Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Шумра Любов Луківна

УДК 378.013:5

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.07 - теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті мені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Швед Марія Степанівна, Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Жуковський Василь Миколайович, Національний університет "Острозька академія" Міністерства освіти і науки України, проректор

кандидат педагогічних наук, доцент Серебряк Володимир Васильович, Луганський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Захист відбудеться 21 червня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 19 травня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Нові соціально-політичні умови, що виникли в процесі формування демократичного суспільства, спричинили трансформування суспільної свідомості. Демократичні процеси створили відповідні можливості для національно-культурного відродження української нації, котре тісно пов'язане з її духовним оновленням. Поширеними стали терміни "духовне життя", "духовна культура", "духовні цінності". Однак національно-специфічне трактування духовності, тісно пов'язане з християнською мораллю, було зовсім вилучено із системи освіти радянських часів, що негативно позначилося на вихованні декількох поколінь українців.

З огляду стратегії розвитку сучасної освіти найближчих років у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") окреслено найважливіші принципи реформування всієї системи освіти, а саме: а) гуманізації освіти, призначення якої формувати в свідомості учнів цілісний науковий світ, розвивати їхню духовність і творче мислення; б) національної спрямованості освіти, її гармонійного поєднання з національною історією і народними традиціями; в) неподільності навчання і виховання, їхньої органічної єдності як одного з найважливіших важелів економічного і політичного розвитку суспільства¹¹ Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"). - К.: Райдуга, 1994. - С. 8-9..

Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає насамперед у необхідності формувати нові аксіологічні засади духовності в освіті (природничій зокрема), коли стара система цінностей значною мірою припинила своє функціонування. Активне звернення вітчизняної педагогічної науки до духовних цінностей як скарбниці духовної культури людства й оберегу національної самобутності українського народу, переосмислення в сучасних умовах вартостей і трансформації ієрархії цінностей, є логічним і закономірним явищем. Такий підхід сприятиме виробленню у молоді навичок здійснювати оцінювання духовних цінностей, формуватиме досвід духовно-оцінної діяльності.

Проблема духовних цінностей завжди була в центрі уваги провідних психологів і педагогів (М. Боришевський, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Ж. Юзвак, З. Карпенко, Є. Бондаревська, В. Василенко, О. Олексюк, П. Ігнатенко, Л. Ломако). На сучасному етапі розвитку педагогічної науки ґрунтовно досліджено особливості та закономірності процесу формування духовних цінностей (А. Ахматов, І. Бех, О. Вишневський, О. Сухомлинська, С. Стельмащук, В. Струманський, Г. Шевченко); світоглядні засади християнства (В. Петрушенко, М. Марчук, Л. Мазур,). Наукове обґрунтування релігії як чинника духовного оновлення сучасної освіти здійснено в роботах І. Андрухів, В. Варенко, Л. Геник, М. Євтуха, В. Жуковського, І. Климишина, В. Малахова, А. Погрібного, Г. Сагач, М. Швед, М. Чепіль. Аксіодуховні педагогічні ідеї активно обговорюються на сторінках освітянської преси.

Незважаючи на інтенсивне дослідження проблеми формування духовності особистості в освітній сфері, недостатню увагу приділено питанням визначення ролі, місця та механізмів формування духовних цінностей молоді засобами природничих дисциплін коледжу. Вирішення цієї проблеми дасть змогу визначити педагогічні умови формування духовних цінностей особистості й зорієнтувати природничу освіту коледжу на підвищення рівня сформованості духовних цінностей молоді як складової її духовного розвитку та самовдосконалення.

Враховуючи актуальність означеної проблеми, її недостатнє теоретичне опрацювання та практичне впровадження, темою дисертаційного дослідження було вибрано "Формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка за темою: "Філософсько-методологічні, організаційно-методичні та історико-педагогічні аспекти підготовки педагогічних кадрів в умовах класичного університету в Україні та за кордоном" (номер державної реєстрації 0103U 0059530).

Тему дисертації затверджено Вченою Радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол №14/5 від 29.05.02 р.) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №2 від 25.03.03 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін (на прикладі фізики та астрономії).

Об'єкт дослідження - теорія та практика формування духовних цінностей молоді у процесі навчання.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін.

В основу дослідження покладено гіпотезу: для того, щоб освітня діяльність (на прикладі вивчення природничих дисциплін коледжу) сприяла формуванню духовних цінностей студентів, необхідно дотримуватись таких педагогічних умов:

? організовувати навчально-виховну діяльність з урахуванням забезпечення засвоєння знань про теоретичні основи і конкретні способи дій у ході оцінювання духовних цінностей;

? забезпечувати психологічно-комфортну атмосферу, необхідну для створення у студентів вільної, позитивної емоційно-потребнісної сфери здійснення оцінної діяльності на раціональному та ірраціональному рівнях;

? реалізувати функції організатора навчально-пізнавальної діяльності для збагачення досвіду студентів під час практичного оволодіння вміннями оцінювати духовні цінності до рівня їхнього творчого застосування.

