Формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики

Тернопіль - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Демократизація суспільства, національне відродження, розширення економічної самостійності України зумовили необхідність докорінного перегляду підходів до формування національно свідомої творчої особистості. Стратегічні напрями реформування вітчизняної системи освіти відображено у Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній доктрині розвитку освіти, а особливості реформування педагогічної освіти висвітлені у комплексній програмі «Вчитель», Концепції педагогічної освіти.

У зазначених документах вказано на посилення ролі вчителя у прищепленні учням інтересу до навчання, стимулюванні навчання протягом життя, актуалізації їх допитливості, ініціативності, самостійності. Реалізація цих завдань педагогічної науки можлива за умови впровадження нових, сучасних моделей, різноманітних форм та інноваційних методів і прийомів навчання й виховання. Визначальним чинником реформування загальної освіти є творча індивідуальність учителя, уміння забезпечувати діалог з учнями у навчально-виховному процесі, позитивне ставлення до учнів та результатів власної педагогічної діяльності.

На сучасному етапі розвитку науки проблеми підготовки педагогічних кадрів досліджувались у різних аспектах: філософсько-методологічному (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Луговий, Н. Ничкало, М. Ярмаченко та інші); науково-теоретичному (О. Абдуліна, А. Бойко, Н. Кузьміна, О. Мороз, В. Сластьонін, О.Пєхота та інші). Питання теоретико-методичної підготовки студентів до творчої педагогічної діяльності досліджували О. Волошенко, М. Касьяненко, Н.Кічук, Л. Кекух, О. Киричук, М. Лазарєв, З. Левчук, О. Полякова, Р. Скульський, Г. Шевченко тощо. Проблемі вдосконалення педагогічної практики присвячені праці Г. Коджаспірової, Л. Хомич, Т. Мишковської, В. Чепікова та інших. Підготовка педагогів в умовах класичного університету досліджувалась Л. Бондарєвим, О. Глузманом та іншими.

Результати аналізу наукової літератури та стану підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах свідчать, що донині відсутня перспективна концепція формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів. Елементи творчої діяльності не об'єднані цілісною концепцією, інколи випадкові, частково представлені в окремих навчальних дисциплінах. Ці елементи розглядаються як другорядні й не є предметом особливої уваги. Потребує уточнення у теоретико-педагогічному смислі поняття «творчий стиль педагогічної діяльності», визначення шляхів реалізації творчого стилю діяльності. У соціальному аспекті важливість дослідження зумовлена дефіцитом творчої діяльності як професійної, так і загальної (культури мислення, спілкування тощо). У педагогічному аспекті підготовка педагогів, що спрямована на розвиток продуктивного мислення, є вагомою складовою формування гармонійної особистості як найбільшої цінності у демократичному суспільстві.

Необхідність дослідження зумовлена низкою суперечностей, що мають місце у процесі підготовки майбутніх педагогів: між вимогами професійно-творчої діяльності майбутніх вчителів і наявним рівнем сформованості творчого стилю педагогічної діяльності у студентів; між потенційними можливостями творчої підготовки фахівців у вищих навчальних закладах та їх недостатньою реалізацією; між необхідністю підвищення рівня сформованості творчого стилю діяльності майбутніх педагогів і відсутністю відповідного навчально-методичного забезпечення цього процесу.

Відомо, що підготовку до будь-якої професійної діяльності можна успішно здійснити шляхом залучення до дій, максимально наближених за змістом і умовами до професійної діяльності, тому творчий стиль педагогічної діяльності доцільно формувати, перш за все, у процесі педагогічної практики, яка передбачає постійний творчий пошук, самостійний розвиток і формування професійних умінь, особистісно значущих якостей майбутнього педагога, а також створення умов для самоаналізу та самовдосконалення професійно-педагогічної діяльності. Але організація педпрактики у класичному університеті, як свідчать результати емпіричного дослідження, має переважно репродуктивний характер, що вказує на ще одну суперечність між потенційними можливостями педагогічної практики у розвитку творчого стилю педагогічної діяльності та малоефективним використанням цих можливостей у процесі організації педагогічних практик студентів.

