Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

КРЮКОВА Олена Вікторівна

УДК 373.4.033+373.4.016:502/504

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.07 - теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, Маршицька Вікторія Вячеславівна, Інститут проблем виховання АПН України, старший науковий співробітник лабораторії екологічного виховання.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, ректор - кандидат педагогічних наук, Шаповал Лариса Василівна, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, доцент кафедри географії та методики навчання природничим дисциплінам.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

екологічна доцільна поведінка школяр

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Різноманітна продуктивна діяльність людини призвела нині до глобальної екологічної кризи. За такої ситуації запобігання забрудненню навколишнього середовища, рішуча відмова від стихійного впливу на нього - це насамперед моральна проблема, вирішення якої потребує достатнього рівня екологічної культури.

Стратегія виходу з екологічної кризи, гармонізації взаємодії людства і природи запропонована у програмі дій “Порядок денний на ХХІ століття”, прийнятій на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). У цьому і наступних документах (Pio+5, Pio+10) наголошується, що пріоритетним напрямом діяльності навчальних закладів має бути виховання ціннісного ставлення до природи, розвиток уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища.

Особливе місце в системі неперервної екологічної освіти належить початковій школі. Саме цей період у житті дітей сприятливий для усвідомлення себе невід'ємною часткою природи, своєї ролі та значущості в її збереженні.

У Концепції екологічної освіти України, Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті, Державному стандарті початкової загальної освіти одним із завдань у загальноосвітньому навчальному закладі I ступеня (1-3(4)-ті класи) визначено набуття елементарних знань про природу та взаємозв'язки у ній, розвиток емоційно-ціннісного ставлення до природи, формування навичок екологічно доцільної поведінки. Формування такої поведінки та природоохоронної діяльності неможливе без усвідомлення власної причетності молодших школярів до забруднення довкілля і формування відповідальності за його збереження.

Теоретичним та практичним аспектам екологічного виховання у шкільному та позашкільному навчально-виховному процесі надається значна увага. Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А.Н. Захлєбного, І.Д. Звєрєва, І.Т. Суравегіної. Н.В. Лисенко, Л.П. Симонова, З.П. Плохій визначили методологічні та теоретичні засади екологічного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Науковці та практики звертають увагу на те, що в роботі дитячого садка і школи відсутня система навчання і виховання, яка б забезпечувала єдність і неперервність розвитку особистості на цих вікових етапах (В.Г. Кузь, Л.В. Іщенко, Д.І. Струннікова та інш.).

Ряд сучасних наукових досліджень присвячено формуванню екологічної культури молодших школярів у процесі вивчення природознавчих предметів, на основі міжпредметних зв'язків, у позаурочний час (С.А. Карпєєв, Є.Д. Макаров, Л.А. Чистякова, Л.В. Шаповал, О.В. Яковлєва), екологічної грамотності молодших школярів (Д.І. Мельник), екологічної культури учнів основної школи у процесі вивчення інтегративного курсу “Навколишній світ” (О.В. Король), курсу екології (С.Г. Лебідь), засобами ігрової діяльності (О.Л. Пруцакова).

Формуванню відповідальної поведінки, самоконтролю і саморегуляції поведінки учнів, вихованню моральної свідомості і поведінки особистості, прогнозуванню моральної поведінки присвячені дослідження М.І. Боришевського, В.Є. Гуріна, Л.В. Долинської, Т.В. Кириченко, В.М. Піскуна, М.В. Савчина, І.В. Сингаївської.

Психологічним підгрунтям формування екологічно доцільної поведінки є роботи К.О. Абульханової-Славської, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.М. Леонтьєва, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна та інших, у яких обґрунтовується, що основою поведінки особистості є вчинки, у яких формуються й виявляються її позиція та моральні переконання.

У працях Б.Г. Ананьєва, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, В.В. Давидова, І.А. Зимньої, Г.С. Костюка, О.К. Маркової, А.В. Петровського, Н.Ф. Тализіної, Д.Б. Ельконіна визначається, що молодший шкільний вік сприятливий для формування екологічно доцільної поведінки, оскільки у цьому віці значні зміни відбуваються у всій психічній сфері дитини. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина навчається керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів. Поведінка молодшого школяра психологічно обумовлена вибором, залежить від оцінки своєї і чужої поведінки, наявності практичних навичок поведінки. Серед основних умов, які забезпечують формування самоконтролю поведінки молодших школярів, є формування навичок моральної поведінки і мотиваційної сторони самоконтролю; прогнозування моральної поведінки є центральним компонентом у структурі моральної саморегуляції поведінки молодших школярів. Участь у різних видах екологічної діяльності молодшого школяра - навчальної, ігрової, трудової - сприяє формуванню вмінь та навичок екологічно доцільної поведінки, відпрацюванню поведінкових стереотипів.

Враховуючи сутність процесу формування екологічно доцільної поведінки особистості, екологічно доцільну поведінку молодшого школяра ми розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов'язані із задоволенням його життєвих потреб у взаємодії з довкіллям, без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи, як рівнозначних цінностей.

