Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Спеціальність13.00.04 - “Теорія та методика професійної освіти”

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ФАЛИНСЬКА Зоряна Зенонівна

Вінниця - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

проаналізувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі та уточнити сутність поняття “практична підготовка соціальних педагогів”;

удосконалити зміст та обґрунтувати організаційно-педагогічні умови забезпечення неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів;

теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів;

визначити критерії та рівні готовності до практичної діяльності майбутніх соціальних педагогів;

розробити навчально-методичні рекомендації для студентів і викладачів що стосуються змісту й організації практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; принципи історизму, системності, полікультурності; положення про взаємозв'язок і взаємозалежність явищ і потребу їх вивчення в конкретних умовах, про моральні цінності і покликання людської особистості, про діалектичну єдність національного і загальнолюдського; концепція взаємозвязку загальної і професійної освіти як вихідна у визначенні підґрунтя для вдосконалення навчально-виховного процесу ВНЗ (Р. Гуревич, Н. Ничкало, І. Зязюн, А.Мойсеюк, М. Сметанський, Г. Тарасенко, Н. Кічук та ін.); провідні ідеї, положення і висновки праць С.Архипової, В. Бочарової, І. Звєрєвої, І. Зимньої, М. Євтуха, А. Капської, Л. Коваль, І.Козубовської, І. Козловської, Л. Міщик, С. Хлєбік, присвячених дослідженням процесу формування професійних якостей соціального педагога, а також Н. Заверіко, В. Сагарди, Б. Шапіро, в яких здійснено системний аналіз соціально-педагогічних явищ. Під час дослідження було враховано матеріали науково-практичних конференцій та семінарів із соціально-педагогічних проблем, опрацьовано нормативні, навчальні і навчально-методичні документи вищих навчальних закладів.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження:

теоретичні (історико-логічний, теоретичний та порівняльний аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури, програмово-методичної документації, проблемно-цільовий аналіз результатів наукових досліджень, а також класифікація, систематизація та узагальнення одержаної інформації; контент-аналіз програм вищих шкіл), для вивчення змісту базових понять проблеми дослідження; метод моделювання, за допомогою якого визначено структуру моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи та організаційно-педагогічні умови її реалізації;

емпіричні (вивчення й узагальнення досвіду (спостереження, визначення рейтингу, бесіда, інтерв'ювання, тестування, анкетування ), які використано для констатації стану розробки предмету дослідження та діагностики формування практичних умінь і навичок у процесі навчання;

педагогічний експеримент: констатувальний і формувальний, для апробації створеної моделі неперервної підготовки соціальних педагогів і впровадження її у практику вищих навчальних закладів та методи математичної статистики для обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі вищих навчальних закладів України, зокрема Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Загальна кількість студентів, які взяли участь у констатувальному експерименті становить 687 чоловік. У формувальному експерименті взяли участь 426 студентів; до проведення дослідно-експериментальної роботи було задіяно 42 викладачі вищих навчальних закладів і 38 працівників соціальних служб.

Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося в три етапи упродовж 1997-2005 років.

Етапи дослідження:

І етап, пошуковий (1997-1999 рр.) - теоретично осмислювалася проблема, визначався об'єкт, предмет дослідження, мета і завдання експерименту, розроблялася програма та методика його проведення; вивчалася та опрацьовувалася наукова та науково-методична література з теми дисертаційного дослідження. Головна увага при цьому зосереджувалась на аналізі досвіду організації навчального процесу у вищих закладах освіти зі спеціальності “соціальна педагогіка”. Було розроблено план дослідження, попередня гіпотеза та основні положення дисертації. На підставі зібраного та осмисленого матеріалу було сформовано загальну концепцію дослідження.

