Проблеми розвивального навчання молодших школярів в українській педагогічній науці (60-90 рр. ХХ століття)
Аналіз витоків ідей розвивального навчання в історії педагогіки. Сутність та тенденції наукових досліджень з розвивального навчання молодших школярів в педагогічній науці. Еволюція вітчизняних авторських концепцій розвивального навчання молодших школярів.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2013 |
| Размер файла | 50,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Протягом 70-х років в СРСР почали виникати підготовчі класи для дітей 6-річного віку при школах і дитячих садках, що було зумовлене складністю опанування учнями змісту 3-річної школи (А.М. Пишкало, М.В. Богданович, Н.Ф. Скрипченко, М.С. Вашуленко та ін.). Науковці лабораторії з "Проблем навчання і виховання дітей 6-річного віку" НДІ педагогіки МО України спільно з психологами, гігієністами, вчителями-практиками створювали принципово нове забезпечення для учнів початкових класів.
На основі аналізу і узагальнення праць українських учених виділено основні напрями досліджень 70-80-х років, у яких відображено ідеї розвивального навчання молодших школярів:
розвиток пізнавальної активності і самостійності; використання проблемних методів навчання: евристичної бесіди, дослідницького методу; формування у молодших школярів повноцінної навчальної діяльності; використання мотиваційного компоненту учіння; застосування диференційованих завдань з урахуванням рівнів готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу; дидактичні умови і засоби формування у молодших школярів загально-навчальних умінь і навичок.
Після проголошення реформи загальноосвітньої і професійної школи (1984) в українській школі з метою створення умов для всебічного розвитку молодших школярів був розширений і змінений зміст початкової освіти. Його склад тепер охоплював: цілеспрямоване формування навчальної діяльності (у програму вперше вводився розділ "Формування загально-навчальних умінь і навичок"); засвоєння знань, формування вмінь і навичок предметного змісту; формування соціальних і моральних знань, досвіду етичної поведінки; формування оцінної діяльності учнів.
Порівняльний аналіз публікацій щодо вивчення стану навчально-виховного процесу у 3-річній і 4-річній школі і запровадження в них ідей розвивального навчання дозволив зробити висновок про те, що вчителі 4-річної початкової школи були більш обізнаними і послідовними у запровадженні розвивальних методик.
В дослідженні зазначено, що в період 90-х років, в умовах незалежності Української держави, розпочався інтенсивний процес розробки власної законодавчої, теоретико-методологічної бази створення національної системи освіти. Перед ученими постають завдання освоєння нових теорій навчання і виховання, активного переосмислення надбань попереднього етапу розвитку радянської школи в контексті вимог нового часу, відкритості до зарубіжного досвіду, а головне - спрямованості навчально-виховного процесу на потреби особистісного розвитку учнів.
На основі аналізу напрацювань в законодавчій, теоретико-методологічній діяльності ми виділяємо такі підетапи у 90-х роках, здобутки яких позитивно вплинули на поширення ідей розвивального навчання:
1990-1993-і роки - теоретичне осмислення шляхів розвитку української системи освіти і розроблення Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), яка прийнята на першому з'їзді педагогічних працівників.
1994 - 1997-і роки - доопрацювання й прийняття оновленого тексту Закону України "Про освіту" (1996), Державних стандартів загальноосвітньої підготовки для 11-річної школи (1998).
1998-2000-і роки - підготовка і прийняття Верховною Радою України Закону "Про загальну середню освіту" (1999), у якому метою шкільної освіти визначено розвиток особистості - інтелектуальний, соціальний, фізичний; перехід до 12-річної школи. Протягом двох років українські вчені створили Державні стандарти початкової освіти (2000), у яких зазначено, що її основною метою є розвиток і саморозвиток дитячої особистості у різних видах діяльності.
Методологічним підсумком розвитку української освіти за роки незалежності стала "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті", де метою держави у розвитку освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України.
В результаті теоретичного аналізу низки концепцій ("Концепції школи першого ступеня навчання" (1991), "Концепції гуманізації загальної середньої освіти" (1999), "Концепції середньої освіти (12-річна школа)" (2000) зроблено висновок про те, що за роки незалежності в Україні, крім нормативно-правової бази розвитку національної системи освіти, обґрунтовані нові цілі, зміст і методичне забезпечення стосовно діяльності початкової школи. Це передбачає розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей; інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток; формування бажання й уміння вчитися.