Отже, вагома значущість проблеми формування творчого стилю педагогічної діяльності (ТСПД) майбутніх педагогів та відсутність системних досліджень у цьому напрямі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Історико-педагогічні та соціальні проблеми професійної підготовки кадрів для системи неперервної освіти і соціальних служб» (номер державної реєстрації 0102 U 006602). Тема дисертації затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №10 від 12 грудня 2002 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №2 від 24 лютого 2004 р.).

Об'єкт дослідження - процес формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у вищій школі.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, етапи дослідження, його методологічні та теоретичні засади; показано зв'язок з науковими програмами; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, відображено їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні основи формування творчого стилю діяльності майбутнього педагога» уточнено поняття «стиль педагогічної діяльності» та «творчий стиль педагогічної діяльності»; обґрунтовано класифікацію стилів педагогічної діяльності; визначено критерії, рівні та теоретичні засади формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутніх педагогів.

Аналіз наукової літератури свідчить, що професійно-педагогічна діяльність - це діяльність учителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учнів у навчально-виховному процесі, яке забезпечує розвиток основних сфер його особистості. Ефективність педагогічної діяльності залежить від комунікативної поведінки педагога, яка взаємопов'язана зі стилем педагогічного спілкування. Стиль педагогічного спілкування - це стійка система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії (І. Зязюн, Н. Волкова, В. Кан-Калик). Стиль педагогічного спілкування може бути на основі захоплення спільною творчою діяльністю, дружньої прихильності, дистанції, залякування та загравання (В. Кан-Калик), а також - авторитарним, демократичним, ліберальним (Д.С. Мазоха), що залежить від особистісних якостей педагога, від ставлення до учнів і професійної діяльності, від стилю педагогічного керівництва. Розрізняють три стилі педагогічного керівництва (авторитарний, демократичний, ліберальний), які розглядаються скрізь призму стилів педагогічного спілкування, але не ототожнюються зі стилями педагогічної діяльності. У сучасній науковій літературі стиль діяльності розглядається як тип організації діяльності (В. Толочек), як постійно повторювана діяльність (І. Шкуратова), як стійка тенденція у способах реалізації певного виду діяльності (Є. Устюгова), як вияв цілісності та індивідуальності (А. Адлер).

Під стилем педагогічної діяльності розуміють характерні риси педагогічної майстерності, які традиційно формувались у досвіді учителя (С. Гончаренко); сукупність своєрідних принципів організації, що спрямовують протікання педагогічної діяльності (В. Луговий).

Беручи до уваги всі ці підходи та розглянувши взаємозв'язок рівнів «досягнення майстерності вчителя» через якість навчання учнів (В. Беспалько) та типу його організації, на нашу думку, стилем педагогічної діяльності є органічна єдність сукупності поведінкових рис особистості педагога та типу організації діяльності учнів, яка реалізується через застосування методів, прийомів, форм і засобів педагогічної діяльності. Якщо педагог будує освітньо-виховний процес, вкладаючи у цей процес «частину себе», то кажуть, що у такого учителя сформований індивідуальний стиль педагогічної діяльності, який може бути авторитарним, демократичним, ліберальним, попускним. Якщо ж діяльність має продуктивно-творчий характер, то в учителя сформований творчий стиль цієї діяльності.

