Формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності

педагогічний учитель фізичний виховання

Вищі педагогічні навчальні заклади України ставлять за мету забезпечення підготовки фахівців, здатних до постійного професійного самовдосконалення, особистісної і професійної реалізації творчого потенціалу, формування життєвої активності.

З огляду на це актуальним завданням цих закладів є формування особистісної активності майбутнього вчителя, яка зумовлює прояв ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, є важливим засобом поліпшення і в той же час показником ефективності процесу професійної підготовки, оскільки стимулює розвиток професійної самостійності, творчий підхід до опанування змісту освіти, спонукає до самоосвіти, досягнення високих результатів у навчанні. Тому процес навчальної, позааудиторної діяльності у вищих навчальних педагогічних закладах України має передбачати не тільки формування у студентів глибоких знань, професійних умінь і навичок, а й формування особистісної активності щодо реалізації особистих інтересів та інтересів суспільства.

Для обґрунтування теоретичних основ формування особистісної активності актуальними є дослідження філософів та соціологів (Г.С. Ареф'єва, Є.І. Головахи, І.А. Джидар'яна, І.С. Кона, Н.І. Соболевої, Л.В. Сохань, Т.М. Титаренко та ін.), в яких розглядається розвиток і становлення особистості в процесі діяльності. Психолого-педагогічний контекст проблеми - розкриття сутності та значення активності особистості (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, О.А. Конопкін, А.І. Круп-нов, А.Г. Маслоу, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе, В.Л. Хайкін та ін.), характер поєднань активності з різноманітними видами діяльності, сприятливими для розкриття потенційних можливостей і всебічного розвитку особистості (О.В. Киричук, О.М. Коберник, В.І. Лозова, В.Е. Чудновський та ін.).

Проблему активності особистості та напрями її формування в процесі навчальної діяльності досліджували такі психологи, як: М.Й. Бори-шевський, Н.П. Галкіна, Ю.А. Міславський, Р.О. Пономарьова та педагоги: Є.В. Антіпова, В.Е. Гурін, П.І. Ключник, А.Г. Комков, Л.С. Кулигіна, В.І. Лозова.

Різні аспекти фізичного виховання як педагогічного процесу, спрямованого на формування здорового, фізично досконалого, активного й морально стійкого покоління вивчали О.Ф. Артюшенко, С.Ю. Балбенко, В.Г. Бауер, О.М. Вацеба, М.С. Герцик, М.Я. Віленський, В.М. Видрін, Л.В. Волков, О.Д. Дубогай, М.Д. Зубалій, Т.Ю. Круцевич, В.Ф. Новосель-ський, В.П. Пєшков, О.В. Пєтунін, Л.П. Сущенко, Б.М. Шиян та інші.

Вивчення стану проблеми в освітній практиці вищих навчальних закладів показало, що формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання відбувається стихійно і, переважно, епізодично. Більшість викладачів вищої школи знайомі з характеристикою цієї якості поверхово, не мають теоретичної підготовки та методичного забезпечення для організації і створення необхідних умов щодо формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності. У значної частини студентів факультетів фізичного виховання спостерігається інертність, відсутність інтересу до позааудиторної роботи, формальний характер прояву цього особистісного утворення. І лише окремим майбутнім фахівцям притаманні: самостійність, рішучість, ініціативність, цілеспрямованість - характеристики особистості, що є вимогами сьогодення. Тому активність майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності традиційно зводиться до відтворення певних ситуацій життєдіяльності, але без особистісної для них значущості.

Дані констатуючого етапу експерименту свідчать про наявність необхідного виховного й розвивального потенціалу різних форм позааудиторної діяльності для формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання. Проблема особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах розв'язується недостатньо результативно, їй притаманні суттєві протиріччя між формуванням активності студентів у позааудиторній діяльності та наявними реальними педагогічними умовами протікання цього процесу у вищій школі.

Отже, актуальність проблеми, потреби вищої педагогічної школи України, недостатність її опрацювання в теорії і методиці виховання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової програми кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів» на замовлення Міністерства освіти і науки України (державний реєстраційний номер 0104U003704). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 4 від 25.11.2002 р.) та скоординована Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 24.05.2005 р.).

