Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИКОНАЛА:

СЕМЧЕНКО НАДІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 20051. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми. Нові реалії освіти відповідно до вимог Болонського процесу вимагають підготовки вчителя, здатного створювати оптимальні умови для розвитку кожної особистості, максимально враховувати її індивідуальні інтереси, сприяти розвитку в учнів високоморальних якостей, які дозволяють їм стати активними повноправними громадянами своєї держави та самореалізуватися як особистості. А це, у свою чергу, обумовлює необхідність формування у вчителя системи лідерських якостей, завдяки яким він зможе приймати своєчасні самостійні рішення, переконувати учнів у правильності своєї позиції, вести їх за собою на шляху досягнення поставлених цілей, ефективно взаємодіяти з батьками школярів і колегами.

Про необхідність формування у педагогів лідерських якостей вказується й у „Національній доктрині розвитку освіти”. Так, у цьому освітньому документі зазначається, що однією з необхідних передумов модернізації освіти є „виховання лідерів у цій сфері”.

Тому сформовані лідерські якості повинні стати однією з основних складових професійної компетентності сучасного педагога. Однак у реальному житті умови, необхідні для формування лідера, творчої, духовно-моральної особистості педагога або відсутні зовсім, або далеко не завжди забезпечені необхідним якісним змістом. Отже, професійний розвиток майбутніх учителів у багатьох вимірах передбачає сьогодні насамперед переосмислення самого змісту освіти, його структури, форм організації з виходом на завдання формування лідерських якостей.

Проблема підготовки вчителя традиційно займала і займає одне з провідних місць у науково-педагогічній літературі. Так, специфічні особливості та закономірні основи навчального процесу у вищому навчальному закладі було висвітлено у працях А. Алексюка, С. Архангельського, И. Галузинського, М. Євтуха, С. Золотухіної, Д. Зюзіна, Л. Семушкіної та ін.

Науково-теоретичні проблеми професійної підготовки майбутніх педагогів розглядались у працях О. Абдулліної, Ф. Гоноболіна, В. Ільїна, Н. Кузьміної, І. Огороднікова, М. Рубінштейна, С. Фридмана, О. Щербакова.

Різні аспекти проблеми педагогічного професіоналізму було розкрито в наукових роботах А. Бойко, В. Євдокимова, І. Зязюна, Л. Кондрашової, В. Лозової, О. Мороза, В. Пасинок, І. Прокопенка, Г. Троцко, Ю. Турчанінової та ін. Розробці професіограми вчителя були присвячені дослідження Ю. Алфьорова, Ю. Кожухова, Є. Косовського, Л. Подимової та ін. Проблема формування педагогічної культури майбутніх фахівців вивчалася в працях Т. Білоусової, О. Бондаревської, І. Гребєннікова, В. Гриньової, І. Ісаєва та ін. Психологічні аспекти професійної праці було проаналізовано в наукових працях І. Кулагіної, Є. Лінова, А. Маркової, Л. Мітіної, В. Якуніна, Т. Яценко та ін.

У науково-педагогічній літературі ґрунтовно досліджувалися такі компоненти професійної підготовки майбутніх учителів: формування у студентів готовності до виконавсько-мовленнєвої діяльності (А. Капська), розвиток комунікативних умінь (Л. Гапоненко, М. Ерастов, В. Кан-Калік, В. Радул, Л. Савенкова, І. Страхова), формування професійної спрямованості, педагогічного мислення (В. Буряк, М. Кашапов, Л. Кондрашова), розвиток творчих здібностей (М. Вайновська, Л. Ведерникова, Н. Тарасевич), формування педагогічної майстерності студентів у позааудиторній діяльності (Л. Кондрашова, Т. Сущенко) та ін.

Високо оцінюючи значущість проведених досліджень з проблеми професійної підготовки вчителя, треба зазначити, що проблема формування лідерських якостей студентів вищих навчальних закладів у позааудиторній діяльності не була темою окремого наукового дослідження. Однак результати аналізу наукової літератури, матеріалів преси, державних документів з проблем освіти, результати констатуючого експерименту свідчать про те, що загострилась суперечність між потребами суспільства у педагогічних лідерах високого рівня, з одного боку, та реальним ступенем розвиненості в майбутніх учителів лідерських якостей, недостатньою теоретичною і методичною розробкою цієї наукової проблеми, з іншого боку, що й обумовило тему дисертаційного дослідження „Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану дослідження кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за темою „Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності”. Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні від 23 грудня 2003 року, протокол № 10.

Об'єктом дослідження є процес професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності.

Мета дослідження - розробити, науково обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що формування лідерських якостей буде ефективним за таких умов:

урахування специфіки формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності;

розвитку в майбутніх учителів стійкої мотивації до формування якостей лідера;

стимулювання рефлексивного ставлення до процесу формування лідерських якостей;

здійснення постійного моніторингу рівня сформованості у студентів лідерських якостей.

