Організація і управління діяльністю студентських соціальних служб у вищих навчальних закладах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

УДК 378.1: 364.4-057.875] (477) (043.3)

Організація і управління діяльністю студентських соціальних служб у вищих навчальних закладах України

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Романова Наталія Федорівна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Захист відбудеться „22” березня 2005 року о 14 години на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Автореферат розісланий „19” лютого 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко

АНОТАЦІЯ

Романова Н.Ф. Організація і управління діяльністю студентських соціальних служб у вищих навчальних закладах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2005.

У дисертації теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-управлінську модель студентської соціальної служби вищого навчального закладу, діяльність якої спрямовано на успішну соціалізацію й соціальне становлення студентської молоді в процесі навчання у вищій школі. Організаційно-управлінська модель має соціальний характер і є результатом соціологічного моделювання, яке включає алгоритм розробки структури суспільної системи (СтСС) та структури взаємодії в реалізації соціальних програм у студентському середовищі. Проведено дослідження сучасних соціальних проблем студентства, сформовано соціальні програми за напрямками соціальної роботи, які особливо актуальні і потребують оперативного вирішення. Визначено роль та місце моделі в системі управління вищого навчального закладу; сформовано технологію її практичної реалізації та окреслено необхідні умови запровадження у студентському середовищі. Експериментально доведено ефективність роботи студентської соціальної служби як складової системи управління виховним процесом вищого навчального закладу та важливість поширення діяльності таких служб у вищих навчальних закладах України.

Ключові слова: студентська соціальна служба, організаційно-управлінська модель, система управління виховним процесом у вищому навчальному закладі, спеціалісти з соціальної роботи у студентському середовищі.

АННОТАЦИЯ

Романова Н.Ф. Организация и управление деятельностью студенческих социальных служб в высших учебных заведениях Украины. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблеме социализации и социального становления студенческой молодежи в процессе обучения в высших учебных заведениях Украины. Показано, что в условиях социально-экономического развития страны растет потребность в подготовке высококлассных специалистов, способных быть конкурентными на рынке труда, что невозможно без решения вопросов социальной поддержки.

Данная работа свидетельствует, что переход образования в Украине на новый качественный этап стимулировал научные поиски создания организационно-управленческих моделей социальных структур, способных решать социальные проблемы студентов.

В диссертации обозначено круг социальных проблем студентов: проблемы социализации, адаптации на младших курсах, необходимость решать проблемы, которые имеют место в общежитиях, профилактика негативных явлений, формирование здорового образа жизни, приобретение профессионального опыта студентов родственных специальностей и др.

Определено степень их разрешения на уровне государственных и внутривузовских структур, выделено блоки проблем, которые требуют усовершенствования системы управления учебно-воспитательным процессом ВНЗ, а именно - создания в ее системе студенческой социальной службы.

Исходя из этого, описано процесс создания организационно-управленческой модели студенческой социальной службы. Она характеризуется как теоретико-абстрагированная схематическая система, которая отображает структурные компоненты службы, как специализированного формирования, определяет его субординационные и координационные связи, которые возникают в процессе функционирования в высшем учебном заведении.

Описано организационный аспект, его структурные компоненты (отделы: профилактики, молодежных инициатив, информационный и методический); социальные программы, которые разрабатываются в соответствии с запасами студентов, указано, что именно они определяют содержание и последовательность реализации социальной работы в студенческой среде.

Управленческий аспект представлен в работе как порядок взаимодействия вертикальных и горизонтальных связей модели, через которые определяется согласованность действий с управленческими структурами вуза или с партнерскими организациями. Дается определение организационно-управленческой модели как структуры социального характера, созданной в результате социологического моделирования, включающей алгоритм разработки и схемы взаимодействия разных структур вуза для совместной реализации социальных прогарам.

В результате исследованием определено, что организационно-управленческая модель студенческой социальной службы может иметь разные формы подчинения: государственным структурам, администрации вуза, смешанное подчинение независимое. При этом доказано, что приоритетным на этапе становления служб является смешанное подчинение.

Апробация результатов диссертационного исследования проводилась на базе Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт”, где был внедрен пилотный проект “Создание студенческой социальной службы”. Полученные результаты после научной обработки стали основой для создания таких служб еще в семи вузах, которые для координации и методического обеспечения были объединены в сеть студенческих социальных служб. С целью организации работы сети были созданы и адаптированы к условиям каждого вуза студенческие социальные программы, разработаны и внедрены методики обучения специалистов с учетом специфики студенческой среды.

Представленные в работе результаты экспериментального внедрения разработанной структурной модели студенческой социальной службы доказали эффективность своей работы и наличия запроса со стороны студентов.

В диссертации приведены технология создания студенческой социальной службы, научно-методические рекомендации обучения социальных работников, адаптированные для работы в студенческой среде, а также приводятся образцы нормативных документов и должностных инструкций, необходимых при организации таких служб.

Для определения эффективности деятельности студенческих социальных служб была разработана методика оценки как составной системы управления социально-воспитательным процессом студентов. Ее внедрение показало, что службы работают успешно, о чем свидетельствует динамика роста обращений студентов за социальной помощью. Важным аспектом работы служб стало участие в реализации социальных программ большого количества волонтеров, которые выступали активными организаторами социальных действий, направленных на помощь ровесникам. Выполненная работа имеет теоретико-прикладной характер, содержит теоретические выводы и конкретные рекомендации по созданию студенческих социальных служб. Результаты исследования раскрывают перспективы для дальнейшей разработки теоретических и практических вопросов поднятой проблемы.

