Здебільшого вирішальну роль відіграють зовнішні чинники соціального середовища. Серед впливових чинників, які складаються тимчасово в спільнотах вищих навчальних закладів, переважає „зовнішня депривація", тобто зміна стану зовнішнього середовища, з яким попередньо була досягнута психологічна єдність індивіда (так звана „дезадаптація").

Деякі соціальні фактори більшою мірою, ніж інші, детермінують процес адаптації. Це так звані компенсуючі фактори. У деяких випадках процес дезадаптації не наступає, якщо невеликій кількості дезадаптуючих чинників протиставляється хоча б один компенсуючий. Особливо важливими є перші етапи соціалізації, тому соціальну адаптацію виокремлюють як особливий рід діяльності людини щодо засвоєння наявної соціальної ситуації (суб'єктивно нової для конкретного індивіда), де постійно відбувається процес формування досвіду, коли наступна адаптивна ситуація спирається на попередній досвід, утворюючи ієрархію сходження соціалізації.

До важливих факторів адаптування зараховують статусно-рольову визначеність, що впливає на орієнтацію молодої людини в соціальному просторі. У тому випадку, коли орієнтація особи в суспільному бутті блокується через його нестабільність чи низку проблем, пов'язаних із невідповідністю між особистим досвідом життєдіяльності і новітніми соціальними замінами, адаптація ускладнюється, виникає відчуття дискомфорту.

У підрозділі 3.2. "Зміна цінностей і стереотипів професійної діяльності вчителя у трансформаційному суспільстві" зазначено, що слід враховувати існуючі в молодіжному середовищі різноманітні стратегії поведінки залежно від того, які саме адаптуючі механізми набули чинності, педагогічна діяльність так само має бути різноманітною. Оскільки для суспільства, що трансформується, характерним є розгубленість та неспроможність молоді до індивідуальної адаптації, спостерігається поширення „стратегії втечі" від повсякденності. Пріоритетною антитезою такій стратегії для пострадянського суспільства маємо визнати „стратегію раціональної адаптивності", яка полягає у здатності керуватися принципом самовідповідальності. Для багатьох людей форми та способи пристосування в сучасних умовах набули характеру форм і способів виживання, адже межа між власне „життям" і фізіологічним існуванням для 90% населення України фактично відсутня.

У навчальному процесі, що відбувається у вищому педагогічному навчальному закладі, як правило, переважає суто інформативний підхід, за умов панування якого студенти орієнтуються лише на засвоєння відповідного обсягу знання і на оволодіння обмеженою кількістю практичних навичок, що не співвідносяться із загальним соціальним „замовленням" суспільства. За такого підходу поза увагою залишається значна низка питань, які безпосередньо стосуються соціального становлення молодих педагогічних працівників, наприклад: педагогічного менеджменту, взаємодії з владою, конкурентної спроможності фахівця.

Сучасна вимога формування вміння самостійно мислити, обґрунтовано приймати певні рішення вимагає здобуття вміння мислити не під впливом зовнішніх подразнень органів чуття, а засобами свідомого застосування загальних принципів. Тому в гуманістично орієнтованому педагогічному процесі діалогічна стратегія посідає провідне місце.

Зроблено висновок, що при визначенні соціального пріоритетного знання, яке передається молоді від старших поколінь, має залишатися науковість, практична орієнтованість на суспільний процес.

У підрозділі 3.3. "Педагогічна практика як умова прояву професійної та світоглядно-методологічної готовності майбутнього вчителя" схарактеризовано актуальні проблеми входження майбутніх педагогів у світ практичної діяльності, коли вони роблять перші спроби застосувати сучасні технології навчання. У підрозділі докладно проаналізовано функції педагогічної практики, їх відповідність сучасним умовам України, Національній доктрині розвитку освіти, законам України „Про загальну середню освіту" та іншим нормативним документам, які регулюють освітню сферу.

