Педагогічні умови успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу

Размещено на http://www. allbest. ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

КОНОВАЛОВА Вікторія Борисівна

УДК 378.147:796.011

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Вінниця 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник:	доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки
Офіційні опоненти:	доктор педагогічних наук, професор Барбіна Єлизавета Сергіївна, Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки та психології кандидат педагогічних наук Тимченко Ірина Ігорівна, Харківський національний технічний університет “ХПІ”, доцент кафедри ділової англійської мови.
Провідна установа:	Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “18” жовтня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32).

Автореферат розісланий “17” вересня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Коломієць А.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що науковці приділяють увагу проблемам особистості викладача вищої школи та його педагогічній діяльності (С. Батракова, В. Євстратов, М. Євтух, І. Кобиляцький, М. Красовицький, В. Михайловський, Є. Пряжникова, З. Рябикіна, В. Семиченко, Л. Хазова); досліджуються різні аспекти його діяльності: шляхи адаптації, формування професійно-педагогічної культури та майстерності (А. Алексюк, І. Бех, Є. Барбіна, В. Гриньова, В. Вергасов, М. Євтух, Є. Єсарева, І. Ісаєв, С. Золотухіна, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Н. Лебедик, В. Мареєв, В. Микитюк, Л. Нечепоренко, А. Нісімчук, І. Підласий, І. Раченко, В. Семиченко, М. Стельмахович, Н. Тарасевич, І. Чернокозов та ін.), питання мотивації та оцінки діяльності педагогів (В. Аниськін, В. Антропов, В. Жуков, Р. Кигель, В. Нотченко, Г. Скок, Л. Черненко), особливості взаємовідносин викладача і студентів (А. Бойко, Д. Грасмане, О. Дубасенюк, Б. Житник, О. Ковальов, Г. Молодцова, В. Михайловський, У. Панчук, В. Сухомлинський, І. Тимченко, Г. Хозяінов, Т. Шарухіна); удосконалення його професійної компетентності (Л. Карпова, В. Лозова, А. Маркова, Є. Павлютенков).

На жаль, обговорення проблем вищої освіти, що розгортаються в даний час, практично не вирішує їх у контексті індивідуальності викладача; ті інновації, які вводяться, слабко пов'язані з реальною програмою саморозвитку педагога та успішністю його професійної діяльності.

З одного боку, назріла необхідність дослідити умови успішності діяльності викладача, оскільки сьогодення саме від нього потребує вирішення нових завдань формування особистості майбутнього фахівця, з іншого, певна річ, реальна педагогічна діяльність окремих викладачів не може бути об'єктом для наслідування: викладачі, переконані в своїй непогрішності, незалежно від благих намірів, об'єктивно сприяють формуванню соціально пасивної особистості студента.

Водночас відсутні наукові дослідження, присвячені вивченню успішності професійної діяльності викладача, немає цілісної концепції його розвитку, що негативно позначається на теорії педагогіки вищої школи та на ефективності результатів професійної діяльності самого викладача, який не може максимально використовувати свій потенціал і ресурси середовища вищого навчального закладу (ВНЗ).

Тому й виникають у вищій школі суперечності між потребами суспільства в інтелектуально розвинених і відповідальних фахівцях, здатних конструктивно, творчо працювати й успішно самореалізовуватися в проблемних і соціально-економічних умовах, які постійно змінюються, і підготовкою фахівців нової формації.

Таким чином, актуальність проблеми, викликана зазначеними вище суперечностями, зумовила вибір теми дослідження - “Педагогічні умови успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (РК №1-200199004104). Тема затверджена Вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 4 від 26 жовтня 2001р.) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології України (протокол № 9 від 27 листопада 2001 року).

Мета дослідження полягає у виявленні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують успішність професійної діяльності викладача вищого навчального закладу.

Об'єкт дослідження - професійна діяльність викладача вищого навчального закладу.

Предметом дослідження є успішність професійної діяльності викладача.

У процесі дослідження було зроблено припущення про те, що ефективність розвитку мотиваційного, когнітивно-процесуального та рефлексивно-результативного компонентів успішності професійної діяльності викладача значно зросте, якщо він, усвідомлюючи значущість своєї діяльності, буде зацікавлений її процесом і результатами. Цього можна досягти за таких умов: постійного вдосконалення професійної компетентності; організації педагогічної взаємодії зі студентами та створення кожному студенту ситуації успіху.

Предмет, мета та гіпотеза визначили такі завдання дослідження:

На основі аналізу наукової літератури визначити особливості успіху та успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу.

Уточнити критерії і показники успішності професійної діяльності викладача вищої школи.

Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, які сприяють успішності професійної діяльності викладача вищої школи.

Розробити науково-методичні матеріали з проблеми дослідження для викладачів та студентів ВНЗ.

Методологія дослідження. Загальна методологія дослідження базується на провідних ідеях філософської та педагогічної науки про природу й сутність людської діяльності, її доцільність і творчий характер, на положеннях про загальний зв`язок, взаємозумовленість і цілісність явищ та процесів навколишнього світу, активність особистості і її самоцінність, взаємозв'язок акмеологічного та індивідуально-типологічного підходів; на динамічному принципі вивчення успішності професійної діяльності (УПД), який враховує діалектику зовнішніх і внутрішніх умов її розвитку. Провідним методологічним орієнтиром є синергетичний підхід, з позиції якого людина розглядається як динамічна система, що саморозвивається та володіє власними можливостями для саморозвитку за рахунок відкритої взаємодії з навколишнім середовищем.