Завдання дослідження:

проаналізувати стан розробки проблеми в психолого-педагогічній літературі з метою уточнення теоретичних основ формування лідерських якостей майбутніх учителів;

визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування лідерських якостей студентів вищих педагогічних закладів освіти у позааудиторній діяльності;

експериментально перевірити ефективність реалізації педагогічних умов формування у студентів лідерських якостей;

розробити науково-методичні рекомендації щодо підвищення ефективності формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності.

Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу педагогічних явищ і процесів, теорії наукового пізнанння, управління і освітнього менеджменту, концептуальні положення психології та педагогіки про детермінуючу роль діяльності в організації професійної підготовки студентів, формуванні особистості майбутнього вчителя, принцип єдності теорії і практики, основні положення розвитку національної освіти, зазначені в Конституції України, Законі України „Про освіту”, Законі „Про вищу освіту”, цільовій комплексній програмі „Учитель”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти та інших законодавчих і нормативних документах.

Теоретичну основу дослідження складають ідеї класиків педагогіки з питань визначення специфічних особливостей професійної діяльності педагога (А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Шацький), загально-педагогічні положення про формування особистості вчителя (А. Бойко, В. Гриньова, К. Дурай-Новакова, А. Капська, І. Прокопенко, Г. Троцко, Г. Шевченко), теорія лідерства (В. Каменська, Р. Кричевський, Б. Паригін, О. Романовський), психолого-педагогічні праці про розвиток особистості та роль діяльності у цьому процесі (І. Кон, О. Леонтьєв, В. М'ясищев), роботи з організації і впровадження активних форм навчання (О. Гойхман, В. Євдокимов, В. Лозова, Н. Петрова, Є. Хруцький), Стандарти вищої освіти.

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів:

теоретичних: теоретичний аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури з метою вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми; синтез, узагальнення, моделювання;

емпіричних: анкетування, тестування, спостереження, бесіда, незалежна експертиза для діагностики стану сформованості лідерських якостей студентів; педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов, які сприяють вдосконаленню лідерських якостей майбутніх учителів.

статистичних: методи математичної статистики для здійснення порівняльного аналізу результатів дослідження у контрольних та експериментальних групах.

Експериментальна база: дослідження проводилося в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Усього дослідженням було охоплено 1868 студентів.

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають у тому, що вперше теоретично обґрунтовано умови формування у майбутніх учителів лідерських якостей (організаторсько-ділових, емоційно-комунікативних, інтелектуально-креативних і морально-вольових) у позааудиторній діяльності, експериментально перевірено ефективність їхньої реалізації щодо підвищення рівня сформованості зазначених якостей у студентів.

Практичне значення роботи полягає в розробці науково-методичних рекомендацій з питання формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності. Результати дослідження застосовуються у підготовці студентів філологічного, історичного, психологічного, механіко-математичного факультетів і факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (довідка № 0301-0153 від 29.12.2004).

Отримані результати науково-дослідної роботи можуть бути використані під час організації позааудиторної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ та IV ступенів акредитації та підготовки науково-методичних матеріалів з питання формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності.

Особистий внесок пошукувача у роботах, написаних у співавторстві, полягає в розробці програми формування лідерських якостей студентів у позааудиторній діяльності.

Вірогідність результатів дослідження та зроблених на їх основі висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних позицій, використанням комплексу теоретичних та емпіричних методів, адекватних меті, предмету і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки для проведення експерименту, кількісним та якісним аналізом експериментальних даних, можливістю відтворення експерименту.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом підготовки та обговорення доповідей на засіданнях кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, кафедри ділової іноземної мови та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, наукових, методичних та методологічних семінарах викладачів вищих навчальних закладів протягом 1998-2004 рр. Результати дослідження доповідалися на IV міждисциплінарній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми науки та освіти” (Ялта, 2003 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2003 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми інноваційного розвитку в Україні” (Харків, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003 р.), XII Міжнародній науковій конференції „Мова та культура” імені проф. С. Бураго (Київ, 2003 р.) та ін.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (217 найменувань), додатків (11). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, із них основного тексту 162 сторінки. Дисертація містить: 23 таблиці, 7 рисунків, 5 формул.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, рівень її розробленості, сформульовано об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, визначено методологічну та теоретичну основу дослідження, наукову новизну, практичне значення, а також вірогідність та обґрунтованість здобутих результатів. лідерство студент вчитель професійний педагогічний

У першому розділі „Питання формування лідерських якостей майбутніх учителів у психолого-педагогічних дослідженнях” здійснено теоретичний аналіз категорій „підготовка”, „готовність”, „лідерські якості”, охарактеризовано компоненти професійної підготовки вчителів, висвітлено специфіку лідерства в системі професійно-педагогічної підготовки, розроблено класифікацію лідерських якостей майбутніх вчителів.

