Висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду в творчій спадщині К.Д. Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду в творчій спадщині К.Д. Ушинського

Корнейко Юлія Миколаївна

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Троцко Анна Володимирівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди,

проректор, завідувач кафедри історії

педагогіки та порівняльної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

член-кореспондент АПН України

Бойко Алла Микитівна,

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

кандидат педагогічних наук, доцент

Якушко Наталія Михайлівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди,

декан факультету початкового навчання

Захист відбудеться “6“ червня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215 - В.

Автореферат розісланий “4“ травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність проблеми. На сучасному етапі розвитку української держави набули значущості питання вдосконалення вітчизняної освітньої системи відповідно до світових вимог загалом і Болонського процесу зокрема. Це актуалізує загальні інтеграційні процеси, спричинені науково-технічним прогресом, демократизацією та гуманізацією освіти, й викликає необхідність звернення до педагогічної проблематики в історичному порівняльному аспекті. В умовах інтеграції освітньої галузі й педагогічної науки в міжнародний освітній простір особливої значимості набувають питання репрезентативного вивчення творчої спадщини визначних освітян, педагогів світового виміру, які сприяли розвитку національної педагогічної думки, розширенню наукового пізнання та онтологічних пошуків.

Зважаючи на те, що інтеграція вітчизняної освіти в міжнародний освітній простір базується на засадах пріоритету національних інтересів, толерантності в оцінюванні здобутків освітніх систем зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної системи освіти, актуальним є дослідження внеску відомого вченого К.Д.Ушинського, одного із засновників педагогічної науки в цілому й порівняльної педагогіки зокрема.

Вивчення стану наукової розробки означеної педагогічної проблеми показало, що педагогічний доробок К.Д.Ушинського постійно перебуває в полі зору дослідників. Ретельний історіографічний аналіз праць підтвердив, що головна увага науковців приділялася системоутворюючому узагальненню психолого-педагогічної спадщини видатного педагога: обґрунтуванню ідеї народності та антропологічного підходу, формуванню категоріального апарату педагогіки як науки, науково-методичним узагальненням питань дидактики, теорії виховання, організації професійної підготовки вчителів (М.Грищенко, С.Єгоров, Є.Мединський, В.Струминський); систематизації та ретроспективному виданню оригінальних педагогічних праць К.Д.Ушинського (О.Острогорський, В.Струминський, В.Чернишов та ін.); ретроспекції ідей К.Д.Ушинського у творчості його послідовників - Х.Алчевської, В.Водовозова, Б.Грінченка К.Єльницького та ін. (М.Гончаров, Д.Лордкіпанідзе, О.Романовський та ін.); науковим розвідкам з метою уточнення біографії видатного педагога (М.Ніжинський, С.Чавдаров та ін.). Окремі узагальнення щодо характеру і змісту порівняльних досліджень К.Д.Ушинського представлено у працях Б.Вульфсона, А.Готалова-Готліба, З.Малькової, А.Сбруєвої.

Разом з тим проведений аналіз підтвердив, що висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду в творчій спадщині К.Д.Ушинського безпосередньо не здійснювалося.

Таким чином, актуальність, об'єктивна потреба репрезентативного вивчення педагогічного доробку видатного вченого К.Д.Ушинського, відсутність цілісних системних наукових узагальнень щодо внеску педагога в розвиток порівняльної педагогіки зумовили доцільність проведення дисертаційного дослідження на тему “Висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду в творчій спадщині К.Д.Ушинського”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складником комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедр загальної педагогіки (“Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК №1-200199004104) й історії педагогіки та порівняльної педагогіки (“Підготовка викладацьких кадрів для середньої і вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і світових педагогів, діячів освіти і культури ХІХ-ХХ ст.”) Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол №2 від 30.04.2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №6 від 15.06.2004р.)

Мета дослідження: розкрити внесок К.Д.Ушинського у вивчення зарубіжного педагогічного досвіду та узагальнити практику реалізації його рекомендацій щодо використання кращих надбань зарубіжних освітніх систем у вітчизняних навчальних закладах.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми.

2. Схарактеризувати становлення порівняльно-педагогічних досліджень в історії вітчизняної педагогічної думки.

3. Визначити особливості порівняльних досліджень на різних етапах педагогічної діяльності К.Д.Ушинського.

4. Узагальнити практику поширення компаративістських ідей К.Д.Ушинського на сторінках вітчизняної педагогічної преси та в діяльності його послідовників.

5. Накреслити перспективи творчого використання ідей К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду в сучасних умовах та сформулювати прогностичні тенденції подальшого розвитку порівняльної педагогіки в Україні.

Об'єкт дослідження - педагогічна спадщина К.Д.Ушинського.

Предмет дослідження - зарубіжний педагогічний досвід у спадщині К.Д.Ушинського. педагогічний досвід ушинський

Методологічною основою дослідження є: теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й доказовості; концептуальні ідеї філософії, психології, педагогіки про людину як найвищу цінність суспільства; діалектико-матеріалістичні положення про соціальну зумовленість розвитку освітніх процесів, єдність особливого і загального, національного і загальнолюдського, історичного і логічного; особистісно-діяльнісний і технологічний підходи до навчального процесу; а також положення нормативних документів щодо організації освіти в Україні: Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, концепції національної системи і педагогічної освіти. Дослідження базується на принципах системності, комплексності, історичної об'єктивності й культуровідповідності.

