Педагогічні умови формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Спеціальність: Теорія і методика виховання

ФРІДРІХ АЛЛА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Нинішня модернізація національної системи освіти вимагає наукового осмислення теорії та практики виховання молоді як суб'єкта громадянського суспільства.

Саме тому проблема формування національної самосвідомості студентської молоді набула сьогодні особливої актуальності. Від рівня сформованості цього базового утворення залежить не лише глибина й стійкість поглядів, переконань і патріотичних почуттів, а й громадянська позиція та соціальна активність особистості, усвідомлення нею місця та ролі в політичному, соціально-економічному й культурному житті свого народу.

Особливої уваги сьогодні набуває проблема формування національної самосвідомості майбутніх учителів. Адже від рівня її сформованості залежить результативність їхньої професійної діяльності. Відповідальність за повноцінне виховання молодого покоління, зокрема, покладається на вчителів-філологів, які можуть ефективно формувати національну самосвідомість учнів, впливаючи не тільки на інтелектуальну, а й на емоційну сферу особистості.

У дослідженнях філософів, психологів і педагогів безпосередньо чи опосередковано розкриваються певні аспекти процесу формування національної самосвідомості особистості (Р. Арцишевський, І. Бех, І. Бичко, М. Боришевський, Ю. Бромлей, Й. Вирост, О. Вишневський, О. Докукіна, В. Жмир, П. Ігнатенко, С. Кримський, В. Кузь, І. Курас, М. Пірен, Ю. Римаренко, Ю. Руденко, З. Сергійчук, М. Стельмахович, А. Сиротенко, В. Табачковський, Г. Філіпчук, К. Чорна та інші). Проте повного осмислення даної проблеми ще не відбулося.

Виховання національної самосвідомості особистості досягається засобами рідної мови, історії України, українознавства, фольклору, народних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, мистецтва, родинно-побутової культури, краєзнавства, рідної природи, економіки, характеру господарювання, національної символіки тощо. У науковій літературі охарактеризовано ряд факторів, визначено їх суттєву роль у формуванні духовних цінностей молоді, методику оволодіння ними (Б. Бутенко, А. Васецький, Г. Гаєцька, Т. Гуменникова, Г. Гуменюк, Т. Дем'янюк, П. Кононенко, М. Костриця, В. Максименко, І. Матюша, Л. Мацько, А. Меграшвілі, С. Мельничук, С. Мишанич, Є. Носенко, Р. Осипець, Б. Підборський, Ф. Погребенник, Н. Рєпа, Ю. Руденко, Б. Свереда, О. Семиног, Л. Соколова, В. Скуратівський, В. Струманський, А. Фасоля, Д. Федоренко, Н. Фролова та ін).

Аналіз практики діяльності вищого педагогічного навчального закладу засвідчує наявність суперечностей між завданнями розвитку духовного світу особистості студента та недостатнім рівнем їх вирішення. Зокрема, набуває особливого значення проблема формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

Актуальність і недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці педагогічної освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Педагогічні умови формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної програми дослідження кафедри педагогіки Рівненського державного гуманітарного університету „Формування та становлення творчої особистості майбутнього вчителя”. Тему узгоджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 6 від 31.01.2002 р.) і затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 15.06.2004 р.).

Об'єкт дослідження - процес формування національної самосвідомості особистості.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Мета дослідження: визначити та науково обґрунтувати педагогічні умови формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

Гіпотеза дослідження ґрунтувалась на припущені, що рівень сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів можна підвищити, якщо:

- створити необхідні педагогічні умови для практичного застосування відповідних українознавчих знань у поза аудиторній виховній і соціокультурній діяльності;

- визначити ефективні засоби удосконалення змісту філологічних дисциплін;

- обґрунтувати методику, яка інтегрує навчальну та виховну функції в процесі набуття майбутніми педагогами філологічних знань.

У відповідності з метою та гіпотезою визначені завдання дослідження:

1. На основі вивчення наукової літератури (філософської, психологічної, педагогічної та методичної), розкрити зміст, структуру та особливості національної самосвідомості особистості; дослідити передумови її формування у студентів.

2. Обґрунтувати критерії та рівні сформованості національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

3. Визначити фактичний стан сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

4. Виявити й науково обґрунтувати педагогічні умови формування національної самосвідомості студентів; з'ясувати можливості виховного впливу філологічних дисциплін на цей процес і визначити ефективні засоби, що сприятимуть розв'язанню проблеми.

5. Сконструювати у відповідності з виявленими педагогічними умовами функціональну модель формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів і експериментально перевірити її ефективність в аудиторній і поза аудиторній навчально-виховній роботі.

6. Сформулювати методичні рекомендації для викладачів-філологів щодо ефективного застосування розробленої методики.