Зокрема, в "Концепції гуманізації загальної середньої освіти" обґрунтовано перехід школи від інформаційної до розвивальної, діяльнісної моделі навчання; у "Концепції середньої освіти (12-річна школа)" окреслено завдання різнобічного розвитку індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб, формування у школярів бажання і вміння вчитися, вироблення умінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Пріоритетним визначено взаємозв'язок загально-навчальних, розвивальних, виховних, оздоровчих функцій шкільної освіти.
В зв'язку з цим наведено низку положень, які засвідчують нові підходи в українській дидактиці і методиці до реалізації розвивального навчання: цілісний і неперервний педагогічний вплив на особистість дитини завдяки постійному взаємозв'язку змістового, операційного і мотиваційного компонентів урочної і позаурочної діяльності в системі початкової освіти; створення найсприятливіших умов для інтенсивного розвитку тих здібностей і якостей дитини, що перебувають у стадії формування. Зроблено висновок, що українським вченим слід прагнути до розвивальної спрямованості всієї системи початкової школи в умовах її варіативності.
У дослідженні проаналізовано, яким чином у Державних стандартах початкової освіти (2000) знайшли подальший розвиток цілі, завдання і дидактичні вимоги щодо розвивальної спрямованості початкової ланки у нових соціально-педагогічних умовах.
На основі аналізу спеціальних досліджень визначено особливості дидактичних досліджень з розвивального навчання молодших школярів протягом 90-х років. Цей процес характеризує: розширення тематичного і кількісного діапазону досліджень з діяльнісного, мотиваційного і емоційного компоненту навчання: уміння вчитися, різні аспекти диференційованого підходу, мотиваційна готовність учнів до активної участі у процесі пізнання, розвиток пізнавальних інтересів, емоційно-естетичної сфери, активності і творчих здібностей молодших учнів, інтеграція змісту навчання, способи організації розвивального навчання на різних уроках (Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, Л.В. Варзацька, І.С. Волощук, З.В. Друзь, В.Р. Ільченко, С.І. Жупанин, О.Я. Савченко, Г.С. Тарасенко та ін.).
В дисертації проаналізовано тенденцію створення альтернативних шкіл, як вияв можливості одержання якісної початкової освіти для дітей в умовах її варіативності.
Визначено, що з середини 90-х років починаються пошуки різних шляхів особистісно орієнтованого навчання, спрямованого на підготовку розвиненої, вихованої особистості, для якої знання, уміння, навички є засобом розвитку, саморозвитку, життєтворчості. Яскравим виявом розвивальної спрямованості навчально-виховного процесу є авторські школи 90-х років відомих українських педагогів М.П. Гузика (м. Іллічівськ) і М.І. Чумарної (м. Львів), мета яких - цілісний підхід до виховання і розвитку дитячої особистості.
В розділі визначено, що соціально-педагогічний контекст розвитку загальної середньої і початкової освіти у 90-і роки сприяв активізації наукового інтересу до проблеми розвивального навчання, надав цьому напряму статус обов'язкової умови якісного навчально-виховного процесу в сучасній початковій школі.
У загальних висновках викладено основні результати дослідження проблеми розвивального навчання молодших школярів в українській педагогічній науці (1960-1990 рр.), розкрито еволюцію і внесок вітчизняних авторських концепцій розвивального навчання, проаналізовано тенденції і узагальнено результати наукових досліджень з розвивального навчання в контексті реформування початкової освіти протягом 70-90-х років ХХ століття.
Висновки
Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати:
1. Проблема розвивального навчання має глибоке історичне коріння. ЇЇ витоки - у педагогічній спадщині видатних педагогів гуманістів ХVII - XIX століття - Я.А. Коменського, Ж. - Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега. У їх працях закладено основи дидактики початкової школи, визначено її цілі, вимоги до відбору змісту, методів навчання, ролі вчителя і учнів у цьому процесі. Центральною ідеєю дидактичної спадщини цих учених є взаємозв'язок навчання і розвитку, який ґрунтувався переважно на принципах природовідповідного навчання і активної діяльності учнів. У теорію і практику розробки ідеї взаємозв'язку навчання і розвитку школярів кожен з цих педагогів вніс значний вклад.