Дослідження стану проблеми у шкільній практиці свідчить, що у молодших школярів є необхідні передумови формування екологічно доцільної поведінки. Однак з'ясовано, що чимало школярів у виборі дій і вчинків у природі керуються, переважно, емоційними імпульсами, прагматичними інтересами, мотивами наслідування і самоствердження, а не раціональними цілями, пізнавальними та естетичними потребами, гуманістичними і природоохоронними мотивами. Більшість учнів намагаються дотримуватися правил поведінки в природі лише за умови контролю з боку дорослих, за пропозицією дорослих беруть участь у заходах, присвячених екологічним проблемам. Крім того, має місце невідповідність між екологічними знаннями учнів та поведінкою у природі, що свідчить про відсутність переконань та обумовлено особливостями суб'єктивного ставлення до природи. Переважна більшість вчителів використовують вербальні методи впливу, і лише супроводжують розповідь, бесіду, читання художньої літератури показом ілюстративного матеріалу екологічного спрямування. Вчителі значно менше використовують практичні методи роботи у природі, лабораторні досліди, екскурсії в природу. Батьки майже не залучаються до екологічного виховання учнів, що порушує цілісність системи виховання особистості.

Незважаючи на чималий науковий доробок з проблеми формування екологічної культури учнів, що певною мірою стосується і процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, вироблення зазначеної характеристики не було предметом спеціального дослідження. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість у теорії і практиці початкової школи, протиріччя між потенційними можливостями молодших школярів щодо формування екологічно доцільної поведінки і станом виховної практики, відсутність технології формування зазначеної поведінки особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження: “Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів”.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою колективної теми “Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання школярів” лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України державний реєстраційний номер №0199 U 000062. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України від 28 травня 2001 р., протокол №5 та затверджена Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології від 25 вересня 2001 р., протокол №7.

Об'єкт дослідження - екологічне виховання учнів початкової школи.

Предмет дослідження - технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

Мета дослідження: науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів забезпечується педагогічною технологією, що передбачає такі етапи:

диференційований, спрямований на корекцію компонентів екологічно доцільної поведінки на основі комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор;

інтегрований, спрямований на систематизацію та узагальнення досвіду екологічно доцільної поведінки на основі факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання дослідження:

з'ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії та шкільній практиці;

визначити сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії та показники сформованості відповідної характеристики молодших школярів;

обґрунтувати принципи, етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів;

розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські положення про цілісність природи, єдність природи і суспільства, необхідність гармонізації та гуманізації взаємовідносин суспільства з природою, про виховну і розвиваючу функції природи; про поведінку як системне утворення; закономірності психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Теоретичною основою дослідження є: системний підхід до вивчення поведінки (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн), психологічна теорія особистості (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), концептуальні положення теорії екологічної освіти та виховання (А.Н. Захлєбний, І.Д. Зверєв, Л.П. Симонова, І.Т. Суравегіна), типологія суб'єктивних ставлень до природи в системі екологічної культури (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін), положення про розвиток особистості молодшого школяра (Л.І. Божович, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна, Д.Б. Ельконін).

Для досягнення мети та реалізації завдань застосовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз, за допомогою яких з'ясовано стан досліджуваної проблеми у педагогічної теорії;

емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування вчителів, батьків, спостереження, бесіда, педагогічний експеримент), якісний аналіз результатів експерименту, методи математичної обробки одержаних результатів дослідження, за допомогою яких здобуто об'єктивні відомості про стан сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів; а також здійснювалася оцінка результативності дослідження.

Поєднання теоретичних та емпіричних методів дало змогу обґрунтувати критерії та показники методики вивчення сформованості екологічно доцільної поведінки, виділити типи поведінки молодших школярів у природі.

Експериментальна база дослідження. Педагогічний експеримент здійснювався протягом 1998-2003 років на базі загальноосвітніх шкіл №2, №16 м. Донецька, №15, №24 м. Краматорська. Констатуючим етапом експерименту було охоплено 432 молодших школяра, 128 вчителів початкових класів (із них 93 - слухачі курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та 35 вчителів названих вище шкіл), 198 батьків.

На формуючому етапі експерименту залучалися загальноосвітні заклади №2, №16 м. Донецька, №24 м. Краматорська. У ньому брали участь 288 учнів початкових класів, 12 вчителів, 149 батьків.

Дослідження проводилось у три етапи:

На першому етапі (1998-1999 р.р.) здійснювалось теоретичне та практичне осмислення проблеми; формулювалася гіпотеза; визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії, показники сформованості екологічно доцільної поведінки та типи поведінки молодших школярів у природі.

На другому етапі (2000 - 2003 р.р.) визначено принципи та етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів; обґрунтовано та розроблено відповідну педагогічну технологію; здійснено експериментальну перевірку ефективності запропонованих розробок.

На третьому етапі (2003 - 2004 р.р.) аналізувався та узагальнювався здобутий експериментальний матеріал, формулювалися висновки.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка молодших школярів”; обґрунтовано і розроблено критерії, показники, методику дослідження сформованості зазначеної характеристики стосовно молодших школярів; обґрунтовано особистісно орієнтовану педагогічну технологію поетапного формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, спрямовану на корекцію структурних компонентів поведінки та узагальнення відповідного досвіду молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів визначають: комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, програма і методичні рекомендації факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”, система навчальних занять для учнів 4-х класів, методика дослідження сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів; типологія поведінки молодших школярів у природі за виділеними критеріями та індивідуальними особливостями сформованості досліджуваної характеристики. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічній практиці роботи загальноосвітніх шкіл, працівниками позашкільних навчальних закладів, викладачами і студентами вищих педагогічних навчальних закладів, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних працівників, в організації спільної навчально-виховної роботи навчального закладу з сім'єю.