Методологічну основу дослідження становлять:

- філософські положення про свідомість як діяльне відображення навколишнього світу, форму її національного вияву (Р. Арцишевський, І. Бичко, А. Бичко, В. Жмир, І. Курас, С. Кримський, А. Меграшвілі, І. Миронюк, М. Попович, Ю. Римаренко, М. Русін, В. Табачковський, Т. Хорохольська та ін.);

- педагогічні погляди на проблему формування національної самосвідомості підростаючого покоління (Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Драгоманов, В. Сухомлинський, С. Русова, К. Ушинський);

- потенціал вітчизняної культури в сфері формування національної самосвідомості особистості (І. Бех, Ю. Бромлей, Й. Вирост, О. Вишневський, О. Докукіна, О. Киричук, В. Кузь, В. Максименко, С. Мишанич, Ю. Руденко, З. Сергійчук, В. Скуратівський, М. Стельмахович, М. Пірен, К. Чорна та ін.);

- базові принципи реформування навчально-виховного процесу в українській школі, зокрема вищій, викладені у законодавчих і нормативних документах про освіту.

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, діючих програм, підручників, навчальних посібників із філологічних дисциплін; аналіз, порівняння та узагальнення педагогічного досвіду. Емпіричні: констатувальний і формувальний експерименти, педагогічне спостереження, опитування, аналіз результатів дослідження.

Базою дослідження були філологічні факультети Рівненського державного гуманітарного університету, Національного університету „Острозька Академія”, Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти денної форми навчання.

Усього дослідженням було охоплено 864 особи. Серед них студентів експериментальних груп 434 особи, контрольних груп - 430 осіб.

Організація дослідження.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася поетапно впродовж 2000 - 2006 років.

На першому етапі (2000-2002 рр.) визначено тему дослідження, проаналізовано філософську та психолого-педагогічну літературу з цієї проблеми, теорію та практику навчально-виховної роботи в процесі вивчення філологічних дисциплін.

Опрацьовано теоретичні та методологічні матеріали з організації науково-педагогічного дослідження. Розроблено програму та методику експериментальної роботи. Визначено мету, предмет і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, здійснено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2002-2003 рр.), розроблено основні складові функціональної моделі формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Проведено дослідно-експериментальну роботу.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) впроваджено та експериментально перевірено функціональну модель формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів; апробовано засоби корекції змісту філологічних дисциплін з метою збагачення їх національними цінностями; перевірено можливості цілеспрямованого педагогічного впливу на формування національної свідомості майбутніх учителів-філологів.

Четвертий етап (2005-2006 рр.) носив узагальнюючий характер. Сформульовано теоретичні та практичні висновки за результатами дослідження. Розроблено методичні рекомендації для педагогів і дидактичний матеріал для студентів. Здійснено літературне опрацювання тексту дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше визначено педагогічні умови формування національної самосвідомості майбутнього вчителя-філолога, які полягають у розвитку внутрішньої мотивації, формуванні українознавчих знань, поєднанні навчальної та дослідно-пошукової діяльності студентів, включенні їх у різноманітні види діяльності українознавчого спрямування з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей, систематичному діагностуванні розвитку національної самосвідомості;

- уточнено визначення поняття „національна самосвідомість”; удосконалено процес формування національної самосвідомості студентської молоді, а саме: розроблено засоби удосконалення змісту філологічних дисциплін, обґрунтовано методику, яка інтегрує навчальний і виховний процеси;

- дістала подальшого розвитку система критеріїв розвитку національної самосвідомості особистості, зокрема сформульовано критерії оцінювання сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

Теоретичне значення дослідження: визначено та обґрунтовано сукупність педагогічних умов і закономірностей, що впливають на ефективне формування національної самосвідомості студентів-філологів; обґрунтовано та апробовано систему відбору змісту навчальних предметів філологічного циклу, збагаченого українськими національними цінностями, що оптимізує процес формування національної самосвідомості студентів.

Практичне значення дослідження полягає в можливості застосовувати авторську методику формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, яку доцільно використовувати в практиці навчально-виховної роботи вищих педагогічних навчальних закладів, у системі підготовки та підвищення кваліфікації викладачів філологічних дисциплін, укладачами програм, авторами підручників, методичних посібників.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується:

- теоретичною обґрунтованістю вихідних положень та інтегруванням філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних підходів до розробки провідних ідей дослідження;

- використанням комплексу методів дослідження, адекватним його меті, завданням, предмету та об'єкту;

- достатньою репрезентативністю вибірки для кількісного та якісного аналізу досліджуваних залежностей;

- експериментальною перевіркою запропонованої функціональної моделі впродовж шести років у процесі викладацької діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях:

- „Розвиток української педагогічної думки і її вплив на стан освіти” (Рівне, 2000);

- „Цінності сучасної молоді” (Острог, 2002);

- „Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти” (Рівне, 2002);

- „Формування громадянського суспільства в контексті європейської інтеграції” (Рівне, 2005);

- „Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, 2006);

- „Духовно-творчий потенціал студентської молоді: психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації” (Рівне, 2006);

- щорічних звітних наукових конференціях і семінарах Рівненського державного гуманітарного університету впродовж 2001-2006 років.

Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 252 від 22.02.2006 р.), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 12 від 02.09.04 р.) та Національного університету “Острозька Академія” (довідка № 195 від 09.02.2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 10 одноосібних працях, які надруковано в фахових виданнях, 8 з яких відповідають вимогам ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, підпорядкована його меті та завданням і складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел (253 найменування) і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 268 сторінок, зокрема 171 сторінку основного тексту. В дисертації подано 25 таблиць, 39 ілюстрацій на 10 сторінках і міститься 67 сторінок додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються об'єкт і предмет, формулюються мета, гіпотеза та завдання, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, вірогідність здобутих результатів, подаються дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Формування національної самосвідомості студентської молоді як педагогічна проблема”:

- проаналізовано погляди вітчизняних просвітителів, учених про шляхи виховання національної самосвідомості особистості;

- розкрито сутність поняття „національна самосвідомість” і його структура;

- визначено передумови формування національної самосвідомості студентської молоді;

- сформульовано критерії та визначено рівні її сформованості в майбутніх учителів-філологів.

На сучасному етапі дослідження теоретичних засад і практики національно-патріотичного виховання має місце неоднозначний підхід до визначення дефініції „національна самосвідомість”, її структури та складу показників. Відсутність усталеного й загальноприйнятого змісту поняття призводить до нечіткості у визначенні завдань і змісту навчально-виховної роботи, яка має спрямовуватися на пізнання студентами ідейних, моральних, духовних цінностей свого народу, готовності поглиблювати свою національну самосвідомість і виховувати її в підростаючого покоління.

Під національною самосвідомістю розуміють:

- усвідомлення індивідуумом національних пріоритетів і свого ставлення до них, ствердження своєї приналежності до певної національної спільноти й своєї відмінності від членів іншої етнічної спільноти (Ю. Бромлей, Й. Вирост, Л. Дробіжева, І. Снєжкова);

- основний компонент духовного світу особистості, який несе в собі усвідомлення кожною людиною себе як представника певної нації, носія національної культури (В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук);

- усвідомлення людиною себе представником певного народу, носієм його культури, тим, без чого не може існувати жодна нація (Л. Кандиба, П. Щербань);

- складне утворення психіки, яке дає можливість відчути та усвідомити свою національну сутність, своє місце серед інших націй та народів світу (М. Пірен);

- усвідомлення народом власної гідності, традиційних цінностей культури, потреби власного розвитку, готовності служити інтересам своєї Вітчизни (О. Докукіна, В. Скутіна, К. Чорна). Всі наведені дефініції „національної самосвідомості” науково виважені, проте відображають різні якості духовного стану особистості.

Враховуючи зміст наведених дефініцій, нами було уточнено визначення поняття „національна самосвідомість” як складного соціально-психічного утворення особистості, що є самоусвідомленням причетності до нації, готовністю сумлінно й творчо працювати на благо Вітчизни, зміцнювати єдність свого народу, Українську державу, спонукає до національної самореалізації.

У дослідженні обґрунтовано, що одним із найважливіших утворень у структурі національної самосвідомості є ціннісні орієнтації, які виступають своєрідним орієнтиром і регулятором поведінки та діяльності особистості, критерієм у визначенні ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей свого народу.

Проблеми формування ціннісних орієнтацій, їх впливу на формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді посідають чільне місце в працях І. Беха, Т. Бутківської, М. Боришевського, П. Ігнатенка, Л. Крицької, В. Мадзігона, В. Скутіної, В. Струманського, О. Савченко, О. Сухомлинської, Б. Чижевського та ін.

Ціннісні складові в структурі національної самосвідомості визначають внутрішні детермінанти вчинків, є орієнтирами цілеспрямованих осмислених дій людини, одним із найважливіших утворень у структурі національної свідомості й самосвідомості.

Вважаємо також, що ефективність формування національної самосвідомості досягається вихованням не поодиноких цінностей, а системного їх поєднання.

Формування національної самосвідомості особистості пов'язане з багатогранністю та багатоступеневістю самого явища. О. Вишневський у розвитку національної самосвідомості особистості виділяє три етапи, які накладають на самосвідомість помітний відбиток, збагачують її зміст: раннього етнічного самоусвідомлення, національно-патріотичного самоусвідомлення та державно-патріотичного самоусвідомлення. За відповідної виховної роботи у студентів з низьким рівнем національної самосвідомості можуть водночас формуватися риси, які характеризують як їхнє етнічне, так і національно-патріотичне, й державно-патріотичне самоусвідомлення (А. Васецький, А. Меграшвілі, Р. Скульський, М. Трофанова, П. Щербань, П. Ярмоленко та ін.).

Вивчення психологічних досліджень (Р. Бернс, Л. Божович, І. Кон, О. Леонтьєв, В. Столін та ін.) засвідчило, що самосвідомість як якість особистості має складну структуру, визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками.

