Розвиток теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в історії педагогіки України

У ХХ ст. категорія свободи властива релігійному і нерелігійному педагогічному світоглядам, хоча єдиного розуміння свободи не існує. Визначено, що спільним, об'єднуючим для таких різних підходів до свободи у вихованні, як світський та християнський, є: 1) визнання права дитини на помилку, вибір; 2) надання контрольованої свободи; 3) ставка на процес самовиховання.

Проаналізовано трактування педагогічного гуманізму в радянській та пострадянській педагогіці, православній педагогіці; визначено корені неприйняття світського гуманізму православною церквою, а саме його возвеличення людини як істоти, яка без Бога, на власний розсуд може визначати критерії добра і зла. Для православного священства ідеї секуляризованого гуманізму, свободи, просвітницькі мотиви виховання поза церквою залишаються неприйнятними. Серед них є популярною думка В. Зеньківського про дві основні світові системи виховання, що відкрито протистоять одна одній: систему просвітництва, гуманізму та систему релігійної культури. З таких позицій висунута гуманізмом ідея нейтральної безрелігійної школи оцінюється як міфічна. У зв'язку з пов'язуванням даної ідеї з іменем Я.А. Коменського досліджено його екуменістичні погляди, проблему взаємовідносин церкви і громадянського суспільства; розглянуто, що являє собою так звана безрелігійна західна школа: описана сучасна практика морально-релігійного виховання в країнах Європи та США. Зі світської точки зору громадяни західноєвропейських країн мають більше можливостей для отримання релігійного виховання в межах школи, ніж громадяни України. Той факт, що в сучасній православній думці західна школа в цілому оцінюється формально позарелігійною, а фактично атеїстичною, автор пов'язує з тим, що західна школа пройнята ідеєю екуменізму. Матеріали дослідження свідчать, що екуменізм у вихованні є неприйнятним для багатьох православних педагогів, а їхньою принциповою позицією є все ж таки відстоювання православ'я як основного джерела виховного впливу на українців, навіть попри заявлене бажання сприяти шкільному вихованню на загальних християнських засадах (мається на увазі предмет “Християнська етика”) або через культурологічний предмет „Основи православної культури”.

У третьому підрозділі, спираючись на історію педагогіки, виявляючи загальні механізми дії різних виховних систем, нами формулюються деякі закономірності функціонування виховних систем; доводить, що боротьба різних виховних систем викликана їх загальними механізмами дії, особливо потребою в сприятливому середовищі та у впливі на душу дитини від її народження; описує можливі шляхи утримання вихованців у рамках певних виховних систем. Історія педагогіки представлена як драматична, а здебільшого трагічна історія боротьби різних систем виховання. В інтересах суспільства перевести цю боротьбу із площини кривавої, фізичної до площини моральної. Водночас в умовах стабільного, мирного життя, де всі сприймають один одного такими, як вони є, визнавши права інших, виникає проблема: як захистити і втілити своє уявлення про добро і зло. Автор міркує над проблемою єдності і розділення, яка не є суто виховною проблемою; підводить до думки, що перед державою завжди стоїть дилема: добиватися „єдності” будь-якою ціною чи дати простір для самовизначення. На основі історико-педагогічного огляду показано, що сучасний етап розвитку України спонукає до самовизначення: від нас самих залежить, для яких виховних ідей ми створимо сприятливе середовище; від єдності, продиктованої згори, маємо йти до дійсної єдності шляхом широкого залучення суспільства до створення необхідної моделі виховання. На основі думок педагогів, психологів, філософів, релігійних діячів різних часів доведено, що людство давно знає, що є добро і що є зло.

У розділі відстоюється думка, що релігійна культура - це широке поняття, яке перш за все передбачає культуру взаємних стосунків тих, хто вірує. Вірує - у широкому розумінні слова, адже кожний з нас є носієм певної віри, певної релігії в прямому й переносному значенні цього слова. Автор представляє своє бачення релігійної культури членів суспільства, і зокрема, майбутніх учителів і пастирів. Загальна педагогічна культура тих, хто виховує в Україні, повинна вийти на більш високий рівень узагальнення, що дозволив би піти не шляхом взаємозаперечення, а шляхом об'єднання зусиль різних виховних систем, адже кожна виховна система, що захоплюється розширенням свого ареолу будь-якою ціною, підміняючи поняття „сприятливе середовище” поняттям „підкорене середовище”, рано чи пізно приречена на невдачу.