Вірогідність результатів дослідження, основних висновків і рекомендацій забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів експериментальної роботи; відповідністю теоретичних положень і висновків дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі обговорення на педагогічних нарадах експериментальних шкіл, методичних об'єднаннях вчителів початкових класів м. Донецька і м. Краматорська, доповідалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини” (Донецьк, 1999), “Проблеми переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання” (Донецьк, 2000), “Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003), на Міжнародних науково-практичних конференціях “Духовність і проблеми розвитку особистості” (Житомир, 1999), “Актуальні проблеми екології та екологічної освіти” (Хмельницький, 2003).

Публікації. Результати дослідження викладено у 9 одноосібних публікаціях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 4 іноземною мовою), додатків. Дисертаційна робота містить 14 таблиць, 19 рисунків на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 242 сторінки, основний зміст викладено на 165 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначається об'єкт, предмет і мета роботи, формулюється гіпотеза, завдання дослідження, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретико-практичні основи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів” дається огляд проблеми формування екологічно доцільної поведінки науковцями різних галузей науки, аналізуються психолого-педагогічні передумови формування цієї характеристики особистості, аналізується зміст досліджень з проблеми формування поведінки молодших школярів у природі.

У педагогічній літературі поведінка розглядається як система дій і вчинків, які мають моральне значення й підлягають моральній оцінці незалежно від того, з яких причин їх зроблено. У цьому контексті актуалізуються сутність понять “поведінка учня у школі, родині, громадських місцях” тощо. Відповідно до такого розуміння, виховання поведінки як системи вчинків є, насамперед, моральним вихованням.

Психологи (М.І. Бобньова, Б.І. Додонов, Є.П. Ільїн, Ю. Козелецький, О.М. Леонтьєв, А. Маслоу, Р. Френкін, С.Л. Рубінштейн, А.В. Петровський, В.Д. Шадриков, В.О. Ядов, П.М. Якобсон), розглядаючи поведінку людини в якості визначального моменту ставлення до моральних норм, відрізняють її від діяльності. “Одиницею” поведінки є вчинок, як “одиницею” діяльності взагалі - дія (І.Д. Бех). За таким трактуванням вчинком є лише така дія людини, у якій провідне значення має свідоме ставлення людини до інших людей, до норм суспільної моралі. Розглядаючи поведінку як систему, дослідники виділяють такі головні її компоненти: потребнісно-мотиваційний, що допомагає пояснити причини виникнення поведінки; операціональний, завдяки якому можна виконувати певні дії автоматично, з належною точністю і швидкістю; інформаційний, що включає інформацію про об'єктивні характеристики предмета, умови діяльності та індивідуальний досвід суб'єкта; регуляторний, який забезпечує ефективність довільних дій, поведінкових актів.

Проблемам екологічного виховання і освіти, формування екологічної культури школярів присвячені дисертаційні дослідження С.А. Карпєєва, О.В. Король, С.Г. Лебідь, Є.Д. Макарова, Д.І. Мельник, Р.А. Науменко, О.Л. Пруцакової, Н.А. Пустовіт, Л.О. Чистякової, Л.В. Шаповал, О.В. Яковлєвої. Автори виокремлюють науковий, ціннісний, нормативний, діяльнісний компоненти в структурі екологічної культури учнів. Вони підкреслюють, що практична участь школярів у навчальній, позакласній, позашкільній природоохоронній діяльності, використання нетрадиційних форм екологічного виховання, формування умінь оцінювати свої вчинки, визнавати і виправляти помилки сприяють формуванню екологічної культури учнів.

Вікові та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку розглядають Б.Г. Ананьєв, В.А. Крутецький, А.Л. Люблинська, Н.А. Менчинська, А.В. Петровський, Н.Ф. Тализіна, А.Г. Хрипкова, Т.Н. Цукерман, Д.Б. Ельконін. У цей період розвиваються довільна пам'ять, увага, мислення, довільною стає організація діяльності, з'являється смислова орієнтувальна основа вчинку - зв'язок між бажанням щось зробити і діями, що розгортаються. Цей інтелектуальний момент дає змогу адекватно оцінити майбутній учинок із погляду його результатів і більш віддалених наслідків, тим самим визначити особистісний зміст учинку, його місце в системі відношень дитини з навколишніми. Отже, протягом молодшого шкільного віку дитина навчається управляти своєю поведінкою, протіканням психічних процесів.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування поведінки молодших школярів, екологічно доцільна поведінка молодших школярів у проведеному дослідженні розглядається як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов'язані із задоволенням їх життєвих потреб у взаємодії з довкіллям без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи як рівнозначних цінностей. Компонентами екологічно доцільної поведінки молодших школярів є:

знання і уявлення про норми і правила поведінки в навколишньому середовищі, людину як частину природи, причинно-наслідкові зв'язки у природі, необхідність збереження природи;

емоційно-ціннісне ставлення до природи, що виявляється у творчих, пізнавальних, естетичних потребах взаємодії з природою як рівнозначних цінностей; гуманістичних мотивах і цілях екологічної діяльності, сформованості внутрішніх регуляторів екологічно доцільної поведінки; здатності до суб'єктифікації природних об'єктів та їх суб'єктного сприйняття;

дії та вчинки щодо збереження природи, навичок і звичок практичної природоохоронної діяльності.

