Виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Спеціальність: Теорія і методика виховання

Долженко Валерій Олександрович

Луганськ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Глобалізаційні процеси соціально-економічних і духовно-культурних перетворень на зламі нового тисячоліття значною мірою сприяють підвищенню ролі освіти й культури у сучасному суспільстві, відродженню духовності. Людство починає усвідомлювати значущість духовно-моральних цінностей освітньої системи ХХІ століття, яке є по суті епохою духовності, епохою Людини.

Вища школа сьогодні в Україні переживає процес модернізації, який спрямований на входження у Європейський простір, збереження національних традицій вищої освіти, на підготовку фахівців міжнародного рівня і високодуховних людей, здатних до ствердження і збагачення духовних цінностей. Це викликає необхідність розробки нових наукових підходів до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах педагогічного напрямку в умовах полікультурного простору, гострої потреби в міжкультурних комунікаціях, що забезпечують духовну спрямованість планетарного виховання.

Модернізація вищої освіти пов'язана не тільки з підвищенням якості освіти, але й з необхідністю ускладнення змісту виховання, акцентування уваги на культурологічних виховних аспектах як пріоритетних в освітній діяльності. Культура як духовний смисл і сутність людського життя повинна стати істотним змістом державної освітньої політики, що спрямована на створення нової цивілізації і культури життя(Д. Чернилевський).

Особливого значення сьогодні набуває проблема виховання духовних цінностей у студентської молоді і, зокрема, у студентів ВНЗ педагогічного спрямування. Найбільш важливою умовою безпеки суспільства є наявність і збереження системи культурних та духовних цінностей, що складають ціннісний смисл людського буття. Саме педагог забезпечує у суспільстві відтворення та трансляцію духовних цінностей, здійснює духовний зв'язок поколінь і духовного досвіду людства. У руках педагогів майбутнє всієї планети - формування нової людини зорієнтованим гуманістичним мисленням. Сукупність духовних цінностей складає культурний код народу (Ю. Чеботарьов). Слід зважити на те, що сьогодні надзвичайно важливим є необхідність урахування полікультурного простору, в якому виховується особистість як майбутній фахівець-професіонал. Полікультурне середовище - це не тільки його багато-національність, але і взаємодія культурних образів діяльності в різних сферах життя соціуму (В. Новічков).

Отже, виховання духовних цінностей у студентської молоді педагогічних закладів спрямоване на вирішення однієї з найактуальніших проблем сучасності - виховання живої чистої душі дитини через духовне наставництво, духовну взаємодію батьків, дітей, вихователів, через організований культурний і полікультурний простір, який сприяє гармонізації дитячого серця, входження до скарбниці свого серця, формуванню внутрішнього світу підростаючої людини. У зв'язку з цим постає надзвичайно важливе завдання - виховання духовно-морального ідеалу вчителя у студентів педагогічних закладів, завдяки якому підтримується вогонь серця, виховання ''всіх сил любові'', любові у людини у всіх її проявах.

Проблему виховання духовних цінностей у студентської молоді достатньо глибоко вивчали О. Бєлих, О. Олексюк, О. Семашко, Б. Нагорний, Д. Чернилевський, Г. Шевченко, В. Яковенко та інші.

У розв'язання питання вдосконалення навчально-виховного процесу у сучасній вищій школі найбільш вагомий внесок зробили: Б. Ананьєв, С. Архангельський, А. Алексюк, Є. Бондаревська, М. Буланова-Топоркова, С. Вітвицька, З. Єсарєва, І. Зязюн, Д. Чернилевський та інші.

Методологічні засади виховання духовних цінностей у студентів педагогічних закладів знайшли своє відображення у працях В. Андрущенка, Л. Губерського, М. Євтуха, В. Кременя, Б. Лихачова, М. Нікандрова, Т. Петракової, Д. Чернилевського та інших.

Теоретичне обґрунтування значущості виховання духовних цінностей у студентської молоді ВНЗ здійснили І. Бех, Є. Бондаревська, М. Боришевський, І. Зязюн, А. Капська, В. Кірсанов, О. Олексюк, Г. Сагач, О. Сухомлинська, Т. Тюріна, Г. Шевченко та інші.

Проблеми виховних аспектів освіти, культурологічних засад освітнього та виховного процесу, духовно-моральних основ виховання студентської молоді вивчалися О. Андрєєвою, Є. Бондаревською, О. Данилюком, В. Серебряком, Н. Шапрановою та іншими.