Відповідно до мети дослідження та сформульованої гіпотези були визначені такі основні завдання дисертаційного дослідження:

? з'ясувати сутність понять "духовність", "духовні цінності"; визначити структуру процесу формування духовних цінностей як складової аксіодуховного розвитку та самовдосконалення студентів;

? розробити та теоретично обґрунтувати модель формування духовних цінностей студентів коледжу в процесі вивчення природничих дисциплін;

? визначити критерії і показники рівнів сформованості духовних цінностей студентів;

? обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов, які забезпечують формування духовних цінностей студентів коледжу (на прикладі вивчення фізики та астрономії);

? розробити навчальні методичні рекомендації щодо формування духовних цінностей студентів коледжу в процесі вивчення природничих дисциплін.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять положення Законів України "Про освіту", Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), філософські ідеї зарубіжних і вітчизняних науковців щодо фундаментальних аспектів сутності та змісту понять духовності (М. Бердяєв, С. Франк, В. Несмєлов, В. Зеньковський, Г. Сковорода, Д. Чижевський, П. Юркевич, В. Антонович, О. Кульчицький); психолого-педагогічний аналіз природи цінностей (О. Сухомлинська, І. Бех, О. Вишневський); система наукових знань про виховні функції навчання (К. Ушинський, П. Юркевич, С. Миропольський, Г. Ващенко); філософські ідеї духовно-онтологічної єдності цінностей науки, мистецтва, релігії (В. Гейзенберг, Б. Рассел, Є. Косевич, Л. Мазур, В. Петрушенко); теоретичні основи щодо структури, функціонування й розвитку досвіду оцінної діяльності (Б. Бітінас, Л. Божович, Л. Виготський, А. Лазарук,); наукові висновки щодо формування духовних цінностей засобами природничої освіти (С. Гончаренко, І. Климишин, О. Огірко).

Для розв'язання поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використовувалися такі методи дослідження: теоретичні - вивчення, аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури та навчально-методичних джерел із проблеми дослідження, а також виявлення зв'язків між існуючими поняттями і фактами та їхня взаємозалежність для систематизації теоретичних матеріалів з обраної теми; прогностичні (експертне оцінювання, моделювання) - для розроблення формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти коледжу; емпіричні - діагностичні (анкетування, опитування, інтерв'ювання, бесіди), обсерваційні (пряме й непряме спостереження, самоспостереження, самооцінка); експериментальні (констатувальний і формувальний експерименти); статистичного оброблення результатів - для діагностування ефективності педагогічних умов, які забезпечують формування духовних цінностей студентів у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу. Методи графічного зображення, статистичні методи, якісні методи аналізу і синтезу застосовано для інтерпретації результатів експериментальної роботи.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.

Перший етап (2000-2001) - теоретичне осмислення проблеми дослідження, вивчення науково-методичної літератури, аналіз ефективності формування духовних цінностей молоді у процесі навчання. Визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет, мету, сформульовано робочу гіпотезу дослідження, конкретизовано його завдання, розроблено методику та проведено констатувальний експеримент.

Другий етап (2001-2005) - обґрунтування основних принципів та закономірностей формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти; розроблення методичних рекомендацій щодо експериментального впровадження аксіопедагогічної моделі (на прикладі вивчення фізики та астрономії у коледжі); перевірка ефективності педагогічних умов, які забезпечують аксіодуховне вдосконалення особистості, а також здійснено підготовку та проведення формувального експерименту.

Третій етап (2005-2006) - узагальнення проміжних та кінцевих результатів педагогічного експерименту, формулювання загальних положень і висновків, впровадження їх у практику, оформлення результатів дослідження.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась впродовж 2001-2006 рр. на базі педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка, Львівського державного техніко-економічного коледжу, Бродівського педагогічного коледжу, Івано-Франківського комерційного технікуму, Дрогобицького нафтового технікуму.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

? вперше визначено, теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено педагогічні умови ефективного формування духовних цінностей студентів коледжу засобами природничої освіти як цілісного утворення: духовні потенції особистості вихованця (інтелектуальні, етичні, естетичні, ціннісні) разом із усіма генокультурними передумовами; безпосереднє ціннісно-орієнтоване освітньо-виховне середовище; особистість педагога в контексті цього середовища як посередника;

? розроблено й апробовано модель формування духовних цінностей молоді у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу, що охоплює основні принципи, зміст, форми, методи і шляхи формування духовності;

? виокремлено й обґрунтовано критерії та рівні сформованості духовних цінностей молоді у сфері ціннісно-орієнтованої природничої освіти коледжу (високий, середній активний, середній пасивний, низький).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено методичні рекомендації, навчально-методичний посібник для викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації щодо формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін; розроблено навчальну програму факультативних занять природничо-світоглядного циклу та програму роботи з творчо обдарованими дітьми. Теоретичні й практичні результати експериментальної роботи можуть бути використані вчителями середніх загальноосвітніх шкіл у процесі викладання природничих дисциплін, викладачами ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації при підготовці студентів до майбутньої педагогічної діяльності, а також у процесі післядипломної освіти, при підготовці підручників, методичних посібників.

Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено у навчально-виховний процес Бродівського педагогічного коледжу (довідка №42 від 20.03.06 р.), Івано-Франківського комерційного технікуму (довідка №01-2/127 від 14.04.06 р.), педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка №2980-М від 07.07.06 р.), Дрогобицького нафтового технікуму (довідка №24/1 від 22.03.06 р.), Львівського державного техніко-економічного коледжу (довідка №58 від 02.03.06 р.).

