації слуху і мовлення, які використовують верботональну методику. В їх структурі часто існує дитячий садок або групи для дошкільників з вадами слуху.

2. Інтегроване навчання дошкільників з вадами слуху

Інтегроване навчання дітей з вадами слуху в умовах дошкільних закладів загального типу може проводитись з різних причин: віддаленість спеціального закладу і небажаність перебування дитини в інтернаті, бажання батьків надати дитині достатнє коло спілкування, необхідність забезпечити належне мовленнєве оточення дитині, з якою активно займаються батьки і сурдопедагоги і т.д.

Можна виділити кілька моделей інтегрованого навчання:

1. Тимчасова інтеграція.

Передбачає участь дітей з вадами слуху разом з чуючими в прогулянках, святах, окремих заняттях. Бажано, щоб зв'язки між групами були постійними.

2. Часткова, або фрагментарна, інтеграція.

Орієнтована на перебування дитини з порушеним слухом в першій половині дня в спеціальній групі, де проводяться фронтальні та індивідуальні корекційні заняття, а в другій половині - в групі чуючих дітей. Бажано - не більше 2 дітей з вадами слуху на групу.

3. Комбінована форма інтеграція.

Рекомендована для дітей з достатнім рівнем мовленнєвого розвитку, які володіють фразовим мовленням, розуміють звернене мовлення. Дитина протягом дня знаходиться в групі чуючих, сурдопедагог проводить з нею індивідуальні заняття.

4. Повна інтеграція.

Передбачає постійне перебування дитини в масовому закладі на загальних засадах. Корекційні заняття проводяться вдома батьками під контролем фахівців сурдологічних кабінетів і центрів. Такий тип інтеграції часто є вимушеним.

Для повноцінного виховання дитини з порушеним слухом у масовому дитсадку необхідно дотримання певних умов:

1. Інтегроване навчання може бути рекомендовано глухим і слабочуючим дітям з високим рівнем загального і мовленнєвого розвитку, в тому числі - дітям з пізньою глухотою. Дитина повинна вміти брати участь у діалозі, користуватись слуховими апаратами, її усне мовлення повинно бути досить зрозумілим. Враховується також стан здоров'я, інтелекту, працездатність та особистісні якості дитини.

2. Масовий дошкільний заклад повинен бути готовим до роботи з дітьми з вадами слуху. Такі діти потребують особливої уваги з боку вихователів, педагоги повинні мати знання і вміння щодо виховання і навчання дітей з вадами слуху, а також бути психологічно готовими до цієї роботи.

Вихователь, в групі якого є дитина з порушеним слухом повинен: проводити спеціальну роботу з чуючими дітьми та їх батьками, створити комфортні умови для самої дитини, забезпечити її активну участь в усіх видах діяльності і спілкування з дітьми, проводити роботи з батьками цієї дитини.

3. Інтеграція неможлива без активної участі батьків дитини з порушеним слухом. Батькам належить ведуча роль в організації щоденних занять вдома, розвитку мовленнєвого спілкування в побуті, контролюванні засвоєння програмного матеріалу.

4. Інтегроване навчання повинно контролюватись сурдопедагогом.

Різні форми інтеграції дошкільників з вадами слуху в колективи чуючих однолітків спрямовані на нормалізацію життя кожної дитини, включення її у сферу соціальних відносин, всебічний розвиток. Високий рівень розвитку дитини може забезпечити достатню підготовку до навчання школи і стати основою для отримання середньої освіти у масовій школі. Але кожний конкретний випадок повинен ретельно обговорюватись всіма фахівцями і батьками.

3. Організація навчально-виховного процесу в дошкільних закладах для дітей з вадами слуху

Основним завданням дошкільної освіти дітей з вадами слуху є забезпечення всебічного розвитку на основі корекції наявних проблем. Загальнорозвиваюча і корекційна робота з дошкільниками повинна спрямовуватись на подолання соціальної недостатності.

Враховуючи спільність основних закономірностей розвитку чуючих і дітей з вадами слуху, перш за все повинна забезпечуватись цілісність психічного розвитку, становлення базису особистісної культури, що означає можливості орієнтування дитини в предметах, природі, явищах суспільного життя, загальнолюдських цінностях, у явищах власного життя та діяльності. Реалізація цих завдань можлива тільки в процесі тривалої систематичної роботи.

В дошкільній сурдопедагогіці використовуються наступні методи і прийоми навчання:

1. Наочні.

