Дидактичні засади професійної підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дидактичні засади професійної підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності

Кіровоград - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу суперечності між природою та суспільством все більше загострюються. На межі тисячоліть людство стало перед реальною проблемою виживання, тому безпека життєдіяльності стала глобальною, життєво важливою проблемою суспільства в цілому.

За цих умов формування нового мислення у кожного члена суспільства і особливо молодої людини має бути спрямоване на необхідність суттєвої зміни підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку цивілізації. Одним із підходів до формування такого мислення є виховання молоді, яка психологічно підготовлена до життя й діяльності в сучасних умовах розвитку людства, а також формування в неї вмінь прогнозувати взаємовідносини в системі «людина - природа - суспільство» й усвідомлено ставитися як до власної безпеки, так і до безпеки навколишнього середовища.

Нині світова спільнота перейшла до нової концепції створення безпечної життєдіяльності - концепції допустимого ризику. Згідно з цією концепцією будь-яке середовище, у якому існують тісно взаємопов'язані стосунки людини з енергією, з хімічно чи біологічно активними речовинами або з іншими факторами, які не сумісні з нормальними умовами розвитку і життя людини в цілому, має потенційні небезпеки - явища, процеси, об'єкти, які за певних умов здатні спричинити шкоду людині, природі, суспільству. У зв'язку з цим значна увага повинна приділятися формуванню нового світогляду людини, підвищенню відповідальності особистості за збереження як власного здоров'я і життя, так і здоров'я й життя оточуючих.

Безумовно, головну роль у цьому процесі повинні відіграти загальноосвітні навчальні заклади.

У ряді наукових праць висвітлюються загальні проблеми дидактики вищої професійної школи (А. Алексюк, С. Архангельський, О. Вишневський, С. Гончаренко, М. Гриньова, Л. Кондрашова, В. Кушнір, О. Савченко, В. Сластьонін, З. Слєпкань, П. Олійник, В. Федорченко), формування професійної готовності до педагогічної діяльності (К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Н. Левiтов, О. Мороз, А. Пономарьов, К. Платонов, Г. Троцко, А. Ухтомський, О. Щербакова).

Концепцією освіти з напрямку «Безпека життя і діяльності людини», яка схвалена Міністерством освіти та науки України (12.03.2001 р.), передбачається організація постійної освіти всіх категорій населення, починаючи від дошкільної освіти і закінчуючи післядипломною освітою. Тому навчально-виховний процес у школі повинен забезпечувати формування в учнів адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень з безпеки. Результатом такого навчання має бути сформованість умінь і навичок учнів щодо власної безпеки і розуміння відповідальності за власні вчинки та їхні можливі наслідки.

Структура загальної середньої освіти вимагає якісної підготовки вчителів, які були б спроможними виходити за рамки власне предмета і, використовуючи міжпредметні зв'язки, надавати учням знання з безпеки життєдіяльності. Саме вчителі природничих дисциплін, маючи ґрунтовну фахову підготовку, можуть компетентно та творчо підходити до формування в учнів знань та вмінь з безпеки життєдіяльності й до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчально-виховного процесу.

Складність та важливість цього процесу очевидна і має державне значення, що актуалізує проблему професійної підготовки та перепідготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Останнім часом накопичений певний досвід із вказаної проблеми. Зокрема, підготовка майбутніх учителів фізики, біології, географії, хімії та трудового навчання з безпеки життєдіяльності проводиться у ВНЗ України. Наукові праці В. Дивака, І. Пархоменка, Л. Сидорчук, А. Юхименко свідчать про необхідність вдосконалення методичної системи підготовки цих фахівців.

У розвиток безпеки життєдіяльності як сучасної науки значний внесок зробили Я. Бедрій, Л. Гладка, В. Джигирей, М. Захарченко, Н. Заверуха, В. Зацарний І. Миценко, В. Лапін. Ці дослідники є авторами посібників, що широко використовуються у навчальному процесі різних закладів освіти.

Розв'язанням питань, пов'язаних із викладанням курсу безпеки життєдіяльності у вищій школі, успішно займаються В. Бєгун, С. Дикань, Б. Житар, В. Захматов, І. Науменко, А. Пятова, В. Русін, В. Свистунов.