Теоретичним підґрунтям для розробки дисертаційного дослідження є: наукові узагальнення педагогічних основ організації навчання і виховання (Ю.Бабанський, А.Бойко, В.Буряк, С.Золотухіна, В.Лозова, А.Троцко та ін.); концепції гуманізації педагогічної освіти (А.Алексюк, С.Гончаренко, В.Євдокимов, І.Прокопенко та ін.), національного виховання (І.Бех, П.Кононенко, І.Огієнко, С.Русова, М.Стельмахович та ін.); положення і висновки щодо здійснення історико-педагогічних й порівняльних досліджень, організації науково-дослідницької роботи у вищих педагогічних навчальних закладах (Л.Вовк, В. Гриньова, М.Євтух, О.Микитюк, Н.Побірченко, Л.Пуховська, А.Сбруєва, О.Сухомлинська, Л.Штефан, Н.Якушко та ін.)

У роботі використано методи, традиційні для історико-педагогічних досліджень, зокрема: порівняльно-історичний і системно-структурний - з метою визначення ступеня дослідженості проблеми, конкретизації поглядів К.Д.Ушинського на роль та значення вивчення зарубіжного педагогічного досвіду для розвитку народної освіти; конкретно-пошукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукових фактів для характеристики напрямів порівняльно-педагогічних досліджень К.Д.Ушинського; вивчення історичної літератури, архівних, статистичних, нормативних документів - для узагальнення досвіду практичної реалізації педагогічних ідей ученого.

Джерельна база дослідження. Основний фактичний матеріал - оригінальні педагогічні праці К.Д.Ушинського, нормативна та навчальна документація, праці вітчизняних та зарубіжних учених - дослідників творчості видатного педагога - зібрано в ході опрацювання фондів Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка, наукових бібліотек Харківського національного університету імені Г.С.Сковороди, Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Державного архіву Харківської області, Російської педагогічної наукової бібліотеки ім. К.Д.Ушинського.

Цінну джерельну базу становлять вітчизняні періодичні видання кінця ХІХ - початку ХХ століття, зокрема: “Журнал Министерства народного просвещения”, “Русская школа”, “Вестник воспитания” “Світло”, “Учитель”, “Учительское слово”, “Учительское дело”, “Педагогічний журнал” “Обновление школы”, “Вестник народного воспитания”, “Свободное воспитание”, “Русский начальный учитель” та деякі інші.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів полягає в тому, що вперше системно проаналізовано й узагальнено внесок К.Д.Ушинського у вивчення і розповсюдження зарубіжного педагогічного досвіду у вітчизняному шкільництві; виявлено передумови становлення порівняльно-педагогічних досліджень в історії вітчизняної педагогічної думки; визначено й схарактеризовано особливості порівняльно-педагогічних досліджень ученого відповідно до етапів його науково-педагогічної діяльності (перший етап (1846-1858 рр.) позначився формуванням компаративістської концепції К.Д.Ушинського, вивченням оригінальних педагогічних творів, філософських праць зарубіжних авторів, педагогічної преси для дослідження витоків, установленням причинно-наслідкових зв'язків та механізмів формування педагогічних явищ і фактів; другий етап (1859-1861 рр.) характеризувався популяризацією ученим творчих здобутків світової педагогіки на сторінках вітчизняних періодичних видань; упродовж третього етапу педагогічної творчості (1862-1867рр.) К.Д.Ушинським здійснювалася систематизація порівняльно-педагогічного досвіду в період його закордонних відряджень на підставі безпосереднього ознайомлення зі шкільною практикою країн Західної Європи, відбувалося антропологічне обґрунтування результатів власних педагогічних розвідок й узагальнень); узагальнено практику поширення компаративістських ідей К.Д.Ушинського (аналітичні огляди шкільництва й педагогічної теорії країн Європи та Азії; критичні бібліографічні огляди; порівняльний аналіз практичного досвіду виховання в інших країнах світу та в Україні; реферування педагогічних праць відомих західноєвропейських педагогів) на сторінках вітчизняної педагогічної преси та в діяльності його послідовників (С.Знаменського, Є.Лозинського, Н.Лубенець, О.Музиченка, С.Русової, Л.Синицького, Я.Чепіги та деяких інших); накреслено перспективи творчого використання ідей К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду в сучасних умовах та сформульовано прогностичні тенденції подальшого розвитку порівняльної педагогіки в Україні.

Подальшої наукової розробки зазнали питання узагальнення категоріального апарату та методів порівняльної педагогіки у спадщині К.Д.Ушинського (показано особливості використання вченим педагогічної ретроспекції, зіставної аналогії, аналітичних, статистичних, генетичного методів порівняльної педагогіки).

У науковий обіг уведено маловідомі та невідомі раніше архівні документи і рукописні матеріали, окремі факти і теоретичні положення, які дозволяють повніше розкрити внесок К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці здобувачем навчальної програми інтегрованого спецсемінару “Компаративістські узагальнення у спадщині К.Д.Ушинського” та змісту завдань для самостійної науково-дослідницької роботи студентів магістерських курсів, які було апробовано в навчальному процесі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №01-14/152 від 26.04.2007р.); Інституту післядипломної освіти при Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди (довідка №2557 від 14.02.2007р.).

Науково-історичні узагальнення, обґрунтовані в дисертації, доцільно використовувати у змісті курсів “Історія педагогіки”, “Загальна педагогіка”, “Порівняльна педагогіка”, “Основи наукових досліджень” у вищих навчальних закладах ІІI-IV рівнів акредитації, на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, методичних семінарах, в організації науково-дослідницької роботи студентів.

Достовірність та аргументованість наукових положень і висновків, сформульованих у результаті проведеного дослідження, забезпечується використанням комплексу методів, адекватних меті, об'єкту, предмету й завданням дослідження, аналітичним опрацюванням широкої джерельної бази і теоретико-методичним обґрунтуванням вихідних положень, позитивними наслідками впровадження результатів дисертації в практику.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки виконаної роботи доповідались на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (2003-2006 рр.); школи молодих учених (2005р.)

