Формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

БЕРЕЖИНСЬКА Тетяна Василівна

УДК 371.136:371.26 - 057.874

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.04 - Теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Бібік Надія Михайлівна, АПН України, академік-секретар відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Тарасенко Галина Сергіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання;

кандидат педагогічних наук, доцент Мартиненко Світлана Миколаївна, Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка, завідувач кафедри педагогіки, декан педагогічного факультету.

Захист відбудеться 8 листопада 2007 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 5 жовтня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Пріоритетні тенденції розвитку національної системи освіти всіх рівнів окреслено Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законом України “Про загальну середню освіту”, Концепцією загальної середньої освіти. На сьогодні відбулися глибинні зміни в цілях, змісті, структурі загальної середньої освіти, в характері оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Новій системі оцінювання притаманна позитивна спрямованість, що ґрунтуються на врахуванні рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. За таких умов оцінювання стає не тільки засобом діагностики рівня реалізації поставлених цілей, але й вагомим чинником навчання, розвитку та виховання школярів, основою для коригування процесу і результатів пізнавальної діяльності, прогнозування подальших цілей та перспектив у навчанні.

В аспекті досліджуваної проблеми чимало напрацювань у галузі педагогіки й методики загальної і початкової освіти. Зокрема, схарактеризовано якості результатів пізнавальної діяльності учнів (С.У Гончаренко, І.Я. Лернер, О.Я. Савченко, І.С. Якиманська); розкрито зміст, функції та завдання оцінювання (Ш.А. Амонашвілі, К.Г. Делікатний, В.О. Онищук, В.М. Полонський); визначено принципи оцінювання та вимоги до його здійснення (Ю.К. Бабанський, С.І. Перовський, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович); обґрунтовано критерії та норми оцінювання навчальних досягнень учнів на загальнопедагогічному рівні (Н.М. Буринська, О.І. Ляшенко); розроблено систему контролю та оцінювання навчальних досягнень молодших школярів (Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, М.С. Вашуленко, Н.С. Коваль, В.О. Мартиненко, К.І. Пономарьова, О.Ю. Прищепа); досліджено форми і види педагогічних оцінок і оцінних шкал (Б.Г. Ананьєв, Л.П. Одерій, С.І. Руновський, С.Ф. Сухорський); упроваджено технології внутрішнього та зовнішнього оцінювання на засадах компетентісного підходу (Н.М. Бібік, О.І. Локшина, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, С.Е. Трубачева).

Важливим чинником забезпечення всебічності й багатовимірності в оцінюванні якості початкової освіти стає кваліметричний підхід, теоретичні та практичні засади якого викладено в роботах О.Л. Ануфрієвої, Г.А. Балла, В.П. Безпалька.

Окремі аспекти використання в оцінюванні тестових технологій та інших незалежних контрольно-оцінювальних процедур, упровадження зовнішніх форм моніторингу якості освіти знайшли висвітлення в роботах І.Є Булах, Ю.О. Жука, О.І. Ляшенка.

Водночас нові орієнтири в оцінюванні ще не стали надбанням системи підготовки майбутнього вчителя. У зв'язку з цим постає необхідність її модернізації та узгодження з актуальними потребами школи, суспільства, держави.

Внесення змін у зміст, структуру та методику підготовки вчителя має узгоджуватися з основними етапами процесу входження України до єдиного Європейського та світового освітнього простору та міжнародними стандартами якості професійної підготовки. Розбудова системи вищої освіти України скеровується нормативно-правовими положеннями Лісабонської конвенції, Болонської декларації і передбачає запровадження кредитно-модульної системи формування навчальних програм і організації навчального процесу.

Вивченню проблеми професійної підготовки вчителя в нових умовах, посилення ролі самостійної роботи студентів, упровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання у вищій школі присвячено дослідження В.І. Бондаря, І.А. Зязюна, О.Я. Савченко, С.О. Сисоєвої, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружої, І.М. Шапошнікової та ін.

Незважаючи на вагомість досліджуваних питань у період реформування системи освіти всіх рівнів, на запити практики, на наявність певних теоретико-методичних напрацювань, проблема оцінювання навчальних досягнень молодших школярів та підготовки студентів до його ефективної реалізації ще недостатньо з'ясована.

Актуальність порушеної проблеми, її практична значущість та не належна методична розробленість зумовили вибір теми нашого дослідження: “Формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України як складова комплексної теми “Зміст та методичне забезпечення державних стандартів початкової освіти”, реєстраційний номер - 0198U007753.

Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 18.06.2002 р. (протокол № 6).

Об'єктом дослідження є процес професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - засоби формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

В основу дослідження покладено гіпотезу: ефективність формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів забезпечується дидактично обґрунтованою системою підготовки, яка охоплює:

- прийняття майбутнім учителем гуманно-особистісного підходу як методологічної основи педагогічної взаємодії;

- формування стійкої позитивної внутрішньої мотивації до педагогічної діяльності загалом та до оцінювання навчальних досягнень як її структурного складника зокрема;

- розробка змістового компонента готовності та його формування шляхом організації засвоєння студентами системи знань про зміст, функції, завдання, об'єкти, критерії, норми, форми, способи оцінювальної діяльності;

- реалізація процесуального компонента готовності як комплексного вміння студентів оцінювати навчальні досягнення молодших школярів;

- взаємозв'язане формування мотиваційного, змістового та процесуального компонентів досліджуваного аспекту готовності майбутнього вчителя.