Тому, у перебігу дослідження нами обґрунтовано такі критерії сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів: когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльний практичний.

У когнітивному критерії національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів основними є знання про свої національні ознаки (мова, історія, культура, особливості ментальності та національного характеру) та ознаки інших спільнот, що є основою національної ідентифікації (Ю. Бромлей, Й. Вирост, О. Вишневський, О. Докукіна, О. Киричук, В. Кузь, В. Максименко, С. Мишанич, М. Пірен, Ю. Руденко, З. Сергійчук, В. Скуратівський, М. Стельмахович, А. Фасоля, К. Чорна).

Ці знання призводять до суттєвого розвитку самосвідомості. Результатом такого розвитку є формування „Я-концепції” особистості, яка включає усвідомлення своїх національних особливостей: самооцінку та суб'єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають на особистість майбутнього вчителя-філолога.

Емоційно-ціннісний критерій характеризує наскільки студенти відчувають потребу брати участь у поза аудиторній виховній роботі українознавчого спрямування, яке ставлення вони проявляють до національних цінностей і духовних надбань українського народу. Важливою умовою розвитку самосвідомості студентів вважаємо вдосконалення їхньої навчально-пізнавальної діяльності, задоволення в ній основних особистісних потреб у самовизначенні, самоствердженні та самореалізації. У цьому зв'язку внутрішні мотиви пробуджують прагнення до самореалізації. Відтак, мотивація, яка пов'язана з розвитком національної самосвідомості, формується в навчальній і поза аудиторній виховній діяльності.

В основу практичного критерію було покладено здійснення активних дій майбутніх учителів-філологів щодо реалізації себе в соціокультурній діяльності українознавчого спрямування. За цих умов студенти мали проявляти самостійність, наполегливість, творчість.

Ці критерії дали змогу визначити рівні сформованості національної самосвідомості студентів (високий, середній, низький).

Високий рівень (свідома активно-позитивна діяльність) сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів характеризується стійкою мотивацією у поведінці та діяльності, ідентифікації з нацією, виявленням внутрішніх (самопізнання, самоствердження, самореалізація), соціально-значущих (міжособистісних) мотивів; стійкою системою національних цінностей, виявленням взаємозалежності власного „Я” з суспільним „Ми”. Такі студенти із задоволенням беруть участь у поза аудиторній виховній роботі українознавчого спрямування, зацікавлюють інших. Їм властивий високий рівень самоорганізації та самоконтролю. Таких студентів вирізняє здатність до самостійної корекції й саморегуляції власних дій, вчинків, почуттів.

Середній рівень (ситуативно-позитивна діяльність) сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів характеризується вибірковою мотивацією, яка дозволяє їм достатньо усвідомлювати приналежність до української нації. У таких студентів недостатньо стійка система національних цінностей. Вони беруть участь у поза аудиторній українознавчій роботі, але не зацікавлюють інших. Їм притаманний недостатній рівень самоорганізації і самоконтролю, а самостійна корекція, саморегуляція власних дій, вчинків, почуттів не завжди присутні.

Низький рівень (слабка спонукально-позитивна діяльність) сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів вирізняється егоцентричною спрямованістю. Національні цінності студентів є нестійкими. Вони не ідентифікують себе з нацією. Такі студенти пасивні виконавці, не проявляють ініціативи у виховній роботі українознавчого спрямування, саморефлексія є низькою.

Їхня діяльність регулюється зовнішніми вимогами, стимулами та спонуканнями.

Критерії оцінки рівнів сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів застосовувалися до основних структурних компонентів досліджуваного утворення: уявлення про рідний край, українську націю та її духовні цінності, Україну як незалежну державу, українське суспільство, національний самостійний образ особистості як члена національної спільноти. Під уявленнями розуміємо не лише певні образи, знання, емоції, але й звернення до них і використання в житті.

Для одержання необхідної інформації з проблеми дослідження була розроблена програма діагностування рівнів сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, за якою застосовувалися анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, педагогічне спостереження та інші методи. Відповідно до мети дослідження завданнями експерименту було виявлення:

1) стану сформованості національної самосвідомості в студентів-філологів;

2) рівня українознавчих знань у майбутніх учителів-філологів;

3) вміння студентів застосовувати теоретичні знання на практиці, зокрема в поза аудиторній виховній діяльності;

4) рівня підготовки викладачів з питання формування національної самосвідомості студентів;

5) готовності майбутніх учителів-філологів до самоосвіти та самовдосконалення в цьому напрямі.

Результати експерименту достовірно засвідчили недостатній рівень сформованості національної самосвідомості значної частини майбутніх учителів-філологів.

Впродовж експерименту було виявлено взаємозалежність між рівнем сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів і їхнім рівнем опанування українознавчими цінностями, українознавчими знаннями (когнітивний рівень).