У ході дослідження було встановлено, що в науковій літературі готовність сприймається: як інтегративне утворення особистості (Л. Кондрашова, С. Манукова, Р. Пенькова та ін.); як активний стан особистості (З. Бакшєєва, Л. Разборова та ін.); як професійно-педагогічна спрямованість особистості (Є. Белозерцев, Л. Кандибович, О. Мороз та ін.) й як інтегративна професійна якість (К. Дурай-Новакова, В. Ширинська та ін.). На основі аналізу наукових джерел ми дотримуємося визначення підготовки майбутнього вчителя як організацію такої діяльності, яка забезпечує особистісно-професійний розвиток майбутнього вчителя, спрямована на оволодіння студентами необхідними загальнопедагогічними й спеціальними знаннями, вміннями та навичками, формування в них професійно важливих особистісних якостей та здібностей. У зв'язку з цим, педагогічна готовність - це результат навчально-виховної діяльності, який свідчить про те, що майбутній фахівець здатний на високому рівні виконувати свої професійні функції та обов'язки.

Проведений аналіз першоджерел показав що, науковці пропонують різні підходи до визначення змісту професійної підготовки вчителя. Прихильники одного з них розкривають підготовку як систему компонентів, які визначаються відповідно до провідних функцій професійної діяльності вчителя (Е. Гришин, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, І. Харламов, О. Щербаков та ін.). Інший підхід здійснюють науковці, які ототожнюють сутність професійної підготовки із сукупністю необхідних якостей, що необхідні для повноцінної педагогічної діяльності (О. Абдулліна, К. Дурай-Новакова, І. Зязюн, Л. Красущенко, І. Кривонос, В. Пасинок, Ю. Турчанінова та ін.). Досить численною є група дослідників, які подають професійну педагогічну підготовку через розбудову певної професійної моделі. Така модель виступає як еталон підготовки фахівця. (Ю. Алфьоров, Ф. Гоноболін, В. Гриньова, Г. Данилова, В. Сластьонін та ін.).

Аналіз різних наукових позицій дозволив зробити висновок: найбільш близькою до нашого розуміння системи підготовки педагогічних кадрів є система, запропонована І. Харламовим, яка включає такі компоненти: діагностичний, орієнтаційно-прогностичний, конструктивно-проективний, організаторський, інформаційно-пояснюючий, комунікативно-стимулюючий, аналітико-оціночний, дослідно-творчий.

Визначені компоненти виступили основними ланками педагогічної моделі формування лідерських якостей майбутніх учителів. Розроблена модель є розгорнутим у часі педагогічним процесом, побудованим на підході особистісно-професійного розвитку майбутнього вчителя, що реалізується через стимулювання природної активності особистості до саморозвитку та самореалізації.

Розкриваючи місце лідерських якостей в системі професійно-педагогічної підготовки, нами було з'ясовано, що взагалі проблема лідерства визначилася багато століть тому. Ще за часи античності провідні мислителі, зокрема Платон, намагалися виділити характерні риси, завдяки яким особистість могла б стати видатною історичною постаттю. Свої думки щодо сутності лідерських якостей пізніше висловлювали І. Гете, А. Адлер, К. Юнг та інші відомі науковці, суспільні діячі.

Значний внесок у дослідження феномену лідерства було зроблено на початку ХХ ст. у рамках теорії управління, причому проблема лідерства вивчалася в контексті підвищення ефективного керівництва. Пізніше, з 30-х рр., розпочалися системні дослідження в галузі лідерства як сфери менеджменту. Провідною метою стало виявлення типових властивостей успішних лідерів.

Екскурс в історію дав підстави стверджувати, що тривалий час у розвинених країнах концепції лідерства головним чином розвивалися в рамках теорії менеджменту, а поняття лідерства та керівництва (управління) ототожнювалися. Пізніше у використанні цих термінів з'явилися істотні відмінності. Більшість сучасних науковців (А. Карпов, С. Керр, Р. Кричевський, Ф.С. Файм, Дж. Хаус та ін.) вважають, що управління - це розумовий і фізичний процес, під час якого підлеглі виконують приписані керівником офіційні доручення. Лідерство - це процес, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи. Головна відмінність між керівництвом та лідерством випливає з того факту, що ці феномени діють у різних структурах: керівництво - у формальній, а лідерство - у неформальній структурі.