На другому етапі (2000-2002 рр.) - конкретизовано методику дослідження. Проведено констатувальний зріз та узагальнено його результати, які було враховано в теоретичному і прикладному аспектах та впроваджено розроблені технології у практику Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Хмельницького національного університету, де здійснювалася перевірка робочої гіпотези.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) - проводився формувальний експеримент, внесено корективи у формулювання робочої гіпотези дослідження, завершено кількісно-якісний аналіз результатів дослідження та здійснено їхнє теоретичне обґрунтування; узагальнено зібраний матеріал і завершено роботу з оформлення дисертаційного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

-- вперше науково обґрунтовано зміст, організаційно-педагогічні умови (організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки ( ВНЗ - заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів) та модель неперервної практичної підготовки соціальних педагогів, у яку введено зміст, завдання, принципи, компоненти, критерії, види практик, організаційно-педагогічні умови, результат;

-- визначено види практик, які забезпечують неперервну практичну підготовку соціальних педагогів у вищих навчальних закладах (ознайомлювальна, волонтерська, організаційно-відпочинкова, профілактична, реалібітаційна, переддипломна);

-- проструктуровано зміст професійного навчання та практичної підготовки соціального педагога з використанням навчальних програм гуманітарних, фундаментальних, професійно-орієнтованих,фахових дисциплін та практик;

-- розширено уявлення про сутність поняття “професійна готовність майбутнього соціального педагога до практичної діяльності”, його структурні компоненти (структурні теорії типів професійного життя; мотиваційні теорії; теорії індивідуальності і самопізнання);

-- подальшого розвитку набули критерії (позитивне відношення до практичної діяльності; формування теоретичних основ з психолого-педагогічних дисциплін; сформованість самодисципліни, самовиховання; здатність адекватно приймати відповідальність за виконання завдань; наявність здібностей до самовдосконалення, вироблення індивідуального стилю) та рівні готовності до практичної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає у:

розробці моделі практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують цей процес;

створенні навчально-методичних рекомендацій з організації і проведення неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у ВНЗ.

Обґрунтовані в дослідженні результати впроваджені в практику навчально-виховного процесу Хмельницького національного університету (довідка № 12 від 24 вересня 2005року), Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 45 від 12 травня 2005 року), та педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № 2123 Р-4 від 10 червня 2004 року).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та результати є самостійним внеском автора у вирішення питання, що досліджується. У статтях, написаних у співавторстві дисертанту належать основні ідеї та результати досліджень. У статті, написаній, у співавторстві з В.Г.Антонюком та Н.Б.Лозинською внесок автора полягає у розробці основних положень про етапи та особливості початкового етапу практики.

Вірогідність і достовірність основних положень і висновків дослідження забезпечується комплексним використанням методів і методик, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, оцінно-кількісним і якісним аналізом одержаних даних, результативністю практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися й одержали схвальні відгуки на конференціях: міжнародних -- “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 2001 р.); VІІ учебно-методическая конференция стран Содружества (Санкт-Петербург, 2002 г.); “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006 р) всеукраїнських -- “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи” (Львів, 2002 р.), “Проблеми розвитку системи соціальної роботи та неперервної освіти в Україні та зарубіжжі” (Чернівці, 2002 р.), “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога та соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003 р.), “Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи” (Хмельницький, 2003 р.); українських міжвузівських науково-практичних конференціях і семінарах: “Університет і школа. Педагогічна практика сьогодні: виклики, проблеми та їх вирішення” (Львів, 2001 р.), “Соціально-правовий захист молоді” (Херсон, 2002 р.), “Досвід соціальної роботи: навчання з практики” (Київ, 2002 р.). Головні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка (1999 - 2002 рр.), кафедри соціальної педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2002 - 2003 рр.).

Публікації: Основний зміст дисертаційної роботи відображено у 11 публікаціях, із яких 9 одноосібних, 10 праць надруковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків на 88 стор. Загальний обсяг дисертації 191 с., із яких основного тексту 171 с., список використаних джерел містить 182 найменування, з них 18 іноземною мовою. Дисертація містить 13 таблиць, 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

соціальний педагог студент супервізор

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та головні завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів проведеної роботи.

У першому розділі - “Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах як педагогічна проблема” висвітлено теоретико-методологічні положення, покладені в основу дослідження, розглянуто концептуальні засади практичної підготовки соціального педагога на сучасному етапі, акцентовано увагу на пріоритетності освіти, що передбачає випереджувальний характер її розвитку, нове ставлення до неї суспільства, інтелекту, знань, відкритість системи та безперервність освіти; нероздільність навчання і виховання, багатоукладність та варіативність, що полягає у створенні змоги вибору форм освіти, навчальних закладів, створенні мережі альтернативних закладів освіти.