Окремі аспекти проблеми людини та її духовних цінностей були розглянуті в дисертаційних дослідженнях (Д. Балдинюк, О. Баришнікова, В. Вексельман, Г. Гуменюк, І. Гущина, О. Зубарєва, О. Клумбите, В. Калінін, Л. Міллер, Ж. Міцкевич, Г. Хруслов).

Теоретико-методологічну розробку сутності загальнолюдських і національних цінностей, духовної культури особистості, її зв'язків з різними видами людської діяльності здійснили такі вчені: М. Бахтін, М. Бердяєв, B. Соловйов, В. Розанов, Е. Жильсон, Е. Кассирер, Д. Тичин, X. Ортега-і-Гассет, П. Тейяр де Шарден, С. Франк та інші. Проблемі загальнолюдських цінностей присвячені роботи зарубіжних вчених: Е. Brightman, J. Bronowski, Sh. Clough, R. Coleburt, I. Ferguson, I. Findlay, A. Yraham, E. Hall, S. Pepper, R. Perry.

У розв'язанні цієї проблеми ми спиралися на принципово важливі ідеї єдності людини з космосом і загальнолюдським масштабом людської діяльності, розроблені в працях філософів і вчених-мислителів: В. Вернадського, М. Федорова, П. Флоренського, К. Ціолковського, Д. Чижевського.

Взаємодію людини з природою та суспільством вони пов'язували з величезною потенцією ноосфери, з вірою в безмежні можливості людського прогресу, що не мислився поза єдністю всього людства.

Незважаючи на посилення інтересу до виховного процесу у вищій школі, який пов'язаний зі зміною парадигми освіти ХХІ століття, досягнень сучасної гуманітарної науки про людину як найвищу духовну цінність, проблема виховання духовних цінностей у студентів педагогічних закладів все ще залишається недостатньо вивченою і недостатньо технологічно розробленою. Актуальність визначеної проблеми і об'єктивна потреба суспільства й педагогічної науки у її методологічній, теоретичній та практичній розробці зумовили вибір теми дослідження - “Виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у межах комплексної науково-дослідної теми “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (номер держреєстрації 0105U000264), виконуваної на кафедрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Тему дисертації затверджено вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 22.02.2005 р.).

Об'єкт дослідження - процес виховання духовних цінностей у студентської молоді вищих педагогічних навчальних закладів.

Предмет дослідження - зміст і технології виховання духовних цінностей у майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити зміст і технології виховання у майбутніх вчителів духовних цінностей у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес виховання духовних цінностей у майбутніх учителів буде ефективним за умов:

- використання людино-центричного та культурологічного підходів у навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу;

- організації процесу формування загальнолюдських та національних цінностей;

- використання виховного потенціалу навчальних дисциплін для пробудження духовних почуттів і сприйняття системи духовних цінностей;

- надання педагогічному процесу характеру творчого “духовного дійства”;

- одухотворення педагогічного знання.

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

- дослідити і обґрунтувати на основі аналізу філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури теоретико-методологічні засади виховання духовних цінностей у студентів - майбутніх учителів у полікультурному просторі;

- розкрити сутність і якісну характеристику понять “духовні цінності”, “загальнолюдські і національні цінності”;

- визначити зміст виховання духовних цінностей у студентської молоді у полікультурному просторі;

- обґрунтувати технологію виховання духовних цінностей у майбутніх учителів;

- перевірити у процесі дослідницької експериментальної роботи ефективність визначеного змісту і технології виховання духовних цінностей у майбутніх учителів на дисциплінах педагогічного циклу;

- розробити науково-методичне забезпечення процесу виховання духовних цінностей у студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Методологічну основу дослідження складають:

- людино-центрований та культурологічний науковий підходи до освіти та виховання студентської молоді, ідеї цінності особистості людини, осмислення категорій “людина”, “індивідуальність”, “суб'єкт”, “особистість”, “Я”;

- сучасні наукові положення про цінності виховання, духовні цінності, загальнолюдські і національні, ціннісні орієнтації;

- про духовно-моральну основу підготовки педагогічних кадрів; про інтеграційні процеси взаємодії різних культур, про збереження культурної ідентичності і набуття культурних смислів життя (В. Андрущенко, С. Анісімов, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Кремень, Т. Петракова, О. Данилюк, Д. Чернилевський, Г. Ричардсон, Г. Ріккерт та інші).

