Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого розвитку теорії та практики управління соціально-педагогічними системами в контексті завдань, які висувають перед освітою закони України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про вищу освіту", Національна доктрина розвитку освіти.

Глобальні зміни у системі загальної середньої освіти України на сучасному етапі вимагають нових підходів до управління закладами освіти. Зокрема, сучасні вимоги до школи потребують високої професійної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу, а особливо - керівників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ).

Суспільні процеси, що відбуваються в державі, викликали гостру потребу у професійно підготовлених фахівцях, які здатні ефективно працювати в сучасних умовах. Процеси гуманізації та демократизації суспільства вимагають розвитку їхньої педагогічної майстерності та творчості і підвищують вимоги до рівня управлінської культури керівників ЗНЗ, їх компетентності та професіоналізму.

Проте аналіз літературних і нормативних джерел, наукових праць, практика з'ясування та оцінювання стану сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ довели, що остання недостатньо відповідає сучасним вимогам та освітнім стандартам. Переважна більшість керівників ЗНЗ не акцентують увагу на виявленні власного рівня сформованості управлінської культури та її розвитку. Тому пріоритетним для системи підвищення кваліфікації є розробка й обґрунтування завдання розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ під час їхнього навчання в інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти стали особливим напрямом розвитку науки і практики в усіх високорозвинутих країнах світу, в тому числі в Україні.

Глобальні тенденції розвитку освіти в Україні досліджувалися у працях С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, В.І. Лугового, Л.П. Пуховської, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинської та ін. Дослідники відзначають глобальну кризу освіти, що супроводжується порушенням гармонії між культурою і ментальністю і призводить до руйнації існуючої парадигми освіти, дестабілізації освітніх систем і, як наслідок, ? зниження соціальної активності особистості. Подальший розвиток освіти науковці пов'язують із такими факторами, як демократизація, гуманізація, професіоналізм, інтеграція у світову культуру, безперервність освіти.

Тому стратегічними завданнями реформування післядипломної педагогічної освіти, як однієї з ланок безперервної педагогічної освіти, є створення умов для постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань фахівців, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства.

У працях українських учених, які досліджують закономірності розвитку цієї галузі, зазначається, що система післядипломної педагогічної освіти сприяє адаптації до професійної педагогічної діяльності в нових соціально-економічних умовах, апробує новий зміст освіти й нові педагогічні технології, здійснює моніторинг основних показників галузі з метою визначення перспектив розвитку і способів управління нею.

Однією зі складових післядипломної педагогічної освіти є система підвищення кваліфікації, яка забезпечує розвиток творчої активності та самостійності педагогічних кадрів, створює умови для збагачення досвіду творчого застосування нових знань і вмінь у нестандартних ситуаціях, формує емоційно-ціннісне ставлення до професійної діяльності на базі нових педагогічних потреб.

У даній системі важливе місце посідають проблеми управління у сфері освіти, зокрема наукові основи управлінської діяльності керівника ЗНЗ та підвищення його управлінської кваліфікації, які знайшли своє відображення у працях Є.С. Березняка, В.І. Бондаря, В.М. Бегея, Л.І. Даниленко, Г.В. Єльникової, Л.М. Калініної, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломінського, Ю.О. Конаржевського, В.В. Крижка, В.І. Маслова, Н.М. Островерхової, Є.М. Павлютенкова, В.С. Пікельної, В.І. Пуцова, М.М. Поташника, Т.М. Сорочан, Є.П. Тонконогої, Є.М. Хрикова, Т.І. Шамової та ін.

Достатньо уваги приділено вітчизняними і зарубіжними вченими питанням професійної, у т. ч. педагогічної культури спеціалістів (К.А. Абульханова, В.Д. Базилевич, А.В. Барабанщиков, О.В. Бондаревська, О.Б. Гармаш, В.М. Гриньова, С.Б. Єлканов, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, О.М. Пєхота, М.І. Поночовний, Т.І. Саламатова, В.А. Семиченко, В.О. Сухомлинський), як окремий напрям розглядається проблема управлінської культури керівників організацій (Б.А. Гаєвський, В.М. Іванов, М.І. Кабушкін, О.І. Мармаза, В.І. Новоселов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Ю.І. Палеха, В.І. Патрушев, Н. Рождественська, О.М. Ярковой та ін.).