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми, яка досліджується, у психолого-педагогічній теорії та практиці.

2. З'ясувати сутність, структуру і критерії діагностики готовності вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

3. Визначити дидактичні умови ефективного формування мотиваційного, змістового та процесуального компонентів досліджуваної якості.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

Методологічну основу дослідження становлять вихідні положення філософії про діалектичний взаємозв'язок, взаємозумовленість явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності положення особистісно зорієнтованого і суб'єктно-діяльнісного підходів у процесі професійного розвитку системно-структурний принцип пізнання педагогічних процесів, що передбачає їх цілісне бачення, виявлення внутрішньої логіки розвитку та зовнішніх зв'язків; основні положення щодо розвитку освіти в Україні, викладені в законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти.

Теоретичну базу дослідження склали наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності (А.М. Алексюк, І.М. Богданова, І.О. Зімняя,

Н.В. Кузьміна, А.Ф. Ліненко, В.А. Семиченко), загальні питання професійно-педагогічної підготовки вчителя у ВНЗ (Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, М.І. Дьяченко, І.А. Зязюн, С.О. Сисоєва, І.М. Шапошнікова). У розв'язанні окремих питань дослідження враховано результати наукових розробок, у яких розкрито методологічні засади та методику наукового дослідження (С.У. Гончаренко, В.І Загвязинський, М.М. Скаткін), взаємозв'язок навчання, виховання й розвитку школярів (І.Д. Бех, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, Н.О. Менчинська), оволодіння прийомами розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна), способи активізації пізнавальної діяльності, раціональної організації навчального процесу (Н.М. Бібік, О.В. Проскура, П.І. Підкасистий, М.М Скаткін, О.Я. Савченко, Г.І. Щукіна), теоретико-методичні основи процесу оцінювання навчальних досягнень молодших школярів (Ш.А. Амонашвілі, К.Г. Делікатний, В.Й. Завіна, В.А. Онищук, В.М. Полонський), а також результати методичних досліджень у галузі початкової освіти (Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, М.В. Богданович, М.С. Вашуленко, Н.С. Коваль, Л.П. Кочіна, В.О. Мартиненко, О.Ю. Прищепа, О.Я. Савченко, О.Н. Хорошковська).

Для розв'язання поставлених завдань, перевірки висунутої гіпотези використано комплекс методів дослідження. З-поміж них:

1) теоретичні методи: аналіз, синтез та узагальнення даних філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури (опрацьовано 402 джерела), теоретичне прогнозування й моделювання педагогічних явищ. Взаємозв'язок та взаємо доповнення використаних методів дали змогу визначити теоретичні засади досліджуваної проблеми;

2) емпіричні: діагностичні методи (педагогічні спостереження, бесіди, анкетування викладачів, вчителів, студентів, ранжування, тестування, самооцінювання, аналіз продуктів діяльності студентів, документації, результатів педагогічної практики) дозволили вивчити стан проблеми в практиці та відстежити взаємозалежність між компонентами системи підготовки й рівнями готовності майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів; експериментальні методи (констатувальний та формувальний експеримент) дали змогу перевірити припущення, сформульоване в гіпотезі. Статистичний аналіз результатів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки отриманих даних, що забезпечило достовірність результатів експерименту.

Дослідно-експериментальною базою дослідження стали факультети підготовки вчителів початкових класів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Глухівського державного педагогічного університету, Кременчуцького педагогічного училища імені А.С. Макаренка.

У педагогічному експерименті брало участь близько 400 осіб (студенти ІІ -V курсів, викладачі педагогічних ВНЗ, учителі початкових класів).

Дослідження проводилося в чотири етапи.

На першому етапі (2000 - 2001 роки) здійснено аналіз літератури з проблеми дослідження, визначено основні напрями дослідження, конкретизовано базові теоретичні засади, категоріальний апарат розроблено й апробовано програми констатувального та формувального експериментів.

Другий етап (2001 - 2002 роки) передбачав розробку критеріїв діагностики та показників визначення рівневих характеристик готовності вчителя до оцінювання здійснено констатувальний експеримент розроблено програму підготовки студентів до оцінювальної діяльності.

На третьому етапі (2002 - 2004 роки) - проведено формувальний експеримент, у межах якого апробовано методику формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

На четвертому (завершальному) етапі (2004 - 2007 роки) узагальнено й систематизовано результати теоретико-експериментального пошуку, забезпечено їх творче втілення в практику професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів, оформлено результати проведеного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що уточнено сутність і структуру готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, розгорнено характеристики її мотиваційного, змістового та процесуального компонентів уперше теоретично й експериментально обґрунтовано цілісну модель підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень в умовах переходу початкової школи на новий зміст і структуру; подальшого розвитку набули форми, методи і прийоми організації навчально-педагогічної діяльності студентів вищих навчальних закладів; розкрито зміст і загальнодидактичну структуру готовності майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів; визначено критерії та показники рівнів готовності майбутніх учителів до оцінювальної діяльності; обґрунтовано складники моделі педагогічного управління процесом підготовки студентів до цього виду професійної діяльності.