Теоретичними засадами дослідження послугували: досягнення сучасних гуманітарних наук про культурну специфіку підготовки педагогічних кадрів, що полягає в орієнтації на образ культури ХХІ століття (Ю. Чеботарьов), наукові положення про те, що освіті і виховання як частина культури передбачає звернення до культури і людини здатної до культурного саморозвитку (І. Бех, Є. Бондаревська), концепція Нового Гуманізму (А. Печчеі), що базується на основному напрямі суспільного розвитку - “глобальній солідарності”, перебудові свідомості, повернення до гуманістичних цінностей, збереження культурної своєрідності, орієнтація молоді на всезагальний гуманістичний поступ, про духовно-моральні цінності освітньої системи ХХІ століття (Д. Чернилевський), стратегії розвитку середньої освіти в країнах Європейського союзу (О. Матвієнко), моделі розвитку особистості в контексті культури (Є. Бондаревська, В. Зінченко, С. Максименко та інші).

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:

- теоретичні - аналіз та систематизація вітчизняної та зарубіжної філософської, соціологічної, психологічної, культурологічної, педагогічної літератури з проблем людини, духовності, духовних цінностей, одухотворення педагогічного знання;

- аналіз навчальних планів, програм, підручників та навчально-методичних посібників з педагогічних дисциплін;

- емпіричні - педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), діагностичні методи (анкетування, бесіда, спостереження, творчі завдання) з метою виявлення рівня вихованості духовних цінностей;

- застосовувався метод математичної статистики для опрацювання отриманих результатів.

Дослідно-експериментальна база. Констатувальний і формувальний експерименти проходили у Горлівському педагогічному інституті іноземних мов: на гуманітарному факультеті в експерименті брали участь 100 студентів, на факультеті англійської мови - 180, на факультеті іноземних та української мови - 60 студентів. Студенти були поділені на експериментальну і контрольну групи, 180 і 160 відповідно.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2000-2005 років і охоплювало три етапи наукового пошуку.

На першому етапі (2000-2001 рр.) вивчалася й аналізувалась філософська, соціологічна, культурологічна, психологічна, педагогічна література, обґрунтовувалася актуальність теми дослідження, формулювалися об'єкт, предмет, мета, завдання й гіпотеза, вивчався досвід роботи ВНЗ, розроблялися теоретико-методологічні засади дослідження.

На другому етапі (2001-2003 рр.) розроблявся науково-методичний інструментарій дослідження, проводилися збірання й аналіз емпіричних даних, розроблялася програма і проводився формувальний експеримент.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) здійснювався кількісний й якісний аналіз, узагальнення результатів педагогічного експерименту, формувалися основні висновки дослідження, розроблялися практичні рекомендації та навчально-методичне забезпечення процесу виховання духовних цінностей.

Наукова новизна й теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтована з позицій досягнень сучасного гуманітарного знання сутність духовних цінностей, людино-центричний та культурологічний підходи до взаємодії загальнолюдських і національних цінностей у підготовці майбутнього вчителя; уточнено змістовну сутність духовних цінностей, зміст виховання духовних цінностей у процесі вивчення педагогічних дисциплін; подальшого розвитку набули технології виховання духовних цінностей, розробка науково-методичного забезпечення процесу виховання загальнолюдських та національних цінностей.

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці змісту та педагогічної технології виховання у студентів вищих педагогічних навчальних закладів духовних цінностей, спрямованих на формування Людини культури, високодуховної Особистості педагога, творця чистих і світлих індивідуальностей; у розробці спецкурсу “Загальнолюдські й національні цінності в підготовці майбутнього вчителя”. Здобуті у процесі дослідження дані можуть бути використані у вищих педагогічних навчальних закладах і загальноосвітніх середніх школах.

Обґрунтованість та вірогідність результатів дослідження й основних висновків дисертаційної роботи забезпечуються методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, детальним аналізом стану проблеми, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його меті, об'єкту, предмету й завданням, кількісним і якісним аналізом теоретичного й емпіричного матеріалу, експериментальною перевіркою розроблених положень і рекомендацій.

Особистий внесок автора полягає у визначенні змісту та розробці технології виховання духовних цінностей, в уточненні понять “загальнолюдські й національні цінності”, в аналізі еволюції цих понять у роботах вітчизняних і зарубіжних учених - філософів, культурологів, психологів, педагогів, в обґрунтуванні теоретико-методологічних підходів до процесу виховання духовних, загальнолюдських і національних цінностей, у розробці й апробації спецкурсу “Загальнолюдські й національні цінності в підготовці майбутнього вчителя”.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалося через публікацію матеріалів дисертації.