Надзвичайно важлива роль в утвердженні і запровадженні ідей розвивального навчання належить засновнику вітчизняної наукової педагогіки К.Д. Ушинському. У створеній ним дидактиці і методиці початкового навчання визначено вимоги до здійснення розвивального навчання: відбір змісту, який має бути корисним і моральним; врахування психофізіологічних і суб'єктивних умов, з якими має співвідноситися методика: своєчасність, поступовість, самодіяльність учнів, узгодження з їх можливостями, задоволення дітей від успішної діяльності, прагнення до активності тощо.
Історико-графічне вивчення проблеми показує, що проблемі розвитку молодших школярів у навчальному процесі належало провідне місце у науковій і педагогічній діяльності українських педагогів, які відроджували національну школу у перші десятиліття ХХ століття. У педагогічній діяльності С.Ф. Русової, Т.Г. Лубенця, Я.Ф. Чепіги, О.Ф. Музиченка відбилися найкращі надбання гуманістичної педагогіки попередніх століть і особливо реформаторський рух у зарубіжній педагогіці початку ХХ століття. Спираючись на ці ідеї і власні теоретичні і експериментальні дослідження, ці педагоги розробили теоретичні і практичні засади розвитку української початкової школи у нових соціальних умовах. Для сучасної теорії розвивального навчання у початковій школі зберігають своє значення обґрунтовані ними положення щодо необхідності раннього розвитку дитини, цілеспрямованого формування умінь спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, оволодіння найпростішими дослідницькими процедурами, розвиток інтуїції, уяви, застосування практичних задач; особистісного підходу до дитини; оволодіння вчителями методиками індивідуалізації навчання, знання ними психофізіологічних засад дитячого розвитку.
2. Проаналізовано висвітлення у наукових джерелах сутності взаємозв'язку навчання і розвитку. Л.С. Виготський обґрунтував основні положення цієї теорії: наявність двох рівнів розвитку дитини: актуального і найближчого, необхідності спрямованості навчання у зону її найближчого розвитку. Вчений підкреслював, що лише те навчання є розвивальним, яке випереджає актуальний розвиток дитини, тому розвивальна педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день її розвитку. Ці теоретичні положення взаємозв'язку навчання і розвитку становлять основу сучасного розуміння сутності розвивального навчання.
3. У дослідженні проаналізовано еволюцію вітчизняних авторських систем розвивального навчання протягом другої половини ХХ століття. На основі вивчення джерельної бази встановлено, що виникнення і розвиток трьох систем розвивального навчання у вітчизняній дидактичній і психологічній науці тісно пов'язане із реформуванням початкової освіти. У цьому процесі дві психолого-дидактичні концепції завдяки співпраці з дидактами і методистами початкового навчання оформились у різні системи розвивального навчання: перша - загально-розвивальна дидактична система за концепцією Л.В. Занкова, друга - на засадах діяльнісного підходу - Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова. Третя - це самобутня система В.О. Сухомлинського, у якій розроблено і втілено у педагогічну практику цілісний підхід до розвивального навчання молодших школярів у різних видах діяльності, який ґрунтується на загально-розвивальному, діяльнісному, особистісному і емоційному підходах.
Зіставлення наукових засад системи Л.В. Занкова і Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова показує, що вони випливають з концепції Л.С. Виготського про сутність розвитку дитини, провідну роль навчання у цьому процесі. Однак змістовне наповнення цих систем суттєво відрізнялося. Як засвідчує аналіз матеріалів дискусій між цими науковими школами, розбіжність полягає у різному ставленні вчених до формування теоретичного мислення і навчальної діяльності школярів.