Практичне значення полягає у розробці й упровадженні в практику вищих навчальних закладів спецкурсу “Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів”, практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності професійно-педагогічної підготовки студентів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у ВНЗ.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані у процесі професійно-педагогічної підготовки студентів, у практичній діяльності вчителів початкових класів, у системі післядипломної педагогічної освіти. Теоретичні положення, що розкривають сутність, структуру й зміст готовності вчителя до оцінювання, доцільно використовувати під час розробки навчально-методичного забезпечення з дисциплін педагогічного циклу, у системі діагностування педагогічних явищ, моніторингу якості підготовки майбутніх учителів.

Основні висновки й рекомендації, викладені у дослідженні, упроваджено у навчальний процес педагогічних ВНЗ: Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка №1674/01-37/08 від 23.03.2007р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 156/1 від 16.03.2007р.), Глухівського державного педагогічного університету (довідка №421 від 09.02.2007р), Кременчуцького педагогічного училища імені А.С. Макаренка (довідка № 109 від 07.02.2007), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (довідка №26 від 03.04.2007р.), Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка (довідка №147 від 12.04.2007р.).

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, урахуванням сучасних досягнень психолого-педагогічної теорії та досвіду вищих навчальних закладів використанням комплексу взаємопов'язаних дослідницьких методів і прийомів, адекватних меті й завданням дослідження кількісним і якісним аналізом результатів експериментальної роботи; тривалою перевіркою теоретичних і прикладних аспектів дослідження в різних умовах навчання студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на всеукраїнських та регіональних конференціях і семінарах: “Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів” (Полтава, 2000 рік); “Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти” (Полтава, 2001 рік); “Підготовка вчителя до професійної діяльності в умовах варіативної початкової освіти” (Мукачеве, 2002 рік); “Використання новітніх технологій навчання в перших класах початкової школи (Переяслав-Хмельницький, 2003 рік); “Зміст і технології шкільної освіти” (Київ, 2004 рік); “Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості” (Полтава, 2005 рік); “Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського виміру” (Полтава, 2006 рік), на засіданнях лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України.

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження відображено в 7 одноосібних публікаціях; з них чотири - статті в наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, списку використаних джерел (402 найменувань), 20 додатків. Основний зміст роботи викладено на 179 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, висвітлено методологію та методи дослідження, вказано напрями апробації і впровадження результатів.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів” - на основі узагальнення результатів опрацювання філософських, психологічних, педагогічних та інших джерел конкретизовано сутність поняття “оцінювання”, встановлено його місце й значення в структурі процесу навчання, у педагогічній діяльності вчителя та навчально-пізнавальній діяльності учнів; визначено функції і види оцінювання, принципи його реалізації, з'ясовано об'єкти, критерії та норми оцінювання, види та форми оцінок, обґрунтовано методику оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

Встановлено, що сутність та структура процесу оцінювання визначається по-різному і залежать від галузі та предмета наукового вивчення. Так, методологічний зміст оцінювання полягає у вияві ціннісного ставлення суб'єкта з точки зору світогляду, потреб, інтересів, цілей, норм та ідеалів людини (В.П. Андрущенко, В.А. Василенко, А.А. Івін, В.Г. Кремень).

Психологічні дослідження проблеми оцінювання здійснювалися в контексті феноменів мислення, мотивів, поведінки, процесів прийняття рішень і розв'язання пізнавальних проблем (Г.А. Балл, Н.А. Батурін, К.Ю. Козелецький, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, Р.С. Немов, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелева та ін.), що дало підстави виділити та схарактеризувати різні види оцінок: предметні, персональні, матеріальні, моральні, результативні, процесуальні, кількісні, якісні.

Сучасна педагогічна наука визначає оцінювання як процес установлення і вираження в умовних знаках - балах, а також в оцінних судженнях учителя якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів у порівнянні з нормативами, заданими в освітніх стандартах. При цьому якість освіти постає не як сумарний вираз знань і вмінь з предметів навчального плану, а як інтегрований показник усіх етапів становлення особистості, що охоплює результати пізнавальної діяльності, життєвий і навчальний досвід учня, умови і характеристики процесу навчання і виховання. Таким чином, сучасна дидактика вбачає завданнями контролю й оцінювання не тільки виявлення рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок, але й визначення причини допущених помилок, прогнозування майбутніх напрямів педагогічної взаємодії, аналіз ефективності використаних методів і прийомів, формування умінь самоконтролю і самооцінювання (С.Л. Близнюк, С.У. Гончаренко, К.Г. Делікатний, О.Я. Савченко, В.М. Полонський).

Значущість підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів підсилюється й віковою специфікою учнів, оскільки саме початкова школа є першим етапом фундаментального систематичного оцінного впливу вчителя на дитину, з одного боку, і періодом найефективнішого розвитку її інтересів, потреб, становлення особистісних рис і якостей, з іншого боку. Тому першочерговим завданням учителя стає необхідність виявити й підтримати успіх кожної дитини, попередити помилки й труднощі в навчально-пізнавальній діяльності, ефективно і вчасно реалізувати систему коригувальних заходів.