Критеріями визначення рівня сформованості екологічно доцільної поведінки учнів слугували:

унормованість - здатність свідомо добровільно діяти відповідно до прийнятих правил та норм поведінки у природі;

спрямованість - сформованість духовних потреб до безпосереднього спілкування з природою, необхідного для морально-естетичного, інтелектуального збагачення особистості; сформованість мотивів природоохоронної діяльності;

активність - наявність дій та вчинків учнів щодо збереження і використання природи, оволодіння вміннями і навичками екологічно доцільної поведінки.

Відповідно до цих критеріїв показниками екологічно доцільної поведінки молодших школярів у дослідженні є:

знання про норми та правила поведінки в навколишньому середовищі, людину як частину природи, причинно-наслідкові зв'язки у природі, необхідність збереження природи; оцінка дій та вчинків у природі інших і своїх власних;

емоційно-ціннісне ставлення до природи, що виявляється у творчих, пізнавальних, естетичних потребах взаємодії з природою як рівнозначною цінністю, гуманістичних мотивах і цілях екологічної діяльності, сформованості внутрішніх регуляторів екологічно доцільної поведінки; усвідомлення відповідальності за результати своєї поведінки в природі;

дії та вчинки щодо збереження, раціонального використання та примноження природи, навички і звички практичної природоохоронної діяльності.

Ці критерії є базовими для визначення типів поведінки молодших школярів у природі:

1. Екологічно доцільний тип поведінки молодших школярів відповідає нормам і правилам поведінки в природі. Учні виявляють високу активність у розробці, проведенні екологічних заходів, участь у них; виявляють рішучість у протидії шкідливим впливам на природу. Намагаються знайти конструктивні рішення: зробити так, щоб не завдати шкоди природі, свідомо і обґрунтовано здійснюють вибір взірця поведінки в навколишньому середовищі. Учні знають норми та правила поведінки в природі, виокремлюють зв'язки в природі, взаємовплив природи та людини, природи та суспільства. В учнів сформована система переконань, ціннісних орієнтацій і установок, що спонукають до опанування новими екологічними знаннями і реалізації їх у діяльності, заснованій на гуманному ставленні людини до природи. Діти прагнуть спілкуватися з об'єктами природи, отримують задоволення від спілкування, прагнуть виразити свої емоції у творчій діяльності, вміють відгукуватися на прояви прекрасного в природі. Мотивами поведінки виступають - “відчуваю відповідальність за природу”; “зробити по-іншому не дозволяє совість”; “бажаю бути корисним природі”; “бажаю бути обізнаною людиною”.

2. Природобезпечний тип поведінки характеризується тим, що молодші школярі намагаються узгодити дії та вчинки із нормами та правилами поведінки в природі. Вони не беруть активної участі в екологічних заходах. Основу цієї активності складає принципова позиція особистості, переконання, цінності, установки. Учні розуміють, якої шкоди природі завдають негативні дії та вчинки людей, відмовляються їх наслідувати, намагаються пояснити шкідливість цих дій, однак їхня екологічна позиція все ще не рішуча. Виконують деякі посильні трудові операції щодо захисту та поліпшенню природного середовища. Учні знають норми і правила поведінки в природі, визначають зв'язки в природі, але розуміють їх обмежено. У них наявні переконання, адекватні екологічним знанням, екологічні ціннісні орієнтації та установки, що не завжди реалізуються у діях і вчинках. Діти отримують задоволення від спілкування з природою, чутливі до краси природи, відгукуються на прояви прекрасного в природі. У них наявний стійкий інтерес до природних об'єктів, бажання милуватися красою природи. Мотивами поведінки виступають - “бажаю бути корисним природі”; “бажаю бути обізнаною людиною”.

3. Нейтральний тип поведінки у природі свідчить про пасивність учнів. Вони неохоче беруть участь у заходах, присвячених екологічним проблемам; дотримуються правил поведінки в природі лише під керівництвом дорослого; не виявляють дієвої допомоги природним об'єктам. Учні дотримуються норм та правил поведінки в природі, але роблять це лише за пропозицією дорослого. Ставлення до моральних норм нестійке, пасивне. Учні володіють знаннями про норми і правила поведінки в природі, не досить чітко виокремлюють зв'язки в природі. В учнів відсутнє вміння критично оцінювати факти, доводити та обґрунтовувати свою точку зору, здійснювати вибір типу поведінки в навколишньому середовищі. У них наявні переконання, адекватні екологічним знанням, екологічні ціннісні орієнтації і установки, що не завжди реалізуються у вчинках. Краса природи не викликає у них позитивних емоцій. Емоційні реакції виявляються у байдужості до природи, відсутності відчуття гармонії і краси в природі, почуття радості від її краси. Мотивами поведінки виступають - “хочу завоювати авторитет у вчителя”, “роблю для того, щоб мене похвалили”.