Творчий стиль педагогічної діяльності можна розглядати як узагальнюючу категорію, що синтезує в собі стійкі, неповторні риси творчої діяльності (Н. Посталюк); як цілісну систему взаємо обґрунтованих заходів та дій, що спрямовані на досягнення визначеної мети, творче оволодіння уміннями і навичками професійної діяльності (Л. Кондрашова, Н. Дудніченко). На нашу думку, ТСПД - це органічна єдність поведінкових рис демократичного спрямування педагога та продуктивного типу організації діяльності учнів, яка реалізується через методи, прийоми, форми та засоби педагогічної діяльності на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що розкриває творчий потенціал педагога. Для формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутнього педагога у процесі розвитку його особистості необхідно створити таку систему, яка була б відповідна меті формування особистості, а в її основі лежала практична навчально-пізнавальна діяльність як професійно-орієнтована.

З метою визначення критеріїв ТСПД, проаналізовано критерії педагогічної майстерності (І. Зязюн), критерії професіоналізму учителя (А. Маркова) та критерії пізнавальної активності (Т. Алєксєєнко). Зважаючи на це, основними критеріями формування ТСПД майбутнього педагога є:

Ё продуктивність, що характеризує результати навчально-пізнавальної діяльності студентів через їх знання, навички й уміння розв'язувати педагогічні задачі;

Ё оптимальність, що оцінюється через вибір майбутніми педагогами системи методів педагогічного впливу на учнів у навчально-виховному процесі;

Ё педагогічна доцільність, яка розкриває рівень взаємодії студента з учнями, його спрямованість та діалогічність у навчально-виховному процесі;

Ё пізнавальна активність, яка визначає рівень інтегративних якостей у процесі педагогічної діяльності майбутніх педагогів (ініціативність, самостійність, повнота і мобільність знань, умінь і навичок).

Через якісно-кількісне оцінювання прояву цих ознак ми визначили рівні формування ТСПД майбутніх педагогів: елементарний, репродуктивний, достатній (базовий). При цьому найвищим визначено «базовий» з огляду на підхід І. Зязюна у визначенні рівнів педагогічної майстерності. Науковець вважає, що наприкінці професійного навчання у ВНЗ майбутні педагоги можуть досягати базового рівня педагогічної майстерності, а ТСПД ми розглядаємо складовою майстерності педагогів.

На елементарному рівні майбутній педагог проводить заняття, постійно використовуючи план-конспект, навчально-пізнавальну діяльність учнів не скеровує (репродуктивна пізнавальна активність). Творчі педагогічні завдання не розв'язує або розв'язує частково (продуктивність недостатня або низька). Недоцільно використовує рекомендовані методи, прийоми, форми і засоби навчання й виховання, що забезпечують ініціативу, самостійність, творчість учнів (оптимальність низька або дуже низька). Мета заняття реалізується частково, самоаналіз не здійснюється. У педагогічному спілкуванні демократизм та суб'єкт-суб'єктні відносини з учнями проявляються, але не завжди (недемократична, репродуктивна спрямованість).

На репродуктивному рівні майбутній педагог проводить заняття на рекомендованому методичному рівні, деколи використовуючи план-конспект. Проявляє необхідні знання, частково активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів (пошукова пізнавальна активність). Творчі педагогічні задачі розв'язує, але не завжди успішно (продуктивність достатня). Не завжди скеровує пізнання учнів, але спілкування здійснює на демократичній основі (демократична, репродуктивна спрямованість). На заняттях намагається використовувати рекомендовані методи, прийоми, форми і засоби навчання й виховання, що забезпечують ініціативу, самостійність, творчість учнів (середня оптимальність). Мета занять реалізується, але не завжди здійснюється самоаналіз. ТСПД проявляється, але не у всіх видах педагогічної діяльності.

На достатньому (базовому) рівні майбутній педагог проводить заняття на достатньо високому методичному рівні, проявляє стійкі, глибокі знання без опори на план-конспект (творча пізнавальна активність). Творчі педагогічні завдання розв'язує завжди успішно (висока продуктивність). Мета навчання учнів висувається через результат їх діяльності. Постійно активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, спілкування здійснює на демократичній основі в усіх видах педагогічної діяльності (демократична, продуктивна спрямованість). Завжди скеровує пізнання учнів. На заняттях, крім рекомендованих, самостійно добирає методи, прийоми, форми і засоби навчання й виховання, що забезпечують ініціативу, самостійність, творчість учнів (висока та відносно висока оптимальність). Мета занять реалізується повною мірою, постійно здійснюється самоаналіз педагогічної діяльності з проявом ТСПД.