Встановлено, що студенти-філологи, які не мають ґрунтовних українознавчих знань (51,9%), мають низький рівень національного самоусвідомлення.

Показники емоційно-ціннісного критерію засвідчили, що для 49,9% майбутніх учителів-філологів українські національні цінності не стали виявом внутрішнього світу особистості, що не сприяє розвитку їхньої активності щодо опанування цими цінностями, творчого використання набутих знань, умінь і навичок, а отже, засвідчило низький рівень сформованості національної самосвідомості, особистісних якостей і ціннісних орієнтацій, основою яких є національні й загальнолюдські цінності. За практичним критерієм виявлено незадовільний рівень використання майбутніми вчителями-філологами надбань української культури в шкільній практиці, соціокультурній діяльності.

Результати експерименту показали, що формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів у навчально-виховному процесі має не системний, а поверховий спорадичний характер. Виявлено недостатній рівень сформованості особистості майбутнього вчителя-філолога з виразними національними характеристиками. Так, лише 16,3% студентів мають високий рівень сформованості національної самосвідомості, 26,6% - середній рівень і 57,1% - низький.

Аналіз сучасних наукових праць засвідчив, що серед системи виховних засобів визначальна роль у вихованні національної самосвідомості особистості відводиться українознавству - джерелу пам'яті, духовному набутку, дієвому засобу формування національної самосвідомості (О. Губко, П. Ігнатенко, В. Крисаченко, П. Кононенко, Ю. Руденко, З. Сергійчук, Є. Сявавко, М. Стельмахович, Б. Ступарик, Д. Федоренко та ін.). Це комплексна, синтетична наука, до системи інтегрованих наукових знань якої входять теоретико-методологічні, політико-державницькі, культурно-історичні , філософські, аспекти українства (В. Крисаченко, Б. Ступарик). Встановлено, що у формуванні когнітивного компоненту національної ідентичності студентської молоді важливу роль відіграють навчальні дисципліни філологічного циклу (сучасна українська літературна мова, історія української літератури, фольклор України, діалектологія, етнолінгвістика, лексикологія та ін.). На підставі зазначеного ми дійшли висновку про можливість активізації впливу філологічних дисциплін на виховання у студентської молоді національної самосвідомості.

У другому розділі „Дослідно-експериментальна робота з формування національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів” - визначено організаційні засади формувального експерименту, представлено його перебіг, обґрунтовано та апробовано функціональну модель формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

У результаті розкриття взаємозв'язку й взаємозалежності між опануванням студентами українськими національними цінностями та розвитком у них національної самосвідомості, було обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування цього складного соціально-психічного утворення в майбутніх учителів-філологів, які полягали у:

- практичному застосуванні набутих українознавчих знань у поза аудиторній виховній роботі, соціокультурній діяльності;

- залученні студентів до науково-дослідної роботи з метою поглиблення та розширення їхніх знань щодо культурно-історичного розвитку українського народу, закономірностей, напрямів особистості;

- вихованні ініціативності, самостійності, творчих здібностей студентів, реалізації їхніх талантів, обдарувань і пізнавального інтересу в галузі українознавства;

- готовності до самоосвіти, самовиховання та самореалізації;

- введенні у зміст філологічної освіти системи українознавчих знань, які відповідають рівню сучасної вітчизняної науки та культури, втілюють у собі національні та загальнолюдські цінності й сприяють пізнанню ідейного та духовного багатства свого народу й на цій основі - себе як індивідуальності та як частки своєї нації;

- розвитку внутрішньої мотивації, створенні інтелектуального та емоційного фону, який сприяє свідомому та глибокому засвоєнню українських національних цінностей і їх використанню на практиці;

Рис. 1:

- розробці та апробації в навчально-виховному процесі відповідної системи українознавчих понять;

- акцентуванні особливої уваги на поєднанні навчальної та дослідно-пошукової діяльності студентів;

- використанні системності в навчально-виховному процесі та між предметних зв'язків за умов дотримання поетапності та наступності;

- систематичному діагностуванні викладачами та корекції розвитку національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів;

- підготовці викладачів до інноваційної діяльності.

У відповідності з виявленими педагогічними умовами, нами обґрунтовано функціональну модель формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, яка впроваджувалась в експериментальних групах вищих педагогічних навчальних закладів (рис. 1).

Спроектована функціональна модель включає в себе три параметри:

- психологічний: формування інтелектуально-пізнавальних, мотиваційно-емоційних, вольових і ціннісних аспектів, світоглядних і поведінкових характеристик студентів;

- дидактичний: засвоєння студентами українознавчих знань, умінь і навичок, необхідних для реалізації настанов національного виховання в повсякденному житті, професійній підготовці, суспільній роботі;

- виховний: формування громадянських (гуманістичних, естетичних, патріотичних) якостей особистості майбутніх учителів-філологів, їхньої соціальної активності.