Ключевые слова: студенческая социальная служба, организационно-управленческая модель, система управления воспитательным процессом высшего учебного заведения, специалисты по вопросам социальной работы в студенческой среде.

ANNOTATION

Nataliya F. Romanova. Organisation and Management of Student Social Services at Highest Educational Institutions of Ukraine. - Manuscript.

Thesis competing for a degree of Ph.D. in Pedagogics by speciality 13.00.01 “General Pedagogics and History of Pedagogics”. - Central Institute of Postgraduate Pedagogical Education at the Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2005.

The thesis provides a theoretical background for a model of organisation and management of student social service based at higher educational institution and seeking to support social integration of young people.

A study of social problems faced by students in a contemporary society has been conducted. This work outlines the main directions of social work with students and highlights the most acute issues and challenges in the field. It determines the role and place of the model in the system of management of higher educational institution and describes the techniques for its implementation. The main conditions required for the successful implementation of the model are described.

The effectiveness of student social services as an integrated part of management of higher educational institution as well as the importance of development and extension of such services have been proved experimentally.

Key words: student social service, organisation and management model, system of management of higher educational institution, specialists of social work in student environment.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення в суспільстві викликали потребу реформування вищої освіти в Україні, основні напрями якої були визначені Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХI століття) у 1994 р., конкретизовані й уточнені Національною доктриною розвитку освіти у 2002 р.

Зазначені документи націлюють вищу школу на підготовку конкурентоздатних фахівців, їх гармонійний розвиток, на виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору, соціально активної й творчої діяльності. Це потребує цілеспрямованих заходів щодо забезпечення умов соціального становлення студентської молоді шляхом відповідних змін в управлінській системі вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ).

У системі вищої освіти України останнім часом більше уваги приділяється організаційним змінам щодо статуту ВНЗ, розширенню переліку навчальних предметів й осучасненню змісту їх викладання, спробам наближення вищої освіти до вимог ринку праці. Одночасно виявляється, що концентрація уваги на організаційному та навчальному компоненті спричиняє певне нехтування традиційними і новітніми виховними аспектами.

В освітянських колах та на державному рівні вивчається питання про міру відповідності рівня соціалізації й становлення студентської молоді сучасним потребам українського суспільства, а також про необхідність надання соціальної допомоги студентам для забезпечення оптимальних умов підготовки кваліфікованих спеціалістів, здатних успішно адаптуватися не тільки на українському, але й на європейському ринку праці.

В управлінні навчально-виховним процесом ВНЗ питанням соціалізації студентської молоді приділяється недостатня увага за відсутності обов'язкових вимог і стандартів щодо соціальної роботи у студентському середовищі, законодавчо визначених штатних посад соціальних працівників у вищій школі, дієвих механізмів відповідальності за стан виховної роботи.

Значна кількість наукових праць свідчить про актуальність поставлених вище питань. Так, проблеми соціалізації студентства розглядають І. Кон, Ю. Кривов, М. Лукашевич, А. Капська та ін.; соціально-психологічні аспекти адаптації студентів до умов навчання досліджують Б. Ананьєв, Г. Балл, В. Гаврилов, С. Годник, К. Делікатний, М. Дяченко, О. Зотова, Л. Межова, Л. Кандибович, В. Кондратова, П. Просецький, Є. Савонько, В. Семиченко, Ф. Хайрулін, ін.; психолого-педагогічні питання навчально-виховної роботи та їх особливості у професійній підготовці студентів розкриваються у працях І. Герих, М. Гарифулліна, Д. Лазарєва, В. Приписнова, Н. Пейсахова, В. Семенова, В. Ткачука; здоров'я студентів вивчалося Н. Даниловим, Г. Коротько; на необхідність формування здорового способу життя студентів спрямована увага в працях О. Вакуленко, О. Дубогай, А. Євдокимова, А. Козлова, В. Лісовського, А. Маїлова, І. Каляцького, Л. Рубіна, Л. Сущенко, В. Текучова, В. Толстих.

Науковий аналіз організації позанавчальної роботи у педагогічних вузах проведено В. Текучовим. Визначення теоретичних та методичних основ професійного самовиховання студентів проводилися C. Єлкановим, О. Кучерявим, В. Семиченко, В. Селівановим, Л. Рувінським.

За останні роки визначилася тенденція збільшення наукових досліджень з питань управління освітою, що є результатом суспільних змін в процесі гуманізації освіти. Це висвітлено у роботах В. Бондаря, Л. Даниленко, В. Олійника, В. Пекельної, П. Третьякова.

Як свідчить аналіз праць, питання, пов'язані з періодом соціалізації, адаптації та професійного становлення студентів у ВНЗ хвилюють багатьох вчених, але ці праці не дають достатнього уявлення про конкретні соціально-педагогічні дії, організаційні та управлінські механізми щодо їх вирішення.

Розв'язання проблем у студентському середовищі є важливою справою, яка потребує значних людських і фінансових ресурсів, тривалого часу, цілеспрямованих ідей, що неможливо без участі органів управління ВНЗ.

Ефективність механізмів соціально-педагогічного впливу саме у плані управління процесом соціального становлення студентської молоді можна визначати лише тоді, коли він здійснюється системно, послідовно та професійно. Водночас, це вимагає ретельного систематичного оцінювання реальних дій з метою визначення оптимальних форм і методів подальшої роботи з студентами; ефективних шляхів вирішення соціальних проблем у студентському середовищі; перспективних заходів чи акцій, спрямованих на соціальну підтримку молоді.