У процесі теоретичного навчання студенти вивчають основний зміст і проблеми науки, яка буде закладена в основу їх професійної діяльності, оволодівають методами дослідження та формами впровадження науки у практику. Педагогічна практика у вищих педагогічних навчальних закладах слугує сполучною ланкою між теоретичним навчанням студента та його майбутньою роботою в школі. Оволодіння педагогічною діяльністю та формування готовності до неї можливі лише при взаємопроникненні та взаємозумовленості теоретичної і практичної підготовки майбутнього вчителя: жоден компонент педагогічної діяльності та готовності до неї неможливо сформувати лише в навчальній аудиторії.

Як свідчить досвід вищих навчальних педагогічних закладів, у процесі педагогічної практики не тільки відбувається перевірка теоретичної і практичної підготовки студентів до самостійної роботи, вона охоплює всі компоненти педагогічної діяльності: конструктивну діяльність (відбір та композицію навчального матеріалу, планування і побудову педагогічного процесу, своїх дій та дій учнів, проектування навчально-матеріальної бази педагогічного процесу), організаторську діяльність (виконання системи дій, спрямованих на включення учнів до різних видів діяльності, створення колективу та організацію спільної діяльності) та комунікативну діяльність (встановлення педагогічно доцільних стосунків педагога з вихованцями, іншими педагогами школи, представниками громадськості, батьками).

Дослідження показало, що в системі підготовки майбутнього вчителя та становлення його світогляду педагогічна практика виконує різні функції і відповідає певним педагогічними принципам. Проведене дослідження дозволило виявити, що провідними серед них є: зв'язок з життям; відповідність змісту та організації вимогам, що висуваються до школи і до вчителя об'єктивними потребами життя, систематичність, безперервність, ускладнення змісту та методів організації від курсу до курсу; зв'язок із теоретичними курсами; перспективність планування педпрактики, опора на активність учнів, принцип поєднання керівництва педагогічною практикою студентів з наданням їм необхідної самостійності та створенням ситуації реальної відповідальності за доручені ділянки виховної роботи з дітьми.

У дисертації практика розглядається не тільки як спосіб навчання студентів і перевірки їх професійної готовності, але й як метод поширення новітніх модернізованих технологій освіти, зокрема інформаційних, у школу. Доведено, що усі етапи педагогічної практики скеровані в кінцевому підсумку на досягнення єдиної мети - підготувати студентів до педагогічної діяльності.

Таким чином, педагогічна практика протягом усього періоду (поряд з іншими формами підготовки майбутнього вчителя) формує низку компонентів, які складають його готовність до педагогічної діяльності:

когнітивний, що визначається фаховою культурою особистості, наявністю достатніх професійних знань;

мотиваційний - усвідомлення особистої та соціальної значимості педагогічної діяльності, професійного вдосконалення і розширення кругозору, наявність стійких пізнавальних інтересів та установок, сформованих почуттів обов'язку та відповідальності;

процесуальний - розвинуті педагогічні вміння та навички з передання знань, формування вмінь та навичок у вихованців, створення умов для розвитку та саморозвитку для кожного;

організаційний - уміння раціонально використовувати час, включати учнів у необхідні види діяльності, організовувати самоконтроль та самооцінку;

морально-вольовий - допитливість, критичність, працездатність, уміння мобілізувати свої сили, цілеспрямованість тощо.

Дослідження ефективності педагогічної практики показали, що її завдання повною мірою досягаються лише тоді, коли практика поєднується з підвищенням практичної спрямованості навчання у вищому педагогічному навчальному закладі. Тривалий час вузівську підготовку відрізняла орієнтація передусім на засвоєння та відтворення відповідної суми теоретичних знань, обсяг практичної підготовки був значно менший. Сучасні вимоги до освіти вже не виправдовують таку підготовку педагога. За теперішніх умов випускник вищого навчального закладу повинен уміти самостійно поповнювати свої знання, мати логічне мислення, творчий підхід до організації професійної діяльності. Це передбачає суттєву корекцію технологій навчання, запровадження активних методів навчання, збільшення кількості та якості практичних занять, упровадження нових педагогічних технологій, щоб суспільство отримало підготовленого вчителя і свідомого активного громадянина.