У процесі проведення формувального експерименту керувалися такими принципами: цілісності осягнення педагогічного процесу, об'єктивності, дослідження явища у змінюванні та розвитку, поглибленого розгляду досліджуваної проблеми, єдності дослідження та виховання, комплексного використання методів дослідження.

Програма формувального експерименту включала використання певної системи форм і методів розвитку національної самосвідомості в експериментальних групах (психолого-педагогічні тренінги суб'єкт-суб'єктної взаємодії; залучення майбутніх учителів-філологів до поза аудиторної виховної, дослідно-пошукової діяльності українознавчого спрямування). Використання новітніх зорієнтованих методик (тренінги, диспути, викладання, рольові ігри, брейн-ринги, дослідження та захист творчих робіт, метод саморефлексії та ін.) дозволило зміцнити динаміку зростання всіх компонентів національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів.

Стимулювання пізнавальної діяльності здійснювалось за допомогою системи інтегративних пізнавальних завдань і логічно-структурних схем. Для роботи студентів упродовж експерименту розроблялись варіанти завдань, матеріали для самостійної та групової роботи, під час підготовки яких враховувалися задані умови, орієнтири, фактичний матеріал, результати педагогічних спостережень.

Зазначимо, що під час педагогічних спостережень за процесом формування національної самосвідомості в майбутніх учителів-філологів враховувалося положення про те, що особистість формується саме в активній творчій діяльності. Тому аналіз такої діяльності був основним джерелом інформації.

Так, особливого значення у формуванні національної самосвідомості студентів-філологів набула поза аудиторна виховна робота українознавчого спрямування (педагогічна та фольклорна практики, табірні збори та ін.), яка сприяла забезпеченню переходу студентів на вищий рівень сформованості цього базового утворення.

Бажаний результат досягається також у процесі наукової та навчально-дослідної роботи студентської молоді. Впродовж усього періоду експериментального дослідження нами широко впроваджувалися такі форми роботи: написання рефератів, оглядів, участь у дослідженнях кафедри, наукових конференціях, робота в пошукових товариствах. Теми наукових і пошукових досліджень були пов'язані з краєзнавством, українською історією, культурою та ін. Якісний і кількісний аналізи результатів експерименту здійснювався декількома методиками. Це дало змогу підвищити вірогідність результатів дослідницької роботи. Ми виходили з того, що педагогічне спостереження дає змогу своїм перебігом зафіксувати динамічні зміни у формуванні національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів. Іншим джерелом, яке дозволяло зафіксувати зміни, зумовлені впровадженням розробленої функціональної моделі, було проведення регулярного анкетування учасників експерименту. Соціологічні зрізи в експериментальних групах порівнювалися з відповідями, отриманими у контрольних групах. Нарешті, було здійснено виміри динаміки сформованості когнітивного рівня національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів методом тестування та опитування.

Зіставлення результатів формувального експериментів засвідчило, що спроектована функціональна модель забезпечує сприйняття й усвідомлення майбутніми вчителями-філологами духовних цінностей українського народу, спонукає до творчої діяльності щодо їх поширення та примноження.

Як свідчать експериментальні дані, зростання рівня сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів спостерігається і в контрольних, і в експериментальних групах. Проте його динаміка в контрольних групах не є суттєвою. Аналіз кількісних показників прояву сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів виявив суттєву динаміку її розвитку в експериментальних групах. Вдалося значно покращити сформованість національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів за показниками когнітивного критерію (високий і середній рівні - 81,8%).

Відбулися якісні зрушення в мотивації їхньої поведінки і відповідно простежується зростання емоційно-ціннісного (86,0%) та діяльно-практичного (63,3%) показників. Результати подані у табл. 1.

Таблиця 1. - Результати формування національної самосвідомості студентів (у %):

Критерії сформованості національної самосвідомості	Рівні сформованості національної самосвідомості студентів
	експериментальні групи	контрольні групи
	констатувальний зріз	контрольний зріз	констатувальний зріз	контрольний зріз
	вис.	сер.	низ.	вис.	сер.	низ.	вис.	сер.	низ.	вис.	сер.	низ.
когнітивний	14,2	33,9	51,9	27,8	54,0	18,2	13,1	32,7	54,2	13,5	33,7	52,8
емоційно-ціннісний	23,0	26,7	50,3	36,1	49,9	14,0	19,8	29,7	50,5	20,3	30,7	49,0
діяльнісно-практичний	11,8	19,1	69,1	21,6	41,7	36,7	10,3	25,0	64,7	10,9	29,7	59,4

Скориставшись математичними методами, ми визначили загальні рівні сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів. Ці рівні відображені в табл. 2 і на рис. 2.

Таблиця 2. - Результати формування національної самосвідомості студентів (у %):

Критерії сформованості національної самосвідомості

Рівні сформованості національної самосвідомості студентів

експериментальні групи

контрольні групи

констатувальний зріз

контро контр зріз

констатувальний зріз

контро контр зріз

вис.

сер.

низ.

вис.

сер.

низ.

вис.

сер.