4. Руйнівний тип поведінки у природі відповідає особистим інтересам вчинку учнів і суперечить екологічним нормам та правилам. Учні діють відповідно до настанов батьків, вчителів, не дотримуючись відповідних екологічних вимог. Вони не мають чітких моральних орієнтирів, невірно пояснюють сутність вчинків. Учні мають поверхові знання про норми та правила поведінки в природі, трудові операції щодо захисту навколишнього середовища; не вміють критично оцінювати факти, не виокремлюють зв'язки в природі. В учнів не сформовані екологічно значущі ціннісні орієнтації, недостатньо розвинена переконаність у необхідності дбайливого ставлення до природи. Учні байдужі до краси природи, не розуміють естетичної цінності природи. Емоційні реакції виявляються у грубості, жорстокості, байдужості у ставленні до природи. В учнів відсутнє бажання милуватися природою, доглядати за природними об'єктами, примножувати і раціонально використовувати їх. Мотивами поведінки виступають - “мене змушують це робити”; “роблю для того, щоб мене похвалили”, “цього вимагають обставини”.

Враховуючи структуру та особливості поведінки учнів у природі, розроблено методику дослідження типів поведінки молодших школярів у природі, що складається з таких компонентів: 1) створення уявних ситуацій за допомогою серій завдань, спрямованих на з'ясування типу поведінки молодших школярів за критеріями унормованості і спрямованості; 2) створення реальних ситуацій вибору взірця поведінки молодших школярів в природі, спрямованих на з'ясування типу поведінки за критерієм активності; 3) спостереження за поведінкою учнів у природі в ситуаціях, що виникали спонтанно.

Отримані результати констатуючого етапу експерименту свідчать, що молодші школярі знають правила та норми поведінки в природі, вміють дотримуватися їх, проте значний відсоток дітей з нейтральним (36,1%) та руйнівним (21,2%) типом поведінки у природі. З метою з'ясування причин такого стану досліджено рівень екологічної культури вчителів, вплив батьків на екологічне виховання молодших школярів. Порівняння емпіричних даних, одержаних від різних груп респондентів та в ході теоретичного дослідження встановлено педагогічні протиріччя процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів:

хоча екологічно доцільні дії і вчинки учнів здебільшого пов'язані з проведенням свят чи створенням дорослими спеціальних умов, лише 5% вчителів вдається до подібних заходів;

у практиці екологічного виховання всього 11% вчителів застосовують працю у природі, ще менше - 9% - дають учням доручення, пов'язані з доглядом за природними об'єктами. Педагоги підкреслюють доцільність ширшого впровадження ігрових, проективних сучасних технологій екологічного виховання, вказуючи на недостатність наявного науково-методичного забезпечення;

результати дослідження дозволяють визначити сім'ю як один із потужних чинників екологічного виховання молодших школярів. Однак лише 4% вчителів проводять відповідну роботу, а батьки нерідко допускають дії, шкідливі для природи, в присутності дітей.

Виявлені протиріччя між можливостями молодших школярів і станом формування екологічно доцільної поведінки особистості у практиці роботи початкової школи підтверджують необхідність наукового обґрунтування особистісно орієнтованої технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

У другому розділі “Експериментальна перевірка технології формування екологічно доцільно поведінки молодших школярів” розкривається науково обґрунтована особистісно орієнтована технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, методика, зміст та результати формуючого етапу експерименту.

Технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів базується на принципах екологічного виховання та засадах особистісно орієнтованих технологій виховання і передбачає принципи: цілеспрямованості; суспільної спрямованості, зв'язку з життям; використання праці як засобу розвитку й виховання учнів початкової школи; наступності, поетапності, системності та конкретності педагогічного процесу; формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів в колективі та через колектив; гуманізму і демократизму в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості молодшого школяра; врахування позитивних якостей особистості молодшого школяра; поєднання диференційованого та індивідуального підходів у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

Беручи за основу сутнісне розуміння технології як структурування виховного процесу, обґрунтовано дотримання двох послідовних етапів формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів:

1) диференційований, що передбачає одночасне формування компонентів екологічно доцільної поведінки на основі запровадження комплексу пізнавально-емоційних завдань і екологічних ігор;

2) інтегрований, що узагальнює досвід екологічно доцільної поведінки молодших школярів у процесі вивчення факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.

Ефективність розробленої технології формування екологічно доцільної поведінки у молодших школярів перевірено у ході формуючого етапу експерименту протягом 2000 - 2003 р.р. У ньому взяли участь 12 вчителів, 288 учнів (99 - в експериментальних, 189 - у контрольних класах), 149 батьків. В експериментальному дослідженні було задіяно 4 експериментальних класи (ЕК) і 8 контрольних класів (КК1, КК2). В експериментальних класах (ЕК) запроваджувалася обґрунтована особистісно орієнтована технологія, яка передбачала: застосування комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!” та участь молодших школярів у традиційних шкільних екологічних заходах. У контрольних класах (КК1) застосовувався комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор. Контрольні класи (КК1, КК2) залучалися до екологічних заходів, передбачених шкільним планом виховної роботи.