Теоретичною основою дослідження є такі положення:

психологічної теорії особистості (Б. Ананьєв, О. Асмолов, Л. Божович, В. Семиченко, С. Рубінштейн та ін.);

про професійне становлення особистості (А. Алексюк, В. Буряк, Р. Гуревич, О. Коваленко, С. Максименко, Н. Ничкало, О. Пєхота, Г. Тарасенко, Г. Шевченко);

про механізми персоналізації та самореалізації особистості (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл);

про діяльність та її суб'єкт (Л. Виготський, О. Гальперін, А. Маркова);

про творчість як механізм розвитку особистості (В. Андреєв, С. Сисоєва, В. Чорнокозова);

про цілісність педагогічного процесу (Ю. Бабанський, В. Ільїн, О. Міщенко);

про сутність та складники педагогічної майстерності педагога (Є. Барбіна, І. Бех, І. Зязюн, В. Микитюк, М. Сметанський);

про спілкування та взаємовідносини особистостей між собою (А. Бойко, О. Бодальов, В. Кан-Калик, Л. Кондрашова, О. Мудрик, Л. Петровська, І. Тимченко);

ідея формування та розвитку професійно-значущих якостей особистості педагога, професійно-педагогічної культури (Є. Барбіна, Т. Бутенко, В. Войтко, С. Гончаренко, В. Гриньова, І. Зимня, І. Ісаєв, Т. Яценко);

теорія та практика навчання дорослих (О. Бодальов, Т. Браже, І. Вегерчук, С. Вершловський, Л. Грановська, А. Деркач, Н. Корнієнко, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень, виявлення ефективності дослідження використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз та узагальнення наукової, навчальної і методичної літератури, педагогічного досвіду ВНЗ з питань формування успішності професійної діяльності з метою визначення її сутності;

емпіричні: цілеспрямоване спостереження за діяльністю викладачів; анкетне опитування студентів і викладачів, метод експертних оцінок, контрольні опитування з метою встановлення рівня сформованості компонентів успішності, розробка програми тестування, контрольні завдання, ситуаційні контрольні завдання за рівнями взаємодії з метою створення ситуації успіху студентам;

статистичні: кількісний та якісний аналіз емпіричних даних здійснювався з використанням методів математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 1999-2004р. р. й охоплювало 3 етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1999-2000рр.) здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми успішності професійної діяльності викладача ВНЗ у філософській, психологічній, педагогічній літературі; проведено аналіз програм і навчальних посібників з проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, обґрунтовано сутність, структуру та необхідність удосконалення і впровадження в навчальний процес педагогічних умов забезпечення УПД викладача вищого навчального закладу.

На другому етапі (2000-2002рр.) проведено формуючий експеримент з метою реалізації педагогічних умов для забезпечення УПД викладача.

На третьому етапі (2002-2004рр.) узагальнювалися результати теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи: їхня апробація відбувалася як шляхом публікацій та обговорень доповідей на наукових конференціях, семінарах, так і впровадженням у практику роботи Харківського гуманітарно-технічного інституту та Харківського військового університету.

Експериментальна база: експериментальною роботою були охоплені 71 викладач, 203 студенти 1, 2, 3, 4 курсів Харківського гуманітарно-технічного інституту (групи ПЛ-009, ОЛ-009) та Харківського військового університету (групи 2 та 3 факультетів).

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: вперше визначено структуру успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу та рівні створення ситуації успіху студентам; науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу; уточнено критерії і показники успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу; дістали подальшого розвитку уявлення про “успішність професійної діяльності викладача вищого навчального закладу”, а також прийоми створення ситуації успіху студентам, дефініції “успіх”, “успішність”, “ситуація успіху”.

Практичне значення одержаних результатів дослідження:

розроблено та втілено в практику вищої школи експериментально апробований семінар “Успішність професійної діяльності викладача в умовах демократизації і гуманізації вищої школи”. Автором підготовлено програму, тематику, зміст лекційно-практичних занять семінару;

розроблено методику діагностики професійних та індивідуальних якостей викладача ВНЗ;

складено інформаційну карту професійно-значущих якостей викладача;

розроблено систему завдань, педагогічних ситуацій, ділових ігор за рівнями створення ситуації успіху;

складено “Статут” прав та обов'язків викладачів та студентів.

Педагогічні умови, котрі пройшли експериментальну перевірку, дозволяють викладачам успішно здійснювати професійну діяльність у вищому навчальному закладі, що особливо важливо в умовах демократизації й гуманізації суспільного життя, неперервного розвитку всіх його сфер (політичної, соціальної, економічної). Матеріали дослідження можуть бути використані у розробленні нових навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів, а також під час вивчення фундаментальних дисциплін в класичних і педагогічних університетах.

Вірогідність та обґрунтованість основних положень і наукових результатів дослідження забезпечуються їхньою методичною обґрунтованістю, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці, відповідністю методів дослідження його меті й завданням, експериментальною перевіркою гіпотези; застосуванням методів науково-педагогічного дослідження; використанням сучасних методів математичної статистики для обробки результатів експерименту, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів роботи.