У підрозділі 3.4. "Педагогічний експеримент з модернізації професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя" описано організацію, хід та результати педагогічного експерименту з практичної перевірки виявлених чинників модернізації фахової підготовки сучасного вчителя за розробленою у дослідженні моделлю.

Формувальний експеримент проводився на 1-5-му курсах зі студентами педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка і вчителями початкових класів загальноосвітніх шкіл м. Дрогобича. Загальна кількість досліджуваних - 140 осіб: 110 студентів та 30 вчителів.

У ході експерименту використовувались елементи активного навчання, соціально-психологічний тренінг, тренінг розвитку творчих здібностей, здійснювалася інтеграція психологічної та педагогічної підготовки.

Головною метою розробленої моделі є удосконалення та корекція професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів, яка б відповідала вимогам соціального замовлення до успішної педагогічної діяльності. Досягнення цієї мети передбачалося за допомогою розв'язування завдань, що поступово ускладнюються і вимагають від студентів підвищення творчої активності, самостійності, ініціативності і відповідальності за результатами навчання.

Експериментом передбачалося, що істотний вплив на формування професійних якостей майбутнього вчителя може здійснювати спецкурс "Психолого-педагогічні основи вступу до спеціальності вчителя початкових класів", мета якого полягає у формуванні професіоналізму студентів, розвитку інтересу до обраної професії. Цей спецкурс покликаний забезпечити студентів необхідним для професійної діяльності мінімумом теоретичних знань, детермінувати позитивну динаміку психічних процесів, властивостей особистості, професійне й особистісне самовизначення.

Головними показниками ефективності формувального експерименту було обрано успішність, самостійність та ініціативність, схильність до наукової діяльності, пізнавальна активність, організованість, гуманність, дисциплінованість студентів.

На підставі узагальнення одержаних результатів було зроблено висновок, що на початковому етапі (1-2 курс) модернізації професійної підготовки майбутнього вчителя домінуючими якостями виступають успішність, пізнавальна активність, дисциплінованість, організованість та ініціативність, на середньому етапі (3-4 курс) - самостійність, ініціативність та здатність до наукової роботи, на заключному етапі (5 курс) - успішність і пізнавальна активність, на професійному рівні (молоді вчителі початкових класів) - організованість, пізнавальна та творча активність.

Одержані результати свідчать про те, що процес професійного становлення особистості майбутнього вчителя початкових класів успішно здійснюється на всіх етапах модернізації їх підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі зроблено теоретичні узагальнення цілей, засобів і результатів модернізації системи професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя і запропоновано нові підходи до практичного розв'язання проблеми модернізації підготовки студентів та перепідготовки учителів. Соціальна зумовленість модернізаційних процесів розкрита через єдність історичного і логічного, загального і особливого, загальнолюдського і національного, колективного та індивідуального.

Аналіз теоретичного і практичного забезпечення трансформаційних процесів у системі вищої педагогічної освіти засвідчив, що вони потребують глибоких системних реформувань з метою збереження і розвитку потенціалу та обсягу підготовки фахівців, посилення державної і громадської підтримки пріоритетних напрямків вищої педагогічної освіти, узгодження всієї системи підготовки педагогічних кадрів із потребами соціально-екнономічного розвитку держави, новими досягненнями науки. Це зумовлено тим, що учитель виконує не тільки функції ретранслятора знань, але й культурні, соціальні та виховні функції, забезпечує спадкоємність суспільних норм, суспільного досвіду, нагромадженого людством за всю історію його розвитку.

Модернізація вищої педагогічної освіти передбачає наявність засад, що зберігають своє значення на всіх етапах реформи системи підготовки сучасного вчителя і забезпечують розвиток особистісних рис студентів.