Практика показує, що успішно здійснювати такі дії можна за умови функціонування студентської соціальної служби, яка має працювати на території ВНЗ, використовуючи потужний потенціал навчально-виховних структур та молодіжних громадських організацій.

Актуальність проблеми, її практична значущість та недостатня розробленість у науці дозволили нам сформулювати тему дисертаційного дослідження: “Організація і управління діяльністю студентських соціальних служб у вищих навчальних закладах України”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами:

Тема дисертації розглянута й затверджена на засіданні вченої ради Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 3 від 19 березня 2003 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 22 квітня 2003 року). Виконується у межах проблем управління процесами соціалізації студентської молоді.

Об'єкт дослідження - процес функціонування студентських соціальних служб та управління ними в умовах вищого навчального закладу.

Предмет дослідження - організаційно-технологічні чинники функціонування студентських соціальних служб та механізми управління їх діяльністю.

Мета дослідження - науково обґрунтувати, розробити й апробувати організаційно-управлінську модель діяльності студентської соціальної служби ВНЗ як чинника соціалізації студентської молоді.

В основу дослідження покладено припущення про те, що ефективність функціонування студентських соціальних служб забезпечується, значною мірою, розробкою адекватної їх функціям організаційно-управлінської моделі, що є підґрунтям для проведення відповідного наукового пошуку, відбору й узагальнення найбільш позитивних елементів для визначення змісту й організаційних форм відповідної діяльності. Шляхом впровадження цієї моделі можна досягти підвищення рівня соціального становлення студентської молоді вищого навчального закладу.

Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Провести аналітичний огляд наукових джерел з досліджень проблем соціалізації та соціального становлення студентів.

2. Виявити особливості діяльності різних форм соціальної підтримки молоді у вищій школі та визначити управлінські аспекти їх ефективного забезпечення.

3. Науково розробити, обґрунтувати й апробувати нормативну організаційно-управлінську модель студентської соціальної служби.

4. Розробити методики оцінювання ефективності діяльності студентських соціальних служб як складової системи управління соціально-виховним процесом у ВНЗ.

5. Створити науково-методичний комплекс для підготовки спеціалістів до діяльності у студентських соціальних службах.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, теорії управління; принципи загального розвитку предметів і явищ матеріального світу та історизму, взаємозв'язку теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітньо-управлінського процесу, державні документи про соціальну роботу в молодіжному середовищі, вищу освіту в Україні в умовах нової освітньої парадигми. Принциповими для нашого дослідження є антропосоціальний підхід, а також вихідні положення синергетики, що розглядає процеси самоорганізації в управлінні складними соціально-педагогічними системами; концепції вітчизняних і зарубіжних учених щодо соціального управління та педагогічного менеджменту.

Теоретичною основою дослідження є: закономірності наукового процесу (Ю. Бабанський, Б. Гершунський, З. Малькова, В. Полонський, М. Скаткін, Е. Юдін); положення філософії і соціології професійної та педагогічної освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, А. Капська, В. Кремень, В. Лугай, Г. Філіпчук); загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (М. Альберт, В. Афанасьєв, М. Вебер, Г. Дмитренко, М. Мескон, Ф. Тейлор, А. Файоль, А. Чміль, Г. Щекін); положення теорії і методики післядипломної освіти (С. Архангельський. М. Ващенко, В. Безпалько, В. Олійник, В. Пуцов); наукові основи управлінської діяльності керівника ЗНЗ та підвищення його управлінської кваліфікації (Є. Березняк, В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, В. Маслов, В. Пікельна, Т. Шамова); наукові засади психолого-педагогічної освіти (Б. Ананьєв, Л. Божович, Н. Бібік, М. Боришевський, С. Гончаренко, Л. Карамушка, Н. Коломенський, О. Савченко, В. Семиченко, С. Сисоєва, О. Сухомлинська).

Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження:

теоретичні методи - контент-аналіз документів щодо формування молодіжної соціальної політики та організації соціально-виховного процесу у вищій школі; аналіз, порівняння, узагальнення педагогічних, психологічних, соціологічних підходів відносно досліджуваної теми з метою визначення напрямів дослідження, виявлення організаційних форм, обґрунтування управлінської моделі студентської соціальної служби; теоретичний аналіз науково-методичної та інформаційної літератури щодо соціального становлення студентської молоді в умовах сучасного вищого навчального закладу; метод моделювання.

емпіричні методи - вивчення соціально-педагогічного досвіду, групові фокусовані інтерв'ю (фокус-групи), глибинні інтерв'ю, анкетування, експертне оцінювання, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), статистичні методи обробки матеріалів соціологічного дослідження проблем студентської молоді.

Експериментальна база. Дослідження проводилося на базі Київського центру соціальних служб для молоді, Київського міського Центру студентських соціальних служб, Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Національного транспортного університету, Національного авіаційного університету, Академії праці та соціальних відносин, Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Київського університету економіки, туризму і права, Київського військового ліцею ім. Івана Богуна.

До дослідження було залучено 90 соціальних працівників, соціальних педагогів, психологів, 350 волонтерів, 45 викладачів, 30 кураторів, студенти експериментальних київських ВНЗ.

Дисертаційне дослідження виконувалось у декілька етапів.