Матеріали дослідження обговорювались на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях, а саме: “Наука і освіта - 2005. Стратегічні напрями реформування системи освіти” (м. Дніпропетровськ; 2005р.), “Формування духовно-моральних цінностей та професійного становлення молоді в сучасних соціокультурних умовах” (м. Вінниця; 2005р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 публікаціях автора, з них - 7 одноосібних статей у провідних наукових фахових виданнях, 2 - тези виступів на конференціях. Обсяг авторського доробку становить 1,92 др.арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (238 найменувань), 3 додатків (21 сторінка), 2 таблиць. Загальний обсяг роботи становить 246 сторінок, з них основного тексту 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, джерела, методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, з'ясовано форми їх апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми” - проведено ретельний історіографічний аналіз праць учених для визначення основних напрямів досліджень різноаспектних питань творчо-педагогічної спадщини К.Д.Ушинського, зокрема з'ясовано, що головна увага вчених зосереджувалася на:

систематизації та повноті викладу оригінальних творів К.Д.Ушинського (О.Острогорський, В.Струминський, В.Чернишов);

педагогічній ретроспекції поглядів К.Д.Ушинського у творчості його послідовників - Х.Алчевської, В.Водовозова, О.Водовозової, К.Єльницького (І.Барсук, М.Гончаров, Д.Лордкіпанідзе, О.Романовський та ін.);

системоутворюючому узагальненні психолого-педагогічної спадщини педагога: обґрунтуванні ідеї народності; визначенні внеску ученого в розробку педагогіки як науки; науково-методичих узагальненнях питань дидактики (зокрема упровадження класно-урочної системи, предметного викладання тощо), напрямів виховання (трудового, духовно-морального, розумового, фізичного), конкретизації поглядів щодо здійснення педагогічної підготовки вчительства для народних шкіл (М.Гриценко, Є.Мединський, В.Струминський).

Установлено, що широке поле науково-практичної, літературно-публіцистичної діяльності К.Д.Ушинського - рецензування й літературні переклади педагогічних творів зарубіжних учених, підготовка й видання оригінальних статей порівняльного змісту, звіти про закордонні відрядження тощо - дозволило провідним ученим-компаративістам (Б.Вульфсон, З.Малькова, А.Сбруєва та ін.) вважати К.Д.Ушинського основоположником систематичних порівняльних педагогічних і методичних досліджень. Доведено, що К.Д.Ушинський належить до числа учених-педагогів, які стояли біля витоків порівняльної педагогіки як науки на вітчизняному ґрунті, оскільки він не лише першим здійснював ґрунтовні компаративістські дослідження, але вперше порушив і вирішив проблему запозичення зарубіжного педагогічного досвіду. Однак вивчення вітчизняних науково-педагогічних праць та дисертацій показало, що комплексного дослідження, яке б узагальнило й систематизувало внесок К.Д.Ушинського у вивчення зарубіжного педагогічного досвіду з точки зору його практичної цінності та доцільності використання окремих ідей і практичних наробок, у сучасних умовах не проводилось, що й зумовило цей науковий пошук.

У другому розділі - “Внесок К.Д.Ушинського у вивчення та використання зарубіжного педагогічного досвіду з метою вдосконалення вітчизняної педагогічної теорії” - визначено передумови становлення порівняльно-педагогічних досліджень в історії вітчизняної педагогічної думки, схарактеризовано особливості компаративістських узагальнень на різних етапах педагогічної діяльності К.Д.Ушинського.

У дослідженні доведено, що активізація громадсько-педагогічного руху, становлення українських університетів, розвиток професійних шкіл, поширення диференціації в освіті на початку ХІХ ст. створили передумови для розвитку вітчизняної компаративістики. Увесь навчальний процес перших українських університетів орієнтувався на теоретичне вивчення, практичне узагальнення та творче використання зарубіжного педагогічного досвіду. Зокрема це й чисельність професорів, викладачів-іноземців, можливість стажування викладачів та вдосконалення освіти кращих студентів за кордоном, широка перекладна і видавнича робота. Ініціаторами проведення порівняльних педагогічних досліджень, поширення зарубіжного педагогічного досвіду серед широких кіл громадськості (популяризація у шкільній практиці ланкастерської системи або методики взаємного навчання, ідей поєднання виробничої та сільськогосподарської праці з навчанням Й.Песталоцці та ін.) були Є.Гугель, П.Гур'єв В.Каразін, М.Орлов та ін.

У ході наукового пошуку встановлено, що започаткування у 30-ті рр. ХІХ ст. “Педагогічного журналу” та низки інших видань так само сприяло популяризації порівняльних педагогічних досліджень. Активна громадська позиція, педагогічний талант й оригінальні інтелектуальні здібності педагогів Є.Гугеля, П.Гур`єва та ін. створили основу для видання “Педагогічного журналу”, орієнтованого на формування педагогічної культури в широкого загалу читачів. Редактори журналу були переконані в тому, що вітчизняні педагоги мусять дослухатися до нововведень у галузі народної освіти країн Заходу і, запозичуючи передові ідеї, робити їх предметом широкої дискусії в національному культурно-освітньому середовищі. Таким чином, “Педагогічний журнал” можна вважати першим посередником між педагогічними ідеями Заходу та вітчизняною педагогічною громадою.

Аналітичне узагальнення матеріалів з теми дослідження свідчить про те, що пригнічення українського шкільництва з боку уряду Російської імперії, посилення громадських ініціатив, розвиток педагогічної науки в середині ХІХ ст. - усе це загострювало потребу критичного вивчення та творчого використання зарубіжного освітнього досвіду, педагогічних інновацій з урахуванням конкретно-історичних умов і специфіки розвитку національної системи освіти. Так, у літературних та науково-педагогічних працях М.Корфа, П.Куліша, С.Миропольського, М.Пирогова було зроблено спробу критичної характеристики освітніх систем країн Західної Європи, аналізу різних педагогічних теорій, заохочення широкого загалу педагогів до наукової дискусії.