За радянських часів істотний внесок в розробку лідерства як психолого-педагогічної проблеми здійснили С. Шацький та А. Макаренко, пізніше - Г. Андрєєва, І. Волков, Н. Жеребова, Є. Кузьмін, Б. Паригін та ін. Чільне місце серед педагогів, які досліджували окремі аспекти проблеми лідерства, має В. Сухомлинський. Його ідеї в сьогоднішніх умовах реформування системи підготовки вчителя набувають нового звучання. З метою визначення оптимальної системи лідерських якостей педагога нами були проаналізовані різні типології лідерства.

Розкриваючи специфіку виявлення лідерства в професійній педагогічній діяльності, відзначаємо, що кожний педагог виступає формальним керівником в силу специфіки своєї професійної діяльності. Вагомою ознакою праці вчителя є те, що він працює у різних класах, з різним контингентом учнів, які істотно відрізняються між собою. Тому стиль його управлінської діяльності повинен відрізнятися високою гнучкістю та мобільністю.

Реалізація основних функцій лідерства в царині освіти теж має свої особливості. Як відомо, однією з найважливіших функцій неформальних лідерів є компенсаторська, яка виявляється в ліквідуванні недоліків у діяльності офіційних керівників. Суттєвою функцією є також персоніфікація функціонально-рольових відносин, коли лідер виступає своєрідним емоційним центром для інших людей. Виявлення вказаних лідерських функцій у педагогічній діяльності має значні обмеження. Так, учитель як формальний лідер та його підлеглі відрізняються не тільки різним офіційним положенням у класі. Головна відмінність їхнього статусу пов'язана із різницею у віці, життєвому досвіді, ступені усталеності особистих переконань. Викладач має більш широкі можливості у використанні різних засобів впливу на становлення особистості молодої людини. Тому відстоюючи ідею про партнерські відносини між вчителем і дітьми у навчально-виховному процесі, відзначаємо, що вони не можуть бути повноцінно рівнозначними, провідна роль у розвитку взаємовідносин належить педагогу.

У процесі педагогічної праці, на відміну від більшості інших видів професійної діяльності, дії вчителя не можуть регулярно коригуватися іншою дорослою людиною, яка б виконувала традиційну функцію неформального лідера як опонента, коректора. Як відомо, на кожному уроці (виховному заході) з класом звичайно працює тільки одна доросла людина - вчитель-предметник (класний керівник). Тому провідна роль в адекватному аналізі психологічної атмосфери у класі, вивченні ефективності застосованих педагогічних засобів належить педагогу.

Вивчення наукових джерел з питань лідерства та специфічних особливостей праці вчителя дозволило нам зробити висновок про те, що для педагогічної діяльності поєднання формального і неформального лідерства є нагальною професійною необхідністю. Важливою вимогою до кожного вчителя є також поєднання в його особистості якостей інструментального (ділового) лідера та афектного (експресивного, психологічного) лідера.

Для визначення оптимальної, на наш погляд, типології лідерських якостей, які доцільно формувати у майбутнього вчителя, нами була спочатку встановлена сутність понять „якість” та „якість особистості”. У науковій літературі якість визначається як найбільш істотна властивість, яка надає будь-якому феномену визначеність. Відомі вчені (В. Крутецький, В. Мерлін, К. Платонов та ін.) тлумачили якості особистості як усталену сукупність її властивостей та рис. На основі аналізу науково-педагогічних праць ми дійшли висновку, що лідерські якості є різновидом соціально-психологічних властивостей особистості, оскільки вони дійсно відображають ставлення до людей і суспільства взагалі й виявляються в її суспільній поведінці та вчинках. На нашу думку, формування лідерських якостей повинно стати стрижневим напрямом у підготовці майбутнього вчителя, бо зазначені якості присутні в усіх компонентах підготовки педагога.

Нами було виділено чотири основні групи лідерських якостей вчителя: організаторсько-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові. До групи лідерських якостей ми включили і специфічно лідерські якості (наприклад, рішучість, активність, дієвість та ін.), і ті, які традиційно відносилися до інших груп (наприклад, моральні якості: правдивість, гуманність тощо). При визначенні груп лідерських якостей ми враховували високу соціальну значущість професійної діяльності вчителя. Якщо вчитель має добре розвинені специфічні лідерські якості, але при цьому у нього низький рівень морально-духовної культури, то він може завдати дітям і суспільству непоправної шкоди.

Розподіл лідерських якостей на чотири групи є значною мірою умовною процедурою. Багато з визначених якостей не є сугубо специфічними для конкретної групи, їх можна за певних умов віднести й до іншої групи. Особливість нашого підходу полягає в тому, що ми ведемо мову не про окремі лідерські якості, а про групи. Саме такий підхід дозволяє найбільш повно забезпечувати особистісно-професійний розвиток кожного студента. Для успішної взаємодії лідера з іншими людьми від нього вимагається водночас виявлення якостей з усіх чотирьох груп, але найбільш ефективно формуються ті якості групи, які в найбільшій мірі відповідають суб'єктному досвіду студента. Гармонійне поєднання якостей з усіх вказаних груп забезпечує ефективну взаємодію педагога з дітьми.