Аргументованість здобутих результатів і висновків експериментальної роботи забезпечено використанням відповідного комплексу дослідницьких методів, обґрунтованими методологічними підходами до формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін, відповідністю наукового апарату предмета дослідження та впровадженням дослідницької методики, адекватної до поставлених завдань, експериментальних методів, збігом теоретичних положень з практичними ситуаціями та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження. Висновки дослідження одержано, перевірено й підтверджено в процесі проведеної роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалась під час обговорення теоретичних і практичних положень дослідження на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: "Виховання молоді на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України" (Острог, 2001); "Виховання молодого покоління на християнських моральних цінностях. Досвід і перспективи" (Острог, 2004); "Гуманізм. Людина. Спілкування" (Дрогобич, 2002, 2003); "Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства" (Львів, 2005); міжрегіональних: "Християнська етика - домінанта української освіти та виховання" (Київ, 2002); "Духовні засади українського виховання" (Львів, 2001); "Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ століття" (Чернівці, 2001); на звітних наукових конференціях кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка (2000-2005 рр.). Основні положення дослідження були обговорені на обласних методичних об'єднаннях викладачів фізики та астрономії ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (2001-2004 рр.); на засіданні обласного методичного об'єднання методистів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (2002 р.), а результати дослідження були представлені на нараді директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Західного регіону України (2002 р.).

За матеріалами дослідження опубліковано 13 робіт, з них 7 у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 312 найменувань, 50 додатків на 67 сторінках. Її повний обсяг 285 сторінок (190 сторінок - основна частина). У роботі є сім рисунків на п'яти сторінках і вісім таблиць на чотирьох сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну й практичну значущість, подано інформацію про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - "Загальнотеоретичні засади формування духовних цінностей" - здійснено огляд літератури з проблеми дослідження, проаналізовано поняття "духовність", з'ясовано суть "природи цінностей" як складової духовного розвитку студентів, обґрунтовано психолого-педагогічні аспекти ціннісного пізнання, зважаючи на духовно-онтологічну цілісність людини.

На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних досліджень поняття "духовність" охарактеризовано як: виявлення могутнього внутрішнього розуму людини; як якісний рівень проявів особистості, головними джерелами якого є мораль, мистецтво, наука, філософія, право, релігія; єдність цінностей Істини, Добра, Краси; віра в світлі ідеали. З огляду на національно-специфічне трактування духовність ототожнено з духовним удосконаленням, серце вважається природним ґрунтом духовного єства, нематеріальною субстанцією. Видатні українсько-освітні діячі надавали великого значення чуттєво-емоційній сфері не тільки в релігії та етиці, а й у пізнанні. У площині релігійно-філософського трактування в духовності вбачають три головні прояви: по-перше, уявлення про унікальність людини як носія розуму; по-друге, словом духовність висловлено невичерпність, багатство внутрішнього світу людської особи; по-третє, духовність означає ступінь перетворення людини Божою благодаттю.

Тому "духовність" окреслено як специфічно людську якість, яку характеризує усвідомлення єдності буття і зумовлює прагнення людини до абсолютного ідеалу Добра, Істини та Краси, гармонії внутрішнього та зовнішнього світу, спрямовує особистість до пізнання і самопізнання, творчості, самовдосконалення та гуманістичної поведінки.

Аналіз аксіопедагогічних досліджень засвідчив, що системоформуючим ядром виховання завжди були цінності, тобто певна ієрархічна система ідеалів, фундаментальних понять і цілей, якими живе суспільство і в здійсненні яких особистість вбачає сенс свого існування. Залежно від того, що стає об'єктом ціннісних вартостей людини (суспільства) - матеріальний світ, інша людина чи власне "Я" - цінності умовно поділяють на матеріальні, соціальні, духовні. Аналіз філософської та етнопсихологічної літератури дає підстави констатувати, що в українців, як і в інших народів Європи, категорія духовних цінностей тісно пов'язана із християнською культурою, християнською мораллю, які є характерною рисою українського менталітету (В. Антонович, К. Куліш, О. Кульчицький, Г. Сковорода, Є. Маланюк, Д. Чижевський, Г. Шпет, М. Шлемкевич, П. Юркевич).

У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") закладено новий зміст української освіти, метою якої є формування у дітей почуття патріотизму, громадянськості, державницької ідеології, гуманності, співчуття, розуміння, толерантності, совісті, честі, любові, дружби, що мають бути втіленими в життя, у норми поведінки. Однією із важливих тенденцій у сучасній аксіопедагогіці є трактування природи цінностей як єдності суб'єктивного й об'єктивного, де об'єктивне зумовлене іманентними властивостями її носія. Суб'єктивне визначає інтереси, потреби, мотиви, установки самого суб'єкта. Таким суб'єктивно-об'єктивним відношенням, у якому об'єкт має суб'єктивне значення для життєдіяльності індивіда, є ціннісне відношення, оцінна діяльність індивіда. Цінність виконує функцію критерію в оцінному ставленні до світу (А. Лазарук, С. Кострюков, І. Бех, Г. Майборода, О. Кретова). Цінність дає змогу особистості самовдосконалюватись, розширювати власні можливості (Н. Асташева, В. Іздебська, В. Романець, Е. Помиткін, Б. Бітінас). Звернено увагу на систему духовних цінностей, в основі яких лежить певна національна ідея й водночас загальнолюдські ідеали і цінності, що ввесь час перебувають у русі і розвитку та відображають єдність і багатоманітність світового культурно-історичного процесу (Т. Бутківська, О. Вишневський, П. Ігнатенко, О. Кобрій, М. Чепіль).