Об'єкт дослідження: процес формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов, напрямів їх впровадження, що забезпечують ефективність процесу формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності буде більш ефективним за дотримання таких умов: 1) узгодженості навчального змісту з усіма компонентами структури особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання; 2) використання адекватних такій організації змісту форм позааудиторної діяльності; 3) опори на методи, які апелюють до індивідуально-особистісних характеристик майбутніх учителів фізичного виховання; 4) впровадження у професійну майстерність майбутніх учителів фізичного виховання елементів особистісної творчості.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

1. З'ясувати стан проблеми у теорії і практиці організації позааудиторної діяльності майбутніх учителів фізичного виховання.

2. Уточнити сутність поняття «особистісна активність майбутніх учителів фізичного виховання» та його структуру.

3. Визначити критерії та рівні сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання.

4. Розробити та експериментально перевірити педагогічну модель формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

5. Виявити та експериментально перевірити вплив педагогічних умов на процес формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

Методологічну основу дослідження становлять положення філософської науки про сутність людини та її місце в світі; сучасні концепції щодо становлення та розвитку особистості; концептуальні положення педагогічної науки про сутність і значення фізичного виховання у всебічному розвитку особистості.

Теоретичною основою дослідження є положення сучасної психолого-педагогічної науки про роль активності особистості в процесі виховання (М.Й.Боришевський, В.М.Вергасов, Л.П.Грімак, В.Е.Гурін, О.В.Киричук, О.М.Коберник, В.З.Коган, Г.С.Костюк, Л.С.Кулигіна, В.І.Лозова, Ю.А.Міславський, І.Ф.Харламов та ін.), сутність і структуру позааудиторної діяльності (В.В.Боднар, Б.А.Брилін, А.І.Годлевська, М.Л.Данилов, Л.В.Заремба, С.В.Захаров, Н.О.Комісаренко, Л.В.Кондрашова, Ж.В.Петрочко, В.М.Пича, О.Л.Чуланова та ін.); Закон України «Про фізичну культуру та спорт», Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.

Для розв'язання зазначених завдань використовувались такі методи дослідження:

теоретичні - вивчення й аналіз філософської, психологічної, педагогічної наукової літератури з теми дослідження, а також порівняння, систематизація, узагальнення здобутків з метою виявлення існуючих підходів до трактування суті особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання, обґрунтування критеріїв і рівнів сформованості зазначеної якості особистості;

емпіричні - безпосереднє спостереження за студентами під час їх участі у різних формах позааудиторної діяльності, анкетування студентів і викладачів, опитування студентів, бесіди з ними. За допомогою цих методів, методу самооцінки та експертної оцінки визначався стан прояву особистісної активності майбутніми вчителями фізичного виховання, причини недостатнього прояву особистісної активності у позааудиторній діяльності, ставлення викладачів та адміністрації досліджуваних вищих навчальних закладів до окресленої проблеми, визначалися педагогічні умови формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності;

експериментальні - наслідки експериментальної роботи визначалися на основі порівняння результатів констатуючого і формуючого етапів педагогічного експерименту та відмінності між рівнями сформованості особистісної активності в майбутніх учителів фізичного виховання контрольної й експериментальної груп;

методи математичної обробки результатів дослідження дали змогу з найбільшою достовірністю забезпечити розподіл студентів за рівнями сформованості особистісної активності.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося поетапно протягом 2001 - 2005 рр.

На першому етапі (2001-2002 рр.) вивчалася філософська, психолого-педагогічна і методична література, визначалися мета, предмет і об'єкт дослідження, формулювалася гіпотеза, конкретизувалися завдання й розроблялася програма констатуючого етапу експерименту.

На другому етапі (2002-2003 рр.) здійснювався аналіз досліджуваної проблеми у практиці роботи вищих навчальних закладів України, вивчалися можливості формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання в умовах організації позааудиторної діяльності. Визначалися змістові та процесуальні аспекти педагогічної моделі цього процесу, з'ясовувалися педагогічні умови, вносилися відповідні корективи.