низ.

вис.

сер.

низ.

середнє мат. (100%)

16,3

26,6

57,1

28,5

48,5

23,0

14,4

29,1

56,5

14,9

31,4

53,7

За результатами формувального експерименту збільшилася кількість майбутніх учителів-філологів з високим і середнім рівнями сформованості національної самосвідомості.

Так, в експериментальних групах показники сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів покращилися: високий рівень збільшився у 1,7 разів і склав 28,5%; середній рівень - у 1,8 і склав 48,5 %. Тоді як у контрольних групах ці показники залишилися майже незмінними.

Рис. 2. - Рівні сформованості національної самосвідомості студентів експериментальних груп за результатами та формувального експериментів:

В експериментальних групах значно зменшилася кількість студентів, у яких низький рівень сформованості національної самосвідомості. Показники низького рівня зменшилися в експериментальних групах на 34,1% або у 2,5 рази, а в контрольних - на 2,8% або у 1,1 разів.

Це сприяло посиленню ціннісних орієнтацій майбутніх учителів-філологів, зокрема пізнавальної та творчої діяльності з національного самостійного здійснення, самореалізації.

Збагачення змісту філологічної освіти національними цінностями сприяло зростанню вдвічі інтересу до неї в студентів, зазнало значної динаміки оволодіння майбутніми вчителями-філологами українознавчими знаннями, використання надбань української культури в шкільній практиці. 63,3% студентів, які брали участь у формувальному експерименті, під час педагогічної практики в школі поряд із традиційними темами широко проводять виховні заходи українознавчого спрямування. У контрольних групах цей показник складає відповідно 40,6%.

Позитивні зміни в розвитку національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів були досягнуті завдяки застосуванню розробленої методики, реалізованої у функціональній моделі, основними функціями якої є організаційна, інформативна, спонукальна та діяльна.

Вважаємо, що такі ознаки, як сформованість національної самосвідомості особистості, наявність необхідних знань з національної культури, здатність і потреба сприймати та перетворювати дійсність згідно з національними традиціями, уміння реалізувати свій досвід у педагогічній діяльності мають бути притаманні майбутнім учителям-філологам, оскільки на них покладається особлива відповідальність за виховання молодого покоління.

Результати нашого дослідження підтвердили ефективність функціональної моделі формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, що дає підстави для таких висновків:

1. Теоретичне вивчення проблеми дозволило констатувати, що наукові поняття „національна самосвідомість” і „формування національної самосвідомості особистості”, які знайшли всебічне висвітлення в філософській і психолого-педагогічній думці минулого й сучасності, виступають важливим ідеологічним атрибутом національного життя, провідним інструментом і водночас виявом самоідентифікації особистості зі своєю національною спільнотою. Однак аналіз наукових доробків засвідчив недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці педагогічної освіти.

Встановлено, що формування національної самосвідомості особистості є цілісним, довготривалим процесом, внаслідок якого формується складне соціально-психічне утворення особистості, яке є самоусвідомленням причетності до нації, готовністю сумлінно й творчо працювати на благо Вітчизни, зміцнювати єдність свого народу, Українську державу, спонукає до національної самореалізації.

Визначено, що виховання національної самосвідомості особистості відбувається протягом трьох етапів: етнічного самоусвідомлення, національно-патріотичного самоусвідомлення та державно-патріотичного самоусвідомлення.

На цьому підґрунті було доведено, що особливість виховання студентської молоді полягає в тому, що при відповідній роботі у студентів з низьким рівнем національної самосвідомості можуть одночасно формуватися риси, які відбивають як їх етнічне, так національно-патріотичне й державно-патріотичне самоусвідомлення.

2. Процес діагностики національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів набуває достовірності за умов використання критеріїв сформованості: когнітивного, емоційно-ціннісного та діяльно-практичного.

Визначення критеріїв дало змогу встановити рівні сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів:

- високий (свідома активно-позитивна діяльність);

- середній (ситуативно-позитивна діяльність);

- низький (слабка спонукально-позитивна діяльність);

- внести необхідні корективи до змісту та методики навчання, виховання майбутнього вчителя-філолога.

3. У ході експерименту був визначений фактичний стан сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, який засвідчив, що значна кількість (майже 42,9%) студентів є потужним патріотично налаштованим потенціалом, який повинен стати об'єктом цілеспрямованого педагогічного впливу, оскільки лише 16,3% респондентів можна назвати справді національно свідомими, які хочуть брати та беруть посильну участь у розвитку, зміцненні та утвердженні Української держави, її культури, мови.

4. Доведено, що процес формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів можна оптимізувати за умови:

- визначення та впровадження ефективних засобів удосконалення змісту філологічних дисциплін;

- обґрунтування методики, яка інтегрує навчальну та виховну функції в процесі набуття майбутніми педагогами філологічних знань;

- створення підґрунтя для практичного застосування набутих українознавчих знань у соціокультурній діяльності.