До них відносять спостереження, розглядання предметів, явищ, картин, демонстрацію слайдів, діафільмів, використання комп'ютерних програм, а також прийми, в основі яких лежить виконання дії за зразком, наслідуванням. Виходячи зі структури дефекту дошкільників з вадами слуху, саме наочні методи навчання є найбільш адекватними.

2. Практичні.

До цієї групи належать різні види предметної і продуктивної діяльності, ігри, елементарні досліди, моделювання. Ці методи забезпечують більш глибоке пізнання дійсності, виявлення властивостей і особливостей предметів, зв'язків і відносин між предметами і явищами.

3. Словесні.

До цієї групи методів входять словесні інструкції, бесіда, розповідь педагога, читання, пояснення. В основі словесних методів лежить використання мовлення. В навчанні і вихованні дітей з вадами слуху словесні методи займають велике місце, і в той же час повинні бути тісно пов'язані з практичними та наочними методами.

Однією з основних форм виховання і навчання дошкільників з вадами слуху є заняття: фронтальні (групові), підгрупові, індивідуальні.

Фронтальні заняття проводяться з групою 6-8 дітей вихователями і сурдопедагогами. На фронтальних заняттях організується практична діяльність дітей, в процесі якої вони оволодівають різними вміннями і навичками, дітям повідомляються нові знання, проводиться систематична корекційна робота. На групові заняття виносять матеріал, доступний всім дітям.

Відповідно до навчального плану, вихователі проводять фронтальні заняття з фізичного виховання (якщо немає інструктора), праці, гри, образотворчої діяльності і конструювання, ознайомлення з навколишнім світом. Сурдопедагог проводить заняття з розвитку мовлення, розвитку слухового сприйняття і навчання вимові, формування елементарних математичних уявлень. Музичний керівник організує музичні заняття.

Тривалість фронтального заняття в групі дітей переддошкільного віку - до 20 хв., в молодшій і середній групах - 25-30 хв., в старшій і підготовчій - 35-40 хв. В першій половині дня в переддошкільній і молодшій групах проводять одне фронтальне заняття сурдопедагога і одне - вихователя; в усіх інших групах - два заняття сурдопедагога і одне вихователя. В післяобідній час проводяться заняття вихователя.

Як правило, фронтальні заняття мають наступні етапи: організаційний момент, основна і заключна частини. У вступній частині заняття педагог створює установку на готовність до заняття, активізує увагу дітей, привертає її до свого мовлення, орієнтує на розуміння інструкцій і питань.

Основна частина заняття, як правило, включає різні методи і прийоми, спрямовані на повідомлення дітям нових знань, закріплення і уточнення старих, самостійну роботу дітей, пов'язану із засвоєнням матеріалу. В залежності від програмних задач визначається структура заняття. Новий, більш складний матеріал пропонується на початку, потім - ігри та вправи, спрямовані на повторення та закріплення.

У заключній частині заняття педагог підводить підсумки: уточнює, чим займались діти, оцінює участь кожної дитини.

Заняття з підгрупами дітей, як правило, проводяться в тих випадках, коли діти в групі мають значні відмінності за віком або рівнем розвитку. На практиці найбільш часто група розділяється на підгрупи внаслідок наявності дітей з труднощами у навчанні. Виділення підгруп не повинно бути жорстким, треба враховувати індивідуальну динаміку розвитку дітей.

При виділенні двох підгруп заняття з ними проводяться паралельно вихователем і сурдопедагогом.

Індивідуальні заняття з розвитку слухового сприйняття і навчання вимови проводяться в усіх вікових групах. Їх тривалість - 20 хв., половина заняття присвячується слуховому сприйняттю, половина - вимові. Але цей поділ має умовний характер. Індивідуальні заняття з кожною дитиною проводяться сурдопедагогом кожен день при наповнюваності групи 6 дітей, при більшій - складається спеціальний розклад.

В групах для дітей зі складною структурою дефекту у завдання індивідуальних занять входить також робота з різних розділів програми - розвитку мовлення, формування елементарних математичних уявлень. При цьому саме індивідуальні заняття є основною формою навчання. В таких випадках сурдопедагог планує пред'явлення дитині того матеріалу, який не був засвоєний фронтально.

4. Розвиток пізнавальної сфери дошкільників з вадами слуху в Процесі навчання

Розумовий розвиток включає:

- формування пізнавальних процесів і способів розумової діяльності;

- засвоєння і збагачення знань про природу та суспільство;

- розвиток пізнавальних інтересів;

- розвиток мовлення як засобу пізнання.