На третьому етапі (2003 - 2005 рр.) обґрунтовувались педагогічні умови формування особистісної активності майбутніх учителів у позааудиторній діяльності, проводився формуючий етап експерименту з метою перевірки педагогічної моделі формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання, визначалась ефективність усієї роботи, узагальнювались результати експериментальної роботи, оформлялися результати дослідження та формулювалися загальні висновки.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася на факультетах фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка та Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, до якої було залучено 452 студенти I - IV курсів денної форми навчання і 39 викладачів зазначених закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності та сприяють процесу інтенсифікації професійного зростання; визначено критерії та рівні сформованості у майбутніх учителів фізичного виховання особистісної активності; подальшого розвитку набули зміст, форми і методи формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання в умовах позааудиторної діяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття «особистісна активність» щодо проблеми дослідження; обґрунтуванні складових педагогічної моделі формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності; визначенні педагогічних умов ефективності формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

Практична значущість дослідження полягає в апробації педагогічної моделі формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності; розробці та впровадженні в практику вищих педагогічних навчальних закладів тематики виховних годин, курсових робіт, програми факультативного курсу з набуття додаткової спеціалізації за інтересами з окремих видів спорту, спецкурсу з підготовки суддів, плану секційних занять в оздоровчому таборі відпочинку дітей, фізкультурно-художніх свят та спортивно-художніх вечорів.

Результати дослідження (матеріали і висновки) можуть бути використані викладачами вищих педагогічних навчальних закладів, тренерами-викладачами, методистами, педагогами-організаторами, керівниками гуртків і секцій у практичній діяльності, студентами факультетів фізичного виховання вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, у системі післядипломної педагогічної освіти.

Вірогідність основних положень і наукових результатів дослідження забезпечується їх методологічною обґрунтованістю; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці; відповідністю методів дослідження його меті й завданням; експериментальною перевіркою гіпотези; використанням відповідної науковим вимогам статистичної обробки емпіричних даних, одержаних в результаті дослідження; позитивними результатами сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності.

Апробація і впровадження результатів. Хід і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Розвиток особистості в системах трудової та професійної підготовки молоді» (Кривий Ріг, 2002), «Підготовка вчителя в сучасних умовах» (Слов'янськ, 2003), «Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи розвитку» (Кіровоград, 2004); форумі молоді «Молодежь XXI столетия в рамках года России в Украине» (Харків, 2003); щорічних звітних наукових конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; теоретико-методологічних семінарах кафедри педагогіки; засіданнях кафедри педагогіки, теорії та методики олімпійського і професійного спорту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; в публікації наукових робіт, у яких відображено основні теоретичні і практичні положення дисертації.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в роботу факультету фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, факультету фізичної культури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Кіровоградської обласної федерації футболу, відділів з питань сім'ї, молоді та спорту Новоукраїнського та Кам'янського районів Кіровоградської і Черкаської областей відповідно.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 6-ти одноосібних публікаціях автора, з яких 5 надруковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України як наукові видання щодо публікації основного змісту дисертаційних досліджень.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (238 найменувань). Робота містить 1 діаграму, 7 таблиць, 9 рисунків, 12 додатків на 22 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 182 сторінках, повний обсяг - 220 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні й теоретичні основи і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість здобутих результатів, їх апробацію, а також подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретичні основи проблеми особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності» досліджувана проблема розглядається в контексті філософських, соціологічних і психолого-педагогічних знань; аналізується література з теми дослідження; розкриваються різні підходи до з'ясування сутності понять «особистість», «активність», «активність особистості», «діяльність», «особистісна активність майбутніх учителів фізичного виховання», «позааудиторна діяльність».

Проведений аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дав змогу простежити наявність різних підходів щодо розуміння «активності» - біологічного, філософського, психологічного, педагогічного, що надає підстави стверджувати про відсутність узгоджених поглядів на сутність досліджуваного поняття. Так, біологічна активність притаманна людині як спадкова властивість, що забезпечує пристосування до умов навколишнього середовища (М.О. Бернштейн). Філософи розуміють активність як одну з найважливіших властивостей, атрибутів матерії, що здатна мати джерело своїх змін всередині себе, бути причиною своїх довільних змін (І.А. Джидар'ян, Н.І. Соболева, Т.М. Титаренко). Психологи в активності вбачають певний психологічний стан особистості, який зумовлюється її потребами, мотивами, інтересами, ціннісними орієнтаціями (К.О. Абульханова-Славська, Т.І. Артем'єва, Л.П. Грімак, Г.С. Костюк, А.В. Петровський). Педагоги розглядають активність більш широко - як поєднання інтенсивності й широти діяльності: по «вертикалі» (активність, що проявляється в одній зі сфер життя) та по «горизонталі» (широта та різноманітність активності особистості) (О.В. Киричук, О.М. Коберник, Г.І. Щукіна).