Водночас вивчення теорії та практики підготовки керівних кадрів освіти засвідчує, що на сьогодні майже відсутні дослідження, предметом яких є теоретичне обґрунтування й апробація змісту та технології розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО).

Відповідно до законів України з проблем освіти та сучасних теоретичних розробок у галузі управління соціальними системами, керівники ЗНЗ мають здійснювати управління на засадах демократизму, гуманізму, системності. Проте більшість із них під час навчання на курсах підвищення кваліфікації в ІППО демонструють недостатній рівень управлінської культури.

Таким чином, виникає суперечність між наявним рівнем управлінської культури та вимогами, що ставляться суспільством і державою до сучасного керівника ЗНЗ.

Зростання актуальності проблеми розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ в умовах нової освітньої парадигми, а також недостатнє її висвітлення в теорії і практиці управління визначили тему нашої дисертації: "Розвиток управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі підвищення кваліфікації".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з темою, передбаченою планом науково-дослідної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук (ЦІППО АПН) України "Підготовка керівника середнього закладу освіти", реєстраційний № 0199U004225. Тему дослідження затверджено вченою радою ЦІППО АПН України (протокол № 6 від 25 червня 2003 року) та зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25 листопада 2003 року).

Об'єкт дослідження: процес розвитку управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Предмет дослідження: зміст та технологія розвитку управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі підвищення кваліфікації в інституті післядипломної педагогічної освіти.

Мета дослідження полягає у підвищенні рівня професійної компетентності керівників ЗНЗ шляхом розробки, обґрунтування та експериментальної перевірки моделі розвитку їх управлінської культури в процесі підвищення кваліфікації в інституті післядипломної педагогічної освіти.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що цілеспрямований розвиток управлінської культури керівників ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в ІППО набуває ефективності за умов: усвідомлення керівниками управлінської культури як невід'ємної складової їхньої професійної компетентності; розробки та апробації моделі розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено основні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури щодо визначення сутності, структури, критеріїв та шляхів розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ.

2. Проаналізувати досвід розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у практиці післядипломної освіти.

3. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в закладах післядипломної педагогічної освіти.

4. Підготувати методичні рекомендації щодо застосування розробленої моделі в закладах післядипломної педагогічної освіти.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософії, педагогіки та психології про культуру, особистість; положення теорії наукового пізнання, теорії систем та теорії управління; принципи науковості, цілісності, сучасні принципи неперервної освіти на засадах андрагогіки; основні положення системного, особистісно-діяльнісного та компетентнісного підходів у пізнанні соціальних, педагогічних фактів, явищ, процесів; теоретичні положення філософії щодо діяльнісної сутності розвитку особистості у процесі професійного зростання; державні документи про освіту в Україні, головні положення доктрини розвитку національної освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять:

· положення філософії і культурології про культуру особистості (А.І. Арнольдов, В.П. Андрущенко, В.С. Біблер, В.Е. Давидович, А.Г. Здравомислов, І.А. Зязюн, С.Н. Іконнікова, М.С. Каган, Л.Н. Коган, В.Г. Кремень, М. Мамардашвілі, М.І. Михальченко, К.М. Хорунженко), розвиток професійної культури (К.А. Абульханова, В.Д. Базилевич, О.В. Бондаревська, В.М. Гриньова, С.Б. Єлканов, О.М. Пєхота, М.І. Поночовний, В.А. Правоторов, В.О. Сухомлинський);

· загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (М. Альберт, Б.А. Гаєвський, Г.А. Дмитренко, М. Мескон, Ф. Хедоурі, Ф.І. Хміль), педагогічного менеджменту та менеджменту освітніх інновацій (Л.І. Даниленко, В.В. Крижко, В.І. Маслов, Н.М. Островерхова, Є.М. Павлютенков), управлінської культури та її складових (М.М. Заренок, В.М. Іванов, М.І. Кабушкін, В.О. Кудін, О.І. Мармаза, В.І. Новоселов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Ю.І. Палеха, В.І. Патрушев, О.М. Ярковой);

· положення теорії і методики післядипломної педагогічної освіти (І.П. Жерносек, Ю.М. Красовицький, С.В. Крисюк, В.В. Олійник, Н.Г. Протасова, В.І. Пуцов, В.А. Семиченко, Є.М. Хриков), управління загальноосвітніми навчальними закладами та підвищення управлінської кваліфікації їх керівників (Є.С. Березняк, В.І. Бондар, В.М. Бегей, Г.В. Єльникова, Л.М. Калініна, Л.М. Карамушка, Ю.О. Конаржевський, Н.Л. Коломінський, В.І. Маслов, В.С. Пікельна, М.М. Поташник, Т.М. Сорочан, Г.М. Тимошко, Є.П. Тонконога, Т.І. Шамова).