Проведений аналіз показав, що здійснення практичної підготовки соціальних педагогів в умовах сучасної України має свої особливості, що викликані специфікою процесу становлення і розвитку цієї професії. З'ясовано, що у контексті вирішення комплексу проблем, які мають місце у процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів, особливої актуальності набуває завдання підвищення ефективності практичного складника підготовки майбутніх фахівців, подальше розроблення моделі неперервного практичного навчання студентів, зорієнтованого на формування професійних умінь і навичок. Під професійною підготовкою соціальних педагогів ми розуміємо процес формування фахівця нового типу, здатного швидко і адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у суспільстві, компетентно вирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіх типах та видах навчально-виховних установ і закладів соціальної роботи, на всіх рівнях управління.

Програми підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні містять практичний компонент, до якого входить: ознайомлення студентів із прийомами й методами роботи та безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників, викладачів-консультантів; урахування закономірностей формування професійної свідомості; чинники, що сприяють чи перешкоджають перенесенню знань з академічного середовища у практичне; механізми вироблення умінь і навичок, методи навчання, керівництва та оцінки результатів практичної діяльності, характер стосунків між студентом та педагогом-наставником, об'єктивні умови проходження практики. Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснювалася з урахуванням таких принципів: тісного взаємозв'язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, наступності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва. Вивчення реального стану практичної підготовки студентів до виконання професійних обов'язків засвідчило, що зміст підготовки соціальних педагогів у сучасних вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації не достатнім чином відповідає кваліфікаційним вимогам, не враховуються нові економічні відносини, недостатньо ефективними є засоби й методи реалізації цього змісту в умовах традиційного навчання.

З метою подолання суперечностей між зростаючими вимогами суспільства до фахового рівня випускників і реальною практичною підготовкою соціальних педагогів, як базові теоретичні й методологічні орієнтири у дослідницькій роботі ми використали такі ідеї педагогів: повага до студента, формування особистості підготовленої до життя, до праці; гуманізація освіти і виховання, потреба в загальнолюдських цінностях; індивідуальні особливості майбутніх соціальних педагогів.

У контексті теоретичного дослідження практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів уточнено вимоги до організації практики студентів як невід'ємного складника навчально-виховного процесу, однієї із дієвих форм навчальної діяльності та засобу формування у студентів професійних умінь та навичок. Зроблено висновок про потребу в неперервній підготовці соціальних педагогів для посилення практичної орієнтації, введення у навчальні плани дисциплін і спеціалізованих курсів із розвитку й формування організаційно-комунікативних та інших психологічних якостей особистості з використанням соціально-психологічних тренінгів, підвищенням психологічної компетентності, створенням студентської психологічної служби, введенням кваліфікаційної системи професійного відбору у разі зарахування майбутніх соціальних педагогів на роботу.

Для визначення стану сформованості навичок практичної роботи було здійснено анкетування майбутніх соціальних педагогів з питань мотивації вибору професії і відповідності змісту підготовки до майбутньої діяльності. Більшість опитаних (89%) вважають свою спеціальність цікавою, соціально значущою і вартою уваги та високої оцінки, і сповнені бажанням допомагати людям у вирішенні їхніх проблем. Проте, значний відсоток (56%) студентів не вважає свій вибір вдалим (не задовольняє низький заробіток, ненормований робочий день, усвідомлення власного безсилля у вирішенні багатьох проблем клієнтів через недостатній рівень професійних знань та умінь). Тому мотивація практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах освіти є вагомим чинником, рушійною силою їхнього професійного становлення та успішної професійної адаптації.

Проведено аналіз досвіду підготовки фахівців для соціальної сфери у зарубіжних країнах (США, Великобританії, Франції, Бельгії, Австрії, Польщі, Росії) та ролі практичного складника підготовки майбутнього спеціаліста як провідного структурного елементу. Порівняльний аналіз показав, що в Україні необхідно збільшити кількість годин, відведених на практичну підготовку соціальних педагогів згідно з чинними навчальними планами, як це практикується за кордоном. Зроблено висновок про потребу подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні за умови конструктивного поєднання вітчизняної практики і світового досвіду, наявності неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, відповідних організаційно-педагогічних умов, впровадження інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підготовки з обов'язковим урахуванням регіональних потреб, умов і можливостей.