Отже, виявлення лідерських якостей педагога дозволяє створити оптимальні умови для розвитку кожної особистості, врахування її індивідуальних інтересів і потреб, вдосконалення усіх аспектів педагогічної взаємодії з дітьми.

У другому розділі „Експериментальна перевірка ефективності реалізації педагогічних умов формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності” було проаналізовано стан сформованості лідерських якостей у сучасних вчителів-початківців та студентів педагогічних вищих навчальних закладів. Дослідна робота проводилася на філологічному, історичному, психологічному, механіко-математичному факультетах і факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

За результатами констатуючого експерименту було виявлено, що керівники шкіл, досвідчені вчителі вважають рівень лідерських якостей у педагогів-початківців недостатнім для забезпечення ефективної педагогічної співпраці. Так, за 6-бальною шкалою ступінь розвиненості лідерських якостей у педагогів-початківців ними було оцінено таким чином: інтелектуально-креативні якості - 3.1 бали, морально-вольові якості - 3.2 бали, організаційно-ділові якості - 3.3 бали, емоційно-комунікативні - 3.3 бали.

Однією з педагогічних умов є урахування специфіки формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності. У процесі її організації дії викладача і студентів суворо не обмежуються часовими і змістовними рамками, що дозволяє створювати робочу обстановку, максимально наближену до роботи школи. Участь майбутніх учителів у підготовці і проведенні різноманітних колективних навчально-виховних заходів в рамках клубу “Лідер” (диспутів, конференцій, КВН, “усних журналів”, зустрічей з досвідченими вчителями тощо) ефективно впливає на формування в майбутніх фахівців усіх визначених груп лідерських якостей: інтелектуально-креативних, морально-вольових, організаційно-ділових і емоційно-комунікативних.

Другою педагогічною умовою, яка дозволяє підвищити ефективність педагогічної взаємодії зі студентами, є розвиток в них стійкої мотивації до формування їхніх лідерських якостей, що стимулює потребу в їхньому постійному розвитку. Функціонування вказаної умови забезпечується через використання різноманітних педагогічних методів: пояснення ролі кожної з визначених груп лідерських якостей в професійної діяльності педагога, використання ділових ігор, створення виховних ситуацій та ін., а також певних методів, які сприятливо впливають на розвиток мотивації студентів щодо розвитку лідерських якостей з конкретної групи, а саме: інтелектуально-креативних якостей - використання вправ з підвищення розумової мобільності, розвитку аналітичних здібностей особистості, “мозкові атаки”, дебати тощо, морально-вольових якостей - розв'язання педагогічних задач, ознайомлення із засобами вирішення конфліктних ситуацій, уникнення і попередження дистресового стану та ін., організаційно-ділових якостей - сумісна робота студентів у рамках малих груп, метод проектів тощо, емоційно-комунікативних якостей - спеціальні тренінги, використання різноманітних вправ з техніки мовлення та ін.

Третя умова - стимулювання рефлексивного ставлення до процесу формування лідерських якостей - забезпечує формування в студентів усвідомленого відношення до процесу їхнього вдосконалення. Реалізація даної умови відбувається через організацію постійного самоспостереження майбутніх вчителів з фіксацією отриманих результатів у спеціальному щоденнику самоспостережень, моделювання за допомогою НЛП, використання спеціальних тестів і методик для самооцінки лідерських якостей тощо.

Здійснення постійного моніторингу рівня сформованості у студентів лідерських якостей розглядається як педагогічна умова, яка забезпечує постійну діагностику цього особистісного феномену і своєчасну корекцію педагогічної діяльності. Впровадження цієї умови відбувається через систематичне вивчення рівня засвоєних теоретичних знань студентів з питань лідерства, а також через дослідження стану сформованості в них лідерських якостей за допомогою спостереження, методу оцінювання незалежними експертами тощо.

На другому етапі експерименту - етапі формуючого експерименту - відбувалася апробація визначених педагогічних умов на практиці. Було створено експериментальні (загальна кількість - 519 студентів) та контрольні (загальна кількість - 463 студенти) групи.

В експериментальних групах реалізовувалися визначені умови за трьома такими етапами:

3) практичному, на якому студенти виявляли, вдосконалювали свої лідерські якості в реальній педагогічній діяльності під час проходження педагогічної практики.

Було обрано критерії та показники результативності експериментальної діяльності. Як критерії використовувалися групи лідерських якостей, визначені в першому розділі. Для оцінки ефективності виділених педагогічних умов нами було застосовано такі основні показники результативності: самооцінка майбутніми фахівцями сформованості лідерських якостей; оцінка розвиненості вказаних якостей незалежними експертами; результати використання тестів та часткових методик з питань діагностики розвиненості певних якостей; ступінь виявлення творчої активності студентів у процесі проходження ними педагогічної практики.