Апробація дослідження. Початкові, проміжні й кінцеві результати дослідження знайшли своє відображення в статтях, доповідях і тезах на міжнародних та всеукраїнських конференціях: всеросійській науково-практичній конференції “Творческая самореализация личности в контексте профессионально-педагогической культуры” (м. Бєлгород, 2001р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні освітні технології” (м. Харків, 2001р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя” (м. Полтава, 2002р.), міжвузівській науково-практичній конференції “Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів” (м. Харків, 2002р.), X Міжнародній студентській науковій конференції “Жизненные ценности студенчества в начале XXI века” (м. Харків, 2003р.), 4-й Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Ялта, 2003р.), науково-практичній конференції молодих учених (м. Харків, 2003р.), XI Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (м. Харків, 2003 р.).

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського гуманітарно-технічного інституту (акт впровадження від 16. 11. 2003р. №472), Харківського військового університету (акт впровадження від 22. 10. 2003 р. № 3/3/367).

Основні теоретичні положення та висновки дисертації дістали відображення в 21 одноосібній публікації, із них 3 - у науково-методичних матеріалах, 6 - у провідних наукових фахових виданнях, 8 - у матеріалах наукових конференцій загальним обсягом 14,35 друкованих аркушів.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (208 найменувань, з них 14 іноземними мовами), додатків, містить 34 таблиці, 7 рисунків. Загальний обсяг роботи 230 сторінок, з них 188 сторінок - основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання; методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Успішність професійної діяльності викладача як педагогічна проблема” - на підставі аналізу науково-педагогічної літератури розкрито сутність і структуру успішності професійної діяльності, обґрунтовано педагогічні умови успішності професійної діяльності викладача.

Аналіз різних підходів до визначення дефініцій “успішність” та “успіх” дав змогу стверджувати, що вони різні за змістом і не є синонімами. Успішність є поняття професійне, а успіх - особистісне, яке виступає опорним елементом успішності. Успішність зумовлюється взаємодією всіх учасників навчально-виховного процесу і залежить від сукупності об'єктивних та суб'єктивних обставин. Тому й виділено суб'єктивну й об'єктивну успішність педагогічної діяльності (А. Бєлкін).

Успішність із соціально-психологічної точки зору - це оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих особистість людей, самої особистості і результатами діяльності (Г. Тульчинський), з психологічної точки зору - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула у своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями (із рівнем домагань), або перевершив їх (А. Маслоу, М. Д'яченко, Л. Кандибович); з педагогічної - є певним цілеспрямованим поєднанням психолого-педагогічних прийомів та умов, які сприяють усвідомленому включенню кожного суб'єкта в активну навчальну діяльність залежно від індивідуальних можливостей (Г. Тульчинський).

На основі аналізу наукової літератури доведено, що успішність професійної діяльності викладача є складним психолого-педагогічним утворенням на засадах стійких мотивів, системи професійних знань, професійно-педагогічних умінь і самооцінки, що забезпечує йому успіх, тобто досягнення поставленої мети і позитивних результатів діяльності, а також стабільний емоційний настрій від того, що результат, до якого викладач прагнув у своїй діяльності, або збігся з його очікуваннями, або перевершив їх.

Успішність професійної діяльності викладача є показником його професійного становлення. Вона має власну структуру і включає мотиваційний, когнітивно-процесуальний та рефлексивно-результативний компоненти.

Мотиви стають значущими для формування успішності діяльності викладача, коли: в їхній структурі переважає, домінує внутрішня мотивація, що змістовно пов'язана з педагогічною діяльністю; навчальні мотиви глибоко усвідомлені й стійкі (сила мотиву), реально діють, актуалізуються в професійній діяльності викладача; з-поміж основних педагогічних центрацій домінує гуманістична.

Критерієм сформованості мотиваційного компонента є стійкий пізнавальний інтерес викладача до навчального процесу та професійної діяльності.

Когнітивно-процесуальний компонент УПД включає складні синтези знань з різних галузей, а накопичені знання втілюються викладачем у навчальне завдання, що є функціональною одиницею його педагогічної діяльності.

Доведено, що успішність професійної діяльності викладача залежить від професійно-педагогічних умінь та індивідуальних якостей, які розкриваються через сукупність заснованих на теоретичних знаннях дій, що послідовно розгортаються і спрямовані на розв'язання педагогічних завдань. Аналіз наукової літератури дав можливість виділити групу професійно-педагогічних умінь викладача, які забезпечують розв'язання педагогічних завдань: діагностичні, проектувальні, конструктивні, організаційні, комунікативні. Індивідуальні якості викладача віддзеркалюють єдність професійного й особистісного компонентів його педагогічної діяльності і сприяють ефективному освоєнню професії в процесі безпосередньої діяльності, успішному виконанню професійних функцій, а також формуванню УПД викладача (творче ставлення до роботи, відповідальність, вимогливість до себе, тактовність, повага до чужої думки, урівноваженість, оптимізм та ін.).

Критерієм, що характеризує когнітивно-процесуальний компонент, є система знань, сформованість професійно-педагогічних умінь та індивідуальних якостей викладача.