Аналіз досвіду зарубіжних колег (В. Іванова, Н. Солярова, І. Плющ) також показує, що однією з основних проблем організації навчання з безпеки життєдіяльності є дефіцит кваліфікованих педагогічних кадрів, низький рівень їхньої готовності до вирішення цих проблем, а також недостатнє навчально-методичне забезпечення предмета.

Разом з тим, проблема підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності не одержала в працях названих авторів детального і вичерпного аналізу та вирішення.

Сучасний розвиток України вимагає подальшого вдосконалення системи підготовки вчителя як особистості, здатної вирішувати важливі й необхідні завдання щодо проблем безпеки, які постають перед загальноосвітньою школою на якісно новому рівні. Учитель, виступаючи гарантом збереження життя й здоров'я дітей, повинен не тільки створити безпечні, комфортні та результативні умови навчально-виховного процесу, а й формувати в учнів культуру безпеки - озброїти учнів необхідними знаннями, уміннями й навичками з безпеки життєдіяльності.

Наш аналіз досліджуваної проблеми в практиці педагогічних ВНЗ, дитячого травматизму та стану здоров'я школярів показав, що зміст, форми та методи підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін з питань безпеки життєдіяльності не повністю відповідають вимогам професійної діяльності.

Реальні умови життя й педагогічної діяльності майбутнього вчителя в сучасному енергетично насиченому суспільстві дозволяють виділити ряд протиріч між:

– вимогами освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм та галузевих стандартів вищої освіти з безпеки життєдіяльності (зокрема, випускник педагогічного ВНЗ повинен володіти знаннями з безпеки життєдіяльності та уміти: створювати комфортні та безпечні умови, обирати заходи попередження травматизму, прогнозувати виникнення шкідливих та небезпечних факторів, приймати адекватні рішення для зменшення ризику до допустимих значень та надавати першу медичну допомогу) і фактичним рівнем підготовки вчителів природничих дисциплін з названого напрямку;

– об'єктивними потребами суспільства у здоровому молодому поколінні і реальним станом забезпечення безпеки життєдіяльності школярів, що зумовлюється високим рівнем травматизму та погіршенням стану їхнього здоров'я;

– потребою формування в майбутніх учителів природничих дисциплін готовності до оцінки різних потенційно можливих ситуацій та виховання в учнів культури безпеки та низьким рівнем дидактичного забезпечення методики формування такої готовності й недостатнім науковим обґрунтуванням існуючих методик її формування.

Усунення цих протиріч передбачає удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Дидактичні засади професійної підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.»

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема вибраного напрямку наукового дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол №10 від 26.05.2003 року) та в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 18.10.2003 року). Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки КДПУ ім. В. Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів», реєстраційний шифр теми №0104V003704 та Наукового центру розробки засобів навчання, який працює на базі кафедри фізики та методики її викладання КДПУ ім. В. Винниченка на основі спільної угоди з Інститутом засобів навчання АПН України (угода від 24.01.2000 р.) «Науково-методичне забезпечення використання у дидактичному процесі засобів навчання нового покоління», реєстраційний шифр теми №0100V002034.

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Предметом дослідження виступають дидактичні засади та методика підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін для ефективного вирішення проблем безпеки життєдіяльності у середній школі.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методичної системи підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності

Гіпотеза дослідження: процес професійної підготовки у ВНЗ майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання й формування в учнів культури безпеки буде ефективним за умов: активізації теоретичної і практичної навчальної діяльності майбутніх учителів, яка зумовлює розвиток мотивації формування готовності до вирішення проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності школярів; створенні методичного забезпечення для реалізації самостійної пошукової навчальної діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін з курсу безпеки життєдіяльності.

Для досягнення мети й перевірки гіпотези у дослідженні були поставлені такі основні завдання:

Проаналізувати сучасний стан підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Виявити й експериментально перевірити педагогічні умови ефективної підготовки у ВНЗ майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання та формування культури безпеки школярів.

Теоретично обґрунтувати дидактичні засади підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Розробити, науково обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність функціонування методичної системи підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Перевірити ефективність навчально-методичного забезпечення процесу підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися теоретичні та експериментальні методи дослідження: системний та функціональний аналіз, порівняння, синтез, систематизація, узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення психолого-педагогічної та науково-методичної літератури і статистичних даних, аналіз програм з безпеки життєдіяльності, шкільних підручників і посібників з фізики, хімії, біології, географії, трудового навчання та підручників з безпеки життєдіяльності для ВНЗ, аналіз лекційних, лабораторних та семінарських занять у педагогічних ВНЗ, вивчення та узагальнення досвіду підготовки майбутніх вчителів з безпеки життєдіяльності.