Від успіху модернізації системи освіти залежать якість соціокультурних зрушень в Україні, перспективи у державотворенні, збереження та нарощування інтелектуального потенціалу нації.

Безперечним здобутком радянської вищої педагогічної освіти був її універсалізм та фундаментальна підготовка, а недолік полягав у вузькій спрямованості на підготовку ідеологічно закріпачених фахівців, яким було відмовлено у плюралізмі мислення і думок. Сьогодні в Україні, як поліетнічній та поліконфесійній державі, потрібна органічно цілісна система педагогічної освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечувала підготовку вчителів, здатних втілювати в життя принципи свободи, плюралізму думок, творчості і самостійності дій.

Дослідження показало, що значним недоліком побудови освітнього педагогічного процесу у багатьох вищих педагогічних навчальних закладах є відсутність єдності у розумінні мети і шляхів модернізації підготовки фахівця, належної матеріально-технічної, організаційної підтримки молодих учителів, що породжує значну плинність кадрів, кадрову незабезпеченість шкіл.

На основі аналізу літературних джерел та практики підготовки фахівців у вищій педагогічній школі обґрунтувано теоретичні засади модернізації професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя: оновлення змісту та навчально-методичного забезпечення професійної і світоглядно-методологічної підготовки; розробка нових технологій підготовки фахівця у вищій педагогічній школі, в яких знаходить відображення рівень розвитку теорії і методики професійної освіти та кращий досвід викладання; опанування сучасними інформаційними технологіями; створення необхідних умов для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації учителів, в тому числі модераторських центрів для задоволення освітніх потреб учителів; особиста зорієнтованість підготовки майбутнього вчителя на успішне розв'язання завдань 12-річної школи.

Отже, головними чинниками професійної підготовки сучасного вчителя, що впливають на становлення його особистості, є осучаснення змісту, форм та методів професійної підготовки, застосування різноманітних технологій навчання, особистісно зорієнтований характер підготовки.

Формою прояву професійної готовності майбутнього вчителя та одним з провідних чинників її формування виступає педагогічна практика. Значення педагогічної практики посилюється у контексті вимог, поставлених державою до сучасного вчителя. Педагогічна практика ? це логічне продовження теоретичного навчання студентів, сполучна ланка між теоретичним навчанням студента та його майбутньою роботою у загальноосвітніх навчальних закладах.

Вплив педагогічної практики на модернізацію професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя проявляється у вихованні професійних якостей, стійкого інтересу до професії, розвитку здатності до науково-дослідної роботи, закріплені, поглиблені та збагачені теоретичних знань у процесі їх використання для розв'язання конкретних педагогічних завдань. Не менш важливим впливом педагогічної практики на модернізацію підготовки вчителя можна вважати розвиток потреби у педагогічній самоосвіті та самовдосконаленні. Адже під час педагогічної практики формуються професійні уміння та навички студентів, педагогічна свідомість переходить з площини ідеальних уявлень в систему реальних установок та поглядів майбутнього вчителя. Науковий характер педагогічної практики робить її вплив на модернізацію підготовки майбутнього вчителя цілеспрямованим та розвивальним.

Між суспільним розвитком та професійною діяльністю вчителя існує тісний взаємозв'язок, відображення якого у професійній підготовці вчителя забезпечує успішний перебіг формування готовності студентів до роботи з учнями. Це має теоретичне і прикладне значення, оскільки вчитель не лише формує знання учнів, а й навчає їх визначити проблеми, що належать до ціннісної площини, формувати об'єктивну самооцінку власної пізнавальної діяльності та суспільних ситуацій, висловлювати та обстоювати власну думку.