У другому розділі - “Зміст та організаційно-педагогічні умови неперервної практичної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах” конкретизовано поняття, пов'язані зі змістом і формами організації практичної підготовки соціальних педагогів на державному, науковому і практичному рівнях, теоретично обґрунтовано модель неперервної підготовки соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують цей процес.

Підготовка соціальних працівників і соціальних педагогів в Україні здійснюється у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації - коледжах, інститутах, академіях, університетах. Фахівців у галузі соціальної підготовки і соціальної роботи готують факультети: соціальної роботи, соціальної педагогіки, психології, соціології, психолого-педагогічні. Відповідно до соціального замовлення на регіональному рівні у різних навчально-виховних закладах України введено різноманітні спеціалізації з фаху “соціальний педагог”: сімейний соціальний педагог, соціальний педагог-організатор дитячих і молодіжних об'єднань, соціальний педагог-коректор відхилень поведінки, соціальний педагог-психолог, шкільний соціальний педагог, соціальний педагог-гувернант, менеджер соціально-педагогічної діяльності, соціальний педагог-реабілітолог та інші. Випускники мають бути підготовленими до майбутньої професійної діяльності.

Під час проведення неперервної практики підготовка фахівців здійснювалася на основі диференційно-варіативного підходу до вибору її змісту та організації. У такий зміст було введено: мета, оволодіння основами наук про людину й навколишнє середовище, базові знання, умови для швидкої адаптації, які здійснювалися через гуманітарні, фундаментальні, професійно-орієнтовані спеціальні дисципліни та практику, з урахуванням матеріально-технічного забезпечення навчального закладу.

Професійна готовність - це інтегративна складна характеристика особистості, що визначається як системна сукупність професійних якостей, необхідних для самостійної фахової діяльності. Компонентами професійної готовності було обрано: мотиваційний, операційний, орієнтаційний, вольовий, емоційно-оцінний, психофізіологічний. Основними параметрами професійно важливих якостей виступали: характеристики фізичного і психологічного здоров'я, усвідомлення професійного вибору, ціннісні орієнтації особистості (гуманізм, чесність, порядність, справедливість, милосердя), психологічні якості особистості (емпатійність, наполегливість, самодисципліна, великодушність, толерантність, співчутливість, раціональність, старанність). Було враховано, що ефективність практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів суттєво залежить від організаційних форм навчального процесу. Особливе значення в набутті професійних умінь та навичок має практика і лабораторний практикум, під час проведення яких розвиваються дослідницькі уміння. З цією метою студентів навчали різноманітних оціночних і діагностичних методик і підходів, що давало змогу розуміти проблеми людей, використовувати ефективні способи допомоги тим, хто потребує поліпшення їхньої життєвої ситуації. Основні завдання практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів полягають в: ознайомленні з проблемами соціально-педагогічної діяльності; поєднанні набутих знань із розв'язанням відповідних завдань; забезпеченні психологічної адаптації студентів до обраної професії; формуванні й розвитку професійно важливих якостей, набутті умінь і навичок, необхідних майбутнім соціальним педагогам; залученні до волонтерської діяльності; діагностиці рівнів готовності до практичної діяльності. Упорядкування дидактичних методів навчання, вдосконалення навчальних програм, методики викладання окремих дисциплін, застосування нових педагогічних технологій формує цілеспрямований розвиток розумових здібностей студентів, посилює у них інтерес до роботи, самостійності та творчості, що сприяє інтенсифікації навчального процесу як у коледжі, так і в університеті. Такий підхід дозволив розробити модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів до діяльності. Об'єднуючим фактором було обрано мету такої підготовки. Складниками є: зміст, загальні завдання, принципи, компоненти, види практик, конкретні завдання кожного виду практики,звітність, результат, організаційно-педагогічні умови. Одночасно визначили організаційно-педагогічні умови реалізації такої системи (організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки (ВНЗ - заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів).