Узагальнюючи здобутки попередників у дослідженні цієї проблеми, ми зупиняємося на наступному визначенні активності особистості: це самостійна категорія, соціальне явище, яке має свої специфічні особливості; не є незмінною, вродженою якістю людини, а відтак потребує формування і розвитку.

З-поміж усіх видів активності нами виокремлено особистісну активність, яка розуміється як міра зусиль, що застосовуються особистістю для реалізації найбільш значущих потенційних можливостей (Т.І. Артем'єва). Особистісна активність характеризується спрямованістю на досягнення кінцевого результату, який має призвести до почуття задоволення від досягнення наміченого, ствердження себе як особистості у діяльності. Для майбутніх учителів фізичного виховання особистісна активність є знаряддям визначення предметів, ситуацій і умов задоволення власних потреб, і як результат, сприяє формуванню їхнього здорового способу життя. Ми розглядаємо особистісну активність майбутніх учителів фізичного виховання як вид активності особистості, особливу сферу її дослідження, котра знаходить свій вияв у ставленні до певного виду діяльності, характеризується спрямованістю на досягнення кінцевого результату з метою отримання почуття задоволення від здійсненого. В основі формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання лежить система внутрішніх спонукальних сил, починаючи від потреб до ціннісних орієнтацій щодо мети життєдіяльності та засобів її досягнення.

Процес формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання передбачає педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ майбутнього вчителя, нав'язування йому вироблених суспільством способів діяльності, оцінок, розвиток його особистісного потенціалу, самоактуалізацію; потребує системного розгляду зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів можна віднести певний спосіб життя майбутніх учителів фізичного виховання, що породжує в них специфічний спосіб думок, сприяє виробленню певного ладу мислення, прагнень, надій, соціальних установок і ціннісних орієнтацій. До внутрішніх факторів буде належати сприймання студентом зовнішніх впливів, що зумовлюються багатьма внутрішніми умовами і соціально-психологічними характеристиками особистості майбутнього вчителя фізичного виховання, його суб'єктивним світом.

Реалізація активності проходить у найбільшій одиниці аналізу зовнішніх її проявів - діяльності (А.В. Петровський). Однією із видів діяльності, де проявляється особистісна активність майбутніх учителів фізичного виховання, є позааудиторна, яка слугує додатковим джерелом часу, що дає змогу цілеспрямовано й результативно вирішувати завдання їхнього професійного становлення в умовах вищого педагогічного навчального закладу (Л.В. Кондрашова, В.В. Радул).

У другому розділі «Експериментальне дослідження формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, проаналізовано його результати, здійснено перевірку їх вірогідності та ефективності.

Відповідно до визначеної логіки та завдань дослідження, що стосувалися характеристики особливостей формування особистісної активності майбутніх спеціалістів та специфіки її формування у процесі позааудиторної діяльності, було розкрито структурні компоненти особистісної активності: афективний - включає емоційне ставлення особистості до оточуючого середовища, задоволення від особистісно-орієнтованої діяльності та її результатів; когнітивний - включає обсяг уявлень і суджень особистості, досвід застосування засобів пізнання навколишнього світу; аксіологічний - інтерес і потреба в діяльності, система ціннісних орієнтацій особистості; праксіологічний - особистісна творчість, прагнення розширити кордони своїх знань, умінь і навичок.

На основі означених компонентів було обґрунтовано чотири рівні сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності: низький, середній, достатній та високий. З метою визначення бальної оцінки відповідно рівнів сформованості особистісної активності використовувалася 4-рівнева шкала.

Перший рівень (низький). Майбутні вчителі фізичного виховання не намагаються проявляти активність у навчальній та позааудиторній діяльності; не усвідомлюють мету засвоєння професії; через недостатній духовний розвиток або несприятливий вплив оточуючого середовища дезорієнтовані відносно цінностей життя; не готові до проектування життєвої перспективи для подальшої життєдіяльності. Цей рівень характеризується числовим значенням у проміжку 0 - 1,0.

Другий рівень (середній). Майбутні вчителі фізичного виховання мають схильність до мінливої, ситуативної, імпульсивної активності, підпорядковуючи її проміжковим цілям хвилинного задоволення; відрізняються психічною неврівноваженістю, ситуативністю дій, вчинків; проявляють емоції здивування, набуті радістю відкриття; цінності усвідомлюють на рівні уявлень, міркувань, висловлювань, але активна діяльність щодо оволодіння ними відсутня. Цей рівень визначається числовим проміжком 1,1 - 2,0.