У ході наукового аналізу встановлено, що вивчення зарубіжного педагогічного досвіду було постійним предметом наукових пошуків К.Д.Ушинського впродовж усієї його професійної та літературно-творчої діяльності. Разом з тим, проведене дослідження показало, що звернення педагога до зарубіжної проблематики на різних етапах діяльності переслідувало й різні, відносно самостійні, завдання. У результаті ретельного вивчення історико-педагогічних, архівних першоджерел, наукових узагальнень документалістів та літературознавців (О.Іванова, І.Коломійця, М.Ніжинського та ін.) визначено характерні особливості порівняльних досліджень К.Д.Ушинського на трьох етапах його професійної діяльності.

Доведено, що на першому етапі- 1846-1858 рр. - учений звертався переважно до зіставного аналізу та логіко-історичної характеристики педагогічних фактів з освітньої практики США, Німеччини, Франці, Англії. У перших статтях компаративного змісту К.Д.Ушинський застосовував методи аналітичної обробки статистичних даних, зіставної аналогії, оцінки узагальнень зарубіжних педагогів, реферування педагогічних праць зарубіжних учених, логіко-системного аналізу груп чинників, що впливають на формування особистості. Компаративістські дослідження К.Д.Ушинського на зазначеному етапі змістовно й методологічно передбачали обґрунтування педагогічних ідей: антропологічного підходу в педагогіці та народності виховання. Учений запропонував виклад порівняльних узагальнень у формі соціального фейлетону.

Як показав аналіз спадку К.Д.Ушинського, порівняльно-педагогічні дослідження в перший його період діяльності відрізнялися не тільки глибоким теоретико-філософським підходом, але й комплексністю, широтою педагогічної проблематики. Його наукові розвідки розкривали педагогічну проблематику на структурному, регіональному, генетичному рівнях. Питання педагогічної теорії ніколи не відокремлювалися ним від практики школи та її організаційно-методичних аспектів. Такий інтегративний підхід дозволяв К.Д.Ушинському давати об'єктивну оцінку досліджуваних педагогічних явищ.

Другий етап педагогічної діяльності К.Д.Ушинського - 1859-1861 рр. - позначився тим, що всі порівняльно-педагогічні дослідження спрямовувалися на вивчення та задоволення потреб вітчизняної освіти. Безпосереднє звернення до зарубіжної педагогічної теорії, досвіду було зумовлене не пізнавальними чи суто компаративістськими інтересами, а передусім необхідністю розв'язання конкретних завдань вітчизняної освітньої практики та потребою в розробці національних засад педагогіки як науки. Головним критерієм оцінки зарубіжного педагогічного досвіду вчений визначив соціальний.

Серед різних зарубіжних шкільних систем, до вивчення яких звертався К.Д.Ушинський, особливо прихильно він ставився до швейцарської та північноамериканської. Не ідеалізуючи досвід організації шкільництва у Швейцарії та Північній Америці, К.Д.Ушинський вважав, що саме там соціальні умови були найсприятливіші для розвитку освіти. Ці умови сприяли швидким темпам зростання мережі навчальних закладів, демократизації управління освітою, широкій участі громадськості в упровадженні передових педагогічних ідей у практику, створенню цілісної системи виховання тощо.

Третій етап - 1862-1871 рр. - обґрунтовується в дисертації як етап вивчення й аналізу К.Д.Ушинським практики зарубіжного шкільництва, висвітлення результатів аналітичних узагальнень у численних наукових публікаціях. У дисертації встановлено, що порівняльно-педагогічні узагальнення К.Д.Ушинського на цьому етапі спрямовувалися на наукове обґрунтування педагогічних спостережень реальної освітньої практики у школах Західної Європи, зіставлення зарубіжного досвіду в організації початкових шкіл, жіночих та педагогічних навчальних закладів з відповідним вітчизняним досвідом. У публікаціях “Педагогічні нотатки про Швейцарію”, “Педагогічна подорож по Швейцарії”, “Звіт про відрядження за кордон”, “Одна з темних сторін німецького виховання” педагог акцентував увагу на соціальній значущості педагогічних явищ. У вказаних працях вчений виклав змістовні рекомендації щодо порівняльного аналізу та методики критичної оцінки зарубіжних освітніх систем.

З метою повної характеристики педагогічних навчальних закладів Західної Європи К.Д.Ушинський передбачав вивчення питань щодо їх кількісних характеристик (число вчителів та учнів, кількість випускників щорічно), матеріального забезпечення і фінансування (утримання закладу, заробітна плата, забезпечення одягом, їжею тощо), ознайомлення з організаційною структурою навчальних закладів (управління, загальний устрій, тип закладу, умови прийому, наявність підготовчих курсів, умови випуску, підтримка випускників) та методичним спрямуванням в організації навчально-виховного процесу (загальний напрям закладу, предмети і програми викладання, практичні заняття семінаристів, проведення педагогічних конференцій, наявність педагогічних бібліотек, загальна виховна атмосфера закладу). Найбільшу увагу відомий педагог приділяв елементарній школі з огляду на її розповсюдженість на вітчизняному педагогічному ґрунті, детально проаналізував зміст навчання, методику викладання окремих предметів, стимули активізації навчальної праці, взаємини учителів та дітей. Педагог спрямовував власні компаративістські узагальнення на зміст, методи й прийоми викладання.

У дисертації наголошено на тому, що К.Д.Ушинський в результаті системного узагальнення практико-методичних розробок зарубіжних педагогів у книзі “Рідне слово” запропонував генетичний підхід до предметизації змісту навчального матеріалу (предметоутворюючим мав стати не абстрактний науковий предмет, а конкретний живий світ природи й історії). З огляду на це головне завдання педагога полягало у формуванні особистісного ставлення кожного з вихованців до історико-культурного спадку свого народу.