На основі проведеного аналізу педагогічних підходів до природи цінностей нами виокремлено три основні системи цінностей: абсолютні (віра, надія, любов, сумління, доброта, чесність, милосердя, краса тощо); соціоекологічні (прагнення до соціальної гармонії, культура соціальних і політичних стосунків, свобода слова, гармонія стосунків поколінь у сім'ї і т.д.); антропологічні (внутрішня свобода, самоповага, воля, оптимізм, почуття гумору, працьовитість та ін.). За такою класифікацією з'являються підстави конкретизувати зміст ціннісно-орієнтованої природничої освіти, а також створити умови для обґрунтування його напрямків.

Процес формування особистісної системи цінностей відбувається саме в юнацькому віці, що нерозривно пов'язано з вибором життєвої позиції, формуванням власної ідентичності, оскільки основне новоутворення періоду становлення - це відкриття внутрішнього світу й зумовлена з цим потреба самовизначення у культуротворчому житті. Аналіз якісних характеристик життєвої стратегії молодої людини, психологічних особливостей структурно-функціональних змін у мислиннєвій та емоційно-вольовій сфері студентів І-ІІ курсів коледжу дав можливість розробити системне бачення процесу формування духовних цінностей молоді у процесі вивчення природничих дисциплін.

Формування духовних цінностей молоді у процесі навчання більшість науковців розглядає крізь призму цілісності. Основою цілісного підходу є сучасна світоглядна парадигма, а саме:

а) сприйняття світу як складного утворення (єдність предметного (матеріального), раціонального (понятійного) і трансцендентного (надчуттєвого, надраціонального);

б) пізнання суб'єктності і суб'єктивності в людині, її внутрішнього духовного світу;

в) пізнання людиною самої себе і ролі самосвідомості в цьому процесі.

На основі проведеного аналізу з'ясовано зміст поняття "цілісного ціннісного пізнання", що несе в собі гносеологічне, етичне, естетичне, онтологічно-екзистенційне навантаження. Відповідно до цього конкретизовано поняття: "живе знання", "віра-довіра", "інтуїція-згода", "судження почуттів".

Підсумовуючи сказане, можемо зробити висновок: основою конструктивного підходу до процесу формування духовних цінностей має стати внутрішня мотивація оцінної діяльності (з урахуванням сензитивності віку), цілісне ціннісне пізнання (єдність раціонального та ірраціонального), освітня творчість, спрямована на розумове, емоційне, моральне, діяльнісно-вольове, естетичне, духовно-оцінне вдосконалення. Змістове наповнення педагогічної діяльності у коледжі (на прикладі вивчення природничих дисциплін) має бути відзначене органічним поєднанням навчальної інформації, оцінним відношенням та діями з реалізації ціннісного вибору, спрямованого на виховання та самовиховання.

У другому розділі "Педагогічні умови формування духовних цінностей студентів коледжу засобами природничої освіти" на основі аналізу науково-методичної літератури уточнено психолого-педагогічні аспекти формування духовних цінностей студентів у процесі навчання, виокремлені його структурні складові; обґрунтовано педагогічні умови формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти; розроблено модель організації навчально-пізнавальної діяльності студентів (в урочний та позаурочний час), що забезпечує можливості формування їхньої особистісної ціннісної позиції.

Процес формування духовних цінностей молоді розглянуто як єдність процесів інтеріоризації зовнішніх структур змісту навчально-пізнавальної діяльності та міжособистісного спілкування у внутрішні надбання (особистісні інтереси, потреби, прагнення), а також екстеріоризації самостійно сформованих поглядів, оцінок, прийнятих рішень у зовнішній поведінці, діяльності. Вважаємо, що формування духовних цінностей у процесі навчання накладає відбиток на формування широких пізнавально-оцінних операційних структур особистості, становлення пріоритетів духовних цінностей. "Ціннісні ставлення" визначено як найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, що закріплюються життєвим досвідом духовно-оцінної діяльності та відмежовують важливе, суттєве для кожної окремої особи від несуттєвого. Виокремлено компоненти такого процесу: когнітивний (розуміння духовних цінностей; визначення їхньої ієрархії); мотиваційний (причинна зумовленість особистісних очікувань, завдань у процесі оцінювання); діяльнісний (порівняння, узагальнення, прийняття рішень; виховання та самовиховання крізь ціннісний еталон).

Психолого-педагогічні дослідження процесу оволодіння особистістю соціально-адекватним взірцем духовної цінності, сензитивність юнацького віку, методологічні положення про взаємодію зовнішніх впливів та внутрішніх умов сприйняття цінностей дали можливість визначити основні складові процесу формування духовних цінностей молоді засобами природничої освіти. По-перше, це - духовні потенції особистості вихованця (інтелектуальні, етичні, естетичні, ціннісні) разом із усіма генокультурними передумовами (наука, мистецтво, релігія); по-друге, - безпосереднє середовище духовно-ціннісного становлення та розвитку (навчально-виховний процес), по-третє, - особистість педагога в контексті цього середовища як посередника. Відповідно цих визначень окреслено основні напрями організації ціннісно-орієнтованого навчально-виховного процесу природничих дисциплін коледжу:

а) використання сучасних положень з методології наукового пізнання (єдність раціонального та ірраціонального);

б) погодженість цінностей науки, мистецтва, релігії;

в) використання можливостей усіх навчальних предметів для забезпечення пробудження, становлення і розвитку вищих духовних почуттів і потреб студентів;

г) емоційність цілісного освітнього процесу;

ґ) гуманістична спрямованість, орієнтація на ціннісні відносини, подолання авторитарних проявів, особистісний орієнтир, урахування взаємозв'язку і взаємопереходу об'єктивних і суб'єктивних факторів у педагогічному процесі;

д) включення до навчальних програм природничих дисциплін нових концепцій з тих чи інших пізнавальних і аксіодуховних проблем;

е) організація та проведення ціннісно-орієнтованої творчо-пошукової, дослідницько-експериментальної роботи студентів з використанням комунікаційно-інформаційних технологій;

є) вдосконалення професійної позиції викладача з урахуванням аксіодуховних орієнтирів природничої освіти коледжу.