Аналіз констатувального експерименту підсилив актуальність проблеми формування ТСПД майбутніх педагогів у процесі восьмитижневої виробничої (педагогічної) практики, оскільки його результати свідчать, що сформованість ТСПД студентів-випускників, на думку 75% викладачів, 89% учителів і 58% студентів, знаходиться на репродуктивному рівні; тільки 5% учителів шкіл і 14% самих студентів-практикантів вважають, що у них сформований творчий стиль педагогічної діяльності на базовому рівні. На думку більше, ніж 50% респондентів, факторами, які гальмують розвиток і формування ТСПД студентів педагогічних спеціальностей, вважають: а) недостатню орієнтацію навчального процесу на майбутню професійну діяльність випускників; б) несформованість спеціальних (педагогічних) умінь у студентів, які необхідні передусім для проходження педагогічної практики; в) неузгодженість теоретичного і практичного навчання; г) несформованість ініціативи і самостійності студентів; д) неорганізованість навчально-пошукової роботи студентів; е) недостатню професійно-педагогічну спрямованість особистості майбутнього педагога; ж) низьку продуктивність педагогічної практики. Зважаючи на те, що більшість цих факторів виявляється саме у процесі педагогічної практики, то її вважаємо провідним фактором формування ТСПД майбутніх педагогів. Отже, процес формування ТСПД майбутніх педагогів у ВНЗ розглядаємо як навчально-пізнавальну діяльність студентів під час теоретичної та практичної підготовки, до того ж цей процес повинен ґрунтуватись на творчому застосуванні сучасних методів, технологій навчання та виховання, що, поєднуючись з високим рівнем особистісно-професійних якостей педагога, забезпечуватиме розвиток творчої особистості учня. Саме це, як відомо, є запитом сучасного суспільства, тому у процесі професійної підготовки формування ТСПД майбутніх педагогів має стати об'єктивною реальністю.

У другому розділі - «Педагогічна практика як провідний фактор формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів» - розкрито можливості педагогічної практики та теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування ТСПД майбутнього педагога в умовах педагогічної практики; розроблено теоретичну модель формування ТСПД майбутніх педагогів у процесі педпрактики та виокремлено основні етапи її функціонування.

Проаналізувавши завдання педагогічної практики та педагогічні уміння, через сформованість яких реалізуються ці завдання, можна стверджувати, що педагогічну практику треба розглядати не тільки як важливий засіб підготовки фахівців, як складову їх професійної підготовки та як організаційну форму, але ще як провідний фактор саморозвитку, формування індивідуально-творчих можливостей у здійсненні педагогічної діяльності, вдосконалення рівня професійності та педагогічної майстерності майбутніх педагогів.

З метою визначення організаційно-педагогічних умов формування ТСПД у процесі педагогічної практики здійснено експертне оцінювання факторів, методів навчання, які впливають на формування ТСПД майбутнього педагога. Результати цього оцінювання довели, що основними організаційно-педагогічними умовами формування ТСПД майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики можуть бути ті, які забезпечували б продуктивність впливу факторів формування ТСПД (застосування знань, умінь та навичок; уміння навчатись, мотиви та інтереси; ставлення до діяльності; потреба у діяльності; стиль стосунків; спрямованість на продуктивність; регулярність та системність; педагогічна позиція; обсяг роботи; здатність до засвоєння; потреба у досягненнях), а також передбачали б застосування продуктивних методів навчання (ситуативний метод, пізнавальна гра, дискусія, практична робота, вправа, розповідь). Зважаючи на це, до організаційно-педагогічних умов формування ТСПД у процесі педпрактики ми віднесено цілісність педагогічної практики, реалізацію ідей проблемного та інноваційно-творчого навчання та реалізацію програми, орієнтованої на розвиток творчості студентів. Вплив цих організаційно-педагогічних умов у процесі педпрактики студентів, на нашу думку, може забезпечувати сформованість ТСПД на достатньому (базовому) рівні.