Експериментальна робота забезпечила зростання професійної підготовки, проте, за різними показниками виявлено відмінні результати. Так, на завершальному етапі навчання організованість та дисциплінованість вносять найменший внесок до професійно-діяльнісного блоку. Успішність, хоча й займає друге рангове місце, слабко представлена в структурі зв'язків з іншими показниками Виявлено всього три взаємозв'язки з восьми можливих. Найбільший взаємозв'язок успішності одержано з пізнавальною активністю і дисциплінованістю. На підставі одержаних результатів можна припустити, що переважання творчої активності і товариськості в навчальній діяльності студентів 5 курсу педагогічного факультету відтісняє на другий план роль вольових якостей (організованість, дисциплінованість).

Узагальнюючи одержані результати, робимо висновок, що на початковому етапі модернізації професійної підготовки майбутнього вчителя домінуючими якостями виступають успішність, пізнавальна активність, дисциплінованість, організованість та ініціативність, на середньому етапі - самостійність, ініціативність і здатність до наукової роботи, на заключному етапі - успішність і творча активність, на професійному рівні - організованість, пізнавальна та творча активність.

Одержані результати свідчать про те, що процес професійного становлення особистості майбутнього вчителя початкових класів успішно здійснюється на всіх етапах модернізації підготовки майбутніх педагогів. Цей процес можна регулювати шляхом впровадження активних форм і методів навчання, психологічного супроводу навчання студентів у педагогічному вузі, розробки та впровадження спецкурсів за вибором студентів.

Модернізувати процес професійного становлення особистості вчителя початкових класів дозволяє впровадження спецкурсу "Психолого-педагогічні основи вступу до спеціальності вчителя початкових класів", що сприяє розвитку у студентів творчої активності, прийомів педагогічного спілкування і взаємодії, професійних умінь, адекватної самооцінки.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

Монографія

Ковальчук В. Ю. Творче мислення як складова професійно-педагогічної культури. // Людинознавчі студії: Збірник наук. праць ДДПУ. - 2003. - Вип. 7. - С. 173 - 182.

Ковальчук В. Ю. Личность учителя: особенности формирования в трансформирующемся обществе. // Вісник Харків. нац. ун-ту. - 2003. - № 587-А. - С. 60 - 63.

Ковальчук В. Ю. Модернізація світоглядно-методологічної і професійної підготовки вчителя у сучасному суспільстві: деякі суб'єктивні передумови // Гуманітарний вісник Запоріж. держ. інж. акад. - 2003. - № 15. - С. 91 - 98.

Ковальчук В. Ю. Особливості і чинники еволюції уявлень про місце і роль учителя в трансформаційному суспільстві // Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту. - 2004. - № 3-4. - С. 3 - 10.

Ковальчук В. Ю. Учитель у трансформаційному суспільстві: зміна цінностей і упереджень // Наука і освіта. - 2004. - № 1. - С. 96 - 100.

Ковальчук В. Ю. До питання про об'єктивні передумови і чинники модернізація професійної підготовки сучасного вчителя // Людинознавчі студії: Збірник наук. праць ДДПУ. - 2004. - Вип. 9. Педагогіка. - С. 4 - 14.

Ковальчук В. Ю. Праксеологічна складова модернізації педагогічної освіти: світоглядно-методологічні виміри // Вісник Харків. нац. ун-ту. - 2004. - № 625-1/2004. - С. 63 - 66.

Ковальчук В. Ю. Теоретичні аспекти проблеми модернізація професійної підготовки вчителя // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. - 2004. - Вип. 5. - С. 89 - 98.

Ковальчук В. Ю. Соціально-філософські і модернізаційні аспекти професійної підготовки вчітеля в системі вітчизняної освіти // Гуманітарний вісник Запоріж. держ. інж. акад. - 2004. - № 17. - С. 97 - 107.

Ковальчук В. Ю. Трансформації суспільних цінностей і їх вплив на зміну місця і ролі вчителя у системі вітчизняної освіти (філософсько-світоглядні та етичні аспекти) // Гуманітарний вісник Запоріж. держ. інж. акад. - 2004. - № 18. - С. 141 - 149.