Теоретико-методологічний аналіз літературних джерел виявив, що поняття “контроль”, “перевірка“, “оцінювання”, “оцінка”, “облік”, “коригування” на сьогодні не знайшли обґрунтованого взаємопідпорядкування і досить часто вживаються як синоніми.

На підставі узагальнення даних психологічної і педагогічної літератури, у експериментальній роботі виходимо з розуміння контролю як структурного компоненту процесу навчання, який забезпечує зворотний зв'язок і дозволяє оперативно регулювати й коригувати процес навчання, конкретизувати завдання на кожному з етапів педагогічної взаємодії.

Виділено та описано різні види контролю, зокрема: за місцем у структурі процесу навчання (попередній, поточний, підсумковий); за масштабом цілей процесу навчання (стратегічний, тактичний, оперативний); за часом реалізації (ретроспективний, попереджувальний, поточний, заключний); за частотою проведення (разовий, періодичний, систематичний); за обсягом результатів навчання, охоплених контролем (локальний, вибірковий, загальний); відповідно до організаційних форм навчання (індивідуальний, груповий, фронтальний); за суб'єктом реалізації (зовнішній, змішаний (взаємоконтроль, взаємооцінювання), внутрішній (самоконтроль, самооцінювання); за способами реалізації (письмовий, усний, стандартизований, нестандартизований, машинний та ін.).

Структурну цілісність контролю в процесі навчання молодших школярів забезпечують єдність та взаємозв'язки його складових: перевірки, оцінювання, обліку й коригування.

На основі узагальнення теоретичних положень розгорнено основні етапи процесу оцінювання навчальних досягнень молодших школярів: визначення мети оцінювання; установлення об'єктів оцінювання в конкретній педагогічній ситуації; визначення та конкретизація загальних критеріїв оцінювання; зіставлення навчальних досягнень учня з цілями процесу навчання на основі визначених критеріїв; з'ясування рівня навчальних досягнень молодших школярів (високий, достатній, середній, початковий); вибір форм і видів оцінки навчальних досягнень учня; повідомлення оцінок учням.

Обґрунтовуючи сутність і структуру готовності вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, ми враховували положення, викладені у працях О.А. Абдулліної, І.М. Богданової, В.І Завіни, І.А. Зязюна, А.Ф. Ліненко, В.О. Сластьоніна, Л.О. Хомич та ін. Готовність майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів є цілісною інтегративною стійкою професійною якістю. Її структура виявляється в єдності і взаємодії мотиваційного, змістового та процесуального компонентів і передбачає усвідомлення вчителем об'єктивної і суб'єктивної значущості оцінювання, відповідальність за прийняті педагогічні рішення в кожній оцінній ситуації, прагнення до самоаналізу, самооцінки, професійного самовдосконалення, здатність до подолання труднощів в оцінюванні; засвоєння системи загальнопедагогічних, конкретнометодичних та узагальненометодичних знань про сутність, структуру й методику оцінювання навчальних досягнень; оволодінні комплексним умінням оцінювати навчальні досягнення молодших школярів.

У другому розділі - “Стан готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у сучасному педагогічному досвіді” - подано аналіз стану проблеми підготовки майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень як складника фахової підготовки у ВНЗ; обґрунтовано систему критеріїв, показників та рівнів підготовленості вчителя до оцінювання; визначено передумови вдосконалення системи професійної підготовки в руслі новітніх тенденцій у сфері освіти.

Програму констатувального експерименту представлено комплексом дослідницьких методів: педагогічне спостереження за студентами в ситуації практичних занять, педагогічної практики, бесіди зі студентами, методистами, вчителями, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, аналіз успішності студентів, анкетування, виконання тестових завдань, самооцінювання, розв'язання педагогічних задач та ін.

Кожен структурний компонент готовності майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів діагностувався за своїми критеріями, які відповідають вимогам об'єктивності, валідності та надійності. Ними стали: інтерес, усвідомлення особистісної і суспільної значущості оцінювальної діяльності, рівень педагогічної самосвідомості та прагнення оволодіти ефективною методикою оцінювання; повнота, глибина, гнучкість, міцність і рівень узагальнення знань; сформованість оцінних умінь.

З урахуванням результатів констатувального експерименту було конкретизовано якісні характеристики високого, середнього та низького рівнів досліджуваного аспекту готовності майбутніх учителів.

Кількісні дані про стан сформованості наведених вище компонентів готовності майбутнього вчителя подано в табл. 1.

Таблиця 1. Рівнева характеристика готовності майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів (у %)

Рівні сформованості компонентів	Високий	Середній	Низький
	Г 1	Г 2	Р	Г 1	Г 2	Р	Г 1	Г 2	Р
Мотиваційний	5,6	6,8	1,2	32,4	33,6	1,2	62,0	59,6	-2,4
Змістовий	5,2	8,7	3,5	26,2	24,6	1,6	68,6	66,7	-1,9
Процесуальний	1,4	3,8	2,4	20,3	21,0	0,7	78,3	75,2	-3,1
У середньому по курсах	4,0	6,4	2,3	26,3	26,4	0,1	69,6	67,1	-2,5
Усього	5,2	26,3	68,4

Г1 - студенти ІІ-ІІІ курсів; Г2 - студенти IV-V курсів; Р - різниця показників

Аналіз виявленої педагогічної інформації дає змогу синтезувати рівневі характеристики готовності як цілісного інтегративного професійного новоутворення. Так, за даними констатувального етапу дослідницької роботи, високого рівня готовності досягли лише 5,2% респондентів, середнього - 26,3%, на низькому рівні було виявлено 68,4% майбутніх учителів.