Третій рівень (достатній). Майбутні вчителі фізичного виховання проявляють сталу активність, що побуджується усвідомленими спонуками і реалізується в репродуктивній, нормативній діяльності рекреативними засобами; проявляють пізнавальність, пов'язану із розв'язанням проблемних питань; усвідомлюють значущість особистісної активності для власної життєвої перспективи та необхідність стати кваліфікованим, соціально-активним спеціалістом; ситуативно проявляють творчість. Числовий проміжок третього рівня 2,1 - 3,0.

Четвертий рівень (високий). Майбутні вчителі фізичного виховання проявляють активне, зацікавлене, творче ставлення до того чи іншого виду діяльності; розуміють шляхи реалізації себе як особистості, професіонала; потребують умов для розвитку своїх потенційних можливостей, творчості; здатні до прояву вольових актів для досягнення життєво важливих орієнтирів; спрямовані не лише на глибоке і міцне засвоєння знань, а й на безпосереднє застосування їх на практиці; проявляють самостійність у формуванні завдань діяльності та шляхів їх реалізації. Четвертий рівень зумовлений числовим проміжком 3,1 - 4,0.

З метою виявлення потреби в активності, що вказує на рівень внутрішнього енергетичного потенціалу людини, нами використаний графічний тест, розроблений Є.П. Ільїним, методика В.Е. Мільмана «Діагностування мотиваційної структури особистості», методи самооцінки та експертної оцінки. Аналіз результатів тестування дав змогу зробити висновки про те, що 31,7% (145) обстежуваних проявляє низький рівень активності, 45,1% (202) - середній, а 23,2% (105) - високий. За результатами діагностування активності особистості, виявили низьку її оцінку у 25,0% (113) досліджуваних, середню - у 52,7% (258), високу - у 22,3% (101).

Констатуючий етап експерименту показав, що 6,6% (30) респондентів визначають власний рівень сформованості особистісної активності як високий; 28,3% (128) - вважають достатнім; 51,3% (232) студентів характеризують його як середній; 13,8% (62) опитаних - як низький.

За результатами експертної оцінки 7,7% студентів мають високий рівень особистісної активності. Достатній рівень мають 15,4% студентів. Більшості майбутніх учителів фізичного виховання (51,3%) характерний середній рівень прояву особистісної активності. Водночас у 25,6% студентів - низький рівень сформованості особистісної активності. Ступінь погодженості думок експертів оцінювався за величиною коефіцієнта конкордації (W) і дорівнював 0,7 - 0,8.

Ці дані були враховані нами під час організації позааудиторної діяльності майбутніх учителів фізичного виховання. Розробці конкретної програми організації позааудиторної діяльності передував етап моделювання, що є дієвим засобом перевірки доцільності й необхідності педагогічних умов формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання та напрямів їх впровадження у різноманітні форми позааудиторної діяльності.

Схематично взаємозв'язок і взаємозумовленість компонентів педагогічної моделі: мети, змісту та форм позааудиторної діяльності, педагогічних умов формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання та напрямів їх впровадження - зображено на рис. 1.

У процесі педагогічного моделювання позааудиторної діяльності враховувались оточення студентів, специфічні особливості навчання на факультеті фізичного виховання, результати констатуючого етапу експерименту, форми позааудиторної діяльності, матеріально-технічне забезпечення вищих навчальних закладів та особливості їх регіонального розташування, поліфункціональність позааудиторної діяльності.

Формуючий етап експерименту складався з двох частин: попередньої й основної. Результати попередньої частини формуючого етапу експерименту засвідчили схвалення адміністрацією, викладачами, кураторами та тренерами факультетів фізичного виховання обґрунтованих і розроблених нами педагогічних умов формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання; виявили готовність педагогічного колективу до реалізації зазначених умов у різних формах позааудиторної діяльності та інтерес з боку студентів до окресленої проблеми. Це сприяло уточненню змісту, форм і способів цілеспрямованого впливу на подальше дослідження, передбачених обґрунтованими педагогічними умовами з метою актуалізації критеріїв та підвищення рівня сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності. Завданням основної частини формуючого етапу експерименту була перевірка ефективності педагогічної моделі та умов формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності. Кількість учасників експерименту складала 240 студентів (по 120 осіб у контрольній та експериментальній групах).