Обґрунтовано, що забезпечення успішності професійної діяльності викладача ВНЗ можливе лише за умови постійного осмислення своїх потреб, інтересів, прагнень, соціальних ролей та мотивів діяльності, а також аналізу власної педагогічної діяльності, вчинків, поведінки. Компонентом цієї успішності є рефлексивно-результативний. Професійну самосвідомість можна розглядати як механізм, який забезпечує саморегулювання викладачем професійної діяльності, є показником ступеня оволодіння професією, дає можливість визначити причини успіхів і невдач, вносити необхідні корективи в діяльність, визначати перспективи професійного самовдосконалення. Важливим складником самосвідомості особистості є самооцінка професійних можливостей (знань, умінь, навичок та якостей); співвідношення їх з нормативами - суспільно значущими вимогами професії, формування лінії поведінки та індивідуального стилю діяльності на основі самооцінки себе як професіонала.

Критерієм рефлексивно-результативного компонента є самооцінка.

Обґрунтовано, що педагогічними умовами, які сприяють успішності професійної діяльності викладача ВНЗ, є: постійне вдосконалення його професійної компетентності, організація педагогічної взаємодії зі студентами та створення кожному студенту ситуації успіху. Професійна компетентність викладача є інтегративним особистісним утворенням на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей і досвіду, що зумовлюють готовність викладача до виконання педагогічної діяльності та забезпечують високий рівень її самоорганізації (Л. Карпова). Вона значною мірою залежить від його ціннісних орієнтацій, мотивів, цілей, тобто від спрямованості на професійну діяльність, яка є основою саморозвитку і професіоналізму. Необхідно вказати на те, що професійна компетентність охоплює всі сфери особистості та є провідною метою, оволодіти якою мусить прагнути викладач у процесі свого професійного становлення.

Виявлено, що існують види професійної компетентності викладача (методологічна, дидактична, практично-діяльнісна та комунікативна), достатній рівень сформованості яких передбачає сформованість системи знань, умінь і якостей, що сприяють ефективній взаємодії з іншими суб'єктами навчально-виховного процесу та ефективному перебігу навчального процесу з рівня педагогічного впливу викладача на студентів до рівня особистісної взаємодії з ними, тобто перетворенням його в співробітництво викладача і студента. Це і є метою та результатом професійного становлення самого викладача.

Педагогічний процес є багатоплановою сферою взаємодії в системах “викладач - студент”, “студент - студент”. Той, кого навчають, певною мірою є тим, хто навчає, коли ділиться наявною інформацією та своїм досвідом. Подібний діалектичний взаємозв'язок між діяльністю викладача і студента є підґрунтям успішної педагогічної взаємодії. Навчаючи, виховуючи, удосконалюючи інших, педагог сам виховується, змінюється, вдосконалюється. Педагогічна взаємодія забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання, перешкоджає виникненню “психологічного бар'єру”, забезпечує управління соціально-психологічними процесами в студентському колективі й дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі особистісні якості викладача, сприяє успішному педагогічному спілкуванню викладача та студента (і ширше - всього педагогічного колективу). Метою ефективної педагогічної взаємодії є створення викладачем кожному студенту ситуації успіху.

Доведено, що взаємодія відбувається на чотирьох рівнях: опіки, наставництва, партнерства і співробітництва.

Установлено, що ситуація успіху тільки тоді стає умовою успішності професійної діяльності викладача, коли вона представлена всім розмаїттям прийомів і способів її створення; реалізується на кожному етапі взаємодії викладача та студента, з одного боку, і на кожному етапі навчальної діяльності, з іншого; ускладнює навчальні й виховні завдання, що є на кожному етапі; реалізується викладачем з урахуванням особливостей і можливостей кожного студента в організації пізнавальної діяльності; сприяє переходу навчального процесу з рівня педагогічного впливу викладача на студентів до рівня особистісної взаємодії з ними, тобто прийняттю студентами суб'єктної позиції в спільній з викладачем діяльності.

У другому розділі - “Експериментальна робота з реалізації педагогічних умов, які забезпечують успішність професійної діяльності викладача” - розкриваються загальні питання підготовки й проведення педагогічного експерименту, описується реалізація педагогічних умов, які сприяють успішності професійної діяльності, та аналізуються результати експерименту.

Для перевірки гіпотези дослідження здійснено педагогічний експеримент з викладачами (71 особа) та студентами 1,2,3,4 курсів (203 особи) Харківського гуманітарно-технічного інституту та Харківського військового університету. Експеримент проводився в звичайних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчального процесу. У контрольних групах в процесі навчальної діяльності викладачі не використовували обґрунтовані нами педагогічні умови.

Програма експериментального дослідження включала: виявлення рівня сформованості професійної компетентності викладачів; ознайомлення з позицією учасників освітнього процесу у взаємодії; вивчення характеру взаємодії суб'єктів освітнього процесу, його впливу на ставлення студентів до їхньої професійної (навчальної) діяльності; виявлення ступеня впливу педагогічних умов на успішність педагогічної діяльності викладача. Для цього використовували рейтингову оцінку студентів з метою виявлення тих професійно-педагогічних умінь, індивідуальних якостей, які вони вважають значущими для викладача, а також колегіальну оцінку, тобто оцінку викладачами своїх колег з метою виявлення якостей, які є для них найбільш важливими та самооцінку викладачами педагогічної діяльності.