У ході діагностування встановлено, що майбутні вчителі повною мірою не усвідомлюють сутність, значення, функції та місце оцінювання в процесі навчання молодших школярів. Свідченням цього є графік розподілу функцій оцінювання навчальних досягнень за ступенем їх важливості для респондентів, побудований за результатами ранжування (рис.1).

Рангова крива важливості функцій показує, що студенти усвідомлюють значущість контролюючої та виховної функцій оцінювання і надають їм абсолютну перевагу (відповідно 71% та 51,3%). При цьому всі інші функції оцінювання мають низькі показники вибору - від 0% до 18%.

Рис.1. Графік розподілу функцій оцінювання навчальних досягнень молодших школярів за ступенем важливості для майбутніх учителів (у %)

педагогічний оцінювання вчитель пізнавальний

Тобто для переважної більшості майбутніх учителів оцінювання є лише засобом контролюючого та виховного впливу на учня. Це вказує на відсутність системного бачення функцій оцінювання та можливостей їх реалізації в процесі навчання молодших школярів.

Основними причинами загального низького рівня готовності майбутніх учителів є недостатня динаміка узгодження психолого-педагогічної та методичної підготовки студентів з напрямами і змістом сучасних освітніх реформ, відсутність системності в роботі зі студентами, що оволодівають основами оцінювальної діяльності; недостатній рівень їхньої теоретичної та практичної підготовки.

Третій розділ - “Зміст і результати експериментального дослідження процесу формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів” - присвячено обґрунтуванню змісту та процедури експериментальної перевірки ефективності запропонованої системи підготовки студентів зі спеціальності “Початкове навчання” до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

Розроблена система підготовки майбутнього вчителя базується на концептуальних положеннях, викладених у роботах О.А. Абдулліної, В.П. Андрущенка, В.П. Безпалька, В.І. Бондаря, В.І. Завіни, Н.В. Кузьміної, В.О. Сластьоніна, С.О. Сисоєвої, В.І. Щербакова, І.М. Шапошнікової та ін. Вона є комплексом взаємопов'язаних компонентів, які забезпечують неперервний, цілеспрямований і послідовний вплив на студента сукупності форм, методів і засобів, організованих з метою формування попередньо визначених особистісних якостей, знань, умінь, що забезпечують ефективність реалізації процесу оцінювання навчальних досягнень.

Системі підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів притаманні цілісність, динамічний характер і чітка структурованість, яка виявляється в єдності загальнопедагогічного, кокретнометодичного та узагальненометодичного компонентів.

Загальнопедагогічна підготовка передбачає засвоєння теоретичних основ організації оцінювальної діяльності вчителя, формування позитивного мотиваційного ставлення студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі вивчення загальних дисциплін психолого-педагогічного циклу (теорія та історія педагогіки, дидактика, основи педагогічної майстерності, вікова та педагогічна психологія).

Конкретнометодична - виявляється в конкретизації сутності і змісту оцінювальної діяльності вчителя, усвідомленні специфіки її реалізації в процесі вивчення предметних методик навчання дисциплін початкової ланки освіти (методики навчання предметів освітніх галузей: “Мова”, “Математики”, “Людина і світ”, “Мистецтво”, “Технології”, “Здоров'я і фізична культура”).

Узагальненометодична підготовка полягає в забезпеченні міжпредметного узагальнення сформованих мотивів, знань і вмінь студентів, що є передумовою об'єктивної, ефективної, самостійної оцінювальної діяльності майбутнього вчителя початкових класів у змінюваних умовах навчально-виховного процесу.

Для експериментальної перевірки ефективності розробленої системи було здійснено моделювання досліджуваного процесу у взаємозв'язку основних компонентів, етапів, та форм підготовки студентів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів (рис. 2).

Система підготовки майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів здійснювалася протягом усього періоду навчання у ВНЗ і у своєму розвиткові проходила три етапи: початковий, основний та підсумковий.

На початковому етапі здійснювалося формування позитивно-діяльнісного ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності загалом та реалізації її контрольно-оцінного компонента зокрема; формувався інтерес та усвідомлення студентами необхідності оволодіння методикою оцінювання; забезпечувалися передумови для оволодіння студентами методикою оцінювання на наступних етапах. Теоретико-змістовою базою початкового етапу було вивчення загальних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки: теорії та історії педагогіки, дидактики, загальної, вікової і педагогічної психології.

Метою основного етапу експериментальної програми підготовки вчителя передбачалося закріплення та розвиток мотиваційного компонента готовності до оцінювання, а також подальше теоретичне і практичне оволодіння складовими цього процесу.



Рис. 2. Система підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Теоретична підготовка здійснювалася шляхом актуалізації опорних загальнопедагогічних і засвоєння конкретнометодичних та узагальненометодичних знань під час вивчення фахових методик, спецкурсу, виконання завдань навчально-педагогічної практики.