4. У системі Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова, яка розвивалась в руслі теорії про типи провідної діяльності, ставилося завдання сформувати у молодших школярів повноцінну навчальну діяльність, розвинути теоретичне мислення. У 90-х роках В.В. Давидов суттєво доповнює теоретичні засади даної системи, поєднуючи її застосування з потребами гуманізації початкової освіти. У контексті нового часу цей аспект набуває особистісно орієнтоване спрямування. Поширенню розвивального навчання в українській початковій школі сприяє активна діяльність центрів розвивального навчання у м. Харкові, у яких розробляються програми і підручники з окремих предметів, проводиться перепідготовка вчителів. В умовах зміни цілей, змісту і методичного забезпечення початкової освіти на початку ХХІ століття теоретичні положення цих систем зберігають своє значення, однак підручникове забезпечення вимагає відповідних змін у зв'язку із запровадженням державних стандартів початкової освіти.
5. У педагогічній теорії і практиці В.О. Сухомлинського створено цілісну систему розвивального навчання молодших школярів, яка побудована на принципах гуманізації, природовідповідності, демократизації життєдіяльності дитини, цілеспрямованого всебічного розвитку її пізнавальних, фізичних і духовних сил. У цій системі практично враховано ідеї Л.В. Виготського і його послідовників про провідну роль навчання. В.О. Сухомлинський організував навчання молодших школярів як загально-розвивальний, діяльнісний, особистісно орієнтований процес.
Система розвивального навчання за В.О. Сухомлинським відрізняється розробкою оригінальних організаційних форм його здійснення ("Школа під голубим небом", "Школа радості", "Кімната казок" та ін.), створенням розвивального і виховуючого середовища, формуванням усіх пізнавальних процесів дитини.
Вивчення праць педагога і досліджень про його спадщину засвідчують, що ним було теоретично і практично розроблено новий, продуктивний напрям розвитку пізнавальних сил, почуттів, емоцій молодших школярів у процесі літературної творчості на основі побаченого, прочитаного. Цей напрям, як показує аналіз педагогічної літератури, нових підручників знайшов належне застосування у сучасній 4-річній школі.
6. Ретроспективний аналіз стану дослідження проблем розвивального навчання молодших школярів у 70-80-х роках дозволяє визначити суттєві особливості соціального і педагогічного контексту, у якому відбувався цей процес в Україні: нарощування психологічних і загальнодидактичних знань про необхідність реалізації розвивальної функції шкільного навчання, соціальні вимоги до реформування школи, що найбільше захопило початкову ланку, у якій за цей період двічі змінювався зміст і тривалість навчання.
На основі аналізу і узагальнення праць українських учених у 70-80-х роках визначено основні напрями і результати дидактичних досліджень з проблеми розвивального навчання молодших школярів: розвиток їх пізнавальної активності і самостійності; вивчення розвивальних можливостей методів проблемного навчання; формування загально-навчальних умінь і навичок, прийомів мислення; мотивація учіння, емоційний розвиток та ін.
Найбільш помітним доробком є дисертаційні дослідження, монографії, статті з розвитку пізнавальної активності і самостійності молодших школярів. В контексті діяльнісного підходу плідно розроблялися різні методики формування загально-навчальних умінь, пізнавальних інтересів тощо. Помітними були напрацювання щодо методик застосування диференційованого підходу. Однак, майже не досліджувалися питання особистісного розвитку, творчих здібностей, уяви, врахування індивідуальних відмінностей учнів у розвивальному навчанні.
7. Законодавчий і концептуальний контекст розвитку української освіти у 90-х роках сприяв утвердженню цінностей особистісного розвитку. Тому протягом 90-х років посилилась увага вчених до тем з мотиваційного, творчого і особистісного розвитку молодших школярів. Саме цим проблематика зазначеного періоду суттєво відрізнялась від попереднього.
Нові можливості розвивального навчання молодших школярів створено в процесі запровадження методу інтеграції як у відборі змісту, так і в організаційній побудові навчального процесу. На цих засадах підготовлено нове покоління інтегрованих підручників і навчальних посібників для І-IV класів, у яких створено сприятливі передумови для взаємопов'язаного формування в учнів мислення, мовлення, уяви та ін.
Отже, вивчення стану дослідження і впровадження ідей розвивального навчання дозволяє стверджувати, що ця проблема є значимою для різних періодів і освітніх систем початкової освіти; в українській педагогічній науці накопичено вагомі результати, які позитивно вплинули на практику модернізації початкової школи.