У дослідженні виявлено, що, спираючись на досвід формування змісту початкової школи у Швейцарії та Англії, К.Д.Ушинський з метою розвитку пізнавальної активності, розширення кругозору дитини і зміцнення її розумових сил включив до своїх підручників багато наукових творів енциклопедичного характеру: статті (ділові та науково-художні), оповідання, нариси, казки, невеличкі оповідання, написані яскраво, виразно, цікаво.

Проведене дослідження свідчить про те, що, враховуючи досвід провідних країн світу, К.Д.Ушинський у своїх підручниках широко використовував різні жанри і прийоми для популяризації наукових знань; іноді маленькі мініатюри, в яких містився цікавий пізнавальний матеріал, доповнював малюнками, прислів'ями, приказками, примовками, загадками, а також уривками з поетичних творів. Аналітичне опрацювання змісту “Рідного слова” переконливо доводить, що К.Д.Ушинський, формуючи підручник, спирався на досвід змістовного забезпечення початкової освіти у країнах Європи.

Отже, компаративістським роботам цього етапу властивий логіко-системний аналіз, комплексний підхід в оцінці зарубіжного педагогічного досвіду. К.Д.Ушинський конкретизував сутність компаративістського методу, в основі якого - індукція (за Ф.Беконом); за допомогою цього методу вчений розкрив своє бачення антропологічного підходу в педагогіці, показав шляхи розв'язання різних педагогічних проблем (визначення мети виховання, обґрунтування дидактичних принципів та ін.).

У третьому розділі - “Практика реалізації педагогічних ідей К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду” - узагальнено досвід реалізації компаративістських ідей К.Д.Ушинського у вітчизняній педагогічній пресі та працях його послідовників, накреслено перспективи педагогічної ретроспекції творчого здобутку педагога в сучасних умовах та виявлено прогностичні тенденції подальшого розвитку порівняльно-педагогічної науки в Україні.

Аналіз історико-педагогічної літератури, численних періодичних видань досліджуваного періоду переконливо доводить, що дописувачі журналів “Русской школы”, “Вестника воспитания” та деяких інших, вивчаючи зарубіжний педагогічний досвід, керувалися принципом, започаткованим К.Д.Ушинським, щодо критичного і творчого осмислення цього досвіду з позиції його педагогічної цінності та практичного значення для вітчизняної школи. Варто підкреслити, що це не просто відображення процесу розвитку ідей К.Д.Ушинського щодо характеру, змісту та способів порівняльно-педагогічних досліджень, а живий, самобутній процес народження й утвердження нових педагогічних ідей, концепцій, практичних узагальнень.

У ході ретельного аналізу публікацій указаних журналів було опрацьовано близько 150 статей вітчизняних та зарубіжних авторів, критико-бібліографічних оглядів, рецензій на педагогічні праці. На основі різниці за обсягом, формою, та ступенем узагальнення запропонованих матеріалів усі публікації можна розподілити на такі групи:

- повідомлення: невеликі за обсягом матеріали з розділів “Педагогічна хроніка” (“Русская школа”, “Вестник воспитания”, “Світло”, “Учитель”), “Малі реферати і повідомлення” (“Вестник воспитания”, “Учительское слово”, “Учительское дело”). У них подавалася інформація про нові факти і явища з практики діяльності зарубіжних шкіл;

- реферати: стислі виклади, рідко - з критичними зауваженнями, метою яких було ознайомлення широкого загалу читачів з працями зарубіжних педагогів, які не перекладалися на російську мову. Саме таким чином відбулося перше знайомство вітчизняних педагогів з роботами Л.Гурлітта, Г.Кершенштейнера, Е.Меймана, М.Монтессорі;

- статті описового характеру, котрі складали близько чверті всіх публікацій порівняльно-педагогічного змісту, виконували ознайомлювально-інформативну функцію, містили цінні статистичні відомості, аналіз діяльності традиційних та інноваційних шкіл країн Європи і США;

- статті аналітичного характеру, одна частина яких присвячувалась аналізу педагогічного досвіду конкретного вчителя чи школи, інша - критичному аналізу актуальної педагогічної проблеми за матеріалами зарубіжних видань;

- біографічні нариси (наприклад, публікація О.Нечаєва про Стенлі Холла, статті В.Чарнолуського про М.Монтессорі, нарис С.Левітіна про Р.Зейделя та ін.).

У ході написання статей автори так само, як К.Д.Ушинський, використовували оригінальну педагогічну літературу, матеріали зарубіжної педагогічної преси, результати досліджень зарубіжних авторів, власних педагогічних спостережень за діяльністю навчальних закладів та вражень про зустрічі з відомими західноєвропейськими педагогами.

Вивчення дописів учителів-практиків до педагогічних журналів “Русская школа”, “Учитель”, “Світло” дозволило з'ясувати, що серед публікацій компаративістського змісту особливою популярністю користувалися матеріали зарубіжних авторів: переклади статей, доповідей, лекції, перероблені відповідно до вимог вітчизняних видавництв.

Матеріали педагогічної преси другої половини ХІХ - початку ХХ ст. показали, що питання впливу зарубіжного педагогічного досвіду на народний характер вітчизняного шкільництва, які обґрунтовував К.Д.Ушинський, постійно перебували у колі наукових інтересів його послідовників. Так, аналізуючи досвід західноєвропейських педагогів, С.Знаменський, Є.Лозинський, Н.Лубенець, О.Музиченко, С.Русова, Л.Синицький, Я.Чепіга та ін. твердо одстоювали положення щодо необхідності критичного підходу до оцінки й використання зарубіжного педагогічного досвіду в умовах реалій народної школи.