Для обґрунтування необхідності дотримуватися норм та правил поведінки у природі, аналізу і корекції сформованих у школярів екологічних ціннісних орієнтацій, інтересів і потреб використовували комплекс пізнавально-емоційних завдань. Ці завдання спрямовані на усвідомлення норм та правил поведінки учнів у природі, виявлення взаємозв'язків у природі. Такі завдання виявляють моральну позицію молодшого школяра в його ставленнях до тварин, рослин, людей, дають можливість зрозуміти мотиви свого або чужого вчинку, доцільність вибору того або іншого взірця поведінки, відповідним чином спроектувати свою поведінку в природі. Комплекс пізнавально-емоційних завдань застосовується на різних етапах навчальних занять - у поясненні нового навчального матеріалу, повторенні і закріпленні, а також в організації екскурсій, спостережень, у практичній діяльності учнів з охорони природи. Комплекс складають пізнавально-емоційні завдання на:

Виявлення взаємозв'язків тварин і рослин із середовищем існування, пристосувальних ознак живих організмів, ланцюгів живлення у природі;

Розуміння універсальної цінності всіх природних об'єктів;

Аналіз життєвих ситуацій з метою формування моральної позиції молодших школярів;

З'ясування та встановлення норм та правил поведінки у природі.

Для розширення і поглиблення знань про норми та правила поведінки в природі, формування мотивів екологічно доцільних дій і вчинків, корекцію повсякденної поведінки молодших школярів щодо природи нами використовувався комплекс екологічних ігор, що базується на навчальному матеріалі, запропонованому шкільною програмою. Норми і правила стають через гру регуляторами екологічно доцільної поведінки молодшого школяра.

Комплекс складають змагальні, рольові, імітаційні екологічні ігри.

На другому етапі - систематизація та узагальнення особистого досвіду екологічно доцільної поведінки молодших школярів - застосовувався розроблений факультативний курс “Знай, люби та бережи рідну природу!”, розрахований на учнів 4-х класів. Факультативний курс пропонувався як заключний етап роботи з формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів і за своєю сутністю є освітньо-виховним курсом, спрямованим на вдосконалення екологічно доцільних дій, вчинків учнів, їх емоційно-ціннісного ставлення до природи, теоретичних знань з екології, започаткованих на уроках з “Природознавства”, “Ознайомлення з навколишнім світом”, “Я і світ”, “Основ безпеки життєдіяльності”.

В основу розробки змісту та методики цього факультативного курсу покладено загальнодидактичні принципи та принципи особистісно орієнтованого виховання.

Метою факультативного курсу є систематизація та узагальнення особистого досвіду екологічно доцільної поведінки учнів 4-х класів.

Його мета реалізувалася у таких виховних завданнях:

розширення, поглиблення і систематизація знань про моральні норми і правила доцільної поведінки в природному середовищі, екологічні проблеми рідного краю та шляхи їх вирішення;

формування природоохоронних мотивів, творчих, пізнавальних, естетичних потреб, потреб в альтруїстичному спілкуванні з природою;

виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи;

розвиток умінь оцінювати чужі вчинки і свої власні; накопичення і узагальнення власного досвіду екологічно доцільної поведінки;

формування практичних умінь щодо поліпшення стану навколишнього середовища своєї місцевості, навичок і звичок екологічно доцільної поведінки та здорового способу життя;

розвиток особистої наполегливості, активності у вирішенні екологічних проблем.

Метод екологічних проектів передбачав оволодіння молодшими школярами екологічними знаннями, стимулював інтерес учнів до екологічних проблем, передбачав розв'язання однієї або цілої низки проблем, навчав практичному застосуванню набутих знань. Молодші школярі із задоволенням та інтересом брали участь у проектах, виявляли ініціативу, робили власний вибір і приймали рішення на доступному для них рівні. Робота над екологічними проектами “Моя тварина”, “Енергозбереження”, “Питна вода”, “Наша поведінка у природі” включала усвідомлення кожним учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту. Практична діяльність у проекті орієнтована на вирішення актуальних повсякденних питань і проблем, що виникали у реальній ситуації. Дослідні роботи учнів сприяли розширенню знань про зв'язки у природі, збереження рослин і тварин, заощадження енергії і води, тощо.

На заняттях також застосовувалися екологічні свята, змагальні, імітаційні і рольові екологічні ігри; етичні і евристичні бесіди з екології; кросворди, загадки, прислів'я, приказки, народні пісні, екологічні казки; візуалізації природних об'єктів (фото-, кіно-, відео-), тощо.

Спільні зусилля школи, сім'ї сприяли позитивним змінам у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів. На заняттях з тем “Забруднення Землі сміттям”, “Забруднення води”, екологічних проектах “Питна вода”, “Бережіть рідну Землю!”, “Організовуємо проведення Дня Землі”, “Енергозбереження” батьки залучалися до участі у природоохоронній діяльності школи. Так, батьківський вечір “Приєднуйтесь мамо, тато! Нам потрібна ваша допомога!” був присвячений обговоренню екологічних проблем рідного міста, зокрема переробці відходів, проблемі забруднення повітря тощо. Учні разом з батьками пишуть листи-звернення з метою висловлення стурбованості проблемами довкілля. До природоохоронної, екологічно доцільної діяльності залучається громадськість через публікацію матеріалів з екологічних проблем у місцевих газетах, участь місцевих організацій в екологічних програмах, пропаганду науково-популярної літератури з екології у бібліотеці, консультування фахівців з питань охорони здоров'я тощо.