Впровадження в навчальний процес цієї моделі підготовки майбутніх соціальних педагогів показало взаємозалежність між складниками, їхню взаємодоповнюваність, сприяло позитивним результатам проведеного дослідження.

У третьому розділі - “Експериментальна перевірка моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів” подано результати розробленої та експериментально дослідженої моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів і організаційно-педагогічних умов її дієвості.

Реалізація моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів здійснювалась за наявності вище вказаних організаційно-педагогічних умов. Практична підготовка студентів починалася з 1 курсу і на цьому етапі закладалися основи практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості і ставлення до професії( ознайомлювальна практика). Основна мета її полягала у формуванні початкових знань про соціальні проблеми і форми участі держави у їх вирішенні. Саме цей вид практики дав студентам можливість визначитися із професійною придатністю та майбутньою спеціалізацією. На 2 курсі студенти проходили організаційно-відпочинкову практику, основним завданням якої було ознайомлення з методами роботи організаторів дозвілля. Впродовж навчання на 3 курсі студенти залучалися до соціально-педагогічної практики, під час якої відпрацьовувалися методи і прийоми профілактичної роботи з різними категоріями населення. На 4 курсі студенти брали участь у проведенні реабілітаційної соціально-педагогічної практики, під час якої формувалися уміння надавати професійну допомогу правопорушникам, особам з девіантною поведінкою. Кінцевим етапом неперервної практичної підготовки є переддипломна кваліфікаційна практика, яка завершується захистом дипломних робіт, або комплексним кваліфікаційним екзаменом. Аналіз умов дозволив класифікувати їх за трьома напрямами: організаційно-педагогічні, психолого-педагогічні та матеріально-фінансові, серед яких визначальними є організаційно-педагогічні. Досліджено питання про налагодження і підтримання зв'язків, які спрощують потрібну взаємодію сторін навчального процесу, і запропоновано класифікацію типів взаємовідносин, притаманних кожній з цих груп: навчальний заклад - соціальна установа, соціальна установа - клієнт, клієнт - студент, студент - супервізор, супервізор - навчальний заклад, супервізор - соціальна установа, навчальний заклад - студент, студент - соціальна установа.

Завдання практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів ми вбачаємо у демонстрації кращих зразків професійної діяльності на прикладі оптимального розв'язання типових завдань і можливостей новаторського, творчого, нестандартного вирішення соціально-педагогічних проблем, у визнанні й пізнанні себе як людини, що здатна професійно вирішувати проблеми інших людей. Тому в запропонованій моделі значно модифіковано зміст, організаційні види практик, аудиторних і самостійних, групових практичних занять, що дає змогу поліпшити становище із професійною підготовкою майбутніх соціальних педагогів, про що свідчать результати проведених досліджень.

Для визначення ефективності впровадження моделі неперервної практичної підготовки в навчальний процес майбутніх соціальних педагогів був проведений експеримент, результати якого визначалися показниками рівнів сформованості професійних ціннісних орієнтацій у майбутніх фахівців, зацікавленості студентів у вивченні фахових дисциплін, професійної придатності студентів до розв'язування практичних завдань та рівнів готовності до практичної діяльності.