Групу незалежних експертів склали викладачі вищих навчальних закладів, керівники та вчителі шкіл (всього 46 осіб). Результати дослідження на початку експериментальної роботи показали, що між студентами експериментальних та контрольних груп за ступенем розвиненості їхніх лідерських якостей істотних відмінностей не було. Пізніше в позааудиторній роботі зі студентами експериментальних груп створювалися та реалізовувалася визначені в гіпотезі дослідження педагогічні умови формування в них лідерських якостей. Студенти контрольних груп залучалися до традиційних для вищих навчальних закладів форм позааудиторної діяльності. Динаміку змін оцінок незалежних експертів рівня сформованості в студентів лідерських якостей (за 6-бальною системою оцінювання) відображено в таблиці 1 (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Результати оцінювання незалежними експертами рівня сформованості лідерських якостей студентів

Для оптимізації процесу моніторингу рівня сформованості у студентів лідерських якостей нами було введено індекс сформованості лідерських якостей студентів, який вираховувався як загальний середньоарифметичний бал оцінок за такою формулою:

, де

I -- загальний середньоарифметичний бал оцінки сформованості у студентів лідерських якостей, -- середньогрупова оцінка розвитку у студентів лідерських якостей за однією з чотирьох груп визначених якостей.

За величиною індексу нами було виділено п'ять рівнів сформованості лідерських якостей, які відображені у таблиці 2 (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Визначення рівнів сформованості лідерських якостей студентів

Отже, в експериментальних групах кількість студентів, в яких лідерські якості сформовані на системно-творчому рівні, зросла на 5%, на локально-творчому - 8%. Для порівняння аналогічні дані в контрольних групах виражаються такими числами: 2% і 3%. Навпаки, кількість студентів в експериментальних групах, в яких лідерські якості сформовані на трансформативному рівні, зменшилась на 9%, на елементарному - 3%. Аналогічні дані в контрольних групах виражаються числами 2% і 3%.

Для забезпечення кращого унаочнення здобуті результати ми відобразили в таблиці у вигляді кругових діаграм (див. рис. 1, 2).

Рис. 1. Відображення рівнів сформованості лідерських якостей студентів контрольних груп

Рис. 2. Відображення рівнів сформованості лідерських якостей студентів експериментальних груп

За усіма виділеними показниками в ході апробації визначених умов з формування лідерських якостей студентів спостерігалося значне зрушення у бік покращення результатів. Оцінка (якісна та кількісна) експериментальних даних дозволила не лише виявити високу ефективність умов формування лідерських якостей, а й простежити позитивну динаміку рівнів сформованості лідерських якостей.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що в сучасних умовах розвитку суспільства, коли істотно підвищуються вимоги до підготовки вчителя, виникає актуальна потреба в ефективному розв'язанні проблеми формування лідерських якостей майбутніх педагогів. За нових обставин, існуюча система підготовки вчителів у вищих навчальних закладах потребує модернізації, яка передбачає організацію цілеспрямованої педагогічної діяльності з формування лідерських якостей студентів. У ході проведеного дослідження нами було здійснено порівняльний аналіз існуючих у літературі підходів до розкриття сутності понять “лідерство” і “лідерські якості”, виділено провідні для вчителів групи лідерських якостей.

2. Вивчення наукових джерел і практичного досвіду дозволило визначити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективного формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності: урахування специфіки формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності, розвиток в майбутніх учителів стійкої мотивації до формування якостей лідера, стимулювання рефлексивного ставлення до процесу формування лідерських якостей, здійснення постійного моніторингу рівня сформованості у студентів лідерських якостей.

3. У ході проведення науково-дослідної роботи було виявлено й теоретично обґрунтовано рівні сформованості лідерських якостей у студентів: системно-творчий (дуже високий); локально-творчий (високий); адаптивно-творчий (середній); трансформативний (низький); елементарний (дуже низький). Характеристика кожного рівня дозволяє вести цілеспрямовану педагогічну діяльність з підвищення рівня сформованості необхідних якостей в окремого студента.

4. Нами було визначено й експериментально перевірено педагогічні умови ефективного формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності. Ці умови дозволяють забезпечити комплексний вплив на їхню мотиваційну, інтелектуально-змістовну й процесуально-діяльнісну сфери. Реалізація визначених умов у позааудиторній діяльності студентів здійснювалася за такими основними етапами:

· навчально-інформаційним, на якому майбутні фахівці вивчали питання про сутність визначених лідерських якостей, специфіку виявлення їх у вчителів, особливості формування та самовиховання цих якостей, оволодівали рольовими моделями ефективної лідерської поведінки у конкретних типових педагогічних ситуаціях тощо;

· навчально-практичним, на якому студенти відпрацьовували лідерські якості в процесі проведення різноманітних тренінгів, ділових ігор і застосування інших активних форм навчання;

· практичному, на якому майбутні спеціалісти виявляли, вдосконалювали свої лідерські якості в процесі проходження педагогічної практики.