У дослідженні використано комплекс емпіричних методів - педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, інтерв'ювання, тестування, опитування, дискусії, самооцінка, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний), опрацювання його результатів за допомогою методів математичної статистики.

Методологічними засадами дослідження виступили загальнотеоретичні й методологічні принципи наукового пізнання й теорії навчання, які відображають процес формування всебічно розвинутої особистості; основні, концептуальні положення розвивального та проблемного навчання.

Теоретичними засадами дослідження стали: наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених проблемам безпеки життєдіяльності людини, зокрема праці: Я. Бедрія, В. Бєгуна, Н. Герман, Л. Гладкої, В. Джигирея, В. Дивака, С. Дикань, Б. Житар, Н. Заверухи, М. Захарченко, В. Зацарного, В. Іванової, Г. Кондрацької, В. Лапіна, І. Миценка, І. Науменка, І. Пархоменка, І. Плюща, В. Русіна, В. Свистунова, Л. Сидорчук, Н. Солярової, А. Юхименко, В. Ярошевської

Дослідження проводилося на базі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського i складалося з трьох етапів.

На першому етапі (2002-2003 р.р.) - у ході констатувального експерименту вирішувались питання виявлення стану готовності майбутніх учителів різних спеціальностей забезпечити індивідуальну та колективну безпеку у навчально-виховному процесі школи; виділено критерії готовності майбутніх учителів природничих дисциплін створювати безпечні, комфортні та результативні умови навчання та формувати в учнів культуру безпеки; розроблена система оцінювання рівнів готовності та визначена мінімальна кількість майбутніх учителів, що беруть участь у педагогічному дослідження для забезпечення достовірності педагогічного експерименту; одержаний діагностичний зріз рівнів підготовки майбутніх учителів до формування в учнів культури безпеки; проаналізовані статистичні дані травматизму школярів Кіровоградщини; розроблена анкета та проведене анкетування учителів шкіл та майбутніх учителів.

На другому етапі (2003-2004 р.р.) виявлений початковий рівень сформованості у майбутніх учителів елементів готовності до застосування знань, умінь і навичок з безпеки життєдіяльності; розроблені дидактичні засади та структура методичної системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності; розроблена експериментальна методика формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання й формування в учнів культури безпеки та зроблено її аналіз; визначені умови формування професійної компетентності майбутніх педагогів щодо проблем безпеки; розроблені засоби діагностики та контролю рівня сформованості у майбутніх учителів знань, умінь і навичок з безпеки життєдіяльності.

На третьому етапі (2004-2006 р.р.) виконано дослідну перевірку методики формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін створювати безпечні, комфортні та результативні умови навчання та формувати в учнів культуру безпеки; узагальнення одержаних експериментальних даних i теоретичного аналіз, апробація та корекція напрацьованого матеріалу (зокрема, коригувалися тематика і зміст семінарсько-лабораторних занять, питання тестового контролю та самоконтролю, тематика НДР майбутніх учителів, тематика індивідуальних завдань) в умовах підготовки майбутніх учителів у педагогічному університеті; сформульовано загальні висновки; завершено написання тексту дисертації та автореферату.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- визначені педагогічні засади й обґрунтовано методичну систему підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності;

- з'ясовані педагогічні умови, що забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних і результативних умов навчання та формування культури безпеки школярів;

- узагальнені найважливіші етапи розвитку безпеки життєдіяльності як науки та запропоновано авторське визначення цього поняття;

- визначено роль, місце і значення навчального курсу «Безпека життєдіяльності» в системі підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін.

Теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що вперше на рівні дисертаційного дослідження з позиції цілісно-системного підходу до навчально-виховного процесу ВНЗ розкрито проблему професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності; теоретично обґрунтовано дидактичні засади формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до вирішення проблем безпеки життєдіяльності; виявлені педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання та виховання в учнів культури безпеки.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблена методична система та навчально-методичне забезпечення експериментально перевірені та запроваджені в структурі ВНЗ для підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності та використані інститутом післядипломної педагогічної освіти для підвищення кваліфікації вчителів з основ безпеки життєдіяльності. Методичне забезпечення створеної системи може бути використане з метою самоосвіти і самовдосконалення вчителів з безпеки життєдіяльності.