Ковальчук В. Ю. Використання інноваційних педагогічних технологій при підготовці майбутніх педагогів // Наука і освіта. - 2004. - № 6-7. - С. 119 - 121.

Ковальчук В. Ю. Особливості й основні чинники модернізації світоглядно-методологічної підготовки вчителя // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. - 2004. - Вип. 6. - С. 65 - 74.

Ковальчук В. Ю. Педагогічна освіта: актуальні проблеми модернізації // Вісник Житомир. держ. пед. ун-ту ім. І.Франка. - 2005. - № 20. - С. 82 - 86.

Ковальчук В. Ю. Менеджмент і самоорганізаційні процеси в освіті: вітчизняні реалії // Гуманітарний вісник Запоріж. держ. інж. акад. - 2004. - № 19. - С. 116 - 119.

Ковальчук В. Ю. Теоретико-методологічний аналіз концепцій модернізації та реформування підґрунтя професійної підготовки вчителя у сучасному суспільстві // Педагогіка вищої та середньої школи. - 2005. - № 11. - С. 3 - 14.

Ковальчук В. Ю. Професійна перепідготовка і підвищення кваліфікації вчителів у модернізаційному суспільстві // Вища освіта України. - 2005. - № 1. - С. 104 - 109.

Ковальчук В. Ю. Місце і роль пізнавальної діяльності у розвитку педагогічної освіти // Людинознавчі студії: Збірник наук. праць ДДПУ. - 2005. - Вип. 11. Педагогіка. - С. 34 - 43.

Ковальчук В. Ю. Педагогічна освіта: особливості сучасного етапу модернізації педагогічних технологій // Молодь і ринок. - 2005. - № 3 (13). - С. 18 - 22.

Ковальчук В. Ю. Професійна підготовка вчителя в системі вітчизняної освіти: історія і сутність // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Сер.: Педагогіка і психологія. - 2005. - № 12. - С. 67 - 71.

Ковальчук В. Ю. Педагогічні технології як важливий чинник модернізації педагогічної освіти // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2005. - Вип. 4(10). - С. 128 - 137.

Ковальчук В. Ю. Професійна діяльність вчителя як важливий чинник впливу на реформування основ підготовки сучасних педагогічних кадрів // Молодь і ринок. - 2005. - № 4 (14). - С. 32 - 37.

Ковальчук В. Ю. Педагогічна практика як важливий чинник професійної підготовки майбутнього вчителя // Молодь і ринок. - 2005. - № 5 (15). - С. 29 - 34.

Ковальчук В. Ю. Вчитель і суспільство: суперечність інтересів чи непорозуміння? // Молодь і ринок. - 2006. - № 1 (16). - С. 18 - 22.

Матеріали конференцій

Ковальчук В. Ю. Підготовка вчителя в динамічному сьогоденні: самоорганізація як критичний ресурс: Матеріали міжнародних синергетичних читань, присвячених Іллі Пригожину. - Київ, 2003. - С. 36.

26. Ковальчук В. Ю. Вплив зміни цінностей та упереджень в трансформаційному суспільстві на підготовку майбутнього вчителя // Наука і освіта 2004: Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, 2004. - С.31 - 34.

27. Ковальчук В. Ю., Силюга Л. П., Стасів Н. І., Баб'як-Білецька Л.С. Взаємозв'зок викладання математики та методики математики на педагогічному факультеті як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів // Дні науки`2005: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ, 2005. - С.34 - 36.

28. Ковальчук В. Ю. Модернізація вітчизняної освіти як ще одне наближення до Європи // Україна в контексті євроінтеграції: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - Суми, 2005. - С.75 - 77.

29. Ковальчук В. Ю., Силюга Л. П., Баб'як-Білецька Л. С. Удосконалення математичної підготовки студентів з огляду на державний стандарт освіти у початкових класах // Реформування змісту освіти в початкових класах у контексті перебудови загальноосвітньої середньої школи: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дрогобич, 2001. - С.237 - 241.