На кожному з виділених етапів відповідно до типів поведінки молодших школярів у природі було конкретизовано педагогічні завдання, що враховували типологічні та індивідуальні особливості молодших школярів.

Вивчення ефективності запроваджуваних розробок здійснювалося за допомогою тих самих методик і прийомів, що й під час проведення констатуючого етапу експерименту. Доцільність їх використання визначалась тим, що вони пройшли перевірку в процесі експериментальної роботи і дають можливість аналізувати в певній системі однаково здобуті дані констатуючого і формуючого етапів експерименту.

Дані, здобуті у процесі дослідження в експериментальних і контрольних класах, подані у таблиці 1.

Узагальнення та порівняння емпіричних даних констатуючого та формуючого етапів експерименту свідчать:

в експериментальних класах (ЕК) зафіксовано зростання числа учнів, чия поведінка у природі відповідає характеристикам екологічно доцільного і природобезпечного типів поведінки. А саме: екологічно доцільний тип поведінки характерний для 22,2% школярів, що на 15,1% більше, ніж на констатуючому етапі експерименту, природобезпечний тип поведінки виявився у 41,4% учнів, що на 4% більше, ніж на констатуючому етапі експерименту;

Таблиця 1

Порівняльні дані результатів констатуючого та формуючого етапів експерименту (%)

Типи поведінки у природі	Констатуючий етап експерименту	Формуючий етап експерименту
	ЕК 99 учнів	КК1 93 учня	КК2 96 учнів	ЕК 99 учнів	КК1 93 учня	КК2 96 учнів
	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%	Кількість учнів	%
Екологічно доцільний	7	7,1	6	6,5	7	7,3	22	22,2	16	17,2	10	10,4
Природо-безпечний	37	37,4	33	35,5	33	34,4	41	41,4	39	41,9	41	42,7
Нейтральний	33	33,3	35	37,6	36	37,5	27	27,3	29	31,2	30	31,3
Руйнівний	22	22,2	19	20,4	20	20,8	9	9,1	9	9,7	15	15,6

водночас в експериментальних класах (ЕК) відбулося зменшення кількості учнів з нейтральним та руйнівним типом поведінки. Нейтральний тип поведінки характерний для 27,3% молодших школярів (проти 33,3% на констатуючому етапі дослідження), руйнівний тип поведінки - у 9,1% учнів (проти 22,2% на констатуючому етапі експерименту). Зберігається зафіксована на констатуючому етапі дослідження тенденція до переважання учнів з нейтральним типом поведінки;

у контрольних класах (КК1) відбулося зростання кількості учнів з екологічно доцільним типом поведінки (17,2%), а в контрольних класах (КК2) зафіксовано більше учнів з природобезпечним типом поведінки (42,7%);

у всіх контрольних класах зменшилась кількість молодших школярів з нейтральним та руйнівним типом поведінки. Кількість молодших школярів контрольних класів з нейтральним типом поведінки зменшилась на 6%: у КК1 - 31,2%, у КК2 - 31,3% учнів. Контрольні класи КК1 мають таку кількість учнів з руйнівним типом поведінки: 9,7% - проти 20,4% на констатуючому етапі дослідження; у контрольних класах КК2 - 15,6% проти 20,8% на констатуючому етапі.

Кількісний аналіз експериментального дослідження засвідчує загальну позитивну динаміку змін у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів як експериментальних, так і контрольних класах. Отже, запровадження у педагогічну практику зазначеної технології сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки учнів.

Загалом результати проведеного дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити такі висновки:

1. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено актуальність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, що обумовлено кризовою екологічною ситуацією та низьким рівнем культури суспільства, наявністю байдужого та руйнівного ставлення до природи у значної частини учнів початкової школи, недостатнім висвітленням проблеми у науково-педагогічній літературі.

2. Виходячи з філософського та психолого-педагогічного розуміння сутності поведінки, екологічно доцільну поведінку молодших школярів розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов'язані із задоволенням їх життєвих потреб у взаємодії з довкіллям без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи як рівнозначних цінностей.

3. Визначено критерії сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів: унормованість, спрямованість, активність. Критерії екологічно доцільної поведінки молодших школярів конкретизуються показниками. Це відповідні і доступні учням нормативні й екологічні знання, емоційно-ціннісне ставлення до природи, дії та вчинки щодо раціонального використання та збереження природи. На основі теоретичного дослідження та експериментальних даних визначено також рівні сформованості кожного показника: низький, середній, достатній, високий.

4. Розроблено методику дослідження типів поведінки молодших школярів у природі, що складається з таких компонентів: 1) створення уявних ситуацій за допомогою серій завдань, спрямованих на з'ясування рівня готовності до виконання дій та вчинків у природі, рівня сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи, знань про норми та правила поведінки в природі; 2) створення реальних ситуацій вибору взірця поведінки в природі; 3) спостереження за поведінкою учнів в природі у ситуаціях, що виникали спонтанно. За визначеними критеріями та обґрунтованою методикою виділено якісні характеристики типів поведінки молодших школярів у природі: екологічно доцільного, природобезпечного, нейтрального, руйнівного. Характерними для цього віку є нейтральна та природобезпечна поведінка у природі.