Перший етап (1999-2000 рр.) - здійснення теоретичного аналізу філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури за темою дослідження, розробка наукового апарату (об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання тощо), проведення констатуючих зрізів, визначення структури дослідження, розробка методики експерименту, впровадження пілотного проекту “Створення студентської соціальної служби в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”.

Другий етап (2000-2003 рр.) - розробка організаційно-управлінської моделі діяльності студентської соціальної служби у вищому навчальному закладі та проведення експерименту, що складався з трьох поточних стадій:

підготовчої: отримання емпіричних даних щодо підтвердження необхідності створення студентської соціальної служби (далі - СтСС) та з'ясування змісту й напрямків її діяльності у ВНЗ;

основної: визначення складових структури СтСС, виявлення її зв'язків з іншими організаціями (державними, громадськими, адміністративними) та побудови організаційно-управлінської моделі; розширення практики створення СтСС і підтвердження ефективності її роботи;

підсумкової: отримання емпіричних даних підтвердження доцільності застосування розробленої організаційно-управлінської моделі у практиці та розробка методичних рекомендацій.

Третій етап (2003-2004 рр.) - систематизація та узагальнення експериментальних даних, оформлення результатів дослідження, формулювання основних висновків та підготовка нормативно-практичних матеріалів для організації й управління діяльністю студентських соціальних служб.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше науково обґрунтовано, розроблено і апробовано типову організаційно-управлінську модель діяльності СтСС у ВНЗ;

розроблено і впроваджено в практику ВНЗ пілотний проект СтСС, проаналізовано та узагальнено досвід її діяльності;

розкрито нові наукові аспекти щодо процесу соціалізації і соціальних потреб студентів;

визначено шляхи інтеграції СтСС в структурну систему виховної роботи у ВНЗ і конкретизовано відповідні організаційні форми та механізми управління студентською соціальною службою;

розроблено алгоритм створення мережі СтСС, визначені зміст та методика підготовки спеціалістів до роботи в цих службах;

узагальнено та концептуально структуровано досвід діяльності СтСС у ВНЗ України.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження:

обґрунтовано напрямки роботи щодо вирішення соціальних проблем, пов'язаних з процесом соціального становлення студентів у ВНЗ;

розкрито механізм впровадження СтСС як складової системи управління освітою у вищих навчальних закладах;

теоретично обґрунтовано організаційно-управлінську модель діяльності СтСС;

уточнено сутність понять “студентська соціальна служба”, “соціальна робота у студентському середовищі”, “організаційно-управлінська модель”, розширено поняття “студентські соціальні програми”.

Практичне значення дослідження полягає у наступному:

розроблено пакети нормативних документів щодо створення СтСС у ВНЗ України;

визначено і експериментально апробовано процедуру впровадження організаційно-управлінської моделі діяльності СтСС;

визначено методику професійного відбору та навчально-методичний комплекс підготовки спеціалістів до соціальної роботи у студентському середовищі;

розроблено методику оцінки ефективності діяльності СтСС, в т. ч. на засадах впровадження типової організаційно-управлінської моделі.

Отримані результати, наукові матеріали та методичні рекомендації можуть бути використані у ВНЗ України під час створення СтСС, а також у процесі підготовки соціальних працівників для роботи в системі центрів соціальних служб для молоді.

Особистий внесок автора. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою. Теоретичні розробки були використані при формуванні нормативних документів щодо створення СтСС у вищих навчальних закладах України, зокрема, при підготовці наказу Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 26 листопада 2004 року № 762 “Про затвердження Типового положення про студентську соціальну службу”. Автор є одним із розробників методичного посібника “Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді”, що містить науково-методичні моделі соціальної роботи з кризовими категоріями молоді.

Вірогідність одержаних результатів та висновків забезпечується: методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних та концептуальних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих теоретичних та емпіричних методів, адекватних меті й завданням дослідження; репрезентативністю емпіричних даних; експериментальною перевіркою вихідних припущень; кількісним і якісним аналізом одержаних даних.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження:

Матеріали дослідження обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут” (впродовж 2001-2003 рр.); міській звітній конференції Київського центру соціальних служб для молоді, присвяченій підведенню підсумків діяльності СтСС (вересень 2003 р.); міській конференції Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації “Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії та СНІДу” (жовтень 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції у м. Санкт-Петербурзі “Ананьевские чтения - 2003” (жовтень 2003р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції у м. Києві “Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (грудень 2003 р.); IV науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування особистості студента - майбутнього лікаря” в Медичному інституті Української асоціації народної медицини (березень, 2004 р.).

З метою обговорення результатів діяльності СтСС, популяризації необхідності і шляхів їхнього створення, обміну досвідом автор взяла участь у наступних круглих столах: “Студентські соціальні служби - як мережа для надання соціальних послуг студентам у м. Києві” (березень 2003 р.); Всеукраїнському круглому столі з обговорення студентських проблем у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (квітень 2004 р.); Всеукраїнській конференції “Обдарована молодь XXI століття, реалії і перспективи” (червень 2004 р.).

З метою надання практичної допомоги та вдосконалення системи взаємодії у мережі СтСС автор провела два міські майстер-класи: для студентів Педагогічного коледжу при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка за темою “Соціальна робота в студентському середовищі” (листопад, 2003 р.) та для студентських лідерів, представників адміністрації ВНЗ у м. Києві “Студентські соціальні служби - як мережа для надання соціальних послуг студентам” (травень, 2004р.).