Розглянута нами тема не вичерпує усіх аспектів складної багатогранної проблеми розвивального навчання молодших школярів. Для подальших досліджень вважаємо доцільним аналіз ґенези ідей розвивального навчання в контексті наступності і перспективності з дошкільною і середньою ланками, виокремлення для спеціального історико-педагогічного аналізу проблеми розвитку молодших школярів в інших видах діяльності (позаурочній, позашкільній тощо). Цікавим видається вивчення сучасного зарубіжного досвіду теорії і практики розвивального навчання у початкових школах різних освітніх систем.
Література
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:
1. Замашкина О.Д. Некоторые вопросы историко-педагогических проблем содержания начального образования в Украине. Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Педагогічні проблеми сучасної школи. - м. Ізмаїл. - Вип. № 2. - 1997. - 64 с., С.21-24.
2. Замашкіна О.Д. Виховання особистості на засадах загальнолюдських цінностей як історико-педагогічна проблема. Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - м. Ізмаїл. - Вип. № 4. - 1998. - 202 с. - С.38-42.
3. Замашкіна О.Д. Етнопедагогіка про роль родини в розвивальному навчанні дітей. Збірник наукових праць (педагогічні науки). Вип. ІІ, м. Херсон, 1998. - 258 с. - С.57-61.
4. Замашкіна О.Д. Ідеї розвивального навчання в контексті історико-педагогічної європейськоі думки. - Матеріали науково-практичної конференції на тему: "Розвиток освіти і культури України в ХVII - XIX ст. " (22-23 листопада 1999 р.), м. Глухів: ГДПІ, 1999. - 64 с. - С.28-30.
5. Замашкіна О.Д. Я.А. Коменський про розвиток дитячої особистості // Початкова школа. - № 3. - 2000. - с.47-50.
6. Замашкіна О.Д. Ідея розвивального навчання в європейській та українській педагогіці (XVII - XIX ст.). Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - м. Ізмаїл. - Вип. № 8. - 2000. - 216 с. - с.56-62.
7. Замашкіна О.Д.С. Русова про навчання й розвиток дітей молодшого шкільного віку. Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди. - Вип. № 1. - Переяслав-Хмельницький, 2001. - 201 с. - С. 190-198.
8. Замашкіна О.Д. Ідеї розвивального навчання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - № 10. - 2001. - С.74-77.
9. Замашкіна О.Д. Розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського. Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди. -
Вип. № 8. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - 260 с. - С.247-256.
10. Замашкіна О.Д. К.Д. Ушинський про взаємозв'язок навчання і розвитку молодших школярів // Початкова школа. - № 4. - 2004. - с.41-44.
11. Замашкіна О.Д. Еволюція систем розвивального навчання молодших школярів в 1960-1990 рр. // Шлях освіти. - № 3. - 2004. - С.48-53.
12. Замашкіна О.Д. Ідеї розвивального навчання молодших школярів у педагогічних дослідженнях 70-80-х років // Початкова школа. - № 7. - 2004. - С.49-52.
Анотації
ЗАМАШКІНА О.Д. Проблеми розвивального навчання молодших школярів в українській педагогічній науці (60-90 рр. ХХ століття) - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
В дисертації вперше на основі системного ретроспективного аналізу вивчено і теоретично узагальнено стан дослідження проблеми розвивального навчання молодших школярів в 60-90-х роках ХХ століття; показано розвиток ідей розвивального навчання в українській педагогічній науці і практиці початкової школи. В роботі проаналізовано сутність терміну "розвивальне навчання"; вивчено еволюцію авторських систем розвивального навчання, встановлено їхні теоретичні засади: загально-розвивальної системи початкового навчання за концепцією Л.В. Занкова, діяльнісного підходу у формуванні повноцінної навчальної діяльності молодших школярів за концепцією Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова; цілісної системи розвитку молодших школярів у педагогічному доробку В.О. Сухомлинського; проведено порівняльний аналіз зазначених систем розвивального навчання та визначено шляхи і засоби його організації. Проаналізовано розвиток педагогічних ідей щодо розвивального навчання молодших школярів українською дидактичною школою у 70-90-х роках ХХ століття. Розширено і конкретизовано науковий аналіз історико-педагогічних умов, у яких відбувалось дослідження і запровадження розвивального навчання протягом 90-х років.