АНОТАЦІЯ

Ковальчук В. Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2006.

Робота присвячена модернізаційному аналізу процесу професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя під кутом зору вимог до фахівця, який живе, працює, самонавчається в сучасному постіндустріальному, інформаційному суспільстві, яке адекватно реагує на виклики сучасної глобалізації. У контексті аналізу розвитку педагогічної освіти як частини національної системи освіти показано, що повільна трансформація системи підготовки вчителя в Україні може загальмувати процеси реформи не тільки шкільної і вузівської освіти, а й негативно відбитись на темпах перебудови всіх сфер життя України. Тому необхідно обрати модернізаційну парадигму реформи педагогічної освіти, яка б "переключила" усвідомлення мети і темпів цієї реформи на принципово іншу систему світобачення в контексті тієї нової світоглядно-методологічної ситуації, в якій перебувають не тільки сучасні природничі, суспільні та гуманітарні науки на зламі епох у перехідну добу, але й суспільна практика.

У дисертації дано сучасне трактування модернізації педагогічної освіти як системи підготовки і перепідготовки кадрів, як процесу цілеспрямованого удосконалення, поліпшення, осучаснення всіх технологій освітньо-педагогічного і виховного процесу. Заперечення „старих" теорій навчання і виховання повинно бути діалектичним, щоб перенести найкращий досвід минулих епох до сучасних навчальних і виховних технологій, які повинні базуватися на цінностях „людиновимірювальності" суспільної свідомості і буття.

З'ясовано, що поступ у реформуванні професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя становить не простий лінійно-поступальний процес, а є складним, тому що має врахувати не лише науково-освітні, гуманістичні, людиноцентристські настанови, а й реальні внутрішні і глобальні соціально-економічні, політичні та культурологічні процеси, які визначають перебіг подій у цивілізації ХХІ століття, зокрема в світовому освітньому просторі.

Ключові слова: професійна підготовка вчителя, світоглядно-методологічна підготовка вчителя, модернізація, система, принципи, тенденції.

Ковальчук В.Ю. Модернизация профессиональной и мировоззренческо-методологической подготовки современного учителя. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2006.

Авторская концепция исследования опирается на общественно детерминированный способ понимания противоречия между декларируемым общественным статусом и реальным социально-экономическим положением учителя, чья роль в духовной жизни общества остаётся весьма значимой. Отсюда и руководящую идею исследования можно определить так: современное состояние подготовки учителя можно изменить путём модернизации всей системы подготовки.

Конструктивный принцип, которого придерживается диссертант, состоит в том что модернизацию системы подготовки современного учителя можно осуществить путём системного: а) формирования мировоззрения нашего современника, начиная с начальной школы; б) формирования методологической культуры как системы социально апробированных принципов и способов организации и построения теоретической и практической деятельности; в) формирования в педагогических учебных заведениях разного уровня фундаментальных профессионально-моральных качеств специалиста-педагога.

Работа посвящена модернизационному анализу процесса профессиональной и мировоззренческо-методологической подготовки современного учителя с точки зрения требований к специалисту, который живет, работает, самообучается в современном постиндустриальном, информационном обществе, которое адекватно реагирует на вызовы современной глобализации. В контексте анализа развития педагогического образования, как части национальной системы образования, показано, что медленная трансформация системы подготовки учителя в Украине может приостановить процессы реформы не только школьного и вузовского образования, но и отрицательно отразиться на темпах перестройки всех сфер жизни Украины. Поэтому необходимо избрать модернизационную парадигму реформы педагогического образования, которое бы "переключило" осознание цели и темпов этой реформы на принципиально другую систему мировоззрения в контексте той новой мировоззренческо-методологической ситуации, в которой находятся не только современные естественные, общественные и гуманитарные науки на рубеже эпох в переходной период, но и общественная практика.