Наукові напрацювання були використані при формуванні нормативних документів щодо створення СтСС у вищих навчальних закладах України, зокрема, при підготовці наказу Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 26 листопада 2004 року № 762 “Про затвердження Типового положення про студентську соціальну службу”, погодженого з Міністерством освіти і науки України та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 17 грудня 2004 року № 1599/10198.

Публікації з теми дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 11 публікаціях , у тому числі в трьох фахових виданнях, затверджених ВАК України; 10 із них є одноосібними.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (216 найменувань), 11 додатків. Загальний обсяг роботи 260 сторінок, із них 187 сторінок основного тексту. Робота містить 13 рисунків та 16 таблиць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну й практичну значущість результатів дослідження, а також шляхи апробації та впровадження отриманих результатів наукової роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження організації діяльності студентських служб” - здійснено аналіз теоретичних передумов та досвіду організації соціальної допомоги студентській молоді, розкрито специфіку соціального становлення студентів в умовах сучасної вищої школи та визначено форми й успішність реалізації їх соціальної підтримки.

У дослідженні зазначено, що управління навчально-виховним процесом ВНЗ довгий час було спрямоване на формування механізму, складовими якого визначалися ідеологічні, економічні та соціальні аспекти, а також з'ясовано, що зміни в соціально-економічній структурі українського суспільства на сучасному етапі вимагають підсилення гуманістичної основи управління ВНЗ та відповідної зміни її принципів.

Аналітичний огляд наукових праць з організації соціальної допомоги та управління процесом соціалізації студентів вищої школи свідчить про недостатню вивченість відповідних важелів, механізмів.

У розділі розкрито особливості діючої системи соціальної підтримки студентської молоді в умовах сучасної вищої школи. Незважаючи на існування значної кількості структур (виховні підрозділи ВНЗ, студентське самоврядування, студентський профспілки тощо), спрямованих на вирішення соціальних студентських проблем, залишаються недослідженими питання забезпечення системності, доступності та оперативності такої допомоги, що значно знижує ефективність соціалізації студентів.

У процесі дослідження виявлено перспективні шляхи подальшого розвитку системи виховання студентської молоді через активізацію міжособистісних і соціальних зв'язків, створення механізму соціального захисту студентів і поєднання з цією метою управлінських функцій держави, ВНЗ та громади. Доведено, що в умовах сучасного вищого закладу перелічені вище шляхи може інтегрувати своєрідна спеціалізована структура - студентська соціальна служба, запровадження якої вимагає створення відповідної організаційно-управлінської моделі.

СтСС визначається як спеціалізована структура, що реалізує державну молодіжну політику і надає соціальні послуги та соціальну допомогу студентській молоді у різних сферах життєдіяльності для самовизначення та соціального становлення в процесі навчання у ВНЗ незалежно від їхньої національності, походження, соціального статусу, місця проживання, політичних поглядів та релігійних переконань.

Поняття організаційно-управлінської моделі розглядається в поєднанні з визначенням різноманітних принципів управління, які забезпечують функціонування ВНЗ в умовах розбудови національної освіти, але ж водночас демонструє різні підходи до їх реалізації. З позиції поданого наукового дослідження серед представлених класифікацій викликають інтерес групи принципів, що виділені вітчизняними та зарубіжними вченими, на які можна спиратися при створенні відповідної моделі: група принципів з управління духовним виробництвом (Б. Гаєвський), яку можна використати для систематизації процесів соціалізації студентської молоді; група принципів загального управління (М. Бочаров), що може стати базовою для створення СтСС; класифікація принципів управління організаційними процесами (П. Керженцев) - для впорядкування їх діяльності.

Шляхом проведення констатуючого експерименту визначено специфіку та складових технології соціальної підтримки студентської молоді на факультетському та загальноуніверситетському рівнях, підтверджено відсутність багатьох компонентів психологічної, соціально-педагогічної та інформаційно-оздоровчої роботи серед студентів, що і створило підґрунтя для визначення напрямків діяльності СтСС ВНЗ.

Дослідження підтвердило, що існуючі принципи (універсальності, охорони соціальних прав, соціального реагування, профілактичної спрямованості, клієнтоцентризму, опори на власні сили клієнта, конфіденційності, толерантності) та методи роботи центрів соціальних служб для молоді недостатньо адаптовані до роботи у студентському середовищі, у зв'язку з чим вони потребують відповідного обґрунтування й врахування при визначенні вимог до спеціалістів, які будуть залучатися до роботи у студентських соціальних службах ВНЗ.

Внаслідок проведеного аналізу уточнено поняття “соціальна робота у студентському середовищі”. Установлено, що ця робота спрямована на надання індивідуальної та групової допомоги молодим людям, які навчаються у ВНЗ з врахуванням соціального і матеріального рівня їх життя. Визначено її основні принципи: відкритості, прозорості та активного залучення до участі самої студентської молоді.

Відповідно до стратегії розуміння соціальної роботи як інтегрованого, універсального виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально гарантованих та особистісних інтересів й потреб людей, було визначено дві основні форми соціальних технологій для впровадження у студентському середовищі: структурну (модульно-схематичну) та процесуальну. До першої форми належать соціальні програми з переліком певних засобів та способів діяльності, а до другої - сама діяльність, яка будується у відповідності до цих програм. Специфіка студентського середовища спонукала до створення студентських соціальних програм - головного документа соціальних дій, в якому відображаються загальна концепція функціонування СтСС. Визначено головні функції студентських соціальних програм: організаційні, методичні та навчальні. Їх особливість полягає у можливості самозабезпечення кадровими ресурсами через популяризацію та розвиток волонтерського руху.