Основні теоретико-методологічні положення роботи та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету, на І, ІІ, ІІІ Міжнародних наукових конференціях: “Духовність особистості: методологія, теорія і практика” (м. Луганськ), щорічних регіональних конференціях: “Екологія життя та екологія душі” (Горлівський інститут іноземних мов, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.), а також шляхом виступів на науково-методичних конференціях.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи кафедри управління освітою Донецького національного університету та ліцею при ДонНу (довідка №51-21/81 від 11.05.2005) м. Донецька, у практику роботи факультету іноземних мов Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка 1/9-484 від 12.01.2005) м. Луганськ.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 4 авторських публікаціях, з них 4 - у фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури й додатків. Зміст дослідження викладений на 162 сторінках тексту, що включає 18 таблиць, 5 додатків. Бібліографічний список містить 295 найменувань українською, російською, англійською, німецькою, французькою мовами.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкрито методологічну та теоретичну основу дослідження, визначені наукова новизна і практична значущість, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади виховання духовних цінностей в системі підготовки майбутнього вчителя в полікультурному просторі” розглянуто теоретичні аспекти проблеми цінностей в історико-культурному контексті, особливості духовних цінностей, та взаємодія загальнолюдських і національних цінностей як відбиття взаємодії культур, розкрито культурологічні основи педагогічного знання, механізми його одухотворення у навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу.

На основі всебічного аналізу проблем культури, вищої освіти і виховання просліджуються ідеї провідних вчених філософів різних епох стосовно того, що поняття культура завжди є свідомою роботою духу над своїм власним удосконаленням і над упорядкуванням всього того, що оточує людину (А. Лосєв).

Дослідження дає можливість стверджувати, що такі поняття як “духовне життя”, “духовна культура”, “духовні цінності”, “духовна діяльність” завжди були в епіцентрі уваги суспільства будь-якого історичного періоду. Вони привертали увагу як вчених гуманітарних, так і природничих наук.

Духовна діяльність має два аспекти: духовно-продуктивна діяльність - діяльність по виробництву духовних цінностей та духовно-практична діяльність - діяльність по опануванню соціального досвіду, накопичених людством духовних цінностей у процесі культурного розвитку людей.

У роботі підкреслюється, що опанування духовними цінностями є еволюційний процес набуття духовного досвіду, розвитку ціннісних орієнтацій, духовних потреб і духовних почуттів.

У дисертації розглядається проблема цінностей у філософських вченнях стародавнього світу (давньоєгипетська література, давньоіндійські джерела, китайські книги, давньогрецька філософія) і зроблено узагальнюючий висновок стосовно того, що найвищими цінностями визначалися буття людини у світи, її духовні якості, життєві орієнтації, моральні та естетичні цінності, благо (як вища цінність, як якість душі людини(Сократ)).

Філософський аналіз категорії “цінність” передбачає її всезагальність. Аристотель підкреслював, що цінності людьми сприймаються по-різному. Наприклад, в оцінці щастя проявляється єдність мінливого і усталеного, особливого і всезагального.

Епоха Відродження (М. Кузанський, Е. Ротердамський, М. Монтень) визнала найвищою цінністю людину. Всі останні цінності є такими лише остільки оскільки забезпечують розвиток людства. Філософи епохи Просвітництва вважали, що лише на основі ціннісних орієнтацій справедливого суспільства можна формувати духовні потреби людини, і на їх основі індивідуальні ціннісні судження. Представники німецької філософії (Гегель, Кант, Фіхте, Шелінг) стверджували, що моральні, духовні цінності апріорно притаманні внутрішньому світу людини, його душі.

У дисертації зроблено висновок, що традиція ідеалістичного раціоналізму від Платона до Гегеля і матеріалізму від Демокрита до Фейєрбаха відрізняється нероздільністю буття і цінності. Теорія цінностей (аксіологія) як напрям в зарубіжній філософії сформувався в 20-50 рр. ХХ століття у працях німецьких і американських філософів (М. Шеллер, Н. Гартман, Р. Перрі, С. Пеппер). У другій половині ХІХ століття основні положення теорії цінностей розроблялися Г. Ріккертом, В. Віндельбандом. Вони доводили, що незмінними цінностями є загальнолюдські, загальнокультурні, соціально-значимі. Аналогічні погляди висловлювали Г. Коген, Е. Кассірер, Р. Кронер, Б. Кроче, Ф. Бредлі, Ж. Валь, Ж. Іпполіт, вони глибоко досліджували проблеми сутності людини і її духовних цінностей.