Відповідно до цих положень було розроблено аксіопедагогічну модель формування духовності (рис. 1). Реалізували модель практично за допомогою:

а) повноти паритетної освітньо-виховної співдіяльності викладача і вихованця за допомогою триканального впливу (когнітивний, чуттєво-емоційний, поведінково-вольовий);

б) різних форм організації оцінної діяльності (класно-урочна та позаурочна), соціальної та професійної позиції педагога;

в) комплексу інноваційних програмно-методичних технологій (слово викладача; засоби мистецтва: музика, поезія, живопис); природи; національної міфології; релігійно-виховних традицій; національних пріоритетів у вихованні; використання навчально-методичного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій, що змістовно-динамічно реалізують конкретну систему чітко структурованих і національно зорієнтованих духовних цінностей.

Паритетна навчально-виховна співдіяльність викладача та студента (у сфері ціннісно-орієнтованої природничої освіти коледжу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель формування духовних цінностей особистості у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу

Отже, процес формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін значною мірою було зумовлене інтегрованим підходом до цього процесу. Акцентували увагу на інтегрованості як провідній формі залучення студентів до духовних цінностей, завдяки поліфонічності і багатоаспектності предмета, проблемне поле якого (духовні цінності)перебуває у різних галузях культури, у дисциплінах, що викладаються у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, а також окреслено віковими особливостями молоді, котра навчається на першому та другому курсі коледжу.

У третьому розділі "Дослідно-експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування духовних цінностей молоді (на прикладі вивчення фізики та астрономії в коледжі)" - розкрито мету, завдання, зміст, методи констатувального й формувального експериментів, спрямованих на визначення рівнів сформованості духовних цінностей студентів коледжу і перевірку ефективності теоретично обґрунтованих педагогічних умов й розробленої моделі формування духовних цінностей студентів.

Дослідження формування духовних цінностей під час констатувального експерименту виконували за окремими його складовими. Для визначення рейтингу духовних цінностей використано методику "Цінності притаманні особистості", розроблену на основі методики Е. Помиткіна. Для виявлення мотиваційно-потребового рівня скористалися методикою "Ціннісні орієнтації" М. Рокича у модифікації О. Фанталової. Визначення рівнів суб'єктивного контролю поведінки крізь ціннісний еталон (обрахунок індексу розбіжності (R) "Цінність-здійсненність" за методикою Е. Помиткіна, анкетне опитування) дали змогу виявити готовність студентів до самоорганізації, самореалізації в різних видах діяльності й ситуаціях. Щоб визначити рівні сформованості духовних цінностей, провели експертне опитування використавши шкалу інтервалів (у%), також враховували творчі роботи студентів. Відповідно до розроблених рівнів сформованості духовних цінностей визначали результати дослідження їх складових (табл. 1.).

Таблиця 1. Сформованість духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін

Курси	Рівні сформованості духовних цінностей студентів
	низький	середній пасивний	середній активний	високий
	К	%	К	%	К	%	К	%
І-й курс	33	14,0	126	53,6	67	28,5	9	3,8
ІІ-й курс	34	14,3	118	49,6	71	29,8	15	6,3
Разом	67	14,2	244	51,6	138	29,1	24	5,1

Дослідженням було охоплено 473 студенти. Так виявлено, що значна частина студентів має нестійку ціннісну позицію, відчуває труднощі у визначенні духовних цінностей, несхильна до системного контролю за власною поведінкою (низький рівень - відсутність власної думки, позиції, несформованість особистісної системи духовних цінностей, слабкі моральні принципи, розмитість життєвих планів, майбутніх перспектив; середній пасивний, рівень - труднощі в самоствердженні, самостановленні, самореалізації; слабкість у вираженні особистісної ціннісної позиції, потреба у допомозі).

Експериментальну навчально-виховну діяльність проводили в урочні та позаурочні години (у процесі вивчення природничих дисциплін) на І-ІІ курсах коледжу. Зміст, методи, форми навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі оволодіння інформацією стимулювали їх до вироблення особистісної духовно-ціннісної позиції. Організація духовно-оцінної діяльності (оцінне осмислення, судження, аналіз) у процесі вивчення природничих дисциплін давали змогу студентам узагальнити отриману інформацію, інтерпретувати її зміст з точки зору соціально значущих цінностей, усвідомити своє "Я", мотиви поведінки, визначити конкретні напрями, способи організації своєї життєдіяльності. Для вироблення студентами особистісних думок, ціннісних суджень, уміння вибирати рішення було запропоновано проблемні завдання, у ході розв'язання яких студенти вчилися приймати рішення, керуючись ціннісними еталонами, прогнозувати відповідальність за обрані дії, визначатися у моральному ставленні до них. Для формування умінь духовно-оцінної діяльності, навичок відстоювання власних ціннісних суджень, поглядів, переконань створювали проблемні ситуації, в яких була надана можливість аналізувати й порівнювати різні думки, формувати уміння вести полеміку, проявляти вольові зусилля в ім'я ідеалів, наполегливість у досягненні мети, відстоювати власну ціннісну позицію.