Експериментом було охоплено 687 студентів. Дослідження підтверджує, що студенти молодших курсів більше, ніж старшокурсники, демонструють зацікавлення новою професією, надією на добре працевлаштування після закінчення вищого навчального закладу, упевненість у своїх силах. Професійно важливою характеристикою цих студентів є професійна компетентність та інтелектуальність. Студенти 5 курсу більше орієнтуються на потреби вироблення таких якостей, як толерантність, наполегливість, ініціативність. Ці результати експерименту спонукали викладацький склад до удосконалення системи підготовки майбутніх соціальних педагогів: під час розроблення теоретичних курсів, лектори враховують перелік умінь, потрібних соціальному педагогу; тематика лабораторних, практичних, контрольних, курсових, дипломних робіт пов'язується з практикою; студенти залучаються до активної громадської роботи, участі у різних конференціях соціально-педагогічної тематики. Порівняльний аналіз показників 1-го і 5-го курсів є визначальним в системі організації навчальних практик. У дослідженні брали участь експериментальні групи, в яких теоретичне навчання проводилось паралельно із практикою (починаючи з 1-го курсу), і контрольні групи, що навчались за традиційною системою (практика розпочиналась з ІІІ-го курсу). Досліджувалась залежність рівня зацікавлення студентів у вивченні фахових дисциплін від ступеня залучення їх до практичної діяльності; рівні сформованості професійних умінь і навичок; рівні готовності до практичної діяльності. Визначали високий, середній, низький і мінімальний рівні сформованості професійних умінь і навичок у студентів експериментальних і контрольних груп. В експериментальних групах було отримано кращі результати, не дивлячись на майже однакові вихідні показники (у студентів з'являється краща мотивація до засвоєння нових знань, стимул до поглибленого вивчення навчальних дисциплін). Практична підготовка фахівців стала якіснішою, розширилися можливості надання кваліфікованої соціально-педагогічної допомоги, що сприяло підвищенню професійної готовності студентів до майбутньої практичної діяльності. Для вивчення рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до виконання практичних завдань було здійснено дослідження (через інтерв'ю, бесіди, анкетування та практичні завдання). Визначили динаміку рівнів сформованості ставлення студентів до навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, оскільки вважаємо, що практична підготовка студентів має розпочинатися з їхньої зацікавленості в підвищенні рівня знань саме з цих дисциплін. Результати дослідження подано на рис.2.

За мінімальний рівень ми приймали пасивно-негативне ставлення до знань з фундаментальних дисциплін психолого-педагогічного циклу (у студентів відсутня система психолого-педагогічних знань і, як наслідок, відсутня готовність діяти на їх основі; педагогічні завдання виконуються на інтуїтивному рівні).

Низький рівень можна назвати ще й ситуативним, оскільки для студентів з таким рівнем характерними є розрізнені, не систематизовані знання, що використовуються лише через зовнішню орієнтацію.

Для середнього рівня (пасивно-позитивного) характерними є більш систематизовані знання, які студенти автоматично застосовують на практиці. Негативним для цього рівня є низька творча активність.

Високим (активно-позитивним) вважаємо рівень, на якому студенти систематично одержують нові знання, що використовуються творчо.

У групах, де здійснювався експеримент, були одержані кращі результати. Це можна пояснити тим, що у студентів експериментальних груп зявляється мотивація для засвоєння нових знань, стимул до поглибленого вивчення навчальних дисциплін. Таким чином, практична підготовка фахівців виявилася більш якісною за рахунок уведення удосконалених програм з модифікованим змістом матеріалу та розширення можливостей надання кваліфікованої соціально-педагогічної допомоги.

Виходячи зі ставлення студентів до знань із базових дисциплін психолого-педагогічного циклу, можемо констатувати готовність їх виконувати професійні обов'язки. Звичайно, практична готовність визначається не стільки ставленням до знань, скільки їхньою наявністю, а також умінням застосовувати набуті знання у практичній діяльності.

Одночасно визначали динаміку рівнів готовності соціальних педагогів до практичної діяльності. Під професійною готовністю розуміємо спрямованість особистості, яка ґрунтується на потребах, переконаннях, поглядах, вольових та інтелектуальних якостях, знаннях, уміннях та навичках (організаційні, гностичні, комунікативні, конструктивні).Для визначення рівня професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до виконання практичних завдань ми провели дослідження за допомогою анкетування та тестування серед студентів передвипускного та випускного курсів. Результати проведеного дослідження зафіксовано в таблиці 1.

Таблиця 1. Рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до практичної діяльності (у %)

У цій частині експериментального дослідження брали участь експериментальні групи студентів, навчання яких завершується, проте вони проходили соціально-педагогічні практики протягом усього періоду навчання і контрольні групи, студенти яких проходили практику традиційно - на передвипускному та випускному курсах.