На основі глибокого вивчення поглядів російських (В. Соловйов, М. Бердяєв), західноєвропейських філософів (К. Ясперс, М. Хайдеггер, Ж.П. Сартр, Ортега-і-Гассет), філософів-космістів (В. Соловйов, В. Вернадський, Д. Чижевський) зроблено висновок, що проблема людини, її духовних цінностей органічно пов'язана з розкриттям творчої природи людини, з її духовністю, духовними силами, духовним життям, що надає йому смисл.

Увага до аксіології особливо яскраво виявилася у таких філософів як С. Анісімов, В. Біблер, А. Лосєв, В. Тугаринов, І. Фролов, які розглядали проблеми розвитку цивілізацій, діалогу культур, цінностей, на основі яких виникають загальнолюдські цінності, що в свою чергу є полем сполучення Античності, Середньовіччя і Нового часу, а культура виступає як розвиток людської особистості, що втілює загальнолюдські цілі і устремління, вселюдський смисл. М. Бахтін підкреслював, що кожна людина повинна світитися відповідальністю, сьогодні - це відповідальність перед життям всієї планети. Існують універсальні, загальні цінності, що ґрунтуються на трьох складових людського буття: духовності, свободи і відповідальності (за В. Франклом).

У дисертації всебічно проаналізована проблема цінностей в культурології України. Суттєве значення тут має співвідношення тіла і душі, проблема поєднання особистісного і колективного, соборного початків, притаманних людині, такі якості як честь і слава, як найвищі цінності людини, любов, милосердя, терпимість, глобальний конфлікт добра зі злом. У філософських концепціях “серця” Г. Сковороди, П. Юркевича розкривається процес духовної діяльності людини, моральна чистота, етико-естетичній погляд на світ. Ідеї А. Потебні мають неперевершене значення для усвідомлення сутності національних цінностей.

Значне місце посідають погляди І. Франка щодо факторів загальнолюдського прогресу (вільна праця, свобода, як найвищий ідеал, найвища цінність людини) та основних завдань щодо становлення української нації, що здатна дати відсіч асиміляційним устремлінням інших націй, але разом з тим повинна бути нерозривно пов'язана зі всезагальним.

Аналізуються ідеї Д. Чижевського, М. Григор'єва щодо українського національного характеру, особливостей взаємозв'язку загальнолюдського та національного.

У дисертації представлено узагальнене визначення цінності як властивості того чи іншого предмету, явища задовольняти потреби, інтереси, бажання людей, а також відношення суб'єкта до предметів і явищ реальності, яке виражається ціннісними орієнтаціями, соціальними настановами та якостями особистості (Г. Волков).

Констатується, що в умовах переходу сучасної системи освіти і виховання на нову парадигму значно актуалізується проблема виховання ціннісних орієнтацій, духовних, загальнолюдських і національних цінностей, в цілому ціннісний підхід до формування особистості, зокрема, до виховання фахівця.

У розділі представлена ієрархія національних та загальнолюдських цінностей, порівняння рядів цінностей: сучасних духовних цінностей, національних цінностей і загальнолюдських цінностей. Порівняння цих рідів цінностей надає можливість зробити висновок, що загальнолюдські цінності - це цінності, притаманні людям усіх епох і народів, усіх класів и соціальних шарів, а національні цінності у загальному вигляді являються обмеженням загальнолюдських цінностей рамками конкретного народу, конкретної нації, яке проявляється у культурі, традиціях і обрядах того або іншого народу.

У роботі підкреслюється думка про збереження найвищої цінності - людини і людства - через взаємодію культур (Б. Рассел). Особливо загострилася стурбованість про збереження людства в наш час, коли відбуваються всілякі природні катаклізми, розростання світової кризи, загроза нової світової війни, яка може знищити все найцінніше на Землі і залишити безплідну пустелю.

У розділі розглядаються культурологічні засади педагогічних знань. Доведено, що система освіти, виконуючи найважливіше соціальне замовлення, повинна бути підпорядкованою вихованню загальної культури індивіда, широкій науковій ерудиції і високому гуманістичному почуттю - почуттю любові до людини. Тому в основу сучасної концепції освіти необхідно закладати культурологічний підхід, що зумовлює звернення до майбутнього спеціаліста як соціокультурного індивіда, продукт культури нації, людства. Культурологічний підхід потребує розглядати дисципліни гуманітарного циклу як складову духовної культури суспільства, припускає адаптацію виховання й освіти до конкретного культурного середовища, а це означає, що суттєвим в підготовці майбутнього фахівця є осмислення культурних досягнень рідного краю, країни, всього світу, тобто національних і загальнолюдських цінностей.

У розділі аналізується зв'язок загальної культури людини з культурою мовлення. Культура мови - це перш за все встановлена наукою і соціальною практикою нормативність мови, багатство її словника і фразеологічного фонду, чіткість мовленнєвого мислення.