Стверджується, що для культури України як складової європейської культури поняття “загальнолюдські цінності” на сучасному етапі має наближатися до поняття “християнські цінності” та “демократичні цінності”; наголошується на тому, що формування громадян України повинно передбачати ознайомлення з християнським ідеалом. Українська культура давно знаходиться під впливом особливого духовного поля - могутньої світової релігії. Православ'я як її прояв давно стало невід'ємною часткою життя українця, що мало вирішальний вплив на формування виховних ідеалів, цінностей, усієї системи виховання. Тому, розглядаючи православну культуру як духовне середовище формування українського народу, було розкрито її здобутки, які можуть збагатити сучасну педагогічну науку. До них належать: визнання спорідненості людей за походженням, схильністю до добра і зла; віра в людину, її духовний потенціал; усвідомлення коренів зла в людині й шляхів його подолання; віра в те, що лише вільний вибір людиною добра приводить її до вдосконалення; поняття совісті як виховного чинника; поняття любові як виховного принципу; пріоритетність духовного виховання; взаємна відповідальність як основа сімейного виховання; вимогливість у вихованні; відданість незмінним моральним цінностям.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено дослідження і вирішення нової для української педагогічної науки проблеми розвитку теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в історії педагогіки України, що проявляється в розкритті теоретико-практичних засад православної системи виховання як педагогічного явища, яке має свою історію та посідає чільне місце в системі загального розвитку виховної та освітньої справи в Україні та Європі. Дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Порівняльний аналіз церковної та науково-педагогічної точок зору на розвиток теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в Україні дозволив виявити і сформулювати українські православні освітньо-виховні традиції: 1) спасіння людської душі шляхом занурення в церковне середовище - пріоритетна мета виховання; 2) органічна єдність двох основних задач виховання: морально-релігійного виховання і „книжної” освіти; 3) всестановість освіти; 4) рідномовне навчання; 5) розгляд науки і освіти як засобів православного виховання, які не тільки не перешкоджають формуванню міцної православної віри, але й сприяють участі в загальноєвропейських культурних процесах; 6) широка участь світських осіб, громадськості в поширенні грамотності, освіти, впровадженні навчальних закладів, контролі над ними; 7) відкритість культурним здобуткам людства.

2. Православна педагогіка має онтологічні корені, тому її основними витоками є Святе Письмо і Святий Переказ. Сутність православної педагогіки відображає поняття „воцерковлена педагогіка” або „педагогіка воцерковлення”, що детермінує її як педагогіку, що поєднує життя людини з життям церкви, під впливом якого відбувається преображення людської особистості. Висхідним для розуміння воцерковленої педагогіки є розуміння єдиносутності або одноістотності людини, тобто людства як живої єдності. На основі соборного (колективного) розуму і соборного духовного життя здійснюється індивідуальний розумовий і духовний розвиток. Єднання людей у церкві, якій дана істина, дає можливість залучатися до церковного розуму й духовного життя і таким чином розвиватися. Тому виховання поза церквою не вважається правильним. Головна мета православної педагогіки - розкриття образу Божого в дитині. Тому на противагу світському поняттю розвитку індивідуальності існує поняття розкриття дарів Божих в індивідуальності, оскільки кожна індивідуальність від народження окрім добра несе й порок. Сутність виховного процесу полягає в спасінні, тобто оздоровленні душі, звільненні її від гріха. Православна педагогіка вирішує ті самі завдання, що й світська педагогіка: розумове, моральне, фізичне та інші. Проте поняттю гармонійне виховання протиставляється ієрархічне виховання, оскільки людина являє собою цілісність, що має ієрархічну будову: дух, душа (психіка) і тіло. Звідси - ієрархія завдань виховання: завданню духовного виховання підпорядковуються всі інші. На основі узагальнення існуючих класифікацій принципів православної педагогіки виділено декілька основоположних принципів: христоцентричності, любові, воцерковлення, ієрархічності. Наріжними категоріями православної педагогіки є поняття Бог, Його Закон, Богородиця, добро і зло, рай і пекло, віра, надія, любов, гріх, страх Божий, совість, храм, покаяння, спасіння, смерть, Царство Боже. До засобів виховання можна віднести молитву, церковну літературу, мистецтво, церковний календар, природу, працю тощо; до методів виховання - приклад, вимогу, вправляння, навіювання, проповідь, бесіду, діалог, заохочення, покарання, каяття, громадську думку, самоаналіз та ін., до форм виховання - молитву, піст, таїнства, богослужіння, свята, паломництво, благодійницьку діяльність тощо.