Для дуже високого рівня готовності фахівця характерним є володіння ґрунтовними знаннями, уміння використовувати їх з успіхом у практичній діяльності, наявність вираженого наукового потенціалу для розробки власного наукового підходу до вирішення конкретної професійної проблеми. Про високий рівень йде мова, коли майбутньому спеціалісту притаманна здатність вирішувати складні завдання, які з'являються у практичній діяльності, а також здійснювати корекційну та консультативну роботу. Достатній рівень свідчить про здатність майбутнього фахівця самостійно організовувати свою діяльність, успішно проводити психолого-педагогічне діагностування. Студентам із середнім рівнем готовності властивий недостатній запас знань і умінь, практична діяльність здійснюється за керівництва методиста. Студентам із низьким рівнем готовності взагалі не рекомендується працювати у соціально-педагогічній сфері.

На всіх рівнях за професійною готовністю на початковому етапі досліджень спостерігалися однакові значення у студентів контрольних і експериментальних груп. Після закінчення експерименту у 2 рази збільшився відсоток студентів на високому рівні в експериментальних групах та зменшився їх відсоток на середньому рівні в 1,8 разів. У контрольних групах достовірних змін не спостерігалося.

Порівняльний аналіз результатів дослідження дав змогу зробити висновки про ефективність запропонованої моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують дієвість цього процесу.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на нині всі програми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні та за кордоном містять практичний компонент, до якого входить не лише ознайомлення студентів із прийомами та методами роботи, але й безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників і викладачів-консультантів. Але в різних навчальних закладах простежується неузгодженість у видах практик, термінах і тривалості їхнього проведення; не визначені програми кожного виду практики, вимоги до її змісту, місця проведення і форми звітності. Подальшого удосконалення вимагає практична підготовка студентів. Під професійною підготовкою соціальних педагогів ми розуміємо процес формування фахівця нового типу, здатного швидко й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у суспільстві, компетентно вирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіх типах та видах навчально-виховних установ і закладів соціальної роботи, на всіх рівнях управління. Подальше удосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні можливе за умови конструктивного поєднання вітчизняної практики і світового досвіду, впровадження провідних інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підготовки з обов'язковим урахуванням регіональних потреб, умов і можливостей.

2. Досліджено диференційовано-варіативний підхід до відбору змісту й організації практичної підготовки майбутнього фахівця, суть якого полягає у гнучкості усієї системи практичного навчання, принципів організації практики та звітності. Значно більше враховуються побажання та ініціативи студентів щодо місця проходження практики, вибору конкретних завдань і способів їх розв'язання. Суттєвою рисою диференційовано-варіативного підходу є індивідуальне планування практики для кожного студента, що значно підвищує її ефективність.

3. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, до якої входять такі складники: зміст, завдання, принципи, компоненти, критерії, види практик, організаційно-педагогічні умови, результат. Об'єднуючим фактором є мета. Усі складники знаходяться в безпосередній залежності, що і створює цілісність підготовки. Модель неперервної практичної підготовки містить не лише традиційні та визнані у багатьох навчальних закладах елементи, такі як практика, стажування у межах спеціалізації, але й істотні зміни й доповнення до теоретичних курсів, лабораторних, практичних і курсових робіт, що поєднуються з елементами практики концептуально, змістовно й організаційно; спеціально розроблені тренінги й семінари; обмін досвідом та науково-практичні й методичні конференції; волонтерську діяльність у професійних асоціаціях і громадських обєднаннях.

4. Визначено критерії готовності до практичної діяльності майбутніх соціальних педагогів (позитивне ставлення до практичної діяльності, знання теоретичних та психологічних основ володіння вміннями та навиками практичної підготовки, здібності адекватно сприймати завдання, високорозвинуті почуття студентів у практичній діяльності за своєчасне виконання завдань, здібність особистості до вдосконалення типу нервової системи, вироблення індивідуального стилю у практичній діяльності) та рівні готовності до такої діяльності (дуже високий, високий, достатній, середній і низький).

5. Обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови ефективної неперервної практичної підготовки майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах: організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки за схемою ВНЗ - заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери; наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів. При цьому враховувалися і психолого-педагогічні умови (формування психологічної готовності у майбутніх фахівців до практичної роботи у вибраній сфері; розуміння і позитивне ставлення керівників різних відомств і соціальних служб до важливості і потреби належної практичної підготовки майбутніх фахівців; цілеспрямована підготовка керівників, методистів і тьюторів до кваліфікованої роботи зі студентами під час практичної підготовки). Неперервна практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснюється на підставі таких принципів: тісного взаємозв'язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, спадкоємності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва.