Методи дослідження. Для розв'язання окреслених завдань використовувався комплекс методів теоретичного, емпіричного та експериментального рівнів: аналіз і синтез, абстрагування й ідеалізація, порівняння й конкретизація теоретичних знань, які сприяли розумінню сутності управлінської культури, визначенню її складових; спостереження, рейтингова оцінка, самооцінка, групові та індивідуальні бесіди, дискусії, анкетування, тестування - для визначення рівнів сформованості управлінської культури керівника ЗНЗ; педагогічний експеримент, моделювання, вивчення документації - для розробки і обґрунтування моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації; статистична обробка даних, графічне відображення результатів - для доведення результативності розробленої моделі.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи впродовж 2001-2005 рр.

На першому етапі (2001-2003 рр.) визначалися вихідні наукові позиції щодо сутності, структури, критеріїв та шляхів розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ, принципи, робоча гіпотеза, завдання, методична база дослідження; проводився констатувальний експеримент.

На другому етапі (2003-2004 рр.) здійснювалися розробка й обґрунтування моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації; проводився формувальний експеримент, спрямований на експериментальну перевірку моделі.

На третьому етапі (2004-2005 рр.) систематизувалися та узагальнювалися результати, отримані у процесі науково-теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи; формулювалися загальні висновки дослідження, розроблялися методичні рекомендації щодо практичного застосування розробленої моделі.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Полтавського обласного ІППО ім. М.В. Остроградського. У ній брали участь 1494 особи - слухачі курсів підвищення кваліфікації, серед яких: 742 вчителя, 403 заступника директора ЗНЗ, 349 директорів ЗНЗ.

У формувальному експерименті було задіяно 138 директорів ЗНЗ та 162 заступника директора ЗНЗ.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено та теоретично обґрунтовано модель розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в інституті післядипломної педагогічної освіти; уточнено поняття "педагогічна культура", "культура управління ЗНЗ", "управлінська культура керівника ЗНЗ"; розкрито сутність та шляхи розвитку управлінської культури; визначено структуру та критерії розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в ІППО за її компонентами і видами; доповнено класифікацію видів управлінської культури керівника ЗНЗ; визначено професійні знання, вміння, якості, мотиви і цінності керівника ЗНЗ за видами управлінської культури.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці: методики визначення рівнів сформованості управлінської культури керівника ЗНЗ в ІППО за її компонентами і видами; технології розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в ІППО; комплексу навчальних вправ та диференційованого змісту підвищення кваліфікації керівників з розвитку управлінської культури за її видами; методичних рекомендацій щодо розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ під час курсового навчання в ІППО на основі розробленої та апробованої моделі.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у процес роботи курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у Полтавському ОІППО (довідка № 956 від 16.11.2005 р.), Харківському ОНМІБО (довідка № 815 від 30.09.2005 р.), Дніпропетровському (довідка № 308 від 22.06.2005 р.) та Хмельницькому ОІППО (довідка № 341 від 13.09.2005 р.).