Сутність православної педагогіки детермінує процес боротьби православних церков України за тісний зв'язок школи і церкви.

3. Застосовуючи культурно-антропологічний та цивілізаційний підходи до пояснення змін парадигм педагогічного мислення, до основних тенденцій розвитку теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в Україні відносяться:

- у період ранньохристиянського виховання в Київській Русі (кінець Х - середина ХІІІ ст.) - тенденції до: об'єднання зусиль влади, духовенства та громади у здійсненні виховання за східною християнською традицією; християнізації населення засобами шкільної освіти; гармонізування двох завдань формування християнина: виховання і освіти; паралельного існування світських учителів і вчителів, що належали до духовного стану; релігійної толерантності, поваги до виховних цінностей Заходу і Сходу. Виділено дві тенденції в трактуванні даного періоду православними священиками: 1) це період нерозривної єдності книжної освіченості, ученості та морально-релігійного виховання, існування цілої системи християнської освіти; 2) це період духовної, некнижної мудрості;

- у період православного виховання в Галицько-Волинській державі (середина ХІІІ - середина ХІV ст.) - тенденція до продовження освітньо-виховних традицій Київської Русі (розповсюдження грамотності, організація шкіл при церквах і монастирях);

- у період православного виховання за часів литовсько-польського панування (середина ХІV - середина ХVІІ ст.) - тенденції до: розвитку православного виховання в напрямку збагачення усталеної класичної православної греко-слов'янської виховної традиції педагогічними здобутками християн інших конфесій; примирення науки і релігії у виховному впливі на людину; активної участі громадськості у здійсненні православного виховання в освітніх закладах; виховання захисника православ'я засобами західноєвропейської науки; секуляризації педагогічної думки. Виділено дві тенденції в трактуванні даного періоду православними священиками: 1) це період кризи православного світовідчуття, відходу від духу та традицій святоотецького православного виховання, що був збережений на території Московської Русі; проникнення бездуховної західної ідеї освіти; 2) це золотий вік православної культури, виховання, розквіту Української православної церкви, що була на той час єдиною народною вихователькою;

- у період поширення українського досвіду православного виховання в російських землях (середина ХVІІ - перша половина ХVІІІ ст.) - тенденції до: трансляції українського виховного досвіду, богословської вченості в Московську Русь; створення народом широкої мережі православних освітніх закладів. Виділено дві тенденції у трактуванні даного періоду православними священиками: 1) це період відходу в Московській державі від істинного виховання, що відповідало російському народному духові та давньоруським виховним традиціям, втрати монастирями ролі осередків істинної просвіти народу на користь духовних шкіл, закладення основ світської школи; 2) це період надзвичайної позитивної значущості для духовної освіти в Росії, період поширення російськими землями виховного, просвітницького досвіду українського духовенства. Проте водночас спільною тенденцією для російських і українських священиків є вважати час від Петра І аж до Жовтневого перевороту періодом поступового нищення православних виховних традицій під іноземним безбожницьким впливом;

- у період поступового згортання українських православних освітньо-виховних традицій в Російській імперії й становлення світської педагогіки (друга половина ХVІІІ - середина ХІХ ст.) - тенденції до: здійснення державного контролю над вихованням народу; зникнення українських православних типів шкіл; виховання єдиного російського (включаючи український) народу на основі ідеї триєдності „Православ'я, Самодержавство, Народність”, насадження російської народної свідомості в українському середовищі; запровадження окремої педагогічної підготовки вчителів на засадах виховних систем педагогів різного конфесійного походження;