Системно-діяльнісний аналіз формування ТСПД майбутніх педагогів дав змогу розглядати цей процес як поетапну динамічну педагогічну систему. Етапи формування ТСПД майбутніх педагогів повинні бути пов'язані з етапами педагогічного процесу (І.Підласий) та етапами розвитку творчості, педагогічної творчості (О. Лук, С. Сисоєва). З огляду на це, виокремлено п'ять етапів, що лягли в основу моделі формування ТСПД майбутніх педагогів у процесі педпрактики (рис. 1), а саме: професійна орієнтація і накопичення знань, актуалізація чуттєвого досвіду, професійна адаптація, накопичення і визрівання нових дидактико-методичних ідей, їх практична перевірка у навчально-виховному процесі, активізація навчально-пошукової та творчої педагогічної діяльності. Вони реалізуються при чіткому організаційному розмежуванні, але в інтелектуально-когнітивному аспекті таких чітких розмежувань не передбачено, оскільки мисленнєва діяльність на одному етапі переходить на наступному етапі у практичну діяльність.

Отже, модель формування ТСПД студента-практиканта розглядається як методологічна основа розробки технології експериментальної перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов формування ТСПД студентів у процесі педагогічної практики, оскільки вона містить мету, зміст, викладачів ВНЗ, учителів ЗОШ та студентів, пізнавальні та педагогічні завдання як засоби, а також ілюструє поетапну організацію та результат формування ТСПД (рис. 1). Визначальну роль у моделі відіграють організаційно-педагогічні умови формуванні ТСПД майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики.

У третьому розділі - «Технологія формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутніх педагогів» - висвітлено зміст та організацію дослідницько-експериментальної роботи з формування творчого стилю діяльності студента-практиканта; за допомогою технології експериментального втілення моделі перевірено вплив організаційно-педагогічних умов педагогічної практики на рівень сформованості ТСПД.

Зміст та організацію дослідницько-експериментальної роботи з формування ТСПД студента-практиканта розкриває педагогічна технологія, при розробці та обґрунтуванні якої ми керувались метою, висуненою гіпотезою, завданнями дослідження, а за основу взяли модель формування ТСПД майбутніх педагогів у процесі педпрактики.

В умовах експерименту технологія формування ТСПД студентів-практикантів забезпечувала поетапну передачу ідей досвіду творчої педагогічної діяльності методистами ВНЗ та учителями шкіл - керівниками педагогічної практики студентам-практикантам. На основі одержаних теоретичних знань та досвіду роботи в школі вдосконалювались їх уміння здійснювати педагогічну діяльність на творчому рівні. Особливістю формування ТСПД на базовому рівні було формування внутрішнього новоутворення у студентів-практикантів, яке відрізняє його від будь-якого іншого стилю педагогічної діяльності.

Цілісність технології експериментального поетапного формування ТСПД у процесі педпрактики забезпечувалась єдністю мети, її конкретизацією на кожному етапі та змістом діяльності. На основі врахування концептуальних ідей було сформовано три основні напрями реалізації експериментального формування ТСПД, зокрема:

- діяльнісно-творчий підхід до організації процесу навчання та формування ТСПД;

- дослідницько-пошукова діяльність студента-практиканта, основним змістом якої є дослідження власного стилю педагогічної діяльності: ефективності методів, які застосовуються; суперечностей, що виникають у педагогічній діяльності; пошук шляхів ефективного розв'язання цих суперечностей;

- формування творчої особистості майбутнього педагога, що забезпечує наукову, педагогічно доцільну професійно-педагогічну діяльність у процесі педагогічної практики.