Ми припустили, що для досягнення бажаного результату кожен викладач має створити сприятливе мотиваційне середовище на основі особистісно-орієнтованого підходу. Як наслідок цього мають бути певні зміни у ставленні самого викладача до навчального процесу, в організації відносин на підставі плідної взаємодії викладача зі студентами, створення сприятливої атмосфери на заняттях та певних ситуацій, за яких стимулюється спільна рефлексія індивідуальних якостей викладача і студента.

Формуючий експеримент проводився у трьох напрямах. Перший напрям був орієнтований на дослідження реалізації умов УПД викладача ВНЗ з психологічної точки зору стосовно суб'єктів педагогічної діяльності: мотивації, самооцінки, рівня домагань. Цей напрям дослідження був пов'язаний з розвитком мотиваційного компоненту УПД. Другий напрям виявляв ступінь впливу інтелектуального розвитку викладача на реалізацію педагогічних умов, що забезпечують успішність професійної діяльності викладача. Цей напрям дослідження був пов'язаний з розвитком когнітивно-процесуального компоненту УПД. Третій напрям допомагав встановити важливість рефлексії викладача, досліджував його самосвідомість та гнучкість з метою формування ефективної взаємодії останнього зі студентами. Цей напрям дослідження був пов'язаний з розвитком рефлексивно-результативного компоненту УПД.

З метою реалізації напрямів для дослідження особистісно-професійного зростання викладача було використано такі інструментально-практичні методи акмеологічних досліджень: загальнонаукові (спостереження, експеримент, експертні оцінки), психологічні (тестування, бесіда, самоспостереження, самозвіт), соціологічні (інтерв'ювання, анкетування).

Ми припустили, що реалізація зазначених педагогічних умов призведе до позитивних змін у структурі особистості, а саме:

розширення кола інтересів та зміни в системі потреб;

актуалізації мотивів професійних досягнень;

зростання потреб у самоаналізі та саморозвитку;

підвищення рівня професійної компетентності;

вдосконалення вмінь та навичок;

вдосконалення професійно значущих якостей.

Під час реалізації першого напряму експериментального дослідження було виявлено характер інтересу викладачів до професійної діяльності, створювалась позитивна мотиваційна атмосфера в колективі.

Під час реалізації другого напряму експериментального дослідження було реалізовано педагогічні умови з метою розвитку когнітивно-процесуального компоненту успішності професійної діяльності викладача. Значну увагу приділяли поєднанню педагогічної та науково-дослідної діяльності викладачів.

Під час реалізації третього напряму експериментального дослідження, який було орієнтовано на бажання викладача аналізувати, узагальнювати, осмислювати досвід своєї роботи, оцінювати її з позиції соціальної значущості, виявлявся рівень сформованості рефлексивно-результативного компоненту УПД. Ми проводили вивчення самооцінки викладачів що передбачало виявлення найбільш значущих професійних якостей успішного педагога. У процесі експерименту спиралися на суб'єкт-суб'єктну освітню парадигму в професійно - педагогічній діяльності викладача ВНЗ. Серйозну увагу приділяли також сформованості потреб особистості в самоосвітній діяльності.

У відповідності до вимог організації і проведення експерименту було розроблено методику експериментальної роботи та встановлено основні шляхи її проведення. Для реалізації першої умови (постійне вдосконалення професійної компетентності викладача) були використані такі форми роботи з викладачами: індивідуальна бесіда; групова бесіда, обговорення; науково-практичний семінар “Успішність професійної діяльності викладача в умовах демократизації та гуманізації вищої школи”; аналіз результатів. Реалізація цієї умови відбувалася поетапно. На першому етапі ми припустили, що для досягнення бажаного результату кожен викладач повинен створити сприятливе мотиваційне середовище, засноване на особистісно-орієнтованому підході. А наслідком цього будуть певні зміни у відношенні самого викладача до навчального процесу, організація відносин в освітньому процесі на основі плідної його взаємодії зі студентами, створення неповторної індивідуальної атмосфери на заняттях; орієнтації на пріоритет розвитку особистості студента у цілепокладанні викладача, створення певних ситуацій, за яких стимулюється спільна рефлексія індивідуальних якостей викладача і студента. На другому етапі, плануючи проведення тематичних семінарів, індивідуальних і групових бесід, чітко визначали особистісно-орієнтовану спрямованість, обумовлену даними попереднього аналізу. На цьому етапі використовували такі види занять: основні, установочні, тренінг. На третьому етапі проводився аналіз індивідуальних та колективних результатів, співвіднесення поставлених цілей і отриманих даних (круглий стіл, самооцінка), відбувалися відтворення та усвідомлення основних етапів навчально-пізнавальної діяльності. Також проводилися анкетування студентів з метою виявлення професійно-педагогічних умінь та позитивних індивідуальних якостей у викладача, які вони вважають значущими. Другим за значущістю джерелом оцінної інформації була колегіальна оцінка. результатом якої були також рекомендації досвідчених колег по вдосконаленню навчальної діяльності оцінюваного викладача, організації взаємовідвідин занять з наступним аналізом та обговоренням. Для реалізації другої умови (організація педагогічної взаємодії та створення ситуації успіху) нами були запропоновані прийоми створення ситуації успіху за етапами, пов'язаними зі структурними компонентами УПД викладача ВНЗ згідно рівнів взаємодії “опіка”, “наставництво”, “партнерство” та “співробітництво”. Було розроблено систему завдань за етапами та рівнями взаємодії. Під час експерименту постійно використовували самооцінку викладачем педагогічної діяльності.