У позаурочний час проводили ціннісно-орієнтовані тижні природничо-математичних дисциплін, організовували творчо-пошукову, дослідницько-експериментальну роботу студентів, психолого-педагогічне консультування, бесіди, спрямовані на обмін ціннісними уявленнями, досвідом поведінки, що сприяло створенню комфортного середовища, в якому панують суб'єкт-суб'єктні взаємини, атмосфера довіри й поваги. Міжособистісна взаємодія проходила поетапно: проведення консультацій, семінарів, навчальних проектів для обміну думками, колективного обговорення духовно-оцінних проблем, моральних дилем, актуальних для життєдіяльності, організація різних форм дослідницько-експериментальної роботи для набуття умінь і навичок духовно-оцінної діяльності.

Результати формувального експерименту аналізували за методикою, використаною у констатувальному експерименті. Кількісні зміни фіксували відповідно до положень виокремлених нами методик дослідження сформованості духовних цінностей, а також розроблених критеріїв і рівнів. На основі результатів проведеного дослідження були сформульовані основні методичні рекомендації з впровадження аксіопедагогічної моделі.

Кількісний та якісний аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що відбулися позитивні зрушення у визначенні й ранжуванні значущих для студентів духовних цінностей, логічному, обдуманому групуванню їх у систему. Дані гістограми (рис. 2) свідчать, що на завершальному етапі дослідження зросла кількість студентів експериментальних груп з високим (на 6,9%) і середнім активним (на 24,7%), рівнями сформованості духовних цінностей і знизилась кількість студентів з середнім пасивним (на 15,9%), й низьким рівнями (до 0%). У контрольних групах відповідно зріс середній активний рівень (на 4,2%); знизились - високий (на 0,5%), середній пасивний (на 2,6%), низький (на 1,1%) рівні.

Порівняно з констатувальним експериментом, вагомішими для студентів виявилися абсолютні цінності (милосердя, сумління, чесність). Зросла кількість студентів зі сформованою потребою в духовно-оцінній діяльності та мотивація досягнення поставлених цілей. Збільшилася кількість студентів, здатних до самооцінення, самостійного контролю й самоорганізації власної поведінки в різних навчально-виховних ситуаціях. Вони стали виявляти (як в урочній, так і в позаурочній діяльності) більшу самостійність у визначенні суб'єктивного сенсу отриманих духовно-оцінних знань, формулюванні ціннісних суджень, відстоюванні власної думки, ціннісної позиції.

Рис. 2. Гістограма рівнів сформованості духовних цінностей студентів експериментальних й контрольних груп до й після проведення формувального експерименту (у відсотках)

Студенти стали усвідомлювати роль, мету й завдання своєї життєдіяльності, виявляти готовність до виконання життєвих задумів, відчувати відповідальність за власну поведінку, вчинки. Значно зменшилася кількість студентів невизначених й невпевнених в своїх ціннісних судженнях, не усвідомлюючих сенс особистісного вдосконалення й участі у культуротворчій діяльності, інертних й пасивних щодо її організації.

Проведена перевірка статистичної значущості дослідження, його достовірності шляхом обрахування "критерію лямбда" й величини (?) підтверджує вірогідність отриманих результатів. На цій підставі можна вважати, що теоретично обґрунтовані педагогічні умови й розроблена модель є ефективними для формування духовних цінностей молоді у процесі вивчення природничих дисциплін коледжу.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження сформульовано такі висновки:

Соціально-політичні зміни в Україні, спрямованість освіти на відтворення і нарощування інтелектуального і духовного потенціалу народу, виховання людини демократичного світогляду і культури зумовлюють необхідність переходу від традиційного навчально-виховного процесу як засвоєння і відтворення готових знань, до процесу набуття студентами досвіду духовно-оцінної діяльності, розвитку творчого мислення, формування цілісного світогляду й організації власної поведінки. З огляду на це формування духовних цінностей молоді у процесі навчання є одним із вагомих завдань природничої освіти коледжу.

1. Наукові дослідження засвідчують, що генезис, становлення і розвиток ідеї формування духовних цінностей молоді у процесі навчання мають певну соціально-історичну, загальнокультурну, педагогічну традицію й еволюцію. У методологічних підходах переважної більшості вітчизняних та зарубіжних науковців до розуміння змісту формування духовних цінностей молоді відчутні дві основні тенденції. Перша спрямована на відродження християнських моральних цінностей, зорієнтована на чуттєво-емоційне сприйняття та переживання дійсності; друга спрямована на плекання в людині "самості", на розвиток потреби здійснити свою унікальність. Ми ж намагалися з'ясувати основні методологічні принципи процесу формування духовних цінностей молоді, що їх розглядали вчені у двох основних контекстах: загальної дидактики і теорії виховання.