Вірогідність одержаних результатів забезпечується різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, достатнім обсягом і репрезентативністю вибірки, експериментальною перевіркою та впровадженням результатів дослідження у практику підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, математичною обробкою результатів дослідження.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці критеріїв та рівнів підготовки майбутніх учителів з безпеки життєдіяльності; в удосконаленні системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності; у підготовці методичних рекомендацій для лабораторно-семінарських занять з безпеки життєдіяльності та методики їх реалізації у навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ.

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Кіровоградського державного педуніверситету ім. В. Винниченка (довідка №226-н від 20.09.2006 р.), Уманського державного педуніверситету ім. П. Тичини (довідка №1199/01 від 9.11.2006 р.) та Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського (довідка №494 від 20.09.2006 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, які включені до дисертаційної роботи, оприлюднені й одержали позитивну оцінку на конференціях: Міжнародній конференції «Сучасні тенденції розвитку природничо-математичної освіти» (Херсон, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у вузі: стан, проблеми, перспективи» (Чернівці, 2003), науково-практичній конференції «Роль освіти для економічного, соціального та культурного розвитку» (Кіровоград, 2004), II Міжнародній конференції «Інновації у вищій школі» (Ніжин, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Комп'ютери у вищій школі» (Умань, 2005), Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Засоби реалізації сучасних технологій навчання» (Кіровоград, 2002, 2003, 2005), «Методичні особливості викладання фізики на сучасному етапі» (Кіровоград, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців «Фізика. Нові технології навчання» (Кіровоград, 2005), «Сучасні проблеми дидактики фізики» (Кіровоград, 2006) та на щорічних звітних наукових конференціях КДПУ ім. В. Винниченка (2002-2006).

Публікації: результати дослідження висвітлені у 17 публікаціях автора, з яких 10 написані одноосібно, загальним обсягом 6,02 друкованих аркушів з них у виданнях, затверджених ВАК України - 10 статей; два навчальних посібники для майбутніх учителів природничих дисциплін, один з них рекомендований Міністерством освіти та науки України (лист №14/18.2 - 130 від 30.01.2004 р.).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел з 219 найменувань і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 265 сторінок, з яких 175 сторінок основного тексту, 14 рисунків, 5 таблиць, а також 15 додатків на 70 сторінках.

учитель природничий навчання школяр

Основний зміст дисертації

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи, методи, методологічну та теоретичну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подані відомості про експериментальну базу, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до розв'язання проблем з безпеки життєдіяльності як педагогічна проблема» на основі законодавчих, правових, психолого-педагогічних, методичних та дисертаційних джерел розглянуто ретроспективу поняття «безпека життєдіяльності», виділено сучасний четвертий період її розвитку; запропоновано авторське визначення у такій редакції «безпека життєдіяльності - це наука, яка вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині й природі, а також методи, засоби та правила запобігання й захисту від них.»

На основі комплексного аналізу проблеми дослідження визначені педагогічні умови для створення педагогічної системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності: навчання майбутніх учителів природничих дисциплін здійснюється з метою підготовки високопрофесійного вчителя, який володіє знаннями, уміннями і навичками з безпеки життєдіяльності; курс безпеки життєдіяльності вивчається як окрема спеціальна дисципліна; забезпечення необхідного змісту, методів, форм і засобів підготовки учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності; наявність студентів фізико-математичного та природничо-географічного факультетів педагогічних закладів освіти; наявність у педагогічному ВНЗ високопрофесійних викладачів дисциплін за фахом.

Аналіз праць М. Дьяченка, К. Дурай-Новакової, Л. Кандибовича, Л. Кондрашової, О. Мороза, А. Пономарьова, К. Платонова, В. Сластьонiна, Г. Троцко, О. Щербакової дозволив нам виокремити формування готовності майбутнього учителя до вирішення проблеми безпеки життєдіяльності школярів і виділити такі компоненти цієї готовності: мотиваційний, змістовний та операційно-процесуальний.