На основе проведенного исследования, диссертант обозначил аутентичную модель современного учителя как носителя "вечных характеристик": личностный подход к ученику в процессе обучения и воспитания, глубокие профессиональные знания и высокая нравственность, мудрая терпимость и душевность в отношении к ученику, широкий кругозор и научное мировоззрение; и в то же время, профессионализм и сознательный патриотизм современного учителя должны быть основаны на глубоком знании национальной культуры, опирающейся на систему общечеловеческих ценностей, на систему современных педагогических и психологических знаний.

Проведенное диссертационное исследование позволило выявить многозначность понятия "модернизация" и показать, что анализ педагогической теории и педагогической практики через призму модернистской парадигмы - это не только поиски инноваций и осовременивание образования, но и учёт современного межцивилизационного сдвига от индустриального до постиндустриального информационного общества. Таким образом, раскрыто специфику современного "планетарного образования" в единстве познавательных и аксиологических функций, и показано как изменяются характер труда, межгосударственные и межличностные отношения, что позволяет полнее использовать возможности человеческого интеллекта и ослабить воздействие расовых, национальных и религиозных факторов в образовании.

В диссертации дана современная трактовка модернизации педагогического образования как системы подготовки и переподготовки кадров, как процесса целенаправленного усовершенствования, улучшения, осовременивания всех технологий просветительно-педагогического и воспитательного процесса. Отрицание "старых" теорий обучения и воспитания должно быть диалектическим, чтобы перенести наилучший опыт прошедших эпох в современные учебные и воспитательные технологии, которые должны базироваться на ценностях "человекоизмерения" общественного сознания и бытия.

Показано, что образование начинает осознаваться обществом как очень важный фактор развития технологического и развития социально-экономического, как условие выживания современной цивилизации, как условие преодоления глобального экологического и духовного кризиса. Выяснено, что прогресс в реформировании профессиональной и мировоззренческо-методологической подготовки современного учителя представляет не простой линейно-поступательный процесс, а является более сложным. Здесь следует учитывать не только научно-образовательные, гуманистические, человекоцентристские установки, но и реальные внутренние и глобальные социоэкономические, политические и культурологические процессы, которые определяют ход событий в цивилизации ХХІ столетия, в частности, в мировом образовательном пространстве.

Ключевые слова: профессиональная подготовка учителя, мировоззренческо-методологическая подготовка учителя, модернизация, система, принципы, тенденции.

Koval'chuk V. Yu. Modernization of professional and methodological training of modern teacher. - Manuscript.

A thesis for the scholarly Degree of Doctor of Pedagogics in speciality 13.00.04. - Theory and methodology of professional education. - Kyiv Drahomanov National Pedagogical University. - Kyiv, 2006.

The given dissertation provides a research in theoretical and methodological foundations of modern principles of professional teacher training in contemporary pedagogical activity in accordance with up-to-date requirements to a teacher who lives in a postindustrial, dynamic, highly informational society and is effected by challenges of globalization process.

The thesis develops and provides scientific substantiation for modernization paradigm of educational reform of national system of education which will "switch on" a completely new comprehension of its purposes and terms of its development forming a foreground tendency in the Ukrainian national educational system.

Modernization of professional and methodological teacher training is treated here as a complex system of continuing education, as a process of deliberate, constant, purposeful improvement of different methods and techniques of professional pedagogical activity. The research provides scientific grounds and experimentally proves that the objection of "old" traditional theories of education should be dialectic in nature to transfer the most useful and valuable experience of the past to contemporary education technologies which in their turn have to be based on human measurement and human values of social consciousness.

It is stated that reformation of professional and methodological teacher training in contemporary education is not a simple, linear, chronological process. It is complex as it takes into account not only scientific, educational, humanistic and anthropocentric aims, but real internal and global social, economical, political and cultural processes as well. All of them determine the change of events in the XXI century in general, and in the world education realm in particular.

Key words: professional teacher training, methodological teacher training, modernization, system, principles, tendencies.

Размещено на Allbest.ru