- у період розвитку світської теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі та загальнолюдських гуманістичних цінностей (середина ХІХ - початок ХХ ст.) - тенденції до: паралельного розвитку церковної теорії православного виховання та світської науково-педагогічної теорії виховання на засадах православної моралі; оцінювання прихильниками церковного виховання діяльності світських педагогів з удосконалення навчально-виховного процесу як прояв іновірної педагогічної думки; протистояння громадської і церковнопарафіяльної шкіл; ствердження церковнопарафіяльної школи як єдиного типу школи, відповідного російському (включаючи український) православному духові;

- у період радянського комуністичного виховання - тенденція до проникнення ідей православного виховання в теорію комуністичного виховання через народно-педагогічну мудрість;

- у період формування системи виховання громадянина незалежної України - тенденції до: осмислення минулого досвіду православного виховання; ототожнення духовенством та певним колом світських науковців православного виховання з національним; поширення православного виховання через систему освіти.

Періоди відображають поступовий розвиток парадигм педагогічного мислення від домінування парадигми українського православного виховання в перших 4-х періодах до поступового наростання парадигми російського православного виховання (5-й період), і далі до поступового розвитку парадигми світського виховання, починаючи від світського виховання на засадах православної моралі аж до парадигми атеїстичного комуністичного виховання і від неї до парадигми православного виховання в рамках світського плюралістичного суспільства.

4. Загальні тенденції розвитку теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в Україні відповідають історичному процесу розвитку європейської педагогічної думки. Загальний світовий розвиток теорії та практики виховання здійснюється за рахунок взаємозбагачуючої боротьби релігійної та секуляризованої педагогічної думки, внаслідок якої переосмислюється власний досвід, кристалізується універсальна педагогічна наука.

5. Найпоширенішими темами, що хвилюють сучасних православних священиків у зв'язку із завданням морально-релігійного виховання, уважаємо: 1) сучасне падіння моральності в суспільстві; 2) можливість існування моральності, духовності поза релігією; 3) можливість релігійного виховання та освіти в школі; 4) творча співпраця зі світськими педагогами, АПН України, Міністерством освіти і науки України; 5) сутність православної педагогіки; 6) правильна організація православного виховання та освіти; 7) сімейне православне виховання; 8) виховання патріотизму в православної дитини.

До найпоширеніших тем, що хвилюють сучасних світських науковців у зв'язку із завданням морально-релігійного виховання належать: релігійне виховання в історії педагогіки; проблеми духовності, моральності в сучасній Україні; досвід релігійного виховання в інших країнах і сучасній Україні; правові засади здійснення морально-релігійного виховання, проблема захисту прав дитини.

6. Дослідження виявило спільне та відмінне в православній та світській інтерпретації двох основоположних виховних ідей: свободи і гуманізму. Загальна еволюція даних ідей здійснюється в напрямку любові й поваги до кожної особистості незалежно від її походження, соціального статусу, здібностей тощо, визнання прав людини на самовизначення, відмови від насильства у вихованні, однак між світськими і православними педагогами залишається суттєва, принципова різниця в розумінні свободи і гуманізму.

7. На основі історико-педагогічного аналізу механізмів дії різних виховних систем сформульовано окремі закономірності функціонування виховних систем: 1) кожна виховна система потребує сприятливого середовища, яке живить дану систему, підтримує, визнає своєю цінністю; 2) важливою умовою нормального функціонування будь-якої системи є якомога більш раннє занурення в неї дитини; 3) кожна виховна система має свою провідну силу; 4) віра є обов'язковою умовою ефективності виховної системи; 5) будь-яка система виховання передбачає певні наслідки вчинків дитини і на цьому будує свою стратегію; 6) попри те, що виховні системи часто тримаються на високих, недосяжних ідеалах, результативність системи залежить від безпосередніх виконавців, від їх відповідності ідеалам, тому приклад виступає найбільш потужним і всеохоплюючим методом виховання в більшості виховних систем.

У дослідженні показано, що православ'я давно стало невід'ємною часткою життя українця, що воно мало вирішальний вплив на формування виховних ідеалів, цінностей, усієї системи виховання. Православна віра від часів хрещення Київської Русі є потужним чинником освітніх, виховних процесів в українських землях, транслятором християнських моральних цінностей та ідеалів, що призвело до далекоглядних суспільних наслідків: сучасна Україна, попри довгий період відлучення від християн світу, має світоглядне підґрунтя для єднання з цивілізованим світом.