У дисертації наголошено на тому, що, керуючись методологією й педагогічними поглядами К.Д.Ушинського, компаративістські узагальнення в публікаціях кінця ХІХ - початку ХХ ст. розкривали значущі й цікаві аспекти організації навчально-виховного процесу в школах (висвітлення нових напрямів у сучасній педагогічній теорії та практичного досвіду шкільництва зарубіжних країн, публікації оригінальних матеріалів зарубіжних авторів тощо). Доцільно звернути увагу на те, що, застосовуючи прийом К.Д.Ушинського, Є.Лозинський, А.Нечаєв, М.Румянцев, М.Штейнгауз та деякі інші вчені завдяки аналізу досвіду передових навчальних закладів і діяльності педагогів-новаторів Західної Європи та Північної Америки розробили низку пропозицій щодо реформування системи вітчизняного шкільництва. Даючи оцінку навчально-виховному процесу альтернативних шкіл, вітчизняні компаративісти-дослідники особливу увагу звертали на: принцип зв'язку навчання з життям та продуктивною працею; створення умов для формування цілісності особистості; оновлення змісту освіти (введення курсів природознавства, ручної праці, іноземних мов, естетичних дисциплін). Автори позитивно оцінювали методи і форми викладання окремих предметів, наводили приклади описів окремих уроків. До недоліків зарубіжного педагогічного досвіду вчені відносили: розрив шкільного та сімейного виховання; дороговизну освіти, школи закритого типу (особливо школи, в яких вчилися діти однієї статі).

Узагальнення практики поширення компаративістських ідей К.Д.Ушинського на сторінках вітчизняної педагогічної преси підтвердило, що пожвавлення інтересу до зарубіжного педагогічного досвіду в період становлення та практичного втілення ідеї національної школи в Україні у перші десятиліття ХХ ст. зумовлювалося демократичними тенденціями в розвитку педагогічної науки, розвитком реформаторської педагогіки в країнах Західної Європи та Північної Америки.

На прикладі проаналізованих статей у журналах “Русская школа”, “Вестник воспитания”, “Учитель”, “Світло” та деяких ін. показано, що серед прийомів, розроблених компаративістом К.Д. Ушинським в кінці ХІХ - на початку ХХ століття, застосовувалися: аналітичні огляди шкільництва й педагогічної теорії країн Європи та Азії, критичні бібліографічні огляди; порівняльний аналіз практичного досвіду виховання в інших країнах та Україні; реферування педагогічних праць відомих західноєвропейських педагогів (Л. Гурлітта, Г. Кершенштейнера, М. Монтессорі, Й. Песталоцці, Ф. Фребеля та ін.).

У дисертації узагальнено практику розповсюдження зарубіжного педагогічного досвіду послідовниками К.Д.Ушинського. Так, М.Пирогов, спираючись на практику діяльності 20 європейських університетів, подібно до порівняльно-зіставних досліджень К.Д.Ушинського визначив основні напрями розвитку, способи організації навчання та адміністративного керівництва університетами. Ґрунтовні узагальнення практики зарубіжного шкільництва відповідно до методології К.Д.Ушинського представлено і в роботах М.Корфа (аналітичне вивчення досвіду організації самоврядування в європейських школах), С.Миропольського (застосування генетичного методу та методу зіставної аналогії під час вивчення питань педагогічної антропології), В.Вальтера, М.Знаменського, В.Шихова та ін. (звіти про педагогічні подорожі за кордон, критичні огляди, публічні читання творів відомих європейських педагогів-реформаторів).

Установлено, що концептуальні засади та методика педагогічних порівнянь К.Д.Ушинського отримала подальший розвиток у працях С.Ананьїна, П.Блонського, Г.Ващенка, М.Демкова, Н.Лубенець, Л.Модзалевського, О. Музиченка, С.Русової та деяких інших дослідників. Так, до провідних ідей вітчизняних науковців належали: вивчення практики шкільництва в історико-культурній проекції; реферування та критичні огляди праць європейських педагогів; критичні висновки щодо спостережень за роботою навчальних закладів Бельгії, Німеччини, Франції, США; конструктивний виклад змістовного й методичного забезпечення освітнього процесу; зіставний логічний аналіз чинників розвитку нових педагогічних течій, об'єктивний опис фактологічного матеріалу; творче впровадження зарубіжного педагогічного досвіду в практику національної української школи.

У дослідженні з'ясовано, що наукового осмислення, подальшого поглибленого вивчення і творчого використання в сучасних умовах розвитку української держави потребують ідеї К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду, а саме: методологія та високий рівень систематизації фактичних матеріалів, отриманих у ході заочного чи безпосереднього педагогічного спостереження, вивчення первинної документації та оригінальних праць європейських та американських учених, обробка статистичних даних; підходи (антропологічний), методи (педагогічна ретроспекція, генетичний, зіставний аналіз), прийоми (аналітичні огляди шкільництва й педагогічної теорії країн Європи та Азії), критичні бібліографічні огляди (зіставний аналіз практики виховання в європейських країнах та Україні, реферування праць відомих західноєвропейських педагогів, переклади й анотування педагогічних праць представників реформаторської педагогіки) та напрями (загальнопедагогічні і науково-популярні) порівняльно-педагогічних досліджень

Систематизація внеску К.Д.Ушинського у вивчення та поширення зарубіжного педагогічного досвіду в національному контексті дозволила розробити програму інтегрованого спецсемінару “Компаративістські узагальнення у спадщині К.Д.Ушинського”, який значно збагачує та уточнює зміст порівняльної педагогіки, узагальнює й сприяє поглибленню знань студентів з інших педагогічних, загальнонаукових і спеціальних курсів. Орієнтування спецсемінару на самостійну дослідницьку роботу студентів забезпечить реалізацію основоположних засад особистісно-орієнтованої педагогіки, гуманізації професійної освіти. Комплексний підхід, творча педагогічна ретроспекція методів та прийомів компаративістських узагальнень К.Д.Ушинського та його послідовників забезпечить формування критичного мислення і педагогічного світогляду майбутніх учителів.