Підсумковий етап підготовки полягав у закріпленні та застосуванні в практичній діяльності позитивної мотивації професійно-педагогічної діяльності, засвоєних загальнопедагогічних, конкретнометодичних та узагальненометодичних знань; формуванні вміння оцінювати навчальні досягнення в умовах навчально-виховного процесу. Реалізація визначених цілей і завдань відбувалася шляхом залучення студентів до самостійного оцінювання навчальних досягнень молодших школярів під час виробничої педагогічної практики.

Умовою оптимізації процесу впровадження експериментальної методики стало структурування змісту та актуалізація системи внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків курсів теорії та історії педагогіки, дидактики й фахових методик.

Вивчення фахових методик забезпечувало усвідомлення студентами специфіки процесу оцінювання навчальних досягнень, зумовленої характером дидактичних цілей, провідного компонента змісту навчального предмета, віковими та індивідуально-психологічними можливостями учнів. З цією метою використовувалися активні методи й прийоми пізнавальної діяльності студентів (аналіз та оцінювання усних відповідей та письмових робіт учнів; розробка конспектів уроків з обов'язковою конкретизацією цілей, завдань, прийомів контрольно-оцінювальної діяльності; аналіз педагогічних ситуацій; розв'язання педагогічних задач; мікровикладання; дидактичні ігри; взаємооцінювання та самооцінювання усних відповідей, письмових робіт, формування тематичного портфоліо тощо).

Управління практичною діяльністю студентів під час педагогічної практики здійснювалося через систему спеціально розроблених завдань (спостереження та аналіз оцінювальної діяльності вчителя; мікровикладання фрагментів оцінювання навчальних досягнень школярів на уроці; добір дидактичного матеріалів для визначення рівня навчальних досягнень школярів; педагогічні ігри “Фрагмент уроку”, “Педагогічна нарада”, “Учитель оцінка - учень - батьки”; диспути; дискусії; аналіз зразків педагогічного досвіду оцінювання навчальних досягнень учителями школи; порівняння ефективності контрольно-оцінювальної діяльності різних учителів; складання рекомендацій (пам'яток, порад) для вчителя, учнів, батьків тощо).

Діагностована ситуація зумовила розробку й упровадження в практику діяльності педагогічних ВНЗ програми спецкурсу “оцінювання навчальних досягнень молодших школярів”, мета якого - забезпечити цілісність системи підготовки майбутнього вчителя до оцінювання. Зміст спецкурсу не став механічним поєднанням і повторенням знань з дидактики та методик, а забезпечив їх нову якість - узагальнений характер і можливість застосування в реальних змінюваних умовах навчально-виховного процесу початкової школи.

На завершальному етапі формувального експерименту у контрольних та експериментальних групах було проведено діагностичні зрізи з метою виявлення динаміки формування досліджуваного феномену. Узагальнені кількісні дані проведеної роботи представлено у табл. 2.

Аналіз результатів формувального експерименту на основі обґрунтованих вище критеріїв виміру рівнів сформованості мотиваційного, змістового і процесуального компонентів переконливо свідчить про відчутне зростання показників готовності до оцінювання в студентів експериментальних груп порівняно з контрольними.

Таблиця 2. Динаміка рівневих характеристик готовності студентів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів за результатами констатувального (КЕ) та формувального (ФЕ) експериментів (у %)

Рівні	Контрольна група	Експериментальна група
	КЕ	ФЕ	Р	КЕ	ФЕ	Р
Низький	67,7	39,8	-27,9	69,0	5,7	-63,3
Середній	27,0	49,8	+22,8	25,8	39,5	+13,7
Високий	5,3	10,4	+5,1	5,2	54,8	+49,6

Р - різниця показників сформованості готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Кількісну різницю даних порівняльного аналізу готовності майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів на констатувальному і формувальному етапах теоретико-експериментальної роботи подано на рис 3.

Контрольна група Експериментальна група

Рис. 3. Рівні готовності до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів студентів експериментальної і контрольної груп (за результатами підсумкового діагностичного зрізу)

Отже, динаміка росту показників досліджуваної готовності у експериментальній групі, порівняно з контрольною групою, засвідчує дієвість, ефективність та доцільність застосування розробленої методики в системі фахової професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати такі загальні висновки:

1. Сучасні тенденції реформування системи освіти України спрямовують школу на забезпечення всебічного розвитку особистості учня на засадах особистісно зорієнтованої моделі педагогічної взаємодії, переходу на новий зміст і структуру початкової освіти та впровадження змін в системі контролю й оцінювання результатів процесу навчання. Векторами розвитку змісту освіти та її результатів стає компетентісний підхід і зовнішній моніторинг якості. Особливо гостро постає проблема узгодження цілей і функцій шкільної (внутрішньої) і зовнішньої систем оцінювання навчальних досягнень учнів.

Активна модернізація шкільної освіти зумовлює необхідність зміни вимог до системи професійно-педагогічної підготовки вчителя.

2. У дослідженні конкретизовано зміст і структуру процесу оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, його місце, значення і принципи реалізації в структурі процесу навчання, схарактеризовано функції, види, об'єкти, критерії та норми оцінювання, відповідно до специфіки початкового навчання, розкрито особливості методики реалізації процесу оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

3. Визначено готовність майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів як цілісну інтегративну характеристику особистості, з'ясовано її структуру, що виявляється в єдності мотиваційного, змістового та процесуального компонентів, конкретизовано їх характеристики.