Педагогічна культура суспільства немислима без знання загальної культурної спадщини народу, в основі якої лежить віра. Але конкурентна спроможність виховних систем залежить від кількості істинно віруючих у неї людей. Це потрібно враховувати тим, хто намагається будь-якою ціною нав'язувати певну виховну систему, у тому числі й православну. Історія православного виховання в Україні показує, що насильство - не кращий метод впливу на людську свідомість. Громада повинна сказати своє вагоме слово; кожна людина має визначитися, у світ яких ідей вона хоче ввести свою дитину. Культивування культури віри має стати важливим завданням сучасного українського суспільства.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми православного виховання. Перспективою подальшої науково-пошукової діяльності може виступити вивчення теми святості як православного виховного ідеалу, проблеми старозавітних і новозавітних виховних цінностей у системі православних виховних цінностей, теорії та практики православного виховання за часів УРСР, християнських виховних мотивів у спадщині українських педагогів.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНИЙ У ТАКИХ ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Монографії

Загальноосвітня підготовка учнів у процесі трудового навчання / Д.О. Тхоржевський, В.О. Дідух, В.К. Сидоренко та ін.; За ред. Д.О. Тхоржевського. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1998. - 183 с. (Автору належить додаток).

Вихрущ А.В., Карагодін В.М., Тхоржевська Т.Д. Основи християнської педагогіки. - Тернопіль: Освіта, 1999. - 166 с. (Автору належить Розділ 3).

Тхоржевська Т.Д., Мищишин І.Я., Щербяк Ю.А. Теоретико-методичні основи християнської педагогіки. Історико-педагогічний аспект: Монографія: Ч. І. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. - 480 с. (Авторським є підрозділ 1.1.).

Тхоржевська Т.Д. Православне виховання в історії педагогіки України: Монографія. - К.: Купріянова, 2005. - 411 с.

Статті в наукових фахових виданнях

Тхоржевська Т.Д. Про шляхи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів // Формування педагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя: Зб. наук. праць. - К.: КДПІІМ, 1992. - С. 9-16.

Євтух М.Б., Тхоржевська Т.Д. Українська етнопедагогіка в навчально-виховному процесі як проблема вищої педагогічної освіти України // Вища і середня педагогічна світа: Наук.-метод. зб. - К. : Вища школа, 1993. - Випуск 16. - С. 45-50. (Автору належить матеріал про досвід викладання в КДПІІМ спецкурсу „Народна педагогіка України”).

Євтух М.Б., Тхоржевська Т.Д. Формування у майбутніх учителів прагнення до народознавства засобами історії педагогіки // Проблема особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук. праць. - К.: ІСДО, 1994. - С. 63-71. (Авторським є аналіз історії педагогіки України в контексті українських освітніх традицій).

Тхоржевська Т.Д. Релігійне виховання - українська народна традиція // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / Упор. О.В. Михайличенко. - Суми: Наука, 1997. - Випуск 5. - С. 276-278.

Тхоржевська Т.Д. Про два підходи до морально-релігійного виховання // Наука і сучасність: Зб. наук. праць - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. ІІ. - С. 147-152.

Тхоржевська Т.Д. Формування духовності засобами історії педагогіки // Вісник Луганського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка. Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Луганськ: ЛДПІ, 1998. - № 7. - С. 35-45.

Тхоржевська Т.Д. Деякі проблеми морального виховання у загальноосвітній школі // Наукові записки: Зб. наук. праць / Укл. П.В. Дмитренко, І.М. Ковчина, Н.М. Скоробагатько. - К.: НПУ, 1999. - Ч. І. - С. 159-164.

Тхоржевська Т.Д. Трудове виховання як критерій моральності // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999. - № 3. - С. 34-39.

Тхоржевська Т.Д. Релігійне виховання в педагогічній спадщині І. Огієнка // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - Суми: Наука, 1999. - Випуск 6. - С. 13-15.

Тхоржевська Т.Д. Про формування релігійної культури майбутніх учителів праці // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка: Зб. наук. праць. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. - № 5. - С. 93-96.

Тхоржевська Т.Д. Зміст роботи куратора з виховання релігійної культури студентів // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ: ІЗМН-СДПІ, 2000. - Випуск VІІ. - С. 133-137.