Основу технології становили різнорівневі професійно-орієнтовані творчі педагогічні завдання, поетапне розв'язання яких забезпечувало динамічне зростання професійно-педагогічних умінь, які відображають рівень сформованості ТСПД на кожному етапі формування ТСПД студентів-практикантів.

Така технологія втілення моделі у практику формування ТСПД студентів-практикантів дала змогу отримати результати проведеного формувального експерименту, які переконливо засвідчили про ефективний вплив організаційно-педагогічних умов педагогічної практики на рівень формування ТСПД, оскільки за всіма критеріями (оптимальність, продуктивність, педагогічна доцільність та пізнавальна активність) показники експериментальних груп виявились вищими, ніж у контрольних:

рівень оптимальності у контрольних групах на п'ятому етапі є вищим, ніж на другому, що є закономірним, але різниця становить 16,76%, і на п'ятому етапі відсоток продуктивності рівня оптимальності досягає тільки 59,12% з оцінкою «середня», що відповідна репродуктивному рівню ТСПД студента-практиканта. В експериментальних групах на п'ятому етапі різниця відсотку оптимальності ТСПД зростає на 33,9%, що становить 82,42%, й оцінюється як «висока», тобто відповідна достатньому (базовому) рівню ТСПД;

динаміка продуктивності у контрольних групах змінюється від «недостатньої» на другому етапі до «достатньої» на п'ятому етапі, але в експериментальних групах на другому етапі вона є «достатньою», тобто вищою, ніж у контрольних групах, у 1,47 рази, що пояснюється підготовчою роботою на першому етапі, а наприкінці п'ятого етапу зростає до «високої», що пояснюємо систематичною творчою діяльністю та сформованістю у практикантів умінь творчо долати труднощі та розв'язувати педагогічні задачі;

зростаюча динаміка формування пізнавальної активності в експериментальних групах на другому етапі сформована на пошуковому рівні (репродуктивний рівень ТСПД), а на п'ятому етапі - на творчому (базовий рівень ТСПД). У контрольних групах рівень пізнавальної активності суттєво не змінюється: як на другому етапі, так і на п'ятому етапі вона сформована на репродуктивному рівні, що відповідає елементарному рівню ТСПД;

оцінка педагогічної доцільності у експериментальних групах уже після другого етапу була «демократичною», чого не можна сказати про контрольні групи, де за результатами дослідження стиль педагогічної діяльності був недемократичного спрямування. Хоча після закінчення п'ятого етапу спостерігаємо зміну оцінки педагогічної доцільності, вона у всіх групах має демократичну основу педагогічної діяльності, але в експериментальних групах ще й «творча», а у контрольних має репродуктивний характер.

Для отриманих результатів характерна висока надійність (96%), що дає підстави стверджувати, що основні завдання дослідно-експериментальної роботи розв'язано, а положення гіпотези доведено.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі:

1. Стилем педагогічної діяльності є органічна єдність сукупності поведінкових рис особистості педагога та типу організації діяльності учнів, яка реалізується через застосування методів, прийомів, форм і засобів педагогічної діяльності. Він може бути авторитарним, демократичним, ліберальним, попускним, а якщо він має продуктивно-творчий характер, - то сформований творчий стиль педагогічної діяльності.

Творчий стиль педагогічної діяльності - це органічна єдність поведінкових рис демократичного спрямування педагога та продуктивного типу організації діяльності учнів, яка реалізується через методи, прийоми, форми та засоби педагогічної діяльності на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що розкриває творчий потенціал педагога.

2. Здійснивши структурно-логічний аналіз формування творчого стилю педагогічної діяльності, визначено три рівні (елементарний, репродуктивний, достатній або базовий) його сформованості у студентів ВНЗ, при цьому всі рівні характеризуються відповідною продуктивністю, оптимальністю, педагогічною доцільністю та пізнавальною активністю. Визначення вище перелічених ознак, які виступають критеріями формування ТСПД майбутніх педагогів, здійснювалось на етапі емпіричного дослідження за допомогою експертного оцінювання.