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною визначеністю вихідних позицій, опорою на сучасні досягнення педагогіки і психології; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів і прийомів, адекватних меті та завданням дослідження; статистичною репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного й емпіричного матеріалу; підтвердженням результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-методичній конференції "Теорія та практика управління педагогічним процесом" (Одеса, 2002); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації" (Полтава, 2001), "Проблеми післядипломної освіти педагогів" (Ужгород, 2002), "Сучасні системи і технології управління у сфері освіти" (Суми, 2004), "Проблеми розвитку управлінської культури керівників закладів освіти" (Полтава, 2004), "Феномен ґендеру: соціокультурні виміри" (Алчевськ, 2004), "Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення" (Полтава, 2005); на засіданнях кафедр менеджменту освіти Полтавського ОІППО та ЦІППО АПН України; використовувалися у процесі розробки методичних матеріалів та практиці викладання в Полтавському ОІППО.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 14 одноосібних публікаціях автора, у тому числі 8 із них - у провідних фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках. Робота містить 13 додатків, 26 таблиць, 7 рисунків. Список використаних джерел включає 269 найменувань, з них 3 - іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання; сформульовано гіпотезу і наукову новизну; розкрито теоретичну й практичну значущість дослідження; висвітлено методологію та методи дослідження, шляхи і форми апробації та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі "Проблема розвитку управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу в теорії та практиці" проведено аналіз стану вирішення проблеми розвитку управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу у філософській, психолого-педагогічній та управлінській літературі, а також у практиці підвищення кваліфікації в закладах післядипломної педагогічної освіти; розкрито сутність та шляхи розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ, визначено рівні сформованості управлінської культури керівника ЗНЗ та критерії її розвитку у процесі підвищення кваліфікації в ІППО; доповнено класифікацію видів управлінської культури керівника ЗНЗ.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що поняття "культура" визначається за такими підходами:

- ціннісним - як сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством (В.П. Андрущенко, С.Ф. Анісімов, А.І. Арнольдов, М.І. Горлач, О.Г. Дробницький, О.Г. Здравомислов, Б.І. Кононенко, М.І. Михальченко, А.Я. Флієр, Г. Чик, Н.З. Чавчавадзе);

- діяльнісним - як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності (Е.А. Баллер, В.Ю. Вілков, В. Горський, В.Е. Давидович, Ю.А. Жданов, М.С. Злобін, С.Н. Іконнікова, Е.А. Маркарян, В.М. Межуєв, О.І. Салтовський, В.С. Семенов, Н.Ф. Тарасенко, В.Ф. Шаповалов);

- особистісним - як процес розвитку сутнісних сил людини, процес її творчої самореалізації (В.Д. Базилевич, В.С. Біблер, О.Б. Гармаш, Б.С. Гершунський, В.М. Гриньова, М.М. Заренок, М.С. Злобін, Л.Н. Коган, Л.К. Круглова, М. Мамардашвілі, Л.В. Сохань, М.І. Поночовний).

Особистісний і ціннісний підходи характеризують загальну культуру особистості, а діяльнісний - професійну, яка складається для керівника ЗНЗ з педагогічної та управлінської складових.

Зокрема, педагогічна культура є складним явищем, яке містить нове педагогічне мислення і особистісні якості, професійну спрямованість, позицію, сукупність професійних знань, умінь і навичок педагога (А.В. Барабанщиков, Г.Ф. Бєлоусова, О.В. Бондаревська, М.М. Букач, О.Б. Гармаш, В.М. Гриньова, С.Б. Єлканов, Е.Ю. Захарченко, І.А. Зязюн, Т.В. Іванова, І.Ф. Ісаєв, О.З. Краснова, С.С. Муцинов, В.В. Радул, В.О. Сухомлинський); управлінська культура розглядається як система професійної компетентності та особистої культури і включає сукупність різноманітних елементів управлінської праці, які реалізуються у ході управлінської діяльності (Є.С. Березняк, Г.В. Єльникова, М.І. Кабушкін, В.О. Кудін, О.І. Мармаза, Л.Е. Орбан-Лембрик, Ю.І. Палеха, О.М. Ярковой).

У ході теоретичного аналізу нами уточнено, що педагогічна культура - це система професійних знань і вмінь, особистісних якостей, мотивів та цінностей, які реалізуються у різноманітних видах професійної діяльності та спілкування педагога; управлінська культура керівника ЗНЗ - це різновид професійної культури, який складається з політичної, правової, адміністративної, менеджерської, організаційної, соціально-психологічної, інформаційної, комунікативної та економічної культур і є інтегральним утворенням щодо системи знань і вмінь, особистісних якостей, мотивів і цінностей, які реалізуються під час управління. Культура управління виявляється у здійсненні керівником управлінської діяльності через систему взаємозв'язків із колективом, виконання своїх обов'язків, які проявляються в реалізації управлінських функцій.

На основі проведеного дослідження визначено основні види, компоненти та рівні сформованості управлінської культури керівника ЗНЗ.

До основних компонентів віднесено: когнітивно-операційний (система знань та вмінь, необхідних для професійного управління); особистісний (система професійних і особистісних якостей, які забезпечують демократичний стиль керівництва); мотиваційно-ціннісний (система мотивів і цінностей, необхідних для забезпечення культури управління). Вони характеризують такі основні види управлінської культури керівника ЗНЗ, як: політичний, правовий, адміністративний, організаційний, менеджерський, соціально-психологічний, інформаційний, комунікативний, економічний.