Тхоржевська Т.Д. Про національне та загальнолюдське в процесі релігієзнавчої роботи // Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Біблія на теренах України. Наукові записки: Зб. наук. праць. - Острог: Вид. комплекс УОА, 2000. - Т. ІІІ. - С. 501-509.

Тхоржевська Т.Д. Чи бути школі України школою національної злагоди // Педагогіка і психологія. - 2000. - № 1. - С.105-112.

Тхоржевська Т.Д. Внесок В.В. Зеньковського в розвиток вітчизняної теорії православного виховання // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - Випуск 14. - С. 8-14.

Тхоржевська Т.Д. Дещо про православну педагогіку // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - Випуск 16. - С. 80-84.

Тхоржевська Т.Д. Про теоретичне підґрунтя православного виховання в українських землях // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - Випуск 17. - С. 44-50.

Тхоржевська Т.Д. Поняття свободи у православній педагогіці: У зб.: Теоретичні питання освіти та виховання // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2003. - Випуск 24. - С. 160-163.

Тхоржевська Т.Д К.Д. Ушинський як вчений-християнин // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2004. - Випуск 26. - С. 21-23.

Тхоржевська Т.Д. Виховні традиції української православної сім'ї // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. - Випуск 28. - С.69-72.

Тхоржевська Т.Д. Церковний погляд на розвиток православного виховання в Україні // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.Б. Євтуха, укл. О.В. Михайличенко. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - Випуск 29. - С.173-176.

Навчальні посібники, методичні рекомендації

Україна у контексті світової цивілізації: Навч. посібник для вищих навч. закл. / За ред. Д.О. Тхоржевського. - Тернопіль: Вид. відділ ТДПУ, 1999. - 176 с. (Гриф МО України). (Автору належить підрозділ 1.5.).

Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи: Метод. посібник для вчителів / За ред. Д.О. Тхоржевського. - Тернопіль: Вид. відділ ТДПУ. 1999. - 294 с. (Гриф МО України). (Авторським є підрозділ 2.12.).

Виховання національно свідомої особистості (методичні рекомендації кураторам академічних груп студентів): Навч. посібник / За ред. Д.О. Тхоржевського. - Ч. І. Зміст виховної роботи. - Краматорськ: Тираж-51, 2000. - 84 с. (Гриф МОН України). (Авторським є підрозділ 1.2.).

Методичні рекомендації до вивчення навчального курсу „Історія педагогіки” / Укл. М.Б. Євтух, К.К. Потапенко, Т.Д. Тхоржевська та ін. - К.: КДПІІМ, 1993. - 62 с. (Автору належить: Заняття 3. та Заняття 8.).

Програми

Програма спецкурсу “Національна самосвідомість як загальнолюдська цінність” / Упор. Д.О. Тхоржевський, П.П. Хропко. В.П. Москалець та ін. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1999. - 23 с. (Гриф МО України). (Автору належить розробка підрозділу 2.1.).

Матеріали науково-практичних конференцій

Тхоржевська Т.Д. Гуманізація виховання та навчання в процесі психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів // Проблеми формування загальнолюдських цінностей в процесі психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя: Матеріали міжнар. наук.-практ.конф-ції. - К.: КДПІІМ, 1991. - С. 15-19.

Тхоржевська Т.Д. Роль історії освіти у формуванні національної самосвідомості школярів // Виховання національної самосвідомості у школярів: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф-ції. - К.: Україна-Віта, 1996. - С. 16-17.

Євтух М.Б., Тхоржевська Т.Д. Педагогіка в світлі християнського вчення // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність, наука, освіта, культура: Матеріали третьої міжнар. церковно-світської конф-ції. - Тернопіль: Свято-Успенська Почаївська Лавра, 1998. - С. 135-138. (Автору належить аналіз православних педагогічних ідей).

Євтух М.Б., Тхоржевська Т.Д. Питання християнського виховання дітей і молоді в історії педагогіки // Заповідь нову даю вам: любіть один одного” (Іоан. 13, 34): Матеріали Всеукр. міжнар. християнської Асамблеї. - К., 1998. - С. 34-38. (Авторським є матеріал про досвід упровадження знань з християнської педагогіки в КДЛУ).