У дисертації науково обґрунтовано прогностичні тенденції педагогічного розвитку й удосконалення порівняльної педагогіки як науки та навчального предмета в Україні, а саме:

- розширення зв'язків порівняльної педагогіки з іншими антропологічними науками;

- удосконалення тематики порівняльно-педагогічних досліджень;

- уточнення наукового апарату з метою подальшого розвитку порівняльної педагогіки як самостійної галузі педагогічних знань, розробка провідних концепцій, правил, гіпотез, ідей, вивчення наукових фактів, визначення законів, осмислення нових моделей і технологій;

- удосконалення структури порівняльно-педагогічного знання. Структура порівняльної педагогіки в прогностичному варіанті має включати: історію порівняльної педагогіки, зарубіжну порівняльно-педагогічну науку, управління порівняльно-педагогічними дослідженнями та ін.;

- включення порівняльної педагогіки як обов'язкового предмета до змісту підготовки вчительських кадрів.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У дисертації відповідно до мети й завдань дослідження висвітлено зарубіжний педагогічний досвід у творчій спадщині К.Д.Ушинського і представлено його у вигляді ретроспективного цілісного аналізу порівняльно-педагогічної теорії та практики.

Установлено, що у вивченні творчо-педагогічної спадщини К.Д.Ушинського вченими головна увага зверталася на систематизацію та повноту викладу оригінальних творів педагога, педагогічну ретроспекцію поглядів К.Д.Ушинського у творчості його послідовників, обґрунтування ідеї народності, визначення внеску в розробку педагогіки як науки, науково-методичне узагальнення питань дидактики, виховання, організацію педагогічної підготовки вчителів для народних шкіл. У дослідженні доведено, що К.Д.Ушинський належить до числа учених-педагогів, які стояли біля витоків порівняльної педагогіки як науки на вітчизняному ґрунті, оскільки він першим здійснював ґрунтовні компаративістські дослідження, поставив і вирішив проблему запозичення зарубіжного педагогічного досвіду.

2. З'ясовано, що становлення порівняльних досліджень в історії вітчизняної педагогічної думки сягає часів Київської Русі. У “Києво-Печерському патерику”, “Ізборнику Святослава”, “Повчанні Володимира Мономаха дітям”, в діяльності перших учителів шкіл учіння книжного спостерігалося зближення українських та європейських традицій через запозичення методичних розробок грецьких, візантійських дидаскалів, творче використання досвіду організації польського та литовського шкільництва. Професори, викладачі Острозької, Києво-Могилянської академій, братських шкіл, перших українських університетів були прекрасними знавцями зарубіжного шкільництва та науки, своєю діяльністю розвивали європейські освітні традиції на українському національному культурному ґрунті. Збагаченню європейського просвітництва сприяли творчі наробки Є.Гугеля, П.Гур'єва, М.Ломоносова, М.Орлова, О.Паліцина, С.Полоцького, Ф.Прокоповича, О.Радіщева, Г.Сковороди та ін.

У дисертації доведено, що К.Д.Ушинський як основоположник системних порівняльно-педагогічних досліджень першим використав комплексно описові й аналітичні методи для критичного висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду; згідно з принципом народності показав способи раціонального використання цього досвіду в організації вітчизняного шкільництва.

3. У дослідженні встановлено, що на різних етапах педагогічної діяльності К.Д.Ушинського спостерігалися певні особливості компаративістських досліджень ученого. І етап - 1846-1858рр.- позначився зіставним аналізом та логіко-історичною характеристикою К.Д.Ушинським педагогічних фактів з освітньої практики США, Німеччини, Франції, Англії. Учений застосовував методи аналітичної обробки статистичних даних, зіставної аналогії, оцінки узагальнень зарубіжних педагогів, реферування педагогічних праць зарубіжних дослідників, логіко-системного аналізу груп чинників, що впливають на формування особистості. ІІ етап педагогічної діяльності К.Д.Ушинського - 1859-1861рр. -характеризувався прагненням вченого збагатити вітчизняну педагогіку творчими здобутками світової педагогічної думки засобами популяризації творів зарубіжних учених та критики досвіду шкільництва в країнах Західної Європи на сторінках “Журналу Міністерства народної освіти” з метою вироблення стратегії реформування національної освіти. ІІІ етапу - 1862-1871рр. - властиві логіко-системний аналіз, комплексний підхід в оцінці зарубіжного педагогічного досвіду, розкриття антропологічного підходу в педагогіці, показ шляхів розв'язання різних педагогічних проблем, висвітлення результатів аналітичних узагальнень у численних наукових публікаціях автора.

4. Узагальнення практики реалізації педагогічних ідей К.Д.Ушинського щодо вивчення зарубіжного педагогічного досвіду в освітній практиці показало, що в педагогічній пресі другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також у діяльності послідовників ученого подальшого розвитку набули підходи, методи та проблематика порівняльно-педагогічних досліджень. Так, у журналах “Русская школа”, “Вісник виховання”, “Учитель”, “Учительське слово”, “Світло” та ін. компаративістські узагальнення С.Знаменського, С.Левітіна, М.Румянцева ґрунтувалися на засадах народності виховання К.Д. Ушинського, що визначали міру доцільності запозичень зарубіжного педагогічного досвіду та використання цього досвіду з урахуванням антропологічного підходу і культурних реалій народного шкільництва.