Політична культура керівника ЗНЗ виявляється: у знанні основ політики в галузі освіти і культури та вмінні застосовувати засади державно-громадського управління, налагоджувати зовнішні та внутрішні зв'язки; у сформованості національної свідомості, громадянської позиції, демократичності, активності, як пріоритетних особистісних якостей та цінностей. Правова - у знанні юридичних основ управління та вміннях їх застосовувати; у повазі та довірі до особистості, толерантності, у забезпеченні контролю якості діяльності, комфортності та естетичності в роботі. Адміністративна - у знанні документообігу та вмінні вести документацію, проводити контрольну звітність; у професіоналізмі, вимогливості, охайності, у прийомі самостійних рішень, оцінюванні діяльності, здійсненні ефективного прийому відвідувачів. Організаційна - у знанні та вмінні формувати ефективну організаційну структуру й раціонально організовувати працю; у вимогливості до себе, організованості, налагодженні співпраці. Менеджерська - у знанні основ наукового управління та вмінні здійснювати підбір і розстановку кадрів, проводити їх атестацію; у творчості, єдності слова і діла, здатності до ризику, сприянні підвищенню кваліфікації педагогів. Соціально-психологічна - у знанні основ міжособистісних стосунків та вмінні формувати імідж організації, створювати сприятливий мікроклімат у колективі; у гуманності, ввічливості, тактовності, безконфліктності. Інформаційна - у знанні та вмінні інформаційного забезпечення закладу освіти; інтелектуальності, компетентності, працелюбності, здатності створити ефективну інформаційну систему в ЗНЗ. Комунікативна - у знанні основ ефективного спілкування та вмінні їх використовувати; у комунікативності, стриманості, вмінні вислухати, володіти собою. Економічна - у знанні основ фінансово-господарської діяльності, економічних основ та маркетингу, у здійсненні фандрайзингу, контролю за фінансово-економічною діяльністю закладу; відповідальності, уважності.

На основі цих показників нами розроблено методику визначення загального рівня сформованості управлінської культури керівника ЗНЗ (К_с), який дорівнює середньому арифметичному значенню показників сформованості управлінської культури за кожним компонентом: k_к, (когнітивно-операційний), k_о, (особистісний), k_м (мотиваційно-ціннісний).

Рівень сформованості кожного компоненту управлінської культури визначається у результаті діагностування керівників ЗНЗ за розробленою методикою, а саме: високому рівню відповідає показник, значення якого лежить в інтервалі від 0,67 до 1,0; середньому - від 0,34 до 0,66; низькому - від 0 до 0,33.

У ході констатувального експерименту встановлено, що за когнітивно-операційним компонентом управлінської культури рівень сформованості у більшості респондентів є низьким (k_к = 0,32); за особистісним - середнім (k_о = 0,62); за мотиваційно-ціннісним - середнім (k_м = 0,55). Загальний рівень сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ є середнім (К_с = 0,49) і потребує системного покращення. Особливої уваги потребує розвиток таких видів управлінської культури, як: адміністративний, менеджерський, організаційний, інформаційний, комунікативний.

Основними шляхами розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ визначено: навчання на курсах підвищення кваліфікації в ІППО, самоосвіта, обмін досвідом, участь у науково-методичних семінарах, конференціях; науково-методичне забезпечення.

У ході аналізу планів і програм курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в обласних ІППО з'ясовано, що питанням розвитку їх управлінської культури приділено недостатньо уваги, що підтверджує необхідність розробки відповідної моделі.

У другому розділі "Модель розвитку управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу у процесі підвищення кваліфікації" розроблено та обґрунтовано концепцію, зміст та технологію розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в ІППО за її компонентами та видами.

За результатами теоретичного та практичного вивчення об'єкта дослідження розроблено модель розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації, яка включає концептуальну, змістову, технологічну та діагностико-корекційну складові (див. рис.1.).

Кожна складова моделі є необхідною умовою існування інших і характеризується сукупністю відповідних заходів, форм і методів організації навчання в ІППО; фундаментом існування моделі є концептуальна складова, її похідними - змістова, технологічна та діагностико-корекційна.