Були виділені критерії та показники, за якими визначалася динаміка успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу. Критерієм сформованості мотиваційного компонента був стійкий пізнавальний інтерес викладача до навчального процесу та професійної діяльності. Критерієм, що характеризував когнітивно-процесуальний компонент, була система знань, сформованість професійно-педагогічних умінь та індивідуальних якостей викладача.

Критерієм рефлексивно-результативного компонента була здатність здійснювати самооцінку.

З метою встановлення динаміки змін рівнів сформованості компонентів УПД викладачів протягом проведення експериментального дослідження ми звернулися до аналізу впливу кожної умови на сформованість успішності професійної діяльності викладача (див. табл. 1, 2).

Вплив першої педагогічної умови (постійне вдосконалення професійної компетентності викладача) на сформованість УПД визначали за рівнями (базовий, достатній, креативний) та критеріями (характер пізнавального інтересу, сформованість умінь, самооцінка). На базовому рівні у викладачів спостерігався ситуативний характер пізнавального інтересу, уміння у більшості викладачів були репродуктивні, а самооцінку вони майже не здійснювали.

Показники достатнього рівня характеризувалися відносно стійким рівнем характеру пізнавального інтересу (експериментальна група - 47,6%; контрольна - 43,05%), уміння - конструктивні (експериментальна група - 35,06%; контрольна - 33,1%), самооцінка такими викладачами здійснювалася, але частково (експериментальна група - 45,6%; контрольна - 40,2%). Креативний рівень сформованості професійної компетентності показав стійкий рівень характеру пізнавального інтересу (експериментальна група - 38,25%; контрольна - 33,4%), такі викладачі характеризувалися творчими уміннями (експериментальна група - 42,33%; контрольна - 31,45%) та постійно здійснювали самооцінку (експериментальна група - 31,25%; контрольна - 29,78%).

Вплив іншої педагогічної умови (організація педагогічної взаємодії та створення ситуації успіху) на сформованість УПД ми визначали за рівнями взаємодії (опіки, наставництва, партнерства та співробітництва) та критеріями (характер пізнавального інтересу, сформованість умінь, самооцінка). На рівні “опіка” спостерігався ситуативний характер пізнавального інтересу, уміння - репродуктивні, а самооцінка як викладачів, так і студентів на цьому рівні не здійснювалася взагалі.

На рівнях “партнерство” та “наставництво” спостерігались такі зміни: характер пізнавального інтересу ставав дедалі стійкішим (експериментальна група - 40,4%; 34,2%; контрольна - 37,3%; 30,3%), як викладачі, так і студенти почали частково здійснювати самооцінку (експериментальна група - 32,4%; 33,4%; контрольна - 30,45%; 31,1%). Рівень “співробітництво” демонстрував найвищий рівень взаємодії і характеризувався стійким характером пізнавального інтересу (експериментальна група - 20,7%; контрольна - 11,9%), сформованістю творчих умінь як у викладачів, так і у студентів (експериментальна група - 23,5%; контрольна - 16,6%), самооцінку здійснювали постійно і це було стійкою потребою (експериментальна група - 24%; контрольна - 20,7%).

У процесі експерименту нами проводилося постійне спостереження за викладачами з метою встановлення динаміки УПД.

Встановлено, що визначені педагогічні умови суттєво вплинули на сформованість структурних компонентів.

Так, 64,2% викладачам експериментальної групи притаманний стійкий інтерес до занять, упевненість у своїх діях, змінився рівень взаємодії (майже у всіх викладачів став переважати рівень взаємодії “співробітництво”), взаємовідвідування занять стали більш критичними, змінився характер аналізу (від загального - до конкретного) та самоаналізу (він став потребою).

У 56,7% викладачів зафіксовано творчий рівень сформованості професійно-педагогічних умінь, розвинені такі індивідуальні якості як вимогливість до себе, принциповість, терпіння, ерудованість, творче ставлення до роботи та ін.

У викладачів-початківців зникла скутість у процесі спілкування зі студентами, з'явилась доброзичливість і толерантність, повага до кожного студента, зріс рівень мовленнєвої культури, велику увагу вони почали приділяти вербальному та невербальному спілкуванню.

Аналіз результатів дослідження свідчить про ефективність проведеної роботи. Результати експериментальної роботи підтвердили робочу гіпотезу дослідження. Дослідницькі завдання виконані.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

викладач професійний діяльність успішність

У дисертації на основі аналізу наукової літератури встановлено, що “успішність” є поняттям професійним, а “успіх” - особистісним. Успішність професійної діяльності викладача є складним психолого-педагогічним утворенням на засадах стійких мотивів, системи професійних знань, професійно-педагогічних умінь і самооцінки, що забезпечують йому успіх, тобто досягнення поставленої мети і позитивних результатів діяльності. Теоретично обґрунтовано, що успішність професійної діяльності викладача включає такі компоненти:

мотиваційний, що передбачає домінування внутрішньої мотивації, змістовно пов'язаної з педагогічною діяльністю та домінування гуманістичної педагогічної центрації;

когнітивно-процесуальний, який уключає систему професійних знань (фахових, психолого-педагогічних, загальнокультурних), професійно-педагогічних умінь (діагностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних і комунікативних) та індивідуальних якостей викладача (відповідальність, тактовність, оптимізм, принциповість, організованість та ін);

рефлексивно-результативний, що передбачає усвідомлення викладачем себе в професійній діяльності, оцінку своїх професійних можливостей та формування своєї лінії поведінки й індивідуального стилю діяльності на основі самооцінки.