Рис.

Після завершення експерименту нами проводилось тестування з метою вивчення динаміки особистісної активності студентів. Здобуті результати свідчать, що у 21,7% (26) досліджуваних контрольної групи вона є низькою; у 50,8% (61) - середньою; у 27,5% (33) - високою. У експериментальній групі ці показники становлять відповідно 19,2% (23), 47,5% (57) та 33,3% (40).

За результатами оцінки активності студентів (методика В.Е. Мільмана), у 24,2% (29) досліджуваних контрольної групи виявили її низьку оцінку, у 48,3% (58) - середню, у 27,5% (33) - високу. В експериментальній групі результати розподілились наступним чином: 17,5% (21) респондентів з низькою оцінкою, 39,2% (47) - з середньою та 43,3% (52) - з високою.

Аналіз результатів досліджуваних груп (метод самооцінки) свідчить, що в експериментальній у 1,7% (2) майбутніх учителів фізичного виховання низький рівень особистісної активності, у 13,3% (16) - середній, у 61,7% (74) - достатній та у 23,3% (28) - високий. У контрольній групі ці показники становлять 10% (12), 33,3% (40), 46,7% (56) та 10% (12) відповідно.

Результати експертних оцінок щодо рівня сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності контрольної й експериментальної груп після завершення експерименту представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Співвідношення рівнів сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у контрольній та експериментальній групах на початок та кінець експерименту (у %)

Визначення динаміки змін рівня сформованості особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання проводилося шляхом порівняльного аналізу результатів експертних оцінок між початком експерименту і його завершенням (табл. 1, рис. 2).

Рис. 2. Динаміка формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання контрольної й експериментальної груп

Покращення результату в експериментальній групі після завершення експерименту в порівнянні з початковими даними становить: високий рівень - 14,0% студентів (проти 0,6% - у контрольній групі), достатній - 9,4% (у контрольній групі цей показник складає 1,3%). Регресивні зміни середнього і низького рівнів спостерігаємо у 7,6% і 15,8% відповідно (у контрольній групі ці показники становлять 1,3% і 0,6% відповідно), що засвідчує результативність та ефективність проведеного нами експерименту.

Ефективність формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності перевірялась шляхом визначення достовірності відмінностей підвищення рівня її сформованості із використанням оціночної шкали відповідно рівнів, де за допомогою математично-статистичних методів було визначено середній бал кожної групи (контрольної й експериментальної).

Середній бал у контрольній групі відповідає середньому рівню сформованості особистісної активності; в експериментальній групі - знаходиться на достатньому рівні. Достовірність відмінностей між середнім балом контрольної і експериментальної груп визначалась за допомогою t-критерію Стьюдента, порівняльний аналіз яких виявив зростання в експериментальній групі на 29,3% (Р<0,05), що вказує на суттєві позитивні зрушення у прояві особистісної активності майбутніми вчителями фізичного виховання, які були залучені до експерименту.

Перевірка гіпотези дослідження здійснювалася за допомогою статистичного критерію ч², який становить ч²_спост. > 5,99, що свідчить про достовірність відмінностей між експериментальною й контрольною групами і не дає підстави для відхилення нульової гіпотези. Представлена нами педагогічна модель формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності є ефективною.

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Вивчення спеціальної літератури засвідчує, що проблема особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання актуалізується як складова гуманізації освіти, що передбачає головною метою розвиток і становлення особистості; одним з недостатньо розроблених аспектів цієї проблеми є визначення педагогічних умов, що забезпечують ефективність процесу формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання.

2. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури у роботі розкрито сутність поняття «особистісна активність майбутніх учителів фізичного виховання», що розглядається нами як вид активності особистості, особлива сфера її дослідження, котра знаходить свій вияв у діяльності, характеризується спрямованістю на досягнення кінцевого результату з метою отримання почуття задоволення від здійсненого. Завдяки особистісній активності майбутні вчителі фізичного виховання можуть визначати предмети, умови і ситуації задоволення власних потреб, регулювати окремі дії та вчинки, і таким чином моделювати, перевтілювати дійсність, сприяючи формуванню власного здорового способу життя.