Доведено, що для реалізації студентських соціальних програм є необхідним проведення спеціальної підготовки соціальних працівників, які б мали навички роботи саме у студентському середовищі.

З'ясовано, що використання певних соціальних технологій сприяє реалізації управлінських рішень адміністрації вищого навчального закладу і є необхідним у забезпеченні соціальних аспектів управління вищою школою.

Визначено, що на сучасному етапі в педагогічній науці та практиці управління вищими закладами освіти залишаються ще неопрацьованими наступні складові організації становлення студентської молоді: механізми розвитку соціальної активності студентів для їх самоорганізації у вирішенні власних проблем та адаптації до нових умов буття в статусі студента; форми і способи включення студентів в управлінські структури ВНЗ; умови організації й ефективного управління СтСС.

У другому розділі - “Організація діяльності студентських соціальних служб як механізм вирішення сучасних проблем студентів” - здійснювалася перевірка висунутого в ході теоретичного дослідження припущення щодо необхідності розробки та запровадження організаційно-управлінської моделі СтСС, діяльність якої була б спрямована на успішне вирішення сучасних проблем студентів протягом всього періоду навчання у ВНЗ.

Результати констатуючого експерименту стали підґрунтям для розробки моделі СтСС та визначення її місця в системі управління ВНЗ. Дослідження умов та механізмів створення й управління СтСС проводилося в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний університет” (далі - НТУУ “КПІ”), де було розроблено та впроваджено пілотний проект “Організація діяльності студентської соціальної служби НТУУ “КПІ”.

Обробка результатів пілотного проекту дозволила визначити сучасні проблеми студентської молоді та обґрунтувати напрями й методи роботи СтСС. Основними напрямами роботи є: адаптація студентів першого курсу; профілактика негативних явищ; створення умов для самореалізації та саморозвитку; залучення до волонтерського руху, сприяння професійному становленню студентів споріднених спеціальностей.

З метою визначення типових соціальних проблем, які мають місце у студентському середовищі, було проведено соціологічне опитування студентів ВНЗ, за результатами якого ми класифікували необхідну соціальну допомогу: безкоштовні консультації медиків безпосередньо у гуртожитках (75%); психологічна допомога та консультації спеціалістів щодо формування здорового способу життя (71%); надання соціально-психологічної допомоги студентам-першокурсникам (58%); залучення до співпраці громадських організацій для покращення матеріального рівня та соціального забезпечення студентства (55%); організація змістовного дозвілля (89%); сприяння їх вторинній зайнятості (61%); створення умов для самореалізації та саморозвитку студентської молоді (67%).

Відповідно до завдань дослідження виявлено співвідношення актуальності соціальних проблем, які мають місце у студентському середовищі, та окреслено шлях їх вирішення як з боку самих студентів, так і з боку керівників громадських організацій і представників адміністративних органів. Погляди перелічених вище категорій спеціалістів та студентів на природу і шляхи вирішення соціальних проблем дещо різняться залежно від виду діяльності (навчальна, громадська, державна). Окрім того виявлено, що студенти не готові якісно обґрунтовувати свої проблеми, знайти й усунути причини їх появи, що свідчить про необхідність організації СтСС, яка б сприяла успішному вирішенню зазначених труднощів.

Це дозволяє стверджувати, що діяльність СтСС має бути спрямована на виконання не лише соціальних психологів, екологічних, а і в цілому гуманістичних функцій вищої освіти. Ефективність такої роботи можлива за умови тісної співпраці служби з навчально-виховними підрозділами та громадськими організаціями закладів вищої освіти.

З'ясовано, що при організації діяльності СтСС важливо врахувати специфіку студентського середовища і ті спеціальні знання, які б сприяли ефективному виконанню посадових обов'язків спеціалістів служби. З цією метою нами розроблені зразки посадових інструкцій керівника СтСС, соціального педагога та соціального працівника (затверджені міським Центром соціальних служб для молоді Київської міської державної адміністрації в лютому 2003 р.).

У ході другого етапу дослідження розроблено організаційно-управлінську модель діяльності СтСС у ВНЗ, з врахуванням управлінських зв'язків підпорядкування, а також впроваджено в дію основні нормативні документи її функціонування (положення про діяльність СтСС та договір про співпрацю між СтСС й управлінськими структурами ВНЗ), розроблені автором дослідження.

Організаційно-управлінська модель відбиває структурні компоненти спеціалізованого формування СтСС та його субординаційні й координаційні зв'язки, які встановлюються у процесі його функціонування у ВНЗ.

Організаційно-управлінська модель СтСС у ВНЗ передбачає два періоди впровадження. Початковий період включає в себе комплекс дій: формування моделі в залежності від форми підпорядкування, підбір та навчально-методичну підготовку кадрів, розробку правових документів, визначення напрямів роботи, формування соціальних програм з врахуванням специфіки вищого навчального закладу, створення механізму співпраці з адміністративними підрозділами ВНЗ, які проводять соціально-виховну роботу зі студентами. Механізмом дій основного періоду виступають соціальні програми, обов'язковою є науково обґрунтована оцінка ефективності діяльності служби з врахуванням позивного досвіду та недоліків в роботі; важливою складовою цього процесу виступає умова об'єднання служб у мережу з метою обміну досвідом.