Теоретично обґрунтовано, що мотиваційний компонент визначає професійно-педагогічну спрямованість особистості й утворює основу для реалізації інших структурних компонентів готовності майбутнього учителя до вирішення проблеми безпеки життєдіяльності школярів. Наявність цього компоненту є запорукою особистісної активності майбутнього вчителя до організації навчально-виховного процесу, професійного пошуку, творчого підходу до формування в учнів знань та вмінь з безпеки життєдіяльності й до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчально-виховного процесу.

Змістовний компонент відображає систему загальнопедагогічних та фахових знань, що необхідні вчителю природничих дисциплін для вирішення проблеми безпеки життєдіяльності школярів. Цей компонент визначає обсяг та мобільність знань, розуміння міжпредметних зв'язків та інших навчально-виховних аспектів курсу.

Операційно-процесуальний компонент забезпечує практичну реалізацію діяльності у створенні оптимальних умов безпеки життя й діяльності школярів у навчально-виховному процесі. Він поєднує в собі вміння застосовувати набуті знання на практиці; володіння загально педагогічними та специфічними прийомами та засобами педагогічного впливу; стабільність коригувальної діяльності з виправлення виявлених недоліків. Операційно-процесуальний компонент також включає володіння ключовими компетенціями з безпеки життєдіяльності, до яких ми віднесли такі основні компетенції: організацію робочого місця вчителя та учня; забезпечення власної й колективної безпеки у звичайних та екстремальних умовах; забезпечення психологічного комфорту навчально-виховного процесу; використання вимірювальних приладів, станків, інструментів, розчинів, сполук, зразків, комп'ютерної техніки, технічних засобів; створення засобів наочності та саморобних приладів і обладнання; застосування засобів індивідуального та колективного захисту; виявлення небезпечних та шкідливих чинників життєвого середовища; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

На основі використання системно-функціонального аналізу визначено роль і місце навчального предмета «Безпека життєдіяльності» у системі професійної підготовки майбутнього вчителя. Наш аналіз дозволяє узагальнити те, що: процес професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності у педагогічному ВНЗ слід вважати як складну педагогічну систему, яка нерозривна з навколишнім середовищем, в якій діють взаємопов'язані, взаємозалежні, взаємообумовлені та ефективно діючі у певному порядку елементи. За змістом названий курс є окремою самостійною дисципліною, яка охоплює ряд соціальних та природничих наук, що визначають зміст перманентності небезпеки, знання про безпечні способи життя у звичних та повсякденних умовах, а також про вміння зберігати життєдіяльність і здоров'я при вкрай несприйнятливому прояві соціального, техногенного, природного екологічного неблагополуччя - в умовах різного типу екстремальних і надзвичайних ситуацій; цей курс дозволяє сформувати систему уявлень про складний, технічно та енергетично насичений світ з його різноманітними потенційними небезпеками; курс безпеки життєдіяльності реалізує не лише теоретичне інформування, а й основи практичної підготовки про всі шкідливі та небезпечні фактори середовища існування людини; випускник педагогічного ВНЗ повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень комфорту та безпеки як собі, так і іншим особам у звичайних та надзвичайних ситуаціях.

Зроблена оцінка небезпечних ситуацій у навчально-виховному процесі та визначені вимоги реалізації безпеки життєдіяльності в умовах комп'ютерного навчання. Профілактика несприятливої дії на здоров'я дітей процесу навчання з використанням комп'ютера повинна проводитись учителями в таких напрямках: створення оптимальних ергономічних і гігієнічних умов в навчальних кабінетах, які оснащені комп'ютерною технікою (мікроклімат: температура, вологість, рух повітря, освітленість, шум; спеціальні меблі для роботи з комп'ютером, що враховують антропометричні особливості учнів); оснащення навчальних закладів якісною та безпечною комп'ютерною технікою; чітка регламентація режиму роботи на комп'ютері, відпочинок учнів в залежності від віку, стану здоров'я та виду навчальної діяльності; чітке дотримання норм безпеки та санітарії.

Визначені знання, вміння й навички з безпеки життєдіяльності, які формуються у школярів на уроках природничих дисциплін. Наш аналіз навчально-виховного процесу з природничих дисциплін - фізики, хімії, біології, географії та трудового навчання - свідчить, що одночасно відбувається ефективне формування в учнів знань, умінь, навичок та переконань з безпеки життєдіяльності, але виховання відповідного рівня культури безпеки в учнів може забезпечити високопрофесійний вчитель природничих дисциплін за умови якісної його підготовки у педагогічному ВНЗ.