Важливо, щоб при формуванні лідерських якостей студентів органічно поєднувались теоретичні та практичні види їх роботи.

Аналіз отриманих результатів надав можливість зробити висновок про те що, реалізація виділених умов за визначеними етапами дійсно сприяє підвищенню рівня сформованості лідерських якостей студентів.

5. На завершальному етапі дослідно експериментальної роботи було розроблено науково-методичні рекомендації щодо підвищення ефективності формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності. В основі цих рекомендацій лежить залежність результату від вміння викладача знайти індивідуальний підхід до кожного студента, стимулювати у нього прагнення цілеспрямовано вдосконалювати свої лідерські якості, оволодівати методикою їх само діагностики.

Дане дослідження не претендує на остаточне вирішення визначеної проблеми. Подальшого вивчення потребують інші аспекти проблеми формування лідерських якостей майбутніх вчителів. Зокрема, відкритими залишаються питання дослідження особливостей формування лідерських якостей педагогів у залежності від специфіки їхньої фундаментальної професійної підготовки, визначення умов гармонійного поєднання аудиторних та позааудиторних видів діяльності у контексті вирішення поставленої проблеми, розробки методики педагогічного керівництва самовихованням студентів з метою формування у них лідерських якостей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пасинок В.Г., Семченко Н.О. Розвиток емоційно-комунікативних якостей як складова формування лідерських якостей майбутнього педагога // Наукові записки. - Х., 2004. - С. 154-161.

2. Семченко Н.О. Особливості формування лідерських якостей у студенток вузів // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали IV Міжнар. Міждисцип. науково-практ. конф., м. Ялта. / Харків: Українська асоціація „Жінки в науці та освіті”, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2003. - С. 217.

3. Семченко Н.О. Використання ідей В.О. Сухомлинського в процесі формування лідерських якостей у студенток вищих навчальних закладів // Наукові записки. - Вип. 52. Част. 2. - Серія: Педагогічні науки. -Кіровоград: РВВ КДПУ імені В. Винниченка. - 2003. - С. 184-186.

4. Семченко Н.О. Використання ідей В. Сухомлинського з питань формування лідерських якостей для виховання майбутніх учителів // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: 2004. - Вип. 25. - С. 51-57.

5. Семченко Н.О. Вплив здорового способу життя на формування лідерських якостей особистості студента // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: ОВС, 2003. - Вип. 10. - С. 40-45.

6. Семченко Н.О. Лідерство як актуальна педагогічна проблема // Зб. наук. пр. Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Вип. 9. - Харків: Основа, 2002. - С. 306-312.

7. Семченко Н.О. Мовленнєва культура як складовий компонент системи лідерства // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал). - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т. ІІ. Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. - С. 209-213.

8. Семченко Н.О. Технологія формування лідерських якостей у студентів вищих закладів освіти // Актуальні проблеми безперервної освіти. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2003. - С. 98-99.

9. Семченко Н.О. Формування лідерських якостей особистості / Методичні рекомендації по формуванню лідерських якостей майбутніх педагогів у позааудиторній діяльності. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - 125с.

10. Семченко Н.О. Формування моральної культури як компонента системи лідерських якостей у студенток вузів // Зб. робіт ІV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів, молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. - Харків: ХАІ, 2003. -С. 164-166.

11. Семченко Н.О. Формування у майбутнього фахівця комунікативних якостей як складової системи лідерських властивостей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002.- Вип. 27. - С. 130-134.

12. Ткачова Н.О., Семченко Н.О. Гендерний аспект підготовки управлінців // Вчені записки: Науковий журнал. - Вип. 11. - Харків: ХІУ, 2003. - С. 222-226.

АНОТАЦІЯ

Семченко Н.О. Педагогічні умови формування лідерських якостей майбутніх учителів у позааудиторній діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. -Харків, 2005.

Дисертацію присвячено проблемі формування лідерських якостей майбутніх вчителів у позааудиторній діяльності. У ній на основі вивчення сучасних філософських, соціологічних та психолого-педагогічних наукових праць з проблем лідерства проаналізовано провідні концептуальні положення теорії формування лідерських якостей особистості та на цій основі було зроблено висновок, що реалізацію професійної підготовки майбутнього вчителя забезпечує формування у студентів таких груп лідерських якостей: інтелектуально-креативних, морально-вольових, організаторсько-ділових та емоційно-комунікативних. Було також обґрунтовано сутність, умови та критерії сформованості лідерських якостей студентів.