У роботі обґрунтовано структуру організаційно-управлінської моделі, визначено взаємозв'язок між різними структурними компонентами. Взаємозв'язок між ними набуває стійкого, постійно розвивального характеру лише за умови, коли вони взаємодоповнюють один одного, тобто знаходяться в діалектичній єдності.

У процесі узгодження спрямованості управлінських дій різних структур під час розв'язання соціальних проблем важливо враховувати такі фактори впливу на хід вирішення проблем, як “державна молодіжна політика” та “громадське управління”. У даній ситуації СтСС виконує роль координуючої ланки, оскільки узагальнює набутий досвід, розробляє методики діяльності й забезпечує їх впровадження у студентському середовищі. Визначено, що змодельована система має матричну структуру, яка характеризується гнучкістю, здатністю адаптуватися до потреб студентів й враховувати специфіку ВНЗ.

Доведено, що СтСС має управлінські зв'язки підпорядкування, так звані субординаційні. Горизонтальні управлінські зв'язки (партнерські) СтСС складаються із взаємодії з громадськими організаціями та адміністративними структурами ВНЗ. Сама студентська соціальна служба має свою структуру, яка наочно представлена на рис. 1.

Практика довела, що СтСС може самостійно впливати на організацію управління. Щоб відбувся перехід від проектування роботи до її реалізації, необхідно конкретизувати та об'єднати роботу, види діяльності і працівників, як фахівців, між собою. Адже кожна СтСС є досить складною техніко-економічною і соціальною системою, що відображає специфіку ВНЗ, на базі якої вона створювалася.

Визначено, що організаційно-управлінська модель СтСС може мати кілька типів функціонування, залежно від системи фінансування з боку державних чи вузівських структур.



Рис. 1 Організаційно-управлінська модель СтСС ВНЗ

Доведено, що організація ефективної роботи СтСС потребує визначення шляхів її інтеграції в систему управління виховною роботою у ВНЗ. Розроблено і обґрунтовано комплекс науково-організаційних умов упровадження СтСС у ВНЗ України: створення нормативних документів; організація механізму фінансування; вирішення організаційних питань у ВНЗ; створення робочої команди, підготовка та навчання спеціалістів; залучення волонтерів до командної роботи; налагодження взаємодії з державними, громадськими структурами та ВНЗ; визначення механізмів соціальної роботи; реалізації дії через створені соціальні програми; визначення чинників підвищення рівня діяльності СтСС.

Виявлено, що ефективність роботи СтСС залежить від кадрового забезпечення і обов'язково потребує відповідної професійної підготовки спеціалістів, причому організація навчання таких спеціалістів має бути системною, вмотивованою, практично зорієнтованою. Як важливий елемент виокремлено умову залучення до навчального процесу фахівців, які вже мають необхідний практичний досвід, що полегшує навчання для тих, хто розпочав роботу у службі.

Вивчення та аналіз досвіду роботи існуючих СтСС дозволило розробити стратегічні завдання щодо створення та організації роботи таких СтСС у вищих навчальних закладах. З метою реалізації цих завдань лише протягом 2002-2003 рр. було створено СтСС у дев'яти вищих навчальних закладах. У 2004-2005 рр. продовжується динаміка кількісного зростання, так, на сьогодні в Україні налічується 27 СтСС.

У третьому розділі - “Соціально-педагогічні умови ефективної діяльності студентської соціальної служби як складової системи управління виховним процесом вищого навчального закладу” - розкриваються доцільні форми та механізми роботи СтСС, які були запропоновані у формуючому експерименті, визначаються критерії оцінки результативності СтСС та ефективність впровадження таких служб у ВНЗ.

Аналіз соціальних послуг, які були надані студентам у службах показав, що організаційно-управлінська модель СтСС враховує основні потреби студентів і здатна оперативно реагувати на вирішення непрогнозованих соціальних проблем у студентському середовищі.

Доведено, що ефективними є такі програмами діяльності СтСС: “Програма подолання напруженості у студентських колективах”; “Профілактика негативних явищ у студентському середовищі”; “Залучення волонтерів до роботи в СтСС”; “Адаптація студентів першокурсників”; „Розвиток молодіжних ініціатив”.

Доведено, що між рівнем реалізації соціальних програм та рівнем поінформованості та бажання студентів звертатися за необхідною допомогою є взаємний зв'язок. Якщо якість виконання роботи низька, то кількість відвідувачів СтСС різко зменшується, і, навпаки, - успішна реалізація збільшує кількість бажаючих скористатися допомогою служби.

Показано, що для студентів є важливою можливість самостійно проводити акції, заходи, спрямовані на організацію дозвілля та поінформованості молоді, що в свою чергу популяризує роботу в СтСС й згуртовує студентів. Провідною формою роботи студентів у СтСС є тренінгова діяльність у групах за соціальною технологією “рівний-рівному”, спрямована на профілактику негативних явищ та формування здорового способу життя ровесників.

У результаті дослідження розроблено методичні рекомендації для навчання спеціалістів, що мають працювати у студентському середовищі. Важливою частиною рекомендацій є навчальна програма “Організація діяльності студентських соціальних служб ВНЗ для вирішення соціальних проблем студентської молоді”, яка визначає зміст та методику підготовки соціальних фахівців для роботи із студентами.

Доцільність використання створених служб підтвердилася стійкою тенденцією зростання кількості студентів, які мали бажання співпрацювати із спеціалістами СтСС для вирішення своїх проблем (рис. 2).

Рис. 2 Соціальні послуги, надані СтСС у 2002-2003 рр.