У другому розділі «Експериментальне дослідження підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності» розроблено критерії (теоретичний, який концентрує в собі сферу знань педагога з проблеми безпеки життєдіяльності та практичний, який передбачає наявність у майбутнього вчителя не тільки знань з безпеки життєдіяльності, а й володіння способами її досягнення, проектування власної педагогічної діяльності, передбачення активності учнів з урахуванням їхніх здібностей, можливостей, досвіду) та рівні (початковий свідчить про наявність у майбутнього вчителя поверхневих знань, репродуктивні вміння їх механічного відтворення, але не забезпечує застосування знань у практичній діяльності; базовий дозволяє майбутньому вчителеві епізодично, алгоритмічно пристосовувати набуті знання до потреб учнів; достатній, пов'язаний з можливістю майбутніх учителів не тільки створювати безпечні та комфортні умови навчання та передбачати особливості діяльності учнів, а й прогнозувати, проектувати, моделювати їхню навчальну діяльність з урахуванням особистісної специфіки; високий вимагає креативного й гнучкого застосування знань з безпеки життєдіяльності із широким перенесенням на нестандартні навчальні ситуації, компетентного розв'язання проблеми безпеки життєдіяльності) готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до розв'язання проблем безпеки життєдіяльності школярів; науково обґрунтовані дидактичні засади, до яких віднесено наступні:

1. Курс безпеки життєдіяльності є одним із компонентів професійної підготовки вчителів природничих дисциплін.

2. Зміст курсу безпеки життєдіяльності базується на сучасних наукових уявленнях та тенденціях і складається з компонентів гуманітарних, природничих, інженерних, суспільних наук, та наук про людину.

3. Зміст навчального матеріалу достатньо розкритий у навчальних підручниках та посібниках, а методичні посібники та додаткова інформація в достатній кількості і доступні для майбутніх учителів.

4. Заняття з безпеки життєдіяльності повинні проводитися у спеціально оснащеній необхідними засобами навчання (прилади, технічні засоби, засоби індивідуального захисту, схеми, графіки, карти, таблиці тощо) лабораторії чи кабінеті.

5. Серед традиційних форм занять, які широко використовуються у процесі підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, особливу увагу заслуговують лабораторно-семінарські.

6. Дисципліна «Безпека життєдіяльності» викладається на третьому або четвертому курсах педагогічного ВНЗ, після вивчення психології, валеології, філософії, методик викладання природничих дисциплін відповідно до спеціальності, але до проходження майбутніми учителями першої педагогічної практики

7. Залучення кожного майбутнього вчителя до активної самостійної роботи з вивчення питань забезпечення безпечних та створення комфортних умов організації і проведення навчально-виховного процесу у сучасній школі.

8. Формування основ теоретичної бази з виховання в учнів культури безпеки та створенні безпечних умов життєдіяльності полягає в оволодінні майбутніми вчителями знаннями з психологічних, педагогічних, медичних, спеціальних фахових дисциплін та методик викладання природничих дисциплін.

9. Формування практичного досвіду з виховання в учнів культури безпеки та створенні безпечних умов життєдіяльності можливе у процесі наукової роботи, виконанні дипломних, курсових робіт та рефератів, лабораторних і практичних робіт із спеціальних і методичних дисциплін, педагогічної, навчальної практик та практики в дитячих оздоровчих таборах.

10. Для контролю та координації рівня підготовки майбутніх фахівців методична система повинна включати в себе підсумковий та поточний контроль знань, умінь та навичок, який уможливлює оцінювати рівень фахової підготовки.

Підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності розглядалась нами як складна система, яка функціонує відповідно до цілей та принципів підготовки педагога. Всі елементи цієї системи взаємозв'язані й взаємообумовлені, складають цілісність процесу навчання з безпеки життєдіяльності.

У ході розкриття визначених компонентів автором розроблена методична система підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності, яка включає цикл лекцій, додаткову інформацію (Закони України, документи з безпеки життєдіяльності, періодичні видання, словники, карти ризику, схеми, таблиці, фотографії, фільми, статистичні дані, програма для розрахунку ризику IRRAS, засоби Internet тощо), навчально-методичний комплекс, індивідуальні завдання (тематика курсових робіт, рефератів, науково-дослідної роботи студентів), цикл лабораторно-семінарських занять (методичні розробки лабораторних робіт «Вивчення основ організації навчального середовища», «Вивчення основних вимог до засобів наочності»; [1]), систему контролю та самоконтролю (тестові завдання для контролю знань з курсу безпеки життєдіяльності на кожне семінарське заняття та з усього курсу).