Культура мови є духовним станом усього народу. Мовленнєва культура покликана відігравати все більш вагоме значення не тільки в духовному, культурному житті, а й соціально-політичних та ідеологічних сферах багатонаціонального й полікультурного суспільства.

У дослідженні розглядається багато культурність як здатність освіти і виховання навчати студентську молодь сприймати різноманіття культур, здатність створити умови для формування толерантності, а це у свою чергу сприяє формуванню національної свідомості, патріотизму, інтеркультурної комунікації особистості.

У другому розділі “Організація процесу виховання загальнолюдських і національних цінностей у вивченні педагогічних дисциплін”:

- виявлено й проаналізовано цінності, притаманні професії вчителя;

- обґрунтовано методичний апарат дослідження;

- експериментально перевірено ефективність використання моделі засвоєння цінностей;

- визначено педагогічні умови, які сприяють вихованню духовних цінностей у студентської молоді, подані результати формувального етапів дослідження.

З метою визначення рівня сформованості загальнолюдських і національних цінностей були використані різні діагностичні методи - анкетування, тестування, тривале спостереження (пряме й непряме, включене й систематичне), конвент-аналіз, бесіда, інтерв'ю (стандартизоване й пів стандартизоване), самооцінка, експертні оцінки, рейтинг, соціометрія, методи математичної статистики.

У процесі експерименту досліджено ціннісні орієнтації студентів, пріоритетні потреби, інтерес і ступінь задоволеності обраною професією, ступінь впливу різних факторів на формування моральної культури, загальнолюдських і національних цінностей. Також було з'ясовано, що розуміють студенти під загальнолюдськими та національними цінностями. Серед найбільш важливих загальнолюдських цінностей студенти визначили такі, як любов, доброта, взаємодопомога, гуманізм, дружба, сім'я, життя, здоров'я, мораль, відданість, відвертість, мудрість, взаєморозуміння, авторитет у суспільстві, чесність, порядність тощо. Серед національних цінностей - культура, мова, традиції, пам'ятки української культури, релігія, справедливість, свобода, територія, історія, діловитість. Аналіз анкет показав, що студенти плутають такі поняття, як цінності, почуття, риси характеру особистості, а також не в змозі визначити, які цінності вони хочуть засвоїти. Спостерігається низька наявність ціннісних професійних орієнтацій - пріоритетні цінності, названі студентами, не пов'язані з їх майбутньою професією: психолого-педагогічні, професійні знання, вміння, навички, здібності.

Сукупність духовних цінностей можна класифікувати в соціологічному плані за видами духовної діяльності, або в гносеологічному аспекті за формами суспільної свідомості: цінності знання, моральні цінності, естетичні тощо. У цих класифікаціях беруться до уваги здебільшого об'єкти ціннісного відношення, які включені до того чи іншого виду матеріальної або духовної людської діяльності (С. Анісімов). Тому в контексті нашого дослідження особливу увагу ми приділяємо мотивації професійної діяльності, знанням і взаємостосункам у студентських групах. За рівнем професійної спрямованості було виявлено три групи студентів:

- перша група - це студенти з позитивною професіональною спрямованістю, яка залишається до завершення навчання, ціннісні орієнтації в професійній сфері пов'язані з привабливістю змісту професії, з чітким уявленням про неї, високою соціальною значущістю;

- друга група - студенти, для яких вибір професії немає чітко вираженої професійної мотивації, вони остаточно не визначили свого відношення до професії;

- третя група - студенти з негативним відношенням до професії, мотивація їхнього вибору - велика відпустка й загальна престижність вищої освіти.

Треба відзначити, що в процесі навчання інтерес до обраної професії у деяких студентів іноді зменшується, тому актуальним є завдання не тільки зберігати, а й значно зміцнити подальший розвиток цього інтересу. Нами були визначені фактори, що впливають на формування загальнолюдських та національних цінностей у студентів вищих педагогічних навчальних закладів: засоби масової інформації, родина, спілкування з товаришами (академічна група), самоосвіта, художня література, навчальні дисципліни, спілкування з викладачами, мистецтво, участь у суспільному житті.

Аналіз навчальних програм дозволив нам зробити висновок про те, що навчально-виховний процес у вузі має широкі виховні можливості для формування загальнолюдських і національних цінностей, однак ці можливості лише незначною мірою враховуються в навчальних програмах, і головним чином, лежать у сфері організації навчального матеріалу, що спричиняє імовірність їхньої реалізації залежною від виховної й методичної роботи кафедр і кожного викладача окремо.