Ключові слова: розвивальне навчання, взаємозв'язок навчання і розвитку, загально-розвивальна система початкового навчання за концепцією Л.В. Занкова, діяльнісний підхід за концепцією Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова, цілісна система розвитку молодших школярів за концепцією В.О. Сухомлинського; українська дидактична школа 70-90-років ХХ століття; реформування початкової освіти.
Замашкина О.Д. Проблемы развивающего обучения младших школьников в украинской педагогической науке (60-90 гг. ХХ столетия) - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Kиевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.
В работе впервые на основе системного ретроспективного анализа изучено и теоретически обобщено состояние исследования проблемы развивающего обучения младших школьников в 60-90-х годах ХХ столетия; показано развитие идей развивающего обучения в украинской педагогической науке и практике начальной школы. На основе изучения и анализа трудов украинских и зарубежных педагогов и психологов, научной и учебно-методической литературы показано, что идея развивающего обучения представляет собой прогрессивное и актуальное по содержанию педагогическое явление, изучение которого связано с утверждением личностно ориентированной парадигмы образования.
На основе системного историко-педагогического анализа определены этапы формирования педагогического знания о взаимосвязи обучения и развития младших школьников:
І - конец XVII - первая половина XIX столетия. На основе анализа трудов выдающихся западноевропейских педагогов-гуманистов: Я.А. Коменского, Ж. - Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцци, А. Дистервега выделены принципы дидактики начального обучения, среди которых основными являются природосообразность, направленность содержания, методов и приемов обучения на развитие природных сил и способностей детей, достижение высокого уровня развития их познавательных возможностей. В конце этого периода идеи развития детей в процессе обучения усилены методикой психологического изучения детей.
ІІ этап - вторая половина ХІХ - начало ХХ столетия характеризуется как время яркого воплощения и дальнейшего развития идеи взаимосвязи обучения и развития младших школьников в педагогическом наследии К.Д. Ушинского и его последователей.
ІІІ этап - начало ХХ - 50-е гг. ХХ столетия. Идеи взаимосвязи обучения и развития младших школьников находились в центре внимания украинских педагогов С.Ф. Русовой, Т.Г. Лубенца, Я.Ф. Чепиги, А.Ф. Музыченко, которые обогатили украинскую дидактику положениями о природном развитии ребенка, определили культурно-исторические основы начального обучения, пути развития национальной украинской школы, в которой необходимо совершенствовать все природные способности ребенка, способствовать его гармоническому развитию, учитывать индивидуальные особенности; строить обучение на основах природосообразности и культуросообразности.
Проанализированы концепция Л.С. Выготского и его идеи об определяющей роли обучения в развитии ребенка, которые дали толчок возникновению и развитию психолого-педагогических исследований в сфере развивающего обучения.
На основе изучения психологической и педагогической литературы установлено, что в 80-х годах ХХ столетия произошло размежевание научных подходов в исследовании данной проблемы ввиду разного понимания соотношения процессов усвоения знаний и развития младших учеников: теория развивающего обучения (Л.В. Занков, Г.С. Костюк, Н.А. Менчинская и др.) и деятельностной теории обучения (Д.Б. Эльконин, В.В. Давыдов, П.Я. Гальперин, А.Н. Леонтьев и др.).
Анализ педагогического наследия В.А. Сухомлинского и трудов сухомлинистов позволяет утверждать, что ученым создана целостная педагогическая система разностороннего развития младших школьников в условиях массовой общеобразовательной школы.
В исследовании выделены два периода в разработке украинскими дидактами проблемы развивающего обучения в 70-90-х гг. ХХ столетия.
Первый - 70-80-е годы. В этот период происходили изменения в содержании общего среднего образования, которые сопровождались усилением роли дидактической теории в обосновании содержания и методики учебно-воспитательного процесса, что подтверждают направления научных исследований: развитие познавательной активности и самостоятельности младших школьников; изучение дидактических условий реализации развивающих возможностей методов проблемного обучения; формирование общеучебных умений и навыков, приемов мышления, мотивация учения. Однако почти не исследовалось формирование контрольно-оценочных умений и навыков, развитие творческих способностей детей в разных условиях обучения.