4. Експериментальне дослідження підготовки майбутніх учителів дозволило встановити та описати високий, середній і низький рівні сформованості готовності до оцінювання навчальних досягнень учнів за спеціально розробленими критеріями. У роботі подано кількісну і якісну оцінку показників розвитку окремих компонентів та готовності загалом.

5. Теоретичний аналіз і тривале різнобічне вивчення стану проблеми підготовки студентів у ВНЗ дали змогу обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень як систему взаємопов'язаних компонентів, які забезпечують цілеспрямований, неперервний і послідовний вплив сукупності форм, методів і засобів, організованих та проведених з метою формування попередньо визначеної системи особистісних якостей, знань і вмінь, що забезпечують ефективність реалізації процесу оцінювання.

6. Експериментальна методика реалізовувалася як підсистема загальної системи професійно-педагогічної підготовки вчителя початкових класів. Дидактичними умовами її впровадження стали: діагностика початкового рівня готовності з метою забезпечення індивідуалізації та особистісної зорієнтованості процесу; забезпечення усвідомлення студентами об'єктивної та суб'єктивної значущості ефективної реалізації оцінювання; цілеспрямоване формування позитивно-діяльнісного ставлення до оцінювальної діяльності; вибір педагогічно доцільних форм, методів, прийомів і засобів навчально-пізнавальної діяльності студентів на кожному етапі підготовки; структурування змісту дисциплін педагогічного циклу, фахових методик з метою забезпечення єдності і взаємовідповідності загальнопедагогічної, конкретнометодичної і узагальненометодичної підготовки фахівця; розробка і впровадження спецкурсу “Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів” як засобу інтеграції та узагальнення знань і вмінь оцінювальної діяльності; доповнення програми педагогічної практики студентів системою навчально-методичних завдань оцінного змісту; .поетапність оволодіння оцінювальною діяльністю; удосконалення системи оцінювання результатів навчально-пізнавальної і практичної діяльності студентів, залучення їх до само- і взаємооцінювання.

7. Усебічне дослідження результатів експерименту з використанням комплексу взаємопов'язаних методів підтверджують дієвість та результативність упровадженої методики, що виявилася у якісних змінах рівнів готовності майбутніх учителів: позитивно-діяльнісній мотиваційній спрямованості щодо оцінювання як важливого структурного компонента педагогічної взаємодії, знаннях теоретичних основ цього процесу і сформованості комплексного вміння оцінювати навчальні досягнення учнів. Рівень готовності студентів експериментальної групи за названими показниками значно вищий за аналогічні показники випускників контрольної.

8. Результати дослідно-експериментальної роботи, що розкривають сутність, структуру і зміст готовності до оцінювання, методику її формування можуть бути використані у навчальному процесі вищих педагогічних закладів, під час розробки навчально-методичного забезпечення з дисциплін педагогічного циклу, у практичній діяльності вчителя початкових класів та системі післядипломної педагогічної освіти, у процесі моніторингу якості підготовки вчителів у ВНЗ.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів. Перспективи її подальшого вивчення вбачаємо у розробці методики оцінювання на засадах компетентісного підходу, відпрацюванні методів та прийомів пізнавальної діяльності студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ, удосконалення системи моніторингу якості професійно-педагогічної підготовки.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях

1. Бережинська Т.В. Готовність учителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Редколегія: Н.С. Побірченко (голов. ред.) та ін. - К.: Науковий світ, 2002 - С. - 134-138.

2. Бережинська Т.В. Зміст підготовки майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у системі педагогічної освіти // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія “Педагогічні науки”. - Випуск 5. - Глухів: ГАПУ, 2004. - С. 62-65.

3. Бережинська Т.В. Формування готовності до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у системі професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Серія “Педагогічні науки” - Випуск 2 (35). - Полтава, 2004 - С.67-73.

4. Бережинська Т.В. Стан готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів // Імідж сучасного педагога. - 2005, №3-4, - С.40-43.

5. Бережинська Т.В. Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів як компонент професійної діяльності вчителя // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Випуск 7. Переяслав-Хмельницький; 2003.- С. 143-148

6. Бережинська Т.В.Шляхи індивідуалізації в процесі навчання молодших школярів // Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: ПДПУ, 2000. - С. 166-168

АНОТАЦІЇ

Бережинська Т.В. Формування готовності майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Інститут педагогіки АПН України. Київ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підготовки майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів. У результаті теоретико-експериментального пошуку визначено сутність, структуру, якісні характеристики та рівні сформованості досліджуваної готовності. Доведено, що оцінювання в єдності з перевіркою, обліком, коригуванням є засобом забезпечення зворотного зв'язку на кожному з етапів цілісного процесу навчання. Конкретизовано структуру процесу оцінювання як єдність етапів: визначення мети оцінювання; встановлення об'єктів оцінювання в конкретній педагогічній ситуації; визначення та конкретизація загальних критеріїв оцінювання; зіставлення реальних результатів з цілями процесу навчання на основі визначених критеріїв; встановлення рівня навчальних досягнень молодших школярів (високий, достатній, середній, початковий); вибір ефективних форм і видів оцінки; повідомлення оцінок.