5. Результати анкетування педагогів, батьків та дані констатуючого етапу експерименту свідчать про потенційні можливості молодших школярів щодо формування екологічно доцільної поведінки. Учні певною мірою володіють знаннями про норми та правила поведінки в природі, залежності здоров'я від стану довкілля, проте не всі вважають за необхідне дотримуватися екологічних вимог у повсякденному житті. У шкільній практиці формування зазначеної характеристики відбувається епізодично, без належного методичного забезпечення. Результати дослідження дозволяють визначити сім'ю як один із потужних чинників екологічного виховання молодших школярів. Однак, вчителі проводять відповідну роботу епізодично, а батьки нерідко допускають дії, шкідливі для природи, в присутності дітей. Означені та інші протиріччя разом з результатами дослідження засвідчили необхідність розробки науково обґрунтованої технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

6. Запропонована технологія ґрунтується на принципах екологічного виховання та засадах особистісно орієнтованих технологій виховання. Принципи технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів обумовлюються сутністю цієї поведінки та особливостями формування у молодших школярів. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено доцільність поетапного впровадження означеної технології. А саме: процес формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів розпочинати впровадженням комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор у всі навчальні дисципліни на міжпредметній основі та у позаурочній діяльності. Завершувальним етапом процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів було впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу” для учнів 4 класу.

7. Результати роботи в експериментальних групах свідчать про зменшення числа молодших школярів з проявами руйнівного та нейтрального типів поведінки та збільшення учнів з природобезпечним та екологічно доцільним типом поведінки, що засвідчує загальну позитивну динаміку у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів і, водночас, підтверджує ефективність запропонованих в експерименті розробок. На користь цього висновку свідчить також порівняння показників сформованості екологічно доцільної поведінки, зафіксованих у різних групах контрольних класів. У контрольних класах, які працювали за програмами, що передбачали застосування комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, залучалися до екологічних заходів, передбачених планом виховної роботи школи, відбулося зростання кількості учнів з екологічно доцільним типом поведінки. А у контрольних класах, що працювали за традиційними програмами для початкових класів, зафіксовано більше учнів з природобезпечним типом поведінки. У всіх контрольних класах зменшилась кількість молодших школярів з руйнівним типом поведінки.

8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. Потребує детальнішого дослідження проблема екологічного виховання як чинника соціалізації молодших школярів, особливості виховання екологічно доцільної поведінки у молодших школярів сільської та міської місцевості, особливості формування зазначеної поведінки у хлопчиків і дівчаток, наступність формування екологічно доцільної поведінки школярів у початковій, основній і старшій школі, поглибленого дослідження варті педагогічні умови формування цієї характеристики у взаємодії початкової школи і сім'ї.

Основні положення та результати дослідження відображено в таких публікаціях:

Крюкова О.В. Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Збірник наукових праць. - Київ - Житомир: Вид-во Волинь, 2003. - Кн. I. - С. 289-296.

Крюкова О.В. Розвиток творчого потенціалу молодших школярів у процесі формування екологічно доцільної поведінки / Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Мороз О.Г. (голова), Гузій Н.В. (відп. ред.) та інші. - Вип. 9. - К., НПУ, 2003. - С. 259-264.

Крюкова О.В. Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів за допомогою факультативного курсу / Соціалізація особистості: Збірник наукових праць. За заг. ред. проф. А.Й. Капської. Том ХХ. - К.: Логос, 2003. - С. 157-167.

Крюкова О.В. Диференційований підхід до формування екологічної культури молодших школярів / Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Вип. 21. - Київ - Запоріжжя, 2001. - С. 203-207.

Крюкова О.В. Розвиток потенційних творчих сил учнів у процесі виховання екологічної культури / Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та інші. - Вип. 5. - К., НПУ, 2001. - С. 353-359.

Крюкова О.В. Використання екологічних проектів у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів / Шляхи вирішення екологічних проблем урбанізованих територій: наука, освіта, практика: Збірник праць / Редкол. В.П. Кучерявий та інш. - Хмельницький: Еко-Хмельницький №5, 2003. - С. 182-185.

Крюкова О.В. Знай, люби та бережи рідну природу! / Програма і методичні рекомендації щодо формування екологічно доцільної поведінки в учнів 4-х класів. - Донецьк: ДОІППО, 2003. - 33 с.

Крюкова О.В. Основні проблеми становлення та розвитку особистості молодшого школяра / Духовність як основа консолідації суспільства: Міжвідомчий науковий збірник / Редкол. А.І. Комарова та інш.. - Том 16. - Київ: Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. - С. 547-548.

Крюкова О.В. Основні проблеми творчого розвитку особистості молодшого школяра / Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини: Матеріали Всеукр. наук. -метод. конференції / Редкол. В.М. Алфімов та інш. - Донецьк: КІТІС, 1999. - С. 104-105.

АНОТАЦІЯ

Крюкова О.В. Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено питанням формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. З'ясовано сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії та шкільній практиці; визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії та показники сформованості відповідної характеристики молодших школярів; обґрунтовано принципи, етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів; розроблено та експериментально перевірено технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

Доведено, що ефективність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів забезпечується педагогічною технологією, що передбачає такі етапи: диференційований, спрямований на корекцію компонентів екологічно доцільної поведінки на основі комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор; інтегрований, спрямований на систематизацію та узагальнення досвіду екологічно доцільної поведінки на основі факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.

...