Для дослідно-експериментальної перевірки результатів дослідження було відібрано експериментальні та контрольні групи студентів з приблизно однаковим складом і вихідним рівнем якості знань. Всього у формувальному експерименті взяло участь 452 студенти фізико-математичного та природничо-географічного факультетів (312 в контрольних групах і 140 в експериментальних).

Динаміка зростання в експериментальних групах кількості майбутніх учителів, які здобули належну підготовку до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання, виховання в учнів культури безпеки на високому і достатньому рівнях, зафіксована успішність у виконанні різнорівневих завдань, позитивні відгуки вчителів шкіл під час педагогічних практик щодо експериментальної підготовки студентів показують педагогічну доцільність обґрунтованої системи, ефективність створених педагогічних умов й результативність використання сукупності адекватних засобів підготовки.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє стверджувати, що запропоновані нами засоби й методика формування готовності разом із розробленим методичним забезпеченням підвищують рівень готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання та виховання в учнів культури безпеки, що підтверджується якісним і кількісним аналізом, та дало змогу сформулювати загальні висновки.

Висновки

1. У дисертації обґрунтовано дидактичні засади професійної підготовки вчителів природничих дисциплін з метою підвищення рівня фахової підготовки та підвищення їхньої готовності до вирішення питань безпеки життєдіяльності школярів. Доведено, що педагогічний процес підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін для реалізації у ВНЗ безпеки життєдіяльності є цілісною, динамічною, самостійною системою, в основу якої покладені принципи науковості, системності й неперервності, гуманізації, інтеграції, міжпредметного зв'язку, взаємозв'язку теоретичних знань і практичної діяльності, наочності навчання, міцності знань, умінь, навичок, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самостійністю майбутніх фахівців. Встановлено, що до структури системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності входять такі компоненти: суб'єкти педагогічного процесу, зміст, мета, діяльності та можливі напрями її досягнення - зміст, форми, методи, засоби організації роботи з формування готовності до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчально-виховного процесу й виховання в учнів культури безпеки, результат. Виявлено, що основними завданнями методики підготовки майбутніх учителів з безпеки життєдіяльності було забезпечити: інтерес, практичну спрямованість на вирішення проблем безпеки життєдіяльності школярів; озброїти майбутніх учителів комплексом дієвих знань, умінь та навичок про безпечні, комфортні та результативні умови навчання; методи педагогічного впливу, здатні розв'язати основні завдання в сфері виховання учнів культури безпеки; сформувати систему умінь і навичок практичної виховної діяльності; розвивати та вдосконалювати професійні якості особистості вихователя - емпатію, рефлексію, аналітичні та логічні здібності, педагогічний такт. Організація діяльності майбутніх учителів з безпеки життєдіяльності ґрунтується на основних принципах особистісно орієнтованого підходу, єдності їхньої теоретичної і практичної, психологічної, педагогічної і методичної підготовки.

2. На основі єдності внутрішньої і зовнішньої сторін діяльності з'ясовано й експериментально перевірено педагогічні умови, що забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчання, формування культури безпеки школярів.

3. Розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність функціонування пропонованої автором методичної системи підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

4. Сформульовано критерії рівнів засвоєння знань та система оцінювання рівнів готовності майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.

6. Запропоновано авторське визначення поняття «безпека життєдіяльності» як науки, яка вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині й природі, а також методи, засоби та правила запобігання і захисту від них.

7. Результати експериментальної перевірки підтвердили основну гіпотезу нашого дослідження.

Наше науково-методичне дослідження не претендує на вичерпний розгляд усіх аспектів даної проблеми. Подальшого розвитку потребує:

а) розробка та застосування нових інформаційних технологій у підготовці майбутніх вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності;

б) створення нових підручників і навчальних посібників з безпеки життєдіяльності для майбутніх учителів ВНЗ;

в) дослідження позавузівського етапу формування готовності вчителя до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчально-виховного процесу, виховання в учнів культури безпеки;

г) створення посібників та методичних рекомендацій для самоосвіти вчителів.

Размещено на Allbest.ru