Експериментальну методику вибудовано на змісті психолого-педагогічних дисциплін, фахових методик, розробленого спецкурсу “Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів” та педагогічної практики студентів.

Ключові слова: оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, готовність майбутнього вчителя до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, методика формування готовності до оцінювання, професійна підготовка вчителя початкових класів.

Бережинская Т.В. Формирование готовности будущего учителя к оцениванию учебных достижений младших школьников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики АПН Украины. Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме подготовки будущего учителя к оцениванию учебных достижений учащихся начальных классов.

Современные тенденции развития системы школьного образования в Украине ориентируют школу на обеспечение условий всестороннего развития личности учащихся, что обусловливает необходимость учета особенностей личностного развития и индивидуально-психологических возможностей каждого школьника в процессе оценивания результатов учебно-познавательной деятельности. Поэтому одним из актуальных направлений модернизации системы профессионально-педагогической подготовки в вузе является формирование готовности будущего учителя к оцениванию учебных достижений младших школьников.

На основе анализа и интеграции данных философской, психологической, педагогической, методической литературы конкретизирована сущность понятия “оценивание”, его место в структуре целостного процесса обучения, в педагогической деятельности учителя и учебно-познавательной деятельности учащихся, определены функции и виды оценивания, принципы его реализации, объекты, критерии и нормы оценивания, виды и формы оценок.

Обоснована структура процесса оценивания учебных достижений, включающая такие этапы: определение целей оценивания; выбор объектов оценивания в конкретных педагогических ситуациях; определение и конкретизация общих критериев оценивания; сопоставление реальных результатов и целей процесса обучения на основе специально разработанных критериев; определение уровня учебных достижений школьников (высокий, достаточный, средний, начальный); выбор форм и видов педагогической оценки (формулировка оценочного суждения и фиксация его отметкой); сообщение оценки учащимся.

Определена готовность будущего учителя к оцениванию учебных достижений как целостная интегрированная характеристика личности, структурными компонентами которой названы мотивационный, содержательный и процессуальный. В процессе исследования конкретизированы качественные характеристики каждого компонента и определены параметры высокого, среднего и низкого уровней сформированности исследуемого качества. Экспериментально установлены количественные и качественные оценки показателей развития отдельных компонентов и готовности в целом в современном педагогическом опыте.

Теоретически обоснована и экспериментально проверена методика формирования готовности будущего учителя к оцениванию учебных достижений младших школьников как подсистема общей профессионально-педагогической подготовки. Дидактическими условиями ее внедрения стали диагностика начального уровня готовности как основы индивидуализации и личностной направленности процесса; обеспечение осознанности студентами объективной и субъективной значимости эффективного оценивания; целенаправленное формирование положительного отношения к оценочной деятельности; выбор оптимальных форм, методов, приемов и средств учебно-познавательной деятельности студентов на каждом этапе подготовки; структурирование содержания дисциплин психолого-педагогического цикла и методик; разработка и внедрение спецкурса “Оценивание учебных достижений младших школьников” как средства интеграции и обобщения знаний и умений оценочной деятельности, дополнение программы педагогической практики студентов системой учебно-методических заданий оценочного содержания.

Анализ результатов экспериментальной работы подтвердил эффективность разработанной методики формирования готовности будущих учителей к оцениванию учебных достижений младших школьников.

Выявлена качественная положительная динамика уровней сформированности мотивации оценочной деятельности, знаний теоретических и методических основ, а также умений оценивать учебные достижения школьников.

Ключевые слова: оценивание учебных достижений младших школьников, готовность будущего учителя к оцениванию учебных достижений младших школьников, методика формирования готовности будущего учителя к оцениванию учебных достижений, профессиональная подготовка учителя начальных классов.

Berezhunska T.V. The future teachers forming of preparation to appreciation of junior pupils training reaches. - The manuscript.

The thesis for acquisition the degree of the candidate of pedagogical science for the specialization 13.00.04. - the theory and methodology of the professional education. - The institute of Pedagogic APS of Ukraine. Kyiv, 2007.

At the research of dissertation the problem of the future teachers forming of preparation to appreciation of junior pupils training reaches is touched in the system of high pedagogical educational establishment.

The result of the theoretical-researching is a definition of the essence, structure, guilty characteristics and levels of the, future teachers forming of preparation to appreciation of junior pupils training teachers, as a component of professional rise. It was argued, that the appreciation of training reaches is valuable component pedagogical relationship, which in unit with check-up, registration, correction, is way of security of the back link at the every level, of the whole study process. It was concreted the structure of the appreciation process as unit of stages: the determination of aim of the appreciation in its comparison with the before-give aims of the training process; clarification of objects of appreciation in the concrete pedagogical situation; choosing of the general criterions of the appreciation conforming objects on the bases of analysis of requirement of the programs and standard documents and their concretization in their specific of subject contents, individual-psychological peculiarity of pupils; coming up real results with before putting aims of training process in v future teachers forming of preparation to appreciation of junior pupils training reaches virtue of define criterions, definition of the training advanced level of junior pupils (high, sufficient, middling, elementary); choice of the form and views of mark: forming of estimation judgment and fixation its at a form mark-ball, publication of marks to pupils.

...