Представлені на рис. 2. дані свідчать, що залишається високим показник індивідуальних звернень, в той же час колективна соціальна допомога, коли залучаються ресурси ВНЗ та державних установ, перебуває на стадії зародження.

Позитивна динаміка спостерігається і в розвитку групових послуг: проведення тренінгової та інтерактивної роботи. Отримані результати діяльності новостворених СтСС довели ефективність розробленої організаційно-управлінської моделі СтСС у ВНЗ та дієвість визначених нами організаційно-педагогічних умов її впровадження.

Проведене оцінювання середніх показників звернень за місяць з боку студентів протягом 2002-2004 рр. показує, що рівень звернення неоднорідний і залежить від періоду навчання: в період сесій кількість бажаючих звернутися до СтСС знижується. Загалом динаміка звернень студентів з року в рік змінюється в бік зростання, що відображено на рис. 3.

Рис. 3 Середньомісячні показники звернень студентів до СтСС у 2003 р.

Таким чином, завдяки організації діяльності СтСС є можливим вирішення проблем соціалізації та соціального становлення у студентському середовищі.

соціальний молодь управлінський

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів теоретичної та дослідно-експериментальної роботи дає підстави для таких висновків:

1. Перехід вищої освіти в Україні на новий якісний етап стимулював наукові пошуки щодо створення соціально-педагогічних систем, спрямованих на вирішення соціальних проблем, з якими стикається молодь у процесі входження в студентське середовище.

2. У ході дослідження виявлено, що у XX ст. у вищих навчальних закладах проводилася певна робота щодо соціалізації і виховання студентства. При цьому простежувався вплив навчальної групи на студента; роль кураторів у вирішенні їхніх проблем тощо. Студентська група виступала як самокерований колектив, органи якого завжди працювали на громадських засадах. Педагогічна допомога студентам щодо адаптації в нових умовах навчання надавалася шляхом адресних консультацій та призначенням соціальної допомоги.

Проте цей період характеризується недостатньою вивченістю механізмів формування соціальної активності студентів протягом всього навчання, а практичний рівень розв'язання соціальних проблем студентства не відповідає вимогам сучасного розвитку суспільства.

3. Виявлено особливості діяльності різних форм соціальної підтримки студентської молоді, зокрема: на рівні структурних підрозділів ВНЗ, державних установ, які реалізують молодіжну політику, молодіжних громадських організацій, а також визначено управлінські аспекти їх ефективного забезпечення у роботі зі студентами. Нами доведено і перевірено у практичній діяльності такі аспекти управління: програмно-цільове, адаптивне, менеджмент, самоуправління та самоорганізованість.

4. У вищих навчальних закладах механізми управління навчально-виховним процесом не охоплюють вирішення значної кількості соціальних проблем, з якими стикаються студенти: проблеми соціалізації, адаптації на молодших курсах, вирішення гострих соціальних питань, які пов'язані з проживанням у гуртожитку; профілактика негативних явищ, формування здорового способу життя, набуття професійного досвіду студентів споріднених спеціальностей тощо.

5. Доведено необхідність розробки науково обґрунтованої і організаційно-управлінської моделі СтСС. Ця модель відбиває структурні компоненти відповідного спеціалізованого формування (СтСС) та його субординаційні й координаційні зв'язки, які встановлюються у процесі функціонування у ВНЗ. Організаційний аспект моделі складають структурні компоненти СтСС (відділ профілактики, відділ молодіжних ініціатив, методичний та організаційний відділи) та соціальні програми, що розробляються на основі попиту студентів і зумовлюють зміст та послідовність реалізації соціальної роботи у студентському середовищі. Управлінський аспект представляє порядок взаємодії її вертикальних та горизонтальних зв'язків, що визначають підпорядкованість дій або партнерську взаємодію, а також містить алгоритм розробки структури суспільної системи (СтСС) та структури взаємодії в реалізації соціальних програм.

Визначено, що організаційно-управлінська модель СтСС характеризується періодичністю впровадження у ВНЗ (початковий та основний періоди).

У залежності від суб'єктів управління організаційно-управлінська модель СтСС може мати різні форми підпорядкування: а) державним органам влади;

б) адміністрації ВНЗ; в) змішаного підпорядкування; г) незалежного функціонування. При цьому доведено пріоритетність змішаного підпорядкування.

6. Успішне вирішення проблем соціалізації студентської молоді й ефективний розвиток структури СтСС можливі за умови реалізації спеціально створеної технології, яка включає стратегію, принципи, комплекс засобів із певним порядком застосування методів впливу та критеріями оцінки ефективності цього впливу.

7. Створення СтСС потребувало вирішення проблеми кадрового забезпечення, що обумовило розробку й впровадження науково-методичного комплексу, який забезпечує підвищення професійного рівня спеціалістів, які включаються у соціально-виховну роботу, що адаптована саме до студентського середовища.

Функціонування СтСС показало, що підвищення ефективності їх діяльності можна досягати такими шляхами: адаптації типової моделі СтСС до умов певного вищого навчального закладу; прояву готовності ВНЗ до партнерської співпраці зі студентами, опираючись на їх соціальну активність та наявність активної громадянської позиції; введення обов'язкової програми підготовки соціально-педагогічних кадрів, з урахуванням специфіки студентського середовища (для чого запроваджувалася авторська навчальна програма); запровадження методик та форм соціальної роботи згідно з розробленими соціальними програмами, посилення фактору самоорганізації в діяльності СтСС; впровадження моніторингу та поточного коригування її діяльності.

...