6. Формувальний експеримент підтвердив ефективність розробленої моделі неперевної практичної підготовки і запропонованих організаційно-педагогічних умов. Так, у студентів експериментальної групи відбулися статистично значущі позитивні зміни у рівнях готовності до практичної діяльності: відсоток студентів із дуже високим і високим рівнями готовності збільшився у 2 рази, з достатнім рівнем - в 1,2 рази, з середнім рівнем - у 2,1 рази. Такі результати дають підставу стверджувати, що рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності зростає у разі впровадження у цілісну систему їх професійної підготовки у вищому навчальному закладі науково-обґрунтованої неперервної практичної підготовки майбутніх фахівців. Неперервна практична підготовка допомагає майбутнім фахівцям усвідомити суть своєї майбутньої професії і визначитись із спеціалізацією; сприяє ознайомленню студентів із сучасним станом соціально-педагогічної роботи у нашій країні, розвитку у них реального підходу до майбутньої діяльності.

Зважаючи на результати досліджень, для удосконалення системи професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України рекомендуємо: забезпечити тісний взаємозв'язок теоретичного і практичного компонентів підготовки фахівців; досягнути неперервності практичної підготовки; впроваджувати нові досягнення педагогічної науки і передовий педагогічний досвід у процес професійної підготовки майбутніх спеціалістів; максимально наблизити підготовку фахівця до потреб регіону.

Виконане дослідження, певна річ, не вичерпує всіх питань практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України. До перспективних напрямів її подальшого вивчення ми віднесли: єдність теорії і практики у процесі різнорівневої системи підготовки соціальних педагогів; проблеми наукової діяльності і творчої позааудиторної роботи студентів вищого навчального закладу як важливих компонентів їх кваліфікованої професійної підготовки, волонтерську діяльність як чинник професійного становлення майбутнього соціального педагога.

ЛІТЕРАТУРА

1. Фалинська З. З. Про модель управління державними закладами освіти // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. Вип. 14. - Львів, 1999. - С. 44-48.

2. Фалинська З. З. Сучасна система навчання соціального педагога // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. Вип. 15. - Ч. 2. - Львів, 2001. - С. 167-170.

3. Фалинська З. З. Антонюк В. Г. Програма педагогічної практики та методичні поради до її проведення (для студентів фізичного факультету). - Львів, 2001. - 40 с.

4. Фалинська З. З. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників за рубежем // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. - Вип. 6. - Ч. 1. - Вінниця, 2002. - С. 188-190.

5. Фалинська З. З. Розвиток професійних якостей соціального педагога як важлива проблема // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка: Соціальна робота. - Ужгород, 2002. - Вип. 5. - С. 152-155.

6. Фалинська З. З. Практична підготовка соціальних педагогів у США: аналіз досвіду // Соціальна робота в Україні і за рубежем: психолого-педагогічні, правові, соціологічні, медичні аспекти. Зб. наук. статей. - Ужгород - Херсон: Вид-во “Мистецька лінія”, 2002. - С. 290-294.

7. Лозинська Н., Фалинська З. Початковий етап у системі практичної підготовки майбутнього соціального педагога // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. - Вип. 16. - Ч. 1 - Львів, 2002. - С. 104-107.

8. Фалинська З. З. Практична підготовка фахівців для соціальної сфери у Франції // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - № 10. - Тернопіль, 2002. - С. 135 -138.

9. Фалинська З. З. Модель неперервної практичної підготовки у вищих навчальних закладах // Сучасні інформаційні технології та іноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Збірник наукових праць. -- Випуск 9 / Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. -- Київ -- Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. -- С.467-471.

10. Фалинська З.З. Модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів: результати експерименту // Наукові записки ТНПУ ім.В.Гнатюка. Серія Педагогіка. -- Вип.4. - 2006. - С.27-34.

11. Фалинська З.З. Організаційно-педагогічні умови проведення неперервної практичної підготовки майбуніх соціальних педагогів // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. Випуск 296. - Чернівці: Рута, 2006. - С.36-44.

Размещено на Allbest.ru