Духовний розвиток особистості майбутнього фахівця припускає взаємодію й взаємно-доповнення всього комплексу напрямків виховної роботи у вузі. Однак принцип комплексного системного підходу у вихованні діалектично детермінує наявність специфічних напрямів у розвитку й формуванні особистості. Кожний з цих напрямів - розумовий, моральний, естетичний, трудовий, фізичний тощо - обумовлений наявністю специфічних для них загальнолюдських і національних цінностей (істина, добро, краса, користь, фізична досконалість тощо), які в цьому випадку виступають узагальненою інтегративною характеристикою об'єктів і закономірностей дійсності, втілюючи в себе одночасно і якість, і ставлення, а в навчально-виховному процесі все це перетворюється в риси характеру й професійні якості майбутнього вчителя.

У процесі формуючого експерименту впроваджено модель формування загальнолюдських і національних цінностей, основними ланками якої є принципи формування цінностей у процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін, система творчих завдань і рефератів, розроблений спецкурс “Загальнолюдські й національні цінності в підготовці майбутнього вчителя”. До сприятливих умов формування загальнолюдських і національних цінностей належать: розуміння студентами сутності й змісту загальнолюдських і національних цінностей; бажання активно проявляти себе в навчальній діяльності, прагнення до самореалізації й виявлення своїх потенційних можливостей, самоствердження в навколишній дійсності; спрямованість діяльності студентів на змістовне й структурне збагачення морально-практичного досвіду в самореалізації своєї особистості.

Програма формувального експерименту здійснювалася на основі курсу педагогічних дисциплін, і вивчення студентами розробленого спецкурсу та полягала у створенні моделі формування цінностей у студентів (мал.).

Педагогічна технологія формування загальнолюдських і національних цінностей містила в собі як традиційні форми навчально-виховної роботи, наповнені привабливим морально-етичним й аксіологічним змістом, так і специфічні: ділові й рольові ігри, дискусії, аналіз конкретних ситуацій, міні-конференції, творчі проблемні завдання, позакласні виховні заходи. Усі форми роботи передбачали максимальне включення студентів до видів робіт, опосередкованих змістом соціально значущої спільної діяльності, що позитивно впливало на самореалізацію внутрішньої сутності майбутнього фахівця.

Мал. - Модель формування загальнолюдських і національних цінностей:

Для перевірки дієвості проведеного експерименту були визначені критерії, які певною мірою характеризують різні рівні сформованості загальнолюдських і національних цінностей у студентів. До них належать:

- об'єктивні критерії - суспільна активність студента, соціальний статус студента в групі (соціометрія), відсутність міжособистісних конфліктів в групі;

- суб'єктивні - ступінь задоволеності професією (індекс задоволеності професією, коефіцієнт задоволеності й значущості), задоволеність своїм положенням у групі, задоволеність відношенням до навчання в групі, володіння методами навчальної самоорганізації, рівень сформованості професійної спрямованості;

- суб'єктивно-об'єктивні - ступінь близькості ціннісних орієнтацій студента й групових ціннісних орієнтацій, успішність навчання, рівень згуртованості колективу, адекватність розуміння студентами сутності й змісту загальнолюдських і національних цінностей, бажання активно проявляти себе в навколишній дійсності, прагнення до самовиявлення й самоствердження в ній.

Результати дослідження, аналіз літературних джерел дозволили виявити основні складові системи навчально-виховної роботи з формування цінностей у студентів вищих педагогічних навчальних закладів, що передбачала:

- засвоєння наукових знань про характер і зміст національних і загальнолюдських цінностей;

- орієнтацію навчально-виховного процесу на єдність загальнолюдських і національних цінностей;

- організацію навчально-виховного процесу як творчої взаємодії викладачів і студентів й створенню умов для самовиховання й детермінації останніх;

- цілісний вплив всіх компонентів педагогічного процесу на свідомість, почуття, поведінку студентів;

- надання навчально-виховному процесу професійної спрямованості;

- використання комплексу сучасних методів навчання й виховання в їхніх численних комбінаціях;

- облік і розвиток індивідуально-творчих здібностей студентів;

- активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів з опорою на їхній особистісний потенціал;

- техніко-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

Порівняльний аналіз результатів формувального експериментів показав позитивну динаміку розвитку сформованості загальнолюдських і національних цінностей у студентів експериментальної групи.