Продуктивність характеризувала результати навчально-пізнавальної діяльності студентів через їх знання, навички й уміння розв'язувати педагогічні завдання. Оптимальність оцінювалась через вибір майбутніми педагогами системи методів педагогічного впливу на учнів у навчально-виховному процесі. Педагогічна доцільність розкривала рівень взаємодії студентів з учнями, їх спрямованість та діалогічність у навчально-виховному процесі. Пізнавальна активність визначала рівень інтегративних якостей у процесі педагогічної діяльності майбутніх педагогів (ініціативність, самостійність, повнота і мобільність знань, умінь і навичок).

3. Розробивши теоретичну модель формування творчого стилю діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики, ми дійшли висновку, що формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики повинно здійснюватись взаємопов'язаними етапами, в основі яких - формування педагогічної творчості та етапи педагогічного процесу, а саме: професійна орієнтація і накопичення знань; актуалізація чуттєвого досвіду, професійна адаптація; накопичення і визрівання нових дидактико-методичних ідей; їх практична перевірка у навчально-виховному процесі; активізація навчально-пошукової та творчої педагогічної діяльності. Крім цього, формування ТСПД майбутніх педагогів здійснювалось у процесі педпрактики, тому ці етапи були адаптовані до етапів процесу навчання під час педпрактики.

Оскільки модель формування ТСПД студента-практиканта містить у собі мету та зміст педагогічної практики, викладачів ВНЗ, учителів ЗОШ та студентів, пізнавальні та педагогічні завдання як засоби, а також ілюструє поетапну організацію та результат формування ТСПД, то її вважали методологічною основою розробки технології експериментальної перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов формування ТСПД студентів у процесі педагогічної практики.

4. Результати експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов формування ТСПД майбутніх педагогів свідчать, що цілісність педагогічної практики, реалізація ідей проблемного, інноваційно-творчого навчання та спеціальної програми, орієнтованої на розвиток творчості студентів-практикантів, мають визначальний вплив на рівень формування ТСПД. Сформованіcть ТСПД студентів-практикантів на достатньому (базовому) рівні забезпечується: системно-діяльнісним підходом до навчально-пізнавальної діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики; орієнтацією навчально-пізнавальної діяльності студентів на майбутню творчу педагогічну діяльність, що забезпечує успішне розв'язання різнорівневих педагогічних завдань; організацією проблемно-інноваційного навчання при вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу та реалізацією ідей цього навчання у процесі педагогічної практики, що дало змогу розширити спектр форм та методів навчання й учіння та трансформувати суб'єкт-об'єктні відносини на суб'єкт-суб'єктні; розробкою та застосуванням диференційованих професійно-орієнтованих завдань, що сприяють розвитку пізнавальної ініціативи, самостійності учнів та забезпечують сформованість педагогічних умінь студентів-практикантів на творчому рівні; виконанням студентами індивідуальних домашніх завдань творчого характеру на третьому етапі технології, що забезпечує цілісність та неперервність педагогічної практики, а також формує потребу самостійного творчого пошуку майбутніх педагогів; упровадженням дванадцятибальної шкали оцінювання педагогічної практики майбутніх педагогів, що сприяє усвідомленню рівня власної педагогічної діяльності та активізує пізнавальну активність студентів-практикантів.

Виконана дисертаційна робота дала можливість визначити перспективи подальшого дослідження проблеми формування ТСПД, зокрема: розробка технології педагогізації навчально-виховного процесу у класичному університеті з огляду на необхідний рівень сформованості творчого стилю педагогічної діяльності; розробка педагогічної технології формування творчого стилю педагогічної діяльності в умовах підготовки педагогічних кадрів на рівні бакалаврату та магістратури у ВНЗ.

Размещено на Allbest.ru