Второй - 90-е годы - является многоаспектным, продуктивным периодом в исследовании проблемы развивающего обучения и внедрения идей развития личности младших школьников в педагогический опыт. В этот период проявились новые тенденции взаимосвязи идей развивающего обучения с проблемой интеграции и вариативности содержания начального образования, создания на их основе новых учебников, активное участие учителей в разработке программ и методических пособий развивающего характера.
Ключевые слова: развивающее обучение, взаимосвязь обучения и развития, общеразвивающая система начального обучения по концепции Л.В. Занкова; деятельный подход по концепции Д.Б. Эльконина - В.В. Давыдова, целостная система развития младших школьников в наследии В.А. Сухомлинского, реформы начального образования.
Olga Zamashkina. The problems of elementary school pupils' educational development in ukrainian Pedagogic in 60-90 years of XX-th century. - Manuscript
The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.01 - the Theory and History of Kyiv national University named Taras Shevchenko, Kyiv, 2005.
The paper is focused on the research of elementary school didactics development (60-90 years of XX-th century) and the main point of scientific research tendencies of elementary school pupils' educational development in ukrainian didactics school. The complex of historical and pedagogical analysis of the problem of elementary school pupils' educational development in 60-90 years of XX-th century has been firstly made in native Pedagogic. The psychological substance of the term "educational development" has been investigated; the evolution of author's systems of educational development has been cleared up and their theoretical principles were defermined, that is the general developed system of elementary education by L. V. Zankova's idea; active approach in the formation of valuable elementary school pupils' action by D.B. Elkonin - V.V. Davidov's ideas; an integral system of elementary school pupils' development by V. O. Sukchomlinsky; the comparative analysis of above-mentioned systems of education development and some ways and means of their organization has been investigated.
Different approaches of the pedagogical ideas' development to the problem of elementary school pupils' educational development ukrainian didactic school in 70-90 years of XX-th century have been analyzed. The scientific analysis of the historical and pedagogical conditions where the research of the problem in 90-th years has been investigated, was enlarged and concretized.
Key words: education development, correlation of education and development, a general developed system of elementary education by L.V. Zankova's idea, elementary school pupils' action by D.B. Elkonin - V.V. Davidov, an integral system of elementary school pupils' development by V.O. Sukchomlinsky.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Суть, передумови, етапи становлення системи розвивального навчання молодших школярів. Фактори, що впливають на особливості розвитку навчання учнів. Науковий аналіз впровадження ідей розвивального навчання у сучасну педагогічну практику початкової освіти.
курсовая работа [74,0 K], добавлен 26.08.2014Сутність розвивального навчання. Розвивальні технології навчання. Педагогічні ідеї М. Корфа щодо вдосконалення розвивального навчання в школі. Методологічний аналіз систем розвивального навчання. Технологія розвивального навчання Ельконіна – Давидова.
курсовая работа [302,5 K], добавлен 02.08.2012Наукові основи проблеми розвивального потенціалу методів навчання, дидактична сутність словесних методів навчання як педагогічна проблема. Бесіда як метод навчання молодших школярів. Забезпечення розвивального потенціалу бесіди у навчальному процесі.
магистерская работа [204,2 K], добавлен 23.11.2009Поняття, сутність, проблеми та основні технології розвивального навчання у педагогічній теорії і практиці. Розвивальний компонент сучасного уроку в початкових класах. Питання реалізації принципу розвивального навчання у масовому педагогічному досвіді.
дипломная работа [185,9 K], добавлен 23.07.2009Ідеї системи розвивального навчання. Розвиток мислення, пам'яті та уяви в системі розвивального навчання. Становлення ідеалу як основного життєвого принципу в системі розвивального навчання. Зрушення в характеристиках самооцінки та самовідношенні учнів.
курсовая работа [70,6 K], добавлен 22.11.2015Ретроспективний аналiз проблеми розвивального навчання та реалiзацiї концепцiї сучасних технологiй освiти. Експериментальне дослiдження iндивiдуальних особливостей розвитку молодшого школяра в результатi використання засобiв розвивального навчання.