Досліджуючи доробки інших науковців, переконалися що кінцеві та проміжні цілі виховуючого навчання природничих дисциплін повинні забезпечувати внутрішню мотивацію суб'єктів учіння, вбудованість навчально-виховного процесу в реальний життєвий простір. Метою такого навчання є формування духовно багатої особистості з високими інтелектуально-моральними інтересами і запитами; ціннісними поглядами, орієнтаціями та переконаннями; створення таких умов, які сприяли б формуванню духовно-оцінних знань, умінь і навичок особистості; формування моральної спрямованості її психічної діяльності, моральності потягів, інтересів, поглядів, думок та переконань.

2. Процес формування духовних цінностей молоді у сучасній природничій освіті коледжу практично був здійснений за допомогою впровадження аксіопедагогічної моделі. А саме за рахунок:

а) повноти паритетної освітньо-виховної співдіяльності викладача і вихованця через триканальний вплив;

б) різних форм організації духовно-оцінної діяльності;

в) комплексу інноваційних програмово-методичних засобів; природи; національної міфології; релігійно-виховних традицій; національних пріоритетів у вихованні; використання навчально-методичного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій, що змістовно-динамічно формують конкретну систему чітко структурованих і національно зорієнтованих духовних цінностей.

Підвищенню результативності формування духовних цінностей студентів сприяло: впровадження у навчально-виховний процес нових світоглядних концепцій, історичного матеріалу, художніх творів; використання сучасної методології наукового пізнання; міжпредметних зв'язків на основі духовно-онтологічної єдності цінностей науки, мистецтва, релігії; емоційність, гуманістична спрямованість природничої освіти. Для підвищення ефективності роботи з суперечливими ціннісними орієнтаціями студентів, за відсутності стійкої та правильної мотивації їхніх ціннісних виборів використовувались методи проектування духовно-оцінних ситуацій, пояснення цінностей, трансформування ціннісних уявлень тощо.

3. На основі проведеного дослідження визначено критерії оцінення та рівні сформованості духовних цінностей студентів коледжу, що включали їхню здатність до самовизначення, самоствердження й самореалізації в процесі духовно-оцінної діяльності, відкритість, самостійність цінніснісних суджень, автономність у вирішенні духовно-оцінних проблем й відстоюванні власних поглядів, переконань, а також здатність реалізувати себе, свої можливості в науково-творчій діяльності та поведінці.

Оцінювали ефективність педагогічних умов, які забезпечують формування духовних цінностей студентів (на прикладі вивчення фізики та астрономії у коледжі), використовуючи методи зіставлення і порівняння:

1) рейтинг абсолютних цінностей, який визначає сформованість ціннісно-смислової сфери студентів;

2) показники індексу розбіжності R "цінність - здійсненність", що засвідчують відповідну гармонію внутрішнього духовного світу студентів із світом зовнішнім;

3) самооцінення мотивації, творчий розвиток духовно-оцінної діяльності, що впливає на духовне самовдосконалення студентів та визначає їхню поведінку.

4. Результати досліджень засвідчили, що відбулися позитивні зрушення в експериментальних групах на низькому, середньо-пасивному рівнях й значно зріс середньо-активний рівень сформованості духовних цінностей студентів. Застосування розробленої методики виявилось ефективнішим для студентів, котрі відзначаються пасивністю й невизначеністю у своїй духовно-оцінній діяльності, що позначилося на їхній здатності до вибору, осмисленні суспільно-значущих цінностей, усвідомленні власних потреб крізь ціннісний еталон і, як наслідок, - виокремленні головної мети як життєвої перспективи й реалізації її у творчій діяльності і спілкуванні.

Результати дослідження можуть бути використані в організації навчально-виховного процесу ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, вчителями середніх загальноосвітніх шкіл, викладачами ВНЗ при підготовці студентів для майбутньої педагогічної діяльності, а також у процесі післядипломної освіти. Наше дослідження не вичерпує всіх проблем, пов'язаних з формуванням духовних цінностей молоді в навчально-виховному процесі. У зв'язку з організацією три-семестрового навчання фізики та астрономії у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації у майбутньому є перспективним дослідження формування духовності студентів у навчально-виховному процесі.

духовний цінність фізика астрономія

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шумра Л. Л. Уроки фізики крізь призму української виховної традиції // Науковий світ. - 2000. - №8. - С. 16.

2. Шумра Л. Л. Гармонійне поєднання християнського та національного виховання при викладанні фізики в коледжі // Духовні засади українського виховання: Зб. наук. пр. / Упоряд. І. В. Барановський. - Львів: Львівська академія друкарства, 2001. - С. 80-81.

3. Шумра Л. Л. Формування цілісної картини світу, духовності, культури особистості студента при викладанні фізики в коледжі // Моральне виховання на християнських цінностях. Наукові записки. Сер. Психологія і педагогіка. - Вип. 2 (2). - Острог: Острозька Академія. - 2001. - С. 134-145.

4. Шумра Л. Л. Проблема взаємозумовленості цінностей наукового та релігійного світобачення // Тези доп. звітної наук. конф. каф. педагогіки (м. Львів, 19 лютого 2002 р.). - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка. - 2002. - - С. 56-58.

5. Шумра Л. Л. Християнське світобачення на уроках фізики: Навч.-метод. посібник. - Львів: Камула, 2003. - 72 с.

6. Шумра Л. Л. Формування особистісного ставлення студентів коледжу до християнських цінностей на уроках фізики // Тези доп. звітної наук. конф. каф. педагогіки (м. Львів, 18 лютого 2003 р.). - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Іана Франка, 2003. - С. 50-53.