Євтух М.Б., Тхоржевська Т.Д. Проблеми виховання молоді в світлі християнського вчення // Вісник православної педагогіки. - 1999. - № 1. - С. 54-59. (Авторським є аналіз здобутків православної педагогіки).

Тхоржевська Т.Д. Гуманізм в історії педагогіки // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф-ції. - Слов'янськ: СДПІ, 1999. - С. 192-194.

Тхоржевська Т.Д. Из опыта интеграции образовательных процессов в Украине // Technika w zintegrowaney edukacyi wczsnoszkolney: Materialy z Miedzynarodowego Seminarium. - Krakow, 2000. - С.91-94.

Тхоржевська Т.Д. Місце релігійної культури у всебічному розвитку особистості // Всебічний розвиток особистості студента: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф-ції. - Ірпінь, 2001. - С. 209-217.

Тхоржевська Т.Д. Уроки історії релігійного виховання в Україні // Православні духовні цінності і сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф-ції. - К.: МАУП, 2003. - 266-272.

Тхоржевська Т.Д Розвиток сучасної світської педагогічної думки в Україні під впливом християнської релігії // Православні духовні цінності в контексті формування сучасного світу: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф-ції. - К.: МАУП, 2005. - С. 146-150.

АНОТАЦІЇ

Тхоржевська Т.Д. Розвиток теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в історії педагогіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

У дисертації визначаються основні тенденції, проблеми розвитку теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі в Україні. На основі порівняльного аналізу церковної та науково-педагогічної точок зору на розвиток теорії та практики виховання дітей на засадах православної моралі визначено українські православні освітньо-виховні традиції. Розкрито історичний феномен православної педагогіки як педагогіки воцерковлення. Процес розвитку православного виховання в Україні розкритий в контексті загальноєвропейського процесу розвитку педагогічної думки. Визначено шляхи впливу християнства як світової релігії на розвиток педагогічної думки в Україні. Проаналізовано вплив християнства на сучасний стан світської педагогічної науки в Україні. Виявлено головні теми, що хвилюють сучасних православних священиків і світських науковців у зв'язку із завданням морально-релігійного виховання. Розкрита загальна еволюція ідей свободи і гуманізму у вихованні, загальне та відмінне в їх інтерпретації світськими та православними педагогами. Розкрита практика вирішення проблеми морально-релігійного виховання в країнах Європи і США. Виявлені механізми дії та сформульовані окремі закономірності функціонування виховних систем.

Ключові слова: розвиток теорії та практики православного виховання, традиції істинного православного виховання, українські православні освітньо-виховні традиції, педагогіка воцерковлення, Святе Письмо, святоотцівське вчення, християнство, християнські моральні цінності, морально-релігійне виховання, ідеї свободи і гуманізму.

Тхоржевская Т.Д. Развитие теории и практики воспитания детей на основе православной морали в истории педагогики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2006.

В диссертации исследуется православная система воспитания как педагогическое явление, со своей историей и в системе общего развития воспитания и образования в Украине. Раскрывается реальный ход развития православного воспитания на украинских землях со времен крещения Киевской Руси до наших дней, теоретический базис, на основе которого данное развитие совершалось. Выявляется общее и различное во взглядах российских и украинских (представителей разных украинских церквей) священников на историю утверждения идеалов православного воспитания.

На основе анализа истории развития теории и практики православного воспитания в Украине проблема традиций истинного православного воспитания определена как основополагающая. Раскрыто, как указанная проблема детерминирует оценку православными священниками разных исторических периодов состояния воспитательной сферы и формирование образовательно-воспитательной политики православной церкви. В результате сравнительного анализа церковной и научно-педагогической точек зрения на развитие теории и практики воспитания детей на основе православной морали в Украине определены украинские православные образовательно-воспитательные традиции; показано, что они легли в основу деятельности многих просветителей, определивших направление развития педагогической мысли в Украине и России. В частности, анализируется педагогическое наследие Г. Сковороды, П. Юркевича, И. Огиенко, В. Зеньковского, К. Ушинского.

Особое внимание уделено раскрытию содержания основных педагогических идей выдающегося православного педагога В.В. Зеньковского; определено, что фундаментальные труды ученого по православной педагогике и христианской антропологии во многом повлияли на современное состояние развития теории православного воспитания в Украине и России.