Було експериментально перевірено ефективність реалізації педагогічних умов формування лідерських якостей у студентів. За результатами дослідження видано методичні рекомендації для викладачів вищих педагогічних закладів з проблеми формування лідерських якостей студентів.

Ключові слова: лідерство, лідерські якості, професійна підготовка майбутніх учителів, позааудиторна діяльність.

Семченко Н.А. Педагогические условия формирования лидерских качеств будущих учителей во внеаудиторной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04. - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2005.

В диссертации на основе теоретического анализа научных работ по философии, социологии, педагогики и психологии изучены ведущие концептуальные положения теории лидерства, определены подходы к изучению лидерских качеств личности. Анализ изученной литературы показал, что в современных условиях развития общества, когда существенно повышаются требования к подготовке учителя, возникает актуальная потребность в эффективном решении проблемы формирования лидерских качеств будущих педагогов. Существующая система подготовки учителей в высших учебных заведениях нуждается в модернизации, которая предусматривает организацию педагогической деятельности по формированию лидерских качеств студентов. В результате был сделан вывод, что в качестве теоретической базой для исследования целесообразно использовать систему подготовки педагога, которая включает такие компоненты: диагностический; ориентационно-прогностический; конструктивно-проективный; организаторский; информационно-пояснительный; коммуникативно-стимулирующий; аналитико-оценочный; исследовательско-творческий.

На основе анализа соответствующей литературы был также сделан вывод о том, что реализацию указанных компонентов подготовки будущего учителя обеспечивает формирование у студентов следующих групп качеств: интеллектуально-креативных, морально-волевых, организаторско-деловых и эмоционально-коммуникативных.

В диссертации была проверена эффективность формирования лидерских качеств студентов в процессе внеаудиторной деятельности, которая включала такие этапы:

· учебно-информационный, на котором студенты изучали вопросы о сущности определенных лидерских качеств, специфику проявления их у учителя, особенности формирования и самовоспитания этих качеств, овладевали ролевыми моделями эффективного лидерского поведения в конкретных типовых педагогических ситуациях и т.д.;

· учебно-практический, на котором будущие педагоги отрабатывали лидерские качества во время проведения разнообразных тренингов, деловых игр, использования других активных форм обучения;

· практический, на котором студенты проявляли, усовершенствовали свои лидерские качества во время прохождения педагогической практики.

Анализ полученных результатов предоставил возможность сделать вывод о том что, реализация выделенных условий за выделенными этапами действительно способствует повышению уровня сформированности лидерских качеств студентов.

В диссертации было доказано, что высокий уровень сформированности лидерских качество будущих педагогов во внеаудиторной деятельности достигается при таких условиях: учета специфики формирования лидерских качеств будущих учителей во внеаудиторной деятельности; развития у будущих учителей стойкой мотивации к формированию качеств лидера; стимулирования у студентов рефлексивного отношения к этому процессу; осуществление постоянного мониторинга уровня сформированности у студентов лидерских качеств.

Во время проведения научно-исследовательской работы были выявлены и теоретически обоснованы уровни сформированности лидерских качеств у студентов: системно-творческий (очень высокий); локально-творческий (высокий); адаптивно-творческий (средний); трансформативний (низкий); элементарный (очень низкий). Характеристика каждого уровня позволяет вести целенаправленную педагогическую деятельность по повышению уровня сформированности необходимых качеств у отдельного студента.

Экспериментальная работа позволила сделать вывод о том, что реализация разработанной модели при внедрении выделенных условий во внеаудиторную деятельность способствует эффективному формированию у будущих учителей выделенных лидерских качеств.

Ключевые слова: лидерство, лидерские качества, профессиональная подготовка будущих учителей, внеаудиторная деятельность.

Nadezhda A. Semchenko. Pedagogical conditions of leadership qualities development of teacher trainees in extra curriculum activity.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogics, Speciality 13.00.04. - Theory and methodology of professional education. - G. Skovoroda National Pedagogical University. - Kharkiv, 2005.

The dissertation is concerned with leading concept standings and approaches to studying of leadership qualities of an individual. They are under consideration on the grounds of theoretical analysis of scientific papers on philosophy, sociology, pedagogics and psychology. On the grounds of the correspondent literature analysis it has also been concluded that the implementation of the intending teacher training components mentioned above leads to the formation of the following quality groups: intellectual and creative, strong-willed, organisational and communicative.

The paper suggests the technology of the students' leadership qualities formation in extra curriculum activity that included three stages.

On the grounds of the experimental work it has been concluded that the implementation of the developed technology while applying the distinguished conditions in extra curriculum activity contributes to the efficient formation of the pointed out leadership qualities.

Key words: leadership, leadership qualities, intending teachers training, extra curriculum activity.

Размещено на Allbest.ru