7. Шумра Л. Л. Формування особистісного ставлення студентів коледжу Львівського техніко-економічного коледжу до християнських цінностей на уроках фізики // Рідна школа. - 2004. - №1 (888). - С. 38-40.

8. Шумра Л. Л. Християнські духовні цінності як головний чинник людинотворення // Матеріали звітної наук. конф. каф. педагогіки (м. Львів, 17-18 лютого 2004 р.). - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2004. - С. 40-43.

9. Шумра Л. Л. Духовні цінності природничої освіти // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Педагогіка. - 2004. - Вип.18. - С. 178-184.

10. Шумра Л. Л. Духовно-світоглядний потенціал курсу фізики // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. ДПУ. - Дрогобич: Вимір. - 2004. - С. 114-123.

11. Шумра Л. Л. Загальнолюдські моральні цінності як основа духовного виховання // Рідна школа. - 2004. - №6 (893). - С. 28-30.

12. Шумра Л. Л. Виховання духовності особистості учня в контексті сучасної природничо-наукової освіти// Наукові записки. Сер. Психологія та педагогіка. - Вип. 5. - Острог: Острозька Академія. - 2004. - С. 380-388.

13. Шумра Л. Л. Християнська етика на уроках фізики і астрономії // 10 років школи громадянства: Зб. матеріалів до 10-ліття Пед. тов-ва. ім. Г. Ващенка. - Львів: Обл. орг-ція Всеукр. пед. тов-ва. ім. Г. Ващенка, 2005. - С. 114-116.

АНОТАЦІЯ

Шумра Л. Л. Формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2007.

У дисертації досліджено особливості, педагогічні умови формування духовних цінностей студентів коледжу в контексті нової педагогічної парадигми ціннісно-орієнтованої природничої освіти коледжу згідно з якою студент у суб'єктній позиції набуває досвіду духовно-оцінної діяльності у цьому процесі.

На основі аналізу духовно-оцінної діяльності особистості, автором обґрунтовано суть, структуру, розроблено модель формування духовних цінностей молоді (на прикладі вивчення природничих дисциплін коледжу) у єдності інформаційно-нормативного, мотиваційно-потребового, діяльнісно-поведінкового компонентів із урахуванням психологічних новоутворень, потреб розвитку студентів І-ІІ курсів коледжу.

Визначено теоретично-методичні засади, обґрунтовано психологічні аспекти організації навчально-виховного процесу як набуття студентами досвіду духовно-оцінної діяльності, що забезпечують суб'єктну активність та єдність зовнішньої, практичної, й внутрішньої, психологічної, сторін їхньої діяльності.

Розглянуто головні фактори формування духовних цінностей студентів коледжу - навчально-пізнавальна діяльність, міжособистісне спілкування з студентами, викладачами; висвітлено особливості, принципи організації у єдності з їхніми сутнісними й динамічними характеристиками для досягнення ефективного педагогічного впливу у справі формування духовних цінностей.

У роботі теоретично обґрунтовано та експериментально доведено ефективність педагогічних умов, які забезпечують формування духовних цінностей студентів коледжу (на прикладі вивчення фізики та астрономії).

Ключові слова: духовність, духовні цінності, духовно-оцінна діяльність, ціннісно-орієнтована природнича освіта, аксіопедагогічна модель.

АННОТАЦИЯ

Шумра Л. Л. Формирование духовных ценностей студентов колледжа в процессе изучения природоведческих дисциплин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания, Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2007.

Диссертация посвящена актуальной проблеме теории и методики воспитания - формированию духовных ценностей студентов колледжа в процессе изучения природоведческих дисциплин. В диссертации раскрываются особенности, педагогические условия формирования духовных ценностей студентов в контексте новой аксиопедагогической парадигмы, в соответствии с которой студент в субъектной позиции приобретает опыт формирования ценностных отношений к духовным ценностям в этом процессе, анализируется состояние в высшем образовании (І-ІІ уровней аккредитации).

В работе исследован генезис формирования духовных ценностей молодежи как социального базиса общества. На основании философской, этнопедагогической литературы духовные ценности определены как базис формирования внутренне-духовной структуры личности. Речь идет о духовных ценностях, в основании которых лежит национальная идея и, одновременно, общечеловеческие идеалы и ценности, которые перебывают в движении и развитии и отображают единство и многообразие мирового культурно-исторического процесса.

Прослежены тенденции развития современных исследований методологии ценностного познания. Отмечено, что в современной науке утверждается целостный подход к психическим и мыслительным структурам личности. Познание несет в себе гносеологическую, этическую, онтологически-экзистенциональную нагрузку. Соответственно процесс формирования духовных ценностей следует рассматривать как формирование целостных (рациональных, иррациональных) ценностных отношений молодежи к духовным приобретениям. "Ценностные отношения" следует понимать как важнейшие элементы внутренней структуры личности, которые закреплены жизненным опытом и отделяют существенное для данной личности от несущественного.

Определены компоненты такого процесса (познавательный, мотивационный, деятельностный), которые формируются и развиваются под влиянием совокупности содержания и педагогических условий в процессе организованной учебно-познавательной деятельности и межличностного общения. В диссертационной работе определены теоретико-методологические основы и психологические аспекты организации учебно-воспитательного процесса природоведческих дисциплин, раскрыты особенности, принципы организации в единстве с их сущностными и динамическими характеристиками для достижения педагогического влияния на формирование духовных ценностей студентов.

...