Установлено, що критеріями сформованості успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу є пізнавальний інтерес до навчальної діяльності, якість системи професійних знань та сформованість професійно-педагогічних умінь, здатність до аналізу та самоаналізу діяльності; критерії УПД викладача можуть одночасно слугувати його показниками.

Виявлено та науково обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють формуванню успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу:

постійне вдосконалення професійної компетентності викладача ВНЗ;

організація педагогічно доцільної взаємодії зі студентами та створення кожному студенту ситуації успіху.

Експериментально доведено, що реалізація педагогічних умов значно впливає на розвиток успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу. Професійна діяльність набула особливої значущості, тобто почала задовольнятися пізнавальна потреба в процесі навчання, здійснюватися орієнтація на сам навчальний процес і, особливо, на результат діяльності, тобто зросла внутрішня мотивація. Викладачі стали більш ініціативними. Кожен викладач почав усвідомлювати себе особистістю в професійній діяльності, активно аналізувати власну діяльність, діяльність своїх колег і, як результат, формувати лінію поведінки та власний індивідуальний стиль діяльності на основі самооцінки себе як професіонала.

Розроблено науково-методичні матеріали для викладачів та студентів вищих навчальних закладів з проблеми створення ситуації успіху.

Проведене дослідження, певна річ, не вичерпує розглядуваної проблеми. Перспективними можуть бути такі аспекти: гуманізація професійної діяльності викладача вищого навчального закладу; комп'ютеризація навчального процесу у вищих навчальних закладах.



ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В РОБОТАХ

1. Коновалова В. Б. Методичні вказівки та практичні завдання з навчальної дисципліни “Англійська мова”, ч. 3 //Науково-методичні матеріали для самостійної роботи студентів. Харків, 2003. - 87с.

2. Коновалова В. Б. Методичні вказівки та практичні завдання з навчальної дисципліни “Англійська мова”, ч. 2 //Науково-методичні матеріали для самостійної роботи студентів. Харків, 2002. - 58с.

3. Коновалова В. Б. Методичні вказівки та практичні завдання з навчальної дисципліни “Англійська мова”, ч. 1 //Науково-методичні матеріали для самостійної роботи студентів. Харків, 2001. - 56с.

4. Коновалова В.Б. Етапи створення викладачем ситуації успіху в навчальній діяльності студентів //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: ОВС, 2004. - Вип. 12. - С. 122-126.

5. Коновалова В.Б. Успішна педагогічна взаємодія як результат створення ситуації успіху в навчальному процесі //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя, 2003. - Вип. 26. - С. 165-169.

6. Коновалова В.Б. Комунікативність як один з виразників системно - розвивального підходу під час вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі //Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. - Рівне, 2002. - Вип. 23. - С. 9-11.

7. Коновалова В.Б. Культура мовного спілкування //Проблеми професійної педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 50-55.

8. Коновалова В.Б. Вплив інформатизації на викладання іноземних мов //Сучасні проблеми методичного аспекту освіти та мистецтвознавства: Зб. наук. пр. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 78-84.

9. Коновалова В.Б. Лінгвокраїнознавча компетенція викладача іноземної мови //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: ОВС, 2002. - Вип. 21. - С. 74-78.

10. Коновалова В.Б. Чинники успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 19. - Ч. 3. - С. 49-54.

11. Коновалова В.Б. Деякі аспекти системи професійної підготовки фахівця-викладача вищого навчального закладу //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. - Харків: ХХПІ, 2001. - Вип. 27. - С. 38-42.

12. Коновалова В.Б. Освіченість та інтелігентність - основні поняття формування викладача нового типу вищого навчального закладу //Наукові записки ХВУ. - Харків, 2001. - Вип. 12. - С. 188-192.

13. Коновалова В.Б. Языковой и коммуникативный аспекты овладения английским глаголом в грамматическом курсе дистанционной технологии обучения //Труды СГУ: Проблемы гуманитарных наук: Сб. науч. труд. - Москва, 2001. - С. 191-197.

14. Коновалова В.Б. Успішність педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу //Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. - Харків: ОВС, 2003. - С. 32-33.

15. Коновалова В.Б. Дистанционные инновации в курсах иностранных языков // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали 4-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. - Харків: ХНУ, 2003. - С. 233.

16. Коновалова В.Б. Личностные стратегии изучения иностранного языка //Жизненные ценности студенчества в начале XXI века: Материалы X международной студенческой научной конференции. - Харьков: НУА, 2003. - С. 130-131.

17. Коновалова В.Б. Стилистические и аргументативные особенности использования вопросительной и отрицательной структуры предложения //Образовательные технологии многоуровневой подготовки специалистов: Материалы научно-методической конференции. - Полтава: Полтавский филиал ХГТИ, 2002. - С. 172-181.

18. Коновалова В.Б. Успішність педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу //Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Харків: ОВС, 2002. - С. 97-100.