Показано, що серед прийомів, розроблених компаративістом К.Д. Ушинським, його послідовники (М.Корф, П.Куліш, Н.Лубенець, Л.Модзалевський, М.Пирогов, С.Русова та ін.) використовували такі: аналітичні огляди шкільництва й педагогічної теорії країн Європи та Азії із застосуванням генетичного та методу педагогічної ретроспекції, критичні бібліографічні огляди, логіко-зіставний аналіз практичного досвіду виховання в європейських країнах та Україні, реферування педагогічних праць відомих західноєвропейських педагогів, біографічні нариси, переклади й анотування педагогічних праць представників реформаторської педагогіки. Питання реформування національної освіти, якісного оновлення методів навчання, викладання рідної та іноземних мов, змістовного й методичного забезпечення трудової школи у компаративістському аспекті із застосуванням методології компаративістських досліджень також широко представлено в публікаціях - С.Ананьїна, А.Готалова-Готліба, Г.Гринька, М.Даденкова, М.Демкова, Г.Жураківського, Я.Мамонтова, О.Музиченка, Я.Чепіги.

5. Заслуговують на вивчення та творче використання такі педагогічно цінні ідеї та наробки К.Д.Ушинського з питань вивчення зарубіжного педагогічного досвіду як обґрунтування методологічних засад, методів, прийомів та напрямів порівняльно-педагогічних досліджень.

З метою актуалізації компаративістських ідей К.Д.Ушинського в сучасних умовах розроблено програму інтегрованого спецсемінару “Компаративістські узагальнення у спадщині К.Д.Ушинського”, який змістовно включає аналітичні міркування й результати, отримані в ході проведеного дослідження, організаційно передбачає самостійну дослідницьку роботу студентів.

6. До прогностичних тенденцій подальшого розвитку та вдосконалення порівняльної педагогіки в Україні віднесено: розширення зв'язків порівняльної педагогіки, вдосконалення наукового апарату, структури та тематики порівняльно-педагогічних досліджень, включення порівняльної педагогіки як обов'язкового предмета до змісту підготовки вчителів.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів обраної науково-педагогічної проблеми. Подальшого обґрунтування потребують питання узагальнення досвіду соціально-просвітницької роботи товариств та об'єднань, що опікувалися плануванням й організацією закордонних педагогічних відряджень, досвід компаративістських розробок учених українських університетів, обґрунтування методів компаративістських досліджень послідовників К.Ушинського - Л.Модзалевського, С.Русової та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

І. Статті в наукових фахових виданнях:

Корнейко Ю.М. Порівняльний аналіз професійної підготовки вчителя в різних освітніх системах //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2001. - Вип.19. - Ч.2. - С.5-9

Корнейко Ю.М. Професійно-педагогічна підготовка студентів педагогічних вузів як одна з умов успішного удосконалення базової освіти //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2002. - Вип.9. - С.59-62

Корнейко Ю.М. Питання виховання і навчання дітей з фізичними вадами в країнах Західної Європи в епоху античності та Середньовіччя //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2004. - Вип.25. - С.200-204

Корнейко Ю.М. К.Д.Ушинський про підготовку народного вчителя //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2004. - Вип.13. - С.134-138

Корнейко Ю.М. К.Д.Ушинський про необхідність вивчення зарубіжного досвіду для розвитку народної освіти //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2005. - Вип.15. - С.68-71

Корнейко Ю.М. Антропологічний підхід у порівняльно-педагогічних дослідженнях К.Д.Ушинського //Гуманізація навчально-виховного процесу. Зб. наук. пр. - Слов'янськ: Слов'янський державний педагогічний університет, 2006 - С.72-75

Корнейко Ю.М. Вплив зарубіжного педагогічного досвіду на народний характер вітчизняного шкільництва (на прикладі літературно-публіцистичної діяльності К.Д.Ушинського) //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, 2005. - Вип.16. - С.63-68

ІІ. Матеріали конференцій:

Корнейко Ю.М. К.Д.Ушинський про народність в суспільному вихованні //Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005” - Том 37. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.46-47

Корнейко Ю.М. К.Д.Ушинський про роль самостійної роботи у системі підготовки учителів. //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Формування духовно-моральних цінностей та професійного становлення молоді в сучасних соціокультурних умовах” - Вінниця: Вінницький соціально-економічний інститут, 2005 - С.6

АНОТАЦІЯ

Корнейко Ю.М. Висвітлення зарубіжного педагогічного досвіду в творчій спадщині К.Д.Ушинського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка і історія педагогіки. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2007.

На підставі аналізу науково-педагогічної літератури, нормативних документів, узагальнення теоретичних праць уперше системно проаналізовано й узагальнено внесок К.Д.Ушинського у вивчення та розповсюдження зарубіжного педагогічного досвіду у вітчизняному шкільництві. Визначено й схарактеризовано особливості порівняльно-педагогічних досліджень ученого відповідно до етапів його науково-педагогічної діяльності (перший етап - 1846-1858 рр. - позначився вивченням оригінальних педагогічних творів, філософських праць зарубіжних авторів, педагогічної преси для дослідження витоків, установлення механізмів формування педагогічних явищ і фактів; другий етап - 1859-1861 рр. - характеризувався спрямуванням порівняльно-педагогічних досліджень на вивчення зарубіжного досвіду для розв'язання педагогічних проблем, пов'язаних з реформою вітчизняної освіти; упродовж третього етапу - 1862-1867рр. - К.Д.Ушинський на підставі ознайомлення з шкільною практикою країн Західної Європи здійснив антропологічне обґрунтування результатів власних педагогічних розвідок та узагальнень).

На основі результатів дослідження здобувачем розроблено навчальну програму інтегрованого спецсемінару “Компаративістські узагальнення у спадщині К.Д.Ушинського” та завдання для самостійної науково-дослідницької роботи студентів магістерських курсів.

До наукового обігу введено маловідомі історичні факти, системно-логічні узагальнення, пов'язані з досліджуваною проблемою.

...