Розвиток відчуттів і сприйняття, різних видів мислення, уваги, пам'яті, уяви є елементом проведення різноманітних занять і організації дитячої діяльності. дошкільний заклад вада слух

В ранньому та дошкільному віці значна роль належить сенсорному вихованню, в ході якого увагу дітей привертають до різних ознак і властивостей предметів. Виділення ознак і властивостей тісно пов'язано з оволодінням способами обстеження і накопиченням уявлень про сенсорні ознаки. Формування узагальнених уявлень про зовнішні властивості, якості і відношення предметів, орієнтування в просторі і в часі дозволяє підвести дітей до оволодіння еталонами. Результатом роботи з сенсорного виховання є можливість використовувати засвоєні знання і способи обстеження предметів у власній діяльності, при пізнанні різних явищ оточуючої дійсності.

При виконанні завдань на розвиток пізнавальних процесів дітей цілеспрямовано навчають способам діяльності. Спочатку дітей спонукують діяти шляхом проб, що дозволяє підвести їх до орієнтування на властивості предмета, розуміння принципу виконання завдання. Такі дії, як прикладання, накладання, обведення контуру, примірювання, формують способи сприйняття і пізнання властивостей предметів. Але важливо враховувати деякі особливості дітей з вадами слуху: несвідоме наслідування діям дорослого в ранньому віці, підвищене орієнтування на реакцію дорослого у дошкільників. Отже, наслідування необхідно вчасно змінювати на спроби самостійного виконання аналогічних дій.

Розвиток сприйняття тісно пов'язаний з формуванням мовлення. Спочатку в ході навчання наслідування діям дорослого використовують інструкцію «Роби так». Виконання завдання підкріплюється схваленням: «Вірно. Тут коло і тут коло». Поступово вводяться назви кольорів, форм, розмірів і т. д. Роботу необхідно вести в двох напрямках: з одного боку, узагальнювати наочні ознаки і якості у слові, з іншого, вчити бачити за словом конкретні знайомі властивості. Тільки таким чином можна досягти формування міцних і точних уявлень.

Розвиток сприйняття і формування уявлень тісно залежить від розвитку зорової уваги, яка у ненавчених глухих в слабочуючих дітей нестійка і короткочасна. Вправи та ігри на розвиток зорової уваги передбачають фіксацію предметів, прослідковування за ними. Організуються також ігри на розвиток довільного запам'ятовування.

Важливою умовою розвитку сприйняття є використання засвоєних способів пізнання предметів у діяльності дитини: іграх, малюванні, ліпленні, конструюванні.

Розвиток мислення розпочинається з дидактичних ігор і вправ, побутових моментів, в яких діти оволодівають способами використання різних предметів і знарядь. Також формують уявлення про можливість використання допоміжних засобів - знарядь, які можуть бути використані в новій, незвичній ситуації. Розвитку наочно-дійового мислення сприяє аналіз ситуацій, в яких необхідно встановити причину порушення звичного ходу подій (машина без колеса і т. д.). Також використовують збірно-розбірні іграшки, будівельні набори, конструктори.

Дітей слід навчати пояснювати зв'язок явищ. «Чому зав'яли квіти у вазі?» - «Води немає, квіти зав'яли».

Розвиток наочно-образного мислення протікає в різних умовах. Перш за все, це сюжетні ігри, в яких дитина починає під керівництвом дорослого використовувати предмети-замісники, переносити добре знайомі предмети і дії в уявний план, використовуючи мовленнєві засоби.

Важлива роль у формуванні образного мислення і уяви належить читанню. Використання ілюстрування текстів, інсценувань дозволяють виявити адекватність і точність уявлень, що утворюються при цьому.

Для розвитку наочно-образного мислення також використовують малюнки-нісенітниці, серії сюжетних малюнків. Розуміння часових і причинно-наслідкових зв'язків базується на спеціально організованому спостереженні за режимними моментами і т. д. При обговоренні ситуацій педагог задає дітям підвідні питання, враховує як словесні, так і жестові відповіді, допомагає правильно сформулювати відповідь.

Необхідно розвивати розуміння та здатність використовувати різні засоби знакової символізації: піктограми, графічні схеми, умовні знаки, які відображають часові, причинно-наслідкові, математичні залежності.

Розвиток логічного мислення забезпечується в завданнях на групування, класифікацію, вміння робити висновки.

Формування знань про оточуючий світ включає, перш за все, формування повних і точних уявлень про призначення предметів, їх властивості та якості, використання. Важливим є набуття знань про природу і природні явища, про людину і умови її життя.

Використовуючи різні види діяльності, дорослі прагнуть привертати увагу до різних предметів, забезпечують умови для активних дій з ними, через які накопичуються уявлення про їх властивості та якості.

Размещено на Allbest.ru