Практична робота підтвердила ефективність використання в роботі зі студентами спецкурсу “Загальнолюдські й національні цінності в підготовці майбутнього вчителя” та системи навчально-виховної роботи зі студентами у вищому педагогічному навчальному закладі.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз проблеми виховання духовних цінностей у студентської молоді свідчить про те, що загальнолюдські цінності - це цінності, властиві людям всіх епох і народів, а національні цінності зумовлені своєрідністю народу, що виявляється в культурі, мові, традиціях і обрядах того чи іншого народу, тієї чи іншої нації.

2. Обґрунтовано взаємодію загальнолюдських і національних цінностей як відбиття взаємодії культур. У реальному житті національні цінності тісно пов'язані із загальнолюдськими, оскільки ті й інші фіксуються в матеріальній і духовній культурі різних народів. Культура органічно вплітається в усі форми життєдіяльності, що характеризують життя тієї або іншої країни, того або іншого народу. Національний колорит накладає відбиток на культуру через традиції, звичаї, моральні принципи й норми, настанови, заповіді, ідеали.

3. Визначено, що всі нації і народи прагнуть зберегти себе в просторі й часі на базі певної етнічної або національної спільності. Але в той же час у багатьох культурах з'явилися тенденції до досягнення планетарної єдності людського суспільства під егідою цієї культури.

4. Доведено, що посилення інтернаціоналізації всіх процесів у сучасних умовах в усьому світі приводить до явища пріоритету загальнолюдських цінностей у їхньому взаємозв'язку з національними. Тому в основу сучасної концепції освіти повинен бути покладений культурологічний підхід, що зумовлює спрямованість до майбутнього фахівця як до соціокультурного індивіда, продукту культури нації, людства.

5. Установлено, що виховання на основі цінностей - це основний шлях формування особистості студента - майбутнього фахівця, його духовного світу, моралі й культури.

6. Теоретичний пошук дозволив визначити, що формування цінностей здійснюється під впливом численних факторів зовнішнього й внутрішнього середовища.

7. Констатувальний експеримент показав наявність тісного зв'язку між загальнолюдськими й національними цінностями студентської молоді, а також ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності й освіти взагалі. Це ставлення є інтегральним показником ціннісного ставлення до навчальної діяльності й можливістю реалізації свого потенціалу як особистості в системі суспільних взаємовідносин.

8. Під час дослідження розроблено комплексну діагностичну методику, яка дозволила визначити рівні сформованості ціннісних орієнтацій студентів, визначено три групи критеріїв: об'єктивні, суб'єктивні, суб'єктивно-об'єктивні.

9. Створено й апробовано систему навчально-виховної роботи з формування аксіологічного світогляду, тобто модель засвоєння цінностей на основі курсів педагогічних дисциплін та при вивченні спецкурсу “Загальнолюдські й національні цінності в підготовці майбутнього вчителя”, визначено педагогічні умови формування цінностей у майбутніх учителів.

10. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу про доцільність створення своєрідної педагогічної технології засвоєння духовних цінностей у навчально-виховному процесі. Ці результати показують помітні якісні й кількісні зрушення у формуванні загальнолюдських і національних цінностей. У процесі особистих бесід, анкетування й інтерв'ювання відзначені динаміка в аспекті засвоєння наукових знань про характер і зміст загальнолюдських і національних цінностей. Рівень сформованості загальнолюдських і національних цінностей у студентів експериментальної групи вищий у порівнянні з контрольної.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі. Подальшого вивчення, на наш погляд, вимагають такі аспекти, як систематизація, певна ієрархізація цінностей, форми існування цінностей:

а) суспільні (індивіда, групи, колективу, сім'ї, соціуму);

б) предметні (література, мас-медіа, молодіжна субкультура тощо);

в) особистісні (потреби, мотиви, ідеали, бажання тощо) і їх сприйняття в педагогічному процесі. виховання педагогічний навчальний

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Долженко В.А. Взаимодействие общечеловеческих и национальных ценностей как отражение взаимодействия культур // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П. Шевченко. - Вип. 6. - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. - С. 255-265.

2. Долженко В.А. Культурологические основы педагогического знания // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П. Шевченко. - Вип. 1 (7). - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. - С. 28-44.

3. Долженко В.А. Изучение уровня сформированости гуманитарного мировоззрения и гражданской позиции будущего учителя // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. - Вип.. ХХVІІ / За загальною редакцією В.І. Сипченка. - Слов'янск: Видавничий центр СДПУ, 2005. - С. 110-115.

4. Долженко В.А. Проблема воспитания духовных ценностей // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. ред. Г.П. Шевченко. - Вип. 6 (12). - Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. - С. 38-45.

Размещено на Allbest.ru

...