Концептуальна складова моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ включає в себе концепцію організації навчального процесу в ІППО, спрямовану на розвиток управлінської культури керівника ЗНЗ під час курсової підготовки, яка ґрунтується на системному, ситуаційному, компетентнісному, інноваційному підходах та принципах андрагогіки, інноватики, варіативності, неперервності, гуманізації, демократизації, регіональності, інформаційності.

Змістова складова моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ характеризується поєднанням інваріантної та варіативної складових навчальних планів і програм підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО і має вплив на розвиток когнітивно-операційного компонента управлінської культури.

До інваріантної складової віднесено теми, що розкривають основні проблеми розвитку освіти в державі та теорії і практиці управління ЗНЗ, зокрема з освітнього, фінансового, кадрового, інноваційного менеджменту, економіки і права, психології, культурології; до варіативної - авторський спецкурс "Розвиток управлінської культури керівника ЗНЗ", метою впровадження якого є стимулювання потреби керівників ЗНЗ до самовдосконалення та підвищення власного рівня управлінської культури.

Технологічна складова моделі впливає на розвиток мотиваційно-ціннісного компоненту управлінської культури керівників ЗНЗ і включає:

- систему навчальних вправ для кожного виду управлінської культури, що реалізується в активних та інтерактивних формах, методах і засобах навчання (рольові і ділові ігри, тренінги, диспути);

- систему постійно діючих семінарів;

- організацію спеціальних дослідницьких груп.

Діагностико-корекційна складова моделі розвитку управлінської культури керівників ЗНЗ впливає на розвиток особистісного компоненту управлінської культури і включає: вхідний і вихідний контроль з проблем управлінської культури; методику визначення рівня сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ за основними компонентами та видами; індивідуальну програму розвитку управлінської культури керівника у міжкурсовий період підвищення кваліфікації.

Рис. 1. Структура моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації

У третьому розділі "Експериментальна перевірка результативності розробленої моделі" розкрито методику проведення експерименту, конкретизовано його зміст і умови, проаналізовано результати дослідження; сформульовано методичні рекомендації щодо застосування моделі розвитку управлінської культури керівника ЗНЗ у процесі підвищення кваліфікації в ІППО.

Ефективність розробленої моделі перевірялась у процесі проведеного експерименту, в якому взяли участь керівники ЗНЗ - слухачі курсів підвищення кваліфікації Полтавського обласного ІППО.

Застосування t-критерію Ст'юдента допомогло виявити, що найбільш вірогідним є зростання рівня управлінської культури респондентів за когнітивно-операційним компонентом (t > t_k, t=28,32, t_k=3,34). Щодо показників рівня управлінської культури за особистісним та мотиваційно-ціннісним компонентами, то їх зростання є незначним у зв'язку з коротким терміном перебування керівників на курсах підвищення кваліфікації в ІППО, а також у зв'язку з тим, що їх рівень сформованості був середнім і діапазон його зростання виявився меншим.

Для підвищення рівня сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ розроблено структуру індивідуальної програми з її розвитку у міжкурсовий період, яка включає: результати попереднього і заключного діагностування, рекомендації щодо роботи у міжкурсовий період за видами управлінської культури.

Узагальнені дані зміни загального показника рівня сформованості управлінської культури (К_с) в контрольних та експериментальних групах представлені в таблиці.

Таблиця

Зміни загального показника рівня сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ

Як видно з таблиці, в експериментальних групах приріст показника загального рівня сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ становить 27% проти 6% - у контрольних групах. Приріст показника загального рівня сформованості управлінської культури керівників ЗНЗ виник за рахунок значного зростання когнітивно-операційного компонента, особливо за такими видами, як: менеджерський (23,3%), організаційний (30,6%), соціально-психологічний (25,9%), комунікативний (30,9%).

управлінська культура післядипломна освіта

Під час вихідного діагностування слухачів курсів підвищення кваліфікації виявлено підвищення їх активності щодо участі в роботі постійно діючих семінарів та спеціальних дослідницьких груп (94,3% респондента); 90,7 % позитивно оцінили участь у роботі спецкурсу з розвитку управлінської культури.

За результатами дослідження розроблені методичні рекомендації для керівників ІППО та завідувачів районних методичних кабінетів із запровадження моделі розвитку управлінської культури в підвищенні кваліфікації керівників ЗНЗ.

Висновки