курсовая работа [415,4 K], добавлен 15.02.2015Освітня система-соціальний інститут, створений для цілеспрямованого формування особистості. Розвиток творчої особистості. Початківці технології розвивального навчання та результати їх досліджень. Способи реалізації технології розвивального навчання.
курсовая работа [75,1 K], добавлен 11.11.2008Виникнення системи розвивального навчання і етапи її становлення. Концептуальні положення та принципи системи В.В. Ельконіна і Д.Б. Давидова, нестандартні форми навчання, нові освітні технології. Моніторинг якості освіти у класах розвивального навчання.
курсовая работа [92,2 K], добавлен 29.11.2011Проблема взаємозв’язку навчання та розвитку учнів у психолого-педагогічній літературі. Сутність та зміст навчання в загальноосвітньому закладі. В.О. Сухомлинський про роль навчання в розвитку дітей. Головні особливості системи розвивального навчання.
курсовая работа [88,9 K], добавлен 28.02.2012Проблема художньо-естетичного виховання у педагогічній науці. Особливості процесу навчання молодших школярів. Ритм як основна складова музично-ритмічного виховання. Використання вправ на уроках музики в початкових класах та позакласній виховній роботі.
курсовая работа [519,6 K], добавлен 03.11.2009Однією з найрезультативніших технологій формування компетентностей учня вважається технологія модульно-розвивального навчання, засобом реалізації якої є лекційно-практична форма. Модульна система викладання математики в Козівській гімназії ім. В. Герети.
курсовая работа [477,5 K], добавлен 22.05.2008Питання формування мотивації в психолого-педагогічній науці. Роль мотивації учнів у навчанні. Принципи, що формують позитивну мотивацію. Методика формування позитивних мотивів в початковій школі. Формування в учнів позитивного ставлення до навчання.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 25.06.2009Самостійна робота учнів як метод навчання. Самостійність як джерело активізації учіння молодших школярів. Формування в учнях початкових класів досвіду пошукової діяльності. Психолого-педагогічні передумови організації самостійної роботи молодших школярів.
курсовая работа [191,5 K], добавлен 23.07.2009Метання як один із видів легкої атлетики, його особливості та вплив на фізичний розвиток школярів. Теоретичне обґрунтування та розробка методики навчання молодших школярів метанню малого м'яча на основі цілісності метального руху, оцінка її ефективності.
дипломная работа [107,2 K], добавлен 14.07.2009Особливості розробки загальних положень і рекомендацій у врахуванні індивідуальних особливостей учнів. Поняття індивідуалізації навчання, основна мета. Етапи організації індивідуального підходу до навчання молодших школярів, побудова системи виховання.
курсовая работа [97,0 K], добавлен 02.08.2012Проблема педагогічної занедбаності молодших школярів в психолого-педагогічній літературі. Системний підхід до її подолання в процесі навчання. Підвищення рівня успішності педагогічно занедбаних школярів шляхом використання ефективних дидактичних підходів.
магистерская работа [1,5 M], добавлен 14.07.2009Особливості позитивної мотивації навчання молодших школярів. Вишивка, як засіб формування позитивної мотивації навчання. Аналіз досвіду вчителів початкової школи. Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів.
курсовая работа [213,4 K], добавлен 08.12.2010Методичний аспекти навчання української мови. Сутність інтерактивного навчання в педагогічній науці та практиці. Методика формування комунікативних умінь молодших школярів під час вивчення прикметника. Система вправ з формування комунікативних умінь.
курсовая работа [89,7 K], добавлен 10.04.2019Дослідження проблеми формування пошукової навчально-пізнавальної діяльності на різних етапах розвитку педагогіки. Використання вчителем бесіди із запитаннями, засобів наочності, самостійної роботи для активізації інтересу молодших школярів до навчання.
дипломная работа [979,2 K], добавлен 02.08.2012Суть, мета та завдання позаурочної роботи з трудового навчання, її місце та значення в сучасній школі, принципи та форми організації. Основні види трудової діяльності в позаурочній роботі молодших школярів, дослідження ступеню її впливу на дітей.
курсовая работа [67,6 K], добавлен 15.06.2010