В ході експерименту з'ясовано можливості активізації виховного впливу предметів філологічного циклу на процес формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів та визначено найефективніші засоби (предмети), що сприяють розв'язанню проблеми.

5. У відповідності з виявленими педагогічними умовами:

- розвиток внутрішньої мотивації;

- формування українознавчих знань;

- поєднання навчальної та дослідно-пошукової діяльності студентів;

- включення їх у різноманітні види поза аудиторної діяльності українознавчого спрямування з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей;

- систематичне діагностування та корекція розвитку національної самосвідомості.

Теоретично обґрунтована та практично перевірена функціональна модель формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів. Вирішальним критерієм сформованості було визнано діяльно-практичний, тому що головним є не слова, заяви, наміри, декларації, а справи, реальне ставлення та конкретні вчинки патріота-громадянина. В зв'язку з цим розглядалися вміння, бажання, мотивація студентів брати участь у поза аудиторній виховній роботі українознавчого спрямування, тобто емоційно-ціннісне ставлення до неї. Доведено, що впровадження в ході експерименту визначених та обґрунтованих педагогічних умов ефективного формування українознавчих понять забезпечило підвищення когнітивного рівня сформованості національної самосвідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Експериментальна перевірка ефективності розробленої функціональної моделі формування національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів у аудиторній і поза аудиторній роботі зі студентами засвідчила позитивну динаміку зростання основних показників національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів, зокрема почуття національної спільноти й ідентичності, активного та зацікавленого ставлення до України як незалежної держави. Дослідно-експериментальним шляхом підтверджено, що інтенсивне засвоєння майбутніми вчителями-філологами українських національних цінностей і їх використання на практиці адекватно впливають на формування їхньої національної самосвідомості. За результатами формувального експерименту в експериментальних групах збільшилася кількість студентів із високим (у 1,7 разів) і середнім (у 1,8 разів) рівнями; значно зменшилася кількість студентів, у яких низький рівень сформованості національної самосвідомості (у 2,5 разів).

6. Розроблено методичні рекомендації для викладачів, використання яких сприяло підвищенню рівня професійної підготовки майбутніх учителів-філологів, розвитку їхньої активності щодо опанування українськими національними цінностями, творчого використання набутих знань, умінь і навичок, а, отже, засвідчило формування творчої, гармонійно розвиненої, толерантної особистості з високим рівнем національної самосвідомості, особистісних якостей і ціннісних орієнтацій, основою яких є національні й загальнолюдські цінності.

Аналіз проведеного дослідження дав змогу зробити висновки, що його методологія відповідає поставленій меті. Визначені завдання реалізовані. Гіпотеза дістала підтвердження.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї багатогранної проблеми. Подальші наукові пошуки можуть бути спрямовані на дослідження ефективності комплексного впливу психолого-педагогічних дисциплін вищого педагогічного навчального закладу на розвиток духовного світу особистості, їх виховного й розвивального потенціалу, дотримання наступності між ними. Перспективними видаються також дослідження впливу на формування національної самосвідомості сім'ї, засобів масової інформації та громадських організацій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Іванова А.В. До проблеми формування цінностей у молодіжному середовищі // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Психологія і педагогіка”. Випуск 3. “Ціннісні орієнтації молоді”. - Острог, 2002. - С. 22-28.

2. Іванова А.В. Дидактичні умови формування понятійного апарату в студентів // Нова педагогічна думка № 1-2. Рівне, 2003. - С. 33-36.

3. Іванова А.В. До проблеми формування українознавчих понять у практиці навчання студентів // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Психологія і педагогіка”. Випуск 4. - Острог, 2003. - C. 200-206.

4. Іванова А.В. Використання міжпредметних зв'язків у формуванні українознавчих понять // Наукові записки: Зб. наук. статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Випуск LI (51). - К: НПУ, 2003 - С. 74-80. вчитель етнічний студент

5. Іванова А.В. Психолого-педагогічні особливості підготовки майбутніх учителів до українознавчої роботи в школі // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск 221. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 53-57.

6. Іванова А.В. Педагогічні основи формування національної самосвідомості студентів засобами літератури // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. Спецвипуск № 1. - Рівне, 2005. - С. 101-107.

7. Фрідріх А.В. Національна самосвідомість студентської молоді: педагогічні проблеми формування та реалізації // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. Випуск № 3. - Рівне, 2006. - С. 78-81.

8. Іванова А.В. Українознавство як компонент національного виховання // Зб. наук. праць Міжнародного економіко-гуманітарого університету ім. академіка С. Дем'янчука “Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти”. - Рівне, 2002. - С. 253-255.

9. Фрідріх А.В. Критерії сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів-філологів // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Рівне, 2006. - С. 219-223.

10. Іванова А.В. Формування українознавчих понять: методичні рекомендації та завдання. Методична розробка для викладачів і студентів факультету української філології. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2003. - 47 с.

Размещено на Allbest.ru

...