Раскрыт исторический феномен православной педагогики как педагогики воцерковления. Показано, что понятие “воцерковленная педагогика” отображает сущность православной педагогики и обуславливает процесс борьбы православных церквей за тесную связь школы и церкви. Раскрыты истоки, предмет, основные категории православной педагогики. Анализируется вопрос единства христианской морали для разных христианских конфессий, отношение православных священников к традиции и новаторству. Выявлены и проанализированы самые распространенные темы, находящиеся в поле зрении современных священников в связи с воспитательной деятельностью.

Хотя основное внимание сосредоточено на православии как факторе, повлиявшем на развитие воспитания в Украине, в исследовании отображено, как на развитие педагогической мысли в стране влияли и другие христианские конфессии и вообще идеи христианства как целостной мировой религии. Отдельно изучается влияние христианства на педагогическое творчество К. Ушинского. Доказано, что педагог был ярким представителем секуляризованной педагогики, поскольку, хотя и не мыслил народного воспитания вне христианства, однако плохо вписывался в прокрустово ложе официальной образовательной политики православной церкви ХІХ ст. Ушинский мечтал об общеевропейском гуманном образовании, в основе которого лежала бы христианская вера, но которое бы зиждилось на общей веротерпимости, государственном единстве, общечеловеческой, гражданской морали. Ученый ясно указал на тенденции в образовательной политике, с которыми связывал будущее: не использование школы в качестве орудия религиозной борьбы, проповедницы религии и др.

В диссертации раскрыт вопрос влияния христианства на современное состояние светской педагогической науки в Украине, выявлены наиболее распространенные темы, касающиеся морально-религиозного воспитания в стране, анализируется опыт внедрения учебного предмета “Христианская этика”.

Доказывается, что общемировое развитие теории и практики воспитания осуществляется за счет борьбы религиозной и секуляризованной педагогической мысли, в результате которой кристаллизуется универсальная педагогическая наука. На примере идей свободы и гуманизма в воспитании показана общая эволюция данных идей, общее и отличное в их интерпретации светскими и православными педагогами. Раскрыта практика решения проблемы морально-религиозного воспитания в странах Европы и США. Выявлены механизмы действия разных воспитательных систем, на основе которых сформулированы некоторые закономерности функционирования воспитательных систем.

Ключевые слова: развитие теории и практики православного воспитания, традиции истинного православного воспитания, украинские православные образовательно-воспитательные традиции, педагогика воцерковления, Святое Письмо, святоотеческое учение, христианство, христианские моральные ценности, морально-религиозное воспитание, идеи свободы и гуманизма.

Tkhorzhevska T.D. The development of theory and practice of children upbringing on the basis of orthodox morality in the history of the pedagogics of Ukraine. - Manuscript.

Тhesis for Doctor of Pedagogical Sciences degree in speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - M.P. Dragomanov National Pedagogical University, Kiev, 2006.

The thesis defines main tendencies, problems of the development of theory and practice of children upbringing on the basis of orthodox morality in Ukraine. The Ukrainian orthodox educational and upbringing traditions are defined on the basis of comparative analysis of church and scientific - pedagogical views with respect to the development of theory and practice of the children upbringing based on the orthodox morality. The historical phenomena of the orthodox pedagogics as the one of the churching is discovered. The process of the development of orthodox education in Ukraine is represented in the context of the general European process of the development of pedagogical thought. The ways of influence of Christianity as a world religion on the development of pedagogical thought in Ukraine are determined. The influence of Christianity on the present state of secular pedagogical science in Ukraine is studied. The key implications that arise interest of contemporary priests and secular scientists to the effect of the implementation of morality and religion education tasks are formulated. The general evolution of the idea of freedom and humanity for the education is identified by secular and orthodox pedagogists, both the general and the different in their interpretation. The practice of addressing the problem of the moral and religion education in the countries of Europe and the USA is handled. The mechanisms of the function of various educational systems are identified on the basis of which particular patterns of the function of educational systems are formulated.

Key words: development of theory and practice of orthodox upbringing, traditions of true orthodox upbringing, Ukrainian orthodox educational and upbringing traditions, pedagogics of the churching, Sacred Script, Sacred father's teaching, Christianity, Christian moral values, moral and religion upbringing, ideas of freedom and humanism.

Размещено на Allbest.ru