3. Досліджено, що основними компонентами особистісної активності є: афективний - включає емоційне ставлення особистості до оточуючого середовища; задоволення від особистісно-орієнтованої діяльності та її результатів; когнітивний - включає обсяг уявлень і суджень особистості, досвід застосування засобів пізнання навколишнього світу; аксіологічний - інтерес і потреба в діяльності, система ціннісних орієнтацій особистості; праксіологічний - особистісна творчість, прагнення розширити кордони своїх знань, умінь і навичок.

За означеними компонентами обґрунтовано рівні сформованості особистісної активності: низький, середній, достатній, високий.

4. Виявлено, що в основі формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності лежить ієрархічна система внутрішніх спонукальних сил (чинників) від потреб до ціннісних орієнтацій, спрямованих на особливо значущу мету життєдіяльності, збагачення змісту структурних компонентів цієї активності.

5. Розроблено і експериментально перевірено педагогічну модель формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності, яка включає в себе: мету, завдання, зміст, форми діяльності, умови та напрями їх впровадження, результат.

6. Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність процесу формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання, а саме: 1) розширення сфери фізичного вдосконалення майбутніх учителів фізичного виховання; 2) поєднання фізичної, психічної, соціальної та духовної сфер у розвитку особистості майбутнього вчителя фізичного виховання; 3) збагачення професійної майстерності майбутніх учителів фізичного виховання елементами творчості. Перша умова спрямована на спонукання внутрішніх механізмів особистісної активності студентів для прояву своїх прагнень, намагань, вияву вольових якостей у позааудиторній діяльності; друга - надає студентам можливість зрозуміти, що запорукою самовдосконалення є оволодіння сучасними методами набуття знань, а не наявність у них їх певного комплексу; третя - збагачує простір для виявлення майбутніми вчителями фізичного виховання активності й творчості. Дотримання цих умов у повній мірі сприяє активному, творчому, глибокому засвоєнню знань, формуванню загальноосвітніх і професійних умінь та навичок, розвитку тих якостей особистості вчителя, які є запорукою його подальшого професійного життя.

7. Реалізація обґрунтованих педагогічних умов дала змогу досягти позитивної динаміки змін рівня сформованості особистісної активності. Так, її високий рівень після експерименту виявили у 14,0% студентів експериментальної групи проти 0,6% - у контрольній, достатній - у 9,4%, у контрольній - 1,3%. Регресивні зміни середнього і низького рівнів сформованості особистісної активності спостерігаємо відповідно у 7,6% і 15,8% майбутніх учителів фізичного виховання. У контрольній групі ці показники становлять 1,3% і 0,6%. Бальна оцінка динаміки змін рівня сформованості особистісної активності свідчить про покращення результату в контрольній та експериментальній групах на 0,84 бала (Р<0,05) та 1,42 бала (Р<0,01) відповідно, що свідчить про ефективність впливу обґрунтованих нами педагогічних умов на процес формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності і, таким чином, підтверджує висунуту гіпотезу.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позааудиторній діяльності. Подальшого дослідження вимагає обґрунтування комплексу педагогічних умов, що забезпечують цілеспрямований «перехід» позааудиторної діяльності в самоосвіту та самовиховання, які є основою становлення професійної майстерності майбутнього вчителя фізичного виховання.

Література

1. Собко С. Світоглядна позиція майбутнього вчителя фізичного виховання // Наукові записки. - Випуск 49. Частина I. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003. - С. 101 - 105.

2. Собко С. Особистісна активність як важлива риса життєвої перспективи майбутніх учителів фізичного виховання // Гуманізація навчально-виховного процесу. Зб. наук. праць / За загальною ред. проф. В.І. Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2003. - С. 296 - 299.

3. Собко С. Формування потреби у фізичному вдосконаленні майбутніх учителів фізичного виховання // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - 2003. - №9. - С. 128 - 132.

4. Собко С. Активність особистості в професійній підготовці спеціалістів з фізичної реабілітації // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи. - Кіровоград, КДПУ імені Володимира Винниченка. - 2004. - С. 53 - 55.

5. Собко С. Сучасний стан особистісної активності майбутніх учителів фізичного виховання у позанавчальній діяльності // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2004. - №4. - С. 118 - 121.

6. Собко С. Критерії прояву особистісної активності майбутніми вчителями фізичного виховання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Зб. наук. праць. За ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. - №21. - С. 61 - 67.

1. Размещено на Allbest.ru