19. Коновалова В.Б. Педагогічна майстерність у контексті активізації навчального процесу //Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: АСМІ, 2002. - С. 128-130.

20. Коновалова В.Б. Профессионализм и творческий подход в деятельности преподавателя высшего учебного заведения //Материалы Всероссийской научно-практической конференции “Творческая самореализация личности в контексте профессионально-педагогической культуры”. Белгород: БГУ, 2001. - С. 107-110.

21. Коновалова В.Б. Чинники успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу //Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 33-35.



АНОТАЦІЯ

Коновалова В. Б. Педагогічні умови успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 04 - теорія і методика професійної освіти. - Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2005.

Дисертація присвячена проблемі успішності професійної діяльності викладача вищої школи. Визначено особливості успіху та успішності професійної діяльності викладача вищого навчального закладу. Обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють успішності професійної діяльності викладача вищої школи. Розроблено методичні підходи для організації успішної професійної діяльності викладача вищої школи у процесі взаємодії зі студентами. Основні результати роботи впроваджено в навчальний процес вищих навчальних закладів, експериментально перевірено ефективність запропонованих педагогічних умов, сформульовані методичні рекомендації для викладачів фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін.

Ключові слова: успіх, успішність, педагогічні умови, ситуація успіху, рівні створення ситуації успіху, професійна компетентність, педагогічна взаємодія.



АННОТАЦИЯ

Коновалова В.Б. Педагогические условия успешности профессиональной деятельности преподавателя высшего учебного заведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 04 - теория и методика профессионального образования. - Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского, Винница, 2005.

Диссертация рассматривает проблему успешности профессиональной деятельности преподавателя высшего учебного заведения.

Успешность профессиональной деятельности преподавателя - это сложное психолого-педагогическое образование, которое обеспечивает ему достижение успеха, то есть достижение поставленной цели и положительных результатов деятельности. Эти достижения обеспечивают стабильный эмоциональный настрой оттого, что результат, к которому личность стремилась в своей деятельности, или совпал с ее ожиданиями (уровнем притязаний), или превысил их и адекватное восприятие результатов своей деятельности.

Эффективность успешности профессиональной деятельности преподавателя зависит от знания ее структуры. Выявление последней основывалось на принципе единства сознания и деятельности, структуры педагогической деятельности.

Успешность профессиональной деятельности охватывает все сферы личности и является той центральной целью, к овладению которой должен стремиться преподаватель в процессе своего профессионального становления.

Структурными компонентами успешности профессиональной деятельности являются мотивационный, когнетивно-процессуальный и рефлексивно-результативный.

Формирование мотивационного компонента свидетельствует о стойком интересе к учебному процессу преподавателя.

Формирование когнетивно-процессуального компонента зависит от уровня знаний преподавателя потому, что успешность любой деятельности требует определенного фонда знаний в соответствующей отрасли.

Формирование успешности профессиональной деятельности преподавателя высшего учебного заведения осуществляется только при постоянном осмыслении, анализе собственной педагогической деятельности, потому ее компонентом является рефлексивно-результативный.

А формирование структурных компонентов успешности профессиональной деятельности преподавателя высшего учебного заведения в значительной степени повышает уровень его общей культуры.

Формированию успешности профессиональной деятельности преподавателя способствуют такие взаимосвязанные условия, как формирование профессиональной компетентности преподавателя, организация педагогического взаимодействия и создание каждому студенту ситуации успеха.

Реализация педагогических условий успешности профессиональной деятельности преподавателя осуществлялась по трем направлениям, согласно ее структурным компонентам (мотивационному, когнетивно-процессуальному и рефлексивно-результативному) и уровням (опека, наставничество, партнерство, сотрудничество).

В процессе экспериментальной работы был проведен научно-практический семинар “Успешность профессиональной деятельности преподавателя в условиях демократизации и гуманизации высшей школы”, разработана система задач, педагогических ситуаций, деловых игр, подготовлены научно-методические материалы для преподавателей и студентов.

Результаты экспериментальной работы подтверждают эффективность успешности профессиональной деятельности преподавателя.

Ключевые слова: успех, успешность, педагогические условия, ситуация успеха, уровни создания ситуации успеха, профессиональная компетентность, педагогическое взаимодействие.



SUMMARY

Konovalova V.B. The pedagogical conditions of successful professional activity of a Higher School teacher. - Manuscript.

The thesis on getting the scientific degree of a candidate of pedagogical sciences in specialty 13. 00. 04 - theory and methods of professional education - Winnitsa State Pedagogical University named after Miкhailo Kotsyubinskiy, Winnitsa, 2005.

The thesis presents a theoretic-experimental investigation of the problem of forming the successful professional activity of Higher School teachers.

The essence of the Higher School teachersґ successfulness is defined, its contents and structure including three components: motivate (motives, necessity); cognitive-process (knowledge, skills, qualities); reflexive-resultant (self-regulation, self-consciousness); the realization of pedagogical conditions of forming the successful professional activity of Higher School teachers have been worked out; the indexes of its forming have been defined more precisely.

The effectiveness of the worked out Higher School teachersґ successfulness realization is proved with the results of the experimental work.

Key words: success, successfulness, pedagogical conditions, the situation of success, the grades of the situation of success, professional competence, professional interaction.

Размещено на Allbest.ru

...